Українсько-британські відносини: історія та сучасність

Українсько-британські відносини: історія та сучасність

У статті розглядається процес становлення українсько-британських взаємин в період становлення сучасної української державності.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Черінько, І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України 2009
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13024
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Українсько-британські відносини: історія та сучасність / І. Черінько // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 313-321. — Бібліогр.: 17 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-13024
record_format dspace
spelling irk-123456789-130242010-10-28T12:02:58Z Українсько-британські відносини: історія та сучасність Черінько, І. У статті розглядається процес становлення українсько-британських взаємин в період становлення сучасної української державності. Ukrainian-British relations: History and the present. The article considers the process of formation of Ukrainian-British relations in the period of formation of the present Ukrainian State system. 2009 Article Українсько-британські відносини: історія та сучасність / І. Черінько // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 313-321. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. 978-966-02-5322-3 XXXX-0021 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13024 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті розглядається процес становлення українсько-британських взаємин в період становлення сучасної української державності.
format Article
author Черінько, І.
spellingShingle Черінько, І.
Українсько-британські відносини: історія та сучасність
author_facet Черінько, І.
author_sort Черінько, І.
title Українсько-британські відносини: історія та сучасність
title_short Українсько-британські відносини: історія та сучасність
title_full Українсько-британські відносини: історія та сучасність
title_fullStr Українсько-британські відносини: історія та сучасність
title_full_unstemmed Українсько-британські відносини: історія та сучасність
title_sort українсько-британські відносини: історія та сучасність
publisher Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
publishDate 2009
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13024
citation_txt Українсько-британські відносини: історія та сучасність / І. Черінько // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 313-321. — Бібліогр.: 17 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT čerínʹkoí ukraínsʹkobritansʹkívídnosiniístoríâtasučasnístʹ
first_indexed 2025-07-02T14:58:08Z
last_indexed 2025-07-02T14:58:08Z
_version_ 1836547613068886016
fulltext 27 Конституционное право зарубежных стран: Учебник / Под общ. ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. 2�е изд. перераб. — М.: Норма, 2008. — С. 718–719. 28 Михальченко М. Від моноідеологічної партократичної держави до багато� партійного, плюроідеологічного суспільства // АПВП. — 2004. — №1. — С. 29. 29 Конституционное право зарубежных стран: Учебник / Под общ. ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. 2�е изд, перераб. — С. 646–647. 30 Там само. — С. 518. 31 Маклаков В. В. Конституция Великобритании (Вступительная статья) // Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. сб., пер., авт. введ. и вступ. ст. В. В. Маклаков. — 5�е изд., перераб. и доп. — М.: Волтерс Клувер, 2007. — С. 13. 32 Эрдоган Р.: «Мы терпеливо ждали» (премьер�министр Турции Реджеп Эрдоган об атомной программе соседнего Ирана, о геополитической роли своей страны, позиции ЕС и сложных отношениях с Ангелой Меркель) // Профиль. — №15/23. — Апрель 2007. — С. 88–90. 33 Черленяк І. Суспільна консолідація: роль державного управління // Вісник НАДУ. — 2005. — №4. — С. 80. 34 Крисюк Ю. Соціальний та правовий порядок і стабільність суспільства: взаємозв’язки та взаємообумовленість // Право України. — 2007. — №7. — С. 31–32. Ігор Черінько УКРАЇНСЬКО#БРИТАНСЬКІ ВІДНОСИНИ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ У статті розглядається процес становлення українсько/ британських взаємин в період становлення сучасної української державності. Igor Cherin’ko. Ukrainian/British relations: History and the present. The article considers the process of formation of Ukrainian/British rela/ tions in the period of formation of the present Ukrainian State system. Вступ. Проблематика українсько�британських відносин ви� дається сьогодні до великої міри актуальною. В контексті євроат� лантичних аспірацій нашої держави є доволі важливим вивчен� ня діалогу України з ядерною державою, що є постійним членом Ради Безпеки ООН, має потужну економіку й досконалу дипло� матичну службу. 313 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України Постановка проблеми. Серед вітчизняних науковців проблема� тику українсько�британської співпраці ґрунтовно вивчали В.Кру� шинський, Н.Яковенко, А.Грубінко, О.Гончаров, М.Білоусов, В.Майко, П.Сардачук, О.Сагайдак, П.Ігнатьєв — видатні науков� ці й практики дипломатичної роботи. Натомість беззаперечним є той факт, що ця царина вимагає подальшої наукової розробки. Виклад основного матеріалу. Про Україну як соціально�полі� тичну реальність Великобританія добре знала ще з часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, що його у британській пресі називали «козацьким генералом». Під час візиту до Києва 4 вересня 1995 року Державний секре� тар Її Величності у закордонних справах та у справах Співдруж� ності Малкольм Рифкінд наголошував, що зв’язки України з Єв� ропою простягаються далеко в минуле1. Важливе місце посідала Великобританія у зовнішньополітичних поглядах українських урядів доби визвольних змагань 1917–1921 років. Але повною мірою налагодження двосторонніх відносин між двома державами стало можливим лише зі здобуттям Україною її державної незалежності2. Після спроби державного перевороту в СРСР та прийняття Вер� ховною Радою України Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року Великобританія ставилася до України, як і до інших колишніх радянських республік, дещо з недовірою, не вбачаючи в них реальної політичної ваги та однозначно роблячи акцент на центральному радянському уряді. Проте після Біловезької зустрічі та остаточного зникнення СРСР з політичної карти світу, доленосного для України референдуму, під час якого український народ понад 90% голосів підтвердив Акт проголошення державної незалежності, позиція Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо Украї� ни кардинально змінилася. 30 грудня 1991 року Великобританія визнала Україну незалежною державою, а 10 січня 1992 року встановила з нашою Батьківщиною дипломатичні відносини, Ге� неральне консульство Великої Британії (відкрите у Києві у лис� топаді 1991 року) стало посольством3. В.Крушинський зазначає, що здобувши незалежність, Україна взяла курс на «повернення в Європу» і саме європейське питання відразу посіло ключове місце в українсько�британських відноси� нах, ставши предметом постійних взаємних консультацій. Як відомо, Великобританія є прихильником розширення Європей� 314 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 ського Союзу, оскільки залучення нових членів до ЄС призводить до децентралізації цієї організації, що є вкрай вигідним для Ве� ликобританії, яка завжди виступала проти федералістських тен� денцій в Європейському Союзі. Заяви з британського боку про те, що Сполучене Королівство високо цінує прагнення України при� єднатися до Європейського союзу, можна почути доволі часто4. Проте початковий етап українсько�британських відносин ха� рактеризувався певною мірою стриманістю британської сторони у розгортанні двостороннього співробітництва і взаємодії5. Об’єктивним залишався факт другорядності британсько�ук� раїнських відносин для Великої Британії, перший період яких не вирізнявся глибиною співробітництва і загалом відповідав загаль� ній для західноєвропейських країн тенденції обережного ставлен� ня до нових незалежних держав6. Від самого початку становлення дипломатичних відносин пе� ред українською дипломатією у Лондоні постало чимало проблем. Українським дипломатам було складно налагоджувати стосунки з британськими бізнесколами, оскільки їм бракувало досвіду спіл� кування з англійським середовищем. Українська діаспора у Бри� танії була вельми розрізненою і ніяким чином не представлена у політичних колах держави. До того ж Велика Британія, зі свого боку, не прагнула особливо до поглиблення контактів з Украї� ною, розглядаючи її (так же само, як і інші пострадянські держа� ви) сферою впливу Російської Федерації7. Ще однією з причин поверховості двосторонніх відносин були економічні. Відсутність стабільної в Україні валюти на початку 90�х років, високі рівні інфляції робили нашу державу зоною ри� зику в очах Британії, саме тому британсько�українські відносини не набували бурхливого розвитку8. Від самого становлення двосторонніх відносин наріжним ка� менем в українсько�британському спілкуванні постала проблема ядерної зброї. Велика Британія як одна з держав — постійних членів Ради Безпеки ООН та член ядерного клубу вкрай гостро сприймала успадкування Україною від СРСР третього за потужніс� тю ядерного арсеналу у світі, який значно перевищував арсенал самої Британії. Отже, як зазначає один з найвідоміших в Україні фахівців� британістів, Вадим Крушинський, «на перетині цих багато в чому розбіжних векторів почала формуватися структура міждержавних відносин Великобританії та України, основою якої визначилися 315 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України саме європейські питання в широкому контексті регіональної без� пеки, розбудови в регіоні інтеграційних інституцій та зміцнення європейської стабільності»9. Проте через відсутність української інфраструктури у Великобританії й досвіду спілкування з бри� танськими колами, українським дипломатам в Лондоні довелося починати якщо не на голому місці, то десь безпосередньо поруч з ним. Після набуття Україною без’ядерного статусу відносини між двома державами суттєво потеплішали. А після доволі продуктивного візиту тодішнього міністра закор� донних справ України Анатолія Зленка до Великобританії влітку 1992 року були не тільки започатковані програми стажування українських офіцерів в Британії, а й почало функціонувати укра� їнське посольство в Лондоні (окрім посольства Україна має на сьо� годні Генеральне консульство у Единбурзі, відкрите у 2002 році). До того ж британська сторона передала Президентові України Леоніду Кравчуку відвідати Об’єднане Королівство з офіційним візитом. У лютому 1993 року Президент України Леонід Кравчук ра� зом з чисельною представницькою делегацією відвідав Великоб� ританію, підписавши основоположні договори українсько�бри� танської співпраці. У грудні 1995 року Президент України Леонід Кучма відвідав Великобританію, результатом його візиту було підписання ук� раїнсько�британської декларації, британська сторона підкресли� ла, що підтримує прагнення України наблизитися до ЄС, і, мож� ливо, приєднатися до нього. Як авторитетний член Європейського Союзу та впливовий гравець на європейському просторі, Великобританія може прямо чи опосередковано впливати на просування тих чи інших рішень стосовно України. У разі вступу України до ЄС Великобританія отримає вагомі переваги, оскільки кількість споживачів спільного ринку зросте майже на 50 мільйонів, посиляться антифедералістичні тен� денції, вкрай вигідні для Сполученого Королівства. Проте набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі ство� рюватиме для Великої Британії і негаразди, перш за все політич� ного характеру. Так, відповідно до кількості населення Україна отримує у інституціях Європейського Союзу — Європейській Комісії та Європарламенті кількість голосів, приблизно тотожну британській, що зробить важко прогнозованою і контрольованою парламентську ситуацію. Так, якщо сама Великобританія, чиє на� 316 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 селення хоч і перевищує українське, але не набагато, має 72 місця у Європейському парламенті10, Україна може розраховувати на значну присутність тут. Центральне місце у співпраці України з Британією належить торгівлі. Великобританія завжди була одним з провідних торго� вельних партнерів України в Європейському Союзі. Основними статтями українського експорту до Британії є тканини та текс� тильні вироби, метали та металевий брухт, хімікати. Імпортує Ук� раїна у Сполученого Королівства промислове обладнання, ефірні масла, косметику, ліки11. Загалом економічне співробітництво України з Британією є взаємовигідним і є всі підстави для того, щоб вірити у його успіш� ний розвиток. Військова сфера також посідає чільне місце у двосторонніх від� носинах. Плідним є і співробітництво в науково�технічній сфері. Так, саме завдяки Великій Британії Україна стала володаркою своєї Антарктичної станції Академік Вернадський у 1993 р. Вона була однією з британських антарктичних станцій та називалася Майкл Фарадей до передачі її Україні. Не завадило б Україні переймати британський досвід щодо закриття збиткових вугільних шахт та перекваліфікації їх пра� цівників задля подальшого їх працевлаштування на достойні робочі місця. Цей аспект є вельми актуальним для України в контексті сьогодення, коли на Сході нашої держави є велика кількість нерен� табельних шахт з великим рівнем ризику для життя шахтарів. Важливим аспектом українсько�британських відносин є сфера інвестування. Натомість обсяги британських інвестицій не мож� на вважати достатніми. Як зазначив колишній Надзвичайний і Повноважний посол Сполученого Королівства в Україні Роланд Сміт, основні причини незначної кількості інвестицій в Україну полягають у податковій системі, корупції, неврегульованій зако� нодавчій базі. Іноземні інвестори хочуть бути впевненими, що, вклавши гроші у будь�яке виробництво, вони одержать прибутки12. Та попри все Великобританія твердо прописалася у десятці най� більших інвесторів в Українську економіку. На момент 2007 р. вона посідала в цьому списку четверте місце, після Німеччини, Австрії та Кіпру, вкладаючи в Україну 1,56 млрд дол. Найбільша частка з них — 0,48 млрд припадає на оптову торгівлю й посередництво у оптовій торгівлі, операції з нерухомістю, оренду, надання послуг підприємцям, 0,17 млрд припадає на машинобудівну галузь13. 317 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України Важливим вектором двостороннього співробітництва є нафто� газова сфера. Завдяки вдалій політиці розвідування нових родо� вищ Сполучене Королівство у 80�х роках вийшло на рівень видо� бування 120 мільйонів тонн нафти та 40 мільярдів кубометрів газу, таким чином перетворившись у цьому відношенні з імпор� тера на експортера. Надзвичайно перспективним є й співробітництво агропромисло� вих комплексів двох країн, реалізація проектів у космічній та авіа� ційній індустрії, машинобудуванні, конверсійній промисловості, суднобудуванні, будівництві, секторі високих технологій тощо14. 2001–2002 роки позначилися дещо погіршенням українсько� британських відносин. З боку британського уряду неодноразово лунала критика стосовно повільності і невдалості українських реформ, посилення в Україні недемократичних тенденцій, зокре� ма наступу на свободу слова. Після того, як без відповідної на те резолюції Ради Безпеки ООН були розпочаті бойові дії в Іраку, Україна неодноразово на� голошувала, що засуджує такий спосіб розв’язання конфліктів. У відповідь на це Сполучене Королівство висунуло Україні зви� нувачення у порушенні норм міжнародного права у галузі торгівлі зброєю, визнавши факт продажу Україною систем пасивного сте� ження «Кольчуга» в Ірак. Проте після того, як Україна надіслала до Іраку свій миротворчий контингент, окрім того, в окупованій державі не було знайдено «Кольчуг», відносини України з Вели� кобританією значною мірою пом’якшилися і на сьогодні Британія навіть пропонує Україні своє посередництво у налагодженні більш тісного співробітництва зі Сполученими Штатами Америки. Але всередині квітня 2002 року Велика Британія та Швеція виступили з ініціативою про встановлення відносин нового типу з країнами, які після розширення Європейського Союзу стануть його сусідами — Білорусь, Молдова та Україна. Був використа� ний тоді спеціальний термін, який ще мав бути визначений Євро� комісією — «спеціальний статус сусіда Європейського Союзу». «Помаранчева революція» однозначно дала зрозуміти Західно� му світові європейські спрямування нашої держави, питання стоїть лише так, чи готовий Західний світ відповісти нам адекватно, коли ми остаточно розвернулися обличчям до нього. У світлі цих подій британський напрям набув ще більшої актуальності, що підтве� рджується наданням йому належної уваги з�поміж українського політикуму. 318 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 У середині жовтня 2005 року Президент України Віктор Ющен� ко відвідав Великобританію з робочим візитом. Запланований як дводенний, цей візит, фактично, тривав лише один день, але ви� дався доволі продуктивним. 17 жовтня Віктору Ющенко було вру� чено нагороду британської організації «Чаттем�Хауз», що раніше іменувалася Королівським інститутом міжнародних відносин. Нагороду Президентові України вручила особисто Її Величність Єлизавета ІІ, що примножує значення цієї події в очах британської та світової спільноти в цілому. На честь нагородження українсько� го Президента британською елітою було влаштовано розкішний бенкет. Слід зауважити, що ця нагорода була заснована незадов� го до описуваних подій і наш Президент став першим її щасли� вим власником. Віктор Ющенко наголосив, що «сміливість і дос� тоїнство всієї української нації заслуговують такої нагороди». Він також нагадав присутнім, що географічно Україна є серцем Європи, а Європа не може жити без серця15. Оцінки сучасного стану українсько�британської співпраці є на сьогодні доволі неоднозначними. Так, побутує думка, що з трьох європейських китів — Великобританії, Франції та Німеччини, Україна у своїх євроатлантичних прагненнях може спиратися тільки на першого. І, як зазначають дипломати й експерти, якби Париж і Берлін (чи принаймні хоча б один з них) наблизився у своїй позиції стосовно Києва до точки зору Лондона, а атмосфе� ра і рівень відносин між нашими країнами стали б такими ж, як і в українсько�британських, то золотий ключик від європейських і натівських дверей був би у нас майже в кишені16. Як видно, британський напрям зовнішньої політики України є вельми перспективним і спроможним принести нашій державі чималі вигоди за умов чіткого визначення пріоритетів та послі� довної реалізації виробленої стратегії у визначеному фарватері. Повноцінна та плідна співпраця зі Сполученим Королівством буде неможливою без рішучих кроків з української сторони. На сьогодні Україна не використовує на сто відсотків увесь той потенціал, який є закладеним у двосторонніх відносинах з Великою Брита� нією. Результативність українсько�британської співпраці зроста� тиме такою мірою, якою Україна наближатиметься до загально� прийнятих європейських норм та стандартів. Висновки. Як видно, у відносинах України з Великою Британією присутні чинники, які стимулюють як розгортання двосторонньої співпраці, так і гальмуючі фактори їхнього розвитку. З одного боку, 319 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України Британія з її антифедералістськими спрямуваннями є «п’ятою ко� лоною» України в ЄС, з іншого боку, Сполученому Королівству не є вигідним бачити в залі засідань Європарламенту та Ради Міністрів рівносильну собі кількість депутатів і голосів, представлених від Ук� раїни; Велика Британія є в першій трійці держав членів ЄС за обся� гом товарообігу з Україною та кількістю капіталовкладень, водно� час Україна залишається «зоною ризику» для Туманного Альбіону. З одного боку, західні можновладці відмічають поступ у відноси� нах України з Заходом після «помаранчевої революції», а з іншого, Надзвичайний і Повноважний Посол Сполученого Королівства в Україні Роберт Брінклі в інтерв’ю газеті «Комсомольська прав� да» заявив, що і до «помаранчевої революції» Великобританія та Україна мали дуже добрі та дружні відносини17. Хоча Великобри� танія і вітає європейський вибір України, проте говорити з нами про членство, на їх думку, ще зарано. Протягом 90�х років українсько�британські відносини пройшли еволюцію. Якщо на початкових етапах центральним пунктом двостороннього діалогу були політичні питання, то на сьогодні в контексті виваженої прагматичної зовнішньої політики України у двосторонніх відносинах домінує економічна складова. Економіч� не забарвлення мають майже всі ініціативи української сторони в двосторонній співпраці з Великобританією. Однак позиція Вели� кої Британії, що однозначно спрямована на підтримку подальшо� го розширення ЄС, наштовхується на противагу франко�німець� кого альянсу у ЄС, що доволі скептично сприймають британські ініціативи з цього приводу, вважаючи, що Євросоюз уже вичерпав свої можливості щодо розширення. Однак і сама Україна на сьогод� ні не готова приєднатися до ЄС через невідповідність її критеріям членства. Майбутнє нашої держави залежить від нас самих, і на� скільки Україна наближатиметься до Європейської Спільноти, настільки вона може очікувати переміну тону європейського ін� теграційного діалогу з нею. 1 Великобританія неухильно підтримуватиме Вас: Виступ Малкольма Рифкінда, Державного секретаря у закордонних справах Великобританії та у справах співдружності в Українському інституті міжнародних відносин // Політика і час. — 1995. — № 10. — С. 10. 2 Черінько І. Українсько�британські відносини: сучасний стан, проблеми, перспективи // Студентська координата. — К.: Інститут журналістики Ки� ївського національного університету імені Тараса Шевченка, 2005. — С. 4–5. 320 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 3 Україна на міжнародній арені: Зб. документів і матеріалів (1991–1995 рр.). — К.: Юрінком Інтер, 1998. — Кн. 2. — С. 463. 4 Крушинський В.Ю. Британсько�українські відносини з питань євроін� теграції // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. — Випуск 57. — Частина І. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. — С. 103–111. 5 Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних від� носин: заявка на європейське лідерство: Монографія. — К.: Наук. світ, 2003. — С. 163–164. 6 Крушинський В.Ю. Британсько�українські відносини з питань євроін� теграції // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. — Випуск 57. — Частина І. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2005. — С. 103–111. 7 Яковенко Н.Л. Вказана праця. — С. 168–172. 8 Там само. 9 Крушинський В. Ю. Британська Європа чи європейська Британія. Ве� ликобританія в європейських інтеграційних процесах. — К.: Видавничо� поліграфічний центр «Київський університет», 2003. — С. 163–164. 10 Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції. — К.: Смолоскип, 2002. — С. 76. 11 Майко В.А. Без істотних проривів. Українсько�британські торговель� но�економічні відносини за сучасних умов // Політика і час. — 1998. — № 11–12. — С. 14–24. 12 Великобританія вітає європейський вибір України // Економічний ча� сопис. — 2000. — №6. — С. 4–5. 13 Десять крупнейших стран�инвесторов в украинскую экономику // Корреспондент. — 2007. — № 8. — С. 30. 14 Майко В. Вказана праця. 15 Виктору Андреевичу подарили стеклянный кирпич // Комсомольская правда. — 2005. — 19 октября. 16 Гетьманчук А., Кравченко В., Лазарєва А., Сагайдачний І., Силіна Т., Сушко О. Скажи мені, хто твій друг… // Дзеркало тижня. — 2005. — № 51. — С. 5. 17 Роберт Бринкли: Оранжевая революция изменила ход истории. Ин� тервью с чрезвычайным и полномочным послом Великобритании в Украине // Комсомольская правда. — 2005. — 19 июля. 321 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України

Ähnliche Einträge