Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності

Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності

Рецензія на книгу: Гайденко П.И. Священная иерархия Древней Руси (XI–XIII вв.): зарисовки власти и повседневности. – Москва: Университетская книга, 2014. – 212 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2016
1. Verfasser: Мінінкова, Л.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:Український історичний журнал
Schlagworte:
Рецензії й огляди
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130078
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності / Л.В. Мінінкова // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 185-188. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-130078
record_format dspace
spelling irk-123456789-1300782018-02-06T03:03:05Z Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності Мінінкова, Л.В. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Гайденко П.И. Священная иерархия Древней Руси (XI–XIII вв.): зарисовки власти и повседневности. – Москва: Университетская книга, 2014. – 212 с. 2016 Article Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності / Л.В. Мінінкова // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 185-188. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130078 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
spellingShingle Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
Мінінкова, Л.В.
Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності
Український історичний журнал
description Рецензія на книгу: Гайденко П.И. Священная иерархия Древней Руси (XI–XIII вв.): зарисовки власти и повседневности. – Москва: Университетская книга, 2014. – 212 с.
format Article
author Мінінкова, Л.В.
author_facet Мінінкова, Л.В.
author_sort Мінінкова, Л.В.
title Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності
title_short Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності
title_full Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності
title_fullStr Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності
title_full_unstemmed Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності
title_sort гайденко п.і. священна ієрархія давньої русі (xi–xiii ст.): замальовки влади та повсякденності
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2016
topic_facet Рецензії й огляди
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130078
citation_txt Гайденко П.І. Священна ієрархія Давньої Русі (XI–XIII ст.): замальовки влади та повсякденності / Л.В. Мінінкова // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 185-188. — укр.
series Український історичний журнал
work_keys_str_mv AT mínínkovalv gajdenkopísvâŝennaíêrarhíâdavnʹoírusíxixiiistzamalʹovkivladitapovsâkdenností
first_indexed 2025-07-09T12:49:18Z
last_indexed 2025-07-09T12:49:18Z
_version_ 1837173687909875712
fulltext Український історичний журнал. – 2016. – №4 РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Одне з найважливіших завдань сучасно- го наукового історичного пізнання – вивчен- ня різних сторін повсякденності, життя й по- буту людей давніх часів. Без цього розуміння минулого, культури того часу, що як ідеал су- часної гуманітарної науки було сформульо- вано ще на рубежі позаминулого та минулого століть, буде недосяжним. Тож звернення відомого сучасного дослідника істо- рії церкви давньоруського періоду П.І.Гайденка до подібної проблематики аж ніяк не дивує. До того ж загалом історію повсякденного життя «священної іє- рархії» того періоду досліджено в меншій мірі, аніж духівництва ранньосеред- ньовічної Західній Європі, де воно розглядається як складова частина суспіль- ної верхівки. Також інтерес до проблеми, порушеної П.І.Гайденком, у тому, що її студіювання дозволяє простежити зв’язок між повсякденністю й побутом священства та можливостями виконання ним своїх релігійних функцій, роллю його в ранньосередньовічному, ранньохристиянському східнослов’янському суспільстві, а також у політичному житті. Усе це зумовлює визнання цієї про- блеми актуальною й цікавою для сучасної історичної науки. Заявленій тематиці відповідає структура дослідження, у п’яти главах яко- го охоплено різноманітні її аспекти. У центрі авторської уваги закономірно опинилися архієреї, котрі визначали порядки і традиції всієї духовної вер- стви, яке саме формувалося в той час. Нам відомо про багатьох вищих церков- них ієрархів Русі. Існували певні критерії для вибору на єпископські посади. Гайденко П.И. Священная ИерархИя древней руСИ (XI–XIII вв.): зарИСовкИ влаСтИ И ПовСедневноСтИ. – МоСква: унИверСИтетСкая кнИГа, 2014. – 212 С. Гайденко П.І. Священна ІєрархІя давньої руСІ (XI–XIII Ст.): заМальовкИ владИ та ПовСякденноСтІ. – МоСква: унІверСИтетСька кнИГа, 2014. – 212 С. Український історичний журнал. – 2016. – №4 186 Рец, ензії й огляди Їх аналіз, як справедливо підкреслює П.І.Гайденко, дозволяє більш повно та глибоко усвідомити реалії церковно-релігійного життя руського суспільства доби раннього середньовіччя. Цілком закономірно особливу увагу автор приді- лив туровському єпископові Кирилові, із чиїм ім’ям він пов’язав цілий період в історії християнської церкви. Одне зі складних питань церковних студій – реформи. Причому не тільки проведені, але й ті, що з різних причин не від- булися. Автор аналізує так і не здійснену канонічну реформу митрополита Кирила. І, нарешті, значний інтерес становлять питання внутрішнього повсяк- денного життя середньовічних корпорацій, зокрема духівництва. Це питання П.І.Гайденко розглядає в комплексі, адже «публічне життя» давньоруських священиків мало свій зворотний бік, що його автор характеризує як «затишна місцинка». При цьому він звертає увагу на тісний зв’язок між життям церков- ного кліру й маси прихожан, що перебували під його впливом. Видається, об- рана фахівцем структура дозволила створити таке дослідження, яке охопило суттєві моменти повсякденного життя та побуту давньоруського духівництва. Чимало уваги в монографії приділено питанню матеріального рівня жит- тя священства, документальному оформленню святительської влади, зовніш- нім її ознакам та уявленням про ідеального святителя. Загальний висновок П.І.Гайденка, згідно з яким було б неправильно представляти давньорусь- ких ієрархів невситимими користолюбцями або ж такими, що думали тільки про бога й душу, цілком обґрунтований. Автор підкріплює його прикладами. Не менш важливі уявлення самих святителів про власні сан і владу. Як пока- зав на підставі аналізу різних даних П.І.Гайденко, давньоруські ієрархи ціну- вали своє становище, прагнули його зміцнення й закріплення святительських прав. Також вони цінували близькість до великокнязівської влади, адже це закладало певні тенденції у взаєминах між світською владою та церквою, які в подальшому отримають свій розвиток і сприятимуть підкоренню церкви світ- ській владі в Московській державі пізнішого часу. Короткий нарис присвячено аналізу критеріїв, згідно з якими непересіч- них представників духівництва обирали на церковні посади. П.І.Гайденко простежив еволюцію уявлень про особисті риси святителя в давньоруському суспільстві та у зв’язку з цим – про представника духовенства як про канди- дата на таку посаду. У контексті загальної характеристики внутрішнього ста- новища руської церкви представляє інтерес авторське зауваження про те, що перевагою користувалися ченці з репутацією аскета, не схильні до користо- любства, і такі риси високо цінувалися в давньоруському суспільстві. Говорячи про «епоху Кирила Туровського», П.І.Гайденко звертає увагу на специфічне становище єпископської кафедри в Туровській землі. Його ви- сновок про наявність у цьому контексті спільних рис між Туровом і Великим Новгородом видається обґрунтованим. Представлено цікавий аналіз житія Кирила Туровського. У цьому джерелі, котре, як і будь-яке житіє, складено за певною стандартною схемою та у великій мірі представляє собою літературний твір особливого жанру, автор справедливо вбачає можливість виявити деякі реальні риси біографії знаного єпископа. Водночас П.І.Гайденко порушує важ- ливе питання, на яке немає відповіді не лише в нього, а й в інших авторів: нам Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 187 так і невідомо, чому єпископа Кирила, за всієї його значущості у церковному середовищі та літературних обдарувань, не згадано в літописанні. Автор звер- тає увагу на мотив послання Кирила, в якому той звинувачував князя Андрія Боголюбського і єпископа Феодорця в незаконному захопленні сану. Він при- пускає, що впевненість Кирила була невипадковою, і пояснювалася міцністю його позицій у Турові та підтримкою з боку населення. Ще однією подією, яка не відбилася в літописанні, та на значення котрої звернув увагу П.І.Гайденко, був церковний собор 1273–1274 рр. у Владимирі. Автор порушує питання щодо причин відсутності згадок про нього в літопису, а також про місце скликання та канонічність. Відповіді на них він пов’язав зі внутрішнім становищем церкви в руських землях у період залежності від Золотої Орди. Історик виокремлює причини канонічного й політичного ха- рактеру, і робить висновок про те, що політичні причини справляли визна- чальний вплив. До таких він відніс перш за все загальне послаблення вели- кокнязівської влади, що й справді мало місце в той час, причому задовго до цього собору, ще в XII ст. Із цим можна погодитися. Водночас у скликанні Владимирського собору проявився процес зростання політичного значення Північно-Східної Русі та передумови виникнення у цій частині руських зе- мель митрополичої влади. Також скликання цього собору П.І.Гайденко, як видається доречно, пов’язує зі слабкістю влади митрополита Кирила у церк- ві, з його прагненням спертися на ієрархів Північно-Східної Русі, у тому чис- лі на авторитетного владимирського єпископа Серапіона. Що стосується ка- нонічних причин, то автор не заперечує їх існування і вказує на прагнення церкви до уніфікації внутрішнього церковного життя. Водночас до обставин першорядного значення, що призвели до скликання цього собору, він ці пе- редумови не відносить. Явну перевагу автор віддає політичним причинам, пов’язуючи їх із загальними процесами у житті руських земель під владою Орди (друга половина XIII ст.). У цілому такий підхід містить пояснення пе- редумов посилення Північно-Східної Русі. Правомірно приділяючи увагу явищам політичної реальності давньо- руського суспільства, що справляли вплив на становище церкви й події цер- ковного життя, П.І.Гайденко розкриває інші важливі сторони буття духів- ництва та пастви. До них віднесено сексуальність, побут і владу. Інтерес до сексуальності у бутті священства, прихожан не випадковий. По-перше, цей бік життя був проблемним як для східно-, так і західнохристиянської цер- ков. По-друге, він мав винятковий зв’язок із поняттям про гріх та у пред- ставленні духівництва й віруючих ніс у собі гріховне начало. Автор звертає увагу на зміст давньоруських єпитимійників, в яких цьому питанню приді- лялася велика увага. Загалом до вирішення зазначеної складної проблеми П.І.Гайденко підійшов з урахуванням різниці в підходах до цієї сторони жит- тя між середньовіччям і новим часом. Його твердження про вузькість меж ін- тимного існування давньоруського суспільства загалом доведене. Тим біль- ше, що в деяких дуже традиційних соціумах пізнішого часу можна говорити про приблизно такий самий стан, зокрема щодо життя на Дону втікачів – донських старообрядців (кінець XVII ст.). Український історичний журнал. – 2016. – №4 188 Рец, ензії й огляди Ще одне питання внутрішньоцерковного життя, порушене автором, стосу- ється відносин між духівництвом і вищими церковними ієрархами, митропо- литами, єпископами. Про їх складність зазначено дуже виразно. Так, наголо- шується, що очевидна шанобливість по відношенню до архієреїв не виключала залежність цих відносин від походження того чи іншого клірика або ченця. Зокрема, як зазначає автор, чим вищим було походження цих людей, ступінь близькості їх до князя або єпископату, тим міцнішим ставало їх становище. Як видається, цікаве дослідження П.І.Гайденка не вичерпує вивчення по- рушеної автором великої проблеми. Очевидно, що можуть з’явитися пов’язані з нею інші вельми важливі питання. Наприклад, взаємини між язичницьки- ми жерцями й новим для Русі суспільним явищем із кінця X ст. – христи- янським духівництвом. Скажімо, як у цьому контексті можна зрозуміти ім’я відомого новгородського попа Упиря Лихого з його явно язичницьким ім’ям, який у 1047 р. переписував один із рукописів. Також із цим пов’язане питан- ня про інтерес до язичництва, відображення якого міститься у «Слові о полку Ігоревім» із розповіддю про подію, що відбувалася майже за двісті років після прийняття християнства. Загалом книга П.І.Гайденка становить безсумнівний інтерес не тільки для фахівців із давньоруської церковної історії та історії повсякденного життя Русі, а й для широкого кола читачів. Л.В.Мінінкова (Ростов-на-Дону, Російська Федерація)

Ähnliche Einträge