Обоження – обожнення

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Мирончук, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2010
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12920
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Обоження – обожнення / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 157-158. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12920
record_format dspace
spelling irk-123456789-129202010-10-26T12:03:11Z Обоження – обожнення Мирончук, О. Сакральне слово 2010 Article Обоження – обожнення / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 157-158. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12920 uk Інститут української мови НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Сакральне слово
Сакральне слово
spellingShingle Сакральне слово
Сакральне слово
Мирончук, О.
Обоження – обожнення
format Article
author Мирончук, О.
author_facet Мирончук, О.
author_sort Мирончук, О.
title Обоження – обожнення
title_short Обоження – обожнення
title_full Обоження – обожнення
title_fullStr Обоження – обожнення
title_full_unstemmed Обоження – обожнення
title_sort обоження – обожнення
publisher Інститут української мови НАН України
publishDate 2010
topic_facet Сакральне слово
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12920
citation_txt Обоження – обожнення / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 157-158. — укр.
work_keys_str_mv AT mirončuko obožennâobožnennâ
first_indexed 2025-07-02T14:53:41Z
last_indexed 2025-07-02T14:53:41Z
_version_ 1836547333544738816
fulltext 157сакральне слово релігійні небогослужбові піснеспіви, які виконуються народом як у храмі, так і поза ним тощо. Деякі жанри можуть належати кільком підстилям, а інші – тільки одному. Вивчення підстилів та жанрів конфесійного стилю має ве- лике значення для нового осмислення історії української літе- ратурної мови та визначення місця конфесійного стилю у ній, адже історія літературної мови – це історія її стилів, а історія стилю – це історія його стильових різновидів і жанрів. 1. Бабич Н. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки: збірник науково-дидактичних праць. – Чернівці, 2009. 2. Білоус П. Історія української літератури ХІ-ХVІІІ ст.: навч. посібник. – К., 2009. 3. Грималовський І. С. Мова української духовної поезії ХVІІІ – початку ХІХ століття: Дис. ... канд. філол. наук / Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2006. 4. Левшун Л. О слове преображенном и преображающем: теоретико- аналитический очерк истории восточнославянского книжного слова ХІ- ХVІІ веков. – Минск [2009]. 5. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови: підручник / За ред. Л. І. Мацько. – 2 вид. – К., 2005. Олександр Мирончук обоження – обожнення У лексиці сучасної української мови функціонують два від- дієслівні прикметники-пароніми: обоження і обожнення. Вони утворені, відповідно, від дієслів обожувати і обожнювати. «Словник української мови» в 11 томах фіксує ці дієслова з од- наковим значенням: «ОБОЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБО- ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Те саме, що обожнювати. Оль- жині товаришки знали, хто найлюбіший маркізі й Турманші, і обожували Ольгу (Н.-Лев., І, 1956, 427). ОБОЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБОЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. Обо- жнювати явища природи. 2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. Панянка, що її Кос- тенко обожнює особливо за її інститутську невинність, через тиждень після вінчання починає потайний роман з офіцером Культура слова №72’ 2010158 артилерії (Фр., XVI, 1955, 123); // З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось. Введення Пушкіним у по- етичний стиль слів і словосполучень із просторічного мовного потоку... викликало бурю невдоволення і протесту в колах, які обожнювали «вишуканий стиль» (Талант.., 1958, 19)» (СУМ, V, 549). Проте, в церковно-релігійних текстах ці слова мають різне значення. Так, лексема обоження вживається як богословський і аске- тологічний термін, що позначає максимальне єднання людини з Богом. Радуйся, [Богородице], Ти Адама обожила і роз’єднане з’єднала (З церк. літ.); Безодня милости й щедрот оточила мене милосердним вшестям Твоїм, Ти бо, Владико, тіло прийнявши і подобу раба на Себе взявши, обожив його і з Собою прославив (З церк. літ.) та ін. Відповідні значення матимуть дієслова обожува- ти, обожити, – ‘з’єднати з Богом, уподібнити Богові’; пасивний дієприкметник минулого часу обожений – ‘той, який обожився’. Слово обожнення вживається зі значенням, яке відображе- но в СУМ: «ОБОЖНЕННЯ, я, с. Дія за знач. обожнити. Коли забути про це [справжній патріотизм], можна скотитись до обожнення галушок і синіх шароварів (Рильський, III, 1955, 38). ОБОЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обожнити. 2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословен- ний. Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й врожаями землі, зазіхав на обительські скрині, на спокій... (Ле, Міжгір’я, 1953, 62)» (СУМ, V, 549, 548). Тому рекомендуємо вживати слово обоження зі значенням ‘єд- нання людини з Богом’, а обожнення – ‘надавання кому-, чому- небудь божественних рис, властивостей надприродної сили’. Олександр Мирончук ДуХовенство – ДуХівництво Серед загальних іменників із конкретним значенням окрему групу становлять збірні іменники, які означають сукупність од- накових або подібних предметів, що сприймається як одне ціле. В українській мові є збірні іменники, подібні формою, але відмін- ні значенням, – духовенство і духівництво. Це слова-пароніми,