Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся)
У статті О.Оглоблина висвітлюються основні проблеми та виклики, котрі постали у царині концептуалізації історії України ХІХ–ХХ ст. перед ґенерацією істориків 1920-х рр. Аналізуються й окреслюються базові проблеми концептуалізації української минувшини, як-от конституювання національного те- риторі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130303 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) / О.П. Оглоблин // Український історичний журнал. — 2016. — № 6. — С. 192-210. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-130303 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1303032018-02-11T03:03:15Z Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) Оглоблин, О.П. Історіографічна класика У статті О.Оглоблина висвітлюються основні проблеми та виклики, котрі постали у царині концептуалізації історії України ХІХ–ХХ ст. перед ґенерацією істориків 1920-х рр. Аналізуються й окреслюються базові проблеми концептуалізації української минувшини, як-от конституювання національного те- риторіального масиву, української економіки, провідної верстви та соціальної структури ХІХ – початку ХХ ст., державно-правового стану, статусу України у складі імперії Романових, розгортання культурного процесу й формування української нації в історіографічній рецепції початку 1970-х рр. Обстоюється думка, що історію України варто конструювати як самостійний історичний процес, але в масштабі всієї Східної Європи, зокрема з особливою увагою щодо змісту та перебігу українсько-російських взаємин. In O.Ohloblyn’s article lightens up the main problems and challenges that used to be in the field of history of Ukraine conceptualization in 19–20s centuries before gene- ration of historians of 1920s. Analyzed and described the basic problems of conceptualization of Ukrainian past. For example, national territorial area constitution, Ukrainian economics, leading stratum and social structure in 19 – early 20s centuries, state-legal position, Ukraine’s status as a part of Romanov’s Empire, cultural process development and formation of Ukrainian nation in the historical reception in the early 1970s. Also, defended the thought that history of Ukraine need to be designed as an independent historical process, but in the scale of all Eastern Europe with the main attention of content and progress of Ukrainian-Russian relationships. 2016 Article Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) / О.П. Оглоблин // Український історичний журнал. — 2016. — № 6. — С. 192-210. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130303 94:930.1(477)«ХІХ/ХХ» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історіографічна класика Історіографічна класика |
| spellingShingle |
Історіографічна класика Історіографічна класика Оглоблин, О.П. Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) Український історичний журнал |
| description |
У статті О.Оглоблина висвітлюються основні проблеми та виклики, котрі
постали у царині концептуалізації історії України ХІХ–ХХ ст. перед ґенерацією істориків 1920-х рр. Аналізуються й окреслюються базові проблеми концептуалізації української минувшини, як-от конституювання національного те-
риторіального масиву, української економіки, провідної верстви та соціальної
структури ХІХ – початку ХХ ст., державно-правового стану, статусу України
у складі імперії Романових, розгортання культурного процесу й формування
української нації в історіографічній рецепції початку 1970-х рр. Обстоюється
думка, що історію України варто конструювати як самостійний історичний
процес, але в масштабі всієї Східної Європи, зокрема з особливою увагою щодо
змісту та перебігу українсько-російських взаємин. |
| format |
Article |
| author |
Оглоблин, О.П. |
| author_facet |
Оглоблин, О.П. |
| author_sort |
Оглоблин, О.П. |
| title |
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) |
| title_short |
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) |
| title_full |
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) |
| title_fullStr |
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) |
| title_full_unstemmed |
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) |
| title_sort |
проблема схеми історії україни 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття о.в.яся) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Історіографічна класика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130303 |
| citation_txt |
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) (вступна стаття О.В.Яся) / О.П. Оглоблин // Український історичний журнал. — 2016. — № 6. — С. 192-210. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT ogloblinop problemashemiístorííukraíni1920stolíttâdo1917rokuvstupnastattâovâsâ |
| first_indexed |
2025-07-09T13:18:46Z |
| last_indexed |
2025-07-09T13:18:46Z |
| _version_ |
1837175680504168448 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2016. – №6
ІСТОРІОГРАФІЧНА
КЛАСИКА
УДК 94:930.1(477)«ХІХ/ХХ»
о.п.оГлоБлин
ПРОБЛЕМА СХЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
19–20 СТОЛІТТЯ (ДО 1917 РОКУ)
«Не можна ввійти в одну річку двічі». Цей відомий вислів, який зазвичай при-
писують давньогрецькому філософові Геракліту з Ефеса, на культурному полі історіо-
графії продукує своєрідні смисли, пов’язані з неповторністю конкретної пізнавальної
ситуації. Недаремно наукові рефлексії нав’язують усвідомлення, відчуття або пережи-
вання унікальності певного проміжку часу, з яким асоціюють стан соціогуманітарно-
го, а особливо історичного знання. Саме з такими вимірами історії науки часто-густо
пов’язують соціокультурне походження вченого чи інтелектуала, зокрема у вигляді
означення його належності до покоління науковців.
Ба більше, саме цей темпоральний момент «народження», точніше появи інтелек-
туала на культурній авансцені зазвичай визначає його місце в історії науки, зокрема
самобутню палітру дослідницьких пріоритетів, методологічних взірців й академічних
устремлінь. Тим паче, що останні в тому чи іншому вигляді циркулюють у практиках
***
У статті О.Оглоблина висвітлюються основні проблеми та виклики, котрі
постали у царині концептуалізації історії України ХІХ–ХХ ст. перед ґенераці-
єю істориків 1920-х рр. Аналізуються й окреслюються базові проблеми концеп-
туалізації української минувшини, як-от конституювання національного те-
риторіального масиву, української економіки, провідної верстви та соціальної
структури ХІХ – початку ХХ ст., державно-правового стану, статусу України
у складі імперії Романових, розгортання культурного процесу й формування
української нації в історіографічній рецепції початку 1970-х рр. Обстоюється
думка, що історію України варто конструювати як самостійний історичний
процес, але в масштабі всієї Східної Європи, зокрема з особливою увагою щодо
змісту та перебігу українсько-російських взаємин.
Ключові слова: схема/концепція історії України ХІХ – початку ХХ ст., ґене-
рація українських істориків 1920-х рр., українська зарубіжна (діаспорна) істо-
ріографія, Оглоблин, Грушевський, Слабченко, Яворський.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 193
ученого до кінця життя, зокрема спонукають його до повернення, осягнення чи но-
вої рецепції/проекції того первинного або початкового періоду власної інтелектуаль-
ної біографії у світлі нових соціокультурних реалій, суспільних викликів і культурних
настроїв.
Приміром, О.Оглоблин наголошував у вступних увагах до своєї наукової автобіо-
графії, написаної у середині 1970-х рр.:
«Моє властиве місце – це українська історіографія 1920-х років. Це
була моя наукова ґенерація. Це була доба, коли творилася – й за моєю
також участю – нова, наступна ґенерація українських істориків. Це були
наші – й мої “діти”, що мали перейняти на себе нашу наукову спадщину,
себто спадщину всіх тих поколінь, які були перед нами. Де вона тепер,
та ґенерація? Її нема. Це покоління було цілком скошене совєтським те-
рором і погромом української науки і культури в 1930-х роках. Знищено
тотально, брутально, жорстоко, безглуздо. Там, на Батьківщині, зали-
шилися здебільшого безбатченки історичної науки. Тут, на еміґрації,
ми – останні недобитки останнього вільного українського наукового по-
коління вже невільної (курсив О.Оглоблина – О.Я.) Української землі.
А коло нас – зовсім нове покоління, мовляв, наших “внуків”, що науково
народилося по останній війні, виросло вже тут, на чужині, і починає
поволі старішати й навіть старітися, не знаючи як слід того, що і як
робили там, на Батьківщині, їхні попередники»1.
Із такої перспективи не варто дивуватися, що, попри понад 70-річну наукову ді-
яльність та численні й капітальні наукові студії, О.Оглоблин значною мірою зали-
шався істориком із покоління 1920-х рр. Недаремно в багатьох текстах він повсякчас
повертався до означеного горизонту концептуальних пропозицій та інтелектуальних
інтенцій, зокрема намагався переформулювати й переосмислити провідні ідеї того
часу.
Зауважимо, що 1920-ті рр. – це доба революційного романтизму в українській со-
ціогуманітаристиці, насамперед групової експресії і творчих експериментів нової ґе-
нерації письменників, митців, учених. Такі ідеї й мотиви простежуються у стилістиці
творів, постановці нових масштабних проблем, опануванні новітніх теренів творчості
та навіть у самоідентифікації низки українських істориків цього покоління як пред-
ставників «нової революційної школи».
Не випадково вже на початку 1920-х рр. О.Оглоблин проектував шеститомну се-
рію монографічних нарисів: «Очерки истории украинской фабрики: Мануфактура в
Гетманщине» (т.1), кріпацька фабрика (т.2), «Очерки истории украинской фабрики:
Предкапиталистическая фабрика» (т.3), внутрішня організація фабрики (т.4), капіта-
лістична фабрика (т.5–6)2.
Утім із запланованого циклу монографій світ побачили лише перша і третя кни-
га за хронологією. Студію про кріпосницьку фабрику (другу за хронологією) так і не
було видано впродовж 1920-х рр. Наклад цієї доповненої й переробленої монографії,
1 Оглоблин О. Мій творчий шлях українського історика // Збірник на пошану проф. д-ра
Олександра Оглоблина / Відп. ред. В.Омельченко. – Нью-Йорк, 1977. – С.21.
2 Винар Л. Наукова творчість Олександра Петровича Оглоблина // Український історик. –
1970. – №1/3. – С.10.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
194 О.П.Оглоблин
надрукованої 1931 р.3, знищила радянська цензура4. Усі три монографії було видруку-
вано в мюнхенському виданні 1971 р.5
Зрештою для О.Оглоблина непридатність існуючих концептуальних схем до сту-
діювання історії України ХІХ – початку ХХ ст. видавалася очевидною вже на початку
1920-х рр. Тому ще у середині 1920-х рр., себто на зорі своєї наукової творчості, молодий
дослідник гостро критикував постулати «звичайної схеми “русскої” історії» спираючись
на ідеї органіцизму («органічної цілісності»). «В наслідок цієї наукової аберації, понят-
тя України, я к с а м о с т і й н о г о г р о м а д с ь к о г о о р г а н і з м у (розряд-
ка О.Оглоблина – О.Я.), зникає. Замість єдиної України виступають окремі губернії
Імперії, чи то генерал-губернаторства», – наголошував учений в одній зі своїх рецен-
зій6. Тож він обстоював думку, що означена схема «“науково” підпирала колоніяльну
політику Російської імперії на Україні й нищення української культури»7.
Водночас О.Оглоблин уважав, що й тодішня схема української історіографії не
була придатною для розробки економічної та соціальної історії, особливо ХІХ – початку
ХХ ст. На його думку,
«до цього часу українська історична наука могла проводити свою роботу
в межах тієї схеми, яка була створена ще в старій українській історіо-
графії другої половини XVIII століття, то наступний розвиток України
(з кінця XVIII віку), зазвичай уміщується в формах науки російської
історії, примушує нашу історіографію виробити схему українського
історичного процесу ХІХ–ХХ вв. на нових наукових засадах. Дослідник
історії української промисловості першої половини ХІХ віку, у процесі
своєї праці, виразно усвідомлює всю складність спеціальних студій, без
встановлених історіографічних меж і віх»8.
Загалом О.Оглоблин неодноразово виступав супроти канонічних приписів «зви-
чайної схеми» та традиційних тлумачень російської історіографії9. Більше того, у його
лекційних викладах 1929/1930 академічного року обстоювалася думка, що засилля
схем російської та польської історії спричинилося до «зникнення поняття України,
3 У науковому архіві Інституту історії України НАНУ зберігається один із примірників цієї
монографії О.Оглоблина з пізнішими робочими матеріалами для подальшої переробки (див.:
Оглоблін О.П. Кріпацька фабрика на Україні // НА ІІУ. – Оп.2. – Спр.127. – 624 арк.).
4 Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків:
Додаток Ч.3: Список видань Академії Наук, знищених в 1930-их роках // Записки Наукового
товариства імені Шевченка. – Т.173: Збірник на пошану українських учених, знищених больше-
вицькою Москвою / Ред. М.Овчаренко. – Париж; Чикаґо, 1962. – C.107; Винар Л. Бібліографія
праць проф. д-ра Олександра Оглоблина (1920–1975) // Збірник на пошану проф. д-ра Олександра
Оглоблина. – С.98, 120 (прим.12).
5 Ohloblyn O. A History of Ukrainian industry / Reprint of the three-volume study first published
in Kiev in 1925 and 1931. – München, 1971. – XXII, 270, 285, 311 р.
6 Оглоблін О. [Рец.] Слабченко М. Матеріяли до економічно-соціяльної історії України ХІХ
століття. – Б.м., 1925. – Т.1. – VIII, 318 c. // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. –
Кн.7/8. – К., 1926. – С.560.
7 Оглоблін О.П. «Історія України» (Конспект за лекціями професора Оглобліна). ІІ-й курс
соц.-істор. відділу Ф.П.О. [Факультету партійної освіти] 1929/30 академічного року. Т.2 [друк.
Київським Окрліт. тираж 37 прим.] // Центральний державний архів вищих органів влади та
управління України. – Ф.3561. – Оп.1. – Спр.292. – Арк.13.
8 Оглоблин А.П. Очерки истории украинской фабрики: Предкапиталистическая фабрика. –
[К.], 1925. – С.3.
9 Оглоблін О. Бавовняна промисловість на Україні в XVIII–XIX ст. // Червоний шлях
(Харків). – 1929. – №3. – С.117.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 195
як ЄДИНОГО ГРОМАДСЬКОГО ОРГАНІЗМУ (виділення О.Оглоблина – О.Я.)»10.
Причому він критикував навіть конструкції тогочасних російських дослідників, котрі
виступали як адепти більшовицької версії марксизму. «Російські історики-марксисти,
зосібно Покровський, хоч і застерігали визнання українського історичного процесу,
а проте в своїх працях і далі стверджували “звичайну схему”», – зазначав історик у
згаданому лекційному курсі11.
Отож наприкінці 1920-х рр. О.Оглоблин уже не тільки наголошував на філо-
софських, соціологічних, соціальних (класових) і національних підвалинах тієї чи
іншої історичної схеми, а й обстоював думку про змагання різних концептуальних
побудов. «Тим-то схема історичного процесу не є якесь стале поняття: змінюються й
зміст і форма тої схеми, отже маємо фактично кілька схем, що їх створили відповідні
історичні епохи», – підкреслював він12. Ця авторська заувага демонструвала важли-
ву метаморфозу, котра сталася в поглядах ученого, позаяк концептуальні настано-
ви безпосередньо пов’язувалися з інструментальними можливостями самого поняття
«схема», зокрема з тими смислами, які продукувалися у різних конструкціях україн-
ської історії.
Концептуальна пропозиція О.Оглоблина спиралася на «принцип г о с п о д а р с ь-
к о ї а в т о н о м і ї (розрядка О.Оглоблина – О.Я.) України»13, котрий був проголоше-
ний автором як установчий концепт його монографії про передкапіталістичну фабри-
ку. Цей підхід до української економічної історії докорінно трансформував не тільки
масштаб його дослідження, а й логіку розгортання та репрезентації фактографічного
матеріалу. «Слід оцінювати різні факти та чинники господарського розвитку України
у першій половині ХІХ віку, виходячи не з Великоросії, не з російського господарства,
а насамперед з українського господарства, його масштабу, його інтересів, його розви-
тку», – відзначав історик14.
Такі настанови доволі швидко перемістилися на ниву концептуальних запитів.
Приміром, у статті 1928 р. О.Оглоблин порушував питання про «витворення поняття
української економіки»15. Причому експлікацію поняття «українська економіка» вче-
ний проводив, спираючись на кілька інструментальних засобів. Тож він аналізував
історію суспільної думки, зокрема прагнув виявити певні інтелектуальні й культурні
маркери, що вказують на зрушення у царині громадської свідомості. Водночас автор
нав’язував компаративні масштаби висвітлення соціально-економічних процесів на
українських обширах, які дозволяють уникнути однобічності у тлумаченні та репре-
зентації цього зрізу минувшини, зокрема подивитися на місцеве господарство як на
певну цілісність. Зрештою у згаданій публікації О.Оглоблин запропонував якщо не
довершену схему стосовно української економічної історії ХІХ – початку ХХ ст., то, при-
наймні, її основні елементи у вигляді своєрідної тріади: «територіальна економіка» –
«національна форма» – «національне визволення»16.
10 Оглоблін О.П. «Історія України»... – Арк.3.
11 Там само. – Арк.51.
12 Там само. – Арк.2.
13 Оглоблин А.П. Очерки истории украинской фабрики: Предкапиталистическая фабрика. – С.4.
14 Там же. – С.18.
15 Оглоблін О. Проблема української економіки в науковій і громадській думці ХІХ–ХХ в. //
Червоний шлях. – 1928. – №9/10. – С.166.
16 Там само. – С.173–174, 176.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
196 О.П.Оглоблин
Незважаючи на істотне спрощення, властиве практично будь-якій версії «масової»
історії початку ХХ ст., і низку апеляцій до інтелектуальних та ідеологічних компонен-
тів марксизму, така дослідницька пропозиція торувала шлях до взаємодоповнюючого
представлення українського минулого в інтелектуальній, культурній, соціальній, еко-
номічній і політичній площинах.
Вочевидь дослідницькі інтенції О.Оглоблина 1920-х рр. у найближчому майбут-
ті обіцяли трансформацію позитивістського органіцизму, економічного детермініз-
му й спроб неоромантичного представлення окремих історичних осіб доби України-
Гетьманщини в якусь із версій соціологізації історії в річищі віянь раннього холізму
з багатоплановим і добре структурованим представленням минувшини. Ці устрем-
ління потенційно продукували широкі інструментальні можливості щодо студіюван-
ня різних сфер суспільного буття. Адже до соціально-психологічного потрактування
української минувшини як «органічної цілісності» («громадського організму») з влас-
ною колективною свідомістю в текстах історика залишалося декілька невеликих
кроків.
Пізніше О.Оглоблин згадував, що в ті часи «відчувалося прагнення синтези (кур-
сив О.Оглоблина – О.Я.), робилися навіть поважні спроби її»17. Але не так сталося, як
гадалося. «Великий перелом» на зламі 1920–1930-х рр. виявився фатальним для укра-
їнської соціогуманітаристики. Доба відносно «нормальної науки», з якою тією чи іншою
мірою асоціюються революційно-романтичні двадцяті, добігала свого кінця.
До сюжетів і проблем українського історієписання 1920-х рр. О.Оглоблин не-
одноразово повертався у своїх текстах у вигляді автобіографічних екскурсів, мемуар-
них ремінісценцій і наукових рефлексій. Стаття «Проблема схеми історії України 19–
20 століття (до 1917 року)» сполучає як шар особистих спостережень автора стосовно
української історіографії 1920-х рр., який підноситься до цілісної рецепції цієї доби,
так і пласт самобутніх рефлексій, пов’язаних із переосмисленням, точніше реконцеп-
туалізацією провідних проблем тогочасного історичного знання.
Архітектоніка розвідки О.Оглоблина складається з трьох композиційних частин:
а) історіографічного екскурсу, котрий окреслює діапазон інтелектуальних очікувань і
концептуальних пропозицій, які тільки-но визрівали чи проступали на полі україн-
ського історієписання 1920-х рр.; б) формалізованого, ба навіть лапідарного переліку
основних проблем концептуалізації, або, як зазначає О.Оглоблин, «макета» чи «про-
екту схеми»; в) авторських застережень щодо суперечностей і викликів, які неодмінно
мають постати у процесі концептуалізації. Ці застереження поділяються на два те-
матичних блоки, зокрема обіймають царину періодизації та найважливіших переду-
мов для наукового опрацювання й розробки проекту/проектів схеми української історії
ХІХ–ХХ ст., як-от програма монографічних студій і видання історичних джерел.
Примітною рисою викладу О.Оглоблина є те, що він ґенералізує свої спостережен-
ня за провідними дослідницькими осередками 1920-х рр., навколо яких формувалися
наукові школи М.Грушевського, Д.Багалія, М.Слабченка М.Яворського. Крім того, ав-
тор зупиняється на власних наукових практиках, які наприкінці 1920-х рр. зі сфери
соціально-економічної історії поступово перетікали до студіювання політичної й куль-
турної минувшини.
17 Оглоблин О. Мій творчий шлях українського історика... – С.36.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 197
Такий підхід О.Оглоблина здебільшого наслідував проблематику та сюжетну кан-
ву його історіографічних оглядів 1950–1960-х рр. і, заразом, виступав як своєрідна пре-
амбула чи історіографічне введення читача до проблем концептуалізації в українській
історіографії 1920-х рр. Тож О.Оглоблин обстоював думку, що практично всі тогочасні
наукові школи істориків у підрадянській Україні, хоч і по-своєму, але безпосередньо
брали участь у розробці та висуненні концептуальних пропозицій щодо студіювання
української історії ХІХ – початку ХХ ст.
Загальний перелік сюжетів з обсягу концептуалізації, намічений автором, склада-
ється із семи проблем або проблемних блоків: 1) конституювання «українського терито-
ріального масиву»; 2) становлення «єдиного національно-господарського організму» в
«оточенні чужого економічного світу»; 3) політичний статус і стан України в Російській
імперії; 4) «українська провідна верства»; 5) соціальна структура України; 6) культур-
ний процес; 7) «процес формування модерної української нації».
Зауважимо, що низка окреслених проблем, зокрема формування «господарського
організму», безперечно тяжіє до текстів О.Оглоблина 1920 – початку 1930-х рр. Більше
того, ідея автора щодо конституювання «українського територіального масиву» була
затребувана вітчизняною історіографією. Скажімо, ця теза О.Оглоблина згадувалася у
відомій розвідці О.Пріцака18, котрий переформулював її у вигляді положення про «те-
риторіальну минувшину» чи «територіальний час» на кшталт відомих означень фран-
цузького історика Ф.Броделя.
Та загальна конфіґурація чи ієрархія проблем, вибудувана О.Оглоблиним,
безперечно відображала і його пізніші наукові практики часів еміґраційного/
діаспорного побутування. Варто, приміром, згадати його студії, присвячені Хмельнич-
чині19, Мазепиній добі20, «людям Старої України»21, історії української політичної
думки22 та ін. Не випадково застереження автора щодо спеціальної, точніше інстру-
ментальної, ролі періодизації, котру у жодному разі не варто перебільшувати чи абсо-
лютизувати, виказують величезний досвід О.Оглоблина як історика.
Зрештою текст, присвячений конструюванню схеми історії України ХІХ – почат-
ку ХХ ст., репрезентує не тільки нову реконцептуалізацію старих проблем, довкола
яких розгорталася та циркулювала історична думка 1920-х рр., а й своєрідну спробу
О.Оглоблина звести інтелектуальні порахунки з болісною, травматичною, хоч і на той
час уже доволі давньою, минувшиною.
18 Пріцак О. Що таке історія України? (Доповідь, виголошена 17-го травня 1980 року
на відзначення 30-ліття УВАН у ЗСА) // Свобода (Джерсі-Сіті). – 1980, 2 серпня. – №168. –
C.2.
19 Оглоблин О. Хмельниччина і українська державність. – Лекція 1. – Нью-Йорк, 1954. – 24 с.;
Його ж. Українсько-московська угода 1654. – Нью-Йорк; Торонто, 1954. – 100 с.; Його ж. Думки про
Хмельниччину. – Нью-Йорк, 1957. – 88 с.
20 Оглоблин О. Гетьман Мазепа та його доба. – Нью-Йорк; Париж; Торонто, 1960. – 408 с.
21 Оглоблин О. Люди Старої України. – Мюнхен, 1959. – 328 с.
22 Оглоблін О. Династична ідея в державно-політичній думці України-Гетьманщини XVII–
XVIII ст. // Український літопис (Ауґсбурґ). – 1947. – №5/6. – С.11–19.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
198 О.П.Оглоблин
***
Текст О.Оглоблина відтворюється за публікацією 1971 р.23 Окремі друкарські
огріхи й механічні помилки виправлено без застережень. До статті долучено при-
мітки історіографічного спрямування. На відміну від наших коментарів посилання
О.Оглоблина позначено числами з астериском (*). Авторське виділення окремих слів
курсивом і заголовними літерами, а також бібліографічне оформлення наукового апа-
рату подається за виданням 1971 р.
Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник
Інституту історії України НАНУ О.В.Ясь
***
Проблема схеми історії України
19–20 століття (до 1917 року)*
Року 1904 великий український історик Михайло Грушевський висту-
пив з науковою критикою традиційної – «звичайної» схеми історії Східньої
Европи, яка протягом кількох століть була «святая святих» російської історіо-
графії, здобула собі велику популярність у світовій науці, а в 20 столітті ста-
ла догмою совєтської історіографії. Слушно скритикувавши «звичайну схему
“руської” історії», Грушевський, у своїй монументальній Історії України-
Руси і в своїх загальних оглядах української історії, дав свій, український,
опертий на кількасотлітніх традиціях української історіографії проєкт нової
схеми історії Східньої Европи й зокрема України1*. Цей проєкт був одностай-
но прийнятий новою українською історіографією й знайшов собі подекуди
прихильний відгук у неукраїнській, навіть у російській історіографії24.
23 Оглоблин О. Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) // Український
історик. – 1971. – №1/2. – С.5–16; Перевид: Те саме [окрема відбитка з «Українського історика»]. –
Мюнхен; Нью-Йорк, 1973. – 14 с. (Серія «Історичні студії», ч.10); Його ж. Студії з історії України:
Статті і джерельні матеріяли / За ред. Л.Винара. – Нью-Йорк; К.; Торонто, 1995. – С.43–54.
* Доповідь на 8 конференції українських істориків та дослідників суспільних наук Української
Вільної Академії Наук у США, в Нью-Йорку, 5 грудня 1970 року.
1* Мих. Грушевський, «Звичайна схема «русскої» історії й справа раціонального укладу історії
Східнього Слов’янства», Статьи по славяноведению, вип.І, під ред. акад. В.І.Ламанського, СПб.,
Імп. Академія Наук, 1904, стор. 298–304.
24 Очевидно, ідеться про праці російського історика О.Преснякова (1870–1929 рр.), котрий,
за версією ряду українських учених (В.Новицького, Д.Дорошенка, Б.Крупницького, І.Мірчука
та ін.), тією чи іншою мірою поділяв схему М.Грушевського. Сучасні дослідники дотримують-
ся думки, що концептуальна пропозиція О.Преснякова однозначно спиралася на ідею «єдиної
спільно руської держави», хоч в окремих працях російський учений уважав за можливе розгляда-
ти історію українського народу як предмет для самостійного дослідження. Водночас О.Пресняков
обстоював тезу про існування «єдиної спільноруської історії», котра є неповною без минувшини
українського та інших народів (див. докл.: Новицький В. Історична праця проф. О.Є.Преснякова
і розмежування великоруської та української історіографії // Україна. – 1930. – Кн.40: (берез./
квіт). – С.55–65; Юсова Н. Генезис концепції давньоруської народності в історичній науці СРСР
(1930-ті – перша половина 1940-х рр.). – Вінниця, 2005. – С.72–82).
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 199
Схема Грушевського, яка стала каноном сучасної української історіогра-
фії, однак, у своїй загальноісторичній частині мала один дуже істотний не-
долік, а саме: вона не була завершена, бо охоплювала історію України лише
до кінця 18 століття, закінчуючи її ліквідацією Козацько-Гетьманської держа-
ви. «Далі залишалося дике поле “пропащого часу” (за виразом М.Драгома но-
ва), де тільки в ділянці культурно-національного життя починала колоситися
нива українського відродження»2*.
Для Грушевського 19 століття в історії України – це було «століття укра-
їнського відродження»25, яке він розумів, головне, як культурно-національне
відродження українського народу. Саме історія цього відродження становить
у концепції Грушевського основний зміст української історії 19–20 століття.
Таким чином, широка й повноводна ріка історичного процесу України пере-
ходила у вузький, хоч сильний і швидкий потік, за межами й осторонь якого
залишалося майже ціле суспільне життя тогочасної України. Й що головне,
українська національно-визвольна революція 20 століття й відродження укра-
їнської державності з’являлися не як наслідок історичного розвитку України в
19 столітті, а як нібито щось припадкове, залежне від сторонніх обставин, по-
дій і чинників, без яких його могло б не бути або навіть взагалі не могло б бути;
а в кращому разі, як наслідок і витвір українського національно-культурного
руху попередньої доби. Годі й казати, що це створювало на майбутнє велику
небезпеку для української історичної науки й, будь-що-будь, для української
національної політики.
Це стало особливо ясним на початку 1920-х років, коли українська націо-
нальна революція зазнала військової й почасти політичної поразки, й коли
перед українством лишилася тільки можливість культурного відродження
України і – бодай тимчасово – більш-менш відкритий шлях до нього. Одною з
важливих і невідкладних вимог цього відродження, скерованою передусім до
українських істориків, але не тільки до них, було створення нової – революцій-
ної – схеми української історії, і, в першу чергу, історії 19 – початку 20 століття,
передреволюційної доби в новітній історії України. Концепція Грушевського
такої схеми не давала й, звичайно, не могла дати.
Практична потреба цієї схеми з’явилася насамперед в академічному жит-
ті, зокрема в університетському викладанні. Обмежуватися в курсі історії
України часами до 19 століття було вже неможливо: нова совєтська доба вима-
гала від нас, істориків, скерувати увагу цілого курсу в бік соціяльно-економіч-
них чинників історичного процесу, і то переважно нової доби – 19–20 століття.
Цих вимог концепція Грушевського ніяк не могла задовольнити. Якийсь час
можна було давати собі раду, чи, просто кажучи, лявірувати, себто, мовляв, че-
рез брак часу, курс звичайно не дочитувався до кінця й спинявся на ліквідації
Гетьманщини 18 століття, а далі... починалися академічні вакації. Ясна річ, це
не могло тривати довго. З другого боку, розвиток історичної науки, бурхливий
2* Наша передмова до 2 видання Нарису історії України Д.Дорошенка. Вид. «Дніпрова
Хвиля», Мюнхен, 1966, стор. VII.
25 Грушевський М. Історія України-Руси: У 10 т. – Т.1 [1-ше вид.]: До початку ХІ віка. – Л.,
1898. – С.[1].
Український історичний журнал. – 2016. – №6
200 О.П.Оглоблин
розцвіт її на Україні в середині і другій половині 1920-их років, ставив перед
істориками ту саму вимогу й те ж завдання – продовжити схему Грушевського
до 20 століття, принаймні до 1917 року – й, як програма-maximum, замінити її
новою революційною концепцією.
Не випадково перші спроби в цьому напрямку вийшли з кіл університет-
ських вчених і були пов’язані з їх викладами. Тут треба згадати насамперед
«Матеріяли до економічно-соціяльної історії України 19 століття» (томи І–
II і конспект III тому, Одеса, 1925, 1927, 1929) Михайла Слабченка, професора
Одеського Університету (тоді І. Н. О.). Це була «перша наукова спроба подати
історію України 19 століття й одна з перших спроб утворити схему українсько-
го історичного процесу 19 століття»3*.
Подібне значення, хоч дещо інший характер (хрестоматія) мала «Україна
в епоху капіталізму» (І–III, Харків–Полтава, 1924–1925)26, праця Матвія
Яворського, професора Харківського І. Н. О. й Українського Інституту марк-
сизму-ленінізму. Були й інші спроби – загального й спеціяльного характеру,
які з’явилися здебільшого на ґрунті відповідних університетських курсів і се-
мінарів і, в першу чергу, були призначені для них.
Чи дали ці спроби й публікації науково-обґрунтовану схему історії України
19–20 століття? Звичайно, ні, бо й не могли її дати. В цих матеріялах, хресто-
матіях і нарисах були тільки перші спроби, мовляв, ескізи цієї схеми, іноді
досить хаотичні або й просто примітивні. Вони тільки тимчасово і лише част-
ково могли задовольнити пекучі потреби академічного викладання. Зате вони
мало, іноді дуже мало, давали для науки. Треба було спочатку дослідити, на-
уково простудіювати на підставі джерел, які ще треба було знайти й вивчити,
низку основних проблем і спеціяльних питань української історії 19–20 стол.,
і в межах і можливостях кожної з цих проблем, кожного з цих питань – і дослідів
над ними – збирати, мовляв, цеглини для майбутньої будови наукової схеми
історії цієї доби. Ця робота почалася в широкому масштабі в середині 1920-их
років, в різних науково-історичних осередках УССР, зокрема в Академії Наук,
включно з Історичною Секцією Грушевського. У цій роботі довелося й нам взя-
ти участь, спочатку на терені Київського Університету, а потім (з 1926 року) у
ВУАН, у ближчій і дружній співпраці з одеським осередком М.Є.Слабченка й
харківським осередком акад. Д.І.Багалія27.
Вже перші висліди праці українських істориків над 19 – початками 20 сто-
ліття дали чимало, а обіцяли ще більше. Щоправда, історики старшої ґенерації,
з тих чи тих причин, не могли взяти безпосередньої творчої участи в цій роботі.
Але вони залучають і заохочують до неї своїх молодших співробітників і учнів.
Ось, приміром, М.Є.Слабченко. (Він сам був надто зайнятий і заглиблений у
3* Цитата з нашої записки 1929 року про наукову діяльність проф. М.Є.Слабченка –
«Матеріяли до обрання нових академіків», Київ, ВУАН, 1929.
26 Яворський М. Україна в епоху капіталізму. – Вип.1: Період початкової акумуляції. – Х.,
1924. – 366 с.; Вип.2: На шляху капіталістичної акумуляції. – Полтава, 1925. – 185 с.; Вип.3: В су-
перечках імперіялізму. – Х., 1925. – 308 с. Див. також: Рыбаков И.Ф. [Рец.] Яворський М. Україна
в епоху капіталізму. – Харків, 1924. – Вип.1; Полтава, 1925. – Вип.2; Харків, 1925. – Вип.3. //
Былое (Ленинград). – 1925. – №3. – С.244–247.
27 Див. докл.: Оглоблин О. Мій творчий шлях... – С.25–39.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 201
18 столітті, з виразним нахилом до давніших часів української історії (маємо
на увазі його цікавий твір «Февдалізм на Україні», Одеса, 1929, який, на жаль,
побачив світ лише у формі цикльостилю, і то з обмеженим накладом)4*. Але під
впливом і керівництвом Слабченка, майже всі його учні працюють у царині
19–20 стол. і дають низку поважних наукових творів28. Зрештою, й наукова
думка Слабченка раз-у-раз повертається до проблеми 19–20 століття (примі-
ром, його концепція «українського імперіялізму»5* або ж його оцінка революції
1917 року, зокрема на Україні).
Так само й Д.І.Багалій. Багато його учнів і співробітників, особливо молод-
ших, досліджують здебільшого 19 і початок 20 століття, використовуючи для
цього новий архівний матеріял29.
Сам М.С.Грушевський, зайнятий, головне, дослідженням історії
Хмельниччини (в рамцях його «Історії України-Руси»), своєю «Історією укра-
їнської літератури», історіографією 18 ст. й соціологічними проблемами істо-
рії України, не міг віддати більше часу 19 століттю, окрім хіба історії громад-
ської думки тої доби, де він дав низку цінних творів. Але він широко відкриває
шлях своїм учням і співробітникам до студій над різними питаннями історії
19 – початку 20 століття (праці О.Ю.Гермайзе, С.В.Шамрая та інших)30.
Іншу картину бачимо в молодших провідних істориків 1920-х років.
Наприклад, М.І.Яворський, після перших, досить легковажних публікацій по-
пулярно-хрестоматійного характеру, дає цінну монографію «Нариси з історії
4* Навіть остання, відома нам, публікація Слабченка – статейка в «Историческом Журнале»
1942 року (ч.7) про «Проложное сообщение о предлетописной Руси» – ще більш віддалилася від
19 століття.
28 Див. докл.: Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917–1956 / Transl. by R.Olesnytsky // The
Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. – Vol.5/6, №4 (18), 1/2 (19/20). –
New York, 1957. – P.350–352.
5* У неопублікованому листі до Д.Є.Бованенка Слабченко писав: «Імперіялізм на Україні був
одвертий – російський, починаючи з Бозна яких часів. Маєте рацію, говорячи, що ми були коло-
нією. Але, бачте, ми були колонією, яку оспорювали в російського капіталізма чужинці (фран-
цузи). Завдяки цьому суто-українська буржуазія (не селяне!) теж існувала. Вона балансувала
між обома імеріялізмами – російським і французьким. Крім того, ця буржуазія ділилася в свою
чергу на 2 угрупування: 1) що йшло по лінії національного об’єднання (від Карпат і до Кавказу),
й 2) що виходило з територіяльних поглядів. Уже саме прагнення відриву частин української
людности від якоїсь держави в інтересах об’єднання є імперіялізм ембріонального типу. Таке
зараз маємо в Румунії, Польщі, Сербії й ін. Коли є панславізм, то конечно має право бути пан-
русізм й ще далі панукраїнізм. Отой панукраїнізм і є вияв українського імперіялізму, а культу-
ра мислилася тут суто-українська. Дефект цієї концепції – кволість українського капіталіз-
му, щоб він міг би тоді щось зробити. Територіяльно-український імперіялізм був сильнішим.
Він стояв на захваті і не-української території – від Карпат до Волги (Драгоманівський під-
хід) й до Аральського озера, плюс дальнесхідні колонії. Відрив від Росії не припиняв російської
культури. Такі пани любили посилатись, як на зразок, на Америку. В цих імперіялістів був ще
інтерес: проливи і Царгород. Бажання було скромне: російський багнет дасть їм це все, а потім
Україна (з російською культурою) відділиться від Росії. Була й третя течія: по-українськи сві-
дома буржуазія приймала точку поведінки й погляду 2-ої течії. Таким чином, про імперіялізм
український можна говорити зовсім свобідно. Про це я зараз пишу в III томі «Матеріялів», де
вияснюю й значення України як колонії sui generis, про характерні особливості колоніяльного
імперіялізму тощо. Може, в цьому році й видам III том». (29.V.1929, Одеса). Цей том залишився
неопублікований.
29 Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917–1956. – P.341–345.
30 Див. докл.: Юркова О. Діяльність науково-дослідної кафедри історії України М.С.Гру-
шевського (1924–1930 рр.) / Відп. ред. С.В.Кульчицький. – К., 1999. – С.362–366, 414–417.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
202 О.П.Оглоблин
революційної боротьби на Україні» (2 томи, Харків, 1927, 1928), а майже всі
його учні працюють над історією України 19 століття31. Кілька слів pro domo
sua32. У другій половині 1920-их років мої праці в царині економічної історії
України чимраз більше пов’язуються з 19 століттям. Хоч головну мою увагу в
той час було присвячено 17–18 століттю, властиво Мазепинській добі, але ра-
зом зі своїми учнями, об’єднаними в Семінарі вищого типу з економічної істо-
рії України при Київ. І. Н. О., я працював над історією капіталізму на Україні
19 ст.6* Так само було й у Комісії Соціяльно-Економічної історії України ВУАН
на рубежі 1920–1930-х рр. Цих наукових осередків та їхніх праць було далеко
більше, але вся їх робота йшла в тому самому напрямку: дати наукові моногра-
фії з історії 19 століття, як конче потрібний матеріял для створення наукової
схеми історії України цієї доби – й синтези цієї історії, отже історії передре-
волюційної України. Ми свідомо й послідовно прямували до цієї мети, істо-
ріографічна й історична вага якої була для нас ясна. У тогочасному нашому
листуванні33 та мемуарних документах домінує думка про потребу будувати і
розбудовувати нову, революційну історичну школу, творити нову схему історії
України, схему, яка виправляла б і продовжувала схему Грушевського, але в
іншому напрямку, ніж той, яким ішла офіційна совєтська, т. зв. марксо-ленін-
ська історіографія. Бо цей наш напрямок був науковий і український. Він вів до
створення наукової синтези історії України 19–20 ст., тоді, як шлях офіційної
совєтської історіографії вів її неминуче в бік антинаукової й антиукраїнської
синтези української історії, і згодом так блискуче втіленої у «Переяславських
Тезах» ЦК КПСС 1954 року7*. Зудар між цими двома тенденціями й концепці-
ями був неминучий. Він закінчився совєтським погромом української історич-
ної науки в 1930-х роках, що обірвав на кілька десятиліть працю над схемою
історії України 19–20 ст., – й глибоким ідейним і політичним розривом між
нами у повоєнну добу.
***
Щоб створити макет або принаймні накреслити проєкт схеми історії
України 19 – початку 20 століття, треба насамперед визначити ті основні
проблеми, які стоять перед дослідником тої доби, себто виразно уявити собі
голов ні процеси історичного розвитку тогочасної України, на фоні й у зв’язку
31 Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917–1956. – P.346–347.
32 «Про свій дім» (лат.), тут: «про свої справи».
6* Наслідком тої праці була моя книга «Нариси з історії капіталізму на Україні», І, Харків – Київ,
1931, і низка статей моїх і моїх учнів, опублікованих у різних виданнях (зокрема ВУАН) 1920–
1930-х років. Але більша частина праць Семінару залишилася неопублікованою й, мабуть, за-
гинула. Див. мою працю «Ukrainian Historiography 1917–1956», The Annals of the Ukrainian
Academy of Arts and Sciences in the U.S., Vol.V–VI, 1957, №4 (18) – 1, 2 (19–20), pp.325–326.
33 Див., напр.: Верба І., Кіржаєв С. Дмитро Багалій і Олександр Оглоблин: до історії твор-
чих стосунків [листи О.П.Оглоблина до Д.І.Багалія 1926–1931 рр.] // Схід – Захід: Історико-
культурологічний збірник. – Вип.2. – Х., 1999. – С.218–270; Заруба В. Михайло Слабченко в епіс-
толярній та мемуарній спадщині (1882–1952). – Дніпропетровськ, 2004. – С.63–64, 66–73, 74–75,
76–94, 96–101, 103, 105–108, 111–117, 124–125, 128–131, 137, 139–140, 142, 144–148, 158–160,
170–173, 175–176, 181–182.
7* Див. нашу працю «Думки про сучасну українську совєтську історіографію», Нью-Йорк,
ООЧСУ, 1963, стор.18–20.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 203
з історією цілого Східньо-европейського світу. Отож, кілька слів про наше уяв-
лення цих проблем і наше розуміння їх історичного розвитку.
Що-ж являла собою історія України 19–20 століття (дореволюційної доби)?
З яких процесів складався історичний розвиток цієї частини Східньої Европи?
Насамперед перед нами виступає процес формування українського територі-
яльного масиву. Україна вступила в 19 століття, як конгломерат кількох від-
мінних історично-географічних територій, що з них кожна мала власну істо-
ричну долю.
а) З одного боку, маємо Лівобережну Україну, кол. Гетьманщину, тери-
торію Козацько-Гетьманської держави 17–18 століття, з якою певною мірою
пов’язана була, але, разом з тим, мала окреме історичне минуле, Слобідська
Україна, терен української колонізації на землях, підвладних Московській
царській державі.
б) З другого боку, маємо Правобережну Україну, терен давньої Україно-
Руської Княжої держави й пізнішої Козацько-Гетьманської держави 17 століт-
тя. Ця територія, заселена українською людністю, до кінця 18 століття перебу-
вала під владою Речи Посполитої Польської, і щойно тоді потрапила до складу
Російської імперії, ще не об’єднана органічно з кол. Гетьманщиною. Цю тери-
торію російський уряд досить довго вважав за «край польський», а потім визна-
чив терміном «Юго-Западный Край» Російської імперії.
в) Поміж цими двома Українами, російською і польською, лежав до кінця
18 стол. окремий величезний простір – Південної України, з давніх-давен орга-
нічно зв’язаний з цілим комплексом українських земель, але в нову добу укра-
їнської історії (16–18 ст.) певною мірою відокремлений від нього й репрезенто-
ваний до 1775 року державою (республікою) Війська Запорозького Низового й
турецько-татарськими володіннями на півночі Чорноморщини, а пізніше т. зв.
Новоросією, або Новоросійським Краєм, який Росія ще довгий час, навіть вже
по революції 1917 року вважала за органічну частину Російської держави34.
Поза межами цих 3-х частин Української Землі були:
г) Західньо-Українські Землі – Галичина, Буковина й Закарпатська
Україна, які до середини 20 століття ніколи не належали до складу Російської
імперії; й
ґ) терен нової української колонізації, між Доном і Волгою й між ними
й Кавказьким хребтом, – територія, яку можна умовно назвати Полуднево-
Східньою Україною.
Об’єднання всіх цих окремих теренів в одну й єдину національно-терито-
ріяльну цілість, іншими словами, процес формування Української національ-
ної території й створення Українського національно-територіяльного масиву,
який відбувався в 19 столітті, відбувається і в 20 столітті, і, будь-що-будь, не за-
вершений і досі, становить один з найголовніших процесів української історії
19–20 століття, і тим самим дуже важливу, зокрема з методологічного погляду,
проблему новітньої української історіографії – проблему територіяльну.
34 Див., напр.: Большая советская энциклопедия. – Т.48: Нидерланды – Оклагома. – Москва,
1939. – Стб.250.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
204 О.П.Оглоблин
Треба зауважити, що ця проблема не така проста, як воно може здавати-
ся на перший погляд. Бо мова мовиться не про механічне сполучення, мовляв,
зліп лення окремих територій, не про уніфікацію їх адміністративного устрою
й режиму, не про нівеляцію їх історичних особливостей в загально-українсько-
му казані. Ні, йде про процес органічного з’єднання, споєння всіх цих еле-
ментів – географічного, економічного, політичного – в єдиний національно-
територіяльний комплекс сучасної, новітньої України, а принаймні того,
що іноді – мабуть, не зовсім точно – зветься Великою Україною.
Одним з дуже важливих чинників, який так чи інакше впливав на напря-
мок і хід цього процесу, було перебування українських земель у складі чужої
великої держави – Російської (чи Всеросійської) імперії, централістична по-
літика якої була якраз скерована на те, щоб не допустити до створення таких
великих національно-територіяльних масивів, як Україна. Якщо російський
уряд зберігає, з певних політичних та військово-стратегічних причин, майже до
кінця царської імперії комплекс Правобережної України, як «Юго-Западного
Края», зі спільним генерал-губернаторством, з великими відмінами у громад-
ському устрою (маємо на увазі відсутність земств на Правобережжі, які утво-
рені були там щойно 1911 року), то Полуднева Україна, або «Новоросійський
Край» втрачає свою адміністративно-політичну єдність (генерал-губернатор-
ство) у другій половині 19 століття, перетворюючись на 3 звичайні російські
губернії і зберігаючи лише подекуди – і то здебільшого в побутовому вжит-
ку – давнішу назву «Новоросія», а Лівобережна Україна, втративши своє гене-
рал-губернаторство ще в першій половині 19 століття й так само ставши 3 ро-
сійськими губерніями, поволі губить і свою колишню назву «Малоросія», яка
від другої половини 19 ст. поширюється вже на цілу підросійську Україну, як
Лівобережну, так і Правобережну. Не можна, звичайно, іґнорувати або недо-
цінювати й ці адміністративні й термінологічні зміни. Але не вони відіграли
вирішальну ролю в процесі формування Українського національно-територі-
яльного масиву. Значно більший, можливо, навіть вирішальний вплив на цей
процес мав економічний розвиток України в 19 і на початку 20 століття.
Друга проблема, історична і наукова вага якої самозрозуміла, це пробле-
ма економічна: процес капіталістичного розвитку України, і в цьому проце-
сі – консолідація українських земель з відмінною історичною та економічною
долею в єдиний національно-господарський організм. Ця проблема була вже
об’єктом дослідів історичної та історико-економічної науки – української, ро-
сійської й закордонної, досовєтської, совєтської й несовєтської, – висновки якої
іноді діяметрально протилежні: теорія «єдиного всеросійського ринку»; тео-
рія самостійного українського господарського організму; різні проміжні між
цими протилежностями – концепції і думки. Розкладаючи і ліквідуючи фев-
дальне господарство й кріпацьке суспільство українських земель і створюючи
все український ринок, капіталістичний розвиток України в 19 столітті й був
головним чинником перетворення українських земель в єдиний національно-
територіяльний масив України.
Але й ця проблема – проблема економічна – в українських умовинах
19 століття становить проблему комплексного характеру. В дослідженні цієї
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 205
проблеми мусимо, крім внутрішніх чинників господарського життя та його
розвитку, приділити належну увагу таким питанням, почасти дуже дискусій-
ним, як-ото: а) становище українського господарського організму в оточенні
чужого економічного світу, передусім російського і польського, які мали не
лише економічний, але – що було далеко важливіше й важче – й політичний
вплив на українську економіку; б) зв’язане з цим питання про колоніяльність
української економіки або про колоніяльний характер економічної політики
Росії щодо України; в) питання про взаємини і боротьбу українського капіта-
лу з капіталом російським і польським, і боротьбу тих капіталів між собою за
український ринок; г) питання про ролю закордонного капіталу в економіч-
ному розвитку України, зокрема в другій половині 19 й на початку 20 століт-
тя, й пов’язане з цим, але самостійне; ґ) питання про ролю України у світовій
економіці та їх обопільні зв’язки; д) внутрішні аспекти розвитку українського
господарства в ту добу (цілий комплекс аграрних, промислових, торговельних,
фінансових, транспортових, технологічних тощо питань); е) питання про еко-
номічну районізацію України (в історичному аспекті й відмінність характе-
ру й темпу господарського розвитку головних економічних районів України;
й нарешті, є) питання про колонізаційні процеси – внутрішній і зовнішній –
України за даної доби, – питання, яке може бути й окремою проблемою між
першою (територіяльною) і другою (економічною) проблемою35.
Третя проблема, яка стоїть перед дослідником історії України 19–20 стол. –
це, ясна річ, проблема політична, зокрема: а) державно-правний і політичний
стан і статус України в складі Російської імперії; б) імперська політика щодо
України; в) реакція політичних кіл України та тую політику; й г) формуван-
ня – ідеологічне та організаційне – української політики в 19–20 стол.
Четверта проблема, цілком природно, пов’язана з попередньою, – це про-
блема української провідної верстви в 19 і на початку 20 століття. Ми вже
торкалися цього питання, зокрема у спеціяльній доповіді в УВАН36. Не спи-
няючися зараз на цьому, зазначимо тільки, що без дослідження і розв’язання
цієї проблеми, історичний розвиток України в 19–20 стол. буде незрозумілий.
І ця проблема досить складна, а головне майже не розроблена в науці. Її не
досліджувано в совєтсько-українських умовах ні в 1920-х роках, коли ще був
сильний вплив народницької (точніше, неонародницької) історіографії, ні піз-
ніше, аж до цього часу. А на еміґрації студії над цією проблемою дуже утруд-
нені передусім через брак тут відповідних архівних джерел, а почасти й під
35 Див. докл.: Оглоблін О. Транзитний торг України за першої половини ХІХ століття //
Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. – К., 1927. – Кн.12. – С.234–252; Кн.15. – С.166–
195; Його ж. Донбас в історії українського господарства // Диктатура труда (Сталино). – 1929,
12 мая. – №106. – С.3; Його ж. Нариси з історії капіталізму на Україні / Передм. С.Гуревича. –
Вип.1: Україна в суперечках міжнародної економіки й політики за першої половини ХІХ сто-
ліття. – Х.; К., 1931. – XV, 174 c.; Його ж. Закавказький транзит і Україна в першій половині ХІХ
століття // Нариси соціяльно-економічної історії України: Праці комісії соціяльно-економічної історії
України / За ред. акад. Д.І.Багалія. – Т.1. – К., 1932. – С.278–293 та ін.
36 Ідеться про доповідь О.Оглоблина «On the Problem of the Ukrainian Upper Class in the
Second Half of the Nineteenth Century», виголошену ним на конференції УВАН 18 жовтня 1970 р.
(див.: Zamsha I. Chronicle // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. –
Vol.12, №1/2 (33/34). – [New York], 1969/1972. – P.259).
Український історичний журнал. – 2016. – №6
206 О.П.Оглоблин
тиском залишків і традицій народницької історіографії, для якої ця тема була
й залишилася дуже непопулярною. Між тим, ми конче мусимо знати історію
провідної верстви на Україні в 19 – на початку 20 століття. Це історія україн-
ського (в територіяльному розумінні цього слова) дворянства, його а) еволю-
ція в історично-територіяльних рамцях, себто на Лівобережжі, Правобережжі,
Полудневій Україні й т. д.; б) консолідація в масштабі цілої України (принайм-
ні т. зв. Великої України); в) роля в національному (культурному і політично-
му) русі, й, нарешті, г) уступання, як провідної верстви, в нових історичних
умовах – на межі 19 і 20 століть.
П’ята проблема, пов’язана з попередньою і, звичайно, з усіма іншими,
як перед нею, так і після неї, це проблема соціяльно-політична, проблема
соціяльної структури України в 19–20 стол. Це, ясна річ, не питання «без-
клясовости» чи «клясовости» української нації, яке давно вже вирішене в
українській історіографії, і яке дуже примітивно, а головне, зовсім даремно
намагається накинути (й закинути) нам совєтська критика. Це просто питання
нормального розвитку соціяльної структури України й українського народу в
епоху капіталізму і, звичайно, в державно-політичних рамцях Російської імпе-
рії. Зокрема, це питання історії українського селянства й історії українського
(територіяльного) міщанства і ролі їх обох у формуванні українського капіта-
лістичного суспільства і, як спеціяльне питання, проблема української бур-
жуазії й українського пролетаріяту, яка була колись дискусійною37 й яка не
втратила певних ознак дискусійности й дотепер.
Шоста проблема – проблема культурного процесу України в 19–20 стол.,
а зокрема питання українського культурно-національного (чи національно-
культурного) відродження 19 століття, досі була центральною темою україн-
ської історіографії в її дослідах над 19 і початком 20 століття. Це мало свої
позитивні й негативні наслідки. Позитивним було те, що зібрано й частково
систематизовано та опубліковано й досліджено великий джерельний історич-
но-культурний матеріял, який конче потрібний для загальної історії цієї доби.
Зате неґативно, а то й шкідливо відбилася на дослідах над цією проблемою
канонізована схема культурного процесу, як виключно українсько-етнічного,
українсько-мовного, а навіть українсько-політичного процесу, до якого, май-
же до останнього часу, включалося тільки те, що говорилося, писалося й тво-
рилося українською мовою або діячами й творцями (вченими, письменника-
ми, мистцями, тощо) українського етнічного походження. Все інше – й велике
культурне багатство України вважалося за неукраїнське (або не за українське)
й віддавалося чужій культурі, переважно російській і польській. Крайня пора
вже цю політику роздавання культурних цінностей України й, будь-що-будь,
збіднення українського культурного капіталу – припинити. Все, що було ство-
рене на Українській землі, силами українських (територіяльно й національно)
культурних діячів (та установ), незалежно від їх етнічного походження й
характеру і незалежно від мовної форми культурних творів, належить до
37 Див., напр.: Слабченко М. До методології історії робітничого класу // Червоний шлях. –
1927. – №5. – С.78–85.
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 207
України. Єдиним селекційним критерієм може бути тільки дух, зміст і ідео-
логія самого твору. Лише така картина культурного розвитку України дасть
правдиве й повне уявлення про стан і тенденції українського культурного про-
цесу в 19 і на початку 20 століття.
Й нарешті, сьома основна проблема, яка є не лише підсумком поперед-
ніх шістьох проблем, але й має самостійне й величезне історичне значен-
ня – це процес формування модерної Української нації. Без цієї проблеми по-
ставлення й розв’язання всіх інших проблем мало б, у кращому разі, лише
обмежене й умовне значення. А найголовніше те, що, не розв’язавши цієї проб-
леми, не можна ні зрозуміти модерної історії України, історії нашої сучаснос-
ти, ні відкрити правдивий шлях для майбутньої української історіографії, що є
головним завданням нашої історіографічної доби й головним обов’язком нашої
ґенерації істориків України.
Цими – хоч основними – проблемами не вичерпується, звичайно, зміст іс-
торії України 19 – початку 20 століття. Є ще чимало спеціяльних питань, які
вимагають свого дослідження й висвітлення. А втім, кожна з вищезгаданих
проблем, по суті, являє собою цілий і здебільшого досить складний комплекс
питань, тим важчих для дослідження, що український історичний процес 19–
20 стол. відбувався в дуже скомплікованих38 умовинах загального історично-
го розвитку Східньої Европи того часу. Ці умовини визначають для історика-
дослідника 19–20 стол. такі головні postulata:
1. Історію України цієї доби, зокрема на терені Великої України, треба роз-
глядати й вивчати лише, як самостійний історичний процес.
2. Історію України цієї доби, зокрема на терені Великой України, треба
розглядати в масштабі цілої Східньої Европи, з особливим узглядненням39
українсько-російських відносин.
3. Історію України цієї доби, на всіх українських землях, не можна обмежу-
вати «лише потоком національно-культурного розвитку, а треба бачити в ній
широку й повноводну течію економічного, політичного й культурного життя
великої країни та її великого народу»8*.
До тих трьох основних postulata ми хотіли б додати ще один, бодай, як дези-
дерат40. Як і в кожну добу нашої історії, дослідник 19–20 століття мусить належ-
ну увагу приділити не лише процесам, інститутам, ідеям і подіям досліджуваної
доби, але й усім тим, більшим і меншим, діячам, які творили цей історичний
процес і, так, чи так, добре, чи зле, керували ним або впливали на нього.
Лише тоді, коли ці студії і досліди будуть переведені, бодай в основних ри-
сах і з додержанням усіх вимог науково-історичної методології, історик зможе
побачити правдиве, реальне, а не уявне обличчя України 19 – початку 20 сто-
ліття й дати наукову синтезу українського історичного процесу цієї доби в своїх
повноцінних творах.
38 Складних.
39 Брати до уваги, ураховувати.
8* 3 нашої передмови до 2 видання «Нарису історії України» Д.Дорошенка (Мюнхен, 1966,
стор.VIII).
40 Від лат. «desideratum» – «бажане, жадане»; у даному контексті: «вимога, побажання».
Український історичний журнал. – 2016. – №6
208 О.П.Оглоблин
***
Нам хотілося б торкнутися ще одного питання, вага якого для схеми іс-
торії 19–20 століття цілком очевидна. Це питання про періодизацію цього від-
тинку історії України. Звичайно, кожна періодизація є умовна. Й здебільшого
вона подиктована не так науковими, як практичними потребами й інтереса-
ми. Але періодизація історії України 19–20 стол. має специфічні труднощі.
Пов’язання, а іноді й залежність українського історичного процесу від росій-
ського й, mutatis mutandis41, на Західньо-Українських Землях від польського й
австро-угорського – ускладнюють завдання дати науково-обґрунтовану періо-
дизацію історії України, особливо останніх століть.
В періодизації української історії 19–20 стол. звичайно застосовують за-
гально-імперський, по-суті, російський критерій. Російська, а за нею й новіт-
ня совєтська історіографія простісінько включає історію російської України
до складу російської історії, цілковито іґноруючи властивості Українських
земель та їх історичного процесу й уживаючи майже тотожньої термінології
(«Новоросія», «Юго-Западный Край», а навіть «Малоросія», чи «малороссий-
ские губернии», в розумінні цілої російської України). Слідом за російською
(совєтською) йде й українська совєтська історіографія, хіба-що іноді зберігає
деякий термінологічний декорум української окремішности.
Канонізована совєтська періодизація історії 19–20 стол. вживає два види
періодизації: а) загальну, побудовану на економічному або, точніше, соціяль-
но-економічному ґрунті («февдально-кріпацька», а для 19 ст. – «дореформна
доба», «доба капіталізму», «доба імперіялізму»); й б) спеціяльну, яка пов’язана
з історією революційних рухів у Росії й реакції на них з боку царського уряду
(«декабристи», «революційна ситуація кінця 50-их – початку 60-их pp. 19 ст.»,
«народництво» (в його різних видах), або «революційно-демократичний рух»;
«марксизм»; «революція 1905–1907 рр.»; «доба реакції»; «період нового револю-
ційного піднесення 1910–1914 рр.»; «період першої світової війни» тощо).
Досить легко помітити, що в усій цій – спеціялізованій і деталізованій пе-
ріодизації є чимало схоластики, штучности, при чому втрачається сенс самої
історичної періодизації, бо в основу її кладеться не універсальний науковий
критерій, а специфіка окремих процесів і явищ, а навіть просто поодиноких
подій. Так, чи так, дотепер в історії України 19–20 стол. застосовується зви-
чайна й загальна російська періодизація. Це явище і цю тенденцію не можна
вважати за нормальні – вони просто ненаукові. Треба шукати інших критеріїв
і інших шляхів.
Немає жадного сумніву, що періодизація історії України 19–20 стол. му-
сить бути побудована на основі самостійности українського історичного про-
гресу, оперта передусім на українському історичному матеріялі й так, чи так
пов’язана з історичним розвитком Східньої Европи й цілого европейського
світу. На нашу думку, розроблення загальної періодизації історії України
19–20 стол. – це справа майбутнього. А тим часом можна застосовувати, в разі
41 «Із відповідними змінами» (лат.).
Український історичний журнал. – 2016. – №6
Проблема схеми історії України 19–20 століття (до 1917 року) 209
потреби й можливости, як тимчасовий засіб, спеціяльну періодизацію в межах
тої чи іншої проблеми, тої чи іншої ділянки історичного життя України.
***
Картина, яку ми щойно побачили, може вразити дещо темними фарбами
сучасного стану науки щодо історії України 19 – початку 20 століття. Можливо,
дехто закине нам недооцінку або й нехтування тої чималої роботи, яку досі
виконала українська й неукраїнська, головне російська й почасти польська й
закордонна, історіографія в цій царині. Ні! Ми знаємо цю роботу й високо, хоч
і критично, оцінюємо її наслідки. Але так само знаємо й не боїмося сказати
це одверто, що історична наука, зокрема українська, ще далеко не виконала,
не встигла виконати або не могла виконати свого обов’язку щодо історії укра-
їнського 19–20 століття, його дослідження та його синтези. Знаємо також, що
сучасність – наукова, академічна, врешті політична – вимагає від нас, щоб ми
приділили цій справді цілині української історії належну увагу навіть тут, на
чужині, де ми такі бідні на джерельний матеріял.
Що-ж ми повинні й що можемо тепер і в ближчому майбутньому зробити?
Найлегше, мабуть, буде створити проєкт або, може, низку проєктів схеми іс-
торії України даної доби. Годі заперечувати можливість такого проєкту (чи
проєктів) або легковажити його (чи їх) вартість, чи принаймні корисність, зо-
крема для практичних потреб навчання або популяризації. Зрештою, ніхто не
заборонить нікому складати такі проєкти. Але кожна наукова схема мусить
бути побудована на науково проробленому, критично перевіреному й докумен-
тально обґрунтованому матеріялі. Інакше це був би будинок без фундаменту.
Отже, головне, невідкладне й, безперечно, нелегке завдання – це розпо-
чати наукові студії монографічного характеру над окремими проблемами й
питаннями української історії 19–20 століття. Треба скласти бодай орієнтов-
ний тематичний плян цих студій і дослідів, довівши його до відома ширших
кіл істориків, українців і неукраїнців, що зацікавлені у східньо-европейській
історичній проблематиці. Передусім це торкається наших учнів – докторантів
україністики. Останнє, зокрема, можна зробити шляхом заведення до програ-
ми університетських студій відповідних курсів і семінарів з історії України
19–20 століття. Треба також опрацювати плян видання й перевидання бодай
головних джерел і наукової літератури до історії України цієї доби. Хотілося б
вірити – тут дозволимо собі звернутися до наших істориків на Батьківщині, –
що, не зважаючи на все, що вільно, чи невільно ділить нас, вони звернуть ува-
гу на цю, досі занедбану й забуту ділянку українського джерелознавства, хоч
би за добрим прикладом істориків совєтської Росії, і в недалекому майбутньо-
му дадуть українській і світовій науці низку так потрібних для неї джерельних
видань.
Отже, слідом за нашими попередниками – історіографічною ґенерацією
1920-их років, ставимо на порядок денний цю важливу й актуальну справу,
що, як нам здається, не може не цікавити також наших колеґ на Україні. І які
б ми не були ще далекі від реалізації цієї справи, як довго ще довелося б нам,
Український історичний журнал. – 2016. – №6
210 О.П.Оглоблин
чи, може, й нашим наступникам чекати на створення наукової схеми історії
України 19–20 століття, треба вже тепер починати це діло, й можна з надією
дивитися на майбутнє цієї проблеми. Бо правильний напрямок вартий поло-
вини пройденого шляху.
In O.Ohloblyn’s article lightens up the main problems and challenges that used to be
in the field of history of Ukraine conceptualization in 19–20s centuries before gene-
ration of historians of 1920s. Analyzed and described the basic problems of conceptuali-
za tion of Ukrainian past. For example, national territorial area constitution, Ukrainian
economics, leading stratum and social structure in 19 – early 20s centuries, state-legal
position, Ukraine’s status as a part of Romanov’s Empire, cultural process development
and formation of Ukrainian nation in the historical reception in the early 1970s. Also,
defended the thought that history of Ukraine need to be designed as an independent his-
torical process, but in the scale of all Eastern Europe with the main attention of content
and progress of Ukrainian-Russian relationships.
Keywords: schema/concept of the history of Ukraine 19 – early 20 century, genera-
tion of Ukrainian historians of the 1920s, Ukrainian foreign (diaspora) historiography,
Ohloblyn, Hrushevs’kyi, Slabchenko, Yavors’kyi.
|