Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського)
У статті висвітлюється історія Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя та робота одного з її викладачів Івана Українця. Особлива увага зосереджена на науковому описі тарілки «Колективізація – наш добробут» з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського....
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128966 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) / Н.Г. Кондратенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 471-474. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128966 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1289662018-01-15T03:04:23Z Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) Кондратенко, Н.Г. Музейна справа У статті висвітлюється історія Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя та робота одного з її викладачів Івана Українця. Особлива увага зосереджена на науковому описі тарілки «Колективізація – наш добробут» з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. В статье освещается история Миргородской художественно-промышленной школы имени Н.В. Гоголя и работа одного из ее преподавателей Ивана Украинца. Особое внимание уделено научному описанию тарелки «Коллективизация – наше благосостояние» из коллекции Полтавского краеведческого музея имени Василия Кричевского. The article tells about M. Hohol Myrhorod art industry school and work of its teacher Ivan Ukrainets. Some special attention is paid to scientific description of his plait “Collectivization – our wellness” from the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum collection. 2017 Article Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) / Н.Г. Кондратенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 471-474. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128966 069.51(477.53):738 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Кондратенко, Н.Г. Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) Сіверщина в історії України |
| description |
У статті висвітлюється історія Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя та робота одного з її викладачів
Івана Українця. Особлива увага зосереджена на науковому описі тарілки «Колективізація – наш добробут» з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. |
| format |
Article |
| author |
Кондратенко, Н.Г. |
| author_facet |
Кондратенко, Н.Г. |
| author_sort |
Кондратенко, Н.Г. |
| title |
Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) |
| title_short |
Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) |
| title_full |
Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) |
| title_fullStr |
Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) |
| title_full_unstemmed |
Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) |
| title_sort |
постать івана українця у контексті діяльності миргородської художньо-промислової школи імені м.в. гоголя (за матеріалами з колекції полтавського краєзнавчого музею імені василя кричевського) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128966 |
| citation_txt |
Постать Івана Українця у контексті діяльності Миргородської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя (за матеріалами з колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського) / Н.Г. Кондратенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 471-474. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kondratenkong postatʹívanaukraíncâukontekstídíâlʹnostímirgorodsʹkoíhudožnʹopromislovoíškoliímenímvgogolâzamateríalamizkolekcíípoltavsʹkogokraêznavčogomuzeûímenívasilâkričevsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-09T10:19:05Z |
| last_indexed |
2025-07-09T10:19:05Z |
| _version_ |
1837164236915081216 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
471
УДК 069.51(477.53):738
Н.Г. Кондратенко
ПОСТАТЬ ІВАНА УКРАЇНЦЯ У КОНТЕКСТІ
ДІЯЛЬНОСТІ МИРГОРОДСЬКОЇ ХУДОЖНЬО-
ПРОМИСЛОВОЇ ШКОЛИ ІМЕНІ М.В. ГОГОЛЯ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ З КОЛЕКЦІЇ
ПОЛТАВСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО
МУЗЕЮ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО)
У статті висвітлюється історія Миргородської художньо-про-
мислової школи імені М.В. Гоголя та робота одного з її викладачів
Івана Українця. Особлива увага зосереджена на науковому описі та-
рілки «Колективізація – наш добробут» з колекції Полтавського кра-
єзнавчого музею імені Василя Кричевського.
Ключові слова: кераміка, порцеляна, тарілка, Миргородська
художньо-промислова школа імені М.В. Гоголя, Іван Українець, Пол-
тавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського.
Зародження і становлення мистецьких осередків на
теренах України – процес складний і тривалий, однак
безперервний, невпинний і самобутній. З найдавніших
часів керамічний посуд повсюдно супроводжує людину,
ставши своєрідним мірилом соціального статусу, замож-
ності, а інколи – рівня культури, перейшовши з розряду
побутових речей до сонму предметів витонченого мис-
тецтва, які з часом стають окрасою та гордістю музейних
колекцій. Відповідно розвиток осередків гончарної май-
стерності заслуговує на ретельну увагу дослідників-мис-
тецтвознавців, етнографів, музеологів.
Звертаючись до численних і різноманітних колекцій
Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричев-
ського, варто звернути особливу увагу на збірку порце-
лянових і фаянсових виробів ХІХ–ХХ ст. вітчизняного та
зарубіжного виробництва. Стаття покликана висвітлити
одну з цікавих сторінок становлення керамічного вироб-
ництва на Полтавщині через призму діяльності роботи од-
ного з її викладачів Івана Калениковича Українця Мирго-
родської художньо-промислової школи імені М.В. Гоголя.
Історія мистецтва України кінця ХІХ – початку ХХ сто-
літь – складна й неоднозначна для дослідження царина,
яка, однак, протягом багатьох років приваблювала увагу
вчених-мистецтвознавців і надихала їх на пошуки нових
підходів до її вивчення.
На зламі століть в українське мистецтвознавство при-
йшла когорта художників, вчених, етнологів, істориків,
археологів: Ф. Вовк, М. Біляшівський, А. Прахов, Ф. Ернст,
Д. І В. Щербаківський, К. Шероцький, які заклали підва-
лини сучасної методології вивчення декоративно-ужит-
кового мистецтва. Національно свідомі вчені-подвиж-
ники керувалися комбінацією етногенетичної, загально
культурологічної, іконологічної методології; мистецтво
прикладних виробів залучали на паритетних началах з
образотворчістю до пріоритетних напрямів формуван-
ня колекцій перших музеїв та приватних збірок. Перед
Другою світовою війною на теренах СРСР почали скла-
датися засади фундаментального мистецтвознавства за
окремими напрямками декоративно-ужиткового мисте-
цтва. Системно-історичний метод використовував А. Фе-
доров-Давидов, історично-описовий – А. Кубе, типологіч-
но-описовий – Л. Ліфшиць, С. Таранушенко. На перетині
російсько-українсько-європейських зв’язків надалі пра-
цювали В. Татлін, К. Малевич, М. Суєтін, О. Екстер, О. Бого-
мазов, Ж. Діндо, І. Падалка, В. Седляр, М. Бойчук [7, с. 24].
Після Другої світової війни українські мистецтвознав-
ці-дослідники декоративно-ужиткового мистецтва ство-
рювали місцевий науковий базис, зокрема П. Жолтовський,
В. Василенко, О. Тищенко, Ю. Лащук, Ф. Петрякова. Доро-
бок цих вчених визначався фундаментальністю та енци-
клопедизмом, був своєрідним містком між російським і
західним мистецтвознавством. У цей період з’являють-
ся і перші спеціальні наукові дослідження Л. Долинсько-
го, присвячені українській порцеляні [7, с. 25].
Сучасний етап вивчення порцеляни-фаянсу в світі
зумовлений сплеском поступу цього мистецтва на хви-
лі досягнень технологій, моди і стрімким розвитком ди-
зайну 1960-х [7, с. 28].
Як експерименти на дотику із суміжними науками, у
2000-х роках вийшов ряд видань про фарфор-фаянс Росії
й України, адресований колекціонерам. Мова йде про ро-
боти С. і Т. Дуленко, І. Никифоренко, Е. Саменької [7, с. 34].
З-поміж низки навчальних закладів мистецького спря-
мування, що працювали в Україні з кінця ХІХ ст., увагу
привертає Миргородська художньо-промислова школа
імені М.В. Гоголя.
Історія навчального закладу починається у 1879 р.,
коли з нагоди 70- річчя М.В. Гоголя шанувальники його
таланту порушили питання про присвоєння його імені
школі, яку мали відкрити у м. Миргород Полтавської гу-
бернії. Однак з об’єктивних причин відкриття затягнуло-
ся на цілих 17 років. Щоб профінансувати будівництво,
у 1880 р. Полтавське губернське і Миргородське повіто-
ве земство оголосили збір коштів у межах полтавського
краю. Загалом відповідно до кошторису необхідно було
зібрати 80 тис. крб. Понад 32 тис. дала всенародна підпис-
ка, а решту грошей виділили Полтавське губернське і Ми-
ргородське повітове земство. Не залишилась осторонь і
міська управа, подарувавши три десятини землі за мос-
том біля р. Хорол.
Споруда за проектом полтавського архітектора О.І. Ши-
ршова у стилі французького ренесансу була закладена
22 серпня 1889 р. і зведена за три роки. 1 листопада 1896 р.
в присутності великої кількості гостей і губернської адмі-
ністрації відбулося урочисте відкриття начального закладу.
Це була перша в Україні школа, де готували майбутніх
керамістів, майстрів художнього оздоблення виробів та
вчителів малювання. Сюди приймали дітей із 12-річно-
го віку та дорослих з різних верств населення. Навчання
тривало п’ять років.
Першим директором школи став С.І. Масленіков. У різні
роки до роботи навчального закладу долучилось чимало
майстрів-керамістів, серед яких особливо відзначились
Опанас Сластіон, Василь Кричевський, Фотій Красниць-
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
472
кий, Федір Балавецький, Іван Українець та багато інших [3].
Школа експонувала свої вироби на багатьох виставках,
у тому числі й зарубіжних. На Міжнародній художньо-про-
мисловій виставці керамічних виробів у Санкт-Петер-
бурзі 1901 р., а також на Міжнародній учбово-промисло-
вій виставці у тому ж місті 1912 р. вироби миргородських
майстрів були нагороджені золотими медалями, а на
Міжнародній будівельно-художній виставці 1908 р. у
Санкт-Петербурзі Міністерство фінансів нагородило шко-
лу дипломом за участь поза конкурсом [3].
За період з 1918 по 1933 роки заклад п’ять разів змі-
нював свій формат. У 1918 р. художньо-промислову шко-
лу реорганізували у Миргородський художньо-промис-
ловий інститут, який мав відділи: технічно-керамічний
і декоративно-народного мистецтва, а також педкурси,
що готували вчителів малювання для шкіл. Директором
інституту призначили професора Української Академії
мистецтв архітектора В.Г. Кричевського. У серпні 1919 р.
інститут припинив існування у зв’язку з наступом дені-
кінської армії. 1920 року створено профшколу та триріч-
ний керамічний технікум. Згодом профшколу реоргані-
зовують у технікум, а сам технікум – в Миргородський
індустріально-керамічний інститут, який після злиття з
Кам’янець-Подільським силікатним інститутом переве-
дено до Кам’янця-Подільського. В Миргороді було зали-
шено тільки технікум будівельних матеріалів, що мав два
відділення: кераміко-теплотехнічне і механічне [8, c. 194].
У післявоєнний період технікум залишався провідним
навчальним закладом Полтавщини, а його випускники
й досі працюють в Україні та багатьох країнах світу [3].
У 1997 р. навчальний заклад перейменовано в Миргород-
ський державний керамічний технікум імені М.В. Гоголя, а
у 2011 р. реорганізовано в Миргородський художньо-про-
мисловий коледж імені М.В. Гоголя Полтавського націо-
нального технічного університету імені Юрія Кондратюка.
В колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Ва-
силя Кричевського вироби студентів та викладачів цього
навчального закладу представлені невеликим, однак ці-
кавим зібранням із сімнадцяти предметів.
Об’єктом нашої зацікавленості та подальшого дослі-
дження стала тарілка «Колективізація – наш добробут»
ПКМВК-14690 Кс-1352, що ілюструє досить своєрідну добу
у розвитку вітчизняного декоративно-ужиткового мис-
тецтва – появу так званої агітаційної порцеляни – фено-
мену, який не має аналогів у світовому мистецтві. Агіта-
ційною вважається порцеляна, що виникла відразу після
жовтневої революції 1917 р. і була спрямований на про-
паганду ідей революції силами мистецтва. Змістом роз-
пису блюд, тарілок, сервізів, чашок, ваз стає революційна
тематика і політичні гасла [6, c. 264]. Головна ознака цієї
порцеляни – нова, синтетична «пролетарська естетика»
з орієнтацією на великотиражне виробництво.
Після «розстріляного відродження» 1920–1930-х рр. від-
булося ідеологічне нівелювання об’єктивних критеріїв ху-
дожності й підміна їх нібито важливими для радянської
людини знаковими образами наприкінці 1930-х – 1950-
х років (епоха Сталіна). Це спричинило появу вульгарних
явищ, від оспівування теми трактора в творчості К. Білокур,
до літописання досягнень нетворчої частини колективів в
соцзмаганнях і стаханівському русі у фарфорі-фаянсі. Роль
художників, скульпторів, модельників найчастіше висвіт-
лювалась з боку набутків на ниві творчого переосмислен-
ня народного мистецтва і застосуванні його принципів у
вишуканому матеріалі. Відтак, штучно занижувалися кри-
терії художності, матеріал від того немовби «спрощував-
ся», ставав ближчим до трудящих мас [7, с. 24].
Однак, навіть в умовах такого стилістичного спряму-
вання митці знаходили можливість виразити свій талант
та художній смак, збагатити скарбницю світового мисте-
цтва. До цього часу агітаційна порцеляна привертає ува-
гу, стаючи об’єктом музейного і приватного колекціону-
вання, наукової систематизації та ретельного вивчення.
Вірогідно, це пов’язано з тим, що вона – один із яскравих
документів епохи, безперечний за своєю історичною до-
стовірністю, який доніс до нас настрій часу у сучасній ху-
дожній формі [6, с. 269].
Збірка виробів миргородського керамічного осередку
в колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя
Кричевського включає кілька творів агітаційного харак-
теру і була сформована у різні роки здебільшого з пода-
рунків людей, небайдужих до мистецтва. Таким шляхом
до музею надійшла й тарілка «Колективізація – наш до-
бробут», що є ніби дзеркалом епохи свого народження. У
1957 р. вона була передана тогочасним директором Ми-
ргородського керамічного технікуму разом із цілим ря-
дом інших зразків продукції, виготовленої на базі на-
вчального закладу [1].
Звернемось до опису музейного предмету. Тарілка мілка
порцелянова. Автор І.К. Українець. 1920–30-ті рр. Обриси
чіткі, борт плоско відігнутий. Виготовлена з маси білого
кольору. Дзеркало прикрашене тематичним малюнком.
У верхній частині композиції по борту міститься заклик:
«Колективізація – наш добробут», внизу скупчення ліній-
них елементів, які утворюють стилізоване зображення
трактора із легкою тональною розтяжкою, що виглядає
композиційним центром. Малюнок нанесений деколлю.
Тарілка належить до цілого ряду виробів того періоду, по-
дібних за наповненням, яким властива агітаційна плакат-
ність та які містять велику шрифтову частину.
Напис технологічного змісту на звороті денця «Мотив
украшения посуды массового производства» свідчить про
те, що виріб не повинен був мати окремого значення, а
планувався як деталь навчального процесу.
На денці тарілки стоїть підглазурне клеймо «И. У.», що
дозволяє точно встановити автора – Івана Калениковича
Українця (1888–1945) – українського художника, майстра
розпису на фарфорі, чиє ім’я вписане великими літерами в
книгу історії миргородського художньо-керамічного осе-
редку. Народжений на Волині, в краю численних порцеляно-
вих виробництв, митець навчався у Миргородській худож-
ISSN 2218-4805
473
ньо-промисловій школі. Хронологічно в творчій біографії
І. Українця можна виділити чотири періоди: баранівський
(до 1913 р.), пов’язаний з працею на Баранівському порце-
ляновому заводі М. Гріпарі; ічнянський, про який майже від-
сутня інформація, відомо лише, що митець викладав обра-
зотворче мистецтво у районній семирічці (1917–1926 рр.);
два миргородських (студента 1913–1917 рр., викладача 1926–
1941 рр.). У межах останнього можемо виокремити пізній,
що пов’язаний з домінуванням агітаційної тематики, хро-
нологічний же зсув пояснюється провінційною затримкою
поширення художніх тенденцій [8, с. 194].
Окремо варто звернути увагу на якість черепка виробу.
Тривалий час для керамічного малювання використовува-
ли високоякісну білизну іноземного походження, яка збе-
рігалася на складі закладу ще з часів Миргородської худож-
ньо-промислової школи. У період діяльності школи іноземні
клейма закривали надполивними миргородськими марка-
ми у вигляді стилізованого трилисника. І. Українець, пра-
цюючи в технікумі, замальовував чужоземні торгові зна-
ки чорним геометричними фігурами (коло, п’ятикутник)
та прошкрябував на них пером автограф [8, с. 197]. Такий
п’ятикутник знаходимо і на музейній тарілці.
Талановитий фахівець, що володів широким спектром
керамічних технік та матеріалів, він здійснював підго-
товку з керамічного малювання протягом трьох років.
Педагогічну освіту І. Українець отримав на педагогічних
курсах при Миргородській художньо-промисловій шко-
лі [8, с. 198]. Про завдання, що пропонувалися його учням
до виконання у Миргороді, довідуємося з робочого пла-
ну, датованого 1926–1927 н. р. На першому курсі: «… оз-
найомлення з матеріалом, приладдям яке вживається в
керамічному малюванні та догляд за ним. Як підготува-
ти фарбу для ріжних робот. Які вживаються пензлі і для
якої роботи. Засоби наносити малюнок на посуд. Писан-
ня пером та пензлем. Витравлювання по фону. Вправи од-
нокольоровими, двойними і перехідними тонами. Робота
білою емаллю. Підмальовка. Сушка. Опалювання. Орна-
мент власної композиції. Вправи в критті фону тампо-
ном». На другому курсі: «…ознайомлення з матеріалом,
приладдям яке вживається в керамічному малюванні та
догляд за ним. Як підготувати фарбу для ріжних робот.
Які вживаються пензлі і для якої роботи. Засоби наноси-
ти малюнок на посуд. Обводка і отводка фарбами та зо-
лотом. Матове золото, його поліровка щіткою та агатом.
Витравлювання по фону. Вправи однокольоровими, двой-
ними і перехідними тонами. Підмальовка. Сушка. Опалю-
вання. Робота штуп-тампоном. Робота аерографом (пуль-
том). Робота барботином по білому і кольоровому фону.
Курсова праця: розмалювати наглазурними фарбами
річ яку скомпоновано і ухвалено в класі композиції». На
третьому курсі: «… надглазурне і підглазурне малюван-
ня. Змішування ріжних як над поливних так і під полив-
них фарб в залежності від хемичного складу і від змін їх
після опалу. Набуття певності рухів при палюванні. Віль-
не оперування при передачі більш складних рисунків і
орнаментів. Як на порцеляні так і на фаянсі. Роботи ре-
льєф-гельбом. Інкрустація на порцеляні. Друк і розкра-
шування по друку. Декалькоманія і засоби переводити її
на посуд. Ретуш декалькоманії. Відомості по літографії.
Про виробництво декалькоманії. Витравлювання по гла-
зурі ріжних узорів та надписів» [8, с. 195].
Для ефективного здійснення навчального процесу ви-
кладач повинен був володіти всіма згаданими техніками,
інструментами та матеріалами, крім того, слід було наоч-
но демонструвати свої вміння під час занять групами, су-
проводжуючи це готовими взірцями [8, c. 195].
Іван Українець користувався високим авторитетом се-
ред колег, про що свідчать займані посади: завідувач лі-
тографською майстернею (1917), завідувач майстернею
керамічного малювання (1926), голова циклової комісії ху-
дожнього відділу (1928), член правління технікуму (1928).
Неодноразово митець виконував обов’язки директора тех-
нікуму (1928), голови бюро керівництва практиками (1929),
керував музеєм навчального закладу (1929-1932).
Варто згадати також, що Іван Українець одним з пер-
ших у Миргороді захопився фотографією, був людиною
універсальних здібностей: власноруч виготовляв музич-
ні інструменти, ювелірні прикраси, займався кравецтвом
та швацтвом, ремонтував годинники [8, с. 197].
В особі І. Українця Миргородська школа художньої ке-
раміки мала блискучого педагога, що став одним з метрів
старої школи та першим майстром нової. Саме з І. Україн-
ця відродилось відділення тонкої кераміки після ліквіда-
ції його в 1933 р. У час відродження відділу на плечі май-
стра ліг тягар викладання всіх мистецьких дисциплін. Та
незважаючи на всі свої досягнення, майстер зазнав шан-
тажу та утисків аж до загрози фізичного знищення. До-
живав віку митець в землянці на колишньому глинищі,
що розташовувалось на північній околиці міста, де й по-
мер у 1945 р. на 57 році життя [8, с. 198].
Порцелянові вироби без сумніву є окрасою колекції
Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричев-
ського. Деякі з них здатні конкурувати із живописними
полотнами знаних майстрів пензля, інші є втіленням ат-
мосфери життя своєї доби. Особливо це стосується пред-
метів, створених на зламі епох. До цієї категорії можна
віднести вироби Миргородської художньо-промислової
школи як знаного мистецького осередку Полтавщини.
ПОСИЛАННЯ
1. Акт № 1471 від 06.09.57 // Акти вступу музейних предметів
до основного фонду. – Робочий архів фондів Полтавського кра-
єзнавчого музею імені Василя Кричевського.
2. Андреева Л.Н., Антонян А.С., Барабанова Т.И., Кох Т.А. Рес-
таврация музейной кераміки. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.art-con.ru/node/237
3. Браиловский Г.Э. Миргородская художественно-промышлен-
ная школа имени Н.В. Гоголя // Среди коллекционеров. – № 2(7).
– 2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://be-inart.
com/post/view/623
4. Протокол реставраційної ради музею № 3 від 15.04.2015.
– Робочий архів фондів Полтавського краєзнавчого музею іме-
ні Василя Кричевського.
5. Рабочие планы Миргородского художественно-керамического
техникума на 1925/1926 учеб. год. – Відомчий архів МХПК, ф. 1, оп. 1.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
474
6. Хасанова О.І. Агітаційний фарфор у музейній колекції ХІМ
// Збірник матеріалів наукової конференції «Музей як соціокуль-
турний інститут в умовах інформаційного суспільства» (про-
водиться в рамках XVIII Сумцовських читань). – Харків: Май-
дан, 2012. – С. 263–269.
7. Школьна О.В. Фарфор-фаянс України ХХ століття: інфра-
структура галузі, промислова та економічна політика, організа-
ційно-творчі процеси. – К.: Інтертехнологія, 2011. – Кн. 1. – 400 с.
8. Шолуха О. Іван Каленикович Українець і становлення Мир-
городської кераміки кінця 1920 – початку 1930-х // Актуальні про-
блеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистець-
кі обрії. – Київ: Фенікс, 2014. – С. 194–199.
Кондратенко Н .Г. Фигура Ивана Украинца в
контексте деятельности Миргородской художественно-
промышленной школы имени Н.В. Гоголя (по материалам
из коллекции Полтавского краеведческого музея имени
Василия Кричевского)
В статье освещается история Миргородской художествен-
но-промышленной школы имени Н.В. Гоголя и работа одного из
ее преподавателей Ивана Украинца. Особое внимание уделено
научному описанию тарелки «Коллективизация – наше благосо-
стояние» из коллекции Полтавского краеведческого музея име-
ни Василия Кричевского.
Ключевые слова: керамика, фарфор, тарелка, Миргород-
ская художественно-промышленная школа имени Н.В. Гоголя,
Иван Украинец, Полтавский краеведческий музей имени Васи-
лия Кричевского.
Kondratenko N.H. Ivan Ukrainets character in the con-
text of M. Hohol Myrhorod Art Industry School work (on the
materials of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Mu-
seum collection)
The article tells about M. Hohol Myrhorod art industry school and work
of its teacher Ivan Ukrainets. Some special attention is paid to scientifi c
description of his plait “Collectivization – our wellness” from the Vasyl
Krychevsky Poltava Local Lore Museum collection.
Key words: ceramics, porcelain, plait, M Hohol Myrhorod art
industry school, teacher Ivan Ukrainets, the Vasyl Krychevsky Poltava
Local Lore Museum.
22.02.2017 р.j
УДК (069.51):76. 655 (477. 52) Гавриленко Г.
В.М. Ткаченко
КНИЖКОВА ГРАФІКА ГРИГОРІЯ ГАВРИЛЕНКА
В ЗІБРАННІ СУМСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ
ІМЕНІ Н. ОНАЦЬКОГО ТА ПРИВАТНОЇ КОЛЕКЦІЇ
(до 90-річчя від дня народження
Г.І. Гавриленка (1927–1984)
Основне – чистота людини і світу –
це прагнення моє в ілюстраціях
та у всіх останніх роботах.
(Г. Гавриленко)
Стаття присвячена творчості відомого українського художни-
ка-шістдесятника, уродженця Сумщини Григорія Івановича Гаври-
ленка. Особливу увагу зосереджено на життєвому шляху митця, а
також на прикладах творів музейної та приватної колекцій дослі-
дження його діяльності в галузі книжкової графіки.
Ключові слова: шістдесятники, Григорій Гавриленко, мистецтво,
колекція, андеграунд, книжкова графіка, рисунок, неповторний стиль.
У наш час актуальним постає питання ролі творчо-
го доробку тих художнків, чиї імена незаслужено забу-
ті, але на відстані часу здаються особливо значущими. З
українського мистецтва ХХ ст. несправедливо викресле-
ні митці, які становили опір тоталітарному режимові та
існували в так званому «андеграунді» (невизнане, під-
пільне мистецтво), що в 1960-х показав напруженість і
гостроту народження нового. Сьогодні повертаються до
нас Віктор Зарецький, Алла Горська, Олександр Дубовик,
Аким Левич, Анатолій Сумар... У цьому списку є місце й
для Григорія Гавриленка. Його творчість за життя теж не
здобула належного визнання, а її роль і значення недо-
статньо усвідомлені мистецтвознавством.
Колекція робіт нашого земляка Григорія Івановича
Гавриленка (1927–1984) є гордістю Сумського худож-
нього музею імені Н. Онацького (далі – СХМ). Художник
належав до епохи шістдесятників – відомих сьогодні як
нонконформісти – одного з нерозгаданих періодів під
назвою «авангард». В історії мистецтва – це час пошуку
свободи, початку боротьби за лібералізацію всіх сфер
життя. «Шістдесяті почалися в СРСР у 1956 р., коли на
ХХ з’їзді було засуджено «культ особистості Сталіна».
Традиційно шістдесяті розглядаються як час «падіння
залізної завіси», що понад двадцять років відокремлю-
вала СРСР від оточуючого світу [6, с. 28].
Автопортрет 1959, папір, олівець. СХМ
|