Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру)
Розглядається характер Голокосту як універсального та безпрецедентного явища, його місце в українській історіографії від часів Другої світової війни до сьогодення, визначено актуальні проблеми наукового вивчення Голокосту у сучасній Україні. Аналізуються особливості Голокосту на окупованій терито...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130076 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) / І.Я. Щупак // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 152-172. — Бібліогр.: 133 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-130076 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1300762018-02-06T03:02:47Z Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) Щупак, І.Я. На допомогу викладачеві історії Розглядається характер Голокосту як універсального та безпрецедентного явища, його місце в українській історіографії від часів Другої світової війни до сьогодення, визначено актуальні проблеми наукового вивчення Голокосту у сучасній Україні. Аналізуються особливості Голокосту на окупованій території України та його періодизація. Висвітлено хід реалізації «остаточного вирішення єврейського питання» на українських теренах, трагічним символом чого став Бабин Яр. Окремо розглянуто ставлення місцевого населення до знищення євреїв. Особливу увагу приділено українським праведникам народів світу. Охарактеризовано основні форми єврейського опору Голокосту. Розглянуто також вивчення історії цього явища у системі освіти нашої країни. Порушується питання про покаяння в українському суспільстві та осягнення уроків Голокосту. The article describes the nature of the Holocaust as a universal and unprecedented phenomenon, its place in the Ukrainian historiography from the World War II to the present day; the actual problems of scientific study of the Holocaust in modern Ukraine are stated. Analysis of the Holocaust features in the occupied territories of Ukraine and its periodization is provided. The progress of “final solution of the Jewish question” on the territory of Ukraine and its tragic symbol Babyn Yar is presented. Separately the attitude of the local population to the extermination of Jews – bystanders, collaboration in Nazi crimes and resistance to the Nazi genocide, rescue of Jews – is examined. Particular attention was paid to the Ukrainian Righteous among the Nations. Also characteristic of the basic forms of Jewish resistance to the Holocaust is provided. Article also deals with Holocaust education in Ukraine. The questions of repentance in Ukrainian society and comprehension of the Holocaust are raised. 2016 Article Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) / І.Я. Щупак // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 152-172. — Бібліогр.: 133 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130076 93 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії |
| spellingShingle |
На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії Щупак, І.Я. Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) Український історичний журнал |
| description |
Розглядається характер Голокосту як універсального та безпрецедентного
явища, його місце в українській історіографії від часів Другої світової війни
до сьогодення, визначено актуальні проблеми наукового вивчення Голокосту
у сучасній Україні. Аналізуються особливості Голокосту на окупованій території України та його періодизація. Висвітлено хід реалізації «остаточного
вирішення єврейського питання» на українських теренах, трагічним символом чого став Бабин Яр. Окремо розглянуто ставлення місцевого населення
до знищення євреїв. Особливу увагу приділено українським праведникам народів світу. Охарактеризовано основні форми єврейського опору Голокосту.
Розглянуто також вивчення історії цього явища у системі освіти нашої країни. Порушується питання про покаяння в українському суспільстві та осягнення уроків Голокосту. |
| format |
Article |
| author |
Щупак, І.Я. |
| author_facet |
Щупак, І.Я. |
| author_sort |
Щупак, І.Я. |
| title |
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) |
| title_short |
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) |
| title_full |
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) |
| title_fullStr |
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) |
| title_full_unstemmed |
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) |
| title_sort |
уроки голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії бабиного яру) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
На допомогу викладачеві історії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130076 |
| citation_txt |
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) / І.Я. Щупак // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 152-172. — Бібліогр.: 133 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT ŝupakíâ urokigolokostuvukraínsʹkíjístoričníjnaucítaosvítívídnarativudoosmislennâjpostanovkisuspílʹnogopitannâpropokaânnâdo75íríčnicítragedííbabinogoâru |
| first_indexed |
2025-07-09T12:49:03Z |
| last_indexed |
2025-07-09T12:49:03Z |
| _version_ |
1837173672175992832 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2016. – №4
НА ДОПОМОГУ
ВИКЛАДАЧЕВІ ІСТОРІЇ
УДК 93
Голокост займає особливе місце в історичній науці та суспільній думці як
одна з найбільших трагедій в історії людства, що змусила замислитися над
питанням про шляхи розвитку цивілізації. Для дослідників Голокост став
прикладом «класичного», або, за словами Я.Грицака – «ідеального геноциду»1
в тому розумінні, що нацисти прагнули винищити весь єврейський народ.
Головні ознаки геноциду виявились у Голокості найбільш виразно, через що
саме з ним зіставляють інші геноцидальні явища в історії.
* Щупак Ігор Якович – кандидат історичних наук, директор Українського інституту
вивчення Голокосту «Ткума» й музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні»
(Дніпро)
E-mail: garryru@inbox.ru; garryigor@yahoo.ca
Skype: garryigor
1 Див.: Грицак Я. Непроста історія [Електронний ресурс]: http://gazeta.ua/articles/
grycak-jaroslav/_neprosta-istoriya/411285
Розглядається характер Голокосту як універсального та безпрецедентного
явища, його місце в українській історіографії від часів Другої світової війни
до сьогодення, визначено актуальні проблеми наукового вивчення Голокосту
у сучасній Україні. Аналізуються особливості Голокосту на окупованій тери-
торії України та його періодизація. Висвітлено хід реалізації «остаточного
вирішення єврейського питання» на українських теренах, трагічним симво-
лом чого став Бабин Яр. Окремо розглянуто ставлення місцевого населення
до знищення євреїв. Особливу увагу приділено українським праведникам на-
родів світу. Охарактеризовано основні форми єврейського опору Голокосту.
Розглянуто також вивчення історії цього явища у системі освіти нашої кра-
їни. Порушується питання про покаяння в українському суспільстві та осяг-
нення уроків Голокосту.
Ключові слова: Голокост, Шоа, геноцид, «остаточне вирішення єврейського пи-
тання», Бабин Яр, праведники народів світу, єврейський опір Голокосту, полі-
тика пам’яті.
і.Я.ЩуПак *
УРОКИ ГОЛОКОСТУ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
ТА ОСВІТІ: ВІД НАРАТИВУ ДО ОСМИСЛЕННЯ
Й ПОСТАНОВКИ СУСПІЛЬНОГО ПИТАННЯ ПРО ПОКАЯННЯ
(до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру)
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 153
Важливо з’ясувати значення самого поняття. Згідно з одним із поширених
тлумачень, Голокост (давньогр. «ὁλοκαύστος» – «усеспалення») це – «загибель
значної частини єврейського населення Європи (близько 6 млн осіб) унаслідок
організованих нацистами та їхніми пособниками дій у Німеччині й на захо-
плених нею територіях упродовж 1939–1945 рр. (в нацистській фразеології –
“остаточне вирішення єврейського питання”)»2. Це визначення відповідає, зо-
крема, контексту декларації Міжнародного форуму з Голокосту, який відбувся
у Стокгольмі (січень 2000 р.), де підкреслювалися масштаби трагедії, що її «до-
велося пережити єврейському населенню»3.
Утім частина істориків, зокрема співробітники Вашинґтонського мемо-
ріального музею Голокосту (США), поширюють поняття «Голокост» на прак-
тику переслідування нацистами й інших етнічних і соціальних груп – ромів
(циган), людей із розумовими та фізичними вадами, комуністів, соціалістів,
деякі гілки слов’ян (поляки, росіяни, українці та ін.), свідків Єгови тощо
через політичні мотиви або з огляду на спосіб життя4. Відповідні погляди
відбиваються в документах міжнародних організацій. Зокрема в резолюції
Ґенеральної Асамблеї ООН №60/7 (1 листопада 2005 р.; «[…] Голокост, що
призвів до винищення однієї третини євреїв та незліченної кількості пред-
ставників інших меншин»)5, посланні Ґенерального секретаря ООН Пан
Ґі Муна з приводу Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту (27 січня
2009 р.)6. Отже термін «Голокост», що впродовж багатьох років позначав саме
єврейську трагедію, на сьогодні видається не досить чітко визначеним і часто
використовується по відношенню до нацистського геноциду взагалі. На наш
погляд, більш прийнятним поняттям, яке характеризує гітлерівську полі-
тику та практику винищення євреїв під час Другої світової війни, є термін
«Шоа» (івр. «ׁהאָוֹש» – «катаклізм, раптова катастрофа»). Ним доцільно послу-
говуватися й щодо нацистської практики «остаточного вирішення єврейсько-
го питання» на теренах України. У певному контексті поняття «Голокост» і
«Шоа» можна використовувати як синоніми.
Методологічно важливо відзначити, що Шоа – водночас універсальне й
безпрецедентне історичне явище. Універсальність Голокосту полягає в тому,
що тотальному винищенню підлягали мільйони людей – тільки тому, що вони
народилися євреями (як в інших випадках національного геноциду – вірме-
нами, греками або сербами тощо). Універсальність – у масштабах трагедії,
як і загибель мільйонів українців під час Голодомору чи смерть сотень тисяч
2 Щупак І. Голокост в Україні: Пошуки відповідей на питання історії. – Дніпропетровськ,
2005. – С.89.
3 Declaration of the Stockholm International Forum on the Holocaust (January 2000). –
[Електронний ресурс]: http://www.holocausttaskforce.org/about-the-itf/stockholm-declaration.
html?lang=en
4 Див.: Холокост // Энциклопедия Холокоста [Електронний ресурс]: http://www.ushmm.org/
wlc/ru/article.php?ModuleId=10005143
5 Див.: Резолюция 60/7 «Память о Холокосте»: принята на 42-м пленарном заседании
Генеральной Ассамблеи Организации Объединённых Наций 01 ноября 2005 [Електронний ре-
сурс]: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_e18
6 Див.: Пан Ги Мун. Послание по поводу Международного дня памяти жертв
Холокоста (27 января 2009 г.) [Електронний ресурс]: http://www.un.org/ru/sg/messages/2009/
holocaustremembrance09.shtml
Український історичний журнал. – 2016. – №4
154 І.Я.Щупак
людей унаслідок етнічних чисток у колишній Юґославії. Універсальність та-
кож у планомірній, послідовній, систематичній організації масових убивств,
які виправдовувалися людиноненависницькою ідеологією7. Але водночас
Шоа – безпрецедентне явище, адже вперше в історії найважливішим елемен-
том державної політики великої світової держави (Німеччини) стала практика
тотального фізичного винищення цілого народу (євреїв). Антисемітизм (поряд
з ідеєю світового панування) був ідеологічним стрижнем гітлерівського режи-
му навіть попри ту шкоду, якої він завдавав економіці нацистського Райху,
боєздатності його армії. За словами ізраїльського дослідника Є.Бауера, «не-
прагматичний характер геноциду євреїв є одним з елементів, що відокремлює
його від інших геноцидів. Сукупність інших елементів виявилася в бажанні
знищити кожного окремого єврея, визначеного як такого, нацистами»8. Ці та
інші риси геноциду євреїв з’ясовують характер Голокосту (Шоа): «Голокост був
не унікальним. Він був безпрецедентним, геноцидом, подібного якому ніко-
ли не було»9.
Дослідження історії Голокосту в Україні
Голокост – одне з найкраще вивчених явищ історії як з огляду на вияв-
лені та опубліковані документи, спогади, так і наявну літературу. Щоправда
радянська історіографія тему Голокосту на окупованих територіях СРСР та,
зокрема, українських теренах фактично замовчувала. За воєнної доби відо-
мості про нацистське «остаточне вирішення єврейського питання» збирали
члени Єврейського антифашистського комітету, журналісти. Так, у квітні
1944 р. на шпальтах головної газети СРСР з’явилася стаття І.Еренбурґа, в якій
розповідалося про єврейського поета й партизана з Вільнюса А.Суцкевера –
цей сюжет уможливив згадку про Голокост на території Литви10. Проте тіль-
ки після 1991 р. побачили світ всі основні тексти І.Еренбурґа про знищення
євреїв України11. Серед кореспондентів, які першими побачили звільне-
ні радянськими військами табори Майданек і Треблінка, був В.Ґроссман.
У своїй статті кінця 1944 р. він детально показав технологію цього «кон-
веєра смерті»12. Події Шоа на території СРСР та, зокрема, на українських
теренах, було відображено у «Чорній книзі» – збірці свідчень і документів
про Голокост, підготовленій радянськими літераторами й журналістами
(М.Аліґер, В.Каверін, Р.Фраєрман, В.Шкловський та ін.) під керівництвом
В.Ґроссмана, І.Еренбурґа13. У 1947 р. «Чорну книгу» видали англійською мо-
вою в Нью-Йорку, натомість її вже готовий російськомовний типографський
7 Щупак І. Голокост в Україні… – С.91.
8 Бауер Є. Голокост у світовому та європейському контексті // Проблеми історії Голокосту. –
Вип.4. – Дніпропетровськ; Запоріжжя, 2007. – С.11.
9 Там само. – С.12.
10 Эренбург И. Торжество человека // Правда. – 1944. – 29 апреля. – С.4.
11 Эренбург И. Евреи. 1 ноября 1942 года // Война: 1941–1945. – Москва, 2004. – С.54; Его же.
Наше место. 11 августа 1943 года // Там же. – С.78; Его же. Земля Пирятина. 26 ноября 1943 года //
Там же. – С.90.
12 Гроссман В. Треблинский ад [Електронний ресурс]: http://lib.ru/PROZA/GROSSMAN/trebl.txt
13 Чёрная книга [Електронний ресурс]: http://www.corpus.ru/products/chernaya-kniga.htm
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 155
набір через ідеологічні настанови було знищено в 1948 р. Це видання стало
доступним читачеві лише після 1991 р.14
Звичайно, і за умов замовчування історії знаходилися люди, які намага-
лися донести правду. У вересні 1961 р. поет Є.Євтушенко надрукував свій вірш
«Бабин Яр». Великий моральний вплив на широку громадськість справив одно-
йменний роман А.Кузнєцова. Відомі також поезії про Бабин Яр І.Еренбурґа15.
Ці літературні твори не були історичними дослідженнями, але вони відіграли
велику роль у формуванні суспільної думки щодо трагедії Голокосту.
Утім радянські історики, навіть говорячи про події Другої світової війни
та нацистський «новий порядок», старанно оминали питання геноциду єврей-
ського народу. Винятком із загальної політики замовчування були спроби вла-
ди дискредитувати українських націоналістів діаспори, але відповідні замов-
лені праці писалися англійською мовою та були розраховані на закордонну
аудиторію16. До розпаду СРСР лише окремі матеріали друкувалися у збірках
документів (здебільшого реґіональних), а деякі «єврейські сюжети» можна зна-
йти в М.Коваля, Т.Першиної та у присвяченій проблематиці Голокосту студії
Ю.Шульмейстера – щоправда виданій уже 1990 р.17
Для історіографії часів СРСР характерною була згадка про знищення
нацистами «мирних радянських громадян без урахування статі, віку та на-
ціональності». Цій традиції не зраджували і при описанні найбільш відомого
факту ліквідації єврейського населення в Бабиному Яру. Так, у томі «Історії
міст і сіл Української РСР», присвяченому Києву, про розстріли десятків тисяч
євреїв наприкінці вересня 1941 р. сказано так: «Він (тобто Бабин Яр – І.Щ.) став
місцем масових страт радянських людей – комуністів і комсомольців, службов-
ців державних установ та членів їх сімей, які залишалися у місті, бійців і ко-
мандирів Червоної армії, які не змогли вийти з оточення»18. В «Українському
радянському енциклопедичному словнику» у відповідній статті взагалі немає
жодної згадки про наймасовіший в історії Шоа розстріл євреїв19.
Замовчування Голокосту у СРСР можна пояснити низкою причин. Так,
вивчення «остаточного вирішення єврейського питання» руйнувало міф про
«єдиний радянський народ» зі «спільною історичною долею». Ще однією при-
чиною затушовування пам’яті про Шоа, на думку канадського історика україн-
ського походження І.-П.Химки, було те, що чимало повоєнних комуністичних
14 Чёрная книга. – Москва, 1991. – Т.1–2; Чёрная книга: О злодейском повсеместном убийстве
евреев немецко-фашистскими захватчиками во временно оккупированных районах Советского
Союза и в лагерях Польши во время войны 1941–1945 годов / В.Гроссман, И.Эренбург. – К., 1991.
15 Див.: Евтушенко Е. Бабий Яр // Литературная газета. – 1961. – 19 сентября; Кузне-
цов А.В. Бабий Яр: Роман-документ: Журнальный вариант. – Москва, 1966; Эренбург И. Бабий
Яр // Его же. Сборник сочинений в девяти томах. Стихотворения. – Т.3. – Москва, 1965. – С.455;
Его же. «В это гетто люди не придут…» // Там же. – С.456.
16 Див.: Химка І.-П. Рецепція Голокосту в посткомуністичній Україні [Електронний ресурс]:
http://uamoderna.com/md/223-223
17 Див.: Коваль М. Історія пам’ятає! (Кривавий шлях фашистів на Україні). – К., 1965;
Коваль М. Борьба населения Украины против фашистского рабства. – К., 1979; Першина Т.С.
Фашистский геноцид на Украине, 1941–1945. – К., 1985; Шульмейстер Ю.А. Гитлеризм в
истории евреев. – К., 1990.
18 Історія міст і сіл Української РСР: Київ. – К., 1968. – С.403.
19 Украинский советский энциклопедический словарь. – Т.1. – К., 1988. – С.128.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
156 І.Я.Щупак
чиновників поділяли антиєврейські упередження. До того ж етнічні росіяни
та українці зайняли замість євреїв певні соціальні ніші, і «не хотіли порушу-
вати питання Голокосту, наслідком якого, як і після винищення та переселен-
ня поляків, було їх соціальне вивищення»20. Крім того, правдиве висвітлення
Голокосту неодмінно викликало б постановку питання про те, що зробила (або
не зробила) радянська влада для врятування приреченого на знищення єврей-
ського населення. Безумовно, вивчення геноциду євреїв могло зачепити драж-
ливе для комуністичного режиму питання ставлення місцевого населення до
окупаційної влади, адже для радянської ідеології вважалося неприпустимим
висвітлення фактів співпраці з нацистами сотень тисяч громадян СРСР, ба-
гато хто з них прямо або опосередковано був причетним до винищення євреїв.
І, нарешті, будь-які «національні акценти» в історичних дослідженнях «загро-
жували» контактами радянських істориків з їхніми колеґами із західних кра-
їн, що могло сприяти руйнуванню «залізної завіси».
Голокост європейських євреїв особливо активно вивчався на Заході з
1970-х рр. Що ж стосується студіювання «остаточного вирішення єврейсько-
го питання» на окупованих під час Другої світової війни територіях СРСР,
то для західної історіографії це була здебільшого «terra incognita». Особливо
події на українських теренах. По-перше, більшість зарубіжних дослідників не
сприйма ли Україну як окремий суб’єкт історичного процесу, на відміну від,
скажімо, Польщі чи Румунії. По-друге, серед істориків існував, за влучним ви-
разом Р.Брандона й В.Лауер, своєрідний «синдром Аушвіца», коли увагу за-
хідних фахівців було прикуто насамперед до «фабрик смерті», розташованих
на території Польщі. У концтаборах Аушвіц-Біркенау (Освенцим), Собібор,
Хелмно, Белжець, Майданек, Треблінка винищили близько 3 млн людей, і зо-
середженість на цій проблематиці призводила до нехтування дослідженням
інших реґіонів і країн21. По-третє, історичні джерела українського походження
були практично недоступними для західних фахівців аж до часів ґорбачов-
ської «перебудови». При роботі з документами давалася взнаки й необхідність
володіння різними мовами (не тільки німецькою, але й українською, росій-
ською, польською та ін.).
За часів незалежності України ситуація з вивченням Голокосту якісно
поліпшилася22. Зауважимо, що наукове студіювання не позбавлене супереч-
ливих методологічних підходів до цього явища. Це спричинило суттєві роз-
біжності в розумінні Голокосту, невідповідності історичного наративу, від-
мінності у тлумаченні фактів і навіть заперечення самої події. Питанням
дослідження теми Шоа на українських теренах присвячено низку праць23.
20 Див.: Химка І.-П. Рецепція Голокосту в посткомуністичній Україні [Електронний ресурс]:
http://uamoderna.com/md/223-223
21 Див.: Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення / За ред. Р.Брандона, В.Лауер; пер. з
англ. Н.Комарової. – К., 2015. – С.17–18.
22 Див.: Коган А. Тайны украинских архивов: как исчезли полтора миллиона евреев
[Електронний ресурс]: http://izrus.co.il/dvuhstoronka/article/2012-01-16/16733.html#87Shh
23 Гузенков С. До питання про місце теми Голокосту в українській історіографії // Матеріали
міжнародної науково-практичної конференції «Історична пам’ять про війну та Голокост»: Київ,
28–30 вересня 2012 р.: Присвячено 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпропетровськ, 2013. –
С.90–96; Його ж. Українська історіографія і тема Голокосту // Запорожские еврейские чтения:
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 157
В українській історіографії Голокосту після 1991 р. можна виділити три осно-
вних періоди.
Перший (1991–1995 рр.) – поява ідеологічно незаанґажованих праць.
Побачили світ публікації, спеціально присвячені історії Голокосту в Україні.
Загалом це були дослідження реґіонального характеру, які не охоплювали
всю територію нашої країни, а фокусувалися на окремих містах чи облас-
тях, і базувалися на місцевому архівному матеріалі24. Це здебільшого стат-
ті у спеціалізованих часописах (як-от «Український історичний журнал»),
або матеріали наукових конференцій. У 1991 р. також з’явилася низка пуб-
лікацій, присвячених 50-річчю трагедії в Бабиному Яру25. Найбільш зна-
чущими студіями цього періоду стали дослідження С.Єлисаветського26 та
Я.Хонігсмана27. Також слід відзначити написані за кордоном праці з істо-
рії Голокосту на території СРСР (у тому числі й України), перекладені ро-
сійською мовою. Вони дозволяли українським історикам ознайомитися з
відповідними підходами західної історіографії28. Складну й неоднозначну
проблему ставлення українського націоналістичного руху до євреїв під час
Другої світової війни порушив А.Вайс, котрий спирався як на глибокий ана-
ліз документів, спеціальної літератури, так і на особистий життєвий досвід29.
У 1991–1995 рр. активно виходили друком мемуари та спогади тих, хто пе-
режив Голокост30. Перші публікації архівних матеріалів з’явилися тільки в
1994 р. Їх необхідно було не тільки знайти, зібрати, але й опрацювати та кла-
сифікувати. Ідеться про збірники документів, присвячені Вінницькій (упо-
рядкувала Ф.Винокурова31) та Харківській (упорядник Ю.Ляховицький32)
областям.
Доклады и сообщения (27–28 апреля 2012 г.). – Запорожье, 2013. – С.73–81; Елисаветский С.
Исследование истории Холокоста в Украине в украинской историографии (1991–2000) //
Холокост: Доклады на Восьмой ежегодной международной междисциплинарной конференции
по иудаике. – Москва, 2001. – С.70–75; Подольський А.Ю. Дослідження з історії Голокосту в
сучасній українській історіографії: нові підходи // Катастрофа и Сопротивление украинского
еврейства (1941–1944) / Ред.-сост. С.Я.Елисаветский. – К., 1999. – С.26–37; Щупак І., Абакунова Г.
Вивчення Голокосту в Україні // Проблеми історії Голокосту. – Вип.4. – Дніпропетровськ, 2007. –
С.61–75 та ін.
24 Див.: Вестник: Люди остаются людьми: Свидетельства очевидцев. – Черновцы, 1991;
Губенко Г. Книга печали. – Симферополь, 1991 та ін.
25 Левитас Ф., Шимановский М. Бабий Яр: Страницы трагедии. – К., 1991; Король В.,
Кучер В., Мигрин Г. Без строку давності: Трагедія Бабиного Яру. – К., 1991.
26 Елисаветский С. Бердичевская трагедия: (Документальное повествование). – К., 1991.
27 Хонигсман Я. Катастрофа львовского еврейства. – Л., 1993.
28 Див.: Будник Д., Капер Я. Ничто не забыто: Еврейские судьбы в Киеве. – Констанц, 1993;
Арад И. Холокаст: Катастрофа европейского еврейства (1933–1945): Сб. ст. – Иерусалим, 1990;
Уничтожение евреев СССР в годы немецкой оккупации (1941–1944): Сб. док. и мат. – Иерусалим,
1992.
29 Вайс А. Отношение некоторых кругов украинского национального движения к евреям в
период Второй мировой войны // Вестник Еврейского университета в Москве. – Вып.2. – Москва,
1995. – С.104–113.
30 Стародинский Д. Одесское гетто. – Одесса, 1991; Гошкис Д. О чём трубит шофар. – Славута,
1992 та ін.
31 Катастрофа (Шоа) и Сопротивление евреев Винницкой области – К.; Тель-Авив, 1994.
32 Ляховицкий Ю.М. Попранная мезуза («Книга Дробицкого Яра»): Свидетельства, факты,
документы о нацистском геноциде еврейского населения Харькова в период оккупации: 1941–
1942 гг. – Вып.1. – Х., 1991; Жёлтая книга: Сб. док. – Х., 1994.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
158 І.Я.Щупак
Другий період (1996–2000 рр.) ознаменувався чималою кількістю публіка-
цій різноманітного характеру: від невеликих заміток і статей до монографій та
дисертацій. Відзначимо перше кандидатське дослідження з історії Голокосту
(А.Подольський, «Нацистський геноцид євреїв України (1941–1944)», 1996 р.),
а також перше докторське, пізніше трансформоване в монографію (Ф.Левітас,
«Євреї України у роки Другої світової війни», 1997 р.) . У цей же період з’явилися
глибокі студії С.Єлисаветського33, Ж.Ковби34, О.Круглова35, Я.Хонігсмана36.
Важливим явищем в українській історіографії стала збірка статей за редак-
цією С.Єлисаветського, присвячена Голокосту та єврейському опору нацист-
ському геноциду37. Активізувалася робота щодо збирання та опрацювання
спога дів тих, хто вижив. Одну з найбільш повних колекцій свідчень очевидців
упорядкував Б.Забарко38, який продовжував свою роботу й у подальші роки39.
Із 1995 р. в багатьох областях України започатковано видання «Книг Пам’яті»,
в яких подаються короткі відомості про загиблих і тих, хто пережив Голокост,
їх фотографії, в окремих випадках – спогади40. З’явилися праці, у котрих роби-
лися спроби аналізу міжнаціональних відносин41.
Третій період (від 2000 р.) характеризується значною активізацією дослід-
жень з історії Голокосту в Україні, осмисленням трагедії не тільки історика-
ми, але й філософами, психологами, юристами. Ширшою стає джерельна база
студій, з’являються узагальнюючі спроби. Цьому сприяє, зокрема, створення в
нашій країні спеціалізованих наукових осередків, у тому числі Українського
інституту вивчення Голокосту «Ткума» (Дніпро; до 2012 р. – Всеукраїнський
центр вивчення Голокосту «Ткума»), Українського центру вивчення Голокосту
(Київ), Реґіонального центру вивчення Голокосту (Львів), Харківського освіт-
нього центру «Голокост» та ін. Так, інститут «Ткума» в академічній серії
33 Елисаветский С. Полвека забвения: Евреи в движении Сопротивления и партизанской
борьбе в Украине (1941–1944). – К., 1998.
34 Ковба Ж. Людяність у безодні пекла: Поведінка місцевого населення Східної Галичини в
роки «остаточного розв’язання єврейського питання». – К., 1998.
35 Еврейский геноцид на Украине в период оккупации в немецкой документалистике 1941–
1944 / Авт.-сост. А.Круглов. – Х.; Иерусалим, 1996; Круглов А. Истребление еврейского населения
на Левобережной Украине (зона военной администрации) в 1941–1942 гг. // Катастрофа і опір
українського єврейства (1941–1944 рр.): Нариси з історії Голокосту і Опору в Україні / Ред. та
упор. С.Я.Єлісаветський. – К., 1999. – С.172–201.
36 Хонигсман Я. Катастрофа еврейства Западной Украины: Евреи Восточной Галиции,
Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933–1945 гг. – Л., 1999.
37 Катастрофа і опір європейського єврейства (1941–1944): Нариси з історії Голокосту і Опору
в Україні. – К., 1999.
38 Живыми остались только мы: Свидетельства и документы / Ред.-сост., авт. предисл. и комм.
Б.Забарко. – К., 1999–2000.
39 Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: Свидетельства и документы. – Кн.1–3 / Ред.-сост., авт.
предисл. и комм. Б.Забарко. – К., 2007–2008; Мы хотели жить: Свидетельства и документы. –
Кн.1–2 / Ред.-сост., авт. предисл. и комм. Б.Забарко. – К., 2013–2014.
40 Див.: Книга памяти: Бабий Яр / Авт.-сост. И.М.Левитас. – К., 1999; Книга Памяти воинов-
евреев Днепропетровска: В 2 кн. – Кн.1. – Днепропетровск, 1999 та ін.
41 Див., напр.: Щупак И.Я. Отношение украинского населения Запорожья к евреям во время
войны 1941–1945 гг. // 1-е Запорожские чтения «Еврейское население Юга Украины»: Доклады
и сообщения. – Запорожье, 1997. – С.117–121; Ковба Ж. Форми ситуаційної допомоги і рятуван-
ня євреїв місцевим населенням Східної Галичини у роки німецької окупації // Запорожские
еврейские чтения. – Вып.3. – Запорожье, 1999. – С.76–79 та ін.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 159
«Українська бібліотека Голокосту» публікує праці вітчизняних дослідників42.
Також у рамках цієї серії видаються книги провідних зарубіжних фахівців у
російських перекладах43. «Ткума» видає також перший в Україні спеціалізова-
ний науковий журнал44. Український центр вивчення Голокосту в Києві публі-
кує бюлетень «Голокост і сучасність», а також альманах «Сучасні дослідження
Голокосту», наукову та освітню літературу. Серед видань київського Інституту
юдаїки особливе місце займає книга, в якій уміщено українські переклади ста-
тей зарубіжних мислителів45, інші публікації46.
Джерельна база з історії Голокосту в Україні розподіляється на спеці-
ально присвячені цій проблематиці, та видання, в яких історія Катастрофи
згадується в контексті подій Другої світової війни. Найбільш значущими
серед збірок архівних документів і матеріалів стали видання, підготовлені
Ф.Винокуровою, М.Гоном, О.Кругловим, М.Тяглим47. Окремі джерела пері-
одично публікуються у журналах «Проблеми історії Голокосту» (Дніпро) та
«Голокост і сучасність» (Київ). Зокрема на шпальтах першого Ф.Винокурова
вмістила добірку документів щодо долі розвідниці з Вінниці єврейки Т.Куцин48,
а в №4 за 2007 р. передруковано лист митрополита Андрея (Шептицького)
до папи Пія XII та його послання «Про злочин чоловікоубивства»49. У ки-
ївському часопису публікувалися студії О.Круглова про долю євреїв Одеси
й Рівного50, Ж.Ковби та О.Гогуна про збройний виступ євреїв в Янівському
таборі за інформаційними звітами українських і польських націоналістів51,
І.Капася щодо ґетто в Дубровиці за матеріалами архівно-кримінальної спра-
ви Х.Сигала52 та ін.
42 Круглов А.И. Хроника Холокоста в Украине [Академическая серия «Украинская библиотека
Холокоста»]. – Днепропетровск; Запорожье, 2004; Єврейський опір в Україні в період Голокосту:
Зб. наук. ст. / За ред. М.І.Тяглого. – Дніпропетровськ, 2004 та ін.
43 Михман Д. Историография Катастрофы: Еврейский взгляд: концептуализация,
терминология, подходы и фундаментальные вопросы [Академическая серия «Библиотека
Холокоста “Ткума”», вып.1]. – Днепропетровск, 2005; Арад И. Катастрофа евреев на
оккупированных территориях Советского Союза (1941–1945). – Днепропетровск; Москва, 2007.
44 Проблеми історії Голокосту. – Вип.1–7. Дніпропетровськ; Запоріжжя, 2002–2015.
45 Поза межами розуміння (богослови та філософи про Голокост). Вид. 2-ге / За ред. Дж.К.Рота,
М.Беренбаума. – К., 2009. – С.5.
46 Митрополит Андрей Шептицький: Документи і матеріали 1941–1944 / Упор. Ж.Ковба; наук.
ред. А.Кравчук. – К., 2003; Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев
Украины в 1941–1944 гг. / Сост. А.Круглов. – К., 2002; Щоденник Львівського гетто: Спогади
рабина Давида Кахане / Упор. Ж.Ковба [серія «Бібліотека Інституту юдаїки»]. – К., 2003 та ін.
47 Винокурова Ф.А. Евреи Винничины в период Второй мировой войны: Малоизвестные
документы и новые интерпретации: В 3 т. – Винница, 2000; Гон М.І. Голокост на Рівненщині
(Документи та матеріали). – Дніпропетровськ; Запоріжжя, 2004; Круглов А. Сборник документов
и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941–1944 гг. – К., 2002; Круглов А.
Без жалости и сомнения: Документы и преступления оперативных групп и команд полиции
безопасности и СД на временно оккупированной территории СССР в 1941–1944 гг. – Ч.1–
4. – Днепропетровск, 2008–2010; Передайте детям нашим о нашей судьбе…: Сб. док. и мат. /
Ред.-сост. Л.П.Кравцова, М.И.Тяглый. – Симферополь, 2001; Тяглый М. Холокост в Крыму:
Документальные свидетельства о геноциде евреев Крыма в период оккупации Украины (1941–
1944). – Симферополь, 2002.
48 Проблеми історії Голокосту. – Вип.2. – Дніпропетровськ; Запоріжжя, 2005.
49 Там само. – Вип.4. – Дніпропетровськ, 2007.
50 Голокост і сучасність: Студії в Україні і світі. – 2008. – №2; 2012. – №11.
51 Там само. – 2010. – №7.
52 Там само. – 2012. – №11.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
160 І.Я.Щупак
Виокремимо праці з окремих аспектів Голокосту на території України, що
супроводжуються публікацією великої кількості джерел. Серед них – книги
О.Круглова, присвячені трагедії Бабиного Яру53 та знищенню єврейського на-
селення Одеси54. В останні роки з’явилися краєзнавчі студії, в яких наведе-
но великий обсяг джерел з історії Шоа на Дніпропетровщині, Житомирщині,
Миколаївщині тощо55.
У 2010 р. ряд документів, у тому числі про антиєврейську політику на-
цистів, було опубліковано у збірці, підготовленій Державним архівом
Дніпропетровської області56. Окремі згадки про це є у джерельних матеріалах,
упорядкованих О.Гогуном, І.Дерейком та ін.57 У 2014 р. побачила світ колек-
ція документів, присвячена становищу євреїв в окупованому Києві58. Листівки
про дискримінаційні заходи, оголошення про створення ґетто, фотографії за-
гиблих євреїв тощо вміщено у виданні 2015 р.59
Особливу групу джерел становлять спогади та нотатки жертв і оче-
видців Голокосту. Останнім часом надруковано щоденники Н.Мошкова60,
С.Шведова61, в яких розповідається про знищення євреїв на Дніпропетровщині.
Ці видання тематично «перегукуються» з опублікованими в Україні записка-
ми очевидців Голокосту у Західній Європі, зокрема А.Франк62, Д.Рубіновича63
та ін.
Серед мемуарної літератури та спогадів, що були надруковані в першій
половині 2000-х рр., слід згадати текст Л.Дусман64, збірку спогадів колиш-
ніх малолітніх в’язнів65. Простежується тенденція збору і публікації таких
53 Круглов А.И. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск, 2011.
54 Круглов А.И. Истребление евреев Одессы в 1941–1943 гг. – Днепропетровск, 2014.
55 Венгер А., Каковкіна О. Голокост у спогадах неєвреїв (за матеріалами Сталіндорфського
району Дніпропетровської області) // Проблеми історії Голокосту. – Вип.7. – Дніпропетровськ,
2015. – С.6–15; Мєшко К. Квіти на гарячому камінні // Мєшко К.В. Новомосковськ на зламах
історії та долі. – Новомосковськ, 2015; Рудницька Н.В. Голокост на Житомирщині в докумен-
тах Державного архіву Вінницької області // ХХ століття – етнонаціональний вимір та про-
блеми Голокосту: Зб. наук. праць за мат. міжнар. наук.-практ. конф., Житомир, 22–23 жовтня
2010 р. – Дніпропетровськ, 2011. – С.373–378; Судьбы евреев Николаевщины во время Великой
Отечественной войны 1941–1945 / Под ред. М.Д.Гольденберга. – Николаев, 2013; Ташлай Л.
Голокост на Миколаївщині очима свідків // Запорожские еврейские чтения: Доклады и сообщения
(14–15 апреля 2013 г.). – Запорожье, 2014. – С.46–65 та ін.
56 Окупаційний режим на Дніпропетровщині в хронологічних довідках місцевих органів вла-
ди: Зб. док. / Авт.-упор. О.В.Касьянов, Н.В.Киструська. – Дніпропетровськ, 2010.
57 Родня: Полиция и партизаны: 1941–1944: На примере Украины / Авт.-сост. А.Гогун,
И.Дерейко, А.Кентий. – К., 2011.
58 Київ: війна, влада, суспільство: 1939–1945 рр. (За документами радянських спецслужб та
нацистської окупаційної адміністрації). – К., 2014.
59 Нацистський «новий порядок» в містах України: Збірка фотографій та документів з фондів
Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». – Дніпропетровськ, 2015.
60 Див.: Гуляев Г.И., Бусыгина Н.Д. Днепропетровск глазами очевидцев: 1929–1942. –
Днепропетровск, 2012. – С.104, 106–107, 109–110, 115.
61 Див.: Гуляев Г.И., Большаков В.И., Бусыгина Н.Д. Днепропетровск: 1928–1947. –
Днепропетровск, 2009. – С.80–81.
62 Франк А. Щоденник. – 3-тє вид. – К., 2009.
63 Щоденник Давида Рубіновича / Пер. А.Шарого. – К., 2009.
64 Дусман Л. Помни! Не повтори! – Одесса, 2001.
65 Проліски за колючим дротом: Спогади колишніх малолітніх в’язнів фашизму / Авт.-упор.
О.Васюков, М.Петренко, С.Подольский. – Л., 2004.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 161
матеріалів по реґіонах, зокрема про євреїв Маріуполя66, Житомира67, Криму68.
Виходили друком «Книги Пам’яті»69 та інші подібні видання. Особливу цін-
ність серед опублікованих спогадів мають записані відразу по війні, у тому
числі Я.Хешелес, яка була в’язнем Янівського концтабору у Львові70, М.Дойч71
та ін. Спираючись на власні спомини, ізраїльський дослідник Ш.Редліх у сво-
їй книзі спробував подивитися на трагедію Голокосту в його рідному східно-
галицькому містечку не тільки поглядом історика, але й відобразити бачення
подій минулого інших учасників драми – поляків, євреїв, українців, німців72.
На особливу увагу заслуговують дослідження французького священика
П.Дебуа, який упродовж декількох років збирав відповідні свідчення на те-
риторії України73. Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» з 2008 р.
видав уже шість випусків тематичної збірки, де вміщено як спомини тих, кому
пощастило вижити, так і ветеранів, людей, що побували в евакуації й на окупо-
ваній території України74. Нерідко спогади публікують разом із документами
та матеріалами про долю єврейського населення України в роки Другої світо-
вої війни. Узагалі обсяг мемуарної літератури значно зріс після 2008 р.75 Крім
того, побачили світ спеціалізовані довідники з історії Голокосту (О.Круглов76,
М.Тяглий77, О.Гісем і О.Мартинюк78), ілюстративні матеріали (С.Авербух79).
66 Память сердца (Книга о трагедии и мужестве евреев Мариуполя). – Мариуполь, 2002.
67 Забвению не подлежит: Сборник материалов о Холокосте, пережитом моими земляками /
Сост. Г.Фельдман. – Житомир, 2000.
68 Передайте детям нашим о нашей судьбе…: Сб. док. и мат. / Ред.-сост. Л.П.Кравцова,
М.И.Тяглый. – Симферополь, 2001.
69 Книга пам’яті Дробицького яру / Авт.-укл. В.П.Лебедева, П.П.Сокольський. – Х., 2004;
Книга Памяти воинов-евреев Днепропетровска: В 2 кн. – Кн.2–3 (ч.1–2), 4. – Днепропетровск,
1999–2004 та ін.
70 Хешелес Я. Глазами двенадцатилетней девочки. – К., 2011.
71 Дойч М. Історія Міни: Спогади лікаря про Голокост. – К., 2011.
72 Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах: Поляки, євреї та українці, 1919–1945 / Пер. з англ. –
К., 2007.
73 Дебуа П. Хранитель спогадів: Кривавими слідами Голокосту. – К., 2011.
74 Возрождение памяти: Воспоминания свидетелей и жертв Холокоста. – Вып.1–6. –
Днепропетровск, 2008–2015.
75 Гельфонд Е.Г. Майданек над Бугом: Воспоминания о южноукраинских лагерях и гетто. –
Донецк, 2008; Гольденберг М.Д. Судьбы евреев Николаевщины в период Великой Отечественной
войны 1941–1945 гг. – Николаев, 2013; Жовтневий Голокост: спогади та матеріали / Укл.
В.Москаленко. – Ярмолинці, 2012; Ковба Ж.М. Останній рабин Львова: Єзекіїль Левін. – Л.; К., 2009;
Ковба Ж. Щоденник Львівського гетто: Спогади рабина Давида Кахане. – К., 2009; Костелянець Г.
Від України до Білорусії: Історія однієї єврейської сім’ї. – Дніпропетровськ, 2009; Куликов В.Я.
Оккупация Винницы (18.07.1941 – 20.03.1944): Свидетельство очевидца. – К., 2012; Левітас І.М.
Праведники Бабиного Яру / Пер. з рос. С.Б.Герус. – К., 2008; Пам’ять заради майбутнього: З історії
десятирічної діяльності Української спілки в’язнів-жертв нацизму та спогади. – К., 2003; Пам’ять
заради майбутнього: Про діяльність Української спілки в’язнів-жертв нацизму та спога ди. – Кн.2. –
К., 2005; Пам’ять заради майбутнього. – Кн.3. – К., 2008; Сражались в одном строю: воины-евреи в
воспоминаниях участников Великой Отечественной войны / Сост. И.Левитас. – К., 2010; Фоєрман Ю.
Щоденник зі Станіслава (1941–1943 рр.) / Пер. з пол. – Івано-Франківськ, 2009.
76 Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста: Еврейская энциклопедия Украины / Ред.
И.М.Левитас. – К., 2000; Его же. Катастрофа украинского еврейства 1941–1944 гг.: Энцик ло-
педический справочник. – Х., 2001.
77 Тяглый М.И. Места массового уничтожения евреев Крыма в период нацистской оккупации
полуострова, 1941–1944: Справочник. – Симферополь, 2005.
78 Гісем О.В., Мартинюк О.О. Голокост в Україні (1941–1944): Словник-довідник. – К., 2003.
79 Авербух С.Л. Гитлеровская пропаганда юдофобии в прокламациях и карикатурах. – К.,
2005.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
162 І.Я.Щупак
Що стосується фахових історичних досліджень, то часто проблеми
Голокосту розглядаються в контексті історії Другої світової війни, коли авто-
ри торкаються різноманітних питань функціонування нацистського режиму
на території України, здебільшого в окремих реґіонах80. Саме місцевим особ-
ливостям Голокосту присвячено найбільшу кількість публікацій. В основ-
ному це невеликі повідомлення про той чи інший край, увічнення пам’яті
загиблих на місцях масових страт. Рідше трапляються праці, засновані на
архівних матеріалах, серед таких – студії С.Орлянського (Запорізька обл.81),
М.Твердохліба (Кременчук82), В.Наконечного (Волинь83) та ін. Вийшли у світ
монографії щодо «остаточного вирішення єврейського питання» в окремих
реґіонах України84, а також статті та збірки85. Природно, що важливе місце в
80 Вінцковський Т. Окупаційний режим в губернаторстві «Трансністрія» // Україна у Другій світо-
вій війні: погляд з ХХІ ст.: Історичні нариси. – Т.1. – К., 2010. – С.413–446; Винарчук Т.В. Жертви
окупаційної влади на території Запорізької області в роки Другої світової війни // Наукові праці іс-
торичного факультету Запорізького національного університету. – Вип.XXXV. – Запоріжжя, 2013. –
С.149–156; Гальчак С.Д. Політика румунської окупаційної влади на території Північної Трансністрії //
Архіви окупації: 1941–1944. – К., 2006. – С.840–849; Орлянський В.С., Тедеєва О.С. Місцеві орга-
ни управління в період окупації на Запоріжжі (1941–1943 рр.). – К., 2010; Орлянський В.С. Деякі
напрямки політики окупаційної адміністрації в соціальній сфері життя населення Запоріжжя //
Культурологічний вісник. – Вип.25. – Запоріжжя, 2010. – С.38–41; Спудка І.М. Економічна полі-
тика нацистського керівництва на території Запорізької області // Наукові праці історичного фа-
культету Запорізького національного університету. – Вип.ХХХІ. – Запоріжжя, 2011. – С.189–194;
Сугацька Н.В. Місцева адміністрація та самоуправління на Півдні України в часи нацистської
окупації краю (1941–1944 рр.) в контексті подій Голокосту // Південний архів (історичні науки). –
Вип.ХХ. – Херсон, 2005. – С.148–153; Її ж. Створення місцевої адміністрації та органів місцевого само-
врядування на півдні України в часи нацистської окупації краю // Сучасний вимір держави та права:
Зб. наук. праць. – Миколаїв, 2008. – С.143–145; Цибуленко Г.В., Цибуленко Л.О. Формат і механізми
«нового порядку» окупаційної влади на Херсонщині 1941–1944 рр. // Південний архів (історичні на-
уки). – Вип.ХХХІ/ХХХІІ. – Херсон, 2010. – С.252–265; Цибуленко Г.В. Окупаційний режим за мате-
ріалами фонду Р-1520 – сільські управи державного архіву Херсонської області // Культурологічний
вісник. – Вип.29. – Запоріжжя, 2012. – С.15–20; Шайкан В.О. Колабораціонізм на території рейхско-
місаріату «Україна» і військової зони в роки Другої світової війни. – Кривий Ріг, 2005. та ін.
81 Орлянский С.Ф. Холокост на Украине. – Запорожье, 2003.
82 Твердохлеб Н. Евреи Кременчуга: Исторический очерк. – Кременчуг, 2004.
83 Наконечный В. Холокост на Волыни: жертвы и память. – Луцк, 2003.
84 Тяглый М. Места массового уничтожения евреев Крыма в период нацистской оккупации
полуострова, 1941–1944: Справочник. – Симферополь, 2005; Шитюк М.М., Сугацька Н.В.
Геноцид проти євреїв Південної України в роки німецько-румунської окупації (1941–1944 рр.). –
Миколаїв, 2008; Юсов В. Хотинский холокост. – Черновцы, 2010 та ін.
85 Артёмовский Бабий Яр. – Артёмовск, 2000; Винокурова Ф. Евреи в аду: лагерь-гетто в
Печере (Транснистрия) // Проблеми історії Голокосту. – Вип.8. – Дніпропетровськ, 2016. – С.40–88;
Гельман Б. Причина смерти – расстрел: Холокост в Севастополе. – Севастополь, 2004; Даценко В.
За те, що євреї…: Трагедія Голокосту в межиріччі Південного Бугу та Дніпра (1941–1944). –
Кіровоград, 2015; Елисаветский С.Я. Бердичевская трагедия: Документальное повествование. –
К., 1991; Кабанчик И. Трагедия евреев Буковины [Електронний ресурс]: http://www.jewish.ru/
history/press/2010/08/news994288077.php; Коваль О.Г., Коваль Г.П. Богданівка: злочин, кара,
пам’ять // Краєзнавчий альманах: Історія. Археологія. Наука. Культура. Освіта. Промисловість.
Сільське господарство. – Вип.1. – Миколаїв, 2012. – С.101–108; Ковба Ж. Філіп Фрідман – свідок
загибелі львівських євреїв // Проблеми історії Голокосту. – Вип.3. – Дніпропетровськ, 2006. – С.176–
189; Коган Л. Холокост на Житомирщине // Історичні уроки Голокосту та міжнаціональні відно-
сини. – Дніпропетровськ, 2010. – С.323–349; Лин В. Криворожская трагедия. – Ч.1–3. – Кривой
Рог, 2001–2002; Ляховицкий Ю.М. Попранная мезуза («Книга Дробицкого Яра»): Свидетельства,
факты, документы о нацистском геноциде еврейского населения Харькова в период оккупации:
1941–1942 гг. – Вып.1. – Х., 1991; Монастирський Є. Шоа в Ворошиловграді – невідома сторінка
історії Голокосту в Україні // Проблеми історії Голокосту. – Вип.6. – Дніпропетровськ, 2013. – С.90–
101; Наконечный В. Холокост на Волыни: жертвы и память. – Луцк, 2003; Радченко Ю. Знищення
харківських євреїв органами ГФП та СД в роки Другої світової війни // Вісник Харківського
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 163
розробці наративного матеріалу з історії Голокосту займає трагедія Бабиного
Яру86. Чималу увагу дослідники звертають на формування нацистами осо-
бливого інформаційного простору та антисемітську пропаґанду як знаряддя
своєї політики87. Чимало праць із цієї проблематики підготував М.Тяглий88.
національного університету імені В.Н.Каразіна. – Вип.42. – Х., 2010. – С.134–144; Його ж. «Його
чоботи та есесівська форма були забризкані кров’ю…»: таємна польова поліція, поліція безпеки та
СД, допоміжна поліція у терорі щодо євреїв Харкова (1941–1943 рр.) // Голокост та сучасність. –
2011. – №2 (10). – С.46–85; Його ж. «Ukrainische Hilfspolizei» и Холокост на территории генерал-
бецирка Чернигов, 1941–1943 гг. // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры:
Русское издание. – 2013. – №1 [Електронний ресурс]: http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/
inhaltruss19.html; Сугацька Н.В. Події Голокосту на Миколаївщині під час німецької та румунської
фашистської окупації // Південний архів (історичні науки). – Вип.ХІХ. – Херсон, 2005. – С.200–205;
Її ж. Масове знищення єврейського населення в сільській місцевості на Півдні України у пері-
од німецької окупації (1941–1943 рр.) // Там само. – Вип.ХХІІ. – Херсон, 2006. – С.280–284; Її ж.
Відношення населення окупованих територій до антиєврейської політики окупантів (за матеріала-
ми Миколаївської області) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Історична
пам’ять про війну та Голокост», Київ, 28–30 вересня 2012 р.: Присвячено 71-й річниці трагедії
Бабиного Яру. – Дніпропетровськ, 2013. – С.162–173; Суровцев О. Процес депортації єврейсько-
го населення Північної Буковини 1941–1942 рр. як складова антиєврейської політики румунської
окупаційної влади // Проблеми історії Голокосту. – Вип.3. – Дніпропетровськ, 2006. – С.130–146;
Хонигсман Я.С. Катастрофа еврейства Западной Украины: евреи Восточной Галиции, Западной
Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933–1945 гг.. – Л., 1998; Шитюк М. Знищення єврейсько-
го населення в південній частині Рейхскомісаріату «Україна» // Матеріали міжнародної науково-
практичної конференції «Історична пам’ять про війну та Голокост»: Київ, 28–30 вересня 2012 р.
Присвячено 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпропетровськ, 2013. – С.195–215 та ін.
86 Евстафьева Т., Нахманович В. Бабий Яр: человек, власть, история. – К., 2004; Левитас И.
Праведники Бабьего Яра. – К., 2001; Его же. Бабий Яр: трагедия, история, память. – К., 2011;
Нахманович В. Бабин Яр: Історія, сучасність, майбутнє (роздуми до 70-річчя київської масакри
29–30 вересня 1941 р.) // Український історичний журнал. – 2011 – №6. – С.105–121 та ін.
87 Антонюк Н.В. Проблеми функціонування західноукраїнської преси періоду Другої сві-
тової війни // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повід. п’ятої Всеукр. наук.-
теор. конф. 27–28 листопада 1998 р. / За ред. М.М.Романюка. – Л., 1999. – С.353–358; Гулай В.
Дегуманізація, демонізація образу єврея як домінантний вектор маніпулятивно-пропаган-
дистської кампанії легальних україномовних видань Галичини періоду нацистської окупації //
Проблеми історії Голокосту. – Вип.7. – Дніпропетровськ, 2015. – С.16–28; Давлєтов О. Теорія і
практика антисемітської політики НСДАП на теренах Третього рейху (на прикладі гетто) // Там
само. – Вип.6. – Дніпропетровськ, 2013. – С.58–68; Долгорученко К. Антисемітська пропаганда
як умова функціонування прес-центру Генерального округу «Дніпропетровськ» (1941–1943 рр.) //
Там само. – Вип.8. – Дніпропетровськ, 2016. – С.100–113; Лизанчук В.В. Газета «Станиславівське
слово» (1925–1944) // Зб. праць Науково-дослідного центру періодики / За ред. М.М.Романюка. –
Вип.ІІІ/ІV. – Л., 1996–1997. – С.418–436; Михайлюк М. Антисемітська пропаганда на шпаль-
тах окупаційних видань в контексті нацистської політики геноциду щодо євреїв України
(1941 –1943 рр.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. –
2005. – №4. – С.181–187; Погорєлов А. Деякі заходи окупаційної влади з виявлення єврейського
населення Миколаївщини та антисемітської пропаганди в 1941–1942 рр. // Матеріали міжнарод-
ної науково-практичної конференції «Історична пам’ять про війну та Голокост», Київ, 28–30 ве-
ресня 2012 р. Присвячено 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпропетровськ, 2013. – С.147–
154; Салата О.О. Формування німецького інформаційного простору в Рейхскомісаріаті України
та в зоні військової адміністрації (червень 1941 – 1944 рр.). – Донецьк, 2010; Смилянская Ю.В.
Отражение Холокоста в прессе оккупационного периода на территории Украины // Катастрофа єв-
рейства під час Другої світової війни: Мат. VІІ наук. конф. – К., 2000. – С.300–304; Её же. История
одной редакции (газеты «Украинское слово» и «Новое украинское слово») // Тень Холокоста: Мат.
ІІ Междунар. симпоз. «Уроки Холокоста и современная Россия». – Москва, 1998. – С.140–145;
Титаренко Д.М. Висвітлення взаємовідносин України та Німеччини на сторінках окупацій-
ної преси Донбасу (1941–1943 рр.) // Вопросы германской истории. – Донецк, 2000. – С.43–49;
Щупак І. Нацистська антисемітська пропаганда серед місцевого населення України // Проблеми
історії Голокосту. – Вип.3. – Дніпропетровськ, 2006. – С.147–175 та ін.
88 Тяглый М.И. К вопросу о нацистской антисемитской пропаганде на оккупированных
территориях СССР: новые источники // Голокост і сучасність. – 2002. – №4. – С.6–7; Его же.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
164 І.Я.Щупак
У низці студій розглядаються певні аспекти Шоа – міжнаціональні відно-
сини, питання про євреїв-військовополонених тощо89. Гострим і водночас
політично забарвленим стала тема ставлення українських націоналістів до
«єврейського питання» в роки війни, чому присвячено окремі статті90. Серед
монографій виокремимо праці директора Українського інституту націо-
нальної пам’яті В.В’ятровича та В.Деревінського91. Останніми роками від-
значаємо збільшення уваги вітчизняних дослідників до рятівників євреїв
у роки війни – праведників народів світу92. Значну частину розвідок при-
свячено постаті митрополита Андрея (Шептицького)93. Серед українських
Нацистская антисемитская пропаганда в оккупированном Крыму и её место в системе
мероприятий Холокоста // Холокост: Материалы 8-й международной конференции по
иудаике. – Москва, 2001. – С.55–70; Его же. Антисемитская пропаганда на оккупированных
нацистами советских территориях: историография и методика изучения вопроса // Современные
исследования Холокоста. – 2005. – №1. – С.28–42.
89 Гулай В. Дискурс міжетнічної комунікації у дистрикті «Галичина» в період остаточного ви-
рішення єврейського питання» // Проблеми історії Голокосту. – Вип.8. – Дніпропетровськ, 2016. –
С.89–99; Маринченко А. Военнопленные-евреи в контексте этнорасовой политики нацистов:
реалии начального периода войны в Украине // Там само. – С.114–134 та ін.
90 Зайцев О. Український націоналізм та «єврейське питання» напередодні Другої світової війни //
Історична пам’ять про війну та Голокост: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції,
присвяченої 71-й річниці трагедії Бабиного Яру. – Дніпропетровськ, 2013. – С.118–132 та ін.
91 В’ятрович В. Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи. – Л., 2006;
Деревінський В.Ф. Ставлення ОУН(б) і УПА до сусідніх народів та національних меншин. – К., 2006 та ін.
92 Абакунова А. Мотивы людей, оказывавших помощь евреям во время Холокоста: теории
западных исследователей // Евразийские исследования. – 2009. – №2 (апрель – июль). – С.137–
162; Балабан М. Праведники народів світу на «кривавих землях»: випадок Львова // Праведники
світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад України у порівняльному контексті. –
Дніпропетровськ, 2015. – С.6–23; Винокурова Ф. Відображення в документальних джерелах
ДАВО участі представників релігійних конфесій у порятунку євреїв, які пережили Голокост на
території Вінницької області // Проблеми історії Голокосту. – Вип.4. – Дніпропетровськ, 2007. –
С.114–126; Її ж. Феномен праведників народів світу: До питання людського виміру та людського
вибору в екстремальних подіях нацистської окупації: До питання мотивацій дій та вчинків //
Праведники світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад України у порівняльному кон-
тексті. – С.45–81; Гончаренко О. Політика нацистського геноциду і участь місцевого населення
Київщини у порятунку євреїв // Друга світова війна і доля народів України: Мат. Всеукр. наук.
конф. (Київ, 23–24 червня 2005 р.). – К., 2005. – С.73–83; Його ж. До питання про участь міс-
цевого населення у порятунку євреїв на території Райхскомісаріату Україна (1941–1944 рр.) //
Український історичний журнал. – 2010. – №1. – С.128–141; Закидальський О. Розмежування
особистого та політичного: українці, які рятували євреїв під час Голокосту // Проблеми історії
Голокосту. – Вип.6. – Дніпропетровськ, 2013. – С.165–176; Ковба Ж. Політика, патріотизм – за
чи проти людяності // Там само. – С.177–192; Круглов А. Участие немцев в спасении евреев в
Украине в 1941–1944 гг. // Там само. – С.193–214; Его же. Другие немцы: Участие немцев
в спасении евреев в Украине 1941–44 гг. // Праведники світу та інші рятівники під час Голокосту:
приклад України у порівняльному контексті. – С.144–173; Сугацкая Н. «Праведники народов
мира» на Николаевщине // Запорожские еврейские чтения: Доклады и сообщения (14–15 апреля
2013 г.). – Запорожье, 2014. – С.36–45; Суровцев О. Порятунок та спротив єврейського населен-
ня Буковини в роки голокосту: Нові імена, невідомі факти та роздуми // Праведники світу та
інші рятівники під час Голокосту: приклад України у порівняльному контексті. – С.174–196;
Щупак І.Я. Українці – рятівники євреїв під час Голокосту // Сторінки історії: Збірник наукових
праць НТУУ «КПІ». – Вип.34. – К., 2012. – С.128–141; Щупак І.Я., Глущенко Д.М. Дипломати –
«Праведники народів світу» // Наши люди. – Вып.1. – Днепропетровск, 2015. – С.75–77 та ін.
93 Дземан М. Діяльність Андрея Шептицького у роки Другої світової війни // Спадщина Андрея
Шептицького: духовність, діяльність, мораль: Мат. наук.-практ. конф., присвяч. 150-річчю з дня
народження митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (Тлумач,
9 серпня 2015 р.). – Івано-Франківськ, 2015. – С.38–43; Ковба Ж. Вплив митрополита Шептицького
на вірних у часи Голокосту // Проблеми історії Голокосту. – Вип.4. – Дніпропетровськ, 2007. –
С.127–151; Маринович М. Постать митрополита Шептицького у нелінійному просторі історичного
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 165
авторів набуває популярності тема дослідження історичної пам’яті про
Голокост94.
У 2000-х рр. в Україні вивчення теми Голокосту продовжилося в дисерта-
ціях, абсолютну більшість котрих, як і згадані статті з «остаточного вирішення
єврейського питання», присвячено реґіональним аспектам Шоа. Так, у пра-
ці О.Гончаренка ґрунтовно проаналізовано загальні тенденції та особливості
Голокосту на Київщині; Ю.Радченко досліджував геноцид євреїв у прифрон-
товій зоні; Н.Сугацька розглянула своєрідність Голокосту на півдні України
(Одеська, Миколаївська, Херсонська обл.); О.Суровцев зацікавився реґіональ-
ною історією Голокосту на Північній Буковині та Хотинщині; О.Трепкачова
зробила спробу розглянути долю єврейського населення Дніпропетровщини
у часи нацистської окупації; Р.Михальчук свою увагу сконцентрував на про-
блемі Голокосту євреїв Рівненщини95. Зауважимо, що всі дисертації захищено
за спеціальністю «історія України» та присвячені вони конкретній проблема-
тиці. Проте до сьогоднішнього моменту українські фахівці на рівні дисертацій-
них праць майже не зверталися до спеціального дослідження джерел історії
Голокосту в Україні та історіографії проблеми. Єдиним винятком стала дисер-
тація провідного вітчизняного джерелознавця Ф.Винокурової, захищена ще в
2003 р.96
Окремі сюжети, пов’язані з проблематикою Голокосту, є складовими
дисер тацій, присвячених вивченню різних аспектів нацистського окупаційно-
го режиму в Україні та його реґіональній специфіці, руху Опору тощо. Різною
мірою питання Голокосту згадуються в дисертаційних працях В.Абакумової,
часу // Там само. – С.81–87; Чайка Т. Колаборація у «просторі смерті»: до осмислення моральної
колізії митрополита Андрея Шептицького // Там само. – С.100–113; Щупак І. Митрополит Ан-
дрей Шептицький: особистість та символ в історії // Там само. – C.88–99; Його ж. Митрополит
Андрей Шептицький: духовний лідер українців та рятівник євреїв // Митрополит Андрей
Шептицький – філософ, вчитель, праведник: Великий українець: Мат. Всеукр. наук. конф.
(Чернівці, 26 травня 2015 р.). – Чернівці, 2015. – С.61–72 та ін.
94 Медведовська А. Рецепція Голокосту в суспільній думці пізньорадянської доби (1950–
80-ті рр.) // Проблеми історії Голокосту. – Вип.8. – Дніпропетровськ, 2016. – С.135–144;
Подольський А. Українське суспільство і пам’ять про Голокост: спроба аналізу деяких аспектів //
Голокост і сучасність. – Вип.1 (5). – К., 2009. – С.47–59; Його ж. Пам’ять про жертви Голокосту –
як один з чинників єврейської ідентичності в Україні // Єврейська національна спільнота в кон-
тексті інтеграції українського суспільства. – К., 2014. – С.344–361; Салата О. Голокост в істо-
ричній пам’яті українського народу // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
«Історична пам’ять про війну та Голокост»: Київ, 28–30 вересня 2012 р. Присвячено 71-й річниці
трагедії Бабиного Яру. – Дніпропетровськ, 2013. – С.155–161; Суровцев О. Особливості регіональ-
ної історичної пам’яті населення Буковини про Другу світову війну // Там само. – С.174–194 та ін.
95 Гончаренко О.М. Голокост на території Київщини: загальні тенденції та регіональні осо-
бливості (1941–1944 рр.): Дис. ... канд. іст. наук. – Черкаси, 2005; Радченко Ю.Ю. Нацистський ге-
ноцид єврейського населення України на території прифронтової зони (1941–1943 рр.): Автореф.
дис. ... канд. іст. наук. – Х., 2012; Сугацька Н.В. Геноцид проти єврейського населення Півдня
України в роки німецько-румунської окупації (1941–1944 рр.): Дис. … канд. іст. наук. – Миколаїв,
2006; Суровцев О.А. Голокост у Північній Буковині та Хотинщині в роки Другої світової війни:
Дис. … канд. іст. наук. – Чернівці, 2006; Трепкачева О. Оккупационный режим и еврейское
население Днепропетровщины 1941–1943 гг.: Дисс. … канд. ист. наук. – Днепропетровск, 2010;
Михальчук Р.Ю. Голокост на території Рівненщини під час німецької окупації (1941–1944 рр.):
Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Острог, 2014.
96 Винокурова Ф.А. Фонди державного архіву Вінницької області як джерело з історії долі
євреїв під час німецько-румунської окупації 1941–1944 рр.: Дис. … канд. іст. наук. – К., 2003.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
166 І.Я.Щупак
Ю.Левченка, О.Удовика, І.Шахрайчука97. Аспект антисемітської нацистської
пропаґанди побіжно розглядали О.Маєвський і М.Михайлюк98.
Важливо зазначити, що не всі вітчизняні дослідники вважають Голокост
невід’ємною складовою національної української історії. Очевидно, цим зу-
мовлена відсутність згадок про нацистський геноцид євреїв у дисертаціях
В.Нестеренка та І.Фостія, в яких розглядається окупаційний режим та реґіо-
нальні аспекти історії Другої світової війни на українських теренах99. До сьо-
годні Голокост на території України ще не став предметом комплексного дослід-
ження в рамках докторської дисертації, що могло б сприяти більшій інтеґрації
вітчизняної історіографії Голокосту до загальноєвропейського контексту.
Великий комплекс проблем Шоа дослідив О.Гончаренко (джерелознавчі
та правові аспекти, ідеологічне обґрунтування нацистського геноциду, антисе-
мітську пропаґанду серед населення, питання участі в Голокості колабораціо-
ністів, рятування євреїв українцями тощо)100, що є доброю основою для ство-
рення великої узагальнюючої праці. Основні питання трагедії євреїв України
розглянув у статті, уміщеній у колективній монографії, І.Щупак101.
Найбільш актуальним для сучасної української історіографії історії Го-
локосту є перехід від нагромадження наративного матеріалу до з’ясування
найважливіших методологічних питань, комплексного осягнення цього явища,
усвідомлення його уроків. Особливо цікавими та перспективними у цьому плані
видаються дослідження на перетині наук – історії, політології, філософії тощо102.
97 Абакумова В.І. Окупаційний режим та антифашистський рух опору на Луганщині (1941–
1943): Дис. … канд. іст. наук. – Луганськ, 2004; Левченко Ю.І. Особливості реалізації політики
окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях України 1941–1944 рр.: Автореф.
дис. … канд. іст. наук. – К., 2015; Удовик В.М. Німецько-фашистський окупаційний режим (1941–
1944) на території генеральної області «Київ» (Київська та Полтавська області): Дис. … канд. іст.
наук. – К., 2005; Шахрайчук І.А. Рух опору на Дніпропетровщині в період Великої Вітчизняної
війни 1941–1944 рр.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 2013.
98 Маєвський О.О. Політичний плакат і карикатура як засоби ідеологічної боротьби в
Україні 1939–1945 рр.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2016; Михайлюк М.В. Агітаційно-
пропагандистська діяльність органів німецької окупаційної влади серед населення України
(1941–1944 рр.): Дис. ... канд. іст. наук. – К., 2006.
99 Нестеренко В.А. Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941–1943 рр. (адміні-
стративний, економічний та соціокультурний аспекти): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К.,
2005; Фостій І.П. Північна Буковина і Хотинщина в роки Другої світової війни (1939–1945):
Дис. … канд. іст. наук. – Чернівці, 2005.
100 Гончаренко О. Взаємодія підрозділів польової жандармерії та місцевої поліції у знищенні
євреїв України // Десяті Запорізькі єврейські читання. – Запоріжжя, 2006. – С.90–96; Його ж.
До питання про участь місцевого населення у порятунку євреїв на території райхскомісаріату
«Україна» (1941–1944 рр.) // Український історичний журнал. – 2010. – №1. – С.128–141; Його ж.
Окупація України очима карателів, очевидців та жертв нацистів: порівняльний аналіз джерел
та критика антинаукових інтерпретацій // Одиннадцатые Запорожские еврейские чтения –
Запорожье, 2007. – С.163–185; Його ж. Особливості нацистської пропаганди в окупованій
Україні (1941–1944 рр.) // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. – Вип.4. –
Дніпропетровськ, 2006. – С.114–121; Його ж. Реакція української інтелігенції на Голокост: мо-
делі ситуативної поведінки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2004. – №1/2. – С.387–403;
Його ж. Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату «Україна»: управлінсько-
розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941–1944 рр.). – К., 2011 та ін.
101 Щупак І. Трагедія євреїв України // Національне питання в Україні XX – початку XXI ст.:
історичні нариси. – К., 2012. – С.402–424.
102 Гірік С. Образ Голокосту в публічному дискурсі й сучасна антисемітська пропаганда (при-
клад України та Росії) // Проблеми історії Голокосту. – Вип.7. – Дніпропетровськ, 2015. – С.16–
28; Гон М. Пам’ять про Голокост: суб’єкти формування та функціонування в Україні // Сучасні
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 167
Розглядаючи історіографію Голокосту, не можна не відзначити праці за-
рубіжних істориків, перекладені українською або російською мовами та ви-
дані в нашій країні. Окрім згаданих вище103, це дослідження ізраїльських104,
польських105, канадських106, британських107, російських108 авторів, присвячені
рятуванню євреїв українськими праведниками народів світу. Американські
фахівці розглядають питання історичної пам’яті про Голокост109, аналізують
багатий наративний матеріал і докладають чимало зусиль для інтеґрації
української та західної історіографій Голокосту110.
Загалом зусилля істориків свідчать про певні досягнення у вивченні різ-
них аспектів «остаточного вирішення єврейського питання» на окупованій те-
риторії України під час Другої світової війни, що має свої особливості, на які
доцільно звернути увагу.
Особливості Голокосту на території України
По-перше, нацистський «новий порядок», німецька окупаційна політика
на «східних територіях», зокрема в Україні, характеризувалися особливо жор-
стоким ставленням до місцевого слов’янського населення та планами «осво-
єння», «понімечення» цих теренів. Відповідно до плану «Ост» передбачалося
дискусії про Другу світову війну: Збірник наукових статей та виступів українських і зарубіжних
істориків. – Л., 2012. – С.95–100; Долганов П. Криміналізація заперечення геноцидів в Україні:
політичний контекст проблеми // Проблеми історії Голокосту. – Вип.7. – Дніпропетровськ, 2015. –
С.46–54; Козицький А. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. –
Л., 2012. – С.215–323; Нахманович В. Голокост як наукова і світоглядна проблема: Погляд з
України // Україна в Другій світовій війні: погляд з XXI століття: Історичні нариси. – Кн.2. – К.,
2011. – С.802–863; Суковатая В. Осмысление Холокоста как источник формирования философии
Другого во второй половине ХХ в. // Проблеми історії Голокосту. – Вип.8. – Дніпропетровськ,
2016. – С.145–160 та ін.
103 Див. прим.43.
104 Особливе методологічне значення мають праці: Бауер Є. Голокост у світовому та євро-
пейському контексті // Проблеми історії Голокосту. – Вип.4. – Дніпропетровськ, 2007. – С.8–30;
Вайс А. Категории лагерей – их характеристика и роль в реализации «окончательного решения
еврейского вопроса» // Там само. – Вип.6. – Дніпропетровськ, 2013. – С.7–25; Вайс А. Ставлення
українських націоналістичних груп до євреїв протягом Другої світової війни // Там само. – С.143–
153. Див. також: Редлих Ш. Моральные принципы в повседневной действительности: митрополит
Андрей Шептицкий и евреи в период Холокоста и Второй мировой войны // Проблеми історії
Голокосту. – Вип.3. – Дніпропетровськ, 2006. – С.85–104.
105 Вєжбєнєц В., Потачек Е. Форми і способи порятунку євреїв у Перемишлі поляками та
українцями під час Другої світової війни // Праведники світу та інші рятівники під час Голокосту:
приклад України у порівняльному контексті. – Дніпропетровськ, 2015. – С.24–44.
106 Кравчук А. Соціальне вчення та діяльність митрополита Андрія Шептицького під час ні-
мецької окупації // Там само. – С.82–143.
107 Польман-Штерн Л. Шана Великій Людині // Проблеми історії Голокосту. – Вип.4. –
Дніпропетровськ, 2007. – С.76–80.
108 Шпагин С. Праведники: форма сопротивления нацизму // Там само. – Вип.6. –
Дніпропетровськ, 2013. – С.215–216.
109 Мицель М. Запрет на увековечение памяти как способ замалчивания Холокоста: практика
КПУ в отношении Бабьего Яра // Голокост і сучасність: Студії в Україні і світі. – Вип.1 (2). – К.,
2007. – С.9–30.
110 Лауэр В. «Опережающее подчинение» и осуществление нацистами Холокоста в Украине:
взаимодействие центральных и местных властей в генеральном округе Житомир (1941–1944) //
Проблеми історії Голокосту. – Вип.4. – Дніпропетровськ, 2007. – С.31–60; Лауер В. Творення на-
цистської імперії та Голокост в Україні / Пер. з англ. С.Коломійця, Є.Ровного. – К., 2010; Шоа в
Україні: історія, свідчення, увічнення / За ред. Р.Брендона, В.Лауер. – К., 2015.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
168 І.Я.Щупак
«переселення» до 65% мешканців України111. А.Гітлер підкреслював: «Усі не-
обхідні заходи – розстріли, виселення і т.п. ми […] здійснюємо і можемо
здійснювати»112. Расистський характер нацистської ідеології визначив прак-
тику гітлерівського геноциду на окупованій території України, де українці
та інші слов’яни були визначені «нижчою расою», а євреї взагалі перебували
поза схемами «нового світооблаштування», підлягали повному винищенню.
Кінцевою метою окупації мало стати «очищення» України від її мешканців
шляхом часткового знищення, депортації та асиміляції. Отже геноцид євреїв
на українських теренах відбувався на тлі постійного насильства проти неєв-
рейського й неромського цивільного населення, що його чинили як підрозділи
СС, так і вермахту113.
По-друге, «остаточне вирішення єврейського питання» на окупованій
території СРСР, і в першу чергу України, було особливо жорстоким, без-
жальним, тотальним. Такий характер злочинів зумовлювався нацистською
ідеологією, згідно з якою радянські євреї були не тільки втіленням «світо-
вого зла», але й провідниками так званої «жидо-комуни», опорою існуючого
у СРСР та в радянській Україні більшовицького режиму. Нацисти деклару-
вали прагнення «спинити поступ» Радянського Союзу до «світової револю-
ції», який нібито опинився під контролем «світового єврейства». Тож тоталь-
не знищення «радянських євреїв», «євреїв-комуністів» проголошувалося як
вирішальний фактор руйнування більшовизму. Ще до нападу нацистської
Німеччини на СРСР А.Гітлер неодноразово підкреслював «антиєврейський»
характер майбутньої війни: «Єврейсько-більшовицька інтеліґенція, що при-
гнічувала дотепер народ, має бути усунена»114. Звинувачення проти «єврей-
сько-більшовицького режиму» для обґрунтування війни з СРСР фюрер ви-
користав наступного дня після нападу: «Єврейсько-більшовицькі правителі
з Москви підпалюють не лише Німеччину, але й усю Європу […] Єврейсько-
більшовицькі правителі в Москві невпинно намагаються поширити свій
вплив на нас та інші європейські народи, не тільки за допомогою ідеології,
але передусім – силою зброї»115.
По-третє, саме українське єврейство, яке на початок війни було найчи-
сельнішим в Європі (до 2,8 млн осіб; більше євреїв мешкало лише у США),
зазнало найбільших на континенті втрат. Унаслідок Голокосту на тере-
нах України було знищено, за різними оцінками, від 1,5 млн до 1,9 млн
євреїв. Це становить приблизно чверть від усіх загиблих євреїв Європи
111 Див.: Замечания и предложения «Восточного министерства» по генеральному плану «Ост»
[Електронний ресурс]: http://scepsis.ru/library/id_703.html
112 Из протокольной записи совещания Гитлера с руководителями фашистского рейха о целях
войны против Советского Союза // Государственный архив Российской Федерации. – Ф.7445. –
Оп.2. – Д.162. – Л.433–443.
113 Див.: Беркгоф К. Жнива розпачу: Життя і смерть в Україні під нацистською владою. – К.,
2011. – С.59.
114 Цит. за: Хайнц Х. Чёрный орден СС: История охранных отрядов. – Москва, 2003
[Електронний ресурс]: http://militera.lib.ru/research/hohne_h01/index.html
115 Радиообращение рейхсканцлера А.Гитлера к нации по случаю объявления войны
Советс ко му Союзу 22 июня 1941 г. [Електронний ресурс]: http://vlastitel.com.ru/hitler/
hitler_1941-06-22.html
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 169
(6 млн) і близько половини євреїв – мешканців СРСР, які загинули під час
Шоа. У цілому Україна втратила приблизно 70% довоєнного єврейського
населення116.
По-четверте, знищення українських євреїв було організовано по-різному
в різних реґіонах розчленованої окупантами України. Окремі частини під-
порядковувалися певним адміністративно-командним структурам (дистрикт
Галичина, ґубернаторство Трансністрія, зона німецького військового коман-
дування, райхскомісаріат Україна) та державам – союзницям Німеччини
(Румунія, Угорщина). Р.Брендон і В.Лауер слушно зауважують, що термін
«Голокост в Україні» застосовується насамперед до територій, контрольованих
вермахтом, і до райхскомісаріату Україна: «Формально Голокост у Галичині є
складовою Голокосту в Польщі, Голокост у Трансністрії – складовою Голокосту
в Румунії, а Голокост у Закарпатті – складовою Голокосту в Угорщині. [...]
Однак у всіх цих регіонах більшість населення складалася з українців, і неза-
лежно від характеру місцевого режиму значну частку співучасників цих зло-
чинів, рятівників, очевидців і, звичайно, жертв становили теж українці»117.
Слід зазначити, що більше 22% українських євреїв (близько 340 тис. осіб)
вивезли до таборів смерті на території Польщі, передусім у Белжець, а та-
кож Собібор, Майданек, Аушвіц-Біркенау (Освенцим). Певна кількість єв-
реїв з України, які змогли евакуюватись у 1941 р. до Росії (здебільшого на
Північний Кавказ), загинули там від рук нацистів, котрі оволоділи цими те-
риторіями 1942 р.118 Водночас на окупованих теренах України гітлерівці зни-
щували євреїв, привезених сюди з інших країн (так, уже у серпні 1941 р. в
районі Кам’янця-Подільського німецькі підрозділи стратили 14 тис. угорських
євреїв)119. Понад 70% євреїв України було розстріляно, близько 22% убили га-
зами, приблизно 5% (здебільшого в румунській зоні окупації) загинули в ґетто
і таборах від голоду та хвороб120. Зауважимо також особливість ходу війни на
території Центральної та Східної України, коли під час «гальмування» насту-
пу гітлерівських військ унаслідок опору Червоної армії єврейське населення
отримувало невеликий додатковий час для евакуації та порятунку (інше пи-
тання – як воно його використало).
По-п’яте, значний вплив на форми та методи геноциду євреїв на теренах
України справляли соціально-економічні, суспільно-політичні особливості ре-
ґіонів, а також усталені традиції етнонаціональних відносин. Історичні умови
формування місцевих соціально-економічних та етнокультурних комплек-
сів зумовили відмінності життя єврейських громад Центральної, Північної,
Східної та Південної України, які понад двадцять років існували в радянській
системі координат, а також Західної України, Закарпаття, Північної Буковини,
що в довоєнні часи перебували під владою, відповідно, Польщі, Угорщини
116 Див.: Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941–1944 pp. Голокост [Електронний
ресурс]: http://histua.com/istoriya-ukraini/novitnij-chas/nacistskij-novij-poryadok-golokost
117 Шоа в Україні... – С.13.
118 Див.: Круглов А.И. Катастрофа украинского еврейства 1941–1944 гг. – Х., 2001. – С.5–6.
119 Див.: Арад И. Холокаст: Катастрофа европейского еврейства (1933–1945). – Иерусалим,
1990. – С.79.
120 Див.: Круглов А.И. Катастрофа украинского еврейства 1941–1944 гг. – С.6.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
170 І.Я.Щупак
та Румунії. На міжнаціональні відносини в різних реґіонах України визна-
чальний вплив справила державна національна політика СРСР, Польщі,
Угорщини, Румунії, характер і форми релігійного життя, український націо-
нально-визвольний, а на західноукраїнських землях – і польський національ-
ний рухи121.
Нацистській окупаційній політиці взагалі та, об’єктивно, нацистському ге-
ноциду євреїв протидіяв різний за масштабами та формами рух опору окупан-
там, що мав свою специфіку на українських теренах. Зокрема партизанські та
диверсійні підрозділи, сформовані радянським керівництвом на початку вій-
ни (серед бійців було чимало євреїв), гітлерівці винищили практично повніс-
тю. Можливості євреїв брати участь у партизанському русі на окупованій те-
риторії в подальшому були обмеженими та визначалися рамками радянського
командування – для підпорядкованих йому загонів, чи націоналістичного ке-
рівництва – для формувань УПА тощо.
Із цими особливостями Шоа на теренах України пов’язується й періоди-
зація українського Голокосту, яка визначається етапами функціонування
нацистської «машини знищення», коли «поряд з етапами максимального роз-
гулу масових убивств траплялися періоди відносного затишшя, зумовленого
впливом різних чинників»122. Знищення єврейського населення України роз-
почалося фактично невдовзі після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР у
червні 1941 р. Більшу частину українського єврейства було винищено вже до
кінця 1942 р.123
Перший етап: 22 червня – перша половина серпня 1941 р. Упродовж нього
гітлерівці на окупованій території України знищували передусім євреїв-чоло-
віків, представників єврейської інтеліґенції, які могли становити потенційну
загрозу нацистському геноциду. Саме у цей період:
– відбулася хвиля спровокованих нацистами єврейських погромів у Львові
та інших містах і містечках Західної України, під час яких було знищено 25–
30 тис. місцевих євреїв (кінець червня – початок липня 1941 р.);
– паралельно з окупацією Північної Буковини на території цього краю ру-
мунська влада розпочала концентрацію єврейського населення, що стало по-
чатком депортації за Дністер (липень 1941 р.)124;
– 31 липня 1941 р. наказом Г.Ґерінґа начальника Головного управління
імперської безпеки Р.Гайдріха було призначено відповідальним за «остаточне
вирішення єврейського питання»125.
121 Див.: Гон М.М. Із кривдою на самоті: Українсько-єврейські взаємини на західноукраїн-
ських землях у складі Польщі (1935–1939). – Рівне, 2005. – С.170–181; Його ж. Особливості між-
етнічної взаємодії в контексті політичних процесів на західноукраїнських землях у міжвоєнний
період. – Рівне, 2006. – С.358–368.
122 Див.: Арад И. Катастрофа евреев на оккупированных территориях Советского Союза (1941–
1945). – Днепропетровск; Москва, 2007. – С.7.
123 Хронологію подій Шоа на території України укладено за: Круглов А.И. Хроника Холокоста
в Украине. – Днепропетровск; Запорожье, 2004.
124 Див.: Суровцев О. Процес депортації єврейського населення Північної Буковини 1941–
1942 рр. як складова антиєврейської політики румунської окупаційної влади // Проблеми історії
Голокосту. – Вип.3. – Дніпропетровськ, 2006. – С.132.
125 Див.: Письменное полномочие Геринга Гейдриху от 31 июля 1941 г. [Електронний ресурс]:
http://www.ghwk.de/russisch/russ-goering.htm
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті... 171
Другий етап: друга половина серпня 1941 – осінь 1944 рр. Винищення
єврейського населення на теренах України набуло особливих масштабів.
Із кінця серпня 1941 р. нацистські розстрільні команди перейшли від се-
лективних страт євреїв-чоловіків до масових убивств єврейського населен-
ня, включаючи жінок, дітей та літніх людей, у результаті чого деякі міста
та райони було оголошено «юденфрай» – вільними від євреїв126. Найбільше
число жертв припало на серпень – жовтень 1941 р. (у вересні нацисти зни-
щили близько 143 тис., у жовтні – 120 тис.), серпень (175 тис.) і вересень
(120 тис.) 1942 р.127 На кінець 1942 р. нацисти фактично реалізували «оста-
точне вирішення єврейського питання» на українських теренах (у зоні
військового командування та в райхскомісаріаті Україна). На цей час
припадають:
– масштабний розстріл євреїв у Бабиному Яру в Києві (29–30 вересня
1941 р.; згодом свої «бабини яри» з’являться майже в кожному українському
місті та містечку, окупованому гітлерівцями);
– масові страти румунами євреїв Чернівецької, Вінницької та Одеської об-
ластей (вересень – листопад 1941 р.)128;
– будівництво «фабрики смерті» в Белжці, що на території Польщі, де зни-
щать 600 тис. євреїв, значна частина з них – вихідці із західноукраїнських
земель (грудень 1941 р.);
– мобілізація до угорської «трудової армії» 20 тис. єврейських юнаків (упро-
довж 1941 р.), велика частина з них загинула129;
– винищення 70 тис. євреїв Трансністрії (Доманівка, Богданівка та ін.;
грудень 1941 – лютий 1942 рр.)130;
– масові погроми у Львові, депортація місцевих євреїв до центрів зни-
щення (серпень 1942 р.), ліквідація більшої частини єврейства Західної
України131.
Окремо можна виділити події кінця 1942 – 1944 рр., коли знищува-
лися групи євреїв у ґетто і таборах Галичини, Закарпаття, деяких ін-
ших реґіонів Західної й Південної України. Серед трагедій, що відбулися
в той час:
– грудень 1942 – червень 1943 рр. – винищення євреїв, котрі перебували
в ґетто Східної Галичини (1–23 червня 1943 р. проведено останню «акцію» з
ліквідації львівських євреїв);
– квітень 1944 р. – інтернування ще живих євреїв Закарпаття в ґетто й
таборах примусової праці, де вони масово гинули від голоду, холоду та хвороб;
126 Див.: Браунинг К.Р. По поводу моей книги «Истоки окончательного решения»: замечания
об «окончательном решении», его предпосылках и важнейших последствиях [Електронний ре-
сурс]: http://www1.yadvashem.org/yv/ru/pdf/yad_vashem_studies/browning.pdf
127 Див.: Круглов А.И. Катастрофа украинского еврейства 1941–1944 гг. – С.6.
128 Див.: Назария С. Холокост: Страницы истории (на территории Молдовы и прилегающих
областях Украины в годы фашистской оккупации, 1941–1944 гг.). – Кишинёв, 2005. – С.143–206.
129 Див.: Хонигсман Я.С. Катастрофа еврейства Западной Украины: евреи Восточной Галиции,
Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933–1945 гг. – Л., 1998. – С.217.
130 Див.: The Unknown Black Book: The Holocaust in the German-Occupied Soviet Territories / Еd.
by J.Rubinstein, I.Altman. – Bloomington, 2010. – P.53.
131 Ibid.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
172 І.Я.Щупак
– кінець травня 1944 р. – депортація решти закарпатських євреїв до цен-
тру знищення Аушвіц-Біркенау (Освенцим)132.
На кінець цього періоду під час відступу гітлерівських військ нацис-
ти знищили євреїв, які ще залишалися в ґетто й таборах примусової праці.
Згодом відбулося звільнення та порятунок від смерті десятків тисяч євреїв
Трансністрії133.
132 Див.: Хонигсман Я.С. Катастрофа еврейства Западной Украины... – С.217.
133 Див.: Назария С. Холокост: Страницы истории… – С.273.
The article describes the nature of the Holocaust as a universal and unprecedent-
ed phenomenon, its place in the Ukrainian historiography from the World War II
to the present day; the actual problems of scientific study of the Holocaust in mo-
dern Ukraine are stated. Analysis of the Holocaust features in the occupied territo-
ries of Ukraine and its periodization is provided. The progress of “final solution of the
Jewish question” on the territory of Ukraine and its tragic symbol Babyn Yar is pre-
sented. Separately the attitude of the local population to the extermination of Jews –
bystanders, collaboration in Nazi crimes and resistance to the Nazi genocide, res-
cue of Jews – is examined. Particular attention was paid to the Ukrainian Righteous
among the Nations. Also characteristic of the basic forms of Jewish resistance to
the Holocaust is provided. Article also deals with Holocaust education in Ukraine.
The questions of repentance in Ukrainian society and comprehension of the Holocaust
are raised.
Keywords: Holocaust, Shoah, genocide, “final solution of the Jewish question”,
Babyn Yar, Righteous Among the Nations, Jewish Holocaust resistance, the policy
of memory.
(Закінчення див. у наступному числі)
|