Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)

Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)

Розглянуто особливості формування системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів електротехнічного профілю в провідних вищих технічних навчальних закладах України та Інституті електродинаміки АН УРСР. На основі аналізу нормативно-правових документів та архівних матеріалів в...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2015
1. Verfasser: Тверитникова, О.Є.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2015
Schriftenreihe:Питання історії науки і техніки
Schlagworte:
Підготовка наукових та інженерних кадрів
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130973
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.) / О.Є. Тверитникова // Питання історії науки і техніки. — 2015. — № 1. — С. 15-21. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-130973
record_format dspace
spelling irk-123456789-1309732018-03-10T03:03:07Z Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.) Тверитникова, О.Є. Підготовка наукових та інженерних кадрів Розглянуто особливості формування системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів електротехнічного профілю в провідних вищих технічних навчальних закладах України та Інституті електродинаміки АН УРСР. На основі аналізу нормативно-правових документів та архівних матеріалів встановлено характерні ознаки функціонування інституту аспірантури та докторантури на тлі освітньої державної політики другої половини ХХ ст. Акцентовано увагу на ролі професійного середовища вищої електротехнічної школи в підготовці наукових кадрів. Рассмотрены особенности формирования системы подготовки и аттестации научных и научно-педагогических кадров электротехнического профиля в ведущих высших технических учебных заведениях Украины и Институте электродинамики АН УССР. На основе анализа нормативно-правовых документов и архивных материалов установлено характерные признаки функционирования института аспирантуры и докторантуры на фоне образовательной государственной политики второй половины ХХ в. Акцентировано внимание на роли профессиональной среды высшей электротехнической школы в подготовке научных кадров. The features of the formation of a system of training and certification of scientific and scientificpedagogical staff in leading electrical profile of higher technical educational institutions of Ukraine and the Ukrainian Academy of Sciences Institute of electrodynamics. Based on the analysis of legal documents and archival materials found characteristic features of the functioning of the institute of post-graduate education on the background of the state policy of the second half of the twentieth century. Emphasize the role of the professional environment of higher electrical school in the training of scientists. 2015 Article Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.) / О.Є. Тверитникова // Питання історії науки і техніки. — 2015. — № 1. — С. 15-21. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130973 621.3 (09) + 921.3(477) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Підготовка наукових та інженерних кадрів
Підготовка наукових та інженерних кадрів
spellingShingle Підготовка наукових та інженерних кадрів
Підготовка наукових та інженерних кадрів
Тверитникова, О.Є.
Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)
Питання історії науки і техніки
description Розглянуто особливості формування системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів електротехнічного профілю в провідних вищих технічних навчальних закладах України та Інституті електродинаміки АН УРСР. На основі аналізу нормативно-правових документів та архівних матеріалів встановлено характерні ознаки функціонування інституту аспірантури та докторантури на тлі освітньої державної політики другої половини ХХ ст. Акцентовано увагу на ролі професійного середовища вищої електротехнічної школи в підготовці наукових кадрів.
format Article
author Тверитникова, О.Є.
author_facet Тверитникова, О.Є.
author_sort Тверитникова, О.Є.
title Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)
title_short Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)
title_full Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)
title_fullStr Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)
title_full_unstemmed Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.)
title_sort удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі україни (1965–1980 рр.)
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate 2015
topic_facet Підготовка наукових та інженерних кадрів
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130973
citation_txt Удосконалення системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для електротехнічної галузі України (1965–1980 рр.) / О.Є. Тверитникова // Питання історії науки і техніки. — 2015. — № 1. — С. 15-21. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv AT tveritnikovaoê udoskonalennâsistemipídgotovkiíatestacíínaukovihtanaukovopedagogíčnihkadrívviŝoíkvalífíkacíídlâelektrotehníčnoígaluzíukraíni19651980rr
first_indexed 2025-07-09T14:32:54Z
last_indexed 2025-07-09T14:32:54Z
_version_ 1837180204913524736
fulltext ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2015 15 УДК 621.3 (09) + 921.3(477) УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ І АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЛЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ (1965–1980 рр.) Тверитникова О. Є., канд. іст. наук, доцент (Національний технічний університет «ХПІ») Розглянуто особливості формування системи підготовки і атестації наукових та науково-педагогічних кадрів електротехнічного профілю в провідних вищих технічних навчальних закладах України та Інституті електродинаміки АН УРСР. На основі ана- лізу нормативно-правових документів та архівних матеріалів встановлено характерні ознаки функціонування інституту аспірантури та докторантури на тлі освітньої державної політики другої половини ХХ ст. Акцентовано увагу на ролі професійного середовища вищої електротехнічної школи в підготовці наукових кадрів. Ключові слова: система підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів, ас- пірантура, докторантура, електротехнічна школа України. Важливою складовою відновлення та розвитку науково-технічного потенціалу країни є наукові кадри. Стрімкий розвиток електротехнічної галузі в 1960 рр., виокремлення нових інноваційних напрямів, створення нові- тніх технологій, застосування обчислю- вальної техніки зумовило потреби в на- уковому забезпеченні висококваліфіко- ваними фахівцями як освітнього, так і промислового комплексу. У вітчизня- ній та зарубіжній історіографії дослі- джено різні аспекти проблеми профе- сійної підготовки вчених, що свідчить про актуальність теми. Ґрунтовний кі- лькісний і якісний аналіз динаміки змін чисельності наукових кадрів на основі статистичних матеріалів проведено в роботі за редакцією В.Ж. Келле [1]. До- свід підготовки аспірантів та докторан- тів для різних галузей розглянуто нау- ковцями Т. Г. Сидорчук [2], Н.П. Цехо- вим [3, 4], В.В. Петриком [5], К.В. Ас- таховою [6]. Організація системи підго- товки і атестації кадрів вищої кваліфі- кації в зарубіжних країнах та вітчизняні традиції проаналізовано в працях [7, 8]. Деякі питання формування системи пі- дготовки наукових кадрів електротех- нічного профілю наведені у часописах з історії навчальних і наукових закладів [9–12]. Однак окремі аспекти цієї про- блеми, зокрема специфіку підготовки електротехнічних кадрів вищої кваліфі- кації в 1970–1980 рр. досліджено недо- статньо. Метою статті є аналіз особли- востей удосконалення системи підгото- вки наукових кадрів для електротехніч- ного науково-освітнього і промислово- го комплексу України в 1970–1980 рр. опираючись на залучення масиву архі- вних матеріалів. В 1960-ті рр. інститут аспірантури України, як основна форма підготовки наукових і науково-педагогічних кад- рів, практично сформувався. Були кон- кретизовані форми та методи навчання, відпрацьовані вимоги до атестації нау- кових та науково-педагогічних кадрів. Аспірантів зобов’язали брати участь у наукових конференціях, звітувати двічі на рік на засіданні спеціальних комісій. Підготовка аспірантів проводилася на базі відділів аспірантури провідних ви- щих технічних навчальних закладів (ВТНЗ), зокрема політехнічних інсти- ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2015 16 тутів: Київського, Харківського, Львів- ського, Одеського; в периферійних на- вчальних закладах, а також академіч- них установах. Характерною рисою цього періоду стало збільшення науко- вих досліджень, спрямованих на потре- би народного господарства. Розвиток прикладної науки, розширення мережі галузевих науково-дослідних і проект- но-конструкторських установ сприяли збільшенню чисельності науковців, що були зайняті в галузевому секторі нау- ки. Це вимагало посилення кадрового потенціалу як на якісному, так і на кі- лькісному рівні, і стало поштовхом для відкриття відділів аспірантури на базі галузевих науково-дослідних інститутів (НДІ). НДІ стали центрами інтеграції науки, освіти та наукоємного виробни- цтва для розвитку пріоритетних науко- вих напрямів, новітніх технологій, де також готувалися фахівці для промис- лового комплексу, вищої школи та вла- сних потреб. Активізація діяльності з підготов- ки докторських та кандидатських дисе- ртацій дала можливість отримати пози- тивні результати наприкінці 1960-х рр. Зокрема, спеціалізована вче- на рада Інституту електродинаміки АН УРСР почала працювати з 1965 р. Склад вченої ради становив один ака- демік, чотири член-кореспонденти та вісім докторів наук. В зв’язку з тим, що спеціалізована вчена рада Київського політехнічного інститут (КПІ) переван- тажена, подано прохання надати мож- ливість захистів докторських дисерта- ційних робіт за спеціальностями: «Тео- ретичні основи електротехніки», «При- лади та пристрої автоматики», «Елект- ричні машини, електроізоляційна тех- ніка», «Електричні мережі і системи, автоматизоване регулювання і керуван- ня в електричних системах», «Перетво- рення видів енергії» в Інституті елект- родинаміки АН УРСР. Всього в аспіра- нтурі Інституту електродинаміки на- вчалося 50 аспірантів і здобувачів. По- дальшого розвитку отримав започатко- ваний ще в 1950 рр. інститут здобува- чів. Самостійна робота над дисертацій- ним дослідженням отримувала поши- рення і заохочувалася керівництвом на- укових установ, хоча відсоток кількості захистів здобувачів був значно меншим за аспірантів (табл. 1). Вимоги до підго- товки здобувачів не були сформульова- ні чітко і потребували подальшого до- опрацювання [13, арк. 12; 14, арк. 43]. Таблиця 1 Підготовка наукових кадрів Інститутом електродинаміки АН УРСР 1965–1970 рр. Роки 1965 р. 1966 р. 1967 р. 1968 р. 1969 р. 1970 р. Всього Доктори наук 1 1 1 1 1 – 5 Кандидати наук 4 9 11 12 12 13 61 Здобувачі 3 4 2 3 2 3 17 Нормативною основою, що регу- лювала зміни в системі підготовки нау- кових кадрів в цей період, стала поста- нова № 1064 ЦК КП(б) Ради Міністрів СРСР від 16.11.1967 р. «Про поліпшен- ня підготовки наукових та науково- педагогічних кадрів» та постанова ЦК КП(б) Ради Міністрів СРСР від 18.10.1974 р. «Про заходи щодо пода- льшого удосконалення атестації науко- вих та науково-педагогічних кадрів». В постановах запроваджувалася низька положень, спрямованих на удоскона- лення форм і методів навчання і отри- мання наукових ступенів. Зокрема, з метою підвищення рівня галузевої нау- ки пропонувалося залучати до аспіран- тури осіб, що працювали в установах, підприємствах, особливо для спеціаль- ностей, що потребували теоретичної ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2015 17 підготовки та виробничого досвіду. Та- кож при наукових інституціях створю- валися навчальні групи, де проводилася підготовка майбутніх аспірантів до вступних іспитів. Підготовку аспірантів рекомендувалося зосередити в НДІ та ВНТЗ, де були висококваліфіковані на- укові кадри, необхідна лабораторна ба- за для наукових досліджень. Крім того, для поліпшення ситуації з периферій- ними науковими та навчальними уста- новами пропонувалося посилити їхній професорсько-педагогічний та науко- вий склад кафедр і лабораторій за ра- хунок наукових кадрів з провідних за- кладів [15]. Ці вимоги було зумовлено тим, що в 1950–1960 рр. більша части- на наукового потенціалу, спроможного керувати аспірантами, та необхідні умови для роботи над докторськими дисертаціями мали провідні ВТНЗ. Та- ка незбалансованість була виправлена тільки в 1970 рр. Удосконалювався процес підгото- вки аспірантів у вищих технічних на- вчальних закладах, зокрема підвищува- лися вимоги до теоретичної підготовки аспірантів і практичної цінності науко- вих робіт. Підтримувалися такі форми навчання, як аспірантура з відривом від виробництва і аспірантура без відриву від виробництва, а також цільова аспі- рантура. Позитивними змінами періоду 1970 рр. був конкурсний відбір. Так, до аспірантури Львівського політехнічно- го інституту (ЛПІ) в 1970 р. поступало 185 заяв на 100 вакантних місць. План прийому в міжвідомчу цільову аспіран- туру ЛПІ становив 5 осіб. Значно збі- льшився відсоток дисертантів, що за- хищалися після закінчення аспірантури (табл. 2) [16,арк. 9–18]. Таблиця 2 Статистичні дані діяльності аспірантури ЛПІ впродовж 1960–1970 рр. Роки 1967 р. 1968 р. 1969 р. 1970 р. Представлені до захисту дисе- ртаційні роботи 17 % 23 % 35 % 42,6 % Підвищенню якості підготовки на- укових кадрів сприяло розширення пе- реліку спеціальностей для навчання (табл.3). Це стало можливим у зв’язку зі збільшення в 1970 рр. кількості док- торів наук з електротехнічних спеціа- льностей, які займалися науковим кері- вництвом, підготовкою кадрів. Аналіз архівних даних контингенту аспірантів ЛПІ на 1970 р. дозволяє стверджувати, що в цей час відбувалося зменшення традиційної форми підготовки аспіран- тів у вигляді очної аспірантури. Між тим збільшувався контингент, що на- вчався без відриву від виробництва. Випуск аспірантів 1970 р. становив дві особи очної форми, які захистилися в установлений термін, та вісім здобува- чів форми навчання без відриву від ви- робництва. З них подано до спеціалізо- ваної вченої ради чотири дисертаційні роботи [16, арк. 3–4]. Таблиця 3 Контингент аспірантів електротехнічного профілю ЛПІ в 1970 р. Випуск Склад Спеціальності План при- йому З захистом дисертації Без захис- ту дисер- тації З відривом від вироб- ництва Без відри- ву від ви- робництва Лічильно-вирішувальні прилади та пристрої 2 1 1 3 5 Електричні машини 3 1 4 4 Електричне обладнання 1 2 1 1 5 ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2015 18 Електровимірювальна тех- ніка 2 – – 1 1 Конструювання вимірюва- льної техніки 3 1 1 4 9 Автоматика та телемеханіка 1 – – – – Електричні станції 3 1 1 2 3 Всього: 15 6 4 15 27 Ці тенденції були зумовлені таким фактором, як мінімальна аспірантська стипендія, що мало вагомий вплив на вибір майбутнього напряму діяльності випускників вищих навчальних закла- дів. Це привело до зменшення очної форми навчання на користь заочної. Дана модель підготовки наукового по- тенціалу впроваджувалася перш за все в науково-дослідних установах, але по- ступово становиться основною і у ВТНЗ та науково-дослідних інститутах Академії наук [1, с. 193]. Наприклад, в аспірантурі Інститу- ту електродинаміки АН УРСР в 1968 р. навчалося 57 осіб, з них 17 з відривом від виробництва і 40 – без відриву від виробництва [17, арк. 2]. Контингент очної аспірантури Київського політех- нічного інституту (КПІ) впродовж 1970–1975 рр. налічував понад 450 осіб і ще 400 осіб, заочної форми навчання з числа співробітників і працівників про- мислових підприємств [11, с. 124]. Чи- сельність аспірантів Харківського тех- нологічного інституту (ХПІ) в 1978 р. становила 305 осіб. З них з відривом від виробництва – 101 аспірант і 204 аспі- ранта навчалися без відриву від вироб- ництва [18, арк. 9]. Підготовка докторів наук в 1960– 1970 рр. засновувалася на Постанові № 536 «О мерах по улучшению подготовки научных и научно-педагогических кад- ров» 1961 р., де для поліпшення умов підготовки докторських робіт здобувачів переводили на посади наукових співро- бітників. Встановлювалися творчі відпу- стки для завершення кандидатських та докторських дисертаційних праць. Док- торанти терміном два роки звільнялися від навчального навантаження для за- кінчення наукової роботи. Підвищува- лися вимоги до дисертаційних робіт і атестації докторантів. Зокрема обов’язковою стала публікація моногра- фії перед захистом та щорічні звіти на Вченій раді відповідного закладу про хід виконання роботи [15]. Ця методика принесла певні результати. Зокрема, здобувачі електротехнічного профілю отримали змогу проводити більш якісні експериментальні дослідження, які від- повідали науковій тематиці того навча- льного чи наукового закладу, де вони працювали. Це перш за все дозволяло розвинути науковий напрям даного за- кладу, а також значно підвищувало практичну цінність наукових робот [4]. Зміни в розвитку системи докто- рантури цього періоду відбувалися вна- слідок реформування 1974 р. Вищої атестаційної комісії і реорганізаційних заходів щодо діяльності спеціалізова- них вчених рад, відображених у Поста- новах Ради Міністрів СРСР 1975 р. ««Про порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань» і «Про Вищу атестаційну комісію»». Згі- дно цьому положенню на основі дійс- них спеціалізованих вчених рад ство- рювалися нові, але у межах однієї чи двох спеціальностей. З одного боку ди- сертаційні ради, що працювали в цей період, були широкого профілю і це ви- кликало зниження вимог до здобувачів наукового ступеню [19]. Наприклад, створена в 1967 р. у ХПІ спеціалізована вчена рада Д 64.050.04 проводила за- хист за сімома спеціальностями елект- ротехнічного напряму: електричні апа- рати, електричні машини, електрообла- ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2015 19 днання, автоматичне управління і регу- лювання, прилади і пристрої автомати- ки і телемеханіки, теоретичні основи радіотехніки. Застосування електроніки в народному господарстві і наукових дослідженнях значно активізувало дія- льність з підготовки дисертаційних ро- біт [20]. З другого боку цим положен- ням знижувалася кількість спеціалізо- ваних вчених рад і створювалася «черга на захист», що вплинуло на зниження чисельності докторів наук впродовж 1975–1980 рр. (табл.4). Система підготовки кадрів вищої кваліфікації ХПІ впродовж 1970–1980 рр. постійно удосконалювалася. Кіль- кість захистів кандидатських дисерта- цій знижувалася: якщо за перше п’ятиріччя було підготовлено до захис- ту 308 аспірантів, то вже в другій поло- вині 1970 рр. – 137 осіб, тобто чисель- ність захистів знизилася на 60%. Підго- товка докторів наук знижувалася мен- шими темпами, понад 30 % (табл. 4). В цільовій аспірантурі навчалося 13 осіб, що також було значно нижче показни- ків за попередні роки. З електротехніч- ного профілю було захищено дві док- торські наукові роботи: В.О. Яковенко (1969 р.), завідувач кафедри «Електри- чні машини»; В.Л. Бенін (1972 р.), заві- дувач кафедри «Теоретичні основи еле- ктротехніки», і ще два докторанта фа- культету «Автоматика та приладобуду- вання» захистилися в другій половині 1970 рр.[18, арк. 1–9; 21, арк. 4, 18]. Таблиця 4 Підготовка наукових кадрів в ХПІ в 1968–1978 рр. Роки 1968 р 1969 р. 1970 р. 1971 р. 1972 р. Всього Доктори наук 5 7 1 3 7 26 Кандидати наук 51 46 64 72 48 308 Роки 1974 р. 1975 р. 1976 р. 1977 р. 1978 р. Всього Доктори наук 6 6 1 1 5 19 Кандидати наук 27 47 13 24 26 137 На початок 1980 р. електротехніч- ний напрям ХПІ був представлений 18 кафедрами, 3 галузевими науково- дослідними лабораторіями та особли- вим конструкторським бюро високово- льтної техніки. Наукове забезпечення електротехнічних спеціальностей здій- снювали 5 докторів наук, 63 кандидата наук [22, арк. 248–255]. У 1980 рр. інститут підготовки еле- ктротехнічних кадрів вищої кваліфікації розвивався більш планомірно. Акценту- валися питання атестації наукових кад- рів, якості дисертаційних робіт, модерні- зації системи підготовки. Ключовими правовими актами, що вплинули на фо- рмування системи підготовки став Наказ Міністерства вищої та середньо- спеціальної освіти від 15.09.1987 р. та затвердження нового Положення про пі- дготовку наукових і науково- педагогічних кадрів, де були відновлені деякі тезиси Положення про аспірантуру 1957 р. До навчального процесу аспіран- тів впроваджувалися додаткові дисцип- ліни, зокрема обчислювальна техніка, математичне моделювання, педагогіка. Важливим чинником розвитку системи підготовки наукових кадрів було понов- лення в 1987 р. докторантури як складо- вої системи непереривної освіти [15]. В системі підготовки електротех- нічних кадрів вищої кваліфікації в цей період спостерігалося зменшення кон- тингенту аспірантів ВТНЗ, зокрема з новітніх напрямів. Вступ до аспіранту- ри став менш конкурсним. Пов’язані ці проблеми з поступовим старінням ма- теріально-технічної бази в порівнянні з розвитком технічного прогресу в світі ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2015 20 та відсутністю кадрового потенціалу з необхідною підготовкою. Цікаві факти приводить у своєму дослідженні В.Ж. Келле: зокрема на початку 1980-х рр. у вищих навчальних закладах Спо- лучених Штатів Америки найбільший конкурс відбувався власне на спеціаль- ності, пов’язані з електротехнікою та обчислювальною технікою [1, с. 204]. Отже, 1970–1980 рр. стали пері- одом удосконалення форм і методів підготовки наукових кадрів. Аспіранту- ра розвивався на тлі екстенсивного роз- витку науки. Збільшення кількості нау- кових закладів, відділів, кафедр, науко- во-дослідних лабораторій, зростання галузевого сектору, розширення систе- ми віщої електротехнічної освіти по- требувало збільшення чисельності нау- кових і науково-педагогічних кадрів з вченим ступенем. Всі ці чинники впли- нули на динаміку наукових кадрів, яка до середини 1970 рр. поступово зроста- ла. Між тим, кількість захистів канди- датів наук, навпаки, зменшується, що говорить про зниження якості підготов- ки аспірантів. В другій половині 1975 рр. було знайдено необхідний ба- ланс між чисельністю контингенту ас- пірантів і необхідним замовленням. Особливістю розвитку цього часу стало переваження форми навчання в аспіра- нтурі без відриву від виробництва, як у ВТНЗ так і в академічних установах. В цей період була відпрацьована така фо- рма отримання наукового ступеня, як інститут здобувачів. Маючи певні не- доліки у вигляді неуважного підбору кадрів, поширення цієї форми допомог- ло підвищити рівень наукового потен- ціалу промислових підприємств, регіо- нальних навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститутів. Ефекти- вність роботи докторантури забезпечу- вала впровадження методики переводу докторантів на посади наукових спів- робітників. ЛІТЕРАТУРА 1. Научные кадры СССР: дина- мика и структура / под ред. В. Ж. Келле и др. – М. : Мысль, 1991.– 284 с. 2. Сидорчук Т. Г. Підготовка нау- кових та науково-педагогічних кадрів через аспірантуру в Україні (1920-і– 1970-і роки): Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя, 1998. – 20 с. 3. Цеховой Н.П. Особенности отечественной подготовки докторантов в 1962–1991 гг. / Н.П. Цеховой // Выс- шее образование в России. – 2012. – № 11. – С. 148-153. 4. Цеховой Н.П. Государственная политика в области подготовки докто- ров наук и ее реализация в вузах Сиби- ри в послевоенный период / Н.П. Цеховой, О.С. Воронецкая // Вест- ник Томского государственного уни- верситетата. История. – Томск: изд. Томск. Гос. ун-та. – 2014. – № 2 (28). – С. 28–31. 5. Петрик В.В. К проблеме подго- товки научно-педагогических кадров высшей квалификации (докторов наук) в вузах Сибирского региона 1958– 1991 гг. / В.В. Петрик // Вестник Том- ского государственного педагогического университета. – Томск: изд. Томск. Гос. ун-та. – 2004. Вып. 5 (42). С. 86–90. 6. Астахова Е.В. Кадровый корпус высшей школы Украины: метаморфозы развития: Монография / Е.В. Астахова. – Х. : Изд-во НУА, 2006. – 187 с. 7. Doctoral Studies and Qualifica- tions in Europe and the United States: Sta- tus and Prospect / Edited by Jan Sadlak // Studies on Higher Education. – Bucharest: 2004. – 302 р. 8. Попович О.С. Проблеми вдос- коналення правового забезпечення під- готовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації в Україні / О.С. Попович, Л. С. Лобанова // Наука та наукознавство. – 2004. – № 1. – С. 44–50. ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ КАДРІВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2015 21 9. Національний університет «Львівська політехніка» / Під ред. Ю.Я. Бобало. – К. : ТОВ Видавничий центр «Логос Україна», 2009. – 447 с. 10. Харьковский политехнический институт. 1885–1985: история развития / отв. ред. Н. Ф. Киркач. – Х. : Вища школа, 1985. – 223 с. 11. Київський політехнічний ін- ститут. Нарис історії / Під ред. М.З. Згуровського. – К. : Наук. думка, 1995. – 320 с. 12. История Одесского политехниче- ского в очерках / Ю.С. Денисов, В.И. Бо- ндарь / Под ред. В.П. Малахова. – Одесса : ОНПУ, Астропринт, 2003. – 656 с. 13. Інститут архівознавства Націо- нальної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ІА НБУВ). – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 538. – 3 Арк. 14. ІА НБУВ. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 527. – 58 арк. 15. Библиотека правовых актов Союза Советских социалистических ре- спублик. [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.libussr.ru/. 16. Державний архів Львівської області. – Ф. р-120. – Оп. 9. – Спр. 61. – 21 арк. 17. ІА НБУВ. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 694. – 15 арк. 18. Державний архів Харківської області (ДАХО). –Ф. р-1682. – Оп. 4. – Спр. 498. – 10 арк. 19. Особистий архів професора, д.т.н. НТУ «ХПІ» В. Т. Долбні. 20. Ідрісов Д. І. Вища атестаційна комісія як державний орган з прису- дження наукових ступенів // [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream /123456789/2042/1/Idrisov_Vyshcha_ates tatsiina_komisiia.pdf. 21. ДАХО. –Ф. р-1682. – Оп. 14. – Спр. 534. – 20 арк. 22. ДАХО. – Ф. р-1682. – Оп. 15. – Спр. 1062. – 403 арк. Тверитникова Е.Е. Совершенствование системы подготовки и аттестации на- учных и научно-педагогических кадров высшей квалификации для электротехни- ческой отрасли Украины (1965–1980 гг.). Рассмотрены особенности формирования системы подготовки и аттестации научных и научно-педагогических кадров электро- технического профиля в ведущих высших технических учебных заведениях Украины и Институте электродинамики АН УССР. На основе анализа нормативно-правовых до- кументов и архивных материалов установлено характерные признаки функционирова- ния института аспирантуры и докторантуры на фоне образовательной государст- венной политики второй половины ХХ в. Акцентировано внимание на роли профессио- нальной среды высшей электротехнической школы в подготовке научных кадров. Ключевые слова: система подготовки научных и научно-педагогических кадров, аспирантура, докторантура, электротехническая школа Украины. Tveritnikova E.Ye. Improving the training and certification of scientific and scien- tific-pedagogical personnel for the electrical industry of Ukraine (1965–1980 years.). The features of the formation of a system of training and certification of scientific and scientific- pedagogical staff in leading electrical profile of higher technical educational institutions of Ukraine and the Ukrainian Academy of Sciences Institute of electrodynamics. Based on the analysis of legal documents and archival materials found characteristic features of the func- tioning of the institute of post-graduate education on the background of the state policy of the second half of the twentieth century. Emphasize the role of the professional environment of higher electrical school in the training of scientists. Keywords: system of scientific and scientific-pedagogical staff, postgraduate, doctoral, electrical school in Ukraine.

Ähnliche Einträge