Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12911 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття / С. Пошивайло // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 117-121. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12911 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-129112010-10-26T12:02:51Z Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття Пошивайло, С. Мова і час 2010 Article Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття / С. Пошивайло // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 117-121. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12911 uk Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова і час Мова і час |
| spellingShingle |
Мова і час Мова і час Пошивайло, С. Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття |
| format |
Article |
| author |
Пошивайло, С. |
| author_facet |
Пошивайло, С. |
| author_sort |
Пошивайло, С. |
| title |
Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_short |
Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_full |
Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_fullStr |
Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття |
| title_sort |
про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ххі століття |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Мова і час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12911 |
| citation_txt |
Про керамологічні терміни в довідковій літературі початку ХХІ століття / С. Пошивайло // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 117-121. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pošivajlos prokeramologíčnítermínivdovídkovíjlíteraturípočatkuhhístolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-02T14:53:14Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:53:14Z |
| _version_ |
1836547304218165248 |
| fulltext |
117мова і час
Зневиразнюючи префікс не-, автори реклами піддають сумні-
ву справедливість поширеного словосполучення незалежна
Україна, маючи на увазі її газову залежність від Росії. Іронія
уможливлює некатегоричне, але досить емоційне заперечення
стереотипного визначення, спонукаючи сприймачів задумати-
ся і про його адекватність, і про газово-економічне становище
країни загалом.
Отже, реклама, побудована на ствердженні переваг певного
продукту, є більш ефективною, ніж та, що побудована на за-
переченні його недоліків чи наявності вигідніших пропозицій.
Водночас вміле використання заперечення для характеристи-
ки альтернативних товарів здатне програмувати сприймачів на
«самостійний» позитивний висновок на користь рекламовано-
го продукту. Ефективним є непряме заперечення, виражене за
допомогою іронії, риторичних питань, оскільки воно формує
ефект «зваженої» і ненав’язливої реклами, яка враховує різні
погляди на продукт і залишає за покупцем право вибору.
1. Бакиров А. Люди которые играют роли. – СПб., 2002.
2. Котлячков А. В., Горин С. А. Оружие – слово: Оборона и нападение с по-
мощью... – М., 2001.
3. Михайлов В. А. Генезис антонимических оппозиций, антонимия и отри-
цание. – Л., 1987.
Світлана Пошивайло
Про КерамологіЧні терміни в ДовіДКовій
літературі ПоЧатКу ХХі століття
Проблема правильного вживання наукової термінології
пов’язана з означенням певних реалій. Допомагають у цьому спе-
ціальні лексикографічні праці, зорієнтовані на вивчення терміно-
логії окремих галузей. Простежимо, як подано в довідковій літе-
ратурі тлумачення гончарної лексики та керамологічних термінів.
Словник-довідник «Образотворче мистецтво» (Тернопіль),
виданий у 2003 році (упорядник художник-дизайнер Анато-
лій Пасічний), містить 2000 термінів, які вживаються у мис-
тецтвознавстві. Це дуже різноманітний матеріал: терміни
Культура слова №72’ 2010118
з образотворчого, декоративно-ужиткового й театрально-
декораційного мистецтв, дизайну, архітектури та мистецтво-
знавства.
На жаль, із поданим в словнику-довіднику тлумаченнями
не завжди можна погодитися. Наприклад, до терміна бісквіт
через тире подано пояснення: «у художній кераміці біла негла-
зурована порцеляна, а також вироби з неї». Таке речення до-
речніше було б оформити так: «бісквіт – біла неглазурована
порцеляна, а також вироби з неї у художній кераміці» або ж
«бісквіт – (у художній кераміці) біла неглазурована порцеляна,
а також вироби з неї». Щодо терміна «бісквіт» варто зауважи-
ти, що з порцеляни вироби не формують, оскільки порцеляна
– це вже сформовані та випалені вироби про що й читаємо у
згаданому довіднику: «у декоративно-прикладному мистецтві
посуд, статуетка та ін. художні вироби з білої випаленої глини
зі спеціальними сумішами, для яких характерна дрібнопориста
будова (т. зв. спечений черепок) та прозорість у тонкому шарі».
Таке пояснення терміна порцеляна вважаємо неправильним, бо
не можна формувати вироби з випаленої глини.
Та сама помилка повторюється й у тлумаченні інших термі-
нів: гончарні вироби – «вироби з випаленої кольорової глини»;
кераміка – «всі різновиди художніх виробів з випаленої глини»;
майоліка – «вироби з кольорової випаленої глини»; теракота –
вироби «з опаленої глини»; фаянс – вироби «з білої випаленої
глини». Не обов’язково треба бути причетним до гончарства,
щоб знати, що вироби формуються з сирої глиняної маси, а по-
тім випалюються.
Дещо парадоксальним видається визначення терміна гон-
чарна глина: «м’яка на дотик, утворює з водою досить тягучу
масу, легко розтирається і розчиняється у воді. У природному
стані дуже забарвлена і зберігає свій колір при випалюванні
в печі». Ніколи гончарна глина не зберігає свого природного
кольору при випалюванні, та й словосполучення дуже забарв-
лена викликає подив, оскільки слова дуже, не дуже не можуть
вказувати на ступінь забарвленості глини. Або, скажімо, термін
«черепок» пояснено так: «неглазурована кераміка; випалена
глина червоного кольору, за міцністю нагадує кістку». Мож-
ливо, взявши в лапки слово, автор мав на увазі не пряме його
119мова і час
значення, а переносне, чи хотів наголосити, що як діалектизм
слово вживається саме з таким значенням (хоча насправді воно
вживається як узагальнювальна назва всієї глиняної продукції
– і глазурованої, і неглазурованої – незалежно від кольору або
ж у значенні «частина від цілого виробу»). Неточні тлумачення
применшують цінність словника-довідника.
Звернімося до словника-довідника «Україна в словах»
(Київ, 2004), укладеного працівниками лабораторії народо-
знавчої лексики Волинського університету. Приємно, що укла-
дачі свідомі того, що «питання про побудову словникової статті
– одне з найважливіших у лексикографії». Автори визнають,
що «перша спроба створити український мовоукраїнознавчий
словник не застрахована від помилок і недоглядів» та обіця-
ють бути вдячними «усім, хто надішле нам свої зауваження й
конструктивні пропозиції, які допоможуть покращити текст».
Отож, вношу такі пропозиції стосовно слів, що належать гон-
чарній термінології і становлять 1,5 % від всіх представлених у
довіднику та 25 % розділу «Хатні речі».
У запропонованих визначеннях укладачі мали б дотриму-
ватись певного критерію, наприклад, брати за основу або ж
«форму», або ж «призначення», хоча варто було б поєднати
обидва ці критерії для детальнішого опису. Тим часом автори
вживають то один, то інший непослідовно. Ось, наприклад, ви-
значення горщика або макітри. Складно уявити «високу, кру-
глу, переважно глиняну посудину, трохи розширену в нижній
частині». Хоч таке тлумачення, підтверджене цитуванням ві-
домого керамолога Олеся Пошивайла, маємо в авторитетному
виданні «Словник української мови» в 11-ти томах, що почав
виходити в 1970 році.
У праці «Ілюстрований словник народної гончарської термі-
нології Лівобережної України (Гетьманщина)» (Опішне, 1993)
читачі прочитають, що глечик – це «висока посудина з вушком
(без вушка) для тримання, головним чином, молочних продук-
тів (молока, сметани тощо)» Згаданий словник ілюстрований,
тому читач матиме змогу уточнити інформацію.
Про макітру в словнику «Україна в словах» читаємо: «велика
глиняна посудина у вигляді великої миски». Для жителів Поділ-
ля, де макітра справді схожа на миску, начебто і все зрозуміло,
Культура слова №72’ 2010120
однак можуть виникнути складнощі в сприйнятті такого визна-
чення, наприклад, у жителів Полтавщини, оскільки у їхньому
регіоні макітри мають відмінну форму. Нижче сказано, що ця
«посудина має вигляд горщика чи миски з високими краями».
Виникає питання, як відрізнити горщик від миски та від макітри.
Із прочитаного складається враження, що назви на означення
трьох різних предметів синонімічні. Щодо «переважно глиняної
посудини» зауважу, що макітра – це назва саме глиняної посуди-
ни, бо з іншого матеріалу макітри не виготовляються. Варто було
б зазначити, що макітра використовувалася й для замішування
тіста, оскільки у тлумаченні згадується, що «цей посуд роблять
переважно великого розміру...». Зрозуміло, що макітри великого
розміру не використовувалися для розтирання маку чи зерна і
тим більше не для подавання вареників, каші чи картоплі.
Доречно було б і хронологічно узгодити інформацію, на-
приклад, глечик, макітру й куманець «виготовляють», а вже
миску, горщик і тарілку «колись виготовляли». Такі, на пер-
ший погляд, дрібні неточності і псують загальне враження
про згадане видання.
Кілька слів про розширене й доповнене видання словника-
довідника «Образотворче мистецтво» (Київ) Анатолія Пасічного,
яке побачило світ у 2007 році. Цей енциклопедичний словник-
довідник має у своєму складі понад 3000 термінів, де практично
кожен другий термін супроводжується ілюстрацією. На відміну
від першого видання, тут знайдемо етимологію термінів, роз-
ширено обсяг тлумачення. Велика кількість кольорових фото й
зовнішній вигляд словника справді вражають. На жаль, поміча-
ємо неточності, наприклад, у визначенні гончарних виробів: «в
декоративно-ужитковому мистецтві вироби з випаленої кольо-
рової глини, що мають пористу структуру й покриті прозорою
глазур’ю або ангобом. До гончарних виробів, головним чином,
належить посуд найпростішого типу, виготовлений на гончарно-
му крузі. У широкому значенні термін «гончарні вироби» може
охоплювати майоліку і навіть кераміку». Повторюся, зауважив-
ши, що з випаленої глини вироби не виготовляються. Крім цьо-
го, виникають питання щодо тексту: «Якщо вироби не покриті
«прозорою глазур’ю або ангобом», то вони вже не гончарські?»,
«Який це посуд найпростішого типу?» і, врешті-решт, «Що мав
121мова і час
на увазі автор, коли писав, що «термін «гончарні вироби» може
охоплювати майоліку і навіть кераміку»? Зі слів виходить, що
не обов’язково охоплює, а тільки може. Хоча насправді понят-
тя «кераміка» обов’язково охоплює гончарні вироби, про що
сказано й у згадуваному словнику: кераміка – це «всі різнови-
ди художніх виробів з випаленої глини спеціального складу та
приготування (насамперед порцеляна, фаянс, майоліка, терако-
та, кам’яна маса, гончарні вироби)».
Не можу не згадати словник «Декоративно-ужиткове мис-
тецтво» 2000 року видання (Львів) та «Російсько-український
словник художніх термінів» (Київ), укладений Леонідом Шка-
рубою та Любов’ю Спанатій у 2004 році.
Допущені в цих виданнях помилки – це наслідок того, що
укладанням словників займаються нефахівці. Однак відсутність
фахової літератури й рецензій фахівців певної галузі спричи-
няє появу словників такої якості. Зауважимо, що в словнику-
довіднику «Україна в словах» менше помилок, очевидно, тому,
що словник рецензували не лише мовознавці, а й фахівці іс-
торичних, біологічних, фізико-математичних та педагогічних
наук. Адже ще Олег Трубачов зазначав: «Суть справи полягає в
тому, що лексикограф, укладач словника мови, діалекту навряд
чи розуміється на певній виробничій термінології краще, ніж
етнограф-спеціаліст чи краєзнавець, які добре володіють реа-
ліями (крім випадків.., коли обидва спеціалісти поєднуються в
одному») [1: 178].
Науковці, які займаються термінологією, своїм першочерго-
вим завданням ставлять збирання, систематизацію, узагальнен-
ня самих лексем, втім, важливо конкретизувати їхнє значення,
спираючись на досвід фахівців.
1. Трубачев О. Н. Ремесленная терминология в славянских языках (этимо-
логия и опыт групповой реконструкции). – М., 1966.
|