Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки)
Об’єктом розгляду є ідея національно-державного буття українства за доби «Хмельниччини» в науковому доробку М. Грушевського, а предметом – вияв її в перетрактаціях гетьманських дипломатів із послами сусідніх держав, угодах Війська Запорозького з останніми впродовж 1650–1657 років. Наукова непромина...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2017
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129760 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) / І. Діптан // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 5. — С. 98-131. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-129760 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1297602018-01-30T03:02:58Z Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) Діптан, І. Розвідки Об’єктом розгляду є ідея національно-державного буття українства за доби «Хмельниччини» в науковому доробку М. Грушевського, а предметом – вияв її в перетрактаціях гетьманських дипломатів із послами сусідніх держав, угодах Війська Запорозького з останніми впродовж 1650–1657 років. Наукова непроминальність доробку найвидатнішого вітчизняного історика засвідчується порівнянням його суджень і висновків із міркуваннями авторитетних сучасних дослідників означеної доби. Объектом рассмотрения является идея национально-государственного бытия украинства в эпоху «Хмельниччины» в научном наследии М. Грушевского, а предметом – воплощение ее в перетрактациях гетманских дипломатов с послами соседних государств, соглашениях Войска Запорожского с последними в течении 1650–1657 годов. Научная значимость и актуальность наследия выдающегося отечественного историка обосновывается сравнением его суждений и выводов с размышлениями авторитетных современных исследователей эпохи Богдана Хмельницкого. The object of consideration is an idea of nationally-state existence of Ukrainians in a day of “Khmelnychchyna» in М. Hrushevskyi’s scientific work, and the subject – its display in hetman’s and his diplomats’ interpretation with the row of encroachments of the other states, in agreements of Zaporizhian Host with the last-mentioned states during 1650-1657 years. The analysis of scientist’s vision on the key problems of Ukrainian revolution of the determinate period enables the row of conclusions. Firstly, М. Hrushevskyi convincingly affirms that the «Muscovite vector» was one of the directions of B. Khmelnytskyi’s multivectorial diplomacy that in the geopolitical situation of that time became determinative. Secondly, in scientist’s understanding «The Treaty of Pereyaslav» (association of Ukraine and Muscovy) included such constituents: the hetman’s and the cossack generals’ verbal arrangement with the Muscovite ambassadors, clamped by the tsar’s word, retold by V. Buturlinthe «B. Khmel’nitskyi’s articles», id est the requirements set in the form of petition to the tsar and resolutions (decrees) of Oleksiy Mykhailovych on these petitions; monarch given charter to Zaporizhian Host. Thirdly, a historian considers that Pereyaslav-muscovite agreement of 1654 foresaw relations which were the nearest to vassalage. Fourthly, a scientist insists on a necessity to distinguish the real status of Zaporizhian Host in 1648-1657, with formal, legal that was equipped by different agreements. Fifthly, according to the Cossack right (Polish- Lithuanian Commonwealth tradition), agreement signed by a hetman or his authorized persons certainly had to be approved by General Council (General Rada). As a hetman did not promulgate the «articles» then legally an agreement was invalid. Sixthly, М. Hrushevskyi considers 14 points of 1659, given by О. Trubetskoy during Yu. Khmelnytskyi’ selecting as a hetman, new «formation», «counterfeit» which forced out this real Ukrainian-muscovite agreement of 1654 from historical legal consciousness of Ukrainian citizenship. Seventhly, scientist accentuates «that taking Ukraine under a high sovereign hand» did not level its sovereignty in general, and in the area of diplomacy – in particular. The foreign policy of Chygyryn was traditionally based on principles of polyvassalage. Eighthly, in the depiction of outstanding figures of the national past М. Hrushevskyi always follows principle: a historian is not an icon-painter, but captious and honest researcher. In his synthetic works, historical secret services he argues against the idealization of epoch and B. Khmelnytskyi’s individuality, pelts him the row of fatal errors, acknowledging that quite a bit of them – were objectively predefined. Ninthly, hypercritically evaluating the hetman and his time, historian certainly concludes: B. Khmelnytskyi remains not only the representative of determinate epoch in life of Ukrainian people but also its main actor, a man really large by his capabilities and acts. 2017 Article Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) / І. Діптан // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 5. — С. 98-131. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129760 323.12:94(477.43)«1650/1657» uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Діптан, І. Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) Сiверянський лiтопис |
| description |
Об’єктом розгляду є ідея національно-державного буття українства за доби
«Хмельниччини» в науковому доробку М. Грушевського, а предметом – вияв її в перетрактаціях гетьманських дипломатів із послами сусідніх держав, угодах Війська Запорозького з останніми впродовж 1650–1657 років. Наукова непроминальність доробку найвидатнішого вітчизняного історика засвідчується порівнянням його суджень і висновків із міркуваннями авторитетних сучасних дослідників означеної доби. |
| format |
Article |
| author |
Діптан, І. |
| author_facet |
Діптан, І. |
| author_sort |
Діптан, І. |
| title |
Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) |
| title_short |
Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) |
| title_full |
Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) |
| title_fullStr |
Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) |
| title_full_unstemmed |
Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) |
| title_sort |
михайло грушевський про національно-державну ідею в добу української революції («хмельниччина»: 1650-1657 роки) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129760 |
| citation_txt |
Михайло Грушевський про національно-державну ідею в добу Української революції («Хмельниччина»: 1650-1657 роки) / І. Діптан // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 5. — С. 98-131. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT díptaní mihajlogruševsʹkijpronacíonalʹnoderžavnuídeûvdobuukraínsʹkoírevolûcííhmelʹniččina16501657roki |
| first_indexed |
2025-07-09T12:06:50Z |
| last_indexed |
2025-07-09T12:06:50Z |
| _version_ |
1837171016300756992 |
| fulltext |
98 Сіверянський літопис
© Діптан Ірина Іванівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії
України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Коро-
ленка.
УДК 323.12:94(477.43)«1650/1657»
Ірина Діптан .
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ
ПРО НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНУ ІДЕЮ
В ДОБУ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
(«Хмельниччина»: 1650-1657 роки)
Об’єктом розгляду є ідея національно-державного буття українства за доби
«Хмельниччини» в науковому доробку М. Грушевського, а предметом – вияв її в пере-
трактаціях гетьманських дипломатів із послами сусідніх держав, угодах Війська
Запорозького з останніми впродовж 1650–1657 років. Наукова непроминальність до-
робку найвидатнішого вітчизняного історика засвідчується порівнянням його суджень
і висновків із міркуваннями авторитетних сучасних дослідників означеної доби.
Ключові слова: М. Грушевський; Б. Хмельницький; Українська революція XVII ст.;
Хмельниччина; козацтво, Річ Посполита; Ян II Казимир, Іслам-Гірей III; Українська
державна ідея, Українсько-московський договір.
«І коли ми тепер наново підносимо прапор свобід-
ної… України… – чи не чуємо ми, як через століття
в’яжуть нас моральні зв’язки з… великим народним
рухом, зв’язаним з іменем Богдана?» [3, с. 335-336].
М. Грушевський у передмові до першої книги дев’ятого тому «Історії України-
Руси» так визначає зміст своєї праці: «В фокусі панорами стоїть великий політичний
переворот: перехід України з-під влади Польської Річипосполитої «під високу руку»
московського царя…» [7, с. 6]. Вчений, ставлячи головним завданням дослідження
ролі мас «…у сім великім зламі українського життя…», зауважує на нестачу безпо-
середніх джерел. А тому історик більше відтворює «…розвій політичних подій, які
в кінцевім рахунку означали дальші напрями народнього життя» [7, с. 6]; «зріст
свідомості в громадянстві і масах: їх усвідомленнє соціальне і політичне, державне
і національне» [7, с. 6-7].
Об’єктом нашого розгляду є ідея національно-державного буття українства за доби
«Хмельниччини» в науковому доробку М.Грушевського, а предметом – вияв її (зрід-
ка – виразно, частіше – фрагментарно, пунктирно) в перетрактаціях гетьманських
дипломатів із послами сусідніх держав, угодах Війська Запорозького з останніми
впродовж 1650–1657 років*.
Завдання нашої історіографічної розвідки зумовлюються тими питаннями, що, як
вузлові, постають у двох книгах дев’ятого тому «Історії України-Руси», в синтетич-
них працях і низці статей ученого з означеної теми. Наріжною, згідно з істориком, є
проблема українсько-московського договору 1654 року («Переяславської умови»).
Висвітлюючи її в доробку М. Грушевського, дотримуємося його ж застереження-по-
* Дана історіографічна розвідка є логічним продовженням двох попередніх, опублікованих у ви-
данні: Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. – 2015. – №5. – С. 84-102; 2016.
– №3. – С. 119-140.
Сіверянський літопис 99
бажання: «як можна судити українських політиків 1654 року […]: Та се й не наше діло:
читати їм мораль; нам треба перед усім зрозуміти ситуацію і в зв’язку з нею діло, що
було її витвором» [7, с. 784]*.
Відтак маємо зреалізувати низку завдань.
По-перше, розкрити засадничі принципи дипломатії Б. Хмельницького після
Зборова й до Переяслава. Задля цього виокремлюємо найважливіші зовнішньополі-
тичні акції Чигирина в оцінці М. Грушевського. Йдеться, передусім, про вересневий
молдавський «бліцкріг» 1650 року; турецьку карту, як козирну в «дипломатичній
колоді» Богдана (формальне сприйняття на початку 1651 року турецької протекції;
ймовірність чергового визнання васальної підлеглості Війська Запорозького Отто-
манській Порті влітку 1653 року); Білоцерківський договір 1651 року; геополітичний
вимір одруження Т. Хмельницького та Р. Лупул; молдавські походи гетьманича як
провал планів Б. Хмельницького опертись на Туреччину та її васалів у протистоянні з
Річчю Посполитою; воєнно-політичні наслідки Жванецької кампанії 1653 року тощо.
По-друге, проаналізувати, згідно з М. Грушевським, московську політику Вій-
ська Запорозького та, відповідно, українську – Царства до «Переяславської умови»
1654 року.
По-третє, з’ясувати чинники, котрі, на думку вченого, зумовили московський вибір
Чигирина на початку 1654 року.
По-четверте, висвітлити погляди М. Грушевського на «Переяславську умову»
(українсько-московський договір 1654 року): форму, зміст, політико-правовий статус
Війська Запорозького згідно з трактатом; відображення в «статтях» Б. Хмельницького
рівня державницького мислення козацько-старшинської еліти.
По-п’яте, виокремити помилки у царині як зовнішньої, так і внутрішньої політи-
ки гетьманської адміністрації, що їх учений уважає фатальними для долі Козацької
держави.
По-шосте, розкрити історичне значення Української революції («чари Хмельнич-
чини»), діяльності її керманича в інтерпретації М. Грушевського**.
Зборівська угода 8 (18) серпня 1649 року – суперечлива в своїй сутності, обкроєно
ратифікована вальним сеймом, не оприлюднена перед козацьким загалом і не ствер-
джена не скликаною Військовою радою – таїла в собі неминуче воєнне зіткнення Речі
Посполитої й Війська Запорізького [12, с. 186].
Коронний гетьман М. Потоцький закликав шляхетство не довіряти Б. Хмельниць-
кому, ратував «…за єдиний спосіб розвязання козацького питання – затупити польські
шаблі на козацьких шиях…» [7, с. 12]. Натомість старий воєвода-миротворець А. Кисіль
просив «…зріктися претенсій на доходи з української людности, приборкати жовнірів…»
[7, с. 24] (добре розумів, що розкріпачене українське селянство «…ніякими карами на
горло не можна загнати назад в передреволюційне ярмо, і сей «плебс» або знайде собі
иншого протектора, або вивтікає за кордон Річипосполитої» [7, с. 21]. Констатуючи
знеохоченість поспільства до Корони, А. Кисіль уважав за можливе порозумітися
з гетьманом і старшиною; треба «…тільки піти на зустріч її вимогам: їй до Польщі
ближче як до Москви» [7, с. 38]. В головах прибічників «партії миру» відроджувався
давній план Володислава ІV – Є. Оссолінського – роз’єднати козаків із татарами та
спрямувати «сваволю» на Туреччину. А. Кисіль заохочував Б. Хмельницького разом із
Польщею воювати Москву. М. Грушевський уважає прихильно-чемні відповіді гетьмана
доказом його майстерного лицедійства [7, с. 33, 39, 40]. Насправді ж у цей час Чигирин
задумав план розчленування Речі Посполитої, котрий зреалізовуватиметься 6-7-ма
* В.Смолій і В.Степанков, мовлячи про дослідження М. Грушевського в царині Української револю-
ції ХVІІ ст., підкреслюють, що вони й «…по сьогодні не втратили свого непересічного значення як
своєрідної «енциклопедії» знань з історії боротьби і створення національної держави» [27, с. 19].
** З проблематики теми є кілька спеціальних розвідок. У праці Л.Г.Мельника [22] розділ 3 присвя-
чений висвітленню державотворчої діяльності гетьмана в оцінках М. Грушевського [22, с. 42-47] та
В. Липинського. Важливою є неодноразово цитована нами в попередніх статтях робота В. Смолія і
В. Степанкова [26]. Опосередковано, в контексті оглядів вітчизняної історіографії з’ясовуються по-
гляди М. Грушевського в дослідженнях Я. Качмарчика [20], В. Кравченка [21], С. Плохія [24], В. Смолія
і В. Степанкова [25] і [27], Т. Чухліба [28] і О. Яся [29], які вміщені в академічному збірнику [23].
100 Сіверянський літопис
роками пізніше: «…московський цар візьме Литву, Шведи Прусію, Ракоцій Краків
і т. д.» [7, с. 32].
Вчений, закцентовуючи на доволі активних дипломатичних контактах українців
і московитів, задається риторичним запитанням: «…якою б то дорогою пішли справи,
якби московське правительство справді послухало тоді козацьких рад і пішло на
розрив з Польщею, і Україна перейшла під протекторат Москви три з половиною
роки скорше, ще не обезкровлена війнами і еміграцією 1651-3 років?» [7, с. 45]. Та
Московія цікавилась боротьбою Хмельницького передусім із перестороги: «…щоб…
не звернувсь проти неї, як то скільки разів вже було протягом XVII в. з українськими
козаками. Коли показалось, що Хмельницький… шукає опори в Москві, …заспо-
коїлась, не жалувала йому компліментів і соболів, …але… боялася зривати «вічну
згоду» з Польщею, і ніякі улещування Хмельницького, ніякі перспективи Царгорода
і Єрусалима не могли її звабити» [18, с. 478]. До того ж, Московія не наважувалась
прийняти під свою протекцію Україну, бо надто боялася війни з Польщею [17, с. 320].
Отже, «ліга православних» під проводом московського царя виявилася не на
часі: завадили як привид «смутних часів», так і справа Т. Акундинова, та й польські
інспірації стосовно готовності Б. Хмельницького разом із Ісламом-Гіреєм ІІІ йти на
Москву мали вагу… Відтак гетьман (хай позірно) змушений був рахуватися з Вар-
шавою, Венецією (посол другої А. Віміно сподівався на козацько-татарську підмогу
в боротьбі зі Стамбулом).
Та в дійсності уже влітку 1650 року «…Хмельницький, – наголошує М. Гру-
шевський, – притакуючи польським плянам, весь час шукав опертя проти Польщі,
і після того як Москва відновила свою «вічну згоду» з Польщею, більш – ніж коли
небудь почав працювати над скірпленнєм своїх зв’язків з Отоманською Портою і
перетвореннєм їх в правно-державний союз: в підданство султанові і перехід України
до категорії таких турецьких васалів як кримський хан, воєвода молдавський, мун-
тянський, князь семиградський» [7, с. 53]*. Історик стверджує, що козацько-турецькі
перетрактації увінчалися «…на початку 1651 року…формальним признаннєм України
васальною державою … й інвестицією гетьмана знаками сього васальства» [10, с. 54]
(султанська грамота отримана в лютому 1651 року)**. Набута протекція формально
вводила Військо Запорозьке до підданців султана й мала забезпечити приязне став-
лення Криму, Валахії, Молдавії та Трансильванії до України. Хоча й надалі Порта
реальної участі у протиборстві з Короною не брала, все ж для гетьмана вельми важ-
ливим «…був вплив через Константинополь на хана,…хоч хан і не показував ніколи
особливої пильності в виконанні султанських розпоряджень» [18, с. 478]***.
Ключовою подією 1650 року був козацько-татарський похід у Молдавію.
М.Грушевський, висвітлюючи різні версії – старшинську, татарську, польську,
молдавську, австрійську – щодо його причин, подає власну інтерпретацію збройної
акції [7, с. 82-84]. «Взагалі Хмельницький, – гадає вчений, – вчинив свій похід на
Волощину без попередньої дипльоматичної підготовки. Не тільки для його послів,
висланих на початку серпня с.с. до Царгороду, але і для всеї старшини, і для нього
самого сей похід був несподіванкою, викликаною непередбаченим рішеннєм хана,
…що замість походу на Черкесів…визначив козацькому війську похід на Москву»
* Грушевський указує на козацько-турецькі дипломатичні взаємини вже «по зборівському замирен-
ню», посольство до Стамбула і у відповідь – на початку 1650 року; говорить про заявку гетьмана на
турецьку протекцію (одержана в Стамбулі 27 квітня 1650 року); про прибуття турецького посольства
до Чигирина в липні 1650 року [7, с. 53-54; 60, 61-62].
** В. Смолій і В. Степанков не погоджуються з тим, що у «…листопаді 1650 р. було вирішено питання
про васалітет Хмельницького, який було оформлено на початку 1651 р. султанською грамотою».
Підтримують І. Крип’якевича: «… гетьман погодився на підписання з Туреччиною договору…як володар
незалежної держави» [25, с. 235]; уважають, що Хмельницький «…ставати васалом Туреччини…не
збирався» [25, с. 234].
*** Я. Качмарчик стверджує, що, «якщо в Москві Хмельницький шукав передовсім військової допо-
моги, то в Стамбулі мусив отримати гарантії неповторення Зборова, коли татарська зрада врятувала
Яна Казимира й Річ Посполиту. Козацький гетьман усвідомлював.., що хан є надто потужним со-
юзником, щоб рахуватися з козацькими інтересами» [20, с. 201].
Сіверянський літопис 101
[7, с. 85]. Гетьман, розраховуючи на потенційну підмогу Царства в боротьбі з
Польщею, вирішив спрямувати татарську експансію на Волощину, господар якої
Лупул надто заприязнився з М. Потоцьким (історик трактує лист останнього до
Б.Хмельницького від 3 серпня як програму «…нового приборкання козаччини»…»
[7, с. 74]. Походом на Молдавію гетьман «…ратував… Москву, як будучого союз-
ника…» [7, с. 85].
Вересневий молдавський «бліцкриг» не лише збагатив переможців, а
й «осліпив» сучасників імовірними політичними наслідками. На думку
М. Грушевського, складалася «…дуже інтересна комбінація, не просто династична,
а й політична в повній мірі» [7, с. 93]. По-перше, «оженення гетьманича з господа-
рівною» надавало домові Хмельницького певні права на ясський трон (щоправда,
він купувався на султанському дворі). По-друге, Лупул мусив переорієнтуватися
з Варшави на Чигирин. По-третє, Я. Радзивіл бачився «природнім» союзником, як
провідник протестантської партії, толерантної до православних, сепаратистськи
налаштований «некоронований король» Литви та швабр Богдана (одружений з
домною Оленою – старшою донькою В. Лупула). Для Хмельницького зазначене –
підстава сподіватися на нейтралітет Литви в черговому польсько-українському
протистоянні (в оцінці М. Грушевського цей гетьманський задум був політично
перспективним, як переконливо засвідчили події 1655 – 1656 років) [7, с. 93-94].
По-четверте, союз швагрів міг, із одного боку, зміцнити становище Литви, а з дру-
гого – «…скріпити союз православних України-Білоруси з цілим євангелицьким
союзом, представленим в Литві-Польщі… Янушем Радивилом, а на західній границі
Польщі – Семигородом (Трансильванією), Бранденбургом, Швецією. Сей союз…
[у] козацькій політиці … лежав здавна…» [7, с. 94]. На переконання дослідника за-
дум «…не був цілком фантастичним…», але виявився «…за тонкий і складний як на
такий час!» [7, с. 95].
А на разі Б. Хмельницький заспокоював усіх володарів, дотичних до «молдав-
ського епізоду» (пропозиція «ліги дунайських князівств»; «замирення» з Польщею
після «згідливого» листа М. Потоцького до гетьмана) [7, с. 98-99].
Московія посідала важливе місце в дипломатії гетьмана. Справа самозванця
Т. Акундинова була для Б. Хмельницького одним із засобів упливу на позицію Царства
в українському питанні. Марно домагалися московські посланці видачі авантюриста
[7, с. 110-120]. Знаково, що, відмовляючи цареві, гетьман опосередковано (через
А. Суханова) 9 (19) листопада 1650 року звертався до самодержця з проханням-засте-
реженням: «…щоб з нами милостиво поступив, прийняв нас під свою державу і поміч
нам дав, а я йому буду служить. Нехай нас не пускає до бісурмен!... А коли государ
нас не пожалує…, що йому буде, як я зложуся з Турками, з Татарами, з Волохами,
Мунтянами, Венграми, та піду і землю його спустошу так як Волоську?» [7, с. 122].
Отож володар Козацької держави, прагнучи її легітимізації, унезалежнення,
вдається до варіативної тактики в пошуках «доброго» сюзерена: щодо царя – запо-
бігання його протекції; в разі відмови – «примучування» до її надання (турецька
карта – козирна в боротьбі за «московську ласку»). Зважаючи на «чесність» Москви
в дотриманні Поляновського миру 1634 року, гетьман наголошував на «лядському
лукавстві» й переконував Олексія Михайловича: «…коли папа … відступник благо-
славляє і розгрішає ляхів…, то наскільки більше… можуть розгрішати государя наші
благочестиві патріархи…? Особливо в такім добрім ділі, що ми благочестиві будемо
об’єднані і визволятимемо з неволі церкву божу і християн!» [7, с. 123]. Суттєво, що
«…інтереси…православної віри, – неодноразово підкреслює М. Грушевський, – мали
служити покривкою політичних комбінацій, і в недалекій будучности…оправдати
перехід козаччини під московський протекторат [7, с. 24.]
Натомість польські розвідники передали цареві кілька копій гетьманських листів
до султана, щоби переконати в зрадливості козацького керманича, неможливості
сполучення України з Московією [7, с. 132-133]. В одному з листів ішлося про те,
що Б. Хмельницький «…піддався цісареві турецькому і иншого пана над собою не
102 Сіверянський літопис
знає: держить закон Магометів, а не грецький – так казав йому при смерті батько…»
[7, с. 134]*.
Турецьке підданство Б. Хмельницького сполошило монарші двори Європи. Зо-
крема, австрійський посол до султана барон Шміт так лаконічно схарактеризував
сутність нових українсько-турецьких взаємин (березень 1651 року): «…цісар ту-
рецький проголосив гетьмана Хмельницького князем, з повною свободою від дани,
з ріжними привілєгіями і наданнями, але з обовязком посилати своє військо, куди
султан схоче, і держати Чорне море безпечним і чистим від усякіх нападів» [7, с. 135].
У цій же реляції Шміт згадує зізнання константинопольського патріарха Партенія
про те, «…що гетьман хоче покористуватися турецькою помічю тільки для скріплен-
ня свого становища проти Польщі (розуміти – не проти православних!)» [7, с. 137].
Проаналізувавши донесення австрійця, М. Грушевський висновує: «...об’являючи
себе підданцем турецького султана, Хмельницький заразом… завязував зносини з
патріярхатом… і немов під його протекторат віддавав свої відносини до Порти […].
Назверх можна було похвалитися певною координацією козацької політики з інтер-
есами православної церкви» [7, с. 137].
А між тим геополітичні потуги Б. Хмельницького змобілізували Річ Посполиту,
котра вже з осені 1650 року готувалася до превентивної війни (по раптовій смерті
Є. Оссолінського 9 серпня 1650 року «…все голосніше стали лунати голоси прихиль-
ників безоглядного реваншу…» [7, с. 140]). Водночас Варшава не погоджувалася діяти
з відкритим забралом, а тому впродовж осені 1650 – весни 1651 років «ведеться гра
хитрощів против хитрощів…» [7, с. 144]. Принагідно зауважимо, що супротивники
вбачали в Хмельницькому нового Маккіавеллі, «…пекельного монстра, чоловіка
проклятого, злого, фальшивого…» [7, с. 141]. Відтак при варшавському дворі вкотре
згадали про А. Кисіля.
На гадку М. Грушевського уряд не втаємничував старого дипломата у свої пла-
ни, позаяк можновладці «…Кисілеві не вірили, вважали лукавим зрадником, […]
провідником… українсько-православної акції». Насправді ж воєвода, спираючись
«…на єрархію і старшину – роздмухуючи їх олігархічні потяги…», намагався звести
«…уступки признані урядом українській стороні...». Історик переконаний, що «миро-
творець» мав рацію: ігнорування його пропозицій – «…фатальна помилка тодішньої
польської дипльоматії…». Друга помилка Речі Посполитої полягала в тому, що вона
задержала «…на козацькім фронті зненавидженого Потоцького, хоч вважала його
тактику супроти козаччини…майже провокаційною» [7, с. 145].
М. Грушевський, оповідаючи про екстраординарний Варшавський сейм (5-24 груд-
ня (н. с.) 1650 року), наголошує на європейському контексті українських подій (мож-
ливість збройного конфлікту між країнами різних релігійно-конфесійних таборів).
Кінцево сейм відкинув проект А. Кисіля і санкціонував нову війну з Україною [7,
с. 152, 161, 177].
За два місяці по тому, 19 лютого 1651 року, Земський собор у Москві благо-
словив царя «…прийняти в підданство козаків і тим нарушити союзний договір, …
очевидно, – уточнює М. Грушевський, – …в інтересах «православія»» [7, с. 208].
Вчений, аналізуючи ухвалу собору, констатує: «…в березні 1651 р. московський уряд
мав в кешені…постанову про війну з Польщею і приймленнє козацького війська під
царську руку – …і не зробив з сього вжитку…» [7, с. 210], навіть не повідомив про це
Б. Хмельницького.
М. Грушевський розмірковує над тим, чому тільки навесні 1653 року посольство
Репніна-Оболенського виставило ультиматум Короні й поновило соборне рішення?
* С. Плохій зауважує, що «...на початок Хмельниччини козаччина не приховувала толерантності у
своїх поглядах стосовно релігійної належності потенційних партнерів та союзників» [24, с. 775]. Іс-
торик, говорячи про формальне сприйняття (після поразки під Берестечком) протекції Османської
Порти, вважає, що «тільки неготовність Османів підтримати цей акт військовою силою та надати дієву
допомогу…козацькому гетьманові у …боротьбі з Польщею зупинила Україну на шляху до подальшої
політичної інтеграції з імперією… Цей шлях полегшувався тим.., що в релігійній політиці Османи
толерували православ’я та протестантизм своїх східноєвропейських підданих, протиставляючи ці
релігійні конфесії католицизмові головних суперників Порти в Європі – Габсбургів» [24, с. 776].
Сіверянський літопис 103
Можливо, «…в московських колах… перебували під враженням польських успіхів
смутного часу, довго не зважувалися розірвати «вічний мир» з Польщею» [16, с. 306].
Ймовірно, Москву «збентежив… нещасливий оборот весняної кампанії… і вона захо-
тіла почекати, чим…скінчиться, а після Берестечка вважала Козаччину розбитою…?»
Безперечно, стривожив союз із Портою, «…злякав можливими ускладненнями з
Туреччиною та її васалами?». Напевне, що комплекс чинників зумовлював таку
вичікувальну тактику Москви, але це «…дійсно зарізало кампанію 1651 року та й
українську справу взагалі…» [7, с. 212].
Не тільки Московія, а й інші потенційні партнери гетьмана поводилися далеко не
гречно. Я. Радзивіл своїми діями супроти козаків на землях Білорусі та Сіверщини
показав, що «…скінчилась литовська нейтральність» [7, с. 228]. Принагідно зауважимо,
що «козацький білоруський фронт» породив в українського уряду «…переконаннє,
що Білорусь… мусить бути включена в рамки Козацької Республіки…» [7, с. 218].
Гетьман переконався, що «ніхто з… союзників… не хотів прийти з реальною по-
міччю. Хана не можна було дочекатись. Москва віддячувала «милостивими словами»
та соболями. Ракоцій все обіцяв, а на границю не йшов. А… військо нудилось, тільки
об’їдало непотрібно край і ситуація …гіршала з кожним днем» [7, с. 255].
Певною втіхою була відсутність дієвих союзників у Речі Посполитої. Зокрема,
Венеція підставою для фінансування військових витрат Корони вважала її напад
на Туреччину; папа обмежився освяченням королівського меча і шолома, наданням
золотої рожі та частки святого хреста в золотій скриньці для королеви [7, с. 230]; зсе-
редини Польщу тривожило повстання під орудою Костки Наперського [7, с. 266-267].
Велику увагу в розвою Української революції М. Грушевський надає Берестецькій
битві (18 (28) червня – 30 червня (12 липня) 1651 року), її передісторії, перебігу по-
дій, наслідкам. Зупинимося на деяких оціночних судженнях ученого.
На його думку, «Хмельницький…тягнув – поки прихід хана не змусив його на-
решті кинути банк, і програти його – через нову зраду того ж хана» [7, с. 275-276].
Підступність Іслам-Гірея ІІІ мала ту ж мотивацію, що й під Зборовом: «…ханові й
Татарам, коли вони стали на віч перед перспективою великої рішучої розправи козаків
з Поляками, здалось зовсім неінтересним своєю участю… послужити на знищеннє
котрого небудь з сих противників,… в їх інтересах була певна рівновага і ворожнеча
між собою Польщі й України» [7, с. 288]; також [14, с. 400]*.
Відсутність гетьмана у війську дослідник уважає одним із чинників поразки ко-
заків, але самі відомості про полон, ув’язнення у кайданах, обставини визволення –
поціновує дуже скептично. По-перше, відкидає версію Освенціма та Гонсєвського:
«…Хмельницький з Виговським і кількома повірниками втікли з ханом тому, що
боялись, аби поспільство їх не видало королеві [7, с. 289]. По-друге, виїздив гетьман
«…з табору.., – розмірковує вчений, – не для того, щоб рятуватися з нього. Але верну-
тись до війська він не міг з голими руками» [7, с. 289]. По-третє, оповіді про тривале
і примусове утримання Хмельницького ханом історик називає «…фантастичними і
тенденціозними вигадками… В дійсності він зістававсь у хана мабуть недовго і стільки,
скільки сам хотів» [7, с. 306]. Тобто, недотримання ханом обіцянки про зворотний рух
під Берестечко (дана 30 червня, та Орда дійшла тільки до Вишнівця), унеможливило
своєчасне повернення гетьмана до табору [7, с. 307]**.
Аналізуючи сприйняття висліду Берестецької битви, М. Грушевський виокремлює
дві лінії: в польських колах «…її оцінювали, як…реванш по всіх пониженнях понесе-
них Поляками від козаків»; в козацьких – «…як компромітацію козаччини, козацької
* В. Смолій і В. Степанков: «Іслам-Гірей не збирався доводити справу до розгрому польської армії
й напередодні вирішальної битви увійшов у контакт із королем» [25, с. 262]; поведінка хана під
Берестечком «… була логічним завершенням його політики стосовно війн України з Польщею» [25,
с. 265].
** Я. Качмарчик зауважує на різні версії щодо зникнення Б. Хмельницького з-під Берестечка: ба-
жання повернути Іслам-Гірея ІІІ; викрадення ханом гетьмана і генерального писаря, за голови яких
польський король вибачив би татарам їх союз із козаками; гетьман тікав, бо побоювався, що чернь
видасть його в руки короля. «За такої великої розбіжності джерельних переказів, – підсумовує іс-
торик, – усталення справжніх обставин і мотивів залишення Хмельницьким поля битви видається
не можливим» [20, с. 206-207].
104 Сіверянський літопис
старшини, і її голови – самого гетьмана персонально» [7, с. 300], позаяк «берестецька
трагедія» породила зневіру, ворожнечу.
Польські політики, котрі «…будували свої пляни повного приборкання України…на
сих моментах…знеохочення до козацького проводу…» [7, с. 318], вважали, що «чернь»
вдовольниться амністією, а «політична роля Хмельницького…» [7, с. 319] скінчила-
ся. Знали у Варшаві, що Чигирин не отримає підтримки ззовні: після Берестечка
«…московські політики передбачали повний розвал і ісход козацького війська і меньше
всього мали охоту тепер вязатися з ним» [7, с. 314]; у серпні 1651 року у Стамбулі
стався двірцевий переворот, який «…змів саме найближчих протекторів Хмельниць-
кого і козаччини…» [7, с. 317]; 4 серпня 1651 року Я. Радзивіл узяв Київ [7, с. 330].
Справді: для Вкраїни не було заслонів ні від Польщі, ні від Литви [7, с. 321]. Та, попри
всі нездоланні перешкоди, гетьман і старшина упродовж місяця опанували ситуацію.
Вже наприкінці липня польська шляхта зрозуміла: «Знову встала Україна!» [7, с. 320].
М. Грушевський розмірковує над тим, чому поляки утрималися від остаточного
розгрому козацького війська. Вчений виокремлює такі гальмівні чинники: по-перше,
недовіра до короля у значної частини шляхетства (пішли «…поголоски, що король
був куплений козаками за великі гроші»); по-друге, негативне для Корони пророцтво
астрологів; по-третє, «…небажаннє шляхетського «посполитого рушення» йти далі на
Україну». Відтак «король був ображений на шляхту, шляхта на короля […], і се обо-
пільне відчуженнє мало неабиякий вплив на дальший фатальний для Польщі розвій
політичних подій» [7, с. 335]*.
У результаті королівсько-шляхетського розбрату польське військо, кероване
М. Потоцьким, скоротилося з 30 до 12 тисяч найманців із додатком «волюнтаріїв».
Стомлене, зголодніле, невдоволене воно рухалося руїною волинсько-подільського
прикордоння, південною Київщиною (північна – спустошена литовцями).
Деморалізація війська та неспростовні дані про підхід орди перетворили коронного
гетьмана в прибічника щирого «пацифікатора» А. Кисіля. 22-23 серпня 1651 року були
започатковані польсько-українські переговори, що увінчалися (не без драматизму!)
підписанням 18 (28) вересня Білоцерківського договору [7, с. 340-355].
Згідно з документом (автентичний – відсутній), юрисдикція гетьмана поширюва-
лася тільки на територію та людність Київського воєводства; реєстр скорочувався до
20 тисяч; козацьке військо – лише в королівщинах Київщини; жовніри могли прибути
в Брацлавське та Чернігівське воєводства по складанню реєстру (після Різдва); тоді ж
і приватні власники мали змогу повернутися в маєтності й збирати податки; Чигирин
надавався на гетьманську булаву; права православної церкви мали б пошановуватися
(про скасування унії – не йшлося); оголошувалася амністія для шляхти та міщан,
які в час протистояння перебували у Війську Запорозькому; євреям дозволялося
мешкати й оренди тримати у маєтностях королівських і шляхетських; Хмельницький
зобов’язаний був або привести татар до союзу з Річчю Посполитою, або ж розірвати
спілку з ханом і разом із королем ударити на Крим [7, с. 365-366]. Коронне військо
мусило відступити до зложення реєстру, а козацьке – розійтися по домівках; орда –
відійти з володінь Речі Посполитої, не завдаючи шкоди [7, с. 366-367]; також [14, с. 402]
М. Грушевський указує на чинники українсько-польського «порозуміння». Для
Польщі «…замирення з козаками було річчю неминучою і невідкладнопекучою».
Але що ж штовхнуло козацький провід «…на такі значні уступки против Зборівських
пактів, в супереч волі і настроєві… мас…» [7, с. 370]? На гадку вченого, «Мара «Руїни»
мусіла вставати перед очима керманичів України…» [7, с. 371]. Дослідник, визнаючи
складність «вилущення» інформації з джерел про рефлексії козацтва та поспільства
на «фінал кампанії», все ж зауважує на враження «революції» [7, с. 374]. «Обкроєні
зборівські статті в формі Білоцерківської умови – підсумовує історик, – не могли
утворити тривкої згоди, коли не могли зробити сього в своїй повній формі [18, с. 477];
також [12, с. 186]; [6, с. 291].
* Я. Качмарчик виокремлює ті чинники, котрі «…перекреслили воєнне значення берестецької пере-
моги»: десятиденна облога козацького табору; король усвідомлював необхідність негайного походу
у глиб України задля приборкання козацької сваволі, та шляхта відмовлялася від чергового поспо-
литого рушення; повстання селян у Польщі (ймовірно, спровоковані Хмельницьким) спонукали
шляхетство до повернення в свої маєтності [20, с. 210-213].
Сіверянський літопис 105
Контраверсійним залишається питання: чому після Білої Церкви гетьман і старши-
на споглядали, понад те – влаштовували «…кари смерті над непослушним селянством,
що не хотіло миритись ані з поворотом панів, ані з жовнірськими «консистенціями»,
тероризування маси…» [18, с. 477]? Не виключено, що Хмельницький підозрював
річпосполитський уряд у підступних намірах знищити його руками повстанців, по-
клавши нездійсненні обов’язки скорочення козацтва та недоторканості панського
володіння. Історик припускає, що гетьман міг «…протиставити макіявелізм макія-
велізмові: польськими руками знищити опозицію, і до останньої міри роздражнену
панськими і жовнірськими претензіями, здирствами, екзекуціями українську масу
вивести знову на знищення панської Польщі» [7, с. 400]. Учений нагадує, що козаць-
кий керманич «…проходив подвійну школу тонкої інтриги: єзуїтську й орієнтальну!»
[7, с. 390-391]. Ймовірно, просто вичікував…І все ж, попри численні відомості про
«бунти» антигетьманські, з’яву самозванців, «…ніякого конкретного… повстаннє не
було відомо…» [7, с. 393].
20 листопада 1651 року в своєму подільському маєтку помер М. Потоцький,
який з «провідника пімсти і рішучого приборкання козаків… зійшов… на речника
трівкого замирення і обопільних уступок» [7, с. 394]. По його смерті всі «…способи
консервування спокою», запропоновані сеймові А. Кисілем, були «…під міновані –
невдалими розпорядженнями польської сторони, з одного боку, а з другого – рішучою
опозицією мас» [7, с. 397].
Згодом зникли юридичні перешкоди для недотримання обопільно взятих
зобов’язань: березневий сейм 1652 року відкинув Білоцерківський договір («лібе-
рум вето» Сіцінського) [18, с. 477]. Відтак чигиринська рада козацьких старшин і
татарських послів санкціонувала розрив із Польщею та звернення за татарською
підмогою у «волоській» справі.
«Ясський кидок» Б. Хмельницького зумовлювався передусім тим, що В. Лупул
«…грав роль вірного союзника – секунданта Польщі» [7, с. 428], всіляко дискредиту-
вав гетьмана перед ханом і султаном, налаштовував литовське магнатство супроти
козацького реґіментаря.
Переможна битва під Батогом (2-3 червня (н.с.), одруження Тимофія з Розандою –
щаблі Богданового успіху після Берестечка [14, с. 403]. М. Грушевський, характери-
зуючи геополітичний вимір шлюбу в Яссах 1 вересня 1652 року, порівнював системи
союзів у Центральній і Південно-Східній Європі до і після нього. До з’яви нового
династичного зв’язку «…Волощина в особі Лупула спиралася на магнатську… Польщу,
…на дві могутні династії: Радивилів і Потоцьких. Натомість Валахія […] і Семигород
[…],– побоюючися амбітних плянів… Лупула, шукали опертя у противників Польщі:
у Хмельницького і через нього у хана, з одної сторони, у протестантської ліги з другої.
Ракоції, самі кальвіністи, являлися природними противниками польського короля
й німецького цісаря, що в інтересах католицтва підтримував Польщу. Таким чином
творилася така система: Польща, Волощина, Німецький цісар, і – папа, по одній сто-
роні; Україна, Крим, Валахія, Семигород, протестантська ліга (Швеція, Бранденбург
і т. д) – з другої» [7, с. 484].
З пошлюбленням Тимофія та Розанди постала дилема: «…хто кого потягне в свій
бік – Лупул Хмельницького перехилить в бік Польщі, чи навпаки: Хмельницький
наблизить Лупула до Криму, до протестантської ліги від Польщі відтягне і поставить
в позицію нейтральну, а навіть неприхильну, замісць теперішньої союзної?» [7, с. 484].
У поновлених (за посередництвом В. Лупула) перетрактаціях (вересень 1652
року) поляки воліли повернення до Білоцерківської, українці ж – до Зборівської угод.
Я. Радзивіл актуалізував ідею компромісу – «замість розриву України з Польщею
перенести розрив на український грунт: відірвати козацьку верхівку від мас при-
тягнувши її до правлящої польської верстви» [7, с. 466]. Традиційно розважливим
був А. Кисіль, який закликав Корону прийняти «…під свою протекцію сей новий
династичний звязок, коли не вміла йому запобігти» [7, с. 485].
На загал українсько-польські взаємини були вкрай анемічними. Корона не готова
була діяти енергійно; на заваді – «…розєднання двору з шляхетським громадянством,
утома і вичерпаннє від попередньої війни…», пошесть, «…що навістила Польщу і
106 Сіверянський літопис
Україну»… [7, с. 449]; «…незаплачене військо не хотіло йти в похід і грозило конфе-
дерацією» [7, с. 491]. Все ж у другій половині березня 1653 року коронний гетьман
С. Потоцький почав воєнні дії, зважаючи на втрати козацтва від чуми та сварки в
середовищі старшини [7, с. 492].
Чигирин, дотримуючись стратегії унезалежнення Війська Запорозького, розі-
грував одночасно всі карти дипломатичної колоди. «Відносини з Портою, – мовить
М. Грушевський, – зіставалися дуже добрими, навіть сердечними»; «…царгородський
диван в усім підтримував козацькі побажання перед ханом…» [7, с. 468].
Останнє непокоїло Московію. Вона побоювалася «…глибшого входу України в
політичну систему Отоманського протекторату…», перетворення зі спасенного буфера,
на «…серйозну і необчислену в своїх наслідках небезпеку» [7, с. 452]. Зважаючи на цей
царський острах, гетьманський посланець С. Богданович заявив у Москві (грудень
1652 року): «Коли цар…прийме…під свою руку, то військо зараз відстане від Орди»
[7, с. 470]. «Так військо, – відкоментовує дипломатичний хід Б. Хмельницького
вчений, – віддавало в руки цареві рішеннє дальшої своєї політики: з Москвою чи з
«бісурменами»? […] се була ціна, за яку козацьке військо годилося розірвати свій союз
з Ордою. Инакше союз повний і абсолютний – хоч би й против Москви» [7, с. 471].
Обережно-ухильна відповідь московських дипломатів 27 грудня 1652 року
змінилась принциповим рішенням земського собору 3 березня 1653 року: «…або до-
биватись козакам від короля зборівських умов (сим разом під контролем царя – так
як під Зборовим… поруку брав на себе хан) або прийняти козаків під царську руку і
воювати за них з королем» [7, с. 488]. Але від ухвали собору до її реалізації – цілий рік!
3 травня 1653 року в Бересті помер А. Кисіль. М. Грушевський характеризував
його як останнього учасника «…великої парляментарної боротьби, котрою україн-
сько-білоруська шляхта силкувалася розвязати національну проблему, доки сама
не розплилася в новому «плебейському морі». Кисіль пережив сю парляментарну
боротьбу – і не знайшов собі місця в нових умовах революції» [7, с. 509]. Польська
магнатерія не готова була до порозуміння з козаччиною (визнання її рівноцінною
православною шляхтою); новопостала українська еліта вже не вдовольнялася дещи-
цею королівської милостині, позаяк боролася за власну Річ Посполиту.
Улітку 1653 року Чигирин змушений був перейматися молдавськими справами (на
початку червня Лупул уже повернувся до звільнених Тимошем Ясс), але подальша
«мунтянська авантюра» гетьманича, віроломна поведінка татар (учений припускає,
що понад Бугом «…хан домагався від гетьмана не просто союзної, а васальної…» угоди
[7, с. 664]), «…викликали сильне незадоволеннє на гетьмана і трохи не привели до
одвертого бунту в війську [7, с. 545]. А тому Б. Хмельницький удався до радикальних
засобів самозбереження: «…тихенько, по східньому зробив кінець кільком найбільш
небезпечним провідникам опозиції і помирившися з Виговським, рішив зліквідувати
неприємну і небезпечну ситуацію і раптово обірвав невдалу кампанію, щоб почати
заново» [7, с. 559].
На липень 1653 року «Хмельницький і старшина, – констатує М. Грушевський, –
опинилися в незвичайно складнім і труднім становищі»: по-перше, «…дозрівала справа
московського протекторату і воєнного союзу України і Литви против Польщі…» [7, с.
559]; по-друге, «…перспектива польської кампанії… і кріза волоських плянів більше
ніж коли небудь вимагали від гетьмана заховання приязних відносин з Туреччиною
й Кримом […] Порта так невчасно зажадала оформлення васальних відносин геть-
мана…» [7, с. 559]*;**;***.
* Турецьке посольство приїхало в Україну наприкінці квітня або початку травня 1653 року і, мабуть,
за травень-червень до Чигирина прибуло кілька посольств зі Стамбула [7, с. 536-537].
** . Чухліб уважає, що відмова Генеральної ради (кінець червня – початок липня 1653 року) легітимі-
зувати попередній українсько-турецький договір зумовлювалася не надмірними вимогами Туреччини,
а тим, «…що переговори про османський протекторат були лише певним відволікаючим маневром
української дипломатії». (Щоби відвернути увагу Речі Посполитої від головного – московського –
напряму зовнішньої політики Чигирина і, водночас, «заохотити» царя «вступитися» за «одновірців»
[28, с. 769].
*** В. Горобець виокремлює низку чинників, які зумовили несприйняття Б. Хмельницьким турецького
протекторату в травні- червні 1653 року: релігійне протистояння християнського та мусульманського
світів; ненадійність турецького васала – Кримського ханства, збройні сили якого мали стати головною
Сіверянський літопис 107
Дипломатичним порятунком для гетьмана став «…миролюбний жест у бік Поль-
щі…» [7, с. 559-560]: сприйняття посередництва московитів у справі польсько-укра-
їнського замирення (цар устами своїх «великих послів» погоджувався пробачити
Короні всі образи в титулах у разі повернення до Зборівського компромісу).
По від’їзду місії А. Матвєєва (після 16 липня 1653 року) до Чигирина прибув
стольник Ладиженський з царською грамотою (від 22 червня (с. с.)), у якій «за-
являлось, що цар приймає Запорозьке військо під свою зверхність і збирає військо
для оружної інтервенції…» М. Грушевський характеризує декларацію як «важний
акт», який «…становив дійсно епоху історії Східньої Європи, не тільки …України» [7,
с. 569]. Вчений уважає, що 20 липня (н. с.) у Чигирині обговорювалася перспектива
московсько-українського виступу, план «білоруської кампанії» [7, с. 570].
Та знову нагальною стала «волоська справа»: «…воєнний союз Польщі з Рако-
цієм против Лупула і Хмельницького…» [7, с. 577]. Вона мала особисто трагічний
фінал – загибель 2 (12) вересня Тимофія (жаданого спадкоємця булави) [7, с. 589];
[14, с. 403]. Водночас були й далекосяжні наслідки: «…смерть Тимоша, капітуляція
Сучави, подтвердженнє на господарстві воєводи Стефана – означали… провал… пляну:
опертя на Отоманській Порті та …її васалах […] Хмельницький опинився в ворожих
відносинах з господарями молдавським і мунтянським і князем трансільванським,
…його волоська інтервенція […] прохолодила відносини з ханом» [7, с. 609]; див.
також [8, с. 1498].
Саме останнє було для Війська Запорозького найнебезпечнішим, позаяк крим-
сько-польський союз ставав реальною перспективою. Відтак перед козацтвом по-
стала дилема: або капітуляція перед магнатерією, або ж протекція Царства. «Можна
думати, – розмірковує М. Грушевський, – що гетьман і старшина не виявили б такої
згідливости супроти московських вимог …в переговорах 1654 р. коли б відносини з
Кримом не були так простужені, як се сталося підчас осінніх кампанії і грудневих
переговорів 1653 р.» [7, с. 610].
«На щастє чи нещастє України…» [7, c. 610] і московський уряд стривожився: «…а
що буде, як Хмельницький стратить можливість опиратись намаганням Польщі і ся
страшна коаліція – Польщі, України й Криму впаде на Москву?» [18, c. 478]. До того
ж у Московії «…неудачи, которые терпела Польша в борьбе с казаками, возбуждали
… желание воспользоваться ее затруднительным положением, чтобы вознаградить
себя за утраты, понесенные в эпоху Смутного времени» [12, c. 187]. Відтак царські
посланці були частими гостями в Чигирині, активно діяли у Варшаві.
Московсько-польські переговори (3-21 (н. с.) серпня 1653 року) «…за кілька днів
безвихідно застрягли між протилежними позиціями …в козацькій справі» [7, c. 619].
Зрештою, посли пересварилися; «одвітне письмо» Яна ІІ Казимира Олексієві Михай-
ловичу було підставою для розриву взаємин. На думку М. Грушевського, «король не
схотів московського посередництва… Хотів… пройти до Київа, розложити військо за
Дніпром і безповоротно продиктувати козацтву свою волю» [7, c. 650].
Після тривалих вересневих перемовин українських і московських дипломатів
Земський собор у Москві 1 (11) жовтня 1653 року прийняв рішення: про початок
війни з королем (за «царську честь»); «… гетьмана ж Б. Хмельницького і все військо
Запорізьке… з городами й землями прийняти під свою високу руку задля православної
віри і святих божих церков» [10, c. 648]. М. Грушевський наголошує на тому, що все
було «поставлено.., по давнім звичаям, на релігійний грунт…» [6, c. 292]; «…гетьман
і його однодумці старанно підчеркували релігійний мотив боротьби з польським
клерикальним магнатством. Інтереси козацької верстви маскувались інтересами
всіх православних… України і Білоруси, Московщини і Балканських країв» [7,
c. 466]. Щоправда, московські владоможці й не приховували першопричини ухвали:
«…щоб не допустити їх [козаків] в підданство турецькому султанові або кримському
ханові…» [7, c. 648].
складовою військової допомоги Порти; мілітарна слабкість Османів, котрі у той час вели затяжну
війну з Венеційською республікою. Дослідник висновує, що гетьман намагався (і це йому вдалося)
«… успішно розіграти турецьку карту в політичній грі з Москвою» [2, с. 758].
108 Сіверянський літопис
М. Грушевський лаконічно розкриває політичний сенс ухвали Земського собору
1 (11) жовтня 1653 року: «Формула «велѣл их принятъ под свою государеву высокую
руку» означала переведеннє до присяги цареві гетьмана і війська і наданнє їм інвести-
тури від московського царя замість тої що гетьман і військо мали досі від польського
короля (і від турецького султана останніми часами!)» [7, c. 649].
«Запорозьку посилку» (царське посольство до Війська Запорозького) було від-
правлено якнайшвидше – 19 жовтня; грамоту гетьманові й секретний наказ надано
навздогін, наступного дня, а «інвеституру» (клейноди) – ще пізніше*. «Завданням
було, – коментує вчений, – привести до присяги гетьмана, військо, духовенство і
городи, а в подробицях … все полишалось розсудові послів…» [7, c. 649]. Через тиж-
день – призначено воєвод у Київ (боярина, князя Ф. Куракіна та боярина, князя
Ф. Волконського); 2 листопада (н. с.) 1653 року Московія офіційно оголосила війну
Речі Посполитій.
Остання поспішила замиритися з Ханатом. М. Грушевський виокремлює такі
чинники кримсько-польського компромісу 5 (15) грудня 1653 року: «ханові треба
було утримати в можливій рівновазі Польщу і Україну, тим більше що українсько-
московське порозуміннє не лишалось для нього секретом»; [7, c. 701]. До того ж цього
жадав турецький диван.
Позаяк Кам’янецька угода – усна домовленість, зміст її «…можна собі уявити
тільки приблизно…» [7, c. 711]. На основі повідомлень сучасників, учений висновує:
«…основою порозуміння хана з королем було відновленнє Зборівського трактату» [7,
c. 713-714], формальним поручителем якого був Іслам-Гірей ІІІ**;***.
М. Грушевський зауважує на специфіку поведінки Б. Хмельницького після
Кам’янця порівняно з його діями після Зборова. По-перше, різке відмежування від
угоди 5 (15) грудня 1653 року. За зізнанням гетьмана, «з королем і з Ляхами у нього
ніяких переговорів… не було, порозумівався з королем кримський хан…» [7, c. 697].
По-друге, «…в 1653 р. Хмельницький і його військо досить старанно відмежувались
від татарської облави на українську людність, санкціонованої королем і сенатом
Річипосполитої» [7, c. 716]. Тобто, Богдан уповні засвоїв гіркі уроки 1649 року.
У тлумаченні М. Грушевського воєнно-політичні наслідки Жванецької кампанії
(попри заяви козацьких очільників) залишалися контраверсійними. По-перше, вче-
ний уважає ймовірним, що, «при крайній перфідності Яна-Казимирового договору
і чисто орієнтальній безоглядности в таких справах двору гетьманського, …якесь
тайне порозуміннє у гетьмана з королем…сталось» [7, c. 718]. По-друге, дослідник
припускає збереження контактів гетьмана з ханом хоча би й для того, аби «…не до-
пустити…польсько-татарського союзу проти Козаччини і побору ясиру з козацької
території» [7, c. 718]. По-третє, «…ні Хмельницький ні Виговський.., – уже катего-
рично стверджує історик, – зовсім не думали про розрив з ханом… Поки Москва не
була випробувана в ролі союзника-протектора, було б абсурдом відпихати від себе
старого союзника…» [7, c. 720].
Загалом же «1653 рік, – за оцінкою вченого – був одним з найбільш похмурих
* Склад посольства: очільник – ближній боярин Василь Бутурлін («намісник тверський»); Іван
Олферь’єв («намісник муромський») – окольничий; думний дяк Ларіон Лопухин; 9 стольників;
3 стряпчих; 7 дворян; 11 піддячих; стрілецький голова Артамон Матвеєв з двома сотнями стрільців
[7, c. 649].
** На думку В. Горобця, Кам’янецька угода «… лише в деяких своїх положеннях відбивала зміст Зборів-
ського договору 1649 р., а натомість ігнорувала питання збереження адміністративно-територіальної
автономії Війська Запорозького, заборони для стацій коронним військам на Подніпров’ї, задоволення
потреб православної церкви тощо. Угода передбачала негайну окупацію козацької України польськими
військами, повернення туди шляхти і, відповідно, поновлення старих повинностей селян і міщан»
[2, с. 759].
*** В. Смолій і В. Степанков уважають, що Кам’янецька угода не передбачала відновлення Зборівського
договору, «… оскільки обидві сторони зуміли знайти компромісні рішення без надання автономії ко-
зацькій Україні» [25, с. 350]. Натомість Я. Качмарчик гадає, що суть Кам’янецької угоди 5 (15) грудня
1653 року «…полягала в підтвердженні Річчю Посполитою зборівських умов. Це стосувалося як…
польсько-татарського трактату, так і «Декларації милості Й.К.М. шляхетному гетьманові і Військові
Запорізькому» [20, с. 249].
Сіверянський літопис 109
на небозводі сеї кампанії, й інтервенція Москви була незвичайно потрібна щоб пе-
реплисти се Mare Tene-Grarum (море мряки)» [8, c. 1495]. А тому «цілком байдуже
сипали вони обіцянками, аби тільки прискорити московську інтервенцію – зовсім не
журячися тим, як то прийшлось би здійснювати сі обіцянки на практиці» [8, c. 1495].
Відтак московська карта, котра «…була тільки одною з карт в його [Богдана] зруч-
ній і скомплікованій політичній грі…» [18, c. 485], стала на даному етапі Національної
революції визначальною й «доленосною», започаткувавши відлік «пропащого часу»
(за М. Драгомановим) для українців під Московським царством*.
31 грудня 1653 року (10 січня 1654 року), саме тоді, коли «…Москва виповідала
війну Польщі, в’їздила до Переяслава надзвичайна московська місія – Бутурлин,
Алферьев, Лопухин для полагодження «великого земського діла…» [7, c. 728].
М. Грушевський наголошує на винятковій цінності для дослідника текстів «цере-
моніальних промов» і «присяжних записів». Для Московії процедура й тексти мали
величезне значення, адже йшлося про «…об’єднання під рукою…царя всіх володінь
старої Руської, Київської системи – спадщини Володимира Великого… Політична
гадка московських політиків напружено працювала, силкуючися вложити в сі тексти
промов і присяг далекосяглий зміст, котрий потім можна б було як найповніш ви-
користати в інтересах московської політики» [7, c. 729].
6 (16) січня до Переяслава прибув гетьман, а 7 (17) січня – генеральний писар.
За підрахунками вченого «…в актах 8 (18) січня брало участь від війська коло 200 –
коло 100 сотників, коло 100 ріжної старшини і козаків від полків – небогато…» [7,
c. 736]; також [14, c. 404]**.
У неділю, 8 (18) січня, вранці відбулася таємна нарада в гетьмана з полковни-
ками, суддями та військовими осавулами, котра дала згоду на прийняття царської
протекції. О другій годині дня – рада на майдані [7, c. 736-737]. Опісля – до «збір-
ні», де В. Бутурлін передав царську грамоту гетьманові та Війську Запорозькому.
А потім – знаковий інцидент у соборній церкві Переяслава, викликаний відмовою
В. Бутурліна присягнути за царя, «що він государ, гетьмана Б. Хмельницького і все
військо Запорозьке польському королеві не віддасть і за них буде стояти, вільностей
не порушить, хто був шляхтич, козак або міщанин і взагалі в якім будь стані до сього
часу був і маєтности мав, щоб так був і далі…» [7, с. 739]; також [13, с. 9]; [14, с. 404]. У
розгляді інциденту вчений відзначає посутнє: «тут стрінулось два політичних світо-
гляди: козацький – по-теперішньому… конституційний і московський автократичний
[18, с. 481]; [5, с. 238]***.
Незгода В. Бутурліна умотивовувалася самодержавством царя, котрому піддані
присягають, а навпаки ніколи не буває [5, с. 239]; [12, с. 188]; [6, с. 294]. Б. Хмель-
ницький опинився перед дилемою: розрив із Олексієм Михайловичем і війна з
антиукраїнською коаліцією або ж – одностороння присяга України з подальшим юри-
дичним оформленням взаємин із Московією. Козацька еліта обрала другий варіант.
М. Грушевський убачає в цій поступливості як тиск неприхильних обставин, так і
«…вплив політичного виховання в порядках Польської корони. Вирісши в державі без
екзекутивної власті, де закон і суд не мав сили, особливо, «яко на Україні», …старшина
привикла легковажити…правну сторону, уважаючи лише на фактичні відносини.., і
се… перенесла в нові відносини з державою… іншого типу, з сильною екзекутивою, з
дріб’язковим педантизмом і формалізмом бюрократичної машини [18, с. 481].
* М. Грушевський указує на козацько-турецькі дипломатичні взаємини вже «по зборівському замиренню»,
посольство до Стамбула і у відповідь – на початку 1650 року; говорить про заявку гетьмана на турецьку
протекцію (одержана в Стамбулі 27 квітня 1650 року); про прибуття турецького посольства до Чигирина
в липні 1650 року [7, с. 53-54; 60, 61-62].
** В. Смолій і В. Степанков не погоджуються з тим, що у «…листопаді 1650 р. було вирішено питання про
васалітет Хмельницького, який було оформлено на початку 1651 р. султанською грамотою». Підтримують
І. Крип’якевича: «… гетьман погодився на підписання з Туреччиною договору…як володар незалежної
держави» [25, с. 235]; уважають, що Хмельницький «…ставати васалом Туреччини…не збирався» [25,
с. 234].
*** С. Плохій уважає, що інцидент у соборній церкві Переяслава засвідчив декларативну «…єдність обох
сторін на основі спільної релігійної традиції, з одного боку, а з іншого – різне сприйняття характеру
єдності на правовому рівні…» [24, с. 779-780].
110 Сіверянський літопис
Історик, аналізуючи реляції московських послів, виокремлює засадниче: визна-
ння всенародного характеру гетьманської влади та репрезентативності козацької
верстви (надаючи протекцію гетьманові та козацтву, цар приймав увесь край) ; дії
царя легітимні, бо – в інтересах «…єдиної праведної православної релігії, в обороні
котрої …повстало козацтво,…покликало до помочі, як зверхника …московського
царя» [7, с. 751] .
М. Грушевський, характеризуючи стратегію поведінки Москви на переговорах
у Переяславі, вказував на такі складники: «традицію попередньої, польської дер-
жавности…старалася …ослабити або й розірвати. Підчеркувала, що король цареві не
приклад, як невірний і обмежений конституційний монарх («не самодержець»), так
само польські порядки – не пара новим порядкам під московською зверхністю»; над
«Військом Запорозьким», «…хотіла мати як найбільше свобідну руку […] в дальшим
порядкуванню українських справ [7, с. 751]*.
Учений, переймаючись відсутністю українських документів про перебіг перего-
ворів у Переяславі, висловлює сумнів стосовно правдивості московських звідомлень
(Бутурлін і його товариші запобігали перед царем). Контраверсійними, на думку іс-
торика, залишаються такі питання: «…чи справді переяславський договір обійшовся
без присяги з московської сторони…»; «…чи був момент договору в Переяславських
переговорах, чи скінчилось на повній капітуляції української сторони […]?» ; «Чи
була кінець кінцем переяславська умова, договір, чи були тільки переговори, котрими
московські посли в останнім результаті «одговорили»…гетьмана і військо від яких-
небудь умов і звели все в річище чолобиття цареві…?» [7, с. 752]
Відповідаючи на сформульовані запитання, дослідник проводить аналогію між
Зборівськими 1649 та українсько-московськими 1654 років угодами. Нагадує, що під
Зборовом козаки ставили умову у формі петиції до Яна ІІ Казимира; натомість отри-
мали відповідь у формі «деклярації ласки на пункти прошення війська Запорозького».
«На сій підставі, – коментує М. Грушевський, – польські політики позволяли собі
говорити.., що Зборівського договору ніколи й не було – був тільки акт королівської
ласки, вчинений на проханнє кримського хана, а з Хмельницьким, як своїм підданим
король не входив і не міг входити в ніякі договори. Але фактично вся Польща й инші,
заграничні політики знали, що з Хмельницьким був договір…» [7, с. 756]. Історик,
згадуючи зборівські перетрактації 1649 року, висновує: «Подібно із переговорами
1654 р. Дарма, що вони велися після того як українська сторона вже зложила присягу,
і згідно вимогам Москви прибиралися в форму «чолобить» цареві, – і українська і
московська сторона дивились на них як на договір, двустороннє порозуміннє, по-
чате в Переяславі на присязі, продовжено в пізніших переяславських переговорах,
завершене московськими резолюціями, прийнятими українською стороною лише
постільки, поскільки вони відповідали її пропозиціям» [7, с. 756]**.
М. Грушевський, розшифровуючи сутність переяславських перемовин, говорить:
«Так, Україна просилася. Але московському правительству було звісно, що свій пере-
хід під царську зверхність вона не мислить инакше, як тільки в формі договору. […] Те
що мало бути в Переяславі в січні 1654 р. московське правительство так і представляло
собі як умову…І гетьман…те що було в Переяславі 8 січня…,теж називав «трактатами»,
і посилаючися на дані там царським іменем обіцянки допевнявся тільки реалізації
царськими привилеями того запевнення вільностей українських, яке було вже при-
обіцяно українській стороні перед її присягою» [7, с. 756-757]; також див. [13, с. 17].
* С. Плохій уважає, що український «…офіційний (з особливими наголосами на православній єдності)
погляд на угоду був продуктом, виготовленим переважно «на експорт», і лиш «ситуативно» вживався
гетьманською адміністрацією. […] Саме через зазначену «ситуативність» православної риторики
Хмельницького, спрямованої до Москви, в його політиці мирно вживалися і кинутий ним… заклик
до царя створити всесвітню православну монархію, і його постава в Переяславі, де Хмельницький
вимагав присяги від імені царя…» [24, с. 789-790].
** О. Апанович підкреслює, що «…не існувало ні Переяславської угоди, ні переяславського договору
1654 р. Відбулася… малочисельна Переяславська рада, яка носила репрезентативний, декларативний
характер» [1, с. 17].
Сіверянський літопис 111
Для поціновування рівня державницького мислення тодішньої козацько-стар-
шинсько-шляхетської еліти вельми важливо співвіднести її вимоги – клопотання
з реальним політико-правовим статусом «Війська Запорозького» на час укладання
українсько-московського договору. «Фактично від 1648 року Україна, – стверджує
М. Грушевський, – користалася всіма функціями самостійної держави… Зійти на
становище простої провінції Москви з переходом під протекторат царя – сього не
мали на думці не тільки українські провідники, але й самі московські політики – хоча
й висували помаленьку ідею повернення до царя його старих «отчин» – спадщини
великого Володимира» [7, с. 757].
Учений, аналізуючи звідомлення В. Бутурліна, вказує на характеристичний мос-
ковський аргумент взяття України «під високу государеву руку» – «…забезпеченнє від
утиску православної віри» [7, с. 757]. Натомість гетьман педалює на сакраментальній
формулі «непорушимості вільностей українських!» «В данім випадку, – пояснює до-
слідник, – вона означила… захованнє всього політичного і соціально-економічного
надбання української революції: української державности, горожанських і еконо-
мічних привилеїв, всього політичного і соціяльного укладу українського життя…»
[7, с. 757]*.
Не домігшись взаємоприсяги, свою «…підданську присягу гетьман і військо зло-
жили на певних умовах, на виразні запевнення царських уповноважених – …се був
цілком виразний договір…Тому гетьман з старшиною й уважали сі переяславські пе-
реговори основним моментом в процесі усталення нових відносин: їх пізніше пункти
і царські резолюції тільки розвивали і конкретизували… Тому… справді можна весь
сей складний договірний процес…означати назвою «Переяславської умови», чи «до-
говору» [7, с. 758]. І все ж М. Грушевський визнає, що, попри неодноразові спроби,
«…тільки дуже рішучого запевнення «слова царського» добився в Переяславі геть-
ман…» [7, с. 759], «формальної присяги з московської сторони таки не було» [13, с.
10]. Так само відмовив В. Бутурлін у писаній декларації**.
Чи стривожила, збентежила непоступливість, упертість московитів гетьманський
осередок? Чи відчув він подих абсолютизму? Чи усвідомив, що «…вступив у цілком
новий політичний світ…» де мало важитиме «…політичний і дипльоматичний досвід,
здобутий в… анархічній єзуїтсько-шляхетській республіці…?» Чи не легковажили
«північними варварами», переоцінивши свою хитрість людей «західньої культури»?
На думку М. Грушевського, козацькі провідники «…мало значіння надавали таким
зверхнім формам, а покладалися на те, що реальні взаємини сил і обставин визначать
фактичні взаємовідносини…» [7, с. 759] Вкраїни і Московії.
Учений закидає Б. Хмельницькому «необережність» у розмовах із московітами
у Переяславі, небезпечні «аванси», надані для майбутніх узаємин: «дають обіцянки
і навіть присяги, цілком не задумуючись над їх виконаннєм, і діскредитують себе
на кожнім кроці» [8, с. 1498]; «Хмельницький.., очевидно, не думав зовсім про якісь
тривкі зв’язки з Москвою, а хотів лише осягнути моментальну ціль – втягнути Мо-
скву в війну з Польщею [5, с. 238] «…и для достижения ее он не находил нужным
* В. Кравченко вважає, що «козацька адміністрація… в ідейному обґрунтуванні російської протекції
робила наголос на двох взаємовиключних поняттях – православній релігійній спільності та юридично
обгрунтованому принципі станових прав і свобод, успадкованих, відповідно, з часів Київської Русі
та епохи Речі Посполитої» [21, с. 465]. Тобто, в світогляді та практиці козацької еліти поєднувалися
візантійська та західна традиції політичної культури. Візантійська – запрограмовувала історико-
політичну єдність «…всього православного східного слов’янства на чолі з царем-самодержцем і
передбачала визнання патримоніальних прав останнього на всі давньоруські, а в подальшій перспек-
тиві – візантійські володіння». Західні традиції «… ґрунтувалися на договірному характері взаємин
монарха з підданими, чітко окреслюючи права та свободи соціальних станів-корпорацій» [21, с. 465].
** В. Смолій і В. Степанков схиляються до думки, «…що хоча в Переяславі договору як такого не було
підписано, все ж по суті Переяславський акт…виступав договором, оскільки кожна із сторін брала на
себе певні зобов’язання, а його специфіка полягала у тому, що спочатку одна сторона (український
уряд) в усній формі заявила про визнання свого підданства другій (російському урядові), в чому й
присягнула за усної обіцянки визнати її права, які пізніше були оформлені другою стороною у формі
«пожалування» [25, с. 358].
112 Сіверянський літопис
считатся с обещаниями и заглядывать в далекое будущее» [12, с. 188]. Історик гадає,
що гетьман не вповні усвідомлював «…елєменти внутрішньої слабости свого режиму
на Україні і всі небезпечні можливости, які тепер могли виникнути на грунті тісні-
шого зближення з Москвою і її протекторату» [7, с. 759]; не враховував зміцнення
Царства за ослаблення Гетьманщини протягом останніх п’яти років. Натомість царські
«…политики, – підкреслює дослідник, – схватились за заявление Хмельницького, не-
осторожно сделаное им в том смысле, что московское правительство должно утвердить
сословные привилегии казачества, шляхты и православного духовенства, а в остальном
может править Украиной, занять место правительства польского» [12, с. 188-189].
Розглядаючи національну минувшину в європейському контексті, М. Грушев-
ський указує на незреалізовану альтернативу: «…весь хід історії Східної Європи міг би
взяти инший і кращий напрямок, колиб Україна ввійшла в політичну унію з Москвою
в початках своєї боротьби з Польщею, іще повна сил, повна людности не зневіреної
в своїх провідниках і в піднятім ним ділі, здатною бути опозицією Москві…і не дати
собі зіпхнути на становище провінції» [7, с. 760]. Вчений підкреслює зумисність,
підступність царських політиків, які «…дали поборюкатись українській козаччині з
Польщею й дійти майже до останнього обопільного знищення… аби війти з свіжими
силами між сих обезкровлених противників і взяти козаччину вже не в ролі рівно
рядного союзника, а підручного – котрого б можна було звести до ролі прислужника,
підданого, «холопа» [7, с. 760].
М. Грушевський, аналізуючи переяславські перемовини, підмічає «епізодичність»,
«припадковість», другорядність обговорюваних питань, які мали б вирішуватися
гетьманською владою, та чомусь передбачалася санкція московської. Все це – «…не-
змінно принижуючи авторитет гетьмана як зверхника української держави» [7, с. 765].
Учений із жалем констатує: «…старшина не знайшлася в ситуації і не була на
висоті в сих переговорах […]. Вона не витримувала ролі правителів України, хоч би
козацької тільки… Не зіставалася на рівні всенародної репрезентації, хоча часом і
маркувала таке значіннє козацького війська як політичного поняття тотожнього з
цілою країною» [7, с. 765]. Вона не повинна була б допускати ніяких безпосередніх
утручань московських урядовців між собою, як адміністрацією (не лише військовою
кастою) краю та його людністю; мала би «…все перепускати через свій політичний
осередок…» [7, с. 765]. Натомість козацька старшина «…в переговорах 1654 р. ще ви-
ступає з сильно зазначеним характером верстви» [18, с. 483]*.
М. Грушевський подає глибоке прочитання політично-наївної, догідливої по-
ведінки новопосталої української еліти. Козацтво «відпольщилось» політично, та
натомість знайшло собі нового пана – московського царя. «Варшавське правитель-
ство, – пояснює вчений, – давніше регулювало відносини козацької верстви до инших
верств і станів, означало становище козацького війська, правило через своїх урядників
справами загальної адміністрації, збирало доходи на … державні потреби… – тепер
ся роль буде належати московському урядові» [7, с. 765-766]. В процесі революції
старшина не спромоглася абсолютно виключити королівський уряд від адміністра-
тивних компетенцій у землях гетьманської юрисдикції. Сприйнявши московський
протекторат, «вона… не знаходила мотивів для того, щоб відмовити московському
урядові того, що… признавала польському…» [7, с. 765-766]**
Революційна практика перетворила старшину в державне керівництво («…вій-
ськові урядники фактично зайняли місця функціонарів королівських, панських і
* В. Горобець уважає, що Богдан Хмельницький не вповні уявляв характер союзницьких відносин
з Московією. Попереднього дипломатичного досвіду гетьманові «…було… замало для вирішення
принципово нових завдань. Саме тому… на переговорах, у Переяславі… гетьман і старшина… пору-
шили чимало таких питань, які були рудиментами політики козацького автономізму, не відповіда-
ли потребам того часу, а тому не лише стали зайвими з огляду на загальнодержавну репрезентацію
керівництва Війська Запорозького, але й створювали досить небезпечні прецеденти для майбутніх
відносин з царем» [2, с. 762].
** В. Кравченко наголошує на заувазі М. Грушевського про нездатність гетьманського уряду «…за-
безпечити за собою роль єдиного репрезентанта суспільства, дозволивши зробити рівноправним
учасником переговорного процесу міщанство» [21, с. 465].
Сіверянський літопис 113
церковних- р.-католицьких, перебрали їх функції, обернули доходи до військового
скарбу і т.д….» [7, с. 766], але колишня передреволюційна конституція Речі Поспо-
литої диктувала «православному лицарству» прогнозовану поведінку*.
М. Грушевський, характеризуючи поведінку козацької старшини в переяславських
перемовинах, із сумом констатує: «Одні йдуть в …уступках з своєї державної позиції
дальше, другі більш обережні […]. Але не видно, щоб знайшовсь хоч один, який би
крикнув: Стій! по сей дуб миля! тут межа української державності! В свідомости
правлячої верстви ся державність, видко, ще не глибоко сиділа…» [7, с. 766].
Як же «…фактично відбувся сей перехід козацької України під московський про-
текторат…» [7, с. 767]? Упродовж січня-лютого московіти побували майже «…в 200
містах і містечках, привели до присяги і списали на йменні реєстри 2 тис. старшини,
63 тис. козаків, 64 тис. міщанської людности, і неробили …переполоху…» [7, с. 776].
Брутальність, погорда московських дворян, їхнє невігластво – вражали; перепис у
поєднанні з присягою – лякав…
Позаяк протектор відмовився «…зафіксувати загальну формулу ненарушимости
українських прав, вільностей і володінь…» [7, с. 784] (негативна відповідь В. Бутур-
ліна), гетьман і старшина впродовж січня-лютого 1654 року працювали над розроб-
кою проекту договору (козацька петиція в 23-х пунктах, яка була подана адресатам
14 (24) березня; оригінал не зберігся, а тільки московська копія, з дописаними дяком
царськими резолюціями до деяких статей) [7, с. 785]**.
М. Грушевський, скрупульозно аналізуючи козацьку чолобитну, відзначає її без-
системність. Пояснює це тим, що документ зазнав «…ріжних перерібок і доповнень,
які були результатом довгих і змінних в своїм складі нарад, що відбивали на собі
ріжні погляди, настрої і течії в війську» [7, с. 789].
П’ять пунктів клопотання (1-й – козацькі, 3-й – шляхетські, 4-й – міщанські при-
вілеї; 7-й – маєткові права козацтва; 13-й – непорушність прав і надань духовного
та мирського станів) «…становлять, – на гадку вченого, – основу петиції, можливо
її перший начерк. Він… розвивав переяславську умову в тіснішїм значінню» [7,
с. 789]. Два пункти мали конституційний характер: «…право вільного вибору гетьмана
військом (п. 6) і право гетьмана вести заграничні дипломатичні зносини (п. 14)», в
пунктах 14-17 «…ясно відчувається…напрям: зробити з України замкнене державне
тіло, васальну державу під протекторатом московського царя, закриту для всяких вмі-
щань московського уряду та його агентів до внутрішніх українських справ» [7, с. 790].
Поряд із суттєвими статтями – однозначно другорядні, зайві, що були «…арха-
їчним пережитком колишніх «ординацій війська Запорізького». Відтак… перейшли
до Зборівського трактату,… примішалися і до переговорів старшини з Москвою» [7,
с. 789] (це – пункти 2, 5, 8, 9, 10, 11, 12; 21 і 23 – мабуть, додані пізніше).
Але чому ж у петиції залишилися поруч і вимоги державного характеру, і «…дрібні
виторговування для війська, для старшини ріжних маловажних уступок з будучого
московського режиму, що має…війти…у всі подробиці місцевих відносин» [7, с. 790-
791]? На думку дослідника, конформізм козацького генералітету зумовлювався
або ж його нерішучістю, непослідовністю, або ж відсутністю підтримки у впливової
частини своєї верстви, котра не бажала сваритися з Москвою (ймовірно, сподівалася,
що реально царський «…уряд своїх централістичних, окупаційних плянів здійснити
* О. Ясь зазначає на впевненості М. Грушевського, що саме станова обмеженість політичних по-
глядів гетьмана апріорно зумовлювала відповідну соціальну локалізацію договірних статей; указує
на соціально-психологічний вимір Переяслава в баченні М. Грушевського (вважає «такий підхід
дослідника до аналізу передумов та наслідків Переяславської злуки… цілковитою новацією для
свого часу…» [29, с. 551); підкреслює, що узалежненість, згідно зі статтями, інших станів від Москви,
«…була наріжнем каменем, на який спирався московський наступ на Гетьманщину» [29, с. 552].
** М. Грушевський шкодує, що «оригіналів обох козацьких декларацій [від 14 і 21 березня, с. с.] досі не
опубліковано – першу видано в московськім перекладі, з актів старого Посольського приказу, другу…
тільки в московській переробці – чорновику (брульоні), вироблені…Алмазом Івановим… З брульону
видно, що дяки робили вибірку з декларації козацьких послів, і в такій вибірці, з царськими відпо-
відями сі «статті» були дані послам разом з жалуваними царськими грамотами і різними листами
до гетьмана, 27 березня…» [13, с. 11].
114 Сіверянський літопис
не зможе, отже нема чого утрудняти відносини даного моменту задля фікцій, які
однаково не здійсняться?») [7, с. 790].
М. Грушевський закидає козацтву, що, «взявши… в свою опіку інші верстви,…
поминуло тільки «свою праву руку» – селянство, «поспільство»: воно зіставлялось
при давніших обов’язках, змінивши лише «власника» [18, с. 483]. Тобто, «…поводирі
козаччини, – підсумовує дослідник, – не мали ані в гадках якоїсь соціальної рево-
люції» [18, с. 483].
Насамкінець учений висновує, що «статті були складені поспіхом, без розважли-
вого вивчення справи, тому численні питання залишилися без відповіді» [17, с. 320],
взагалі, «…петиции не заключали в себе никакой продуманной программы…, многое
вошло сюда просто по традиции из договоров с польским правителством» [12, с. 189].
Історик уважає, що петиції не вповні відображали політичні устремління старшини,
позаяк «…не договаривали до конца очень многого, чтобы не расстраивать только что
налаживавшихся отношений» [12, с. 190].
17 (27) лютого – складено козацьку петицію до царя (23 пункти); 20 лютого
(2 березня) – депутація в дорозі. Суттєво, що, окрім «Прошення», українські посли
привезли дві грамоти: одна – від гетьмана, друга – рекомендувала цареві уповнова-
жених від городян Переяслава (себто, громада міста не визнавала «…свого підрядного
становища…» стосовно війська). На думку вченого, в основі «переяславського преце-
денту» – польське державне право, згідно з яким «…Запорозьке військо і котра небудь
громада міського права були…підпорядковані королеві в двох ріжних вертикалях.
Тепер місце короля займав цар в ролі верховної влади…» Знаково, що московити,
котрі заперечували польську державну традицію, вхопилися за допущений гетьманом
прорахунок – «…звертання українських громад безпосереднє за подтвердженнєм своїх
прав і привілеїв, ще перше ніж були уставлені взаємовідносини …України в цілости
до її нового протектора» [7, с. 794-795].
У міжчасі царські уповноважені в Києві отримали монаршу інструкцію про за-
сади «…воєводського правління на Україні». Інструкція – доволі характеристична,
позаяк визначала обов’язки воєвод у Гетьманщині: «…по-перше – комендантів ки-
ївської кріпости і московської залоги, по-друге – охорони київської околиці (уїзду)
і порядкуваннє певних справ, в її межах, і по-третє – функції представництва мос-
ковського уряду в розмірах всеукраїнських (козацької чи «черкаської» території):
пильнування безпечности, українсько-польських і українсько-татарських відносин,
і взагалі московських інтересів на Україні» [7, с.798]. Таємно воєводі доручалося
розвідати про колишні королівщини, володіння католицької церкви, шляхти задля
подальшого оподаткування та збагачення казни. Та первісно воєводи в своїх діях
не були безконтрольними, ба більше, повсякчас (не завжди успішно) зверталися за
підмогою до гетьмана.
Між тим козацька депутація прибула до Москви 12 (22) березня; наступного
дня відбулася усна нарада українських і московських послів. Учений, аналізуючи
записи московських дяків, зауважує на намаганні козацьких дипломатів «…якось
відкараскатися або до найменших розмірів звести інститут…воєвод […] і повернути
до необмеженого гетьмансько-військового правління» [7, с.803].
14 (24) березня бояри отримали петицію в 23 пунктах із гетьманським підписом
і печаткою Війська Запорозького. У висліді нарад, обговорень у думі з’явилися ре-
золюції царя та бояр на гетьманське звернення. Були вони загалом позитивні, проте
відхилялося побажання Б. Хмельницького доручити збір обумовленої данини до
царської казни українським урядовцям і право вільних дипломатичних зносин, (на-
томість – «А з турецьким султаном і польським королем без царського указу зносин
не мати» [7, с.809]); невирішеним зосталося питання про платню козацькому війську.
19 (29) березня козацькі посли мали прощальну аудієнцію в Олексія Михайловича,
вислухали промову думного дяка Алмаза Іванова – найосвіченішої державної осо-
би в Московії [7, с.810]. По сій промові – царська грамота послам, обід у патріарха;
«конференція з боярами, що об’явили їм на їх статті государев указ» [7, с.811].
М. Грушевський стверджує, що на основі переговорів бояри підготували власну
Сіверянський літопис 115
редакцію статей: «виключивши те, що могло бути означене окремими жалувальни-
ми грамотами, дяки звели зміст козацьких петицій в 11 пунктах […]. Пропущено … і
деякі особливо дражливі пункти…(про вибори гетьмана, про воєводів і їх відносини
до місцевого правління). На всі инші пункти дано царські резолюції…» [7, с.812].
М. Грушевський скептично-саркастично висловлюється про «…сі славні «Статті
Богдана Хмельницького…»; називає їх хаотичними, не продуманими, «політичними
гадками»; «тимчасовою канцелярською одпискою», відмовляє їм у конституційності.
Вчений підкреслює, що «вони не заховалися для нас в оригіналі, а тільки в москов-
ськім чорновику, що лежить в актах посольського приказу разом з чорновиками
царських жалувальних грамот 27 с. с. березня» [7, с.812]. Дослідник переконаний, що
статті в 11-ти пунктах не відповідають гетьманській петиції: «…се московська пере-
рібка матеріалу, зроблена в зв’язку з виготовленням жалувальних грамот…» [7, с.813].
Історик полемізує з російським дослідником Карповим, який останньою офі-
ційною редакцією вважав ті статті, що були оприлюднені при обранні гетьманом
Ю. Хмельницького у жовтні 1659 року (свого часу «затаєні» Богданом). Натомість
М. Грушевський переконаний, що 14-ть пунктів «Переяслава-2» – фальсифікат,
«…вони не могли бути зроблені в березні 1654 р. Життє їх висунуло пізніше, і на-
кинути їх старшині і війську московським політикам удалося тільки після упадку
Виговського» [7, с.813]*.
Учений наполягає, що 11 статей «…були передані послам на виїзді разом з жалу-
вальними грамотами; самостійної дати не мали, і їх властиво треба назвати статтями
27 березня – як датовані жалувальні грамоти: днем фактичного, а не етикетального
відпуску послів…» [7, с.819].
М. Грушевський характеризує царські документи, котрі регламентували політико-
правове становище Козацької держави в спілці з Московією.
Аналізуючи привілей Війську Запорозькому, вчений підсумовує: «…у вступній
частині…зісталась ще ся ідея, що військо репрезентує всі верстви України.., але у
головній частині … уряд налагоджує тільки справи військової верстви…» [7, с.824].
Шляхетський привілей – незреалізований, та вже видання його мало принципове
значення. Дослідник закцентовує на тому, «…що шляхта тут явно не зараховується до
війська Запорозького, ані не стоїть під його владою: військо Запорозьке і шляхетська
верства входять в поняттє Малої Росії як складові частини, одна від одної незалежні»
[7, с.825]. Військо (його адміністрація) клопочеться про права шляхетства не як його
протектор, а посередник між царем і «Малою Росію». Тому й вагалися С. Богдано-
вич-Зарудний і П. Тетеря: де їм корисніше рахуватися (шляхта перебувала в присуді
білгородського воєводи) [7, с.826]. Привілей митрополитові та київському духовен-
ству – затримано (хай упертий Сильвестр Косів сам уклінно прибуде до Москви).
Інші привілеї – маєткового призначення. Окрім них – грамоти до Хмельницького,
до митрополита; офіційне повідомлення про війну з Річчю Посполитою та участь у
ній козацького контингента [7, с.828-829].
На той час до царя прибули гінці з Чигирина, що передали листи від старшини,
гетьмана, генерального писаря; переслані універсали Яна ІІ Казимира та Я. Радзи-
вілла до української людності (заклики до повернення в лоно Речі Посполитої) [7,
с.835-837]. Тобто, Б. Хмельницький та І. Виговський, покладаючися на запевнення
В. Бутурліна в Переяславі, нагадували Олексійові Михайловичу, що той «…мусить
примножити вільности всякого стану людей і не допустити ніякої «досади» з боку
своїх воєводів і зборщиків» [7, с.837]. Інакше – маси відвернуться від гетьмана і царя,
підуть до короля.
Цар уважно поставився до гетьманської перестороги (надіслано 10 грамот від 12
(22) квітня), проте «допустив тільки як тимчасовий стан ту державну незалежність
і фактичну повноту влади гетьмана, що виробилася в часі війни, і не схотів зріктися
вже здобутої позиції – московських воєвод в Києві…» [7, с. 837].
* .Грушевський подає зміст 11 пунктів як у чернетковому варіанті, так і у власному перекладі [7,
с.814-819]; датує статті 27 березнем (с. с.) – днем фактичного відпущення послів.
116 Сіверянський літопис
Раніше (зокрема – в процесі переяславських перемовин) для Москви право коза-
цтва представляти всі стани України було беззаперечним. Підґрунтя цього переко-
нання – в ототожненні «руського» народу з православ’ям, із територією замешкання.
«Коли козаки підняли боротьбу за стару віру, – роз’яснює М. Грушевський, – ясно,
що вони вели боротьбу в інтересах цілого народу й землі, й мали тим самим право
їх іменем говорити й їх долю рішати. Вони вирвали сю землю з-під власті невірних
латинників, вони «відвоювали» сю землю від польських королевят – тим самим вони
стали його панами, правом завоювання» [7, с. 842]. Москва – щиро, чи удавано, до-
гідно для себе – розглядала українсько-польську боротьбу як релігійну (пам’ятаємо,
що й Б. Хмельницький «захист православ’я» висував як головний аргумент долу-
чення до неї). Відтак В. Бутурлін і його товариші не вважали за потрібне, хоча б про
око, скликати якесь зібрання представників різних станів України (щось на кшталт
земських соборів Московії). Для московитів раз «гетьман з старшиною присягали,
значить мусіли присягти всі, инакше се був би бунт против козацької влади і козаць-
кого права» [7, с. 843].
Учений закидає новопосталій національній еліті її зацикленість на обстоюванні
«старовинних прав і вольностей» козацтва, тоді як треба було вже в Переяславі
«…забезпечити правно свою козацьку гегемонію, патронат і зверхність… над иншими
верствами України…» [7, с. 843]. Адже, по-перше, «…козацька Україна рішуче відгоро-
джувалася від Польщі і відкривала свою границю Москві», котра мала інші політичні
устої. По-друге, «козаччина… відслужила своє…в справі…визволення і оборони…
[Наддніпрянської Русі], і як кожний вислужений, коли не подбав про своє забез-
печеннє, мусив наново доказувати своє право на існуваннє» [7, с. 843]. Інші верстви
вже не потребували її патронату; понад те, в іпостасі патронеси виступала Московія,
за допомогою котрої деякі стани «…підіймалися…витягти з-під сих молодців [козаків]
дещо, що вони присіли…» [7, с. 843].
Учений називає іронією долі те, «…що поставивши Москві як умову …послуху їй
і служби – подтвердженнє стародавніх прав, вільностей, свобод і дібр всякого стану,
козацька старшина бачила себе зобов’язаною клопотатися перед московським урядом
за ті стани і організації…» [7, с. 843-844]. Переяславський, київський, ніжинський і
чернігівський магістрати вже під час заприсяження отримали згоду В. Бутурліна
на підтвердження своїх гідностей. Але «в системі… прав і привілєгій, що мали нада-
ватися на царське затвердженнє за рекомендацією козаччини, – наголошує М. Гру-
шевський, – в тім…світі, опертім на традиціях XV-XVI і ще старших століть, не було
місця для козацького режіму…» [7, с. 844]. Лише через кілька десятків літ козаччина
«…не стільки виробила собі місце в суспільній єрархії, скільки зайняла порожнє
місце шляхетської верстви, поглинувши її наявні елєменти і ототожнившися з нею
в ретроспективній перспективі» [7, с. 844].
У взаєминах із царським урядом козацтво завжди бачилося інороднім тілом, із
інтересами якого наразі рахувалися. Та, з надходженням до московських приказів
старих грамот і привілеїв, нагромаджувався «…матеріал дуже неприязний держав-
ним аспіраціям козаччини […] і ставав… серйозним аргументом против …української
держави як такої» [7, с. 844].
Первісно царські грамоти, надані на прохання гетьмана та старшини, були стри-
мано-обережними, не передбачали втручання в козацьке урядування. Все ж умож-
ливлювали вилучення міської громади з-під козацького правління, безпосередньо
пов’язуючи з царським. Відтак «…міщане надалі крім царя і його агентів уже ніяких
инших панів не хочуть мати, ані їх слухати!» [7, с. 846]. Принагідно зауважимо, що
така поведінка городян була невипадковою, позаяк міста небезпідставно побоювалися
адміністративно-фінансового тиску козацьких урядовців. М. Грушевський проводить
аналогією між реакцією поспільства і городян на державно-організаційні заходи Чи-
гирина: «…селянство тікало за кордон, міщанство тікало з-під влади гетьманського
уряду» [8, с. 1503].
Отже, за виїмкою козацтва, «інші суспільні верстви введені в безпосередні від-
носини і залежність від московського уряду» [18, с. 482]. Згодом це стало запорукою
Сіверянський літопис 117
успіху в реалізації Царством політики «розподіляй і володарюй», позаяк уже за життя
Б. Хмельницького «…всякі незадоволені старшиною елементи пробували опертися
на Москві» [18, с. 485]. Остання ж прагнула «…расширять со временем свое непо-
средственное участие во внутренних отношениях Украины, превращая ее постепенно
в обыкновенную провинцию Московского государства» [12, с. 190].
Завершальним кроком у затвердженні станових привілеїв була проща до Москви
київського духовенства (липень 1654 року). На думку М. Грушевського, попри те, що
в статтях Б. Хмельницького про залежність київської митрополії від московського
патріархату не йдеться, «…балачки про се таки велися» [7, с. 853]. У Московії патрі-
арх – «другий великий государ», а тому царські політики вважали, «…що коли Україна
переходила під протекторат світської московської влади, вона мусить невідмінно
признати також і зверхність духовної». Вже з літа 1654 року «церковний двійник»
самодержця «…прийняв титул патріярха Московського і всеї Великої, Малої і Білої
Росії…» [7, с. 854].
Київська митрополія, фактично автономна, вповні усвідомлювала небезпеку
московської церковної диктатури. Відтак прагнула втримати владний «…козацький
осередок, щоб… не давав авансів коштом духовенства» [7, с. 854]. С. Косів зумів пе-
реконати Б. Хмельницького в недоцільності своєї поїздки до Москви. Понад те, не
надіслав рекомендацій гетьмана до патріарха (не тільки тому, що в них останнього
титуловано «зверхнійшим пастирем» України, а щоби унеможливити з’яву питання
про церковне підпорядкування Києва Москві) [7, с. 855-857].
28 липня (с.с.) депутація, очолювана І. Гізелем, була прийнята в царському таборі
під Смоленськом. У супліках митрополита все було «…покрите загальним постулятом
потвердження церковного імунітету, церковних юрисдикцій і церковних надань і
свобод» [7, с. 861]. М. Грушевський уважає, що на киян чинився «…сильний натиск..,
щоб українське духовенство признало зверхність московського патріярха. Але Гізель
рішучо… став на тім, що заховання зверхности царгородського патріярха являється
першим постулятом потвердження прав…» [7, с. 863]. Царський уряд змушений був
тимчасово відступитися і «…обмежитися тільки потвердженнєм за духовенством тих
маєтностей, котрими воно фактично володіє» [7, с. 863].
Позитивний (для Києва) вислід складних церковних переговорів зумовлювався,
на думку М. Грушевського, кількома чинника. По-перше, вчений віддає належне по-
літико-дипломатичному хистові українського духовенства, що так твердо й мудро
оберігало свою автономію («Косів, Тризна, Гізель, Сафонович, Старушик, що стояли
на чолі київського духовенства… – се ж був цвіт тодішньої київської інтелігенції»).
По-друге, посли київського митрополита «…мали за собою досвід попередніх депу-
тацій – козацької і двох міських». По-третє, «…потреба рахуватися з тими частинами
території і установами, що зісталися під владою Річипосполитої…». По-четверте,
заступництво «начальника і повелителя нашої землі», «нашого гетьмана» (С. Косів
про Б. Хмельницького) за права Київської митрополії. Водночас, учений з гіркотою
зауважує, що «…сі політики і патріоти також не могли стриматися, щоб не вмішати
нового протектора, котрого так нерадо приймали, до внутрішніх справ України…» [7,
с. 864] (йдеться про маєткові інтереси київського духовенства).
Напрочуд глибокими, зваженими є погляди М. Грушевського на форму, історико-
правове підґрунтя та політико-юридичну сутність українсько-московського трактату
1654 року*.
Історик зауважує, що в сучасному сприйнятті міжнародний договір це – «…конвен-
ція, яка нормує становище двох самостійних, незалежних держав, що входять в умову
між собою, конституційна хартія…» [13, с. 5]. Але в ранньомодерну добу міждержавні
угоди укладалися в інших формах. Козацтво послуговувалося річпосполитською
* В. Кравченко вважає, що «…М. Грушевський, не надавав особового значення питанню про юридичний
статус українсько-російських взаємин після Переяславської угоди…» [21, с. 407]; високо поціновуючи
загальну картину Переяславської угоди, створену М. Грушевським, усе ж стверджує, що «…концепція,
сформульована автором, не повною мірою відповідала потребам тогочасного етапу національного
руху. Вона, як і вся народницька історіографія, була позбавлена… історичного оптимізму…» [21,
с. 497].
118 Сіверянський літопис
практикою: у взаєминах із Короною посилалося «…на вольності і права, признані їй
королями,… в дійсності не …закріплені…сеймовими постановами чи королівськими
привілеями, а були витвором… козацької займанщини». Контрагент козацтва –
«…московське правительство, …в зносинах з новими підданцями царя… силкувався…
прищепити їм… поняття, що цар стоїть понад правом, що кожний акт його – се ласка,
пожалування, що в зносинах його з людьми, які піддаються, не може бути відносин
рівного з рівним» [13, с. 5-6].
У баченні М. Грушевського, договір, як «…акт об’єднання Української держави
з державою Московською…», включав такі підстави: «усна умова гетьмана і війська
з царськими послами, скріплена царським словом, переказаним …В. Бутурліним.
«Статті Б. Хмельницького», себто домагання, поставлені військом до царського
правительства, в формі петицій до царя і його резолюцій на сі петиції. Жалувана
грамота царська Запорозькому Війську, в котрій коротко збиралося і затверджувалося
головніше, до чого царське правительство договорилося з козацьким посольством
щодо дальших відносин України і Москви» [13, с. 6]*.
З трьох складників угоди для української сторони найповажнішою була усна
домовленість Б. Хмельницького з В. Бутурліним. Знаково, що коли навесні 1657
року В. Бутурлін дорікав козацькому володареві, що той не додержується москов-
ських (тобто – «березневих») статей, «…гетьман доволі рішуче дав зрозуміти, що він
вважає… [їх] обов’язковими лиш постільки, поскільки вони згідні з Переяславською
умовою». Позаяк статті «…на погляд української сторони, – не розгорнули сеї умови
відповідно […] проголошені війську вони не були, зісталися в гетьманськім архіві до
смерті Б. Хмельницького, прочитані були тільки на раді при виборі Виговського, а в
ширший ужиток увійшли в новій редакції, від часів Ю. Хмельницького, … як затер-
лася пам’ять про зміст Переяславської умови, а поширилися нові статті»…» [13, с. 8]**.
М. Грушевський називає ті пункти, котрі, в розумінні козацького генералітету,
порушували «Переяславську умову». По-перше, обмеження активності дипломатії
Чигирина через заборону «…зсилатись з турецьким султаном і польським королем, –
…найважливішими контрагентами української політики, – без царського дозволу».
По-друге, «…нагляд за фінансовою управою України…», позаяк Москва відкинула
сприйнятну для українців форму – виплачувати певну суму для царської казни
(взамін за військову допомогу і царську платню козацькому війську) – запровадив-
ши різні податки. По-третє, сумнівною залишалася автономія української церкви.
По-четверте, небезпека запровадження воєводського правління «…всупереч виразно
заявленій позиції українського правительства, що московські урядовці на Україні не
бажані» [13, с.12].
Б. Хмельницький і старшина не рахувалися з царськими обмеженнями: «…гетьман
вів зносини з усіма сторонніми державами..; Україною правив не допускаючи ніякої
участі в тім московського правительства, збираючи всі доходи і не передаючи з них
нічого до царської казни…» [13, с.12]. Натомість Московія, ігноруючи «переяславські
трактати», посилалася на «московські статті» (насправді ж – «…царські резолюції,
які розминалися і з гетьманським листом, і з статтями, предложеними козацькими
послами…» [13, с. 13]***.
Вагоме місце в дослідженнях історика надається з’ясуванню державно-правного
характеру «Переяславської умови». Передусім, М. Грушевський окреслює політичний
* В. Горобець наголошує, що «наявні документи свідчать про договірний характер українсько-росій-
ського об’єднання» [2, с. 760].
** Т. Чухліб підкреслює, що «… сюзеренно-васальні домовленості з царем (як перед тим із султаном)
так і не були затверджені найвищим законодавчим органом Української держави й не легітимізовані
з точки зору правових норм, які склалися на середину ХVІІ ст. в Центрально-Східній Європі. А тому
можемо говорити лише про їхній номінальний характер» [28, с. 772].
*** В. Горобець уважає, що «… загалом умови Переяславсько-московського договору 1654 р. не пере-
креслювали досягнень української еліти в царині державотворення […]. Ратифікаційні акти цар-
ського уряду, якими утискалися прерогативи гетьманського правління, Хмельницький не допускає
до оприлюднення в Україні та намагається всілякими способами уникнути виконання накинутих в
екстремальних умовах обмежень суверенітету» [2, с. 762-763].
Сіверянський літопис 119
статус Війська Запорозького на час переяславських перетрактацій: «Козацька Україна
в 1648–1654 рр. дійсно була фактично незалежною державою, і як така входила в сих
літах в договірні відносини з Туреччиною, Кримом, Польщею, Москвою» [13, с. 18].
Вона зорганізувалася під верховенством гетьмана і його найближчих помічників в
управлянні – генеральної старшини й полковників [16, с. 306].
М. Грушевський застерігає від поверхової оцінки «Переяславської умови» (ко-
зацькі чолобитні, петиції, статті і у відповідь – царські резолюції – укази, жалувані
грамоти); наголошує на договірному характері відносин між Україною і Московією
«…аж до Петра…», позаяк царський уряд усі «обмеження українських прав і вольно-
стей» проводив «…не інакше, як в формі… договору – нехай примусового в дійсності,
але обостороннього по формі, котрим обидві сторони одміняли умову попередню» [13,
с. 19]. Дослідник зауважує, що навіть Петро І після свого «Полтавського тріумфу»
«…не важився заперечувати конституційних прав України […]. І… посадовивши на
шию гетьманському правлінню «Малороссійскую коллегію», … заявляв гетьманові,
що сій колегії «велено все чинить по трактату, учиненному сь Хмельницькимь»;
Катерина ІІ, котра зліквідувала гетьманство й українсько-московську угоду, все ж
згадує про неї як «уговорні пункти Б. Хмельницького» [13, с. 20]*.
М. Грушевський закцентовує на тому, що «піддаючися «під високу руку» москов-
ського царя, Україна зрікалася своєї незалежності, але заховувала виразні прикмети
своєї державності…» [13, с. 22]. Вчений підкреслює, що більшість повноважних до-
слідників визнавали, це а «…розходились тільки в виводах, під яку з форм державних
сполучень… належить Україну підвести» [13, с. 22]: унія персональна чи реальна,
конфедерація, васальство-протекторат, конфедерація [7, с. 867].
Перед обґрунтуванням власної точки зору, М. Грушевський розкриває посутньо
погляди авторитетних російських правників на означену проблему [15, с. 17-18; 24,
25]. Принагідно відзначає, що «…як російські, так і українські теоретики державного
права ніколи не змогли дійти згоди у справжній суті юридичних відносин… за догово-
ром 1654 р.» [17, с. 320]. Покликається до професора В. Сергеєвича, цитує його: «Ма-
лоросія не з’єдналася з Московською державою, а тільки признала своїм государем
государя, що царював в Москві, з його потомством» [13, с. 22]. «Сергеєвич, – уточнює
історик, – …бачить в зв’язку України з Москвою персональну унію – найбільш слабку
з усіх форм державних сполучень» [13, с. 22]; також див. [7, с. 867]; [15, с. 24].
На противагу В. Сергеєвичу інший фахівець Н. Коркунов стверджував, що
«унія… – се сполучення двох зовсім незалежних держав наслідком одності особи пра-
вителя […]. Малоросія не стояла в рівноправних відносинах до Росії; вона підлягала
їй […] Се … васальна залежність, а не персональна унія» [13, с. 22-23]; також [7, с.868].
Академік М. Д’яконов відкидає дві попередні оцінки. «Васальна …залежність, –
роз’яснює вчений, – буває там, де між володарем-сюзереном і людністю васальної
держави нема безпосереднього зв’язку, між ними стоїть особа правителя-васала.
Людність присягає на вірність своєму сюзеренові. Людність же Малоросії вчинила
присягу (въру) на вічне підданство московському государеві, а гетьманові ніякої при-
сяги не складала. І – треба б призначити прилучення Малоросії до Москви на основі
«статей Богдана» за унію реальну» [13, с. 23]; також [7, с. 868]; [15, с.24].
М. Грушевський підкреслює, що судження провідних російських спеціалістів із
конституційного права різняться в зарахуванні до типу державного співжиття Війська
Запорозького та Царства; натомість вони суголосні у визнанні «… за Україною після
її сполучення з Москвою прикмети … державного існування» [13, с. 23]. Лише дехто
з них, зважаючи на успіх московського централізму в протистоянні з козацькою ав-
тономією аж до її ліквідації, кваліфікував «Переяславську умову» як інкорпорацію,
хоча й не повну (І. Розенфельд) [15, с.18-28] або прилучення зі збереженням автономії
* В. Кравченко констатує, що в зображенні М.Грушевського Переяславська угода «…оcмислювалася
в контексті реальної політики і … двостороніх взаємин.., в якій кожна сторона переслідувала власні…
інтереси» [21, с. 465]; «…на Переяславську угоду історик дивився одночасно крізь призму конфлікту
державних інтересів, у тому числі зовнішньополітичних, і різницю політичних культур двох народів»
[21, с. 495].
120 Сіверянський літопис
(Б.Нольде) [15, с.26]; [7, с.867]; також [13, с.24]*.
М. Грушевський виокремлює ті характерні риси політико-правового облашту-
вання Війська Запорозького після укладення договору 1654 року, котрі засвідчували
збереження його як держави [13, с.24-25].
По-перше, «…територія України мислиться як… «Черкаські городи», відділені
митними і політичними кордонами від Московського царства. Її людність стоїть під
протекторатом війська… Митрополит зве гетьмана «начальником і повелителем нашої
землі». По-друге, «всенародній характер гетьманської влади … підчеркує московська
формула інвеститури гетьмана». По-третє, «устрій України основується на своїм
власнім праві, забезпеченім договором з Москвою…». По-четверте, «…автономність
українського суду – сеї найбільш яскравої в старім світогляді функції правління». По-
п’яте, «…розподіл людности між суспільними верствами…[є] функцією… правління…
гетьманського». По-шосте, «свого гетьмана вибирає військо без усякої участи москов-
ського уряду і тільки сповіщає про довершений вже вибір». По-сьоме, «військовими
силами гетьман розпоряджається вповні незалежно…». По-восьме, «…московського
воєводу гетьман допускав тільки в Києві, як маніфестацію воєнної підтримки, … не
хотів мати воєводів більше ніде». По-дев’яте, право закордонних зносин Чигирина.
Суттєво, що царські обмеження в цій сфері ні гетьман, ні старшина не визнавали.
По-десяте, козацькі можновладці «…не допустили на практиці ніяких вмішань мос-
ковського уряду в сферу українських фінансів…» [7, с. 867].
З огляду на фактичну повноту збереження національної державності М. Грушев-
ський уважає «…українсько-московські відносини найближчими до васальства» [7,
с. 868]. На гадку вченого, гетьман брав за взірець вибудовування своїх взаємин із
самодержцем ті принципи, котрі панували між Оттоманською Портою і васально-
залежними від неї Кримом, Молдавією, Валахією та Трансильванією; «…вихваляв
ті пропозиції які йому робив султан, і ставив їх в приклад цареві» [7, с. 868]. Понад
те, Б. Хмельницький уважав поєднання московського і турецького протекторатів
над Військом Запорозьким імовірним, оскільки «…Порта і Московщина не стояли в
ворожнечі між собою [7, с. 868]**.
Яскравим виявом полівасалітетності Б. Хмельницького було його чергове посоль-
ство до Стамбула 21 квітня (н. с.) 1654 року. Гетьманські дипломати мали запевнити,
«…що підданє… під московський протекторат не повинно нічого змінити в приязних
відносинах Отоманської Порти й її васалів до козаків, се була сумна неминучість,
викликана тим, що хан не дотримав свого союзу з козаками в останній війні з Поля-
ками: гетьман був тим змушений пошукати помочи против Польщі у московського
царя. Але не вважаючи на се гетьман і військо Запорозьке хочуть далі зіставатися під
зверхністю Отоманської Порти, в союзі з ханом та иншими її васалами» [7, с. 781].
Московія за життя Б. Хмельницького позірно рахувалася з реальною держав-
ністю козацької України, проте пам’ятала, «…що се були князівства Київське і Чер-
* О. Ясь стверджує, що «переяславські сюжети, представлені в інтерпретаціях М. Грушевського
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., мають чимало спільного з поглядами В. Антоновича (військо-
во-політична кон’юнктура як головна причина українсько-московської злуки, станова обмеженість
договору, обстоювання автономістських прав козацтва і шляхти та ін.). Проте реконструкція
М. Грушевського виглядає рельєфнішою та масштабнішою. Крім того, вона містить кілька важли-
вих новацій: 1) вплив соціально-психологічної мотивації та політичної культури сторін на процес
укладання Переяславської угоди; 2) питання про юридичне визначення договору. Остання ідея була
запозичена з російської історіографії, […] у спробах історико-правничого визначення договору вчений
був украй обережним як на ранньому етапі своєї творчості, так і пізніше» [29, с. 553-554]. Вчений
уважає, що «…студії Б. Нольда та І. Розенфельда не минули безслідно для М. Грушевського, а стали
своєрідним каталізатором для його роздумів щодо державної організації за доби Хмельниччини
[…]. Отже, якщо молодий М. Грушевський наголошував на домінуючому характері автономістських
змагань української старшини з перспективи станових інтересів, то у 1915 р. він віддавав належне
ідеї еволюції державних устремлінь…» [29, с. 559].
* На гадку В. Смолія і В. Степанкова «… гетьман… домагався… створення на основі Переяславського
акта своєрідної конфедерації Російської та Української держав під скіпетром російського царя»
[25, с. 363]. Вчені не погоджуються з тим, «…що, пішовши на угоду з Росією, він [гетьман] начебто
позбавив Україну незалежності, й якби не ця його «фатальна помилка», Україна процвітала б само-
стійною державою [25, с. 365].
Сіверянський літопис 121
нігівське…– з числа тих отчин.., що їх стільки вона вже зібрала і перетворила в свої
провінції, і так само мусить перетворити і сі» [7, с. 868].
Відтак, оповідаючи про надскладну дипломатію Чигирина упродовж квітня 1654 –
липня 1657 року, про розчарування гетьмана в своєму новопридбаному союзнику,
М. Грушевський із розумінням ставиться до зовнішньополітичних (не завжди вда-
лих) акцій Б. Хмельницького. Дослідник стверджує, що не можна звинувачувати
козацьких керманичів, за те, «…що вони в хвилі, коли московські «дільці» звичним і
акуратним рухом накинули їм на шию хорошу московську удавочку, конвульсивно
задригали ногами, силкуючись на шось опертись і не повиснути в повітрі – навіть
з небезпекою розійтися з чином присяги…» [7, с. 784]. В розумінні та практиці «…
козацького війська [договори підданства] не мали в’язати його свобідного розпо-
рядження собою, і по стороннім державам…не перешкоджали трактувати військо як
самостійну політичну силу…» [15, с. 23]*.
Витоки козацької полівасалітетності й суверенності – не в добі Б. Хмельницького.
«Від Дмитра Вишневецького.., – пояснює дослідник, – у козаків закорінилося по-
няття, що військо козацьке може продавати свою службу кому хоче з сусідніх держав,
…вести свою заграничну політику, не оглядаючись…» [15, с. 21].
Українсько-московський договір 1654 року був одним із «трактатів підданства»
Б. Хмельницького; «…для сучасників.., – припускає М. Грушевський, – не мав зовсім
такого переломового характеру, якого надають йому ретроспективно дослідники …».
Водночас «він фактично, – визнає вчений, – став вихідним моментом повільного
обмеження української самостійності…» [15, с. 23-24]; «з політичного союзу, що мав
для його автора лише тимчасове, хвильове значіння, утворилися політичні відносини
на довгі віки [18, с. 487], а, відтак, набув зловісного значення для українства»**.
Доволі швидко Б. Хмельницький «…відчув, який нерозважний крок зробив…,
ув’язавши себе з Москвою, і став шукати нових опорних точок» [18, с. 486]***.
М.Грушевський наголошує, що гетьман, як «…доста свідомий носитель державної
української ідеї […] став в рішучій опозиції московській політиці: ухилявся від
спільних операцій з московськими військами; відмовляв українські міста.., аби не
піддавалися на московське ім’я […] і рішуче говорив перед старшиною, що з Москвою
треба розірвати і шукати собі іншої протекції і помочі» [11, с. 202]. Передусім, по-
новив союз із Туреччиною та Кримом (1655 рік); наприкінці наступного року – з
трансільванським князем Д’єрдєм ІІ Ракоці; налагодив виразні воєнно-диплома-
тичні взаємини з Карлом Х Густавом «…і хотів із шведською допомогою утвори-
ти цілком незалежну самостійну Українську державу» [10, с. 307]. Для гетьмана
«…союз з Швецією – державою далекою, яка через те не страшила ніякими мішан-
нями у внутрішні українські справи, ані претензіями на українські території…» [19,
с. 128], був надважливим. «Таким чином, – наголошує дослідник, – Хмельницький
потроху сотворяв собі нову політичну систему» [18, с. 486], спрямовану проти Речі
Посполитої, спільником якої було тепер Царство [16, с. 307]****.
«Заручившись новыми союзниками, – висловлює здогад учений, – он очевидно,
решил освободиться от своей зависимости от Москвы и занятъ положение вполне
самостоятельного государя» [12, с. 192-193] («конституційною хартією» називає
* На думку Т. Чухліба, «визнання українським гетьманом номінальної васальної залежності від
московського царя (…) не стримувало Хмельницького проводити самостійну зовнішню політику,
яка досить часто розходилася з планами Москви» [28, с. 770].
** О. Апанович характеризує договір як «військово-політичний союз України і Московщини…»,
складений для забезпечення української державності, проте став пасткою для неї. «І все ж, – зак-
центовує історик, – Переяславська угода не була для України ні трагедією, ні ганьбою. Історик не
може оцінювати подій їх наслідками – лише причинами» [1, с. 92].
*** Я. Качмарчик стверджує, що людність українська незабаром якнайтрагічнішим чином переконалася
в хибності орієнтації на Москву. «Адже Переяславська рада не закінчила, а розпочала найкривавіший
етап боротьби. Наслідком її стала польсько-московська війна, а польсько-татарські війська, здійсню-
ючи акти помсти, винищать Україну, перетворивши її на згарище» [20, с. 271].
**** В. Кравченко стверджує, що, на думку Грушевського, Переяславська угода була глибокою помилкою
Б. Хмельницького і гетьман, усвідомивши це, йшов до розриву з Московією, орієнтуючись на Швецію [21,
с. 496-497]. Суголосно розмірковує Л. Мельник [22, с. 55].
122 Сіверянський літопис
історик грамоту гетьмана, надану в червні 1657 року шляхті Пінського повіту, котра
засвідчувала, «…что Хмельницкий в это время считал себя уже вполне государем
Украины» [12, с. 193]).
За такого геополітичного розкладу «розрив між Московією і Україною, – пере-
конаний М. Грушевський, – був неминучий;» («Розпочата з 1657 роком спільна
кампанія України, Швеції й Семигороду против Польщі була… повною емансипацією
України від Москви» [11, с. 203] і лише «смерть Хмельницького…зіставила Україну
зв’язаною з Московщиною» [18, с. 486-487]. Відтак «узол зав’язаний ним на швидку
руку, лишився нерозв’язаним» [5, с. 239].
Звернімося ж до прискіпливого, надкритичного, всебічного аналізу вченим на-
бутку Великого Богдана як державного політика!
Передусім, історик стверджує, що гетьман мало керував політикою (десь із
середини 1651 року нею відав політик-європеєць І. Виговський, «…тим часом як
Богдан – стихійна сила… просто таки азійського характера» [8, с. 1497]). Дослідник
закидає Б. Хмельницькому низку фатальних помилок у царині як зовнішньої, так і
внутрішньої політики*.
По-перше, глибокої осені 1648 року «…козаччина легкодушно пройшла повз тих
можливостей в політиці супроти Польщі, котрих потім шукала так жадібно і даремно
пізніш…» [8, с. 1497].
По-друге, влітку 1653 року, «…після того як господарство волоське… повернене
Лупулові, і Тиміш став фактичним співрегентом… треба було тільки закріпити ко-
рисний стан речей, а замїсть того розпочато війну з Валахією, спровоковано Ракоція,
утворено тим польсько-дунайську лігу і тріскучо провалено справу…» [8, с. 1498].
По-третє, у московській політиці Чигирина – «ніякого сліду послідовного пере-
ведення української державної ідеї, повне свідоцтво її убожества» («замість політи-
ки – дипльоматія самої невисокої марки…») [8, с. 1497].
По-четверте, М. Грушевський наголошує, що в розвою революції козацтво «…ста-
ло представником інтересів свого народу й прийняло на себе державне будівництво
України» [9, с. 266], а тому «…тільки повною байдужістю до державних аспірацій
Козаччини» можна пояснити «…депутації українських станів до Москви по потвер-
дження прав, …вислані за згодою і підтримкою козацького уряду». «Се були голоси
минулого століття, – висновує історик, – подані…новому протекторові в такий кри-
тичний момент» [8, с. 1498].
По-п’яте, у формуванні шведсько-семигородсько-дунайської ліги – «…брак ясної
платформи, виразно поставлених домагань…» [8, с. 1498]. Водночас учений визнає,
що за тодішніх геополітичних реалій проводити програму єдиної України було над-
складно.
По-шосте, дослідник указує на нерозважливість політики гетьмана супроти
Московії, позаяк, зорганізовуючи нову антипольську (почасти – й антимосковську)
коаліцію, він не поривав із царем. Цим «дали Москві можливість супроти таких
брехливих союзників уважати себе свобідною від усяких союзних зобов’язань…» [8,
с. 1498-1499].
По-сьоме, найганебнішою стороною Хмельниччини М. Грушевський називає
«…сферу відносин козацько-татарських». «З дивним засліпленням..,– із гіркотою
констатує історик, – Хмельницький і Ко дивляться на Кримську Орду як свою
двірську гвардію, … а в дійсності зробили з них рішаючий чинник української по-
літики» [8, с. 1499] (в 1653-1654 роках хан пропонував гетьманові стати васалом
* На гадку В. Кравченка учений «…не завжди дотримувався позиції стороннього спостерігача…
Академічний історик-позитивіст у його творах постійно… змагається з політичним і громадським
діячем…». Історик мовить про «…полемічно загострену антипольську налаштованість…». М. Гру-
шевський, внаслідок чого «… він не бачив можливостей для українсько-польського порозуміння в
рамках тогочасної Речі Посполитої» [21, с. 495]. В. Кравченко на сторінках своєї статті цитує ви-
їмки з робіт М. Грушевського, в яких ідеться про докори вченого на адресу козацьких керманичів
у ході як переяславських перемовин, так і складання петицій [21, с. 495-496]; у негативній оцінці
Б. Хмельницького вбачає безпосередній зв’язок поглядів М. Грушевського з ідеями його попередників,
починаючи від Т. Шевченка.
Сіверянський літопис 123
Криму). На гадку дослідника, союз із ханом був потрібний для Війська Запорозь-
кого в 1648 році, а після Зборова, Берестечка та Жванця – ілюзорно-наївним.
М. Грушевський упевнений, що, за бажання, маючи за собою Москву (Польща –
вкрай знесилена), Богдан міг би «пройти Крим здовж і поперек, … поставити на чолі…
приборканої Орди вірних приятелів, в ролі фактичних васалів.., а не протекторів»
[8, с. 1500]. Натомість гетьман запобігав кримської ласки і в 1656-7 рр. був цілком
звязаний в своїй політичній акції непевністю Криму», прагнучи унезалежнення в
зовнішній політиці, «…змушений був бити чолом за московською поміччю супроти
кримського наступу» [8, с. 1500].
По-восьме, стверджуючи, що «…в сфері державної політики величатись Хмельнич-
чині трудно…», М. Грушевський пояснює це «…недостачею ясного політичного пляну,
державної ідеї, політичного проводу…». Зазначене зумовлювалося тим, що керманичі
української революції були людьми річпосполитської системи, а тому «…найменше
були здатні творити новий державний лад» [8, с. 1500]. Козацькі старшини «занадто…
були замариновані в соціяльнім, політичнім і культурнім укладі Річипосполитої… Сві-
домо чи несвідомо…жили під домінуючою ідеєю дати реванш всім тим хто викривив
їх карієру…, на злість їм… утворити нову «вільну Річпосполиту» на взір і подобу її ж»
[8, с. 1501]. «Над розваленням Польщі, – повторює історик, – працювали люди, що
виховались на суспільно-політичних ідеях самої ж Польщі й не представляли собі
інакшого суспільного устрою» [18, с. 487]; «…их чувство оскорблялось только тем, что
господами были поляки, люди чужой народности и веры, или тем, что претендовали
на панство люди худородные, не заслуженные» [12, с. 201].
По-дев’яте, вчений уважає слабкою стороною гетьмана «…нерозуміння потреб
народних мас, несвідомість потреби опертись щиро на сі народні маси, для них із їх
становища, не з становища козачої верстви, будувати суспільний політичний устрій»
[18, с. 488] (це відобразилося в ігноруванні запитів поспільства в Зборівському та
Білоцерківському договорах, у козацьких петиціях до царя в часі творення україн-
сько-московського трактату тощо).
Водночас дослідник зважено-поміркований у своїх закидах на адресу Б. Хмель-
ницького; пояснює, що гетьман просто «…стояв на рівні з усією сучасною інтеліген-
цією». «Можемо жалувати, – розмірковує М. Грушевський, – що в таку рішучу для
нашого народу хвилю не найшов він провідника, котрий піднісся би над поглядами
свого часу і повірив у будущину, тільки ж того ні від кого й не вільно вимагати» [18,
с.488].
Зазначаючи, як хибу соціально-політичного облаштування Війська Запорозького,
невизнання в формально-юридичному сенсі фактичного розкріпачення селянства,
дослідник усе ж не звинувачує в цьому Богдана. Принагідно зауважує, «…що поняттє
свобідного селянства для тих часів було занадто радикальним, …реальний факт його
існування не міг влізти в старшинські голови і в них усвідомитись як щось дане і
управнене до існування і консервування» [8, с. 1502].
По-десяте, якщо вади гетьманського урядування в селянському питанні були,
на думку вченого, історично зумовленими, то взаємини козацького генералітету з
містами – найнебезпечніша помилка «… в будові гетьманської України». Історик під-
креслює вагомий внесок міщан у розвій визвольної боротьби: «…міста дали величезні
контінгенти козацтву і старшині; …своєю інтелігенцією, організаційною ініціятивою
й енергією вони відіграли величезну ролю в формуванні нового ладу» [8, с. 1502].
Козаччина віддячила: «…навалилася на міське життя… безпардонно. Гетьманський
уряд так … брався до експльоатації міського промислу і торгівлі індуктою і евектою, –
що міста першим ділом постарались забезпечити себе царськими привилеями від
претенсій Війська» [8, с. 1502-1503].
По-одинадцяте, відзначаючи принади козацького устрою за часів Б.Хмельницького
(чіткість роботи козацької машини, що є унаочненням талантів гетьмана як військо-
вого керівника), М. Грушевський зауважує на брак «великої конструктивності».
Вчений указує на незмодифікований полковий устрій («полковники зістались
полковниками, прилучивши до того виморочні функції старостів […], з перевагою
124 Сіверянський літопис
функцій поміщицьких над адміністрційними. Гетьманський осередок майже не ви-
ліз з функцій штабу армії» [8, с. 1503-1504]. Хиткість конструкції такої мілітарної
держави полягала в тому, що «инші верстви… не чули над собою опіки Української
держави..; …уставляли відносини до Гетьманщини як війська» [8, с.1504]. Пізніше в
такі шпарини державної структури Вкраїни спритно вліз московський централізм.
Водночас дослідник визнає, що наявні недоліки державного облаштування можна
було би виправити, «коли б Гетьманщина дістала якісь спокійніші часи, років на кіль-
кадесять; коли б їй дали змогу спокійно подумати над своїми порядками і справами
в 1650-х роках…» [8, с. 1503].
По-дванадцяте, усупереч старій українській традиції, котра звеличує Б. Хмель-
ницького «…в заходах коло реституції національних прав…», М. Грушевський уважає,
що і в цій царині – «…мало будівництва, …богато механічних повторень старих гасл
релігійної боротьби XVI-XVII вв.!» [8, с. 1504]. Аналогічна ситуація в культурни-
цтві: «будування церков, потвердженнє володінь монастирям, додавання нових…»
[8, с. 1504].
І, насамкінець, зовсім песимістичний висновок автора: «…десятиліттє Хмельнич-
чини не було добою будівництва, не визначилася творчою і конструкційною ініція-
тивною державного, гетьманського осередку на полі культури – так же як у справах
економіки, кольонізації, господарства» [8, с. 1504].
М. Грушевський указує на «…два найтяжчі моменти» в діяльності керівного осе-
редку Гетьманщини – «…занедбаннє і знищеннє західнього пограничча і руїнні марші
татарської орди навіть через суто козацькі території» [8, с.1504]. Як наслідок – «бунти
1653 року», на які Богдан «…відповідав терором, потайним душенням помічених в
бунтівництві…» [8, с.1505].
М.Грушевський не погоджується з тими, хто вважає гетьмана «…унікумом дер-
жавно-будівничих здібностей…», який через передчасну смерть не зміг «…викінчити
монументальної старшинсько-національної української держави від фундаментів до
шпилів». На гадку вченого, «…мало є підстав на те, щоб противставляти се Богданове
будівництво Руїні його наступників, солідарність і консолідацію всіх верств і течій
України за Хмельниччини – пізнішій розтічі, дезертирству і партизанству» [8, с.1505].
Гетьман умирає 27 липня (6 серпня) 1657 року від апоплексії, зумовленої звісткою
про заколот старшинських верхів супроти Ю. Хмельницького. «Ся смерть, – констатує
дослідник, – не була фатальним нещастєм, що перервало будівничу, творчу працю
великого гетьмана – се був вияв тої страшної руїни, розвалу української революції,
що вже зазначився…» [8, с. 1506]. Відтак для репутації Б. Хмельницького «…було
щастєм, що він відійшов в сей мент, і … упадок Гетьманщини … впав цілим тягарем
на рахунок його епігонів» [8, с. 1506].
Дорікаючи Богданові за суттєві помилки володарювання, історик водночас ука-
зує і на об’єктивні чинники Руїни, котрі в їхньому зловісному переплетінні кінцево
запрограмували могилу національної державності.
По-перше, «нещаслива географія України»,тобто – «…відсутність природних
границь української території, відкриті фронти на всі боки… Фронт польський,
московський і татарсько-турецький, – пояснює М. Грушевський, – не давали змоги
українському громадянству і його політичним провідникам хоч на хвилю скупити
увагу на своїм внутрішнім будівництві…» [8, с.1507].
По-друге, «дефективність» українського соціуму: «…недорозвиненість україн-
ського міста, слабосилість міської верстви, інтелєктуальна і чисельна слабина інте-
лігенських верств…» [8, с.1507].
По-третє, культурна осібність України. Приналежна в минулому до візантій-
ської культури, вона «…не знаходила опертя в якімсь новім культурнім ціклі: ні в
католицькім, ні в протестантськім. Для одного і для другого являлась вона тільки
«стороннім слухачем», […] ішла з опізненнєм… за католицькою реакцією сучасної
Польщі» [8, с.1507].
За таких несприятливих умов надскладно «…було, – на гадку М. Грушевського, –
досягти чогось великого і нам треба дивуватися здібностям і енергії як нашої етнічної
Сіверянський літопис 125
маси так і її провідних елементів, що все таки […] творились… соціяльні і культурні
вартости, … національна традиція» [8, с. 1507].
Попри те, що керманичі Української революції «…зовсім не одушевлялись на-
родними змаганнями – економічного і суспільного визволення, знищення привілеїв
станів та запровадження рівності в громадських відносинах, права праці в економіч-
них» [18, с. 488], усе ж набутки «великого руху» були вагомими.
В чому ж «чари Хмельниччини»?
По-перше, зі звільненням з-під Речі Посполитої було ліквідовано старий шля-
хетський лад: «…зникли … перегорожі привілєгій клясових і прирожденних, і перед
«простим чоловіком» простелилась можливість переходу в ряди «лицарства», про-
моції на уряди в міру енергії, здібности і заслуг, без передумов уродження, протекції,
богацтва і виховання» [8, с.1508].
По-друге, «від Хмельниччини, – підкреслює М. Грушевський, – веде свій початок
… український конституціоналізм і автономізм, що жив в козацькій старшині дуже
довго і мав свою ролю як одна з складових частин в ґенезі Нового українського
націоналізму» [18, с. 488]. Породжені та стверджені революцією «…ідеї політичної
свободи, непорушності народних прав, краєвої автономії…» [18, с. 488] стали засадни-
чими в дипломатичній практиці спадкоємців гетьманської булави (втілені в пунктах
Гадяцької унії 1658 р., Жердівських статтях 1659 р., українсько-шведському альянсі
1708-1709 рр., «Конституції» 1710 р., петиціях шляхетсько-козацької еліти 1763 р.),
відображені в програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства тощо.
Народна пам’ять про перемоги «…в минувшості світила поколінням … в пітьмі неволі
й пониження як заповідь такої ж побіди – але вже побіди тривкої, не скороминущої
в будучності» [3, с. 335].
По-третє, зініційований православним лицарством і активно сприйнятий поспіль-
ством «козацький міф» України став утіленням «…ідеї свободи, і народна пам’ять …
законсервувала сю ідею, доки козацька традиція не знайшла дороги в свідомість нової
українсько-руської інтелігенції, що розвинула вложені в неї ідеї рівності і свободи
вже відповідно народним вимогам без історичних козацьких ограничень» [18, с.488].
По-четверте, визвольна боротьба українства сприяла його національній само-
ідентифікації, бо ж «…рух, соціально-економічний в основі, був сильно перейнятий
національною краскою – се була боротьба пригнічених руських верств і груп проти
гнобительських польських» [18, с.488-489]. Тодішнє націєтворення сфокусувалося
в «…ідеї етнографічної України-Русі в її цілості», що прозвучала вже 1649 року в
переяславських «дезидератах» Б. Хмельницького, відтоді ця «…ідея етнографічної
території України жила в старшині…» [18, с.489].
По-п’яте, Українська революція мала яскравий гуманітарний вимір, адже це «ве-
лике потрясіння» високо підняло «простих людей»: «дало їм почути себе людьми – не
простими, а повноправними. Оживило … потяг до відзискання свого людського стану
не на коротку хвилю, а «навіки» [8, с.1508].
М. Грушевський, виступаючи проти нездорової ідеалізації доби й гетьмана, вод-
ночас наголошує, що «від Хмельниччини веде свій початок нове українське життє…
І Хмельницький як головний потрясатель зістанеться героєм української історії»
[8, с.1508].
* * *
Аналіз поглядів ученого на вузлові проблеми Української революції («Хмельнич-
чина» в 1650–1657 рр.) уможливлює низку висновків.
По-перше, М. Грушевський переконливо стверджує, що «…прилучення України
до Москви було лише однією з ниток тієї дипломатичної сітки, яку плів Хмель-
ницький на Польщу» [18, с.477]. Православний чинник мав для гетьмана виразний
політичний підтекст: оборона грецької віри як засіб легітимізації власної боротьби з
католицькою Річчю Посполитою та залучення до неї Московії. Натомість «…святий
обовязок боротьби з мусульманським світом не перешкоджали йому бути повним
індіферентистом в сих справах…» і «…він був би, – вважає вчений, – твердим при-
126 Сіверянський літопис
хильником Отоманської системи, якби вона могла послужити для нього твердою
політичною базою» [8, с.1494]. Але тодішня Туреччина не була таким опертям, і, не
зрікаючись султана, гетьман звернувся до царя. «…Хмельницький і Ко, – неодноразово
повторює дослідник, – зовсім не відчували епохального, фатального значіння сього
акту [українсько-московського договору]; для них це був ціний в даних обставинах
мілітарний союз, ще оден в додаток до союзу з Татарами, з Турками, з Молдавою» [8,
с.1494-1495], «щоб заховати і примножити для себе і потомства… за поміччю Божою
зброєю здобуту і кров’ю… вернену свободу…» [4, с. 387]*.
По-друге, в розумінні М. Грушевського «Переяславська умова» (об’єднання Укра-
їни і Московії) включала такі складники: усна домовленість гетьмана та козацького
генералітету з московськими послами, скріплена царським словом, переказаним
В. Бутурліним; «статті Б. Хмельницького», тобто вимоги, сформульовані в формі
петицій до царя та резолюцій (указів) останнього на ці чолобитні; монарша жалувана
грамота Війську Запорозькому.
Учений шкодує щодо відсутності автентичних «статей Б. Хмельницького»; не
має сумніву стосовно чигиринського авторства 23 пунктів, поданих козацькими
дипломатами 14 березня (с. с.); водночас уїдливо саркастично мовить про 11 пунктів
від 21 березня (с. с.); трактує останні як «московську перерібку», зроблену дяками в
зв’язку з виготовленням жалуваних грамот (датує ці «11 статей» 27 березня (с. с.) –
днем від’їзду гетьманських послів).
По-третє, М. Грушевський уважає, що переяславсько-московський договір
1654 року передбачав відносини, котрі є «найближчими до васальства». Водночас,
історик визнає наявність однієї «прикмети», котра заважає класифікувати їх як кла-
сичний васалітет – безпосередня присяга української людності перед московськими
урядовцями. «Але відносини сполучених держав, – розважливо продовжує вчений, –
взагалі настільки різнорідні, комбінації настільки змінні, що нелегко укладати їх в ті
кілька форм, прийнятих наукою державного права…» [13, с. 23]. Дослідник аргумен-
товано доводить, що об’єднання Вкраїни з Московією було союзом, із «…задержанням
державного права і після сполучення» [13, с. 23]**.
По-четверте, вчений наполягає на необхідності розрізняти реальний статус
Війська Запорозького в 1648–1657 роках із формальним, юридичним, який устат-
кувався різними договорами. Зокрема, «буква статей 1654 р. далеко розходилася з
фактичними відносинами, утвореними актом 1654 р….». Гетьман і старшина вважали,
що «московські статті» не відповідали «переяславським домовленостям». «Статті
1654 р., – підкреслює дослідник, – не були проголошені на Україні і не введені в
життя…» [15, с. 28].
По-п’яте, згідно з козацьким правом (тобто – річпосполитською традицією), до-
говір, підписаний/сприйнятий гетьманом або ж його уповноваженими, обов’язково
мав бути схвалений Генеральною радою. Оскільки «…московські статті і грамоти
українською стороною не були прийняті», – констатує М. Грушевський, – «…гетьман
сих … статей не об’явив війську, так як не об’явив свого часу зборівського договору –
тому що одно і друге не відповідало бажанням його і війська, і він не вважав їх для
себе обов’язковими» [7, с. 866].
По-шосте, М. Грушевський солідаризується з тими російськими ученими (П. Шаф-
ранов, Б. Нольде, І. Розенфельд), які кваліфікували 14 пунктів 1659 року («пере-
яславські статті – 2», подані О. Трубецьким під час обрання Юрія Хмельницького
гетьманом) як «новотвір» [13, с. 15], «довільну перерібку-фальсифікат» [7, с. 866].
Іронією долі стало те, що в зв’язку з успіхами московської централізаційної політики
* В. Горобець сприймає договір 1654 р. як логічний «…результат розвитку українсько-російських
політичних взаємин 1649–1653 рр., …[який] враховував конфігурацію регіональної міжнародної взаємодії…
у Центрально-Східній Європі. Разом з тим укладання договору не варто сприймати як прояв жорстко
детермінованого… процесу. Адже зміна будь-якого компоненту міжнародної взаємодії […] могла призвести
до того, що справа визнання Військом Запорізьким протекції російського царя стала б неактуальною»
[2, с. 763].
** М. Грушевський називає тих учених, які характеризують взаємини між Москвою і Чигирином як сюзерен-
но-васальні: О. Коркунов, В. Сокальський, В. Мякотін, М. Покровський, М. Слабченко [15, с. 25]; [13, с. 23].
Сіверянський літопис 127
(«їхала на швидкім коні, раз у раз щось урізуючи з українських прав…»), «фальсифі-
кат 1659 року» став документом, на котрий старшина посилалася «…в своїй боротьбі
з новими обмеженнями українських вольностей» [13, с. 16]. Натомість справжній
українсько-московський договір 1654 року, не знаний і юридично нелегітимний,
вийшов із історико-правової свідомості українського громадянства.
По-сьоме, вчений закцентовує, «що «взяття України під високу государеву руку»
не знівелювало її суверенності загалом, і в царині дипломатії – зокрема. Зовнішня
політика Чигирина традиційно базувалася на засадах полівасалітетності. Так, у
квітні 1654 року, перед турецьким султаном «…Хмельницький старався довести, що
… «союз» з Москвою тільки політичний маневр, який нітрохи не перешкоджає йому
бути далі васалом Отоманської Порти. …Москву запевняв, що він тільки з політичної
необхідності підтримує добрі союзні відносини з Портою й Кримом, і вони не стоять
в суперечності його підданству Москві…» Дослідник спростовує звинувачення в
аморальності козацьких керманичів. «Се… не була зовсім чиста політична гра, – по-
годжується він, – але звичайна в політиці, відколи існує політика; піднімати тут мову
про її моральність чи неморальність цілком недоречно [7, с. 784]; також [5, с. 238].
Спадкоємці гетьманської булави «…на взір старого Хмельницького пробували опира-
тися на всі можливі міжнародні комбінації і фактори – Москву, Швецію, Туреччину,
Крим» [4, с. 392] – задля унезалежнення Вкраїни. Зокрема, аналізуючи українсько-
шведський союз 1709 року, історик закцентовує на історичних аналогіях: «Все, що
планувалося правительством Хмельницького і не дійшло до кінця тоді, спадало як
моральний обов’язок на його потомків, старшину 1700-х років» [19, с. 127]. І перші
українські політемігранти в своїй «славній хартії» 1710 року пов’язували «…союз
Мазепи і Карла ХІІ з старим союзом з-перед п’ятдесяти літ…» [19, с. 129] і «вважали
себе… продовжателями Богдановими, виконавцями історичного заповіту великого
гетьмана – визволення України і народу українського»[11, с. 203].
По-восьме, М. Грушевський закидає Великому Богданові те, що він, «як оборотний
дипломат, вихований у найвищій школі дипломатії – орієнтальній, … не робив скру-
пулів в обіцянках і формах, якими позискує собі союзників. Змушений зрадою татар
до трактатів з Польщею, він …признає себе підданим польської республіки, заразом
укладає умови з Турцією, де за обіцянку помочі і пресії на татар признає над собою
зверхність Оттоманської Порти…» [5, с. 236]. Москва хотіла прилучення, признання
власті московського царя – sit tibi [от тобі й на!]… очевидно, – розмірковує вчений, –
він однаково не надавав значіння ані тому васальству, ані тому підданству щодо самої
речі» [18, с.479]. Відтак усі гетьманські «трактати підданства» (полівасалітетність) –
як тактичні ходи задля унезалежненої й соборної Вкраїни. Але Московія вправно
використовувала не лише всяку документально зафіксовану похибку (легковажність
гетьманських уповноважених), а й багатообіцяючі спокусливі заяви Хмельницького
як юридичне підґрунтя для своєї експансії, обмеження/нищення козацької держав-
ності. Гетьман «…перечислився, – уважає дослідник, – міряючи відносини до Москви
практикою своїх відносин до безсильного правительства анархістичної Польщі»
[5, с. 238]; доволі швидко усвідомив помилковість своєї чергової дипломатичної
комбінації. Відтак національно-визвольна боротьба, котра «розпочалась розривом з
Польщею, мала закінчитись, – упевнений історик, – розривом з Москвою; але в тім
моменті вмер Хмельницький, зіставивши все в непевності» [18, с. 487].
По-дев’яте, в змалюванні непересічних постатей національної минувшини М. Гру-
шевський завжди керується принципом: історик – не іконописець, а прискіпливий
і чесний дослідник. У своїх синтетичних працях, історичних розвідках він виступає
проти нездорової «…ідеалізації доби й індивідуальности Хмельницького…» [8, с. 1507],
закидає йому низку фатальних помилок, визнаючи, що чимало з них – об’єктивно
зумовлені. «Український народ, – категорично висновує вчений, – не пережив свого
раю в часах Богдана – ні в инший добі… Наші соціальні, політичні й культурні ідеали
лежать перед нами, а не за нами» [8, с. 1508].
По-десяте, порівнюючи ролі народних мас і їхніх керманичів у національно-ви-
128 Сіверянський літопис
звольних змаганнях, М. Грушевський уважає, що «Хмельницький і Ко пустилися по-
правляти свої соціяльні позиції в Річипосполитій і непомітно проробили з народніми
масами… ту величезну революцію, що стала підставою Нової України і перерисувала
карту Східної Європи» [8, с.1501]. Вчений підкреслює, що козацький генералітет не
прагнув революції, а відтак і не здатний був порахуватися з її значенням і наслідками.
По-одинадцяте, М. Грушевський закликає «…не піднімати його [Б. Хмельниць-
кого] на якусь недосяжну височінь над наступниками – так як і над… сучасниками –
товаришами недолі…» [8, с.1507]. Історично необґрунтованою є думка про наявність
у Богдана плану побудови «…монументальної старшинсько-національної української
держави від фундаментів до шпилів» [8, с.1505]. (Великий гетьман, мовляв, «забрав…
секрет з собою в могилу», а недолугі наступники кинули Вкраїну в тридцятиліття
Руїни). Натомість учений стверджує, що «…Руїна починалась уже за Хмельницького
[…] крива революції заломилася під Зборовом; з моменту коли шведський король утік
від Ракоція і козаків, провалилась остання політична комбінація Хмельниччини й
почалася руїна в повній формі. Москва вважала себе звільненою з усяких зобов’язань
супроти гетьманського уряду …З ханом знову конфлікт. На Запоріжжю бунти. В
війську повстаннє. Треба було знову стинати, давити або ластитись і упокорятися;
клеїти угоду з Беньовським, робити уступки Москві. Се було вже чисто Вигівщина –
але вона почалася за Хмельницького [8, с.1496].
По-дванадцяте, гіперкритично поціновуючи гетьмана та його добу, історик кінцево
висновує: «…Хмельниччина була все таки великим етапом в поході Українського на-
роду… до своїх соціяльних, політичних, культурних і національних ідеалів» [8, с.1508],
а Хмельницький «…лишається не тільки… репрезентантом найважнішої епохи в
життю нашого народу – найбільшої революції ним пережитої, – але і великим діячем,
головним актором її, людиною дійсно великою своїми індивідуальними здібностями
і можливостями» [8, с.1507]*.
Говорячи про трагедію Б. Хмельницького, «…розбитого невдалими наслідками
політичного визволення перед смертю…», вчений закликає закінчити її, «…осудивши
помилки й хиби, оцінити те, що було в нім і в його діяльності близького, рідного й
дорогого нам» [3, с.334].
1. Апанович О.М. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність /
О.М.Апанович. – К.: Варта, 1994. – 96 с.
2. Горобець В. Переяславський вибір Богдана Хмельницького 1654 року /
В.Горобець // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол.
П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 747-763.
3. Грушевський М.С. Богданові роковини / М.С. Грушевський // Грушев-
ський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов.
ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2005. – Т.2: Серія «Суспільно-політичні твори (1907-
1914)». – С. 332-337.
4. Грушевський М.С. Виговський і Мазепа / М.С. Грушевський // Грушев-
ський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов.
ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2005. – Т. 2: Серія «Суспільно-політичні твори (1907-
1914)». – С. 386-396.
5. Грушевський М.С. 250 літ / М.С. Грушевський // Твори: У 50 т. / Редкол.:
П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2002.
– Т. 1: Серія «Суспільно-політичні твори (1894-1907)». – С.236-241.
6. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / М.С. Грушевський / АН
України, Ін-т укр. археографії, Ін-т історії України. Вступна стаття В.А. Смолія,
П.С. Соханя. – К.: Наукова думка, 1992. – 544 с.
7. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський /
* В. Смолій і В. Степанков у висновках до своєї монографії дають високу оцінку постаті та діяльності
Б. Хмельницького як політика, фундатора Козацької держави, дипломата, воєначальника [25, с. 485-
487].
Сіверянський літопис 129
Редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 1996. – Т. 9, кн. 1. Хмель-
ниччина роки 1650-1654. – 880 с.
8. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський /
Редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 1997. – Т. 9, кн. 2. Хмель-
ниччина роки 1654-1657. – 776 с.
9. Грушевський М.С. Козацтво на Україні / М.С. Грушевський // Грушев-
ський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов.
ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2009. – Т. 9: Серія «Історичні студії та розвідки (1917-
1923)». – С. 266-277.
10. Грушевський М.С. Короткий огляд української історії / М.С. Грушевський //
Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.;
Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2007. – Т. 8: Серія «Історичні студії та розвідки
(1906-1916)». – С. 303-321.
11. Грушевський М.С. «Мазепинство» і «Богданівство» / М.С. Грушевський //
Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.;
Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2005. – Т.2: Серія «Суспільно-політичні твори
(1907-1914)». – С. 199-206.
12. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа / М.С. Грушевский /
Сост. ист.-биогр. очерк Ф.П. Шевченко; В.А. Смолия; Примеч. В.М. Рычки; А.И. Гур-
жия. – К.: Лыбидь, 1990. – 400 с.
13. Грушевський М.С. Переяславська умова України з Москвою 1654 року.
Статті й тексти / М.Грушевський // Переяславська рада 1654 року (Історіографія
та дослідження) / Редкол. П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – К.: Смолоскип,
2003. – С. 5-54.
14. Грушевський М.С. Про батька козацького Богдана Хмельницького / М.С. Гру-
шевський // Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич,
І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2009. – Т. 9: Серія «Історичні студії
та розвідки (1917-1923)». – С. 267-402.
15. Грушевський М.С. Сполучення України з Московщиною в новішій літера-
турі / М.С. Грушевський // Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань,
Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2009. – Т. 9: Серія
«Історичні студії та розвідки (1917-1923)». – С. 17-35.
16. Грушевський М.С. Україна. Історія / М.С. Грушевський // Грушевський М.С.
Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. –
Львів: Світ, 2009. – Т. 9: Серія «Історичні студії та розвідки (1917-1923)». – С. 274-335.
17. Грушевський М.С. Українська справа в її історичному розвитку / М.С. Гру-
шевський // Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич,
І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2007. – Т. 8: Серія «Історичні студії
та розвідки (1906-1916)». – С. 312-338.
18. Грушевський М.С. Хмельницький і Хмельниччина. Історичний ескіз /
М.С. Грушевський // Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Даш-
кевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2002. – Т. 6: Серія «Історичні
студії та розвідки (1895-1900)». – С. 466-490.
19. Грушевський М.С. Шведсько-український союз 1708 року / М.С. Грушевський
// Грушевський М.С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.;
Голов. ред. П. Сохань. – Львів: Світ, 2007. – Т. 8: Серія «Історичні студії та розвідки
(1906-1916)». – С. 123-134.
20. Качмарчик Я. Гетьман Богдан Хмельницький / Я. Качмарчик. – Перемишль-
Львів, 1996. – 328 с.
21. Кравченко В. Концепції Переяслава в українській історіографії / В.Кравченко
// Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол. П.Сохань,
Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 463-523.
22. Мельник Л.Г. Гетьман Богдан Хмельницький у вітчизняній історіографії /
Л.Г.Мельник. – К.: РВЦ «Київський університет», 1997. – 72 с.
23. Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол.
П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – К.: Смолоскип, 2003. – ХХ+890 с.
130 Сіверянський літопис
24. Плохій С. Переяслав 1654: православний дискурс та політична культура /
С.Плохій // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол.
П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 775-795.
25. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний
портрет) /В.А. Смолій, В.С. Степанков /. – К.: Либідь, 1993. – 504 с.
26. Смолій В., Степанков В. Проблеми Української революції XVII століття у ви-
світленні Михайла Грушевського /В. Смолій, В. Степанков // Український історик.
Журнал історії і українознавства. – 1998. – №1-4 (136-139). – С. 122-134.
27. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVIІ ст. (1648-
1676 рр.) / В. Смолій, В. Степанков . – К.: Вид дім «Києво-Могилянська академія»,
2009. – 447 с.
28. Чухліб Т. Проблема ратифікації Переяславсько-московських домовленостей
1654 року / Т.Чухліб // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження)
/ Редкол. П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – К.: Смолоскип, 2003. – С. 764-774.
29. Ясь О. Образи Переяслава в українській історіографії академічної доби (по-
чаток ХІХ – кінець 80-х років ХХ століття) / О.Ясь // Переяславська рада 1654 року
(Історіографія та дослідження) / Редкол. П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – К.:
Смолоскип, 2003. – С. 524-604.
И.И.Диптан
Михаил Грушевский о национально-государственной идее в период украинской
революции («Хмельниччина»: 1650–1657 годы)
Объектом рассмотрения является идея национально-государственного бытия
украинства в эпоху «Хмельниччины» в научном наследии М. Грушевского, а предметом
– воплощение ее в перетрактациях гетманских дипломатов с послами соседних госу-
дарств, соглашениях Войска Запорожского с последними в течении 1650–1657 годов.
Научная значимость и актуальность наследия выдающегося отечественного историка
обосновывается сравнением его суждений и выводов с размышлениями авторитетных
современных исследователей эпохи Богдана Хмельницкого.
Ключевые слова: М. Грушевский; Б. Хмельницкий; Украинская революция XVII в.;
Хмельниччина; казачество, Речь Посполитая; Ян II Казимир, Ислам-Гирей III; Укра-
инская государственная идея, Украинско-московский договор.
Iryna Diptan
Mykhailo Hrushevskyi about a nationally-state idea in a period of Ukrainian
revolution («Khmelnychchyna»: 1650-1657 years)
The object of consideration is an idea of nationally-state existence of Ukrainians in a day
of “Khmelnychchyna» in М. Hrushevskyi’s scientific work, and the subject – its display in
hetman’s and his diplomats’ interpretation with the row of encroachments of the other states,
in agreements of Zaporizhian Host with the last-mentioned states during 1650-1657 years.
The analysis of scientist’s vision on the key problems of Ukrainian revolution of the
determinate period enables the row of conclusions. Firstly, М. Hrushevskyi convincingly affirms
that the «Muscovite vector» was one of the directions of B. Khmelnytskyi’s multivectorial
diplomacy that in the geopolitical situation of that time became determinative. Secondly, in
scientist’s understanding «The Treaty of Pereyaslav» (association of Ukraine and Muscovy)
included such constituents: the hetman’s and the cossack generals’ verbal arrangement
with the Muscovite ambassadors, clamped by the tsar’s word, retold by V. Buturlinthe «B.
Khmel’nitskyi’s articles», id est the requirements set in the form of petition to the tsar and
resolutions (decrees) of Oleksiy Mykhailovych on these petitions; monarch given charter to
Zaporizhian Host. Thirdly, a historian considers that Pereyaslav-muscovite agreement of
1654 foresaw relations which were the nearest to vassalage. Fourthly, a scientist insists on a
Сіверянський літопис 131
necessity to distinguish the real status of Zaporizhian Host in 1648-1657, with formal, legal
that was equipped by different agreements. Fifthly, according to the Cossack right (Polish-
Lithuanian Commonwealth tradition), agreement signed by a hetman or his authorized
persons certainly had to be approved by General Council (General Rada). As a hetman did
not promulgate the «articles» then legally an agreement was invalid. Sixthly, М. Hrushevskyi
considers 14 points of 1659, given by О. Trubetskoy during Yu. Khmelnytskyi’ selecting as
a hetman, new «formation», «counterfeit» which forced out this real Ukrainian-muscovite
agreement of 1654 from historical legal consciousness of Ukrainian citizenship. Seventhly,
scientist accentuates «that taking Ukraine under a high sovereign hand» did not level its
sovereignty in general, and in the area of diplomacy – in particular. The foreign policy of
Chygyryn was traditionally based on principles of polyvassalage. Eighthly, in the depiction of
outstanding figures of the national past М. Hrushevskyi always follows principle: a historian
is not an icon-painter, but captious and honest researcher. In his synthetic works, historical
secret services he argues against the idealization of epoch and B. Khmelnytskyi’s individuality,
pelts him the row of fatal errors, acknowledging that quite a bit of them – were objectively
predefined. Ninthly, hypercritically evaluating the hetman and his time, historian certainly
concludes: B. Khmelnytskyi remains not only the representative of determinate epoch in life
of Ukrainian people but also its main actor, a man really large by his capabilities and acts.
Keywords: Hrushevskyi; Bohdan Khmelnytskyi, Ukrainian Revolution of the XVII
th century.; Khmelnychchyna; the Cossacks, Polish-Lithuanian Commonwealth (Pol.
Rzeczpospolita); Muscovy; Ukrainian state idea; Ukrainian-muscovite agreement («The
Treaty of Pereyaslav») of 1654.
|