9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення

Представлено попередні результати двох проектів із дослідження церемоній відзначення в Україні 9 травня, проведених 2014–2015 рр. у Києві, Донецьку та Одесі. Завданням цих проектів було шляхом зовнішнього спостереження та коротких інтерв’ю з’ясувати у присутніх на врочистих заходах їхнє ставлення...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автори:	Пастушенко, Т.В., Титаренко, Д.М., Чебан, О.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Історичні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129966
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення / Т.В. Пастушенко, Д.М. Титаренко, О.І. Чебан // Український історичний журнал. — 2016. — № 3. — С. 106-124. — Бібліогр.: 75 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-129966
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1299662018-02-04T03:02:54Z 9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення Пастушенко, Т.В. Титаренко, Д.М. Чебан, О.І. Історичні студії Представлено попередні результати двох проектів із дослідження церемоній відзначення в Україні 9 травня, проведених 2014–2015 рр. у Києві, Донецьку та Одесі. Завданням цих проектів було шляхом зовнішнього спостереження та коротких інтерв’ю з’ясувати у присутніх на врочистих заходах їхнє ставлення до цього дня та пов’язаних із ним місць пам’яті. У центрі уваги дослідників перебували такі питання: як змінилися публічні презентації відзначення Дня перемоги, яку роль у цих нововведеннях відіграє громадянське суспільство, яке ставлення до нових практик у безпосередніх учасників заходів? This article presents the preliminary results of two research projects about celebration of Victory Day (9 May) in Ukraine in 2014–2015 at Kyiv, Donets’k and Odesa. The projects’ objective was to get to know from participants at the ceremony their attitude to Victory Day and related memory places. The research collected the data by surveillance and short interviews. Altogether, in Ukraine, researches recorded over a hundred interviews during 2014 and 2015. The main attention was paid to the next issues: which way changed the public presentation of Victory Day, what role in these innovations belongs to civil society and what attitude to new practices has the direct participants of the holiday. 2016 Article 9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення / Т.В. Пастушенко, Д.М. Титаренко, О.І. Чебан // Український історичний журнал. — 2016. — № 3. — С. 106-124. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129966 335.018[06.072:06.078 ](477)«2014/2015» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Пастушенко, Т.В. Титаренко, Д.М. Чебан, О.І. 9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення Український історичний журнал
description	Представлено попередні результати двох проектів із дослідження церемоній відзначення в Україні 9 травня, проведених 2014–2015 рр. у Києві, Донецьку та Одесі. Завданням цих проектів було шляхом зовнішнього спостереження та коротких інтерв’ю з’ясувати у присутніх на врочистих заходах їхнє ставлення до цього дня та пов’язаних із ним місць пам’яті. У центрі уваги дослідників перебували такі питання: як змінилися публічні презентації відзначення Дня перемоги, яку роль у цих нововведеннях відіграє громадянське суспільство, яке ставлення до нових практик у безпосередніх учасників заходів?
format	Article
author	Пастушенко, Т.В. Титаренко, Д.М. Чебан, О.І.
author_facet	Пастушенко, Т.В. Титаренко, Д.М. Чебан, О.І.
author_sort	Пастушенко, Т.В.
title	9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення
title_short	9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення
title_full	9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення
title_fullStr	9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення
title_full_unstemmed	9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення
title_sort	9 травня 2014–2015 рр. в україні: старі традиції – нові церемонії відзначення
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Історичні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/129966
citation_txt	9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення / Т.В. Пастушенко, Д.М. Титаренко, О.І. Чебан // Український історичний журнал. — 2016. — № 3. — С. 106-124. — Бібліогр.: 75 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT pastušenkotv 9travnâ20142015rrvukraínístarítradicíínovíceremoníívídznačennâ AT titarenkodm 9travnâ20142015rrvukraínístarítradicíínovíceremoníívídznačennâ AT čebanoí 9travnâ20142015rrvukraínístarítradicíínovíceremoníívídznačennâ
first_indexed	2025-07-09T12:35:03Z
last_indexed	2025-07-09T12:35:03Z
_version_	1837172790949576704
fulltext	Український історичний журнал. – 2016. – №3 Пам’ять, або традиція, передається наступним поколінням не текстуаль- ним шляхом, а через ритуали1. Одночасно свята й ритуали є засобом здійснення політики, а також інтеґрації людей до суспільства. 9 травня – одне з небага- тьох радянських свят, яке продовжують активно відзначати в Україні та інших країнах колишнього СРСР. Соціологічні опитування, проведені в нашій кра- їні у квітні 2013 р., показали, що 82% респондентів уважають День перемоги великим святом2. У 2016 р. на запитання, сформульоване дещо інакше («Яке для вас свято найпопулярніше?»), 9 травня назвали таким 35% опитаних3. Для сучасної України, територія якої остаточно сформувалася якраз під час цього світового збройного протистояння, характерний різноманітний досвід війни, який передбачає різну пам’ять про ці події. В українському суспільстві виникла своєрідна конкуренція серед різних категорій її «жертв» та «героїв», котрі вою- вали як у складі Червоної армії, на боці союзників, так і у формуваннях нацист- ської Німеччини, або ж позиціонували себе «борцями за незалежну Україну». * Пастушенко Тетяна Вікторівна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, відділ історії України періоду Другої світової війни; e-mail: tetiana_p@ukr.net Титаренко Дмитро Миколайович – доктор історичних наук, доцент, професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Донецького юридичного інституту МВС України (на час проведення в деяких районах Донецької й Луганської областей антитерористичної операції навчальний заклад переведено до м. Кривий Ріг); e-mail: titarenko_tit@ukr.net Чебан Олена Іванівна – маґістр історії, викладач НВК «Хабад» (Одеса); e-mail: luna-lena@uk.net ** У статті використано матеріали, зібрані для публікації: Pastushenko Т. The War of Memory in Times of War: 9th of May Celebrations in Kyiv in 2014–2015 // The Burden of the past: History, memory and identity in contemporary Ukraine / Eds. A.Wylegała (у друку). 1 Коннертон П. Як суспільства пам’ятають. – К., 2004. – С.158. 2 День победы: Пресс-релиз «Research & Branding Group» [Електронний ресурс]: http://rb.com. ua/PR_Pobedy_2013.pdf 3 Ставлення українців до державних свят: Прес-реліз Київського міжнародного інституту со- ціології [Електронний ресурс]: http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=619&page=1 УДК 335.018[06.072:06.078 ](477)«2014/2015» Т.в.ПаСТушенКо, Д.М.ТиТаренКо, о.І.ЧеБан * 9 ТРАВНЯ 2014–2015 рр. В УКРАЇНІ: СТАРІ ТРАДИЦІЇ – НОВІ ЦЕРЕМОНІЇ ВІДЗНАЧЕННЯ Представлено попередні результати двох проектів із дослідження церемоній відзначення в Україні 9 травня, проведених 2014–2015 рр. у Києві, Донецьку та Одесі. Завданням цих проектів було шляхом зовнішнього спостереження та ко- ротких інтерв’ю з’ясувати у присутніх на врочистих заходах їхнє ставлення до цього дня та пов’язаних із ним місць пам’яті. У центрі уваги дослідників пе- ребували такі питання: як змінилися публічні презентації відзначення Дня перемоги, яку роль у цих нововведеннях відіграє громадянське суспільство, яке ставлення до нових практик у безпосередніх учасників заходів? Ключові слова: Друга світова війна, політика пам’яті, меморіальні церемонії та ритуали, День перемоги. Український історичний журнал. – 2016. – №3 1079 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення Це стало приводом для політиків і дослідників говорити, що пам’ять про вій- ну – причина «розколу суспільства» й нової «війни за війну»4. Для Російської Федерації перемога у «Великій Вітчизняній війні» на сьо- годнішній день – головний символ, який інтеґрує націю, найбільш значущий епізод в історії Росії, основний образ національної свідомості5. Соціологи від- значають неухильне нарощення символічної ваги цієї події в російському сус- пільстві, особливо після обрання президентом В.Путіна. Перемога над нациз- мом стала також одним із центральних компонентів концепції «російського світу» («русского мира»), а пам’ять про радянське минуле слугує важливим ле- ґітимізуючим чинником сучасного домінування Москви над пострадянським простором6. Конфлікт інтерпретації пам’яті про війну відобразився й на традиції від- значення в пострадянських країнах перемоги над нацистською Німеччиною. Особливо відчутні зміни в комеморативній практиці України відбулися після подій Євромайдану 2013–2014 рр., російської анексії Криму та початку воєнних дій на Донбасі. Нижче буде представлено результати двох проектів досліджен- ня святкування дня 9 травня в Україні. У 2014 р. німецький історик Й.Гелльбек виступив ініціатором проекту «Історія та діалог в Україні: Документаційний проект про 9 травня», під час якого шестеро українських істориків та стіль- ки ж фотографів, а також французький фотохудожник Е.Ґорлан працювали в Києві, Одесі, Харкові, Львові й Донецьку, спостерігаючи та записуючи короткі інтерв’ю з учасниками заходів7. У 2015 р. ця ж група істориків з України при- єдналася до міжнародного проекту «Перемога – свобода – окупація: Військові меморіали й церемонії пам’яті, присвячені 70-й річниці завершення Другої сві- тової війни в постсоціалістичній Європі» (керівники – М.Ґабович, К.Махотіна), який реалізовувався у двадцяти містах Східної Європи та в Росії8. Завдання в обох проектів були схожими: шляхом зовнішнього спостереження та коротких інтерв’ю з’ясувати у присутніх на церемоніях їхнє ставлення до свята та місць 4 Wylegała A. Podzielona czy zróżnicowana? Jeszcze raz o pamięci społecznej na Ukrainie (z toż- samością w tle) // Kultura i Społeczeństwo. – 2015. – №2. – S.99–116; Гриневич В. Війна за війну // Критика. – 2012. – Червень [Електронний ресурс]: http://krytyka.com/ua/articles/viyna-za-viynu; Журженко Т. «Чужа війна» чи «спільна Перемога»? // Там само. – 2011. – Червень [Електронний ресурс]: http://krytyka.com/ua/articles/chuzha-viyna-chy-spilna-peremoha; Jilge W. The Politics of History and the Second World War in Post-Communist Ukraine (1986/1991 – 2004/2005) // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. – Bd 54. – München, 2006. – S.50–81. 5 Див.: Гудков Л. «Память» о войне и массовая идентичность россиян // Неприкосновенный запас. – 2005. – №2/3 (40/41) [Електронний ресурс]: http://magazines.russ.ru/nz/2005/2/gu5.html 6 Вавжонек М. Місце та роль православ’я у концепції «руського мира» // Схід – Захід. – Вип.16/17: Нео-анти-колоніалізм vs нео-імперіалізм: релевантність постколоніального дискурсу на пострадянському просторі / За ред. Г.Грінченко, Т.Дзядевич. – Х., 2013. – С.311. 7 Hellbeck J., Gourlan E. Victory Day in Ukraine // Eutopia: Ideas for New Europe [Електронний ресурс]: http://eutopiamagazine.eu/en/jochen-hellbeck/columns/victory-day-ukraine 8 Див.: Gabowitsch M. Der Tag des Sieges // Stuttgarter Zeitung. – 2015. – 5 May. – S.6; Hellbeck J. Das zerklüftete Gedenken // Frankfurter Allgemeine Zeitung [Електронний ресурс]: http://www.faz.net/aktuell/politik/die-gegenwart/70-jahre-nach-dem-zweiten-weltkrieg-zerklueftetes- gedenken-13572281.html; Makhotina E. Der 9. Mai in Berlin: Gedenkfeier als Protest und Selbstvergewisserung // Erinnerungskulturen Erinnerung und Geschichtspolitik im östlichen und süd- östlichen Europa [Електронний ресурс]: http://erinnerung.hypotheses.org/144; Pastushenko T. Der 9. Mai in Kiew: Krieg der Erinnerung in «Friedenszeiten» // Ibid [Електронний ресурс]: http:// erinnerung.hypotheses.org/297 Український історичний журнал. – 2016. – №3 108 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан пам’яті. Загалом в Україні впродовж 2014–2015 рр. було записано понад сто інтерв’ю. Оскільки матеріали проекту ще опрацьовуються, у цій статті зосеред- имо увагу на подіях у Києві, Донецьку та Одесі, в яких автори брали безпосе- редню участь. Історичний екскурс у відзначення 9 травня Історія дня 9 травня у СРСР та пострадянських країнах лише нещодавно стала предметом наукових студій9. Більшість досліджень політики пам’яті про Другу світову війну зосереджуються або на репрезентації цієї події в публіч- ному просторі, або загалом на вивченні свят (радянських, пострадянських)10. Узагальнюючих праць, котрі представили б особливості відзначення Дня пе- ремоги в Україні, поки що немає11. Вітчизняні автори фокусуються переважно на вивченні локальної динаміки святкування (наприклад у Харкові), або на подіях у коротких хронологічних проміжках12, не розглядаючи сценаріїв цього свята у всій діахронічній ретроспективі 1946–2016 рр. Відзначення Дня перемоги в нашій країні пов’язане з традицією відзна- чення цієї дати у СРСР. Умовно її можна розділити на три періоди. Перший починається 8 травня 1945 р., коли указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня було оголошене «Днем всенародного торжества – святом Перемоги»13. Від грудня 1947 до травня 1965 рр. це державне свято не мало статусу вихід- ного дня, але саме у цей час започатковуються традиції покладання квітів до могил «Невідомому солдату», запалювання біля них «вічних вогнів», органі- зації зустрічей школярів з учасниками війни тощо. Від квітня 1965 р., коли День перемоги було проголошено вихідним, і до розпаду СРСР тривав дру- гий період, котрий характеризувався розквітом культу «Перемоги у Великій Вітчизняній війні» як найвищого досягнення радянського суспільства. Третій період триває в наш час і знаменується трансформаціями врочистих церемо- ній 8–9 травня в пострадянських і постсоціалістичних країнах. Пересічний сценарій відзначення 9 травня у СРСР складався з воїнських церемоній, присвячених пам’яті загиблих на війні, та вшанування живих ве- теранів. У Києві, наприклад, від 1965 р. й до сьогоднішнього дня залишився в незмінному вигляді офіційний ритуал покладання квітів до обеліску Слави й могили Невідомого солдата, інших пам’ятників, пов’язаних із війною. У цей 9 Див. тематичний випуск журналу «Неприкосновенный запас» (2015, №3) та вступну статтю: Габович М. Памятник и праздник: этнография Дня Победы [Електронний ресурс]: http://magazines.russ.ru/nz/2015/3 10 Rolf M. Das sowjetische Massenfest. – Hamburg, 2006. 11 Svet A. Staging the Transnistrian Identity Within the Heritage of Soviet Holidays // History and Anthropology. – 2013. – Vol.24. – №1. – Р.98–116 [Електронний ресурс]: http://dx.doi.org/10.1080/0 2757206.2012.759326 12 Yekelchyk S. The Leader, the Victory, and the Nation: Public Celebrations in Soviet Ukraine under Stalin (Kiev, 1943–1953) // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas: Neue Folge. – Bd 54. – H.1 (2006). – S.3–19; Журженко Т. «Чужа війна» чи «спільна Перемога»? Націоналізація пам’яті про Другу світову війну на україно-російському прикордонні // Україна модерна. – 2011. – №18. – С.100–126; Склокіна І. Офіційна радянська політика пам’яті про нацистську окупацію України (за матеріалами Харківської області 1943–1989 рр.): Дис. ... канд. іст. наук. – К., 2014. 13 [Електронний ресурс]: http://base.garant.ru/198106/#friends#ixzz3wMQduQJ7 Український історичний журнал. – 2016. – №3 1099 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення день, або напередодні, проходили врочисті збори представників органів влади за участі ветеранів війни, на вулицях організовували колективні частування «солдатською кашею», виступали самодіяльні та професійні артисти, завершу- вав день святковий салют. Лише в окремих випадках День перемоги над на- цизмом відзначали проведенням військових парадів. У Москві, зокрема, вони відбувалися тричі: в ювілейні 1965, 1985, 1990 рр.14 У радянському Києві такі паради проходили в 1965, 1990 рр. Інколи на Хрещатику відбувалися ще й де- монстрації ветеранів, а також мітинґ або військово-спортивна вистава на цен- тральному стадіоні столиці УРСР (1975, 1985 рр.). Загалом, як зазначає у своє- му дослідженні І.Склокіна, упродовж радянського часу характер святкування змінювався й у брежнєвський період з’являлося дедалі більше елементів роз- ваг і споживання15. Натомість європейські традиції комеморації 8 травня ро- били наголос на скорботі, передбачали участь у релігійних службах у пам’ять про загиблих на війні. Центральним елементом радянської святкової системи залишалися річниці «Жовтневої революції» (7 листопада) та «Міжнародний день солідарності трудящих» (1–2 травня) – саме у ці дні щорічно проводилися масові демонстрації та військові паради16. Тобто День перемоги певною мірою конкурував зі «старими» «червоними» датами й не мав універсального значен- ня в радянському святковому календарі17. Розпад СРСР призвів до поступових змін культурного ландшафту в ко- лишніх союзних республіках, переосмислення святкових дат і церемоній. У Росії відбулася інкорпорація 9 травня до національного святкового кален- даря. Починаючи з 1995 р. щорічно на Красній площі військові паради орга- нізовувалися винятково 9 травня (а не, скажімо, 12 червня – на День Росії)18. Із 2008 р. на цих парадах почали демонструвати сучасну військову техніку. Поступово відбулося перетворення Дня перемоги на одне з центральних свят, яке сиґналізувало про «могутність», а також амбіції Москви на роль ґлобаль- ного геополітичного гравця, апелюючи саме до перемоги СРСР над німець- ким націонал-соціалізмом19. У пострадянській Україні 1995 та 2010 рр. на 9 травня було організовано два паради за участі підрозділів збройних сил20. 14 Див. номери газети «Радянська Україна» за 10 травня 1965, 1985, 1990 рр. 15 Склокіна І. Офіційна радянська політика пам’яті про нацистську окупацію України (за матеріалами Харківської області 1943–1989 рр.). – С.153. 16 Рольф М. Советские массовые праздники. – Москва, 2009. – С.141. 17 Yekelchyk S. The Leader, the Victory, and the Nation: Public Celebrations in Soviet Ukraine under Stalin (Kiev, 1943–1953). – S.3–19; Tumarkin N. The Living and the Dead: The Rise and Fall of the Cult of WWII in Russia. – New York, 1994; Weiner A. Making Sense of War: The Second World War and the Fate of the Bolshevik Revolution. – Princeton, 2001. 18 На державне свято Російської Федерації – День Росії (12 червня) – військовий парад про- водився лише один раз, у 2003 р. 19 Рольф М. Советские массовые праздники. – С.352. 20 Урядовий кур’єр. – 1995. – 11 травня; 2010. – 12 травня. Починаючи з 1994 р. в Києві запо- чатковано традицію проведення військових парадів 24 серпня – до Дня незалежності України. Загалом уже відбулося 12 таких заходів, у тому числі 8 – за президентства Л.Кучми (1994– 2005 рр.), 2 – за часів В.Ющенка (2005–2010 рр.). У період перебування на найвищій держав- ній посаді В.Януковича (2010–2014 рр.) паради до Дня незалежності не проводилися, натомість 2010 р. з нагоди 65-ї річниці «Перемоги у Великій Вітчизняній війні» церемоніальні проходжен- ня військ відбулися в Києві, Одесі, Севастополі та Керчі. Після анексії Кримського півострова й початку воєнних дій на Донбасі в Києві відновилася традиція військових парадів на Хрещатику з нагоди головного державного свята нашої країни. Український історичний журнал. – 2016. – №3 110 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан Загалом збереглися універсальні елементи святкування, тобто ритуал пам’яті загиблих і заходи зі вшанування ветеранів. Залишилася без змін традицій- на радянська естетика та музичний супровід урочистостей, утім обов’язковим символічним елементом став державний прапор України. Окрім цього дня до офіційного календаря поступово було включено інші дати, пов’язані з подіями Другої світової війни на території України, як-от День пам’яті жертв Бабиного Яру (з 1991 р.)21, річниця визволення від «німецько-фашистських загарбників» України та Києва, День партизанської слави (з 2001 р.), Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту (з 2012 р.). Поступово, під впливом активізації святкувань у Росії, із 2000 р. офіцій- ний сценарій загальнодержавних заходів на 9 травня в Києві та інших містах України обов’язково включав урочисту ходу ветеранів по центральних вули- цях22. Прихід до влади 2010 р. В.Януковича позначився проведенням на День перемоги, уперше за 15 останніх років, масштабного військового параду, коли Хрещатиком крокували 3 тис. українських солдатів та майже 200 військово- службовців із Росії й Білорусі, а також 17 військових оркестрів23. У цей день паради відбулися в Одесі, Севастополі, Керчі. У 2011–2013 рр. у центрі сто- лиці почали організовувати військово-історичні театралізовані шоу, в яких брали участь активісти громадських організацій. Загалом для пострадянської України характерна фраґментація святкового ландшафту та його надзвичай- на політизація. Це виявлялося в роздробленості суспільства й децентралізо- ваній хореографії міського свята. Наприклад, у 2013 р. після офіційної цере- монії по центральних вулицях Києва свої демонстрації провели ліві партії та об’єднання – під партійними політичними гаслами, прапорами з радянською символікою. Натомість представники демократичної опозиції провели окрему церемонію покладання квітів до могили Невідомого солдата. У Донецьку цен- тральним святковим дійством стало масове (до 2 тис. учасників) виконання пісні «День Перемоги»24, а у Дніпропетровську пройшов військовий парад і відбулася хода «Безсмертного полку»25. У Львові ж на День перемоги міська влада взагалі заборонила проводити будь-які масові публічні акції26. Усе це свідчило про нездатність конкуруючих груп досягти компромісу або монополі- зувати символічні (та матеріальні) ресурси для закріплення своєї версії мину- лого27. З іншого боку, конфлікти навколо інтерпретації історії Другої світової війни та проведення врочистих заходів інспірувалися не лише внутрішніми 21 Від вересня 1991 р. щороку відбувається церемонія покладання квітів у Бабиному Яру (виступ Л.Кравчука на мітинґу-реквіємі, присвяченому 50-річчю трагедії, див.: Демократична Україна. – 1991. – 8 жовтня; Київська правда. – 1991. – 8 жовтня). 22 Хрещатик. – 2000. – 11 травня. 23 [Електронний ресурс]: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1651/378/58261/ 24 [Електронний ресурс]: http://tsn.ua/ukrayina/u-donecku-tisyachi-lyudey-zaspivali-dlya-rekordu- den-peremogi-293609.html 25 [Електронний ресурс]: https://www.youtube.com/watch?v=UnCc5I9TT_Y; http://www.unian. net/politics/785821-po-ulitsam-dnepropetrovska-proshla-kolonna-bessmertnogo-polka.html 26 9 травня 2011 р. у цьому місті відбулися сутички між демонстрантами з георгіївськими стрічка- ми та червоним прапором і членами партії «Свобода». Напередодні Верховна Рада України ухвали- ла закон, який зобов’язував використовувати радянську символіку під час відзначення 9 травня. 27 [Електронний ресурс]: http://krytyka.com/ua/articles/chuzha-viyna-chy-spilna-peremoha?page =2#sthash.34htMeVV.dpuf Український історичний журнал. – 2016. – №3 1119 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення чинниками, але і прямим втручанням із боку Російської Федерації. Від по- чатку 2000-х рр. відзначення Дня перемоги фактично стало для українських президентів «тестом на лояльність»28, а геополітична боротьба за гегемонію на пострадянському просторі маскувалася під конфлікт історичних наративів про війну й описувалася мовою війни. «Велика Вітчизняна» vs «Друга світова» Після подій Євромайдану (осінь 2013 – зима 2014 рр.) «війна пам’яті» пере- містилася з політичного простору у сферу збройного конфлікту, сторони якого намагалися використовувати наративи часів минулої війни для ідеологічно- го супроводження своїх дій. Російські медіа представляли Майдан не просто «американською інтриґою», але свого роду реінкарнацією ворога, ототожнюва- ли сучасну Росію з СРСР, який «переміг» нацизм, тож «нащадки переможців» мають «захистити світ» від «фашистів» із Майдану29. Як пропаґандистські при- води для цього використовували візуальні образи С.Бандери та Р.Шухевича, стосовно яких у російському публічному дискурсі склався стійкий стереотип «пособників фашистів», вихоплені телекамерами праворадикальні гасла як нібито такі, що визначали протестне обличчя Майдану, а також відверто про- вокаційні кроки певних політичних сил, пов’язані з меморіальним простором (наприклад, демонтаж 22 лютого 2014 р. пам’ятника радянському солдатові на площі Ринок у Стрию Львівської обл., що не схвалювали, до речі, і самі місцеві мешканці30). Натомість учасники протестних акцій черпали бойову риторику з українського національно-визвольного руху. На Майдані лунали повстанські та стрілецькі пісні, а оунівське привітання: «Слава Україні! – Героям слава!» стало загальновживаним. Риторику «Великої Вітчизняної війни» використовував російський прези- дент В.Путін як «історичні арґументи» для виправдання анексії Кримського півострова, конструювання «Новоросії» та ідеологічного забезпечення роз- в’язаних Москвою воєнних дій на сході України. Історико-емоційний місток від «Великої Вітчизняної» до сучасних боїв на Донбасі відіграє провідну роль в обґрунтуванні необхідності війни перед населенням тимчасово окупованих проросійськими незаконними збройними формуваннями районів Донецької та Луганської областей. Показове у цьому плані «привітання» на 9 травня 2015 р. ватажка донецьких бойовиків О.Захарченка, яке рясніє красномовни- ми штампами на зразок «ворога, що ступив на нашу землю», «фашизму, ко- трий підняв голову», «загарбників, які знову хочуть нас знищити» й т.ін. В українських і світових медіа російська аґресія також отримала оцінку з погляду розгортання подій Другої світової війни. Але наголос робився не на 28 Zhurzhenko T. Russia’s never-ending war against “fascism” (Memory politics in the Russian-Ukrainian conflict) [Електронний ресурс]: http://www.eurozine.com/articles/2015-05-08-zhurzhenko-en.html 29 Портнов А. «Великая Отечественная война» 2014–2015 // Уроки истории: XX век [Електронний ресурс]: http://urokiistorii.ru/node/52475 30 Див.: [Електронний ресурс]: http://lviv24.at.ua/news/v_striju_demontuvali_pam_96_jatnik_ radjanskomu_soldatu/2014-02-23-2808); інтерв’ю від 29 вересня 2015 р., учитель, 31 рік, м. Стрий, залізничний вокзал (аудіоархів Д.Титаренка). Український історичний журнал. – 2016. – №3 112 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан перемозі 1945 р., а на співучасті СРСР у розв’язанні світового збройного кон- флікту в 1939 р. Окупація та анексія Криму напряму порівнювалася з аншлю- сом нацистською Німеччиною Австрії31, експансіоністська політика Росії – з поведінкою на міжнародній арені Третього Райху, а дії президента В.Путіна – з діями А.Гітлера32. У риторичному опису нинішньої війни з метою мобілізації населення з українського боку також нерідко використовуються мовні звороти з тезаурусу «Великої Вітчизняної». Так, у виступах командирів добровольчо- го формування «Азов» або керівників політичної організації «Правий сектор» присутні символічні посилання не лише на традицію Української повстанської армії, а й на радянський наратив. Президент України П.Порошенко неодно- разово називав сучасні події на сході нашої країни – «Вітчизняною війною». Дослідники пояснюють це перш за все сильною інерцією пізньорадянської освіти й масової культури, а також родинною пам’яттю про війну33. Історична риторика також показує, як минуле залишається елементом, інструментом, складовою частиною жорсткої політичної боротьби. Упродовж останніх років у суспільному просторі нашої країни тривали пу- блічні дискусії стосовно того, чи потрібно «конкурувати» з Росією за перемогу у війні, як відійти від мілітарного та «імперського» дискурсів про Другу світову?34 Окупація й анексія Криму, початок воєнних дій на Донбасі, які вже до весни 2015 р. забрали тисячі життів35, підштовхнули політикум до більш радикаль- них кроків у публічних презентаціях Другої світової війни. В указі Президента України від 24 березня 2015 р. про відзначення 8 травня як Дня пам’яті та при- мирення вперше з проголошення незалежності України війну з нацистською Німеччиною названо не «Великою Вітчизняною», а «Другою світовою». Також у документі визначалися основні форми увічнення перемоги над нацизмом та вшанування пам’яті жертв Другої світової війни, скасовувалася низка святко- вих заходів до 70-річниці Дня перемоги, запланованих ще 2013 р.36 У комплексі контрпропаґандистських заходів, спрямованих на формуван- ня нового політичного та ідеологічного ландшафту, слід розглядати ухвалення Верховною Радою 9 квітня 2015 р. чотирьох законів із декомунізації України37. 31 Зубов А. Это уже было: Мы на пороге полного разрушения системы международных до- говоров, экономического хаоса и политической диктатуры [Електронний ресурс]: http://www. vedomosti.ru/opinion/articles/2014/03/01/andrej-zubov-eto-uzhe-bylo 32 Мотиль О. Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження – К., 2009; Зайцев О. Фашизоїдна Росія [Електронний ресурс]: http://zaxid.net/news/showNews.do?fashizoyidna_ rosiya&objectId=1304364 33 Портнов А. «Великая Отечественная война» 2014–2015 [Електронний ресурс]: http:// urokiistorii.ru/node/52475 34 Ідеться, зокрема, про виступи й публікації письменниці та історика О.Стяжкіної, істори- ків В.Нахмановича, А.Портнова та ін. (див.: Інтерв’ю В.Нахмановича на Громадському радіо від 25.01.2015 р. [Електронний ресурс]: http://hromadskeradio.org/2015/01/25/yakshho-mi-vigrayemo- ideologichnu-viynu-todi-mi-vigrayemo-i-viynu-u-poli-vitaliy-nahmanovich; Інтерв’ю О.Стяжкіної для «Української правди» 12 лютого 2015 р. [Електронний ресурс]: http://life.pravda.com.ua/ person/2015/02/12/189239). 35 Див. текст виступу Президента України П.Порошенка у Верховній Раді України з наго- ди 70-ї річниці перемоги над нацизмом в Європі [Електронний ресурс]: http://tsn.ua/politika/ emociyna-promova-poroshenka-v-radi-do-richnici-peremogi-povniy-tekst-426136.html 36 [Електронний ресурс]: http://www.president.gov.ua/documents/1692015-18657 37 Ухвалені нормативні акти викликали критику з ліберальних, юридичних та інших по- зицій, у тому числі від фахових істориків із нашої країни та з-за кордону. Про дискусію, що Український історичний журнал. – 2016. – №3 1139 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення Усі вони мають безпосередній вплив на комеморативні заходи, пов’язані з Другою світовою війною, покликані слугувати деконструюванню комуністич- ної ідеології й леґітимізації нових соціокультурних практик38. Закон «Про уві- чнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 рр.» уста- лив щорічне відзначення на державному рівні 9 травня Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а 8 травня – Дня пам’яті та примирення39. Закон про борців за українську незалежність включив до цього кола учасни- ків визвольного руху, членів Організації українських націоналістів і бійців Української повстанської армії. Одночасно інший закон заборонив викорис- тання в політичних акціях нацистської та комуністичної символіки. Червоний мак vs георгіївська стрічка Символіка, пов’язана з пам’яттю про Другу світову війну, стала чітким мар- кером як для прихильників європейської інтеґрації, так і для носіїв проросій- ських (або прорадянських) настроїв. Під час подій Євромайдану 2013–2014 рр. учасники протестів використовували державні символи України, а також чер- воно-чорний прапор Організації українських націоналістів. Натомість основ- ною символікою так званого Антимайдану стали російський триколор, прапори Комуністичної партії України й «георгіївська стрічка», яку в попередні роки ви- користовували на День перемоги40. Після втечі президента В.Януковича при- хильники Кремля в Україні за її допомогою засвідчували опозиційність до нової влади, а під час окупації та анексії Кримського півострова, розгортання інспі- рованих Москвою бойових дій на сході України проросійські бойовики теж по- чали використовувати георгіївську стрічку. Таким чином навесні 2014 р. цей символ для значної частини українського суспільства набув неґативної коно- тації, стійко асоціюючись з антидержавною діяльністю. Хоча початковою ідеєю використання чорно-помаранчевої стрічки було збалансувати «офіціоз і пафос» державного свята, дати людям можливість «позначити» своє ставлення до Дня перемоги, висловити повагу та вдячність ветеранам-фронтовикам41. Напередодні 9 травня 2014 р. постало питання: чим замінити на тема- тичних телевізійних логотипах українських медіа «традиційну» георгіївську стрічку? Нову символіку, в основі якої була квітка маку, розробив харківський дизайнер С.Мішакін42, який узяв за основу «Remembrance Poppy» – відомий у світі знак пам’яті жертв воєнних конфліктів у вигляді червоного маку, і створив розгорнулася з цього приводу, див., напр.: [Електронний ресурс]: http://krytyka.com/ua/solutions/ opinions; http://krytyka.com/ua/articles/vidkrytyy-lyst-naukovtsiv-ta-ekspertiv-ukrayinoznavtsiv- shchodo-tak-zvanoho. Висновок Венеціанської комісії див.: http://www.venice.coe.int/webforms/ documents/?pdf=CDL-REF(2015)045-e 38 Motyl A. Kiev’s Purge: Behind the New Legislation to Decommunize Ukraine // Foreign Affairs. – 2015. – April 28 [Електронний ресурс]: https://www.foreignaffairs.com/articles/ukraine/2015-04-28/ kievs-purge 39 Водночас було визнано таким, що втратив чинність, ухвалений 2000 р. закон України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». 40 Ушакин С. Вспоминая на публике: Об аффективном менеджменте истории // Гефтер [Електронний ресурс]: http://gefter.ru/archive/13513 41 Там же. 42 [Електронний ресурс]: 3z.com.ua Український історичний журнал. – 2016. – №3 114 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан чіткий графічний малюнок, стилізований під квітку, схожу на криваву рану. Ідея полягала в тому, щоб не просто розробити нову атрибутику, а й запропо- нувати переосмислити у свідомості українців це «свято», змістивши акцент із пафосу перемоги на усвідомлення жахіть війни та на важливість збереження пам’яті про всіх загиблих43. У травневі дні 2014 р. новий логотип був присутній переважно на телее- кранах, а також офіційних урочистостях. З’явився він і у вигляді вуличних ґра- фіті в Києві, Одесі та інших українських містах. Саморобні стилізовані квітки маку можна було бачити на одязі людей у міському транспорті, просто на ву- лицях далеко від меморіальних місць. Водночас у візуальному просторі свята була ще широко представлена георгіївська стрічка. У Харкові 8 травня 2014 р. антиукраїнськи налаштовані представники різних громадських організацій, прихильники ідеї «федералізації України» розгорнули 100-метровий «георгі- ївський прапор», пройшовши ходою центральною вулицею міста – Сумською44. У Києві чорно-помаранчеву стрічку використовували представники організо- ваних груп лівого спрямування, її роздавали волонтери, і пересічні учасники врочистих заходів охоче прикрашали нею свій одяг. Характерною рисою свята в Донецьку 2014 р. стала відсутність національної символіки, виконання дер- жавного гімну з деякою технічною затримкою, тотальне домінування георгі- ївських стрічок, що набули значення своєрідного ідентифікатора у системах координат «свої – чужі», «свої – нейтральні», участь у мітинґу представників воєнізованих організацій проросійського спрямування, таких, як «Народне ополчення Донбасу», «Південно-східний фронт» та ін. У 2015 р. ситуація змінилася. Просування квітки маку отримало сприяння з боку держави. У Києві відбулися різноманітні акції за участі відомих осіб, на яких презентували й пояснювали її значення45. До поширення нової символі- ки підключилися комерційні структури, у сувенірних кіосках почали прода- ватися металеві значки, наклейки, жіночі прикраси у вигляді макової квітки. Безпосередньо 9 травня декілька десятків волонтерів пропонували святкову символіку всім бажаючим безкоштовно. Квіти маку зобразили на ювілейній монеті «70 років перемоги 1945–2015» та художній марці й конверті «Вічна пам’ять героям: 1941–1945». Нова символіка з’явилася на міських рекламних банерах і міжміських автомобільних трасах. Вінок із маків прикрасив навіть центральну 92-метрову скульптуру монументу Батьківщина-Мати в Києві. Візуально картина святкувань у Києві та Одесі 2015 р. нагадувала кар- навал. Люди були одягнуті в народні костюми, військові однострої різ- них часів, або прикрашали себе (іноді навіть своїх домашніх тварин) на- ціональною чи державною символікою. Можна було побачити всі можливі 43 Мішакін Сергій: «Квітка маку схожа на рану, чіпляти її на комірець – це як приміряти на себе постріл» // Українська правда: Життя [Електронний ресурс]: http://life.pravda.com.ua/ person/2014/05/15/168426/ 44 [Електронний ресурс]: http://www.radiosvoboda.org/content/article/25378993.html 45 7 травня 2015 р. за участі дружини й дітей президента П.Порошенка символіку маку презентували в «Мистецькому арсеналі». 1 травня на майдані Незалежності Київська міська державна адміністрація проводила флешмоб «Маки пам’яті»: демонструвалися різні способи власно ручного виготовлення значка «Квітка маку», відбувся невеличкий концерт, молоді люди з червоними й чорними повітряними кульками утворили квітку маку. Український історичний журнал. – 2016. – №3 1159 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення варіанти квіток маку, причому в різних частинах міста, не лише у зоні вро- чистих заходів. Із георгіївською стрічкою людей у Києві зустрічалося небагато. Можна було спостерігати винахідливість учасників свята в бажанні продемон- струвати георгіївську стрічку, коли вони несли нагороди воєнного часу (орден Слави чи медаль «За перемогу над Німеччиною») або стрічки радянської ґвар- дії. Деякі респонденти в інтерв’ю висловлювали бажання одягнути стрічку, але побоювалися конфліктів з іншими присутніми на святі, оскільки цей сим- вол відтепер асоціювався з російською аґресією та загибеллю тисяч людей. У візуальному просторі Донецька в 2015 р. спостерігалися схожі явища, лише в іншому символічному обрамленні. Тут була характерна своєрідна еклектика, присутність елементів «деенерівської», радянської та російської святкової символіки, що маркували простір, принаймні у центральній части- ні міста. Учасники святкових урочистостей і гулянь масово носили георгіїв- ські стрічки та прапорці «ДНР», фотографувалися в парку імені Щербакова з дівчатами – учасницями театралізованого номера, одягненими в радянську військову форму. Присутність святкової символіки була помітною також і на периферії: георгіївські стрічки у транспорті, прапорці й наклейки «ДНР», учнівські малюнки та привітання зі святом у навчальних, культурних закла- дах, на дверях під’їздів житлових будинків. Свідченням своєрідної реінкарна- ції культу Й.Сталіна як одного з «символів Перемоги» стало розміщення його портретів у парадному мундирі на рекламних площах центральної частини міста, біля театру опери й балету (зазначимо, що принаймні на кінець 2015 р. ці зображення залишалися на своїх місцях). Топографія свята й церемонія вшанування пам’яті Просторова драматургія відзначення 9 травня в українських містах сфор- мувалася ще в радянський період. Осередками офіційних вуличних дійств із нагоди Дня перемоги стали встановлені в різних частинах міста пам’ятники на братських могилах або присвячені учасникам війни. У Києві загальнодержавні церемонії традиційно проходять біля двох монументів – обеліска Вічної слави на могилі Невідомого солдата (споруджений 1957 р.) і на території меморіально- го комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні» (від- крився 1981 р.; нинішня назва – з 2015 р.). Ці меморіали розміщено в парковій зоні поблизу Києво-Печерської лаври, на мальовничих пагорбах уздовж правого берега Дніпра, в улюблених місцях відпочинку киян і гостей міста. Періодично, в ювілейні роки, святкування Дня перемоги проходило на центральній вули- ці – Хрещатику та на площі, яка мала назву імені Калініна, згодом – Жовтневої революції, нині – майдан Незалежності. Від 2000 р. на головній вулиці столиці проходила щорічна хода ветеранів. Тобто у цей час в єдиному сценарії заходів до 9 травня остаточно закріпилася пам’ятна церемонія покладання квітів до обеліска Вічної слави, мітинґ біля музею війни та святковий парад. В Одесі центром офіційних комемораційних заходів до Дня перемоги, а також інших подій, пов’язаних із Другою світовою війною, став пам’ятник Невідомому матросові на Алеї слави (споруджений 1960 р.) та меморіал «Крила Український історичний журнал. – 2016. – №3 116 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан перемоги» (відкритий 1984 р.). Ці монументи інтеґровано в парки й зелені зони міста, вони гармонійно вписалися в ландшафт Одеси. У Донецькій області центром пам’ятних церемоній, присвячених подіям 1941–1945 рр., тривалий час залишався меморіальний комплекс на Савур- Могилі (відкриття відбулося 1967 р.). Після завершення будівництва 1984 р. в парку імені Ленінського комсомолу пам’ятника «Визволителям Донбасу» саме він став центральним місцем проведення комемораційних заходів у Донецьку, присвячених Дню перемоги та Дню визволення Донбасу від нацистської окупа- ції (8 вересня). Цьому сприяв не лише статус обласного центру, а й транспорт- ні труднощі, адже дістатися Савур-Могили доволі непросто. Окрім пам’ятника «Визволителям Донбасу» в меморіальний комплекс поступово ввійшли ново- створені майданчик військової техніки, Сквер ветеранів, Алея солдатських удів, Стела партизанам-підпільникам, Дзвін пам’яті, стела з іменами червоно- армійців, партизанів і підпільників, які загинули під час визволення Донецька. Після 1991 р. практика використання пам’ятників у цьому місті не зазнала сер- йозних змін – проводилися святкові мітинґи на Савур-Могилі, а наймасовіші заходи проходили поблизу меморіального комплексу «Визволителям Донбасу». Якщо в Києві в пострадянський час відбулося переміщення врочистих це- ремоній із «периферії» меморіальних об’єктів на центральну вулицю столиці, де зазвичай проходили також інші державотворчі свята (як День Незалеж нос- ті України), то в обласних містах Одесі та Донецьку офіційні врочистості до 9 травня так і залишилися біля меморіальних об’єктів. Для всіх зазначених міст характерне зміщення акцентів свята від практик ушанування пам’яті та ґлорифікації учасників війни до його фестивалізації й комерціалізації46. Сценарій заходів 2015 р. в Києві розроблявся на тлі масштабних приготувань до військового параду в Москві на Красній площі, міжнародної та вітчизняної дискусії про відзначення 70-річчя закінчення війни в Європі, він мав продемон- струвати право України проводити День перемоги за своїм власним сценарієм. Найбільш радикальним було рішення відмовитися від запланованого ще за ча- сів президентства В.Януковича військового параду та «відтіснити» всі врочистос- ті до меморіальних об’єктів парку Вічної слави й музею війни. Після трагічних подій 18–21 лютого 2014 р. в Києві, майдан Незалежності та Хрещатик набули не лише символічного, а й меморіального значення. Шануючи пам’ять загиблих у центрі міста заборонили організовувати будь-які розважальні заходи47. Саме цими обставинами арґументувалося рішення не проводити тут на 9 травня ходу ветеранів48. Щоб не допустити самочинних демонстрацій на проїжджій частині центральної вулиці Києва виклали з порожніх паперових коробок величезний напис: «1939–1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!»49. 46 Про подібну тенденцію в пострадянській Росії зазначає у своєму дослідженні німецький іс- торик М.Рольф (див.: Рольф М. Советские массовые праздники. – С.362–365). 47 23 квітня 2014 р. голова Київської міської державної адміністрації В.Бондаренко заявив, що на майдані Незалежності відтепер не ставитимуть традиційну новорічну ялинку. Також тут, на місці, де загинули люди, не проводитимуться розважальні шоу (див.: [Електронний ресурс]: http://gazeta.ua/articles/kiev-life/_na-majdani-bilshe-ne-stavitimut-yalinku/554219). 48 У травні 2014 р. на майдані Незалежності та Хрещатику ще було наметове містечко протестувальників. 49 Ініціатори заходу пояснювали, що його завдання – привернути увагу публіки й зібрати у ці коробки подарунки для українських вояків (див.: [Електронний ресурс]: http://www.unian. Український історичний журнал. – 2016. – №3 1179 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення 9 травня 2015 р. в Києві відбулася майже незмінна від 1960-х рр. офіційна церемонія покладання квітів до могили Невідомого солдата в парку-меморіалі Вічної слави50. Перед музеєм війни новобранці збройних сил склали військову присягу. Із розважальних заходів 9 травня пройшов парад військових оркестрів з України, Польщі, Йорданії, Сербії, Литви та Естонії. Традиційний салют цьо- го, як і 2014-го, року скасували з міркувань безпеки. У цей день кияни поба- чили також декілька «альтернативних» заходів: урочистий мітинґ прихильни- ків Опозиційного блоку поблизу арки Дружби народів51 та акцію «Безсмертний полк». Ця громадська ініціатива вперше відбулася 9 травня 2012 р. в Томську (Російська Федерація), коли по центральній вулиці міста її учасники пронесли портрети своїх рідних – ветеранів війни. Через три роки вона вже проходила у 15 країнах світу. Ці масові демонстрації зі стандартно оформленими зображен- нями учасників війни вже почали містити елементи організованості та шаблон- ності. У Києві акція зібрала близько сотні учасників, які пройшли по терито- рії музею війни. Організатором ходи «Безсмертний полк» у 2015 р. виступила Київська міська організація ветеранів і телеканал «Інтер»52. Найбільше нововведень під час святкових заходів було 8 травня – у День пам’яті та примирення. Уперше відбулося врочисте засідання Верховної Ради України, на якому був присутній ґенеральний секретар ООН Пан Ґі Мун, пред- ставники дипломатичного корпусу та іноземних парламентів, члени україн- ського уряду. Місця депутатів зайняли ветерани Другої світової вій ни, вій- ськовослужбовці та члени добровольчих формувань, які воювали на Донбасі. Увечері відбулися загальноукраїнська акція «Перша хвилина миру» й літера- турно-мистецька постановка «Голос героїв», які мали презентувати нове свя- то – День пам’яті та примирення. Якщо в Києві 8 травня стрижнем урочистостей були виступи Президен та України й тематичний вечірній концерт, який транслювався телеканалами по всій країні, то в Одесі на День пам’яті та примирення провели мітинґ і по- минальне богослужіння біля пам’ятника Невідомому матросові. На цьому за- ході представники різних конфесій міста молилися за мир в Україні й за упо- кій душ загиблих у Другій світовій війні та під час бойових дій на сході нашої країни. З офіційних осіб були присутні міський голова Одеси, представники міської адміністрації. Але на заході їх практично не було помітно, оскільки основну масу учасників становили одесити різних поколінь – від ветеранів до дітей шкільного віку, які прийшли покласти квіти. Особливо всім запам’ятався флешмоб, улаштований студентами, котрі утворили стилізовану квітку маку з червоних і чорних повітряних кульок, а потім випустили їх у небо: «В этом году, я просто, кстати, даже честно сказать, не ожидала. Мне очень понравилось и, дай Бог, чтобы так было каждый раз, и даже лучше. Потому что всё было так трогательно! И когда ua/society/1076269-na-hreschatiku-viklali-gigantskiy-napis-iz-korobok-pamyataemo-1939-1945- peremagaemo-foto.html). 50 [Електронний ресурс]: https://www.youtube.com/watch?v=fOpKseU_rRM 51 [Електронний ресурс]: http://tyzhden.ua/News/136023 52 [Електронний ресурс]: http://polk.inter.ua/ru/news/text/2652-ukrayintsi-vzyali-uchast-u- khodi-pamyati-bezsmertniy-polk Український історичний журнал. – 2016. – №3 118 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан шарики отпустили просто аж слёзы на глазах и музыка, и всё... И здорово, вообще, организовали в этом году, просто бесподобно. Во-первых, не было вот этих штампов. Понимаете, каждый гово- рит, что хочет, а не “по бумажке”. Вот это мне тоже очень, как бы, нравится. Потому что раньше цензор читал: “Вот это – говорим, это – молчим, это – умалчиваем”. Сейчас мы вообще живём в сво- бодной стране, чтобы вы понимали. Вот я это чётко ощущаю»53. Святкові заходи 9 травня 2015 р. у зайнятому проросійськими бойовика- ми Донецьку вперше відбулися за сценарієм «столичного міста», який, окрім покладання квітів до пам’ятників радянським воєначальникам К.Ґурову, Ф.Гринкевичу, М.Ватутіну, «Жертвам фашизму», традиційного мітинґу біля меморіалу «Визволителям Донбасу», включав ще й проведений бойовиками у центральній частині (вулиця Артема, площа Леніна) так званий «військовий парад». Слідом за членами незаконних збройних формувань, котрі встанови- ли контроль над цим об ласним центром восени 2014 р., рухалася колона акції «Безсмертний полк». Потім центральна частина міста – вулиця Артема, площа Леніна, бульвар Пушкіна – стали ареною святкової концертно-театралізованої програми. У Донецькому музично-драматичному театрі відбулося вшанування ветеранів. У другій половині дня центр урочистостей перемістився в парк імені Щербакова, де пройшов великий концерт. Характерною рисою свята в 2015 р. стала присутність на ньому великої кількості людей у військовій формі – не лише під час так званого «параду» бойовиків, але й на масових заходах. Нові традиції: «зона замовчування» У Донецьку намагалися відтворити масштабні заходи Дня перемоги від- повідно до уявлень про радянський канон «справжнього всенародного свята». У Києві навпаки – прагнули відійти від шаблонів. І головна ідея святкового сценарію полягала в тому, як сказав один з авторів, актор і режисер Є.Нищук, «щоб було людяно, щоб було не штучно, без сильного пафосу»54. Попри очевид- ну відмінність описаних попередньо офіційних церемоній до Дня перемоги, вони демонструють деякі спільні риси, а головне – не відображають усіх ас- пектів пам’яті про війну в Україні. У «зоні замовчування» залишилася пам’ять про Голокост. Фактично, нова комеморативна практика поки що вибудовуєть- ся в рамках того ж радянського дискурсу про «Велику Перемогу», де 9 травня асоціюється насамперед із бойовими діями і втратами, а не визволенням конц- таборів, винищенням мільйонів євреїв, трагедією інших категорій цивільного населення. Жертви Голокосту традиційно не були включені до церемоній ані 9 травня – на День перемоги, ані 8 травня – в День пам’яті та примирення. Президент України П.Порошенко тричі публічно виступав у ці дні. Основне його звернення цілком логічно адресувалося в першу чергу до учасників 53 Інтерв’ю від 8 травня 2015 р., Одеса, Алея слави, Людмила. Тут і далі цитати наводяться зі збереженням стилістики, мовою ориґіналу. Усі записані учасниками проекту інтерв’ю зберіга- ються в аудіоархіві Й.Гелльбека. 54 Інтерв’ю з Є.Нищуком, 9 травня 2015 р., кафе біля музею війни. Український історичний журнал. – 2016. – №3 1199 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення нинішніх воєнних дій, які тривають на Донбасі, а вже потім – до ветеранів і свідків тієї, минулої, війни. Але у промовах варто було також сказати хоча б декілька слів про жертв Голокосту та нацизму, що дуже важливо для глави держави, котра прагне стати частиною Європейського Союзу. Літературно- мистецька постановка «Голос героїв» із художнього погляду мала багато но- вацій як для концерту до Дня перемоги – живий звук, сучасна поезія та рок- виконавці. Уперше в репертуарі практично не було жодної радянської пісні на воєнну тематику. Але історичний зміст сценарію концерту викликає багато запитань. Так, він містив майже півгодинний сюжет про депортацію татар із Кримського півострова, але не було згадок про інші категорії та національ- ності України – жертв нацизму й сталінізму. Реакція одного з авторів цього дійства – Є.Нищука на подібне зауваження була цілком щирою, яка одночасно свідчила про перебування суспільної думки в полоні радянського дискурсу про війну: «Якось ми про ці акценти забули. Я не думаю, що це свідомо»55. Зміщення акцентів у пам’яті про війну, включення до неї окрім героїч- ного наративу ще й голосів жертв – один із перспективних напрямів подаль- шого розвитку сценарію свята в Україні. Наратив про «жертви війни» руйнує до певної міри імперський (радянський) дискурс «Великої Перемоги», на від- міну від намагань вступати в «конкуренцію за перемогу» у Другій світовій вій ні. Дискурс Голокосту включає до комемораційних практик різні етноси й націо нальності – євреїв, ромів, татар, поляків, а не лише українців чи росіян. Це, своєю чергою, сприятиме об’єднанню суспільства навколо вшанування пам’яті про жертв. Включення Голокосту до комеморацій 9 травня вводитиме пам’ять про цю трагедію до українського суспільства. «Я прийшла висловити свою громадянську позицію» Для нашого дослідження традицій відзначення 9 травня важливо було дізнатися, чому люди прийшли у цей день на врочистості? Майже всі опита- ні у відповідь починали згадувати своїх рідних, які були на війні, говорили, що прагнуть ушанувати їх пам’ять. Утім після кількох хвилин розмови ставало зрозуміло, що нерідко головним мотивом вийти на вулицю було бажання проде- монструвати свою політичну позицію. Лише одна жінка сказала, що в неї сьогод- ні день народження, тож «вона відпочиває й радіє, що навколо багато людей». Наративи респондентів у Києві, Одесі й Донецьку умовно можна розділити на три групи: опонентів нової влади, її прихильників та людей із нейтральною по- зицією (зауважимо, що в Донецьку було вельми проблематично отримати по- вний репрезентативний зріз думок про свято). У Києві жінка-хірург заявила: «Ну и я много лет не ходила вот именно сюда – к парку Славы. А сегодня я пришла потому, что я протестую против позорного правительства Украины […]. Я пришла высказать свою гражданскую позицию»56. Представники протилеж- ної сторони, які підтримали нові символи й пам’ятні практики, прийшли на свято, щоб «не віддати» його опонентам. Літня жінка з портретом своєї матері у 55 Там само. 56 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., жінка 40 років, Київ, парк Вічної слави. Український історичний журнал. – 2016. – №3 120 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан військовій формі сказала: «А особенно в цьому році. Це мені, знаєте, обідно, то, шо Москва ж, бачите, як вона занижує цінність участі наших українських лю- дей у цій Вітчизняній чи в Другій світовій війні. […] І так принижувати нас, на весь світ кричати, шо українці начебто там нічого і не значили… Поетому я кож- ного року це свято відмічаю, а в цьому – конкретно!»57. Для частини опитаних це був чи не перший за багато років, «ще зі школи», публічний вихід. І зараз вони з подивом відкривали для себе почуття піднесення від співучасті в колективному ритуалі («Мені 76 років і є різниця – як тоді. Сьогодні приходять по зову серця. Ніхто не заставляє. А ми були студентами, нас примусово заставляли, приму- сово все було»58). У Донецьку для опитаних інформантів участь в урочистостях стала результатом власного, усвідомленого, вибору: «Именно здесь, в Донецке, мы знаем, что такое война… Когда мы на себе испытали бомбёжку, когда мои дети при взрывах […] падают под стену и ложатся, лежат и не знают: прилетит к нам или рядом где-то... Сейчас понятие для нас 9 Мая – это что-то святое […] Поэтому в этом году отношение у нас к 9 Мая очень огромнейшее, проницательное, пронзительное»59. Іншою характерною особливістю цьогорічних урочистостей стали елемен- ти самоорганізації глядачів під впливом святкової ейфорії – виконання пісень і танці під музичний акомпанемент. Зокрема в Донецьку подібні глядацькі «публічні виступи» відбувалися на бульварі Пушкіна та в парку Щербакова, чого давно вже не відзначалося на вулицях цього міста під час офіційних свят. Ветерани, з якими учасники проекту записали чотири інтерв’ю, мис- лять свято канонами знаменних дат, що відзначалися «всім миром». «Раніше було це абсолютне свято. Ішли всі по Хрещатику, ми були самі тоді в перших рядах»60. Хода центральною вулицею залишається для третини опитаних киян ідеалом урочистих заходів до Дня перемоги. Окрім елементів ностальгії за мо- лодістю, що минула («участвовал в парадах, когда был помоложе»), у спогадах ветеранів відбувається зміщення всіх радянських демонстрацій в один парад на День перемоги. «Значит, 9 мая и 1 мая я на мотоцикле открывал парад на Крещатике. Ну, открывали с красным, со знаменем труда – серпа и молота. А сейчас вот это вот – не-раз-бе-ри-ха»61; або: «У нас Крещатик традиционно был отдан в День победы: демонстрации, раньше парады были»62. Колишні святкові церемонії незмінно викликають в оповідачів позитивні асоціації, мов- ляв, «тоді поважали більше». Інтерв’ю наочно демонструють, як ритуали ма- ють властивість формувати систему цінностей і наділяти сенсом життя тих, хто бере в них участь63. Для 90-літніх учасників свята зустріти черговий День 57 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., жінка 50 років, Київ, площа перед музеєм війни. 58 Інтерв’ю від 8 травня 2015 р., пенсіонерка Лариса, 76 років, Одеса, Алея слави. 59 Інтерв’ю від 8 травня 2015 р. зі звукорежисером концерту, присвяченого 70-річчю Перемоги, Донецьк, БК «Ювілейний». 60 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., чоловік 96 років, Київ, парк Вічної слави. 61 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., чоловік 82 років, Київ, парк Вічної слави. 62 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., чоловік 92 років, Київ, територія музею війни. 63 Коннертон П. Як суспільства пам’ятають. – С.75. Український історичний журнал. – 2016. – №3 1219 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення перемоги стало буквально смислом їхнього життя. Тому прихильники тради- ційного способу відзначення 9 травня сприйняли нові символи й церемонії як блюзнірство, мовляв, відбувається «зовнішнє» втручання в ритуал: «Мы не должны примиряться, мы должны праздновать Победу!». Спогади про День перемоги у старшого покоління розчиняються у загаль- ному наративі про радянські часи, що вказує на ще одну причину популярності цього свята – воно дає можливість повернутися в минуле. Найбільш чітко це артикулював чоловік у безкозирці, із медалями свого діда та батька на грудях, з яким автори проекту розмовляли в Києві 9 травня 2015 р. Хоча його дід, який пройшов усю війну в піхоті, ніколи цей день не святкував, для одягненого «як матрос» чоловіка – це перш за все привід для радості. День перемоги для нього – це спогади про його молодість, службу в радянській армії, роботу на будівництві військових заводів, повагу до його професії. «Как я могу сказать, что мы жили неправильно?!» – підсумовує він свою розповідь64. Тобто, у цьому випадку, свято 9 травня асоціюється не з війною, а з пам’яттю про радянські свята, пам’яттю про відзначення цієї «пам’яті про війну» у СРСР, у більш широкому контексті – пам’яттю про радянське минуле, яке багато хто сприймає з ностальгією. Загалом дискурс свята представляє дві опозиції, що їх умовно можна окрес- лити як неорадянську (російську) та національної ідентичності (українську). Перша складається з найбільш поширених риторичних фіґур на кшталт «діди воювали», «борг пам’яті», «перемога одна на всіх» й т.ін. Важливо зазначити, що неорадянським наративом користуються також респонденти, які зайняли нейтральну позицію стосовно влади та нових ритуалів на святі. За словами Дж.Браун, така риторика демонструє локальну й наднаціональну пострадян- ську солідарність65. Участь Росії у воєнних діях на Донбасі зробила вразли- вою риторичну формулу «боргу пам’яті», особливо якщо в ній вживається слово «мир» («люди гинули за те, щоб зараз був мир»). Ось приклад такої декон- струкції в роздумах киянки, котра прийшла на свято зі своїм 90-річним дідом і сином-школярем: «Зараз – 2015-й рік. У нас немає миру, ми піддалися агресії з боку країни-брата. Важко дуже. Тепер ветерани знову говорять про мир, якого немає. Ось це найстрашніше»66. Для Донецька, що перебуває у зоні бойових дій, навпаки – це спосіб висловити власну ідентичність: «Наложило свой отпечаток то, что мы живём, фактически, в зоне войны. И для людей – это особый всплеск памяти, особый всплеск благодарности, потому что погибали не только в Вели- кую Отечественную, а погибают сейчас наши земляки, наши люди, страдают наши дети»67. Фіґура єдності («це для всіх нас свято», «ми – єдиний один великий народ слов’янський») теж піддалася критиці й переоцінці носіями різних дискурсів. 64 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., чоловік 50 років, Київ, територія поблизу Києво-Печерської лаври. 65 Браун Дж. Перформативная память: празднование Дня Победы в Севастополе // Не прикосно- вен ный запас. – 2015. – №3 [Електронний ресурс]: http://magazines.russ.ru/nz/2015/3/12b.html#_ftn39 66 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., жінка 30 років, Київ, територія музею війни. 67 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., учителька, 72 роки, Донецьк, парк ім. Ленінського комсомолу, меморіал «Визволителям Донбасу». Український історичний журнал. – 2016. – №3 122 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан Сучасні воєнні дії зруйнували цей логічно побудований наратив і спричини- ли відчуття коґнітивного дисонансу. «Вот и сейчас, когда мы с вами беседуем, где-то стреляют. Стреляют по мирному городу, стреляют по мирным людям. Стреляют, увы, свои […] Но свои – нам они не свои, нам они чужие»68. У Києві дискурс єдності оповідачі доповнювали посиланням до того, хто цій «єдності» нібито заважає («а нас намагаються розділити», або у формі риторичних пи- тань: «Кому потрібно було нас ділити?»), на що є і «зручна» відповідь, мовляв «влада – є влада, а народ – є народ». Для інтерв’ю, записаних у Донецьку, характерна присутність риторичної фіґури «мы – не террористы, мы – мирные люди»69, притаманна цивільному населенню, що пережило обстріли, смерть близьких чи знайомих, руйнування житла. Водночас подібні наративи частини респондентів характеризуються присвоєнням провини своїм опонентам: «Наш народ вообще – созидатель по натуре своей: строит, пишет, создаёт. Эти – пришли разрушать»70. Особливо контрастують такі заяви в контексті проведення бойовиками у захопленому місті так званого «параду» з демонстрацією російської військової техніки, яка використовувалася в боях проти сил антитерористичної операції. Дискурс національної ідентичності має рефлексивну природу, немов від- повідає на передбачувану опозицію неорадянському дискурсу. Він складаєть- ся з фіґур, одну з яких можна назвати «наші діди теж воювали». Наприклад: «А так, як взяти мою сім’ю, то в мене мій рідний дядя приймав участь, він льотчик, мій другий дядя теж брав участь, і мій бать- ко служив аж на Дальнєм Востокє з японцями. Всі люди слу- жили. Так, це тільки в моїй сім’ї! А ще сім’я в мене є мого зятя, в якого дідусь, наш, українець, який Герой Радянського Союзу. Так я вважаю, що в нас в кожній сім’ї є щось отаке»71. Її доповнює фіґура жертв, але не «жертв в ім’я перемоги», а невиправданих втрат і страждань, які затьмарюють саму цінність перемоги: «Совіти закидали противника тільки трупами, і саме завдяки тому й перемогли»72. Опитані учас- ники врочистих заходів мислять про війну емоціями, їхня розповідь не потребує широкого історичного контексту, а минуле для них залишається в першу чергу джерелом чуттєвих переживань. Під час реалізації проекту вдалося записати лише одне інтерв’ю, де у центрі розповіді перебувала історія фактів. Це був член «загону самооборони» з Вінниці, якого запросили на заходи наглядати за гро- мадським порядком, тобто «випадковий учасник», котрий за звичайних обста- вин не відзначає 9 травня. Він також почав свої міркування про День перемоги риторикою жертв: «Стільки знищити людей! Зруйнувати всю країну і після цьо- го ще радіти?! 9 травня – це свято трауру повинне бути!». А далі свою родинну історію він поставив в історичний контекст ґлобального збройного конфлікту, яким була Друга світова війна, дійшовши радикальних висновків: 68 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., журналіст, 70 років, Донецьк, поблизу пам’ятника «Тим, хто не повернувся до редакції». 69 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., родина (бабуся, 60 років; дочка, 35 років; онучка, 5 років), Донецьк, Ленінський проспект, пам’ятник «Жертвам фашизму». 70 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., журналіст, 70 років, Донецьк, поблизу пам’ятника «Тим, хто не повернувся до редакції». 71 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., жінка 50 років, Київ, площа перед музеєм війни. 72 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., чоловік 25 років, Київ, територія музею війни. Український історичний журнал. – 2016. – №3 1239 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення «Я надіюсь, що в майбутньому в нас не буде Дня Побєди, ми не побєждали нікого. Україна не була державою, котора захищала себе. Мій батько, которий всю войну пройшов от звонка до звон- ка, 33-й гвардійський полк 400-ї дивізії, він не свою Вітчизну захищав, понімаєте, він захищав сталінський режим»73. * День перемоги в Україні поєднує у собі складний і багатошаровий вузол кон- фліктів між різними версіями інтерпретації пам’яті про Другу світову (Велику Вітчизняну), різними способами відзначення й конкуруючими групами учасни- ків та свідків війни. Дослідження процесів формування відповідних традицій, вивчення соціального портрету його учасників, їхнього ставлення до меморіаль- них місць і пам’ятних практик може допомогти знайти спосіб суспільної інтеґра- ції цього свята, сприятиме формуванню консенсусу у суспільстві. Підготовка та проведення у 2014–2015 рр. в Україні святкових заходів до Дня перемоги / Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відбували- ся в умовах ідеоло гічного й відкритого збройного протистояння російській аґре- сії. Це позначилося на фор мі та способах проведення врочистостей, як і на на- строях самих їх учасників. Головною новацією можна вважати запровадження на законодавчому рівні Дня пам’яті та примирення, який відзначатиметься щороку 8 травня, та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (Дня перемоги) – 9 травня74, використання в офіційному дискурсі терміна «Друга світова війна» замість «Велика Вітчизняна», що створює умови для розширен- ня історичного, а також хронологічного контекстів святкувань, залучення до них нових учасників. У липні 2015 р. меморіальний комплекс «Національ- ний музей історії Великої Вітчизняної війни» перейменовано на «На ціо- на ль ний музей історії України у Другій світовій війні», що свідчить про по- слідовне намагання виключити радянські ідеологеми з офіційного дискурсу. Натомість святкові заходи в Донецьку та деяких інших населених пунктах області, тимчасово непідконтрольних законним органам влади, характеризу- ються спробами гіпертрофованого відтворення віджилого радянського сцена- рію «Дня перемоги», а стратегічна мета ритуалів і церемоній, що проводилися 9 травня, полягає в намаганнях «відмобілізувати» історичну пам’ять на базі відродження неорадянської ідеології. Зауважимо, що нові комеморативні заходи в Україні все ж не відображають усіх аспектів пам’яті про війну. Так, у «зоні замовчування» залишилася пам’ять про тих, хто не воював, про різні категорії жертв нацизму, у тому числі євреїв, вій- ськовополонених, в’язнів концтаборів. 8–9 травня якось не прийнято згадувати жертв сталінізму – депортованих етнічних німців, кримських татар, поляків, меш- канців Західної України та ін. Поза увагою залишаються жертви взаємних етніч- них чисток на західноукраїнських землях (зокрема на Волині) – поляки та укра- їнці. Фактично нова меморіальна практика здебільшого продовжує формуватися в рамках того ж таки мілітарного дискурсу про «Велику Перемогу», де 9 травня асоціюється з бойовими діями, гігантськими втратами серед військовослужбовців 73 Інтерв’ю від 9 травня 2015 р., чоловік 50 років, Київ, площа перед музеєм війни. 74 Див. закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939– 1945 рр.» (9 квітня 2015 р.) [Електронний ресурс]: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/315-19 Український історичний журнал. – 2016. – №3 124 Т.В.Пастушенко, Д.М.Титаренко, О.І.Чебан тощо (водночас на неофіційному, родинному, рівні цей день завжди сприймався не лише як День перемоги, але як день пам’яті про тих, хто не пережив війну або постраждав від неї, що свідчить про наявність у семантиці «старого» Дня пе- ремоги певних ознак «нового» Дня пам’яті та примирення). Зміщення акцентів у пам’яті про війну, включення до неї, окрім героїчного наративу, ще й голосів жертв – це один із перспективних напрямів подальшого розвитку сценарію свя- та. Про успішність такого розвитку свідчать результати опитування, проведеного учасниками проекту, які показали, що під час урочистих комеморацій на 9 трав- ня відвідувачі різноманітних заходів також використовували риторичні фіґури «про жертви». Для третини інформантів у Києві ця дата означає день скорботи, пам’яті про загиблих. З іншого боку, ті самі інтерв’ю свідчать, що, власне, пам’ять про події війни відіграє другорядну роль, а основними мотивами відвідування врочистих заходів стає прагнення висловити свою громадянську/політичну пози- цію, ствердити соціальну чи групову ідентичність, засвідчити почуття ностальгії, відчути позитивні емоції єдності, солідарності тощо. У медіапросторі, в офіційних промовах, у сценаріях пам’ятних заходів, ко- трі відбуваються в різних реґіонах нашої країни, чітко вибудовуються емоцій- ні й історичні паралелі між Другою світовою та сучасними подіями на сході України. Подібні порівняння, щоправда з діаметрально різними кваліфікаці- ями того, що відбувається («російська аґресія», «російсько-українська війна», «війна між Україною та ДНР»), використовували також і учасники врочистих заходів 8–9 травня в Києві, Одесі та Донецьку, з якими вдалося записати ко- роткі інтерв’ю. Хоча насправді така, за словами А.Портнова, «несамовита істо- ризація руйнівного конфлікту»75 в категоріях «Великої Вітчизняної війни» не пояснює нічого, окрім активної політики дезінформації. Можливо, ключовим моментом тут є слово «війна». Війна з нацистською Німеччиною – остання з тих, що велися на території України, котру пам’ятають очевидці, про яку зга- дують у сім’ях. Так само і проведені під час реалізації міжнародних наукових проектів спостереження за церемоніями, опитування їх учасників не дають повної картини, не розкривають глибинної суті подій, які насправді відбува- ються в нашій країні, а отже проблема комеморативних практик потребує по- дальшого об’єктивного та, головне, аполітичного вивчення. 75 Див.: Портнов А. «Великая Отечественная война» 2014–2015 // Уроки истории: XX век [Електронний ресурс]: http://urokiistorii.ru/node/52475 This article presents the preliminary results of two research projects about celebration of Victory Day (9 May) in Ukraine in 2014–2015 at Kyiv, Donets’k and Odesa. The projects’ ob- jective was to get to know from participants at the ceremony their attitude to Victory Day and related memory places. The research collected the data by surveillance and short interviews. Altogether, in Ukraine, researches recorded over a hundred interviews during 2014 and 2015. The main attention was paid to the next issues: which way changed the public presentation of Victory Day, what role in these innovations belongs to civil society and what attitude to new practices has the direct participants of the holiday. Keywords: World War II, politics of memory, memorial ceremonies and rituals, Victory Day.

9 травня 2014–2015 рр. в Україні: старі традиції – нові церемонії відзначення

Репозитарії

Схожі ресурси