Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр.
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2017
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130431 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні у 2015-2017 рр. / В.І. Ляшенко, Г.Ф. Толмачова, Г.В. Колеснікова // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 2 (33). — С. 123-144. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-130431 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1304312018-02-14T03:03:13Z Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр. Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Колєснікова, Г.В. Наукові повідомлення 2017 Article Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні у 2015-2017 рр. / В.І. Ляшенко, Г.Ф. Толмачова, Г.В. Колеснікова // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 2 (33). — С. 123-144. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130431 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення |
| spellingShingle |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Колєснікова, Г.В. Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр. Вісник економічної науки України |
| format |
Article |
| author |
Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Колєснікова, Г.В. |
| author_facet |
Ляшенко, В.І. Толмачова, Г.Ф. Колєснікова, Г.В. |
| author_sort |
Ляшенко, В.І. |
| title |
Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр. |
| title_short |
Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр. |
| title_full |
Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр. |
| title_fullStr |
Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр. |
| title_full_unstemmed |
Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні У 2015-2017 рр. |
| title_sort |
інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в україні у 2015-2017 рр. |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Наукові повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130431 |
| citation_txt |
Інституційне забезпечення дерегуляції підприємницької діяльності в Україні у 2015-2017 рр. / В.І. Ляшенко, Г.Ф. Толмачова, Г.В. Колеснікова // Вісник економічної науки України. — 2017. — № 2 (33). — С. 123-144. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT lâšenkoví ínstitucíjnezabezpečennâderegulâcíípídpriêmnicʹkoídíâlʹnostívukraíníu20152017rr AT tolmačovagf ínstitucíjnezabezpečennâderegulâcíípídpriêmnicʹkoídíâlʹnostívukraíníu20152017rr AT kolêsníkovagv ínstitucíjnezabezpečennâderegulâcíípídpriêmnicʹkoídíâlʹnostívukraíníu20152017rr |
| first_indexed |
2025-07-09T13:33:39Z |
| last_indexed |
2025-07-09T13:33:39Z |
| _version_ |
1837176479510691840 |
| fulltext |
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 123
10. Натепрова Т.Я. Бухгалтерская (финансовая)
отчетность: учеб. пособие / Т.Я. Натепрова, О.В. Тру-
бицына. – М.: Издательско-торговая корпорация
«Дашков и К°», 2011. – 292 с.
11. О бухгалтерском учете и отчетности: Закон
Республики Беларусь от 12 июля 2013 г. № 57-З //
Консультант Плюс: Беларусь [Электронный ресурс]
/ ООО «ЮрСпектр», Нац. Центр правовой информ.
Респ. Беларусь. — Минск, 2002. — Дата доступа:
24.11.2015.
12. Об информации, информатизации и защите
информации: Закон Республики Беларусь от 10 но-
ября 2008 г. № 455-З // Консультант Плюс: Беларусь
[Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац.
Центр правовой информ. Респ. Беларусь. — Минск,
2002. — Дата доступа: 24.11.2015.
13. Пахомчик Е. А. Краткий курс по бухгалтер-
ской финансовой отчетности: учеб. пособие/ Е. А. Па-
хомчик. — М.: Издательство «Окей-книга», 2008. —
124 с.
14. Ровенских В.А. Бухгалтерская (финансовая)
отчетность: Учебник для бакалавров/ В.А. Ровенских,
И.А. Слабинская. — М.: Издательско- торговая корпо-
рация «Дашков и К», 2013. — 364 с.
15. Сорокина Е.М. Бухгалтерская и финансовая
отчётность организаций: учеб. пособие / Е. М. Соро-
кина. — 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 2008. —
192 с.
16. Чернов, В.А. Бухгалтерская (финансовая) от-
четность: учеб. пособие / В.А. Чернов; под ред. М.И.
Баканова. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2008. — 127 с.
В. І. Ляшенко
д-р екон. наук,
Г. Ф. Толмачова
канд. екон. наук,
Г. В. Колєснікова
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЕГУЛЯЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ У 2015-2017 рр.
Вихід економіки України із затяжної системної
економічної кризи на траєкторію зростання зумовлює
необхідність розробки нових економічних та інститу-
ційних механізмів державного регулювання. За роки
незалежності у вітчизняній економіці сформувались
неефективні для ринку адміністративні бар’єри, що
обумовили виникнення і поширення таких негативних
явищ як тіньова економіка, рентоорієнтована пове-
дінка, бюрократія.
Основним напрямом державної політики щодо
зниження адміністративних бар’єрів виступає дерегу-
ляція економіки, що повинна включати адміністра-
тивні (боротьба з корупцією, зменшення перевірок
підприємств, впровадження електронних сервісів для
суб’єктів, електронного урядування), економічні (ви-
користання економічних методів регулювання, вдос-
коналення конкурсної системи державних закупівель)
та суспільні (формування неурядових організацій під-
приємців і споживачів для захисту їх інтересів у влад-
них структурах, посилення громадського контролю за
діями влади) заходи. Перспективи подальших дослі-
джень наукових кіл пов’язані з розробкою механізмів
дерегуляції різних видів економічної діяльності.
Дерегуляція є однією з ключових економічних ре-
форм, яка спрямована на створення сприятливого
бізнес-клімату. Вагомий вплив дерегуляція має на під-
приємницьку діяльність, стосовно якої вона розгляда-
ється з позиції зменшення негативних впливів дер-
жавного регулювання підприємницької діяльності че-
рез механізми регламентації за відповідними напря-
мами на основі усунення регуляторних бар’єрів у роз-
витку підприємництва. Покращання умов ведення
бізнесу пов’язане з необхідністю дерегуляції в різних
сферах: реєстраційній, дозвільній, наданні адміністра-
тивних послуг та ліцензуванні, системі оподаткування
та адмініструванні податків, бюджетній, здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності, у сфері контрольно-
перевірочної роботи.
На відміну від великих підприємств, що мають
доступ до ресурсів, які можуть певним чином ком-
пенсувати несприятливий бізнес-клімат, малі та се-
редні підприємства (МСП) зацікавлені у поліпшенні
регуляторного середовища та інвестиційного клімату,
оскільки в довгостроковій перспективі ці фактори
значним чином покращують шанси МСП на вижи-
вання та зростання. Однак МСП не вистачає ресурсів
та ефективного діалогу з владою; вони стикаються із
сильною конкуренцією, нестабільним регуляторним
середовищем, бюрократією. МСП потребують послуг
з підтримки ведення бізнесу.
Запроваджена реформа дерегуляції залишається
заручником вад існуючої державної регуляторної та
економічної політики. Позитивні кроки, що анонсу-
ються і здійснюються урядом, гальмуються їх вибірко-
вістю у практичній площині та характеризуються не-
здатністю системно впливати на трансформацію еко-
номіки. Підприємництво внаслідок встановлених нині
практик ведення бізнесу і регулювання підприємниць-
кої діяльності, втрачає потенціал до стрімкого зрос-
тання власних масштабів і ефективності функціону-
вання [1, с. 5].
Проблема надмірного державного регулювання,
недосконалість механізмів державної регуляторної по-
літики, високий рівень невизначеності ринкового се-
редовища, необхідність проведення дерегуляції еконо-
міки та прийняття низки першочергових заходів для
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
124 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
можливості економічного розвитку підприємницької
діяльності в Україні широко обговорюється в полі-
тичному і науковому колах та бізнес-середовищах. Не-
обхідно створити таке регуляторне поле, що з одного
боку не обтяжує бізнес, але з іншого — дозволяє забез-
печити необхідний рівень безпеки для громадян, ство-
рити рівні умови конкуренції.
«У 2016 р. вести бізнес в Україні стало дешевше,
ніж у 2015-му. Про це йдеться у всеукраїнському опи-
туванні представників малого та середнього бізнесу
"Щорічна оцінка ділового клімату" (Annual Business
Climate Assessment — ABCA). Дослідження проводив
Інститут економічних досліджень та політичних кон-
сультацій у листопаді 2016—січні 2017 рр. в рамках
Програми USAID "Лідерство в економічному вряду-
ванні". Так, українські підприємці торік витратили в
середньому 27,4 тис. грн на дотримання регуляторних
вимог. Це на 2,3 тис. грн менше від показника 2015 р.
На що підприємці витратили ці гроші? На офіційні
платежі, платежі юристам і посередникам, на експер-
тизу та оцінку, а також на хабарі й добровільні внески
("прямі витрати"). Сюди ми включили і час, який ви-
трачає підприємець на проходження регуляторної про-
цедури, — так звані "непрямі витрати". До цієї суми
входять витрати на державну реєстрацію, ліцензу-
вання, сертифікацію, санітарно-гігієнічне регулю-
вання та державний нагляд.
Серед усього, найдорожче бізнесу обходяться пе-
ревірки державними органами. Припинення морато-
рію на перевірки, який "охороняв" бізнес упродовж
2014-го — першу половину 2015 р., збільшив частку
малих та середніх підприємств (МСП), котрі відчули
на собі пильне око держави: у 2015 р. контролюючі
органи перевіряли 50% МСП, у 2016-му — вже 68%.
Загальна тривалість усіх перевірок упродовж року
зросла на один день і становила 15 днів, хоча частота
майже не змінилася.
Кількість МСП, для яких перевірки закінчилися
витратами, зросла: якщо у 2015 р. зі штрафами, неофі-
ційними платежами (тобто хабарами) або конфіскова-
ною продукцією зіштовхувалися 40% МСП, то у 2016-
му — 61%. На тлі збільшення частоти витрат значно
зменшилася сума, яку сплатило МСП під час переві-
рок: у середньому 33 тис. грн у 2015 р. і 22 тис. грн —
у 2016-му. Це насамперед пов’язано з "гомогенізацією"
витрат — платежі, про які повідомили МСП, більше
урівнялися за розмірами. Знизилися неофіційні ви-
трати.
Найбільш обтяжливими для МСП залишаються
перевірки Державною податковою службою. У 49%
випадків такі перевірки закінчуються сплатою штра-
фів, у 5% — додатково сплатою неофіційних платежів.
У 2015 р. ці показники були не набагато меншими: 43
та 4%, відповідно, тож мораторій не дуже рятував
МСП від найскладніших перевірок. У середньому, на
податкові інспекції МСП витратили 27 тис. грн, для
половини МСП витрати не перевищили 4 тис. грн.
Штрафи, які сплачують підприємці внаслідок невда-
лих перевірок, — дуже різні й часто перевищують міру
провини. Підприємці повідомляють про штрафи, на-
кладені через неуважність, помилки при заповненні
декларацій, збої в самій системі. Часто це може супро-
воджуватися зловживаннями з боку податкових ін-
спекторів. Так, серед інших проблем, пов’язаних із по-
датковим адмініструванням, високий розмір штраф-
них санкцій за помилки є третьою за важливістю
проблемою. Ті МСП, яких перевіряла ДПС, про них
повідомляють частіше. Крім того, з податковою
пов’язують і такі проблеми, як обтяжливі перевірки,
залежність від бажань податкових інспекторів, необ-
хідність домовлятися та платити хабарі.
У позитивний бік змінилася ситуація з ліцензу-
ванням: загальна вартість процедури (включно з не-
прямими витратами) у 2016 р. становила понад 13 тис.
грн проти 14,7 тис. у 2015-му. Це пов’язано зі скоро-
ченням терміну отримання ліцензії до 24 днів
(у 2015 р. — 36 днів). Але отримати ліцензію стало до-
рожче: витрати у формі прямих платежів у 2015 р. ста-
новили 6,8 тис. грн, у 2016 р. — трохи більше 7 тис.
грн. Погіршилася ситуація і з неофіційними витра-
тами: про їх сплату повідомили 17%, тоді як у
2015 р. — 13%. Ліцензували свою продукцію або по-
слуги у 2016 р. кожне третє МСП. На оформлення сер-
тифікату відповідності підприємці у 2016 р. витратили
5,3 тис. грн і 38 днів. У 2015 р. вартість процедури була
вищою й становила 6,2 тис. грн, тоді як тривалість —
коротшою — 35 днів. Такі сертифікати отримували
кожне шосте МСП. Став дешевшим і гігієнічний
висновок — 2,1 тис. грн у 2016 р. проти 2,7 тис. грн у
2015-му. Отримувало його також кожне шосте МСП.
Тривалість процедури при цьому не змінилася. Нато-
мість зареєструвати або перереєструвати бізнес у
2016 р. було довше й дорожче: у середньому підприєм-
ство мало сплатити 380 грн і витратити 6 днів, тоді як
у 2015 р. на це вистачало 241 грн та 4 дні, відповідно.
Загальна вартість процедури становила майже 2 тис.
грн (приблизно 1 тис. грн у 2015 р.). Незважаючи на
погіршення, державна реєстрація є найменш проб-
лемною сферою регулювання: про відсутність трудно-
щів тут говорять 60% МСП.
Додатково чимало видатків підприємства йде на
адміністрування та сплату податків. Так, для ведення
податкового обліку 51% МСП оплачує працю в серед-
ньому двох бухгалтерів, що мають повну зайнятість,
16% МСП — одного бухгалтера, що має часткову за-
йнятість, і 17% наймають для цього сторонніх бухгал-
терів (у середньому одна людина). Ще 20% підпри-
ємств ведуть податковий облік самостійно. Крім ро-
боти бухгалтерів, керівництво МСП змушене витра-
чати додатково 9% робочого часу на вирішення питань
щодо оподаткування. На сплату податків українські
МСП стабільно витрачають близько чверті річного до-
ходу.
Позитивні зміни в регуляторних процедурах
відображає індекс змін регуляторних процедур. Для
цього індексу МСП порівняли зміни в умовах та про-
цесах, пов’язаних із проходженням регуляторної про-
цедури у поточному році та три роки тому. З усіх сфер
регулювання позитивні оцінки переважають негативні
і не дуже відрізняються від індексу попереднього року.
Винятком є питання, пов’язані з початком користу-
вання приміщеннями, де показник у 2015 р. фіксував
погіршення ситуації у довгостроковому порівнянні й
становив -0,06, а у 2016-му, навпаки, зріс до +0,12 (за
шкалою від -1 до +1).
Найбільш позитивно МСП оцінили зміни в реєс-
траційних процедурах (+0,59). Ми пояснюємо це, в
тому числі, й можливістю реєструвати бізнес або зміни
через Інтернет. Підприємства, які здійснили реєстра-
ційну процедуру онлайн, частіше наголошували на
спрощенні. Також позитивно оцінили МСП зміни у
ситуації з державним наглядом (+0,33).
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 125
Загальний індекс змін регуляторного середовища
у 2016 р. становив +0,19 (у 2015 р. — +0,17). Індекс
залишається позитивним, однак не показує значних
покращень у державному регулюванні відносно попе-
реднього періоду. Вартість ведення бізнесу в поточ-
ному році стала нижчою, що пов’язано насамперед зі
зменшенням витрат внаслідок перевірок. Водночас за-
надто частими і обтяжливими залишаються перевірки
ДПІ, які нерідко супроводжуються карколомними
штрафами за навіть незначну провину» [58].
Формування й розвиток ринкових відносин об-
умовили необхідність прийняття та реалізації протя-
гом 1991-2017 рр. низки законодавчих і нормативних
актів, метою яких є спрощення умов господарювання,
якісне покращення бізнес-клімату в країні. Проте
влада часто і несистемно вносить зміни до норматив-
но-правових актів, покликаних поліпшити умови ве-
дення бізнесу. Але, як свідчить зарубіжний і вітчизня-
ний досвід, непродумана відміна окремих норма-
тивно-правових актів (НПА) може призвести до ви-
никнення регуляторного вакууму і хаосу в економіці.
Потрібно прораховувати, які наслідки будуть від реа-
лізації НПА, і нейтралізувати негативні впливи для
того, щоб створити якісну, осмислену регуляцію в Ук-
раїні.
Якщо держава застосовуватиме збалансований
підхід у регулюванні в різних сферах економіки і жит-
тєдіяльності, то, відповідно, будуть враховані її інте-
реси, а також інтереси підприємців, виробників, посе-
редників, громадян як споживачів певних послуг або
покупців товарів. Для цього потрібна, передусім, полі-
тична воля влади і усвідомлення необхідності вста-
новлення прозорих правил для організації і ведення
бізнесу.
Згідно із звітом Національної Ради реформ за
2016 р. дерегуляція залишилася в ТОП-5 пріоритетних
реформ, незважаючи на зміну уряду на початку 2016 р.
Уряд наблизився до повного виконання зобов’язань
перед МВФ в частині затвердження ліцензійних умов
на ведення окремих видів діяльності: наразі з 24 необ-
хідних документів вже прийнято 22 [2]. Для побудови
системи ефективного регулювання необхідно скасу-
вати зайві дозволи і ліцензії та спростити існуючі про-
цедури; зменшити частоту перевірок та кількість кон-
тролюючих органів (реформа державного нагляду); за-
побігти запровадженню нового неефективного регу-
лювання; а також здійснювати регулярний перегляд
законодавства. Окремим завданням стоїть гармоніза-
ція законодавства з законодавством ЄС, а також впро-
вадження саморегулювання бізнесу і найкращих прак-
тик Doing Business.
1. Огляд основних нормативно-правових
документів у сфері дерегуляції, що введені
в дію в 2015-2016 рр.
В умовах розробки нових заходів з дерегуляції
підприємницької діяльності та впровадження їх у
практику першочергового значення набуває оцінка ді-
євості норм законодавства, спрямованого на усунення
надмірних адміністративних обмежень бізнесу, вияв-
лення невирішених проблем у сфері дерегулювання
економіки України, а також розробка напрямів подо-
лання вказаних проблем.
Керівними документами для оцінки пропонова-
них органами влади реформ у сфері дерегуляції є:
Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020» [2];
Угода про асоціацію між Україною та ЄС [3];
Меморандум про економічну та фінансову полі-
тику між Україною та МВФ [4];
План пріоритетних дій Уряду [5];
План заходів з дерегуляції господарської діяльно-
сті [5];
План дій щодо підвищення позиції України у
рейтингу Ведення бізнесу [7] та ін.
Серед основних завдань у рамках визначених на-
прямів дерегуляції економіки нормативними докуме-
нтами на 2015—2016 рр. було виділено такі:
1) у реєстраційній системі: спрощення процедур
започаткування та припинення підприємницької дія-
льності юридичних осіб та фізичної особи — підпри-
ємця, у тому числі на окремих територіях у зоні АТО;
спрощення функціонування Державного реєстру речо-
вих прав на нерухоме майно; спрощення процедур
державної реєстрації земельних ділянок та речових
прав на нерухоме майно;
2) у сфері надання адміністративних послуг, дозві-
льній сфері та ліцензуванні: спрощення порядку на-
дання адміністративних послуг; істотне скорочення кі-
лькості видів діяльності й робіт, що вимагають одер-
жання дозволів; спрощення процедур видачі докумен-
тів дозвільного характеру; зменшення часових і гро-
шових витрат при одержанні ліцензій;
3) у контрольно-перевірочній діяльності: зменшен-
ня тиску на суб’єктів господарювання з боку контро-
люючих органів; профілактики й запобігання пору-
шень законодавства замість прямого контролю;
4) у зовнішньоекономічній діяльності: спрощення
процедур оформлення окремих товарів; спрощення
проведення банківських операцій;
5) у податковій політиці: лібералізація оподатку-
вання операцій купівлі-продажу іноземної валюти;
спрощення системи функціонування електронного ад-
міністрування; скорочення часу, необхідного для ви-
конання податкового обов’язку платниками податків
тощо.
За визначеними напрямами було прийнято знач-
ну кількість законодавчих актів, що спрямовані на лі-
бералізацію та скорочення встановлених державою ад-
міністративно-правових норм і приписів щодо еконо-
мічної діяльності, кожен з яких має певні переваги для
розвитку підприємницької діяльності та регіонального
розвитку та недоліки щодо нечіткого формулювання
положень дерегуляційних реформ, іноді неузгоджено-
сті з іншими нормативно-правовими актами, і наре-
шті, які не вирішують нагальних проблем надмірного
втручання держави у діяльність суб’єктів підприємни-
цької діяльності та надмірної централізації стосовно
регіонального розвитку [8]. Як свідчать результати
опитування «Щорічна оцінка ділового клімату в Укра-
їні: 2016» часті зміни економічного законодавства і ви-
сокий регуляторний тиск перешкоджають розвитку
приблизно кожного четвертого МСП.
В контексті продовження реалізації реформи де-
регуляції першочергового значення набуває виділення
позитивних та негативних аспектів нормативно-пра-
вових актів України, які стимулюють та стримують
розвиток суб’єктів підприємницької діяльності за на-
прямками, наведеними вище.
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
126 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
1.1. Започаткування господарської діяльності
За 2015-2016 рр. в Україні було прийнято низку
нормативно-правових актів, які спрощують умови за-
початкування господарювання та сприяють підви-
щенню оцінки України в міжнародних рейтингах. Ос-
новним з них став Закон України «Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо спро-
щення умов ведення бізнесу (дерегуляції)» (від
12.02.15 р. № 191), що набув чинності 4 травня 2015 р.
[8]. Головною метою Закону є дерегуляція господарсь-
кої діяльності, приведення законодавства в окремих
сферах у відповідність до правового поля ЄС, що дає
можливість Україні підвищити позицію у рейтингу
Doing Business. Закон, зокрема, передбачає:
скасування необхідності одержання дозвільних
документів та повноваження органів влади щодо їх ви-
дачі шляхом внесення змін до законів України, які ре-
гулюють відносини у відповідних сферах господарсь-
кої діяльності;
покращення якості надання адміністративних по-
слуг через запровадження альтернативної можливості
подачі документів до посадових осіб органів місцевого
самоврядування, адміністраторів центрів надання ад-
міністративних послуг, а також інших осіб в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України;
скорочення термінів надання адміністративних
послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та
фізичних осіб — підприємців (до 2-х днів) і т.д.
Отже, Законом спрощується процедура започат-
кування та ведення господарської діяльності, скорочу-
ються дозвільні і погоджувальні процедури, зменшу-
ється вплив державних органів на діяльність суб’єктів
господарювання, підвищується рівень захисту прав ін-
весторів, удосконалюється механізм фінансування ді-
яльності органів Державної реєстраційної служби.
Закон стосується інтересів центральних та місце-
вих органів виконавчої влади, які є органами ліцензу-
вання, та може позитивно вплинути на розвиток регі-
онів, знизити ризики вчинення корупційних правопо-
рушень, позитивно вплине на ринок праці, оскільки
Закон спрямований на розширення свободи підпри-
ємницької діяльності.
Реалізація Закону забезпечить адаптацію законо-
давства України, що регулює здійснення адміністра-
тивних процедур (надання адміністративних послуг),
пов’язаних із одержанням суб’єктами господарювання
прав на провадження певних дій щодо здійснення
господарської діяльності або видів господарської дія-
льності, до законодавства Європейського Союзу, а та-
кож базового законодавства України, що регулює від-
носини у сфері дозвільної системи.
Передбачені Законом скорочення функцій та опти-
мізація процедур державного регулювання господарської
діяльності сприятимуть створенню більш придатних умов
для ведення бізнесу в Україні та підвищенню рівня захи-
сту суб’єктів господарювання. Недоліком Закону є збі-
льшення фінансових витрат суб’єктів господарювання
на реєстрацію та отримання реєстраційних докумен-
тів, що не тільки погіршить бізнес-клімат в країні, а й
негативно позначиться на місці України у світових
рейтингах. Закон без уваги залишає проблеми,
пов’язані із припиненням бізнесу в Україні.
Законом України «Про внесення змін до Закону
«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич-
них осіб — підприємців» щодо спрощення припинення
юридичних осіб шляхом злиття, приєднання, поділу,
перетворення (реорганізації) від 07.04.15 р. № 285 [9]
суттєво спрощено проведення процедури державної
реєстрації юридичної особи в результаті злиття, при-
єднання, поділу, перетворення (реорганізації). Внесе-
ними змінами до статей 35 та 37 Закону України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб — підприємців» регулюються порядки внесення до
Єдиного державного реєстру запису про рішення за-
сновників (учасників) юридичної особи або уповнова-
женого ними органу щодо припинення юридичної
особи та проведення державної реєстрації припинення
юридичної особи в результаті злиття, приєднання, по-
ділу або перетворення з метою спрощення процедури
реєстрації.
Таким чином, Закон повинен забезпечити суттєве
спрощення процедури проведення державної реєстрації
юридичної особи в результаті перетворення юридичної
особи, що буде сприяти підвищенню соціального захисту
працюючого населення, скороченню матеріальних та
трудових витрат юридичних осіб, пов’язаних з реоргані-
зацією, запобіганню ризикам, пов’язаним з припиненням
у результаті перетворення особливо небезпечних суб’єк-
тів підприємницької діяльності вугільної, гірничодобув-
ної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопе-
реробної галузей, припинення діяльності яких потре-
бує здійснення спеціальних заходів.
Закон України «Про внесення змін до Закону Ук-
раїни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб-підприємців» від 03.09.2015 р. № 667
[10] спрощує державну реєстрацію припинення цент-
ральних органів виконавчої влади, які є засновниками
інших юридичних осіб. Законом дозволено проводити
державну реєстрацію змін до установчих документів
державних підприємств після внесення до Єдиного
державного реєстру запису про рішення засновників
юридичної особи органу щодо її припинення, прийня-
тим засновниками або уповноваженим ними органом,
що дозволяє державним підприємствам повноцінно
функціонувати, навіть під час процесу припинення за-
сновника. Таким чином, вищезазначені зміни мають
спростити процес функціонування державних підпри-
ємств, які утворені центральними органами виконавчої
влади та перебувають на стадії ліквідації. Отже, Закон
уможливлює спрощене проведення державної реєстрації
припинення центральних органів виконавчої влади, які є
учасниками (власниками) інших юридичних осіб.
Законом «Про внесення змін до Закону України
«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич-
них осіб — підприємців» та деяких інших законодавчих
актів України щодо децентралізації повноважень з
державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців та громадських формувань» № 835 від
26.11.2015 р. [11] вносяться зміни до порядку реєстра-
ції юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Документом зокрема, передбачається:
передача функцій з державної реєстрації юри-
дичних осіб та фізичних осіб — підприємців органам
місцевого самоврядування, держадміністраціям, нота-
ріусам та банкам (за органами юстиції залишається
державна реєстрація громадських формувань);
уніфікація процедур державної реєстрації юри-
дичних осіб, громадських формувань та фізичних
осіб — підприємців;
запровадження можливості подання електронних
документів для проведення всіх реєстраційних дій;
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 127
скорочення переліку документів, що подаються
для державної реєстрації (у тому числі за рахунок їх
отримання в електронній формі від державних орга-
нів);
скорочення переліку адміністративних послуг за
рахунок скасування щорічного підтвердження та що-
річної подачі фінансової звітності;
скасування паперових виписок та установчих до-
кументів та запровадження їх отримання в електрон-
ному вигляді через Портал електронних сервісів;
створення єдиного реєстру на базі Єдиного дер-
жавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб —
підприємців, Єдиного ліцензійного реєстру, Реєстру
документів дозвільного характеру, Єдиного реєстру
громадських формувань, Реєстру громадських об’єд-
нань та Єдиного реєстру підприємств, щодо яких по-
рушено провадження у справі про банкрутство;
запровадження відповідальності суб’єктів дер-
жавної реєстрації за порушення у сфері державної ре-
єстрації (тимчасове блокування та анулювання до-
ступу до реєстру; скасування акредитації банку як
суб’єкта державної реєстрації).
Незважаючи на переваги, можна побачити і певні
недоліки. Відносно того, що реєструвати юридичних
осіб та фізичних осіб — підприємців зможуть органи
місцевого самоврядування, нотаріуси та акредитовані
суб’єкти, можна аргументувати, що відповідно до час-
тини 3 статті 5 Закону, акредитовані суб’єкти можуть
здійснювати повноваження з прийняття та видачі до-
кументів у сфері державної реєстрації на підставі до-
говору з іншим суб’єктом державної реєстрації та/або
нотаріусом. Але закон не визначає правовий статус ак-
редитованих суб’єктів, не передбачає, на підставі
якого договору їм будуть передаватися повноваження,
а також не прописує права, обов’язки та відповідаль-
ність сторін. Загалом, Закон значно зменшує кількість
документів та процедурних дій, що вимагаються для
отримання адміністративних послуг, сприяє доступності
та зручності для суб’єктів звернень.
Законом України «Про внесення змін до Закону
України «Про тимчасові заходи на період проведення
антитерористичної операції» від 17.05.2016 р. № 1365
[12] спрощено проведення реєстраційних дій на окре-
мих територіях. Проблеми, які обумовили необхідність
введення змін пов’язані із неможливістю органів міс-
цевого самоврядування та підприємств Луганської і
Донецької області на підконтрольній Україні території
нормально проводити свою діяльність через дію поло-
жень Закону України «Про тимчасові заходи на період
проведення антитерористичної операції», відповідно
яким на території проведення антитерористичної опе-
рації, серед іншого, було заборонено зміну керівни-
цтва юридичної особи та складу її засновників. Також
слід зазначити, що відповідно до ст. 6,7 Закону Укра-
їни «Про тимчасові заходи на період проведення ан-
титерористичної операції» суб’єкти господарювання
звільнено від орендної плати за користування земель-
ними ділянками державної та комунальної власності,
скасовано орендну плату за користування державним
та комунальним майном, що ускладнювало виконання
місцевих бюджетів на території підконтрольній укра-
їнській владі. Введення зазначених змін дозволить роз-
блокувати функціонування органів місцевого самовряду-
вання та за рахунок сплати відповідних податків — на-
повнити місцеві бюджети в населених пунктах Лугансь-
кої та Донецької області на підконтрольних українській
владі територіях.
Закон України «Про внесення змін до деяких за-
конодавчих актів України щодо скасування обов’язко-
вості державної реєстрації іноземних інвестицій» від
31.05.2016 р. № 1390 [13] створює більш сприятливі
умови для залучення інвестицій шляхом спрощення
порядку їх залучення. Для цього відміняється держав-
на реєстрація іноземних інвестицій, а запроваджується
заявницький принцип їх державного обліку. Інформа-
ція щодо наявності у суб’єкта господарювання іно-
земних інвестицій фіксується статутними докумен-
тами, вноситься до Єдиного державного реєстру юри-
дичних осіб і фізичних осіб — підприємців та є загаль-
нодоступною. У зв’язку і з цим процедура реєстрації
іноземних інвестицій не мала інформаційного сенсу.
Проте на практиці, можуть виникати певні проблеми.
Наприклад, для приватних інвесторів, яким ст. 9 За-
кону України «Про імміграцію» гарантувала права в
зв’язку із здійсненням інвестиції — після скасування
реєстрації та анулювання реєстрацій будь-який інвес-
тор після виходу з інвестицій (при неможливості за-
брати гроші в зв’язку з обмеженнями НБУ) опиниться
поза увагою інвестиційного законодавства, і відпо-
відно, будуть відсутні гарантії повернення грошей.
Отже, Законом скасовано обов’язкову реєстрацію іно-
земних інвестицій, яка створювала бар’єри для бізнесу
та робила можливими прояви корупції при їх державній
реєстрації та введення окремих кодифікаційних змін до
чинного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про
надання послуг у сфері державної реєстрації юридич-
них осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань у скорочені строки» від 25 грудня 2015 р.
№ 1133 [14] закріплено умови надання процедур в ско-
рочені строки. Документом встановлено розмір плати
за проведення державної реєстрації змін до відомостей
про юридичну особу, що містяться в Єдиному держа-
вному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — під-
приємців та громадських формувань, крім внесення
змін до інформації про здійснення зв’язку з юридич-
ною особою; змін до відомостей про прізвище, ім’я,
по батькові або місцезнаходження фізичної особи —
підприємця: протягом шести годин після надходження
документів, поданих для державної реєстрації, крім
вихідних та святкових днів,— у подвійному розмірі ад-
міністративного збору за відповідну реєстрацію; про-
тягом двох годин після надходження документів, пода-
них для державної реєстрації, крім вихідних та святко-
вих днів, — у п’ятикратному розмірі адміністративного
збору за відповідну реєстрацію. Оскільки раніше «при-
скорення» процедури отримання послуг здійснювалося
тіньовим шляхом, введення в дію Постанови з офіційно
закріпленою платою, має зменшити прояви корупції в ре-
єстраційних органах та скоротити витрати часу для
суб’єктів.
Наказом Міністерства юстиції України «Про за-
твердження Порядку державної реєстрації юридичних
осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських фор-
мувань, що не мають статусу юридичної особи» від
09.02.2016 р. № 359/5 (набув чинності 23.02.2016 р.)
[15] затверджено Порядок державної реєстрації юри-
дичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громад-
ських формувань, що не мають статусу юридичної
особи.
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
128 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Вказаним Наказом зокрема, передбачено:
можливість звернення з заявою та документами
для державної реєстрації у паперовій або електронній
формі до будь-якого суб’єкта державної реєстрації або
нотаріуса в межах країни;
можливість заповнення заяви про державну ре-
єстрацію уповноваженою особою суб’єкта державної
реєстрації або нотаріусом (за бажанням заявника);
встановлено порядок прийому документів для
державної реєстрації центрами надання адміністра-
тивних послуг, акредитованими суб’єктами, що здійс-
нюють повноваження виключно в частині забезпе-
чення прийняття та видачі документів під час держав-
ної реєстрації та ін.
Таким чином, Міністерство юстиції передає свої
функції нотаріусам, комунальним і державним підприєм-
ствам, державним адміністраціям та органам місцевого
самоврядування. Передбачено також, що банки зможуть
приймати документи, необхідні для реєстраційних дій.
Реєстрація проводиться незалежно від місцезнахо-
дження юридичної особи або місця проживання фі-
зичної особи - підприємця.
Зазначений Наказ було прийнято у зв’язку з вне-
сенням значних змін до Закону України «Про дер-
жавну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб —
підприємців та громадських формувань» від 15 травня
2003 р. № 755-IV. Крім того, Наказом Міністерства
юстиції України «Про затвердження форм заяв у сфері
державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб —
підприємців та громадських формувань» від 06.01.16 р.
№ 15/5 [16] було затверджено нові форми заяв у сфері
державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб —
підприємців та громадських формувань.
1.2. Реєстрація власності
Закон України «Про внесення змін до деяких за-
конодавчих актів України щодо визначення кінцевих
вигодонабувачів юридичних осіб та громадських дія-
чів» від 14.10.2014 р. № 1701 [17] встановлює механізм
розв’язання проблеми виявлення фізичної особи —
кінцевого вигодоодержувача юридичних осіб. У ре-
зультаті Державний реєстр речових прав на нерухоме
майно став відкритим і загальнодоступним, а з 6 жов-
тня 2015 р. відкриті й електронні реєстри. Закон значно
ускладнює можливість легалізації доходів, отриманих
злочинним шляхом, оскільки всі юридичні особи приват-
ного права зобов’язані вказувати кінцевого вигодоодер-
жувача — фізичну особу при реєстрації, зміні власності
юридичної особи, а також при відкритті рахунків в фі-
нансових установах. Крім того, запровадження віль-
ного доступу до Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно для органів державної влади та орга-
нів місцевого самоврядування, а також фізичних та
юридичних осіб значно підвищує якість адміністра-
тивних послуг.
Закон «Про внесення змін до деяких законодав-
чих актів України щодо уточнення повноважень нота-
ріусів та особливостей реєстрації похідних прав на зе-
мельні ділянки сільськогосподарського призначення»
від 05.03.15 р. № 247 [18] значно прискорив і спростив
порядок держреєстрації прав оренди землі сільського-
сподарського призначення, а також забезпечив доступ
нотаріусів до відомостей на електронних (цифрових)
носіях Державного земельного кадастру. Введені до за-
конодавства зміни сприятимуть більш ефективному ви-
користанню земель сільськогосподарського призначення
суб’єктами господарювання, і як наслідок додатковим
надходженням до Державного бюджету та місцевих бю-
джетів.
Закон України «Про внесення змін до деяких за-
конодавчих актів України щодо посилення прозорості
у сфері відносин власності з метою запобігання кору-
пції» від 14.07.2015 р. № 597 [19] створює правові
умови для запобігання корупції, забезпечення відкри-
тості та прозорості правовідносин у суспільстві, збіль-
шення контролю громадськості над владою та спро-
щення доступу до інформації. Зміни до Закону Укра-
їни «Про державну реєстрацію речових прав на неру-
хоме майно та їх обтяжень» (ст. 28) встановлюють, що
для фізичних та юридичних осіб інформація з дер-
жавного реєстру прав надається не тільки за об’єктом
нерухомого майна, як це передбачено у попередній ре-
дакції закону, але, й за суб’єктом права. При цьому, у
випадку запиту за суб’єктом прав — інформація про
об’єкти нерухомого майна надаватиметься з певними
обмеженнями. Так, з метою уникнення розкриття
персональної інформації про місце проживання осо-
би, що часто збігається з адресою нерухомого майна у
власності, а також з метою попередження протиправ-
них зазіхань на власність особи, передбачається роз-
кривати відомості щодо назви області, міста, району,
на території яких розташований об'єкт нерухомого
майна. Такий підхід дозволить, з одного боку, вико-
нати цілі та завдання закону, а з іншого, — не нашко-
дити суб’єктам власності на нерухоме майно відкрит-
тям інформації про їх права на нерухоме майно. Також
законом передбачаються зміни до Закону України
«Про державний земельний кадастр України», якими
встановлюється, що відомості Державного земельного
кадастру є відкритою інформацією.
Таким чином, надання громадськості доступу до
вищеназваних реєстрів та кадастрової карти, має спри-
яти публічному контролю за сплатою податків чиновни-
ками, які є власниками відповідного майна, земельних
ділянок та транспортних засобів, на рівні з іншими гро-
мадянами, а також певною мірою підвищить рівень до-
віри до влади у суспільстві. Також, відкриття цієї ін-
формації сприятиме відкритості і прозорості органів
місцевого самоврядування та виконавчої влади, які
мають повноваження щодо розпорядження землями
державної та комунальної форми власності, нерухо-
мим майном та транспортними засобами. Крім того,
відкриття доступу до інформації є важливим дерегуля-
ційним кроком назустріч фізичним та юридичним особам,
адже має зменшити витрати часу та коштів на отримання
необхідних даних.
Закон України «Про внесення змін до Закону Ук-
раїни «Про державну реєстрацію речових прав на не-
рухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законо-
давчих актів України щодо децентралізації повнова-
жень з державної реєстрації речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 р. № 834 [20]
спрямовано на децентралізацію процедури реєстрації
речових прав та врегулювання процедурних питань.
Поряд зі зміною суб’єктів, уповноважених на прове-
дення державної реєстрації прав, також запроваджу-
ється контроль за проведенням реєстрації з боку Мі-
ністерства юстиції України та його територіальних ор-
ганів. Серед прийнятих нововведень: 1) запроваджено
можливість оскарження рішень дій та бездіяльності
органів державної реєстрації прав в адміністративному
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 129
порядку; 2) розширено суб'єктний склад осіб, які на-
ділені повноваженням проводити державну реєстра-
цію прав.
Встановлено, що інформація, наявна в Держав-
ному реєстрі прав, є відкритою. Документи, що вида-
ються за результатом розгляду заяв у сфері державної
реєстрації прав, заявник може отримувати як в елек-
тронному, так і в паперовому вигляді. При цьому до-
кументи, отриманні в електронній і паперовій формі,
мають однакову юридичну силу. Таке нововведення
спрощує використання інформації з Державного реєстру,
зменшується час очікування у чергах для тих категорій
населення, які не мають змоги отримати електронну ін-
формацію.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про
внесення змін та визнання такими, що втратили чин-
ність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»
від 23 серпня 2016 р. № 553 [21] внесено зміни до пе-
реліку документів, необхідних для державної реєстра-
ції прав на нерухоме майно. Реалізація постанови ска-
сує необхідність подання документів, що перебувають
у володінні державних органів, при реєстрації речових
прав на нерухоме майно. В цілому положення Поста-
нови направлені на спрощення процесу державної реєст-
рації прав на нерухоме майно шляхом скорочення пере-
ліку документів, які необхідно подавати суб'єкту, вве-
дення електронних форм заяв, що має зменшити витрати
часу суб'єктів та їх контакт з посадовими особами реєс-
траційних органів (що в свою чергу має знизити коруп-
ційні ризики).
Законом України «Про внесення змін в деякі за-
конодавчі акти України стосовно вдосконалення дер-
жавної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту
прав власності» від 06.10.2016 р. № 1666 [22] вносяться
зміни до низки нормативних актів, якими передбача-
ється забезпечення захисту прав власності, економіч-
них інтересів громадян та інвесторів, а також змен-
шення ризиків незаконного заволодіння майном. Се-
ред нововведень Закону можна відзначити: 1) пові-
домлення всіх власників юридичної особи про отри-
мання державним реєстратором заяви про внесення
змін до реєстрів. Таким чином, власнику надається
можливість зупинити реєстраційні дії; надаються права
Міністерству юстиції України та його територіальним
органам за результатами розгляду скарги направити по-
дання про анулювання свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комі-
сії нотаріату при Міністерстві юстиції України. Реаліза-
ція Закону сприятиме запровадженню європейських ста-
ндартів захисту прав власності, економічних інтересів
громадян та інвесторів.
1.3. Адміністративні послуги, дозвільна система
та ліцензування
Законом України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо розширення повно-
важень органів місцевого самоврядування та оптимі-
зації надання адміністративних послуг» від 10 грудня
2015 р. № 888 [23] внесено ряд змін до деяких законо-
давчих актів України, спрямованих на розширення
повноважень органів місцевого самоврядування та оп-
тимізацію надання адміністративних послуг. Законом
передбачається віднести до повноважень органів міс-
цевого самоврядування та місцевих державних адміні-
страцій надання адміністративних послуг, що мають
найбільший попит серед жителів територіальних гро-
мад. Зокрема, органам місцевого самоврядування (ви-
конавчому органу сільської, селищної або міської
ради, сільському голові (у випадку, коли відповідно до
закону виконавчий орган сільської ради не утворено)
пропонується надати повноваження щодо реєстрації
місця проживання та зняття з реєстрації місця прожи-
вання особи, ведення відповідного реєстру територіа-
льної громади, що в результаті позбавить жителів не-
обхідності збирати відповідні довідки про склад сім’ї
та проживання, що необхідні при наданні соціальних
та інших послуг.
Законом також передбачається спростити проце-
дуру отримання інформації з Державного земельного
кадастру. Крім того, законом з метою оперативної ре-
єстрації місця проживання громадянина перегляда-
ються окремі процедури реєстрації місця проживання.
Таким чином, даним законом внесено ряд змін до законів
в сфері надання адміністративних послуг, що направлені
на її децентралізацію та розширення повноважень місь-
ких та селищних рад щодо надання адміністративних по-
слуг в сферах реєстрації міст проживання та сфері земе-
льних відносин. Аналізований акт також дає законні
підстави для надання адміністративних послуг в сфері зе-
мельних відносин в електронній формі. Проте, через не-
достатню кваліфікацію відповідних працівників місце-
вих органів виконавчої влади та можливі недоліки у
технічному забезпеченні існує ризик виникнення
складностей в процесі надання адміністративних по-
слуг.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про вне-
сення змін до Примірного положення про центр на-
дання адміністративних послуг» від 31.08.2016 р.
№ 565 [24] і Постанова Кабінету Міністрів України
«Про внесення змін до Примірного регламенту центру
надання адміністративних послуг» від 22.09.2016 р.
№ 652 [25] сприяють підвищенню вимог до якості обслу-
говування населення в центрах надання адміністративних
послуг шляхом внесення змін до примірного положення
про центр надання адміністративних послуг та його рег-
ламенту.
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі пи-
тання надання відомостей з Єдиного державного ре-
єстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та
громадських формувань» від 8 вересня 2016 р. № 593
[26] і Постанова Кабінету Міністрів України «Про вне-
сення змін до постанови Кабінету Міністрів України
від 8 вересня 2016 р. № 593» від 18 травня 2017 р.
№ 339 [27] надають можливість суб’єктам господарю-
вання отримувати відомості з Єдиного державного ре-
єстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань статистичного та аналітичного
характеру у формі прикладного програмного інтерфейсу
з використанням сервісної послуги. Реалізація положень
Постанов стане черговим кроком у боротьбі з корупцією,
яка є необхідною для підтримки економічної стабільно-
сті, захисту прав людини та протидії організованій зло-
чинності, та сприятиме розвитку електронних сервісів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про
внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів
України та визнання такою, що втратила чинність, по-
станови Кабінету Міністрів України від 25 серпня
2004 р. № 1094» від 22.09.2016 р. № 668 [28] усунено
розбіжності у нормативно-правових актах щодо по-
рядку розроблення, погодження та затвердження до-
кументації із землеустрою. Дія Постанови має спрос-
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
130 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
тити процедуру оформлення та зменшити витрати часу
для юридичних та фізичних осіб за рахунок спрощення
процедури оформлення документації завдяки її уніфіка-
ції та чіткому переліку суб’єктів на яких розповсюджу-
ється дія законодавства в даній сфері. Крім того, у
зв’язку зменшення контакту з державними органами,
мають зменшитися і корупційні ризики.
Законом України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо дерегуляції в агро-
промисловому комплексі» від 08.12.2015 р. № 867 (на-
був чинності 01.01.2016 р.) [29] скасовується або обме-
жується дія деяких дозвільних процедур та вимог у
здійсненні господарської діяльності сільськогосподар-
ських підприємств. У процесі написання законопро-
екту автори провели комплексний аналіз дозвільних та
інших обов’язкових процедур в агропромисловому
комплексі (АПК). Так, у рамках розробки Єдиної ком-
плексної стратегії розвитку АПК до 2020 року на сайті
Міністерства аграрної політики та продовольства Ук-
раїни був розміщений перелік усіх дозвільних проце-
дур в АПК для громадського обговорення. Було про-
аналізовано 110 дозвільних та інших обов’язкових
процедур в АПК. В результаті аналізу 72 процедури
було визначено такими, що не варто скасовувати чи
обмежувати їх дію, 16 — такими, що врегульовані ін-
шими законами. Всього Законом скасована та/або об-
межена дія 22 дозвільних процедур та вимог щодо здійс-
нення господарської діяльності.
Ліцензування господарської діяльності є одним з
видів державного регулювання (обмеження) підпри-
ємництва і є важливою частиною системи адміністру-
вання господарської діяльності та показником легкості
ведення вітчизняного бізнесу. Майже шістнадцятиріч-
ний досвід застосування Закону України «Про ліцен-
зування певних видів господарської діяльності» від
01.06.2000 р. № 1775 [30] висвітлив необхідність пода-
льшого систематизування порядку ліцензування видів
господарської діяльності, максимального спрощення
всіх етапів і процедур отримання ліцензій, уникання
необґрунтованого обтяження чи зайвих для суб’єктів
господарювання адміністративних процедур, впрова-
дження інформаційних технологій, а також законо-
давчого встановлення єдиних державних принципів
ліцензування видів господарської діяльності.
Законом України «Про ліцензування видів госпо-
дарської діяльності» від 02.03.15 р. № 222 [31] скоро-
чено перелік видів діяльності, які підлягають ліцензу-
ванню. Закон передбачає, зокрема наступне:
скорочення кількості видів господарської діяль-
ності (з 57 до 40), що підлягають ліцензуванню;
спрощення видачі ліцензій, контроль у сфері лі-
цензування та застосування заходів впливу та санкцій,
нагляд за органами ліцензування та інформаційне за-
безпечення державного управління в цій сфері;
встановлення безстроковості дії ліцензії для всіх
видів господарської діяльності, що ліцензуються в по-
рядку, встановлюваному законом, та оплаті її видачі
на безстроковий термін у сумі одної мінімальної зар-
плати;
надана можливість подання документів до органу
ліцензування і отримання від нього документів в
електронному вигляді;
уточнення відповідальності посадових осіб орга-
нів влади за порушення законодавства у сфері ліцен-
зування.
Таким чином, Закон регулює суспільні відносини
у сфері ліцензування видів господарської діяльності,
визначає виключний перелік видів господарської дія-
льності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уні-
фікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль
у сфері ліцензування, відповідальність за порушення
законодавства у сфері ліцензування видів господарсь-
кої діяльності. Дія Закону направлена на уніфікацію та
вдосконалення процедур отримання ліцензій суб'єктами
підприємництва, скорочення кількості ліцензованих видів
діяльності, посилення відповідальності за порушення у
сфері ліцензування, що повинно сприяти прискоренню
розвитку вітчизняного бізнесу через зменшення пря-
мих і непрямих втрат як підприємців, так і держави.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі
питання ліцензування будівництва об’єктів IV і V ка-
тегорій складності» від 30 березня 2016 р. № 256 [32]
затверджено Ліцензійні умови та Перелік видів робіт
провадження господарської діяльності з будівництва
об’єктів IV і V категорій складності. Порівняно з по-
передніми Ліцензійними умовами (наказ Міністерства
економічного розвитку та будівництва України «Про
затвердження Ліцензійних умов провадження госпо-
дарської діяльності у будівництві, пов'язаної із ство-
ренням об'єктів архітектури» від 27.01.2009 р. № 47),
новий документ втричі зменшив кількість робіт у сфері
будівництва, які підлягають ліцензуванню. Нові Ліцен-
зійні умови спрощують ведення господарської діяль-
ності для проектантів, забудовників, що будують не-
складні об’єкти та для надавачів інжинірингових по-
слуг.
Законом України «Про внесення змін до Закону
України «Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алко-
гольних напоїв та тютюнових виробів» щодо оптової
торгівлі алкогольними напоями, виготовленими з вла-
сного (непридбаного) виноматеріалу» від 20.09.2016 р.
№ 1534 [33] скасовано необхідність отримання ліцензії
для деяких груп виробників плодово-ягідних вин та
медових напоїв. Закон створює сприятливе законодавче
поле, яке сприятиме започаткуванню діяльності на ринку
нових підприємств з невеликими обсягами виробництва
терруарних вин (вина місцевості), плодово-ягідних вин
та унікальних медових напоїв з власної (не придбаної)
сировини. Закон передбачає ряд змін до статей 3 та 15
Закону України «Про державне регулювання виробни-
цтва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за якими
суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на
виробництво алкогольних напоїв (вин виноградних,
вин плодово-ягідних або напоїв медових) та виробляє
їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних або
медових) виключно власного виробництва (не придба-
них), має право здійснювати оптову торгівлю зазначе-
ними алкогольними напоями без отримання окремої
ліцензії на таку оптову торгівлю.
Крім переваг, в Законі є й певні недоліки, які по-
лягають у відсутності компенсаторних механізмів для
нейтралізації ризиків виробництва й продажу неякіс-
них напоїв. Скасування ліцензії може призвести до
збільшення кількості фальсифікованого алкоголю
(«медових напоїв»), оскільки виробництво даних това-
рів не регламентується законодавством, а скасування
ліцензії може суттєво зменшити контроль за якістю
продукції. Згідно з прийнятими змінами, звільнені від
сплати 500 тис. грн і отримання ліцензії на оптову
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 131
торгівлю лише ті підприємства, які мають потужності
з переробки винограду і, відповідно до Закону, можуть
закуповувати виноград у інших господарств, але не ма-
ють права придбати вже готовий виноматеріал. З
огляду на існуючий поділ, підприємство (у структурі
якого є і вторинне, і первинне виноробства) має ви-
биратиме: або скористатися правом не платити за лі-
цензію, але при цьому йому необхідно об'єднати два
технологічних процеси в один і працювати за загаль-
ною системою оподаткування як виробник алкоголю,
або залишатися на спрощеній системі, але платити
500 тис. грн за ліцензію на оптову торгівлю.
1.4. Процедури державного нагляду (контролю)
за регулюванням господарської діяльності
На законодавчому рівні створено умови для оп-
тимізації роботи контрольно-наглядових органів, лібе-
ралізації державного нагляду. Зокрема, передбачено:
створення Інтегрованої автоматизованої системи дер-
жавного нагляду (контролю) з інформацією про всі за-
ходи державного нагляду (контролю); розміщення
на офіційних веб-сайтах органів державного нагляду
(контролю) нормативно-правових актів, дотримання
яких перевіряється під час здійснення заходів конт-
ролю; встановлення єдиного порядку накладення ад-
міністративно-господарських санкцій, які застосову-
ються органами державного нагляду (контролю) за
фактами встановлених порушень та інше [34].
У 2016 р. перевірки регулювалися Законом Укра-
їни «Про внесення змін до Податкового кодексу Ук-
раїни та деяких законодавчих актів України щодо по-
даткової реформи» від 28.12.2014 р. № 71 [35], відпо-
відно до якого впродовж 2016 р. контролюючі органи
могли перевіряти підприємства, фізичних осіб-підпри-
ємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній
календарний рік лише з дозволу Кабміну, за заявкою
суб’єкта господарювання щодо його перевірки або
згідно з рішенням Кримінального процесуального ко-
дексу України.
З метою комплексного врегулювання питань під-
вищення ефективності існуючої в Україні системи
контролю за економічними концентраціями був роз-
роблений і прийнятий Закон України «Про внесення
змін до Закону України «Про захист економічної кон-
куренції» щодо підвищення ефективності системи
контролю за економічними концентраціями» від
26.01.2016 р. № 935 [36]. Законом передбачається, зо-
крема:
1) підвищити порогові показники, за переви-
щення яких необхідним є отримання дозволу на кон-
центрацію;
2) вивести зі сфери попереднього контролю ви-
падки концентрації за участі іноземних суб’єктів гос-
подарювання, які очевидно не можуть вплинути на
стан конкуренції на товарних ринках;
3) запровадити більш гнучкі, швидкі та спрощені
процедури отримання попереднього дозволу на кон-
центрації.
Змінені Законом порогові значення та процедури
відповідають потребам сьогодення в частині забезпе-
чення ефективного балансу між необхідністю здійс-
нення попереднього контролю за економічними кон-
центраціями з метою запобігання обмеженню конку-
ренції та монополізації товарних ринків та тими ви-
тратами і адміністративними обмеженнями, які ство-
рює для бізнесу така процедура попереднього конт-
ролю. Отже, Закон створює умови для зменшення неви-
правданого адміністративного тиску на суб’єктів госпо-
дарювання, сприятиме покращенню входження інвесто-
рів на українські ринки.
Закон України «Про тимчасові особливості здій-
снення заходів державного нагляду (контролю) у сфері
господарської діяльності» від 03.11.2016 р. № 1728 [37]
націлений на забезпечення балансу між стимулюван-
ням розвитку малого та середнього підприємництва в
Україні та виконанням конституційних прав громадян.
Законом забезпечується новий механізм введення об-
межень на дії контролюючих органів, який гарантує
надання державного захисту в випадку порушення
конституційних прав громадян.
З 2014 р. по 30 червня 2015 р. в Україні діяв мо-
раторій на проведення перевірок підприємців контро-
люючими органами. Досвід наявності в Україні мора-
торію на перевірки доводить, що обмеження діяльно-
сті контролюючих органів є ефективним механізмом
для спрощення адміністрування та зменшення наван-
таження на малий та середній бізнес. Мораторій на
перевірки дозволив виявити неефективні механізми
системи державного контролю (нагляду) та розпочати
її реформування. Разом із тим радикальне обмеження
перевірок мало негативні наслідки як для суспільства,
так і для держави.
До 31 грудня 2017 р. позапланові заходи держав-
ного нагляду (контролю) здійснюються:
1) за письмовою заявою суб’єкта господарювання
до відповідного органу державного нагляду (конт-
ролю) про здійснення заходу державного нагляду (ко-
нтролю) за його бажанням;
2) за рішенням суду;
3) у разі настання аварії, смерті потерпілого вна-
слідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяль-
ністю суб’єкта господарювання.
4) на підставі обґрунтованого звернення фізичної
особи про порушення суб’єктом господарювання її за-
конних прав. Такі перевірки проводяться органом дер-
жавного нагляду за погодженням Державної регулято-
рної служби.
Таким чином, Законом передбачається впрова-
дження законодавчих змін щодо обмежень проведення
перевірок, які будуть гарантувати громадянам можли-
вість для захисту своїх прав у разі їх порушення; містити
виключення для органів контролю, які суттєво не впли-
вають на бізнес-клімат; відповідати вимогам ЄС та не
містити ризику для експортерів; створювати можливості
для громадського контролю; надавати можливості для
оперативного реагування на порушення законодав-
ства; спонукати Уряд до більш швидкого реформу-
вання системи державного контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про за-
твердження Порядку проведення спеціально уповно-
важеним органом з питань ліцензування планових та
позапланових перевірок додержання органами ліцен-
зування вимог законодавства у сфері ліцензування» від
16 березня 2016 р. № 182 [38] визначено процедуру
проведення Державною регуляторною службою як
спеціально уповноваженим органом з питань ліцензу-
вання перевірок додержання органами ліцензування
вимог законодавства у сфері ліцензування. Порядком
уточнюються особливості проведення планових і по-
запланових перевірок, передбачаються вимоги щодо
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
132 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
підготовки документів, необхідних для проведення пе-
ревірки та оформлення її результатів (наказ про про-
ведення перевірки, посвідчення на проведення пере-
вірки, акт перевірки), перелік питань, що вивчаються
під час проведення перевірки, тощо. Таким чином, дія
Постанови сприятиме встановленню процедури здійс-
нення державного нагляду за додержанням органами лі-
цензування вимог законодавства у відповідній сфері.
1.5. Процедури податкового регулювання госпо-
дарської діяльності та подання звітності
Закон України «Про внесення змін до статті 69
Податкового кодексу України щодо спрощення умов
ведення бізнесу» від 21.04.15 р. № 344 [39] запроваджує
принцип мовчазної згоди у сфері оподаткування.
Зміни до Податкового кодексу України дозволяють
підприємцям простіше ставати на облік в податковій.
Контролюючі органи, отримавши від банку повідом-
лення про відкриття рахунку, повинні або взяти плат-
ника податків на облік, або протягом доби опубліку-
вати на офіційному сайті обґрунтовану відмову. Закон
дозволить спростити порядок взяття рахунків платників
податків на облік контролюючими органами у зв’язку із
запровадженням принципу мовчазної згоди у сфері опо-
даткування, що, в свою чергу, значно спростить ведення
бізнесу для підприємців.
Закон України «Про внесення змін до Податко-
вого кодексу України щодо удосконалення адміністру-
вання податку на додану вартість» від 16.07.2015 р.
№ 643 [40] спрямований на удосконалення функціо-
нування системи електронного адміністрування по-
датку на додану вартість, яка з 1 лютого поточного
року запроваджена у тестовому режимі, а з 1 липня —
на постійній основі. Законом передбачається, зокрема:
1) надання права платнику податку протягом
365 календарних днів з дати складання податкової на-
кладної на включення до податкового кредиту суми
податку на додану вартість на підставі отриманих по-
даткових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєс-
трі податкових накладних;
2) скасування необхідності проведення перера-
хунку частки використання необоротних активів, при-
дбаних після 01.07.2015 р., в оподатковуваних опера-
ціях за підсумками одного, двох і трьох календарних
років їх використання;
3) врегулювання питання акумулювання коштів
на спеціальних рахунках сільськогосподарських (далі —
с/г) підприємств і т.д.
Отже, Закон містить низку позитивних змін сто-
совно складання податкових накладних та ведення об-
ліку ПДВ. Відповідно до норм внесених Законом, гра-
ничний термін реєстрації податкових накладних /
розрахунків коригування з 1 жовтня 2015 р. становить
15 календарних днів, наступних за датою їх складання.
З цього ж часу діятимуть і штрафи за порушення тер-
мінів реєстрації. Вказана відповідальність настає
згідно до змін, внесених наведеним вище Законом.
Розмір штрафних санкцій розраховується у відсотках
від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових наклад-
них / розрахунки коригування, і залежить від кількості
днів прострочення. Зазначені нововведення поясню-
ються закінченням пробного періоду застосування
Системи електронного адміністрування ПДВ призво-
дять до збільшення адміністративного навантаження
на бізнес через скорочення терміну реєстрації подат-
кових накладних в ЄРПН, збільшення ймовірності
сплати штрафних санкцій в разі порушення нової
норми.
Таким чином, Закон частково вирішує існуючі
проблеми функціонування системи електронного адміні-
стрування податку на додану вартість та сприяє змен-
шенню витрат часу на ведення податкового обліку. Ра-
зом з тим, система функціонування НПА містить ряд
недоліків, які можуть призвести до збільшення фінан-
сової відповідальності платників за порушення норм
податкового законодавства.
Проведений аналіз нормативно-правових актів
щодо дерегуляції підприємницької діяльності в 2015-
2016 рр. виявив позитивні тенденції у цьому напрямі
та ряд недоліків, які погіршують підприємницький та
інвестиційний клімат держави. З огляду на вирішення
проблем щодо дерегуляції, можна зробити висновок,
що зміни до нормативно-правових актів України були
спрямовані на часткове вирішення лише деяких проб-
лем, проте значна кількість питань у сфері дерегуляції,
які стримують діяльність суб’єктів підприємницької
діяльності в Україні, залишилась невирішеною. Зали-
шаються кількісні переваги законодавчого забезпе-
чення політики дерегулювання, однак якість цих нор-
мативних документів не завжди відповідає вимогам.
Для вирішення проблем дерегуляції необхідним
є: інвентаризація нормативних актів, їх систематизація
та пріоритизація для перегляду, удосконалення інсти-
туційних фільтрів для прийняття нових регуляцій, що
ускладнюють ведення бізнесу; внесення законодавчих
змін, забезпечення реалізації політики прозорості та
залучення громадськості до контролю якості роботи
органів державної влади; розробка методичного забез-
печення оцінювання якості нормативно-правових ак-
тів у сфері дерегулювання економіки тощо.
Врегулювання законодавчих протиріч у сфері де-
регуляції дасть змогу підвищити ефективність рефор-
ми дерегуляції та ліквідувати бар’єри у підприємниць-
кій діяльності відносно сфери законодавства. Надалі
потрібний постійний контроль та аналіз нових норма-
тивних актів. Для цілей регуляторної політики законо-
давство не повинно оцінюватися статично, аналізуючи
його тільки в якийсь конкретний момент часу. По-
трібно оцінювати його в динаміці змін, аналізуючи
причини появи тієї чи іншої регуляції, оцінюючи її
ефективність.
2. Загальні тенденції реалізації реформи
з дерегуляції у 2015-2017 рр.
Умови для здійснення підприємницької діяльно-
сті в Україні не відрізнялися особливими перевагами
від інших європейських країн. Крім того, розрив еко-
номічних відносин з Російською Федерацією, тимча-
сова анексія кримського півострову та військові дії на
сході країни значно ускладнили ситуацію та виступили
своєрідним каталізатором соціальних і політичних
конфліктів, загостривши довгострокові економічні
проблеми. За даними Державної служби статистики
значно зріс та лишається високим рівень безробіття
(9,2% населення віком 15-70 років в середньому за
дев’ять місяців 2016 р.), експорт товарів та послуг про-
довжує демонструвати негативну динаміку — за ре-
зультатами 11 місяців 2016 р. скорочення становить
5,2% (порівняно з відповідним періодом 2015 р. за ме-
тодологією платіжного балансу) [41].
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 133
Як наслідок, інвестиційний клімат у країні іс-
тотно не змінюється в кращу сторону. Державна
служба статистики показує, що загальний обсяг пря-
мих іноземних інвестицій в економіку України за 9 мі-
сяців 2016 р. виріс лише на 2,62 млрд дол., або на 6,2%.
Показники прямих іноземних інвестицій за січень-ве-
ресень 2016 р. на 1,3 млрд дол. вище, ніж за аналогіч-
ний період 2015 р. [42]. При цьому зі списку найбіль-
ших інвесторів України показник прямих іноземних
інвестицій зріс тільки у Росії (рис. 2.1). Проте, залу-
чення прямих іноземних інвестицій може дати хоро-
ший імпульс для пожвавлення її економіки. За оцін-
ками аналітиків Міжнародного фонду Блейзера, зрос-
тання економіки України при сприятливих умовах для
інвесторів можна очікувати на рівні 7-10%.
Рис. 2.1. Іноземні інвестиції в Україну за 9 місяців 2016 р. [42]
Іноземні бізнесмени не відмічають особливих по-
зитивних змін у напрямі поліпшення бізнес-клімату в
Україні. Інвестори нарікають на проблеми корупції,
бюрократії, непрозорість проведення державних тен-
дерів та труднощі з відкриттям бізнесу. Вони вказують,
зокрема, і на існуючу в державі тяганину під час
оформлення необхідних документів. Так, за даними
дослідження «Інвестиційний клімат України - 2016.
Яким його бачить американський інвестор?» для 39%
респондентів надмірне регулювання бізнесу є серйоз-
ною/істотною проблемою, проте для 38% опитаних
осіб це не є проблемою взагалі (рис 2.2).
Інвестори переймаються надмірним регулювання
бізнесу шляхом занадто частих інспекцій держорга-
нами; недобросовісною конкуренцією на ринку з боку
державних підприємств; складними процедурами бан-
крутства і ліквідації бізнесу; а також обтяжливим за-
конодавством щодо відкриття бізнесу (46%) [42]. З ін-
шого боку, дешевизну праці кваліфікованих кадрів, як
і обмеження при наймі або звільнення персоналу,
респонденти не вважали проблемою, бо по суті ці
фактори є конкурентними перевагами України.
Рис. 2.2. Оцінка американськими інвесторами надмірного регулювання бізнесу в Україні [42]
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
134 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Представники вітчизняного малого й середнього
бізнесу (МСБ), крім усього іншого, регулярно стика-
ються з проблемами поповнення обігових ресурсів,
причиною чого є жорсткі умови банківського креди-
тування. А враховуючи те, що МСБ має і без того ву-
зький сектор фінансування, порівняно з великим біз-
несом, то погіршення доступу до фінансових ресурсів
істотно гальмує його розвиток.
В умовах глибокої кризи фінансової системи Ук-
раїни, коли офіційний показник інфляції продовжує
стрімко зростати, а національна валюта щодо долара
падати, ведення бізнесу в Україні стає справою дедалі
складнішою. Основні галузі внутрішнього виробни-
цтва — торгівля, будівництво й промисловість — уже
зазнали значних проблем та в рази зменшили свої по-
казники.
Кризовий стан економіки завжди корелюється з
розміром її тіньового сектору, тож рівень тінізації біз-
несу в Україні починає дуже повільно зменшуватися.
На думку аналітиків, ситуація ускладнюється в тому
числі й за рахунок посилення фіскального та адмініс-
тративного тиску в середині країни. Як і раніше наяв-
ний бізнес-клімат створює переваги лише для нелега-
льного підприємництва, відтак у січні-вересні 2016 р.
рівень тіньової економіки склав 35% від офіційного
ВВП. Але цей показник на 5 в.п. менше порівняно з
показником відповідного періоду 2015 р. [44].
Але, як позитивний результат вжитих заходів
щодо реалізації чинного законодавства з 2016 р. спо-
стерігається тенденція до зменшення питомої ваги
збиткових підприємств у загальній їх кількості. За сі-
чень—вересень 2016 р. частка збиткових підприємств
порівняно з відповідним періодом 2015 р. зменшилась
на 7,0 в.п. і становила 32,8%. Ними допущено
188,5 млрд грн збитків, що у 2,2 раза менше, ніж за
січень—вересень 2015 р., що свідчить про сприятливі
тенденції для підприємницького клімату в Україні
[41].
План щодо дерегуляції господарської діяльності
(2015-2016 рр.) за даними Державної регуляторної
служби України, виконано на 70%. Завдяки реформі
«Дерегуляція» було знято більше 100 регуляторних
бар'єрів, серед яких: «Скорочення більш ніж 40% до-
звільних документів (зі 143 до 84); «Скорочення обо-
в'язкової сертифікації на 90% товарів, у тому числі й
на нові автомобілі; «Майже вдвічі скоротився перелік
видів діяльності, які потребують отримання окремої
ліцензії (з 57 до 30); «Скасовано карантинний серти-
фікат, який вартував бізнесу 2 млрд грн на рік; «Більш
ніж вдвічі скоротився термін видачі фітосанітарного
сертифікату в портах (з 5 до 2 днів), що зменшило
вартість його для бізнесу майже на 5 млрд грн на рік;
«Скасовано близько 15 тисяч радянських ГОСТів».
Незважаючи на те, що відсоток виконання є до-
сить високим, такий підхід є кількісним та не може
свідчити про ефективність прийнятих регуляторних
актів. Останній показник можна буде простежити че-
рез певний проміжок часу, в який буде здійснено
повторне та періодичне відстеження результативності
та його результати порівняно з базовими показниками
ефективності, розрахованими під час розробки АРВ до
проектів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від
23 серпня 2016 р. № 615-р [46], затверджено оновле-
ний План заходів щодо дерегуляції господарської дія-
льності, який встановлює низку завдань щодо поліп-
шення та спрощення регуляторного середовища у та-
ких стратегічних сферах як аграрна галузь, будівни-
цтво, нафтогазова галузь та надрокористування, елек-
троенергетика, інформаційні технології та телекомуні-
кації, харчова галузь. До нового Плану дерегуляції
увійшли і ті актуальні завдання, які не були остаточно
вирішені у минулому році. Загалом План налічує
11 розділів, які складаються з 112 завдань, реалізація
яких має відбутись протягом 2016-2017 років. Нові
пункти плану відображають найгостріші проблеми, які
найбільше заважають розвитку бізнесу та створенню
сприятливого бізнес-клімату. Документ має на меті
вирішення проблем у сферах надання адміністратив-
них послуг, державного нагляду (контролю), телеко-
мунікаціях, аграрній, будівельній сферах та ін.
Одним із напрямів оцінки результативності дере-
гуляції є аналіз позицій України у світових рейтингах.
Для зіставлення країн світу по різних аспектах їх роз-
витку в міжнародній практиці використовується ве-
лика кількість індексів і показників, які розрахову-
ються різними міжнародними організаціями, фондами
і консалтинговими компаніями. Крім того, такі спів-
ставлення дозволяють визначити проблеми розвитку
країн світу, як ті, що відносяться до глобальних, так
і специфічні для кожної держави. Характеристику
сприятливості підприємницького середовища, що
відображає характер і успішність реформ в Україні
можна здійснити на основі ряду міжнародних рейтин-
гів (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Положення України у світових рейтингах (2011-2017 рр.)
Назва рейтингу
Індекс економічної
свободи
Індекс процві-
тання Інституту
Legatum
Індекс глобальної
конкурентоспро-
можності
Індекс сприй-
няття корупції
Рейтинг легкості
ведення бізнесу
2011 163 74 82 152 149
2012 163 71 72 144 152
2013 161 64 84 144 137
2014 155 63 76 142 112
2015 162 70 79 130 96
2016 162 107 85 131 83
2017 … … … … 80
Країни поряд
з Україною в
2016-2017 рр.
Еквадор, Болівія,
Острови Соломона,
Демократична Рес-
публіка Конго, Чад
Індія, Ліван, Се-
негал, Замбія,
Танзанія, Малаві
Чорногорія, Кіпр,
Намібія, Греція,
Алжир, Гондурас
Іран, Казахстан,
Непал, Росія,
Гватемала, Кир-
гизстан
Туніс, Китай, Сан-
Марино, Боснія і
Герцеговина, В'єт-
нам
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 135
Результатом дерегуляції економіки є зростання
економічної свободи суб’єктів господарювання. До-
слідження міжнародних експертів і оцінка рейтингів
доводять, що у країнах із більшим рівнем економічних
свобод рівень добробуту є вищим. Не заперечним за-
лишається факт, що для забезпечення стійкого еконо-
мічного розвитку країни визначальним стає забезпе-
чення верховенства права, захисту приватної власності
та розвинутого інституційного середовища, відкрита
політика щодо зовнішньої торгівлі та інвестицій [47].
Рейтинги України є низькими і характеризують її
як країну з обмеженими свободами. Узагальнюючи
оцінки різних рейтингів, дослідження вітчизняних і
закордонних авторів, можна сформувати основні чин-
ники обмеження економічної свободи в Україні, що
стримують розвиток ринкового середовища і спричи-
няють неефективність державної політики. Основ-
ними серед них є: обмеження свобод підприємницької
діяльності (наявність бюрократії, корупції, зарегульо-
ваність дозвільних процедур, складність процедури
банкрутства); обмеження інвестиційної свободи; слаб-
кий захист прав власності; сфера свобод трудових від-
носин відзначається зниженням зайнятості та погір-
шенням умов праці, низький рівень захисту трудових
прав; обмеження фіскальної свободи проявляється у
зростанні податкового тягаря, складній процедурі ад-
міністрування податків, неефективності перерозпо-
ділу.
Відсутність поліпшення індексу економічної сво-
боди у 2016 р. (162 місце) [47] порівняно з попереднім
роком пов’язане з погіршеннями у захисті прав влас-
ності, управлінні державними витратами та інвести-
ційній свободі. Підвищення рівня економічної сво-
боди в Україні залежить від здійснення реформ, спря-
мованих на подолання цих слабких сторін.
Індекс процвітання дозволяє оцінити зміни у во-
сьми категоріях: стан економіки, соціальної сфери,
державного управління, можливості для розвитку під-
приємництва, охорона здоров’я, персональна свобода
та безпека громадян у їхніх державах на основі резуль-
татів опитувань громадян країн. Україна має низький
рейтинг (107 місце у 2016 р.) у Індексі процвітання і
він з роками погіршується відносно економічної ситу-
ації, державного управління, охорони здоров’я, особи-
стої безпеки. Результати опитувань показують недо-
віру до влади, несприятливість підприємницького се-
редовища. Рівень інноваційної активності залиша-
ється дуже низьким. Хоча оцінки громадянських сво-
бод оцінюються як посередні, лише 10% громадян
звертаються зі скаргою до офіційних осіб, що вказує
на дуже низький рівень громадянської свободи. 81,5%
опитаних вважають владу корумпованою [48].
У глобальному рейтингу країн світу за показни-
ком економічної конкурентоспроможності Україна
продовжує втрачати позиції. Так, за Індексом глобаль-
ної конкурентоспроможності 2016-2017 Україна посіла
85 місце серед 138 країн світу, втративши за рік шість
позицій (у попередньому рейтингу займала 79 пози-
цію). Росія посіла 43 місце в цьому рейтингу, покра-
щивши свої позиції на 2 пункти (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Позиції України та деяких країн світу за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2016-2017 [49]
Країна 2012-2013
(з 144 країн)
2013-2014
(з 148 країн)
2014-2015
(з 144 країн)
2015-2016
(з 140 країн)
2016-2017
(з 138 країн)
Україна 73 84 76 79 85
Грузія 77 72 69 66 59
Туреччина 43 44 45 51 55
Росія 67 64 53 45 43
Польща 41 42 43 41 36
Згідно з даними дослідження, Україна погіршила
свої позиції у 7 із 12 основних показників. Найбільше
країною втрачено (мінус 17 пунктів) за складовою
«Ефективність ринку праці», по 9 пунктів втрачено за
показниками, що характеризують розвиток фінансо-
вого ринку країни та охорону здоров’я і початкову
освіту [49]. На останніх позиціях Україна у Індексу
глобальної конкурентоспроможності за міцністю бан-
ків, регулюванням фондових бірж, інфляційними змі-
нами. Негативними факторами для ведення бізнесу
у нашій країні визначено (в порядку зменшення): ко-
рупцію, політичну нестабільність, інфляцію, неефек-
тивну державну бюрократію, ускладнений доступ до
фінансів, часту зміну урядів, високі податкові ставки,
складність податкового законодавства, регулювання
валютного ринку, невідповідну якість інфраструктури,
обмежувальне регулювання ринку праці, недостатню
здатність до інновацій, злочинність та крадіжки, по-
гану етику робочої сили, низьку якість охорони здо-
ров’я та недостатню освіченість працівників.
За оцінками Індексу сприйняття корупції (Trans-
parency International) Україна оцінюється як одна з
найбільш корумпованих країн світу. Саме корупція
вважається однією з ключових причин уповільнення
зростання МСП, низької диверсифікації економіки і
експорту, та низького рівня продуктивності. У все-
світньому рейтингу СРІ Україна у 2016 р. зайняла
131 місце зі 176 країн (табл. 2.1). У 2015 р. Україна
зайняла 123 місце з 167 країн. Підприємства стика-
ються з корупцією на регулярній основі в питаннях
ліцензування, оподаткування, перевірок, митних про-
цедур тощо.
Згідно дослідженням, серед європейців проблему
корупції вважають найболючішою жителі Словенії
(59%), Косово (65%), Іспанії (66%), Молдови (67%).
Україна на 5 місці. Головною проблемою в країні ко-
рупцію вважають лише 56% населення. Також в Укра-
їні найвищий рівень недовіри до влади — 86%. Такий
відсоток дотримується думки, що антикорупційні дії
ведуться погано. Утім, антикорупційний настрій в Ук-
раїні все ж таки зріс. Відмовитися давати хабарі гото-
вий кожен третій українець, 9% готові повідомляти
про корупцію, 6% голосуватимуть за добропорядних
кандидатів і партії, 7% готові вголос обговорювати
проблему корупції, 2% — вступити в антикорупційну
організацію, а 1% — бойкотувати нечесний бізнес [50].
Рейтинг легкості ведення бізнесу (Doing Business)
дозволяє об'єктивно оцінити законодавство, пов'язане
з регулюванням бізнесу, і його застосування в 190 кра-
їнах. Крім того, оскільки Україна вкрай обмежена у
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
136 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
своїй рекламі серед інвесторів і позиціонуванні конк-
ретних можливостей для інвестування, Doing Business
може бути основним джерелом інформації, на підставі
якого нашу країну можуть включити в список потен-
ційних країн для розміщення інвестицій.
Останніми роками спостерігається покращення
позицій України щодо рейтингу цього проекту. Про-
сування в щорічному рейтингу є важливим індикато-
ром, за яким потенційні інвестори оцінюють прогрес
українських реформ і відношення влади до бізнесу. За
підсумками рейтингу Україна за 2016 р. покращила
свої позиції на 1 пункт (до 80 місця із 190 країн) [51].
Проте по відношенню до інших країн — членів ЄС,
пострадянських країн 80 місце в рейтингу свідчить про
необхідність продовження реформ за всіма напря-
мами, що аналізуються. Так, Польща знаходиться на
24 місці, Німеччина — на 17, РФ — на 40 (табл. 2.3).
При цьому, декілька пострадянських країн опи-
нилися в поточному рейтингу серед лідерів, які пока-
зують найбільш помітне зростання індикатора Doing
Business в 2016-2017 рр.: Казахстан, Білорусь, Грузія.
Серед успіхів України щодо рейтингу «Ведення
бізнесу-2017» — покращення захисту прав міноритаріїв
(зростання з 101 до 70 позиції), а також запровадження
можливості платити судовий збір в електронному
форматі.
Таблиця 2.3
Позиції деяких країн — членів ЄС, Росії та України у рейтингу «Ведення бізнесу» у 2012-2017 рр.
Країна 2017 2016 2015 2014 2013 2012
Країни нові-члени ЄС
Литва 21 20 24 17 27 27
Польща 24 25 32 45 55 62
Чеська Республіка 27 36 44 75 65 64
Країни старі-члени ЄС
Німеччина 17 15 14 21 20 19
Нідерланди 28 28 27 28 31 31
Бельгія 42 43 42 36 33 28
Країни пострадянського простору
Білорусь 37 44 57 63 58 69
Російська Федерація 40 51 62 92 112 120
Киргизька Республіка 75 67 102 68 70 70
Україна 80 83 87 112 137 152
Попри те, що Україна піднялася з 93 на 81 пози-
цію за показником забезпечення виконання контрак-
тів, але цей показник залишається неефективним, а
судове врегулювання не є дієвим. У першу чергу це
пояснюється відсутністю судових засідань по дрібним
тяжбам, обмеженою кількістю і тривалістю відстрочок,
а також відсутністю електронних процедур. Реалізація
судових рішень відбувається часто дуже повільно.
Закон України «Про виконавче провадження» від
02.06.2016 р. № 1404 (прийнятий у листопаді 2016 р.)
[52] передбачає можливість залучення приватних ви-
конавців. Крім того, це потребуватиме нарощування
потенціалу державних органів і забезпечення належ-
ного фінансування.
Країні вдалося скоротити час, необхідний для ре-
єстрації платників податків ПДВ, був також скасова-
ний збір за реєстрацію бізнесу. Доступними, за оцін-
ками міжнародних експертів, є процедури отримання
кредитів, ймовірно внаслідок наявності міжнародного
кредитування та фінансових ресурсів різних міжна-
родних фінансових організацій. Деякі реформи вже
реалізовані, такі як зниження єдиного соціального
внеску, єдине вікно на митниці, спрощення у сфері
реєстрації, будуть відбиті тільки в рейтингу наступного
року.
Разом з тим Україна опустилася за показниками:
отримання дозволу на будівництво, реєстрація власно-
сті, отримання кредитів, оподаткування, міжнародна
торгівля і дозвіл неплатоспроможності. Процедура не-
платоспроможності залишається неефективною, що
знаходить своє відображення в 148 місці України (за
показником «Врегулювання процедури неплатоспро-
можності»). Процедура банкрутства є дорогою і
складною і, як правило, означає ліквідацію суб’єкта
господарювання.
Крім того залишаються такі проблеми, як значна
кількість процедур і часу на реєстрацію бізнесу порів-
няно з іншими країнами; складний доступ до фінан-
сування для МСП; значний рівень податкового на-
вантаження, незважаючи на позитивну динаміку;
зменшення частки поверненого капіталу кредиторами;
високі витрати підприємств під час процедури банк-
рутства (42% від статутного капіталу); високі витрати
на процес отримання дозволу на будівництво (15,2%
від вартості товарного складу); значний час і вартість
оформлення експорту та імпорту; зниження активно-
сті підприємств на зовнішніх ринках через погіршення
кон’юнктури на світових ринках, фінансовий стан під-
приємств та несприятливий діловий клімат в Україні
тощо.
Результати позицій України у міжнародних рей-
тингах показали, що основними причинами низької
ефективності державного регулювання економіки є:
недосконалість, часта зміна і суперечливість законо-
давства, повільне здійснення економічних реформ,
відсутність взаємодії та узгодженості між учасниками
регуляторного процесу, зарегульованість дозвільних
процедур, відсутність зацікавленості місцевої влади у
підтримці господарюючих суб’єктів (в силу незначної
частки податкових надходжень до доходів відповідних
рівнів), фіскальний характер вітчизняної податкової
системи, адміністративні бар'єри і корупція.
Соціально-економічний розвиток країни потре-
бує інтенсифікації ділової активності суб’єктів госпо-
дарювання як на внутрішніх, так і на міжнародних
ринках із появою інноваційної продукції, технології,
розширенням ринків, що передбачає введення необ-
хідних правових регуляторів (законів, правил, умов,
обмежень та ін.). З іншого боку, відбувається постійне
відставання правової бази від прискорених процесів
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 137
перетворення ринкового середовища, що вимагає лі-
бералізації або дерегулювання економічної діяльності
з метою забезпечення сталого розвитку ринку в умо-
вах, що змінюються [53].
Заходи з дерегуляції підприємницької діяльності,
які були спрямовані на покращення бізнес-клімату до-
зволили зекономити підприємцям у 2016 р. понад
10 млрд грн [45]. Проте, за результатами опитування
«Щорічна оцінка ділового клімату: 2015/2016» 73,2%
керівників малих та середніх підприємств не відчули
впливу дерегуляції на ведення власного бізнесу. При
цьому про погіршення умов діяльності повідомили
17,0% респондентів, тоді як про покращення — майже
вдвічі менше — 9,8% [54].
Залежно від регіону проведення вищеназваного
опитування респонденти по різному оцінюють проб-
лемність сфер регулювання. Так, найчастіше про
значні проблеми з проходженням регуляторних про-
цедур повідомляють МСП Рівненської (у 80,0% рес-
пондентів проходження регуляторних процедур при-
наймні в одній зі сфер викликало складнощі), Чер-
нігівської (76,7%) та Івано-Франківської областей
(75,0%). Відповідно, найгірші оцінки у рейтингу
проблемності проходження більшості регуляторних
процедур отримали ці області. Сфери регулювання та
топ-3 регіони, респонденти яких дали найгірші оцінки
на шкалі проблемності подано на рис. 2.2.
Рис. 2.3. «Проблемність» проходження регуляторних процедур у різних сферах регулювання
з точки зору МСП з різних регіонів [54]
Загалом, за виключенням Волинської області
(відповідний показник становить 43,2%), у більш ніж
половини МСП кожного регіону проходження регуля-
торних процедур принаймні в одній сфері викликає
значні проблеми.
Для висновків щодо результативності проведення
реформи з дерегуляції слід навести результати аналізу
за зазначеними напрямами.
3. Оцінка дієвості заходів з дерегуляції у 2015-
2016 рр. за зазначеними напрямами
Відносно започаткування бізнесу та ліквідації
суб’єктів господарювання Україна відчутно покращила
свої позиції. З 2012 р. процедура реєстрації була знач-
но спрощена та наразі не потребує значних витрат
часу. Після внесення змін до законодавства в 2015-
2016 рр. сталося скорочення витрат часу на реєстрацію
підприємства з 7 до 5 днів та коштів з 0,6 до 0,5%. Такі
зміни, дозволили країні зменшити відстань до передо-
вої межі на 0,52 п. Крім того, завдяки проведеним ре-
Валютне регулювання (3,2)
Чернівецька (3,8)
Чернігівська (3,6)
Миколаївська (3,5)
Регулювання землекористу-
вання (2,7)
Чернігівська (3,3)
Івано-Франківська (2,9)
Харківська (2,9)
Цінове регулювання (2,7)
Луганська (3,2)
Чернігівська (2,9)
Львівська (2,9)
Митне оформлення
(2,5)
Чернігівська (3,2)
Одеська (3,0)
Миколаївська (2,8)
Підключення до
електромереж (2,4)
Рівненська (3,2)
Чернігівська (3,0)
Закарпатська (2,7)
Регулювання праці (2,4)
Рівненська (2,8)
Чернігівська (2,7)
Одеська (2,7)
Технічне регулювання (2,4)
Рівненська (3,0)
Чернігівська (2,7)
Івано-Франківська (2,6)
Адміністрування
податків (2,4)
Київ (2,6)
Одеська (2,6)
Львівська (2,5)
Підключення до
каналізації і
водовідведення (2,2)
Чернігівська (2,7)
Рівненська (2,7)
Івано-Франківська (2,5)
Регулювання пожежної
безпеки (2,1)
Чернігівська (2,7)
Рівненська (2,5)
Івано-Франківська (2,5)
Санітарно-гігієнічний
контроль (2,0)
Рівненська (2,7)
Чернігівська (2,4)
Дніпропетровська,
Львівська (2,3)
Користування
приміщеннями (2,0)
Чернігівська (2,7)
Рівненська (2,5)
Івано-Франківська (2,7)
Регулювання
зовнішньої реклами (1,9)
Київ (2,2)
Чернігівська (2,2)
Одеська, Івано-
Франківська (2,2)
Реєстрація і постановка
на облік (1,8)
Чернігівська (2,2)
Полтавська (2,1)
Рівненська (2,0)
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
138 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
формам, Україні вдалось перевершити середні показ-
ники по країнах Європи, Центральної Азії та ОЄСР
(табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Порівняння України та зарубіжних країн
за індикатором «започаткування бізнесу»
Індикатор Україна
Європа і
Центральна
Азія
ОЄСР
Процедури
(кількість) 4,0 4,9 4,8
Термін (дні) 5,0 10,2 8,3
Вартість (% доходу на
душу населення) 0,5 4,7 3,1
Мінімальний капітал
(% валового доходу
на душу населення) 0 4,0 9,2
Згідно з даними, зібраними асоціацією «Doing
Business», для того, щоб розпочати бізнес в Україні,
необхідно пройти 4 процедури, витратити 5 днів та
0,5% від валового доходу на душу населення. Також,
експерти наголошують на тому, що мінімальний капі-
тал може бути відсутнім. В світовому рейтингу, Укра-
їна посідає 20 місце із 190 за даним індикатором. Най-
ближчі позиції до України, займають Естонія (14),
Вірменія (9), Грузія (8), Азербайджан (5), Латвія (22),
Узбекистан (22), Російська Федерація (26).
У даний час, місцеві органи влади і нотаріуси ма-
ють право реєструвати суб’єктів господарювання, а в
квітні 2016 р. почав використовуватись принцип
«мовчазної згоди» щодо реєстрації суб’єкта як плат-
ника податків. Суб’єкт господарювання може розпо-
чати роботу відразу після надсилання фінансовою
установою інформації про відкриті рахунки до ДФС.
Закриття підприємства або припинення діяльно-
сті юридичних осіб не було спрощено і наразі триває
принаймні два місяці з моменту прийняття рішення
про ліквідацію, але на практиці може займати значно
більше. Спрощена процедура використовується для
фізичних осіб-підприємців; тобто особа має зверну-
тися із заявою про закриття до державного реєстра-
тора, ДФС та Пенсійного фонду.
Значні бюрократичні та юридичні перешкоди ли-
шаються при ліквідації компанії, а саме: довгий період
проведення процедури ліквідації підприємства (2,9
року за даними 2017 р.) та її висока вартість (в Україні
вона у 3,2 раза перевищує вартість даної процедури в
країнах Європи та Азії, і в 4,6 раза у країнах ОЕСР).
Представники МСП, що взяли участь в опиту-
ванні «Щорічна оцінка ділового клімату в Україні:
2016» оцінили зміни в основних регуляторних проце-
дурах, пов’язаних із веденням бізнесу, порівняно із
2015 р. Найбільш позитивно були оцінені зміни у про-
цедурі реєстрації бізнесу (табл. 3.2). Це стало продов-
женням позитивної тенденції з 2015 р., коли більшість
опитаних МСП також відмічали зміни на краще при
реєстрації.
Таблиця 3.2
Складові індексу регуляторного середовища у 2015-2016 рр. [54]
Роки
Регуляторні процедури
Реєстра-
ція
Початок
користу-
вання
примі-
щеннями
Отримання
ліцензій
Отримання
сертифіка-
тів відпо-
відності та
санітарних
висновків
Ситуація
з пере-
вірками
Регулю-
вання ім-
портних
операцій
Регулю-
вання
експорт-
них
операцій
Адміністру-
вання та
сплата
Податків
Індекс
змін
регуля-
торного
середо-
вища
2015-16 0,57 -0,04 0,08 0,09 0,34 0,08 0,13 0,13 0,17
2016-17 0,59 0,12 0,12 0,06 0,33 0,13 0,1 0,1 0,19
Також позитивні оцінки другий рік поспіль пере-
важають у ситуації з перевірками. Цьому, вірогідно,
посприяло продовження мораторію на планові пере-
вірки бізнесу та законодавче врегулювання порядку
проведення перевірок, здійснене наприкінці 2016 р.
Одна із складових індексу регуляторного середовища,
що мала негативне значення у 2015 р., — оцінка про-
цедур, пов’язаних із початком користування примі-
щеннями, у 2016 р. має позитивне значення. Щодо ін-
ших складових цього індексу не було зафіксовано ва-
гомих змін. Дещо покращилась оцінка МСП таких ре-
гуляторних процедур, як отримання ліцензій та регу-
лювання імпортних операцій, тоді як оцінки процедур
отримання сертифікатів відповідності та санітарних
висновків, регулювання експортних операцій та адмі-
ністрування і сплати податків погіршились на декілька
пунктів.
Значні результати протягом 2014-2016 рр. були
досягнуті в сфері ліцензійної та дозвільної системи.
Так, скасовано необхідність одержання значної кіль-
кості дозволів та ліцензій для ведення бізнесу: кіль-
кість дозволів скоротилася на 40%, а кількість видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуван-
ню — на 46%, що сприяло спрощенню процедури за-
початкування та провадження окремих видів госпо-
дарської діяльності. Також було запроваджено елек-
тронне ліцензування; встановлено, що термін дії лі-
цензій безстроковий; заборонено вимагати від суб’єк-
тів господарювання дані, які знаходяться в державних
реєстрах; запроваджено можливість подачі декларації
про відповідність матеріально-технічної бази суб’єкта
господарювання вимогам законодавства в електрон-
ному вигляді.
Відносно розвитку системи надання адміністра-
тивних послуг бізнесу в Україні основна увага приділя-
лася утворенню центрів надання адміністративних по-
слуг, забезпеченню нормативно-правового регулю-
вання їх діяльності та спрямуванню зусиль органів ви-
конавчої влади та органів місцевого самоврядування
на забезпечення надання адміністративних послуг че-
рез такі центри. На сьогодні в країні створено і розпо-
чав роботу 701 Центр. У таких Центрах бізнес може
отримати більш ніж 50 адміністративних послуг, вклю-
чаючи послуги з реєстрації бізнесу, майна (внесення
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 139
змін до відповідних реєстраційних записів), отри-
мання необхідних документів дозвільного характеру.
Для забезпечення надання адміністративних по-
слуг в електронному вигляді оновлено та запущено в
тестовому режимі пілотну версію Єдиного державного
порталу адміністративних послуг (poslugy.gov.ua). З
2016 р. на Порталі автоматизовано 12 послуг Мінеко-
номрозвитку у сфері зовнішньоекономічної діяльності
(реєстрація контрактів на здійснення експортних опе-
рацій, видача ліцензій на імпорт та експорт товарів) та
інтегровано 4 послуги Держархбудінспекції щодо по-
чатку виконання підготовчих та будівельних робіт.
В сфері вдосконалення контрольно-перевірочної
діяльності суб’єктів малого та середнього підприємни-
цтва Уряду не вдалося вирішити основну проблему —
значний рівень корупції. Так, згідно з результатами
опитування малих та середніх підприємств «Щорічна
оцінка ділового клімату в Україні: 2015/2016» 36%
респондентів вважають високий регуляторний тиск і
корупцію одними з основних перешкод розвитку біз-
несу [54].
Протягом 2012-2016 рр. кількість перевірок було
значно скорочено, що може частково пояснюватися
мораторієм на перевірку малих підприємств, а також
оптимізацією кількості державних органів влади, в
рамках якої було скорочено кількість інспекції з 56 до
27 [55]. Починаючи з 2016 р. дозволяється проводити
лише одну комплексну перевірку на рік із попереднім
інформуванням. Державна фіскальна служба України
має проводити перевірку, ґрунтуючись на прозорому
аналізі ризиків. Про перевірку необхідно не лише по-
відомляти заздалегідь, але й узгоджувати її, що дозво-
лить зменшити відповідні витрати та час суб’єктів
господарювання. Тривалість перевірок також має ско-
ротитися та не впливати на звичайну діяльність
суб’єкта господарювання.
Перевірки суб’єктів господарювання часто підля-
гають критиці через їх спрямованість на виконання не
попереджувальних, а каральних функцій. Так, за да-
ними Мінекономрозвитку, протягом 2015 р. майже
100 млн грн штрафів накладено на суб’єктів господа-
рювання Держархбудінспекцією, майже 12 млн грн —
Укртрансбезпекою, майже 5 млн грн — НКРЕКП. У
той же час кількість порушень, встановлених органами
державного нагляду (контролю), протягом років не
зменшується.
В 2015 р. 48,8% МСП повідомили, що були пере-
вірені принаймні одним органом: 22,4% перевіряла
служба пожежної безпеки і 17,8% ДФС (“Щорічна
оцінка ділового клімату в Україні: 2015”, Програма
USAID ЛЕВ). У той же час, 53,7% компаній повідом-
ляють про скорочення кількості перевірок з 2012 по
2016 р.
Протягом 2015-2016 рр. на законодавчому рівні
створено умови для оптимізації роботи контрольно-
наглядових органів, лібералізації державного нагляду;
дію Закону «Про основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності» поши-
рено на ряд органів влади. а також одночасно здійс-
нена оптимізація кількості державних органів влади, в
рамках якої було скорочено кількість інспекції з 56 до
27. Як наслідок цього кількість перевірок було скоро-
чено, що може частково пояснюватися мораторієм на
перевірку малих підприємств. Починаючи з 2016 р. до-
зволяється проводити лише одну комплексну перевір-
ку на рік із попереднім інформуванням. Державна
фіскальна служба (ДФС) має проводити перевірку,
ґрунтуючись на прозорому аналізі ризиків. Про пере-
вірку необхідно не лише повідомляти заздалегідь, але
й узгоджувати її, що дозволить зменшити відповідні
витрати та час суб’єктів господарювання. Тривалість
перевірок також має скоротитися та не впливати на
звичайну діяльність суб’єкта господарювання.
Опитування українських малих та середніх під-
приємств, проведене Програмою USAID «Лідерство в
економічному врядуванні (ЛЕВ)» у 2016 р. [56], пока-
зало, що вони обтяжені регулюванням та численними
перевірками, що перешкоджає їх розвитку. Малий та
середній бізнес України переважно оцінював діловий
клімат у державі нейтрально або негативно. Лише 6%
опитаних МСП вважали діловий клімат сприятливим.
Причинами таких низьких оцінок є економічні та по-
літичні труднощі, з якими доводиться стикатися укра-
їнському бізнесу. Нестабільна політична ситуація — це
найбільша перешкода для ведення бізнесу в Україні:
51% опитаних підприємств повідомили, що вона пере-
шкоджає їхньому розвитку. Малим та середнім під-
приємствам важко працювати і планувати свою діяль-
ність в умовах, коли державна політика часто є склад-
ною і непередбачуваною, а вимоги до ведення бізнесу
постійно змінюються. Ця ситуація непевності висна-
жує МСП і стримує їх зростання. Другою за значущі-
стю проблемою для малого та середнього бізнесу Ук-
раїни є несприятливі економічні умови, про які пові-
домляють 39% опитаних МСП. Під впливом війни та
економічного спаду купівельна спроможність насе-
лення України зменшилась, а отже і знизився попит
на товари і послуги малих та середніх підприємств.
Податкова політика та податкове адміністрування
в межах дерегуляційних заходів характеризується по-
ступовим скороченням рівня податкового наванта-
ження, кількості та тривалості сплати податків; вве-
денням електронної форми податкової реєстрації та
сплати податків; зближенням податкового та бухгал-
терського обліків; скороченням ставки податку на
прибуток підприємств. Наприклад, час, який витрача-
ється на розрахунок і сплату податків, потроху змен-
шувався з 2085 годин на рік (2008 р.) до 848 (2009 р.),
736 (2010 р.) і, за даними 2011-2012 рр.,— 657 годин на
рік, у 2013 р.— 491 годин на рік, у 2016 р. — 355 годин
на рік [55]. Однак спостерігається значне відставання
України від країн-сусідів за цим показником. Підпри-
ємства України витрачають на процедури податкового
адміністрування у 1,6 раза більше часу, ніж середньо-
статистичні підприємства Європи чи Азії та вдвічі бі-
льше, ніж країни ОЕСР на вирішення податкових пи-
тань. Так, відповідно до дослідження «Щорічна оцінка
ділового клімату, 2016» 27% МСП зазначили, що по-
даткове адміністрування є однією з основних пере-
шкод на шляху розвитку і 77% повідомляють про те,
що пріоритетним заходом має бути спрощення подат-
кового адміністрування. Причому, високі ставки по-
датків та складне адміністрування податків є більш
відчутним бар’єром для підприємств-юридичних осіб,
ніж для фізичних осіб-підприємців. МСП хотіли б ба-
чити у ДФС «надавача послуг», а не інспектора.
До недоліків даного напряму реформування слід
віднести наявність авансової сплати податку на при-
буток підприємств, що збільшує витрати часу на вико-
нання податкового обов’язку; вимоги до наявності
обігових коштів підприємств через внесені зміни до
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
140 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
порядку перенесення збитків на майбутні податкові
періоди.
Починаючи з 2016 р., ДФС не може відхилити ре-
єстрацію або затвердити припинення діяльності, якщо
підприємство не провадить свою діяльність за місцем
реєстрації. Крім того, починаючи з квітня 2016 р., діє
принцип “мовчазної згоди” щодо процесу реєстрації
суб’єкта як платника податків. Компанія може почи-
нати свою діяльність з моменту надсилання фінансо-
вими установами інформації про відкриття рахунків до
ДФС. З метою спрощення податкового адміністру-
вання впроваджено електронну податкову реєстрацію.
Важливим є спрощення податкової звітності для
МСП. Наразі підприємства сплачують всі податки на
різні рахунки до Державного казначейства України,
після чого подають звітність щодо кожного сплаченого
податку. Сплата податків та звітність є простими для
підприємств, що працюють на спрощеній системі опо-
даткування, оскільки вони сплачують щорічно єдиний
податок та подають одну звітність для 1 та 2 групи, або
роблять щоквартальні платежі та подають відповідну
звітність. Електрона податкова звітність стає доступні-
шою для платників податків, але різні надавачі про-
грамного забезпечення мають зробити обмін даними
простішим.
Особливо важливими для МСП є ефективна
сплата та повернення податку на додану вартість
(ПДВ), оскільки інші засоби ліквідності зазвичай об-
межені. Для виявлення фактів шахрайства з ПДВ, в
2015 р. була започаткована електронна система адмі-
ністрування ПДВ, до якої кілька разів були внесені
зміни. Вона розроблялась для попередження шахрай-
ства і мала забезпечити своєчасне і повне відшкоду-
вання ПДВ експортерам. Проте, введення двох ре-
єстрів підприємств для відшкодування ПДВ з 2016 р.
залишило проблему непрозорості повернення ПДВ і
заборгованості по відшкодуванню ПДВ (16 млрд грн
станом на жовтень 2016 р., за даними результатів рей-
тингу “Ведення бізнесу-2017”, період повернення в
середньому становить 28,2 тижня).
До започаткування системи електронних закупі-
вель ProZorro МСП мали проблеми у зв’язку із про-
строченими платежами по контрактам державних за-
купівель. Ця проблема стала значно меншою завдяки
електронній процедурі оскарження та кращому дер-
жавному контролю над закупівлями. Законодавство
вирішує проблему прострочених платежів на рівні під-
приємств. За прострочення платежу можлива сплата
додатково 3% комісії, які індексуються з урахуванням
інфляції, але максимальний розмір не повинен пере-
вищувати подвійного розміру облікової ставку НБУ.
У рамках вирішення проблеми спрощення по-
даткового адміністрування доцільне спрощення вимог
до ведення документації, що потребує в свою чергу
аналізу та вирішення для забезпечення пропорційності
адміністративного навантаження. У цей час правила
ведення записів загалом пропорційні потребам подат-
кової та фінансової звітності. Офіційні накази керів-
ництва є необхідними для провадження багатьох фі-
нансових операцій, у той час, як письмова довіреність
потрібна працівнику в повсякденних операціях для дій
від імені підприємства. В той же час, для МСП на
ССО значно спростили вимоги до документації порів-
няно із МСП на загальній системі оподаткування.
Актуальною проблемою українського малого та
середнього бізнесу є висока вартість регулювання.
Опитування ABCA виявило, що одне МСП в серед-
ньому витрачає близько 30000 грн для того, щоб
пройти усі регуляторні процедури, що вимагаються
державою. Ця цифра — це сума грошей, яке витратило
б одне мале чи середнє підприємство у 2015 р., якби
воно за цей рік було зареєстроване, отримало усі не-
обхідні дозволи та ліцензії та пройшло усі необхідні
перевірки. 71% опитаних МСП назвали дерегуляцію —
під якою у цьому випадку розуміється скорочення кі-
лькості документів та процедур, що вимагаються для
ведення бізнесу, — політичним кроком, який допо-
може малому та середньому бізнесу в Україні. Складні
регуляції відбирають цінні ресурси у бізнесу і створю-
ють нагоду для корупції. Через це малі та середні під-
приємства хочуть, щоб уряд усунув адміністративні та
бюрократичні бар’єри для бізнесу [56].
З метою спрощення діяльності суб’єктів господа-
рювання, дерегуляції підприємницької діяльності уп-
родовж 2016 р. органами державної влади окрім наве-
дених вище також вживалися наступні заходи:
впровадження європейських підходів до комуні-
кації та співпраці держави і бізнесу, проведення кон-
сультацій з представниками бізнесу під час розробки
проектів регуляторних актів та здійснення аналізу ре-
гуляторного впливу, запровадження обов’язковості
проведення розробниками проектів; регуляторних ак-
тів економічного аналізу вигід та витрат, а також
М-Тесту (15.03.2016 р. набрала чинності постанова
Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1151
«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів
України від 11 березня 2004 р. № 308») [57];
започаткування реформи митниць ДФС із залу-
ченням міжнародних компаній (радників), що мають
успішний досвід у сфері реформування митниць в ЄС,
для надання консультаційних послуг (розпорядження
Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 р. № 267-р
«Про схвалення Концепції залучення компаній (рад-
ників) до реформування митниць Державної фіскаль-
ної служби»);
створення умов для спрощення та скорочення
часу на проведення митних процедур завдяки застосу-
ванню принципу «єдиного вікна» при здійсненні всіх
видів контролю з використанням електронних засобів
передачі інформації (постанова Кабінету Міністрів
України від 25.05.2016 р. № 364 «Деякі питання реалі-
зації принципу «єдиного вікна» під час здійснення ми-
тного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-сані-
тарного, фітосанітарного, екологічного, радіологіч-
ного та інших видів державного контролю», набрала
чинності з 01.08.2016 р.).
Висновки та рекомендації
1. Результати проведеного аналізу зазначають про
наявність таких проблем в сфері дерегуляційної полі-
тики України:
— основні зусилля в сфері дерегуляції 2015-
2016 рр. були спрямовані на створення законодавства
та нормативно-правової бази з превалюванням оціню-
вання виконання реформи за кількістю розроблених
актів без врахування їх практичної імплементації та
впливу цих актів на бізнес;
— напрями законотворчої та нормотворчої діяль-
ності не повною мірою відповідали програмним зав-
данням, очікуванням громадянського суспільства та
проблемам, ідентифікованим в процесі міжнародного
рейтингування;
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 141
— зміни до нормативно-правових актів були спря-
мовані на часткове вирішення лише деяких проблем,
проте значна кількість питань у сфері дерегуляції, які
стримують діяльність суб’єктів підприємницької дія-
льності в Україні, залишилась невирішеною;
— низька організаційна та інституційна спромож-
ність органів державної влади в процесі реалізації ре-
форм;
— бюрократизм при виконанні регуляторних
повноважень і наданні адміністративних послуг на
місцях;
— недостатній рівень підготовки державних служ-
бовців, їх низька мотивація;
— високий рівень корупції серед державних слу-
жбовців;
— недостатній рівень комунікації між зацікавле-
ними сторонами у процесі реалізації реформи;
— відсутність структурованого і конструктивного
діалогу «влада-бізнес-громадськість (зокрема, науко-
ва)»;
— відсутність цивілізованого інституту лобію-
вання інтересів зацікавлених сторін.
2. Доцільне здійснення низки заходів з метою
усунення проблем, виявлених у ході аналізу реалізації
дерегуляційної реформи:
— гармонізування та узгодження завдань дерегу-
ляції з пріоритетами програмних документів, міжна-
родних оцінок та потреб бізнесу й громадськості, що
вимагає системного коригування стратегічних завдань
та пріоритетів;
— забезпечення суттєвого підвищення якості ре-
гулювання економіки за рахунок виконання всіх норм
Закону України «Про засади регуляторної по-
літики у сфері господарської діяльності», зокрема ви-
ключної пріоритетності здійснення якісної та кількіс-
ної оцінки регуляторного впливу щодо всіх без винят-
ку проектів регуляторних актів;
— здійснення радикального перегляду технології
надання адміністративних послуг на основі методоло-
гії раціоналізації бізнес-процесів;
— посилення заходів антикорупційної спрямова-
ності за рахунок розширення сфери проведення анти-
корупційної експертизи нормативно-правових актів та
їх проектів;
— забезпечення ефективної взаємодії органів
влади, бізнесу, науки та громадськості, широкого гро-
мадського обговорення дерегуляційної реформи в Ук-
раїні, відкритість для інституцій громадянського сус-
пільства, наукових установ процесів розробки відпо-
відних нормативних актів, моніторингу та оцінки
ефективності їх виконання.
3. Для активізації законотворчої роботи та підви-
щення її ефективності необхідно:
— ухвалення і прийняття розроблених і зареєст-
рованих законопроектів про банкрутство (№ 3132),
проблем з підключенням до електромереж, відміну ко-
рупційної «пайової участі» (№ 3610) і т.д.;
— перенесення акцентів в оцінюванні дієвості де-
регуляційних заходів з оцінки кількості нормативних
актів на оцінку ступеню досягнення їх прогнозованого
впливу на фактичні результати економічної діяльності;
— інвентаризація нормативних актів, їх система-
тизація та пріоритизація для перегляду;
— удосконалення інституційних фільтрів для
прийняття нових регуляцій, що ускладнюють ведення
бізнесу;
— внесення законодавчих змін, забезпечення ре-
алізації політики прозорості та залучення громадсько-
сті до контролю якості роботи органів державної
влади;
— розробка методичного забезпечення оціню-
вання якості нормативно-правових актів у сфері дере-
гулювання економіки;
— реалізація якісних змін в сфері антимонополь-
ного та конкурентного законодавства, зокрема підви-
щення прозорості діяльності АМКУ, вдосконалення
контролю за економічними концентраціями та систе-
мою нарахування штрафів;
— посилення контролю за виконанням законів
для обмеження свавілля чиновників. Контроль пови-
нен працювати на горизонтальному рівні — через
скарги постраждалих і судову систему. Слід розробити
чіткі переліки документів, які важче буде порушувати,
запровадити жорстку відповідальність;
— проведення децентралізації владних повнова-
жень. Слід передати більше повноважень органам
місцевого самоврядування, щоб місцеві громади самі
визначали правила для підприємців, а дозволи та лі-
цензії можна було отримувати на місцях;
— удосконалення процесу законотворення, зокре-
ма у частині перевірки якості регуляторних положень
(консультації з громадськістю, розгляд ефекту від за-
конів комплексно, з урахуванням довгострокових на-
слідків). Закони мають бути простими та зрозумілими,
забезпечувати передбачуваність правил ведення біз-
несу і тристоронніх відносин «влада-бізнес-громада»;
— активна участь громадських організацій тп їх
об’єднань, бізнес-асоціацій у нормативно-правовій ді-
яльності органів місцевої влади, відстежування фактів
порушення чинного законодавства, відстоювання прав
громадян тощо.
4. Крім того, покращенню ефективності дерегу-
ляційної реформи сприятимуть такі заходи:
— максимальне спрощення дозвільних процедур
при видачі документів дозвільного характеру, ліцензій,
подання декларацій в електронному вигляді;
— забезпечення скорочення дозвільної докумен-
тації у різних сферах господарської діяльності, спро-
щення ліцензування експорту та імпорту окремих ви-
дів продукції;
— розширення застосування декларативного (ре-
єстраційного) принципу;
— створення єдиної відкритої бази даних відносно
встановлених вимог до кожного з видів діяльності, до-
тримання яких перевіряється під час здійснення дер-
жавного нагляду (контролю);
— заміна системи застосування покарань за допу-
щені порушення законодавства на систему надання
послуг представникам бізнесу, консультацій і допо-
моги в дотриманні тих або інших норм;
— сприяння створенню центрів підтримки для
підприємців-початківців для надання допомоги сто-
совно реєстрації та консультацій на початковій стадії,
а також покрокового супроводження, в тому числі за
допомогою «гарячих ліній»;
— спрощення процедури закриття підприємства
шляхом створення окремих ліквідаційних комісій для
роботи із підприємствами, які припиняють свою дія-
льність, у державному органі реєстрації, ДФС, Пен-
сійному фонді та інших фондах державного соціаль-
ного страхування, які б приймали рішення про за-
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
142 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
криття після перевірки фактів можливої податкової за-
боргованості;
— створення можливості для реінвестування при
закритті підприємства або припиненні діяльності юри-
дичних осіб;
— розширення мережі центрів надання адмініст-
ративних послуг, у тому числі в об’єднаних територіа-
льних громадах, утворення віддалених робочих місць
для роботи адміністраторів центрів надання адмініст-
ративних послуг;
— забезпечення фінансової підтримки центрів на-
дання адміністративних послуг;
— подальша децентралізація повноважень з на-
дання найбільш популярних адміністративних по-
слуг та розширення повноважень органів місцевого са-
моврядування;
— забезпечення покращення якості державного
контролю, зокрема впровадження мораторію на пере-
вірки бізнесу контролюючими органами, створення
автоматизованої системи державного нагляду, підви-
щення правового захисту бізнесу та унеможливлення
реалізації рейдерських схем;
— спрощення процедури підключення до енерге-
тичних мереж шляхом законодавчого уможливлення
процедури «стандартного підключення», яке не вима-
гає розробки спеціальних проектів і тривалого процесу
отримання дозвільної документації;
— спрощення отримання дозволів на будівництво
шляхом відміни місцевого збору — пайової участі в
розвитку інфраструктури (який складає до 10% собіва-
ртості нового будівництва);
— спрощення та забезпечення прозорості подат-
кового адміністрування та податкового контролю, зо-
крема шляхом усунення явища дискреції;
— активізація фінансування МСП з боку комер-
ційних банків, розширення спектру кредитних послуг
(гарантійні схеми, лізинг, факторинг, експорт, страху-
вання тощо) і забезпечення їх кращого пристосування
до потреб МСП;
— вирішення проблеми адміністрування ПДВ на
законодавчому рівні, що приведе до підвищення лік-
відності для МСП. Це, в свою чергу, дозволить змен-
шити передумови для реєстрації в якості того, хто ви-
користовує ССО, який сплачує єдину ставку податку,
яка включає в себе ПДВ, і реєстрація окремо для ПДВ
вже не потрібна.
Список використаних джерел
1. Передумови та пріоритети реформування дер-
жавної політики розвитку підприємництва в Україні /
[Я. В. Бережний, З. С. Варналій, Т. Г. Васильців та
ін.]. — Київ : НІСД, 2014. — 73 с.
2. Про Стратегію сталого розвитку «Україна —
2020»: Указ Президента України від 12.01.2015 р.
№ 5/2015 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5/2015.
3. Угода про асоціацію між Україною, з однієї
сторони, та Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-
членами, з іншої сторони [Електронний ресурс]: Між-
народний документ від 27.06.2014 р. — Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 984_011.
4. Україна: Лист про наміри, Меморандум про
економічну та фінансову політику між Україною та
МВФ № 14168/0/2-16 від 01.09.2016 р. [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/v2-16500-16.
5. Про затвердження середньострокового плану
пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріори-
тетних дій Уряду на 2017 рік: Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275-р [Елек-
тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.
gov.ua/ control/uk/cardnpd?docid=249935442.
6. Про затвердження плану заходів щодо дерегу-
ляції господарської діяльності та визнання такими, що
втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Мі-
ністрів України: Розпорядження Кабінету Міністрів
України від 23.08.2016 р. № 615-р. [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/
control/ru/cardnpd?docid=249273323.
7. Про затвердження плану дій щодо імплемента-
ції кращих практик якісного та ефективного регулю-
вання, відображених Групою Світового банку у мето-
дології рейтингу «Ведення бізнесу»: Розпорядження
Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р.
№ 1406-р [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1406-2015-%D1%
80.
8. Про внесення змін до деяких законодавчих ак-
тів України щодо спрощення умов ведення бізнесу
(дерегуляція): Закон України від 12.02.2015 р. № 191
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/ 191-19/page2.
9. Про внесення змін до Закону України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб — підприємців» щодо спрощення припинення
юридичних осіб шляхом злиття, приєднання, поділу,
перетворення (реорганізації): Закон України від
7.04.2015 р. № 285 [Електронний ресурс]. — Режим до-
ступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/285-19.
10. Про внесення змін до Закону України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб
— підприємців»: Закон України від 03.09.2015 р. № 667
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/667-19.
11. Про внесення змін до Закону України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб — підприємців» та деяких інших законодавчих ак-
тів України щодо децентралізації повноважень з дер-
жавної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - під-
приємців та громадських формувань: Закон України
від 26.11.2015 р. № 835 [Електронний ресурс]. — Ре-
жим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/835-
19/ed20151126/page6.
12. Про внесення змін до Закону України «Про
тимчасові заходи на період проведення антитерорис-
тичної операції»: Закон України від 17.05.2016 р.
№1365. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1365-19.
13. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо скасування обов’язковості держа-
вної реєстрації іноземних інвестицій: Закон України
від 31.05.2016 р. № 1390. [Електронний ресурс]. — Ре-
жим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1390
-19.
14. Про надання послуг у сфері державної реєст-
рації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань у скорочені строки: Поста-
нова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р.
№ 1133 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
2017/№2 143
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=2487
47915.
15. Про затвердження Порядку державної реєст-
рації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та
громадських формувань, що не мають статусу юриди-
чної особи: Наказ Міністерства юстиції України від
09.02.2016 р. № 359/5 [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0200-16.
16. Про затвердження форм заяв у сфері держав-
ної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підп-
риємців та громадських формувань: Наказ Міністерс-
тва юстиції України від 06.01.2016 р. № 15/5 [Елект-
ронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.
rada.gov.ua/ laws/show/z0014-16.
17. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо визначення кінцевих вигодоодер-
жувачів юридичних осіб та публічних діячів: Закон Ук-
раїни від 14.10.2014 р. № 1701 [Електронний ресурс].
— Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/
1701-18.
18. Про внесення змін до деяких законів України
щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливо-
стей реєстрації похідних речових прав на земельні ді-
лянки сільськогосподарського призначення: Закон
України від 05.03.2015 р. № 247 [Електронний ресурс].
— Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/
247-19.
19. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо посилення прозорості у сфері від-
носин власності з метою запобігання корупції: Закон
України від 14.07.2015 р. № 597 [Електронний ресурс].
— Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/
597-19.
20. Про внесення змін до Закону України «Про
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів
України щодо децентралізації повноважень з держав-
ної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень: Закон України від 26.11.2015 р. №834 [Еле-
ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.
rada.gov.ua/laws/show/834-19.
21. Про затвердження Порядку здійснення дер-
жавного архітектурно-будівельного контролю: Поста-
нова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р.
№ 553 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0% BF.
22. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо вдосконалення державної реєстра-
ції прав на нерухоме майно та захисту прав власності:
Закон України від 06.10.2016 р. № 1666 [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/
laws/show/1666-19.
23. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо розширення повноважень органів
місцевого самоврядування та оптимізації надання ад-
міністративних послуг: Закон України від 10.12.2015 р.
№ 888 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//zakon5.rada.gov.ua/laws/show/888-19.
24. Про внесення змін до Примірного положення
про центр надання адміністративних послуг: Поста-
нова Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р.
№ 565 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/565-2016-%D0%
BF.
25. Про внесення змін до Примірного регламенту
центру надання адміністративних послуг: Постанова
Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р.
№ 652 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//zakon3.rada.gov.ua/laws/show/652-2016-%D0% BF.
26. Деякі питання надання відомостей з Єдиного
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-
підприємців та громадських формувань: Постанова
Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р.
№ 593 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=24930
7121.
27. Про внесення змін до постанови Кабінету Мі-
ністрів України від 8 вересня 2016 р. № 593: Постанова
Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р.
№ 339 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/339-2017-%D0% BF.
28. Про затвердження Загальних умов укладення
та виконання договорів підряду в капітальному будів-
ництві: Постанова Кабінету Міністрів України від 1
серпня 2005 р. № 668 [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/668-2005-
%D0%BF.
29. Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо дерегуляції в агропромисловому
комплексі: Закон України від 08.12.2015 р. № 867 [Еле-
ктронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/867-19.
30. Про ліцензування певних видів господарської
діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.
rada.gov.ua/laws/show/1775-14.
31. Про ліцензування видів господарської діяль-
ності: Закон України від 02.03.2015 р. № 222 [Елект-
ронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.
gov.ua/laws/show/ 222-19/page.
32. Деякі питання ліцензування будівництва
об’єктів IV і V категорій складності: Постанова Кабі-
нету Міністрів України від 30.03.2016 р. № 256 [Елек-
тронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.
rada.gov.ua/laws/show/256-2016-%D0% BF.
33. Про внесення змін до Закону України «Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту ети-
лового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів» щодо оптової торгівлі алкоголь-
ними напоями, виготовленими з власного (не придба-
ного) виноматеріалу: Закон України від 20.09.2016 р.
№ 1534 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1534-19.
34. Аналітичний звіт про роботу ДРС у 2016 році
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www.
drs.gov.ua/press-room/anali tychnyj-zvit-pro-robotu-drs-
u-2016-rotsi-2/.
35. Про внесення змін до Податкового кодексу
України та деяких законодавчих актів України щодо
податкової реформи: Закон України від 28.12.2014 р.
№71 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/71-19.
36. Про внесення змін до Закону України «Про
захист економічної конкуренції» щодо підвищення
ефективності системи контролю за економічними
концентраціями: Закон України від 26.01.2016 р.
№ 935-VIII [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/935-19.
37. Про тимчасові особливості здійснення заходів
державного нагляду (контролю) у сфері господарської
діяльності: Закон України від 03.11.2016 № 1728
ЛЯШЕНКО В. І., ТОЛМАЧОВА Г. Ф., КОЛЄСНІКОВА Г. В.
144 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.
rada.gov.ua/laws/show/1728-19.
38. Про затвердження Порядку проведення спе-
ціально уповноваженим органом з питань ліцензу-
вання планових та позапланових перевірок додер-
жання органами ліцензування вимог законодавства у
сфері ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів Ук-
раїни від 16 березня 2016 р. № 182 [Електронний ре-
сурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/182-2016-%D0%BF.
39. Про внесення змін до статті 69 Податкового
кодексу України щодо спрощення умов ведення біз-
несу: Закон України від 21 квітня 2015 р. № 344 [Еле-
ктронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.
rada.gov.ua/laws/show/ 344-19.
40. Про внесення змін до Податкового кодексу
України щодо удосконалення адміністрування податку
на додану вартість: Закон України від 16.07.2015 р. №
643 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/643-19.
41. Соціально-економічне становище України за
січень—листопад 2016 року [Електронний ресурс] /
Повідомлення Державної служби статистики України.
— Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/soc
_ek/2016/publ_11_2016_u.html.
42. Обсяги прямих іноземних інвестицій в Укра-
їну за 9 місяців 2016 р. зросли на 6,2%, — Держстат
[Електронний ресурс]. — Режим доступу:
https://ua.112.ua/ekonomika/obsiahy-priamykh-inozem
nykh-investytsii-v-ukrainu-za-9-misiatsiv-2016-roku-zros
ly-na-62-derzhstat-352909.html.
43. Інвестиційний клімат України-2016. Яким
його бачить американський інвестор? (дослідження)
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//ukrreal.info/ru/statti/71172-investitsiyniy-klimat-ukraini
-2016-yakim-yogo-bachit-amerikanskiy-investor-doslidzhe
nnya.
44. Загальні тенденції тіньової економіки в Укра-
їні. 9 місяців 2016 року [Електронний ресурс]. — Ре-
жим доступу: http://www.me.gov.ua/Documents/Down
load?id=ee79c009...
45. Регуляторна служба презентувала звіт про ро-
боту за 2016 рік [Електронний ресурс]. — Режим дос-
тупу: http://lev.org.ua/news/ regulyatorna-sluzhba-
prezentuvala-zvut-pro-robotu-za-2016-ruk-111.html.
46. Про затвердження плану заходів щодо дерегу-
ляції господарської діяльності та визнання такими, що
втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Мі-
ністрів України: Розпорядження Кабінету Міністрів
України від 23 серпня 2016 р. № 615-р [Електронний
ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/
laws/ show/615-2016-%D1%80.
47. Рейтинг стран мира по уровню экономиче-
ской свободы [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://gtmarket.ru/ratings/index-of-economic-freedom/
index-of-economic-freedom-info.
48. Legatum Prosperity Index. Country profile.
Ukraine. — The Legatum Institute Foundation [Електрон-
ний ресурс]. — Режим доступу: http://www.prosperity.
com/#!/country /UKR.
49. Позиція України в рейтингу країн світу за Ін-
дексом глобальної конкурентоспроможності 2016-2017
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu
-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurentospromo
zhnosti-1.
50. Індекс корупції CPI-2016 [Електронний ре-
сурс] / Transparency international. — Режим доступу:
http://ti-ukraine.org/research/indeks-koruptsiyi-cpi-
2016/.
51. Ведение бизнеса — 2017: Равные возможности
для всех: доклад [Електронний ресурс]. — Режим дос-
тупу: http://russian.doingbusi ness.org/~/media/WBG/
DoingBusiness/Documents/Annual-Reports/English/DB
17-Full-Report.pdf.
52. Про виконавче провадження: Закон України
від 02.06.2016 р. № 1404 [Електронний ресурс]. — Ре-
жим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-
19.
53. Україна піднялася на три пункти у рейтингу
Doing Business-2017 [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: http://www.epravda.com.ua/news/2016/10/ 25/
608951/.
54. Щорічна оцінка ділового клімату в Україні:
2016 ( за результатами національного опитування ма-
лого та середнього бізнесу [Електронний ресурс]. —
Режим доступу: https://www.slideshare.net/USAIDLEV
/2016-2017-abcareportshort23042017final.
55. Стратегія розвитку малого і середнього підп-
риємництва в Україні на період до 2020 року [Елект-
ронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=250
008096&cat_id=244274160.
56. Український малий та середній бізнес вимагає
дерегуляції та кращого ставлення до себе у податковій
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:
//thinktwiceua.org/uk/tt-updates/ukrayinskyj-malyj-ta-se
rednij-biznes-vymagaye-deregulyatsiyi-ta-krashhogo-stav
lennya-do-sebe-u-podatkovij/.
57. Пасько Д. 5 прикладів дерегуляції, які вже вті-
лено в життя [Електронний ресурс] / Д. Пасько //
Forbes Україна. — Режим доступу: http://forbes.net.ua/
ua/opinions/1389297-5-prikladiv-deregulyaciyi-yakivzhe-
vtileno-v-zhittya.
58. Беспалько В. Скільки коштує вести бізнес в
Україні / В. Беспалько // Дзеркало тижня. — 2017. —
№24. — С. 12.
|