Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Кумеда, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2010
Теми:	До 190-річчя Пантелеймона Куліша
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12896
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша / О. Кумеда // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 31-36. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12896
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-128962010-10-26T12:03:44Z Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша Кумеда, О. До 190-річчя Пантелеймона Куліша 2010 Article Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша / О. Кумеда // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 31-36. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12896 uk Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 190-річчя Пантелеймона Куліша До 190-річчя Пантелеймона Куліша
spellingShingle	До 190-річчя Пантелеймона Куліша До 190-річчя Пантелеймона Куліша Кумеда, О. Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша
format	Article
author	Кумеда, О.
author_facet	Кумеда, О.
author_sort	Кумеда, О.
title	Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша
title_short	Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша
title_full	Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша
title_fullStr	Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша
title_full_unstemmed	Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша
title_sort	лексичні регіоналізми в першодруках п. куліша
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2010
topic_facet	До 190-річчя Пантелеймона Куліша
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12896
citation_txt	Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша / О. Кумеда // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 31-36. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kumedao leksičníregíonalízmivperšodrukahpkulíša
first_indexed	2025-07-02T14:52:28Z
last_indexed	2025-07-02T14:52:28Z
_version_	1836547255689019392
fulltext	31До 190-річчя Пантелеймона Куліша Творча спадщина П. Куліша залишається актуальною й сьо- годні, виступає живильним імпульсом сучасного розвитку знання про духовність України і, суголосна сьогоденню, перебуває в цен- трі творчих суперечок, без яких немає руху вперед. Олена Кумеда леКсиЧні регіоналіЗми в ПершоДруКаХ П. Куліша Традиційно чільне місце в історії формування української літе- ратурної мови на народній основі відводилося І. Котляревському, Г. Квітці-Основ’яненку й Т. Шевченкові. Натомість ім’я П. Куліша – «блискучого знавця української народної мови» [2: 383], «ідео- лога і творця української літературної мови» [3: 148] – тривалий час несправедливо замовчувалося, а то й ігнорувалося. Донині мова видатного громадського і культурного діяча, прозаїка, по- ета, драматурга, перекладача, мовознавця, видавця й редактора не стала об’єктом докладного, системного вивчення. Так, досі не з’ясовано діалектну основу мови П. Куліша, в українській лексико- графії немає спеціальних словників мови письменника, хоча ство- рено словники мови творів Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, Л. Глібова, В. Стефаника, А. Тесленка, а відтак донині немає на- лежної оцінки ролі П. Куліша в становленні нової української літературної мови, зокрема й у формуванні її лексичного складу. Проте ще на поч. ХХ ст. М. Ф. Сумцов захоплено зауважив, що П. Куліш завдяки своєму українському походженню, завдяки чис- ленним подорожам по Україні змолоду виробив зразкову україн- ську мову, назбирав багатий лексичний матеріал. П. Куліш народився в 1819 р. на хуторі поблизу містечка Во- роніж колишнього Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер Шосткинський р-н Сумської обл.). Його дитинство та юність проходили в ареалі східнополіського діалекту. Хоча ареалогіч- ного прочитання мови творів П. Куліша раніше не здійсню- вали, однак спостереження Ю. В. Шевельова, І. Г. Матвіяса, М. Є. Сиваченка, Т. І. Должикової дають свідчення про вираз- ний вияв у мові письменника рідного йому східнополіського говору північного наріччя. Культура слова №72’ 201032 П. Куліш розпочав свій творчий шлях у той час, коли процес кодифікації нової української літературної мови був ще далекий від завершення, отже, у мові письменника важко розмежовували загальнолітературні та діалектні елементи. До того ж слід мати на увазі, що П. Куліш із 40-х років, вивчаючи народну мову під час етнографічно-фольклористичних мандрів по Правобережній Наддніпрянщині, «практично до кінця життя всотував лексичне багатство української мови, і то в різних діалектах, зокрема га- лицькому, занотовуючи цікаві слова до записників» [2: 88]. Сьо- годні, на відстані півтори сотні років, важко встановити, що було запозичено з інших діалектів, адже за цей час у них сталися певні зміни, особливо лексичні. Те, чого немає в східнополіському гово- рі, могло бути раніше, а те, що ми тепер визначаємо як говіркове, за життя П. Куліша могло таким і не бути. Як дослідив І. Г. Матвіяс, у мові творів П. Куліша багато лек- сичних діалектизмів питомого мовного довкілля. Серед них на- уковець називає, наприклад, такі: вонпити ‘сумніватися’, ділован- ня ‘паркан’, закопотіти ‘затопотіти’, труса́ ‘метушня’, утеряти ‘втратити’ тощо. За спостереженнями Ю. В. Шевельова, в епісто- лярії П. Куліша окрему групу становлять слова, позичені з росій- ської мови або спільні з нею, що не були прийняті до літературної мови, але широко вживаються в селянській мові Лівобережжя: годок, лучче, зумлятися, напечатати, нельзя, любезний, случай, стоїть тощо: «Часто він використовував їх як синоніми поруч слів, відмінних від російських і нормальних у новітній літератур- ній мові, напр., «Ґрондський іще не весь перетлумачений, та ще і Костомаха не переглядів, чи так переведені технічні слова» (1847), або: «Коли надрукуєте, то 20 екземплярів напечатайте для … Бі- лозерського» (1847)» [4: 20]. Об’єктом нашого прочитання є першодруки: роман «Чорна рада» (1857), історичний «Хмельнищина» (1861) та автобіографіч- ний «Жизнь Куліша» (1868), нариси, оповідання «Орися» (1882), а також одне неприжиттєве видання 1909 р. – поема «Маруся Бо- гуславка». Визначаючи діалектні, рідкісні та зархаїзовані слова, їх варіанти та значення в мові вищеназваних текстів, ми спира- лися на такі лексикографічні праці: «Словарь української мови» Б. Д. Грінченка (далі – Словарь), «Етимологічний словник укра- їнської мови», «Словник української мови» в 11-ти томах (далі – СУМ), «Великий тлумачний словник сучасної української мови», 33До 190-річчя Пантелеймона Куліша «Словник староукраїнської мови ХIV-ХV ст.»; записи діалектного мовлення, свідчення сучасних діалектологічних джерел (АУМ). Припускаємо, що до східнополіських лексичних регіоналізмів, їх значень та варіантів у мові творів П. Куліша на час їхнього на- писання насамперед можна віднести такі: бахмат ‘бойовий вер- ховий кінь’; завірюха ‘сильний вітер із снігом’; завсегда ‘завжди’; заточити ‘закотити’; зуздріти ‘побачити’; лубка ‘табакерка’; на- стільник ‘скатерть’; непогідь ‘негода’; опасистий ‘товстий, огряд- ний’; семряга, сімряга, сіромяга ‘одяг бідняка’; стужка ‘козуб, плетений із лози, де зберігають зерно, борошно’; ушула ‘стовп, до якого прикріпляються ворота; стовп у паркані, у паз якого встав- ляються дошки’; ширітвас ‘чан’. Одиничне настілник ‘скатерть’ відбито в тексті «Орисі»: Отъ же дівчата Орысіны несуть сорочкы, шытыі рушныкы, настілныкы і всяке добро. У реєстр «Словаря…» Б. Д. Грінченка настільник увійшло з першочерговим покликанням на середньо- поліські говірки, а також вищенаведений контекст з мови П. Ку- ліша та мовну практику часопису «Основа» (1862 р.), одним з ре- дакторів якого, як відомо, був П. Куліш. СУМ подає настільник в опорі на мову М. Коцюбинського, продовжувача мовної традиції, усталеної від часів Т. Шевченка та П. Куліша (СУМ, V, 201). По- казово, що і спостереження П. Д. Гладкого над говіркою с. Блис- тавиця Гостомельського р-ну Київської обл. (20-ті роки ХХ ст.), і записи діалектної лексики Сумщини С. І. Дорошенка в говірках Буринського, Глухівського, Путивльського та Лебединського ра- йонів Сумської обл. (60-ті роки ХХ ст.) фіксують назву настільник ‘скатерка’. За даними карти АУМ (Т. I, карта № 294), у говірках населених пунктів, найближчих до місця народження П. Куліша (с. Макове та с. Клишки Шосткинського р-ну) паралельно поши- рені скатерть і настільник. Одиничні опасистий, стужку, ушули та ширітвас виявле- но в тексті «Чорної ради»: А ворота въ Череваня не прості, а державськиі. Замісь ушулъ, рублена башта; ширітвасъ дігтю зуздрить, такъ і вскочить туди зъ сапъянцями; Пика широка, засмалена на сонці; самъ опасистий; узяли стужку съ кала- чами да й повели Кирила Тура до обіду. Ці самі приклади до названих лексем пропонує Словник Грінченка, крім того, по- бутування номінації стуга підтверджують фольклорні тексти М. Номиса та свідчення з території слобожанських говірок; Культура слова №72’ 201034 ушула та опасистий – із східнополіського ареалу; ширітвас = шерітвас пропонує як рівноправні (Словарь, III, 55; IV, 221, 372, 496). І. Г. Матвіяс відзначає, що лексему шерітвас засвідчує мова творів Г. Квітки-Основ’яненка [1: 62]. Це спостереження під- тверджує СУМ, оскільки, витлумачуючи шерітвас, покликається на мову цього автора (СУМ, ХI, 444). У СУМ, як і в Словникові Грінченка, лексему стуга ілюструють записи М. Номиса (СУМ, IХ, 798); ушула – контекст «Чорної ради» (СУМ, Х, 542); опасис- тий – творчість М. Коцюбинського (СУМ, V, 703). У 90-х роках ХХ ст. Л. І. Дорошенко в говірках Баришівського та Броварського районів Київської обл. зафіксувала слово стужка як назву спеці- ального посуду для зберігання зерна. У записах С. І. Дорошенка відбито решітвас у значенні ‘діжка з двома вухами’ (с. Грузьке, Тростянецький р-н); ушула – ‘стовп будівлі, на якому вкріплюють- ся двері’ (с. Ревутинці, Кролевецький р-н). Сам автор у доданому до твору словникові дає таке визначення: «опасистий – жирный, плотный; ушули – столбы в заборе; ширітвас – невысокая кадь». У текстах «Чорної ради» та «Хмельнищини» чотири рази за- фіксовано лексему завсегда: на добре діло, добродію, завсегда пора; се вже такъ завсегда бувае; завсегда доводитця намъ та честь да слава; не завсегда імъ про ту едность кучили; Слов- ник Грінченка паралельно подає завсегда і завсігда із покли- каннями на мову Г. Квітки-Основ’яненка, записи М. Номиса, словник Є. Желехівського, С. Недільського (Словарь, II, 22). У спостереженнях С. І. Дорошенка відбито завсігда ́ (с. Русанів- ка, Липоводолинський р-н). Першодруки «Чорної ради», «Хмельнищини» та неприжит- тєве видання «Марусі Богуславки» відбивають 12 фонетичних варіантів лексеми завірюха, ужитої переважно в переносному значенні: Нехай міщане де-чимъ и поживились одъ козаківъ у Польску заверуху; Хмельницький сей не самъ собою піднявъ на Польщу заверуху; Чи заверюха Її на дикі крила підхопила? Різні фонетичні варіанти лексеми завірюха фіксує дожовтне- ва лексикографія: заверуха і завируха – у реєстрах словників Є. Желехівського, С. Недільського та Ф. Піскунова; як тотожні заверюха = завірюха, але тільки останній варіант підтверджує мова Т. Шевченка та записи М. Номиса – у Словникові Грін- ченка (Словарь, II, 15, 19); у СУМ відображено завірюха, при- чому контекст Панаса Мирного ілюструє пряме значення цього 35До 190-річчя Пантелеймона Куліша слова, а мова пізнішого письменства, зокрема С. Васильченка, – переносне (СУМ, III, 51). У коментарях до некартографова- них матеріалів АУМ відзначено, що в усіх говорах в значен- ні ‘снігопад з вітром’ найчастіше фіксується лексема завірюха в різних фонетичних варіантах; у значенні ‘погана погода’ в східнополіських говірках записано непогідь і непогодь (СУМ, ІII, 108, 109), які, ймовірно, були поширені тут і в другій пол. ХIХ ст., оскільки одиничну лексему непогідь відбиває мова ав- тобіографічного нарису П. Куліша «Жизнь Куліша»: підъ непо- гідь, зоставлено ёго разъ, днівъ на пять у школі. Цікаво, що лексему зуздріти, зафіксовану в першодруках «Чорної ради», «Орисі» та «Марусі Богуславки»: теперъ ні- где не зуздришъ; ширітвасъ дігтю зуздрить; зуздрівъ на око; нігде не зуздрышъ; зуздрівши їх дорогу всі давали – Словник Грінченка ілюструє тільки мовою П. Куліша та його «Запис- ками о Южной Руси» (Словарь, II, 188). За спостереженнями І. Г. Матвіяса, лексему зуздріти засвідчує мова творів Г. Квітки- Основ’яненка [1: 61]. СУМ ілюструє зуздріти мовою П. Гулака- Артемовського та І. Франка (СУМ, III, 729). Засвідчені в українській мові в ХVII ст. ñåìðÿƒè, ñåìð#æêà відбиває першодрук «Чорної ради»: Запорозцю тиі сукна й бла- ватаси все одно, що й семряга; а ми сімряги мовчки латаемо; У простихъ сімрягахъ, а сорочки чорні, якъ сопуха; жупани пере- вернулись на семряги, семряги на кармазини. Словник Грінченка фонетичні варіанти семряга = семеряга = семиряга = сімряга по- дає як рівноправні та ілюструє фольклорними текстами М. Но- миса, П. Чубинського, В. Антоновича і М. Драгоманова (Сло- варь, IV, 113, 114, 127). Цікаво, що семиряга, семеряга та семря- га включено в реєстр СУМ винятково в опорі на мову «Чорної ради» П. Куліша, а семиряжка, семеряжка та семряжка, крім цього тексту, засвідчено записами М. Номиса (СУМ, IХ, 122). Слово сіромяга лексикографічно не підтверджене, проте П. Ку- ліш уживає його тричі в «Чорній раді» та «Хмельнищині»: изъ чиімъ батькомъ разомъ до війська у сіромязці йшовъ; Тоді вже поміжъ козацькими сіромягами почали кармазини сияти; и що до войни у сіромязі ходили, то вже теперъ въ саетахъ. Незва- жаючи на метатезу, воно етимологічно пов’язане із семрягою (семирягою, семерягою), а ще більше з російським сермяга та польським siermięga. Схоже, що найближче сіромяга до Культура слова №72’ 201036 польського етимона. У сучасних східнополіських говірках ві- дома номінація симряга (симиряга) на означення поганої (зно- шеної, драної одежі) (АУМ, III, 149). У тексті «Марусі Богуславки» виявлено лексеми бахмата, бахмати та одиничні заточи й лубкою: Сїдай зо мною, на коня бахмата; Два бахмати, Гривасті ступаки ішли під ними; За- точи гармату, тату, на скалу крутую; Ченцї осклабились і зуби скалять, Мов перед лубкою ведмідь кудлатий. Словник Грінченка слово бахмат ілюструє двома прикладами з мови П. Куліша та визначає як ‘верховой конь (боевой?)’ (Словарь, I, 34); заточити ‘закотити’ подає із покликанням на народнопо- етичний контекст («Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містом Берестечком заточені в лози») та етнографічні запи- си в ареалі середньополіських говірок (Заточи воза в клуню) (Словарь, II, 109); лубка – у значенні ‘табакерка’ без ілюстра- цій, однак із вказівкою на територію поширення – Черн. губ. (Словарь, II, 379); так само, хоча й вагається, витлумачує це слово Ю. С. Романчук, упорядник львівського видання творів П. Куліша 1909 р.: лубка = табакерка? У сучасних західно- та середньополіських говорах лексема бахмат поширена як назва довгошерстого коня. Отже, за часів П. Куліша лексеми завсегда, зуздріти, заві- рюха, настільник, семряга і сімряга, стуга (або стужка), ши- рітвас (або решітвас) не були вузькодіалектними, хоча, мож- ливо, рідкісним був фонетичний варіант сіромяга. До того ж зуздріти, завірюха, настільник реалізувалися в мові пізнішого письменства. Імовірно, до східнополіських локалізмів треба віднести слова бахмат, заточувати, лубка, непогідь, опасис- тий та ушула. 1. Матвіяс І. Г. Роль слобожанського говору в мовотворчості Григорія Квітки-Основ’яненка // Культура слова. – 2008. – Вип. 70. – С. 57-62. 2. Нахлік Є. К. Пантелеймон Куліш: Особистість, письменник, мислитель. – К., 2007. – Т. 2. 3. Огієнко І. І. Історія української літературної мови. – К., 1995. 4. Шерех Ю. Кулішеві листи і Куліш у листах // Пороги і Запоріжжя. Літера- тура. Мистецтво. Ідеологія. – Х., 1998. – Т. 2.

Лексичні регіоналізми в першодруках П. Куліша

Репозитарії

Схожі ресурси