Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12903 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника / І. Матвіяс // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 71-80. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12903 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-129032010-10-26T12:03:02Z Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника Матвіяс, І. Слово в художньому творі 2010 Article Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника / І. Матвіяс // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 71-80. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12903 uk Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Матвіяс, І. Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника |
| format |
Article |
| author |
Матвіяс, І. |
| author_facet |
Матвіяс, І. |
| author_sort |
Матвіяс, І. |
| title |
Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника |
| title_short |
Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника |
| title_full |
Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника |
| title_fullStr |
Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника |
| title_full_unstemmed |
Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника |
| title_sort |
роль покутського говору в мові творів василя стефаника |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12903 |
| citation_txt |
Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника / І. Матвіяс // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 71-80. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT matvíâsí rolʹpokutsʹkogogovoruvmovítvorívvasilâstefanika |
| first_indexed |
2025-07-02T14:52:50Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:52:50Z |
| _version_ |
1836547278965309440 |
| fulltext |
71слово в художньому творі
Отже, слово-образ життя у поетичній мові другої полови-
ни ХХ століття пов’язаний як із однойменною лексемою, спіль-
нокореневими словами, так і з описовими фрагментами життя
ліричного героя. Констатуємо, що до ословлення значення ‘пе-
ріод від народження до смерті людини’ залучено чимало мов-
них знаків національної культури, які визначають місце цього
часопроміжку в концептуальній картині світу українства.
Іван Матвіяс
роль ПоКутсьКого говору
в мові творів василя стефаниКа
Василь Стефаник (1871-1936) – видатний український
письменник-новеліст ХІХ – початку ХХ ст. Він народився в
с. Русів біля Снятина на Станіславщині (тепер Івано-Фран-
ківська обл.), яке знаходиться в центрі покутського говору
південно-західного наріччя. Учився в Русівській і Снятинській
початкових школах. У 1883 р. вступив до Коломийської гімназії,
де належав до таємного гуртка, члени якого у вільний час розхо-
дилися по селах для просвітницької роботи та запису народної
творчості. Виключений 1890 р. за громадсько-політичну діяль-
ність з Коломийської, перейшов до Дрогобицької гімназії. І тут він
брав участь у таємному просвітницькому гуртку, в той час позна-
йомився й подружив з І. Франком. У 1892 р. В. Стефаник вступив
на медичний факультет Краківського університету. У 1900 р. він
залишив медичний університет і Краків, жив почергово в різних
місцях у друзів. У 1903 р. у складі делегації Галичини виїздив до
Києва і Полтави, знайомився із східноукраїнськими культурними
діячами. Одружившись у 1904 р., оселився в тестя в с. Стецеві (не-
подалік Русова), займався хліборобством. Селяни Покуття обрали
Стефаника депутатом Австро-Угорського парламенту, обов’язки
якого він виконував і захищав галицьких селян з 1908 до 1918 р. У
1910 р. письменник знову поселився в рідному Русові. З того часу
й до останніх днів жив у тяжких матеріальних умовах, 1930 р.
частковим паралічем був прикований до ліжка. Похоронений
В. Стефаник недалеко від рідного дому.
Культура слова №72’ 201072
До творчої спадщини письменника належать збірки новел
«Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово»,
«Земля», новели 1926-1933 років, поезії в прозі, автобіографічні
твори, публіцистичні та літературно-критичні статті. Близькими
до художніх творів постають його листи.
В. Стефаник – письменник світового значення. Непереверше-
на майстерність і мистецька досконалість новел митця, ніжний
ліризм і зворушливий драматизм змальованих ним картин, гли-
боке розкриття психології героїв виражаються в мові його тво-
рів. У новелах письменника внутрішній світ героїв, їх психічний
стан, їхні погляди й життєві колізії розкриваються в мовних пар-
тіях. Розповідь письменника переважно має форму монологів і
діалогів [2: 333].
В. Стефаник виразно збагатив українську літературну мову
елементами покутського говору. Цей говір у системі діалектів
південно-західного наріччя посідає особливе місце – становить
тип перехідних говірок між буковинськими, гуцульськими, бой-
ківськими, наддніпрянськими й подільськими говірками. Говірка
с. Русова й сусідніх сіл найтісніше споріднюється з буковинськи-
ми говірками. Унаслідок своєрідного проміжного характеру по-
кутського говору в системі західноукраїнських діалектів його риси
зрозумілі й близькі для всього західноукраїнського населення.
Хоч мова творів В. Стефаника виявляє діалектизми на всіх
структурних рівнях, вона не копіює говірки, а становить худож-
ній синтез говіркових особливостей з літературними. Дослідни-
ки, які твердили, що В. Стефаник свої твори писав не літератур-
ною мовою, а говором, що елементи літературної мови в його
творах не органічні, очевидно перебільшували [1: 276]. Покут-
ський говір у мові творів письменника трансформований у за-
гальноукраїнський засіб художнього виразу.
Пишучи про покутян і для покутян, В. Стефаник на певно-
му етапі творчості вважав незручним в уста покутських селян
вкладати невластиву їм мову, тому в його ранніх новелах селяни
розмовляють переважно покутським говором, мова інтелігенції
і самого автора загалом літературна. У другому періоді творчос-
ті письменника, коли літературна мова в Галичині характери-
зувалася більшою внормованістю, діалектних елементів у мові
творів письменника значно менше, в окремих новелах покутяни
73слово в художньому творі
говорять уже чистою літературною мовою. У публіцистичних
статтях, спогадах і листах мова В. Стефаника збігається з тодіш-
нім західноукраїнським варіантом літературної мови.
До діалектизмів у галузі фонетики в мові творів В. Стефани-
ка належать:
уживання голосних переднього ряду замість нормативно-•
го [а] після м’яких приголосних – [е] (чєс, жєба, прєдиво,
весілє, свєтий, горєчий, тєжкий, п’єть, прєсти, дєкувати,
жєлувати), [и] (чьис, жьиль, кольида, всьикий, дротьиний,
взьити, тьигнути), [і] (місіць, світий, тисіча, десіть, ви-
глідати, шінувати, післі);
уживання голосного [е] замість [о] після шиплячих приго-•
лосних (вечера, вчера, шестий), після інших приголосних
(деготь, посел, слеза, цего, него, єго, семий, сегодні), замість
[і] (кременал, крепко), замість [и] (блеск), замість [а] (берві-
нок, коменда, герцювати);
[и] замість [і] (• огирок, минута, цилувати), замість [е] (ви-
ксель, офіцир), замість [о] (мозиль, лижка), замість [а] (чи-
тувати, віпрощитиси), замість [у] (жмит);
[і] замість [и] (• крішка, вігода, глібокий, здрігатися, розчіни-
ти, прігнати), замість [е] (річі, вражінє, чісати), замість [о]
(мозіль, воріг, нарід, прізвати, пірвати, післати, пігнати,
прігнати), замість [а] (звичій, ґрейцір);
[а] замість [е] (• акзамен, царамонія), замість [і] (антерес,
жовняр, важки, приляг), замість [о] (жадний);
[о] замість [е] (• цукорки, легонький, пекольний, шляхоцький,
всьо, тихонько), замість [і] (комната, войсько, моцний,
жоночий, здоймати), замість [и] (дрожати), замість [а]
(штроф, горячий, богато), замість [у] (опир, бодяк, трак-
товання, отроїти, заковати);
[у] замість [і] (• лужко, цулувати, зупсувати), замість [и] (глуби-
на), замість [о] (протокул, вуш ‘воша’), замість [а] (паруграф);
звукосполучення [ер], [ир] на місці нормативного [ри] (• кер-
ниця, кервавий, кирниця, кирвавий);
відсутність протетичного приголосного перед голосним [о] •
(огонь, острий, озму);
протетичний [г] перед голосним [у] (• гураган);
звук [ў] (графічно • в) відповідно до літературного [л] у кінці
складів (стів, горівка, сопівка);
Культура слова №72’ 201074
м’які приголосні [ч] та [р] відповідно до твердих у літе-•
ратурній мові (плачь, могоричь, хочь, розчєсати; косарь,
цісарь, аптикарь, церьков, по докторях);
твердий приголосний [с] у кінці слів замість м’якого (• хтос,
шос, якос, цес, вес, дес);
твердий приголосний [ц] у кінці слів та перед голосними [а], •
[у] замість м’якого (хлопец, столец, рубец; робітница, пше-
ница, шибеница, цу працу, вулицу, пивницу, працувати);
уживання приголосних: [б] замість [п] (• лаба); [в] замість
[м] (вандрувати); [д] замість [т] (данец, данцувати), за-
мість [н] (кождий); [дз] замість [д] (добродзейка), замість
[з] (мадзур, дзелений); [ж] замість [з] (ріжниця), замість
[дж] (бжоли); [к] замість [ґ] (казета), замість [х] (колєра),
замість [т] (підкьопаний); [м] замість [н] (марікати); [н]
замість [м] (напа); [с] замість [ш] (слюб); [ц] замість [т]
(доцєгнути); [ч] замість [ш] (вінчувати), замість [шч] (пан-
чина); [ш] замість [ч] (пушка, безпешно, скушно), замість
[ж] (шандар).
Серед словотвірних діалектизмів у мові творів В. Стефа-
ника виділяються системні й лексикалізовані. До системних
слід віднести:
утворення із суфіксом • -оньк- відповідно до літературного
-еньк- (дрібонький, сухонький, тихонький, потихоньки);
прикметниковий суфікс • -цький замість літературного
-ський (люцький, панцький, свинцький, наймицький);
дієслівний префікс • ві- на місці нормативного ви- (вібути,
вігнати, вімити, вінести, вірвати, вітримати, віходити).
Лексикалізовані словотвірні діалектизми:
блазник• ‘блазень’, віт ‘війт’, загріток ‘зогрівання’, іта-
льян ‘італієць’, ланць ‘ланцюг’, мент ‘момент’, навчи-
тель ‘учитель’, опецьок ‘опічок’, очинаш ‘отченаш’, павун
‘павич’, падолист ‘листопад’, полумінь ‘полум’я’, пунт
‘пункт’, слимуз ‘слимак’, чупер ‘чуприна’, ярем ‘ярмо’;
бахурія• ‘бахурня’, гортанка ‘горлянка’, жмінка ‘жмень-
ка’, жура ‘журба’, завдача ‘завдання’, кертиця ‘кріт’,
кляса ‘клас’, мерза ‘мерзотник’, навука ‘наука’, приспа
‘призьба’, риципка ‘рецепт’, саля ‘зал’, спрагнота ‘спра-
га’, струнва ‘струна’, тацка ‘таця’;
75слово в художньому творі
восько• ‘військо’, намено ‘наймення’, колісцятко ‘коліщат-
ко’, маєство ‘майно’, олівце ‘олівець’, лічення ‘лікування’,
колопні ‘коноплі’;
в’їдний• ‘в’їдливий’, дрантливий ‘драний’, кілький ‘кількіс-
ний’, мацінький ‘маленький’, нездалий ‘нездатний’, хибле-
ний ‘хибний’, чворогранний ‘чотиригранний’;
ніц• ‘ніщо’, чьо ‘чого’, ‘чому’, якис, якись ‘якийсь’;
виймити• ‘вийняти’, вихолітуватися ‘вихилятися’, вірнути
‘виринути’, встарати ‘постаратися’, доконатися ‘переко-
натися’, доцєгати ‘дотягати’, займити ‘зайняти’, здоймити
‘здійняти’, зновитися ‘поновитися’, кликатися ‘поклика-
тися’, кранкати ‘крякати’, мрігати ‘моргати’, мнєцкати
‘м’яти’, носювати ‘носити’, обначовувати ‘переночову-
вати’, підховати ‘виховати’, попігратися ‘погратися’, по-
смішковуватися ‘насміхатися’, прицєгати ‘присягати’, прі-
ти ‘прийти’, рзати ‘іржати’, розвидати ‘розвиднюватися’,
розсиплятися ‘розсипатися’, розчинати ‘починати’, спо-
татися ‘шпортатися’, страшіти ‘страхати’, стреготати
‘скреготати’, увикати ‘звикати’, узріти ‘уздріти’;
віци• ‘звідси’, галопа ‘галопом’, гидно ‘гидко’, долів ‘додолу’,
допевно ‘напевно’, доста ‘досить’, згоді ‘згодом’, зчаста
‘часто’, леда ‘ледь’, ледви ‘ледве’, літі ‘вліті’, мож ‘можна’,
незабавки ‘незабаром’, опроче ‘опріч’, пішя ‘пішки’, суда
‘сюди’, тогда ‘тоді’, туда ‘туди’, усюда ‘усюди’.
У галузі словозміни в мові творів В. Стефаника наявні діа-
лектні форми:
ор. відм. одн. іменників, прикметників, займенників і по-•
рядкових числівників із флексіями -ов, -ев на місці літера-
турних -ою, -ею (ґаздов, мамов, водов, косов, дитинов, лас-
ков, кравйов; злобнов, темнов, осіннов; мнов, тобов, собов,
мойов; першов; вулицев, землев, кулев, скатертев, смертев;
нев, цев, моєв, своєв);
ор. відм. одн. іменників ІІІ відміни із закінченням • -ею (кро-
вею, молодостею);
двоїнні форми іменників (• дві – чотири бочці, доньці, галуз-
ці, нитці, сотці, годині, свини, слові, ділі);
форми род. відм. мн. іменників із закінченням • -ий відпо-
відно до літературного -ей (людий, дітий, миший, гроший,
коний, очий, смертий);
Культура слова №72’ 201076
род. відм. мн. іменників І відміни з флексією • -ів (бабів, ко-
сів, межів, хмарів);
дав. відм. мн. іменників із закінченням • -ем (людем, дітем) і
місц. відм. мн. із флексією -ех (на людех, дітех);
енклітичні та скорочені форми займенників (• мя, мні, ні
‘мене’, ми, мні, ні ‘мені’, в ні ‘в неї’, тя, тє, тьи, ті ‘тебе’,
ти ‘тобі’, йго, го ‘його’, му ‘йому’, ї ‘її’, ‘їй’, за ню ‘за неї’,
ся ‘себе’, си ‘собі’, чо ‘чого’, ‘чому’, нічо ‘нічого’);
скорочені форми род. відм. одн. присвійних займенників •
мої ‘моєї’, свої ‘своєї’;
редупліковані форми вказівних займенників (• сес, сесі, тот,
тоті, отот, ототі);
скорочені форми інфінітива на • -чи (бічи, мочи, лячи);
форми дієслів без чергування передньоязикових приголо-•
сних із шиплячими (повідносювати, косю, мусю, просю,
радю, стратю, пустю, позолотю);
відсутність у дієслівних формах епентетичного [л] після •
губних приголосних (дивюси, тємю, спю);
дієслівні форми минулого часу з залишками давнього пер-•
фекта (забрав-єм, пропав-єм, скаправів-єс, була-м, гадала-м,
лишила-м, був-сми, гадав-сми, пішов-сми, були-сте, лізли-
сте, поломили-сте);
вираження майбутнього часу дєслів сполученням інфіні-•
тива з формами допоміжного дієслова му, меш, ме, мемо,
мете, муть (му робити, меш сидіти, мемо діяти, мете ви-
діти, муть думати);
форми дієслів умовного способу з часткою • бих, що похо-
дить від форми давнього аориста дієслова бути (зробив-
бих, пішов-бих, чекав-бих, воліла-бих, зчесала-бих);
скорочені форми дієслів наказового способу типу • бер
‘бери’, кладь ‘клади’;
форми дієслів 3-ї ос. мн. ІІ дієвідміни без кінцевого • -ть
(вони робля, видє, їдє, пустє, хотє, мусі);
частка • си у зворотних дієсловах відповідно до літературної
ся (дочекатиси, дієси, нап’юси, обернешси, підвелиси, по-
розходилиси, розпук би си);
особові форми дієслів із зміною дієвідміни (• сплють, дер-
жуть, вчутси).
77слово в художньому творі
До діалектного синтаксису в мовотворчості В. Стефаника
можна віднести:
сполучення прийменника • д, ід з іменником і займенником
у давальному відмінку (д бабі, д смерті, д вечеру, ід моги-
лі, д нему);
словосполучення: • знати до худоби ‘знатися на лікуванні
худоби’, покласти на ґрунт ‘обдарувати ґрунтом’, робити
весну ‘виконувати весняні роботи’, та й решта ‘та й годі’,
коміть головою ‘вниз головою’;
уживання складнопідрядного речення із сполучним словом •
де в значенні сполучників що, як (Най тебе, чоловіче, Бог
піб’є, де ти нам вік пустив марне).
У мові творів В. Стефаника чимало лексичних діалектизмів.
До них належать слова:
авус• ‘кінець’, аді ‘глянь’, ‘дивись’;
бадьо• ‘старий чоловік’, ‘дядько’, бай ‘бал’, ‘гуляння’, бай-
рат ‘рада на селі’, банно ‘жаль’, ‘шкода’, банувати ‘тужи-
ти’, бараболя ‘картопля’, бевка ‘вид страви’, ‘пійло’, без-
мисно ‘недоладно’, белендіти ‘плутано говорити’, бервено
‘колода’, било ‘бадилля’, ‘огудина’, бола ‘недуга’, борзо
‘швидко’, брє ‘гей ти’ (засіб звертання до знайомої людини),
бризднути ‘померти’, буката, букатка ‘крихта’, ‘шматок’,
бульбона ‘найглибше місце в річці’, бута ‘розбещеність’,
бучок ‘хворостична’, ‘палиця’;
ватерка• ‘вогонь’, вгараїти ‘навести на думку’, ‘порадити’,
веймір ‘галас’, вереня ‘рядно’, вижбухати ‘витиснути си-
лою’, викарбутити ‘викотити’, вівкати ‘вигукувати’, відай,
відий ‘либонь’, відпуцувати ‘відчистити’, вонітувати ‘блю-
вати’, втеркатися ‘втручатися’, втєкати ‘зуміти’;
гадкувати• ‘думати’, гамба, гямба ‘паща’, ‘рот’, ганчига
‘шкапа’, гаптах ‘струнко’, гаравус ‘геть’, гезди ‘осьде’,
гелт ‘порядок’, генди ‘он там’, гидно ‘погано’, гий ‘як’, гин-
дель ‘торг’, гійкати ‘кричати’, глемедати ‘жадібно їсти’, го-
лодняк ‘бідняк’, голюкати ‘кричати’, гоміт ‘шум’, горбот-
ка ‘спідниця’, горівчиний ‘п’яний’, гофа ‘двір’, ‘подвір’я’,
грань ‘жар’, грєдка ‘полиця’, грижітися ‘журитися’, гули-
ти ‘дурити’, гуторити ‘розмовляти’;
ґазда• ‘господар’, ґвер ‘рушниця’, ґудз ‘зачіпка до сварки’;
Культура слова №72’ 201078
дедя, дєдя • ‘батько’, ‘тато’, деревище ‘домовина’, деревня
‘вироби з дерева’, дзоркати ‘брязкати’, дзумбелити ‘глузу-
вати’, дознаки ‘точно’, догорити ‘допекти’, драпанити ‘на-
лягати’, дрихлавий ‘трухлявий’, дуча ‘яма’, ‘могила’;
жвиндіти• ‘хитрувати’, жужля ‘шлак’;
заводини• ‘весільний обряд’, зав’євати ‘сохнути’, завороть
‘запаморочення’, загулювати ‘заманювати’, заєдно ‘весь час’,
заказити ‘заразити’, заки ‘поки’, залямити ‘побачити’, замог-
ти ‘пересилити’, ‘перемогти’, запарі ‘зашпори’, запастися
‘знепритомніти’, запіворити ‘заверещати’, засуд ‘вирок’, збо-
ятися ‘злякатися’, звізда ‘зірка’, здалий ‘годящий’, здубоніти
‘затупотіти’, здоволєти ‘просити дозволу’, здривіти ‘зіпсува-
тися’, ‘зноситися’, здривілий ‘зношений’, зіздріти ‘оглянути’,
зіпертися ‘зупинитися’, зіцирувати, зіцірувати ‘муштрувати’,
злісний ‘лісник’, змарганий ‘знівечиний’, зробок ‘людина – за-
лишок від тяжкої роботи’, зшуровуватися ‘зноситися’;
ігла• ‘голка’, ізгонити ‘валити з ніг’, ізнурити ‘зникнути’,
імити ‘впіймати’, існіський ‘справжній’, ймити ‘взяти’;
кавулька• ‘ручна частина палиці’, катраня, катрання ‘убран-
ня’, кербутом ‘перевертом’, кивати ‘красти’, киватися ‘во-
рушитися’, кицка ‘гроно’, кіпати ‘поспішати’, клевець ‘мо-
лоток’, ковбок ‘обрубок дерева’, ковня, ковінька ‘вирваний із
землі корінь рослини’, ковтати ‘стукати’, кожівка ‘куделя’,
кокошитися ‘гордитися’, колешня ‘кошара’, ‘стайня’, колі-
йовець ‘залізничник’, контетний ‘задоволений’, копилюк
‘байстрюк’, корса ‘кривуля’, кошниця ‘амбар для кукуру-
дзи’, крань ‘гілка’, кривдувати ‘жалітися’, крірвати ‘тяжко
працювати’, крішка ‘трошки’, курвинство ‘заняття повії’;
лакім• ‘охочий’, ландати, ландувати ‘тинятися’, латюга ‘голо-
дранець’, лежа ‘хвороба’, лєвра ‘повія’, лєнка ‘панський одяг’,
лисниця, лісниця ‘кислиця’, ложа ‘стан’, лумеро ‘номер’, ‘чис-
ло’, луфко ‘олівець’, люфа ‘дуло’, люфт ‘повітря’, ‘протяг’;
май• ‘дуже’, маржа ‘товар’, млака ‘болотиста місцевість’,
многість ‘велика кількість’, мой, мой ня ‘гей’ (вигук при
звертанні), моц ‘дуже’, мошонка ‘гаманець’;
навидіти• ‘любити’, намено ‘ім’я’, натарапом ‘нахабно’, неви-
діний ‘небачений’, невправці ‘прямо’, ‘відверто’, немно ‘не по
собі’, нендза ‘нужа’, непранка ‘брудний одяг’, нехарапутний
‘неохайний’, нім ‘поки’, нютувати ‘роздумувати’;
79слово в художньому творі
обарінок• ‘бублик’, обачінє ‘милосердя’, обкидок ‘гроші для
господарських витрат’, обкіскати ‘очистити’, ‘скидати’, об-
мінений ‘змарнілий’, обріхтувати ‘підготувати’, обсербува-
ти ‘доглядати’, обсотувати ‘обкидати’, обтіскувати ‘очи-
щати’, ‘скидати’, оденок ‘стіжок’, одерзнути ‘підбадьорити’,
око ‘міра рідини близько одного літра’, окрайка ‘пояс’, оруд-
ка ‘справа’, остина ‘відходити із стебел’;
падькатися• ‘турбуватися’, пазити ‘стерегти’, пайташ ‘пар-
тач’, патороч ‘клопіт’, ‘морока’, пацити ‘мучитися’, пивка
‘м’яч’, підвіяний ‘трохи ненормальний’, підкасувати ‘підти-
кати’, пістувати ‘виховувати’, пістунка ‘нянька’, платина
‘хустина’, плечик ‘верхня частина рукава’, плюта ‘негода’, по-
літок ‘урожай’, помітити ‘пообіцяти’, попасати ‘жити’, по-
плекати ‘нагодувати’, порекло ‘прізвище’, поривач ‘кочерга’,
попосочити ‘побити до крові’, порунтати ‘рушити’, ‘вкрас-
ти’, порушливий ‘злодій’, потручувати ‘попихати’, правдати-
ся ‘сперечатися’, примістя ‘притулок’, примішний ‘дотичний’,
припертися ‘збідніти’, припіс ‘розпорядження’, прихарити
‘причепурити’, пукати ‘тріскати’, путеря ‘міць’, ‘сила’;
решетина• ‘хвороба свиней’, рихт ‘право’, рихтіґ ‘справді’,
ріхтувати ‘лагодити’, ‘готувати’, розколівина ‘щілина’, роз-
тулок ‘розсудок’, ‘думка’, ‘пояснення’, розумертися ‘посту-
пово повмирати’, розфурєти ‘розкидати’, рунтати ‘красти’;
сардак• ‘рід одежі’, свисток ‘згорток’, сипіти ‘густи’, сішки
‘стовпчики, на яких ставляться лави й піч у хаті’, скемречи-
ти ‘плакати’, ‘скиглити’, скидатися ‘цуратися’, скоботати
‘лоскотати’, смотрити ‘оглядати’, сновавка ‘пристрій для
намотування ниток’, сотати ‘плести’, ‘пліткувати’, сотати-
ся ‘тягнутися’, спарнота ‘спека’, спендити ‘провести’, співо-
рити ‘закричати’, спотребувати ‘уживати’, спочений ‘відпо-
чилий’, спудитися ‘злякатися’, спуза ‘попіл’;
тайстра• ‘торба’, тано ‘дешево’, теменний ‘великий’, тлінний
‘виснажений’, тогідний ‘торішній’, трафіка ‘тютюнова крам-
ниця’, третильник ‘заробітник за третину врожаю’, тринкар
‘могороч’, тріло ‘отрута’, турма ‘зграя’, туск ‘туга’;
уберія• ‘одяг’, ув’євати ‘стомлюватися’, увихати ‘трудити-
ся’, угурний ‘надоїдливий’, ‘настирливий’, уторгати ‘роз-
добути великою працею’, ученитися ‘знайтися’;
Культура слова №72’ 201080
фалатє• ‘дрантя’, форт ‘безперестанку’, фурєти ‘кидати’,
футитися ‘тягатися’;
хабаль• ‘розпусник’, ‘гульвіса’, халасувати ‘поспішно їсти’,
хибувати ‘невистачати’, хлопєнний ‘сильний’, ‘здоровий’,
хорбак ‘хребет’, ‘спина’, хороми ‘сіни’;
цайґовий• ‘бавовняний’, цара ‘натовп’, цинтель ‘крих-
та’, цізорик ‘складаний ніж’, ціпко ‘міцно’, цукнутися
‘прив’язатися’;
черес• ‘пояс’, чепірнатий ‘розчепірений’, чиколонок ‘суглоб
пальця’, чічка ‘квітка’, чомбаран ‘виродок’;
шкрьомба• ‘волоцюга’, ‘швендя’, шкрьомбати ‘швендяти’,
‘шастати’, шпикати ‘колоти’, штудерний ‘розумний’, шу-
лик ‘качан’, шуруватися ‘забиратися геть’, шустка ‘грошо-
ва одиниця – 10 ґрейцарів’, щезник ‘дідько’.
Мова творів В. Стефаника засвідчує говіркові фразеологіз-
ми: балу та балу ‘слово за словом’, бандиги гнути ‘плести
нісенітниці’, гадка гадку пошибає ‘відбувається роздумуван-
ня’, давати позір, мати позір ‘пильнувати’, ‘доглядати’, дати
огрозу ‘погрозити’, мати до себе ‘поводитися’, мені лице лу-
таєси ‘мені сором’, навуки братиси ‘вчитися’, на лоб та на
шию ‘стрімголов’, на який ґатунок ‘навіщо’, ні в п’ять ні в
десять ‘ні се ні те’.
В. Стефаник творив західноукраїнським варіантом літера-
турної мови з чітко вираженими рисами покутського говору,
проте в розвитку загальноукраїнської літературної мови по-
сів помітне місце. Талановитий класик збагатив українську
літературну мову, зокрема її белетристичний новелістичний
жанр, вагомими стилістичними нюансами. Засобами образ-
ності, емоційності, ритмічності мови письменник свої прозо-
ві твори наблизив до поезії. Новели В. Стефаника служили
і служать зразком мовної майстерності для пізніших україн-
ських письменників.
1. Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. – К., 1960.
2. Курс історії української літературної мови / За ред. І. К. Білодіда. – К.,
1958. – Т. 1.
|