Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник

Енрольд Федір Іванович (1828-1877) – інженер шляхів сполучення, вчений в галузі практичної механіки, будівельного мистецтва і мостобудування, професор Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення, педагог та інженер прожив недовге, але плідне життя, насичене багатством і різноманітністю творчих...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Демченко, Т.Ф.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2015
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Видатні науковці та інженери
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130985
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник / Т.Ф. Демченко // Питання історії науки і техніки. — 2015. — № 2. — С. 12-19. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-130985
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1309852018-03-11T03:02:37Z Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник Демченко, Т.Ф. Видатні науковці та інженери Енрольд Федір Іванович (1828-1877) – інженер шляхів сполучення, вчений в галузі практичної механіки, будівельного мистецтва і мостобудування, професор Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення, педагог та інженер прожив недовге, але плідне життя, насичене багатством і різноманітністю творчих інтересів. Він був керівником і учасником будівництва багатьох відомих монументальних споруд у Санкт-Петербурзі. Энрольд Федор Иванович (1828-1877) – инженер путей сообщения, ученый в отрасли практической механики, строительного искусства и мостостроения, профессор Института Корпуса инженеров путей сообщения, педагог и инженер прожил недолгую, но плодотворную жизнь, насыщенную богатством и разнообразием творческих интересов. Он был руководителем и участником строительства таких монументальных сооружений в Санкт-Петербурге. Enrold F.I. (1828-1877 is an railway engineers, scientific in industry of practical mechanics, building art and construction of bridges, the professor of Institute of Corps of engineers of ways of report, teacher and engineer, lived short, but fruitful life, saturated by riches and variety of creative interests. He was a leader and participant of building of such monumental building in Saint Petersburg. 2015 Article Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник / Т.Ф. Демченко // Питання історії науки і техніки. — 2015. — № 2. — С. 12-19. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130985 658.286:001 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Демченко, Т.Ф. Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник Питання історії науки і техніки
description	Енрольд Федір Іванович (1828-1877) – інженер шляхів сполучення, вчений в галузі практичної механіки, будівельного мистецтва і мостобудування, професор Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення, педагог та інженер прожив недовге, але плідне життя, насичене багатством і різноманітністю творчих інтересів. Він був керівником і учасником будівництва багатьох відомих монументальних споруд у Санкт-Петербурзі.
format	Article
author	Демченко, Т.Ф.
author_facet	Демченко, Т.Ф.
author_sort	Демченко, Т.Ф.
title	Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник
title_short	Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник
title_full	Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник
title_fullStr	Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник
title_full_unstemmed	Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник
title_sort	федір іванович енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2015
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/130985
citation_txt	Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник / Т.Ф. Демченко // Питання історії науки і техніки. — 2015. — № 2. — С. 12-19. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT demčenkotf fedírívanovičenrolʹd18281877viznačnijvítčiznânijvčenijmostobudívnik
first_indexed	2025-07-09T14:34:16Z
last_indexed	2025-07-09T14:34:16Z
_version_	1837180291035168768
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 12 УДК 658.286:001 Ф.І. ЕНРОЛЬД – ВИЗНАЧНИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ВЧЕНИЙ-МОСТОБУДІВНИК Демченко Т.Ф., канд. іст. наук (Державний економіко-технологічний університет транспорту) Енрольд Федір Іванович (1828-1877) – інженер шляхів сполучення, вчений в галузі практичної механіки, будівельного мистецтва і мостобудування, професор Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення, педагог та інженер прожив недовге, але плідне життя, насичене багатством і різноманітністю творчих інтересів. Він був керівни- ком і учасником будівництва багатьох відомих монументальних споруд у Санкт- Петербурзі. Ключові слова: будівництво шляхів сполучення, колія і колійне господарство, нау- ка, техніка, мости Університет шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі пишається іменами своїх вихованців в галузі транспортної науки та вітчизняної школи мостобуду- вання. Серед них гідне місце займає ім’я Федора Івановича Енрольда. У 1864 р. він був призначений професором прак- тичної механіки в Інституті інженерів шляхів сполучення, з 1866 р. читав буді- вельне мистецтво (мости). З 1861 по 1869 рр. був також професором механіки в Технологічному інституті і професо- ром будівельного мистецтва в Інституті цивільних інженерів. З 1874 р. він Голова комісії зі спо- рудження Санкт-Петербурзького Мор- ського каналу. Окрім курсу мостів і кур- су практичної механіки, Ф.І. Енрольд надрукував багато статей в часописі «Журнал Министерства путей сообще- ния», а також окремо «О наивыгодней- шей системе виадуков» (1872) та «Ис- следование расходов на тягу судов по Мариинской системе» (1876) [1-2]. Професор Ф.І. Енрольд був талано- витим лектором і користувався великою любов'ю студентської молоді. Він підго- тував понад 50 наукових праць і навча- льних посібників. Особливу цінність представляє його фундаментальний під- ручник «Курс мостов» з атласами крес- лень, що витримав п'ять видань [3]. «Курс мостов» Ф.І. Енрольда понад два десятиліття служив основним посібни- ком при проектуванні мостів та підгото- вці кадрів мостобудівників. Професору Ф.І. Енрольду нале- жить низка теоретичних розробок. Се- ред них – метод розрахунку залізничної рейки як нерозрізної балки на пружних опорах, а також розрахунок сортаменту залізничних рейок. Його наукові праці з різних питань інженерного мистецтва збагатили вітчизняну транспортну нау- ку і лягли в основу її подальшого роз- витку. Багато із розроблених ним мето- дів і отриманих результатів не втратили свого значення і в наші дні. Федір Іванович Енрольд народився 13 жовтня 1828 р. у м. Могильові в сім'ї підполковника 22-го єгерського полку Івана Федоровича Енрольда та його дружини Агафії Петрівни Орлової, доч- ки полкового офіцера. Батько І.Ф. Ен- рольд (1791-1862) удостоєний за свої бойові заслуги дворянства, був активним учасником Вітчизняної війни 1812 року. Вийшовши в 1829 р. у відставку, він служив городничим міста Городня Чер- нігівської губернії, а з 1841 року – помі- чником Могильовського поштмейстера. З 1839 по 1843 рр. юний Федір Ен- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 13 рольд навчався спочатку в Городнянсь- кій, а потім у Могилевській губернських гімназіях. У 1843 р. батько привіз Федо- ра до Санкт-Петербурга, де п'ятнадцяти- річний юнак успішно витримав вступні іспити до Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення і був зарахований кадетом на державне навчання. Навчан- ня відбувалося у складних умовах. Так, у тому ж 1843 р. посаду Міністра шляхів сполучення і публічних споруд зайняв граф П.О. Клейнміхель. Новий Міністр призначив директором Інституту Корпу- су інженерів шляхів сполучення сумноз- вісного Енгельгарта і увів тілесні пока- рання. Незважаючи на покарання і тор- тури, що панували в той час в цьому за- критому навчальному закладі, здібний і старанний Федір Енрольд навчався від- мінно. Про це свідчать записи в його формулярному списку про службу: «Студенту, який особливо відзначився у придбанні практичних знань оголошено подяку пана Міністра в наказах №208 від 19 грудня 1847 та в № 206 від 27 грудня 1848» [4]. У 1847 р. Федора Енрольда, як од- ного з кращих, відрядили на двомісячну практику на будівництво Петербурзько- Московської залізниці. Будівництво від- бувалося за безпосереднього керівницт- ва П.П. Мельникова і сприяло форму- ванню інженерного мислення майбут- нього інженера. 23 червня 1849 р. Ф.І. Енрольд за- кінчив Інститут і став поручиком Кор- пусу інженерів шляхів сполучення. В нелегких умовах пройшли роки навчан- ня Ф.І. Енрольда, про що свідчить в ча- сописі «Русская старина» за 1880 випус- кник Інституту Корпусу інженерів шля- хів сполучення 1848 року О.К. Бошняк: «Кращі з професорів пішли, тому що гроші на їх платню знадобилися для прикраси зовнішності Інституту .... Як- що незважаючи на це зовнішнє франтів- ство і введення аракчеєвських порядків, Інститут продовжував випускати під час Клейнмихелівського панування послу- шних і майстерних інженерів, з числа яких я можу вказати на Ф.І. Енрольда і П.З. Клевецького, але цим він зобов'яза- ний не перетворенням того часу, а духу, вкладеному в заклад такими особистос- тями, як Бетанкур, Базен, Потьє, Севас- тьянов та ін. У порівнянні з ними нові діячі того часу здавалися непрофесіона- лами» [5, с. 664]. Ф.І. Енрольд закінчив інститут на відмінно. У 1849 р. за рі- шенням Конференції (Вченої ради) Ін- ституту його ім'я було занесене в Кон- ференц-залі на Мармурову дошку. Молодого випускника призначають на роботу у 1-й (Петербурзький) округ шляхів сполучення на посаду начальни- ка дистанції (старшого виконавця робіт). Він проектує і будує Дворцовий наплав- ний міст через Неву, керує проектуван- ням і реконструкцією Симеонівського (нині міст Белінського) і Семенівського мостів через Фонтанку. Ф.І.Енрольд споруджує гранітну набережну Неви від Літєйного до Воскресенського (нині Че- рнишевського) проспектів, здійснює ка- пітальну реконструкцію Кленової алеї до Інженерного замку, розробляє гене- ральний план очищення та поглиблення основних річок і каналів Петербурга із застосуванням прогресивного для того часу парового землечерпання замість пристрою глухих перемичок. Така його інженерна діяльність не була непоміченою – у 1854 р. він стає штабс-капітаном і отримує пропозицію очолити кафедрі в Інституті. Вихован- цям Інституту, які закінчили на відмін- но, як правило, надавалося право через рік-два практичної роботи займатися ви- кладанням в Інституті. Але Федір Івано- вич Енрольд, колишній кадет в Інститу- ті, зобов'язаний був відпрацювати не менше десяти років. На викладацьку ро- боту він був запрошений з кінці 1857 р. професором В.П. Соболевським, інспек- тором класів Інституту Корпусу інжене- рів шляхів сполучення. Після тривалої здачі всіх закінчених об'єктів, які на той час будувалися під його керівництвом, ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 14 Федір Іванович Енрольд отримує до- звіл на перехід до Інституту і на зако- рдонне відрядження. 18 липня 1858 р. Міністр шляхів сполучення К.В. Чевкін видає наказ: «Корпусу інженерів шляхів сполучен- ня штабс-капітана Енрольда відрядити до Парижа й інші міста строком на два роки для вивчення новітніх удоскона- лень в практичній механіці з метою покласти на нього викладацьку діяль- ність в Інституті Корпусу інженерів шляхів сполучення» [6]. Ф.І. Енрольд використовує два ро- ки перебування у Франції та Бельгії з великою користю: знайомиться з робо- тою залізниць, машинобудівних заводів, із судноплавством і землечерпальними механізмами, відвідує споруджувані мо- сти і тунелі. Результати своїх спостере- жень і аналіз побаченого Федір Іванович регулярно розміщував в часописі «Жур- нал Министерства путей сообщения» (1860) [7]. Одночасно він детально ви- вчає постановку інженерної освіти у Франції, відвідує лекції з парових ма- шин та прикладної механіки професорів Клайперона в «Школі доріг і мостів» (Париж), професора Калона в Гірничому училищі, професора Тріска в Консерва- торії мистецтв і ремесел. Під час свого перебування у Франції з дружиною і трьома дітьми Федір Іванович постійно відчував грошові труднощі, адже вста- новлених йому грошових засобів не ви- стачало та й надходили вони нерегуляр- но, з великими перебоями. Після повернення до Росії у серпні 1860 р. Ф.І. Енрольд був призначений «виконуючим обов'язки професора практичної механіки» в Інституті Кор- пусу інженерів шляхів сполучення. На нього було покладено обов’язки викла- дання курсу парових машин у 2-му спе- ціальному класі курсу побудови машин і складання проектів машин в 3-му спеці- альному класі, а також повторення ви- щої математики в 5-му загальному класі. З 29 вересня по 17 жовтня 1860 р. вихованці практичного класу разом з професорами П.І. Собком, В.П. Собо- левським та Ф.І. Енрольдом були відря- джені на огляд залізничної магістралі Петербург-Варшавської залізниці та мо- ста, що будувався через Віслу. У 1861 р. Федора Івановича при- значають членом Конференції (Вченої ради) Інституту. За короткий термін він опублікував низку наукових праць, зок- рема підручників: «Курс практической механики» (1862) [8], «Заметки о махо- возе» (1862) [9], «Извлечение из отчета Комиссии по испытанию паровозов Ни- колаевской дороги, построенных и пере- деланных братьями Уайнем» (1872) [10], «По вопросу об определении наиболь- ших изгибающих моментов» [11] та ін. Крім того, Ф.І. Енрольд надрукував де- кілька статей в «Инженерных записках» та інших періодичних виданнях. Незважаючи на постійну велику кі- лькість роботи, пов'язаної з виконанням обов'язків по різних займаних посадах, Ф.І. Енрольд проте не відмовлявся іноді брати на себе складання проектів для приватних залізничних товариств і акці- онерних компаній. Із складених ним проектів найбільший інтерес представ- ляє проект водопостачання м. Одеси. За цим проектом воду слід було брати з рі- чки Дністер у 30 верстах від міста. Вода повинна була очищатися в двох фільт- рах (з яких один запасний) і по чавунних трубах доставлятися в місто у кількості 600000 відер щодня. У найвищій точці перевалу проектований був пристрій во- донапірної вежі, від якої вода повинна була йти в місто самопливно по двох ря- дах чавунних труб. Найголовніша цін- ність цього проекту полягала в повній забезпеченості постійного водопоста- чання, по-перше, шляхом двох ліній труб і запасними машинами, по-друге, пристроєм великих водоймищ і резерву- арів усередині міста, що вміщували до 1000000 відер. У 1864 р. Інститут Корпусу інже- нерів шляхів сполучення у Санкт- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 15 Петербурзі був перетворений на Інсти- тут інженерів шляхів сполучення, від- критий громадянський навчальний за- клад «першого розряду» з п'ятирічним терміном навчання. Згідно нового положення в Ін- ституті від 28 липня 1864 р. вперше були організовані 12 кафедр. Курс бу- дівельного мистецтва був розділений на п'ять спеціальних кафедр: «Будіве- льна механіка», «Загальні початки бу- дівельного мистецтва» «Сухопутні сполучення» (залізниці, шосе і мости), «Внутрішні водні шляхи» і «Морські споруди». Завідувачами кафедр могли бути професора, а також викладачі і репетитори, які прослужили в Інститу- ті не менше трьох років. Ось чому Ф.І. Енрольд з 19 серпня 1864 р. призначається екстраординарним (позаштатним) професором на кафедрі практичної механіки (парові машини), а з жовтня 1867 р. поряд зі своїми прями- ми обов'язками взяв на себе репетиторс- тво за інженер-поручика 3.М. Зубова, який на той час був хворий. На Федора Івановича тимчасово було покладено читання лекцій на IV і V курсах з будів- ництва звичайних доріг і мостів (постій- них і рухомих) і керівництво зі складан- ня проектів мостів на V курсі. 30 січня 1868 р. рішенням Конференції Ф.І. Ен- рольд був звільнений від занять на ка- федрі практичної механіки і призначе- ний професором на кафедру будівельно- го мистецтва за курсом мостових споруд і сухопутних сполучень. Тут він створює протягом 1870-80 рр. свій, вже нами зга- дуваний, фундаментальний «Курс мос- тів» з атласами креслень, які згодом пе- ревидавалися п’ять разів. У своєму «Курсі мостів» Ф.І. Ен- рольд детально висвітлював досягнення вітчизняного мостобудування, приділя- ючи особливу увагу проектам, здійсне- ним під керівництвом Д.І. Журавського та С.В. Кербедза. Ось що він казав понад сто п’ятьдесят років тому: «Мости по- винні бути влаштовані доцільно, міцно, дешево і красиво. Здешевлення спору- дження моста ні в якому разі не повинно робитися на шкоду його міцності, одним словом, треба дотримуватися розумної економії» [12, c. 461]. Саме цих правил Федір Іванович суворо дотримувався на практиці і при розрахунках усіх конс- трукцій Літєйного мосту через Неву (1869-1874), і за участі в конкурсі на кращий проект спорудження мостів на Миколаївській залізниці через р. Мсту та через притоку річки Вереб’ї, коли ро- зроблений ним проект підкосної системи дав економію до 200 тисяч рублів у по- рівнянні з проектами інженерів В.М. Кі- слянського і М.І. Ясюковича. Не обмежуючись професурою, Ф.І. Енрольд служив ще і в центральному управлінні шляхів сполучення. Так, в 1870 р. він перебував діловодом Вченого комітету Міністерства шляхів сполучен- ня. Наступного року був призначений інженером для технічних занять при Те- хнічно-інспекторському комітеті заліз- ниць і обіймав цю посаду більше чоти- рьох років. Далі, з 1874 р. він перебував головою Тимчасового управління Санкт- Петербургского морського каналу, а з 1875 р., крім того, ще і директором від уряду в Управлінні товариства Закавка- зької залізниці. Крім того, протягом ба- гатьох років Ф.І. Енрольд перебував членом в комісії з будівництва Маріїн- ського водного сполучення і брав діяль- ну участь при розгляді питання про тягу судів по Маріїнському каналу і з питан- ня про складність витоку річки Неви. У Петербурзькому державному іс- торичному архіві зберігаються великі матеріали, що відносяться до спору- дження постійного Літєйного мосту че- рез Велику Неву, в яких простежується значний внесок професора Ф.І. Енрольда в його проектування, обґрунтування об- раної та затвердженої системи. Звіти про виконану роботу, пов'язані з Літєйним мостом, регулярно фіксувалися в спеціа- льних журналах. Одночасно з цим цар Олександр II рекомендував створити ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 16 комісію з питань закладування биків мо- ста. Головою комісії був призначений Д.І. Журавський, членами М.Я. Красно- польський, Ф.І. Енрольд, М.А. Белелюб- ський і В.Д. Августинович. 28 січня 1875 р. комісія Д.І. Журавского представила документ «Журнали з розгляду гідроте- хнічного питання про будівництво опор проектованого Літєйного мосту». Усі висновки та рекомендації комісії були схвалені і прийняті до виконання. Озна- йомившись з результатами роботи комі- сії, Олександр II дав наступний припис полковнику А.Є. Струве: «Остаточну розробку проекту здійснити згідно вка- зівок і під наглядом тієї ж комісії, в якій брали участь від Міністерства шляхів сполучення інженери Краснопольський і Енрольд та під головуванням начальни- ка міста» [13]. Раніше, ще 6 грудня 1874 р. мер мі- ста Санкт-Петербурга доповідав Олек- сандру II: «Інженер шляхів сполучення Енрольд діяльно трудився з розгляду та докладної розробки проекту нового Лі- тєйного мосту через річку Неву. Завдяки участі у цій справі можна було розпочи- нати будівництво моста. Він перевірив усі основні креслення й обчислення, – словом йому по справедливості нале- жить честь приведення до кінця настіль- ки давно очікуваного вирішення питан- ня про влаштування постійного Літєйно- го моста через Неву» [Там само]. Свій багатий досвід мостобудівни- ка і свої обширні теоретичні знання професор Ф.І. Енрольд передавав учням – вихованцям Інституту інженерів шля- хів сполучення. Серед учнів Федора Іва- новича були продовжувачі його справи, відомі інженери і вчені М.А. Белелюбсь- кий і Л.Ф. Ніколаї. Останній з них, Л.Ф. Ніколаї, починав свою викладацьку ро- боту під безпосереднім керівництвом професора Ф.І. Енрольда і став його на- ступником на кафедрі мостів. Дуже плідними та корисними були дослідження Ф.І. Енрольда, пов'язані з розробкою методу розрахунку рейки на вигин, як нерозрізної балки, а також під- готовкою перших вітчизняних типів ме- талевих і сталевих рейок. Ці результати були опубліковані ним в 1874 р. в роботі «Нормальные типы рельсов» [14]. Віт- чизняні вчені-колійники високо оціню- вали заслуги Ф.І. Енрольда в галузі колії та мостової справи. Так, професор С.Д. Карейша у 1901 р. в історичних нарисах про розвиток залізниць серед вітчизня- них інженерів, які багато попрацювали у верхній будові колії, відзначав Ф.І. Ен- рольда. А професор М.Б. Богуславський в числі видатних інженерів, які беруть участь у розробці теоретичних питань по деталях мостових споруд, називав Ф.І. Енрольда та Л.Ф. Ніколаї. Професори Г.М. Шахунянц і О.П. Єршков писали у 1953 р.: «Ґрунтуючись на дослідженнях російської інженерної школи, російський фахівець Енрольд в 1873 році, раніше німецького вченого Вінклера вивів формулу найбільшого згинального моменту рейок. Згодом фо- рмула Енрольда набула широкого по- ширення як на наших залізницях, так і за кордоном » [15, c. 55 ]. Професор М.Ф. Вериго у 1968 р., розглядаючи основні етапи розвитку досліджень в галузі вза- ємодії колії та рухомого складу в СРСР, зазначав, що формула Ф.І. Енрольда для розрахунку рейок на згинальну міцність «була використана у розрахунках рейок державних залізниць і в подальшому за- стосовувалася в США» [16, с. 66]. Професор С.П. Першин в 1978 році в книзі «Розвиток будівельно-колійної справи на вітчизняних залізницях», пи- сав, що «в Росії раніше, ніж у багатьох інших країнах, зрозуміли важливість встановлення для всієї мережі характе- ристик рейок ... Безпосереднім виконав- цем цієї роботи був інженер Ф.І. Ен- рольд» [17, С. 83]. Необхідно відзначи- ти, що в США стандартні типи рейок були розроблені лише у 1893 році. Напружену навчальну і дослідни- цьку роботу Ф.І. Енрольд поєднував з активною інженерною та громадською ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 17 діяльністю. Як згадувалось, 1860 р. він розробив проект водопостачання міста Одеси по 30-верстному чавунному тру- бопроводу з річки Дністер. У 1872 р. Федір Іванович призначається членом комісії з розробки проекту Петербурзь- кого порту. 19 серпня 1974 р. наказом по Міністерству шляхів сполучення він стає головою Тимчасового управління з будівництва Санкт-Петербурзького мор- ського каналу. Багато праці та енергії вклав Ф.І. Енрольд в це грандіозне під- приємство і тільки смерть завадила йому довести його справу до кінця. У 1870 р. за вказівкою Міністерства шляхів сполучення Ф.І. Енрольд спільно з професорами В.П. Соболевським, Л.О. Єраковим, М.М. Соколовим та ін. роз- робив «Положення про училище», перші навчальні плани і програми залізничних технічних училищ з підготовки кваліфі- кованих робітників. Протягом ряду років Ф.І. Енрольд плідно співпрацював в Технічно- інспекторському комітеті Міністерства шляхів сполучення, а також в Комісії з будівництва Маріїнської водної системи. У червні 1875 р. Ф.І. Енрольд при- значається «директором від уряду» до Правління товариства Закавказької залі- зниці. Навколо варіантів прокладки тра- си залізничної лінії Владикавказ-Тифліс через Квінамтський і Магський перевали йшли гарячі суперечки. Вивчивши всі матеріали вишукувань і зробивши їх глибокий критичний розбір, Ф.І. Ен- рольд в доповідній записці директору Департаменту залізниць Д.І. Журавсь- кому доповів, що всі переваги знахо- дяться на стороні Магського перевалу. Викладацька діяльність професора Ф.І. Енрольда не замикалася в стінах рі- дного інституту. У період з 1861 по 1870 рр. він читав лекції з прикладної механіки і будівельного мистецтва в Те- хнологічному інституті. У Будівельному училищі в 1860-69 рр. він вів курс «складання проектів будівельних ма- шин», а в 1865-70 рр. читав лекції з бу- дівельного мистецтва та прикладної ме- ханіки. Точну характеристику вченому дав у своїх спогадах його учень, відомий інженер О.В. Дурново: «Чудово обдаро- вана людина, що розвивала свої великі здібності після закінчення університет- ського курсу ще більше, симпатичний, найдобріший з добрих, він не мав до то- го чи іншого студента особливих симпа- тій, чи антипатій, до всіх був незмінно доброзичливий, радіючи добре працюю- чим і допомагаючи тим, хто цього по- требував. Федір Іванович Енрольд – наш улюбленець» [18, С. 78-79]. Ф.І. Енрольд працював в період по- чатку будівництва залізниць у Росії, ко- ли підйом торгівлі і промисловості ви- магав інтенсивного розвитку шляхів сполучення, як сухопутних, так і водних. Робота на терені будівництва шляхів сполучення давала широкий простір ін- женерної діяльності та вимагала засто- сування знань у різних галузях інженер- ного мистецтва. Саме такі великі політехнічні знання давав своїм вихованцям Інститут інжене- рів шляхів сполучення. Одним з яскравих його представників є Федір Іванович Ен- рольд. Прогресивний вчений-новатор, що активно здійснював зв'язок науки з прак- тикою, він сміливо і принципово вислов- лював і відстоював свої оригінальні про- позиції, думки і думки з різних наукових і виробничих питань. Створення свого па- тріотичного і професійного обов'язку ви- магало від нього повної напруги духов- них і фізичних сил, що врешті-решт при- звело до розладу здоров'я і передчасної смерті. Федір Іванович Енрольд помер 14 червня 1877 р. на 49-му році життя і по- хований на Новодівочому кладовищі в Санкт-Петербурзі. З метою увічнення пам'яті вченого було побудовано в Англії на замовлення Міністерства шляхів сполучення самохі- дне землечерпальне судно «Федір Ен- рольд». У 1898 р. це судно надійшло в розпорядження Санкт-Петербурзького морського каналу та працювало на дно- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 18 поглиблювальних роботах до середини 70-х років XX століття. 7 червня 1910 року Міністерство шляхів сполучення встановлює стипен- дію імені заслуженого професора, інже- нера шляхів сполучення, дійсного стат- ського радника Федора Івановича Енро- льда для «найбільш успішних та малоза- безпечених студентів» Інституту інже- нерів шляхів сполучення. 19 жовтня 1978 р. Ленінградський інститут інженерів залізничного транс- порту урочисто відзначив 150-річчя з дня народження свого знаменитого ви- хованця – професора Ф.І. Енрольда. Ра- да факультету «Мости і тунелі», кафедра «Мости» та секція історії колишнього Ленінградського відділення Радянського національного об'єднання істориків при- родознавства і техніки Академії наук СРСР провели розширене засідання, присвячене пам'яті видатного вченого Ф.І. Енрольда. Промовці високо оцінили внесок вченого у вітчизняне мостобуду- вання і транспортну науку. З ініціативи учасників засідання та рішенням Вченої Ради портрет Ф. І. Енрольда був помі- щений в 1979 р. у портретну галерею, поповнивши її ще одним чудовим вихо- ванцем Петербурзького державного уні- верситету шляхів сполучення. Ф.І. Ен- рольд був не тільки інженером шляхів сполучення та професором Інституту інженерів шляхів сполучення, але і пи- сьменником. Першими надрукованими його літературними працями були стат- ті-кореспонденції із-за кордону: «Труби з просмоленого паперу», «Короткий ро- збір різних способів виробництва виїмок під водою», «Землечерпальна машина порту Сен-Назерського, діюча за допо- могою насосів», «Монсениський ту- нель», «Про пароплав Левіафан», «Па- ризькі звістки», «Опис нового водопо- живного приладу для парових котлів» і «Розбір різних систем локомобілів». Усі ці статті були надруковані в часописі «Журнал Министерства путей сообще- ния» за 1860 рік. Навіть такий короткий нарис про життя та діяльність Ф.І. Енрольда засві- дчує той факт, що цей видатний вчений заслуговує особливого підходу до ви- вчення його наукової спадщини. ЛІТЕРАТУРА 1. Энрольд Ф.И. О найвыгоднейшей системе виадуков / Ф.И. Энрольд. - Санкт- Петербург, 1872. – 61 с. 2. Энрольд Ф.И. Исследование расходов на тягу судов по Мариинской системе / Ф.И. Энрольд. - Санкт-Петербург, 1876. – 56 с. 3. Энрольд Ф.И. Курс мостов / Ф.И. Энрольд. – Санкт-Петербург, 1870. – 480 с. 4. Список лиц, окончивших курс наук в Институте инженеров путей сообщения императора Александра І с 1811 по 1882 гг. – Санкт-Петербург, 1883. – С. 110. 5. Бошняк А.К. Воспоминания об Институте путей сообщения: 1843-1848 / А.К. Бошняк // Русская старина. – 1880. – Т. 28. – (Август). – С. 651-666. 6. Российский государственный исторический архив в Санкт-Петербурге. – Фонд. 207. – Оп. 5. - Ед.хр. 125. – «О командировке за границу инженера путей сообщения ка- питана Энрольда и поручика Шуберского» (1857-1860). 7. Энрольд Ф.И. Краткий обзор различных способов производственных выемок под водой / Ф.И. Энрольд // Журнал Главного управления путей сообщения и публич- ных зданий. – 1860. – Т.31, Кн.2. – С. 310-351. 8. Энрольд Ф.И. Курс практической механики / Ф.И. Энрольд / Энциклопедия Эф- рона и брокгауза. – Санкт-Петербург, 1862. – Т. 80. – С. 180. 9. Энрольд Ф.И. Заметки о маховозе / Ф.И. Энрольд // Журнал Главного управле- ния путей сообщения и публичных зданий. – 1862. – Т.33, Кн.2. – С. 224-226. 10. Энрольд Ф.И. Извлечение из отчета Комиссии по испытанию паровозов Нико- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 2 2015 19 лаевской дороги, построенных и переделанных заводами братьев Уайнем / Ф.И. Эн- рольд // Научно-техническая библиотека Петербургского университета путей сообще- ния (рукопись). 11. Энрольд Ф.И. По вопросу об определении наибольших изгибающих моментов / Ф.И. Энрольд // Научно-техническая библиотека Университета путей сообщения – В.1.226.2241. 12. Энрольд Ф.И. Курс мостов / Ф.И. Энрольд. – Санкт-Петербург. – 1876. – С. 461. 13. Российский государственный исторический архив в Санкт-Петербурге. – Фонд. 381. – Оп. 13. - Ед.хр. 3045.- «Дело о назначении профессора Энрольда Ф.И. членом Комиссии для обсуждения системы предполагаемого через Неву постоянного моста взамен наплавного Литейного». 14. Энрольд Ф.И. Нормальные типы рельсов / Ф.И. Энрольд // Научно-техническая библиотека Университета путей сообщения – 20093 В 7088 15. Шахунянц Г.М. Развитие науки и техники в области пути / Г.М. Шахунянц, Л.П. Ершков // Очерки развития железнодорожной науки и техники. – Москва: Транс- желдориздат, 1953. – С. 51-67. 16. Вериго М.Ф. Основные этапы и проблемы взаимодействия пути и подвижного состава / М.Ф. Вериго // Труды Всесоюзного научно-исследовательского института же- лезнодорожного транспорта. – Москва, 1968. – С. 61-72. 17. Першин С.П. Развитие строительно-путейского дела на отечественных желез- ных дорогах / С.П. Першин. – Москва: Транспорт, 1978. – С. 83, 85, 207, 240, 245. 18. Дурново А.В. Из воспоминаний о 50-летнем юбилее Института Корпуса инже- неров путей сообщения / А.В. Дурново // Научно-техническая библиотека Университета путей сообщения в Санкт-Петербурге. – С. 78-79. – (рукопись). Демченко Т.Ф. Ф.И. Энрольд (1828-1877) – выдающийся ученый- мостостроитель. Энрольд Федор Иванович (1828-1877) – инженер путей сообщения, ученый в отрасли практической механики, строительного искусства и мостостроения, профессор Института Корпуса инженеров путей сообщения, педагог и инженер прожил недолгую, но плодотворную жизнь, насыщенную богатством и разнообразием творческих интересов. Он был руководителем и участником строительства таких монументальных сооружений в Санкт-Петербурге. Ключевые слова: строительство путей сообщения, путь и путевое хозяйство, наука, техника, мосты. Demchenko Т.F. F.I. Enrold (1828-1877) – prominent scientist in the construction of bridges. Enrold F.I. (1828-1877 is an railway engineers, scientific in industry of practical mechanics, building art and construction of bridges, the professor of Institute of Corps of en- gineers of ways of report, teacher and engineer, lived short, but fruitful life, saturated by riches and variety of creative interests. He was a leader and participant of building of such monumental building in Saint Petersburg. Keywords: building of railway, way and ground economy, science, technique, bridges.

Федір Іванович Енрольд (1828–1877) – визначний вітчизняний вчений-мостобудівник

Репозитарії

Схожі ресурси