Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13052 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації / В. Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 205-210. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-13052 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-130522010-10-28T12:03:02Z Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації Шайкан, Валентина Нацистський окупаційний режим 2008 Article Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації / В. Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 205-210. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0019 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13052 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нацистський окупаційний режим Нацистський окупаційний режим |
| spellingShingle |
Нацистський окупаційний режим Нацистський окупаційний режим Шайкан, Валентина Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації |
| format |
Article |
| author |
Шайкан, Валентина |
| author_facet |
Шайкан, Валентина |
| author_sort |
Шайкан, Валентина |
| title |
Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації |
| title_short |
Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації |
| title_full |
Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації |
| title_fullStr |
Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації |
| title_full_unstemmed |
Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації |
| title_sort |
стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Нацистський окупаційний режим |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13052 |
| citation_txt |
Стан системи судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в роки гітлерівської окупації / В. Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 205-210. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šajkanvalentina stansistemisudočinstvanateritoríírejhskomísaríatuukraínatavíjsʹkovoízonivrokigítlerívsʹkoíokupacíí |
| first_indexed |
2025-07-02T14:59:17Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:59:17Z |
| _version_ |
1836547684602740736 |
| fulltext |
Валентина Шайкан (Кривий Ріг)
СТАН СИСТЕМИ СУДОЧИНСТВА НА ТЕРИТОРІЇ
РЕЙХСКОМІСАРІАТУ «УКРАЇНА» ТА ВІЙСЬКОВОЇ ЗОНИ
В РОКИ ГІТЛЕРІВСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
Проблема судочинства на території рейхскомісаріату «Україна» і військо-
вої зони в роки гітлерівської окупації належить до однієї з недосліджених
проблем вітчизняної історії, гострих та незручних тем, яка потребує спеціаль-
ного глибокого дослідження, пошуку та введення до наукового обігу нових
джерел, якісного узагальнення. Тривалий час вітчизняна історіографія дослід-
жувала окупаційний період тільки у межах дозволеного радянською компар-
тійною ідеологією. Неоднозначні, суперечливі явища залишалися поза полем
об'єктивного та неупередженого осмислення. Більше того, сором'язливо-обе-
режне ставлення до цієї теми продовжувалося й після того, як перестали діяти
цензурні рогатки і тотальний контроль над ученими з боку компартійних іде-
ологів. Лише останнім часом науковці приступили до висвітлення проблем
про військовополонених, долю «остарбайтерів», колабораціонізм та інших на
рівні дисертацій, монографій, статей. Широкий доступ до архівних документів
та матеріалів, повернення до історичної правди надають можливість об'єктив-
но оцінити минулі події та заповнити одну з «білих плям» нашої історії.
Спираючись на архівні документи, можна констатувати, що гітлерівський
«новий порядок» був тісно пов'язаний із створенням на окупованих землях
німецької системи судочинства. Відомо, що вже 4 серпня 1941 р., за наказом
Розенберга, на територію рейхскомісаріата «Україна» було поширено компе-
тенцію німецького верховного суду – «обергеріхту»1. На території генеральних
округів рейхскомісаріату діяли німецькі суди – «дойчегеріхти» (по одному в
кожному з 6-и генеральних округів). У кожному генеральному окрузі також
функціонував суд для вирішення особливо важливих справ – «зондер-
геріхти». В «дойчегеріхті» головував суддя – німець, в «обергеріхті» діяли
троє суддів – німців, в «зондергеріхті» – суддя- німець і двоє засідателів з
числа німців2. Отже, з початку окупації німецьке судочинство почало актив-
но запроваджуватися на території України. До того ж, у прифронтовій зоні:
Чернігівська, Сумська, Харківська, Сталінська, Луганська області, військова
влада керувалася підзаконними актами, які мали надзвичайний характер, і
були спрямовані на застосування найжорстокіших засобів з метою наведення
порядків у районах3.
За окупаційного часу роль каральних органів також відігравали українські
правові відділи, які функціонували при допоміжних і міських управах, конт-
ролювали діяльність самих органів місцевого управління, слідкували за тим,
щоб населення не порушувало наказів, розпоряджень німецьких органів вла-
ди та допоміжних управ. Правовий відділ був підпорядкований голові управи
та його заступникам. Керувалися правові відділи тимчасовими інструкціями,
розробленими українськими допоміжними управами з дозволу німецької оку-
паційної влади. На чолі відділу стояв начальник, який виконував усі функції
прокурорського контролю. На цей відділ було покладено права та обов'язки,
які дозволяли правникам здійснювати контроль за виконанням постанов і роз-
поряджень управ, їх відділів усіх рівнів, а також керувати поліцією під час
проведення дізнань та слідства, давати при цьому вказівки по всіх питаннях,
виносити постанови про конфіскацію майна та його охорони. Правовий відділ
Нацистський окупаційний режим 205
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 205
розглядав також скарги на дії окремих відділів управ, окремих урядових осіб.
Цей відділ мав право зупинити виконання розпорядження будь-якого відділу
органів українського місцевого управління, поки остаточно не буде прийнято
рішення головою управи. Складнощі у роботі українських правників поясню-
валися відсутністю нових законодавчих актів, висококваліфікованих юристів.
Користуватися радянськими законами українські правники не хотіли, поясню-
ючи, наприклад, припинення реєстрації розлучень відсутністю спеціальних
актів і тим, що радянські закони «були спрямовані в цьому питанні на руй-
націю родини, підривали здорову мораль і розвивали соціальну розбещеність».
Окружна Дніпропетровська управа навіть ухвалила постанову, за якою з
20 січня 1942 р. не дозволялася реєстрація розлучень до видання спеціальних
законів4. Розпорядження «Про тимчасове упорядкування зав'язування й
розв'язування подружжя» на окупованій гітлерівцями території України ста-
ло діяти тільки восени 1942 р.5 У цьому документі пояснювалося про «мішані
шлюби»: «шлюбні зв'язки між нежидівським місцевим населенням і пів-
жидівським забороняється. На шлюбний зв'язок з особами, які є до одної
чверті жидівського походження, вимагається дозвіл Окружного Комісара. Та-
кий дозвіл може видаватися лише тоді, коли жидівський мішанець не приз-
нається до жидівської релігії»6. Отже, попрання громадянських прав, диск-
римінація – характерні риси гітлерівських правових законів на окупованій
Україні7. Відомо, що заступник рейхскомісара доктор П. Даргель, за дозволом
Е. Коха, ще 11 травня 1942 р. видав розпорядження, за яким серед населення
України «врешті можуть мати розумне застосування приписи німецького под-
ружнього права при взятті під увагу місцевих умов і звичаїв»8. Стосовно
«рейхсдойче» і «фольксдойче», то діючі німецькі права залишалися в силі.
З часом, німецький суд та його закони все більше поширювалися й закріплю-
валися в рейхскомісаріаті «Україна» і зоні німецького військового управління:
судові виконавці повинні були виконувати рішення не тільки українського
цивільного і кримінального судів, а також доручення німецького суду та
штадткомісара, наприклад, про сплачення певних сум. За розпорядженням
Е. Коха від 27 лютого 1943 р., мирові судді мали право змінити свої рішення
«тільки за вказівкою або за згодою німецького суду»9. З лютого 1943 р.
гітлерівці розширили компетенцію українських мирових суддів. За повідом-
ленням заступника генерального комісара «Волині і Поділля» Швайгера, ми-
ровим суддям «довірено тепер цивільно-правове судочинство, себто й справи
подружжя, спори відносно позовів, перевищуючих 5000 крб., а рівно й ціле за-
побігливе судочинство»10. З 27 лютого 1943 р. на територіях рейхскомісаріату
«Україна» і управління військової адміністрації було дійсне розпорядження
Е. Коха «Про підсудність в цивільних справах», якими керувалися українські
мирові судді11. У розпорядженні відмічено, що мирові місцеві судді – «шліх-
тери», які і до цього часу «належно виконували свої обов'язки», повинні були
при провадженні судочинства в цивільних справах місцевого населення «док-
ласти ще більше енергії для підтримання в своїй батьківщині правопорядку і
тим виявити посилену поміч в боротьбі з більшовицькими розкладковими за-
ходами»12. Німецькі органи влади, підкреслювалось у розпорядженні, визнали
діяльність мирових суддів і віднині їх «причислюється до складу німецьких
державних установ або українського управління»13. За німецьким судом зали-
шилися спори у справах про майно, котре на підставі правового стану на
21 червня 1941 р. «не являється приватною власністю». Не підлягали компе-
тенції мирових суддів усі спори, які торкалися землі, незалежно від того, «чи
то буде сільський, чи міський об'єкт.»14 За розпорядженнями німецьких польо-
вих комендатур, що відомо також з первинних архівних документів, районним,
сільським управам без спеціальної постанови німецького суду категорично
206 Валентина Шайкан
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 206
було заборонено «видворяти» громадян з хат та садиб. Але це зовсім не відно-
силося до тих громадян, які були «непрацездатними, або політично ненадійни-
ми селянами». Так, з розпорядження голови Перещепінської райуправи
(Дніпропетровщина) для старости села Герасимівка відомо, що «В доповнен-
ня до розпорядження № 6—42 – параграф 3 Польової Комендатури від 9.ІV.42
наказується: всіх вигнаних більшовиками селян, які повертаються в рідні се-
ла, треба в першу чергу влаштовувати... В разі потреби можна для цих селян
звільнювати подвір'я, зайняті непрацездатними, або політично ненадійними
селянами...». Отже, з початку окупації України земля була компетенцією тіль-
ки німців, і всі питання, що виникали навколо земельної власності, вирішував
тільки німецький суд. Компетенція мирових суддів-«шліхтерів», за гітлерів-
ськими постановами, обмежувалася справами «запобігливого судочинства»,
тобто справами, за якими суддя «не розважає правного спору обох сторін, а
тільки інтервенює, підтримує, порядкує і уділює вияснень в певних життєвих
галузях... це торкається справ у галузі особистого, родинного та спадкового
права»15. Українські мирові судді також могли вирішувати питання опіки,
піклування, охорони спадщини, видання спадкового посвідчення, проголошен-
ня померлим, сприяння при складанні заповітів, «убезвласновольнення», що
підтверджується численними актами судових виконавців, цивільними та
кримінальними справами, протоколами і постановами мирових суддів, статис-
тичними звітами правових відділів, секторів при місцевих органах управ-
ління16. Так, документи дозволяють уявити, якою була структура правового
сектора при допоміжній управі і якою була його правова діяльність у період
окупації Дніпропетровщини17. Правовий сектор при обласній управі об'єдну-
вав 9 мирових суддів, які розглядали цивільні справи, а також 4 «шефенів»
(кримінальний суд), 5 українських нотарів. До складу правового сектора вхо-
дили інспекція нагляду при міській управі і бюро актів запису громадянсько-
го стану. Документи також дозволяють зробити аналіз співробітників усіх
відділів правового сектора за їх національністю та освітою, уявити поле діяль-
ності правників, чия діяльність контролювалася й обмежувалася німецьким
судом, гебітскомісаром, рейхскомісаром. Правовий відділ складався з началь-
ника правового сектора, діловода і секретаря. Цей відділ на чолі з І. Пере-
баскіним виконував загальне керівництво, відповідав за адміністративно-гос-
подарчу діяльність усього правового сектора. Відділ мирових суддів складався
з 9-и суддів, 6-и судових виконавців, 9-и секретарів, 9-и кур'єрів, які додатково
виконували обов'язки прибиральниць. Відділ «шефенів» складався з 4-х
суддів, 4-х секретарів, 4-х кур'єрів. Відділ виконував роботу по розгляду
кримінальних справ. Четвертий відділ – бюро метрикації в складі 5-и осіб:
завідуючого бюро, двох діловодів, одного архіваріуса, одного секретаря, реєстру-
вали народження, одруження, розводи, смерті серед населення м. Дніпропет-
ровська. До складу відділу інспекції нагляду при управі входила 21 особа:
начальник, три інспектори, 14 агентів, секретар, два кур'єри, які стежили за
виконанням усіх постанов української допоміжної управи населенням міста, а
також виконували доручення штадтскомісара, німецького суду та інших
організацій. Відділ українських нотарів у складі 5-х нотарів, 5-х секретарів,
1-ї друкарки, 3-х гінців складали копії з різних документів, виконували
технічну роботу, доставляли звістки та інші ділові папери18. Аналіз спів-
робітників відділу інспекції нагляду свідчить, що з 21 особи не було жодного
юриста за фахом. Серед них були учителі, бухгалтери, товарознавці, слюсарі,
робітники. За національністю, переважали українці – 15 осіб, а також були
один росіянин, два німці, один вірменин, один чех, один болгарин.
Співробітники відділу мирових суддів, за своєю освітою, переважно, були
юристами, а інші – бухгалтерами, рахівниками, учнями, домогосподарками.
Нацистський окупаційний режим 207
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 207
З 33-х співробітників українців серед них було 23 особи, росіян – сім, біло-
русів – два, латишів – один. Відділ нотарів, до складу якого входили 14 осіб,
був представлений 5-а нотарями – юристами за фахом, а всі інші були діло-
водами, рахівниками, домогосподарками. У відділі працювали 13 українців,
одна полька. В бюро метрикації працював один архіваріус за фахом, три діло-
вода, один плановик. За національністю: чотири – українця, одна – полька19.
Отже, у правовому секторі Дніпропетровської допоміжної управи працювало
не менше 79 осіб, з яких за фахом – юристів, нотарів, архіваріусів, діловодів
було тільки 30 осіб. За національністю, переважна більшість – 56 осіб, були
українцями, росіян – дев'ять осіб, німців, поляків, білорусів по дві особи,
вірменів, чехів, болгар, латишів – по одній особі, що свідчить про багато-
національний склад органів місцевого управління.
Українські правники у своїй діяльності керувалися виключно німецькими
розпорядженнями20. У випусках «Урядового Вісника», а також додатках до
кожного номеру наводилися «приклади-взірці» для українських правників із
судочинства21. У справах розв'язання подружжя наводився такий взірець:
«Ковальчук проти дружини. Позов про розв'язання подружжя з приводу
ламання вірності (Арт. 18. Розп. з дня 11.05.1942.). Позов віддалено, бо зла-
мання подружжя не доведено»22. У додатку до «Урядового Вісника» гене-
рального комісара «Волині і Подолії» за № 10 від 15 травня 1943 р. йдеться
про «Нове урегульовання здатності до подружжя місцевого населення» й
«Правну поміч у цивільних справах»23. Але, «правна поміч» зводилася тіль-
ки до того, що пропонувалося «всі прохання про правну допомогу, які мають
бути представлені до Генералкомісара для Волині і Поділля до дальшого
розгляду, слід складати німецькою мовою»24. «Нове урегульовання» пояс-
нювало, хто не може одружуватися: «Стаття 2 розпорядження з 11 травня
1942 р. Недієздатними є згідно параграфа 3 уст. 2. напрямних з 12 січня
1943 р. малолітні (молодь обох статей, що не досягла ще 18 року життя),
убезвласновольнені і психічно нерозвинуті»25. Документи свідчать, що, не
дивлячись на репресії гітлерівських окупантів, більшість населення продов-
жували жити майже звичним життям: працювали, одружувалися, народжували
дітей. Так, за один травень місяць 1943 р. у м. Дніпропетровську було за-
реєстровано 193 шлюби: серед українців – 82, росіян – 25, вірменів – 1,
змішаних шлюбів – 8526.
Українські правові відділи свою основну діяльність бачили у наведенні по-
рядків в Україні, й тому судочинство активно велося у цивільних і криміналь-
них справах. Як уже згадувалося, за окупаційний період до кримінального
відділу (реферату) Луцької міської управи надійшло 1429 карних справ27. За
кримінальні злочини шефени присуджували різні вироки: примусову працю
до 1-го місяця, тюремне ув'язнення від кількох місяців до 2-х років, штрафи
від 30 до 5000 крб й більше. Каралися не тільки злочинці, але й свідки, якщо
вони не з'являлися без поважних причин до суду28. Інша справа, яка була за-
ведена судовим відділом при окружному комісаріаті у Кременці 2 жовтня
1941 р., з причин пограбування і нанесення побоїв громадянці села Іваня
Олексінецького району Глікерії Бобрик, свідчить про те, що постановою суду
від 13 жовтня 1941 р. «на підставі статті 117 КПК» мешканця села Іваня Я.
Мазура «за його неповажну неявку до суду» було покарано 30 крб. штрафу,
«із заміною у випадку незаплати на 2 дні арешту». Квитанція від начальника
станції Олексінецького району Овчарука свідчить, що Я. Мазур сплатив 30 крб.
штрафу29. Цю «карну справу» не тільки не було доведено до кінця, але й пост-
раждав свідок. Документи свідчать, що більшість справ все ж доводилися
суддями до кінця30. Війна війною, а селяни між собою теж «воювали», але за
збіжжя та землю.
208 Валентина Шайкан
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 208
Карна справа «за шахрайство», за якою 21 липня 1942 р. мировим судом
у Межерічах Ровенської області були покарані селяни А. Штандер, В. Абра-
мовський, О. Маклашевський, взагалі не можна читати без сміху. Сільська уп-
рава доручила цій трійці супроводжувати партію худоби. Ініціатор «операції»
А. Штандер невідомій громадянці проміняв корову за 12 марок і пляшку
горілки. Гроші вони поділили між усіма порівну – по 4 марки. Присуд суду,
як за воєнного часу, на нашу думку, був навіть м'яким: «Беручи до уваги низь-
кий рівень духового розвитку Абрамовського та Маклашевського та їх попе-
редню некаральність і бідний стан, ... суд приговорив: Штандера А. 44 роки –
арешт на 4 місяці, Абрамовського В., 52 роки – до примусової праці 1 місяць,
Маклашевського О., 39 років – до примусової праці 1 місяць»31. На користь
суду «за судові витрати» було стягнуто з А. Штандера – 100 крб, з В. Абра-
мовського і О. Маклашевського – по 50 крб.
Слід відмітити, що вироки українського суду, навіть за умов воєнного часу,
були гуманними, тому що судді враховували обставини, за яких відбувся зло-
чин, вік, сімейне становище засудженого32.
Більше всього мировими суддями розглядалося цивільних справ: про
аліменти, розділ майна, спадковість, порушення умов користування землею і
таке інше, які завжди закінчувалися штрафами обвинувачених33. На території
генерального округу «Волинь і Поділля» за окупаційний час мировими суд-
дями були розглянуті 3474 цивільні справи34. За своєю більшістю населення
каралося грошовими штрафами від 10 до 500 крб. за: «продаж м'ясних виробів
з нелегального убою», «неявку до праці з фурой», «неприбране сміття на до-
розі біля будинку» і т. д.34.
Отже, функції каральних органів, крім поліції, німецьких судів, інших ор-
ганів окупаційної влади, виконували українські правові відділи на чолі з ми-
ровими суддями, які також спостерігали за тим, щоб не порушувалися накази
і розпорядження окупантів та допоміжних управ. Українські суди цілком за-
лежали від окупантів, а діяльність мирових суддів контролювалася німецьким
судом. Своєю слухняністю українські правові відділи при обласних, районних,
сільських управах домоглися від німців розширення компетенції мирових
суддів. З іншого боку, слід відмітити позитивну діяльність українського судо-
чинства у каральних і цивільних справах: захист населення від злочинців,
розгляд скарг на дії окремих урядовців, які зловживали владою, позитивно
впливало на життя людей за окупаційного режиму.
1 Безсмертя. Книга Пам'яті України 1941—1945 / Голова редакційної колегії І. О. Ге-
расімов). – К., 2000. – С. 178.
2 Там само.
3 Політичний терор і тероризм в Україні: Х1Х—ХХ ст. Історичні нариси. Відп. ред. В. А.
Смолій. – К., 2002. – С. 606, 607.
4 Державний архів Дніпропетровської області. (далі – ДАДО). – Ф. Р-2480, оп. 2, спр. 35,
арк. 4.
5 Державний архів Тернопільської області. (далі – ДАТО). Ф. Р-196, оп. 1, спр. 4, арк. 5—7.
6 Там само. – Арк. 2.
7 Там само. – Арк. 6.
8 Там само. – Арк. 25.
9 Державний архів Волинської області. (далі – ДАВО). Ф. Р-83, оп. 1, спр. 8, арк. 34, 35.
10ДАТО. – Ф. Р-196, оп. 1, спр. 4, арк. 18, 19.
11Там само. – Арк. 18.
Нацистський окупаційний режим 209
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 209
12Там само.
13Там само.
14Там само. – Арк. 18, 19; ДАДО. – Ф. Р-2311, оп. 1, спр. 99, арк. 191; ДАДО. – Ф. 2311,
оп. 2, спр. 61, арк. 15, 24, 25, 40; спр. 70, арк. 52, 102.
15ДАТО. – Ф. Р-196, оп. 1, спр. 4, арк. 19.
16ДАВО. – Ф. Р-1, оп. 1, спр. 359, арк. 1—97; ДАДО. – Ф. Р-2276, оп. 1, спр. 1222, арк.
1—55; спр. 2138, арк. 1—8; Державний архів Рівненської області. (далі – ДАРО). – Ф.
Р-59, оп. 1, спр.1, арк. 1—54; спр. 45, арк. 1—10; спр. 203, арк. 1—14; ДАТО. – Ф. Р-202,
оп. 1, спр. 5, арк. 1—16; спр. 19, арк. 1—14; Ф. Р-215, оп. 1, спр. 20, арк. 1—65.
17ДАДО. – Ф. Р. – 2276, оп. 1, спр. 2138, арк. 1—8.
18Там само. – Арк. 1—3.
19Там само. – Арк. 4—8.
20ДАВО. – Ф. Р-83, оп. 1, спр.8, арк. 1—52.
21Там само. – Спр. 8, арк. 38.
22Там само. – Арк. 38.
23Там само – Арк. 39.
24Там само.
25Там само.
26ДАДО. – Ф. Р-2276, оп. 1, спр. 1222, арк. 48.
27ДАВО. – Ф. Р-1, оп. 1, спр. 360, арк. 1—50.
28ДАТО. – Ф. Р-202, оп. 1, спр. 19, арк. 2, 14.
29Там само. – Спр. 5, арк. 1—3, 15.
30ДАРО. – Ф. Р-59, оп. 1, спр. 1, арк.1, 6, 12, 14.
31Там само. – Спр. 159, арк.13, 14.
32ДАРО. – Ф. Р-59, оп. 1, спр. 203, арк. 2; ДАТО. Ф. Р-215, оп. 1, спр. 20, арк. 1—65.
33ДАВО. – Ф. Р-1, оп. 1, спр
210 Валентина Шайкан
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 210
|