Постіндустріальні перспективи економіки України

В статті досліджено сучасний стан та постіндустріальні перспективи економіки України; обґрунтовано, що національній економіці необхідно відмовитися від орієнтації на застарілу, з низьким ступенем переробки промислову продукцію та надати перевагу у державній підтримці науки та науково-технічної діяль...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Борейко, В.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2017
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130366
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Постіндустріальні перспективи економіки України / В.І. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 2 (33). — С. 17–22. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-130366
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1303662018-02-13T03:02:46Z Постіндустріальні перспективи економіки України Борейко, В.І. Наукові статті В статті досліджено сучасний стан та постіндустріальні перспективи економіки України; обґрунтовано, що національній економіці необхідно відмовитися від орієнтації на застарілу, з низьким ступенем переробки промислову продукцію та надати перевагу у державній підтримці науки та науково-технічної діяльності, підприємств, що впроваджують інноваційні та інформаційні технології, виробляють електронні засоби зв’язку, надають транспортні, туристичні та інші види послуг; для забезпечення постіндустріального розвитку країни запропоновано розробити державні програми поступового виведення з виробництва застарілої промислової продукції та фінансової підтримки науки, інформаційних технологій та сфери послуг. В статье исследованы современное состояние и постиндустриальные перспективы экономики Украины; обосновано, что национальной экономике необходимо отказаться от ориентации на устаревшую, с низкой степенью переработки промышленную продукцию и отдать предпочтение в государственной поддержке науки и научно-технической деятельности, предприятий, которые внедряют инновационные и информационные технологии, производят электронные средства связи, предоставляют транспортные, туристические и другие виды услуг; для обеспечения постиндустриального развития страны предложено разработать государственные программы постепенного снятия с производства устаревшей промышленной продукции и финансовой поддержки науки, информационных технологий и сферы услуг. In the article investigated the current state and postindustrial outlooks of Ukraine economy; proved that the national economy should abandon the orientation on outdated, with a low degree of processing an industrial output and to provide the advantage in government support of science, scientific and technical activities, companies that implement innovative and information technology and produce electronic communications, providing transport, tourism and other services; for providing post-industrial development of country proposed to develop a national program of gradual withdrawal from production of obsolete industrial production and financial support for science, information technology and services. 2017 Article Постіндустріальні перспективи економіки України / В.І. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 2 (33). — С. 17–22. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130366 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Борейко, В.І. Постіндустріальні перспективи економіки України Вісник економічної науки України
description	В статті досліджено сучасний стан та постіндустріальні перспективи економіки України; обґрунтовано, що національній економіці необхідно відмовитися від орієнтації на застарілу, з низьким ступенем переробки промислову продукцію та надати перевагу у державній підтримці науки та науково-технічної діяльності, підприємств, що впроваджують інноваційні та інформаційні технології, виробляють електронні засоби зв’язку, надають транспортні, туристичні та інші види послуг; для забезпечення постіндустріального розвитку країни запропоновано розробити державні програми поступового виведення з виробництва застарілої промислової продукції та фінансової підтримки науки, інформаційних технологій та сфери послуг.
format	Article
author	Борейко, В.І.
author_facet	Борейко, В.І.
author_sort	Борейко, В.І.
title	Постіндустріальні перспективи економіки України
title_short	Постіндустріальні перспективи економіки України
title_full	Постіндустріальні перспективи економіки України
title_fullStr	Постіндустріальні перспективи економіки України
title_full_unstemmed	Постіндустріальні перспективи економіки України
title_sort	постіндустріальні перспективи економіки україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130366
citation_txt	Постіндустріальні перспективи економіки України / В.І. Борейко // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 2 (33). — С. 17–22. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT borejkoví postíndustríalʹníperspektiviekonomíkiukraíni
first_indexed	2025-07-09T13:25:40Z
last_indexed	2025-07-09T13:25:40Z
_version_	1837175975524171776
fulltext	БОРЕЙКО В. І. 2017/№2 17 цесі обрання напряму управління за певними озна- ками допоможе підвищити ефективність діяльності промислового підприємства у процесі розвитку фінан- сово-господарської діяльності у цілому. У подальших дослідженнях необхідно визначити ризикові ситуації, пов’язані з реалізацією кожного на- пряму управління ефективністю промислового під- приємства, які суттєво впливають на прийняття управ- лінських рішень при забезпеченні стратегічного роз- витку. Список використаних джерел 1. Фарафонова Н.В. Сутність і складові економі- чної ефективності господарської діяльності підпри- ємств АПК / Н.В. Фарафонова // Актуальні проблеми економіки. — 2011. —№10. — С. 176-185. 2. Харченко В.А. Економічна сутність ефекту і ефективності виробництва / В.А. Харченко // Теоре- тичні і практичні аспекти економіки та інтелектуаль- ної власності: зб. наук. праць. - Маріуполь: Вега- Принт, 2009. — С. 312-315. 3. Андреева И.Г. О связи устойчивости и эффе- ктивности развития бизнес-структур / И.Г. Андреева, К.В. Павлов // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — №2 (20). — С. 197-210. 4. Таничева Т. С. Эффективность предпринима- тельской и управленческой деятельности промышлен- ного предприятия и его связь с конкурентоспособно- стью / Т. С. Таничева // Экономика и экономические науки. — 2010. — №3 (184). — Вып. 24. Экономика. — С. 118-121. 5. Василенко О.В. Менеджмент устойчивого ра- звития предприятия [моногр.] / О.В. Василенко. — Киев: ЦУЛ, 2005. — 648 с. 6. Уолш К. Ключові фінансові показники. Ана- ліз та управління розвитком підприємства / К. Уолш: пер. з англ. Л.Л. Лабезний. — Киів: Всеувито, Наук. думка, 2001. — 367 с. 7. Харченко В.А. Механізм формування системи стратегічного управління розвитком промислового підприємства / В.А. Харченко // Економіка промис- ловості. — 2014. — №4. — С. 97-104. 8. Гончар Т. Основные направления формирова- ния системы управления рисками на металлургиче- ских предприятиях Украины / Т. Гончар // Економіст. — 2010. — №9. — С. 42-45. 9. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент / Ф. Кот- лер. — СПб.: Питер, 2000. — 752 с. В. І. Борейко академік АЕН України, д-р екон. наук Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Постановка проблеми. Економічно розвинуті кра- їни світу, які в ХХ столітті, завдяки індустріальному розвитку та продукції своїх промислових підприємств, зайняли панівні позиції на міжнародних торгівельних ринках, сьогодні активно переходять від індустріального до постіндустріального суспільства, в якому на перших позиціях у створенні валового внутрішнього продукту (ВВП) промисловість замінює сфера послуг. В кон- тексті зазначеного, перед Україною, яка за двадцять п’ять років незалежності втратила більшу частину свого промислового потенціалу, яким вона володіла на початку дев’яностих років ХХ століття, стоїть дилема, або направити всі зусилля та фінансові ресурси на від- новлення втрачених промислових потужностей, або зосередити основну увагу на розвитку сфери послуг та інформаційних технологій. Це обумовлює необхідність дослідження індустрі- альних (коли Україна буде відновлювати автомобіле-, авіа-, суднобудування та інші машинобудівні галузі) та постіндустріальних (коли наша країна активно розви- ватиме інформаційні технології, можливості електрон- них засобів зв’язку та галузі, які роблять побут насе- лення більш досконалим) перспектив національної еко- номіки. Аналіз досліджень та публікацій. Питання дослі- дження перспектив розвитку національної економіки та ролі в цьому процесі окремих галузей завжди було у сфері уваги відомих вітчизняних науковців, серед яких слід виділити роботи: В. Бодрова [1], В. Гейця [2], А. Гриценка [3], І. Дорошенка [4], В. Кифяка [6], Куд- ряшова [8], О. Кузьміна [9], Е. Лібанової [10], Ю. Мако- гона [11], В. Мамутова [12], В. Новицького [13], В. Они- щенка [14], В. Оскольського [15; 16], І. Родіонової [17], В. Ткаченка [20], А. Чухна [21] та ін. Зазначені вчені обґрунтували, що Україна впро- довж всіх років незалежності розвивається без визна- ченої стратегії, що зумовило виникнення численних криз, втрату Україною свого промислового потенціалу та відсутність чітко окреслених перспектив розвитку національної економіки. Це дало підстави В. Они- щенку заявити, що: «Для України шлях до спокою і багатства буде нелегким. А тому сьогодні у стані бі- фуркації нам, як ніколи, необхідно обрати вірний шлях і взяти належний старт, базуючись на реальних оцінках своїх можливостей. По суті, країна все почи- нає спочатку» [14, c. 15]. Невирішена частина проблеми. Дефіцит фінансових ресурсів і відсутність чіткої урядової програми створю- ють невизначені перспективи розвитку економіки Ук- раїни в майбутньому. Не сформовано концептуальні засади та не визначено стратегію розвитку національ- ної економіки і в наукових публікаціях. Тому, для забезпечення стабільного та динаміч- ного функціонування національної економіки, необхі- дно окреслити переваги індустріального і постіндустрі- ального суспільства і обґрунтувати концептуальні засади майбутнього розвитку України. Зазначене обумовило актуальність нашого дослідження. БОРЕЙКО В. І. 18 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Метою нашої статті є дослідження переваг індус- тріального й постіндустріального суспільства та роз- роблення рекомендацій для формування концептуаль- них засад розвитку національної економіки в майбут- ньому. Виклад основного матеріалу дослідження. Промис- ловий потенціал, який в більшості країн світу сформу- вався у другій половині ХХ століття, визначив групу країн, які сьогодні відносяться до промислово розвинутих. Вони, як правило, знаходяться в Європі, Північній Аме- риці та Східній Азії. Другу, більш численну групу, скла- дають країни, які не володіють потужними промисло- вими комплексами, а тому надають перевагу в своєму розвитку аграрному виробництву. Період у світовій історії, коли основою успішного розвитку країни вважалося наявність у неї розвинутої промисловості, отримав назву індустріального суспіль- ства. Однак, наприкінці ХХ та з початком ХХІ століття промислово розвинуті країни почали переміщати свої виробничі потужності, як правило екологічно небез- печні, до економічно відсталих країн. Натомість самі вони зосередилися на розвитку інформаційних техно- логій та сфери послуг. Тому нинішнє суспільство отримало назву постіндустріального або інформацій- ного. Проте, якщо для провідних країн світу перехід від індустріального до постіндустріального суспільства був економічно та екологічно обумовлений, то аграрні країни нині стоять перед необхідністю одночасно сформувати власні промислові комплекси та розви- нути сферу послуг. Але, маючи для цього обмаль фі- нансових та матеріальних ресурсів, їм потрібно визна- читися, якому напряму розвитку своєї економіки слід надати перевагу. Розглядаючи це питання щодо України, слід пого- дитися з В. Онищенком, який зазначає: «Щоб такого не було (деіндустріалізації України та опускання її до групи бідних країн. — Автор), промисловий сектор може і повинен вижити, оскільки ми маємо досить розвинуту промислову культуру. Але для цього, за не- обхідності та можливості, треба багато що не модерні- зувати і ремонтувати, а відбудовувати по-новому. У ба- гатьох випадках ремонтувати та підтримувати старе важче, ніж побудувати нове, адже для побудови нового легше залучити іноземний капітал, нові технології тощо. Індустріалізація країни на новій технологічній основі — зміст нашого економічного розвитку» [14, с. 10]. Однак останнє речення відомого вченого викли- кає певне заперечення, оскільки в своїй статті він не дає відповіді на питання: де Україні взяти фінансові ресурси на нову індустріалізацію країни? Не є відповіддю на це питання така фраза В. Они- щенка: «У цілому наші можливості реіндустріалізації є дуже скромними. Але щоб їх задіяти і дати поштовх до розвитку, необхідно організувати та підтримувати ін- вестиційний бум. Це є ядром промислової політики. Як це зробити? Дуже просто — надати бізнесу свободу» [14, с. 10]. Проте за сакраментальною фразою про необхід- ність «надати бізнесу свободу», яка досить часто лунає із вуст науковців, як правило, нічого не стоїть, адже відомо, що податкове навантаження на бізнес в Укра- їні одне з найнижчих в світі. До того ж воно підкріп- лене практично безперешкодними можливостями для виведення вітчизняними бізнесменами своїх коштів у офшорні зони. Водночас, слід враховувати, що: «Загалом очіку- вати швидкого відновлення глобального попиту і зро- стання іноземних інвестицій в Україну поки що не до- водиться. Зближення України — як країни з досить складним економічним і політичним минулим та не до кінця визначеним майбутнім — із ЄС буде важким та, найімовірніше, ґрунтуватиметься на більш жорстких умовах і критеріях та не до кінця зрозумілій перспек- тиві самого входження» [2, с. 13]. При цьому, як відмічає відомий український еко- номіст А. Чухно: «Заради справедливості слід зазна- чити, що процес становлення постіндустріального су- спільства — це дійсно складна проблема. Адже індуст- ріальна та інформаційна (постіндустріальна) стадії розвитку економіки докорінно відрізняються, характе- ризуються буквально протилежними рисами. На інду- стріальній стадії панує матеріальне виробництво, а на постіндустріальній — сфера послуг, тобто нематеріа- льне виробництво; для першої характерними є такі фактори виробництва, як земля, капітал і праця, а на другій вирішальну роль відіграють інші виробничі ре- сурси — інформація і знання» [21, с. 66]. Нажаль, Україна, яка, входячи на початку дев’яностих років ХХ століття до десятки найбільш промислово розвинутих країн світу, за наступні двад- цять п’ять років втратила більшу частину свого про- мислового потенціалу, сьогодні знаходиться в ситуації вибору між необхідністю відновлення індустріального потенціалу, чи розвитку постіндустріального суспіль- ства. Так, якщо у 1990 році частка промислового ком- плексу в створенні валової доданої вартості економіки України складала 36,6%; ним використовувалося 32,4% всіх основних засобів та випускалося 50,7% всієї продукції, в ньому працювало 30,7% із загальної кіль- кості найманих працівників; то у 2014 році ці показ- ники знизилися, відповідно, до 20,6, 14,1, 36,9 та 16,0%. При цьому, зазначена тенденція до зниження спостерігалася впродовж усього досліджуваного періоду і вона не змінилася і нині (табл. 1). Таблиця 1 Промисловість в економіці України, %* Показники Роки 1990 1995 2000 2005 2010 2011 2012 2013 2014 Валова додана вартість промисло- вості в загальному обсязі валової доданої вартості 36,0 34,6 31,4 30,9 27,6 21,8 21,5 20,0 20,6 Основні засоби промисловості 2,4 31,5 34,4 35,9 16,6 15,1 17,5 16,8 14,1 Випуск промислової продукції в загальному обсязі випуску 50,7 47,4 47,0 47,8 43,5 41,2 41,2 38,3 36,9 Кількість найманих працівників у промисловості 30,7 28,4 22,8 19,7 17,1 16,5 16,4 16,1 16,0 * Складено за даними [19]. БОРЕЙКО В. І. 2017/№2 19 Натомість, впродовж 1990-2014 років в нашій країні більш швидкими темпами розвивалася сфера послуг. Так, якщо у 1990 році обсяг реалізованих в Ук- раїні послуг складав 11% від обсягу реалізованої про- мислової продукції, то у 2014 році цей показник зріс до 26%, або в 2,5 раза (табл. 2). Особливо стрімко впродовж зазначеного періоду в Україні розвивалися сфери діяльності транспорту та зв’язку, інформації та телекомунікацій, операцій з не- рухомим майном, адміністративного і допоміжного обслу- говування, діяльності готелів та ресторанів. Це свідчить проте, що в нашій країні поступово формується матері- ально-технічна база та розвивається бізнес в галузях, діяльність яких направлена на обслуговування інших галузей та населення. Тому, вибираючи між індустріальним та постінду- стріальним напрямом розвитку національної економіки, Україні необхідно враховувати думку А. Чухна, який за- значає, що: «За індустріальної економіки багатство су- спільства і людини визначається нагромадженням ма- теріальних благ, тобто має матеріально-речовий харак- тер, а в новому суспільстві мірою багатства виступає всебічний розвиток особистості, її здібностей (виділено автором)» [21, с. 66]. Таблиця 2 Порівняння обсягів реалізованої продукції промисловості та послуг, млрд грн* Показники Роки 1990# 1995 2000 2005 2010 2011 2012 2013 2014 Обсяг реалізованої продукції проми- словості 162,0 59,0 182,7 468,6 1065,8 1331,9 1400,7 1354,1 1389,1 Обсяг реалізованих послуг 17,9 4,4 26,5 95,8 251,5 303,4 324,8 357,1 360,6 В тому числі: — ремонтів автомобілів та побуто- вих виробів 3,0 0,1 0,2 0,7 1,3 1,6 1,7 1,6 1,6 — діяльності транспорту та зв’язку 3,9 1,1 20,4 64,0 100,8 128,8 135,4 135,8 142,6 — діяльності готелів та ресторанів 0,7 0,1 0,6 1,6 4,2 5,0 5,6 6,2 17,8 — професійної наукової та техніч- ної діяльності 5,0 0,7 2,0 5,4 33,6 37,2 37,7 49,1 39,9 — адміністративного та допоміж- ного обслуговування 2,3 0,1 0,4 5,3 16,7 20,9 22,9 30,0 24,7 — інформації та телекомунікацій — 0,1 0,3 4,2 60,9 69,2 74,8 72,7 74,3 — освіти 0,2 0,1 0,7 1,9 3,5 3,6 3,4 3,3 3,0 — охорони здоров’я та надання со- ціальної допомоги 0,7 0,4 0,7 2,5 6,7 8,0 8,4 9,5 7,3 — діяльності у сфері культури та спорту 0,3 0,1 0,3 3,5 2,5 3,7 6,5 11,8 14,3 — операцій з нерухомим майном — 0,2 1,3 5,1 19,6 23,6 26,4 34,7 34,7 — надання індивідуальних послуг 0,2 0,1 0,3 0,6 1,1 1,2 1,2 1,0 0,9 Співвідношення обсягів реалізації послуг та продукції промисловості, % 11,0 7,5 14,5 20,4 23,6 22,8 23,2 26,4 26,0 * Складено за даними джерел [18; 19]. # — млрд крб. «—» дані відсутні. До того ж, на думку В. Бодрова: «Важливим під- ґрунтям сьогоднішньої реактуалізації політекономіч- ної парадигми управління соціогосподарським роз- витком є те, що сучасна політична економія концент- рує увагу на соціальних, гуманітарних, технологічних, інформаційно-комунікативних та екологічних пробле- мах, визнає наявність у людини і суспільства не тільки грошових, але й альтруїстичних цінностей і мотивів, інноваційного потенціалу не тільки принципів конку- ренції, а й відносин солідарності» [1, с. 90]. Отже, якщо наша держава має за мету нагрома- дити додатковий капітал — вона повинна розвивати свій індустріальний потенціал, якщо ж її метою є ви- ховання високоморальної, інтелектуально розвинутої особистості та створення умов для підвищення благо- получчя і покращення життя населення, — необхідно будувати постіндустріальне (інформаційне суспіль- ство). Однак при цьому слід враховувати, що відмова у відновленні втрачених виробничих потужностей (як правило сировинного спрямування та збиткових), не означає, що українська держава повинна відмовитися від свого основного завдання — забезпечення сприят- ливих умов для створення нових високооплачуваних робочих місць. Іншими словами, зменшення робочих місць у промисловому комплексі країни, необхідно компенсувати їх створенням у сфері послуг та інфор- мації. Варто також погодитися із думкою В. Оскольсь- кого, який зазначає, що: «Найбільшою мірою на- уково-технічний потенціал України вдалося зберегти у галузях військово-промислового комплексу, що є своєрідним полігоном для апробації наукових ідей й технічних новинок. У цьому плані перспективними для України залишаються такі високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва, як літакобуду- вання, ракетно-космічна галузь, суднобудування, тан- кобудування, приладобудування, створення елект- ронно-оптичних виробів, навігаційних приладів, ра- діотехнічних систем, турбобудування тощо [16, с. 7]. І хоча ця думка була висловлена відомим еконо- містом ще у 2007 році, сьогодні, в умовах зовнішньої військової агресії та торгової блокади з боку північ- ного сусіда, вона набула ще більшої актуальності. БОРЕЙКО В. І. 20 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Таким чином, надаючи перевагу стимулюванню розвитку сфери послуг та інформації, тобто формуючи постіндустріальні суспільні відносини, Україна, вод- ночас, повинна підтримувати розвиток не всього про- мислового комплексу, а тільки його високотехнологіч- них виробництв. При цьому, їх розвиток необхідно по- єднувати з поступовою відмовою від сировинних ви- робництв з низьким ступенем переробки та тих, які використовують застарілі технології. Адже, як зазначає В. Кудряшов: «У випадках, коли збільшення ВВП забезпечується за рахунок ви- користання застарілої технології, інвестиції направля- ються в малоперспективні об’єкти, країна починає пе- ретворюватися на залежний компонент світової еко- номіки» [8, с. 44]. Тому, фінансові ресурси держави потрібно на- правляти на підтримку наукових досліджень та роз- робку високих технологій. Виходячи із зазначеного, до ключових напрямів розвитку національної економіки, які фінансово по- винна підтримати українська держава варто віднести: діяльність наукових та науково-дослідних установ, ви- сокотехнологічні галузі промислового комплексу, розви- ток інформаційних електронних засобів передачі інфор- мації та технологій, сферу, яка надає побутові послуги населенню, туристичний бізнес та пов’язані з ним види діяльності, а також операції з обслуговування транспорту і зв’язку. Однак, аналізуючи динаміку фінансування на- укових досліджень в нашій країні, варто відмітити ка- тастрофічне становище науки та науково-технічної сфери в Україні, істотне погіршення її розвитку за останні роки, невідповідність світовим тенденціям, сут- тєве відставання порівняно з країнами як ЄС, та і СНД, на що звертає увагу В. Оскольський. Стійка тенденція до зменшення частки витрат ВВП на наукові дослідження особливо загострилася упродовж 2012 і 2013 років, призвівши до того, що у державному бюджеті України на 2014 рік на науку було заплановано виділити 0,27% ВВП. Для порів- няння: у 2012 р. Ізраїль підтримував витрати на науку на рівні 4,25% ВВП, Фінляндія — 3,84%, Японія — 3,33%, США — 2,79%, Німеччина — 2,78%, Франція — 2,21%, країни ЄС в цілому — 1,9%, Велика Британія — 1,82%, Китай — 1,43%, Росія — 1,24% [15, с. 21]. Звичайно, за таких обсягів фінансування науки і науково-технічної сфери, забезпечити швидке розроб- лення нового обладнання та інноваційних технологій, і, відповідно, їх освоєння ні в промисловості, ні в сфері послуг, в тому числі — інформаційних технологій, не можливо. Тому, в першу чергу, Україні необхідно змі- нити відношення до фінансування науки та наукової діяльності. З одного боку, це створить умови для розвитку сфери наукових та інноваційних послуг, з другого — за- безпечить новітнім продуктом промисловість. До іншого напряму, якому необхідно приділити максимальну увагу державі, слід віднести комплекс ви- дів діяльності, які створюють умови для покращення життя та відпочинку населення: сферу побутових по- слуг, освітянську, оздоровчу та готельно-туристичну ді- яльність, обслуговування транспорту, засобів зв’язку і комп’ютерної техніки, надання телекомунікаційних та інформаційних послуг, адміністративні послуги та за- безпечення правового захисту. При цьому, особливу увагу необхідно приділити розвитку електронних засобів зв’язку, наданню ін- формаційних послуг та розвитку туристичної галузі. Інформаційні технології сьогодні використову- ються у будь-якій сфері суспільного життя, а обслуго- вуванням комп’ютерної техніки займаються мільйони працівників. Сьогодні ІТ-індустрія безпосередньо за- безпечує роботою 9 млн високооплачуваних кваліфіко- ваних співробітників у більш ніж 4 тис. компаній в усьому світі. Крім того, цей сектор економіки ство- рює зайнятість ще для 21 млн ІТ-спеціалістів у най- різноманітніших сферах діяльності — від консалтинга до вантажних автоперевезень. Внесок ІТ-індустрії у світову економіку складає майже 1 трлн дол. на рік, у тому числі 330 млрд дол. надходять від галузі виробництва комп'ютерного об- ладнання, 180 млрд дол. — від галузі «тиражного» про- грамного забезпечення і ще 420 млрд дол. — від га- лузі ІТ-послуг. ІТ-індустрія приносить до бюджетів своїх країн понад 700 млрд дол. податкових надход- жень на рік [5]. Країнами лідерами в розробці інформаційних технологій є: Індія, Ірландія, Південна Корея, Малай- зія, Тайвань, Китай, Сінгапур, Фінляндія, Ізраїль та ін. При цьому, слід відмітити, що більшість із зазна- чених країн не володіють потужними промисловими комплексами, а тому розвиток інформаційних техно- логій був для них надійним засобом для створення но- вих робочих місць. Україна також має гарні можливості для значного збільшення обсягів вироблюваних інформаційних тех- нологій, адже відповідних спеціалістів готують десятки вітчизняних вищих навчальних закладів. На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини насе- лення планети. На початку ХХІ століття туризм за об- сягами доходу посів третє місце серед провідних галу- зей світової економіки. У світовій туристичній галузі утворюється 12% світового валового внутрішнього про- дукту і поглинається 11% витрат споживачів, тоді як в Україні туристичні підприємства, готелі та санаторно- курортні заклади реалізовують власних послуг в роз- мірі, що дорівнює 1,5% ВВП України. У багатьох країнах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю працівників індустрія ту- ризму стала однією з найбільших у світі — в ній зай- нято понад 260 млн чол., тобто кожний 10-й працю- ючий. Надходження з туристичних подорожей у світо- вому масштабі становлять 500 млрд доларів США що- річно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США (Франція, Іспанія, США, Італія, Ве- ликобританія). При цьому, витрати на створення одного робо- чого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства [6, с. 28—30, 41]. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Греція, Єгипет, Кіпр, Мексика, Об’єднані Арабські Емірати, Перу, Туніс, Туреччина та ін. Україна має можливість, без значних фінансових інвестицій, наростити обсяги послуг своєї туристичної галузі у кілька разів. Для цього вона володіє сприят- ливими природно-кліматичними умовами, історич- ними та культурними пам’ятками (наприклад, не гір- шими ніж у Кіпру, частина території якого також оку- пована). В останні роки значно покращився стан віт- БОРЕЙКО В. І. 2017/№2 21 чизняних доріг та готелів, від розвитку яких залежить перспективи цієї галузі, однак для доведення їх до єв- ропейських та світових стандартів потрібні додаткові фінансові ресурси. Важливим напрямом розвитку сфери послуг є об- слуговування транспорту, зв’язку та транспортних пе- ревезень, оскільки, наприклад, кількість легкових ав- томобілів у приватній власності жителів України збі- льшилася з 3,3 млн у 1990 році до 8,5 млн у 2016 році, або у 2,6 раза, а кількість наданих міжміських теле- фонних переговорів, з 657 млн у 1990 році до 4481 млн у 2014 році, або у 7 разів [7; 19]. Потребує також покращення обслуговування на- селення України в частині здійснення операцій з не- рухомістю, надання індивідуальних послуг, правового захисту, адміністративного обслуговування, охорони здоров’я та надання соціальної допомоги, діяльність у сфері культури та спорту. Проте, для підтримки наукової та науково-тех- нічної діяльності, освоєння новітньої продукції, ви- робництва електронних засобів зв’язку, впровадження інноваційних та інформаційних технологій, а також розвитку сфери послуг державі необхідно створити сприятливі умови для їх функціонування, а саме: — забезпечити фінансування науки та науково- технічної діяльності в Україні на рівні країн Європей- ського Союзу (не менше 1,9% ВВП); — розробити державну програму поступового ви- ведення з виробництва застарілої, матеріаломісткої та з низьким ступенем переробки продукції; — за рахунок компенсації різниці з державного бюджету надати можливість отримувати безвідсоткові кредити науковим установам, підприємствам, що впроваджують інновації та виробляють електронні за- соби зв’язку, а також установам, які розробляють і впроваджують інформаційні технології та розвивають сферу послуг; — розробити державну програму підтримки на- уки, розвитку електронних засобів зв’язку, інформа- ційних технологій, туристичної галузі та супутньої їй транспортної, готельної та іншої інфраструктури. Висновки. На підставі проведених досліджень мож- на зробити такі висновки: — нинішня соціально-економічна ситуація в Ук- раїні, яка характеризується втратою значної частини промислового потенціалу, довготривалою фінансово- економічною кризою, необхідністю нести додаткові витрати на протистояння зовнішній агресії та нехват- кою фінансових ресурсів держави, вимагає від неї від- мовитися від орієнтації на застарілу, матеріаломістку, з низьким ступенем переробки промислову продукцію та надати перевагу у державній фінансовій підтримці науки та науково-технічної діяльності, підприємств, що впроваджують інноваційні та інформаційні технології, виробляють електронні засоби зв’язку, надають тран- спортні, туристичні та інші види послуг; — для державної фінансової підтримки науки та на- уково-технічної діяльності, розвитку інформаційних технологій та сфери послуг необхідно збільшити ви- датки з державного бюджету на фінансування науки, надати можливість підприємствам, які займаються на- уковими дослідженнями, виробляють і впроваджують електронні засоби зв’язку, інноваційні та інформаційні технології, розвивають сферу послуг, отримувати без- відсоткові кредити; — для забезпечення постіндустріального напряму розвитку національної економіки необхідно розробити державні програми поступового виведення з виробни- цтва застарілої, матеріаломісткої та з низьким ступе- нем переробки промислової продукції та підтримки на- уки, розвитку електронних засобів зв’язку, інформацій- них технологій, туристичної галузі та супутньої їй ін- фраструктури. Список використаних джерел 1. Бодров В. Г. ІІ Міжнародний науковий симпо- зіум «Держава і ринки в умовах глобальних трансфор- мацій» (до 400-річчя політичної економії — науки про закони управління господарством: politicos, oicos, nomos) / В. Г. Бодров, О. М. Соколова // Економіка України. — 2015. — № 7 (644). — С. 87—96. 2. Геєць В. М. Посткризові перспективи та про- блеми розвитку економік України й Росії (макроеко- номічний спектр) / В. М. Геєць // Фінанси України. — 2011. — № 2. — С. 11—23. 3. Гриценко А. Глобальна криза як форма сучас- ної фінансово-економічної динаміки / А. Гриценко // Економіка України. — 2010. — № 4. — С. 37—46. 4. Дорошенко І. Криза на ринках фінансового ка- піталу / І. Дорошенко // Економіка України. — 2009. — № 10. — С. 41—53. 5. Економічна роль індустрії інформаційних тех- нологій. — URL:// https://www. microsoft.com/Ukraine/ Government/Newsletters/PiracyInfluence/03.mspx/ 6. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні / В. Ф. Кифяк. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2003. — 300 с. 7. Количество автомобилей на душу населения в Украине (последние данные) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://topgir.com.ua/56589905- kolichestvo-avtomobilej-na-dushu-naseleniya-v-ukraine- poslednie-dannye// 8. Кудряшов В. П. Державна підтримка економі- чного зростання в Україні / В. П. Кудряшов // Фі- нанси України. — 2008. — № 9. — С. 42—53. 9. Кузьмін О. Еволюція світової валютно-фі- нансової системи: трансферні можливості й перспек- тиви розвитку / О. Кузьмін // Економіка України. — 2011. — № 10. — С. 53—59. 10. Лібанова Е. М. Трансформація державної соціа- льної політики в контексті забезпечення конкуренто- спроможності української економіки / Е. М. Лібанова // Фінанси України. — 2007. — № 9. — С. 34—41. 11. Макогон Ю. В. Посткризисная экономика Укра- ины / Ю. В. Макогон // Вісник економічної науки Ук- раїни. — 2010. — № 2 (18). — С. 73—78. 12. Мамутов В. Про поєднання держрегулювання і ринкової саморегу-ляції / В. Мамутов // Економіка Ук- раїни. — 2006. — № 1. — С. 59—65. 13. Новицький В. Регулятивні стратегії відкритих економічних систем і глобальна конкуренція за ресурси / В. Новицький // Економіка України. — 2007. — № 7. — С. 4—14. 14. Онищенко В. П. Реалії та можливості економіч- ної стабілізації та розвитку України / В. П. Онищенко // Економіка України. — 2015. — № 7 (644). — С. 4—17. 15. Оскольський В. В. Кластеризація — вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності економіки України / В. В. Оскольський // Кластеризація — вагомий фактор підвищення конкурентоспроможності еконо- міки України. Матеріали ІХ Пленуму Спілки еконо- ГРИЦЕНКО С. І. 22 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ містів України та Міжнародної науково-практичної конференції — за загальною редакцією академіка АЕН України, професора В. В. Оскольського. — К., 2014. — С. 3—29. 16. Оскольський В. Про перспективи станов- лення конкурентоспроможної регіональної економіки / В. Оскольський // Економіка України. — 2007. — № 12. — С. 4—11. 17. Радіонова І. Ф. Фінансова природа економіч- них коливань: зміст і моделювання / І. Ф. Радіонова // Фінанси України. — 2011. — № 3. — С. 19—34. 18. Статистичний щорічник України за 1994 рік / Міністерство статистики України : відповідальний за випуск В. В. Семченко. — К. : Техніка, 1995. — 519 с. 19. Статистичний щорічник України за 2014 рік // Сайт Державної служби статистики України [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstst. gov.ua// 20. Ткаченко В. А. Соціально-економічна еволю- ція структурних зрушень в економічних системах: Мо- нографія / В. А. Ткаченко. — Д.: ДУЕП, Моноліт, 2008. — 256 с. 21. Чухно А. Господарський механізм та шляхи його вдосконалення на сучасному етапі / А. Чухно // Економіка України. — 2007. — № 3. — С. 60—67. С. І. Гриценко академік АЕН України, д-р екон. наук Національний авіаційний університет, м. Київ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ОСНОВІ ОБ'ЄДНАНЬ ПО СПІВПРАЦІ Постановка проблеми. Конкурентоспроможність країни визначається здатністю її економіки брати уч- асть в міжнародній торгівлі, конкурувати з економі- ками інших держав за рівнем ефективного викорис- тання національних ресурсів, освоювати і розширю- вати певні сегменти на світових ринках, підвищувати продуктивність використання ресурсів, виробляти продукцію, що відповідає світовим стандартам, забез- печувати зростаючий рівень життя населення. В умо- вах міжнародної конкуренції на рівень продуктивності в одній країні впливає економічне становище в інших країнах через ввезення капіталу, міжнародну торгівлю, що є водночас загрозою її сталому розвитку. Однак з'являється можливість країни спеціалізуватись на конкурентоспроможних експортних для неї сегментах промисловості, в яких її фірми відносно конкуренто- спроможні, ніж іноземні, оскільки є для цього внут- рішні сприятливі умови. Продуктивність викорис- тання національних ресурсів визначається у вартості віддачі від кількості праці або капіталу й залежить від якості й характеристик товарів, послуг та ефективно- сті, з якою вони виробляються та надаються. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визна- ченню перспектив конкурентоспроможності присвя- чено багато праць вітчизняних та зарубіжних науков- ців. Конкурентоспроможність окремої країни зале- жить, на думку М. Портера, від схильності її промис- ловості до інновацій та модернізації [1, с. 205]. Інно- ваційній парадигмі розвитку присвячено праці [2, 8, 13, 15]. Стратегічне ринкове управління в контексті модернізації промисловості досліджується в працях [5, 9, 10, 11, 12]. Від того наскільки будуть вдосконалені, поліпшені, оновлені об'єкти промисловості, приведені відповідно до нових вимог і норм, технічних умов, по- казників якості, настільки і вітчизняні компанії дося- гатимуть переваг відносно найсильніших світових конкурентів у відповідь на їх виклики. Зокрема, зали- шаються дискусійними питання забезпечення конку- рентоспроможності країн. Метою статті є визначення та обґрунтування складових, які впливають на забезпечення конкурен- тоспроможності країни. Виклад основного матеріалу дослідження. Україна завжди традиційно спиралася на потужний промисло- вий потенціал. Цьому сприяла наявність на території країни покладів мінерально-сировинних і енергетич- них ресурсів, необхідних для розвитку багатогалузевої індустрії, — залізних і марганцевих руд, вугілля, кам'- яної солі, калійних руд, карбонатів. Глобалізація змі- нила оцінку ключових чинників у забезпеченні роз- витку промислового потенціалу. Природні ресурси хоч і залишаються основою промислового виробництва, але поступово втрачають свою роль як національний чинник, оскільки можуть бути компенсовані за раху- нок імпорту. Пріоритетного значення набувають чинники ін- фраструктурного змісту, що забезпечують інновацій- ний розвиток економіки. На жаль, трансформаційні процеси в цьому напрямі не наблизили Україну до сві- тових лідерів в науково-технологічному і соціально- економічному розвитку. Порівняння з галузевою структурою світової промисловості — не на користь України. Більше 2/3 загального об'єму вітчизняної промислової продукції — це сировина, матеріали і енергетичні ресурси, понад 70% яких йдуть на екс- порт. Деформована і неефективна галузева структура промислового виробництва, відсталі технології і від- сутність інноваційної парадигми розвитку перетворю- ють Україну на сировинний придаток розвинених країн і місткий ринок для імпорту високотехнологіч- ної продукції [2, с. 5]. Відкрити шлях до європейського світу означає, одночасно, змінити вектор суспільного розвитку, а та- кож зрозуміти, що сучасну модернізацію слід здійсню- вати по всьому спектру проблем — від технологій і

Постіндустріальні перспективи економіки України

Institution

Ähnliche Einträge