Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.)

Рецензія на книгу: Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) / Відп. ред. П.Сас. – К.: Інститут історії України НАН України, 2017. – 423 с....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
Hauptverfasser:	Войтович, Л.В., Стасюк, А.Є.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2017
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Рецензії й огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130883
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) / Л.В. Войтович, А.Є. Стасюк // Український історичний журнал. — 2017. — № 5. — С. 188-191. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-130883
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1308832018-03-01T03:02:39Z Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) Войтович, Л.В. Стасюк, А.Є. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) / Відп. ред. П.Сас. – К.: Інститут історії України НАН України, 2017. – 423 с. 2017 Article Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) / Л.В. Войтович, А.Є. Стасюк // Український історичний журнал. — 2017. — № 5. — С. 188-191. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130883 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Войтович, Л.В. Стасюк, А.Є. Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) / Відп. ред. П.Сас. – К.: Інститут історії України НАН України, 2017. – 423 с.
format	Article
author	Войтович, Л.В. Стасюк, А.Є.
author_facet	Войтович, Л.В. Стасюк, А.Є.
author_sort	Войтович, Л.В.
title	Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.)
title_short	Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.)
title_full	Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.)
title_fullStr	Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.)
title_full_unstemmed	Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.)
title_sort	блануца а. земельна політика яґеллонів на українських теренах великого князівства литовського (1440–1572 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130883
citation_txt	Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.) / Л.В. Войтович, А.Є. Стасюк // Український історичний журнал. — 2017. — № 5. — С. 188-191. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT vojtovičlv blanucaazemelʹnapolítikaâgellonívnaukraínsʹkihterenahvelikogoknâzívstvalitovsʹkogo14401572rr AT stasûkaê blanucaazemelʹnapolítikaâgellonívnaukraínsʹkihterenahvelikogoknâzívstvalitovsʹkogo14401572rr
first_indexed	2025-07-09T14:23:42Z
last_indexed	2025-07-09T14:23:42Z
_version_	1837179634121179136
fulltext	Український історичний журнал. – 2017. – №5 Опублікована нещодавно монографія становить підсумок багаторічних литу- аністичних студій київського дослідни- ка Андрія Блануци, котрий порушив на- справді цікаву та маловивчену тему, адже так зване «земельне питання» актуальне й для нашого сьогодення. Результатом ко- піткої, насамперед джерелознавчої роботи стало ґрунтовне видання, що хронологічно охоплює пізнє середньовіччя та ранню мо- дерну добу. Автор доволі вичерпно опра- цював значний історіографічний доробок своїх попередників, слушно підсумувавши, що проблема земельних надань представників династії Яґеллонів перебувала на марґінесі литуаністики ХІХ–ХХІ ст. (с.53). Професійним рівнем відзначається вивчення дослідником джерел. Підкреслимо, що впродовж останніх років А.Блануца працює в рамках ли- товсько-українського проекту з публікації книг Литовської метрики. Частину опрацьованих ним документів уже введено до наукового обігу, однак пере- важна більшість досі неопубліковані та зберігаються в архівних і бібліотечних установах країн Центрально-Східної Європи. Головний джерельний фонд, за класифікацією А.Блануци, становить актова документація – листи або грамоти, привілеї, підтвердження, вольно- сті (відпущення), оренди, справи, оповідання, вироки, декрети, ухвали, дар- чі, акти купівлі-продажу, застави, обмінні листи, реєстри та записи (с.64–84). За тогочасною канцелярською практикою такі документи часто реєструвалися в Литовській метриці, проте, як демонструє дослідження київського історика, далеко не всі, а їх ориґінали й досі зберігаються в архівах Литви, Польщі, Росії та України. А.Блануца цілком закономірно пояснює це поганим станом збере- женості численних книг метрики (с.85–87). Водночас, уважаємо, що джерель- ну базу дослідження могло б підсилити залучення інших типів історичних матеріалів, насамперед наративного характеру. Зокрема при вивченні цер- ковного землеволодіння корисними були б візитації цілих єпархій або окремих парафій чи монастирів. Однак, ураховуючи специфіку дослідження земельної політики, абсолютно логічною є першочергова концентрація уваги саме на ма- теріалах Литовської метрики. Методологічна частина монографії побудована на використанні притаман- них історичним дослідженням методів і принципів. Особливо варто виділити її БланУца а. земельна політика Яґеллонів на УкраїнСьких теренах великоГо кнЯзівСтва литовСькоГо (1440–1572 рр.) / віДп. реД. п.СаС. – к.: інСтитУт іСторії України нан України, 2017. – 423 С. Український історичний журнал. – 2017. – №5 Рец, ензії й огляди 189 термінологічну складову, де автор оперує понятійним апаратом, максимально опертим на документи. Уже з першого фактичного розділу книги – «Генеза поземельних відносин у Великому князівстві Литовському» – розкривається доволі складний процес формування так званого «земельного ринку». Загалом земельні володіння но- білітету на українських теренах, у річищі історіографічної традиції, А.Блануца умовно поділяє на дві групи: «термінові/безтермінові» та «вічні». Названі гру- пи, своєю чергою, вирізняються численними формами таких тримань: «до од- ного й більше животів», «до волі та ласки господаря», «на ленному праві», «до очищення вотчини», «на хлібокормління», «на поживенье», «до осмотренья», «до лепшего опатранья», «вічні тримання», «вотчинне володіння», «володіння за спадком», «за правом близькості». Головною умовою отримання того чи іншого типу землеволодіння було ви- конання земської служби. На думку автора, саме це явище стало «цементую- чим ядром, що об’єднувало зем’янсько-шляхетський прошарок у межах пев- ної культурної спільноти» (с.124). Із таким твердженням важко не погодитися, адже подібна практика наділення землею чи іншими маєтностями була ха- рактерна для більшості державних утворень тогочасної Європи. Важливий вплив на типологію й територію великокнязівських наділів мав зовнішньополітичний фактор. Так, у періоди литовсько-московських воєн (кі- нець XV – середина XVI ст.) географічно пріоритетними для пожалувань були прикордонні терени Литви, зокрема й українські, у більшості випадків надані на ленному праві за умови відбування військової (земської) служби. Загалом саме збільшення чисельності війська та забезпечення спроможності прибути на службу власним коштом проглядається в більшості заходів уряду, що варто було ще більше підкреслити в монографії. В умовах постійного воєнного про- тистояння з Москвою першочерговим завданням для литовського уряду було забезпечення утримання війська, здатного зберегти позиції, завойовані у часи Ольґерда та Вітовта. Окремим проблемним блоком представлено правову й судову практи- ки щодо шляхетського землеволодіння. Зокрема дослідник виділяє декілька основних періодів: 1) достатутовий (1440–1529 рр.); 2) І Литовського статуту (1529–1566 рр.); 3) ІІ Литовського статуту (1566–1572 рр.) (с.203–244). Кожен характеризується своєрідною специфікою застосування правових норм у судо- вій практиці. Так, у достатутовий період питання землеволодіння реґулюва- лися уставними земськими грамотами, які надавали великі князі литовські для тих чи інших земель своєї держави. І та ІІ Литовські статути загалом уні- фікували й кодифікували наявні правові норми з певними доповненнями, що зрештою призвело до зародження та сталого розвитку земельного ринку. Земельну політику перших Яґеллонів на великокнязівському престо- лі – Казимира (1440–1492 рр.) та Олександра (1492–1506 рр.) – висвітле- но крізь призму типології безпосередніх надань і повторних підтверджень. Примітною ознакою таких пожалувань був поступовий перехід від домінуючо- го (за Казимира Яґеллончика) безтермінового типу до (дедалі більш нароста- ючого за Олександра Казимировича) приватного землеволодіння. За схожою Український історичний журнал. – 2017. – №5 190 Рец, ензії й огляди парадигмою ситуація розвивалася у часи Сиґізмунда І Старого (1506–1548 рр.) та Сиґізмунда ІІ Авґуста (1548–1572 рр.). Першочерговою причиною цього про- цесу було посилення обороноздатності країни, особливо в умовах московської аґресії. Тому уряд ішов навіть на свідоме скорочення власних доходів заради утримання повноцінного війська. Постійне зменшення державного (великокнязівського) земельного фонду призводило до частих ревізій уже наданих володінь. Зокрема до таких дій сво- го часу вдався Сиґізмунд І Старий. У 1547 р. великий князь литовський на- казав усім землевласникам Волині надати до його канцелярії документальні підтвердження на право власності (с.329). Схожі дії в 1548–1549 рр., спрямо- вані на реструктуризацію земельного запасу частини білоруських та україн- ських земель, провела дружина Сиґізмунда – королева Бона Сфорца (1518– 1557 рр.). Цікаво, що її заходи торкалися не тільки світського, а й церковного землеволодіння (с.298–299, 323–328). Останній представник династії Яґеллонів на литовському престолі – Сиґізмунд ІІ Авґуст – активно продовжував земельну політику своїх поперед- ників, особливо в поширенні ленного права. Першочерговим завданням ве- ликого князя було стабільне забезпечення земської служби. Для вирішення цього він наділяв і підтверджував привілеї місцевої й іноземної шляхти, часто надаючи нобілітацію представникам нижчих верств чи іншого віросповідання (с.339–340, 358). Поряд із цим поза увагою дослідника опинилися окремі аспекти пробле- ми. Так, А.Блануца не виокремлює землевласників із князівськими титулами, які у Великому князівстві Литовському представляли окрему верству колиш- ніх удільних володарів, котрі не збиралися позбуватися своїх прав та імуніте- тів, при цьому утримуючи власні дружини. Правителі намагалися ліквідува- ти удільні традиції шляхом зрівняння титулованої знаті з рештою служилих землевласників. Ця політика простежується, починаючи з відомих привілеїв Яґайла Ольґердовича 1387 р., Гродненського 1432 і Троцького 1434 рр. приві- леїв Сиґізмунда Кейстутовича, Віленського привілею Казимира Яґеллончика 1447 р., частково у привілеях Волинській 1452 та Київській 1471 рр. землям аж до Віленського привілею Олександра Казимировича 1492 р., який позбав- ляв удільних князів права зносин з іноземними державами, надання урядів і земельних пожалувань своїм васалам, тобто остаточно ліквідовував рештки їх суверенітету1. Подібна політика найбільш яскраво відбивалася у земельних наданнях. Так, більш-менш значні пожалування княжата отримали тільки при роздачі конфіскованих володінь князів Глинських, коли уряд був наля- каний переходом багатьох титулованих васалів на московську службу (с.291). Через це княжатам доводилося частіше вдаватися до купівлі земель, при цьо- му старанно стежачи, щоби такі акти було засвідчено належного статусу свід- ками (с.211) та щоб вони мали довічний статус. Саме тому в акті обміну земель з Іваном Ілліничем від 15 квітня 1540 р. у своєму колишньому друцькому уділі 1 Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ–ХVI ст. – Л., 1996. – С.200. Український історичний журнал. – 2017. – №5 Рец, ензії й огляди 191 князь Дмитро Іванович Путятич застерігав: «И по насъ будучимъ ближнимъ нашим и детемъ нашим не надобно того рушати» (с.227). Варто було окремо простежити всі моменти, пов’язані з особливостями зе- мельної політики стосовно титулованих землевласників. Хоча б на такому рів- ні, як аналіз церковного землеволодіння або ж територіальних особливостей земельних надань. Так, окремі приклади, наведені в монографії, показують результати реалізації Віленського привілею 1492 р., хоча автор і не ставив перед собою подібного завдання. Князі змушені були не тільки звертатися до великокнязівської влади в питаннях арбітражу щодо земельних володінь спо- ріднених родин у колишніх удільних князівствах (с.179–180), але й просити підтверджувальні грамоти на свої купівлі, даровизни та застави (с.230–231). Як будь-яка праця, монографія А.Блануци також не позбавлена дріб- них вад. Зокрема в питаннях князівської генеалогії навряд чи доцільно було звертатися до давньої праці А.Бонецького (с.206), адже, на наш погляд, най- більш точну генеалогічну таблицю князів Заславських подано в останній праці В.Собчука (щоправда автор, слідом за деякими джерелами, називає їх «Жаславськими»)2. В алфавітному покажчику не можна було подавати князя як «Красний Василь Федорович» (с.399) – це не прізвище, а прізвисько, на зра- зок «Мудрий» або «Хоробрий». До того ж князі Красні жили у цей період, це гілка князів Друцьких, яка вигасла 1516 р.3 Так само некоректно подавати в покажчику «Ґедимінович Михайло Євнут» (с.394), оскільки «Ґедимінович» – це його найменування за батьком, а не прізвище. У цілому А.Блануці вдалося розкрити всі поставлені проблеми. Висновки добре обґрунтовані, вони логічно випливають з тексту монографії, яка напи- сана доступною мовою, а численні цитування документів вдало підсилюють авторську думку, не залишаючи сумнівів у доброму володінні матеріалом. Ретельне вивчення джерел, насамперед Литовської метрики, дало підстави сформувати основні тези дослідження. Зокрема розкрити перед читачем ши- рокий спектр пожалувань у контексті типології землеволодіння, правової та судової практики. Загалом праця А.Блануци суттєво посилила литуаністич- ний напрям української історіографії. Л.В.Войтович (Львів), А.Є.Стасюк (Галич) 2 Собчук В. Від коріння до крони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV – першої половини XVII ст. – Кременець, 2014. – С.122–123, 164. 3 Войтович Л. Княжа доба на Русі: Портрети еліти. – Біла Церква, 2006. – С.301.

Блануца А. Земельна політика Яґеллонів на українських теренах Великого князівства Литовського (1440–1572 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge