До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130820 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука / О.П. Реєнт // Український історичний журнал. — 2017. — № 4. — С. 227-230. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-130820 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1308202018-02-25T03:02:49Z До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука Реєнт, О.П. Ювілеї 2017 Article До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука / О.П. Реєнт // Український історичний журнал. — 2017. — № 4. — С. 227-230. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130820 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Реєнт, О.П. До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука Український історичний журнал |
| format |
Article |
| author |
Реєнт, О.П. |
| author_facet |
Реєнт, О.П. |
| author_sort |
Реєнт, О.П. |
| title |
До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука |
| title_short |
До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука |
| title_full |
До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука |
| title_fullStr |
До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука |
| title_full_unstemmed |
До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука |
| title_sort |
до 80-річчя доктора історичних наук, професора г.і.гончарука |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130820 |
| citation_txt |
До 80-річчя доктора історичних наук, професора Г.І.Гончарука / О.П. Реєнт // Український історичний журнал. — 2017. — № 4. — С. 227-230. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT reêntop do80ríččâdoktoraístoričnihnaukprofesoragígončaruka |
| first_indexed |
2025-07-09T14:16:46Z |
| last_indexed |
2025-07-09T14:16:46Z |
| _version_ |
1837179192759812096 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2017. – №4
ЮВІЛЕЇ
о.п.реєнт (КиїВ)
ДО 80-РІЧЧЯ ДОКТОРА ІСТОРИЧНИХ НАУК,
ПРОФЕСОРА Г.І.ГОНЧАРУКА
Ювілярові судилося започаткувати поселення
істориків у своєму родоводі. Від своїх батьків-кол-
госпників, в яких народився Григорій Іванович
9 серпня 1937 р., йому дісталися працьовитість
і впевненість у досягненні мети. Батьки в роки
Голодомору 1932–1933 рр. зуміли приховати від за-
готівельних загонів, кинувши у снігові замети, два
мішки натеребляної кукурудзи – цього вистачило,
щоб прогодувати трьох діток. Дитина війни, котрий
пам’ятає відступаючі й наступаючі радянські та ні-
мецькі війська, а також колону євреїв, яких вели
повз батьківську хату в яр на розстріл, він навчав-
ся у школі, де тільки в десятому класі з’явилися
дві вчительки з вищою освітою – географії та ро-
сійської мови й літератури. Тому, поступаючи до
Васильківського військового авіатехнічного училища, благав екзаменатора не ста-
вити йому двійку з математики, пообіцявши наздогнати кращих вступників. І наздо-
гнав. У дипломі вища математика відмічена доброю оцінкою, а всі інші навчальні
дисципліни – тільки «відмінно» й «добре».
Служив Григорій Іванович у Качинському вищому авіаційному училищі. Був тех-
ніком, а потім помічником командира ескадрильї зі стройової підготовки. Як не нама-
гався полюбити військову професію, вона неначе відверталася від нього. У свідомості
й почуттях брали гору прагнення до публікацій як журналістського, так і художнього
стилю в армійських та обкомівських газетах. Шляхом різноманітних медичних «вина-
ходів» молодому, здоровому юнакові вдалося розірвати офіцерські «ланцюги» й посту-
пити на заочне (відділення журналістики) та на стаціонарне (історичний факультет
Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова) навчання.
Коли адміністрація вишу дізналася про навчання на двох факультетах, то нама-
галася виключити Г.І.Гончарука «за обман». Натомість Григорій, посилаючись на пра-
вила прийому до вищих навчальних закладів, де не йшлося про заборону вступати на
два факультети, пригрозив ректорові судом. Відтак очільник вишу дозволив юнакові
залишитися на факультеті за власним вибором. Історія в його душі та свідомості пере-
могла журналістику, хоч остання привертала його увагу все життя.
Український історичний журнал. – 2017. – №4
228 Ювілеї
На історичному факультеті, де перші роки навчання Г.І.Гончарука не було жод-
ного доктора наук, професора, була одна надзвичайна перевага: прекрасна наукова
бібліотека з багатими фондами. Григорій занурився у світ книг. Перша наукова пу-
блікація з’явилась уже на другому курсі. Ректор вишу Олександр Іванович Юрженко,
який раніше хотів позбавити норовистого студента навчання, придивився до нього.
А на розподілі випускників, де Г.І.Гончарук був перший за кількістю балів, усупереч
позиції парткому університету й керівництва факультету надав йому посаду на за-
гальноуніверситетській кафедрі. За два роки асистент Гончарук, маючи на заняттях
дванадцять груп і від квітня до жовтня працюючи у приймальній комісії, написав та
захистив кандидатську дисертацію. А коли московська газета «Правда» і слухняні їй
партійні комітети розпочали цькування єдиного україномовного ректора, який прибув
зі Львівського університету й за десять років вивів Одеський держуніверситет із про-
вінційного вишу у число найкращих в УРСР, позбавили О.І.Юрженка можливості пра-
цювати не тільки в університеті, а й в Одесі, Г.І.Гончарук на знак протесту звільнився
з ОДУ «за власним бажанням».
На новому місці, в Одеському політехнічному інституті, серед суспільствознав-
ців, у тому числі завідувачів кафедри, не було докторів наук, професорів. Зате клано-
вість, «нашизм», як кажуть, зашкалювала. Неважко здогадатись, як колектив зустрів
Г.І.Гончарука, котрий через два роки, перебуваючи в Київському державному універ-
ситеті ім. Т.Шевченка на підвищенні кваліфікації, привіз перший варіант докторської
дисертації й поклав на стіл своєму завідувачеві.
Роки шаленого цькування колеґ, партійних комітетів, наклепів, ганьби, виклю-
чення монографії з планів видання тощо й сьогодні здаються Григорієві Івановичу
кошмарним сном. Але він не збирався давати згоду на переведення в інший виш на ви-
могу міськкому партії. Єдиний, хто вельми тонко, дипломатично підтримував його, був
ректор Костянтин Іванович Заблонський. Коли він переконався у здатності захистити
дисертацію й у непохитності Г.І.Гончарука в боротьбі зі суворими опонентами, то не
чинив перешкод у публікуванні монографії та, більше того, відправив у докторантуру
КДУ ім. Т.Шевченка.
Кандидатська й докторська дисертації Г.І.Гончарука присвячені вихованню моло-
ді в період з 1918 до 1938 рр. Коли сьогодні йому намагаються дорікати, що він писав
про «соціалістичне виховання» юнаків і дівчат, то Гончарук відповідає: «Я досліджував
процес вашого виховання. А ви не так уже й погано виховані».
Не так дослідженням теорії комунізму, як педагогікою та методами викладання
захоплювався Григорій Іванович. Про його дискусійні методи читання лекцій, про ви-
користання студентами технічних засобів навчання на семінарських заняттях, про за-
провадження офіційних і неофіційних опонентів при захисті студентами своїх рефера-
тів, про участь студентства в оцінюванні виступів своїх одногрупників, про набування
професій тощо писали в газетах і журналах. У документах знаходимо накази міністра
вищої і середньої освіти СРСР В.П.Єлютіна про включення одесита в оргкомітет із про-
ведення Всесоюзної наукової конференції вдосконалення форм і методів виховання
студентів, та про призначення його членом науково-методичної ради Головного управ-
ління викладання суспільних наук тощо.
Науково-організаційні здібності Г.І.Гончарука яскраво проявилися на афґан-
ській землі, адже в 1987–1988 рр. він був радником ректора Кабульського університе-
ту – одного з найбільших вищих навчальних закладів Центральної Азії. Г.І.Гончарук
був ініціатором двох усеафґанських конференцій із патріотичного виховання молоді
Український історичний журнал. – 2017. – №4
Ювілеї 229
в умовах політики національного примирення, в яких узяли участь 144 афґанських,
167 радянських та з інших країн учених. У листі ректора Кабульського університету
Тагіра Еноята на ім’я ректора Одеського політехнічного інституту говориться про низку
втілених у навчальний процес ініціатив його радника. Зокрема вперше в Кабульському
університеті було відкрито аспірантуру, почалося викладання «діалектичного матері-
алізму» на нефілософських факультетах, розроблено й утілено в навчальний процес
дисципліну «Політика національного примирення: сутність, досвід, завдання».
Афґанці поважали професора з Одеси. Про це свідчать нагороди цієї країни: ме-
далі президента Афґаністана, «Слава», «За доблесну працю», «За мужність», грамоти.
Антиімперська книга Г.І.Гончарука «Афганистан, прости», яку одеські газети почали
публікувати ще до відомих подій серпня 1991 р., принесла авторові пошану читачів.
А президент Афґаністану Могаммад Наджибулла, який прочитав книгу вже рятую-
чись від талібів у місії ООН, зняв із голови свою папаху й передав авторові.
Та у значно більшій мірі розкрилися наукові й організаційні здібності Григорія
Івановича після проголошення незалежності нашої країни. Він проявив неабиякий
інтерес до Народного руху України. Брав участь у перших його з’їздах. Написав фун-
даментальну книгу «Народний рух України: Історія». Був ініціатором, головою оргко-
мітету та головою редакційної колеґії збірників дев’яти всеукраїнських конференцій
«Народний рух України: місце в історії та політиці». Із понад двадцяти захищених під
його керівництвом кандидатських дисертацій дев’ять присвячено НРУ.
Не байдужий Григорій Іванович і до подій, що відбувалися в роки Другої світо-
вої війни у Західній Україні. У співавторстві з Олександром Нагайцевим він видав
сім монографій про Українську повстанську армію, які написані на унікальних до-
кументах, віднайдених у московських архівах під час недовгої «єльцинської відлиги».
Унікальними є його чотири монографії, присвячені драматичним, трагічним подіям в
Одесі наприкінці минулого – на початку нового століть. Рецензенти друкували в газе-
тах переконання, що історія міста цих років буде написана за об’єктивними книгами
професора Г.І.Гончарука.
А ще доктор наук «страждає» подвижництвом. У його книгах, написаних зі своєю
аспірантурою, «Син болгарський – патріот український», «Персональна справа №88»,
«Ректора від Бога», віддається належне цікавим постатям. Зокрема останні два видан-
ня присвячено напівзабутому ректорові Одеського державного університету в 1968–
1970 рр. Олександрові Юрженку та ректорові Одеського політехнічного університету
Костянтинові Заблонському. Саме вони зробили чимало, щоб вивести свої виші з пери-
ферійних у відомі в республіці й були незаслужено зацьковані, оббріхані, забруднені
московськими газетами.
Про інші книги професора писалося чимало в одеських газетах. Книг понад трид-
цять. За нові чотири, «Мемуари професора», рецензенти називають Г.І.Гончарука ро-
доначальником нового жанру документальної мемуаристики через те, що кожен зна-
чний факт, який знайшов місце у книзі, підкріплено документами або світлинами.
До ініціатив професора, спрямованих на встановлення історичної істини, слід віднести
організацію I Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 600-річчю Південної
Пальміри «Кочубіїв – Хаджибей – Одеса».
Професор Г.І.Гончарук став ініціатором і незмінним головним редактором науко-
вого фахового збірника «Інтелігенція і влада», серії «Історія». Вийшов уже 35-й номер.
Видання індексується низкою наукометричних баз світу та України. Тут публікуються
відомі дослідники. Особливо цінний він для аспірантів і докторантів.
Український історичний журнал. – 2017. – №4
230 Ювілеї
Про кафедру, очолювану Г.І.Гончаруком, слід сказати окремо. Її колектив провів
двадцять усеукраїнських наукових конференцій із публікацією збірників матеріалів.
Тут функціонує єдина на гуманітарному факультеті з семи кафедр ліцензована аспі-
рантури. У підготовленій професором і затвердженій конкурсною комісією програмі
розвитку кафедри написання й видання конспекту лекцій із навчальної дисципліни
«Історія України та української культури», підготовка двох докторів наук, проведення
двох усеукраїнських конференцій, сьомої «Інтелігенція і влада», ювілейної «Народний
рух України: місце в історії та політиці». Професор завершує п’яту книгу мемуарів.
Те, що написано у програмі розвитку, поза сумнівом, буде виконано. Про це
свідчать результати таємного голосування вченої ради ОНПУ від 27 червня 2017 р.
Г.І.Гончарук упевнено переміг за конкурсом на вакантну посаду завідувача кафедри
історії та етнографії України, чи не єдиної такої в технічному виші нашої держави.
Залишилося сказати, що професора на цю посаду кожних п’ять років обирають увось-
ме. До цього він незмінно обіймав дану посаду тридцять п’ять років.
Побажаймо ж шановному ювілярові здоров’я, успіхів, успішної реалізації всього
задуманого!
|