Благочинний протоієрей Петро Скорина (1826-1908) із Данини: слава, журба, збезчещення, забуття
На основі аналізу підшивок «Черниговских Епархиальных Известий», мемуарної літератури та спогадів старожилів села Данина подається життєпис фактично забутої нині, але добре знаної і шанованої в краї в другій половині ХІХ століття особистості – протоієрея, благочинного Другого Ніжинського духовного...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2017
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129756 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Благочинний протоієрей Петро Скорина (1826-1908) із Данини: слава, журба, збезчещення, забуття / М. Тимошик // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 5. — С. 75-83. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | На основі аналізу підшивок «Черниговских Епархиальных Известий», мемуарної
літератури та спогадів старожилів села Данина подається життєпис фактично забутої нині, але добре знаної і шанованої в краї в другій половині ХІХ століття особистості – протоієрея, благочинного Другого Ніжинського духовного округу, настоятеля Данинського Свято-Троїцького храму отця Петра Скорини.
Непростий шлях духовної особи (рядовий священик, настоятель великого храму,
керівник благочинного округу, 50-річчя священичої праці якого відзначалося на державному рівні з врученням від імені царя ордена Св. Володимира) подається на фоні суспільно-політичних подій тогочасної Російської імперії та особливостей тогочасного церковного устрою.
Підкреслюються високі моральні й духовні чесноти сільського священика, які не
давали йому права принижуватися навіть перед чванливим високопосадовим петербурзьким вельможею, який мав у підпорякованому Скорині приході – селі Татарівка – свою літню резиденцію.
Простежуються причини духовної й моральної деградації мешканців звичайного
чернігівського села в ретроспективі. Результатом такої деградації, яка проявилася
в згоді сходу села закрити церкву і зробити з неї клуб, стало жорстоке поглумлення данинців над прахом авторитетного колись на всю губернію священика: його кістки викинули зі склепу прямо на вулицю.
Наголошується на тому, що наслідки духовної руїни, посіяної в українському селі
комуністичною ідеологією, не подолані й нині: сільські депутати сучасної Данини відмовилися присвоювати ім’я отця Петра Скорини одній з центральних вулиць села, яке він фактично розбудував і прославив. |
|---|