Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12906 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори / Л. Коткова // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 91-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12906 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-129062010-10-26T12:02:57Z Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори Коткова, Л. Слово в художньому творі 2010 Article Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори / Л. Коткова // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 91-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12906 uk Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Коткова, Л. Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори |
| format |
Article |
| author |
Коткова, Л. |
| author_facet |
Коткова, Л. |
| author_sort |
Коткова, Л. |
| title |
Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори |
| title_short |
Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори |
| title_full |
Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори |
| title_fullStr |
Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори |
| title_full_unstemmed |
Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори |
| title_sort |
лексико-семантичне наповнення винниченкової метафори |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12906 |
| citation_txt |
Лексико-семантичне наповнення Винниченкової метафори / Л. Коткова // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 91-94. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kotkoval leksikosemantičnenapovnennâvinničenkovoímetafori |
| first_indexed |
2025-07-02T14:52:59Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:52:59Z |
| _version_ |
1836547288169709568 |
| fulltext |
91слово в художньому творі
символічний образ кохання, що не збулося: І білим холодом
зелена пахне м’ята./ Некликана, нелюблена, неклята –/ Несу
тобі передчуття снігів (С. 55).
Розширюючи авторську сполучуваність слів, Любов Голо-
та активно послуговується традиційною семантикою сполук із
лексемами, що позначають колір. При цьому дуже часто епітет-
ні сполуки увиразнюють художню деталь тексту, перетворюю-
чись на поетизми, підвищуючи експресивну наповненість ві-
ршів. «Живу я словом, що болить мені», – пише Любов Голота,
і словесна майстерність зумовлює ускладнення значень мовних
засобів, тим самим збагачуючи сучасний поетичний словник.
Людмила Коткова
леКсиКо-семантиЧне наПовнення
винниЧенКової метафори
Оригінальність художнього світу В. Винниченка, філософ-
ське заглиблення у внутрішній світ людини привертали й при-
вертають увагу як читачів, так і дослідників. Метафоричність
мови письменника ґрунтується на семантичних процесах, коли
«форма мовної одиниці або оформлення мовної категорії пере-
носиться з одного об’єкта позначення на інший на основі пев-
ної подібності між цими об’єктами при відображенні в свідо-
мості мовця» [3: 350].
За стилістичною характеристикою розрізняють індивідуа-
льно-авторські й загальномовні метафоричні конструкції. Серед
загальномовних є такі, образність яких відчувають мовці, і мета-
фори звичні, або стерті. Актуалізація живих метафор зумовлена
низкою мовних і позамовних чинників, які формують нові значен-
нєві та емоційно-оцінні плани. Джерелом Винниченкової метафо-
ри є будь-яка лексико-семантична сфера, зокрема це трансформо-
ваний образ, що зберігає зв’язок із позначуваними фрагментами
дійсності та ідеографічно співвідноситься із «земною» моделлю
світу і духовною сферою. Серед метафор «земної» моделі світу
за критерієм ключових слів розрізняємо групи метафор із певним
лексичним наповненням. Художні образи створено переважно на
Культура слова №72’ 201092
основі метафоричних структур, що містять такі лексичні оди-
ниці: 1) найменування представників флори чи фауни: Я пока-
зую Кості танок лісів і ланів (1: 260); 2) географічні назви, які
символізують світобудову: Вік мотузяного хазяйства зступає з
шляху і дає дорогу машині, азія дає дорогу європі! (2: 41); 3) на-
зви на позначення транспорту: Чох-чох-чох!» – неслось з поля
запихкане, поспішне дихання поїзда (1: 30); 4) метафоричне
перенесення ‘тварина – людина’: Коли б у неї були гроші, хіба
навіть їхній милий деспотичний батько віддав би її за цю гнилу
мавпу? (1: 422).
Джерелом для утворення продуктивних метафоричних
структур «земної» моделі світу слугують такі концепти: море
(Навіть море дихає сонно, ритмічно здіймаючи і спускаючи
мереживо берегових хвиль (1: 261); вітер (Хіба те знав нічний
вітрець, син неба і степів? (1: 27); дощ (Часом підводжу голо-
ву й тоді моє лице обвіває дощовий порох... (1: 212).
Метафори на позначення духовної сфери та почуттів є
визначальними для розуміння особливостей ідіостилю В. Ви-
нниченка. Основні репрезентації найбільш поширених концеп-
тів – життя, душа, мудрість, думки, страждання, мука, по-
чуття, святість – виконують концептуальну функцію, даючи
нові назви абстрактним сутностям. Так, метафори з компонен-
том душа в авторських текстах ілюструють образні паралелі:
«душа – дзеркало душі людини», «душа – болюча колючка»:
Мені здається, найвірніше дзеркало душі людини не очі, як га-
дають, а ніс (1: 207), Зараз вирішиться все те, що ночами і
днями стоїть болючою колючкою в душі…(1: 419).
Метафори з концептом мудрість не зазнають суттєвих змін
семантики й не належать до домінант ідіостилю В.Винниченка.
Вони здебільшого функціонують у межах загальномовної
семантико-стилістичної парадигми: І почув, як з ніжним, туж-
ним дзвоном упала... якась нова краплина мудрості (1: 127).
До індивідуально-авторських знахідок письменника належить
і синонімічна метафора, де подається філософська інтерпрета-
ція поняття «мудрість»: Доктор Верходуб обережно й дбайли-
во ніс через життя келих своєї мудрості, зібраної по краплі
з гірких і солодких квітів буття (1: 124). У процесі творення
метафоричного образу життя автор актуалізує загальновідомі
93слово в художньому творі
паралелі. Так, найпродуктивніший період у житті людини на-
звано часом цвітіння: Кожна людина, перебувши час цвітін-
ня, починає збирати келих своєї мудрості (1: 124).
Досить часто В. Винниченко поєднує виразно віддалені де-
нотати, спонукає читача активізувати в уяві певні асоціативні
зв’язки між елементами реальної дійсності, які зазвичай нале-
жать до різних логічних планів, наприклад: фізичне явище – пси-
хічне явище: Вони [згуки] несли з собою шматки страждання,
шматки невиплаканої журби й були сміливі і горді через те (1:
29); Хіба що часом крізь заклопотаність раптом викришиться
іскорка веселого гумору (1: 431); конкретне явище – абстрактне
явище: І сльози муки за себе, за нього, за отих «усіх» котяться
по лиці безупинно (1: 428). Предметноцентричну основу мета-
форичних структур репрезентують сполуки, у яких конкрет-
ний, ментально маркований образ денотата виявляє асоціативні
зв’язки з психічними явищами: Йому трудно в цю хвилину зна-
йти позитивне в тім ланцюзі страждань, який намічався в бу-
дуччині (1: 231); І ціла буря гніву вже крутилась і здіймала з дна
душі стовпи думок і почувань (1: 35).
Індивідуально-авторські метафори В. Винниченка на зразок
недогарки почуття, шкаралупа святості семантично місткі й ха-
рактеризуються конотативною різноплановістю, напр.: Мені тре-
ба раз на все покінчити з цим, одірвати від себе цю думку, при-
топтати чуття, розкидать ногами недогарки його (1: 217); що в
неї там за цею непорушною шкаралупою святості (1: 243).
До виразного ядра Винниченкових метафор належать
експресивно-оцінні структури, що забезпечують образну ха-
рактеристику зовнішності людини. Так, ключове слово очі ак-
тивно функціонує у творах усіх періодів діяльності письмен-
ника. Це, очевидно, зумовлено специфікою світосприйняття
автора. Часто ж зовнішність персонажів пов’язана з їхнім вну-
трішнім світом: А в очах, у синіх вікнах у темних рямцях, усе
так само гостро і крижано переливався блиск (1: 153); в очах
стояли теплі, жовті віники променів (1: 419); Сині квітки
накрились темними шовковими щіточками вій і потупились
(1: 148). У метафорах, що містять опис зовнішності, звичний
іменник посмішка: Труда стріпує посрібленими посмішкою
місяця кучерями... (1: 423); з кожною його атестацією миго-
тить хвостик посмішки (1: 395).
Культура слова №72’ 201094
Активні в ідіолекті В. Винниченка метафоричні структури,
побудовані на звукових асоціаціях: І жито журно слухало ті
згуки, хиталось колосом і м’яко шепотіло з вітром, згука-
ми і Василем (1: 27); Десь глибокою октавою покашлює грім
(1: 280); А сад насмішкувато, іронічно шелестить кудлатим
гіллям, і не знати – чи у змові він зі старим своїм хазяїном, чи
просто сам сміється з них обох (1: 419); Десь збоку внизу со-
чно чиркала коса (1: 61); Дні сонячні, молоді, дзвенять руча-
ями, пахнуть розталою землею, чорною, масною (1: 234); ме-
ланхолійно шаруділи волохаті зелені коноплі (1: 42); Вийдеш
у садок, – бджоли гудуть, мухи на скрипочках тягнуть тонкі
дзвінкі мелодії (1: 67).
Отже, метафора – вагомий чинник індивідуальної мово-
творчості В. Винниченка, продуктивний репрезентант його
вербальної картини світу.
1. Винниченко В. К. Вибрані твори. – К., 2005.
2. Винниченко В. Оповідання. Роман «Слово зо тобою, Сталіне!», п’єса
«Чорна Пантера і Білий Медвідь». – К., 1999.
3. Тараненко О. О. Метафора // Українська мова. Енциклопедія. – К., 2007.
– С. 350-353.
Лариса Кравець
метафора вітру в уКраїнсьКій ПоеЗії ХХ ст.
Вітер – одна з найбільш активних лексем в українській по-
езії ХХ ст. Метафоричні вислови із цим словом різнопланові,
адже вони сформувалися не тільки на основі світогляду автора,
а й під впливом суспільно-політичних та літературних проце-
сів певного періоду. Водночас у їх змісті та формі реалізації
виявляємо багато спільних рис. Одна з найпомітніших – це ви-
користання для метафоричного структурування образу вітер
фреймів і слотів концептосфери людина.
Осмислюючи вітер за аналогією до людини, поети найчас-
тіше задіюють слоти «груди» (Є. Маланюк, О. Ольжич, А. Ма-
лишко, Б. Олійник), «руки» (О. Олесь, В. Сосюра, І. Римарук),
«долоні» (Б.-І. Антонич, І. Калинець, А. Мойсієнко), «дихати»
|