До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка
7 липня виповнилося 60 років відомому дніпровському історикові Сергієві Івановичу Світленку.
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130821 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка / В.В. Іваненко // Український історичний журнал. — 2017. — № 4. — С. 231-236. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-130821 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1308212018-02-25T03:03:16Z До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка Іваненко, В.В. Ювілеї 7 липня виповнилося 60 років відомому дніпровському історикові Сергієві Івановичу Світленку. 2017 Article До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка / В.В. Іваненко // Український історичний журнал. — 2017. — № 4. — С. 231-236. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130821 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Іваненко, В.В. До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка Український історичний журнал |
| description |
7 липня виповнилося 60 років відомому дніпровському історикові Сергієві Івановичу Світленку. |
| format |
Article |
| author |
Іваненко, В.В. |
| author_facet |
Іваненко, В.В. |
| author_sort |
Іваненко, В.В. |
| title |
До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка |
| title_short |
До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка |
| title_full |
До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка |
| title_fullStr |
До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка |
| title_full_unstemmed |
До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка |
| title_sort |
до 60-річчя доктора історичних наук, професора с.і.світленка |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130821 |
| citation_txt |
До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.І.Світленка / В.В. Іваненко // Український історичний журнал. — 2017. — № 4. — С. 231-236. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT ívanenkovv do60ríččâdoktoraístoričnihnaukprofesorasísvítlenka |
| first_indexed |
2025-07-09T14:16:53Z |
| last_indexed |
2025-07-09T14:16:53Z |
| _version_ |
1837179199787368448 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2017. – №4
В.В.ІВАненКо (днІпро)
ДО 60-РІЧЧЯ ДОКТОРА ІСТОРИЧНИХ НАУК,
ПРОФЕСОРА С.І.СВІТЛЕНКА
7 липня виповнилося 60 років відомому дні-
провському історикові Сергієві Івановичу Світленку.
Формування його світоглядної й духовної парадигми
відбувалося в переважно російськомовному середо-
вищі тодішнього Дніпропетровська, але значною мі-
рою й під благотворним впливом української мови,
літератури, культури, національних звичаїв і тра-
дицій. Середню освіту він здобув у російськомовних
школах №18 і №26. Тяга до українського виявляла-
ся в нього ще в дитинстві.
Його захоплювала романтика пізнання історії
людської цивілізації, своєї української минувши-
ни, чому неабияк сприяла вчителька історії Олена
Василівна Свєтлова. Схоже, що саме вона поставила
вирішальну крапку у виборі Сергієм фахової й жит-
тєвої дороги, прищепивши йому закоханість в історію – спочатку як шкільний предмет,
а згодом і як об’єкт наукового інтересу.
Водночас юнак постійно займався самоосвітою: окрім захоплення художньою літе-
ратурою цікавився новинами життя країни та зарубіжжя, рано почав читати «дорослу»
періодику – газети «Комсомольская правда», «Правда», «Известия», «Советский спорт»,
журнал «Международная жизнь», відвідував гурток політінформаторів у школі, брав
участь у роботі суспільно-політичного клубу при районному будинку піонерів.
На такому ціннісному тлі в нього поволі визрівала думка стати істориком, і вона
остаточно сформувалася у випускному класі, коли Сергій твердо вирішив поступати
на історичний факультет Дніпропетровського державного університету. Успішно за-
кінчивши десятирічку з похвальною грамотою «за особливі успіхи у вивченні гумані-
тарних наук» (в атестаті всього три «четвірки» – з алгебри, геометрії та хімії) і склавши
вступні іспити на «відмінно», у 1974 р. він реалізував свою мрію.
Із перших студентських кроків юнак буквально поринув у безмежний океан знань.
Усе його цікавило, породжувало безліч запитань, підштовхувало до пошуку відповідей
на них. Творча аура, що була визначальною в істфаківському житті тих часів, як губка
втягувала у свою орбіту й талановитих студентів. Радість перших новаторських кроків у
науці Сергій Світленко відчув, коли зі своїм науковим керівником В.І.Михайловою по-
чав досліджувати одну з «цілинних» тем – діяльність підпільних друкарень катерино-
славських соціал-демократів кінця XIX – початку XX ст. На цьому шляху були не тіль-
ки курсові, а й конкурсні студентські роботи з перемогами на них, виступи на наукових
конференціях, у тому числі в інших університетах, звідки молодий дослідник приво-
зив заслужені відзнаки, початки джерелознавчих студій в архівах Дніпропетровська,
Києва, Москви. Квінтесенцією цих наукових пошуків стала захищена 24 квітня 1979 р.
дипломна робота, яка увінчала собою успішне завершення навчальних зусиль Сергія.
Диплом із відзнакою – наочний тому доказ.
Студентська доба в біографії С.І.Світленка була б неповною, якщо не згадати його
громадської активності. Він обирався до складу бюро ЛКСМУ факультету, працював
Український історичний журнал. – 2017. – №4
232 Ювілеї
у «Комсомольському прожекторі» істфаку й університету, був головою студентського
наукового товариства в рідному підрозділі, займався профорієнтаційною роботою, не-
одноразово заохочувався за успіхи на цьому поприщі.
Перше своє робоче місце випускник Дніпропетровського університету С.І.Світленко
отримав із посадою вчителя історії у школі №58. І вже в 1981–1982 рр. він ставав пе-
реможцем огляду-конкурсу на звання «Кращий по професії» у Кіровському районі
Дніпропетровська. А очолювана ним учительська комсомольська організація школи
була кращою з-поміж середніх освітніх осередків міста.
Здавалося, саме тут, у вирі шкільного життя, молодий історик знайшов себе, від-
чув своє покликання, патріотичний і громадянський обов’язок. Тим паче, що все нібито
ладилось: була підтримка з боку педколективу, перші успіхи, перемоги, нагороди…
Утім щось усе-таки не давало спокою, по-доброму збуджувало, тягнуло на рідний фа-
культет. Навесні 1982 р. вибір було зроблено й через кілька місяців після вступних
іспитів Сергій Світленко став аспірантом очної форми навчання відомого українського
історика-аграрника професора Дмитра Пойди на очолюваній ним кафедрі історії СРСР
та УРСР. Унаслідок продуктивних консультацій з авторитетним дослідником, завіду-
вачем відділу історії капіталізму Інституту історії АН УРСР професором В.Г.Сарбеєм
було затверджено тему кандидатської дисертації в такій редакції: «Діяльність друка-
рень загальноросійського революційного підпілля на Україні в буржуазно-демокра-
тичний період визвольного руху (1861–1895 рр.)».
Аспірантські роки С.І.Світленка були насичені інтенсивною науково-евристич-
ною діяльністю, численними поїздками до центральних бібліотек та архівів Москви,
Ленінграда, Києва, де зосереджувались основні масиви джерел і літератури з теми
дисертації. Усього було опрацьовано 28 фондів із 7 державних архівів, що стало солід-
ним підґрунтям дослідження молодого фахівця. Дисертацію він підготував достроково,
але через процедуру перереєстрації спеціалізованої вченої ради у ДДУ захистив її піз-
ніше (5 вересня 1986 р.), коли раду було затверджено.
У відгуку наукового керівника професора Д.П.Пойди вказувалося: «Працюючи
над своїм дисертаційним дослідженням, С.І.Світленко показав виняткову працелюб-
ність і вміння глибоко аналізувати, узагальнювати джерела, робити самостійні на-
уково обґрунтовані висновки». Позитивні відгуки надійшли від офіційних опонентів
(проф. В.Г.Сарбей, доц. С.О.Сосновчик) і провідної установи (Одеський держуніверси-
тет ім. І.І.Мечникова) за підписом доктора історичних наук, професора З.В.Першиної,
що в поєднанні з упевненим захистом здобувача дало підстави членам спецради одно-
голосно підтримати дисертацію та її автора. Невдовзі це рішення було підтверджене й
ВАК СРСР (1987 р.).
Зауважимо, що з листопада 1985 р. Сергій Іванович працював асистентом кафедри
історії СРСР та УРСР, вів спочатку заняття на підготовчому відділенні, був куратором
групи слухачів-істориків. Долучився й до громадських справ: був членом профбюро
факультету, позаштатним інструктором парткому університету, комісаром штабу на
сільгоспроботах. А коли навесні 1987 р. відбулася ротація декана історичного факуль-
тету й замість професора А.М.Черненка прийшов доцент А.Г.Болебрух, С.І.Світленкові
було запропоновано в новій команді посаду заступника декана з навчальної роботи.
Чим тільки не доводилося опікуватись одному з новоспечених керівників факуль-
тету, адже то був час так званої «перебудови», яка охопила всі сфери життя країни,
у тому числі й вищу школу. Ось лише неповний перелік зон його відповідальності:
організація навчального процесу, керування радою старост, комісією по боротьбі з
Український історичний журнал. – 2017. – №4
Ювілеї 233
правопорушеннями, товариським судом, святковими комісіями, штабом цивільної обо-
рони, дільничною виборчою комісією на виборах народних депутатів СРСР у 1989 р.,
участь у роботі товариства «Знання» (у 1985–1988 рр. прочитав близько 60 публічних
лекцій на суспільно-політичні теми).
Із листопада 1988 р. С.І.Світленко залишив деканат і зосередився на кафедраль-
ній діяльності, працюючи на посаді доцента й заступника завідувача кафедри історії
СРСР та УРСР з навчально-методичної роботи. Тут склався дружній колектив одно-
думців, в який органічно вписався і молодий науковець. У березні 1990 р. він отримав
учене звання доцента.
За дорученням кафедри Сергій Іванович розробив і почав читати для істориків
базові лекційні курси з історії Росії XIX – початку XX ст., а також низку спецкурсів
(«Революційне народництво в Україні», «Російське народництво: витоки, сутність, іс-
торичне значення» й ін.), проводив семінарські та практичні заняття, спецсемінари,
керував курсовими, дипломними роботами. Примітний штрих: із 1991 р. навчальний
процес він веде українською мовою.
Активно займався профорієнтаційною роботою з набору абітурієнтів на історич-
ний факультет, кілька років був головою предметної комісії з історії, особисто розробив
нову, тестову систему вступних іспитів, яку було успішно впроваджено в університеті.
Набутий на кафедрі й факультеті досвід науково-педагогічної роботи С.І.Світленко
використав при підготовці декількох навчальних посібників. Перший із них –
«Революционно-народническое движение 70-х годов XIX века на Украине в воспо-
минаниях современников» – побачив світ у 1990 р. А незабаром у Києві вийшов курс
лекцій з історії народів Росії, в якому перу дніпропетровського дослідника належить
розділ «Російська культура і культура народів Росії у другій половині XIX – початку
XX ст.» (1992 р.). Через рік він став співавтором іншого навчального посібника, видано-
го також у Києві, підготувавши розділ «Україна в другій половині XIX ст.». Крім того,
наприкінці 1980 – на початку 1990-х рр. С.І.Світленко взяв участь у формуванні трьох
кафедральних збірників наукових праць.
Показово, що він аж ніяк не обмежувався студіями лише у стінах аlma mater,
у форматі такого собі «кабінетного вченого», навпаки, із кожним роком дедалі впев-
неніше виходив на оперативний простір історичної науки, розширюючи контакти
та коло своїх колеґ – однодумців, а з ними й тематично-змістовий ареал досліджень.
Із цією метою ефективно використовував передусім можливості підвищення кваліфі-
кації (стажування) у провідних університетах України та Росії. Так, упродовж жовтня
1989 – січня 1990 рр. це були Київський університет імені Т.Г.Шевченка і Московський
університет імені М.В.Ломоносова, а в лютому – червні 1993 р. – також Московський і
Санкт-Петербурзький університети.
Під час восьмимісячного перебування в них стажист познайомився й налагодив
ділові зв’язки з відомими істориками визвольного руху, імена яких говорили спеціаліс-
там самі за себе. Це – професори А.М.Катренко (Україна), В.Ф.Антонов, Б.С.Ітенберґ,
Ю.Д.Марґоліс, Є.Р.Ольховський, М.Ґ.Сєдов, В.О.Федоров, академік І.А.Федосов
(Російська Федерація) та ін. Безпосереднє спілкування з ними було вельми корис-
ним у фаховому зростанні дніпропетровського доцента, а широка пошукова робота
у центральних бібліотечних та архівних фондах Києва, Москви, Санкт-Петербурґа
ще й досить результативною. Тільки з кінця 1988 до кінця 1993 рр. Сергій Іванович
Український історичний журнал. – 2017. – №4
234 Ювілеї
опублікував 33 наукових і навчально-методичних праці. Поволі його ім’я стає впізна-
ваним у наукових колах, свідченням чого – персональне запрошення на I Нєчкінські
читання, що пройшли в Ніжинському педінституті в березні 1991 р. за участю двох
десятків найвідоміших фахівців з історії визвольного руху України та Росії.
Працюючи переважно у площині конкретно-історичних досліджень, С.І.Світленко
починає одночасно приділяти дедалі більше уваги джерелознавчим та історіографіч-
ним аспектам українського народництва другої половини XIX ст., маючи для цього
достатньо вагомі підстави у вигляді зібраного й систематизованого ним потужного
комплексу різних за походженням та видовою належністю джерел. Тож після консуль-
тацій із провідними фахівцями – професорами М.П.Ковальським (Дніпропетровськ),
В.Г.Сарбеєм (Київ), М.Г.Сєдовим (Москва) – виник задум реалізувати цей потенціал
на рівні докторського дослідження. Із жовтня 1994 р. С.І.Світленко був зарахований до
очної докторантури й з ентузіазмом узявся за опрацювання нової проблеми. Науковим
консультантом призначили проф. М.П.Ковальського.
Розпочалися непрості докторантські будні в умовах різкого падіння добробуту лю-
дей, інфляції, хронічних заборгованостей із зарплат, стипендій. Та попри це за три
роки близько 230 діб історик провів у відрядженнях, продовжуючи евристичні до-
слідження в архівосховищах Києва, Москви, Санкт-Петербурґа, Харкова, Житомира,
Львова, Миколаєва, Одеси, Херсона. Синтезованим підсумком цієї роботи стала пу-
блікація 17 новаторських розвідок, у тому числі монографії «Народництво в Україні
60–80-х рр. ХІХ ст.: Аналіз публікацій документальних джерел» (1995 р.), навчального
посібника (1998 р.) загальним обсягом майже 26 др. арк., а також підготовка тексту
чотирьох розділів докторської дисертації.
У зв’язку з обранням С.І.Світленка на посаду завідувача кафедри історії України
(з 15 жовтня 1997 р.) і включенням його в повноцінний процес організаційної та
навчально-методичної діяльності в новому колективі, розробку низки нормативних і
спеціальних курсів, робота над завершенням дисертації розтягнулася ще на три роки.
Паралельно дослідник підготував і видав другу монографію: «Народництво в
Україні 60–80-х рр. ХІХ ст.: Теоретичні проблеми джерелознавства та історії» (1999 р.),
опублікував декілька статей, узяв участь у семи міжнародних і тринадцяти все-
українських наукових форумах. Загалом його доробок до кінця 1990-х рр. складався
з 3 монографій (2 одноосібні), 2 навчальних посібників, 29 статей сумарним обсягом
понад 85 др. арк. Логічним наслідком копіткої науково-дослідницької й публікатор-
ської праці С.І.Світленка став успішний захист докторської дисертації «Народництво в
Наддніпрянській Україні 60–80-х рр. XIX ст.: проблеми історіографії, джерелознавства
та археології» (15 листопада 2000 р. на спецраді Дніпропетровського національного
університету). Офіційними опонентами виступили добре відомі фахівці професори
А.М.Катренко, І.І.Колесник, Ю.А.Пінчук. Диплом доктора історичних наук здобувач
отримав у 2001 р., а через рік – атестат професора по кафедрі історії України.
Із 2002 р. й донині С.І.Світленко працює деканом історичного факультету, викону-
ючи одночасно за сумісництвом функції завідувача кафедри історії України (до 2010 р.),
потім – професора цієї ж кафедри. За цей час він зарекомендував себе справжнім лі-
дером факультетського колективу, з ініціативи й під керівництвом якого проведено
масштабну організаторську роботу щодо модернізації освітнього процесу відповідно
до сучасних вимог та стандартів, відкриття нових спеціальностей (у 2000–2010-х рр.
Український історичний журнал. – 2017. – №4
Ювілеї 235
«Археологія», «Архівознавство», «Середня освіта: Історія»). Нині відбувається підго-
товка до ліцензування ще двох спеціальностей – «Музеєзнавство, пам’яткознавство»,
«Інформаційна, бібліографічна й архівна справа», розширення та динамізації на-
укових досліджень, міжнародних зв’язків, організації багатьох наукових конферен-
цій (зокрема обласних історико-краєзнавчих «Історія Дніпровського Надпоріжжя»,
Яворницьких читань (2007, 2010, 2015 рр.)). Декан брав активну участь в організації і
проведенні трьох українсько-польських археологічних експедицій (2013–2015 рр.).
С.І.Світленко як дослідник-україніст продовжує плідно вивчати проблеми історії,
історіографії, джерелознавства, археографії, національного й суспільно-політичного
рухів в Україні кінця XVIII – початку XX ст., української освіти, науки та історіосо-
фії, заповнюючи тим самим дедалі повніше власну «нішу» в окреслених сферах вітчиз-
няної історичної науки. Загальний його друкований доробок перевищує 500 праць,
у тому числі 11 монографій, 9 навчальних посібників, 3 документальних збірники.
Підготував 1 доктора і 15 кандидатів історичних наук. Головний редактор «Вісника
Дніпропетровського університету: Серія історія та археологія» (з 2002 р.), збірників
наукових праць «Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті» (2001–
2016 рр., вип.1–14), «Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження» (2004–2016 рр.,
вип.1–14). Член редколеґій низки авторитетних видань, таких, як «Бористен», «Грані»,
«Ейдос», «Проблеми політичної історії України», «Питання німецької історії» та ін.
Професіоналізм, ініціативність та неабиякі організаторські здібності С.І.Світленко
переконливо продемонстрував під час реалізації кількох науково важливих й со-
ціально значущих реґіональних проектів. Зокрема він забезпечував підготовку тре-
тього та четвертого видань історії Дніпропетровського національного університету
(2003, 2008 рр.), біобібліографічного довідника про його професорів (1–2-ге вид., 2003,
2008 рр.), двотомника усної історії університету (2013, 2016 рр.), двотомника історичних
нарисів про діячів державної влади та самоврядування нашого краю (2009–2010 рр.),
входив до авторського колективу монографії «Історія міста Дніпропетровська» (2006 р.),
здійснював наукове редагування «Книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр.
на Дніпропетровщині» (2008 р.), праці «Історична пам’ять Дніпропетровщини»
(2012 р.) в рамках національної програми «Реабілітовані історією». Значний розго-
лос у наукових колах і серед громадськості мали його монографії «Суспільний рух на
Катеринославщині у 50–80-х рр. ХІХ ст.» (2006 р.) та, особливо, «Дмитро Яворницький:
вчений та педагог в українському інтелектуальному співтоваристві» (2015 р.).
Сергій Іванович постійно й залюбки займається громадськими справами. Він –
заступник голови спеціалізованої вченої ради Дніпровського університету (з 2004 р.),
член експертної ради з історії (2004–2008, 2014–2015 рр.) та атестаційної колеґії МОН
України (2010–2011 рр.), учений секретар, заступник голови секції Наукової ради
МОН (із 2011 р.), голова осередку Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка у Дніпрі
(з 2006 р.), член правління обласного відділення Всеукраїнської спілки краєзнавців.
Величезну увагу фахівець приділяє популяризації історичних знань через публічні
виступи у школах, ліцеях, коледжах, засобах масової інформації.
Як керівник історико-краєзнавчої секції міської комісії з перейменувань топо-
німів у рамках декомунізації суспільного простору України впродовж 2015–2016 рр.
С.І.Світленко проводив непросту, емоційно насичену інтелектуальну й організацій-
ну роботу у цьому напрямі, у результаті чого тільки по Дніпру було змінено понад
Український історичний журнал. – 2017. – №4
236 Ювілеї
350 назв проспектів, вулиць, скверів, парків тощо, а по області – більше 4100. Усе це
принесло йому заслужене визнання й авторитет серед громадськості краю.
За вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, плідну науково-
педагогічну, організаторську та громадську діяльність С.І.Світленко удостоєний по-
чесного звання заслуженого працівника освіти України (2008 р.), Подяки Президента
України (2003 р.), Почесної грамоти Кабінету Міністрів України (2016 р.), знаку «За роз-
виток регіону» (2013 р.), почесних медалей «За заслуги перед містом» (2007 р.), «За вір-
ну службу ДНУ» (2008 р.), визнавався кращим науковцем Придніпров’я (2008 р.), має
інші державні, відомчі та місцеві відзнаки.
Своє 60-річчя професор С.І.Світленко зустрічає на інтелектуальному підйомі,
пульсує новими ідеями й жагою до пізнання. І це не просто банальні слова, що зазви-
чай лунають в ювілейних реляціях, а реальні творчі плани та проекти знаного фахів-
ця. Тож побажаймо йому сил і здоров’я для їх реалізації!
|