Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність

У статті висвітлюється життя та діяльність С.Ю. Вітте – видатного фінансиста, політика, дипломата і залізничного адміністратора. Стаття доносить до нас аромат епохи, яка давно відійшла, але все-таки близька для нас, бо багато у чому співзвучна з нашим часом....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Петрученко, О.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2017
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Видатні науковці та інженери
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131233
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність / О.А. Петрученко // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 33-40. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-131233
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1312332018-03-18T03:02:58Z Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність Петрученко, О.А. Видатні науковці та інженери У статті висвітлюється життя та діяльність С.Ю. Вітте – видатного фінансиста, політика, дипломата і залізничного адміністратора. Стаття доносить до нас аромат епохи, яка давно відійшла, але все-таки близька для нас, бо багато у чому співзвучна з нашим часом. В статье освещается жизнь и деятельность С.Ю. Витте – выдающегося финансиста, политика, дипломата и железнодорожного администратора. Статья доносит к нам аромат эпохи, которая давно отошла, но все-таки близкая для нас, потому что во многом созвучная и с нашим временем. The article highlights the life and work activity of the prominent financier, politician, diplomat and railway administrator S. Yu.Vitte. The article brings to us the epoch flavor that moved away, but nevertheless is close to us, because in many ways it is still consonant with of our time. 2017 Article Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність / О.А. Петрученко // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 33-40. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131233 656.2.033 uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Петрученко, О.А. Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність Питання історії науки і техніки
description	У статті висвітлюється життя та діяльність С.Ю. Вітте – видатного фінансиста, політика, дипломата і залізничного адміністратора. Стаття доносить до нас аромат епохи, яка давно відійшла, але все-таки близька для нас, бо багато у чому співзвучна з нашим часом.
format	Article
author	Петрученко, О.А.
author_facet	Петрученко, О.А.
author_sort	Петрученко, О.А.
title	Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність
title_short	Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність
title_full	Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність
title_fullStr	Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність
title_full_unstemmed	Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність
title_sort	сергій юлійович вітте (1849–1915) – життя та діяльність
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2017
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131233
citation_txt	Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність / О.А. Петрученко // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 33-40. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT petručenkooa sergíjûlíjovičvítte18491915žittâtadíâlʹnístʹ
first_indexed	2025-07-09T15:03:14Z
last_indexed	2025-07-09T15:03:14Z
_version_	1837182113104789504
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 33 УДК 656.2.033 СЕРГІЙ ЮЛІЙОВИЧ ВІТТЕ (1849–1915) – ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ Петрученко О.А. (Державний економіко-технологічний університет транспорту) У статті висвітлюється життя та діяльність С.Ю. Вітте – видатного фі- нансиста, політика, дипломата і залізничного адміністратора. Стаття доносить до нас аромат епохи, яка давно відійшла, але все-таки близька для нас, бо багато у чому співзвучна з нашим часом. Ключові слова: С.Ю. Вітте, реформатор, залізнична справа, наука, економіка, техніка. Сергій Юлійович Вітте народив- ся в Тифлісі (Тбілісі). Його батько – директор Департаменту державного майна і сільського господарства намі- сника Кавказу – був одружений з сес- трою відомого письменника, генерала Р.О. Фадєєва, Зінаїдою Андріївною Ган, відомою в літературі під псевдо- німом «Зінаїди Р-вой». Роки дитинст- ва Сергій провів у сім’ї Фадєєва, чле- на Ради намісника Кавказу, батька її матері, одруженого з княгинею Є.П. Довгоруковою. Середню освіту отри- мав вдома, здав гімназійний випуск- ний екзамен у Тбілісі, а потім ще раз у Кишиневі. Вищу освіту отримав у Но- воросійському (Одеському) універси- теті, курс якого закінчив кандидатом фізико-математичних наук [1]. Службу розпочав у 1870 р. в Управлінні Одеської державної заліз- ниці, пізніше викупленої Російським товариством пароплавства і торгівлі. Згодом ця залізниця увійшла до скла- ду Товариства Південно-Західних за- лізниць. З метою опанування залізни- чної справи С.Ю. Вітте досить-таки швидко пройшов усі посади з експлу- атації залізниць, починаючи від кон- торщика, і невдовзі виділившись сво- єю енергією та знаннями, став близь- ким співробітником адмірала М.М. Чихачова, який на цей час був дирек- тором Російського товариства паро- плавства і торгівлі. Під час російсько-турецької вій- ни 1877–1878 рр. Сергій Юлійович був уже начальником руху Одеської залізниці і проявив чудову розпоряд- ливість щодо перевезення військ. У 1878 р. він був викликаний до Санкт- Петербурга, де його призначили нача- льником експлуатаційного відділу правління Південно-Західних заліз- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 34 ниць і разом з цим запросили до учас- ті в роботі залізничної Комісії графа Баранова [2]. У цій комісії С.Ю. Вітте зарекомендував себе працездатністю, тут він взяв на себе складання великої монографії у вигляді окремого тому: «Історія і діяльність з’їздів представ- ників російських залізниць». Разом з цим Сергій Юлійович був головним учасником у виробленні Загального Статуту російських залізниць [3]. Призначений у 1880 р. начальни- ком експлуатації Південно-Західних залізниць, Сергій Юлійович пересели- вся до Києва і енергійно довів збіль- шення доходності залізниць до блис- кучого результату шляхом вмілих та- рифних комбінацій із залученням ван- тажів [4]. За його ініціативою вперше була застосована на практиці видача позик під перевезення хлібних ванта- жів. Тут він виступив у пресі статтями як спеціального, так і загального хара- ктеру («Московские Ведомости», «Инженер», «Заря» та «Киевское сло- во») і опублікував свій досвід сиcтематизації тарифних питань: «Принципи залізничних тарифів з пе- ревезенням вантажів» [5]. У 1886 р. С.Ю. Вітте, не будучи інженером шля- хів сполучення, був затвердженим управляючим Південно-Західними за- лізницями і протягом трьох років свого правління виявив видатні адміністра- тивні здібності. За його ініціативи була вироблена і застосована особлива сис- тема слідування навантажених і поро- жніх вагонів. Вона отримала назву «си- стеми Вітте» і за своєю доцільністю і практичністю була запозичена у нас декількома закордонними залізницями. В цей час Сергій Юлійович опублікував окремою брошурою мо- нографію про німецького економіс- та: «Фрідріх Ліст і національна еко- номія» [6]. У 1888 р. колишній голова Прав- ління Південно-Західних залізниць ві- домий професор Технологічного ін- ституту І.О. Вишнеградський отримав пост міністра фінансів і, знаючи праці, погляди та фінансово-комерційну дія- льність С.Ю. Вітте, залучив його до своїх найближчих співробітників [7]. Він утворив в Міністерстві шляхів спо- лучення Російської імперії Департа- мент залізничних справ і запросив С.Ю. Вітте у 1889 р. на посаду дирек- тора нового департаменту і голови та- рифного комітету. Сергій Юлійович погодився, знову поступив на держав- ну службу, був переведений з титуля- рних радників на дійсного статського радника і одночасно призначений чле- ном Ради Міністра шляхів сполучення. Вільний від канцелярщини, Сер- гій Юлійович спростив департамент- ське ділознавство і висунув принцип оцінки службовців за їх продуктивніс- тю у праці. Він звернув особливу ува- гу на необхідність докорінної зміни діючих залізничних тарифів і перед- бачив їх перегляд в інтересах вітчиз- няної промисловості та торгівлі. Від- так став ініціатором розширення залі- зничної мережі шляхом залучення найбільш прибуткових залізниць до будівництва нових, менш прибутко- вих залізничних ліній. На початку 1902 р. С.Ю. Вітте став Міністром шляхів сполучення, а вже у серпні цього ж року – зайняв по- саду Міністра фінансів Російської ім- перії, яка стала вакантною після рапто- вої хвороби І.О. Вишнеградського, який подав у відставку. Міністерством фінансів С.Ю. Вітте керував протягом 11 років і за цей період, користуючись довірою імператора Олександра ІІІ, а пізніше і Миколи ІІ, створив Міністер- ству фінансів репутацію найголовні- шого серед інших міністерств у держа- вному житті Російської імперії [8]. Енергійний, невтомний і сміли- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 35 вий, знавець життя і людей, С.Ю. Віт- те зв’язав своє ім’я з цілою низкою великих державних справ, які почали- ся завдяки йому. Серед них головне місце займають реформи грошового обігу і монетної системи, податкової системи, банківських установ, заступ- ницький тариф, викуп у казну приват- них залізниць, конверсії, створення окремого корпусу прикордонної охо- рони. Реформа грошового обігу готу- валася ще при І.О. Вишнеградському, але С.Ю. Вітте виробив остаточний план реформ і вдало провів їх у 1885 р., здійснивши девальвацію кредитно- го рубля приблизно до двох третин його номінальної вартості і встановив фактичний розмін кредитних білетів на золото. Під час реформування по- даткової системи С.Ю. Вітте запрова- див два нові прямі податки: держав- ний квартирний і промисловий. Сергій Юлійович підвищив побічне оподат- кування: деякі митні податки і акциз з вина, спирту, цукру, гасу, сірників і тютюнових виробів. Він відмінив по- даток з паспортів і податки при без- платному переході селянських земель, знизив податки страхування, з приві- лей і кріпосні під час продажу землі селянам. Власне за нього було дозво- лено достроковий викуп селянських наділів, знищена кругова порука і встановлена невідчуженість селянсь- ких наділів в руки інших станів. С.Ю. Вітте новими статутами значно розширив комерційні операції державного банку (1894 р.), увів пози- кові операції кредитним товариствам і встановив зв’язок банків з казначейст- вами, дозволив селянському банку за свій рахунок купівлю маєтків для роз- продаж їх частинами селянам, полег- шив боргові зобов’язання дворянсько- го банку. При ньому розмножились і зміцніли позиково-ощадні каси, вида- ні взірцеві статути закладів дрібного кредиту. У сфері митної політики С.Ю. Вітте був гарячим прибічником покровительського тарифу і зумовив притік капіталів на промислові під- приємства в Російській імперії. У 1904 р. С.Ю. Вітте підписав пі- сля митної війни з Німеччиною торго- вельний з нею договір на 10 років, який став базою для усіх торговельних договорів з іншими країнами. При ньому швидко розвивалися фабрична і заводська справа, окріпла зовнішня і внутрішня торгівля, в Міністерстві фінансів відділ промисловості і торгі- влі розрісся настільки, що після Сергія Юлійовича утворилося самостійне Міністерство. Стосовно робітничого питання Сергієм Юлійовичем було здійснено декілька законоположень: про трива- лість і розподіл робочого часу (скоро- чений робочий день), про утворення капіталу з штрафів, які накладалися на працівників, капіталу для допомоги покаліченим робітникам. Для піднесення рівня технічних виробництв і комерційної діяльності виникли політехнічні інститути у Ки- єві, Варшаві і Санкт-Петербурзі і за- сновано багато комерційних училищ з наданням випускникам права поступу до вищих навчальних закладів. Для розвитку зовнішньої торгівлі С.Ю. Вітте були засновані комерційні агенти у Парижі, Лондоні, Берліні та Нью-Йорку. Каботажне плавання між росій- ськими портами було визнано приві- леєм вітчизняних підданих і кораблів вітчизняного флоту. Ім’я С.Ю. Вітте тісно пов’язане з організацією державної винної моно- полії у цілях зменшення п’янства від розливної торгівлі і підвищення пит- ного прибутку, з будівництвом Вели- кого Сибірського шляху, із заснуван- ням Російсько-Китайського банку, ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 36 який отримав концесію на будівницт- во Маньчжурської залізниці. Викуп приватних залізниць у казну набув широких розмірів: при С.Ю. Вітте ка- зенних залізниць значно побільшало, збудованих нових залізниць було по- над 3000 верст. Крім цього за його правління Міністерством були конве- ртовані і випущені займи до певного строку на 4 мільярди рублів, було по- гашено запасом золота безпроцентний борг за кредитні білети на суму 835 мільйонів рублів і державний бюдже- тний стан значно зміцнився, не дивля- чись на збільшення державного боргу на мільярд рублів, який був викорис- таний винятково на будівництво но- вих залізниць. Діяльність Міністерства фінансів при С.Ю. Вітте настільки розширила- ся, що для кращого ведення справи потрібно було організовувати низку спеціальних закладів. Так, були за- сновані – Головна для фабричних і гірничозаводських справ присутність, Головна палата мір і ваг (на чолі з Д.І. Мендєлєєвим), відділ торговельного мореплавства, навчальний та ін. Депа- ртамент податків було реорганізовано на Головне управління. Погранична охорона із закладу напівцивільного характеру, який управлявся цивільни- ми чиновниками, була перетворена на окремий корпус граничної охорони, який представляв велику військову силу і керувався суто військовими пі- дходами. Погранична охорона вперше була задіяна під час російсько- японської війни 1904–1905 років і отримала найкращу атестацію. Для вирішення різного роду складних питань торговельного і про- мислового характеру С.Ю. Вітте сприяв нарадам за участю знаючих осіб. При ньому і за його діяльного сприяння збиралося багато з’їздів з різного роду торговельних і промис- лових питань [9]. За його ініціативи відбулася у 1896 р. Всеросійська ви- ставка в Нижньому Новгороді і була проведена особлива нарада з питань потреб сільськогосподарської промис- ловості, яка розглядала селянське пи- тання як одне з найголовніших за- вдань першорядної ваги [10]. Раніше селянське питання було предметом турбот одного тільки Міністерства внутрішніх справ. Сергій Юлійович з цього питання вніс свою «записку», вміло скориставшись багатими мате- ріалами, зібраними до 1902 р. місце- вими сільськогосподарськими коміте- тами за участі понад 11 тисяч осіб різ- ного суспільного стану. У цій записці С.Ю. Вітте відзначав як кінцеву мету роботи з перегляду законодавства про селян усунення селянської правової відокремленості від інших станів і на- ближення селянського правопорядку до загального. У серпні 1903 р. С.Ю. Вітте був призначений Головою Комі- тету міністрів і на новому посту, збе- рігши за собою головування в особли- вій нараді про потреби сільського гос- подарства, вклав свою енергію в об’єднану діяльність різних мініс- терств, часто одне з одним не пого- джених, інколи недружелюбних. У 1904 р., під час російсько- японської війни, на нього було покла- дено заключити новий торговельний до- говір з Німеччиною, який став основою усіх наступних діючих торговельних договорів з різними державами. У липні 1905 р. йому випала ві- дповідальна дипломатична місія про- ведення мирних переговорів з япон- цями [11]. С.Ю. Вітте відправився на чолі російської делегації до Портсму- та. Там він зустрівся з японськими уповноваженими і зробив усе можли- ве для підписання з Японією миру – на умовах, найбільш вигідних для ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 37 Росії. Адже в ці часи Росія зазнала низки військових невдач в Маньчжу- рії і Тихому океані, а також пережи- вала смутний час. 16 серпня 1905 р. був підписа- ний попередній мирний трактат в Портсмуті. За вдало виконане держа- вне доручення С.Ю. Вітте отримав звання князя. Повернення Сергія Юлійовича до Росії співпало з розго- ртанням так званого визвольного ру- ху і аграрними безпорядками. Сер- гій Юлійович швидко з’явився зі ста- ном справ до імператора Росії з допо- віддю, яка зумовила появу Маніфесту 17 жовтня про свободи [12]. Цей Ма- ніфест став попередником нового конституційного ладу в державі. На графа С.Ю. Вітте було покладено здійснення рекомендацій царя щодо скликання Державної Думи з зако- нодавчими функціями. 19 жовтня, одночасно з царським указом про єдність у діяльності мініс- терств і головних управлінь, граф С.Ю. Вітте був призначений Головою Ради міністрів, так би мовити прем’єр- міністром з правом подання осіб на посади міністрів і з відповідальністю за їх діяльність. Після Маніфесту 17 жовтня, згідно подання С.Ю. Вітте, наступила 21 жовтня 1905 р. амністія за політичні злочини. Початок прем’єрства С.Ю. Вітте співпав з незвичайним піднесенням революційної хвилі, що проявилося у різних місцях, поштових, телеграфних і залізничних страйках, у підсиленні аграрних безпорядків, в листопадових військово-морських заколотах у Сева- стополі, Києві та Москві. Старання С.Ю. Вітте заспокоїти хвилювання мирними засобами, з’ясуванням при- чин безпорядків і обіцянки реформ в найближчому майбутньому, зумовили безпричинну сміливість у вимогах ор- ганізацій, які в цей час з’явилися: ради робітничих депутатів, союзу спілок, академічної спілки тощо. Для заспокоєння, хоча б частко- вого, і для повернення державних і громадських стосунків у законне рус- ло довелося здійснити репресії. Кері- вником Міністерства шляхів сполу- чення Російської імперії, за рекомен- дацією С.Ю. Вітте, був запрошений П.П. Дурново. Незаконні організації були частково знищені, передані до суду, частково розформувалися. З ме- тою припинення аграрних безпорядків під час правління С.Ю. Вітте з’явився царський Маніфест про знищення ви- купних платежів з колишніх поміщи- цьких селян і про збільшення засобів селянського банку для видачі позик селянам на покупку землі. При С.Ю. Вітте була реформована Державна Ра- да, створена нова Державна Дума, утворене Міністерство торгівлі і про- мисловості (27 жовтня) і повсюди ве- лися підготовчі роботи із скликання першої Державної Думи 27 квітня 1906 року [13]. Маніфест 17 жовтня 1905 р. відіграв значну роль в історії як єдиний спосіб відновити стабіль- ність в державі і забезпечити нижчому станові громадянські права. Перед скликанням Державної Думи 20 квітня 1906 р. С.Ю. Вітте був звільнений з посади голови Ради і Комітету міністрів. Відпочинок від кипучої і втомливої діяльності в якос- ті першого прем’єр-міністра був не- тривалим. Невдовзі С.Ю. Вітте увій- шов до складу дуже дієвих членів Державної Ради з метою вирішення законодавчих питань одним з найси- льніших ораторів, із чудовим знанням ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 38 найбільш важливих державних по- треб. Його адміністративний досвід, детальне вивчення суті тієї чи іншої справи, сміливість і ґрунтовність су- джень при його видатних здібностях завжди викликали особливий інтерес Державної Ради і майже завжди впли- вали на обставини рішень загальних зібрань. З часу маніфесту 17 жовтня 1905 р. Спілка російського народу ві- днесла С.Ю. Вітте до своїх ворогів і він став мішенню для нападок. Між іншим на його життя були здійснені замахи (у димову трубу його дому ки- нули бомбу сильної дії). На щастя ці замахи не вдалися. Граф С.Ю. Вітте помер від запа- лення мозку 28 лютого 1915 р. у Пет- рограді. Цей, здавалося б, малозначу- щий на фоні подій першої світової вій- ни факт став у центрі уваги російської преси усіх напрямків. Ім’я С.Ю. Вітте декілька днів не сходило зі сторінок га- зет. В одних знову і знову перелічува- лися заслуги графа перед Вітчизною. В інших проявлялася неприязнь. Газета «Русское знамя» писала: «Однією шкі- дливою для Росії людиною стало мен- ше». Це так газета висловила слова са- мого царя Миколи ІІ [14]. Спогади сучасників смерті С.Ю. Вітте свідчать, що його похорон від- бувся «за третім розрядом». Фактично це відбивало стосунки влади до осо- бистості Вітте-реформатора. Ось як писала з цього приводу вдова С.Ю. Вітте у передмові до його «Воспоми- наний»: «Він не був лібералом, тому що не співчував нетерплячому устре- млінню лібералів перебудувати відра- зу одним помахом руки весь держав- ний лад; він не міг бути і консервато- ром, тому що зневажав грубі прийоми і відсталість політичної думки, які ха- рактеризували правлячу бюрократію тодішньої Росії. Це створило для С.Ю Вітте багато ворогів в усіх таборах. При дворі, серед консерваторів, у лі- бералів, в демократичних колах – по- всюди на графа Вітте дивилися як на людину «чужу». Він шукав благо для своєї Батьківщини, йдучи своїми вла- сними шляхами, і тому мав мало по- стійних попутників» [15, с. 80]. С.Ю. Вітте не був зрозумілим і адекватно оціненим не тільки його су- часниками. В радянському періоді ві- дношення до Вітте-реформатора було негативним. Відкидався еволюційний шлях розвитку держави, утверджував- ся пафос більшовицької революції – «локомотива історії» – як єдиної мож- ливості виконати вікові чаяння наро- ду, дати йому усі блага відразу і без- поворотно. С.Ю. Вітте в радянські ча- си в ідеологічному плані подавався як «охоронець самодержавства», сприй- мався через призму оцінок, які йому дав В.І. Ленін, що це «гнобитель земств», «міністр-клоун» і т.д. Дослі- дження державної діяльності С.Ю. Вітте не заохочувалися, його праці не видавалися, за винятком «Воспомина- ний», які побачили світ російською мовою у 1922–1923 рр. і були переви- дані у 1960 році. У пострадянському періоді увага до постаті С.Ю. Вітте закономірно зросла, помітно збільшилася кількість публікацій. Цікавим є те, що інтерес до дослідження діяльності С.Ю. Вітте має не тільки академічний характер. В умовах переходу до ринкової еконо- міки виникає чимало схожих питань, які постали перед суспільством ще в епоху С.Ю. Вітте. Завершити наше повідомлення хочемо словами сучасного доктора ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 39 економічних наук С.Д. Мартинова: «Сьогодні «систему Вітте» слід роз- глядати як вартісний національний досвід використання активної ролі держави в економічних перетворен- нях. Цей досвід неоднозначний і вже тому заслуговує на увагу сучасників. В цьому плані спеціалістів ще чекає велика робота в осмисленні різних аспектів багатогранної діяльності С.Ю. Вітте. Праці С.Ю. Вітте не тільки дозволять оцінити його вне- сок в розвиток економічної думки Російської імперії, а й зрозуміти ло- гіку творчої діяльності видатного реформатора» [16, с. 77]. ЛІТЕРАТУРА 1. Ильин Сергей. Витте / Сергей Ильин. – Москва : Молодая гвардия, 2006. – 546 с. – (Серия: ЖЗЛ). 2. Салов В.В. Исторический очерк учреждения, под председательством генерал- адъютанта графа Э. Т. Баранова, Комиссии для исследования железнодорожного дела в России. — СПб.: тип. М. Д. Ломковского, 1909. — 16 с. 3. Брюлль Н.Л. Общий устав российских железных дорог / Н.Л. Брюлль. – Санкт-Петербург, 1908. – 1127 с. 4. Кривопішин О.М. Південно–Західні залізниці на теренах України в другій по- ловині ХІХ століття : досвід акціонування та структурних перетворень : монографія / О.М. Кривопішин. – Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект–Поліграф», 2012. – 548 с. 5. Витте С. Принципы железнодорожных тарифов по перевозке грузов: 3-е доп. изд. / С. Витте. – Киев : ООО «Инпрес», 2012. – 284 с. 6. Витте С.Ю. По поводу национализма : Национальная экономия и Фридрих Лист. — 2-е изд. / С.Ю. Витте. – Санкт-Петербург : Тип. АО Брокгауз-Ефрон, 1912. – 75 с. 7. Кирпичев В.Л. И.А. Вышнеградский как профессор и ученый / В.Л. Кирпичев // Вестник общества технологов.– 1895. – №6. – С. 95–96. 8. Корелин А.П. Витте – финансист, политик, дипломат // А.П. Корелин, С.А. Степанов.– Москва : ТЕРРА Книжныый клуб, 1998. – 464 с. 9. Витте С.Ю. Причины убыточности русских железных дорог: Докл., прочит. 7 апреля в ин-те инженеров путей сообщения / С.Ю. Витте // Вестн. финансов, пром- сти и торговли. – 1910. – Т.2, N 16. – С.101–105 10. Витте С.Ю. Записка по крестьянскому делу / С.Ю.Витте. – Санкт- Петербург, 1904. – 106 с. – (Материалы Высоч. учрежд. Особого совещания о нуждах сельскохозяйственной промышленности). 11. Витте С.Ю. Пролог русско-японской войны: Материалы из архива графа С.Ю.Витте с предисл. и под ред. Б.Б.Глинского; С прил. портр. гр. С.Ю. Витте. – Петроград : Тип. Акц. о-ва «Брокгауз-Ефрон», 1916. – 352 с 12. Аврех А. Я., Грунт А. Я. Государственная дума // Советская историческая энциклопедия: В 8 т.: т. 4: Г-Д / Редкол.: Жуков Е. М. (гл. ред.) и другие. – Москва : Советская энциклопедия, 1963. – С. 610–619. 13. Витте С.Ю. Самодержавие и земство: Записка С.Ю.Витте / Предисл. Черева- нина / С.Ю. Витте. – Санкт-Петербург, 1908. – 211 с. 14. Русское знамя. – 1915. – 14 марта. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 40 15. Витте С.Ю. Воспоминания / С.Ю. Витте. – Берлин : Слово, 1923. – Т.1 – 510 с. 16. Мартынов С.Д. Путь С.Ю. Витте / С.Д. Мартынов // С.Ю. Витте. Собрание сочинений и документальных материалов. Т.1, Кн. 1. Пути сообщения и экономиче- ское развитие России. – Москва : Наука, 2002. – С. 78–108. Петрученко А.А. Сергей Юльевич Витте (1849–1915) – жизнь и деятель- ность. В статье освещается жизнь и деятельность С.Ю. Витте – выдающегося финансиста, политика, дипломата и железнодорожного администратора. Статья доносит к нам аромат эпохи, которая давно отошла, но все-таки близкая для нас, потому что во многом созвучная из нашим временем. Ключевые слова: С.Ю. Витте, реформатор, железнодорожное дело, наука, экономика, техника. Petruchenko A.A. Serhei Yuliievych Vitte (1849–1915) – life and work activity. The article highlights the life and work activity of the prominent financier, politician, diplomat and railway administrator S. Yu.Vitte. The article brings to us the epoch flavor that moved away, but nevertheless is close to us, because in many ways it is still consonant with of our time. Keywords: S. Yu.Vitte, reformer, railway engineering, science, economics, technology. УДК 378.011.3-057.175 : 539.1(092) Шиманська О. Т. (045) ПРЕДСТАВНИК КИЇВСЬКОЇ НАУКОВОЇ ШКОЛИ ФАЗОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ОЛЕНА ТРОХИМІВНА ШИМАНСЬКА (до 90-річчя від дня народження) Баталкіна В. І., Андрєєва К. О., Андрєєв С. О. (Запоріжський музей-галерея кераміки та живопису Іллі й Алексія Бурлай) В статті коротко висвітлюються важливі питання історії досліджень в області фізики фазових перетворень в Україні та вклад в її розвиток відомого українського фізика О.Т. Шиманської, викладені факти її біографії, наукової і педагогічної діяльністі. Ключові слова: оптичний метод Теплера, критичний стан рідин, критична точ- ка, гравітаційний ефект, крива співіснування, критична ізотерма, критичні індекси. Знаменита Київська наукова школа фазових перетворень та крити- чних явищ бере свій початок з Київсь- кої фізичної лабораторії, заснованої в 1861 році проф. Авенаріусом М.П. в Київському університеті Святого Во- лодимира [1]. Численні результати ек- спериментальних і теоретичних дослі- джень минулого і нині становлять нау- кову цінність. Традиції цієї першої в Україні фізичної школи були відро- джені в середині ХХ століття, а саме в 1952 р., коли ректором Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка (КДУ) Голиком О.З. була створена кафедра молекулярної фізики.

Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – життя та діяльність

Institution

Ähnliche Einträge