Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області
У статті досліджуються музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області....
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128969 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області / Н.М. Ревега // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 479-483. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128969 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1289692018-01-15T03:03:44Z Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області Ревега, Н.М. Музейна справа У статті досліджуються музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області. В статье исследуются музейные предметы из фондовой коллекции Национального историко-этнографического заповедника «Переяслав» из села Обуховичи Иванковского района Киевской области. The article examines Museum items from the stock collections of the National historical and ethnographic reserve «Pereyaslav» from the village Obukhovychy the Ivankov district, Kyiv region. 2017 Article Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області / Н.М. Ревега // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 479-483. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128969 069.4/5 (477.41) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Ревега, Н.М. Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області Сіверщина в історії України |
| description |
У статті досліджуються музейні предмети із фондової колекції
Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з
села Обуховичі Іванківського району Київської області. |
| format |
Article |
| author |
Ревега, Н.М. |
| author_facet |
Ревега, Н.М. |
| author_sort |
Ревега, Н.М. |
| title |
Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області |
| title_short |
Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області |
| title_full |
Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області |
| title_fullStr |
Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області |
| title_full_unstemmed |
Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області |
| title_sort |
музейні предмети із фондової колекції національного історико-етнографічного заповідника «переяслав» з села обуховичі іванківського району київської області |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128969 |
| citation_txt |
Музейні предмети із фондової колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з села Обуховичі Іванківського району Київської області / Н.М. Ревега // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 479-483. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT reveganm muzejnípredmetiízfondovoíkolekcíínacíonalʹnogoístorikoetnografíčnogozapovídnikapereâslavzselaobuhovičíívankívsʹkogorajonukiívsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-07-09T10:19:25Z |
| last_indexed |
2025-07-09T10:19:25Z |
| _version_ |
1837164258989703168 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
479
Прожив цей чудовий митець усього 57 літ. Багато за-
думів лишилося нездійсненними, але багато й зробле-
но. «Гавриленко не тільки проміряв весь шлях європей-
ського мистецтва своїми вивіреними, точними кроками,
долаючи розрив у кілька десятиліть, а й зробив неоцінен-
ний внесок в українську культуру ХХ століття. Завдяки
його самовідданій багаторічній праці наше мистецтво
інтегрувалося у європейський художній процес» [4, с. 87]
– стверджує Г. Заварова.
ПОСИЛАННЯ
1. Балашова О. Герман Л. Искусство украинских шестидесят-
ников / сост. О. Балашова, Л. Герман. – К.: Основы, 2015. – 384 с.
2. Гавриленко Г.И. Из записей разных лет // М. Баталин. Воз-
душные чернила: Лит. сборник за ред. А. Заваровой. – К.: Факт,
2000. – С. 74–82.
3. Заварова Г. Метафізика твірної лінії // Синтези. – 1994. –№ 1.
– С. 10–15.
4. Заварова Г. Відблиск повноти. Син гармонії Григорій Гаври-
ленко. // Музейний провулок. – 2004. – № 2. – С. 86–93.
5. Петрова О. Високість їхньої дружби // Вітчизна. – 1986. –
№ 4. – С. 197–201.
6. Скляренко Г. Искусство украинских шестидесятых: «другое»,
«своё» – разное. Искусство украинских шестидесятников /сост. О. Ба-
лашова, Л. Герман. – К.: Основы, 2015. – С. 28–35.
7. Титаренко А. Одинокие драгоценные звуки шестидесятых.
Искусство украинских шестидесятников / сост. О. Балашова, Л. Гер-
ман.– К.: Основы, 2015. – С. 14–19.
8. Ткаченко В. Григорій Гавриленко (1927–1984). Живопис. Гра-
фіка. Книжкова ілюстрація: каталог творів з колекції Сумського
та Лебединського художніх музеїв. – Суми: ВТД «Університетська
книга», 2007. – 32 с; 8 іл.
Ткаченко В.Н. Книжная графика Григория Гавриленко
в собрании Сумского художественного музея имени
Н. Онацкого и частной коллекции
Статья посвящена творчеству известного украинского художни-
ка-шестидесятника, уроженца Сумщины Григория Ивановича Гаври-
ленко. Особое внимание сосредоточено на жизненном пути художни-
ка, а также на примере произведений музейной и частной колекций
прослежено его работу в области книжной графики.
Ключевые слова: шестидесятники, Григорий Гавриленко, ис-
кусство, коллекция, андэграунд, книжная графика, рисунок, непов-
торимый стиль.
Tkachenko V.M. Book graphics of Hryhorii Havrylenko in
assembly of Sumy Art Museum named after N. Onatskyi and
private collection
The article is devoted to the creation of well-known Ukrainian art-
ist of the sixties the native of Sumy Hryhotii Ivanovych Havrylenko. Par-
ticular attention is focused on the life of the artist, as well as the exam-
ple of the works of the museum and private collection traced his work in
the fi eld of book graphics.
Key words: sixtiers, Hryhorii Havrylenko, art, collection, Metal Un-
derground, book graphics, drawing, unique style.
14.03.2017 р. j
УДК 069.4/5 (477.41)
Н.М. Ревега
МУЗЕЙНІ ПРЕДМЕТИ ІЗ ФОНДОВОЇ КОЛЕКЦІЇ
НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО
ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ» З СЕЛА ОБУХОВИЧІ
ІВАНКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У статті досліджуються музейні предмети із фондової колекції
Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з
села Обуховичі Іванківського району Київської області.
Ключові слова: село Обуховичі, вила, жлукто, копаниця, соки-
ра, цурка, розувачка, мірочка, рубель, ряжка, лопатка, хустка, руш-
ник, рядно, ліжник.
Національний історико-етнографічний заповідник
«Переяслав» (далі Заповідник) – один з найбільших і най-
відоміших музейних закладів України. Його незмінним
директором у 1951–2008 рр. був заслужений працівник
культури України, лауреат Національної премії України
імені Тараса Шевченка, Герой України Михайло Іванович
Сікорський (1923–2011). Вивчення історико-культурної
спадщини краю, розвиток музейної справи на Переяс-
лавщині нерозривно пов’язані з його іменем.
Заповідник існує на базі комплексу визначних пам’я-
ток історії та культури, різноманітних музейних колек-
цій, що мають велике історичне значення. У фондовому
зібранні Заповідника знаходиться значна кількість пред-
метів з Іванківського району Київської області, яка роз-
криває деталі життя та побуту, промислів населення цьо-
го регіону у далекому минулому. На жаль, не все дійшло
до наших днів, проте ті предмети, що є у фондовому зі-
бранні, можуть слугувати джерельною базою для напи-
сання історії Іванківського району.
Наразі вивчення даного питання є нагальним та акту-
альним, адже дослідники більшу увагу зосередили на роз-
відках колишнього Чорнобильського та Поліського районів
Київської області, свідченням чого є наступні ґрунтовні
праці: «Полісся України: матеріали історико-етнографіч-
ного дослідження» (відповідальні редактори С. Павлюк
та М. Глушко), «Полісся: мова, культура, історія» (відпо-
відальний за випуск Г.А. Скрипник), «Весільний ритуал
Центрального Полісся: традиційна структура та релік-
тові форми (середина ХІХ–ХХ ст.) (автор І.І. Несен) «Му-
зичний фольклор з Полісся у записах Ф. Колесси та К. Мо-
шинського (упорядкування С.Й. Грици) та ін. [5; 6; 7; 8].
Важливим кроком у вивченні історії Київського Полісся
стала Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конфе-
ренція (2015 р.), яка проводилась у смт Іванків. Результа-
том її роботи стало видання матеріалів конференції «Ки-
ївське Полісся: історія, археологія, етнографія», в якому
опубліковані статті, що безпосередньо стосуються історії
Іванківського району Київської області [4].
В фондовому зібранні НІЕЗ «Переяслав» налічується
близько 200 музейних предметів, які зібрані пошукови-
ми експедиціями до Іванківського району. Здебільшого
вони походять із сіл Болотня, Горностайпіль, Хочева, За-
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
480
прудка, Коленці, Феневичі, Термахівка, Обуховичі, Му-
сійки, Розважів, Сукачі, Прибірськ, Леонівка, Макарівка
та з самого Іванкова. Ці музейні предмети систематизо-
вані по різних фондових групах – етнографія, кераміка,
різне, мистецтво, тканини. Крім того, на території музею
Народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрян-
щини розміщений будинок, перевезений з села Старови-
чі Іванківського району.
Вищезазначений район був сформований у березні
1923 р. Він розташований у північній частині Київської обл.,
межує з Житомирською та Чернігівською областями, Бо-
родянським, Поліським, Вишгородським районами Ки-
ївської області, а також з Республікою Білорусь. У межах
його сучасної території поміщикам та окремим замож-
ним селянам належали 4 винокурні заводи та 55 вітря-
них і водних млинів. Тут діяло 12 церков і 3 костьоли, які
займали близько 1000 десятин земельних угідь [2, с. 11].
В Іванківському районі знаходиться с. Обуховичі, у
якому з 1984 р. діє музей ткацтва, де представлені робо-
ти його відомих земляків. Перша згадка про село дату-
ється кінцем XVI ст., коли граф Браницький, мешканець
с. Обухова (нині райцентр на Київщині), став переселя-
ти своїх селян-кріпаків на правах слобожан на оточене
густим лісом місце біля р. Мурави. Переселенці назива-
ли себе обухівчанами, звідси й пішла назва села Обухо-
вичі. За переказами, граф Браницький був лютою й жор-
стокою людиною, за найменшу провину цькував людей
собаками, а юнаків віддавав на 25 років у солдати. Селя-
ни-кріпаки тікали від свого пана й оселялись край лісу на
землях іншого пана – графа Станіслава на правах слобо-
жан, тому за селом Станішівка до цього часу зберегла-
ся назва Слобода. Так, у травні 1645 р. кінні загони геть-
мана С. Конєцпольського у кількості 600 чоловік на чолі
з Олександром і Яном Косперськими пограбували Іван-
ків і навколишні села, у тому числі й Обуховичі. З 1724 р.
Іванків та прилеглі села стали власністю князів Любо-
мирських, а після приєднання Правобережної України
до Росії у 1793 р. Обуховичі увійшли до складу Радоми-
шльського повіту [2, с. 68].
Серед предметів фондової колекції НІЕЗ «Переяс-
лав», які привезені з с. Обуховичі Іванківського району,
є 17 речей, віднесених до групи «Етнографія». Зупини-
мося на їх описі.
1. Вила верхові. Довга жердина (палиця довжиною
1 м 95 см) з розвилкою на кінці, яка утворена гілками де-
рева, з якого робились вила. Кінці розвилки загострені.
Вила верхові застосовувались для закидання сіна. Пере-
дані Іваном Івановичем Гузем у березні 1973 р.
Рис. 1. Мірочка
Рис. 2. Ряжка (помийниця)
Рис. 3. Хустка
ISSN 2218-4805
481
2. Жлукто. Циліндричної форми (83 х 44 см), видовбане
із колоди осикового дерева. Застосовувалось для зоління
білизни. Передане К.К. Шульш у березні 1973 р.
3. Копаниця. Складається з двох частин: дерев’яно-
го держака (73 см) та металевої сапки. Сапка має форму
прямокутника, а лезо заокруглене (18 см). Призначена для
розпушування ґрунту, сапання бур’яну, підгортання кар-
топлі. Передана Варкою Любіч в березні 1973 р. Ще одна
подібна копаниця передана Михайлом Любішем також у
березні 1973 р.
4. Сокира-ночварка. По своїй формі нагадує колун, але
має тонше лезо, яке знаходиться під великим кутом до то-
порища. Використовували даний предмет при виготов-
ленні ночов. Заготівка під ночви ставилась з нахилом до
опори і сокирою-ночваркою робили заглиблення. Пере-
дана Іваном Богушем у березні 1973 р.
5. Цурка. Рівна палиця (довжина 41,5 см), тонша з од-
ного кінця. На тоншому кінці були три зарубки, з яких
повністю збереглась одна і частково друга. Використову-
валась для зав’язування перевесла при в’язці снопів. Пе-
редана Михайлом Любішем у березні 1973 р.
6. Розувачка. Нахилена дошка з підставкою (довжи-
на 45 см, ширина 11,5 см, висота 10 см). Використовува-
лась при зніманні чобіт та іншого взуття. В її отвір встав-
ляли задню частину взуття однієї ноги, а іншою наступали
на дошку, таким чином знімаючи взуття. Передана Іва-
ном Богушем у березні 1973 р.
7. Цурка. Кругла паличка довжиною 35 см, один кінець
якої тонший і гранчастий. На кожній грані зроблено по
чотири невеличкі заруби. Використовувалась для зав’я-
зування перевесла при в’язці снопів. Передана Варкою
Любіч в березні 1973 р.
8. Мірочка. Дерев’яна, виготовлена з семи клепок, які
стягнуті двома дерев’яними обручами. Дно зроблене з
двох клепок. Мірка має два виступи у вигляді невели-
ких ручок. Висота – 22 см, діаметр – 21 см. Зробив мірку
у 1926 р. Євстрат Іванович Білохвост, ним же вона пере-
дана до музею у березні 1973 р. (рис. 1).
9. Рубель. Зроблений з суцільного прямокутного де-
рев’яного бруска з виточеними 29 зубцями. Ручка круг-
ла, трохи розширена, полотно широке. Предмет виявле-
ний у Марії Іванівни Кудруцької у 1973 р.
10. Ряжка (помийниця). Виготовлена з дерева. Склада-
ється з 19 соснових клепок, стягнутих двома широкими
Рис. 4. Рядно ткане
Рис. 5. Рушник тканий. Автор О.К. Бондарєва
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
482
металевими обручами; одна з клепок закінчується руч-
кою. Дно зроблене з трьох клепок. Висота – 30 см, діаметр
дна – 42 см, діаметр верху – 44 см. Зроблена Нестором Ко-
ноновичем Мусієнком у 30-х роках ХХ ст., який і передав
її до музею у 1973 р. (рис. 2).
11. Дерев’яна лопатка для замішування тіста на млин-
ці. Веслоподібна, з довгою ручкою, розширеною на кін-
ці. Розміри 44 см х 5 см. Передана Марією Тихонівною
Любиш у 1973 р.
Із надходжень до фондів, що представляють с. Обухо-
вичі, слід згадати 9 музейних предметів, віднесених до
групи «Тканини».
1. Хустка клітчаста, невеликого розміру. Виткана вручну
з фабричних ниток. Узор: червоне поле, переткане уздовж
і впоперек білими і чорними смужками. Ткала жителька
с. Обуховичі Марія Трохимівна Якименко у 1900 р., яка і
передала її до музею у 1973 р. (рис. 3).
2. Рядно ткане, плахтове. Автор Г.Г. Василенко. Заткане
чорними та білими нитками. Узор: з «дамочок» і «кача-
лок». Чорно-білі смуги «млинків» і «дамочок», що чергу-
ються і утворюють клітинки. Рядно зшите з двох частин.
Виготовлене у 80-х роках ХХ ст., передано до музею ав-
тором у 1990 р. (рис. 4).
3. Рушник тканий. Автор О.К. Бондарєва. Тканий чер-
воним і чорним «одноличко». Узор: 5 смуг чорних «рач-
ків», між якими ромби з півромбиками на вершинах (з
боків смуги), посередині смуги стилізована «шишечка»,
обведена «піврачком» з боків. Смуги розділені широки-
ми червоними смужками, які в свою чергу розділені і об-
ведені вузькими червоно-чорно-білими. Поле густо пе-
реписане широкими червоними з вузькими чорними по
боках смужечками та вузькими
червоними, розділеними чорною
смужечкою. Рушник виготовле-
ний у 80-х роках ХХ ст., передано
до музею у 1990 р. (рис. 5).
Автор останнього виробу
– Ольга Бондарєва народилася
07.01.1932 р. в с. Обуховичі. Майс-
триня декоративного мистецтва,
ткаля. Заслужений майстер твор-
чості УРСР (1984 р.), має державні
нагороди СРСР. Ткацтва навчалася
у матері. У 1958–1990 рр. працюва-
ла у Київському виробничо-худож-
ньому об’єднанні ім. Т.Г. Шевченка.
Створює традиційні для Полісся
рушники, серветки, скатертини,
виконані ручною човниковою тех-
нікою у поєднанні з перебором ге-
ометричним декоративним орна-
ментом. Вироби Ольги Бондарєвої
експонувалися у 1970–1980 рр. на
міжнародних виставках-ярмарках
у Німеччині, Португалії [2, с. 69].
4. Тканина для ліжника. Розпорота з домотканої (вов-
няної) спідниці червоного кольору з узорчастими біли-
ми і жовтими смугами. Ткала жителька села Станішовка
Радомишлянського повіту Київської губернії Орина Іва-
нівна Рябоконенко у 1870–1880-х рр. У 1973 р. рушник пе-
редав житель села Обуховичі Степан Андрійович Любеш.
5. Рушник тканий. Автор Г.І. Верес. Узор: на кремовому
фоні поперечні смуги геометричного орнаменту затка-
ні червоними, коричневими, чорними та зеленими нит-
ками. Два рушники зшиті у вигляді скатертини. Тканий
1975 р. Переданий до музею Дирекцією художніх виста-
вок України у 1976 р. (рис. 6).
Жінкою-чарівницею, жінкою-майстринею, жінкою-бе-
регинею називають народну художницю України, заслу-
женого майстра народної творчості України, лауреата
Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка, члена Спіл-
ки художників України, знамениту ткалю Ганну Іванівну
Верес. Від матері Марії Маркелівни Пособчук передалася
Ганні Іванівні любов до землі і до ткацтва. Майже 10 років
Ганна Іванівна очолювала організований за її ініціативою
цех ручного ткацтва в с. Обуховичах (1958) – філіал Ки-
ївського виробничо-художнього об’єднання ім. Т.Г. Шев-
ченка. Її зразки та ескізи рушників, доріжок, наволочок,
штор впроваджували в масове виробництво.
З 1960 р. майстриня здобуває заслужене визнання на
численних республіканських, всесоюзних і міжнародних
виставках. Саме талановиті руки Ганни Іванівни Верес
оформляли український павільйон у Загребі (1966), го-
тель «Україна» (1978). Про 12-метрові рушники ткалі вже
складені легенди. Таланту Ганни Іванівни аплодували у
Торонто і Монреалі, її роботами захоплювались в Амери-
6. Рушник тканий. Автор Г.І. Верес
ISSN 2218-4805
483
ці, Фінляндії, Німеччині, Югославії, Франції, на числен-
них вітчизняних виставках.
У 1977 р. Г.І. Верес присвоєно звання заслуженого
майстра народної творчості, у 1995 р. Указом Прези-
дента України надане почесне звання «Народний ху-
дожник України» [1, с. 47].
Отже, у фондовому зібранні НІЕЗ «Переяслав» налі-
чується 26 музейних предметів, які зібрані пошуковими
експедиціями 1970–1990 рр. у с. Обуховичі Іванківсько-
го району Київської області. Вони належать до фондових
груп «Етнографія» та «Тканини». Дані предмети є важ-
ливими арефактами у дослідженні життя та побуту, про-
мислів населення Київського Полісся. Музейна колекція
Заповідника, до якої залучені і предмети із села Обухо-
вичі, має не тільки історико-краєзнавче значення регіо-
нального виміру, а й належить до етнографічної та істо-
рико-культурної спадщини українського народу.
ПОСИЛАННЯ
1. Іванківщина – квітуче Полісся: 80-річчю Іванківського ра-
йону присвячується / Ред. кол.: Т. Микитенко (кер. проекту вид.)
та ін. – К. : Генеза, 2003. – 48 c.
2. Іванківщина. Перлина Поліського краю: 85-річчю Іванків-
ського району присвячується / Ред. кол.: Т. Микитенко (кер. про-
екту) та ін. – К. : Генеза, 2008. – 128 c.
3. Інвентарні книги фондових інвентарних груп «Етнографія»
та «Тканини» Національного історико-етнографічного заповід-
ника «Переяслав».
4. Київське Полісся: історія, археологія, етнографія: матеріали
Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції (Іван-
ків, 9–11 вересня 2015 року) / упорядники Л.В. Чміль, О.О. Вася-
нович.– Іванків: 2016. – 124 с.
5. Музичний фольклор з Полісся у записах Ф. Колесси та К. Мо-
шинського / упорядкування, втсупна стаття, примітки, переклад з
польської С.Й. Грици. – К.: Музична Україна, 1995. – 432 с.
6. Несен І.І. Весільний ритуал Центрального Полісся: тради-
ційна структура та реліктові форми (середина ХІХ–ХХ ст.) / І.І. Не-
сен. – К.: Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних
ситуацій, 2005. – 280 с.
7. Полісся України: матеріали історико-етнографічного до-
слідження / Відп. ред. С. Павлюк та М. Глушко. – Львів: Інститут
народознавства НАН України, 1997. – Вип. 1: Київське Полісся,
1994–1997. – 360 с.
8. Полісся: мова, культура, історія (матеріали міжнародної
конференції) / Відп. за випуск Скрипник Г.А. – К.: Асоціація ет-
нологів, 1996. – 468 с.
Ревега Н.М. Музейные предметы из фондовой коллекции
Национального историко-этнографического заповедника
«Переяслав» из села Обуховичи Иванковского района
Киевской области
В статье исследуются музейные предметы из фондовой коллек-
ции Национального историко-этнографического заповедника «Пе-
реяслав» из села Обуховичи Иванковского района Киевской области.
Ключевые слова: село Обуховичи, вилы, жлукто, копаница, то-
пор, чурка, розувачка, мерка, рубель, ряжка, лопатка, платок, поло-
тенце, одеяло, покрывало.
Reveha N.M. The Museum items from the stock collections of
the National historical and ethnographic reserve «Pereyaslav»
from the village Obukhovychy the Ivankov district, Kyiv region
The article examines Museum items from the stock collections of the
National historical and ethnographic reserve «Pereyaslav» from the vil-
lage Obukhovychy the Ivankov district, Kyiv region.
Key words: village Obukhovychy, forks, glokta, kopanitsa, axe, chock
risovacka, mroczka, ruble, rajka, shovel, scarf, towel, blanket, bedspread.
29.03.2017 р.j
УДК 069(477) «199/201 »: 398.332.12
В.М. Ткаченко
РОЛЬ МУЗЕЇВ УКРАЇНИ В ЗБЕРЕЖЕННІ
ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ МИСТЕЦТВА ПИСАНКИ
У КІНЦІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
Стаття присвячена дослідженню писанкарства України та
ролі музеїв в збереженні та популяризації писанки у кінці ХХ – на
початку ХХІ ст. З’ясовано, що у цей період значно пожвавився інтерес
до цього мистецтва. Закладами культури проводяться виставки,
поповнюються фондові колекції.
Ключові слова: музеї, виставки, писанки, майстрині-писанкарки,
фондові колекції.
Писанка, як особливий, високого рівня сакральності
предмет, характерна для багатьох народів. Адже
орнаменти, символи, знаки, котрі наносяться на неї,
передають інформацію не конкретно про історію якогось
народу, а про більш глибинну суть життя, його зміст. Такі
сакральні символи виконують важливу комунікативну
функцію. Таким чином, писанка є концентрованим засобом
виразу того смислового й емоційного навантаження, яке
актуалізує світоглядні принципи віруючої людини.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю
вивчення ролі музеїв у збереженні та популяризації
писанки у період 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст.,
коли відбувалося становлення незалежності України.
У цей час заклади культури переживали важкі часи, що
позначились відсутністю належного фінансування, у
багатьох випадках неможливістю поповнення музейних
колекцій. Таким чином, ставиться завдання узагальнити
наявні відомості із зазначеної проблематики.
У 1987 р. свою діяльність започаткував єдиний в
Україні музей «Писанка» як відділ Коломийського
музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття.
На ідею створення такого музею вивів факт винаходу
консервації писанок, авторами якого є головний
охоронець фондів музею Гуцульщини Л. Крачковський,
реставратор М. Болдезнюк [4, c. 63–66]. Колекція писанок
на початок 90-х р. ХХ ст. налічувала близько двох
тисяч зразків з різних осередків писанкового розпису
Гуцульщини. Це були вироби 1930-х рр. та писанки
радянського періоду. У середині 1990-х рр. фонди
музею поповнилися приватною колекцією писанок
О. Білоус і З. Сташук (більше 2000 одиниць), відновленою
за відомим каталогом С. Кульжинського «Описание
коллекции народных писанок». Обидві майстрині дуже
відомі в Україні. Оксана Білоус народилася у м. Києві.
Вона – член Національної спілки майстрів народного
мистецтва України, заслужений майстер народної
творчості України. Закінчила Київський державний
педагогічний інститут ім. М. Драгоманова. З 1994 року
працювала провідним фахівцем з фольклористики
Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Разом із З. Сташук, членом Національної спілки
майстрів народного мистецтва України, заслуженим
майстром народної творчості України, реконструювала
|