Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації
Зроблено спробу розкрити загальну сутність ідеології фашизму, її модифікації у програмних документах російського фашизму через аналіз провідних виявів організаційної та аґітаційно-пропаґандистської діяльності Всеросійської фашистської партії, теоретичних праць основоположника й ідейного натхненни-...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130371 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації / Р.В. Гула, І.Г. Передерій // Український історичний журнал. — 2017. — № 2. — С. 160-182. — Бібліогр.: 85 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-130371 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1303712018-02-13T03:03:04Z Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації Гула, Р.В. Передерій, І.Г. На допомогу викладачеві історії Зроблено спробу розкрити загальну сутність ідеології фашизму, її модифікації у програмних документах російського фашизму через аналіз провідних виявів організаційної та аґітаційно-пропаґандистської діяльності Всеросійської фашистської партії, теоретичних праць основоположника й ідейного натхненни- ка російських фашистів К.Родзаєвського, а також їх реанімацію в реваншистсько-мілітаристських світоглядних настановах радикальних форм концепту «російського світу» та новітніх російських політичних формувань екстремістського спрямування. Виокремлено загальні принципи, на основі яких побудовано програми сучасного російського фашизму. The article deals extensively the overall essence of the ideology of fascism, its modification into policy documents of Russian fascism through the analysis of the main manifestations of the organizational and outreach activities of the All-Russian Fascist Party, the theoretical writings of the founder and ideological inspirer of Russian fascists K.Rodzaevsky, and their resuscitation in revanchist and extremist direction, installation of radical forms of the “Russian World” concept and modern Russian political extremist parties. The common principles were mentioned and on the basis of this programs of contemporary Russian fascism were built. 2017 Article Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації / Р.В. Гула, І.Г. Передерій // Український історичний журнал. — 2017. — № 2. — С. 160-182. — Бібліогр.: 85 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130371 94(477):141.7:172.15:323.13 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії |
| spellingShingle |
На допомогу викладачеві історії На допомогу викладачеві історії Гула, Р.В. Передерій, І.Г. Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації Український історичний журнал |
| description |
Зроблено спробу розкрити загальну сутність ідеології фашизму, її модифікації
у програмних документах російського фашизму через аналіз провідних виявів
організаційної та аґітаційно-пропаґандистської діяльності Всеросійської фашистської партії, теоретичних праць основоположника й ідейного натхненни-
ка російських фашистів К.Родзаєвського, а також їх реанімацію в реваншистсько-мілітаристських світоглядних настановах радикальних форм концепту
«російського світу» та новітніх російських політичних формувань екстремістського спрямування. Виокремлено загальні принципи, на основі яких побудовано програми сучасного російського фашизму. |
| format |
Article |
| author |
Гула, Р.В. Передерій, І.Г. |
| author_facet |
Гула, Р.В. Передерій, І.Г. |
| author_sort |
Гула, Р.В. |
| title |
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації |
| title_short |
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації |
| title_full |
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації |
| title_fullStr |
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації |
| title_full_unstemmed |
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації |
| title_sort |
російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
На допомогу викладачеві історії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130371 |
| citation_txt |
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації / Р.В. Гула, І.Г. Передерій // Український історичний журнал. — 2017. — № 2. — С. 160-182. — Бібліогр.: 85 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT gularv rosíjsʹkijfašizmídeologíčníosnoviístoríâstanovlennâtasučasnímodifíkacíí AT perederíjíg rosíjsʹkijfašizmídeologíčníosnoviístoríâstanovlennâtasučasnímodifíkacíí |
| first_indexed |
2025-07-09T13:26:16Z |
| last_indexed |
2025-07-09T13:26:16Z |
| _version_ |
1837176013902053376 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2017. – №2
НА ДОПОМОГУ
ВИКЛАДАЧЕВІ ІСТОРІЇ
УДК 94(477):141.7:172.15:323.13
р.В.ГуЛа, і.Г.Передерій *
РОСІЙСЬКИЙ ФАШИЗМ: ІДЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ,
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА СУЧАСНІ МОДИФІКАЦІЇ
Інтерес до філософського осмислення історії різко зростає у кризові періо
ди розвитку суспільства. У такі часи руйнується звичний світ та уклад життя,
сумніву піддаються фундаментальні підвалини. Крайній ступінь радикалі
зації тенденцій розвитку сучасного світу в умовах ґлобальних геополітичних
трансформацій потребує формування суттєво оновлених ідейнополітичних
парадигм для подальшого цивілізаційного поступу.
В умовах системного гібридного конфлікту між Україною та Російською
Федерацією нового змісту набуває доктрина фашизму, що використовується
сторонами інформаційного, збройного й ідеологічного протистояння як ваго
мий арґумент у побудові власної світоглядної політики психологічного впли
ву на населення та збройні сили державучасників конфлікту. Тотальне зло
вживання ідеологічними штампами, що вже на ментальному рівні неґативно
Зроблено спробу розкрити загальну сутність ідеології фашизму, її модифі кації
у програмних документах російського фашизму через аналіз провідних виявів
організаційної та аґітаційно-пропаґандистської діяльності Всеросійської фа-
шистської партії, теоретичних праць основоположника й ідейного натхненни-
ка російських фашистів К.Родзаєвського, а також їх реанімацію в реваншист-
сько-мілітаристських світоглядних настановах радикальних форм концепту
«російського світу» та новітніх російських політичних формувань екстреміст-
ського спрямування. Виокремлено загальні принципи, на основі яких побудовано
програми сучасного російського фашизму.
Ключові слова: фашизм, російський фашизм, «російський світ».
* Гула Руслан Володимирович – доктор історичних наук, доцент (Полтава), e-mail: gula-
ruslan@i.ua
Передерій Ірина Григоріївна – доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри
українознавства, культури та документознавства Полтавського національного технічного
університету імені Юрія Кондратюка, e-mail: iryna1006@yandex.ua
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 161
сприймаються суспільством, подеколи виконує функцію маніпулятивної під
міни національнокультурного коду нації. Отже розкриття сутності російсько
го фашизму як специфічної ідеології, котру відверто пропаґували представни
ки російської еміґрантської спільноти першої половини XX ст., на наш погляд,
надзвичайно актуальне.
Відповідно існує реальна необхідність здійснення критичного історіо
софського аналізу доктрини фашизму як неоднозначного, варіативного сус
пільнополітичного феномену колективної свідомості, а також ідеології, у пе
ріод зародження та функціонування цього світогляднопропаґандистського
продукту. Актуальною є проблема з’ясування змісту концептуальних засад
«російського фашизму» («русского фашизма») з метою визначення сутності цьо
го еклектичного світоглядного продукту в партійному будівництві та ідеоло
гічній, аґітаційнопропаґандистській діяльності російських еміґрантських кіл
1920–1930х рр. в умовах сучасних російських реалій відродження фашист
ських тенденцій у державноінструментальному підході концепту «російського
світу» («русского мира») та політичних фашистських партіях і рухах.
Метою статті вважаємо розкриття сутності ідеології фашизму, її модифіка
ції у програмних документах російського фашизму через аналіз основних ви
явів організаційної та аґітаційнопропаґандистської діяльності Всеросійської
фа шист ської партії, теоретичних праць основоположника й ідейного натхнен
ника російських фашистів К.Родзаєвського, а також їх реанімацію у сучасних
російських політичних формуваннях екстремістського спрямування.
Серед зарубіжних дослідників, які розглядають особливості фашизму
(зокрема процес формування й функціонування) на прикладі європейських
країн, слід відзначити, насамперед, А.Бауеркемпера, Б.Бессонова, В.Віп пер
мана, В.Дашичева, С.КараМурзу, Л.Корнєву, В.Лук’янова, Л.Люкса, П.Міл
за, П.Рахшміра, А.Умланда, І.Черних. Проблеми зародження, розвитку та
функціонування російських фашистських організацій в еміґрації в першій
половині XX ст. досліджено у працях Н.Аблової, В.Бобреньова, Д.Жданова,
О.Окорокова, В.Шамбарова.
Питання виникнення й подальшої реалізації концепції «російського сві
ту» досі не отримали належної уваги як серед вітчизняних, так і зарубіжних
фахівців. Слід визнати, що в аналізі історіографії проблеми основою для тео
ретичних узагальнень є праці російських дослідників. До них, насамперед,
слід зарахувати розвідки М.Ґефтера, О.Дуґіна, О.КараМурзи, В.Кирчанова,
С.Нікольського, В.Ніконова, Є.Островського, Ґ.Павловського. В.Тишкова,
С.Чернишова, П.Щедровицького, В.Цимбурського. Характерна особливість
цих праць – надзвичайно великий спектр трактування змісту концепції «ро
сійського світу». Емоційноірраціональне сприйняття неоімперського проекту
притаманне представникам творчої інтеліґенції сучасної Росії – І.Ґлазунову та
М.Михалкову. Ідеї «слов’янського братерства» як синоніма «російського світу»
активно пропаґуються у проповідях і виступах предстоятеля Російської пра
вославної церкви патріарха Кирила. В українському науковому дискурсі цю
концепцію аналізують С.Дацюк, Р.Іщенко, В.Корнілов та Ю.Романенко з діа
метрально протилежних, навіть антагоністичних позицій.
Український історичний журнал. – 2017. – №2
162 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
Парадокси доктрини фашизму
Для розкриття сутності феномену фашизму, його модифікацій і мета мор фоз
слід стисло схарактеризувати базові документи, які й визначили формування
цієї ідеології та політичної практики. Першу згадку про фашизм як ідеологію
датовано 6 червня 1919 р. Італійські футурист Ф.Марінетті та націоналсин
дикаліст А. де Амбріс у виданні «Il Popolo d’Italia» опублікували «Маніфест
італійського союзу боротьби» (іт. «Il manifesto dei fasci di combattimento»),
який пізніше отримав неофіційну назву «Маніфесту фашизму». Характерно,
що найпомітніші програмні настанови цього документа було запозичено у
крайніх лівих партій. Це, зокрема, загальне виборче право (для жінок і не
заможних громадян включно), народний контроль за найважливішими галу
зями господарства шляхом формування «національних рад» промисловості,
транспорту, охорони здоров’я, зв’язку. Декларувалася теза про запроваджен
ня 8годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, посилення ролі
профспілок, покращення забезпечення в разі інвалідності. Пенсійний вік пла
нувалося скоротити з 65 до 55 років. Передбачалася націоналізація військо
вих підприємств, відчуження від військових контрактів 85% прибутку, вели
кий прогресивний податок для представників промислових і фінансових кіл.
Окрім того, проголошувалася націоналізація церковного майна, ліквідація
єпархій із подальшою передачею їхніх прибутків на потреби бідняків1. Цікаво,
що характерною рисою «Маніфесту італійського союзу боротьби» була повна
відсутність націоналістичної риторики. Отже документ поєднував у собі ідеї
класового співробітництва, корпоративізму й демократизму. Компаративний
аналіз «Маніфесту…» та програми РКП(б) дає підстави стверджувати, що
остання у царині соціальної сфери фактично проголошувала тотожні за зміс
том положення.
У 1932 р. деякі положення «Маніфесту італійського союзу боротьби» було
скориговано в «Доктрині фашизму» Б.Муссоліні та Дж.Джентіле. Зокрема
нівелювалися соціалістичні й антицерковні гасла, натомість висувалися на
станови «корпоративізму» та «класового співробітництва», ідея, що «фашизм
стверджує […] плідну й корисну нерівність людей». Обидва класи, «нижчий» і
«вищий», мають властиві саме їм функції у суспільстві, а тому повинні викону
вати відповідні обов’язки та співпрацювати між собою – це й буде запорукою
процвітання нації. Головною цінністю проголошувалася фашистська тоталі
тарна держава – «вища та найпотужніша форма особистості», що є силою, але
«силою духовною»2. Теоретик італійського фашизму Дж.Джентіле розкривав
зміст «тотальної держави» так: «Ніщо людське або духовне не існує саме по
собі, набагато меншою мірою воно має якусь цінність поза державою. У цьому
сенсі фашизм тоталітарний, і фашистська держава як об’єднання й уніфікація
1 Manifesto dei Fasci italiani di combattimento, pubblicato su “Il Popolo d’Italia” del 6 giugno
1919 [Електронний ресурс]: https:/it.wikisource.org/wiki/Manifesto_dei_Fasci_italiani_di_combatti
mento,_pubblicato_su_%22Il_Popolo_d’Italia%22_del_6_giugno_1919
2 Муссолини Б. Доктрина фашизма / Пер. с итал. В.Н.Новикова. – Париж, 1938 [Електронний
ресурс]: http://www.nationalism.org/vvv/library/mussolinidoctrina.htm
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 163
всіх цінностей дає тлумачення життя всього народу, сприяє розквіту та надає
йому сили»3.
Важливим складником фашизму проголошувався корпоративізм. У виго
лошеній 20 лютого 1934 р. деканом факультету права Пізанського університе
ту Дж.Боттаї лекції «Фашизм і корпоративізм» зазначалося:
«Корпоративність італійської держави абсолютно відповідає її
фашизації. […] Економічні перетворення не можуть не спричи
нити подальших політичних змін. […] Корпоративізм сприяє ро
зумінню цього за допомогою нової концепції держави. Держава,
згідно з нею, управляє соціальноекономічними силами, ство
реними громадянами. […] Управляти наявними соціальними
групами, передаючи їм їхні права та навчаючи їх юридичним
нормам, як це робить італійський корпоративізм, означає визна
ти без помилкового страху його значення в державному житті,
тобто підняти економічний рівень життя громадян над рівнем
соціальним. Корпоративізм може бути визначений як принцип
економічних організацій, що повинні прагнути брати участь у
політичному житті спільноти»4.
Фашизм проголосив «єдність нації» – на противагу марксистській тезі про
«боротьбу класів» і ліберальнодемократичному партійному принципу5:
«Фашизм проти класичного лібералізму, який виник із необхід
ності реакції на абсолютизм і вичерпав своє завдання, коли дер
жава перетворилася на народну свідомість і волю. Лібералізм
заперечував державу в інтересах окремого індивіда; фашизм
стверджує державу як справжню реальність індивіда. […] Фа
шизм проти соціалізму, що зводить історичний розвиток до бо
ротьби класів і не визнає державної єдності, зливає класи в єди
ну економічну й моральну реальність; такою ж мірою фашизм
проти класового синдикалізму. […] Фашизм проти демократії,
яка прирівнює народ до більшості та знижує його до рівня ба
гатьох»6.
Одночасно філософи XX ст. знаходили спільні риси в тоталітарних іде
ологіях сталінського соціалізму, німецького нацизму й італійського фашиз
му. Російський мислитель М.Бердяєв акцентував увагу на діалектичному
зв’язку між фашизмом і комунізмом: «Фашизм […] є не лише породженням
війни, а й реакцією проти комунізму»7. Одночасно він стверджував, що ко
мунізм і фашизм повстають проти виродження формальної свободи, а це
означає скептицизм, безвір’я, байдужість до істини. Але таке заперечення
не забезпечує реальної свободи людини як цілісної особистості. Фашизм і
3 Цит. за: Желев Ж. Фашизм / Пер. с болг. – Москва, 1991. – С.18.
4 Боттаи Дж. Фашизм и корпоративизм [Електронний ресурс]: http://www.sensusnovus.ru/
featured/2015/09/26/21719.html
5 Муссолини Б. Доктрина фашизма.
6 Там же.
7 Бердяев Н.А. Судьба человека в современном мире: К пониманию нашей эпохи // Философия
свободного духа. – Москва, 1994. – С.337.
Український історичний журнал. – 2017. – №2
164 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
комунізм лише переходять до формального та реального заперечення свобо
ди: «Людина перестала бути вищою цінністю, вона підміняється іншими цін
ностями, які є не більш, а менш вартісними за людину»8. Аналізуючи погля
ди ідеологів фашизму та комунізму на конфлікт особистості й суспільства,
М.Бердяєв наголошував на спільних рисах, притаманних цим світоглядам:
«Для Муссоліні абсолютною стає держава, для Маркса абсолютним стає сус
пільство, але принцип той самий, однаково заперечується вічний трагічний
конфлікт особистості та держави, особистості й суспільства, і заперечуються
невід’ємні її свободи»9.
Французький екзистенціаліст А.Камю вбачав у державному терорі діа
лектичну єдність тоталітарних теорій і практик фашизму й комунізму. «Після
того, як з ідеєю “граду Божого” було покінчено, пророчі мрії Маркса та смі
ливі провидіння Геґеля або Ніцше врештірешт призвели до створення ново
го типу держави, раціонального або ірраціонального, але в обох випадках –
терористичного»10, де терор набув державних масштабів. А.Камю під час
порівняння «ірраціонального» фашизму (під «фашизмом» мислитель розумів
і німецький нацизм) та «раціонального» російського комунізму, наголошував
на їх кінцевій спорідненості: «Ті, хто ризикнув кинутися в історію в ім’я ірра
ціонального, стверджуючи, що вона позбавлена будьякого сенсу, знаходять у
ній рабство й терор і зрештою опиняються у світі концтаборів. Ті, хто ломиться
до неї, проповідуючи абсолютний раціоналізм, знаходять рабство та терор і
впираються в ту ж табірну систему»11. Але під час визначення сутності фа
шизму та комунізму французький філософ дійшов цікавого й не позбавленого
сенсу висновку, що фашизм, який є втіленням ірраціонального державного
терору, та російський комунізм, що здійснює державний терор на основі раціо
нальності, таки мають певні відмінності:
«Було б несправедливо ототожнювати мету фашизму й російсь
кого комунізму. Фашизм передбачає вихваляння ката самим
катом. Комунізм більш драматичний: його сутність – це вихва
ляння ката жертвами. Фашизм ніколи не прагнув звільнити
людство цілком; його метою було звільнення одних шляхом
поневолення інших. Комунізм, виходячи зі своїх найглибших
принципів, прагне звільнення всіх людей за допомогою їх за
гального тимчасового уярмлення. Йому не відмовиш у величі
задумів. Однак цілком справедливим є ототожнення їхніх за
собів: політичний цинізм обидва вони черпали з одного джере
ла – морального нігілізму»12.
Аналізуючи сучасний науковий дискурс, слід зазначити, що не існує
єдиного погляду на визначення поняття «фашизм». За радянського періоду
його трактували як відкриту терористичну диктатуру «найбільш реакційних,
8 Бердяев Н.А. Судьба человека в современном мире: К пониманию нашей эпохи. – С.337.
9 Там же. – С.339.
10 Камю А. Бунтующий человек. – Москва, 1990. – С.255.
11 Там же. – С.310.
12 Там же. – С.304.
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 165
шовіністичних елементів фінансового капіталу», в основі ідеології якої – «ан
тикомунізм, ірраціоналізм, крайній націоналізм і расизм (ідея “вищої раси”,
нібито покликаної панувати над “нижчими”, “неповноцінними” расами) та ан
тигуманізм, культ сили й особистої влади, пропаганда війни як природного
стану людства»13. Загалом можна погодитися з такими провідними ознаками
фашизму. Одночасно зауважимо, що подане визначення виразно позначе
не притаманним комуністичній ідеології догматизмом, деяким спрощенням
і прагненням до уніфікації. Наприклад, відомо, що расизм не знайшов відо
браження в офіційній доктрині та політичній практиці італійського фашизму.
Також слід звернути увагу на той факт, що йому до 1943 р. не був притаман
ний і антисемітизм14. Деякі фашистські угруповання виступали категорич
ними противниками фінансовоолігархічного капіталу. Однак, як бачимо,
радянський аґітпроп безпідставно обмежував соціальну базу фашизму лише
«елементами фінансового капіталу».
Слід визнати й об’єктивний факт масової соціальної підтримки фашист
ської ідеології режимів Б.Муссоліні, Ф.Франко, А.Салазара та нацистської
диктатури А.Гітлера, у тому числі й з боку робітничого класу та селянства.
Одночасно політичний режим імператорської Японії не був за основними
ознаками фашистським, але за рівнем мілітаризації суспільства, жорстокості
у практичній реалізації імперської політики залишав далеко позаду деякі фа
шистські й нацистські режими. Загалом радянські автори в поданому вище
визначенні еклектично поєднували ознаки італійського фашизму та німець
кого нацизму.
Сучасній українській націоналістичній політичній думці притаманна уні
фікація фашистських рухів на основі інтеґрального націоналізму. Наприклад,
ідеолог Всеукраїнського об’єднання «Свобода» А.Іллєнко 2007 р. заявив, що
«доки не відбудеться кардинальна переоцінка ролі інтеґральнонаціоналіс
тичних режимів у першій половині ХХ ст., доти вся права Європа буде відрі
зана від свого коріння і жеврітиме на манівцях ліберального метанаративу».
До того ж «ключовий момент цього процесу – це редемонізація націонал
соціалізму»15. Загальною підвалиною для націоналістичних режимів першої
половини ХХ ст. А.Іллєнко цілком правомірно вважав інтеґральний націона
лізм, «представлений у десятках країн, у кожній з яких він мав свої особливос
ті та доволі суттєві відмінності. Без сумніву, італійський фашизм, німецький
націоналсоціалізм, хорватський усташизм, автентичний український націо
налізм, іспанський фаланґізм й інші інтеґральні рухи мали одну світоглядну
основу»16. Незважаючи на деяку метафізичність методологічного підходу, слід
визнати, що арґументація А.Іллєнка, безумовно, не є безпідставною при аналі
зі функціонування окремих аспектів суспільнополітичної практики.
13 Философский энциклопедический словарь. – Москва, 1989 [Електронний ресурс]: http://
terme.ru/dictionary/180/symbol/212
14 Веронский манифест Национальной фашистской партии [Електронний ресурс]: http://dic.
academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1445692
15 Іллєнко А. Перспективи нового націоналізму // Український соціальний націоналізм. – Х.,
2007 [Електронний ресурс]: http://www.ar25.org/article/perspektyvynovogonacionalizmu.html
16 Там само.
Український історичний журнал. – 2017. – №2
166 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
Радикальні українські націоналісти ідентифікують себе як «соціалнаціона
лісти» та в поглядах на перспективи розвитку Української держави багато у чому
суголосні теоретикам автентичного класичного фашизму. Зокрема А.Іллєнко
розкриває програмні засади сучасного вітчизняного націоналізму так:
«Соціалнаціоналізм вимагає демонтажу ліберального режиму
антинаціональної окупації, ліквідації олігархічного капіталіз
му, знищення етичної системи антинародного еґоїзму та дека
дансу. Натомість соціалнаціоналізм збудує націократичний
політичний режим, соціальносправедливу та підпорядковану
волі нації економіку, а також запровадить нову революційну на
ціоналістичну етику»17.
Підсумком революції повинен бути «демонтаж збанкрутілої й неефек
тивної системи політичної демократії, що не зміцнює силу нації, а навпаки,
сприяє її всебічній деґрадації», оскільки «демократія насправді є прикриттям
системи, за якої правлячу верству складають пройдисвіти, ублюдки, холуї та
деґенерати, фізичні та моральні уроди, які дбають лише про своє особисте
збагачення»18. На нашу думку, умовиводи А.Іллєнка відносно демократичного
політичного режиму позначено виразною однобічністю.
Світоглядні позиції сучасних російських політологів радикального ґатун
ку щодо фашизму й нацизму загалом збігаються з поглядами їхніх україн
ських «духовних братів». Ще 1992 р. російський філософ і політолог О.Дуґін
у статті «Лівий націоналізм» стверджував, що «майбутнє російської політики
неминуче буде позначене націоналізмом. Це стосується не лише патріотичної
опозиції, а й значною мірою самого панівного режиму, що послідовно еволюціо
нує у цьому напрямі дедалі більше й більше»19. Причинами «націоналістично
го ренесансу» 1990х рр. у Росії О.Дуґін уважав:
1. Посилення тиску «мас», які однозначно висловили свої симпатії до на
ціональних гасел.
2. Заперечення інтернаціональноліберальної політики Б.Єльцина прак
тично всіма верствами російського суспільства.
3. Критичне ставлення росіян до комуністичної моделі, що змусило панів
ну еліту використовувати гасла так званих «патріотівнекомуністів» (монархіс
тів, націоналдемократів, православної спільноти).
4. «Вичерпаність» на початок XX ст. усіх маґістральних ідеологій інтерна
ціоналістського напряму.
5. Прагматичне використання «компенсаторної» ролі нового російського
націоналізму під час зміни ідеологічних систем.
Погляди О.Дуґіна в оцінці фашизму й націоналсоціалізму практично
ідентичні поглядам А.Іллєнка, про що свідчить така цитата:
17 Іллєнко А. Націоналізм і псевдонаціоналізм [Електронний ресурс]: http://www.svoboda.org.
ua/dopysy/dopysy/013214/
18 Іллєнко А. Перспективи нового націоналізму.
19 Дугин А.Г. Левый национализм // Арктогея: Философский портал [Електронний ресурс]:
http://www.arcto.ru/article/1225
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 167
«Безумовно, терміни “фашизм” і “націоналсоціалізм” украй
дискредитовано у сучасному світі, оскільки після перемоги двох
номінально “інтернаціоналістичних ідеологій” в особі союзників
над країнами Осі у Другій світовій війні переможці зробили
все можливе, щоб “демонізувати” альтернативний їм політико
економічний устрій. Фашизм для сучасної людини – це “зло
чин”, “насильство”, “терор”, “геноцид”. Але варто звернути увагу
на той факт, що західними лібералами часів холодної війни ко
мунізм також сприймався як синонім “злочину”, “насильства”,
“терору” й “геноциду”, а представники комуністичного табору
всіма цими неґативними характеристиками позначали буржу
азний світ. Важко сказати, хто заподіяв більше злочинів люд
ству – історичні комуністи, нацисти чи лібералкапіталісти (які,
до речі, несуть відповідальність за работоргівлю й геноцид ін
діанців в Америці)»20.
Принциповий антагонізм у поглядах російських та українських «редемо
нізаторів» нацизму й фашизму полягає в їх ставленні до комуністичної ідеоло
гії. Якщо українські націоналісти займають ортодоксально антикомуністичні
позиції та заперечують будьякі форми співпраці з комуністами21, то позиція
О.Дуґіна вирізняється помітнішою гнучкістю:
«Лівий націоналізм або російський фашизм помірковано ста
виться до комуністів, оскільки між ними існує певна близь
кість соціальної програми й антибуржуазний пафос. Але для
реального та повноцінного політичного співробітництва самі
комуністи повинні переглянути свій застарілий і неадекват
ний догматизм та назавжди відмовитися від антифашистської
риторики»22.
Основною домінантою політичного розвитку російської нації О.Дуґін ува
жає механізм «російської національної революції» як синтезу традиціоналізму
(вірність «національним кореням», релігії, етиці) та комунізму (соціальна спра
ведливість, обмеження ринкової економіки, заборона біржових спекуляцій).
Результатом цієї революції буде створення «російського соціалізму». На думку
О.Дуґіна, він матиме селянську, кооперативну, реґіональну спрямованість.
Цікаво, що вищим ступенем розвитку «євразійської ідеї» в Росії О.Дуґін
уважає фашизм, який є «націоналізмом […] революційним, романтичним, іде
алістичним, що апелює до великого міфу та трансцендентної ідеї, намагається
реалізувати нездійсненну мрію». Економічні складники фашизму – це підпо
рядкування індивідуальних економічних інтересів принципам «блага нації»,
«справедливості» та «братерства». У духовній сфері – радикальна відмова від
гуманізму23. Фактично О.Дуґін реабілітує нацизм і фашизм та пропонує Росії
ці моделі як своєрідний «третій шлях»:
20 Там же.
21 Див., напр.: Програма ВО «Свобода» – Програма захисту українців [Електронний ресурс]:
http://svoboda.org.ua/party/program/
22 Дугин А.Г. Левый национализм.
23 Дугин А.Г. Геополитика Постмодерна [Електронний ресурс]: http://yanko.lib.ru/books/
politologiya/dugingeopolitics_postmoderna.htm
Український історичний журнал. – 2017. – №2
168 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
«Саме ідеологія “третього шляху”, не ліберального й не ко
муністичного, у політичній історії XX ст. лягла в основу того,
що звикли називати фашизмом або нацизмом, оскільки фа
шистський режим Італії та націоналсоціалістична держава
Гітлера були засновані саме на такому принципі поєднання
національних і соціальних аспектів. Саме наявність елементів
ідеології “третього шляху”, а не расизм, антисемітизм, тоталіта
ризм, етатизм тощо, властиві фашизму й нацизму, є основною
рисою лівого націоналізму в найширшому розумінні цього
слова»24.
Отже суперечливість і плутанина, міфотворчість та наукоподібність геопо
літичних, державотворних концепцій ускладнюють сприйняття й інтерпрета
цію вчення О.Дугіна. Проте на початку 2000х рр. він відмовився від ідеологем
«російського фашизму». Причиною такого радикального кроку стало запере
чення ним універсального характеру фашистського вчення.
У західній науці взагалі відсутні єдині підходи до визначення фашизму.
Цей термін штучно був пов’язаний із політичними організаціями, які висту
пали проти лібералізму та комунізму. Найпопулярнішою дефініцією у сучас
ному західному науковому дискурсі стало визначення британського філосо
фа й політолога Р.Ґріффіна, згідно з яким фашизм – це «палінгенетичний
ультранаціоналізм»25. Автор стверджує, що це унікальний синтез палінгене
зії та радикального націоналізму. Палінгенезія – теорія німецького філософа
А.Шопенгауера про те, що воля людини ніколи не вмирає, а проявляє себе
знову в нових індивідах. Як приклад можна навести звернення Італійської
асоціації націоналістів від 1920 р. (вступила у союз з італійськими фашистами
в 1923 р.):
«Італійська нація складається не тільки з 36ти мільйонів іта
лійців, які живуть зараз, але й усіх сотень, тисяч, мільйонів
італійців, які житимуть у майбутніх століттях і яких теж потріб
но розглядати як компоненти єдиного цілого. У цій концепції
кожне покоління та кожен індивід із покоління – нескінченно
мала частина нації, клітина національного організму. Так само,
як клітини народжуються, живуть і вмирають, а організм при
цьому залишається незмінним, так й індивіди народжуються,
живуть і вмирають, тоді як нація продовжує своє тисячолітнє
існування»26.
У праці «Революція правих: фашизм» Р.Ґріффін розкрив другий складник
фашизму – ультранаціоналізм:
«Фашизм є за сутністю революційною формою ультранаціо
налізму (тобто значною мірою шовіністичним, антиліберальним
націоналізмом). Він характеризується популізмом, що містить
у собі мобілізацію мас на щиру (а не просто зрежисовану або
24 Дугин А.Г. Левый национализм.
25 Griffin R. The Nature of Fascism. – London; New York, 1991. – 249 p.
26 Цит. за: Griffin R. Fascism (Oxford Readers). – Oxford University Press, 1995. – P.37–38
[Електронний ресурс]: http://www.amazon.co.uk/FascismOxfordReadersRogerriffin/dp/0192892495
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 169
маніпульовану) підтримку знизу різких дій, які застосовуються
самопроголошеною новою елітою згори для порятунку нації від
того, що сприймається як смертельний занепад»27.
Дослідник уважав фашистську ідеологію у своєму «міфологічному ядрі»
націленою не на «відродження нації», а на її «створення наново». У цьому по
лягає її докорінна відмінність від інших націоналістичних теорій, оскільки,
на його думку, фашисти «спробували створити новий тип людини, новий тип
держави, нову еру»28. Саме тому, за Р.Ґріффіном, елементи фашизму можна
знайти й у цілях формування нового суспільства Великою Французькою рево
люцією, у створенні «нової радянської людини» російськими більшовиками й
конструюванні нових політичних націй у ході національновизвольних рухів.
Ідеологія фашизму була оформлена із претензією на наукове підґрунтя. Її
наріжними принципами проголошувалися волюнтаризм, воля індивіда, тра
диціоналізм, ультранаціоналізм, антикомунізм, антитеологізм, державний
патерналізм, антилібералізм29.
Зародження
російського фашизму
Ключові положення ідеології фашизму визначали програмні цілі й за
вдання всіх фашистських організацій, але у випадку російського фашизму
спостерігалися доволі цікаві модифікації30. На формування російської фа
шистської ідеології серйозний вплив справило євразійство з його ідеями ідео
кратії та етатизму31. Останнє, своєю чергою, розвивалося в 1920х рр. не без де
якого впливу українського консерватизму ідеолога гетьманськомонархічного
руху В.Липинського, зокрема його теорії еліт32, хоча між цими політичними
течіями були й суттєві відмінності. Принагідно зазначимо, що, імовірно, факт
взаємного інтересу євразійців і гетьманців став одним із низки чинників пе
ріодичного звинувачення В.Липинського, із кінця 1920 – початку 1930х рр.,
у належності його теорії державності до «фашистських»33, що, на слушну думку
К.Галушка, не відповідало дійсності34.
Слід визнати, що значна частина російського еміґрантського середовища
із захопленням сприйняла ідеї фашистської ідеології й активно долучилася
27 Гриффин Р. Революция правых: фашизм // Revolutions and the Revolutionary Tradition in
the West 156–1991. – Routledge; London, 2000 [Електронний ресурс]: http://www.fti.dn.ua/~metlov/
griffin.html
28 Там же.
29 Муссолини Б. Доктрина фашизма.
30 Гула Р.В. К.В.Родзаєвський: Метаморфози «русского фашизма» // Наукові праці МАУП. –
Вип.48. – К., 2016. – С.5–11.
31 Гула Р.В. Російський месіанізм та Україна – від монархізму до «русского мира» // Проблеми
політичної історії України. – Вип.7. – Дніпропетровськ, 2012. – С.191–200.
32 Див. докл.: Передерій І.Г. В’ячеслав Липинський: етнічний поляк, політичний українець. –
Полтава, 2012. – С.476–477.
33 Див., напр.: Портнов А. Історії істориків: Обличчя й образи української історіографії
ХХ ст. – К., 2011. – С.117–118.
34 Див. докл.: Галушко К. Європейський контекст соціальнополітичних ідей В’ячеслава
Липинського [Електронний ресурс]: http://hetmanua.org/history/context.html
Український історичний журнал. – 2017. – №2
170 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
до відповідного організаційнопартійного процесу35. У нашій статті ми роз
глянемо особливості партійної структури й теоретичні здобутки Російської
фашистської партії, у діяльності якої найбільш яскраво спостережено синтез
ідей класичного фашизму, нацистської ідеології та російського радикального
націоналізму.
У середині 1920х рр. група випускників і студентів Харбінського юридич
ного факультету – еміґрантського російського навчального закладу, який діяв
на автономних правах – захопилася італійським фашизмом36. Є.Корабльов,
О.Покровський, Б.Румянцев та їхні послідовники – сини білоґвардійських ґе
нералів В.Ґоліцин і М.Матковський, син козацького офіцера П.Грибановський,
син банківського службовця В.Олесов, еміґрант Б.Лівенцов – побачили у фа
шизмі свіжі соціальнополітичні ідеї, які могли бути використані під час кон
струювання моделі майбутньої, звільненої від комуністичної диктатури Росії.
У 1925 р. за їхньої ініціативи на юридичному факультеті було створе
но Російську фашистську організацію (РФО) під організаційним «прикрит
тям» так званого Російського студентського товариства37, а 1929 р. відкрився
Російський клуб – як постійне місце зустрічей однодумців. У травні 1931 р. РФО
перетворилася на Російську фашистську партію (РФП) із жорсткою організа
ційною структурою. «Вождем» став К.Родзаєвський38. 1934 р. на об’єднаному
з’їзді РФП і Всеросійської фашистської організації А.Вонсяцького у Харбіні
було створено Всеросійську фашистську партію. У 1937 р. унаслідок організа
ційного розколу її у черговий раз перейменували на Російський фашистський
союз (РФС). 1 червня 1943 р. японська окупаційна влада Маньчжурії офіційно
закрила РФС через посилення серед його членів антинімецьких та антияпон
ських настроїв.
Друкованими органами РФП були газета «Наш путь», щомісячний жур
нал «Нация» і часопис «Фашист». У 1931 р. було створено Ідеологічну раду та
Комісію з вивчення СРСР, які готували щомісячні інформаційні зведення про
становище у «країні Рад» для журналу «Нация»39.
Ідеологічна підготовка перших російських фашистів у період існування
РФО здійснювалася через політичні курси у формі щотижневих лекцій і спів
бесід. Пізніше було створено поетапну систему політосвіти: початкову (елемен
тарні курси фашизму), середню (районні школи фашизму), вищу (Фашистська
академія імені П.Столипіна)40.
35 Русская эмиграция и фашизм: Статьи и воспоминания / Отв. ред. и сост. В.Ю.Жуков; науч.
ред. В.Ю.Черняев. – СанктПетербург, 2011. – 264 с.
36 Аблова Н.Е. КВЖД и российская эмиграция в Китае. – Москва, 2004. – 432 с.; Стефан Д.
Русские фашисты: Трагедия и фарс в эмиграции: 1925–1945 / Авториз. пер. с англ. Л.П.Делюсина. –
Москва, 1992 – 441 с.
37 Родзаевский К.В. Отчёт о моей 20летней антисоветской деятельности // Кентавр. – 1993. –
№3. – С.97.
38 Аурилене Е. Русская эмиграция в Китае: в поисках будущей России // Вестник Евразии. –
2002. – №2. – С.11.
39 Базанов П.Н. Издательская деятельность политических организаций русской эмиграции
(1917–1988 гг.). – СанктПетербург, 2004. – 432 с.
40 Див. докл.: Онегина С.В. Крах расчётов и иллюзий («Внутрисоюзная работа» Всерос сийс
кой фашистской партии в Маньчжурии) // Кентавр. – №5. – 1995. – С.48–59.
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 171
Кількість членів РФО (РФС), за заявами К.Родзаєвського, становила
30 тис., із відділеннями у 26 країнах. Але ці дані значно перебільшені. За ін
формацією радянської розвідки, нараховувалося близько 4 тис. членів РФО.
Ця цифра корелюється й з накладом газети «Наш путь» – 4 тис. примірників.
Організаційно РФО (РФС) було побудовано за корпоративновіковим
і територіальним принципами. Із 29 березня 1934 р. до його складу входив
Російський жіночий фашистський рух (від 1 березня 1941 р. – Союз російських
жінок), який ідеалом держави бачив «національну трудову Росію», що ґрун
тується на корпоративній системі російського фашизму, де жінка посіла б «по
праву належне їй місце – носія ідеї краси та берегині сімейного вогнища (дру
жини, матері), забезпечене законом». На 1941 р. в організації нараховувалося
226 жінок41.
Союз фашистської молоді (СФМ) було утворено 1936 р. Поділявся він на
молодшу й старшу групи з різними виховними програмами. Кожна група
мала два ступеня: юних фашистів і фашисток; аванґардистів та аванґардис
ток (для переходу на вищий ступінь складали іспити). 12 квітня 1939 р. виник
Антикомуністичний союз молоді, який також став резервом поповнення лав
РФО (РФС). 22 квітня 1934 р. було сформовано дитячі та юнацькі організації:
Союз юних фашистів «Аванґард» (хлопчики від 10 до 16 років), Союз юних фа
шистокаванґардисток (дівчатка від 10 до 16 років). 28 лютого 1941 р. останній
перейменували на Союз російських дівчат, який налічував 153 особи. Крім
того, 10 травня 1934 р. було засновано Союз фашистських крихіток (СФК; діти
від 3 до 10 років)42. Територіально найбільш чисельні осередки РФО (РФС) ді
яли у Харбіні, Хайларі, Шанхаї, Тяньцзіні, Сінцзіні, на ст. Маньчжурія.
Постать лідера російських фашистів Костянтина Володимировича
Родзаєвського (1907–1946 рр.) заслуговує окремої уваги. Він народився в
м. Блаґовещенськ, у сім’ї нотаріуса. 1925 р. виїхав за кордон. Наступного року
вступив до Харбінського юридичного факультету, вивчав право. Там і долу
чився до фашистського руху. У 1928 р. на черговій маніфестації російських
фашистів К.Родзаєвський скинув і розірвав радянський прапор, що висів на
стіні юридичного факультету (він містився в будівлі, яка перебувала під юрис
дикцією КитайськоСхідної залізниці (КСЗ; рос. КитайскоВосточная желез
ная дорога, КВЖД). На вимогу радянських дипломатів К.Родзаєвського за цей
учинок було виключено зі складу студентів навчального закладу. Після зміни
військовополітичної обстановки (конфлікт навколо КСЗ між Китаєм і СРСР),
К.Родзаєвський у 1929 р. поновився на юридичному факультеті, де він і здобув
вищу освіту43.
К.Родзаєвський виявив себе надзвичайно плідним теоретиком. Ізпід
його пера одна за одною виходили книжки. Найвідомішою стала «Азбука фа
шизму» – 100 питань і відповідей, яка акумулює у собі фашистське вчення.
За визначенням автора, «фашизм як світовий рух прагне до перебудови
41 Окороков А.В. Фашизм и русская эмиграция (1920–1945). – Москва, 2002. – С.173.
42 Усов В.Н. Советская разведка в Китае: 30е годы ХХ века. – Москва, 2007. – С.170–171.
43 Шамбаров В.Е. Фашистская Европа. – Москва, 2014 [Електронний ресурс]: http://www.
litres.ru/pages/biblio_book/?art=8275682
Український історичний журнал. – 2017. – №2
172 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
сучасних ліберальнодемократичних (капіталістичних) і соціалістичних (ко
муністичних) держав на таких засадах: панування духу над матерією (релігії),
нації та праці (соціальної справедливості) – фашизм є релігійний, національ
ний, трудовий рух»44.
Для теоретичних поглядів К.Родзаєвського була характерна ірраціональ
на віра у близький крах радянської системи, що покладала на плечі фашис
тівеміґрантів завдання особливої ваги: підготувати сили, здатні покінчити з
радянським режимом і відродити вільну Росію. Така концепція фактично по
єднувала погляди російських фашистів з євразійством45.
Фашисти бралися за порятунок Росії під гаслом: «Бог – нація – праця»,
значною мірою реанімуючи формулу монархічної ідеології графа С.Уварова:
«Православ’я – самодержавство – народність». Вони не протиставляли свою
ідеологію православ’ю та всіляко намагалися підкреслити спадкоємність між
ними. У програмі РФП зазначалося: «Православна релігія, як релігія біль
шості російської нації, як релігія переважних творців російської культури й
російської історії, користується особливим заступництвом загальнодержавної
влади»46. А щорічне партійне свято припадало на день св. Володимира й від
значалося під гаслом: «Під стягом святого Володимира – до відродження святої
Русі!»47. Програмні документи російських фашистів мали яскраво виражений
антисемітський характер, що поєднувало їх з ідеологією німецького нацизму.
«Усеросійська фашистська партія основною метою має: повален
ня єврейської комуністичної диктатури над російською країною
[…], усунення від влади партійного центру ВКП(б), який узур
пував “диктатуру пролетаріату” в інтересах світового єврейсько
го капіталу; […] євреї мають свою землю за межами російської
держави, і, крім того, є винуватцями найтяжчих бід російського
народу, євреї в майбутній Росії повинні визнаватися за небажа
них іноземців»48.
«Євреї є органічними ворогами всякої національної держави.
Євреї здавна не мають своєї держави, живуть у середовищі ін
ших націй. Розсіяні по всьому світу, вони, […] завдяки своїм
расовим і побутовим особливостям, тісно пов’язані між собою,
представляють єдину інтернацію. У кожної нації, у середовищі
якої вони живуть, євреї прагнуть посісти панівне становище,
пробратися на соціальні верхи та зрештою підпорядкувати всі
нації своєму впливу, встановити світове єврейське панування»49.
Отже особливістю ідеології російського фашизму слід уважати виразну
антисемітську складову, сутність якої полягала у відверто гіпертрофованому
44 Родзаевский К.В. Азбука фашизма. – Харбин, 1934. – С.3.
45 Гула Р.В. Російський месіанізм та Україна… – С.191–200.
46 Родзаевский К.В. Завещание русского фашиста. – Москва, 2001. – С.470.
47 Нация: Орган Рос. фашист. союза – Рос. нац. фронта / Ред. Г.В.Тараданов; изд. Л.П.Охотин
(Харбин). – 1939. – 1 августа. – №22 (44). – С.1.
48 Родзаевский К.В. Завещание русского фашиста. – С.462–463.
49 Родзаевский К.В. Азбука фашизма. – С.15.
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 173
потрактуванні ролі та місця «світового єврейства» в новітній історії Росії.
Значною мірою це пояснювалося тотальним пануванням у свідомості росій
ських фашистів «конспірологічної версії» визначення закономірностей розвит
ку історичного процесу винятково «єврейським інтернаціоналом».
Водночас К.Родзаєвський не поділяв поглядів нацистів на слов’ян як «ун
терменшів». Іншим народам, що населяли колишню Російську імперію, ро
сійські фашисти обіцяли «повагу та рівноправність». В основу цих поглядів
було покладено визначення поняття «нація» як «духовне єднання людей на
основі усвідомлення єдності історичної долі в минулому, загальної національ
ної культури, національних традицій тощо та прагнення продовжувати своє
історичне життя в майбутньому»50. Тому «Всеросійська фашистська партія
вважає, що російська нація є організмом, який об’єднує всі народи Росії на осно
ві єдності історичної долі, загальної культури та свідомості спільних інтере
сів. Повноправними громадянами Росії повинні бути не тільки великороси,
українці, білоруси, але й усі інші народи Росії: татари, вірмени, ґрузини»51.
Характерно, що К.Родзаєвський чітко розрізняв слов’ян (росіян, українців, бі
лорусів) та «усі інші народи Росії».
Російській фашистській ідеології була притаманна еклектична суміш не
тотожних, а інколи й протилежних поглядів: євразійства, нацизму, монархіз
му, фашизму. К.Родзаєвський пояснював це тим, що «найголовніша відмін
ність російського фашизму від інших фашистських рухів полягає в тому, що він
повинен прийти на зміну комунізму, у той час як фашизм в Італії й Німеччині
замінив собою ліберальнодемократичну державу та капіталістичний лад»52.
Тобто, на думку російських фашистів, з урахуванням специфіки Росії слід ви
користовувати положення тих доктрин, які ментально близькі росіянам.
Пострадянська держава мала будуватися на «корпоративній основі», на
засадах «класової солідарності» та «примирення праці й капіталу». У ній люди
однієї професії об’єднуються в національні спілки за принципом належності
до певного сектору економіки, а ті – у національні корпорації. На переконання
К.Родзаєвського, «поєднання корпоративної системи фашизму з реформовани
ми у процесі національної революції профспілками дасть новий національно
трудовий лад фашистської Росії»53. До речі, обґрунтовуючи корпоративізм як
основу побудови нової російської держави, російські фашисти апелювали до іс
торичного минулого. Зокрема прообраз майбутньої корпоративної організації
державної влади вони бачили у земських соборах ХVI–ХVII ст.
Передбачалося, що на перехідний період новітнього державотворення слід
установити «фашистську національну диктатуру», яка забезпечить «тимчасо
вий порядок» на противагу «революційному хаосу», закладе основи національ
них спілок і тим самим підготує скликання Всеросійського собору. У 1939 р.
К.Родзаєвський переконував співвітчизників у тому, що національна дикта
тура не має нічого спільного з диктатурою ВКП(б), вона «спирається на націю,
50 Там же. – С.5.
51 Родзаевский К.В. Завещание русского фашиста. – С.463–464.
52 Родзаевский К.В. Азбука фашизма. – С. 23.
53 Родзаевский К.В. Завещание русского фашиста. – С.464.
Український історичний журнал. – 2017. – №2
174 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
усі класи та відображає волю й прагнення нації, усіх класів» в особі їх ініціа
тивних і вольових еліт54.
Із початком бойових дій на німецькорадянському фронті РФС задеклару
вав гасло: «Проти єврейського фашизму у СРСР, за російський фашизм РФС»
(«СРСР – вотчина ВКП(б), отже – світового єврейства»)55. Претендентом на
роль зовнішнього союзника була Японія. К.Родзаєвський і його соратники не
приховували готовності виступити на її боці, якщо та почне війну проти СРСР.
Російські фашисти вважали, що незалежно від суб’єктивних цілей держав, які
воюють із Радянським Союзом, війну слід розглядати не як війну проти Росії,
а як «стихійну подію, що сприятиме звільненню Росії»56.
У 1945 р. під враженням перемог СРСР К.Родзаєвський написав листа
до Й.Сталіна, в якому визнавав, що російські фашисти не помітили голов
ного – їхні провідні програмні настанови вже давно зреалізувала ВКП(б).
Автор констатував: «Функції національної партії натепер у Росії [...] здій
снюються Всеросійською комуністичною партією (більшовиків) [...] Ради
СРСР, залежно від входження в них нової, молодої російської інтеліґенції,
стають дедалі більш національними». Фактично «держава російської нації»
реально існує, це – Радянський Союз. Задовольняється релігійне почут
тя, оскільки за радянського режиму релігія «знайшла свій першохристи
янський основний сенс і стала релігією трудящого народу». Гасло росій
ських фашистів: «Звільнення Батьківщини від єврейського комунізму за
будьяку ціну», на думку К.Родзаєвського, було фатальною помилкою, при
чиною «хибної ґенеральної лінії» партії під час війни Німеччини з СРСР
(зауважимо, попереду ще була «справа лікарівубивць» і масовий антиєв
рейський психоз радянського суспільства, але К.Родзаєвський інтуїтивно
правильно визначив майбутню антисемітську тенденцію ВКП(б) у системі
своїх логічних умовиводів). Помилковим визнавалося вживання терміна
«фашистська» в назві партії. За роки радянської влади «інтернаціональний
марксизм» трансформувався в «ленінський націоналізм» і «вселюдський
сталінізм». А сталінізм – це є «наш російський фашизм, очищений від край
нощів, ілюзій та облуд»57.
Наприкінці серпня 1946 р. в Москві відбувся судовий процес щодо «спра
ви колишнього білоґвардійського отамана Ґ.Семенова, керівника Російського
фашистського союзу К.Родзаєвського й інших». За вироком Військової колеґії
Верховного суду СРСР, у вересні того ж року підсудних стратили.
Отже російський фашизм К.Родзаєвського – це суміш ідей власне іта
лійського фашизму, німецького нацизму, євразійства, монархічної ідеології,
54 Родзаевский К.В. Русский путь. – Харбин, 1939. – С.62.
55 Родзаевский К.В. Азбука фашизма. – С.17.
56 Назаров М.В. Русская эмиграция и фашизм: надежды и разочарования // Наш современ
ник. – 1993. – №3. – С.135.
57 Балакшин П.П. Финал в Китае: возникновение, развитие и исчезновение белой эми
грации на Дальнем Востоке. – Т.2. – СанФранциско; Париж; НьюЙорк, 1959. – С.122, 124;
Родзаевский К.В. Вождю народов, председателю Совета народных комиссаров СССР, гене
ралиссимусу Красной армии Иосифу Виссарионовичу Сталину [Електронний ресурс]: http://
imperialcommiss.livejournal.com/610034.html
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 175
православ’я, фашистського ґлобального бачення політичних та історичних
реалій першої половини ХХ ст. зі специфічною російською проблематикою.
Наприкінці життя ідеолог руху пережив глибоку трансформацію своїх переко
нань. З іншого боку, це можна пояснити тим, що прихильникам фашизму не
так уже й важко прийняти іншу тоталітарну ідеологію.
Сучасний російський фашизм
Системні деструктивні процеси у СРСР наприкінці 1980 – на початку
1990х рр. поряд з актуалізацією питань унезалежнення та подальшого дер
жавотворення в колишніх радянських республіках, спровокували появу й низ
ки проектів збереження імперської наддержави, які об’єктивно мали ознаки
реанімації фашистської ідеології.
Початок 1990х рр. Російська Федерація зустріла у стані комплексної кри
зи, яка в духовноідеологічній сфері визначалася декількома чинниками.
1. Втрата статусу наддержави, розпад СРСР, радянської армії спровокува
ли появу у суспільній свідомості так званого «ваймарського» постімперського
синдрому. В аналітичній доповіді Вільного історичного товариства Росії кон
статувалося: «У логіку невідворотного прогресу країна була вписана (до розпа
ду СРСР – Авт.) як світовий лідер і головна рушійна сила. Громадяни СРСР
відчували себе на гребені історії та на піку моральнополітичної еволюції люд
ства. Ці переживання зберігаються в історичній пам’яті й відтворюються за
раз як щось втрачене та мало не зраджене. Це породжує потужні фрустрації з
ефектами ресентименту й політичного нарцисизму»58.
2. Дискредитація комуністичної ідеології та створення у суспільній свідо
мості міфологізованого образу гуманістичної сутності капіталістичного Заходу
з подальшим розчаруванням у його цінностях, об’єктивно стали причиною нос
тальгічних настроїв за радянським минулим і його ґлорифікацї.
3. Розпад СРСР створив для російської нації абсолютно нову геополітичну й
етнополітичну ситуацію, яка вимагала радикальної трансформації національ
ної свідомості, переходу від її радянського типу до нових форм ідентичності.
4. Запропонований «новою» політичною елітою Росії ліберальногромадян
ський проект «російської нації», з огляду на об’єктивно притаманний йому ет
ноцентризм, не міг повністю ізолюватися від російської ідентичності та був
сприйнятий як невдала копія проекту «радянського народу».
5. Дезорієнтація населення в питаннях ідейних основ існування й розвит
ку суспільства нової країни, розвінчання міфів радянської доби з системною
дегероїзацією історичних персоналій призвели до моральної деґрадації сус
пільства на тлі катастрофічної економічної кризи.
6. Масштабна міґрація російськомовного населення із Закавказзя,
Середньої Азії, зменшення частки російськомовного населення трактувалося
Москвою як втрата геополітичного впливу на теренах колишнього СРСР.
58 Доклад Вольного исторического общества «Какое прошлое нужно будущему России»
[Електронний ресурс]: https://komitetgi.ru/analytics/3076/
Український історичний журнал. – 2017. – №2
176 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
7. Неґативні соціальні настрої російського суспільства часто спрямовува
лися марґінальними політичними гравцями в русло антисемітизму, україно
фобії та ксенофобського «кавказького синдрому».
8. Розвиток незалежної історичної науки у країнах пострадянського
простору об’єктивно ґрунтувався на стійкій тенденції максимального дис
танціювання від історичних парадигм Російської імперії, СРСР, РФ, що ви
кликало активне несприйняття в російських наукових колах, які були
здебільшого орієнтовані на традиційну модель трактування історичного
розвитку.
9. Формування дивного симбіозу сприйняття історичного минулого та пер
спективного бачення майбутнього в лавах так званих «червоних» і «білих»
патріотів Росії на основі нової трансформованої моделі самодержавного по
страдянського панславізму, де близькість (а в деяких моментах і тотожність)
сучасної ідеології КПРФ із багатьма тезами російського націоналізму сьогодні
є реальністю.
10. У новітній історії Росії «за лічені роки відбувся різкий розворот від мо
дернізації до традиції, від модернізму до традиціоналізму, від прогресизму до
консерватизму з охоронним і навіть реакційним ухилом»59.
Цей комплекс причин сприяв появі в Росії низки націоналістичних орга
нізацій відверто фашистського спрямування з елементами ідеології нацизму.
За далеко неповними даними, у Російській Федерації станом на 1 січня 2017 р.
леґально, напівлеґально, нелеґально діють 53 угруповання, що за своїми про
грамними цілями можуть бути віднесені до фашистських60. Загальними прин
ципами, на основі яких побудовано програми сучасного російського фашизму,
стали радикальний російський націоналізм, націоналсоціалістична ідео
логія, православна ортодоксія, традиціоналізм, ксенофобія, антилібералізм,
імперіалізм.
Радикальний російський націоналізм притаманний здебільшого всім су
часним фашистським організаціям. Головною метою російських фашистів є
створення етнічної російської держави.
«Ми виступаємо за побудову в Росії російської національної дер
жави, під якою розуміємо державу, що ставить на перше міс
це права й інтереси російського народу. Використовуємо слово
“нація” у примордіальному значенні […] Наша мета – віднов
лення російської національної державності у формах і з ін
ститутами, які обере сам народ після набуття ним справжньої
незалежності»61.
Водночас фашистські організації виступали за надання росіянам префе
ренцій титульної російської нації. Заборонений у РФ Слов’янський союз СС
59 Доклад Вольного исторического общества...
60 В России действуют 53 фашистские организации [Електронний ресурс]: http://bramaby.com/
ls/blog/rus/632.html
61 Манифест Этнополитического объединения «Русские» [Електронний ресурс]: http://rusnat.
com/onas.html
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 177
заявленою метою вважає створення Росії на чолі з титульною російською на
цією та з правом національного самовизначення російського народу62.
Поряд із тим, в ідеології сучасного російського фашизму спостерігаються
своєрідні інтернаціоналістські тенденції переважно панславістського змісту
на основі монархічного трактування «триєдиного» російського народу та прі
оритетності соціодуховних констант титульної нації для інших народів Росії.
У програмі Російської національної єдності (РНЄ) вказано, що організація
«розглядає Росію як єдину державу росіян (“русских” – Авт.) (великоросів, ма
лоросів і білорусів), а також росіян – інших неросійських корінних народів,
для яких творення й захист Росії стали історичною традицією, а Росія є єдиною
Вітчизною»63.
Націонал-соціалістичну ідеологію проголошено світоглядною основою
у відверто екстремістських організаціях, які в РФ заборонені. Наприклад,
ультра праве неонацистське громадське об’єднання Націоналсоціалістичне то
вариство позиціонує себе як єдина націоналсоціалістична організація в Росії,
готова боротися за політичну владу у країні. Товариство проголошувало своїм
завданням створення в Росії націоналсоціалістичної партії для створення ро
сійської національної держави на основі відповідної ідеології64. На тотожних
світоглядних позиціях ґрунтується політична діяльність організації Російська
національна єдність – Російська революційна армія65.
Водночас расистські постулати нацизму притаманні й леґальним політич
ним спільнотам. Ось, наприклад, формулювання «боротьби за чистоту раси» у
програмі останньої згаданої вище організації: «РНЄ вважає одним із найваж
ливіших завдань відновлення біологічної якості й охорону генетичної чисто
ти російської нації. Будьяке примушування до вступу в мішаний шлюб або
зв’язок, що завдають шкоди генофонду російської нації та ведуть до її розми
вання, повинні припинятися»66.
Православна ортодоксія у фашистських організаціях зазвичай дублює
світоглядні константи відомої монархічної тріади «православ’я – самодержав
ство – народність»67. Ідеалізованою формою державного устрою православні
фашисти вважають Російську імперію. Найстаріше об’єднання російських
націоналістів (із 1972 р.) – Російський фронт визволення «Пам’ять» – орга
нізація російських православних націоналреволюціонерів, світоглядною
ідеологією проголошує релігійний націоналмонархізм68. Інше політичне
62 Славянский союз [Електронний ресурс]: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1231639
63 Основы социальнополитической концепции ВОПД РНЕ [Електронний ресурс]:
http://rusnation.org/org.shtml
64 Сватов Н. СпецNAZZ НСО проводит приём всем желающим [Електронний ресурс]:
http://www.reakcia.ru/article/?935
65 Кузьмин А.Г. Раскол в русском национальном единстве (РНЕ): жизнь после смерти?
[Електронний ресурс]: http://www.politex.info/content/view/435/30
66 Основы социальнополитической концепции ВОПД РНЕ [Електронний ресурс]:
http://rusnation.org/org.shtml
67 Гула Р.В. Особливості розвитку та функціонування православ’я у системі монархічної ідео
логії на українських етнічних землях Російської імперії у 1900–1914 рр. // Військовонауковий
вісник. – Вип.15. – Л., 2011. – С.3–10.
68 Русский фронт освобождения «Память» [Електронний ресурс]: http://www.politcenter.org/
rfo_pamyat/
Український історичний журнал. – 2017. – №2
178 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
об’єднання – Ґвардія Христа – позиціонує себе як патріотичний рух: «Ми – мо
нархісти, фашисти, ми – це нове дихання російської нації, ми – ґвардійці Сина
Божого Ісуса Христа». Метою проголошується «відродження на Русі істинно ро
сійського православного порядку»69 у формі теократичної держави. Союз пра
вославних хоругвоносців головним завданням уважає «зміцнення та поши
рення православної віри, відновлення самодержавної монархії, відродження
російської національної самосвідомості й імперського російського патріотизму
на всій території Російської імперії»70.
Традиціоналізм в ідеології російських фашистів базується на визнанні мі
фологізованих уявлень про «самобутній» історичний шлях російського наро
ду71. У статуті Конґресу російських громад основною метою створення органі
зації проголошено «сприяння зміцненню в Російській Федерації традиційних
форм управління й формування громадянського суспільства»72. «Відродження
національної самосвідомості російського народу й інших корінних народів
Росії на основі їхніх історичних, релігійних і культурних традицій» є головним
завданням партії Російський загальнонародний союз73.
У програмних документах традиціоналізм часто ототожнюється з право
славною ортодоксією. Наприклад, у програмі Російської національної єдності
вказано, що «це всеросійський громадський патріотичний рух російської нації
(російського народу), заснований на принципах православної традиції й росій
ської національної ідеології»74.
Ксенофобія у сучасній фашистській ідеології Росії, як правило, поліваріант
на. Об’єктами її застосування виступають американці, євреї, народи Кавказу
та Середньої Азії, останнім часом – українці. Наприклад, Істинна російська
національна єдність – Російська революційна армія світоглядною константою
ідеології проголошує антиамериканізм75. Заборонений у Російській Федерації
Рух проти нелеґальної імміґрації виступає за припинення неслов’янської іммі
ґрації в Росію, за депортацію нелеґальних імміґрантів. Але насправді бореться
з будьякою, нелеґальною та леґальною, іноетнічною імміґрацією (за винятком
східних слов’ян)76.
Слід зазначити, що навіть відносно помірковані політичні об’єднання
Російської Федерації вкрай радикально ставляться до проблем міґрації.
У програмі Всеросійської національнодемократичної партії зазначається: «Ми
вважаємо за необхідне припинити безконтрольну міґрацію. Потрібне негай
не запровадження візового режиму з колишніми радянськими республіками
69 Гвардия Христа [Електронний ресурс]: https://vk.com/club22995675
70 Союз православных хоругвеносцев [Електронний ресурс]: http://pycckie.org/info/index.shtml
71 Гула Р.В., Гула В.Д. Агония Левиафана: Часть І: Пассионарии и юродивые: Политический
террор и терроризм в Украине (1900–1914 гг.). – К., 2016. – С.115–118.
72 Устав Конгресса русских общин [Електронний ресурс]: http://krorodina.ru/ustav
73 Устав политической партии «Российский общенародный союз» [Електронний ресурс]: http://
izbiraem.ru/party/i/128
74 Основы социальнополитической концепции ВОПД РНЕ [Електронний ресурс]: http://
rusnation.org/org.shtml
75 Кузьмин А.Г. Раскол в русском национальном единстве…
76 Движение против нелегальной иммиграции (ДПНИ) [Електронний ресурс]: http://lurkmore.
to/%D0%94%D0%9F%D0%9D%D0%98
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 179
Середньої Азії». Крім того, ксенофобські догмати сучасних російських фашис
тів умотивовано з позицій економічної доцільності. «Ми – категоричні проти
вники необґрунтованих субсидій республікам Північного Кавказу, які є дже
релом нестабільності»77.
Антилібералізм принципово заперечує всі універсальні ідеології: демо
кратію, соціалізм, лібералізм – і єдиною формою державного устрою вважає
авторитарну модель. Істинна російська національна єдність – Російська рево
люційна армія головною метою вважає побудову теократичної православної
християнської держави, яка заперечує будьякі форми ліберальної влади78.
Імперіалізм у програмних документах сучасних російських фашист
ських організацій пов’язаний зазвичай із «захистом російської діаспори»
на пост радянському просторі та відновленням «історичної справедливості»
об’єднання російського народу, що створює небезпечні умови для повторен
ня сценаріїв Криму й Донбасу. Уперше цей принцип «захисту співвітчизни
ків» у країнах колишнього СРСР було проголошено у програмі політичного
об’єднання імперськонаціоналістичної орієнтації Конґрес російських громад
1994 р. і на цей час він наявний майже в усіх програмах партій фашист
ського спрямування79. Зокрема у програмі РНЄ імперськонаціоналістичний
аспект постулюється таким чином: «Головною метою руху є забезпечення гід
ного майбутнього російської нації, а на сучасному етапі – повернення росій
ській нації втрачених у ХХ столітті геополітичних позицій і визначальної
ролі у світовій історії»80.
Загроза радикалізації суспільного життя й домінування націоналістич
ного тренду об’єктивно спровокували проблему пошуку нової моделі ідеоло
гічного наповнення національної ідеї нової Росії, вироблення стратегії гео
політичного розвитку на теренах колишнього СРСР, одним із варіантів якої
стала концепція «російського світу», що в низці наукових підходів репрезентує
константи фашистської ідеології: імперіалізм, націоналізм, месіанізм, ре
лігійносвітоглядну ортодоксію. На нашу думку, концепція сучасного «ро
сійського світу» за основними світоглядними чинниками, характерними
рисами та суспільнополітичною практикою може бути розглянута й крізь
призму державно-інструментального підходу як форма боротьби, сукуп
ність спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, техноло
гічних, військових, інформаційноманіпулятивних та ін.) методів, спо
собів і засобів масового впливу з боку державних, соціальних інститутів
та інформаційнокомунікативної інфраструктури держави на суспільну
свідомість.
Особливістю застосування концепції «російського світу» у внутрішній полі
тиці РФ є доволі нейтральне ставлення до її постулатів у науковому дискурсі.
77 Программа Всероссийской политической партии «Национальнодемократическая пар
тия» [Електронний ресурс]: http://rosndp.org/Home/Programя
78 Кузьмин А.Г. Раскол в русском национальном единстве…
79 Прибыловский В. Конгресс русских общин [Електронний ресурс]: http://panorama.ru/works/
vybory/party/kro.html
80 Основы социальнополитической концепции ВОПД РНЕ [Електронний ресурс]: http://
rusnation.org/org.shtml
Український історичний журнал. – 2017. – №2
180 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
У суспільнополітичній практиці – свідоме акцентування на інтернаціонально
му складникові – російському народі на відміну від «русского». Але у зовнішньо
політичному аспекті концепція використовується як інструмент різних форм
тиску на країни пострадянського простору. У виступі на I Всесвітньому конґресі
співвітчизників, які проживають за кордоном (2001 р.) президент Росії В.Путін
уперше вжив термін «російський світ» («русский мир»), стверджуючи, що це
«поняття […] споконвіку не визначалося географічними межами Росії чи ро
сійського етносу»81, і зрештою означило націоналістичну траєкторію функціо
нування зовнішньої політики РФ та пріоритетні напрями розвитку світогляд
ної думки націоналістичного сеґменту наукового соціуму сучасної Росії.
Сутність концепції «російського світу» як форми сучасного радикального
російського націоналізму з елементами фашистської ідеології під час викорис
тання державноінструментального підходу можна розглядати як:
– ідеологію, політику й соціальну практику протиставлення націй у ди
хотомії «свій – чужий» на основі абсолютизованої культивації почуття власної
унікальності (месіанізму);
– програму політичної мобілізації мас елітою, яка узурпує основополож
ні цінності й тотально підкорює інтереси індивіда колективістському служін
ню нації в умовах формування жорстко авторитарної вертикалі державного
управління;
– синтезоване явище суспільного життя, що розкривається через визнання
пріоритетними догматизованих цінностей власної нації перед демократією,
правами людини та громадянина заради «величі» держави;
– соціокультурний феномен свідомості людини, його ставлення до нації як
світоглядного ідеалу;
– силу, яка провокує виникнення конфліктів, воєн між націями та держа
вами на основі абсолютизації національних цінностей і державних інтересів82.
Слід зазначити, що варіативність наукових підходів у розкритті змісту
цього ідеологічного продукту не дозволяє трактувати його як повністю реані
маційний фашистський проект. Наприклад, культурноцивілізаційний, істо
рикоментальний, геокультурний підходи83 виключають фашистський склад
ник із цієї геополітичної моделі.
Отже радикальний «російський» («русский») моноетнічний націоналізм
розглядає російську націю суто як «російський» («русский») етнос, що сформо
ваний або на принципах мовної, історичної та культурної уніфікації, або на
основі стратегії сепаратного етноізоляціонізму84. Радикалізація зовнішньої по
літики й суспільнополітичного життя сучасної Росії об’єктивно створює
81 Путин В.В. Национальный успех России должен стать нашим общим успехом (Выступление
на конгрессе соотечественников в Москве, 2001) [Електронний ресурс]: http://www.russkymir.ru/
out.php?cat=15&did=384
82 Гула Р.В. Патриотизм и национализм: Опыт историософского анализа. – Днепропетровск,
2014. – С.79–81.
83 Гула Р.В. «Русский мир» – фантом чи реальність? Аспекти політологічного аналізу //
Наукові праці МАУП. – Вип.50. – К., 2016. – С.7–14.
84 Дорожкин Ю.Н. Русский национализм как социальнополитический феномен постсовет
ского периода [Електронний ресурс]: www/.bagsurd.ru/tmpoee/detail.phpID=1293
Український історичний журнал. – 2017. – №2
Російський фашизм: ідеологічні основи, історія становлення та сучасні модифікації 181
передумови для розвитку та функціонування як ідеології новітнього фашиз
му, так і політичних партій та рухів екстремістського спрямування.
***
1. Досліджуючи феномен фашизму, потрібно мати на увазі ту обставину,
що в 1920–1930х рр. це поняття ще не було остаточно осмислене. Соціально
політичне явище, котре мало місце у зазначений період в Італії та визначало
ся терміном «фашизм», істотно відрізняється від змісту, якого набув цей термін
у політичній літературі після досвіду Другої світової війни.
2. Поява російського фашизму стала результатом впливу об’єктивних за
гальних політичних тенденцій в Європі, пов’язаних із кризою демократичних
політичних форм і поширенням тоталітарної течії у вигляді фашизму. Саме
загальна криза ідей лібералізму та парламентської демократії, яка викли
кала фашизацію й посилення антидемократичних проявів у деяких країнах,
вплинула на настрої частини російської еміґрації, особливо еміґрантської мо
лоді, що врешті призвело до появи російської фашистської організації із запо
зиченою відповідною ідеологією й теорією будівництва нової постбільшовиць
кої тоталітарної державності в Росії, яка мала прийти на зміну радянській
системі, що за своєю сутністю теж була тоталітарною. Російський фашизм
як форма й організація структури влади не був зреалізований. Цей рух мав
місце поза межами країни, стосовно якої розроблялася модель фашистської
держави. Фактично його представники, за своїм глибоким переко нанням, не
були фашистами у класичному розумінні, не поділяли крайніх форм расиз
му та терору. Фашизм розглядався більшістю з них лише як засіб боротьби з
більшовизмом.
3. На розвиток російського фашизму катастрофічно вплинула відсутність
базової творчої ідеї. Він заперечував демократію, лібералізм, комунізм, але не
зміг висунути прогресивної продуктивної перспективної ідеї розвитку суспіль
ства. Фактично останньому була запропонована чергова химера відновлен
ня старої великої імперії, котра виявляється й сьогодні у вигляді гібридного
воєнного й ідеологічного конфлікту між Російської Федерацією та Україною.
Сучасний російський фашизм – явище поліваріантне й багатоаспектне. Спектр
теоретичних концептів і форм суспільнополітичної практики коливається в
доволі широкому діапазоні від помірковано фашистського до екстремістсько
нацистського. У реаліях сучасної РФ більшістю фашистських організацій ке
рують радикальноекстремістські політичні марґінали, які відверто спекулю
ють символом нації, зводячи його лише до примітивного расизму, зоологічного
шовінізму й тотальної ксенофобії.
4. Концепція «російського світу» на сучасному етапі теоретичного розвитку
характеризується виразною еклектикою та світоглядним хаосом. Народившись
на уламках суперечливого симбіозу монархічної ідеології й комуністично
месіанської утопії, ця концепція, на нашу думку, реалізувалася на практи
ці у формах радикального російського націоналізму, в основі яких лежать
діаметрально протилежні процеси культурної автаркії та ґлобалістських
Український історичний журнал. – 2017. – №2
182 Р.В.Гула, І.Г.Передерій
The article deals extensively the overall essence of the ideology of fascism, its modi-
fication into policy documents of Russian fascism through the analysis of the main
manifestations of the organizational and outreach activities of the All-Russian Fascist
Party, the theoretical writings of the founder and ideological inspirer of Russian fas-
cists K.Rodzaevsky, and their resuscitation in revanchist and extremist direction, in-
stallation of radical forms of the “Russian World” concept and modern Russian politi-
cal extremist parties. The common principles were mentioned and on the basis of this
programs of contemporary Russian fascism were built.
Keywords: fascism, Russian fascism, “Russian world”.
геополітичних потуг, утопічноідеалістичні погляди на складний спектр по
літичних симпатій до українського суспільства й ірраціональні ксенофобські
уявлення про «вороже оточення» російського народу, історична міфологія та
спроби реалізації квазідержавних проектів на теренах колишнього СРСР.
Слід зазначити, що політичному керівництву сучасної Росії вдалося сформу
вати значний прошарок населення, яке лояльно сприймає постулати концеп
ції «російського світу» у формі ірреальних ідеалізованих почуттів. «Ми маємо
справу з ментальною катастрофою – результатом міфологізації свідомості та
систематично насаджуваного невігластва», – констатується в аналітичній до
повіді Вільного історичного товариства Росії85.
5. Як свідчить історичний досвід розвитку сучасних держав, штучно сфор
мовані утопічноеталонні ідеології не мають перспектив у майбутньому. Тому
лише звільнення від догматів радикального націоналізму, формування націо
нальної ідентичності в кордонах російської держави, незважаючи на наявність
рецидивів постімперської свідомості, дасть можливість російській нації завер
шити історично об’єктивні процеси трансформації національної свідомості на
принципах пріоритетності гуманізму, інтернаціоналізму й толерантності.
85 Доклад Вольного исторического общества «Какое прошлое нужно будущему России»
[Електронний ресурс]: https://komitetgi.ru/analytics/3076/
|