Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12913 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення / Н. Шевчук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 126-132. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12913 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-129132010-10-26T12:03:15Z Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення Шевчук, Н. Граматична стилістика 2010 Article Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення / Н. Шевчук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 126-132. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12913 uk Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Граматична стилістика Граматична стилістика |
| spellingShingle |
Граматична стилістика Граматична стилістика Шевчук, Н. Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення |
| format |
Article |
| author |
Шевчук, Н. |
| author_facet |
Шевчук, Н. |
| author_sort |
Шевчук, Н. |
| title |
Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення |
| title_short |
Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення |
| title_full |
Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення |
| title_fullStr |
Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення |
| title_full_unstemmed |
Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення |
| title_sort |
граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Граматична стилістика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12913 |
| citation_txt |
Граматичні особливості об’єкта при дієсловах на позначення творення / Н. Шевчук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 126-132. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ševčukn gramatičníosoblivostíobêktapridíêslovahnapoznačennâtvorennâ |
| first_indexed |
2025-07-02T14:53:20Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:53:20Z |
| _version_ |
1836547310478163968 |
| fulltext |
Культура слова №72’ 2010126
1. Авксентьєв Л. Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Х., 1988.
2. Доброльожа Г. Красне слово – як золотий ключ: Постійні народні по-
рівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій. – Жи-
томир, 2003.
3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.
– К., 2006.
4. Курганова Н. В. Усі крилаті вислови, прислів’я, приказки, загадки. – Х.,
2007.
5. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. – К.,
1984.
6. Українські приказки, прислів’я і таке інше / Укл. М. Номис. – К., 1993.
7. Українські прислів’я та приказки / Упоряд. Т. М. Панасенко. – Х., 2006.
8. Юрченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь. –
Х., 1993.
9. Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. / Укл. В. М. Білоно-
женко та ін. – К., 1999.
Наталія Шевчук
граматиЧні особливості об’єКта При
ДієсловаХ на ПоЗнаЧення творення
У процесі історичного розвитку слов’янських мов роль пря-
мого об’єкта цілком закріпилася за знахідним відмінком, який у
сучасній українській мові зберігає цю первинну (незумовлену)
функцію, тоді як в інших непрямих відмінках вона є вторинною,
семантично і стилістично зумовленою [2: 43]. Іменник у формі
знахідного відмінка без прийменника, сполучаючись з перехід-
ним дієсловом, реалізує його валентність і виражає об’єкт, на
який спрямована дія, тому виступає обов’язковим придієслівним
компонентом. Як зазначає А. В. Шумейкіна, саме в контексті від-
бувається актуалізація значення дієслова, синтагматичне оточен-
ня є найефективнішим засобом розкриття семантики слова, тому
показ сполучуваності не менш важливий для характеристики
значення слова, ніж саме його тлумачення [5: 7].
Серед розглянутих синтаксичних конструкцій у якості об’єкта
при перехідних дієсловах конкретної фізичної дії з семантикою
творення найчастіше виступають іменники у знахідному, рідше
– родовому відмінку. Крім того, існують такі варіанти, у яких
іменник може функціонувати у спільній відмінковій формі (ро-
довий і знахідний відмінки).
127граматична стилістика
До групи із семантикою творення належать дієслова: будува-
ти, варити, карбувати, квасити, квітчати, клеїти, клепати,
косити, креслити, кресати, кувати, лагодити, лакувати, ма-
лювати, молоти, молотити, мурувати, міряти, орати, пекти,
пиляти, плавити, прасувати, прясти, ремонтувати, садити,
саджати, сапати, свердлити, сіяти, скиртувати, скородити,
склити, снувати, споряджати, сталити, ткати, точити, фо-
тографувати, хрестити, шити, штукатурити, а також утво-
рені від них за допомогою префіксів в-, ви-, від-, до-, з-, за-,
пере-, під-, по-, при-, роз- тощо).
До прямих додатків у сучасній українській літературній мові
належать безприйменникові: знахідний відмінок, родовий від-
мінок при заперечному перехідному дієслові і партитивний ро-
довий (що означає частину від цілого або виражає обмеження
дії у часі). Основним засобом вираження об’єкта є знахідний
відмінок, периферію становить родовий заперечний та родо-
вий частковості.
Семантико-синтаксичний зв’язок керування, зумовлений
насамперед семантичною природою предиката. Саме лексич-
не значення є первинним, оскільки воно закладене у слові. Тут
доречно провести паралель із категорією валентності дієсло-
ва. Перехідні дієслова не розкривають у повному обсязі свого
змісту самостійно і передбачають об’єкт для розкриття дії. Ді-
єслова, залежно від значення, приєднують іменник певної те-
матичної групи (далі – ТГ). Дієслова із семантикою творення
керують переважно іменниками ТГ ‘створене людиною’: шити
сорочку, малювати картину, варити борщ, кувати зброю. Іноді
місце об’єкта при цих дієсловах займають іменники, вжиті в пе-
реносному значенні. Такі словосполучення утворюються вна-
слідок поєднання дієслів із абстрактними іменниками. Значна
частина таких конструкцій належить до фразеологізмів: малю-
вати дійсність, сушити голову, кувати слово, кувати долю, ві-
шати ярлик (на когось), точити серце. Напр.: Палили багаття
вони цілу ніч, Все ясную зброю кували (Леся Українка); Сиджу
на чужині, кую свою долю (С. Руданський). У таких словоспо-
лученнях синтаксичний зв’язок залишається незмінно сталим і
слугує для граматичного вираження лексичної сполучуваності
головного та залежного компонентів. Опорним у синтаксичному
Культура слова №72’ 2010128
плані вважають дієслово, у семантичному – іменник. Кероване
слово незмінне, керуюче може набувати різних форм: садити,
саджу, садимо, насаджувати, посадили квіти; склити, склю,
склимо, засклити, посклили вікна; снувати, сную, снуємо, на-
снувати, поснували нитку тощо.
Найчастіше об’єктом при прямо перехідних дієсловах ви-
ступають іменники, рідше – займенники та субстантивовані
частини мови у знахідному або родовому відмінку. Напр.: хрес-
тити дітей / їх / малих, фотографувати діда / його / старого,
молотити жито / полукіпок, пекти коржі / багато.
На вибір відмінкової форми об’єкта впливають і граматичні,
і семантичні ознаки компонентів словосполучення: вид дієсло-
ва (доконаний/недоконаний), семантика керованого слова (по-
внота/частковість охоплення дією, істота/неістота), наявність
заперечної конструкції (функціонування із часткою не).
Зі знахідним об’єктним сполучаються безпрефіксні дієслова
на позначення творення недоконаного виду. Характерною ри-
сою іменника при таких перехідних дієсловах є визначеність,
точне число, повне охоплення об’єкта дією: прясти вовну,
шити чоботи, фотографувати дітей, молотити пшеницю,
косити сіно, садити капусту, сіяти мак, прасувати білизну,
варити борщ, пекти хліб. Напр.: – І цей має [гроші], обізвався
один келійник, бо часто шиє одежу! О, цей любить чепури-
тись! (І. Нечуй-Левицький); Там пряжу прядуть та тчуть,
там – одежу всяку шиють (Панас Мирний).
Компоненти таких словосполучень поєднані найтіснішим
зв’язком Д → (кого? що?) → І, тобто дієслово → відмінок →
іменник. Питання є тією сполучною ланкою, що об’єднує два
компоненти у словосполучення, виражає відмінкову форму
об’єкта. Відмінок – один із засобів, що виражає залежність
іменника від дієслова.
Унаслідок поєднання префіксів із дієсловами утворюються
гнізда споріднених спільнокореневих слів. Префікси, споріднені
з прийменниками, надають найрізноманітніших значень похід-
ним дієсловам [4: 261]. Префіксація надає перехідному дієслову
додаткових семантичних відтінків або нового значення, змінює
вид дієслова, значно збільшує кількість приєднаних прямо пере-
хідних дієслів, відповідно і словосполучень, у котрих компоненти
129граматична стилістика
пов’язані зв’язком керування. Так, у словах варити – виварити,
доварити, зварити, заварити, наварити, поварити, приварити,
проварити, розварити, переварити, уварити сема ‘під дією висо-
кої температури готувати щось до споживання’ набуває відтінків
повторення, неповноти, частковості, доповнення, завершення дії,
сполучення або відокремлення, дії понад норму. Отже, префік-
си, що наближені до прийменників, надають похідному дієслову
лише додаткового значення. Утворені таким способом спільно-
кореневі слова, належать до однієї семантичної групи, а керовані
ними об’єкти до типових ТГ. У випадку, коли предикат приєднує
префікси відмінні від прийменникових, його семантична структу-
ра може значно змінитись; головний компонент займає позицію у
семантичній групі відповідно до набутого значення і спрямовує
дію на притаманні саме їй об’єкти, напр.: садити рослини – на-
садити (одягнути) капелюх, шити одяг – пошити хату (ремон-
тувати солом’яний дах), хоронити мертвих – хоронити (ховати)
гроші, варити борщ – зварювати деталі тощо. Напр.: Треба було
[Калині] хатчину наново пошити; через перестарілу солому, що
майже зовсім загнила, протікає добре дощ… (О. Кобилянська).
Префікси в-(у-), ви-, від-, до-, з-(с-), на-, над-, пере-, під-,
по-, при-, про- можуть надавати дієслову додаткового значен-
ня частковості, обмеження дії у часі. Префіксовані дієслова
можуть поєднуватися із іменником у родовому та знахідному
відмінках: посадити картоплі (картоплю), зварити галушок
(галушки), укресати вогню (викресати вогонь), домолоти солі
(сіль), перекосити трави (траву), спекти м’яса (м’ясо).
Дієслова доконаного виду з префіксом на- функціонують
переважно у сполученні з іменниками у родовому відмінку (на-
будувати церков, наквасити яблук, накосити сіна, намолоти
борошна, намолотити зерна, намурувати стін, наорати зем-
лі, напекти паляниць, напрясти вовни, насвердлити дірок, на-
шити кожухів), напр.: – Доводилось мені і скарби знаходить:
багацько набудував я церков, монастирів (О. Стороженко); Я
не знаю, чи багато його напікати пасок (Панас Мирний). Особ-
ливістю досліджених синтаксичних конструкцій є семантична
модифікація головного компонента, що виражає завершеність дії,
яка частково охоплює об’єкт або вказує на певну його кількість/
число: вареників, будинків, чобіт тощо. Залежний компонент
Культура слова №72’ 2010130
– матеріально-речовинні іменники або множинні, які допуска-
ють поділ на частини і не втрачають при цьому свого змісту у
словосполученні: жито, сіль, вода, молоко, олія, гриби, карто-
пля, сливи. Можна, наприклад, посіяти жито/жита (посіяти
все або якусь частину), нашити лату/лат.
У словосполученні, де головний компонент – префіксальне
дієслово, вживаний у знахідному відмінку іменник, позначає,
як правило, цілу частину чогось. Об’єкт у родовому відмінку
вносить кількісну ознаку: Він обговорював з нею докладно, що
нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли, що
капусти сей рік треба наквасить менше (М. Коцюбинський);
Приклепаємо косу та поїдемо на сінокіс на Десну, та накоси-
мо сіна (О. Довженко); Не стільки мужик гороху намолотив,
скільки ціпом собі голову набив (Прислів’я).
Дієслова у словосполученнях з об’єктом у родовому відмін-
ку умовно можна поширити порядковими, збірними, дробови-
ми, неозначено-кількісними (багато/небагато, мало/немало,
чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, сто-
надцять) і займенниковими числівниками (скільки, стільки,
стільки-то, скількись), інколи іменниками (сила, безліч, море,
маса). Числове значення мають такі лексичні історизми на по-
значення різних мір, як копа, півкопи, полукіпок, аршин, пові-
смо, горстка, чисниця тощо [4: 339]. Напр.: Мій віз, мов птах,
два крила куряви здіймає з вітром поруч (Б.-І. Антонич); За-
горілось двоє росинок (Дніпрова Чайка).
Порівняймо: об’єкт представлений іменником у знахідному
відмінку – молоти (що?) зерно, борошно, каву, мак, сіль; родо-
вий відмінок – змолоти (чого?) зерна, борошна, кави, маку, солі.
Префікс надає опорному дієслову значеннєвих відтінків змоло-
ти, домолоти, намолоти, перемолоти – довести процес до за-
вершення, молоти частину цілого або змолоти усе. Результат
поєднання із префіксами перехідного дієслова пекти – це його
семантично можливі варіанти, які у сполученні зі знахідним
об’єктним утворюють словосполучення: пекти пироги, випек-
ти хліб, допекти (завершеність дії) качку, запекти м’ясо, об-
пекти пальці; перепекти (понад міру) коржі, попекти паляниці;
припекти (неповнота дії) тісто; спекти (завершеність дії) пів-
ня. Наявність у мові префіксів, що означають завершеність дії,
131граматична стилістика
доповнення, збільшення на частину, спричинює варіантність:
напекти/спекти пирогів, картоплі, м’яса; допекти (спекти до-
датково) коржів, паляниць; перепекти (багато, певну кількість)
хліба, птиці тощо.
У ролі родового відмінка, який у якості об’єкта має зна-
чення партитивності, тобто вказує на неповне охоплення дією,
виступають також іменники із лексико-граматичного розряду
матеріально-речовинних, що позначають різні матеріали, ре-
човини, створені людиною предмети або продукти природного
походження: метали (бронза, срібло, залізо), хімічні елементи
(кисень, водень), рідини (вода, олія, молоко), тканини (шовк, по-
лотно, ситець), продукти харчування (борщ, кава, сіль, хліб),
ліки (аспірин, цитрамон), рослини (морква, кавуни, калина),
матеріали (віск, пісок, цемент). Із ТГ ‘рослини’ у формі родо-
вого об’єктного вживаються назви дерев, кущів, злаків, трав,
овочів, ягід. Вони, як правило, мають форму однини. Функціо-
нування значної кількості іменників у родовому відмінку зу-
мовлене семантикою перехідного дієслова, а також їх належ-
ністю до розряду матеріально-речовинних.
Знахідний об’єктний іменників переходить у родовий також
у конструкціях з дієсловами недоконаного виду при наявності
заперечної частки не (З. в. → не + Р. в.). Родовий вказує на не
повністю охоплений дією предмет або його частину чи певну
кількість (варити борщ – не варити борщу, шити чоботи – не
шити чобіт, пекти печеню – не пекти печені). Напр.: Хоч би
наші русини мали не тільки повний рот, але й повну хату поль-
ських слів, польської мови, то це не підніме їх розуму, не підне-
се вище їх добробуття, бо з польських слів не навариш трив-
ного смачного борщу, не спечеш печені, не пошиєш чобіт, не
заплатиш податі (І. Нечуй-Левицький).
Уживання відмінкових варіантів можливе у словосполу-
ченнях, де виконують функцію об’єкта іменники чоловічого
роду II відміни – назви побутових предметів, які мають пара-
лельні форми, спільні з формами або родового, або називного
відмінків незалежно від форми дієслова [1: 72]. Характерною
ознакою назв предметів у таких синтаксичних конструкціях є
закінчення -а та -я (у м’якій групі), напр.: запрягти віз/воза,
клепати ніж/ножа, лагодити замок/замка, стілець/стільця,
Культура слова №72’ 2010132
посадити літак/літака, помалювати комин/комина, спекти
пиріг/пирога, уквітчати божничок/божничка, шити кожух/
кожуха, костюм/костюма. І. Р. Вихованець кваліфікує таку
форму як другу форму знахідного у функції об’єкта, а не як
родовий відмінок [1: 122].
Отже, вибір відмінкової форми іменника при дієсловах із се-
мантикою творення залежить від семантичного наповнення обох
компонентів, наявності значення множинності, речовинності,
частковості у залежного слова, а також обмеження дії у часі.
Серед розглянутих дієслівних словосполучень з підрядним
зв’язком керування (всього 1970) відмінкова форма об’єкта
представлена так: 56% – знахідний відмінок, 35% – родовий,
9% – спільна форма.
1. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.
– К., 1992.
2. Плющ М. Я. Категорії суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення. –
К., 1986.
3. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А. П. Грищенко,
Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А. П. Грищенка. – 3-тє вид., до-
пов. – К., 2002.
4. Український правопис. – 4-те вид, випр. й доп. – К., 1993.
5. Шумейкіна А. В. Багатозначність дієслів конкретної фізичної дії в су-
часній українській літературній мові: Автореф. дис. … канд. філол.
наук. – К., 2007.
|