Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.)
Автор аналізує головні чинники повсякдення сільських мешканців Чернігівщини на початку окупації області гітлерівськими військами. До лютого 1942 року визначилися основні складові впливу окупації на життя українських селян. Це встановлення органів окупаційної адміністрації, реорганізація колгоспів,...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128976 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) / С.В. Виноградов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 394-397. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128976 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1289762018-01-15T03:03:31Z Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) Виноградов, С.В. Нова історія Автор аналізує головні чинники повсякдення сільських мешканців Чернігівщини на початку окупації області гітлерівськими військами. До лютого 1942 року визначилися основні складові впливу окупації на життя українських селян. Це встановлення органів окупаційної адміністрації, реорганізація колгоспів, початок формування двох гілок руху опору. Автор анализирует основные факторы повседневности сельских жителей Черниговщины в начале оккупации области гитлеровскими войсками. К февралю определились основные признаки влияния оккупации на жизнь украинских крестьян. Это создание органов оккупационной администрации, реорганизация колхозов, начало формирования двух направлений движения сопротивления. The author analyzes the main factors of the everyday life of rural residents of Chernihiv region at the beginning of the occupation of the region by Hitler’s troops. By February, the main signs of the influence of occupation on the life of Ukrainian peasants were determined. This is the creation of the bodies of the occupation administration, the reorganization of collective farms, the beginning of the formation of two directions of the resistance movement. 2017 Article Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) / С.В. Виноградов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 394-397. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128976 94(477.51):323.3«1941/1942» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Виноградов, С.В. Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) Сіверщина в історії України |
| description |
Автор аналізує головні чинники повсякдення сільських мешканців
Чернігівщини на початку окупації області гітлерівськими військами.
До лютого 1942 року визначилися основні складові впливу окупації на життя українських селян. Це встановлення органів окупаційної адміністрації, реорганізація колгоспів, початок формування
двох гілок руху опору. |
| format |
Article |
| author |
Виноградов, С.В. |
| author_facet |
Виноградов, С.В. |
| author_sort |
Виноградов, С.В. |
| title |
Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) |
| title_short |
Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) |
| title_full |
Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) |
| title_fullStr |
Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) |
| title_sort |
повсякденність селянства чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128976 |
| citation_txt |
Повсякденність селянства Чернігівщини на початковому етапі німецької окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) / С.В. Виноградов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 394-397. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT vinogradovsv povsâkdennístʹselânstvačernígívŝininapočatkovomuetapínímecʹkoíokupacííveresenʹ1941lûtij1942rr |
| first_indexed |
2025-07-09T10:20:13Z |
| last_indexed |
2025-07-09T10:20:13Z |
| _version_ |
1837164307334299648 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
394
УДК 94(477.51):323.3«1941/1942»
С.В. Виноградов
ПОВСЯКДЕННІСТЬ СЕЛЯНСТВА ЧЕРНІГІВЩИНИ
НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
(ВЕРЕСЕНЬ 1941 – ЛЮТИЙ 1942 РР.)
Автор аналізує головні чинники повсякдення сільських мешканців
Чернігівщини на початку окупації області гітлерівськими військами.
До лютого 1942 року визначилися основні складові впливу оку-
пації на життя українських селян. Це встановлення органів окупа-
ційної адміністрації, реорганізація колгоспів, початок формування
двох гілок руху опору.
Ключові слова: повсякденне життя, німецька окупація, сіль-
ська управа, староста, ОУН(М), радянські партизани.
Дослідження подій на окупованих територіях під
час Другої світової війни й на сьогодні залишається в
центрі уваги істориків.
Упродовж останніх років змінюються напрями
дослідження в історичній науці, спостерігається
чітка тенденція до висвітлення соціальних аспектів
життєдіяльності населення, об’єктом дослідження яких
постає пересічна людина. Однак, на сучасному етапі
розвитку історичної науки бракує досліджень, що пов’язані
з повсякденним життям сільського населення України в
1941–1943 рр., тому актуальним напрямком стає об’єк-
тивне висвітлення історії повсякденного життя селянства
під час окупації при застосуванні регіонального підходу,
що дозволяє на місцевому рівні дослідити моральний та
матеріальний стан селян, зміни, що відбулись в житті
сільського населення з приходом німецької влади
та проаналізувати втілення окупантами соціально-
економічної політики стосовно українських селян.
Чернігівщина не раз ставала об’єктом дослідження низки
питань, пов’язаних з перебігом воєнних дій, наслідком
яких стала окупація краю [5; 7; 13], з оформленням ра-
дянського руху опору та наслідків репресивних заходів з
боку окупаційної влади [2; 6; 9; 14], зі спробами гітлерів-
ців залишити систему колгоспів, частково реформувавши
її, з метою вирішення проблеми забезпечення продукта-
ми сільськогосподарського виробництва [3; 17]. За останні
десятиріччя опубліковано корпус усних свідчень, спога-
дів, котрі дозволяють висвітлити особистий погляд сучас-
ників на події тих трагічних днів [4; 15]. Водночас не ви-
стачає розвідок, які б визначили основні чинники, котрі
обумовили зміст повсякденного життя селян Чернігівщини
в умовах формування окупаційного режиму.
Метою статті є системний аналіз комплексу
історіографічних джерел, опублікованих і архівних
матеріалів для визначення факторів, дією яких
зумовлювалося повсякденне життя селян Чернігівщини
на початковому етапі німецької окупації.
Кінець серпня 1941 р. став визначальним для
Чернігівщини. Військові дії дійшли до адміністративних
меж області. Німецькі війська на півночі області 23 серпня
захопили селище міського типу Холми, 25 серпня –
Семенівку, 26 серпня – Новгород-Сіверський. На півдні
області вони форсували нижню течію Десни і вийшли
в район Прилук, Ромен. Вже 9 вересня 1941 р. ні-
мецькі війська зайняли Чернігів, 13 вересня – Ніжин,
19 вересня – Прилуки. Захоплення Чернігівської області
частинами вермахту тривало з 23 серпня по 20 вересня
1941 р. [5, с. 60–61]. Таким чином, в кінці вересня вся те-
риторія Чернігівщини була окупована.
Оповіді свідків демонструють, що в перші дні окупації
серед селян домінували почуття збентеження та страху.
Це можна пояснити тим, що більшість селян не знала,
чого їм очікувати від німців, тому панівним був стан
невизначеності та невідомості.
Житель села Наумівка Корюківського району
Чернігівської області Н.ф. Симончук згадує, що коли
4 вересня 1941 р. прийшли німці, люди ховалися в льохах,
боялися виходити. Німці спочатку не чіпали людей, але
поводилися як хазяї. Людей обурювало те, що в деяких
подвір’ях загнали коней в клуню де зберігалося зерно
на хліб [13, c. 211].
Як згадує житель села Ядути Борзнянського району
Чернігівської області О.Т. Дудка, 8 вересня 1941 р., коли
німці ввійшли до їхнього села, вони нишпорили по
коморах, хлівах, знаходили продукти харчування. Свідок
згадує, як німці були здивовані рівнем життя українських
селян, адже коли один із них проходив повз хату Дудки,
що була покрита соломою і наче вросла в землю, то сказав
йому: «Якби я жив в такій хаті, то повісився б» [15, с. 53].
Протягом усього періоду окупації територія України була
поділена на дві частини: зону цивільного та зону війсь-
кового управління. Територія Чернігівської області разом із
Сумською, Харківською, Ворошиловградською (Луганська)
й Сталінською (Донецька) областями під час окупації
перебували під управлінням військової адміністрації. На
цій території була утворена зона військового управління.
Вищим органом влади був вермахт [7, с. 175].
Територіально-адміністративний поділ на місцях
зберігався той, який існував тут за радянської влади.
Відразу з приходом німецьких військ створювалися
районні, міські, громадські та сільські управи. Сільські
управи вели бухгалтерію, стежили за виконанням планів
поставки сільськогосподарських продуктів для німецької
армії, збирали податки з населення та вирішували
інші питання життя села. На чолі сільських управ
перебували старости сіл. На початковому етапі місцевому
населенню навіть дозволялося обирати старост, як-
от зберігся протокол загальних зборів громадян села
Авдіївка Понорницького району Чернігівської області,
що відбулися 19 грудня 1941 р. На зборах були присутні
понад 100 односельчан [13, с. 20].
На території Чернігівської області здійснювали свою
діяльність похідні групи ОУН(М) [14, с. 10]. Відомо, що
найбільш активно осередки ОУН(М) діяли в Дмитрів-
ському, Козелецькому, Остерському, Ріпкинському,
Борзнянському, Любецькому, Менському, Ніжинсько-
му районах та в місті Чернігів.
ISSN 2218-4805
395
З вересня 1941 р. члени похідних груп ОУН(М) розпочали
відкриту пропагандистську роботу. Вони влаштовувались
до місцевих окупаційних установ, органів самоврядування,
допоміжної поліції, займались створенням різних
громадських організацій, таких як «Січ», «Просвіта»
тощо [2, с. 9]. Можна стверджувати, що створені ними
організації на цьому етапі існування ще не проводили
збройної боротьби, обмежуючись організаційною та
пропагандисткою діяльністю.
Відразу з початком війни розпочалась організація
радянського партизанського руху. Ставлення населення
до радянських партизанів було неоднозначним: деякі
підтримували, допомагали, вступали згодом в ряди
партизанів; інші сподівалися, що з приходом німецької
влади їх життя покращиться, тому вони з недовірою
ставились до дій партизан. Наприклад, у с. Воловиця
Борзнянсьського району у листопадову ніч господарі
не пускали партизан на нічліг, хоча надворі був мороз.
А в Ласочках Холменського району все село зустрічало
разом з партизанами на чолі з М. Попудренком і
С. Новиковим Новий 1942 рік.
Однак переважна більшість населення з острахом і
тривогою ставилась до партизанів, через дії яких воно
зазнавало репресій з боку окупаційної влади. Так, в
с. Кирилівці Щорсівського району, де селяни шанували
партизан «як добрих гостей», в лютому 1942 р. німецькі
каральні загони спалили цілу вулицю [1, с.53].
За підтримку партизанів були спалені наступні села:
Єліне, Рейментарівка, Лосівка, Тополівка, Срібне, Мурав’ї,
Самотуги, Клубівка, Зелений Гай, Червона Гута, Ведильці,
Кувечичі, Яцеве, Червоні Партизани, Пакуль, Рокитне,
Мочалище, Піски, Козари [8, с. 12].
Таким чином, ситуація на території Чернігівщини через
діяльність партизанських загонів була напруженою. У
своєму щоденнику Дмитро Браженко, житель села Авдіїв-
ка Понорницького району, описує події, пов’язані з пар-
тизанським рухом в своєму селі, репресії, яких зазнавали
селяни з боку німців, а також зазначає, що в селі існувала
постійна тривога місцевого населення [4, с. 161–173].
Прихід німецьких військ був по-різному сприйнятий
населенням області. Німецькі архівні документи
свідчать, що певна частина селян по відношенню до
окупантів зайняла очікувальну позицію. В першу чергу
це було старше покоління, селяни, котрі сподівалися
на ліквідацію колгоспної системи, а також ті люди, які
найбільш постраждали та зазнали переслідувань при
більшовицькому режимі. Не була вороже налаштована
до окупаційної влади й молодь, яка хоч і виховувалась в
комуністичному дусі, проте з приходом німців сподівалася
на певне покращення свого життя [10, арк. 66]. Інша
частина населення зустріла прихід німців з неприхованою
ненавистю і люттю. Вона відкрито засуджувала німецьку
агресію і вірила в непереможність Червоної Армії.
Нова адміністрація намагалась максимально
контролювати життя на окупованих територіях. Були
встановлені певні обмеження для місцевого населення,
протягом усього періоду окупації в селах Чернігівщини
діяла комендантська година, яка встановлювалася з
19 години вечора до 5 години ранку. Були відмінності
щодо дії комендантської години протягом року. Так,
за розпорядженням Ортскомендатури ходіння та їзда
цивільного населення заборонялася по селах Прилуцького,
Яблунівського, Варвинського та Срібнянського районів
з 1–30 квітня від 20.00 години вечора до 5.00 години
ранку; з 1–30 травня від 20.30 до 4.00 год.; з 1–30 червня
від 21.00 до 4.00 год.; 1–31 липня від 21.00 до 4.00–год.;
1–31 серпня від 21.00 до 4.00 год.; 1–30 вересня 20.30
до 4.00 год. [13, с. 56–57]. Німці під час польових робіт
збільшували межі комендантської години, щоб продовжити
години праці колгоспників на полях.
Покарання за порушення комендантської години
передбачало штраф до 1000 крб. В районах, де активно
діяли партизани, покарання було більш суворим: за
порушення комендантської години військові могли
розстріляти на місці [16, с. 162].
В аграрній політиці окупаційна адміністрація
намагалась знайти таку форму землекористування, при
якій збережеться колективне господарство і при цьому
селянин залишиться задоволений своїм положенням та
буде зацікавлений в роботі [12, арк. 2]. Було залишено кол-
госпну систему господарювання.
Віковий ценз працездатного населення, згідно з наказом
А. Розенберга «Про обов’язкове запровадження трудової
повинності» від 5 серпня 1941 р., становив від 18 до
45 років [11, арк. 129]. Проте на практиці у кожній області
і навіть в окремих районах віковий ценз встановлювався
безпосередньо місцевими органами влади. На Чернігівщині
працезобов’язаними вважалися чоловіки віком від 18 до
60 років та жінки віком від 18 до 50 років [3, с. 132].
Робочий день тривав з 5–6 години ранку до 6–7
години вечора. Було встановлено норми трудоднів,
мінімум яких складав не менше 120 для чоловіків та
80 для жінок на рік [16, с. 159].
За свою працю селяни отримували мізерну платню.
Переважно це була натуральна оплата зерном, іноді
виплачували гроші. Так, в 1941 р. селяни с. Радичів
Понорницького району отримали по 1 кг житньої соломи
за трудодень, просяної соломи – 150 г, ярої соломи – 200 г,
проса – 100 г, полови – 400 г. Така оплата діяла не в усіх
господарствах, досить часто люди нічого не отримували
за свою працю [17, с. 194]. Наприклад, селяни Новгород-
Сіверщини в 1941–1942 роках під час німецької окупації
у матеріальному забезпеченні почували себе краще
порівняно з радянськими часами. Вони одержували по
3–4 кг хліба на трудодень, тоді як за ввесь час радянсько-
колгоспного життя оплата трудодня в цих місцях майже
ніколи не перевищувала 500–700 г [1, с. 54].
З 1 січня 1942 р. на території області окупаційною
владою було запроваджено грошову оплату за трудодні.
Планувалося за вироблені перші 100 трудоднів
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
396
отримувати від 1.30 крб. до 3.10 крб., за 200 та 300 –
на 30 % більше [16, с. 494]. Якщо взяти до уваги ціни на
продовольчі товари станом на 5 січня 1942 р. (1 л молока
коштував 3 крб., 1 кг сала – 100 крб., 1 кг масла – 80 крб.),
то це було відвертим грабунком селян. Для того, щоб
купити собі одяг, потрібно було заплатити за якісний
костюм чи пальто від 150 до 600 крб. [4, с. 164–165].
Отже, на початковому етапі окупації на окупованих
землях було залишено радянську колгоспну систему.
Як і за радянських часів, робота вимірювалася в
трудоднях. Залишалась без змін система оплати праці
та методи господарювання.
Взимку 1942 р. німецька адміністрація розпочала
підготовку до реформи аграрного сектору. Метою цієї
реформи було налагодження постачання для Німеччини
продуктів харчування та забезпечення продовольством
нацистської армії [8, с. 201].
У Міністерстві східних окупованих областей було
розроблено проект сільськогосподарської реформи
для окупованих територій. Його було затверджено
15 лютого 1942 року, а опубліковано в пресі 26 лютого
під назвою «Про новий земельний порядок», суть якого
полягала в поступовому переході від колективного
господарювання до індивідуального.
Аграрна реформа передбачала створення нових
форм господарювання, а саме громадських господарств,
хліборобських спілок, хуторів та відрубів. Реформа мала
реалізуватися в три етапи.
Після прийняття реформи було розпочато агітаційну
кампанію за «новий земельний лад» [13, с. 24–25].
Окупаційна адміністрація використовувала пресу, де
критикувалася більшовицька система господарювання:
колективізація, розкуркулення і т. п. Окупанти намага-
лись переконати населення в тому, що в їхньому жит-
ті відбудуться кардинальні зміни на краще. Газети, що
виходили на початку 1942 р., починалися з повідомлень
про новий земельний лад, що вміщували відповідні
агітаційні заклики: «Кожному селянинові своя земля!»,
«Селянам – приватну власність на землю».
Перший етап реформи розпочався в лютому 1942 р.
і передбачав перетворення колгоспів у громадські
господарства, а радгоспів – у державні маєтки. Проте це
була лише формальна зміна назв. На практиці громадські
господарства були аналогами колгоспів.
Для позначення громадських господарств розпочалося
їх перейменування. Вони відрізнялися від старих колгоспів
тим, що останні мали назви, а нові господарства отримували
нумерацію [8, с. 201]. Так, наприклад, в селі Фастівці Ба-
хмацького району колгосп «Ворошилова» перейменову-
вався в громадське господарство № 1 [16, с. 494].
Праця в громадських господарствах здійснювалась в
обов’язковому порядку. Жінки, які мали дітей у віці до
6 років, звільнялися від робіт. Решта жінок повинна була
працювати тільки тоді, коли це буде необхідно [11, арк. 132].
Однак на практиці дані розпорядження здебільшого не
виконувались, жінки працювали нарівні з чоловіками,
виконуючи тяжку роботу. За «прогул» накладався штраф
у 500 крб., за запізнення – 200 крб. [17, с. 495].
Таким чином,з початком війни територія Чернігівської
області входила до складу німецького фронтового
командування. Відразу на окупованих територіях
створювалися місцеві органи самоврядування, що спиралися
на радянський територіально-адміністративний поділ.
Певний влив на буденне життя мали члени похідних
груп ОУН(М), які створили тут свої осередки та пропагували
ідею створення незалежної української держави.
Враховуючи географічне положення області, більшу
частину якої складає лісиста місцевість, Чернігівщина була
одним із районів розміщення партизанських загонів, що
вносило свої особливості в повсякденне життя селян, адже
через діяльність партизанів німці в першу чергу карали
мешканців сільської місцевості. Населення Чернігівської
області постійно відчувало страх і тривогу за своє життя,
боячись репресій з боку німецької влади.
Розпочата на початку 1942 р. реформа аграрного
сектору передбачала поступовий перехід від колективного
до індивідуального господарювання . Спочатку
відбулось створення громадських господарств, які
мали стати перехідною ланкою до індивідуального
землекористування, хоча на практиці громадські
господарства були аналогами колгоспів.
Отже, повсякденне життя селянства Чернігівщини
на початковому етапі окупації визначалось станом
екзистенціальної невизначеності, розпачу, розумінням
необхідності зберегти близьких та своє життя.
ПОСИЛАННЯ
1. Азарх І. Повсякденне життя сільського населення Чернігів-
щини 1941–1943 рр. (за матеріалами Державного архіву Черні-
гівської області) / І. Азарх // Сторінки воєнної історії України: Зб.
наук. статей / Відп. ред. О.Є. Лисенко. – 2013. – Вип. 16. – С. 47–56.
2. Бутко С. Національно-визвольна боротьба на Чернігівщині у
1941–1945 рр. / C. Бутко // Сiверянський лiтопис. 1995. − № 5. −С. 9–13.
3. Власенко С.І. Методи та форми використання нацистською
окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–
1944 рр.) / С.І Власенко // Архіви України. – 2014. – № 2. – C. 128–141.
4. Еткіна І. Понорницький край Чернігівщини у 1942 р. (за що-
денником Дмитра Захаровича Браженка) / І. Еткіна // Сіверян-
ський літопис. − 2014. − № 5 (119). −С. 158–216.
5. Історія міст і сіл Української РСР у 26 томах. – Том 26. Чер-
нігівська область / ред. колегія тому: О.І. Дериколенко (гол. ред-
колегії) та ін. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 780 с.
6. Партизанська слава. Чернігівська область / Упорядники:
О.Б. Коваленко, О.В. Лисенко, І.М. Цимбаленко. – Чернігів : Дес-
на Поліграф, 2011.− 498 с.
7. Патриляк І.К. Україна в роки Другої світової війни: спроба
нового концептуального погляду / І.К. Патриляк, М.А. Боровик. −
Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2010 − 590 с.
8. Романюк І. М. Українське село в роки німецької окупації
/ І.М. Романюк // Сторінки воєнної історії України. – К., 2002. –
Вип. 6 – С. 201–203.
9. Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочи-
ни проти цивільного населення; [упо-ряд.: С.В. Бутко, О.В. Лисенко;
відп. ред. Р.І. Пилявець]. − Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – 224 с.
10. Центральний державний архів вищих органів влади і управ-
ління України (далі – ЦДАВО України), ф. КМФ-8, оп. 1, спр. 38.
11. ЦДАВО України, ф. КМФ-8, оп. 1, спр. 12.
12. ЦДАВО України, ф. КМФ-8, оп. 1, спр. 77.
13. Чернігівщина в роки нацистської окупації: документи і ма-
теріали / Упорядники: О.Б. Коваленко, Р.Ю. Подкур, О.В. Лисенко.
− Чернігів : Видавець Лозовий В.М., 2013. – 496 с.
ISSN 2218-4805
397
14. Шанковський Л. Похідні групи ОУН (Причинки до історії
похідних груп ОУН на центральних і східних землях України в
1941−1943 рр.) / Л. Шанковський. – Мюнхен: «Український само-
стійник», 1958. – 370 с.
15. Шаповаленко Є.Ю. Окупація Чернігівщини нацистськи-
ми військами в серпні –вересні 1941 р. за спогадами очевид-
ців / Є.Ю. Шаповаленко // Science and Education a New Dimension.
Humanities and Social Sciences. – 2014. – II (5), Issue 31. – С. 51–56.
16. Шаповаленко Є.Ю. Повсякденність селянства Чернігівщи-
ни в умовах німецької окупації 1941–1943 рр.: заборони й пока-
рання / Є.Ю. Шаповаленко // Література та культура Полісся. Сер.:
Історичні науки. – 2014. – Вип. 76. – С. 157–169.
17. Шаповаленко Є.Ю. Сільськогосподарське виробництво як
повсякденна практика жителів Чернігівщини у 1941–1943 рр.
/ Є.Ю. Шаповаленко // Сіверщина в історії України: зб. наук. пр. −
К. – Глухів, 2013. −Вип. 6. −С. 493–496.
Виноградов С.В. Повседневность крестьянства
Черниговщины на начальном этапе немецкой оккупации
(сентябрь 1941 – февраль 1942 гг.)
Автор анализирует основные факторы повседневности сельских
жителей Черниговщины в начале оккупации области гитлеровски-
ми войсками. К февралю определились основные признаки влияния
оккупации на жизнь украинских крестьян. Это создание органов ок-
купационной администрации, реорганизация колхозов, начало фор-
мирования двух направлений движения сопротивления.
Ключевые слова: повседневная жизнь, немецкая оккупация, сель-
ская управа, староста, ОУН(М), советские партизаны.
Vynohradov S.V. Daily life of the peasantry of Chernihiv re-
gion at the initial stage of the German occupation (Septem-
ber 1941 - February 1942)
The author analyzes the main factors of the everyday life of rural
residents of Chernihiv region at the beginning of the occupation of the
region by Hitler’s troops. By February, the main signs of the infl uence of
occupation on the life of Ukrainian peasants were determined. This is the
creation of the bodies of the occupation administration, the reorganization
of collective farms, the beginning of the formation of two directions of
the resistance movement.
Key words: everyday life, German occupation, village government,
headman, OUN (M), Soviet partisans.
26.02.2017 р. j
УДК 94(477):908(093.3:341.3) «1943»
В.В. Заїка
ГЛУХІВ. ОКУПАЦІЯ
(З ПРИВАТНИХ ЗАПИСІВ В.М. ЗАЇКИ 1943 Р.)
У статті уперше публікуються уривки з щоденника уродженця
міста Глухова, педагога Володимира Миколайовича Заїки, який він
почав вести з 1 січня 1943 року. У цьому важливому історичному
джерелі міститься знауща інформація про захоплення міста восе-
ни 1941 р., репресивну політику окупаційної адміністрації та його
визволення Червоною Армією.
Ключові слова: Друга світова війна, окупація, Глухів, визво-
лення, щоденник.
Заплутаність української історії в багатьох питан-
нях – давно відома істина. Втрачені архіви, заідеоло-
гізовані політичні інтереси, неточні знання свідків –
все це має місце. Тому дуже важливо залучити до обігу
все більше коло джерел. Мій батько – Володимир Ми-
колайович Заїка (1925–1994), якому на початку 1943
року виповнилося вісімнадцять років, почав в умовах
німецької окупації вести щоденник. Він містить бага-
то приватних записів – спілкування з друзями, метео-
рологічні дані (майже щоденно), перекази радіостанції
про події на фронтах, чутки, стосунки в сім’ї, де йому
довелось бути старшим чоловіком (його батько – Ми-
кола Костянтинович Заїка помер у 1934 році).
Значне місце займають описання подій у Глухові. Вже
в 1943 році записаний спогад про окупацію міста 8 ве-
ресня 1941 року. Зафіксовано побутові проблеми Глухів-
щини, робота у спеціалізованій сільськогосподарській
школі, очікування вивозу молоді з Глухова до Німеччини.
Батьки Володимира Миколайовича – освітяни. Батько
– Микола Костянтинович (1882–1934) – вчився у Глухів-
ській чоловічій гімназії, закінчив Колегію Павла Галага-
на у Києві, вступив до історико-філологічного інституту
Безбородька у Ніжині, перевівся до Київського універ-
ситету Св. Володимира, але по закінченні четвертого
курсу був змушений залишити навчання, а потім пра-
цював у освітніх установах Глухова.
Мати – Надія Іванівна (уроджена Гришанова) (1891–
1979 рр.) – по закінченні Глухівської жіночої гімна-
зії все життя присвятила початковій освіті, спочатку
в земських закладах освіти, а потім у радянських. Пе-
ред війною почала працювати у бібліотеці Глухівсько-
го учительського інституту, у 1941 році на початку ве-
ресня, перед вступом німців, брала участь у порятунку
інститутської бібліотеки.
Сам Володимир Миколайович вчився у Глухівській
школі № 3, під час окупації відвідував сільськогоспо-
дарську школу, де молодь готували до роботи на ні-
мецьких садибах; після визволення міста вступив на
природничо-географічне відділення Глухівського вчи-
тельського інституту. У 1945 році за успіхи у навчан-
ні йому було призначено Сталінську стипендію. Цього
ж року, по завершенні навчання, його залишили в ін-
ституті як організатора комсомольської роботи, але у
1946 році відправили працювати на Львівщину. Потім
він був переведений до Київської області і вже з 1949
року почав працювати на Глухівщині, спочатку у сели-
щі Червоне (тоді районний центр), а згодом – інспек-
тором Глухівського районного відділу освіти. Один із
перших у районі удостоєний міністерської відзнаки
«Відмінник освіти УРСР».
У 1963 році Володимир Миколайович перевівся на ро-
боту до середньої школи № 1, де через рік став завучем.
Останнім місцем роботи стала середня школа № 4, де
він викладав історію та географію і працював завучем.
Щоденник складається з 11 зошитів різного формату
та трьох записничків (де занотовані враження від по-
їздок до Бердянська, Закарпаття та Ленінграда). Най-
більш систематизовані записи стосуються 1943–1947
років, потім з’являються перерви у записах, а за 1950
та 1951 роки просто по декілька сторінок підсумкових
оцінок, вражень, нотаток.
Все більше місця відводиться суто сімейним про-
блемам або оцінкам найближчого оточення, хоча, без-
|