Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя

Рецензія на книгу: Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя. – Х.: НТМТ, 2015. – 360 с....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Черчович, І.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Рецензії й огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130057
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя / І.І. Черчович // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 198-201. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-130057
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1300572018-02-06T03:02:42Z Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя Черчович, І.І. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя. – Х.: НТМТ, 2015. – 360 с. 2016 Article Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя / І.І. Черчович // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 198-201. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130057 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Черчович, І.І. Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя. – Х.: НТМТ, 2015. – 360 с.
format	Article
author	Черчович, І.І.
author_facet	Черчович, І.І.
author_sort	Черчович, І.І.
title	Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя
title_short	Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя
title_full	Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя
title_fullStr	Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя
title_full_unstemmed	Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя
title_sort	ніколаєнко о.о. польські жінки наддніпрянської україни в другій половині хіх – на початку хх ст.: громадське й приватне життя
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130057
citation_txt	Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя / І.І. Черчович // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 198-201. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT čerčovičíí níkolaênkooopolʹsʹkížínkinaddníprânsʹkoíukraínivdrugíjpoloviníhíhnapočatkuhhstgromadsʹkejprivatnežittâ
first_indexed	2025-07-09T12:46:38Z
last_indexed	2025-07-09T12:46:38Z
_version_	1837173520095772672
fulltext	Український історичний журнал. – 2016. – №4 Дослідження, присвячене історії жінок у поль- ському середовищі Наддніпрянської України озна- ченого періоду, без сумніву актуальне – як з огляду на свою новизну й дотеперішню відсутність праць на схожу тематику, так і в контексті потреби роз- вивати ґендерні студії у сучасній українській іс- торіографії. Авторка поставила перед собою дуже амбітну мету, окреслену нею у «створенні цілісної картини становища польських жінок, які мешкали на території українських ґуберній Російської імперії, їх соціальних функцій, ролей, практик у приватній і громадській сферах». Реалізація такої мети пе- редбачала висвітлення низки питань: соціально-економічного та правового становища жінок, їх світоглядно-образного трактування у тогочасному поль- ському суспільстві, участі в різних формах громадської активності (від благо- дійності до жіночого руху), з’ясуванні ролей і статусів жінок у родині й для родини та ін. Писати про минуле жінок непросто. Насамперед з огляду на джерела, їх порівняно невелику кількість, часто небагатослівність щодо сфери приватно- го, до якої традиційно зараховували жіноцтво. Як видається, із такою пробле- мою зіткнулася й авторка, про що, зокрема, свідчить помітна повторюваність деяких фактів у контексті пояснень певних аспектів того чи іншого явища; або ж відчутна диспропорція у висвітленні досвідів жінок на користь заможніших верств населення (які, зазвичай, залишали історикам більше писемних свід- чень про себе у вигляді щоденників, спогадів чи родинного листування, по- рівняно з тим, як це робили вихідці, до прикладу, із селянства). Джерельною базою означеного дослідження стали статистичні збірники, преса, ego- документи (головно збережені в Національній бібліотеці імені Оссолінських у Вроцлаві), опубліковані спогади, а також матеріали державних органів управління (ґубернатора, місцевої влади) та силових структур (жандармерії, поліції). Використання останніх виглядає закономірно з огляду на особливий інтерес російської влади до польського населення після поразок національних повстань, однак частота їх згадок викликає застереження: чи були звичними для всього польського населення тогочасної Наддніпрянщини практики лю- дей, що фіґурували в таких провадженнях, чи все ж таки радше вони вважа- лися девіацією? Праця частково вписується в категорію досліджень, що стосуються учас- ті жінок у процесах націєтворення (gender and nationalism). Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. для польського суспільства стала часом усвідомлення необхідності системних кроків на шляху до своєї головної мети – відновлення нІколаєнко о.о. ПольСькІ жІнкИ надднІПрянСької українИ в друГІй ПоловИнІ хІх – на Початку хх Ст.: ГроМадСьке й ПрИватне жИття. – х.: нтМт, 2015. – 360 С. Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 199 власної держави. В її реалізації для жінок було визначено окрему роль. Родина, і жінка, декларована її «берегинею», в умовах російської асиміляційної полі- тики набувала особливого значення. Сформований національний образ поль- ки, перш за все як патріотки й матері-виховательки майбутніх поколінь на- ціонально свідомих поляків, у контексті розвитку першої хвилі фемінізму, що охопила Європу у цей час, і змусила якщо не шукати відповіді, то принаймні чітко ставити запитання щодо жіночих прав, вигідно вписується в окреслену Н.Ювал-Девіс теорію історичних взаємин націоналізму й фемінізму. До переваг монографії належить намагання авторки зробити дослідження міждисциплінарним, залучити різні методи розкриття своєї теми. Цікавими були авторські висновки про візуальні репрезентації жінок у польському ма- лярстві, які «демонструють існуючі стереотипи, або якимось чином можуть по- яснити їхнє існування і відтворення» в тогочасному польському суспільстві. Сюжети обраних для інтерпретації творів відомих художників цього періоду як історичного джерела дали змогу виокремити кілька найбільш яскравих «її» втілень: «жінка-мати» – пасивна та скута, Батьківщина, Полонія, жертва (на початку ХХ ст. цей жіночий образ став більш упевненим і дещо звільнився від аскези); «жінка-друг і помічник повстанців» – вірна, віддана, смілива; «жін- ка-жертва»; «жінка-природа». Більшість авторів проаналізованих картин були чоловіками, жіноче малярство репрезентували дві художниці – О.Бознанська та А.Білінська-Богданович. Характерна риса полотен останніх, на переко- нання О.Ніколаєнко, – їх реалістичність (або життєвість) та антиеротичність. За висновками авторки, дихотомічні образи жінок («свята» – «грішна») власти- ві художникам-чоловікам, натомість художниці-жінки демонструють розмаїт- тя категорій «жінки». Опис образів жінок у «побутовій суспільній свідомості» головно ґрунтувався на контент-аналізі щотижневика «Kraj» (Санкт-Петербурґ). О.Ніколаєнко роз- глянула некрологи 11 чоловіків і 8 жінок за такими категоріями: представлен- ня померлих та їхнього життя; заслуги; описові характеристики. Результати, на переконання авторки, мали виявити, «якими у свідомості поляків були уяв- лення про те, що становить цінність життя чоловіка та жінки». Якщо до «цін- ностей» перших насамперед зараховували «працю, служіння суспільству та його благу», то для інших – «посвяту родині і вірі». Такі висновки загалом збі- гаються з поширеною практикою звично прискіпливішого оцінювання жінок із позицій моралі, аніж чоловіків. До прикладу, за дослідженням польсько- го історика Щ.Козака, присвяченим жінкам у нотаріальних актах галицької провінції 1871–1914 рр., у документах, що стосувалися справ спадкування й посагів батьки чи опікуни більшою мірою (порівняно з хлопцями) керувалися моральними рисами доньки, її чеснотами у виконанні своїх обов’язків щодо родичів, слухняністю, працьовитістю тощо. Натомість привілеювання синів випливало з їх репрезентативних функцій, а також усталеної засади про пріо- ритет чоловічої лінії спадкування. Найбільший розділ монографії («Польський жіночий рух») включає теми, не лише пов’язані зі творенням та розвитком жіночої самоорганізації, а й висвітлює практики участі жінок у таких формах громадської активності, Український історичний журнал. – 2016. – №4 200 Рец, ензії й огляди як революційний рух, культурно-просвітня діяльність та благодійні ініціати- ви. Авторка паралельно окреслює розвиток польського й російського жіночих рухів, зазначаючи, що перший мав своєю особливістю національну зорієнтова- ність, чого у другому не було, а радикальні емансиповані польки, на відміну від росіянок, протиставляли себе не суспільству, а державі. Оскільки йдеться про Наддніпрянщину, де більшість населення станови- ли українці, доречним було б провести ширші компаративістичні студії з укра- їнським суспільством. Попри те, що авторка згадує про існування схожостей між культурними середовищами тих та інших, їх взаємну підтримку, пояснену спільними для обох народів національними утисками з боку російської влади, контексти такої тези дуже обмежені. Ще більш цікавими такі порівняння були б із погляду уявлень польського суспільства про українські землі та україн- ців. За висновками польського історика А.Свйонтека, ці уявлення впродовж ХІХ ст. пройшли тривалу еволюцію: від трактування українських земель як невід’ємної території історичної Польщі, через тезу про три складових частини давньої й майбутньої Речі Посполитої як союзу Польщі, Литви та «Русі», і до спроби заперечити саме існування українського народу, з одного боку, або ж підкреслити необхідність подальшого існування у згоді між поляками та укра- їнцями – з іншого. З огляду на досвід польсько-українських взаємин у тогочасній Галичині такі паралелі також були б слушними. Сім’я, родина, статуси жінок не- рідко знаходили свої яскраві характеристики в політичній риториці. Так, у 1908 р. «Gazeta Narodowa» (Львів) прикладом «справжньої польки» нази- вала К.Потоцьку, котра, втративши чоловіка (вбитого українцем), знайшла у собі силу й милосердя просити помилування для його вбивці (М.Січинського). Шляхетна та добросердна – такий тип польки, на переконання автора газетної статті, був утіленням усієї польської історії – від королеви Ядвіґи до сучасних героїнь. Натомість прикладом українки стала постать О.Січинської (матері вбивці галицького намісника), за словами львівського видання, «одержимої» українською ідеєю настільки, що вона затьмарила в ній християнку та матір. Стиль книжки науково-популярний, не позбавлений публіцистичних при- йомів зі властивою їм емоційністю. В останньому, четвертому, розділі моно- графії, присвяченому приватним практикам життя польських жінок, голов- ними висновками авторки стали твердження про винятково важливе місце жінки-матері в польській родині, а також те, що вона була «провідною фіґурою збереження пам’яті про національне минуле, минуле, що об’єднувало поляків Російської імперії, навіть якщо вони мешкали в Петербурзі або у Бердичеві» (с.269). О.Ніколаєнко акцентує на ролях матерів у спогадах, у формуван- ні індивідуальної пам’яті дітей (авторів цих спогадів), а також у відтворенні пам’яті про повстання (колективної травми, яку поляки намагалися забувати та зберігати водночас). Попри те, задекларований аналіз «ґендерних аспектів формування пам’яті», на нашу думку, вимагав також детальнішої характерис- тики мемуарів чоловіків і жінок на предмет того, що пам’ятали (записували) ті й інші, що вважали слушним залишити про себе, які спогади домінували та чому. Цікавою була спроба аналізу організації простору в помешканнях Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 201 польського населення в його ґендерних диспропорціях. Найбільшу увагу ав- торки тут здобув польський маєток, а також товариське життя в ньому й на- вколо нього, «Київські контракти» та подорожі. Така різнорідність охоплених питань залишає у читача враження певної еклектичності, хоч загалом логіка таких поєднань зрозуміла. Два вірша, авторства А.Міцкевича та С.Ґлінської, присвячені Польщі (та жінці як її втіленню), подані на останніх сторінках монографії, яскра- во ілюструють час, про який ішлося у книжці, його головні ідеї щодо жінок. А також, як видається, ці поезії мали стати ілюстрацією до загальних виснов- ків авторки про польських жінок Наддніпрянської України як таких, чиєю мі- сією було плекання польськості у середовищі, яке цьому не сприяло та навіть заважало, з одного боку, і як тих, котрі відведені собі ролі намагалися прими- рити зі власним життям і бажаннями – з іншого. І.І.Черчович (Львів)

Ніколаєнко О.О. Польські жінки Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське й приватне життя

Репозитарії

Схожі ресурси