Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Терентьєва, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Теми:	Україна в європейському та світовому культурному просторі
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12988
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції / Н. Терентьєва // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 215-228. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12988
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-129882023-02-22T11:40:30Z Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції Терентьєва, Н. Україна в європейському та світовому культурному просторі 2009 Article Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції / Н. Терентьєва // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 215-228. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. XXXX-0020 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12988 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Україна в європейському та світовому культурному просторі Україна в європейському та світовому культурному просторі
spellingShingle	Україна в європейському та світовому культурному просторі Україна в європейському та світовому культурному просторі Терентьєва, Н. Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції
format	Article
author	Терентьєва, Н.
author_facet	Терентьєва, Н.
author_sort	Терентьєва, Н.
title	Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції
title_short	Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції
title_full	Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції
title_fullStr	Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції
title_full_unstemmed	Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції
title_sort	українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в греції
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Україна в європейському та світовому культурному просторі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12988
citation_txt	Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції / Н. Терентьєва // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 215-228. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT terentʹêvan ukraínsʹkogrecʹkíkulʹturnízvâzkiformuvannâtakulʹturnežittâdíasporivgrecíí
first_indexed	2025-07-02T14:56:41Z
last_indexed	2025-07-02T14:56:41Z
_version_	1836547521931902976
fulltext	Наталія Терентьєва УКРАЇНСЬКО-ГРЕЦЬКІ КУЛЬТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ: ФОРМУВАННЯ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ДІАСПОРИ В ГРЕЦІЇ Українці, які проживають за межами своєї Батьківщини є складовою частиною українського етносу. На сьогодні майже 12–20 млн. українців опинилися за кордоном. Причинами розпорошення їх по іншим країнам була складність процесів розвитку українського етносу, тривалої його ро- зірваності, століття бездержавності, політичні мотиви, негативний вплив зовнішніх факторів, соціальні негаразди тощо1. Згідно з Всегрецьким переписом населення 2001 р. українська громада становить 1,8 % від загальної кількості іммігрантів, які проживають у Греції, що відповідає приблизно 50 000 осіб2. Актуальність теми полягає в необхідності осмислення місця духовної спадщини української діаспори в історії для створення об'єктивної кар- тини суспільної свідомості в ХХ ст. — на початку ХХІ ст. Основна мета дослідження передбачає аналіз шляхів формування громадських об’єд- нань українців у Греції, окремі аспекти їх культурного життя. Історія української діаспори в Греції підтверджує, що переважна біль- шість українців та їхніх нащадків були й залишаються прихильниками добрих стосунків з Україною. Як засвідчує історія поселення українців в Греції, вони сприяють розвитку та зміцненню різноманітніших контактів із праматеринською землею, що завжди була для них джерелом на- тхнення. Основні риси сучасної зовнішньої трудової міграції з України, обста- вини, в яких вона відбувається, розглядаються в публікаціях В. Євтуха3, С. Пирожкова, О. Малиновської та С. Прибиткової4, О. Хомри5 та інших дослідників. Сучасні тенденції міграційних процесів і динаміка змін іноземного населення в країнах з розвиненою економікою відображені в роботі О. Ступницького6. У цих дослідженнях висвітлюються певні аспекти соціально-економічного становища українців в країнах Середзем- номор’я, значно менше розглядаються проблеми, пов’язані з нормативно- правовим регулюванням та умовами праці, соціальним становищем пред- ставників української трудової міграції в країнах Південної Європи. Серед праць, де фрагментарно висвітлена історія формування та дина- міка розвитку громадських та інших організацій представників україн- ської еміграції в Греції, є дослідження Б. Корнієнко7, В. Самохвалова8, Н. Терентьєвої9, О. Слюсаренко10, Г. Тищенко11, та інших авторів. Інфор- маційні матеріали про українську громаду в Греції містяться в статтях Є. Конопацького12, Г. Дубчак13 та інших. Традиції торгових, культурних та політичних зв’язків між народами України та Греції сягають у глибину століть. Історичні факти свідчать про перебування на грецьких землях вихідців з українських земель, які зробили певний внесок у розповсюдження знань про історію народів України та Греції. Незвичайною була доля, історія життя та смерті вихідця з України, згодом шанованого в Греції святого Іоанна Руського. Він, як розповідає легенда, народився в Україні у 1690 р. У віці 21 років його взяли на службу до російської армії. Він брав участь у багатьох боях в період ро- сійсько-турецьких воїн, де виявив мужність та відвагу. Однак він потра- пив у полон до турків, які продали його в рабство до заможного паші, який відвіз бранця до Малої Азії (місто Прокопіо). Іван був людиною правос- лавної віри, але турки вирішили змусити його відмовитися від християн- ства та прийняти іслам. Навіть під страшними катуваннями солдат не ві- дрікся від віри батьків. Населення тодішнього м. Прокопій були уражені твердістю духу та мужністю бранця. Іван (Іоанн) помер від катувань і був похований у церкві14. У 1922 р. грецькі війська були розбиті турецькою армією та бігли з Малої Азії. Із собою греки забрали срібний саркофаг з мощами Святого Іоана. На острові Евбея біженці заснували селище з такою же назвою — Прокопіо. Вони побудували церкву, куди помістили саркофаг з мощами Св. Іоанна15 (Іоанніса- грецькою мовою). Правос- лавні прочани з усього світу приїжджають поклонятися святому. На грецьких землях жив та працював видатний представник україн- ської полемічної літератури кінця XVI–XVII ст. — Іван Вишенський. Він працював в період історії, що був сповнений боротьби народних мас за своє соціальне та національне визволення проти іноземних загарбників і власних експлуататорів16. У розквіті своїх фізичних і духовних сил май- бутній письменник змінив світський одяг на чернечу рясу. Приблизно в 1580 р. виходець з українських земель Іван Вишенський переселився до Греції. Майже сорок років з невеликою перервою він прожив в Афон- ських монастирях, де працював та закінчив свій життєвий шлях. Грецькі джерела свідчать, що у центральній материковій частині Гре- ції мешкали українці, які були у складі окремого українського козацького загону під час військових дій на території Туреччини та Греції. Значний внесок у розвиток культурних зв’язків, поширення знань про історію Греції та України зробив український мандрівник Василь Григо- ровіч-Барський. В 1715–1716 рр. він учився в православній Києво-Мо- гилянській академії, але через хворобу не зміг закінчити цей заклад. Через 7 років він переїхав до Києва, а потім до м. Львів, де вступив під вигада- ним ім'ям в єзуїтську колегію. Однак, звідти його виключили за при- хильність до православ'я17. Після невдалих спроб одержати вищу освіту в Україні він відправився мандрувати до Італії, Афону та Палестини, на острова Корфу та Закінф, до м. Салоніки.18 Під час подорожі В. Григоро- віч-Барський писав докладні щоденники, де розповідав про все, що з ним трапилось, висвітлював особисті спостереження. Його детальні й точні описи свідчать про ґрунтовні знання книг стародавніх та середньовічних грецьких авторів. Окрім описів він малював краєвиди, складав проекти та фасади будівель. Таких малюнків було близько 150. Ці матеріали та 216 Наталія Терентьєва особисті спостереження стали основою його фундаментальної праці — «Странствия»19, яка неодноразово перевидавалася. Тільки у XVIII ст. зафіксовано 5 перевидань20. З розвитком культурних українсько-грецьких зв’язків тісно пов’язане ім’я Петра Івановича Ніщинського, уродженця Вінниччини. В 1850 р. київський архімандрит Антоній був призначений настоятелем російської посольської церкви в Афінах. Він запросив Петра Ніщинського приїхати до м. Афіни співати у міському церковному хорі. Слід зазначити, що в грецьких монастирях і церквах виконувалися музичні твори українських композиторів Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя та ін. В Гре- ції Петро Ніщинський вивчав культурний спадок грецького народу, вдо сконалював грецьку мову, брав участь у реставрації пам’яток християн- ства21. Він закінчив філологічний та богословський факультети Афін- ського університету, отримав диплом магістра богословських наук.22 Про- тягом року він викладав грецьку мову в міській гімназії м. Афіни. В 1857 р. Петро Ніщинський повернувся до м. Одеса, де викладав грецьку мову в міських гімназіях міста. В Україні він є відомий як поет та композитор. Треба зазначити, що протягом тривалого часу Україна часто ототож- нювалася з Росією, в певний період історії бо українські землі входили до складу Російської імперії, а згодом СРСР. До початку 90-х років в архів- них матеріалах минулого століття було відсутнє поняття «українська гро- мада», а саме визнання існування українського етнічного елементу в Гре- ції. Очевидним фактом було та залишається те, що для грецького загалу будь-які вихідці з Російської імперії чи колишнього Радянського Союзу, за винятком хіба що вірмен, вважалися «руськими» (росіянами)23. Ак- тивна та цілеспрямована політика грецьких урядів, метою якої було ви- конання об’єднавчих завдань формування однорідного суспільства, сприяла процесу асиміляції переселенців. За таких обставин українці, які потрапляли до Греції, не прагнули до об’єднання в громаду чи спілки за національною ознакою, були розпорошені по різних куточкам країни та поступово піддавалися асиміляції. У 80-ті рр. XX ст. у зв’язку з погіршеним економічним становищем у СРСР значна частина радянських громадян емігрувала до Греції. В основ- ному це були греки з причорноморських районів — Одеси, Грузії та Криму, місць компактного мешкання населення грецького походження з Доне- цької області. Визначальний процент іммігрантів припадав на Узбекистан і Казахстан. При цьому слід відмітити, що ця хвиля імміграції з СРСР була досить масовою (до 70–80 тис. на рік) та складалася, в основному, з грома- дян СРСР грецького походження.24 У 1988 р. їх кількість становила 25 тисяч осіб з Грузії, Південної Росії й України. Протягом 1990–2000 рр. кількість греків-репатріантів складала 103.000 чол.25 Грецькі власті намагались змен- шити кількість репатріантів, прибуваючих в країну з колишнього СРСР.26 Необхідно зазначити, що прибуваючи на свою історичну батьківщину греки — колишні громадяни СРСР — досить важко адаптувалися. Деякі з них мали сім’ї, де хтось один був не грек за походженням. Втративши Україна в європейському та світовому культурному просторі 217 номінально українське, грузинське або узбецьке громадянство, отри- мавши грецький паспорт чи вид на проживання, вони не асоціювали себе з корінними греками -«еллінами». Більш того, групи іммігрантів, які при- були з різних колишніх республік СРСР, не змішувалися одна з одною. Не зважаючи на те, що ця хвиля еміграції не була масовою, вона створила сприятливі умови для наступних хвиль еміграції.27 Потужна хвиля української еміграції в Грецію прийшлася на початок 90-х рр. ХХ ст. Економічний спад, падіння виробництва, криза україн- ського села змусили громадян України шукати можливості додаткового заробітку в Європі. Греція стала тією країною, куди виїхали тисячі україн- ців. Протягом 90-х рр. ХХ ст. кількість незаконних економічних іммі- грантів практично дорівнювала кількості греків-репатріантів. В 1997р. 5 218 українських громадян працювали за контрактом у Греції, що вдвічі більше, ніж працювало у Чехії (2 745 чол.), в десять разів більше, ніж в Німеччині (497 чол.)28 З середини 90-х рр. починається процес еміграції власне українського населення в Грецію. Треба зазначити, що характер цього процесу відріз- нявся не тільки часом початку, але й тому, що мав якісні відмінності у своїй структурі. В 1993 р. структура зайнятості іммігрантів була: сфера послуг, перевезення та сільське господарство. Умовно економічних іммі- грантів з України можна розділити на дві основні групи. Перша — жінки у віці від 20 до 48 років, які як правило, працювали у сфері обслугову- вання: офіціантки і продавщиці (27.3%), хатні працівниці та покоївки (30%). Друга група — чоловіки у віці 28–40 років, які в основному працю- вали на будівництві (15%), в сфері обслуговування (30%) та сільському господарстві (6.1%). Цей потік зріс в зв’язку з підготовкою Греції до Олім- пійських ігор 2004 р., так як країна відчувала нестачу кваліфікованих спе- ціалістів: зварювальників, будівельників, електриків тощо.29 Необхідно згадати ще про одну категорію жінок-іммігранток, яку передбачив свого часу давньогрецький історик Геродот. Грецький уряд двічі (1997 і 2001 рр.) приймав закон про порядок в’їзду, виїзду та перебування іноземних громадян на ії території. Фактично ці закони легалізували усіх іноземців, які проживали на території Греції про- тягом року до моменту прийняття цих законів. Голова служби прав лю- дини, грецький бізнесмен професор Діамандурос дотримується думки, що оформлення легального перебування іммігрантів розглядалось як до- даткове джерело прибутку, тому часто затягували та ускладнювали про- цедури легалізації, тим самим ставили під загрозу саму ідею інкорпорації іммігрантів у грецьке суспільство.30 Наступний етап легалізації іноземців в Греції показав, що серед 350.000 іноземців, які прибули у країну, при- близно 30% складають вихідці з країн колишнього СРСР, а серед цієї кількості іммігрантів близько 80% були громадянами України.31 Основна маса українських громадян перебувала в Греції з метою тим- часового заробітку та не пов’язала свою подальшу долю з цією країною. Це визначило характер української діаспори в Греції, яка була розсіяна в 218 Наталія Терентьєва силу того, що її представники не мали конкретного району компактного проживання, а селилися за місцем роботи: від Македонії на півночі до острова Кріт на півдні, від м. Салонік на Сході до м. Яніни на Заході. Частка українських громадян прибула до Греції як члени родини (змі- шані шлюби) та мешкали в різних куточках країни. За роки життя в Греції представники української діаспори багато чого домоглися. Вони освоїли особливості вільної економіки, стали затребу- вані в багатьох областях народного господарства, досягли достатнього рівня політичної культури, вивчили грецьку мову. Українці в Греції праг- нуть мати ту силу й міць, що уможливить її співробітництво з різними державними організаціями, грецьким парламентом й урядом країни, а також в офіційними міжнародними організаціями. 19 листопада 1997 року побачив світ перший номер незалежної грецько-української газети «Вісник-Аггеліафорос».32 Газета завдячує своєму народженню наполегливим і цілеспрямованим зусиллям голов- ного редактора п. Галини Маслюк-Какку, прес-аташе Посольства України в Греції п. Євгена Конопацького при сприянні першого Посла України в Греції п. Бориса Корнієнка та допомозі грецьких друзів України, зокрема п. Дімітріса Вернадакіса. Незважаючи на труднощі33, які доводиться до- лати колективу редакції, газета користується популярністю як в україн- ському середовищі, так і в грецьких колах. «Вісник-Аггеліафорос» ста- вить собі за мету відтворювати факти, події та джерела українства в Гре- ції, ретельно збирати й зберігати докладну інформацію про це. Не менш важливим завданням щотижневика є подання відомостей грецьким гро- мадянам про історію та культуру України, розвиток українсько-грецьких зв’язків. Діяльність друкованого органу «Вісник-Аггеліафорос» отримала високу оцінку грецької громадськості, яка зацікавлена в розбудові друж- ніх відносин з незалежною Україною34. Наступного року було проголошено народження об’єднання наших співвітчизників у громаду з символічною назвою «Журавлиний край». Утворення української громади в Греції — своєрідної гілочки великого українського дерева — було приурочене 130-ій річниці товариства «Про- світа», багаторічна діяльність якого завжди була спрямована на відрод- ження української нації, плекання національного духу, формування на- ціональної самосвідомості. Ці дві визначні події співзвучно поєдналися. На установчих зборах української громади було затверджено голову това- риства пана Георгія Аврамідіса, заступника голови пані Галину Маслюк- Какку, відповідального секретаря пані Ольгу Рніч, заступника секретаря пані Лесю Чорну, скарбника пані Тамару Стасінопулу, членів ради пра- вління пані Мількевич Людмилу та пані Ларису Біленьку. Почесним чле- ном Ради правління був вибраний Президент Греко-української палати пан Янніс Поліхронопулос. При громадській організації були відкрита біб- ліотека, організована робота юридичного, медичного та культурно-масо- вого секторів. Таким чином, українська громада ствердила своє існування на грецької землі. «Тепер уже не можна закривати очі, що нас немає. — Україна в європейському та світовому культурному просторі 219 Галина Маслюк-Какку підкреслила у своєму виступу під час установчих зборів, — Справді у нас є безліч проблем, які, звичайно, легше вирішувати разом, об’єднавшись. Громада — це наш захист»35. 2001 р. внаслідок розколу єдиної на той час громадської української організації у Греції «Журавлиний край» утворились товариство україн- ської діаспори та українофілів «Українсько-грецька думка»( має центр в Афінах, філіали в м. Патра та на о. Родос), товариство «Український жу- равлиний край» та товариство «Берегиня»36. Членство в цих організаціях не має фіксованого характеру, об’єднання українців не мають достатньої матеріальної бази та репрезентують незначну частку українців у Греції. Діяльність товариств має культурологічну спрямованість. Поділ органі- зації «Журавлиний край» був зумовлений розбіжностями у баченні зав- дань та форм діяльності. Створене у Греції Грецько-українське товари- ство імені Івана Вишенського проіснувало всього один рік. Його діяль- ність є яскравим прикладом, коли членів товариства об’єднує не духовні засади, а лише бізнес-інтереси.37 В 18 серпня 2001 р. відбулась важлива подія — у Національному палаці «Україна» відкрився ІІІ Всесвітній форум українців. Кожний з попередніх форумів знаменував собою певний етап в історії новітньої України. Пер- ший з них засвідчив єднання українців, яких доля розкидала по всьому світі. Другий форум поставив злободенні проблеми, які потрібно вирішу- вати на шляху розбудови України, наголосив на важливій ролі української діаспори в цьому процесі. Мета третього форуму — консолідувати україн- ців усього світу. Він став найбільш представницьким за історію проведення цих форумів: 300 делегатів представляли західну та східну діаспору. Член товариства «Берегиня» директор української школи ім. Т. Г. Шев- ченка Марія Тимофіївна Аттікос представляла діаспору в Греції. У своєму виступі вона повідомила, що в Афінах з 2000 р. працює факультативна українська школа, яка була створена за ініціативою Володимира Петро- вича Кабачій. Школа була започаткована як недільна, сьогодні ж школа працює як неповна загальноосвітня та легалізована Міністерством освіти України. Однак на жаль, вона до сих пір не легалізована в Греції. Школа, де навчаються понад 100 дітей віком від 7 до 16 років, діє на спонсорські внески та кошти батьків, викладання здійснюється силами представників української громади Греції. Мета діяльності школи — дати дітям іммі- грантів можливість продовжити навчання в українських освітніх закла- дах. Гасло форуму «Українські журавлі повертайтеся додому» є симво- лічним, тому що журавель завжди повертається додому, не зважаючи на всі перешкоди. Українська діаспора в Греції як складова частина світового українства поступово перетворюється на консолідовану етносоціальну спільноту. Під час зустрічі з учасниками форуму М. Т. Аттікос нагородили почесною грамотою від Міністерства освіти і науки України38. 9 листопада того ж року в Афінах відбулася конференція «Емігранти та суспільство». Депутат Європарламенту Мірсіні Зорба взяла участь в ній. У своєму виступі вона детально охарактеризувала історичні аспекти 220 Наталія Терентьєва процесів еміграції з країн Східної Європи до Заходу, в тому числі й до Греції. «Одна з головних цілей політики грецької держави — повідомила вона, — це прискорена та сприятлива адаптація емігрантів у суспільстві. Треба підкреслити, що здійснити її є важко без відповідних реформ в си- стемі традиційної національної освіти, так як юридично іноземні школи можуть формуватися у Греції лише в якості приватних підприємств»39. Процес еміграції став приводом до перегляду традиційних поглядів на мононаціональну державу, в результаті чого відбувається зміна законо- давства в багатьох країнах Європи таким чином, щоб забезпечити рівні права усім громадянам, незалежно від національності та релігійної при- належності. Така модель суспільства є внеском нових цінностей в євро- пейську культуру. В 2002 р. в Афінах розпочав роботу український культурний центр. Він діє під егідою громади українців Греції «Український журавлиний край». До заснування центру долучилася Афінська греко-католицька церква Святої Трійці, організаційно сприяло Посольство України. Виступаючи на церемонії відкриття центру, Посол України в Греції Віктор Кальник відз- начив досягнення представників української громади Греції в процесі об’єднання українців, які проживають у цій країні, а також підкреслив не- обхідність подальшої консолідації сил громади з метою формування орга- нізаційних та політичних засад існування української діаспори Греції40. Український культурний центр в Афінах розмістився в окремій чотирипо- верховій будівлі, що орендується за рахунок внесків членів громади та спонсорської підтримки грецької сторони. При центрі діє невелика бібліо- тека, книжкова коллекція якої була зібрана за допомогою Київського на- ціонального університету імені Тараса Шевченка та Посольства України, працює інформаційний офіс та українська школа імені Тараса Шевченка. Подією у культурному житті української діаспори у Греції стала кон- ференція, яка відбулася в Афінах у травні 2002 р. Конференцію привітав Янніс Казакос — мер Зографу (один з районів грецької столиці). Він сказав, що приймаючи в мерії українських друзів ми віддаємо данину поваги укра- їнському народу, з яким греків поєднують загальні ідеали та цінності41. Один з почесних гостей — Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко, який в цей час знаходився з офіційним візитом в Греції, в своєму виступі підкреслив: «Я думаю, що ми відносимося з належною увагою до співвітчизників, які проживають у Греції. Питання української діаспори було предметом обговорення під час переговорів. Ми бажали би, щоб у нас було підписано відповідну угоду щодо «трудової імміграції» та її соціальнім захистом»42. Зустрічі засвідчили, що українсько-грецьке спів- робітництво поступово розвивається. Під час візиту було підписано Про- граму міждержавного співробітництва в області освіти та культури, яка відкрила нові можливості в розвитку культурних та освітянських кон- тактів. Пан Янніс Казакос вручив дипломи за досягнення в розвитку культури «філоукраїнцям»: проректору Яннінського університету Димі- трісу Гларасу, голові Греко-української торговельної палати Іеннісу Україна в європейському та світовому культурному просторі 221 Поліхронопулосу та грецькому журналісту Стеліосу Ілініадісу. Прези- дент всеукраїнського товариства дружби «Україна-Греція» Наталія Те- рентьєва познайомила присутніх із книгою «Подвижники і меценати: грецькі підприємці та суспільні діячі в Україні в 18–19 ст.: історіко — гео- графічні нариси», виданої в Києві в 2001-м р. за редакцією академіка НАН України Валерія Смолія. Видання було підготовлено співробітниками відділу історії українсько-грецьких зв'язків Інституту історії України. Книга видана українською мовою, передмова та короткий зміст статей представлені також грецькою мовою. На конференції були присутні Посол України в Греції Віктор Кальник, Генеральний консул Греції в Одесі г-н Стефану та посол Греції в Україні г-н Банонтатіс Гумас, спів- робітники мерії, діячі культури та науки. Того ж дня відбулося урочисте відкриття виставки сучасного українського художника Євгенія Петренко, що протягом останніх років проживає та працює на острові Крит. З 6 по 12 вересня 2002 р. Посольство України в Греції разом з меріями м. Афін та районів столиці Зографу, Агіа Параскеві і Вулягменіс за під- тримкою Почесного посла України в Пірее Такіса Макріса організували та провели Дні української культури. Так, 6 вересня в Культурному цен- трі м. Афіни відбулася виставка українських художників Валерія Фран- чука та Ніни Саєнко, у культурному Центрі Зографу — фотовиставка «Україна сьогодні»43. У рамках святкування 11-річніци одержання неза- лежності України з успіхом пройшли концерти дитячого ансамблю танцю «Волинянка». Усі заходи були організовані за підтримкою української ді- аспори в Греції.44 7 вересня в українському ресторані «Львів» відбулася зустріч членів товариства та друзів «Україно-грецька думка» і дискусія на тему «Незалежна Україна через 11 років».45 Українці в Греції щорічно збираються на вечір, присвячений пам'яті поета. Так в 2003 р. відбувся вечір пам'яті Тараса Шевченка в приміщенні студентського клубу Афінського Університету ім. І. Каподістрії. Вечір «Кобзаря» був проведений товариством української діаспори в Греції «Україно-грецька думка» разом з кафедрою іноземних мов університету при сприянні посольства України в Грецькій Республіці. Спеціальний випуск журналу «Вісник-Ангеліофорос» був присвячений спеціально цій події. Як відмітив Луї Арагон, «ставши класиком України, Тарас Шевченко став класиком для всіх народів». Дмитро Павличко продо- вжив: «Т. Шевченко зробив для української культури те, що О. Пушкін для російської, Ф. Гете для німецької, В. Шекспір для англійської та Со- ломос для грецької. Він підняв ідеали українських творів до рівня за- гальнолюдських ідеалів. Як представник нації, що не мала своєї держав- ності, він став символом не тільки художнього, але й політичного світу.»46 Голова товариства «Україно-Грецька Думка» Галина Маслюк під- креслила, що серйозним досягненням товариства стало те, що з кожним роком більше греків виявляють цікавість до України, до її історії, куль- турної та історичної спадщини. Українська суспільна організація завой- овує нових друзів у наукових, творчих та підприємницьких колах, а 222 Наталія Терентьєва також у структурах державного апарата, у тому числі у меріях та різно- манітних організаціях. Вечір закінчився концертом української народної музики, підготовлений грецькими виконавцями. Від імені грецьких го- стей — представників органів місцевого самоврядування й університету в Раду правління товариства надійшов ряд пропозицій про проведення спільних українсько-грецьких заходів, що свідчить про розвиток друж- них стосунків двох народів. Український вечір сміху «Гумарина 2003» відбувся 13 квітня в Афі- нах. Дотепні жарти, конкурси, чисельні театралізовані сценки, доповнені інсценізованими жартівливими народними піснями, викликали захоп- лення глядачів. Цей захід був організований за ініціативою товариства «Українська-грецька думка». Він продемонстрував грецьких глядачам різноманітні сатирично-гумористичні традиції народу, познайомив з усною народною творчістю, а також з класичними та сучасними творами українських гумористів. На вечір сміху «Гумарина 2003» були запрошені гости, серед яких були представники інших національних товариств47. 1–10 вересня 2006 р. на запрошення «Українсько-грецька думки» на о. Евія (Греція) з'їхалися представники закордонних українських органі- зацій, щоб взяти участь у чергових зборах Європейського конгресу українців. Одною з найчисельніших була українська делегація на чолі з головою Української федерації товариств зв’язків із зарубіжними краї- нами та товариства «Україна-Світ» Іваном Драчем. Спонсором зустрічі українських організацій був Національний банк Греції та фірма-власник туристичного комплексу «Холідей Вілідж»48. Збори на о. Евія мали не тільки організаційну, але й культурну та нау- кову спрямованість. З лекціями на історичні теми виступили співробіт- ники Інституту Історії Національної Академії Наук України доктори історичних наук Георгий Касьянов та Степан Віднянський, доповіді яких включали в себе огляд сучасного політичного становища в Україні. Майже щодня учасники зборів брали участь у круглих столах, за якими обговорювались актуальні питання діяльності сучасних українських осе- редків у Європі та шляхи їхньої співпраці. На цих зустрічах можна було зустріти представників не тільки старшої генерації, але й молодших по- колінь, які жваво цікавляться долею своїх національних осередків у дер- жавах, де проживають етнічні українци. Справжньою подією на форумі став концерт українських танцюристів перед гостями туристичного ком- плексу з різних країн Європи. Перебування українців у Греції також включало в себе екскурсії по деяких визначних місцях Еллади. Учас- ники форуму побували на екскурсії в Дельфах, Афінах, побачили кілька відомих православних монастирів і храмів, архітектурні й духовні пам'ятки візантійської культури. Українські гості, особливо молодь, вчи- лися грецьким національним танцям. Форум пройшов успішно і став що- річним. Наступного року він мав назву Фестиваль української культури «На Спаса». В рамках цього форуму відбулася ІII Міжнародна конфе- ренція журналістів. Україна в європейському та світовому культурному просторі 223 Деякі з українських громадян, які емігрували до Греції на постійне місце проживання, будують свою кар’єру в Греції. Так, цікавим прикла- дом створення позитивного іміджу України є історія творчості концерт- мейстера Вікторії Лук’янець — Медеї Яссоніді. У 1991 р. на конкурсі імені Марії Каллас (м. Афіни, Греція) Вікторія здобула першу премію. Грекиня за походженням, Медея Ясонова (Ассоніді) народилася в м. Константинівка Донецької області, тут навчалася в музичній школі, після успішного закінчення якої вступила до Донецького музичного учи- лища за класом фортепіано, й потім до Київської консерваторії. Ще в До- нецьку вона набула досвіду роботи концертмейстера в студії Будинку вчителя, згодом продовжила кар’єру в класі відомих професорів по во- калу Київської консерваторії Наталі Захарченко та Євгенії Мірошни- ченко. Працювала в Дитячому музичному театрі й у Національній опері. У 1991 р. вона іммігрувала на батьківщину своїх предків. За роки життя в Греції змінилося не лише звучання її прізвища. Відбулася ще одна подія — піаністка Медея Ясонова стала оперною співачкою Медеєю Яссоніді. В Греції українського концертмейстера взяли на роботу до Афінського оперного театру, де вона розпочала працювати над «Фальстафом» Верді зі знаменитим італійським співаком Ролландо Панераї. Він сприяв, щоб вона прийняла рішення поступити на вокальне відділення до Афінської консерваторії. Вона була прийнята до консерваторії, яку співачка закін- чила за три роки. Варто зазначити, що займалася М. Яссоніді тільки во- кальними дисциплінами, оцінки за всіма іншими музичними предметами зарахували такими, які вона отримала в Київській консерваторії. На сьо- годні співачка виступала на багатьох відомих оперних сценах світу — Братислава, Бухарест, три чеські сцени, виступ у знаменитому залі «Кар- негі-хол» у Нью-Йорку, концерти в головному концертному залі Афін. Окрім того, Медея викладає вокал в одній із приватних консерваторій в Афінах. Вона мріяла приїхати до Києва та співати в місті своєї юності, з яким пов’язано стільки хвилюючих спогадів, де залишилися її улюблені наставники, друзі, колеги49. Мрії Медеї частково судилося збутися, коли вона разом зі своєю сестрою Ларисою у якості солісток хору із м. На- фпактос (Греція) приїхали до України на ІІІ Всеукраїнський хоровий фестиваль «Співучий собор», який проходив в м. Святогорськ та м. Київ у вересні 2004 р. В колонному залі імені М. Лисенка та Будинку орган- ної та камерної музики (м. Київ) грецький хор чудово виконав песенні твори, вразивши слухачів чистотою виконання50. Кінематограф є своєрідним віддзеркаленням життя держави, мен- тальності та культури її народу. Кінострічки виразно доносять до гляда- чів культуру народу, його духовні надбання та цінності, розкривають актуальні проблеми. В цей галузі українці також зробили внесок в роз- виток створення позитивного іміджу України. Ірина Бойко — випуск- ниця відділення режисури Академії мистецтв (м. Київ) працювала в одному з перших незалежних театрів-студій у столиці України. У 1995 р. вона виїхала до Греції, де через 3 роки закінчила кінематографічну школу 224 Наталія Терентьєва в «Панавіджі», якийсь час працювала помічником на грецькому телеві- зійному каналі ЕРТ. Її перша телевізійна роль у серіалі «Яскраве сонце» відомого грецького режисера Василіса Лулє, зробила українку відомої не тільки професійному колу, але й широкої аудиторії. У 2002 р. доку- ментальний фільм «Дно», знятий у Греції режисером Іриной Бойко, був представлений на Берлінському фестивалі51. У 2003 р. у Салоніках відбувся П'ятий фестиваль документальних фільмів, де іммігрантка з України представила фільм «Чи є в Греції львы?». Фільм одержав першу премію фестивалю52. 19 лютого 2006 р. у Німеччині завершив свою роботу 56-ий Берлінський кінофестиваль. Грецію на фестивалі представляла Ірина Бойко. Її картина «Злодій» була визнана гідною та відзначена Першою премією журі серед короткометражних художніх фільмів.53 (Фільм входив у номінацію дитячих фільмів. Журі склада- лося з 11 дітей у віці 10-14 років, а також з 5 представників дорослих). Після отримання нагороди грецьким фільмом, режисером якого була українка Ірина Бойко, Греція отримала масу пропозицій та запрошень на кінофестивалі світу. У Греції добре відомим є Олег Цибенко — автор першого перекладу на російську мову творів Нікоса Казандзакіса («Спокуса», «Христа розпи- нають знову» та інші). Олег Цибенко — випускник Львівського держав- ного університету. В Московському Педагогічному інституті він захистив дисертацію по історії древнього світу, викладав у різних вузах СРСР. До Греції приїхав у 1990 р. за запрошенням Шведського Археологічного ін- ституту для проведення дослідницької роботи та залишився працювати в Афінах. Його діяльність почалася з перекладів поетичних і прозаїчних творів на давньогрецьку та латинську мови. Таким чином він бажав до- нести до читача традиції Київської Русі, які мають багато спільного з тра- диціями Візантії54. Представники української діаспори в Греції зробили певний внесок у розвиток українсько-грецьких культурних зв’язків. Перш за все, це — створення українських та грецько-українських товариств, студій, клубів, школи, поява української греко-католицької парафії. Показовий той факт, що вся російськомовна преса Греції має українську сторінку. В країні стали традиційними Дні української культури та освіти, представники ді- аспори сприяють іх проведенню. Українці Греції роблять важливий крок в напрямку консолідації та активізації своєї діяльності.55 Цьому сприяла політика України щодо осіб українського походження, які за своїм пра- вовим статусом є громадянами інших держав і з точки зору міжнародного права розглядаються як національна меншина, формується із урахуван- ням усіх її зобов’язань перед світовим співтовариством у відповідності із міжнародними стандартами в галузі прав людини, законодавством зару- біжних країн, а також власним.56 Підсумовуючи, треба зазначити, що не враховуючи порівняно невелику кількість етнічних українців, які легально проживають у Греції, зв'язок основної маси українців з цією країною носить постійний характер. Україна в європейському та світовому культурному просторі 225 Українська громада не має помітного впливу на суспільно-політичне життя Греції. Водночас за роки проживання в країні українськими гро- мадськими організаціями накопичено чималий досвід громадсько-сус- пільної та культурно-освітньої діяльності, спрямованої на плекання української культури, звичаїв і традицій, збереження національної само- бутності та етнічної ідентичності, поширення позитивного іміджу України в Греції. Україна послідовно піклується про створення необхідних умов для духовно-культурного обміну із зарубіжними українцями, розширення його обсягів, заохочує державні, громадські організації до здійснення спільних програм, організує проведення різноманітних заходів. 1 Табачник Д. В., Попов Г. Д. Українці зарубіжжя та Україна: Довідник. — Київ, 2007. — С. 5 2 Annual Yearbook. Greece in 2001. — Athens, 2002. — P. 100. 3 Євтух В. Б., Ковальчук О. О. Українці в Канаді. — Київ, 1993 4 Пирожков С., Малиновская Е., Хомра А. Внешние трудовые миграции в Украине: социально-экономический аспект. — К., 2003. 5 Хомра О. Структура і напрями потоків населення України — К.: МОМ, 1998 // www. dep.kiev.ua. 6 Ступницький О. І. Міжнародна міграція робочої сили та механізми її регулю- вання: навчальний посібник. — К., 2004. 7 Корнієнко Б. І.Спогади посла (перші кроки Української дипломатії). — Київ, 2005. 8 Самохвалов В. — Українська діаспора в Греції: зародження, проблеми і перспек- тиви. // Асоціація українців Греції. — Афіни, 2001. — С. 4. 9 Терентьєва Н. А.Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (ХIX–ХХ вв.). — К., 1999. 10 Слюсаренко О. О., Терентьєва Н. О. Торгово-економічні зв’язки України і Гре- ції: історичін традиції та сьогодення. — К., 2005. 11 Тищенко А. В. Українська громада в Греції: тенденції та проблеми розвитку. //Вістник Дипломатичної академії України. — 2008. — № 11. 12 Конопацький Є. А. Україна-Греція: шляхи співпраці. //Трибуна. –2001. — № 3–4. С. 31; Він же Україна-Греція: глибокі корені дружних зв’язків. //Політика і час. — 2002. — № 9. — С. 31. 13 Дубчак Г О. Українсько-грецькі культурні зв’язки на межі ІІІ тисячоліття (історичний хронограф)//Вістник Дипломатичної академії України. — К., 2003. — Вип. 10. — Ч. 1. 14 Прот. Иоанн Вернесос. Новые чудеса Св. Иоанна Русского. — Афины, 2000. 15 Малышев Владимир. — Русские в Греции. — Афины, 2002 — С. 52–53. 16 Пінчук С. П. — Іван Вишенський: життя і творчість. — Київ, 1968. — С. 5. 17 Grishin Alexander. Barskys accout of the monasteries of Cyprus: a Ukrainian pilgrim in еarly eighteenth century Cypsus. //Modern Greek Studies yearbook. — 1994–1995. — Vol. 10–11. — P.20. 18 Малышев Владимир. — Русские в Греции. — Афины, 2002 — С. 15–18. 226 Наталія Терентьєва 19 «Странствия пешеходца Василия Григоровича-Барского — Плаки-Аябова, уро- женца киевского, монаха антиохийского. Путешествие к святым местам в Европе, Азии и Африке находящимся, предпринятое в 1723, и оконченное в 1747 году, им самим писанное, ныне же на иждивении его светлости князя Григория Александро- вича Потемкина, для пользы общества изданное в свет, под смотрением надворного советника, правящего должность директора над новороссийским училищем, Воль- наго российскаго собрания при Императорском Московском университете и Воль- наго экономическаго общества в Санкт-Петербурге члена Василья Григорьевича Рубана, — СПб.: При Имп. Акад. Наук, 1778. — XII, 796 с.» 20 Одним з відомих видань є книга під редакцією Н. П. Борсукова «Странствова- ния Василия Григоровича-Барского по святым местам Востока с 1723 по 1747 г.», над- рукована Православним Палестинським товариством в 1886–1887 роках. 21 Довженко В. П І. Ніщинський. — Київ, 1955. — С. 6. 22 Державний архів Одеської області. — Фонд 45. — Оп. 4. — Спр. 2591. — А. 89. 23 Вихідці з України так само, як греки-понтійці з Кавказу, мали назву «еллінороси» або «руські». Так, в м. Афини є мікрорайон «Елліноросон» (район «греко-росіян»), де проживають греки, росіяни, українці та представники інших національностей. 24 Ιωτη Ξανθη. Η Μεταναστευση προς την Ελλαδα. — Αθηνα: Ινστιτουτο ∆ιεθνων Σχεσεων, 1993. — Σ. 23. 25 Кількість греків-репатріантів була збільшена у декілька разів грецькими медіа та політичними партіями, однак точна цифра була названа міністром внутрішніх справ К. Скандалідіосом в інтерв’ю газеті «Омонія», зам міністра закордонних справ Г. Ніо- тісом в інтерв’ю газеті «Елефтеротіпія» та представниками деяких понтійських то- вариств. 26 Павлідіс М. — Домоклов меч депортации... //Омония (Афінський міжнародний щотижневик). — 2001. — 22-28 ноября . 27 Самохвалов В. — Українська діаспора в Греції: зародження, проблеми і перс- пективи. // Асоціація українців Греції. — Афіни, 2001. — С. 4. 28 Migration in the CIS 1997–1998.// Data of the International Organization of Migra- tion, 1999. — p. 161. 29 Πετριωτη Ξανθη. Η Μεταναστευση προς την Ελλαδα. — Αθηνα; Ινστιτουτο ∆ιεθνων Σχεσεων, 1993. — Σ, 82. 30 Грецька імміграційна політика під загрозою. //Омонія (Афінський міжнародний щотижневик). — 2002. — 17–23 січня. 31 За даними представників української діаспори, їх кількість є більш 60 000 осіб усіх категорій іммігрантів. 32 Четверта хвиля еміграції: регіональні особливості //Довідник Інституту дослід- жень діаспори. — Київ, 2005. — С. 8 33 Неодноразові спроби започаткування україномовного друкованого органу за- вершилися невдачами у зв’язку із браком фінансування. Періодичне видання щотиж- невика «Вісник- Аггеліафорос» припинилося у 1999 р., в наступні роки стали вихо- дити ювілейні або тематичні номера щотижневика. Окремі україномовні матеріали на прохання Посольства України або українських громадських товариств друкують грецькі російськомовні щотижневики «Омонія» та «Афини інфо». 34 «Вісник- Аггеліафорос» — перша друкована ластівка греко-української дружби». // Вісті з України. — 1998. — 12 лютого. — С. 8. Україна в європейському та світовому культурному просторі 227 35 Існування громади — це вимога часу //Вісник- Аггеліафорос . — 1999. — 8 січня. — №. 26 — С. 30. 36 Попова Наталия. Украиское общество для всех желающих.//Российский вест- ник. — 2003. — 3–10 сентября. 37 Вісник-Аггеліафорос. — 1999. — 7 квітня — С. 3 38 Віталій Чеков. Українські журавлі повертаються додому// Афіни плюс. — 2001. — 13 вересня. 39 Омония. (Афінський міжнародний щотижневик). — 2001. — 11–17 листопада. 40 День. — 2002. — 15 січня. 41 ∆ιαχρονικες σχεσεις Ελλαδασ-Ουκρανιας. // Η Εφηµεριδα Ειδηση. — 2002. — Μαιος. — Τευχος 30. 42 Попова Наталия. Дружбе — 2500 лет. // Омония (Афінський міжнародний що- тижневик). — 2002 . — 1–7 травня. 43 Глушко Наталья. Все краски Украины. //Омония (Афінський міжнародний що- тижневик). — 2002. — 11–17 вересня. 44 Сонячна Еллада широ вітала українців. //Жіночій світ. — 2003. — Ч.2. — С.16 45 Глушко Наталья. Все краски Украины. //Омония (Афінський міжнародний що- тижденник). — 2002. — 11–17 вересня. 46 «Вісник- Аггеліафорос». — 2003. — 3 вересня — С. 1 47 Омония. (Афінський міжнародний щотижневик). — 2003. — 16–22 квітня. 48 Український форум. — 2007. — 7 березня 49 Черкашина Марина. Дорога завдовжки в долю / Дзеркало тижня. — 2001. — 14 — 20 липня. — № 26 (350). 50 Чекан Олена. І музика небес, і музика лісів. Хоровий фестиваль «Співочий собор» переїхав до Києва // Україна Молода. — 2004. — 25 вересня. — № 179. 52 Омония. (Афінський міжнародний щотижневик). — 2002. — 16–22 жовтня. 52 Омония. (Афінський міжнародний щотижневик). — 2003. — 5–11 березня . 53 Омония. (Афінський міжнародний щотижденник). — 2003. — 1–7 березня . 54 Омония (Афінський міжнародний щотижневик). — 2001. — 2–8 травня. 55 Самохвалов В. Українська діаспора в Греції: зародження, проблеми і перспек- тиви. // Асоціація українців Греції. — Афіни, 2001. — С. 4. 56 Основи етнодержавознавства. / за ред. Юрія Римаренка. — Київ, 1997. — С. 635–636. 228 Наталія Терентьєва

Українсько–грецькі культурні зв’язки: формування та культурне життя діаспори в Греції

Репозитарії

Схожі ресурси