Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти

Стаття є спробою охарактеризувати кадрові проблеми життєдіяльності музеїв закладів вищої освіти, зокрема, класифікацію посад, особливості підпорядкування та графік роботи, на основі аналізу емпіричного матеріалу, отриманого в ході дослідницьких візитів до музеїв 7 областей Західної України....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2016
1. Verfasser: Муравська, С.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2016
Schriftenreihe:Питання історії науки і техніки
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131076
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти / С.В. Муравська // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 3. — С. 65-70. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-131076
record_format dspace
spelling irk-123456789-1310762018-03-13T03:02:44Z Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти Муравська, С.В. Пам'ятки історії та культури Стаття є спробою охарактеризувати кадрові проблеми життєдіяльності музеїв закладів вищої освіти, зокрема, класифікацію посад, особливості підпорядкування та графік роботи, на основі аналізу емпіричного матеріалу, отриманого в ході дослідницьких візитів до музеїв 7 областей Західної України. Статья является попыткой охарактеризовать кадровые проблемы жизнедеятельности музеев учреждений высшего образования, в частности классификацию должностей, особенности подчинения и график работы, на основе анализа эмпирического материала, полученного в ходе исследовательских визитов в музеи 7 областей Западной Украины. The article is an attempt analyzing empirical data obtained during research visits to museums of higher educational establishments in 7 Western Ukrainian regions, to define the problems of their staff, including work classification, schedule and submission. 2016 Article Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти / С.В. Муравська // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 3. — С. 65-70. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131076 338.4.+908(477) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Пам'ятки історії та культури
Пам'ятки історії та культури
spellingShingle Пам'ятки історії та культури
Пам'ятки історії та культури
Муравська, С.В.
Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти
Питання історії науки і техніки
description Стаття є спробою охарактеризувати кадрові проблеми життєдіяльності музеїв закладів вищої освіти, зокрема, класифікацію посад, особливості підпорядкування та графік роботи, на основі аналізу емпіричного матеріалу, отриманого в ході дослідницьких візитів до музеїв 7 областей Західної України.
format Article
author Муравська, С.В.
author_facet Муравська, С.В.
author_sort Муравська, С.В.
title Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти
title_short Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти
title_full Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти
title_fullStr Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти
title_full_unstemmed Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти
title_sort деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate 2016
topic_facet Пам'ятки історії та культури
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131076
citation_txt Деякі аспекти функціонування музеїв закладів вищої освіти / С.В. Муравська // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 3. — С. 65-70. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv AT muravsʹkasv deâkíaspektifunkcíonuvannâmuzeívzakladívviŝoíosvíti
first_indexed 2025-07-09T14:44:13Z
last_indexed 2025-07-09T14:44:13Z
_version_ 1837180916209811456
fulltext ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2016 65 УДК 338.4.+908(477) ДЕЯКІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МУЗЕЇВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ Муравська С.В., канд. іст. наук (Львівський інститут економіки і туризму) Стаття є спробою охарактеризувати кадрові проблеми життєдіяльності му- зеїв закладів вищої освіти, зокрема, класифікацію посад, особливості підпорядкуван- ня та графік роботи, на основі аналізу емпіричного матеріалу, отриманого в ході дослідницьких візитів до музеїв 7 областей Західної України. Ключові слова: музей, університет, заклад вищої освіти, посада, графік, підпо- рядкування. Музейна справа є одним із най- давніших напрямків діяльності закла- дів вищої освіти, корені якої сягають ще ХІХ ст. Музеї ЗВО ( далі – МЗВО)1 по праву вважалися одними з найпо- тужніших музейних установ свого ча- су. З плином часу ця ситуація зміни- лася, переформатувалася їхня місія, однак громадський статус, запрова- джений в радянські часи, продовжує впливати на реалізацію потенціалу. Музеї ЗВО часто залишаються осторонь – і від світу музеїв, з точки зору яких вони часто не є рівноправ- ними партнерами, і від університетсь- кого простору, для якого вони допомі- жний підрозділ, який програє в конку- ренції своїм більш маститим колегам – кафедрам, деканатам, бібліотеці тощо. Водночас подібні збірки є унікальним відображенням спадщини вищої школи в музейному просторі, сполучною лан- кою між нею та суспільством, оскільки культивують та уособлюють багато специфічних цінностей. За радянського часу проблему 1 З метою уникнення тавтології у роботі за євро- пейською практикою також будуть використову- ватися терміни «університетський музей», «у- музей», хоча маються на увазі збірки і музеї всіх закладів вищої освіти згідно визначення Закону України «Про вищу освіту» від 1.07. 2014 р. розвитку музейної справи у середо- вищі ЗВО розглядали побіжно, в кон- тексті вивчення суспільних чи навча- льних музеїв [1; 6]. Українська істо- ріографія питання залишається недо- статньо заповненою, оскільки окремі публікації розглядають такі «мусе- йони» в руслі музейної педагогіки [2; 4] або категорії громадських музеїв [3], у матеріалах нечисленних конфе- ренцій фігурують переважно нариси історії та огляду експозицій [16; 18], натомість комплексні праці відсутні чим і обумовлюється актуальність вказаної статті. Метою статті є проаналізувати емпіричний матеріал, отриманий ав- тором у ході дослідницьких візитів до більше як 100 музеїв ЗВО Західної України2 упродовж 2012-2016 рр. та на його основі окреслити кадрові пи- тання, пов’язані зі вказаними музеями, зокрема специфіку підпорядкування, графік роботи та посади персоналу, проблеми, пов’язані із цим елементом діяльності та можливості вирішення. Підпорядкування МЗВО різ- ниться залежно від виконуваної місії. 2 Оскільки термін є радше умовним, уточнюємо, що мова піде про сім областей: Львівську, Іва- но-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рі- вненську, Чернівецьку та Закарпатську. ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2016 66 Традиційно музеї історії та меморіа- льні музеї куруються напряму ректо- ратом, у той час як природничі та га- лузеві музеї входять у сферу відпові- дальності певної кафедри або декана- ту (рідше). Важливим моментом, який вказує на ставлення керівництва навчального закладу до музейної справи в цілому є віднесення до обов’язків одного із проректорів опі- ку над діяльністю музеїв. У Львівському національному університеті ім. І. Франка це компете- нція проректора з наукової роботи, Прикарпатському національному уні- верситеті ім. В. Стефаника – прорек- тора з міжнародних зв’язків та зв’язків з громадськістю; музей історії Схід- ноукраїнського національного універ- ситету ім. Л. Українки підпорядкову- ється відділу молодіжної політики і соціальної роботи. На нашу думку, єдності немає як через відсутність єдиної місії зазна- чених музеїв, так і через стереотип про музей як ідеологічну зброю управління суспільством. «Те, що ін- формація про музей на сайті розмі- щується як у розділі «наукова робо- та», так і в розділі «виховна робота» – ще пережиток радянських часів» – коментує ситуацію завідувач музею історії Львівського національного університету ім. І. Франка [9]. Статус людини, яка відповідає за музейну справу в університеті, є більш ніж важливим. Існує цілком виправда- не припущення, що чим вищим є рі- вень повноважень куратора музейної справи у ЗВО, тим вище статус музеїв і колекцій і тим більше вірогідність того, що університети будуть прийма- ти бюджетні рішення на основі факти- чної діяльності музею, позитивно впливаючи на його загальне визнання та ефективність [19, p. 50; 20, p.149]. У окремих закладах вищої освіти спостерігається прагнення адміністра- ції утворити єдиний координуючий орган для колекцій, але це швидше виняток із правила. Наприклад, Музей історії Національного університету «Острозька Академія» складається із 7 різнопланових експозицій, кожна із яких може претендувати на статус окремого музею [5, с. 144-145]. Упро- довж останніх кількох років в рамках студентських експедицій було зібрано чимало етнографічного матеріалу, який не став кафедральною збіркою (що типово для подібних випадків), а поповнив фонди підземної художньої галереї, де виставляється у постійній експозиції [8]. Хорошою спробою утворити єдиний музейний комплекс є приклад Ужгородського національно- го університету, де в трьох поєднаних між собою кімнатах працюють музей археології, музей історії та музей дав- ньої книги [10]. Водночас дуже важливо, щоб іні- ціатива ректорату впорядкувати му- зейне життя в університеті не тягнула за собою механічні кроки зміни назви без позитивних наслідків для функці- онування самих музеїв. Наприклад, два «храми муз» Івано-Франківського національного технічного університе- ту нафти і газу юридично з метою економії коштів функціонують як єдиний Геологічний музей [17, с. 13], хоча de facto це два різні музеї, які між собою не координуються, завідувач відповідає за геологічний, інженер – за музей історії. Також наразі штуч- ним кроком виглядає об’єднання через фінансовий чинник зоологічної та ге- ологічно-географічної колекцій у при- родничий музей ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Якщо розглядати завдання управління об’єктами університетсь- кої спадщини в європейському кон- тексті, то спостерігається тенденція, коли вищі школи прагнуть інтегрува- ти колекції в одному музеї чи в рамках єдиної структури адміністрування. З одного боку, ЗВО шукають дешевші і більш ефективні моделі управління приміщеннями, колекціями та персо- налом. З іншого боку, вони спрямова- ні на забезпечення «другого життя» ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2016 67 для збірок, які ледь животіють, особ- ливо колекцій, нагромаджених із на- вчальною та дослідницькою метою. Нарешті, більше усвідомлюючи важливість створення мостів із суспі- льством, університети шукають «вік- на» для комунікації із власною спіль- нотою та громадськістю в цілому. Адже однією загальною структурою або музеєм легше координувати і ке- рувати, ніж 20-ма меншими музеями; одна загальна структурна одиниця або музей більш проглядається як всере- дині університету, так і поза його ме- жами [20, p. 146-147]. Університетський музей може мати різні назви, як от: «музей», «ка- бінет», «методичний кабінет», «на- вчальна лабораторія», а посада керу- ючого – «завідувач», «директор», «фахівець», «завідувач персональної виставки». Серед персоналу – «про- відний зберігач фондів» та «зберігач фондів», «зберігач експонатів», «за- відувач лабораторіями», «інженер», «таксидерміст». Прикметно, що у переліку учас- ників навчально-виховного процесу Закон України “Про вищу освіту” (стаття 55) не згадано жодної посади працівників музеїв [13], тоді як посади наукових працівників бібліотеки вра- ховані. Тому назви посад персоналу у- музеїв часто є головоломкою для бух- галтерів освітніх установ і предметом маніпуляцій, що в умовах економії коштів дозволяє зменшувати заробіт- ну платню таким працівникам. Скарги «…раніше [посада] звучала як дирек- тор, але тепер бухгалтер (навіть рек- тор не знав), щоб урізати ставки змі- нила, зробила завідувач музеєм, я від- разу втратив три розряди в категоріях і втратив у зарплаті …» [7], «Колись був директор, а тепер зрізали – керів- ник. Ще є лаборант на повну ставку. У 2011 р. було 5 людей» [11]. Це є від- дзеркаленням загальної тенденції, пов’язаної із урізанням й так майже відсутнього фінансування МЗВО. Але найцікавіше, що окремі із назв посад, озвучених респондентами, взагалі не фігурують у Класифікаторі професій України (наприклад, «фахі- вець з наукової роботи»), що поро- джує низку запитань до адміністрацій конкретних вищих шкіл щодо закон- ного характеру їхніх дій. Іншим мо- ментом є те, що тарифні розряди пра- цівників у-музеїв коливаються на рів- ні 10-12 [15], натомість для персоналу музеїв інших категорій для цифра є вищою [14]. Це означає, що завідувач музеєм, пропрацювавши на посаді ба- гато років, буде мати меншу зарплат- ню порівняно із викладачем- стажистом, який тільки розпочинає свою науково-педагогічну кар’єру. Кількість осіб персоналу в у- музеї залежить від його масштабів. Традиційно куратор (завідувач, дире- ктор) – єдина людина, яка відповідає за функціонування збірки. З-поміж півтори сотні музеїв та колекцій ЗВО Західної України тільки у семи з них працює більше, ніж одна особа. Реко- рдна кількість працівників – завіду- вач та 4 зберігачів фондів – відпові- дають за роботу зоологічного музею ЛНУ ім. І. Франка та природничого музею ЧНУ ім. Ю. Федьковича. З ро- ку в рік ця невтішна тенденція стає все більш загрозливою. Мабуть, через вже згадану стат- тю 55-ту Закону України у керівницт- ва закладів вищої освіти не має підс- тав вважати співробітників своїх музе- їв науковцями і навіть кандидатам на- ук, які тут працюють, відмовлено у посадах наукових співробітників та у відповідній гідній оплаті праці. «Від нас не вимагають наукової продукції, бо ми не науковий підрозділ. … В 90- х рр. були проблеми фінансові, щось таке було, що лаборанти отримували більше, то і зробили так» [12]. Однак є окремі винятки із пра- вил. За твердженнями директора Істо- рико-медичного музею БДМУ, праця в музеї йому зараховується як науко- вий стаж [7], однак така ситуація пов’язана виключно із рішенням адмі- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2016 68 ністрації ЗВО, оскільки на рівні уні- верситетів музеї не зараховуються до наукових підрозділів. Проблема нау- кового стажу для персоналу МЗВО є дуже важливою, адже відсутність ви- знання державою музейної роботи на такому рівні не сприяє притоку дип- ломованих науковців у «храм муз». На думку автора, умовою, яка б докорінно змінила існуючий status quo в українському МЗВО, є переве- дення його із категорії громадського в ранг окремого обов’язкового струк- турного підрозділу ЗВО із нехай не- великим, але чітко визначеним дер- жавним забезпеченням. Однак зго- дом, щоб уникнути «урівнялівки», варто окреслити критерії (кваліфіка- ція персоналу, кількість публікацій, виконані проекти тощо), відповід- ність яким дозволить конкретному музею претендувати на статус «нау- ково-дослідного», а його працівникам – мати науковий стаж тощо. Щодо графіку роботи, то у-музеї можна поділити на дві умовні групи залежно від того, на яких умовах працює персонал. До першої групи зазвичай належать навчальні музеї, покликані задовольнити потреби освітнього процесу. Вони відкрива- ються переважно на час проведення відповідних занять. Забезпечити інші умови їхнього функціонування немає можливості (та й потреби), оскільки куратори таких музеїв/колекцій тра- диційно виконують низку інших обов’язків, а опіка збірками здійсню- ється на громадських засадах. У другу групу входять «мусейо- ни», у штаті яких рахуються офіційно влаштовані працівники. Оскільки ці люди за свою роботу отримують пев- ні кошти, це дозволяє ставити вимоги до графіку роботи (тут набагато чіт- кіше, ніж в державних музеях, виді- ляються юридично фіксований та ре- альний стан речей). До другої групи, як правило, але не в абсолютній бі- льшості випадків, належать музеї «другого покоління» (за визначенням М. Лоуренсо, тобто музеї, метою яких є популяризація досягнень уні- верситету чи просвітницька робота різного профілю) [20, p. 23]. Виняток становлять навчальні і дослідницькі колекції, які мають гли- боку історію, наприклад, музеї ЛНУ ім. І. Франка чи ЧНУ ім. Ю. Федьковича. На жаль, згідно ем- піричних даних, отриманих автором в ході реалізації дослідження, такі му- зеї можна вважати щасливчиками – вони становлять орієнтовно 25 % всіх музеїв та колекцій, які потрапили до географічних рамок дослідження. Решта 75 % животіють завдяки енту- зіазму окремих викладачів кафедр, однак часто їхніх зусиль вистачає ма- ксимум на те, щоб збірки не розпо- рошити та врятувати. В умовах економічної кризи пе- ред університетами стоїть завдання вкрай раціонального і ощадливого ви- користання коштів, що тягне за собою скорочення персоналу, ліквідацію окремих підрозділів. У-музеї знахо- дяться у зоні ризику, оскільки тради- ційно не належать до пріоритетів ЗВО, а фінансування в абсолютній більшос- ті випадків за рахунок спеціальних коштів вищої школи. Тому з року в рік відбувається скорочення ставок, музеї неодноразо- во перепідпорядковують, відкладаючи вирішення їхніх проблем до кращих часів. Інтерв’ю із працівниками музе- їв, які через зрозумілі причини поба- жали залишитися анонімними, пока- зують, що ця тенденція може привести до незворотньо жахливих змін і втрати частини академічної спадщини. Таким чином, підпорядкування університетських музеїв, як і інші нормативні та кадрові моменти їх- нього функціонування, залежить від адміністрації ЗВО. Традиційно вони належать до сфери відповідальності котрогось із проректорів. Поодино- кими виглядають випадки утворення музейного комплексу на базі існую- чих «храмів муз». ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2016 69 Назви посад персоналу підтвер- джують висловлену гіпотезу про те, що у-музеї знаходяться на перетині музейного та університетського світів, однак рубіж, з одного боку, вказує на їхній міждисциплінарний характер, з іншого – демонструє, що обома сере- довищами він зазвичай (хоча є і виня- тки із правила) сприймається як непо- вноцінна одиниця. ЛІТЕРАТУРА 1. Буланий І. Т., Явтушенко І. Г. Громадські музеї України: Історія, до- свід, проблеми / І.Т. Буланий, І.Г. Яв- тушенко. - К.: Мистецтво, 1979. - 197 с. С. – 20. 2. Гайда Л.А. Музей у навчаль- ному закладі / Л.А. Гайда. — К. : Шкі- льний світ, 2009. – 128 с. 3. Крук О.І. Розвиток музейної справи в Україні (кінець 1950-х – 1980-ті рр.). : Автореф. дис. … канд. істор. наук : 07.00.01 / О.І. Крук. – Х., 2000. – 20 с. 4. Медведєва І.М. Організацій- но-педагогічні засади діяльності музе- їв у вищих технічних навчальних за- кладах : Дис. … канд. пед. наук / І.М. Мєдвєдєва. – Луганськ, 2009. – 256 с. 5. Муравська С. Національні особливості поєднання туризму і осві- ти (на прикладі м. Острог Рівненської області) / С.В. Муравська, М.М. Бен- дюк / Вісник Львівського інституту економіки і туризму : зб. наук. ст. – Львів : «Компанія «Манускрипт»», 2010. – № 5. – С. 143-146. 6. Омельченко Ю.А. Розвиток учбових музеїв : Навч. посіб. / Ю.А. Омельченко. – К. : Радянська школа, 1988. – 194 с. 7. Особистий архів автора. – Ін- терв’ю із директором Історико- медичного музею Буковинського дер- жавного медичного університету Бі- лоусом В.М. від 30.01. 2014 р. 8. Особистий архів автора. – Ін- терв’ю із директором Музею історії Національного університету «Остро- зька академія» А.А. Хеленюк від 25 січня 2015 р. 9. Особистий архів автора. – Ін- терв’ю із завідувачем музею історії ЛНУ ім. І. Франка Ю.В. Гудимою від 13.11. 2013 р. 10. Особистий архів автора. – Ін- терв’ю із завідувачем Музею історії Ужгородського національного універ- ситету І.Зомбором від 11.03. 2014 р. 11. Особистий архів автора. – Інтерв’ю із керівником Музею при- кладного мистецтва Закарпаття Му- качівського гуманітарно- педагогічного інституту Панкуличем В.В. від 11.03. 2014 р. 12. Особистий архів автора. – Ін- терв’ю із старшим лаборантом Зооло- гічного музею УжНУ О.О. Луговим від 11.03.2014 р. 13. Про вищу освіту [Електро- нний ресурс]: Закон України від 1.07. 2014 р. – Режимо доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/155 6-18/print1389949184045493. – (Дата останнього звернення 28.06. 2016). 14. Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки [Елект- ронний ресурс]: Наказ № 745 Мініс- терства культури і туризму України від 18.10. 2005. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z12 85-05/page. – (Дата останнього звер- нення 28.06. 2016). 15. Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем та- рифних розрядів працівників навчаль- них закладів, установ освіти та науко- вих установ [Електронний ресурс]: Наказ № 557 Міністерства освіти і на- уки від 26.09.2005. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z11 30-05. – (Дата останнього звернення 28.06. 2016). 16. Проблеми і перспективи роз- витку музеїв вищих навчальних за- кладів України : матеріали 2-го круг- лого столу (Київ, 23-24 листопада 2007 р.) / Національний технічний ун- ПАМ’ЯТКИ НАУКИ І ТЕХНІКИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2016 70 т України "Київський політехнічний ін-т", Державний політехнічний му- зей, Музей історії КПІ. - К. : [Політех- ніка], 2007. - 91 с. 17. Путівник по музею: Івано- Франківський національний технічний університет нафти і газу. – Івано- Франківськ, 2007. – 16 с. 18. Університетські музеї: євро- пейський досвід та українська практи- ка : матеріали конференції (Київ, 6-7 жовтня 2011 р.) – Ніжин, 2012. – 418 с. 19. Humphrey P.S. University natu- ral history museums systems / P.S. Humphrey // Curator. – 1992. – Volume 35. – P. 49-70. 20. Lourenco M. Between two worlds: the distinct nature and contem- porary signifi cance of university muse- ums and collections in Europe : PhD thesis / Marta C. Lourenco. – Conserva- toire National des Arts et Metiers, Paris, 2005. – 405 p. Муравская С.В. Некоторые аспекты функционирования музеев учреждений высшего образования. Статья является попыткой охарактеризовать кадровые проблемы жизнедеятельности музеев учреждений высшего образования, в частно- сти классификацию должностей, особенности подчинения и график работы, на ос- нове анализа эмпирического материала, полученного в ходе исследовательских визи- тов в музеи 7 областей Западной Украины. Ключевые слова: музей, университет, учреждение высшего образования, должность, график, подчинения. Muravska Svetlana. Some aspects of activity of museums of higher educational es- tablishments (on the Western Ukraine example). The article is an attempt analyzing em- pirical data obtained during research visits to museums of higher educational establish- ments in 7 Western Ukrainian regions, to define the problems of their staff, including work classification, schedule and submission. Keywords: museum, university, higher educational establishment, position, schedule, subordination. УДК 94:355.7 (477) КИЇВСЬКИЙ ШЛІССЕЛЬБУРГ Новікова-Вигран О.С. (Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця») Новікоів-Вигран О.С. Київський Шліссельбург. Київська фортеця – одна з найбільших в Європі. Однак вона ніколи не використовувалась за призначенням. Проте багато її споруд тісно пов’язані з історією громадянських визвольних рухів в Україні, а деякі з них використовувались у каральній політиці самодержавства. Ключові слова: фортеця, Госпітальне укріплення, Косий капонір, військово- політична в’язниця Багата й неповторна історія нашого міста. Зовсім не складно на якусь мить поринути вглиб віків і на повні груди вдихнути повітря минулих століть, якщо Ви, гуляючи бульваром Лесі Українки, звернете на вулицю Госпітальну. Тут неодмінно відбудеться ваша зустріч з унікальною пам’яткою фортифікації – Госпітальним укріпленням Київської фортеці – однієї з найбільших фортець Європи. Госпіта- льне укріплення зведене в 1836-1849 рр. Під’їзд до Головної брами захищала Пі- внічна напівбашта. З протилежного бо-