Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження)

Розглянуто складові джерельної бази дослідження соціокультурного феномену Західного Полісся. Виокремлено її історичну, географічну, етнографічну, мистецькознавчу частини, визначені їх нерозривність і взаємозв’язок, що дає підстави для розуміння цілісності досліджуваного явища....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Дашко, М.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2016
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Проблеми методології
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131081
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження) / М.В. Дашко // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 1. — С. 10-17. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-131081
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1310812018-03-13T03:03:00Z Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження) Дашко, М.В. Проблеми методології Розглянуто складові джерельної бази дослідження соціокультурного феномену Західного Полісся. Виокремлено її історичну, географічну, етнографічну, мистецькознавчу частини, визначені їх нерозривність і взаємозв’язок, що дає підстави для розуміння цілісності досліджуваного явища. Рассмотрены составляющие базы источников исследования социокультурного феномена ткачества Западного Полесья. Выделены ее историческая, географическая, этнографическая и искусствоведческая части, определены их неразрывность и взаимосвязь, дающие основания для понимания целостности исследуемого явления. Selects its historical, geographical, ethnographical and parts of art by their continuity and relationship that gives rise to understanding the integrity of the phenomenon. 2016 Article Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження) / М.В. Дашко // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 1. — С. 10-17. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131081 745.52(477.41/42-15): 316.7]: 001.814 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми методології Проблеми методології
spellingShingle	Проблеми методології Проблеми методології Дашко, М.В. Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження) Питання історії науки і техніки
description	Розглянуто складові джерельної бази дослідження соціокультурного феномену Західного Полісся. Виокремлено її історичну, географічну, етнографічну, мистецькознавчу частини, визначені їх нерозривність і взаємозв’язок, що дає підстави для розуміння цілісності досліджуваного явища.
format	Article
author	Дашко, М.В.
author_facet	Дашко, М.В.
author_sort	Дашко, М.В.
title	Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження)
title_short	Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження)
title_full	Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження)
title_fullStr	Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження)
title_full_unstemmed	Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження)
title_sort	соціокультурний феномен ткацтва західного полісся (джерельна база дослідження)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2016
topic_facet	Проблеми методології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131081
citation_txt	Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження) / М.В. Дашко // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 1. — С. 10-17. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT daškomv socíokulʹturnijfenomentkactvazahídnogopolíssâdžerelʹnabazadoslídžennâ
first_indexed	2025-07-09T14:44:46Z
last_indexed	2025-07-09T14:44:46Z
_version_	1837180951079157760
fulltext	ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 10 УКД 745.52(477.41/42-15): 316.7]: 001.814 СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН ТКАЦТВА ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ (джерельна база дослідження) Дашко М.В. (Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука) Розглянуто складові джерельної бази дослідження соціокультурного феномену Західного Полісся. Виокремлено її історичну, географічну, етнографічну, мистецько- знавчу частини, визначені їх нерозривність і взаємозв’язок, що дає підстави для ро- зуміння цілісності досліджуваного явища. Ключові слова: дослідження ткацтва, феномен ткацтва, Західне Полісся, цілі- сність явища. Джерельна база дослідження со- ціокультурного феномену ткацтва За- хідного Полісся, слід підкреслити від- разу, представлена достатньо широко. На нашу думку, такого роду висновок ґрунтується на достатньо широкому масиві відомостей, сформованому впродовж тривалого часу. Відразу слід зауважити, що під природно- географічним поняттям «Західне По- лісся» нами вважається територія, яка знаходиться в Українському Поліссі на захід від річки Дніпро, яка виступає її східною межею. У сучасній історії науки існує де- кілька систем класифікації джерел, котрі формують знання щодо об’єкту дослідження, яким у нашому випадку виступає розвиток ткацтва Західного Полісся у часовому проміжку від се- редини ХІХ століття до початку 30-х років ХХ століття. Важливо також пі- дкреслити, що об’єктом і предметом дослідження історичної науки в ціло- му є минуле у найрізноманітніших йо- го проявах. Відтак, історія науки за- ймає в контексті сказаного власну ні- шу. Виходимо у цьому твердженні зі «…специфіки історичної реальності, всі елементи якої (минулі формації, давні народи і держави, цивілізації та культури, політичні структури та вій- ська, царі й полководці, вчені, проро- ки, мандрівники і засланці, оратори і поети, віча і суди, переговори і трак- тати, тюрми та інквізиції) належали до певних історичних часів) [1]. Нами використано змішану сис- тему аналізу джерельної бази, виходя- чи з попереднього твердження та розу- міючи, що до джерельної бази нале- жить все те, що вже створене в мину- лому як результат людської діяльності, однак, неодмінною умовою є його збе- реження. Отже, на перше місце ми ста- вимо речові (матеріальні) пам’ятки. Потім писемні, далі фольклорні, лінгві- стичні й інші групи пам’яток, які сто- суються розвитку ткацтва у зазначено- му часовому проміжку. Для розуміння соціокультурного феномену ткацтва Західного Полісся переважаюче значення мають матері- альні пам’ятки, котрі збереглися та стали підґрунтям для дослідження. До них віднесено засоби ручного та ме- ханічного обробітку ґрунту, викорис- товувані в культурі сільського насе- лення вказаної території. Засоби для підготовки зерна для посіву, прове- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 11 дення посіву та догляду за ними. Окрім того, засоби підготовки для прядіння та ткання (за потреби – фар- бування ниток). Окремий потужний пласт склали збережені тканини та ви- роби з них, які зібрані в музеях, при- ватних колекціях та зосереджені у ро- динах в якості родинних реліквій. Подальший розвиток соціокуль- турного простору привів до того, що окремими дослідниками, вченими- мистецтвознавцями, а також власника- ми земельних ділянок-практиками роз- почався процес осмислення та узагаль- нення окремих явищ виробництва тка- нин. Відтак, з’явилися окремі статті, потім узагальнюючі праці, сприйняті як перші документальні свідчення що- до ткацтва, водночас придатні для по- пуляризації кращих прийомів агроку- льтури отримання волокна для ткацтва. Згодом виокремилися групи до- слідників, які переважно спеціалізува- лися на вивченні окремих явищ або сторін ткацтва як завершального етапу виготовлення тканини. Це по-перше, і по-друге, особливостей процесу дифе- ренціації їх виготовлення, обумовле- ного утилітарно-побутовими, звичає- вими, зокрема, обрядовими чи етніч- ними особливостями. Питання обробітку ґрунту мали та продовжують мати унітарне значення, оскільки виявлені нами джерела міс- тять відомості про матеріальні засоби такого, а водночас, вони виступають і писемними свідченнями щодо певного етапу робіт, адже містили дані про зви- чаї, обряди, етнічні особливості дослі- джуваної нами території. Так, найбільш ранніми свідчення- ми комплексного підходу до вирощен- ня льону стали праці О.М. Енгельгард- та (1882) та К. Вебера (1883, 1888). Ви- явлено, зокрема, що праці обох земле- власникків-практиків мають однакову послідовність викладу матеріалу – від- повідно до сезонного циклу проведен- ня сільськогосподарських робіт. Зокрема, О.М. Енгельгардт (1882), великий землевласник, на ос- нові досвіду вирощення льону зробив детальний огляд, скоріше, порівняль- ний аналіз результатів роботи впро- довж 1872-1882 років, виклавши їх у вигляді листів з сільської місцевості. Зокрема, як прогресивно господарю- ючий поміщик, переконливо довів пе- реваги металевих (залізних) борін пе- ред дерев’яними, в цілому ж активно займався пропагандою передових ме- тодів ведення обробітку ґрунту та, зо- крема, ведення сільського господарст- ва в цілому [2]. Практик К. Вебер (1888) на основі власного досвіду видав статтю «З моєї практики по впровадженню льонарства літом 1883 р.», в якій йшлося про ви- користані в його практиці вітчизняні льоном’ялки та їх переваги над бель- гійськими у зв’язку з фізичними якос- тями льоносировини через їх конструк- тивні особливості. Ще виступаючи на з’їзді льоноводів (1880), підкреслив значення матеріального заохочення (не тільки медалями, але й грошовою ви- нагородою) для збільшення вирощення льоноволокна [3]. Більше того, виявле- но й елементи рекомендацій агротехні- чного характеру, зокрема, автор під- креслив, що завдяки «прийнятим запо- біжним заходам, тобто, глибокому та м’якому обробітку землі та більш гус- тому посіву… поле з льоном було… чистим від бур’янів» [4, с. 145] та ви- кликало здивування власників сусідніх земель і навколишніх селян. Дослідження В.П. Рогге (1878) бачаться допоміжним матеріалом, оскільки дають відомості про ткацтво в контексті археологічних досліджень з Овруцького, Рівненького та інших повітів Волинської губернії [5]. Цікавою працею, підготовленою на основі особистого селянського до- свіду, бачиться публікація Дм. Івано- ва. Її автор аналіз вирощування також розпочинає з вигоди та невигоди від ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 12 вирощування льону. Пропонує запро- вадити трипільну сівозміну, оскільки особистий досвід, отриманий за ре- зультатами посівів льону впродовж трьох років, дав істотні для таких ре- комендацій підстави [6]. Слід відмітити, що практично всі публікації з питань льонарства та ко- ноплярства характерні послідовним описом всіх складових процесу – від підготовки ґрунту до одержання това- рного волокна. Ще однією особливіс- тю опублікованих ними матеріалів є наведення порівняльних цін, співстав- лення їх з вартістю іншої сільськогос- подарських продукції, що також ба- читься відповідним стимулом для аналізу та оптимального вибору при- буткових для вирощування культур. Наступний період публікацій щодо різних етапів отримання волокна як сировини для ткацтва розпочався після 1917 року та бачиться зміною парадигми соціокультурного просто- ру. Природно було сподіватися, що зміняться оціночні судження й стосо- вно льонарства-коноплярства та ткац- тва в цілому. Знаковою бачиться стат- тя «Прядильні рослини в Росії (льон і коноплі)». Її автор І.С. Шулова (1922) підкреслила особливості льонарства, зробила наголос на потребі селекції льону, оскільки намітилося: «дві гру- пи, відповідаючі – одна задачам отри- мання великої кількості доброякісного волокна, друга – меті отримання вели- кої маси якісних і великих, багатих олією насінин» [7, с. 2]. Зрозуміло, що селекція льону проста, оскільки «не дивлячись на відкриту квітку, льон самозапильний, тому, як всякий само- запилювач, обіцяє швидкий і вірний успіх індивідуального відбору, виді- лення досконало константних чистих ліній [8, с. 3]. Отже, в нових соціоку- льтурних умовах розширюється участь науковців у збільшенні проду- ктивності льонарства за зазначеними вище напрямами. До речі, стаття на- друкована у V томі Комісії з вивчення (і використання) природних виробни- чих сил Росії, роботу якої впродовж 1915-1930 років очолював видатний вчений В.І. Вернадський. Стосовно конопель І.С. Шулова запропонувала ввести роздільне раннє збирання конопель для отримання висо- коякісного волокна та пізнє – для отри- мання насіння з високим вмістом (до 30%) конопляної олії. Зауважила, що намітилася характерна тенденція до зменшення посівів конопель. На її дум- ку «по мірі зміцнення грошових форм господарювання та посилення купівлі селянами бавовняних тканин конопляр- ство в тій частині, котра раніше в напів- натуральному господарстві обслугову- вала потреби сім’ї в селянському полот- ні, саморобних мотузках і т.д., повинно було поступово скорочуватися. Очевид- но, це – основна причина зменшення площі посівів конопель» [9, с. 15]. Принципово важливими стали матеріали досліджень В.Г. Шапошни- кова, академіка УАН (1912, 1926), де автор, серед інших джерел волокна для ткання, виділив окремі розділи про льон та коноплі [10]. В цілому ви- різняючись із загального тогочасного масиву публікацій, праця автора по- слідовно знайомить з усіма складови- ми процесу отримання тканини за на- явності вже отриманого волокна. Зокрема, щодо льону як джерела волокна, він зазначав, що «льон зав- жди мав і нині має особливе значення, як споконвічна та рідна рослина, дуже цінна для селянського господарства» [11, с. 68]. Далі в розділі описано увесь процес отримання волокна з льоносировини; не залишилося поза уваго вченого й отримання насіння льону, з якого отримують лляну олію (вихід 30-32%). При цьому він звернув увагу на прогресивність окремих ме- тодів оброблення льоносировини, що підвищувало продуктивність праці та зрештою впливало на якість волокна. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 13 На думку автора, не менш важ- ливою сировиною для отримання во- локон були коноплі. «Культура коно- пель, – на думку автора, – має під со- бою багатовікове минуле; їй нарахо- вують 2,5 тис. років і її причисляють до корінних галузей сільського господар- ства у слов’ян» [12, с. 91]. Як і для льо- ну, проведено послідовний аналіз тех- нології вирощення конопель, аж до одержання готового волокна. Знову на- ведено приклади прогресивних методів оброблення сировини, результати ста- тистики, які посилюють доказову базу, зокрема, особливості вирощування для отримання волокна та насіння. На нашу думку, автор свідомо дав цілісні відомості про льон та ко- ноплі, як також традиційні для Захід- ного Полісся, потри особливості тери- торіального розподілу. Очевидно, що в подальшому ін- терес до льонарства та, певною мірою, коноплярства, посилювався. У 1927 році Поліська крайова сільськогоспо- дарська дослідна станція провела екс- педиційне обстеження прядивних ку- льтур Полісся. Результати роботи ко- місії оброблялися й узагальнювалися В. Тирановцем і В. Соколовою. Так, В. Тарановець (1929), підби- ваючи попередні підсумки експеди- ційного дослідження олійно- прядильних культур на Поліссі, дав статистику врожайності луб’яних ку- льтур у залежності від вирощуваних сортів, ґрунтів, рівня організації до- слідницької роботи, а також грошових надходжень від його вирощення. Істо- тне значення, на його думку, мала за- пропонована схема поділу Українсь- кого Полісся на конопле- та льоносію- чі райони у зв’язку з врахуванням фа- ктора якості ґрунтів [13]. Основний звіт роботи експедиції вміщено ним до звіту «Олійно-прядильні культури на Поліссі» (Київ, 1930) [14]. В. Соколова, підбиваючи підсум- ки роботи (1932), звернула увагу на тенденцію зменшення площ у приват- ному господарстві, насіннєву базу льонарства, якість ґрунтів, їх зволо- ження, традиційно культивовані сор- ти, їх порівняльні характеристики з високопродуктивними, зовнішній ви- гляд, який дозволяє розрізняти місцеві та районовані сорти льону [15]. Слід відзначити, що ініційована комуністичною владою колективізація одноосібних селянських господарств у колективні істотно позначилася на пі- дходах до оцінки аграрного сектора та місця в ньому льону та конопель як основних прядильних культур для ужитково-побутового та обрядового використання. На нашу думку, цей період характеризується різким змен- шенням площ під посіви льону та ко- нопель, оскільки відбулося зміщення центру вирощування з власного поля на власну присадибну ділянку. Основ- ні акценти вирощення переносяться на колективні поля. Невелика за обсягом публікація «Як вирощувати та переробляти на прядиво коноплі» (М. Буцерога, 1929) характерна, на нашу думку, для перехідного періоду 1928-1930 років [16]. Вона написана де- що хрестоматійно, повторює загальнові- домі речі, складається враження, що вона написана «на злобу дня». У подальшому, ставлячи вироб- ництво луб’яних культур на промис- лову основу, доцент Глухівського ін- ституту прядильних культур М.Є. Бі- лоручко (1933) вперше видає, очевид- но, на замовлення відповідних струк- тур освіти, підручник «Коноплі та льон». Вступ до нього обумовлює причини написання. Виклад матеріалу здійснено за схемою: вибір площ і пі- дготовка ґрунту під коноплі та льон; внесення добрив; вплив окремих видів мінеральних добрив; хвороби луб’яних культур, збирання вручну та за допомогою спеціальних механізмів; отримання насіння вручну та механіч- ними способами; способи відділення ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 14 волокна від лубу; нарешті, підготовка волокна до прядіння [17]. Значний пласт матеріалів для ро- зуміння соціокультурного феномену ткацтва як процесу, котрий вінчає се- зонний цикл робіт населення Західного Полісся, виявлено в щорічних статисти- ко-економічних звітах губернських земств і статистичних комітетів. Зокре- ма, тут слід відмітити особистий внесок відомих дослідників П.П. Чубинського [18] та М.І. Костомарова [19], які у своїх дослідженнях порушили також роль і місце ткацтва як завершення тривалого процесу вирощування луб’яних культур [20]. Мова про сезонні роботи, відобра- жені в народних піснях. Близькі до них матеріали І. Брат- чикова, які, крім загальних відомостей стосовно вирощення конопель і льону, дали окремі відомості про певні ткаць- кі знаряддя, матеріали та технології їх виготовлення в кустарних умовах [21]. Особливе місце серед джерел, ґру- нтованих на строго наукових засадах, належать дисертаційні дослідження. Так, дослідниця Нестер О.Т (1984) [22], торкаючись питань народного ткацтва, звернула увагу на його розвиток через погляди Н.І. Лебедєвої (1956), «в яких ткацтво українців розглядається в кон- тексті з ткацтвом росіян і білорусів» [23, с. 5], не виділяючи відповідних окремих ознак, які відрізняють його від названих. При цьому авторка дослідження під те- рміном «Українське Полісся» розуміє територію між західним Бугом і Дніп- ром, що не відповідає істинному зна- ченню географічного поняття «Україн- ське Полісся» [24]. Львівська дослідниця Т.Ф. Лупій (2002), досліджуючи проблематику ткацтва через рушники як готовий продукт, виготовлений населенням Західного Полісся, розглянула соціо- культурний феномен ткацтва через призму декоративно-прикладного ми- стецтва [25]. Спектр досліджень сто- сувався питань технології ткання ру- шників, семантики (смислове значен- ня тканих і вишитих рушників) та ху- дожніх особливостей тканини як вит- каного готового виробу (рушника), так і власне тканини як об’єкта пода- льшого процесу нанесення вишивки. Однак, географічні межі географічно- го поняття «Західне Полісся» з незро- зумілих причин обмежилися північно- західними районами Рівненської та Волинської областей. Аналізуючи антропоморфні мо- тиви в орнаментах ткацьких виробів Волинського та Київського Полісся, О.В. Коновалова (2010) попри очеви- дну усталеність загального топоніму «Полісся», виділяє саме такі складові, не вказуючи критеріїв означення по- нять. Водночас, вона підкреслила, що згадані вище мотиви зустрічаються на тканих килимах, пов’язуючи це, зок- рема, із запозиченнями з ткацтва сусі- дніх етносів [26]. Робота Макогін Г.В. (2014) ціка- ва тим, що у якості джерельної бази використані колекції одягу з краєзнав- чих музеїв західних областей. Зрозу- міло, одяг, особливо впродовж ХІХ століття, у переважній своїй більшості виготовлявся з тканин, виготовлених кустарним (доіндустріальним) спосо- бом, тому існує, на думку дослідниці, детермінованість тканини та одягу ви- готовленої з неї [27]. Близким до згаданого вище дослі- дження бачиться монографія Г.Г. Сте- льмащук (1993) [28]. Авторка вважає головні убори українців (жінок і чолові- ків) поліфункціональними (практично- захисна, символічно-знакова та обере- гово-магічна). Водночас, простежено думку про виготовлення спеціальних тканин (як продуктів ткацького проце- су), диференційованих за функціональ- ним призначенням. З матеріалів викори- стовували сукняні тканини, достатньо часто поєднуючи їх з хутром. Таким чи- ном, авторка помістила опосередковані відомості про сировину для виготовлен- ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 15 ня тканин (коноплі, льон і вовна), допо- внюючи відомості про широке застосу- вання тканини. Продовжуючи та розширюючи тему розпочатого раніше комплексного дослідження, вона підготувала моно- графію «Давнє вбрання на Волині» (2006) [29]. Цікаво, що ткана вручну та, частково, машинного виробництва, тканина, на думку дослідниці, нерозри- вно пов’язана з цілісним процесом отримання волокна від луб’яних куль- тур та до його перетворення у тканину. Монографія цікава тим, що охоплює певною мірою територію, яка геогра- фічно належить до Західного Полісся. Соціокультурний феномен ткацтва знайшов своє відображення у дослі- дженнях С.Й. Сидорович (1979) [30], правда, спрямованих на вивчення худо- жньої тканини західних областей Укра- їни, які дозволили не тільки сформувати уявлення про художню тканину як соці- окультурне явище, а й допомогли зро- зуміти принципи їх класифікації. Мистецтвознавець О. Боряк (1997) надала значення ткацтву у кон- тексті його народно-магічногї функції [31]. Такі підходи дозволили вкотре переконатися, що авторка послідовно простежила весь технологічний цикл ткацтва та виявила комплекс народних уявлень і обрядів щодо нього. Для цього відповідним чином атрибутува- ла його компоненти. Науково-вивіреними бачаться матеріали енциклопедичних видань, оприлюднених в Україні. Найбільш достовірними, на наш погляд, сприй- маються відомості щодо природно- географічних меж Українського По- лісся, визначеність їх знаковими насе- леними пунктами за матеріалами Ен- циклопедії Українознавства, переви- даної у Львові (2000) [32]. У статті вказано не тільки географічні межі Полісся (край між смугою Білоруської височини на півночі, Холмсько- Волинську та Придніпровську висо- чини на півдні, між Підляшшям і річ- кою Бугом на заході та Придніпровсь- кою низовиною на сході) [33, с. 2161], але й послідовно дано відомості про його політико-географічні трансфор- мації, що, на нашу думку, впливало опосередковано не тільки на цілісний виробничий процес, але й на його ет- ногенезисну складову. Для прикладу, у статті «Тканини мистецькі» дано не тільки уявлення про різні мистецьки вироблені тканини, але й про ткацькі школи різних частин України в їх іс- торичному розвитку, починаючи від середини ХІХ століття) [34]. По-своєму подано уявлення про Українське Полісся в Українській ра- дянській енциклопедії. Подано лише її південну межу по лінії: Вол.- Волинський – Луцьк – Рівне – Корець – Шепетівка – Чуднів – Житомир – Київ – Ніжин – Глухів [35]. Склалося враження, що Білоруське та Російське Полісся бачаться в енциклопедії скла- довими єдиного територіального про- стору – Радянського Союзу. Водночас, автор свідомий того, що окрема стаття у періодичному ви- данні фізично неспроможна помістити увесь комплекс джерел, які передба- чається залучити при підготовці уза- гальнюючого дослідження. Відповід- но з цих міркувань залишився поза полем статті комплекс матеріалів і об- ладнання, зокрема, ткацьких верста- тів, зосереджений у краєзнавчих музе- ях на території Західного Полісся. Потребують реалізації у майбут- ньому аналітико-синтетичні підходи до осмислення матеріалів про різні етапи ткацтва, що містяться у періодичних виданнях, зосереджених в різноманіт- них інституціональних структурах зга- даного та суміжним з ним регіонів. Завершуючи, варто підкреслити, що всеосяжність соціокультурного фе- номену ткацтва в цілому та його окре- мих регіональних особливостей вима- гатиме все нових і нових дослідників. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 16 ЛІТЕРАТУРА 1. Степан Макарчук. Писемні джерела з історії України. Курс лекцій / Степан Макарчук. – Львів: Світ, 1999. – 352 с., іл. 2. А.Н. Энгельгардт. Из деревни. 11 писем. – СПб.: Изд. А.С. Суворина, 1882. – 493 с. 3. Вебер К. Из моей практики по введению льноводства (летом 1883) / К. Вебер //Сборник «»Сельское хазяйство и Лесное дело, т. СXLIV,отд. II. – CПб., 1888. – С. 143-170. 4. Там само. – С. 143-170. 5. Рогге В.П. Для археологии Волыни / В.П. Рогге // Труды третьего Археоло- гического Съезда. – Т. первый. Киев: Тип. Ун-та св. Владимира, 1978. – С. 161-169. 6. Иванов Д. О посевах льна в крестьянских хозяйствах / Д.Иванов. Изд. Вто- рое. Псков: Тип. Губ. земства, 1897. – 22 с. 7. Шулова И.С. Прядильные растения в России (лен и конопля) / И.С. Шулова // Естественные производительные силы России. Комиссия по изучению естествен- ных производительных сил России, состоящая при Академии наук. – Т. V. – Отдел II. Полеводство. – Петроград: Петропечать, 1922. – 23 с. 8. Там само. 9. Там само. 10. Шапошников В.Г. Общая технология волокнистых и красящих веществ. Введение к специальному изучению химической технологии отбельного, красильно- го, печатного и отделочного производств. – Москва-Киев: Гострест «Киев-печать», 1926. – 750 с., IX табл. 11. Там само. 12. Там само. 13. В.С. Тирановець. Коноплі та льон на Поліссі (попередні підсумки експеди- ційного дослідження олійно-прядивних культур на Поліссі) / В.П. Тирановець [Від- битка з «Бюлетеня УКОПС №3»]. – Київ: Друк. ВУАН, 1929. – 47 с. 14. В.С. Тирановець. Олійно-прядильні культури на Поліссі / В.С. Тирано- вець.[Окр. видання]. IV т. праць Поліської краєвої дослідної станції. – 12 с. 15. В. Соколова. Льони Українського Полісся / В. Соколова. Праці Української загальної станції картопляного господарства. – Випуск 49. – К.: Держсільгоспвидав, 1932. – 10 с.+ 1 аннот. нім. мовою. 16. Буцерога М. Як вирощувати та переробляти на прядиво коноплі / М. Буце- рога – Харків: Радянський селянин, 1929.т – 45 с. 17. Білоручко М.Є. Конопліта льон / М.Є. Білоручко. Підручник для технікумів коноплярства. – Харків: Держсільгоспвидав, 1933. – 206 с. 18. Чубинський 19. Костомаров М.І. 20. Н.И. Костомаров. Народные песни, собранные в западной части Волынской губернии в 1844 г. / Н.И. Костомаров // Малорусский литературный сборник. Нико- лаем Костомаровым. 21. Братчиков И. Материалы для изследлвания Волынской губернии в Стати- стическом, этнографическом, сельскохозяйственном и других отношениях. – Жито- мир: Тип. Губ. земства, 1868. – С. 97-109. 22. Нестер А.Т. Народное ткачество Украинского Полесья: дис… кандидата исторических наук: 07.00.07 – этнография / Александра Теодоровна Нестер. – Минск, 1984. – 187 с. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2016 17 23. Лебедева Н.И. Прядение и ткачество восточных славян в ХIХ – начале ве- ка / Н.И. Лебедева // Восточнославянкий этнографический сборник. – Вып. 3. – М.,1956. – С. 17-26. 24. Нестер А.Т. Там само. 25. Лупій Т.Ф. Рушники Західного Полісся кінця ХІХ – першої половини ХХ століть (Технології. Семантика. Художні особливості): дис… кандидата мистецтво- знавства: 17.00.06 / Тетяна Федорівна Лупій. – Львів, 2002. – 160 с. 26. Коновалова О.В. Антропоморфні мотиви української народної орнаменти- ки ХІХ – ХХ століть (іконографія, символічний контекст, художні особливості): дис… кандидата мистецтвознавства: 17.00.06 /Коновалова Ольга Володимирівна. – Івано-Франківськ, 2010. – 162 с. 27. Макогін Г.В. Український традиційний одяг як феномен національної куль- тури (за матеріалами вбрання західних областей України ХІХ – початку ХХІ століть): дис… кандидата мистецтвознавства: 26.00.01 / Макогін Ганна Василівна. – Івано- франківськ, 2014. – 191 с. 28. Стельмащук Г.Г. Традиційні головні убори українців / Г.Г. Стельмащук. – К.: Наукова думка, 1993. – 236 с. 29. Стельмащук Г.Г. Давнє вбрання на Волині. Етнографічно-мистецке дослі- дження / Г.Г. Стельмащук. – Луцьк: Вид-во обласної друкарні, 2006. – 276 с. 30. Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР / С.Й. Сидоро- вич – К.: Наукова думка, 1979. – 152 с. 31. Боряк Олена. Ткацтво і обрядах та віруваннях українців (середина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: Друкарня СП «Українська книга», 1997. – 197 с. 32. Полісся. Енциклопедія Українознавства. Гол. редактор Володимир Кубійо- вич. – Т. 6. – Львів, 2000. – С. 2161-2181. 33. Там само. 34. Тканини мистецькі. Енциклопедія Українознавства. Гол. редактор Володи- мир Кубійович. – Т. 9. – Львів, 2000. – С. 3220-3221. 35. Українське Полісся. Українська радянська енциклопедія. – Т. 11. – К.: Го- ловполіграфвидав, 1963. – С. 329. Дашко М.В. Социокультурный феномен ткачества Западного Полесья (ис- точниковая база исследовиния). Рассмотрены составляющие базы источников ис- следования социокультурного феномена ткачества Западного Полесья. Выделены ее историческая, географическая, этнографическая и искусствоведческая части, опре- делены их неразрывность и взаимосвязь, дающие основания для понимания целост- ности исследуемого явления. Ключевые слова: исследования ткачества, феномен ткачества, Западное По- лесье, целостность явления. Daschko M.V. The components of sources sociocultural studies of phenomenon of Western Polissia. Selects its historical, geographical, ethnographical and parts of art by their continuity and relationship that gives rise to understanding the integrity of the phenomenon. Keywords: research, weaving phenomenon, Western Polissia, integrity of phenomenon.

Соціокультурний феномен ткацтва Західного Полісся (джерельна база дослідження)

Репозитарії

Схожі ресурси