Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Алєксєєва-Процюк, Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2008
Schlagworte:	Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13057
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни / Д. Алєксєєва-Процюк // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 245-251. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-13057
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-130572010-10-28T12:03:40Z Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни Алєксєєва-Процюк, Д. Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 2008 Article Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни / Д. Алєксєєва-Процюк // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 245-251. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0019 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13057 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби
spellingShingle	Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби Алєксєєва-Процюк, Д. Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни
format	Article
author	Алєксєєва-Процюк, Д.
author_facet	Алєксєєва-Процюк, Д.
author_sort	Алєксєєва-Процюк, Д.
title	Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни
title_short	Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни
title_full	Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни
title_fullStr	Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни
title_full_unstemmed	Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни
title_sort	трудове використання іноземних військовополонених в срср в роки великої вітчизняної війни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13057
citation_txt	Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни / Д. Алєксєєва-Процюк // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 245-251. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT alêksêêvaprocûkd trudovevikoristannâínozemnihvíjsʹkovopolonenihvsrsrvrokivelikoívítčiznânoívíjni
first_indexed	2025-07-02T15:02:45Z
last_indexed	2025-07-02T15:02:45Z
_version_	1836547941070798848
fulltext	qrqoPk\|mn-onkPŠh)mP Š` qn0Pnjrk\|ŠrpmP opn0eqh bnJmmn¯ dnah Д. Алєксєєва-Процюк (Київ) ТРУДОВЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНОЗЕМНИХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ В СРСР У РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ Друга світова війна увійшла в історію як планетарна трагедія, що призвела до величезних людських, матеріальних та культурних втрат. Серед численних категорій її жертв окреме місце посідають військовополонені та інтерновані. Лише під владою Німеччини в 1941—1945 рр. перебувало понад 5,7 млн радянських бранців, із яких, за різними даними, загинуло від 3,3 до 4 млн осіб. У свою чергу, СРСР полонив понад 4 млн осіб, і на території Радянського Союзу опинився «табірний інтернаціонал» із представників більш як 30 націо- нальностей. Актуальність даної статті полягає в тому, що не зважаючи на тематичне розмаїття публікацій, в яких висвітлюються різні аспекти військового полону на території СРСР, дотепер в історіографії бракує окремих досліджень, у яких предметом вивчення стали б особливості працевикористання військовополо- нених та інтернованих. Метою є комплексний аналіз організації та особливостей функціонування системи трудового використання військовополонених та інтернованих на те- риторії СРСР у роки Великої Вітчизняної війни. Різні аспекти військового полону в СРСР досліджували іноземні дослідни- ки Є. Бондаренко, І. Безбородова, В. Галицький, В. Гуркіна, А. Єпіфанова, М. Загорулько, А. Конасонова, К. Бернс, Д. Картельєрі, С. Карнер, Г. Кох, М. Ланг, А. Лемман, Е. Машке, В. Ратц, Х. Флейшхаккер та ін., а також укра- їнські вчені М. Баглікова, О. Буцько, М. Лобода, О. Потильчак, В. Сергійчук, А. Чайковський та ін. Початок трудовому використанню іноземних бранців було покладено у 1939—1941 рр., коли у спеціально створених виробничих таборах органи Уп- равління у справах військовополонених та інтернованих НКВС розмістили, утримували та визискували працю десятків тисяч інтернованих польських громадян. Трудові ресурси колишніх польських військовослужбовців використовува- лися обмежено на будівництві транспортної інфраструктури і в чорній мета- лургії. Варто відзначити кілька моментів, характерних для сфери їх трудового використання у 1939—1941 рр. Нормативна база, що враховувала б специфіку працевикористання осіб зі статусом військовополонених, була практично від- сутня. Віднісши бранців військового полону до відомчої компетенції НКВС уряд апріорі створював передумови, за яких господарські інстанції звично ото- тожнювали цей контингент (незважаючи на відмінний правовий статус) із в'язнями ГУТАБу. До того ж, через організаційні проблеми початкового пері- оду військового полону і відсутність досвіду роботи з цим контингентом в ос- нову трудового використання поляків були покладені саме досвід і технології Головного управління таборів. Військовополонені для радянських господар- ників, які звикли до масового використання підневільної праці в'язнів, вияви- лися новим, захищеним міжнародними конвенціями, контингентом, для якого мали розроблятися окремі, специфічні умови та правила працевикористання. 245 Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 245 Напад Німеччини примусив радянське керівництво змінити позицію як у питанні військового полону загалом, так і в деталях, що стосувалися викорис- тання трудового потенціалу полонених. Затвердивши постановою від 1 липня 1941 р. № 1798—800с нову редакцію «Положення про військовополонених»1, РНК СРСР звернула увагу і на їх працевикористання. У розділі «Працевлаш- тування військовополонених» йшлося про те, що бранці рядового та унтер- офіцерського складу можуть залучатися до роботи «як у таборі, так і поза ним у промисловості та сільському господарстві СРСР». Конкретні інструкції що- до цього розробляло УПВІ НКВС СРСР. Військовополонені-офіцери до праці могли залучатися лише за особистої згоди. На працюючих розповсюджували- ся постанови про охорону праці та робочий час, що діяли стосовно громадян СРСР, бранці мали забезпечуватися житлом, комунальними послугами, їм виплачувалася заробітна плата, з якої вираховувалися суми на утримання у таборі. Заборонялося використовувати військовополонених у районах бойових дій, а також для задоволення особистих потреб адміністрації місць утримання та інших в'язнів2. Наразі «Положення про військовополонених» передбачало лише можли- вість використання праці окремих категорій бранців. Про обов'язковість тру- дового використання військовополонених не йшлося. Як наслідок, пункти розділу визначали лише загальні принципи застосування праці військовопо- лонених, а конкретне їх наповнення залежало від низки інструкцій та правил, що їх мав розробити апарат УПВІ НКВС. Починаючи з другої половини 1942 р. в системі установ радянського вій- ськового полону почав заверджуватися принцип максимального використання робочих рук бранців. Відтепер їх залучення до різноманітних робіт планува- лося на різних етапах полону. Навіть перебуваючи у фронтових таборах-роз- подільниках, військовополонені залучалися до праці. Про це, зокрема, йшло- ся у затвердженому НКВС СРСР 5 червня 1942 р. «Тимчасовому положенні про табори-розподільники НКВС СРСР для військовополонених». Серед ос- новних завдань такого табору документ називав максимальне використання праці військовополонених на господарчих роботах і самообслуговуванні3. Важливою умовою ефективного використання трудових ресурсів військо- вополонених було врахування їх фізичного стану. Значна частина бранців, які етапувалися з фронту до тилових виробничих таборів, були настільки висна- жені, що не тільки не могли працювати, а й просто пересуватися без сторон- ньої допомоги. Серед полонених було багато поранених та хворих. Зважаючи на це, УПВІ НКВС СРСР 17 липня 1942 р. направило на місця директиву № 28/7309 «Про розподіл військовополонених на групи залежно від фізично- го стану»4. Наразі встановлювалися чотири «групи працездатності». Бранці першої групи визнавались «практично здоровими» і могли використовувати- ся на тяжких роботах. Решта, які мали різні розлади здоров'я, поділялися на три групи: від придатних «до обмеженої фізичної праці» (група 2) – до інвалідів (група 4). Такому поділу відповідали чотири види робіт: тяжка фізична праця, фізичні роботи середньої тяжкості, легкі фізичні роботи та спеціальні роботи для інвалідів. Розподіл військовополонених за групами пра- цездатності чотири рази на рік проводили створені з цією метою у таборах лікарсько-трудові комісії. Проте, зважаючи на гострий дефіцит робочих рук, директива передбачала і деякі винятки. Якщо повноцінних робочих рук бра- кувало, то дозволялося використовувати військовополонених 2-ї та 3-ї груп працездатності для виконання важких і середньої тяжкості робіт відповідно. Ще одне положення директиви стосувалося створення виробничих бригад. Такі бригади мали комплектуватись бранцями однієї групи працездатності. Військовополонених-медичних працівників директива дозволяла використо- 246 Д. Алєксєєва-Процюк Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 246 вувати на роботах за фахом у табірних лазаретах. Вимагалося максимально за- лучати полонених саме на роботах за фахом5. Як показала реальність, організувати ефективне трудове використання бранців у 1941—1942 рр. не вдалося. Причинами цього була їх малочи- сельність, високий рівень захворюваності та смертності, а головне – небажан- ня радянського керівництва вирішувати ці проблеми в умовах триваючого стратегічного наступу німецького Вермахту. Прямим наслідком такого став- лення до проблеми виявилася відсутність нормативної бази, яка б деталізува- ла ухвалені раніше положення, що стосувалися експлуатації полонених. Якісні зрушення в організації праці військовополонених почали відчувати- ся лише в 1943 р. Перемога під Сталінградом та перехід стратегічної ініціати- ви до Червоної армії прискорили та наповнили потік військовополонених до тилових виробничих таборів. У визволених районах розгорталися відбудовчі роботи, що потребували великої кількості робочих рук. Однак на початок 1943 р. органами УПВІ НКВС так і не було розроблено директивних доку- ментів, що детально регулювали специфіку трудового використання військо- вополонених. Як наслідок – продуктивність праці у трудових таборах зали- шалася вкрай низькою, а становище бранців (через спричинені війною обме- ження у харчуванні, медичному та побутовому обслуговуванні, зловживання табірної адміністрації) – жалюгідним. Ще однією причиною того, що радянсь- ке керівництво змінило своє ставлення до проблеми трудового використання бранців, стало різке зростання витрат на утримання спецконтингенту, кількість якого невпинно зростала. Якщо у 1939 р. з союзного бюджету на утримання таборів виділялося 20 млн крб, то в 1943 р. – майже 215 млн6. Ясна річ, що в умовах війни утримувати великі контингенти військовопо- лонених, не маючи від них віддачі, для будь-якого уряду було неприпустимим марнотратством. У цих умовах цілком логічним кроком виглядало б переве- дення всіх тилових виробничих таборів для військовополонених на самозабез- печення. Проте зробити це можна було лише в разі зміни ставлення адмі- ністрацій таборів до своїх бранців, покращення умов їх утримання, харчового та медичного забезпечення. 16 березня 1943 р. з'явилася директива НКВС «Про покращення санітарно-побутових умов утримання військовополонених у таборах»7. Поряд із заходами, спрямованими на покращення фізичного стану бранців, вона вимагала: «Використання військовополонених на фізичній ро- боті допускати лише у суворій відповідності з їх фізичним станом, … заборо- нивши використовувати … придатних до легкої та середньої фізичної праці на тяжких фізичних роботах… Забезпечити військовополоненим обов'язковий восьмигодинний безперервний відпочинок для сну, усунувши для цього всі зайві далекі переходи до місця праці, а також за рахунок чіткішої організації видачі харчування, прискорення ранкового розводу та вечірньої перевірки»8. Щоб виправити ситуацію й покращити стан трудового використання вій- ськовополонених, 6 квітня 1943 р. наказом № 00675 було оголошено директиву начальника УПВІ НКВС СРСР «Про порядок трудового використання війсь- ковополонених, інтернованих і спецконтингентів»9. Цей відомчий акт відрізняв- ся передусім своєю ґрунтовністю. Як видно з документу, перед управліннями таборів ставилися три основні завдання: ізоляція військовополонених, збере- ження їх як робочої сили та організація трудового використання. Він врахову- вав усі особливості трудового використання бранців, починаючи від облашту- вання табору, режиму утримання, карантину та медичного огляду контингенту, визначення груп працездатності і закінчуючи забезпеченням правильної орга- нізації праці, харчового й побутового постачання військовополонених, трива- лості робочого дня тощо. Доправлені на господарські об'єкти бранці одразу ж розміщувалися в таборах НКВС, їм категорично заборонялося спілкування з Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 247 Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 247 іншими в'язнями та цивільним населенням. Новоприбулі проходили обов'язко- вий 21-денний карантин й обстеження лікарсько-трудовими комісіями. Останні, як ми вже знаємо, встановлювали групу працездатності кожного бранця, визна- чали відповідний їй характер роботи, норму виробітку тощо. Одночасно прово- дився облік усіх військовополонених за їхнім фахом. Директива зобов'язувала табірне начальство забезпечити бранцям нормальні побутові умови, повне хар- чування відповідно до норми, 8-годинний робочий день, 4 вихідних на місяць і безперервний нічний відпочинок не менше 8 годин. Дозволялося під час вико- нання робіт на посади десятників і бригадирів призначати полонених10. Трудове використання військовополонених мало відбуватися на основі угоди між табірним підрозділом і господарським органом, форма якої була затверджена наказом по НКВС СРСР № 00675 разом із вищезгаданою дирек- тивою11. За формою такої типової угоди окремо взяті табори мали укладати договори з тими підприємствами, що застосовували працю їхнього континген- ту. Трудові угоди набували чинності лише після затвердження в апараті УПВІ НКВС СРСР. При цьому режим утримання, норми харчування, засоби заохо- чення та покарання, а також інші заходи, спрямовані на підвищення продук- тивності праці, відновлення та збереження працездатності військовополонених визначалися директивою саме як прерогатива УПВІ. Всі розрахунки за робо- ти, що виконувалися полоненими, мали здійснюватися лише з таборами НКВС. Будь-яка пряма оплата праці, чи навіть додаткове харчове забезпечен- ня поза адміністрацією табору, заборонялися. Таким чином, директива від 6 квітня 1943 р. остаточно закріпила всі права на володіння і розпоряджання військовополоненими, їх працею і, зрештою, життям за органами УПВІ НКВС СРСР. Господарські ж органи – підприємства, установи, організації – висту- пали лише в якості «орендарів» дешевих робочих рук (і не більше) з усіма на- лежними з цього наслідками. В кінці 1944 р. в системі УПВІ НКВС СРСР були створені режимні табо- ри для військовополонених. Хоча основним завданням режимних таборів вва- жалося забезпечення надійної ізоляції утримуваного контингенту та створен- ня умов, що виключали б будь-яку можливість втечі, керівництво НКВС не забувало і про доцільність його трудового використання. Ці питання знайшли висвітлення у згаданому вище «Положенні про режимні табори НКВС для військовополонених». Документ містив спеціальний розділ – «Трудове вико- ристання військовополонених». Навіть побіжне ознайомлення з його змістом дозволяє пересвідчитись – умови і режим праці, створені для «мешканців» цих таборів, були значно гіршими за ті, що існували у звичайних стаціонар- них трудових таборах військовополонених. Ось лише кілька штрихів. Робочий день військовополонених мав тривати 12 годин, причому передбачалися нічні роботи. Зона виконання робіт ретельно огороджувалася, охоронялася, а самі бранці піддавалися обшуку. Про оплату їхньої праці не йшлося. Щодо обме- жень і заборон, а також заходів покарання, то вони займали не один десяток позицій згадуваного «Положення...»12. Саме у випадку з режимними таборами влада повною мірою використала досвід трудової експлуатації в'язнів ГУТАБу. З часом сфера використання праці військовополонених постійно розширю- валася, в неї включалися все нові і нові галузі, які мали власну специфіку і були особливо важливими для успішного ведення війни. Часто виходило так, що існуючі відомчі нормативні акти НКВС у сфері регулювання праці бранців не забезпечували її ефективності. Виникла необхідність розробки комплексних спільних нормативних документів НКВС і зацікавлених у використанні праці військовополонених наркоматів та відомств. Зокрема, 23 лютого 1945 р. з'явив- ся спільний наказ наркома вугільної промисловості СРСР В. Вахрушева та наркома внутрішніх справ СРСР (від НКВС підписав його заступник Л. Берії 248 Д. Алєксєєва-Процюк Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 248 В. Чернишов) № 76 (сс/ 00232) «Про покращення трудового використання військовополонених на підприємствах Наркомвугілля». Появу наказу спричи- нили результати перевірки, що виявили факти незадовільного застосування праці військовополонених на шахтах наркомату вугільної промисловості. Наказ зобов'язував начальників комбінатів, управляючих трестами, шахт та керівни- ків інших підприємств наркомату, де використовувалася праця військовополо- нених, «взяти до неухильного виконання» «Інструкцію з трудовому викорис- тання військовополонених на підприємствах Наркомвугілля»13. Практика закріплення окремих таборів за цілими галузями економіки зберігалася. У зв'язку зі зростанням обсягів роботи в січні 1945 р. Управління у спра- вах військовополонених та інтернованих НКВС СРСР було реорганізовано в Головне управління (ГУПВІ НКВС СРСР). Відповідно відбулися структурні зміни і на місцях. Так, у складі НКВС Української та Білоруської РСР було створено управління (УПВІ НКВС УРСР, БРСР), а в складі управлінь НКВС країв та областей, на території яких знаходилися табори, – відділи та відділення (ВВІ УНКВС). Статус, структура, завдання цих підрозділів систе- ми ГУПВІ НКВС СРСР були визначені «Тимчасовим положенням про уп- равління (відділ, відділення) НКВС союзних і автономних республік та УНКВС країв та областей у справах військовополонених і інтернованих». Відповідний наказ з'явився 27 лютого 1945 р.14. Цікавою передусім є та час- тина документу, де йдеться про функції управлінь, відділів та відділень щодо забезпечення трудового використання військовополонених. До таких були віднесені: ведення переговорів із господарськими органами з питань трудового використання полонених та інтернованих, розгляд та затвердження місцевих угод таборів військовополонених та ОРБ із підприємствами та організаціями, перевірка дотримання їх умов сторонами, контроль правильності організації виробничих бригад, організація технічного навчання військовополонених, наг- ляд за їх забезпеченням спецодягом та інструментом, інструктажу з техніки безпеки, подання до ГУПВІ НКВС СРСР звітності з трудового використання контингенту15. Перелік функцій цих структурних підрозділів свідчить – жод- ної самостійної ролі в структурі ГУПВІ НКВС вони не відігравали, лишаю- чись виконавчими ланками системи. Найважливіша ж функція виділення ро- бочої сили цілком залишалася прерогативою ДКО, РНК СРСР і ГУПВІ НКВС. На долю ж низових ланок припадало тільки право самостійного вико- ристання бранців на роботах всередині республіки (області, краю) і лише з тієї кількості контингенту, яка залишалася після розподілу її центром. Із розширенням обсягів відбудовних робіт та збільшенням числа військово- полонених органам ГУПВІ НКВС СРСР доводилося вирішувати чимало поточ- них завдань. Одним з них було забезпечення ефективного використання бран- ців у зимовий період. В умовах суворих зим 1943—1945 рр. їх продуктивність праці суттєво знижувалася. Причиною цього були не лише кліматичні чинни- ки, а й відсутність теплого одягу, холод в неопалюваних табірних бараках, що неминуче призводило до обморожень, підвищеної захворюваності і смертності. Зважаючи на це, УПВІ (ГУПВІ) НКВС неодноразово намагалося нормувати застосування праці військовополонених взимку. У черговий раз це було зроб- лено 27 січня 1945 р. директивою № 10 наркома внутрішніх справ «Про поря- док трудового використання військовополонених у зимовий період». У доку- менті вимагалося забезпечити максимальний вихід на роботи військовополоне- них, які мають теплий одяг. Ті ж, хто були ним не забезпечені, мали працювати в закритих приміщеннях. Адміністрації таборів зобов'язувалися застосувати всі засоби «для недопущення випадків обморожень»16. На підвищення ефективності трудового використання полонених був спрямований і наказ НКВС № 35 від 8 березня 1945 р. «Про необхідність дотримання суворого розпорядку дня»17. Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 249 Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 249 Остання воєнна весна і відчуття неминучого краху нацистської Німеччи- ни робили справу залучення трудового потенціалу військовополонених особ- ливо нагальною. Підтвердженням цього є наказ НКВС № 43 від 19 березня 1945 р. «Про організацію трудового використання військовополонених у вес- няно-літній період». Комісар держбезпеки 2-го рангу С. Круглов вимагав від підлеглих забезпечення «фізичного оздоровлення військовополонених» і вико- ристання «на підприємствах госпорганів не менше 80% чисельності трудового фонду». В наказі має місце пряме попередження начальникам таборів про осо- бисту відповідальність за «невикористання в подальшому фізично здорового контингенту на роботах ... у межах нормативної потреби...»18. Ще однією важливою стороною організації трудового використання війсь- ковополонених на завершальному етапі війни була «воєнізація» їх контин- гентів. 16 квітня 1945 р. з'явився наказ НКВС № 00311 «Про формування відділень, взводів, рот і батальйонів із числа військовополонених, які утриму- ються в таборах НКВС». «З метою підвищення якості праці на виробництві та зміцнення дисципліни військовополонених у таборах, – зазначалось в ньо- му, – ... існуючу внутрішню організацію в таборах у вигляді робочих бригад, старших бараків і т. д. реорганізувати і організувати військовополонених у такі підрозділи: відділення, взвод, рота, батальйон, пристосувавши цю органі- зацію інтересам виробництва»19. На думку влади, саме військова дисципліна, до якої звикли колишні солдати і офіцери (особливо німецькі військовополо- нені), мала стати ще одним чинником у підвищенні ефективності трудового використання бранців. З іншого боку, при організації трудового використан- ня контингенту враховувались і психологічні особливості військовополонених: звичка до строю, статутних команд, одностроїв тощо20. Із розгромом Німеччини та закінченням війни, змінювалися стратегічні завдання держави, а відтак, неминуче мали змінитися політичні і правові акценти використання трудового потенціалу військовополонених. Відтепер питання відбудови зруйнованого війною господарства країни ставали першо- черговими. Проблеми ж залишалися старі – гострий брак робочих рук та низька продуктивність праці полонених. 4 червня 1945 р. ДКО на своєму засіданні ухвалює постанову № 8921сс «Про заходи з трудового використання військовополонених і матеріально- технічного забезпечення таборів для військовополонених», якою зобов'язує органи НКВС переглянути існуючі нормативні документи, що стосувалися їх залучення до праці, з метою підвищення його ефективності. 2 липня 1945 р. Л. Берія затверджує директиву № 107 «Про трудове використання військово- полонених у таборах НКВС»21, а дещо пізніше – 28 серпня 1945 р. – дирек- тиву № 147 «Про максимальне залучення до трудового використання війсь- ковополонених»22. Витримані в суворому тоні, ці документи вимагали від ор- ганів ГУПВІ та господарських інстанцій «забезпечити використання на роботах всіх без винятку придатних до праці військовополонених», примусити їх ви- конувати державні норми виробітку, застосовуючи для цього як заходи адміністративного впливу, так і заохочувальні. Кожній режимній установі ста- вилося в обов'язок виконання фінансових планів і «максимально можливе покриття витрат на утримання військовополонених». Категорично забороня- лося безоплатне виконання будь-яких робіт за рахунок контингенту, а органи НКВС мали розглядати залучення бранців до праці як найважливіше завдан- ня23. У директиві № 147 керівництво НКВС пішло ще далі. «З метою залу- чення максимальної кількості військовополонених ... до трудового викорис- тання» пропонувалося використовувати на роботах навіть ослаблених війсь- ковополонених (за виключенням хворих на дистрофію і вкрай слабких). При цьому кількість бранців, залучених до праці за межами табору, мала бути не 250 Д. Алєксєєва-Процюк Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 250 меншою 80%. Тим самим керівництво НКВС вимагало від табірної адміністра- ції забезпечити виключну експлуатацію військовополонених, причому на основі максимальної самоокупності їх утримання. Відверто силова позиція у питанні про трудове використання в'язнів війни була вигідною з фінансово-економічної точки зору, водночас вона суперечила міжнародним правовим актам з питань військового полону. Недарма вже директива № 155 «Про зміну директиви НКВС СРСР № 147—1945 р. «Про максимальне залучення до трудового використання військовополонених» від 13 вересня 1945 р. знову заборонила використовувати на роботах хворих і ос- лаблених бранців. Для працездатних військовополонених другої групи (групи «В») тривалість робочого дня на легких фізичних роботах встановлювалася не більшою за 6 годин. Норма виробітку при цьому зменшувалася на 50%, а хар- човий пайок залишався сталим24. Крім усього цей відомчий акт був і певним символом – передусім щодо зміни пріоритетів та остаточної перемоги раціональної позиції в політиці працевикористання бранців над недалеког- лядністю та споживацькою психологією. Як показав час, таке нерозпорядливе і байдуже ставлення щодо трудового фонду військовополонених вдалося по- бороти лише у повоєнний період. 1 Державний архів Міністерства внутрішніх справ України (далі – ДА МВС України). – Ф. 45, оп. 1, спр. 162, арк. 23. 2 Там само. —Ф. 45, оп. 1, спр. 162, арк. 23—26. 3 Русский архив: Великая Отечественная война. Иностранные военнопленные второй ми- ровой войны в СССР. – Т. 24 (13) / Под общ. ред. В. А. Золотарева. – М., 1996. – С. 55. 4 Военнопленные в СССР. 1939—1956. Док. и матер. / Под. ред. проф. М. М. Загорулько. – М., 2000. – С. 548—550. 5 Там же. 6 Чайковский А. С. Плен. За чужие и свои грехи (Военнопленные и интернированные в Украине 1939—1953 гг.): Монография. – К., 2002. – С. 642. 7 Русский архив: Великая Отечественная война. Иностранные военнопленные Второй мировой войны в СССР. – С. 81—83. 8 Там само. – С. 83. 9 ДА МВС України. – Ф. 45, оп. 1, спр. 110, прим. 29. 10Там само. – Арк. 3—4 зв. 11Там само. – Арк. 5—8 зв. 12Там само. – Спр. 162, прим. 36. арк. 42—44. 13Там само. – Спр. 135, прим. 47. арк. 1, 2. 14Там само. – Прим. 23. арк. 1. 15Там само. – Арк. 4, 4 зв. 16Там само. – Спр. 144, прим. 6. арк. 1. 17Там само. – Прим. 18. арк. 1. 18Там само. – Прим. 24. арк. 1, 1 зв. 19Там само. – Спр. 162, прим. 61. арк. 1, 2. 20Чайковский А. С. Назв. праця. – С. 348. 21ДА МВС України. – Ф. 45, оп. 1, спр. 144, прим. 50, арк. 1. 22Там само. – Спр. 144, прим. 67. арк. 1. 23Там само. – Прим. 50, арк. 1. 24Чайковский А. С. Назв. праця. – С. 349. Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 251 Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 251

Трудове використання іноземних військовополонених в СРСР в роки Великої Вітчизняної війни

Institution

Ähnliche Einträge