Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля

Визначаються основні характерні риси корпоративних міст на основі прикладів із США та України кінця XIX – початку ХХ ст. Від середини XIX ст. корпоративні міста стали символом індустріальної епохи та основою економічного зростання в багатьох країнах світу. Політична й економічна монополія компані...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Куліков, В.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2017
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Історичні студії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130343
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля / В.О. Куліков // Український історичний журнал. — 2017. — № 1. — С. 41-59. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-130343
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1303432018-02-12T03:02:44Z Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля Куліков, В.О. Історичні студії Визначаються основні характерні риси корпоративних міст на основі прикладів із США та України кінця XIX – початку ХХ ст. Від середини XIX ст. корпоративні міста стали символом індустріальної епохи та основою економічного зростання в багатьох країнах світу. Політична й економічна монополія компанії в такому місті створювала унікальний простір для соціальних експериментів із робітничими спільнотами, до яких удавалися підприємці та наймані ними спеціалісти. Корпоративне місто розглядається як теоретична конструкція при вивченні взаємодії бізнесу і спільнот, що може бути ефективним дослідницьким інструментом. Аналізуються такі характерні риси корпоративних міст, як географічні ізоляція, домінування однієї галузі індустрії, корпоративні соціальні програми, плановість, сеґреґація та ін. The paper examines the characteristic features of company towns based on case stu- dies from Ukraine and the United States in the period of the late nineteenth and the first half of the twentieth centuries. These towns were built around an industrial enterprise; thus, they were geographically isolated and dominated by a single industry. The paper argues that, due to their economic and political monopoly, companies in these settlements had a unique opportunity to run social experiments with their labor communities in order to create a loyal workforce. Social welfare programs were one, but not the only element in these endeavors. 2017 Article Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля / В.О. Куліков // Український історичний журнал. — 2017. — № 1. — С. 41-59. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130343 94(7/8+477)«1870/...» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Куліков, В.О. Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля Український історичний журнал
description	Визначаються основні характерні риси корпоративних міст на основі прикладів із США та України кінця XIX – початку ХХ ст. Від середини XIX ст. корпоративні міста стали символом індустріальної епохи та основою економічного зростання в багатьох країнах світу. Політична й економічна монополія компанії в такому місті створювала унікальний простір для соціальних експериментів із робітничими спільнотами, до яких удавалися підприємці та наймані ними спеціалісти. Корпоративне місто розглядається як теоретична конструкція при вивченні взаємодії бізнесу і спільнот, що може бути ефективним дослідницьким інструментом. Аналізуються такі характерні риси корпоративних міст, як географічні ізоляція, домінування однієї галузі індустрії, корпоративні соціальні програми, плановість, сеґреґація та ін.
format	Article
author	Куліков, В.О.
author_facet	Куліков, В.О.
author_sort	Куліков, В.О.
title	Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля
title_short	Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля
title_full	Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля
title_fullStr	Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля
title_full_unstemmed	Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля
title_sort	корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Історичні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130343
citation_txt	Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля / В.О. Куліков // Український історичний журнал. — 2017. — № 1. — С. 41-59. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT kulíkovvo korporativnímístaviznačennâharakternírisiístoričnadolâ
first_indexed	2025-07-09T13:23:13Z
last_indexed	2025-07-09T13:23:13Z
_version_	1837175821664518144
fulltext	Український історичний журнал. – 2017. – №1 УДК 94(7/8+477)«1870/...» В.о.кулікоВ * КОРПОРАТИВНІ МІСТА: ВИЗНАЧЕННЯ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ, ІСТОРИЧНА ДОЛЯ У другій половині XIX ст. на території між Дніпром і Доном, далеко від великих населених пунктів підприємці заснували чимало промислових під- приємств, поряд з якими з’являлися контрольовані ними робітничі поселен- ня. Саме так виникли сучасні міста Алчевськ, Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Кам’янське, Краматорськ. Робітництво, що мешкало в таких поселеннях, зна- чною мірою послужило основою економічного успіху в індустріальну епоху в усьому світі. Згідно з підрахунками, тільки у США, Канаді та Австралії на початку ХХ ст. подібних поселень було декілька тисяч1. У СРСР нараховува- лося понад 460 міст, котрі виникли навколо індустріальних містоутворюючих підприємств2. Такі міста були поширені майже в усіх країнах, що стали на шлях індустріалізації, вони символізували індустріальну епоху. У Латинській Америці, Середній Азії, країнах Океанії та Східній Європі заводські й шахтар- ські поселення можна також розглядати як нову хвилю європейської колоніза- ції ХХ ст., тепер уже в індустріальній формі. Ритм життя, інфраструктура та навіть відносини між людьми в містах, за- снованих навколо заводських чи шахтарських поселень, були тісно пов’язані з містоутворюючим підприємством. Тому в Іспанії їх називали «індустріальними колоніями» («colonias industriales»), у Нідерландах та Німеччині – «фабрични- ми» («Fabrieksnederzetting») й «робітничими» («arbeitersiedlung») поселеннями, у СРСР – «моноіндустріальними містами». В англомовній літературі, підкрес- люючи залежність спільнот таких міст від містоутворюючого підприємства та * Куліков Володимир Олександрович – дослідник, Інститут Кеннана (Вашинґтон, США); докторант Харківського національного університету імені В.Каразіна Email: kulikov@karazin.ua 1 White N. Company Towns: Corporate Order and Community. – Toronto, 2012. – Р.4. 2 Crowley S. Monotowns and the political economy of industrial restructuring in Russia // Post- Soviet Affairs 32. – 2016. – №5. – Р.400. Визначаються основні характерні риси корпоративних міст на основі прикла дів із США та України кінця XIX – початку ХХ ст. Від середини XIX ст. корпора тивні міста стали символом індустріальної епохи та основою економічного зрос тання в багатьох країнах світу. Політична й економічна монополія компанії в такому місті створювала унікальний простір для соціальних експериментів із робітничими спільнотами, до яких удавалися підприємці та наймані ними спе ціалісти. Корпоративне місто розглядається як теоретична конструкція при вивченні взаємодії бізнесу і спільнот, що може бути ефективним дослідницьким інструментом. Аналізуються такі характерні риси корпоративних міст, як географічні ізоляція, домінування однієї галузі індустрії, корпоративні соціальні програми, плановість, сеґреґація та ін. Ключові слова: корпоративне місто, монофункціональне місто, соціальна ін женерія, патерналізм, індустріалізація. Український історичний журнал. – 2017. – №1 42 В.О.Куліков його власника, їх прийнято називати «company towns» – буквально «міста, що належать компаніям». Із другої половини ХХ ст. багато корпоративних міст у Північній Америці та Європі через вичерпання природних ресурсів або зміну економічної кон’юнктури проходять через болісний процес деіндустріалізації. Початок Четвертої індустріальної революції3, переміщення трудомістких виробництв у країни з низькими витратами на робочу силу, загроза масового безробіття в містах, орієнтованих на «традиційне» промислове виробництво, кидає виклик політикам, ученим і підприємцям: яким чином подолати економічні та соці- альні проблеми корпоративних міст? Як знайти нове місце старому промисло- вому реґіону в економіці й культурі всієї країни? Як корпоративним і держав- ним індустріальним підприємствам адаптуватися до Четвертої промислової революції, якщо вони не хочуть бути знищеними нею? Як подолати кризу іден- тичності та знайти новий сенс і мету існування деґрадуючих корпоративних міст? Як зберегти їх культурну спадщину? Для того, щоб відповісти на всі ці запитання, необхідно розібратися з причинами виникнення та принципами розвитку корпоративних міст, а також вивчити їх зв’язок із соціальним, еконо- мічним, культурним історичним контекстом. В український історіографічній традиції промислові міста на сході нашої країни здебільшого прийнято розглядати через концепцію моноіндустріаль- них міст, наголошуючи на економічній складовій їх становлення та розвитку4. Натомість погляд на їх історію крізь призму концепції корпоративного міста може бути корисним для кращого розуміння становлення місцевих спільнот, спроб маніпулювання ними з боку адміністрації підприємств, стратегій опо- ру корпоративній гегемонії, становленню публічних інституцій, розвитку гро- мадянського суспільства тощо. Мета цієї статті полягає у вивченні головних характерних рис корпоративного міста на основі прикладів зі Сполучених Штатів Америки й України кінця XIX – першої половини ХХ ст. *** Одне з найперших визначень поселень, залежних від містоутворюючих підприємств, у 1930 р. дав Г.Девіс. На його думку, корпоративне місто – це по- селення, «заселене винятково або переважно співробітниками однієї компанії чи групи компаній, яким також належить значна частка нерухомості та жит- лового фонду»5. Це визначення виключало з категорії корпоративних такі про- мислові міста, як Манчестер, Лодзь, Пітсбурґ, Детройт, де домінувала одна ін- дустрія, але компанія чи компанії не контролювали житловий фонд. Згодом у спеціальній літературі з’явилося чимало інших дефініцій корпоративних міст, як-от «поселення, що побудоване та контролюється приватним або кор- поративним підприємцем»6, «селітебна зона, облаштована для індустріальних 3 Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. – Crown Business, 2017. 4 Див.: Ukraine – Urbanization review / K.Mcwilliams et al. – Washington, 2015. 5 Davis H.P. Company Towns // Encyclopedia of the Social Science. – New York, 1930. 6 Porteous J.D. The Nature of the Company Town // Transactions of the Institute of British Geographers. – 1970. – №51. – Р.127; Garner J.S. The Company Town: Architecture and Society in the Early Industrial Age. – Oxford, 1992. – Р.3. Український історичний журнал. – 2017. – №1 43Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля робітників, що, як правило, контролюється однією компанією для забезпечення її робочою силою»7, «планова спільнота, котра контролюється однією компанією»8. Оксфордський та Кембриджський словники (2016 р.) пропонують визначення: «Місто, залежне від певної компанії у працевлаштуванні, забезпеченості жит- лом тощо». Опрацювання фахової літератури демонструє ще ширший спектр використання терміна «корпоративне місто», аніж спроби його визначення. Дослідники називають корпоративними різні типи поселень, починаючи від та- борів лісозаготівельників на західному узбережжі Північної Америки й закінчу- ючи закритими містами, збудованими урядом для реалізації секретних військо- вих проектів або великими радянськими моноіндустріальними містами9. Фахівці найчастіше згадують такі характеристики корпоративних міст: гео- графічна віддаленість від великих населених місць; використання переважно мі- ґраційної робочої сили; домінування однієї індустрії; виконання муніципальних функцій адміністрацією містоутворюючого підприємства; зведення та утриман- ня більшості об’єктів економічної, соціальної, культурної інфраструктури коштом компанії; монополія фірмових магазинів; плановість забудови та географічна се- ґреґація; володіння або інша форма контролю компанією житлового фонду міста тощо10. Та, забігаючи наперед, скажемо, що жодне місто, назване дослідниками корпоративним, не мало всіх перелічених ознак, а деякі мали лише окремі з них. Зрештою терміни, якими позначають «корпоративне місто», є результатом консенсусу. Дати універсальне визначення цьому поняттю навряд чи можли- во. «Ідеальних» корпоративних міст не існувало. Як і будь-яке інше поняття, «корпоративне місто» – це конструкт, що виокремлює предмети певного кла- су за визначеними загальними й у сукупності специфічними для них озна- ками. Залежно від того, які поселення розглядаються, визначатимуться й самі ознаки. Крім того, самі міста та контекст, в якому вони існували, із часом радикально змінювалися. Тому дискусія щодо «найбільш типових» і «справ- жніх» корпоративних міст видається малопродуктивною. Натомість ставлен- ня до ідеї корпоративного міста як до теоретичної конструкції, що пропонує підхід до вивчення взаємодії бізнесу та спільнот крізь призму «контролю – за- лежності – спротиву», може бути ефективним дослідницьким інструментом. Зосередження на пропонованих дослідниками характерних рисах корпора- тивних міст може допомогти краще зрозуміти різноманіття форм контролю і спротиву в корпоративних містах. 7 Courtney R.H. Company Town // The Encyclopedia Americana: International Edition. – Connecticut, 1994. – Р.454. 8 Company Towns in the Americas: Landscape, Power, and Working-Class Communities (Geographies of Justice and Social Transformation) / Ed. O.J.Dinius, A.Vergara. – University of Georgia Press, 2011. – Р.1. 9 Samuelson L. Tankograd: The Formation of a Soviet Company Town: Cheliabinsk, 1900s – 1950s. – Palgrave Macmillan UK, 2011; Green H. The Company Town: The Industrial Edens and Satanic Mills That Shaped the American Economy. – Basic Books, 2012; Barenberg A. Gulag Town, Company Town. – Yale University Press, 2014. 10 Allen J.B. Company Town in the American West. – University of Oklahoma Press, 1966; Porteous J.D. The Nature of the Company Town. – Р.28; Company Towns in the Americas: Landscape, Power, and Working-Class Communities (Geographies of Justice and Social Transformation); Garner J.S. The Company Town: Architecture and Society in the Early Industrial Age. – Р.4–6. Український історичний журнал. – 2017. – №1 44 В.О.Куліков Оскільки найкраще дослідженими є американські корпоративні міста, у цій статті переважна більшість прикладів («case studies») використана з історії саме північноамериканських міст індустріальної епохи. Як українські приклади залу- чено поселення, побудовані двома найбільшими металургійними підприємства- ми кінця XIX ст., – Кам’янське та Юзівку, а також шахтарські містечка Донбасу11. Географічна ізоляція Промисловий переворот і початок індустріалізації спричинили масштаб- ні проекти освоєння природних ресурсів, передусім вугілля та залізної руди. Поклади корисних копалин часто фіксувалися в необжитих місцевостях. До того ж їх розробка була трудомісткою справою й потребувала значної кількості робо- чих рук, особливо в умовах низького рівня механізації. Крім виробничого облад- нання управлінці мали забезпечити підприємство робочою силою, тому постава- ла нагальна необхідність створення робітничих поселень. Саме це спричинило виникнення більшості містечок, заснованих лісозаготівельними компаніями в Каліфорнії, шахтарських міст у Колорадо чи Пенсильванії або відповідних по- селень у Донецькому басейні. За схожим принципом виникали солевидобувні, цементні, нафтові та інші подібні містечка у слабозаселених районах світу. Ще однією причиною заснування корпоративних міст стало бажання влас- ників бізнесу скоротити витрати на придбання територій під виробничі площі. Земля за межами великих міст коштувала дешевше, ніж усередині існуючих поселень. Незважаючи на те, що підприємцям на новому місці доводилося ра- зом із самим підприємством повністю створювати соціальну інфраструктуру, це все-таки дозволяло зменшити загальні витрати. Саме так виникло місто, яке дослідники визначають «чи не найбільш відо- мим» корпоративним містом в історії – Пульман (штат Іллінойс; нині – район Чикаґо)12. Ім’я підприємця Дж.Пульмана у другій половині ХІХ ст. асоціюва- лось із комфортною подорожжю, на його честь і досі називають розкішні заліз- ничні пасажирські вагони та лімузини. Дж.Пульман став винахідником ком- фортабельного спального вагону, а заснована ним компанія «The Pullman Car Company» – одним із найбільших виробників вагонів у світі. Він розпочав своє виробництво у Чикаґо, але коли виникла потреба в розширенні, то надзвичай- но високі ціни на землю в межах міста змусили Дж.Пульмана шукати інші варіанти13. У 1880 р. він придбав ділянку 16 кв. км неподалік від Чикаґо й по- будував завод для будівництва залізничних вагонів, згодом створив ціле місто. Його соціальна інфраструктура: житло, церкви, театр, бібліотеки, магазини, парк, готель – усе належало й усе контролювалося компанією Дж.Пульмана14. 11 Ці поселення отримали статус міста не раніше 1917 р., проте в період, який розглядається у статті, вони мали основні ознаки міста. Дискусію з цього приводу див.: Константінова В.М. Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861–1904 рр.). – Запоріжжя, 2010; Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX – початок XX ст. – Х., 2007. 12 Porteous J.D. The Nature of the Company Town. – Р.129. 13 Buder S. Pullman: An Experiment in Industrial Order and Community Planning, 1880–1930. – Oxford University Press, 1970. – Р.25. 14 Baxter J.E. The Paradox of a Capitalist Utopia: Visionary Ideals and Lived Experience in the Pullman Community 1880–1900 // International Journal of Historical Archaeology 16. – 2012. – №4. Український історичний журнал. – 2017. – №1 45Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля Подібна ситуація спричинила виникнення корпоративного міста на- вколо найбільшого15 металургійного заводу Російської імперії в 1887 р. – Дніпровського заводу біля села Кам’янське (нині – однойменне місто у Дніпропетровській обл.). Переговори Південноросійського Дніпровського ме- талургійного товариства з міською думою ґубернського міста Катеринослава (нині – Дніпро) про придбання земельної ділянки під будівництво заводу закінчилися безрезультатно, оскільки міська влада запросила надто висо- ку ціну. Тому товариство вирішило купити землю у селянської громади села Кам’янського, розташованого за 35 км від Катеринослава, і звела тут завод разом із заводським поселенням16. Як Пульман, так і Кам’янське були відособ- леними, але не ізольованими містами, оскільки розміщувалися неподалік від інших великих населених пунктів. Дж.Пульман придбав ділянку прерії між Чикаґо та «своїм» містом, щоб створити візуальний кордон між цими поселен- нями. Проте ця буферна зона мала радше символічний характер, адже від- стань швидко долалася залізничним транспортом. Тому географічна ізольо- ваність була характерна лише для частини корпоративних міст, переважно пов’язаних із видобувними галузями промисловості. Намагання позбутися соціальних негараздів робітничого середовища, при- таманного індустріальним містам XIX ст., а також відгородитися від профспіл- кового руху було ще однією причиною, що спонукала підприємців будувати міс- та в районах, віддалених від великих населених пунктів. Перед очима «людей справи» XIX ст. стояв образ Манчестера, який, з одного боку, став символом ін- дустріалізації, а з іншого – уособлював усі неґативні явища, що супроводжува- ли становлення промислових міст у тому столітті: важка праця, перенаселення, робітничі нетрі, пияцтво, проституція, злидні. Творці корпоративних міст споді- валися вберегти робітників своїх підприємств від згубного впливу великих інду- стріальних міст і заснувати робітничі спільноти на основі соціальної гармонії17. На практиці це означало створення робітництва, позбавленого шкідливих зви- чок, а також лояльного щодо корпорації. Завдяки створенню контрольованих компанією міст підприємці сподівалися вбезпечити себе від робітничих рухів. Дж.Пульман, мріючи про «своє місто», неодноразово говорив про намір «позбу- тися шкідливого впливу» на робітників середовища великого індустріального міста. При цьому він керувався прагматичними міркуваннями, уважаючи, що соціально здорова робітнича спільнота призведе до «значного успіху з комер- ційного погляду»18. Ураховуючи сумний досвід соціальних негараздів індустрі- альних поселень США, нафтовидобувні компанії у Венесуелі будували містечка 15 За обсягами виробництва станом на початок ХХ ст. 16 Слоневский А.Ю. Игнатий Ясюкович: Имя в истории (историко-краеведческое исследова- ние. – Днепропетровск, 2009. – С.11. 17 Історія знає декілька випадків заснування монофункціональних міст, що мали стати вті- ленням соціальних ідей на практиці. Один із таких прикладів – Нова Гармонія, промислова комуна, збудована реформатором Р.Оуеном у штаті Індіана в 1825–1827 рр., котра мала стати продуктивною громадою на принципах зрівняльного комунізму. Усе майно перебувало у суспіль- ній власності членів громади, а не в корпоративній. Тож включення цього поселення до категорії корпоративних міст, що зустрічається в науковій літературі, некоректне. 18 Buder S. Pullman: An Experiment in Industrial Order and Community Planning, 1880–1930. – Р.42. Український історичний журнал. – 2017. – №1 46 В.О.Куліков для своїх робітників із метою виключення згубного впливу азартних ігор, про- ституції, пияцтва19. Подібними мотивами керувалися підприємці й в інших кра- їнах. Таким чином, в уяві підприємців соціальне покращення мало позитивно вплинути на виробничі та комерційні успіхи. Корпоративні міста – міґраційні міста Оскільки чимало корпоративних міст виникали на новому місці, на почат- ку свого існування вони повністю покладалися на міґраційну робочу силу (до котрої згодом додалися місцеві уродженці). Допоки тривало економічне зрос- тання містоутворюючого підприємства, у складі робітництва переважали саме міґранти. На поданому нижче графіку зображено динаміку населення у двох великих північноамериканських корпоративних містах – Ґері (штат Індіана) й Бреддок (Пенсильванія), та чи не найбільшому шахтарському місті Донбасу станом на початок ХХ ст. – Горлівці. Крива зростання населення цих корпо- ративних міст являє перевернуту параболу: швидке зростання населення на першому етапі, досягнення піку, за яким іде занепад. Ця модель була типовою для більшості корпоративних міст. Темпи зростання їх населення в періоди становлення та розростання часто були дуже швидкими. Наприклад, число мешканців Юзівки від 1870 до 1910 рр. збільшилося зі 164 до 48 тис. осіб, тобто у 296 разів20. Відносна чисельність населення в містах Ґері, Бреддок і Горлівка. 1960 р.=100%21 19 Salas M.T. The Enduring Legacy: Oil, Culture, and Society in Venezuela (American Encounters/ Global Interactions). – Durham, 2009. – Р.178. 20 Kulikov V. Industrialization and Transformation of the Landscape in the Donbas Region (late 19th – early 20th century) // Migration and Landscape Transformation. Changes in Central and Eastern Europe in the 19th and 20th Century / Ed. H.Hein-Kircher, M.Zuckert. – Göttingen, 2016. – Р.65. 21 Алфьоров М.А. Демографічний розвиток міст Східної України в 1920–1939 рр. // Схід. – 2009. – №8 (99). – С.40–44. Щодо міст Ґері та Бреддок див. інтернет-сайт Бюро перепису населення США: [Електронний ресурс]: https://census.gov Український історичний журнал. – 2017. – №1 47Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля Швидкий приріст міського населення за рахунок міґрантів був важливою, але не унікальною характеристикою корпоративних міст початку ХХ ст. У пе- ріод від 1880 до 1920 рр. населення Нью-Йорка подвоювалося кожні 25 років. Станом на 2013 р. близько 37% мешканців міста народилися за його межами22. У Катеринославі від 1863 до 1897 рр. населення збільшилося у 6 разів і ще раз подвоїлося від 1897 до 1914 рр.23 Якщо вуглевидобувні та металообробні підприємства Донбасу кінця XIX – початку ХХ ст. покладалися на робітників переважно з сусідніх ґуберній, тобто на території в радіусі до кількох сотень кілометрів, то на північноамерикан- ські шахти й заводи працівники їхали тисячі кілометрів. Російський металург І.Бардін, котрий у 1910–1911 рр. працював у США, згадував про національне різноманіття робочої сили заводу Ґері24 – найбільшого на той час металургій- ного підприємства у світі: «Двічі на тиждень я їздив найматися на металургійний завод Ґері – тими днями, коли там ішов набір робочої сили. Рано-вранці я підходив до воріт заводу. Тут уже нудилися в очікуванні юрби людей. Італійці, болгари, євреї, поляки, неґри, французи, китай- ці, росіяни – тут можна було зустріти незаможних представників усіх народів і рас, що прийшли до цих воріт продавати капітал»25. На практиці різноманіття націй на американських підприємствах створю- вало комунікаційні та культурні проблеми, оскільки міґранти погано, або й зовсім не говорили англійською. Тому компаніям доводилося витрачати додат- кові кошти на навчання робітників і членів їхніх сімей. Окрім цього чимало фірм провадили ще додаткові програми вивчення американських цінностей, що отримало в літературі назву «американізації»26. Багато корпоративних міст, особливо заснованих навколо видобувних під- приємств, характеризувалися високою плинністю робочої сили. Скорочення ви- робництва, конфлікт з адміністрацією чи просто втома від надзвичайно важкої фізичної праці спонукали робітників кидати роботу й шукати кращого місця. Оновлення понад половини27 складу робітництва впродовж року як в американ- ських, так і в українських корпоративних містах кінця XIX ст. було звичайним явищем, становлячи одну з найбільших проблем для підприємців, з якою вони намагалися боротися різними методами, але так і не змогли повністю подолати28. 22 Immigration Remakes and Sustains City, a Report Concludes // The New York Times. – 2013. – December 18. 23 Підрах. за: Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811–1913 гг.): Статистические очер- ки. – Москва, 1956. – С.89–90. 24 Завод належав компанії «The U.S. Steel Corporation». Див.: O’Hara S.P. Gary, the most American of all American cities. – Bloomington, 2011. 25 Бардин И.П. Жизнь инженера. – Новосибирск, 1939. – С.13. 26 Carlson L. Company towns of the Pacific Northwest. – Seattle, 2003. – Р.69; Alanen A.R. Morgan Park: Duluth, U.S. Steel, and the Forging of a Company Town. – Minneapolis, 2008. – Р.115. 27 Crawford M. Earle S. Draper and the Company Towns in the American South // The Company Town: Architecture and Society in the Early Industrial Age. – Oxford University Press, 1992. – Р.143; Friedgut Th. Iuzovka and Revolution. – Vol.I: Life and Work in Russia’s Donbass, 1869–1924. – Princeton, 1994. – Р.225. 28 Турубинер М. На борьбу с текучестью рабочей силы в Донбассе. – Х., 1931. – С.5–7. Український історичний журнал. – 2017. – №1 48 В.О.Куліков Плановість і сеґреґація Більшість корпоративних міст були створені в короткий термін та згідно із заздалегідь визначеним планом, тому їх іноді ще називають «планованими». Невеликі гірничодобувні компанії будували маленькі поселення, що склада- лися з однієї – двох головних вулиць із типовими будівлями, у той час як ре- шта являла собою еклектично розташований навколо шахт самобуд. Великі компанії підходили до питання забудови більш ґрунтовно. Вони наймали ар- хітекторів і розробляли план міста, що мав утілювати ідеї оптимального обла- штування виробництва та залежної від нього спільноти. Оскільки корпоративні міста виникали перш за все з огляду на виробничі інтереси, саме виробництво відігравало першорядну роль, якій мали підпоряд- ковуватися потреби людей. Тут можна пригадати ювілейні альбоми підпри- ємств або компаній, що набули популярності у другій половині ХІХ ст. Часто вони включали житловий сектор корпоративних міст (описи житла робітників, церков, училища, лікарні, театру тощо) до опису власне підприємства – тобто як частину виробництва29. Це символізувало ставлення компаній до робітни- чих спільнот та всього міста як до одного з ресурсів виробництва. Однією з найяскравіших характеристик корпоративних міст була соціаль- на сеґреґація – поділ спільноти на категорії за ознакою соціальних статусів, що супроводжувалось обмеженням їх розселення на певній території. На практи- ці це означало, що технічна еліта – адміністрація заводу й вищий інженерний склад – проживали в найкраще облаштованих районах. Менш кваліфіковані працівники – у менш комфортних умовах. Натомість некваліфіковані та тим- часові робітники нерідко животіли, не маючи доступу до елементарних кому- нальних вигод. Соціальна сеґреґація так чи інакше існувала й існує практично в усіх міс- тах, не тільки корпоративних. Однак якщо у звичайних (публічних) містах вона була наслідком різних соціально-економічних чинників, то в більшості корпоративних – закладалася в міську структуру ще на стадії планування по- селення30. Таку сеґреґацію можна назвати конструйованою. Вона, по-перше, повинна була захистити простір з особливо комфортними умовами для місце- вої еліти – адміністрації підприємства й найбільш кваліфікованих робітни- ків. По-друге, вона відображала принцип устрою суспільства корпоративних міст, заснований на професіоналізмі та службовому ранзі, який ще називають «технократичним». Сеґреґація за професійним принципом накладалася на расову в американ- ських та африканських корпоративних містах, релігійну й кастову – в індій- ських, етнічну – в європейських31. Була вона характерна і для корпоративних міст Донбасу32. Наприклад, в Юзівці серед заводської адміністрації було чимало 29 Див., напр.: Описание Днепровского завода Южнорусского Днепровского металлургичес- кого общества. – Варшава, 1908. 30 Porteous J.D. The Nature of the Company Town. – Р.128. 31 Allen J.B. Company Town in the American West. – Р.17. 32 Петерс В. Сталь у степу. – К., 2010. Український історичний журнал. – 2017. – №1 49Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля вихідців із Великобританії, які проживали закритою колонією. Для їхніх послуг у місті працювали окремий клуб, школа, церква та інші елементи соціальної інфраструктури33. Виходячи з описів єврейських погромів, які кілька разів тра- плялися в Юзівці, можна зробити висновок, що євреї проживали в північній частині міста, поряд зі своїми торговельними закладами. У середині окремих робітничих районів Юзівки домінувало східнослов’янське населення, націо- нальна сеґреґація серед якого була виражена не дуже яскраво. Конструйована сеґреґація доповнювалася самосеґреґацією – намаганням людей мешкати поряд із земляками. Вона виникала внаслідок відмінності куль- турних традицій, адже більшість працівників були прийшлими. Проживання з близькими за культурою людьми допомагало долати труднощі в налаго- дженні побуту на новому місці, міґраційну травму й тугу за рідними місцями. Самосеґреґацію найяскравіше було виражено в районах проживання мобільно- го населення, перш за все безсімейних робітників і шахтарів, які групувалися за земляцьким принципом. Шахтарі та робітники нерідко організовувалися в артілі, що найчастіше складалися з колишніх односельців, котрі разом шукали роботу. Артільники жили разом в одному великому приміщенні й вели спільне господарство34. Кожне земляцтво або етнічна група мали свої традиції та осо- бливості, яких легше було дотримуватися у групі, аніж поодинці. І все ж, у корпоративних містах було безліч чинників, що об’єднували доти незнайомих людей із різних реґіонів та країн. Єдиний робочий ритм, потреба в підтримці на небезпечному виробництві, складності налагодження побуту єднали робітників різних культур і національностей. Ставлення адміністрації підприємств до етнічної сеґреґації спільнот кор- поративних міст було неоднозначним. З одного боку, керівники фірм викорис- товували національні суперечності для запобігання об’єднанню робітників у боротьбі за свої права. З іншого, якщо міжнаціональні конфлікти виходили з-під контролю й переростали у соціальні заворушення, компанія зазнавала збитків. Тому адміністрації підприємств балансували між двома крайнощами, використовуючи соціальну сеґреґацію для маніпулювання спільнотами корпо- ративних міст. Житловий фонд Чимало дослідників, визначаючи термін «корпоративне місто», як най- більш важливу сутність такого типу поселень згадують володіння компанією житловим фондом міста. М.Борґес і С.Торез комбінацію місць роботи та про- живання робітників, а також відповідний контроль компанії над робочим про- стором і простором дозвілля називають базовою характеристикою корпора- тивного міста. На їхню думку, «без хоча б деяких форм контролю житлового простору не було корпоративного міста»35. 33 Heather R. The Iron Tsar: The Life and Times of John Hughes. – Pen Press, 2010. – Р.VIII. 34 Friedgut Th. Iuzovka and Revolution. – Vol.I. – Р.114. 35 Borges M.J., Torres S.B. Company Towns: Concepts, Historiography, and Approaches // Company Towns: Labor, Space, and Power Relations across Time and Continents. – Palgrave Macmillan, 2012. – Р.21. Український історичний журнал. – 2017. – №1 50 В.О.Куліков Дійсно, у місті Пульмані, або в багатьох шахтарських містечках Пен силь- ванії, Вірджинії та Колорадо компанії були власниками житла й надавали його робітникам у тимчасове користування. У випадку втрати роботи колиш- ній працівник та його сім’я мали звільнити помешкання й залишити місто, оскільки весь житловий фонд контролювався компанією. Це надавало надзви- чайно потужні важелі управління робітничою спільнотою. Крім того, такий контроль дозволяв із легкістю позбуватися мешканців, які були прибічниками профспілкового руху. Виникала унікальна ситуація корпоративної гегемонії – фактично повного контролю компанії над жителями міста. Намагання впливати на робітничу спільноту через наданий у користуван- ня житловий фонд були дуже поширеним явищем до початку ХХ ст. Проте на- віть у цей час деякі компанії вважали за краще передати житло у власність сторонніх компаній або мешканців міста. Тут можна згадати «The Carnegie Steel Co.» й місто Гомстед (штат Пенсильванія), «The American Bridge Co.» та місто Амбридж (Пенсильванія), «U.S. Steel Co.» і місто Ґері (Індіана) як при- клад свідомої відмови компаній від претензій на володіння нерухомістю у се- літебній зоні36. Дж.Д.Портеус називає міста, де житловий сектор мав автоно- мію від компанії, «псевдокорпоративними»37. М.Крауфорд пропонує називати їх «новими корпоративними містами», наголошуючи на нових принципах вза- ємовідносин компанії й міської спільноти38. Дійсно, корпоративна стратегія щодо житлового фонду впродовж першої половини ХХ ст. зазнала змін. Якщо житло у власності компаній Північної Америки був типовим явищем до почат- ку ХХ ст., то після 1910-х рр. це стало радше винятком із правил. У новітній час дедалі більше поселень, що фіґурували під визначенням «корпоративних міст», під тиском урядів чи з власної волі позбувалися житлового фонду, який переходив у власність робітників39. Домінування однієї галузі індустрії Моноіндустріальними в буквальному розумінні були лише справді неве- ликі поселення навколо видобувних або лісозаготівельних підприємств. Міста з населенням понад 1 тис. жителів, як правило, мали підприємства, що на- давали різні послуги: поштові, фінансові, транспортні, оптової й роздрібної торгівлі, страхування, медичні, освітні, розважальні. У деяких корпоративних містах могли діяти й інші промислові підприємства, якщо вони не становили конкуренції містоутворюючому. Наприклад, в Юзівці або в її околицях, окрім підприємств, що належали Новоросійському товариству, діяли машинобудів- ний завод Е.Боссе та Р.Ґеннефельда, декілька цегелень, друкарень, млинів, вуглевидобувних підприємств40. 36 Crawford M. Building the Workingman’s Paradise: The Design of American Company Towns. – London; New York, 1995. – Р.43, 68–69. 37 Porteous J.D. The Nature of the Company Town. – Р.130. 38 Crawford M. The “New” Company Town // Perspecta 30. – 1999. – Р.49. 39 Building the Workingman’s Paradise: The Design of American Company Towns. – Р.52. 40 Элькин Е.С. Фабрики, заводы и рудники Донецкого бассейна: Справочная книга 1909 г. – Х., 1909. Український історичний журнал. – 2017. – №1 51Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля Щоб привабити кваліфікованих сімейних робітників, деякі компанії спе- ціально створювали виробництва для «жіночих» професій, аби надати дружи- нам робітників і шахтарів робочі міста. Проте на відміну від монофункціональ- них міст із переважанням одного сеґменту промисловості, таких, як Манчестер XIX ст., або Детройт, Челябінськ XX ст., де діяло декілька підприємств однієї галузі, у корпоративних містах більшість робітничих місць надавало містоут- ворююче підприємство. Усі інші були додатковими, і при закритті головного залишалися без споживачів своїх послуг. Таким чином, монофункціональне місто – ширше поняття, аніж корпоративне, оскільки включає також міста, де діяло декілька конкуруючих компаній однієї галузі. Функції муніципальної влади виконує компанія У повісті «Стара Юзівка» радянський письменник І.Ґонімов приписав Дж.Юзу слова, нібито сказані ним щодо статусу міста Юзівки: «Це – не Росія. Це – завод!»41. Попри те, що це цей сюжет – явна художня вигадка, він упевне- но мандрує науковими текстами про Юзівку42, настільки правдоподібна описа- на в повісті ситуація. Справді, адміністрація Юзівки та інших корпоративних міст XIX – початку ХХ ст. вирішувала різні питання економічної, соціальної та культурної інфраструктури міста, які у звичайних (публічних) містах перебу- вали у віданні муніципалітету. У 1890-х рр. частина мешканців Юзівки спро- бувала переконати місцеву й центральну державну владу в тому, що поселен- ню слід надати статус міста з відповідними правами на самоврядування, що передбачав закон Російської імперії. У 1892 р. вони направили клопотання на ім’я міністра внутрішніх справ, в якому скаржилися щодо статусу поселення: «Не маючи міського устрою й не входячи до складу будь-якого поселення або волості, населення селища Юзівки позбавлене прав самоврядування, наданих міським і сільським громадам у сфері господарських їх інтересів. Головні функції державної та громадської влади у цьому посаді зосереджено фактично в руках іноземної компанії, що розпоряджається безконтрольно як осо- бою, так і майном численного місцевого населення43». 3 червня 1917 р. постановою Тимчасового уряду Юзівка разом із кіль- кома іншими корпоративними містами Донбасу (Дебальцеве, Єнакієве, Дмитріївський / Макіївка) отримала статус міста. Проте нові органи міської влади ще тривалий час після появи муніципалітетів перебували під сильним впливом заводської адміністрації. Подібна ситуація спостерігалась і в історії північноамериканських корпоративних міст. Чимало з них еволюціонували від патерналістської моделі (у власності й під тотальним контролем компанії) 41 Гонимов И.А. Старая Юзовка : 1869–1905. – Сталино, 1955. – С.88. У виданні 1930-х рр. (див.: Гонимов И. Старая Юзовка, 1869–1905. Сталинский металлургический завод. – Москва; К., 1937) цього сюжету немає. 42 Линднер Р. Предприниматели и город в Украине: 1860–1914 гг.: Индустриализация и соци- альная коммуникация на Юге Российской империи. – К.; Донецк, 2009. – С.79. 43 Стёпкин В.П., Гергель В.И. Полная история Донецка. – Донецк, 2008. – С.125. Український історичний журнал. – 2017. – №1 52 В.О.Куліков до моделі модерного корпоративного міста, де існували муніципалітети44. У ба- гатьох із них, попри наявність органів міського самоврядування, компанії, як і раніше, мали великий вплив на ухвалення рішень щодо життя міста. Монополія фірмових магазинів Значні витрати на соціальну інфраструктуру, а також безпрецедентний контроль компанії над містом надихав підприємців на ідеї отримання при- бутку, нав’язуючи додаткові послуги залежному населенню. Найвідомішим проявом такого нав’язування стали магазини, що належали компанії. В укра- їномовній літературі їх прийнято називати «фабричними крамницями», проте такі магазини могли існувати не тільки у фабричних містах, але й у будь-яких інших корпоративних містах, тому можна запропонувати більш широке понят- тя для їх позначення – «фірмові магазини». «Шістнадцять тон» – мабуть найвідоміша у світі пісня про шахтарів, яку в 1950-х рр. спопуляризував американський співак Теннессі Форд. У цій пісні згадується «company store» – «магазин, що належить компанії», якому шахтар «заборгував свою душу»: «Ти видав шістнадцять тон вугілля, і що отримав за це? / Став старішим на один день та глибше загруз у борги! / Не клич мене, Святий Петро, я не можу піти, / Заборгував бо свою душу фірмовому магазину». У робітничому фольклорі та художній літературі фірмові магазини стали справжнім символом несвободи й експлуатації компаніями жителів корпора- тивних міст. Вони стали характерним явищем переважно в ізольованих посе- леннях, де не було торгівельної інфраструктури й компанія мала взяти на себе турботу про забезпечення своїх робітників продуктами харчування, одягом, побутовими товарами. У багатьох випадках такі крамниці відпускали товари у кредит або приймали спеціальні талони, що видавалися компанією замість частини заробітної плати й могли бути отовареними тільки у фірмових ма- газинах. В умовах монополії компанії в корпоративному місті в підприємців виникала спокуса продавати товари своїм робітникам за завищеними цінами. Це все поступово призводило до заборгованості робітника перед магазином, про що й ідеться у пісні «Шістнадцять тон». Проте комплексні дослідження показали, що уявлення про монополію фірмових магазинів, які трапляються у джерелах, перебільшено. П.Фішбек, вивчивши ситуацію у США першої половини XХ ст., дійшов висновку, що за- галом ціни у крамницях корпоративних міст не дуже відрізнялися від цін поза межами таких міст. Трохи вищими вони були у справді віддалених та ізольо- ваних місцевостях. Але в таких випадках, як правило, вищі ціни компенсува- лися й більш високими зарплатами45. Дж.Аллен відзначив, що всупереч дуже неґативному образу, фірмові мага- зини грали важливу роль у житті спільнот корпоративних міст46. Він виділив 44 Allen J.B. Company Town in the American West. – Р.75. 45 Fishback P.V. Soft Coal, Hard Choices: The Economic Welfare of Bituminous Coal Miners, 1890–1930. – Oxford University Press, 1992. – Р.147. 46 Allen J.B. Company Town in the American West. – Р.128. Український історичний журнал. – 2017. – №1 53Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля декілька функцій таких крамниць, які називає «мабуть найбільш типовою ха- рактерною рисою корпоративних міст». По-перше, і найголовніше – вони були торговельним центром поселення. Часто єдиним у радіусі декількох кіломе- трів. По-друге, фірмові магазини ставали майданчиком для повсякденного спілкування, обміну новинами та чутками. Нерідко це було місце, де існувала можливість відправити листа й заплатити за комунальні послуги. Нарешті, у деяких корпоративних містах біля фірмового магазину відбувався найм на роботу, а отже це місце відігравало роль міні-біржі праці. У корпоративних містах Донбасу фірмові магазини були поширеним яви- щем здебільшого на початковому етапі існування таких міст, особливо в неве- ликих ізольованих шахтарських містечках47. Гірничий інженер О.Терпиґорєв, який у 1890-х рр. працював на Сулінському металургійному заводі, що знахо- дився в Області Війська Донського, писав про фірмові магазини так: «Спочатку всі продукти шахтарі наших гірничих підприємств повинні були брати тільки у крамницях, що належали Пасту- хову48. Правда, через кілька років уряд заборонив заводчикам мати власні крамниці, в яких робітникам відпускалися продук- ти у кредит. Але й після цієї формальної заборони такі крамниці подекуди залишилися»49. Середні та великі компанії, замість того, щоб наживатися на своїх спів- робітниках, воліли привабити кваліфікованих спеціалістів нормальними ці- нами на продовольство, а також широким асортиментом товарів. Тому вони дозволяли незалежним дрібним торговцям здійснювати роздрібну торгівлю у своїх містах. Так, у рекламному альбомі, виданому до промислової виставки 1896 р. в Нижньому Новгороді, Новоросійське товариство, засновник і розпо- рядник міста Юзівки, спеціально зазначало: «Заводоуправління не бере жод- ної участі, ані прямої, ані опосередкованої, у доставлянні робітникам провіан- ту та життєвих припасів, а зароблену платню видає кожному робітникові на руки»50. Як у США, так і в Україні випадки зловживання компаніями через над- мірне завищення цін у крамницях були характерними для раннього етапу іс- торії корпоративних міст. Потім фабричне законодавство та робітничий рух стримували бажання підприємців додатково нажитися на своїх робітниках. Крім того, розвиток транспорту й підвищення мобільності працівників при- зводили до зниження значущості монополії компанії в місті: якщо ціни у фір- мових магазинах ставали надто високими, жителі поселення просто купували все необхідне в іншому місті. 47 Фомин П.И. Горная и горнозаводская промышленность Юга России. – Т.1: История горной и горнозаводской промышленности Юга России со времени возникновения до восьмидесятых го- дов прошлого века. – Х., 1915. – С.115. 48 Брати М. і Д. Пастухови – власники Сулінського заводу та кількох антрацитових копалень, про які писав О.Терпиґорєв. 49 Терпигорев А.М. Воспоминания горного инженера. – Москва, 1956. – С.76. 50 Альбом участников Всероссийской промышленной и художественной выставки в Нижнем Новгороде 1896 г. – Ч.2. – Санкт-Петербург, 1896. – С.2. Український історичний журнал. – 2017. – №1 54 В.О.Куліков Соціальні програми й патерналізм Зворотним боком ізоляції та контролю компанії над корпоративним міс- том ставала необхідність брати на себе витрати зі створення соціальної інф- раструктури. Компанії мали налагоджувати принаймні базові умови для тривалого проживання робітників у своїх поселеннях. Окрім житла це вклю- чало опалення, водопостачання, інші комунальні послуги, забезпечення хар- чуванням, транспорт, освітні й медичні заклади, пожежні команди, органи охорони порядку тощо. Траплялися випадки, коли компанії витрачали ко- шти на менш життєво необхідні проекти, як-от театри, парки, оркестри, бі- бліотеки. Ось, наприклад, опис Юзівки, який компанія-власник містечка по- дала до альбому, виданому з нагоди проведення Всеросійської промислової виставки 1896 р.: «Юзівка – заводське містечко з церквою, школами, з поштово-те- леграфною станцією (міжнародного сполучення), з відділенням Державного банку, готелями та крамницями. У громадському заводському парку влітку й у свята грає заводський оркестр, що складається з заводських робітників і службовців. Заводський ставок омиває одну сторону парку»51. Такі капітальні соціальні інвестиції були характерними, передусім, для компаній, що організовували високотехнологічне виробництво, оскільки їм треба було привабити й утримати кваліфіковану робочу силу. Створення при- стойних умов життя та «маленькі радощі» у вигляді парків і театрів мали компенсувати життя технічної інтеліґенції в корпоративних містах, яке, за словами російського гірничого інженера О.Феніна, було сповненим «туги й нудьги»52. Витрати на соціальні проекти зменшували чистий прибуток ком- паній, але власники бізнесу йшли на це, сподіваючись на комерційну вигоду в довготривалій перспективі. Вони вважали, що розвинена соціальна інфра- структура допоможе зменшити плинність кадрів, підвищити продуктивність праці та корпоративну лояльність робітників, тому є важливим засобом стиму- лювання праці. Додатковою причиною соціальних витрат було бажання під- приємців створити позитивний образ компанії, що дбає про життя своїх робіт- ників. Це мало сприяти поліпшенню позитивного образу бренду, підвищувати лояльність споживачів. На практиці витрати компаній на соціальну інфраструктуру сильно ва- ріювались і залежали від багатьох факторів. Серед найважливіших згадаємо виробничі успіхи та прибутки й, відповідно, можливість витрачати на соціаль- ні програми; переважання коротко- або довготермінової стратегії розвитку; рі- вень дефіциту робочої сили в даному реґіоні та її мобільності; готовність влас- ників утілювати у життя певні соціальні ідеї. 51 Альбом участников Всероссийской промышленной и художественной выставки... – С.2. 52 Фенин А.И. Воспоминания инженера: К истории общественного и хозяйственного развития России (1883–1906 гг. – Прага, 1938. – С.85. Український історичний журнал. – 2017. – №1 55Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля Важливу роль відігравав також тип виробництва і тривалість потенційно- го життєвого циклу підприємства в певній місцевості. Наприклад, містечка, що виникали навколо лісозаготівельних виробництв, доводили навколишню тери- торію до виснаження переважно за два роки. Тому будувати капітальну соціаль- ну інфраструктуру в таких поселеннях просто не було сенсу53. Життєвий цикл вуглевидобувних виробництв у середньому становив від 10 до 30 років, тому там спостерігалася більш розвинена інфраструктура54. Поселення, що виникали на- вколо підприємств обробної промисловості, могли змінювати постачальників ре- сурсів і пристосовуватися до мінливих умов ринку. Тож їх життєвий цикл міг бути безкінечно довгим. У таких випадках був сенс орієнтуватися на довготер- мінову стратегію розвитку, роблячи капітальні інвестиції у соціальний сектор. Ранні корпоративні міста широко вдавалися до патерналістської моделі відносин зі своїми робітниками. Майже безмежна влада власника підприєм- ства в такому місті надавала унікальну можливість для впровадження різного роду соціальних експериментів. Назви корпоративних міст, що часто утворю- валися від імені бізнесмена-засновника, мали символізувати залежність від компанії і власника. Так, Вандерґріфт, Ґері, Єнакієве, Горлівка, Пульман, Герші, Юзівка та багато інших отримали свої назви саме за прізвищем під- приємця чи управлінця-засновника. Чимало підприємців ХІХ ст. вважали за свій релігійний обов’язок та мо- ральну відповідальність опіку над життям робітників як на виробництві, так і поза ним. У таких випадках підприємець виступав у ролі батька, який пере- ймається добробутом своїх підопічних, ніби вони були його власними дітьми. Патерналізм включав перш за все впровадження освіти, матеріального до- статку, а також моральний контроль55. «Турбота» підприємця могла сягати да- леко за виробничі потреби, включаючи навіть контроль сімейних стосунків. Залежно від поглядів власника міста на «правильну» форму відповідної по- ведінки, в одних випадках наявність родини в робітника заохочувалася, в ін- ших – навпаки, заборонялося навіть запрошувати до житла особу протилежної статі. Особливо завзято боролися підприємці з пияцтвом. Набір методів був широким: від радикальних, включаючи повну заборону продажу та вживання алкоголю в місті, до «м’яких», на кшталт пропаґанди здорового образу життя, культу спорту, організації товариств тверезості. Подеколи патерналізм міг на- бувати майже буквальних форм. Наприклад, у текстильних корпоративних містах в іспанській Каталонії та у Центральній Мексиці власник фірми часто ставав хрещеним батьком дітей своїх робітників56. 53 Дж.Дріскол у своєму дослідженні історії міста Ґілкрист (штат Ореґон), побудованого лісоза- готівельною компанією «Gilchrist Timber Co.» в 1938 р., описував розвинену соціальну структуру, яка включала дешеве житло для робітників, торгівельний квартал, розважальні заклади, рес- торан, перукарню, пошту, бібліотеку, школу тощо. Проте автор зазначав, що це радше виняток із правил, адже в менших містах нічого подібного не було (див.: Driscoll J. Gilchrist, Oregon, a Company Town // Oregon Historical Quarterly 85. – 1984. – №2. – Р.139). 54 Borges M.J., Torres S.B. Company Towns: Concepts, Historiography, and Approaches. – Р.16. 55 Kulikov V. Escaping paternalism: transfer of managerial models by foreign industrialists to South Russia in the late 19th – early 20th century // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна: Серія «Історія». – Вип.49. – Х., 2014. – С.78–93. 56 Borges M.J., Torres S.B. Company Towns: Concepts, Historiography, and Approaches. – Р.26. Український історичний журнал. – 2017. – №1 56 В.О.Куліков Патерналістські відносини з робітниками були характерними й для кор- поративних міст Донбасу, особливо невеликих, там, де встановлювались осо- бистісні відносини між підприємцем і робітниками. Наприклад, джерела по- дають доволі патерналістський образ Дж.Юза, який цікавився життям своїх співробітників, відвідував їхні помешкання, допомагав тим, хто цього потре- бував, зокрема сім’ям робітників, які загинули внаслідок нещасних випадків на виробництві57. Патерналістська модель відносин із робітництвом знаходи- ла прояви й на початку ХХ ст. Металург І.Бардін, який познайомився в 1912 р. з начальником доменного цеху Юзівського заводу М.Кураком, так описував його взаємовідносини з підлеглими: «Робітники любили Курако й жодне весіл- ля, хрестини чи якесь інше сімейне торжество не обходилися без його участі. У гості до робітників Курако ходив запросто, як своя людина. Він пив із ними горілку, сміявся, жартував і бавив дітлахів»58. Подібні випадки не були рідкістю й у Сполучених Шатах, де в невели- ких корпоративних містах прояви патерналізму зустрічалися впродовж усього ХХ ст. Коли донька власника компанії «Gilchrist Timber Co.» виходила заміж (наприкінці 1930-х рр.), у місті Ґілкрист (штат Ореґон) було встановлено наме- ти, на врочисту вечерю до яких запросили всіх жителів59. Хрестоматійним прикладом патерналізму корпоративного міста стало міс- то Пульман, збудоване в 1880-х рр. Компанія забезпечувала своїх робітників житлом, а також усією іншою необхідною соціальною та культурною інфра- структурою. Натомість суворо контролювала життя мешканців та їхнє дозвіл- ля. У місті було запроваджено «сухий закон». У 1894 р., скоротивши зарплату через економічну кризу, Дж.Пульман відмовився знизити високу платню за житло, яке компанія надавала робітникам в оренду. Оскільки підприємство було монопольним власником житлового фонду, робітники не могли навіть переїхати до простіших та дешевших помешкань. Містом прокотився страйк, який згодом перекинувся далеко за його межі. Урядова комісія, котра після завершення страйку розслідувала цю справу, дійшла висновку, що «надмір- ний патерналізм, який за своєю природою був антиамериканським», значною мірою й спричинив соціальну катастрофу в місті60. Події в Пульмані призвели до перегляду концепції корпоративного міс- та. Щоб уникнути небезпеки патерналізму, із початку ХХ ст. дедалі більше компаній удавалися до послуг професійних найманих управлінців, архітек- торів, дизайнерів, а також створювали інститути соціальних працівників, які мали фахово займатися облаштуванням побуту жителів корпоративних міст61. М.Крауфорд використовує поняття «нове корпоративне місто», яким позначає новий етап в історії таких міст, позначений залученням найманих професій- них управлінців, радикальним поліпшенням умов життя та праці, а також 57 Heather R. The Iron Tsar: The Life and Times of John Hughes. – Р.102. 58 Бардин И.П. Жизнь инженера. – С.26. 59 Driscoll J. Gilchrist, Oregon, a Company Town. – Р.143. 60 Buder S. Pullman: An Experiment in Industrial Order and Community Planning, 1880–1930. – Р.103. 61 Crawford M. Building the Workingman’s Paradise: The Design of American Company Towns. – Р.48. Український історичний журнал. – 2017. – №1 57Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля переорієнтацією на «партнерську» модель відносин із робітниками, що вклю- чала продаж житла або дозвіл зводити власні будинки62. Пульманівський страйк став добрим уроком проти патерналізму, але пов- ністю таке явище все ж не зникло. Соціальні теорії початку ХХ ст., переду- сім тейлоризм63, переконували в необхідності максимально пильного контро- лю адміністрації підприємства над діями співробітників заради підвищення ефективності виробництва та блага самого робітника. Виробничий простір мав відповідати цим ідеям, тому спостерігалася тенденція до зменшення місць, де працівник міг би сховатися від пильного ока менеджера. У знаменитому фільмі «Нові часи» (1936 р.) з Ч.Чапліном у ролі робітника на конвеєрі, адмі- ністратор фабрики використовує відеоспостереження й таким чином контро- лює кожен рух працівників. Чимало соціальних ідеологів першої чверті ХХ ст., натх ненні ідеями основоположника наукової організації праці Ф.Тейлора, розглядали завод як ідеальну модель, основні принципи якої мають бути пе- ренесені на соціальну систему. Якщо на Заході з початку ХХ ст. патерналістська модель в корпоративних містах поступово зникала, то у країнах «третього світу» вона залишалася по- ширеним явищем впродовж усього століття. За 50 років після виникнення міс- та Пульмана ще один знаний американський підприємець, Г.Форд, здійснив спробу втілити на практиці патерналістську модель в масштабах цілого міста. Але цього разу це сталося далеко за межами США – у Бразилії. У 1928 р. на бе- резі річки Тапажос компанія Г.Форда побудувала місто Фордландія – для об- слуговування велетенської плантації каучуку, з якого планувалося виробляти шини для першого у світі масового автомобіля. Підприємець планував зробити місто символом своєї моделі капіталізму «з людським обличчям»: з високими зарплатами, принципами морального вдосконалення, завданням принести процвітання ощасливленій землі64. Проте проект провалився. Шинкарство та проституція, заборонені в місті, процвітали за його межами. Виробничі труд- нощі разом із небажанням місцевого населення сприймати американський стиль роботи та життя призвели до закриття проекту в 1930 р., усього лише через 11 міс. після початку робіт. Загалом умови життя населення корпоративних міст, навіть у межах од- ного хронологічного періоду, варіювалися від жахливих до відносно нормаль- них. Найгірші умови були в невеличких ізольованих шахтарських містечках. Важка й небезпечна праця, нещадна експлуатація, абсолютна влада адміні- страції, незадовільні житлові умови – такий індустріальний феодалізм був характерним явищем шахтарських корпоративних міст на ранньому етапі їх 62 Ibid. – Р.3. 63 Тейлоризм (або наукова організація праці) – система заходів для підвищення продуктив- ності праці, запропонована на початку ХХ ст. американським інженером Ф.Тейлором, котрий уважав, що детальне вивчення й оптимізація рухів робітників може значно допомогти підви- щити їх продуктивність. Професійні адміністратори мають розробити норми витрат часу, рухів, зусиль, оптимальних методів здійснення виробничих і трудових операцій, яких треба неухильно дотримуватися. Звідси випливала ідея контролю всіх дій робітника та розподілу його часу. 64 Grandin G. Fordlandia: The Rise and Fall of Henry Ford’s Forgotten Jungle City. – Picador, 2010. Український історичний журнал. – 2017. – №1 58 В.О.Куліков виникнення в багатьох країнах. Підприємства обробної промисловості, особли- во ті, що належали успішним компаніям, намагалися створити пристойні умо- ви життя та праці для своїх робітників. Деяким корпоративним містам удавалося навіть перевищувати стандарти свого часу. Наприклад, Герші (штат Пенсильванія), що його американський підприємець М.Герші почав будувати в 1906 р. як поселення для робітників своєї шоколадної фабрики. Інфраструктура цього міста включала комфорта- бельні електрифіковані будинки з водопостачанням і центральним опален- ням, систему громадського транспорту, школи, у тому числі для хлопчиків- сиріт, а також розважальні й культурні установи65. М.Герші хотів бачити місто яскравим і квітучим, його вулиці прикрашали дерева та підстрижені газони. У 1907 р. відкрили парк, до якого приїздили відвідувачі з усієї країни. Місто не було ідеальним, але М.Герші вдалося створити відносно гарні умови для працівників свого підприємства. Якщо співвідносити середній заробіток робітників і шахтарів із загальни- ми стандартами життя, то в багатьох країнах вони заробляли добре. Утім це «компенсувалося» дуже важкою та небезпечною працею. Не дивно, що худож- ня література та шахтарський фольклор створили вкрай неґативний образ роботи й життя шахтарів у корпоративних містах. До цього додавався над- звичайно високий рівень травматизму та обмеженість соціальних ґарантій у випадку втрати працездатності. Але впродовж ХХ ст. ситуація значно зміни- лася. Порівнюючи із сучасними (далеко не ідеальними) умовами праці на гір- ничодобувних підприємствах, стає очевидним, наскільки зросли стандарти за останні сто років. Доля корпоративних міст Із 1930-х рр. у багатьох країнах почався занепад корпоративних міст, що спричиняло чималі соціальні та економічні проблеми. Деякі поселення зане- падали через вичерпання природних ресурсів. В інших компанії втрачали мо- нополію та абсолютну владу, тож вони перетворювалися на звичайні публічні міста з муніципалітетами, а житловий фонд переходив у власність містян. Занепадали переважно корпоративні міста, засновані навколо видобувних підприємств. Якщо їм не вдавалося диверсифікувати свою економічну діяль- ність, у принципі, рано чи пізно, вони були приречені на зникнення. Коли ре- сурси вичерпувалися, компанія переносила підприємство разом із робітничим поселенням на нове місце, або просто припиняла виробництво. Корпоративні міста, засновані на базі обробної промисловості або сфери послуг, можуть за- галом існувати доволі довго. Хоча й вони не застраховані від кризи та занепа- ду. Зміни економічної кон’юнктури подеколи призводять до того, що деяким компаніям не вигідно продовжувати виробництво, тому вони його згортають і припиняють підтримувати інфраструктуру міста. 65 Green H. The Company Town: The Industrial Edens and Satanic Mills That Shaped the American Economy. – Р.38. Український історичний журнал. – 2017. – №1 59Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля Утім корпоративні міста рано записувати до суто історичного явища. Чимало їх продовжують своє існування, наприклад згадане вище Герші. Інший при- клад – місто Скотія (штат Каліфорнія), побудоване лісозаготівельною компані- єю «The Pacific Lumber Co.». Свого часу цьому підприємству вдалося перейти від бізнесової моделі, заснованої на хижацькій вирубці природних лісів, до відтво- рення лісових насаджень (антропогенні ліси), тож Скотія уникнула долі біль- шості поселень лісозаготівельників XIX – першої половини ХХ ст. з їх напрочуд коротким життєвим циклом66. У країнах, що розвиваються, продовжують існу- вати багато корпоративних міст, побудованих навколо видобувних підприємств. Абсолютна більшість сучасних міст Донбасу розпочали свою історію як корпоративні. Потім у частині з них містоутворююче підприємство втратило політичну та економічну монополію, тож корпоративне місто перетворилося на публічне. Юзівка / Сталіно / Донецьк – яскравий приклад такої трансфор- мації. Проте чималій кількості підприємств упродовж цілого ХХ ст. вдавалося втримувати контроль над містом та його жителями. Деякі з них і досі мають набір характерних рис корпоративних міст, згаданих у цій статті67. Промислові міста у Східній Україні, що почали своє життя як корпоратив- ні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., досі залишаються тісно пов’язаними з промвиробництвом. Сьогодні чимало з них переживають процес деіндустріа- лізації та супутні соціальні, економічні й політичні проблеми. Деякі з 2014 р. перебувають в епіцентрі військового конфлікту. Важливість корпоративного періоду їхньої історії проявляється не тільки в тому, що промисловість і нині відіграє там важливу роль, але також у ландшафтах та архітектурній компо- зиції. Навіть коли підприємство втрачало свою монополію, спадщина корпо- ративного міста залишалася визначальною для структури міського життя та простору. Тож розуміння того, як ці міста виникали, розвивались, еволюціону- вали, як вони набували сучасних форм дуже важливе для того, аби зрозуміти, яким може бути їх майбутнє. 66 Ibid. – Р.46–48. 67 Див.: Казанський Д. Чорна лихоманка: нелегальний видобуток вугілля на Донбасі. – К., 2015. The paper examines the characteristic features of company towns based on case stu dies from Ukraine and the United States in the period of the late nineteenth and the first half of the twentieth centuries. These towns were built around an industrial en terprise; thus, they were geographically isolated and dominated by a single industry. The paper argues that, due to their economic and political monopoly, companies in these settlements had a unique opportunity to run social experiments with their labor communities in order to create a loyal workforce. Social welfare programs were one, but not the only element in these endeavors. Keywords: company town, singleindustry town, social engineering, paternalism, industrialization.

Корпоративні міста: визначення, характерні риси, історична доля

Institution

Ähnliche Einträge