Підводна парадигма українського козацтва

Розглянуті історичні дані та припущення про бойове застосування підводних човнів українськими козаками кінця ХVI ст. Аналіз достовірності базується на врахуванні аспектів технічної можливості та історичної, стратегічної й тактичної доречності такого застосування....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Калініченко, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2016
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Наукові і технічні досягнення минулого
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131201
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Підводна парадигма українського козацтва / О.О. Калініченко // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 4. — С. 51-64. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-131201
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1312012018-03-16T03:02:43Z Підводна парадигма українського козацтва Калініченко, О.О. Наукові і технічні досягнення минулого Розглянуті історичні дані та припущення про бойове застосування підводних човнів українськими козаками кінця ХVI ст. Аналіз достовірності базується на врахуванні аспектів технічної можливості та історичної, стратегічної й тактичної доречності такого застосування. Рассмотрены исторические данные и предположения о боевом применении подводных лодок украинскими казаками конца ХVI в. Анализ достоверности базируется на учете аспектов технической возможности и исторической, стратегической и тактической уместности такого применения. Considered historical data and assumptions about the combat use of submarines Ukrainian Cossacks in the late sixteenth century. reliability analysis is based on the incorporation of technical features and the historical, strategic and tactical relevance of this application. 2016 Article Підводна парадигма українського козацтва / О.О. Калініченко // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 4. — С. 51-64. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131201 623.827 (09) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові і технічні досягнення минулого Наукові і технічні досягнення минулого
spellingShingle	Наукові і технічні досягнення минулого Наукові і технічні досягнення минулого Калініченко, О.О. Підводна парадигма українського козацтва Питання історії науки і техніки
description	Розглянуті історичні дані та припущення про бойове застосування підводних човнів українськими козаками кінця ХVI ст. Аналіз достовірності базується на врахуванні аспектів технічної можливості та історичної, стратегічної й тактичної доречності такого застосування.
format	Article
author	Калініченко, О.О.
author_facet	Калініченко, О.О.
author_sort	Калініченко, О.О.
title	Підводна парадигма українського козацтва
title_short	Підводна парадигма українського козацтва
title_full	Підводна парадигма українського козацтва
title_fullStr	Підводна парадигма українського козацтва
title_full_unstemmed	Підводна парадигма українського козацтва
title_sort	підводна парадигма українського козацтва
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2016
topic_facet	Наукові і технічні досягнення минулого
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131201
citation_txt	Підводна парадигма українського козацтва / О.О. Калініченко // Питання історії науки і техніки. — 2016. — № 4. — С. 51-64. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT kalíníčenkooo pídvodnaparadigmaukraínsʹkogokozactva
first_indexed	2025-07-09T14:59:49Z
last_indexed	2025-07-09T14:59:49Z
_version_	1837181899300143104
fulltext	НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 51 ЛІТЕРАТУРА 1. Прядкін К. К. Академічна наука Харківщини. До 90-річчя Національної Академії на- ук України / К. К. Прядкін. – Х., 2008. – 30 с. 2. Научно-исследователький и проектно-конструкторский институт «Молния» на рубе- же тысячелетий / под. общ. ред. В. И. Кравченко. – Х. : Изд-во «НТТМ», 2014. – 389 с. 3. Товажнянський Л. Л. Університетська наука – вагомий чинник інноваційного розвит- ку держави // Віче (http://www.viche.info/ journal/3658/). – 2013. – № 9. 4. Харьковский политехнический: ученые и педагоги. – Х. : Вид-во «Прапор», 1999. – 352 с. 5. Харьковский политехнический: на рубеже тысячелетий.– Х.: Вид-во «Прапор», 2000.– 385 с. 6. Бєсов Л. М. Академик С. Я. Брауде в воспоминаниях современников» / Л.М. Бесов, И.С. Брауде, А.Т. Пугачев // Вісник НТУ «ХПІ». Зб. наукових праць НТУ «ХПІ» серії «Історія науки і техніки». – 2008. – №8. – С.182-186. УДК 623.827 (09) ПІДВОДНА ПАРАДИГМА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА Калініченко О.О., капітан першого рангу (Інститут військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія») Розглянуті історичні дані та припущення про бойове застосування підводних човнів українськими козаками кінця ХVI ст. Аналіз достовірності базується на вра- хуванні аспектів технічної можливості та історичної, стратегічної й тактичної доречності такого застосування. Ключові слова: підводний човен, українське козацтво, бойові дії. Наукова розробка історії заро- дження, становлення та розвитку під- водної військової справи велась на ко- ристь націй, які реально мали свої держави. Свій відлік існує у німець- ких підводників, який базується на да- вньогерманському епосі «Salman und Morolf» (1190 р.), де епічний Моролф скористався підводним човном, щоб уникнути переслідування царя Фора. На іншому боці Євразійського ко- нтиненту, зокрема у Японії, відлік під- водного флоту ведуть з «драконьїх чов- нів» фуна кайнін (фума кайнін), які ма- ли герметичну верхню палубу і, при не- обхідності, могли занурюватися під во- ду. Війну з «субмаринами» пов’язують з ім’ям Хатторі Хандзо [1, 273]. На відміну від німецького роман- тичного націоналізму та далекосхід- ного «сьогунізму», практичні амери- канці «батьком свого підводного фло- ту» вважають шкільного вчителя Да- вида Бюшнеля, який у 1775 р. побуду- вав підводний човен «Черепаха (Tur- tle)» для військових цілей (розміри 7,5 х 6 х 3 фути). 7 вересня 1776 р. на Іст Рівер (Нью Йорк) під орудою сержан- та-добровольця Ізра Лі відбулась хоч і невдала, але перша спроба бойового застосування човна проти флагмана блокуючої ескадри 64-х гарматного ко- рабля флоту її величності HMS “Eagle”. Український фактор на протязі досить тривалого часу до проголо- шення незалежності України або за- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 52 мовчувався, або фальсифікувався. То- му актуальність питання історії украї- нського підводного мореплавства є на часі, особливо у зв’язку з втратою єдиного підводного човна проекту 641 «Запоріжжя». Обєкт нашого дослідження ми об- межимо переліком теоретичних праць та практичними втіленнями середньові- чного підводного мореплавства. Предметом же дослідження обе- ремо практичний внесок українського козацтва в царині світового підводно- го плавання. При досліджені використовува- лися історично-хронологічний метод, генетичний метод, порівняльний ме- тод, метод історичної детермінації, логічний метод вкупі з методом при- пущень, метод pro і contra. Науковим результатом дослі- дження є доказ не тільки можливості, а й доречності використання засобів нападу з-під води українськими коза- ками у 1594-1595 роках. Іншим ре- зультатом є аналіз достовірності істо- ричних фактів, що містяться в істори- чному джерелі, яким є праця капітана фрегату Монжері. Особистим внеском автора є вер- сія перобладнання двох козацьких ча- йок в транспортно-десантний підвод- ний човен. Враховуючи те, що чільники українського козацтва були людьми освідченими і, крім національної осві- ти в колегіумах, отримували її й за ко- рдоном у провідних воєнних школах Європи, ми з повним правом можемо згадати деяких відомих широкому за- галу дослідників підводної справи, на- ступних авторів та їх праці, що були доступні провідникам українського козацтва кінця ХVI та першої полови- ни XVII ст., а саме винаходи [2-4]: - італійського інженера Роберта Вальтуріо (1413-1484 рр.), який у 1472 р. в своїй книзі «Про військове мистец- тво» опублікував креслення підводного човна циліндричної форми з загостре- ними кінцівками, де як рушії мали ви- користовуватися чотирьохлопасні гре- бні колеса з м’язевим приводом; - Леонардо да Вінчі, який біля 1500 р. розробив проект підводного човна, креслення якого згодом були знищені. Італієць пояснив це тим, що «люди настільки злобливі, що готові вбивати один одного навіть на дні морському»; - англійського філософа Роджена Бекона, який в 1538 р. у своїй книзі «Послання про таємні дії мистецтва і природи й безпорадності магії», зазна- чав, що в м. Толедо «винайшли маши- ну у формі маленького судна, за допо- могою якого люди можуть пропливати під водою доволі великі простори»; - англійця Вільяма Бурна (Брун), який у 1578 р. в своїй праці «Винахо- ди та пристрої, абсолютно необхідні для всіх генералів і капітанів або ко- мандирів, людей на морі, так і на зем- лі» дав опис дерев’яного підводного човна, який занурювався під воду шляхом зміни свого об’єму; - французьких ченців Жоржа Фу- рньє (Georges Fournier, 1595 – 1652) та Марена Мерсьєнні (Marin Mersenne, 1588-1648), які у 1634 р. написали книгу «Теологічні, фізичні, сумлінні та математичні проблеми підводного плавання», де виклали та обгрунтува- ли ідею створення металевого підвод- ного судна; - італійського аббата Джованні- Альфонсо Бореллі (Giovanni – Alfonso Borelli, 29.01.1608 – 31.12.1679), який у своєму посмертному творі «De Motu Animalium, Рим, 1680» описав підвод- ний човен, що занурювався за допо- могою простого пристрою з кількох міхів, які розташовувалися між корпу- сом та поворотною балкою; НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 53 - французького фізика Дені Папе- на (1647-1712), який описав у своєму творі «Збірка різноманітних роздумів, які стосуються деяких машин», що ви- йшла в Кесселі у 1695 р., підводний апарат з заліза розмірами 1,68 х 0,76 х 1,76 метра власної побудови 1691 р.; - англійського журналу «Дженте- льменс мегезін», де у 1747 р. було опи- сано підводний човен тесляра Саймон- са з Тотнеса (графство Девоншир), до- сліди з якою проводилися на Темзі. У ХІХ ст. за кордоном вийшла низка теоретичних праць, де в науко- вій та художній формі обгрунтовува- лась можливість мореплавства під во- дою з посиланнями на факти з цього приводу. Одною з них була праця французького капітану фрегату Мон- жері, що вперше побачила світ у 1820 р. в журналі «Annales Maritimes» у Парижі (переклад на російську мову помістив журнал «Слов’янин» в 1827 році у Санкт-Петербурзі [5]. Часовий проміжок між згадкою про підводні човни українських козаків та публіка- цією про це явище склав 225 років. Інший дослідник, офіційний іс- торіограф російського ВМФ полков- ник В.М.Берх (1781 – 1834), який в чині мічмана прийняв участь у навко- лосвітній експедиції на шлюпі «Нева», у грудні 1825 року публікує свою стат- тю «Про винахід підводних човнів у Росії в 1719 р.» в часописі «Московсь- кий телеграф» [6]. Часовий проміжок між винаходом Є.Ніконова та публіка- цією В.М.Берха складав 106 років. Примірники вищенаведених ви- дань Російської імперії, попри дві сві- тові війни та революції, збереглись у фондах одеської національної науко- вої бібліотеки до нашого часу. Отже вони були доступні і Володимиру Па- насовичу Кремінському. Всесвітньо відомий художній твір на цю ж тему «Двадцять тисяч льє під морями» за авторством Жюля Габріеля Верна (Jules Gabriel Verne, 8.02.1828 – 24.03.1905) окремою кни- жкою видано у Парижі у 1870 р., а вперше було опубліковано на протязі 1869-70 рр. у французькому журналі «Magasin d’education et de recreation» [7], що теж було доступно для нашого винахідника-одесита. Зауважимо, що часовий проміжок між працею фран- цуза та першою відомою датою В.П.Кремінського складав 13 років. Можна з упевненістю ствержува- ти про доступність теоретичних розві- док по підводному мореплавству оде- ситам того часу, які цікавилися подіб- ною тематикою. Тому доцільно прове- сти аналіз цих джерел на предмет ві- рогідності викладених у них фактів. Перші два джерела взаємо- пов’язані з феноменом українського козацтва. І якщо капітан Монжері про це говорить прямо, то у випадку з В.М.Берхом треба додатково досліди- ти питання, яким чином доля поєднала простого селянина Єфима Ніконова з підмосковного села Покровське- Рубцове та російського цара Петра І з приводу «потайонного судна» незаба- ром після батуринської різні та пер- шого знищення Запорозької Січі? Третє джерело, хоч і літературне, але у розділі 19 приводиться цілком технічний опис підводного човна з фантастичними, на той час, парамет- рами. Знову ж таки, третє джерело (Жюль Верн) пов’язується з першим (Монжері) однією національною на- лежністью обох авторів. Таким чином, зв’язуючою ланкою, між не- пов’язаними творами В.М.Берха та Ж.Верна, стає праця французького ка- пітана фрегату Монжері, яку ми спро- буємо ґрунтовно дослідити крізь часо- ву прірву між кінцем ХVI та першою чвертю ХVIІІ ст.ст. Французький морський історик НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 54 та військово-морський фахівець капі- тан фрегату Монжері писав: «Многие писатели XIII-го столеттия, основыва- ясь на некоторых сомнительных сви- детельствах, утверждают, что Алек- сандр Македонский плавал на каком- то подводном судне. По крайней мере, нет сомнения, что такого рода суда были употребляемы в Европе в XIII веке. В конце XVI и последующих столеттиях, украинцы часто избегали от преследования турецких галер, с помощью больших подводных лодок» [5]. Редакція журнала «Слов'янин» спотворила думку автора, помістивши таку примітку: «Сочинитель сего рас- суждения разумеет здесь донских и запорожских казаков». Монжері в своїх розвідках вико- ристовував балканські, турецькі дже- рела та розповідь Р.Фурньє, особу якого ми спробуємо проаналізувати. Згідно майоратного права, що панувало на той час у Франції, усі діти небіжчика, окрім старшого сина, практично не мали майнових прав, які дозволили б залишитися на землі з ма- єтком. Для їхньої соціалізації існувало три шляхи: королівська служба (вій- ськова чи цивільна), торгівля та релі- гійна справа (в монастирях або орде- нах). До наукової революції ХVІІ ст. уся науково-освітянська робота про- водилася під егідою релігійних органі- зацій і призвіще Фурньє (Fournier) бу- ло доволі відоме. Так, наприклад один з пап, Бенекдикт ХІІ (20.12.1334 – 25.04.1342), звався в миру Жаком Фу- рньє. Батьком Жоржа Фурньє (Georges Fournier, 1595 – 1652), ієзуіта-капелана королівського французького флоту, ві- домого математика, географа та гідро- графа, був Клод Фурньє з Бургундії – професор права Канського університе- ту. Тому й ієзуіт-папський агент в Кон- стантинополі у кінці ХVІ ст. Р.Фурньє був не випадковою людиною. Агент, як і сучасний слідчий, вміє збирати інформацію й опитав ба- гатьох очевидців козацьких нападів з- під води, поки ці факти не лягли ряд- ками в одному з відомих історії доне- сень до папи римського. Р.Фурньє пи- сав: «Здесь мне рассказывали совер- шенно необыкновенные истории о на- падении северных славян на турецкие города и крепости, – они являлись не- ожиданно, поднимались прямо со дна моря и повергали в ужас всех берего- вых жителей и воинов. Мне и раньше рассказывали, будто славянские вои- ны переплывают море под водой, но я почитал рассказы выдумкой. А теперь я лично говорил с теми людьми, кото- рые были свидетелями подводных на- бегов славян на турецкие берега». Цей текст ввів в обіг М.І. Адамо- вич [8]. Після нього цей текст цитува- ли багато істориків підводного флоту, у тому числі Г.М. Трусов [9]. І.А. Би- ховський [10, С. 4], Г.Ю. Ілларіонов [11, С. 10], а також в перекладеному на українську мову і скороченому ви- гляді О.С. Олійників [12, С. 137]. З приводу бойового використан- ня підводних човнів запорозькими ко- заками Монжері зазначав: «Запорозькі козаки користувалися гребними суд- нами, спроможними спускатися під воду, долати у зануреному стані вели- кі дистанції, а відтак повертатися зво- ротнім курсом під вітрилами» [12, 137-138]. Разом з тим він припускав, що «… запорізькі човни були обшиті шкірою й мали герметичну палубу (чардак). Над палубою височіла шах- та, всередині якої знаходився козак, що спостерігав за видноколом і керу- вав човном». Також морський офіцер зазначає, що саме «через цю шахту до човна поступало повітря, необхідне гребцям-воякам. Це дивне судно ру- халося за допомогою весел, які були вмонтовані у отвори, що були зробле- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 55 ні в бортах. Перепоною для проник- нення води всередину човна по веслах були шкіряні манжети з щільною при- пасовкою. Для занурення такого бойо- вого човна у воду використовувався баласт у вигляді морського каміння або ж піску» [12, 138]. Зазначимо, що зро- бивши «шахту» перемінного об’єму, можна регулювати плавучість човна. У 1825 р. Монжері оприлюднив свій власний проект підводного чов- на, чим підтвердив свою професій- ність в царині спроб опанування під- водним мореплавством, що значно підвищує цінність його роздумів сто- совно бойового використання україн- ськими козаками колективних засобів нападу з-під води. Вперше в історичних документах згадка про дії флоту українського ко- зацтва наводиться в листі великого князя литовського Олександра (Оль- герда) до кримського хана Менглі- Гірея: «…Також писал еси намъ въ ярлику своемъ, ижбы наши люди кіяне й черкасцы, пришедши Дніпром под Тягинею корабль твой разбили… Ино намъ то несвідомо будеть ли ся стало ино то ся стало без нашоє воли. Про то послали єсмо до наших врад- никовъ украиныхъ, абы того обыскали межи козакы, а чего доискавши ся, да- ли в руки слуге твоєму Мусаце…». Про цей факт у своїх доробках згадує відомий одеський краєзнавець О.С.Олійників [12, С. 15], І.М.Паньонко [15, С. 18], посилаю- чись на М.С.Грушевського [14, С. 79]. Слід зазначити, що козацькі «чайки» з’явилися не випадково. Традиція місцевого кораблебудуван- ня опиралася на «лодії» княжих часів та «камори» часів античних. Вражен- ня про козацькі «чайки» залишили для історії очевидці, зокрема: Ф. де Гарле барон Сезі, Томас Ро, Е.Д. д’Асколі [16], Г. Л. де Боплан [17], віце-адмірал К.І. Крюйс. Згодом українське козацтво ви- ходить на міжнародну арену. Так, на- приклад, ще у 1580 р. через польську нунціатуру козацькі ватажки подавали папській курії плани грандіозних во- єнних операцій проти Османської ім- перії [14, С. 198; 18]. Бендерський по- хід 1583 р. став наочним доказом мо- жливостей козацтва. Саме в цьому ро- ці відбулись таємні переговори між секретарем папського посольства Ка- ролем Гамберіні та козацькою стар- шиною на чолі з Яном Оришковським про участь українського козацтва у боротьбі європейських держав проти турецької агресії. Було укладено ме- морандум, в якому давалася характе- ристика козацтву і його потенційним можливостям. У ньому вказувалося, що козацьке військо здатне здійснити навіть морський похід на Константи- нополь і, отже, загрожувати турецькій столиці, або, принаймі, допомогти по- встанню болгар проти турків. Французьський посол в Конста- нтинополі Ф. де Гарле барон Сезі до- повідав своєму уряду: «Коли розділи- ти між козаками якихось п’ятдесят ти- сяч єкю щорічно, то можна примусити турків зосередити головну силу на Чорному морі для сторожі входу до каналу (Босфору – О.К.)». В 1593 р. турки розпочали широ- комасштабні військові дії з метою за- воювання нових територій – аж до Ві- дня включно. Тому Габсбурги і Вати- кан, за участю Венеції та Іспанії, ство- рили Священу Лігу і намагались залу- чити до неї якомога більше християн- ських країн. Однак основний тягар війни все ж несли придунайські землі. Зусилля австрійської та ватиканської дипломатії втягнути до Ліги Річ По- сполиту і Московію не дали позитив- ного результату. За таких обставин дипломати союзників пішли на вста- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 56 новлення прямих контактів з україн- ськими козаками, що виявилося сві- домим порушенням традиційного міжнародного права, але екстремаль- ні обставини потребували нестандар- тних рішень. Взимку 1593-1594 року Станіслав Хлопицький від імені козацької стар- шини провів перемовини при австрій- ському дворі. Це було слушно, бо са- ме в цей час Османська імперія розпо- чала свою чергову війну проти наро- дів Європи. На черзі було зворотнє посольство від імператора Рудольфа ІІ Габсбурга (18.07.1552 – 20.01.1612) у Запорозьку Січ. Формально австрійсь- кий посол Еріх Лясота (1550 – 1616) мав завдання лише найняти козаків на службу під час війни, але реально факт прямого звернення імператора по допомогу до українського козацтва свідчив про визнання його самостій- ною і досить потужною військово- політичною силою в міжнародних від- носинах. Крім того, звернення до ко- заків в обхід польського уряду факти- чно означало визнання незалежності козацтва від державної влади Речі По- сполитої, адже навіть для простого на- бору найманців потрібен був дозвіл уряду. Австрія пішла на цей неордина- рний крок тому, що для неї було жит- тєво важливим знайти нового союзни- ка, розширити театр воєнних дій проти турків та відволікти сили супротивника від балканських земель. Перемовини закінчилися успішно, і козакам було передано прапор імператора і гроші. Проблемою залучення козацтва до антитурецької війни займався і спеціальний посланець папи Климента VІІІ (24.02.1536 – 3.03.1605) Олек- сандр Комулович (Комулео), однак його місія закінчилася порівняно не- вдало, оскільки він зробив ставку на офіційного керівника козацтва, при- значеного польським урядом, який не мав ніякого авторитету в козацькому середовищі [14, С. 335; 18]. Дипломатія запорожців суттєво вплинула на якість військових похо- дів та їх сенс. Дослідники відзнача- ють: «Эти походы носили более ос- мысленный и целенаправленный, чем обычно характер, поскольку были со- ставной частью антитурецкой войны народов Юго-Восточной Европы, объ- единенных в Священную лигу. Впер- вые в своей истории казачество дейст- вовало на международной арене как самостоятельный военно- политический субъект. Дипломатиче- ские контакты с казаками поддержи- вали австрийский двор, римская ку- рия, московский царь, семиградский князь, мультянский воевода и валаш- ский господарь» [18, С. 12]. Наступне ХVIІ ст. у міжнародних стосунках українського козацтва по- значилось зміною пріоритетів на ко- ристь династичних держав Європи, зокрема Франції, яка вже претендува- ла на османську спадщину в арабсь- кому світі. З 1630 по 1647 рр. францу- зький офіцер Лавассер де Боплан (Guillaume Levasseur de Beauplan), знаходячись на службі у польського короля, чимало часу присвятив ви- вченню бойової тактики українських січовиків, зокрема її морської складо- вої. Вельми цікавим у його спогадах є незвичайна діжка з втулкою, якою комплектувалася кожна козацька чай- ка. Незабаром ми ще повернемося до цього питання. Крім безпосередньо французьких авторів до висвітлення підводного хи- сту українських козаків у XVII ст. до- лучились і арабські джерела, найбільш відомим з яких є щоденник мандрів- ника Євлемія Челебі (Евлія ібн Дервіш Мохаммед Зіллі, 1611 – 1682) [19]. Тому близькі в часі морські походи українських козаків на Азов по завіту НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 57 вже покійного гетьмана Івана Сулими і його облога (1637-1641) та похід під проводом Івана Сірка до Дюнкерка (1646) могли привести до витоку ко- зацької підводної таємниці. А вже так званий винахід Єфима Ніконова (1718 р.) стався після розгрому Запорозької Січі військами Петра Першого. Г.М. Трусов, а за ним і І.А. Би- ховський пишуть: «Известно, что в 1595 году во время одного из боевых походов к анатолийским берегам за- порожские казаки опрокинули вверх дном свои легкие суда «чайки», укры- лись под ними и скрытно подошли к вражескому побережью» [10, С. 3]. Биховський І.А. виказує сумніви щодо запорозьких підводних човнів спеціа- льної побудови: «Думается, что в дан- ном случае дело обстояло несколько проще. Вероятно, запорожские казаки, опрокидывая свои долбленки и по- гружая их в воду, дышали воздухом, остававшимся под днищем челнов. Применяя такой способ передвижения под водой, казаки могли скрытно под- красться к побережью противника и прорвать установленную им в устье Днепра блокаду, чтобы затем выйти на своих «чайках» на просторы Чер- ного моря» [10, 5] і наводить свої ма- люнки, які потім в різних ракурсах і інтерпретаціях повторюються і в пра- цях інших дослідників. Роль козацьких морських походів в період з 1575 по 1637 рр. на Чорно- му і Азовському морях дослідили іс- торики «Краснознаменного Черномо- рского флота», які писали: «Большую роль в борьбе за выход к Черному и Азовскому морям играли запорожские и донские казаки. С 1575 по 1637 гг. они совершили до двадцати походов по этим морям, неоднократно осажда- ли турецкую крепость Азов, овладева- ли Кафой (ныне Феодосия), Синопом, Трапезундом, подходили к стенам Константинополя. В июне 1637 г., по- сле восьминедельной осады, казаки взяли крепость Азов и удерживали ее в течение пяти лет» [20, С. 8-9]. У 2001 р. на честь 10-ї річниці незалежності України в Одесі під упорядкуванням Б.Д.Дмитрієва вийшла збірка статей «Україна – Морська держава» [21]. Серед інших мене зацікавила стаття відомого одеського краєзнавця, члена спілки письменників України О.С. Олійниківа під назвою «Підводні рейди козаків», де сказано: «Чотири сотні років тому (1595), за часів геть- манування Федора Полоуса, запорозь- кі козаки невеликими силами досить легко здобули турецьке портове місто Синоп. Як це було? Одного непоказ- ного світанку турецькі вартові з мурів фортеці Синопа спокійно поглядали на силу-силенну колод, які прибили до берега хвилі. З того вони не диву- валися, адже ніч була досить вітряна і, як на лихо, довга. Такої непогоди мо- ре завжди щось прибиває до берега. Не звернули уваги на ці колоди й спо- стерігачі на турецьких галерах, повз які розгнівані хвилі несли колоди й вивернуті з корінням величезні дере- ва. А стернові в ранковій туманній га- бі намагалися уникнути зіткнення з ними, бо це нічого доброго не віщува- ло. Як тільки розсіявся туман, колоди вдарилися в берег. Зверху розчинили- ся замасковані стулки й на берег ви- хопилися запорозькі козаки, які кину- лися до відчиненої брами міста, звідки квапилися до моря рибалки й торгов- ці. Доля міста була вирішена досить швидко. Над ним замайоріли козацькі прапори. Так уперше українські коза- ки використали в морському поході підводні дерев’яні човни» [21, С. 10]. У 2004 р. Олег Семенович напи- сав історичне дослідження «Сторінки історії українського військово- морського флоту», де, посилаючись на НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 58 вагому бібліографію з 77 джерел, ще раз торкнувся питання бойового за- стосування запорозькими козаками підводних човнів і взяття за їх допо- могою турецької фортеці Синоп у 1595 р., «чим здивували і турецького султана, і цілу Європу» [12, С. 137]. Крім О.С.Олійникова до розвідок з питань підводної справи українсько- го козацтва долучилися й інші дослід- ники, наприклад: - Богдан Сацюк стверджує: «Що- до конструкції, козацькі підводні чов- ни були дуже прості. Таємниче судно за формою нагадувало звичайний тка- цький човник. У ньому вміщувалося два козаки – весляр і керманич. Це бу- ли відчайдухи. Весляр гріб куценькими веслами. Для того, щоб триматися під водою, брали баласт – пісок, а потім використовували й каміння. Дихали через спеціальну трубу – отвір, верхній кінець якої стирчав над водою. Це було і вікно в життя, засіб для орієнтування. Щоб човен не перевертався, з боків прикріплювали куценькі «крила»»; - Август Вірлич доповнює: «У де- яких авторів зустрічаються повідом- лення про те, що підводні човни запо- рожців були обладнані пристроями, що нагадують сучасні кінгстони. В них за- вантажувався баласт (пісок), що сприя- ло занурюванню у воду. А перед самим ворожим берегом кінгстони відкрива- лися, пісок висипався у воду, «субма- рина» спливала, що, цілком вірогідно, спричиняло шоковий стан у турків. У турецьких літописах, до речі, зафіксо- вано: запорожці виходили з моря!»; - Іван Вільха практично повто- рює Олега Олійниківа: «На таких суд- нах 1595 року запорожці непомітно підійшли до турецької фортеці Синоп. Вартові на бійницях скільки не вдивля- лися у море, нічого підозрілого не ба- чили. Чайки ширяли над рибальськими фелюгами, вітер гнав до берега хвилю та ще якісь колоди. Правда, вони були не зовсім звичайні: стояли сторчма, немов поплавці. Та хіба мало незви- чайних речей викидало море на берег! І вартові напівсонно обходили свої по- сти. Та раптом колоди почали вироста- ти з води, і до берега швидко наближа- лися човни – не човни, скрині – не скрині… Відкривали стулки в колодах – і з них виходили запорозькі козаки. Коли турки отямилися, було вже пізно. Сміливі відчайдухи захопили місто»; - Мирослав Мамчак та Володи- мир Сергійчук в своїх хронологіях морських походів українських козаків згадують напад з-під води при штурмі Синопу у 1595 році. Не оминула ця тема й українсь- кого романіста Віктора Савченко, кот- рий написав історичний роман «Золо- то і кров Синопа», де художньо від- творив синопські події 1595 року, зга- давши й козацькі підводні човни. Таким чином, ми визначили, що cеред дослідників утворилося три гру- пи, одна з яких під проводом д.т.н. Юрія Крючкова взагалі заперечує мо- жливість побудови українськими коза- ками підводних човнів, інша – умовно кажучи група Биховського – ствер- джує, що використовувались перевер- нуті «чайки» при контакті козаків з во- дою, й, нарешті, третя – умовно група Монжері, яка визнавала за українськи- ми козаками можливість побудови під- водного човна, але уявляла його весе- льним, спеціальної побудови зі стулка- ми внизу (в районі киля) для твердого баласту, та зверху – для виходу козаків. Тобто дослідники козацького підводного феномену створили пара- дигму, яка потребує рішення. Відповідь на поставлене питання буде більш повною, якщо ми роз- глянемо її не тільки в аспекті можли- вості, але й в аспекті доречності. Перший аспект – можливості, – НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 59 пропоную розв’язати, уважно перечи- тавши спостереження Гийома де Боп- лана [17] відносно будівництва «ча- йок», комплектації екіпажів, плануван- ня морської операції: мети, задуму, підготовки, прориву морської (річко- вої) блокади, морського переходу, на- паду, відриву, повернення на Січ з по- вторним проривом блокади, та пов’язати його з козацьким військовим поділом (кіш, полк, сотня та аж до окремого посв’яченого козака з 1-2 джурами). Щоб сотня посвячених козаків зі своїми джурами (всього до 300 чоловік) розмістилась на «чайках» треба було мати щонайме- нше 4 судна (на кожне до 75 чоловік – 25 козаків та 50 джур). Козацтво було універсальною військовою силою, яка одночасно була і кавалеристом, і вправним піхотинцем, і досвідченим моряком. Тому і стратифі- кація козацьких залог мала також бути універсальною, щоб не змінювати систему керування в залежності від виду бою. 4 судна на сотню, 20 суден на полк, 120 суден на кіш. Приблизно саме та- ка кількість спостерігається в чисельних джерелах про флот запорозьких козаків у кінці XVI ст. [14, С. 261], [22, С. 299], [23, С. 116]. Тому, якщо завчасно буду- вати козацькі «чайки» з розрахунку, щоб в належ- ний час одна з іншою могли «сціпитися», як своїми планширами, так і перебор- ками (згадайте Боплана), то під рукою сотника стане 2 транспортних підвод- них човна (або інший варіант: один транспортний підводний човен та дві чайки – «буксировщика», на яких дій- сно можна здійснити морський пере- хід, а після бойового застосування «роздвоїти його» на дві «чайки» і ле- тіти додому під вітрилами). Припустимо, що: 1. Спеціальної побудови під- водних човнів у запорожців не могло існувати, тому що треба було до вихо- ду у гирло Дніпра форсувати більше десятка порогів, які не під силу підво- дному човну через велике заглиблення і порівняно обмежену маневренність. 2. Після бойового застосування і зіткнення з ворогом підводний човен НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 60 втрачає основну свою перевагу – не- помітність, і на перше місце постає швидкість та маневреність, щоб віді- рватися від ворога. 3. При переході в підводному по- ложенні з застосуванням мускульної сили постає питання достатнього за- пасу повітря і вентиляції. 4. І останнє: переобладнання «чайки» мусить бути відносно легким, швидким і не потребувати спеціально- го устаткування. Отже, версія полягає в тому, що, успішно подолавши пороги, частина козацьких чайок в очеретах швидко переобладнується для плавання під водою. Для цього поряд борт до борта ставляться дві чайки і нахиляються одна до одної на 90 градусів так, що один з бортів стає днищем. В такому положенні «чайки» скріплюються, і верхній бортовий стик конопатиться. При цьому в’язанки очерету розташо- вуються у верхній частині, а весь тве- рдий баласт переміщується вниз по- бортно. Ми отримали щось на кшталт катамарану з корпусів двох «чайок» з законопаченим верхом. В такому ви- гляді носові і кормові стерна суден перетворюються на горизонтальні рулі глибини. Всередині між корпусами «чайок» утворюється «водяний ту- нель», в якому вертикально поставле- но послідовно пара здвоєних коліс від чумацьких возів з гребками між ними. Такі гребні колеса приводяться в рух м’язовою силою значно меншого за кількістю числа гребців, які розташо- вані по обидва борти. Ці рушії універ- сальні у використанні як на «чистій воді», так і на мілині або в очеретах. Зміна курсу відбувається за рахунок або зміни напрямку водяного струме- ню, або звичайного вертикального стерна. Спостереження і вентиляція проводяться через діжки, які розміще- ні вертикально в конструкції і облад- нані кришками. Ці ж бопланівські ді- жки (пара на підводний човен), добре припасовані одна до одної як поршень та циліндр у двигуні внутрішнього зго- ряння, могли використовуватися для зміни об’єму підводного човна, тобто для занурення при зменшені об’єму та всплиті при його збільшенні. Такий підводний човен буде мати розміри: довжина дорівнюється дов- жині «чайок», висота корпусу без ді- жок спостереження і вентиляції дорів- нюється ширині однієї «чайки» у зви- чайному положенні, а ширина підвод- ного човна буде приблизно дорівню- вати двом висотам однієї «чайки» у звичайному положенні плюс зазор «водяного тунелю». На мою думку, такі підводні чов- ни у складі козацької флотилії могли б швидко на буксирі доставлятися в ра- йон бойового застосування, а потім виконувати функцію передового мор- ського загону флотилії, яка забезпечує десантування основних сил на зайня- тий зненацька плацдарм. Вхід і вихід з такого підводного човна можливий через вертикальні діжки спостережен- ня і вентиляції, про які доречі згадував Г.Л. де Боплан, помилившись віднос- но їх бойового призначення. Приведення в нормальне поло- ження «чайок» виконується або в мо- мент нападу (розкривається як горіхо- ва шкарлупка), або силами варти, яка залишається біля них. Тоді згаданий деякими дослідниками «чардак» буде означати верхню палубу підводного човна, де є повітря і містяться козаки, а нижня частина буде мати три продо- льні відсіки, з яких бортові зайняті твердим баластом, а центральний є «водяним тунелем». «Водяні гребні ко- леса» у ворожих портах можна легко перетворити на засоби доставки важ- ких вантажів, наприклад трофейних га- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 61 рмат, які цінувалися запорозькими ко- заками. Ті ж «водяні колеса» з успіхом могли використовуватися у випадку пересування «чайок» по піщаним дю- нам в обхід сторожової залоги турків при повернені на Січ. Доречі подібні здвоєні колеса були апробовані на Мі- сяці радянським «Луноходом». Аспект доречності застосування «чайок» під водою на прикладі кампа- нії 1594-1595 рр. зводиться до наступ- них припущень: - по-перше, в квітні одне з коза- цьких угруповувань складом 2,0 тис. за свідченням Александра Комулео знаходилось «біля Великого моря (Чорного), очікуючи нагоди вийти в гирло Дунаю» [23, С. 78]; - по-друге, маючи на той час на Січі 100-120 «чайок», гетьман Б.Микошинський 31 травня 1594 р. використовує всього 50 «чайок» – 1,3 тис. козаків за свідченнями Е.Лясоти [23, С. 80; 24] для нападу на очаків- ську переправу проти 80 тис. татарів (20 тис. воїнів), тобто 25 козаків на одну «чайку»; - по-третє, Еріх Лясота з прибут- тям на Січ, після повернення морсь- кої залоги гетьмана, знайшов там 4 тис. козаків, для яких С.Наливайко невдовзі і прислав відповідну кіль- кість коней (козацький табун був втрачений взимку), щоб дати змогу запорожцям взяти участь у молдавсь- кому поході;- по-четверте, в Молдавії військо сягало 12 тис., з яких 2 тис. – реєстровці Я.Оришковського, 4 тис. – повстанці С.Наливайка та 6 тис. – запорожці Г.Лободи. Виникає питання – звідки Г.Лобода отримав поповнен- ня у 2 тис. козаків? Якщо врахувати ергономічні розрахунки В.Кравцевича [25, С. 33- 34] з поправкою на те, що на кожне весло був один гребець, два стерно- вих на штевнях та отаман «чайки», то мінімально необхідна кількість ста- новитиме 25 чоловік (як варіант – ко- заки без джур). Стандартна кількість – 50 чоловік (25 козаків, 25 джур). Максимальна кількість – 75 чоловік (25 козаків, 50 джур). В такому випа- дку на нашу думку відбувалося на- ступне: 1. У зв’язку з відсутністю коней запорожці спланували воєнну кампа- нію в Молдавії на початковому етапі як морську. Б.Микошинський пішов на з’єднання з іншою козацькою за- логою з мінімальним екіпажем «ча- йок», щоб узяти її на борт і разом ви- рушити на Дунай. Але на заваді став турецький флот та татарське військо на очаківській переправі. Тоді зрозу- міло, чому його «чайки» були укомп- лектовані тільки на третину від по- вної місткості. 2. Б.Микошинський на 50 «чай- ках» лише завдав відволікаючого удару по очаківській переправі, яку охороняв турецький флот у складі 8 галер, 15 каравел та 150 сандалів [23, С. 81] і з третиною штатного складу екіпажу на кожній «чайці» повернув- ся назад (1,3 тис. козаків). В цей час Ф.Полоус переобладнав в очеретах 50 «чайок» на 25 підводних човнів і з 625 козаками форсував прохід. Аль- тернативного шляху прориву в море за допомогою переволоки на Кінбур- ській косі не було внаслідок великої концентрації кримсько-татарських військ на цьому відтинку, а також малої чисельності екіпажу «чайки» (25 козаків на підводний човен). В морі ж поза видимістю ворога коза- цькі субмарини піднялись на поверх- НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 62 ню, роздвоївши кожну на дві «чай- ки». Одна другу з кожної пари взяла на буксир і, узявши з берега двохти- сячну козацьку залогу, зробили мор- ський кидок на Дунай, де основна ча- стина козацької залоги на чолі з Ф.Полоусом приєдналася до Г.Лободи, а решта перегнали «чайки» назад до Січі. Наступного, 1595 року Федір Полоус після сходу криги зро- бив завчасний удар по турецькій базі флоту – Синопу. На цей раз після ви- ходу з Дніпро-Бугського лиману одна частина субмарин залишилася під во- дою, а інша піднялась на поверхню і взяла їх на буксир. Поза видимістю вартових фортеці надводні «чайки» відчепили своїх підводних побрати- мів і останні стали першою хвилею козацького десанту. Після сигналу з берегу і решта козацьких суден долу- чилася до штурму Синопу. Знищив- ши запаси, провіант та транспортні судна турків, козаки подалися до бе- регів Добруджі. Підсумовуючи вищевикладене, можна припустити, що військові на- вички бойового застосування підво- дних засобів нападу з-під води укра- їнськими козаками не обмежились лише разовою акцією 1595 р., а збе- рігались протягом всього їхнього іс- нування. Відомі приклади, що при взятті Азова (1637 р.) козаки зроби- ли міну (підкоп) до фортечної стіни безпосередньо з дна річки Дон, ви- користовуючи підводну майстер- ність з застосуванням своїх «чайок», а 1643 р. 40 козаків на підводному човні вдало атакували турецький ко- рабель. Тобто теза французького ка- пітана фрегату Монжері про викори- стання українськими козаками засо- бів нападу з-під води з кінця ХVІ та на протязі наступних століть має під собою доволі міцне підгрунття. На козацький виклик за інформацією старшого наукового співробітника Британського центру вивчення іслам- ської культури Саліма Фйдуза, в пе- ріод найвищого розквіту Османської імперії (1718 – 1730) зодчим судове- рфі Ібрагімом-ага було збудовано підводний човен «Тахтельбахир» [26]. Ймовірні вербальні джерела, що були доступні Володимиру Панасови- чу Кремінському, поруч з його прак- тичним досвідом служби в Чорномор- ській мінній роті [27] та в оточені ін- ших одеських винахідників і констру- кторів підводних човнів, стали тими наріжними каменями, на яких був збудований фундамент його відкриття та сформована авторська концепція підводного мореплавства [28, 29-35]. ЛІТЕРАТУРА 1. Долин А.А., Попов Г.В. Кэмпо – традиции воинских искусств. – М.: Анс-Принт, 1991. 2. Власов В.П. Подводные лодки. История развития. Сб. статей – Екатери- нбург, 2003. 3. Richard Compton-Hall. Submarine boats: the beginnings of underwater war- fare. - New York : Arco Pub., 1984. 4. John Swinfield. Sea Devils: Pioneer Submariners. – 2014. // Ресурс досту- пу: https://books.google.com.ua/books?isbn=0750954795 5. Монжері. О подводном мореплавании и войне. // Annales Maritimes, France, 1820.; Слов'янин, № ХХХVІІІ, Отделение первое (военное). – СПб, 1827. НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 63 6. Берх В.М. Об изобретении подводных судов в России в 1719 г. // Мос- ковский телеграф, № XXIII, ч.VI , декабрь 1825 г.– С.223—226. 7. Верн Жюль. Двадцять тисяч льє під морями (Vingt mille lieues sous les mers). // Magasin d’education et de recreation/ – Paris, 1869-1870. 8. Адамович М.І. Подводные лодки, их устройство и история. – СПб., 1905. 9. Трусов Г.М. Подводные лодки в русском и советском флоте. 2-е издание исправленное и дополненное. – Ленинград, 1963. - 440 с. 10. Быховский И. А. Рассказы о русских кораблестроителях. – Л., 1966. - 266 с. 11. Илларионов Г.Ю. Подводные лодки Российского императорского флота. – Владивосток, 2003. – 580 с. 12. Олійників О.С. Сторінки історії українського військово-морського фло- ту. – Одеса, 2004. – 198 с. 13. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIIІ ст. Вид. 3-тє, перероблене та розширене. – К., 2006. – 584 с. 14. Грушевський М.С. Історія України-Руси т.7. Козацькі часи – до року 1625. – К., 1995. – 628 с. 15. Паньонко І.М. Система органів управління Запорізької Січі. – Львів, 2006. – 144 с. 16. Д’Асколі Е. Дортеллі. Опис Чорного моря й Татарії // Дашкевич М. Чте- ния в историческом обществе Нестора Летописца /рос.перекл. М.Піменова з ко- ментарем А.Бертьє-Делагарда. // Записки Императорского Одесского общества истории и древностей. Т.24. – 1902. 17. Боплан Гійом Лавассер. Опис України. // Україна – морська держава. Флот: історія, традиції, майбутнє. – Одеса, 2001. – С.23-27. 18. Лепявко С.А. Казацкие восстания 1591-1596 годов на Украине. - Днепропетровск, 1991. – 16 с. 19. Эвлия Чeлeби. Книга путешествия / Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII в.: Перевод и комментарии. — Вып. 1 Земли Молдавии и Украины. – М., 1961. – 340 с. 20. Краснознаменный Черноморский флот. – М., 1979. – 311 с. 21. Україна – морська держава. – Одеса, 2001. – 284 с. 22. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994. – 539 с. 23. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків т.2. – Л.,1990. – 560 с. 24. Лясота Е. Повний виклад ходу переговорів Еріха Лясоти з Запорожсь- ким козацтвом // Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1959. Т.1 – С.155- 157. – Док. № 39. 25. Кравцевич В.Я. Український державний флот. – К., 1992. – 176 с. 26. Александров В.Л. Роль Русского Технического общества и Российского НТО судостроителей им. Акад. А.Н.Крылова в развитии оте-чественного судо- строения // Морской вестник. – №-2(18). – С-Пб, 2006. –С.10-14. 27. Судостроение, машиностроение № 1645623. 10 февраля 2016 // Ресурс доступа: regnum.ru, http://polpred.com/news/?cnt=161&sector=10 28. Креминский В.А. Заметки о подводном плавании и возможности пост- ройки подводного судна. – О.: тип.Одесского военного округа, 1892. – 24 с. 29. Калініченко О.О. Ціолковський підводного світу – Володимир Кремін- ський // Одеський університет. – №-9 (2068) листопад 2009. – Одеса. НАУКОВІ І ТЕХНІЧНІ ДОСЯГНЕННЯ МИНУЛОГО ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 64 30. Калініченко О.О. Когорта, або роль українського чинника в зародженні, становленні та розвитку підводної військової справи (1595-1995). Видання друге, випр. та доп. – О.: КП ОМТ, 2010. – 160 с. 31. Калініченко О.О., Синявська О.О. В.А.Кремінський – Ціолковський під- водного світу. – Одеса, КП ОМД, 2012. – 40 с. 32. Калініченко О.О. Пріоритет одесита у винаході способу руху під водою, використованого у класичних глайдерах. // Кочубіїв – Хаджибей – Одеса: матері- али Першої Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 600-річчю міста, 28-29 травня 2015 р. / Редкол.: Г.І.Гончарук (гол. ред.); М.С.Кучерук (відп. секр.); Т.Г.Гончарук [та ін.]. – Одеса: Політехперіодика, 2015. – С.59-62. 33. Калініченко О.О. Світове надбання 120-річного винаходу одесита. // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: зб. наук. праць V Міжнародної наукової конференції, 24-25 квітня 2015 року, Одеса. / відп. редактор М.І.Михайлуца. – Одеса: ОНУ, 2015. – С.127-130. 34. Калініченко Олександр. Світове надбання 120-річного винаходу одеси- та. // Військово-історичний меридіан. Електронний науковий фаховий журнал. – Вип. 2 (8) / Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років», Ін-т історії України НАН України. – К., 2015. – C.124-134. 35. Калініченко Олександр. Ще раз про світове надбання одесита Володи- мира Афонасьовича Кремінського. // Архів. Історія. Сучасність. Вип.2. – Одеса: Бондаренко М.О., 2016. – С.128-132. Калиниченко А.А. Подводная парадигма украинского казачества. Рассмот- рены исторические данные и предположения о боевом применении подводных лодок украинскими казаками конца ХVI в. Анализ достоверности базируется на учете ас- пектов технической возможности и исторической, стратегической и тактической уместности такого применения. Ключевые слова: подводная лодка, украинское казачество, боевые действия. Kalinichenko A. Underwater paradigm of Ukrainian Cossacks. Considered his- torical data and assumptions about the combat use of submarines Ukrainian Cossacks in the late sixteenth century. reliability analysis is based on the incorporation of technical fea- tures and the historical, strategic and tactical relevance of this application. Keywords: submarine, Ukrainian Cossacks fighting.

Підводна парадигма українського козацтва

Репозитарії

Схожі ресурси