Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки"
Захід відбувся 28–29 квітня 2017 р в Одеському національному морському університеті в рамках Міжнародної наукової конференції «Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри». Уже вшосте ця конференція проходить завдяки організаційній діяльності доктора історичних наук, п...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130502 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" / Т.В. Пастушенко // Український історичний журнал. — 2017. — № 3. — С. 221-225. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-130502 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1305022018-02-15T03:03:32Z Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" Пастушенко, Т.В. Хроніка Захід відбувся 28–29 квітня 2017 р в Одеському національному морському університеті в рамках Міжнародної наукової конференції «Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри». Уже вшосте ця конференція проходить завдяки організаційній діяльності доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри українознавства, історико-правових та мовних дисциплін Одеського національного морського університету Миколи Михайлуци. 2017 Article Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" / Т.В. Пастушенко // Український історичний журнал. — 2017. — № 3. — С. 221-225. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130502 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка Хроніка |
| spellingShingle |
Хроніка Хроніка Пастушенко, Т.В. Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" Український історичний журнал |
| description |
Захід відбувся 28–29 квітня 2017 р в Одеському національному морському університеті в рамках Міжнародної наукової конференції «Південь України: етноісторичний,
мовний, культурний та релігійний виміри». Уже вшосте ця конференція проходить
завдяки організаційній діяльності доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри українознавства, історико-правових та мовних дисциплін Одеського національного морського університету Миколи Михайлуци. |
| format |
Article |
| author |
Пастушенко, Т.В. |
| author_facet |
Пастушенко, Т.В. |
| author_sort |
Пастушенко, Т.В. |
| title |
Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" |
| title_short |
Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" |
| title_full |
Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" |
| title_fullStr |
Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" |
| title_full_unstemmed |
Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" |
| title_sort |
круглий стіл "декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону нижній дунай: засоби, досвід, наслідки" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Хроніка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130502 |
| citation_txt |
Круглий стіл "Декомунізаційні процеси у країнах єврореґіону Нижній Дунай: засоби, досвід, наслідки" / Т.В. Пастушенко // Український історичний журнал. — 2017. — № 3. — С. 221-225. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT pastušenkotv kruglijstíldekomunízacíjníprocesiukraínahêvroregíonunižníjdunajzasobidosvídnaslídki |
| first_indexed |
2025-07-09T13:43:59Z |
| last_indexed |
2025-07-09T13:43:59Z |
| _version_ |
1837177126219939840 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2017. – №3
т.В.ПАстушенко (киїВ)
КРУГЛИЙ СТІЛ «ДЕКОМУНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У КРАЇНАХ
ЄВРОРЕҐІОНУ НИЖНІЙ ДУНАЙ: ЗАСОБИ, ДОСВІД, НАСЛІДКИ»
Захід відбувся 28–29 квітня 2017 р в Одеському національному морському універ-
ситеті в рамках Міжнародної наукової конференції «Південь України: етноісторичний,
мовний, культурний та релігійний виміри». Уже вшосте ця конференція проходить
завдяки організаційній діяльності доктора історичних наук, професора, завідувача ка-
федри українознавства, історико-правових та мовних дисциплін Одеського національ-
ного морського університету Миколи Михайлуци. Цього року в роботі наукового зібран-
ня взяли участь представники вищих навчальних закладів і музеїв Одеси, Інституту
історії України НАНУ, університетів Бухареста й Ґалаца, Державного університету
Молдови, співробітники Українського інституту національної пам’яті, бухарестського
Інституту з розслідування злочинів комунізму та пам’яті румунської еміґрації.
Предметом обговорення учасників круглого столу став черговий етап держав-
них заходів щодо вилучення з публічного простору зразків комуністичного минуло-
го в Україні та суспільні дискусії, які ці процеси супроводжують. Розпочалося все зі
стихійного «ленінопаду» під час Євромайдану 2013–2014 рр. Демонтаж пам’ятників
комуністичним лідерам було леґітимізовано, він отримав державну підтримку після
ухвалення Верховною Радою України 9 квітня 2015 р. чотирьох законів, що отримали
загальну назву декомунізаційних. Ці акти викликали зливу критики з ліберальних,
юридичних та інших позицій, не останньою чергою – від фахових істориків з нашої
країни та з-за кордону1. У критиків не виникало сумнівів щодо необхідності деконстру-
ювання комуністичної ідеології та леґітимації нових соціокультурних практик, але
стосовно методів їх здійснення думки експертів розійшлися2. Одночасно важливо роз-
глядати й оцінювати ухвалені закони в комплексі контрпропаґандистських заходів під
час війни з Російською Федерацією, яка активно використовує суспільну ностальгію за
радянським минулим для арґументації власних геополітичних амбіцій і виправдання
аґресії проти України.
Розпочала дискусію д-р іст. наук, проф. Алла Киридон («Енциклопедичне видав-
ництво»), яка у своєму виступі «Декомунізація в Україні: природа та сутнісні харак-
теристики процесу» здійснила екскурс у тривалу історію прощання з комуністичним
минулим у нашій країні. Цей процес розпочався ще у 1990-х рр. з декомунізації освіти
та виховання, коли з навчальних програм було вилучено дисципліни, присвячені вив-
ченню основ комуністичної ідеології, історії партії тощо. На підприємствах та у військо-
вих частинах ліквідували так звані «Ленінські кімнати», прибрали бюсти партійних
діячів. На відміну від сучасних декомунізаційних законів, які покладають чітку від-
повідальність за їх виконання на Кабінет Міністрів України та місцеві органи влади
й навіть окреслюють порядок і терміни реалізації відповідних положень, попередні
спроби декомунізації, зроблені свого часу Л.Кравчуком (1992 р.), Л.Кучмою (2001 р.)
та В.Ющенком (2007 р.) у формі декретів, вимагали усунення пам’яток тоталітаризму,
1 Див., напр.: [Електронний ресурс]: http://krytyka.com/ua/solutions/opinions; http://krytyka.
com/ua/articles/vidkrytyy-lyst-naukovtsiv-ta-ekspertiv-ukrayinoznavtsiv-shchodo-tak-zvanoho.
Висновок Венеціанської комісії див.: [Електронний ресурс]: http://www.venice.coe.int/webforms/
documents/?pdf=CDL-REF(2015)045-e
2 Motyl A.J. Kiev’s Purge: Behind the New Legislation to Decommunize Ukraine // Foreign Affairs. –
2015. – April 28 [Електронний ресурс]: https://www.foreignaffairs.com/articles/ukraine/2015-04-28/
kievs-purge
Український історичний журнал. – 2017. – №3
222 Хроніка
а проте не передбачали жодних правових механізмів утілення, залишившись такими
собі політичними деклараціями. Провівши детальний аналіз складових декомунізації
(нормативної та самого процесу, передусім у суспільній сфері), А.Киридон підсумува-
ла, що це – складова значно глибшого процесу деколонізації. Водночас вона зазначила,
що «радянськість» не зникає після перейменування вулиць, знесення пам’ятників та
демонтажу атрибутів комуністичного правління. Очевидно, остаточно ми розпроща-
ємось із нею лише після декомунізації свідомості. Тому конче потрібне забезпечення
належного інформаційного супроводу на виконання законів. Декомунізація – справа
не лише політичних інституцій, але й усього суспільства.
Завідувач відділу історії України у Другій світовій війні Інституту історії України
НАНУ д-р іст. наук, проф. Олександр Лисенко у своєму виступі «Пам’ять про Другу
світову війну між ритуалом та дійсністю» розмірковував над конфліктністю пам’яті
про війну в Україні, над процесом формування радянської версії війни у формі кон-
цепту «Великої Вітчизняної» та засвоєнням його на індивідуальному рівні. Зрештою
пам’ять про «Велику Перемогу» стала частиною індивідуальної ідентичності значно-
го соціального прошарку населення України. Демократизація суспільства на рубежі
ХХ–ХХІ ст. сприяла появі в публічному просторі й закріпленні на державному рівні
альтернативних радянській версій Другої світової війни: леґітимації забутих, змарґі-
налізованих свідків та учасників війни, як-от підпільників ОУН, бійців УПА, в’язнів
нацистських концтаборів, інших категорій жертв нацизму й сталінізму. Ці конфлікти
пам’яті періодично виходять на поверхню щоразу, коли відбуваються тектонічні по-
літичні та соціально-економічні зрушення. Ситуацію «підігрівають» деякі політичні
сили, які активно експлуатують пам’яттєві стереотипи з електоральною метою. Тому
поводження з пам’ятниками, топонімами, пов’язаними з Другою світовою війною, на
думку доповідача, потребує вдумливих і неспішних кроків.
Про формування традиції щорічного відзначення «Дня перемоги у Великій
Вітчизняній війні» як частини комуністичної ідеології та про запровадження в Україні
2014–2015 рр. нової символіки свята як заходів контрпропаґанди в умовах війни з
Росією та декомунізації розповіла у своєму виступі ст. наук. співроб. Інституту історії
України НАНУ канд. іст. наук Тетяна Пастушенко.
Повідомлення канд. іст. наук Олени Шипотілової було присвячене діяльності іс-
торико-просвітницького товариства «Меморіал» та Народного руху України на рубежі
1980–1990-х рр. Авторка розповіла, як у Миколаївській, Херсонській та Одеській об-
ластях проходили перші публічні заходи цих громадсько-політичних організацій для
відновлення історичної пам’яті, ушанування пам’яті жертв радянських репресій, голо-
ду 1932–1933 рр., діячів УНР, популяризації серед населення реґіону релігійно-націо-
нальних традицій українців.
Виступ д-ра іст. наук, проф. Миколи Михайлуци «Декомунізація по-одеські в іс-
торії й зараз» був актуалізований ситуацією навколо рішення міського голови Одеси
Г.Труханова призупинити перейменування вулиць та інших географічних об’єктів.
Так збіглося, що саме напередодні круглого столу, 26 квітня, міська влада ухвали-
ла рішення про повернення старих назв раніше перейменованим керівником облас-
ної держадміністрації М.Саакашвілі вулицям. У відповідь прокуратура відкрила
кримінальне провадження за фактом скасування Одеською міською радою рішення
про декомунізацію низки вулиць, а Приморський районний суд Одеси визнав неза-
конним і скасував попереднє рішення міськради. Цей конфлікт на рівні виконавчої
влади став також свідченням спротиву у самому суспільстві різноманітним заходам
Український історичний журнал. – 2017. – №3
Хроніка 223
позбавлення від тоталітарного минулого, який виявляється в підтримці старих топоні-
мів, пам’ятників, свят. М.Михайлуца присвятив свій виступ історії назв вулиць Одеси –
від часів Російської імперії до сьогоднішнього дня. Фактично методи та практики пере-
йменувань за радянської чи румунської влади, періоду незалежної України суттєво не
змінилися. Характерною місцевою особливістю в наш час стала перевага неполітичних
топонімів. Після набуття чинності закону України «Про засудження комуністичного
і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні й забо-
рони пропаганди їх символіки» в Одеській області було перейменовано 460 вулиць.
Серед нових назв найчастіше зустрічаються «Центральні», «Абрикосові», «Козацькі»,
«Соборні» та «Миру». Але чи може проста заборона на символи й пам’ятники бути ефек-
тивною у процесі побудови суспільства, вільного від тоталітарних практик? Думки про
необхідність підвищення історичної обізнаності населення та наполегливу роботу іс-
ториків у публічній сфері, що їх висловив у своєму виступі М.Михайлуца, підтримала
більшість учасників круглого столу.
Завершував «українську» частину дискусії виступ начальника відділу аналізу ре-
ґіональних особливостей та політики національних меншин Українського інституту
національної пам’яті канд. іст. наук Богдана Короленка, який став своєрідним звітом
про виконання місцевими органами влади декомунізаційного закону №317-VIII від
9 квітня 2015 р. Доповідач повідомив, що впродовж майже восьми місяців – із лис-
топада 2015 до липня 2016 рр. – відбулася найбільша з часів здобуття незалежності
кількість перейменувань населених пунктів України. Так, від 25 листопада 2015 до
14 липня 2016 рр. Верховна Рада України ухвалила 13 постанов, якими було пере-
йменовано 987 населених пунктів і 25 районів. Б.Короленко проаналізував кількісні
та якісні показники перейменувань, а також підсумував досвід роботи Українського
інституту національної пам’яті з громадськістю. Наведені дані засвідчили ще й од-
номанітність комуністичних топонімів. Наприклад, із назв, які зникли з карти в ре-
зультаті перейменування, 133 були на честь «Жовтневої революції», 108 – В.Леніна,
69 – Г.Петровського, 48 – С.Кірова, 35 – В.Чапаєва. Також багато назв походило від
імен і прізвищ М.Калініна, В.Куйбишева, Ф.Серґєєва (Артема), Ф.Дзержинського,
Г.Котовського, Я.Свердлова тощо. Зокрема було перейменовано таку кількість населе-
них пунктів: 88 Жовтневих, 42 Петровських, 29 Кірових, 28 Ленінських, 25 Радянських,
24 Чапаєвки, 23 Комсомольських тощо. Відновлено понад 300 історичних назв, із них
близько 70 належать до культурної спадщини корінних народів та національних гро-
мад України – кримських татар, болгар, греків, євреїв тощо. Процес перейменування
населених пунктів і районів на виконання закону супроводжувався помітним суспіль-
ним резонансом. Дискусії, публічні коментарі та громадські акції, пов’язані з перейме-
нуванням міст Дніпропетровськ/Дніпро, Кіровоград/Кропивницький та Комсомольськ/
Горішні Плавні, активно висвітлювалися у засобах масової інформації та обговорю-
валися у загальнонаціональному масштабі. Особливо політизованими були дискусії
щодо назви Кіровограда, якому окремі політичні сили пропонували повернути стару
імперську назву Єлисаветград. Спроби довести «неправомірність» деяких переймену-
вань здійснюються у судах і досі. Як підсумував у своєму виступі Б.Короленко, станом
на середину жовтня 2016 р. суди розглядали близько 20 таких позовів, однак випадків
задоволення позовних вимог на цей момент не було.
Політичний контекст, історичний хід подій і сучасний стан декомунізації у сусід-
ній Молдові учасникам круглого столу представив проф. Молдовського державного
університету (Кишинів) Анатоль Петренку (Anatol Petrencu). У доповіді «Республіка
Український історичний журнал. – 2017. – №3
224 Хроніка
Молдова на шляху декомунізації, або Біг на місці» він поділився власними хвилюван-
нями, такими близькими та зрозумілими українським історикам, коли електоральні
коливання впливають на темпи, стратегію й послідовність подолання комуністичної
спадщини. Незважаючи на 25-річний період незалежності, очевидне прагнення до єв-
ропейської інтеґрації, запровадження безвізового режиму з країнами Євросоюзу, усе ж
у країні досі зберігається чимало назв, що відображають її комуністичне й колоніальне
минуле. Це стосується як топонімів, так і пам’ятників радянським діячам (В.Ленін,
Г.Котовський, С.Лазо та ін.).
Доповіді співробітників бухарестського Інституту з розслідування злочинів ко-
мунізму та пам’яті румунської еміґрації (IICCMRE) показали зовсім іншу, відмінну
від української й молдовської, ситуацію, в якій відбувалася декомунізація в Румунії.
Питання заборони комуністичної символіки, демонтажу пам’ятників, зміни топонімів
не викликали дискусій – це було практично одностайне рішення суспільства й керів-
ництва країни. Виступи румунських колеґ стосувалися вже практичних заходів вста-
новлення місць поховань, імен жертв комуністичної диктатури, увічнення їх пам’яті.
Так, експерт департаменту аналітики комуністичного режиму IICCMRE д-р Космін
Будеанке (Cosmin Budeancă) розповів про пошуки свідків таємних розстрілів кінця
1940 – початку 1950-х рр. у Румунії, організацію проведення розкопок та результати
ексгумації поховань невідомих жертв комуністичного режиму. Як правило, це були
місцеві жителі, селяни, аж ніяк не активні опоненти комуністичної влади. Така по-
шукова робота особливо важлива, адже арешт цих людей і їх страта не фіксувалися у
жодному офіційному документі, їхні рідні вперше дізналися про долю своїх близьких
лише через 70 років.
Докторантка історії та музеєзнавства Ірина Хаснач (Irina Hasnas), яка досліджує
роль ініціатив художників-кураторів у створенні унікальних та інтелектуальних ви-
ставок/музеїв, представила проект IICCMRE щодо відкриття в колишній в’язниці міс-
та Римник-Серат меморіалу «Тюрма мовчання» та навчального центру з історії кому-
нізму в Румунії. Упродовж 1945–1963 рр. тут утримували політичних, громадських і
релігійних діячів, противників комуністичної влади. У червні 2007 р. будівля колиш-
ньої римницької в’язниці перейшла у відання Інституту з розслідування злочинів ко-
мунізму та пам’яті румунської еміґрації, який розпочав низку заходів, спрямованих
на підвищення обізнаності політиків та інформування громадськості про меморіальну
цінність цього місця. Нині розроблено проект, на території колишньої тюрми розпо-
чалися реставраційні роботи, створено пересувну виставку та веб-сайт, який розпові-
дає про історію цього місця, біографії в’язнів3. Головною метою створення меморіалу
«Тюрма мовчання» проголошується перетворення колишнього місця примусової ізоля-
ції на місце роздумів про кримінальний характер комунізму.
Усі виступи учасників круглого столу (а це д-р іст. наук, проф. Ігор Тарнавський,
канд. іст. наук Олег Бажан, д-р іст. наук, проф. Ірина Тюрменко, д-р іст. наук Павло
Гай-Нижник, д-р іст. наук Олександр Тригуб, канд. іст. наук Олександр Бонь та багато
інших) викликали жваве обговорення. Головне питання, навколо якого точилася дис-
кусія, полягало в тому, що за понад чверть століття по завершенню комуністичного
панування в Європі наслідки збанкрутілої системи та суспільної й ментальної шкоди
3 Див.: [Електронний ресурс]: http://memorialulramnicusarat.ro
Український історичний журнал. – 2017. – №3
Хроніка 225
від неї ані в Україні, ані в інших державах постсоціалістичного табору остаточно так і
не подолано. Мільйони людей у ході волелюбних революцій виявили своє прагнення
жити в об’єднаній, постімперській Європі, де панують свобода та демократія. Але як,
дотримуючись верховенства права, мультикультуралізму, свободи слова, боротися із
залишками тоталітаризму, не здійснюючи радикальних кроків, котрі можуть не сподо-
батися певній частині населення?
Із текстами виступів, виголошених на засіданнях круглого столу та на конференції
«Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри» мож-
на ознайомитися у збірнику, представленому на веб-сайті Інституту історії України
НАНУ4.
4 Див.: [Електронний ресурс]: http://history.org.ua/LiberUA/978-966-413-261-6/0.pdf
|