Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок)
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12914 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) / І. Гороф’янюк // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 133-138. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12914 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-129142010-10-26T12:03:16Z Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) Гороф’янюк, І. Наріччя. Говори. Говірки 2010 Article Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) / І. Гороф’янюк // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 133-138. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12914 uk Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наріччя. Говори. Говірки Наріччя. Говори. Говірки |
| spellingShingle |
Наріччя. Говори. Говірки Наріччя. Говори. Говірки Гороф’янюк, І. Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) |
| format |
Article |
| author |
Гороф’янюк, І. |
| author_facet |
Гороф’янюк, І. |
| author_sort |
Гороф’янюк, І. |
| title |
Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) |
| title_short |
Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) |
| title_full |
Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) |
| title_fullStr |
Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) |
| title_full_unstemmed |
Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) |
| title_sort |
язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Наріччя. Говори. Говірки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12914 |
| citation_txt |
Язичницькі та християнські мотиви в народних назвах рослин (на матеріалі центральноподільських говірок) / І. Гороф’янюк // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 133-138. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gorofânûkí âzičnicʹkítahristiânsʹkímotivivnarodnihnazvahroslinnamateríalícentralʹnopodílʹsʹkihgovírok |
| first_indexed |
2025-07-02T14:53:23Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:53:23Z |
| _version_ |
1836547313886035968 |
| fulltext |
наріччЯ.
гоВори. гоВірКи
Інна Гороф’янюк
яЗиЧницьКі та ХристиянсьКі мотиви в
нароДниХ наЗваХ рослин (на матеріалі
центральноподільських говірок)
Слово – це колективна пам’ять носіїв мови,
«пам’ятка культури», дзеркало життя нації
Є. Верещагін, В. Костомаров
Народні назви рослин – одна з найдавніших груп лексики,
у якій закріплений досвід практичного і культурно-міфологічного
осягнення (пізнання) навколишнього світу людиною. Як одне з
джерел для реконструкції релігійно-міфологічної картини сві-
ту українців можуть використовуватися флорономени, похідні
від імен персонажів біблійно-християнської традиції.
Залежність первісної людини від природи зумовила антро-
поморфізацію рослинного світу, появу культу дерев і рослин-
ності. У житті східних слов’ян такі язичницькі світоглядні по-
зиції були настільки потужними, що їх залишки простежують-
ся і сьогодні, зокрема в лексиці.
У центральноподільських говірках мова жителів старшого
покоління досі зберігає язичницькі світоглядні уявлення: рос-
лини наділяються властивостями живих істот, і для того, щоб
мирно співіснувати з ними, людина повинна дотримуватися
визначених правил. Так, у с. Демидівка Жмеринського р-ну за-
писано народноетимологічну легенду про назву пере́ступен'
Культура слова №72’ 2010134
‘переступень’: пере́ступен' / то б’іда́ // пересту́пи і т'іка́ĭ / бо
вона́ ўре́дна / йійі́ не мо ́жна ч’іпа́ти // йак йа ви́кажу // вона́
б’е́си ма́йе / не на́да йійі́ зач’іпа́ти / переступи́ і ǐди // йійі́ мо ́на
ви́копати до Вознесе́н'ійа / бо бойі́ц'а / йак Христо́с воскре́с /
а п’і́с'л'а не ч’іпа́ти / хаǐ соуб’і́ росте́ // мо ́же скрути́ти або
бол'е́з'н' насла́ти // це б’іда́ / а не росли́на//.
За свідченнями етнографів, у житті слов’ян-язичників вели-
ку роль відігравав культ померлих пращурів. Давнім відгомо-
ном язичницького культу предків є назви рослин кол’у́чиǐ д’ід
‘черсак звичайний’ та буд’а́к-д’ід ‘будяк акантовидний’. Флоро-
лексеми містять компонент д’ід, етимологізуючи який не варто
враховувати лише колючки рослин, що нагадують небриту бо-
роду діда. В етнографічному контексті ця назва пов’язана з дав-
німи віруваннями слов’ян: існував звичай ставити сніп колючої
рослини біля воріт чи дверей хати задля відлякування чужих,
ворожих духів, нечистої сили. Не випадково номінативний
ряд ‘черсак звичайний’ містить також фітоніми страхополо ́х,
чортополо ́х, ч’ертополо ́х, ч’о ́ртоў переполо́х.
Реліктом антропоморфічних уявлень наших пращурів щодо
рослин, на нашу думку, слід вважати функціонування диферен-
ційної ознаки ‘стать’ у ботанічній лексиці. Сучасні говірки Він-
ниччини засвідчують актуальність опозиції назв рослин нібито
за статтю у різних лексико-семантичних групах назв рослин:
гарбу́з, каба́к – гарбузи́ха, гарбузи́ц’а, гарбузи́чка, кабачи́ц’а,
кабачи́ха ‘гарбуз великий’, каву́н, гарбу́з, чолов’і́чиǐ каву́н –
кавуни́ц’а, кавуни́ха, кавун’і́ха, кавуни́чка, гарбузи́ха, гарбузи́ц’а,
ж’іно́ч’иǐ каву́н ‘кавун звичайний’: йе каву́н і кавуни́ц’а / бо туто́
ўнизу́ такего́ / лоб широ́киǐ / зна́чит’ це до́бриǐ / кавуни́ха // так
са́мо йе каба́к і кабачи́ц’а //; чолов’і́чиǐ – ж’іно́чиǐ дуб, бере́за
ж’іно́чого ро́ду – чолов’і́к, дуб – дуби́ц’а, оси́ка – осико́р, ли́па –
липа́к, бере́за – березн’а́к, гур’і́х – гур’і́шиха, бузина́ – бузни́к.
Маркерами ознаки ‘стать’ у ботанічній лексиці слугують та-
кож узагальнено-вказівні слова – особові займенники. Найбільш
поширений такий спосіб номінації в давніх найменуваннях де-
рев (більшість українських дендрономенів індоєвропейського
походження): протиставлення він – вона засвідчене в централь-
ноподільських говірках для дуба звичайного, ясена звичайного
(вона́ розвива́йец’а ра́н’ше / а в’ін п’ізн’і́ше//), берези (вона́ пла́че
/ таǐ дони́зу гил’ачки́ / а в’ін у н’о́го догори́ / в’ін бо́дриǐ//).
135наріччя. говори. говірки
Диференціація рослин, зокрема дерев і кущів, за статтю
здійснюється не лише в межах одного виду, але й на рівні
окремих флорооб’єктів. Так, калина вважається материнського
роду, а горіх – чоловічого. До сьогодні збереглись вірування
подолян щодо персоніфікації цих рослин: руба́ти кали́ни не
мо ́жна / того ́ шо вона́ матери́нс’кого ро́ду / не мо́жна // ну а
хадз’ейі́ / шор’і́жут гор’і́х / хадз’е́йінов’і хран’і́ Госпо́д’ гор’і́ха
р’і́зати хадз’е́йінов’і / руба́ти дро́ва мо ́же / а наǐми́ суб’і́ / шоб
хтос’ спил’а́ў / ду́же недо́бре // а йак ўже зачипи́ў / то пото́му
тре́ба хоч ко ́р’ін’ лиши́ти // да / м’іша́йе шо йе ко ́ло в’іра́нди
там / ко́ло ха́ти / в’ін ўже стари́ǐ / то тре́ба хадз’е́йінов’і ўсе
одно́ не р’і́зати / бо в’ін мо ́же поги́бнути / пон’іма́йете / бу́де
клопота́н’:а //. Слов’янські міфи й легенди дохристиянської
доби засвідчують, що горіх вважався деревом-тотемом і волхви
суворо забороняли рубати молоді горіхи.
Язичницькі мотиви простежуються й у семантиці флороно-
менів вид’у́к, в’ід’у́к ‘мак дикий’, похідних від відати ‘знати,
бачити’ й пов’язаних із використанням слов’янами рослини в
народній магії [3: 170-174], зокрема відьмами < відати: а цеĭ
вид’у́к / в’ін тако ́ / йак нахили́ / в’ін витраса́йец’а / пон’іма́йете
// то це його́ с’ва́т’ат / і не даĭ Бог поко ́ĭн’іки / хто поме́р
таĭ хо ́де / хо́де тако́ / припла́чут чи шо // то це с’ват’а́т тоĭ
в’ід’у́к / і обсипа́йут ха́ту//.
Отже, відповідно до культових уявлень слов’ян про рослини
як про живі істоти, наділені добрими та злими силами, дослідни-
ки виявляють у назвах флорооб’єктів не лише раціональні, але й
емоційно-оцінні, характеристичні, сакральні мотиви номінації.
Християнство не змогло подолати язичницького сприймання
й розуміння природи. З прийняттям нової релігії у слов’ян ще
довго зберігався культ рослин: трав, квітів, зернових, дерев, а
християнська церква змушена була частково засвоїти / прийня-
ти народний досвід використання рослин. Багато з них освя-
чувалися та оголошувалися цілющими. Засвідчені в централь-
ноподільських говірках флорономени, пов’язані з біблійно-
християнською традицією, умовно класифікуємо на три групи
відповідно до семантичних особливостей похідних основ.
1. Флорономени, похідні від топоніма: ра́ĭс’к’і йа́блучка,
ра́ǐка ‘декоративний сорт яблук’, св’іт’ійа́н’с’ке з’і́л’а ‘звіробій
Культура слова №72’ 2010136
звичайний’. Останній фітонім, зафіксований також на Західному
Поліссі, Р. С. Омельковець пов’язує походження назви зі звича-
єм збирати лікарські рослини на свято Івана Купала, що вна-
слідок фонетичних модифікацій витворилось у с’в’атойвáн’с’ке
з’і́л’а, яке згодом зазнало фонетичної трансформації [2: 35]. У
с. Журавлівка Барського р-ну зафіксовано інше пояснення назви:
стар’і́ баби́ не вимоўл’а́ли С’іо́нс’ка гора́ / а каза́ли С’ійа́нс’ка
/ С’в’іт’ійа́н’с’ка / так йім було́ ле́кше каза́ти//. Відповідно
св’іт’ійа́н’с’ке з’і́л’а ← з’і́л’а з С’іо́нс’койі гори́. Ця народноети-
мологічна розвідка видається цілком вірогідною з огляду на віру-
вання, що окремі цілющі рослини були принесені паломниками
зі Святої Землі. На користь цієї гіпотези свідчать також численні
народні назви звіробою звичайного, утворені за біблійними мо-
тивами: Божа травка, бождеревок, дар Божий, крильця Божі,
крівця Божа, кров Ісуса Христа, кров св. Йоана, кров Христо-
ва, кровця Біжа / Божа / Христова, Матки Божої зілля, сльози
Матері Божої, Трійця Божа, христосник, Ян святий, св. Івана
зіллє, численні варіанти від свінтоянське зілля [1: 228]. Припус-
каємо, що флорономен св’іт’ійа́н’с’ке з’і́л’а полімотивований:
найменування могло постати під впливом як топоніма С’іо́нс’ка
гора́, так і агіоніма святий Йоан або ж хрононіма Івана Купала.
2. Флорономени, похідні від назв біблійних персонажів:
Бог: • Бо́жа кр’і́ўц’а ‘звіробій’, Бо́же де́рево ‘нехворощ’,
Бо́же дереўце́ ‘нехворощ’, Бо́же дере́ўко ‘т. с.’, Бо́же дре́ўко
‘деревій звичайний’, ‘полин однорічний’, ‘нехворощ’, Бо́же
дреўце́ ‘т. с.’, Бо́жайа тра́ўка ‘т. с.’, Бо́же з’і́л’а ‘деревій зви-
чайний’, божи́чка ‘сорти квасолі звичайної’;
Матір Божа: • Ма́т’ір Бо́жа ‘сорти квасолі звичайної’,
Ма́т’інки Бо́жойі з’і́л’ачко ‘лілія лісова’;
Адам: • Ада́мов’і сл’о́зи ‘сорти квасолі звичайної’;
ангел: • анґе́лики, анга́лики, анге́лики ‘сорт кукурудзи звичай-
ної’, анге́лики, з ангело́чками, з анге́ликами ‘сорти квасолі звичай-
ної’, а́нгел’с’ка мйа́та, а́нгел’с’ка мйа́тка ‘м’ята кучерява’;
чорт: • чо ́ртове з’і́л’а ‘полин однорічний’, ‘омела біла’,
чортополо ́х ‘дурман звичайний’, ‘будяк акантовидний’, ‘чер-
сак лісовий’, ч’ертополо ́х ‘т. с.’, ч’о ́ртоў переполо́х ‘т. с.’,
чо ́ртова м’ітла́ ‘омела біла’, чо ́ртов’і м’о ́тла ‘т. с.’, чо ́ртове
де́рево ‘бузина чорна’, чо ́рт’іў гриб ‘сатанинський гриб’;
137наріччя. говори. говірки
сатана: • сатани́нс’киĭ гриб ‘сатанинський гриб’.
3. Флорономени, похідні від назв релігійних свят: спа́с’іўки
‘сорти яблук’, ‘сорти груш’, ‘сорти слив’, спас’іўки́ ‘сорти яблук’,
‘сорти груш’, ‘сорти слив’, спас’іўс’к’і́ ‘сорти яблук’, ‘сорти
груш’, ‘сорти слив’, спас’іўча́на ‘сорти яблук’, спас’іўча́нс’к’і
‘т. с.’, спа́с’еўка ‘сорти груш’, спас’іўча́н’і ‘т. с.’, спас’іўча́нки
‘т. с.’, спас’іўча́ночки ‘т. с.’, спа́сиха ‘сорти слив’, спас’іўча́нка ‘т. с.’;
петр’іўки́ ‘сорти яблук’, ‘сорти груш’, петр’і́ўка, петр’і́ўс’к’і,
петр’іўча́н’і, петр’іўча́нка ‘т. с.’; покро́ва ‘айстра волове око’,
пречи́ста ‘т. с.’, петрун’ки́ ‘сорт картоплі’.
Для окремих флорономенів можна з певним ступенем досто-
вірності встановити їх джерело – біблійно-християнський сю-
жет. Так, назва Ада́мов’і сл’о́зи вживається на позначення дріб-
ної білої квасолі звичайної. Назва апелює до біблійного сюжету
про гріхопадіння Адама і відображеного в апокрифах мотиву
сліз Адама, які той проливав після вигнання з раю [3: 526].
Полин однорічний на Вінниччині широко використовується
в обрядах хрещення, поховання. Це зумовило виникнення фіто-
німів Бо́же з’і́л’а, Бо́же дре́ўко: йа зроби́ла в’і́ника зам’іта́ти
// ка́жут / не мети́ / не мо ́на / бо це Бо́же з’і́л’:а // ў н’о ́му
захо́вувалас’ Бо́жа Ма́т’ір з Ісу́сом Христо́м / с’в’а́т’ат його́ //
так коли́с’ каза́ли / шоб не роби́ти в’і́ника//.
Флороназва чо ́ртове де́рево відображає християнські віру-
вання слов’ян про бузину як прокляте дерево, місце прожи-
вання нечистої сили [3: 267-268]. У ХІХ ст. П. Чубинський
зафіксував у Вінницькій губернії численні свідчення подо-
лян про цю рослину, зокрема: Бузину называютъ чортовымъ,
проклятымъ деревомъ, потому что на ней повhсился пре-
датель Спасителя, Іуда. Бузины не слhдуетъ ни рубить, ни
выкапывать, чтобы не навлечь на себя несчастія [4: 77].
Зауважимо, що бузина вважалась деревом-тотемом, якому
поклонялись наші пращури в дохристиянські часи, христи-
янство ж докорінно змінило оцінку рослини, хоча табуїзація
флорооб’єкта збереглася.
Як свідчить наведений матеріал, діалектна лексика на по-
значення рослин і сьогодні виявляє тісний зв’язок з архаїчними
язичницькими та біблійно-християнськими віруваннями укра-
їнців.
Культура слова №72’ 2010138
1. Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рос-
лин. – К., 2004.
2. Омельковець Р. С. Номінація лікарських рослин в українському західно-
поліському говорі: монографія. – Луцьк, 2006.
3. Славянские древности. Этнолингвистический словарь: в 5 т. – М., 1995-
2004. – Т. І: А-Г. – 1995.
4. Чубинский П. П. Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство
// Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский
край. – СПб, 1872. – Т. І. – Вып. 1.
Марина Ткачук
наЗви ГЛечиків жОвтих та Латаття біЛОГО
у ЧорнобильсьКиХ говірКаХ
У водоймах Київського Полісся, зокрема на території радіо-
активної Чорнобильської зони, поширені одні з найкрасивіших
у нашій природі квітів – латаття біле та глечики жовті. Вони за-
несені до Червоної та Зеленої книг України. Ці рослини родини
лататтєвих мають довге кореневище, великі білі й жовті квітки
і серцеподібне листя, що плаває на поверхні води.
Літературну назву латаття за розміром листя рослини
пов’язують із лата ‘шматок, яким зашивають дірки; вставка’,
лататий ‘з великим і широким листям’ [1: 199-200]. Назва гле-
чики мотивована формою квітки рослини.
Говірки як лабораторія природного назвотворення залиша-
ються невичерпним джерелом різноманітних похідних назв,
які ґрунтуються на виділенні важливих ознак рослин, покла-
дених в основу їх номінації. Так, у середньополіських говірках
Чорнобильщини ці рослини мають такі назви: л’і́л’ійа, л’і́л’ійа
б’е́ла, ма́коўк’і, вад’ани́йе ма́каўк’і, ма́каўка б’е́ла, г’і́роўк’і,
настайа́шч’ійе г’і́роўк’і ‘латаття біле’; л’і́л’ійа, гле́чики, ма́коўк’і,
вад’ани́йе ма́каўк’і, жо́ўта ма́каўка, г’і́роўк’і, ко́н’ск’ійе г’і́роўк’і,
балбу́тк’і, балбу́тачк’і, корзи́нк’і ‘глечики жовті’.
Часткова полісемія у номінації цих рослин зумовлена поді-
бністю їх зовнішніх ознак і умовами зростання. В одних населе-
них пунктах обидві рослини мають ту саму назву: л’і́л’ійа (Рз.,
Рд., Кп., Тер., Ст., Жв., Бр.), г’і́роўк’і (Бн., Пр.), ма́коўк’і (Оп.,
|