«В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти)
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12905 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) / Л. Козловська // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 87-91. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12905 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-129052010-10-26T12:03:01Z «В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) Козловська, Л. Слово в художньому творі 2010 Article «В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) / Л. Козловська // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 87-91. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12905 uk Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Козловська, Л. «В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) |
| format |
Article |
| author |
Козловська, Л. |
| author_facet |
Козловська, Л. |
| author_sort |
Козловська, Л. |
| title |
«В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) |
| title_short |
«В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) |
| title_full |
«В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) |
| title_fullStr |
«В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) |
| title_full_unstemmed |
«В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) |
| title_sort |
«в передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово любові голоти) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12905 |
| citation_txt |
«В передвічні дні, в безкінечні дні...» (про поетичне слово Любові Голоти) / Л. Козловська // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 87-91. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kozlovsʹkal vperedvíčnídnívbezkínečnídnípropoetičneslovolûbovígoloti |
| first_indexed |
2025-07-02T14:52:56Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:52:56Z |
| _version_ |
1836547285333311488 |
| fulltext |
87слово в художньому творі
Герої І. Нечуя-Левицького ведуть пристрасні суперечки на тему
націоналізму і космополітизму. Один із них грек за національніс-
тю Селаброс виголошує характерний монолог: – Мисль космопо-
літа вільна, як птиця, шугає над морями, над горами, над хмара-
ми, над усім світом. Для неї скрізь отчизна, де є вільнодумні люде.
Це така абстракція, аберрація, яка перевищує усякі ідеї і ідеали..
Вона ніби скрізь і ніде, бо то сила висока, жива, вселюдська: не
обсягти її, не замкнути її в якісь вузькі національні закутки. Вона
скрізь животіє (4: 185). Цей уривок демонструє прагнення нега-
тивного персонажа завоювати прихильність співрозмовниці Надії
Мурашкової. Для цього він уміло маніпулює висловами, з одного
боку, виразно позитивного змісту мисль космополіта вільна, сила
висока, жива, вселюдська, з другого – вузькі національні закутки,
що характеризуються зниженою оцінністю.
Отже, порушуючи важливі суспільні питання, письменник
звертався до книжних джерел літературної мови, до іншомов-
них запозичень. Значення використаної суспільно-політичної
лексики несе на собі відбиток тогочасної історичної доби, що
засвідчено відповідними оцінками персонажів, виведених у
творах Івана Нечуя-Левицького.
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.-Ірпінь, 2009.
2. Історія української літератури XIX століття: У 2 кн. Кн.2. – К., 2006.
3. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я; Хмари. – К., 2001.
4. Нечуй-Левицький І. Над Чорним морем. – Х., 2008.
5. Яворська Г. М. До проблеми формування європейської ідентичності в Україні
// Наукові записки ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. – 2008. – Вип. 42.
Лариса Козловська
«в ПереДвіЧні Дні, в беЗКінеЧні Дні...»
(про поетичне слово любові голоти)
Слово відкриває світ, викликає різні почуття: захоплення,
зачарування, здивування, гнів, обурення, сум. Воно спонукає
серце швидше битися, будить фантазію, творчу думку. А ху-
дожнє Слово – дар, який має особливу силу, відлунює голосом
наших предків. Пізнати таємниці слова, його красу й силу до-
помагає художня література.
Культура слова №72’ 201088
У кожній національній культурі живе феномен «жіночої по-
езії» як показовий фрагмент національної картини світу. В іді-
остилі Любові Голоти спостерігаємо епітетні словосполучення
з позитивною або негативною емоційно-оцінною чи нейтраль-
ною семантикою. Вибір таких виразових одиниць допомагає
зрозуміти специфіку авторської інтерпретації світобудови, від-
чути поєднання традиційного й новаторського.
Розглядаючи мовне поле кольору в індивідуальному стилі
будь-якого сучасного творця, варто брати до уваги не лише
особливості змістового наповнення поетичних образів, а й гра-
матичне оформлення, словотвірний аспект. У поетичній збірці
Любові Голоти «Опромінена часом» (2001) можна виокремити
домінантні назви кольорів, які в цілому відображають базові
уявлення українців (зелений, білий, чорний, сірий): Я вже не
знаю – білий кінь чи чорний./ Не пам’ятаю – бачив хто чи ні./ А
тільки шлях. І зірка вечорова./ І їду я на батьковім коні (С. 5)
Для поезії Любові Голоти характерна доволі традиційна се-
мантика найменування кольорів. Обігруючи лейтмотивні обра-
зи, концептуальні слова, що врешті-решт отримують символічні
значення, авторка створює власну міфологію. Навколо лексем
сорочка, полотно, світ, погляд, жито в мікротекстах віршів по-
етеса вибудовує асоціативні ряди означень, які допомагають по-
глибити семантику традиційного. Діапазон таких словосполук до-
статньо широкий, оскільки може містити конотативні (експресив-
ні, емоційні, символічні) компоненти. У таких випадках виника-
ють метафоричні сполуки, які називають ще сполуками образної
семантики й серед яких особливої уваги заслуговують оказіона-
лізми. Будь-яке поняття набуває образних характеристик, якщо
його визначають метафоричні або метонімічні означення. На-
приклад, на традиційних семантичних зв’язках побудована по-
езія «Зелена неділя»: Перед лицем Зеленої неділі/ молилась долі
я своїй, коханий,/ свою зелену долю заклинала/ серед степів, на
дні зеленім балки (С. 88); Сузір’я птиць – високі птахограї –/ Ви-
вершують в блакиті білий світ./ Своїх птахів моя душа чекає/ І
творить диво – ярий горицвіт (С. 54).
Найбільш кількісно наповненими можна вважати мікро-
поля білого та зеленого кольорів, які поєднують назви загаль-
номовні та індивідуально-авторські. Любов Голота постійно
89слово в художньому творі
підштовхує читача до осмислення вічних образів і вічних тем,
перетворюючи на епітет традиційне означення, й створений
поетичний текст тільки підтверджує таку його епітетну роль:
коли там – лебеді,–/ пливуть собі у парі,/ зелене озеро поволі їх
гойдає,/ і білі шиї – горді, непоклонні –/ таки злегка покивують
мені! (С. 11).
Основним завданням епітета в поетичній мові є індивіду-
алізація певної ознаки, акцент на незвичайності, неординар-
ності зображуваного. Наприклад, поезії «Заблукала в снігах»
передує епіграф із Гр. Тютюнника, що відразу налаштовує чи-
тача на визначену змістову тональність. Автор розмірковує про
власне буття, яке трансформується в частинку ширшого бут-
тєвого простору, де «білі дива снігу» читаються як письмена,
що пророчать добро й зло. Поетеса будує мистецький текст на
асоціаціях, використовуючи зорові образи (задивилась на білі
дива, проміння сіда на раменах) й прикметникові сполуки для
створення наповненого світлим сумом настрою: Не кидай мене,
мати./ Не кляни мене, серце, й в півслова./ Ой товаришу мій,
білу тишу не руш:/ Я весела й жива (С. 66).
Ключовий образ збірки – світ. Наприклад, у вірші «Хай
буде неділя на білому світі» авторка ніби продовжує роздуму-
вати над проблемами, що поставлені в попередній поезії. Про-
те час життєвого циклу вже змінився, вже прийшла осінь, яка
теж пише власні письмена, але ці письмена іншого кольору.
Кожний текст є ніби своєрідним світильником, що освітлює на-
вколо себе простір, допомагаючи зрозуміти те, що поза межами
написаного. Любов Голота намагається заглибитися в таїну сві-
тобуття й за допомогою виразових мовних засобів поміркувати
про неї разом із читачем. Вірш «У цьому світі...» побудовано на
метафоричному образі світу, в якому важливою є кожна миттє-
вість. Такий світ буде існувати навіть тоді, коли всі слова мов-
чатимуть: Я пам’ятаю все, я все забуду.../ А в світі – і не зник-
не, й не прибуде,/ А буде світ, цей дивний білий світ (С. 58).
Образна контекстуальна реалізація важливої для автора дум-
ки втілена в кольоративних найменуваннях мікрополя білий.
Саме навколо цієї лексеми згруповані номінації білявий, мо-
лочний, біленький, найбіліші, сніжний. Традиційні складники
значення кольору вживаються поряд із образно-символічними
Культура слова №72’ 201090
складниками в індивідуальних мікротекстах. Наприклад, у пей-
зажних замальовках фіксуємо пряме значення назв білого кольо-
ру: білий квіт стару вкриває грушу, над калиною в березі білим
квітом її весільним, виколисують білі човни (коли йдеться про
весну чи літо); на білім заметі – мов на білім коні, і сію мачин-
ки на білу сорочку снігів (коли йдеться про зиму). Виразним є
нерозривний зв’язок із конкретно-чуттєвою сферою читацького
сприймання поетичної мови текстів: Так буде до тих пір,/ поки
тебе/ розбудять чиїсь очі,/ в колиску білу/ глянувши зненацька
(С. 7); Житняки мої, білий хліб,/ і меди, і вино з бідою,/ моя ра-
дість і чорний схлип/ за літами пливуть, за водою (С. 160).
В авторських текстах натрапляємо на індивідуальні поєд-
нання білого кольору з абстрактними лексемами, що усклад-
нює поетичну семантику епітета. У цьому разі найважливі-
шим стає емоційний компонент, наприклад: обітнеш його при
білому страхові, білу тишу не руш. Розмірковуючи над долею
України в поезії «Коридором дзеркал бреду», Л. Голота ви-
користовує оригінальну метафору для передавання власного
розуміння причин того, що відбувається: О Голгофо моя, о
білісінькі душі скитальців у Чорнобилях наших! В богодано-
му нашім краю України я тінь пізнаю! (С. 165). Обігруючи
несумісність значення ключового слова тінь із кольором-
символом праведності й чистоти, поетеса виявляє стиліс-
тичні можливості слова. Те саме відбувається, коли в поезії
осмислюється життєвий шлях людини. «Молочні очі» героїні
символізують початок життя, що найтісніше пов’язаний з ма-
теринським молоком; «біленькі батькові пороги», до яких де-
далі важче повертатися; потім дорослішання в світі, що «по-
вний білих днів», але при цьому повний і полиновою гіркотою,
коли «біла сліпуча стіна» не пускає в незмірний простір; і,
нарешті, навіть останній шлях стає білим.
Для ідіостилю Л. Голоти показова позитивна оцінність ко-
лірних сполук. Особливо це відчуваємо, коли йдеться про зе-
лений колір, який асоціюється з життєвою силою не якоїсь
абстрактної природи, а саме з українськими реаліями: тільки
вітер зелений з трави, цей зелений вогонь не гаси, весняні зеле-
ні герби. А у вірші «Несу тобі передчуття снігів» авторка ори-
гінально об’єднує обидва свої улюблені кольори, створюючи
91слово в художньому творі
символічний образ кохання, що не збулося: І білим холодом
зелена пахне м’ята./ Некликана, нелюблена, неклята –/ Несу
тобі передчуття снігів (С. 55).
Розширюючи авторську сполучуваність слів, Любов Голо-
та активно послуговується традиційною семантикою сполук із
лексемами, що позначають колір. При цьому дуже часто епітет-
ні сполуки увиразнюють художню деталь тексту, перетворюю-
чись на поетизми, підвищуючи експресивну наповненість ві-
ршів. «Живу я словом, що болить мені», – пише Любов Голота,
і словесна майстерність зумовлює ускладнення значень мовних
засобів, тим самим збагачуючи сучасний поетичний словник.
Людмила Коткова
леКсиКо-семантиЧне наПовнення
винниЧенКової метафори
Оригінальність художнього світу В. Винниченка, філософ-
ське заглиблення у внутрішній світ людини привертали й при-
вертають увагу як читачів, так і дослідників. Метафоричність
мови письменника ґрунтується на семантичних процесах, коли
«форма мовної одиниці або оформлення мовної категорії пере-
носиться з одного об’єкта позначення на інший на основі пев-
ної подібності між цими об’єктами при відображенні в свідо-
мості мовця» [3: 350].
За стилістичною характеристикою розрізняють індивідуа-
льно-авторські й загальномовні метафоричні конструкції. Серед
загальномовних є такі, образність яких відчувають мовці, і мета-
фори звичні, або стерті. Актуалізація живих метафор зумовлена
низкою мовних і позамовних чинників, які формують нові значен-
нєві та емоційно-оцінні плани. Джерелом Винниченкової метафо-
ри є будь-яка лексико-семантична сфера, зокрема це трансформо-
ваний образ, що зберігає зв’язок із позначуваними фрагментами
дійсності та ідеографічно співвідноситься із «земною» моделлю
світу і духовною сферою. Серед метафор «земної» моделі світу
за критерієм ключових слів розрізняємо групи метафор із певним
лексичним наповненням. Художні образи створено переважно на
|