Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)

У статті методом історико-наукового аналізу розкрито недосліджені сторінки життя та творчої діяльності піонера вітчизняного повітроплавання князя О.С. Кудашева під час чергового перебування у Києві протягом 1903–1910 рр. На основі раніше недоступних архівних документів, а також його публікацій у пр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Вергунов, В.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2017
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Видатні науковці та інженери
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131235
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження) / В.А. Вергунов // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 47-66. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-131235
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1312352018-03-18T03:03:00Z Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження) Вергунов, В.А. Видатні науковці та інженери У статті методом історико-наукового аналізу розкрито недосліджені сторінки життя та творчої діяльності піонера вітчизняного повітроплавання князя О.С. Кудашева під час чергового перебування у Києві протягом 1903–1910 рр. На основі раніше недоступних архівних документів, а також його публікацій у провідних галузевих періодичних виданнях, що досі на були об’єктом вивчення дослідників його спадщини, реконструйовано надзвичайно плідний та багатогранний період творчості князя О.С. Кудашева, насамперед для потреб аграрного дослідництва. Вперше висвітлюється державна служба князя О.С. Кудашева в системі Київського губернського земського правління. В статье методом историко-научного анализа раскрыты неисследованные страницы жизни и творческой деятельности пионера отечественного воздухоплавания князя А.С. Кудашева во время очередного пребывания в Киеве в 1903–1910 гг. На основе ранее недоступных архивных документов, а также его публикаций в ведущих отраслевых периодических изданиях, которые до сих пор не являлись объектом изучения исследователей его наследия, реконструировано чрезвычайно плодотворный и многогранный период творчества князя А.С. Кудашева, прежде всего для потребностей аграрного опытного дела. Впервые показана государственная служба князя А.С. Кудашева в системе Киевского губернского земского правления. Unexplored pages of the life and creative activity of the domestic pioneer of aeronautics Prince Alexander Kudashev during his next stay in Kiev in 1903–1910 are revealed in the article by the method of historical and scientific analysis. Based on previously inaccessible archives, as well as his publications in the leading branch journals, which until now were not the object of study of researchers of his heritage, it reconstructed extremely productive and multifaceted period of the creativity of the Prince Alexander Kudashev, primarily for the needs of the agricultural experimental work. For the first time the Prince’s Alexander Kudashev state service in the system of Kiev provincial county government is shown. 2017 Article Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження) / В.А. Вергунов // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 47-66. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131235 [005.5-027.543+63:7.077]:477-25«4»(091)Кудашев uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Вергунов, В.А. Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження) Питання історії науки і техніки
description	У статті методом історико-наукового аналізу розкрито недосліджені сторінки життя та творчої діяльності піонера вітчизняного повітроплавання князя О.С. Кудашева під час чергового перебування у Києві протягом 1903–1910 рр. На основі раніше недоступних архівних документів, а також його публікацій у провідних галузевих періодичних виданнях, що досі на були об’єктом вивчення дослідників його спадщини, реконструйовано надзвичайно плідний та багатогранний період творчості князя О.С. Кудашева, насамперед для потреб аграрного дослідництва. Вперше висвітлюється державна служба князя О.С. Кудашева в системі Київського губернського земського правління.
format	Article
author	Вергунов, В.А.
author_facet	Вергунов, В.А.
author_sort	Вергунов, В.А.
title	Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)
title_short	Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)
title_full	Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)
title_fullStr	Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)
title_full_unstemmed	Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)
title_sort	невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя о.с. кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2017
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131235
citation_txt	Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження) / В.А. Вергунов // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 47-66. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT vergunovva nevídomístorínkideržavnoíslužbitaagrarneeksperimentatorstvoknâzâoskudaševaukiívsʹkijperíodžittâtatvorčostído145ríččâvíddnânarodžennâ
first_indexed	2025-07-09T15:03:28Z
last_indexed	2025-07-09T15:03:28Z
_version_	1837182129623007232
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 47 УДК [005.5-027.543+63:7.077]:477-25«4»(091)Кудашев НЕВІДОМІ СТОРІНКИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА АГРАРНЕ ЕКСПЕРИМЕНТАТОРСТВО КНЯЗЯ О.С. КУДАШЕВА У КИЇВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ (До 145-річчя від дня народження) Вергунов В.А., доктор с.-г. наук, професор, академік НААН (Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН, м. Київ) У статті методом історико-наукового аналізу розкрито недосліджені сторін- ки життя та творчої діяльності піонера вітчизняного повітроплавання князя О.С. Кудашева під час чергового перебування у Києві протягом 1903–1910 рр. На ос- нові раніше недоступних архівних документів, а також його публікацій у провідних галузевих періодичних виданнях, що досі на були об’єктом вивчення дослідників його спадщини, реконструйовано надзвичайно плідний та багатогранний період творчо- сті князя О.С. Кудашева, насамперед для потреб аграрного дослідництва. Вперше висвітлюється державна служба князя О.С. Кудашева в системі Київського губерн- ського земського правління. Нещодавно, 28 січня 2017 р., ви- повнилося 145 років від дня наро- дження та 100 років від смерті видат- ної особистості, що словом і ділом прославила українські землі навіть на рівні цивілізованого світу – князю Олександру Сергійовичу Кудашеву. Уродженець Санкт-Петербурга, випу- скник 1895 р. Інституту інженерів шляхів сполучення. Свою славетну іс- торію цей навчальний заклад веде від маніфесту Олександра І, датованого 20 листопада (2 грудня) 1809 р., коли замість Департаменту водяних кому- нікацій і експедиції облаштування до- ріг було засновано Корпус інженерів шляхів сполучення та Інститут корпу- су інженерів шляхів сполучення (нині – Петербурзький державний універси- тет шляхів сполучення) для виконання будівельних і ремонтних робіт та під- готовки відповідних кадрів. Тим са- мим відомство поділялося на дві вели- кі частини: цивільну (головне управ- ління) та військову (корпус інжене- рів). Князь С.О. Кудашев після нетри- валого періоду закріплення отриманих у вузі знань на державній службі у ві- домстві на Кавказі, з 1 червня 1897 р. на багато років свою творчу долю пов’язує з українськими землями. Працюючи в Києві, він по- справжньому розкрив багатогранний талант на ниві природознавства та те- хніки. Слід зазначити, що завдяки, пе- редусім, історичним розвідкам С.Ю. Карамаша та В.В. Татарчука від 2005 р., князь О.С. Кудашев сьогодні заслужено посідає своє місце на пан- теонах слави України [1]. У серії пуб- лікацій зазначених дослідників більш- менш реконструйовано його надзви- чайно яскравий і самобутній, але, на жаль, нетривалий життєвий і творчий шлях [2–3]. Окремо у цьому зв’язку потрібно виділити надзвичайно кон- текстову та змістовну і, головне, – по- будовану на документах Державного архіву м. Києва, брошуру «Піонер- літакобудівник князь Олександр Ку- дашев» [4]. Ці напрацювання стали в нагоді академіку М.З. Згуровському [5–6] та Д.В. Зеркалову [7] при підго- товці власних публікацій, в яких вони доводять першість князя О.С. Куда- шева у вітчизняному повітроплаванні. Хоча, слід зазначити, що до сьогодні це питання є відкритим й остаточно ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 48 нествердженим як стосовно Росії, так і України, не кажучи вже про донедав- на спільну Вітчизну. Серед «претен- дентів», поряд із князем О.С. Куда- шевим, історики вказують І.І. Сіко- рського, Є.С. Федорова та особливо Я.М. Гаккеля (1874–1945) [8, c. 30]. Останній свій політ здійснив у Гатчи- ні 24 травня 1910 р. разом із льотчи- ком В. Булгаковим на власно сконст- руйованому біплані «Гаккель-ІІІ» за присутності члена комісії Всеросійсь- кого аероклубу. Таким чином, він став першим офіційно зареєстрованим по- вітроплавцем у Російській імперії. Однак, хто першим у Російській імперії «підхопив» та втілив у життя починання американців братів Райт (аероплан) та французів (літак), ще з’ясувати! Але так чи інакше, у науко- вій спільноті при згадуванні прізвища Кудашева, на думку, спадає лише князь О.С. Кудашев – інженер шляхів сполучення та в.о. екстраординарного професора Київського політехнічного інституту імператора Олександра ІІ. Останні три роки докладаю всіх зусиль для розширення одноосібних пантеонів слави України стосовно сла- ветного роду князів Кудашевих. На власне переконання, є всі підстави зро- бити це за рахунок ще одного колорит- ного представника цієї династії, уро- дженця Полтавщини – князя Володи- мира Олександровича Кудашева (1876– 1916) [9]. Саме пошуки творчих напра- цювань останнього на ниві агрономії зовсім випадково спонукали звернути- ся до постаті князя О.С. Кудашева. Віднайдена у Державному архіві Київської області 36-сторінкова «Справа № 309» за 1908 р. по будіве- льному відділенню Київського губе- рнського правління «Про дозвіл інже- неру князю Олександру Сергійовичу Кудашеву облаштувати хімічну лабо- раторію для дослідження ґрунтів в м. Києві» дала змогу не лише допов- нити вже стверджену попередніми до- слідниками біобібліографію князя О.С. Кудашева, а й взагалі певним чи- ном переосмислити її та навіть зроби- ти нові відкриття, пов’язані з цією, без перебільшення, багатогранною особи- стістю генеруючих втілень, яких нині так не вистачає Україні. Виявлені ар- хівні документи та відтиски статей князя О.С. Кудашева, що побачили світ у провідному галузевому виданні наукового спрямування «Журнал до- слідної агрономії» за 1905 та 1907 рр. неочікувано розширили спектр сприй- няття київської творчої спадщини кня- зя О.С. Кудашева за рахунок його, як виявилося, відкриттів на ниві агрохі- мії, ґрунтознавства та загального зем- леробства. З цією метою було прове- дено спеціальні пошуки наукових пу- блікацій князя О.С. Кудашева з агро- номічних питань. Передусім вивчали- ся фонди галузевого депозитарію сіль- ськогосподарської та лісотехнічної лі- тератури – Національної наукової сільськогос-подарської бібліотеки НААН, а також Національної бібліо- теки України ім. В.І. Вернадського НАН України. Було знайдено дев’ять публікацій такого типу. Як виявилося, частина з них вміщена у не менш пре- стижному сільськогосподарському та економі-чному щотижневику «Хозяй- ство», що видавало Південноросійське товариство заохочення землеробства і сільської промисловості з редакцією у м. Києві по Бібіківському бульвару, 9. Крім того, вдалося відшукати ще реце- нзії на дві надзвичайно фундаментальні наукові праці князя О.С. Кудашева. Все разом стало джерелознавчою ба- зою для проведення спеціального істо- ричного дослідження стосовно, насам- перед, його державної служби, а також аграрного аматорства. Що стосується державної служби князя О.С. Кудашева, то вона розпо- чалася відразу після закінчення еліт- ного Санкт-Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення імпера- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 49 тора Олександра ІІ у званні інженера шляхів сполучення «… із правом на чин колезького секретаря при вступі на державну службу [10, арк. 57], за одними даними, в 1895 р. [3, с. 24], а за іншими – в 1896 р. [11]. За таких обставин переваги надаю «Формуляр- ному списку про службу штатного ви- кладача і в.о. екстраординарного про- фесора кафедри будівельного мистец- тва Київського політехнічного інсти- туту імператора Олександра ІІ, титу- лярного радника, інженера шляхів сполучення князя Олександра Сергі- йовича Кудашева», що зберігається в Державному архіві м. Києва, в якому чі- тко зазначено про закінчення ним на- вчального закладу в 1895 р. із допов- ненням про проходження «… військової повинності при призові 1893 р.» та за- рахування до «… ратників ополчення 2 розряду» [10, арк. 57]. З цього приводу Санкт-Петербурзькою міською з війсь- кової повинності присутністю видано свідоцтво № 134 від 10 грудня 1893 р. Документ засвідчував про те, що князь пройшов відповідну військову підгото- вку, зокрема з теоретичних основ льот- ної справи. Оскільки відомчий наказ № 15 про зарахування князя О.С. Кудашева на службу до Міністерс- тва шляхів сполучення на посаду інже- нера ІХ класу та призначення виконав- цем робіт за другим розрядом при буді- вництві залізничної колії від Тифлісу до Карса був виданий лише 12 лютого 1896 р., виникає запитання: чим саме він займався майже півроку після закін- чення інституту. Найімовірніше, пошу- ком достойного працевлаштування. Перше призначення зі складання «… мосту через річку Куру довжиною 40 сажнів…» [4, с. 12] виявилося до- волі вдалим. Принаймні, вже 12 жовтня 1896 р. Височайшим нака- зом громадянського відомства за № 56 його затверджують у званні, що від- повідало Х класу статських чинів, а саме: «… інженера шляхів сполучення у чині колезького секретаря зі стар- шинством з 12 лютого 1896 р.» [10, арк. 57]. Після успішного завершення будівництва знову постала дилема: що робити далі. Нічого привабливого для повноцінного утримання родини не траплялося. Слід наголосити, що ця обставина тривалий час була чи не го- ловним фактором щодо вибору влас- ної творчої долі. Одружившись «… приблизно в 1894 р….» [4, с. 12] зі старшою на шість років розлученою жінкою дійс- ного студента Імператорського Ново- російського університету графа М.М. Толстого – графинею Катериною Василівною Стенбок-Фермер зі знаме- нитого від XVІІ ст. у Російській імперії роду шведського походження, князь завжди робив все можливе, щоб у сім’ї панував спокій та достаток. Його не менш славетний багатодітний збіднілий рід (у батька – Сергія Сергійовича (1834-?) було п’ятеро дочок і син) не міг з об’єктивних причин забезпечити таку впевненість, якої він потребував, особ- ливо після народження 29 березня 1896 р. єдиного сина Сергія. Скоріш, турботи про нього змусили звернутися до міністра шляхів сполучення, щоб за- лишитися у столиці. Він обійняв посаду «… позаштатного по міністерству інже- нера без утримання…» [10, арк. 58], ке- руючись положеннями статей 2 і 5 пра- вил для тих, хто знаходиться на службі у Міністерстві шляхів сполучення мен- ше, ніж два роки. Відповідний відомчий наказ № 62 було затверджено 29 квітня 1897 р. з початком дії від 1 квітня. Згодом обставини змінилися. Уже 18 червня 1897 р. наказом № 84 Міністерства шляхів сполучення князя О.С. Кудашева призначають «… штат- ним по міністерству інженером ІХ класу та інженером по новим роботам на Південно-Західних залізницях з 1 червня 1897 р.» [10, арк. 58]. Ма- буть, саме у цей період О.С. Кудашев внаслідок виконання своїх посадових ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 50 обов’язків вперше потрапляє до Киє- ва. Місто стрімко розвивалося і спо- добалося йому, а, головне, – саме з ним він пов’язує плани на майбутнє, свідчить новий відомчий наказ № 154 від 10 листопада 1897 р., відповідно до якого князя О.С. Кудашев призна- чають інженером технічного контро- лю служби шляхів «… названих заліз- ничних шляхів із залишенням штат- ним по міністерству того ж класу з 10 червня 1897 р.» [10, арк. 58]. Від- тоді він безпосередньо працює в Киє- ві. Перебуваючи, як вважалося на той час, «у другому Єрусалимі слов’янської культури», князь О.С. Кудашев досить швидко зрозу- мів, що його нові амбітні життєві про- екти чітко вписуються у перспективи цього регіону. Повною мірою про них наголосив у своєму виступі 1 жовтня 1896 р. перед членами Київської місь- кої управи міністр фінансів Російської імперії С.Ю. Вітте, зауваживши, що вони обумовлені «… зростанням про- мисловості та потреб сільського гос- подарства краю…», а для цього потрі- бні «… кваліфіковані інженери, тех- нологи, агрономи», а також «… організація на півдні Росії Вищої технічної школи» [12]. Однак не все сталося так, як пла- нувалося. Незабаром, згідно з наказом Міністерства шляхів сполучення № 183 від 31 грудня 1897 р., князь знову перейшов на посаду позаштат- ного інженера з 1 грудня 1897 р. Зро- бити такий крок його змусили чергові сімейні проблеми. У цей час невипад- ково виникає бажання зайнятися ви- кладацькою діяльністю в alma mater. Уже 22 березня 1898 р. новим відом- чим наказом йому призначається сти- пендія Інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра І для тих, хто закінчив повний курс і готується до викладацької діяльності на термін до двох років зі збережен- ням посади позаштатного у міністерс- тві інженера без утримання з 1 березня 1898 р.» [10, арк. 58]. Однак обставини знову зміню- ються. У відомстві в Києві з’явилася більш-менш пристойна вакансія, що спонукала князя О.С. Кудашева спро- бувати знайти себе. Відповідно до ві- домчого наказу № 81 від 30 червня 1898 р. його призначають «… штатним …інженером ІХ класу і завідувачем землечерпальні «Дніпров- ська 4» у Київському окрузі шляхів сполучення з 10 червня 1898 р.» [10, арк. 58]. За даними С.Ю. Карамаша та В.В. Татарчука, його начальником стає «… видатний український гідро- технік, гідролог і винахідник, заснов- ник вчення про формування русла рі- чок…» М.С. Лелявський (1853–1905) [3, с. 24]. Переконаний, що під час ви- конання своїх посадових функцій, пов’язаних із розробкою проектів зем- ляних робіт та їх втіленням, він удо- сконалює знання із загальних питань ґрунтознавства, отримані у частині обов’язкового вивчення ще в інститу- ті. З цього приводу тісно співпрацює з відповідними лабораторіями Універ- ситету св. Володимира та «… механічною лабораторією Півден- но-Західної залізниці» [4, с. 12]. При усіх робочих позитивах сі- мейні обставини знову змушують на пе- вний час, а саме наприкінці 1899 р. по- вернутися до столиці. Наказом № 29 від 7 березня 1900 р. він безпосередньо з грудня 1899 р. зарахований до штату Міністерства шляхів сполучення з ви- конанням посадових обов’язків у Києві. Це дозволило відповідно до наказу № 62 від 8 серпня 1900 р. по громадян- ському відомству, або як вимагав поря- док – через три роки, отримати за ви- слугою років чергову – дев’яту ступінь у петровському табелі рангів, а саме: титулярного радника «… зі старшинст- вом з 12 лютого 1899 р.» [10, арк. 58]. Не виключаю, що і заради цього князь О.С. Кудашев перейшов безпосередньо ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 51 до штату профільного відомства у Санкт-Петербурзі. До кінця важко зрозуміти, які об- ставини змусили князя О.С. Кудашева знову повернутися до Києва і спробу- вати відійти від виконання виключно чиновницьких функцій та почати ви- кладацьку діяльність у щойно відкри- тому 1 вересня 1898 р. Київському по- літехнічному інституті імператора Олександра ІІ. Добре знаючи зсереди- ни державницьку систему Російської імперії, він, імовірно, приймає рішен- ня використати всі позитиви, напри- клад, у законний спосіб за бюджетні кошти розширити власний світогляд й отримати нові фахові знання за кор- доном із зарахуванням цього терміну до відповідного стажу, передбаченого системою громадянських чинів у Ро- сійській імперії. Здається, що не останнім фактором стало й чергове за- гострення хвороби батька, яка потре- бувала лікування у кращих медичних закладах Європи. Зрештою, князь О.С. Кудашев з жовтня 1899 р. розпочав клопотати у рі- зних інстанціях. Для початку він звер- нувся до начальника Київського округу шляхів сполучення та управління вод- них і шосейних сполучень та торгових портів цього відомства. Паралельно по- дав своє звернення до директора КПІ професора В.Л. Кирпи-чова про бажан- ня викладати в освітньому закладі та пройти стажування для підготовки до професорського звання. Після спеціаль- ного обговорення на Раді КПІ йому на- дійшла схвальна відповідь. Зауважимо, що з ініціативи директора КПІ вперше в Російській імперії призначення на ви- кладацьку роботу в навчальному закладі відбувалося «… на конкурсній основі… виключно з осіб, що мали вчений сту- пінь» [13]. Винятком були ті випадки, коли очільник інституту знаходив над- звичайно талановитих і перспективних особистостей, на кшталт князя О.С. Кудашева, і брав на себе відповіда- льність рекомендувати їх для виклада- цької роботи у КПІ. На виконання його обґрунтування Рада закладу 20 листопада 1899 р. розглянула дане питання і дала згоду на стажування кня- зя О.С. Кудашева для підготовки до професорського звання на термін від «… 1 грудня біжучого року по 1 вересня наступного … з винагородою з окладу у 1800 руб на рік» [10, арк. 4]. Про такий результат директор з приміткою «… прийміть запевнення в безумовній повазі і відданості» 29 листопада 1899 р. направив листа № 4910 особисто князю О.С. Куда-шеву. Відповідне розгорнуте клопотання КПІ за № 4911 від 29 листопада 1899 р. було направлено до міністра фінансів С.Ю. Вітте. З- поміж іншого у ньому вказувалося, що вакансії на інженерному відділенні КПІ за напрямом будівельне мистецтво по- винні «… заміщувати у більшості інже- нери шляхів сполучення…» [10, арк. 5]. Саме професор В.Л. Кирпичов через свої переконання, як свідчить згаданий документ, обрав для цих потреб князя О.С. Кудашева, який, на його думку, вже мав досвід практичного будівницт- ва та продовжував удосконалювати свої наукові знання, працюючи у проблем- них лабораторіях. При цьому він у роз- горнутому додатку до листа-клопотання вказував на значну наукову цінність на- працювань князя О.С. Кудашева «… із вивчення цементних споруд, укріплення цементом (cement arme)…», що могли у подальшому стати «… матеріалами для дисертації». На думку надзвичайно пра- гматичного В.Л. Кирпичова, для цього потрібно було лише «… оглянути лабо- раторії із випробування будівельних ма- теріалів і вивчити сучасний стан будіве- льної справи за кордоном» [10, арк. 6]. Після проходження стажування за но- вим викладачем закріплювалися не ли- ше лекції, а й керівництво проектами з «… деяких відділів будівельного мисте- цтва та технології будівельних матеріа- лів…», а також надавалася можливість ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 52 облаштувати механічну лабораторію при навчальному закладі і керівництва заняттями в ній студентів [10, арк. 7]. Уже 2 грудня 1899 р. листом № 38741 навчальна частина Департа- менту торгівлі і мануфактур Міністер- ства фінансів за особистої згоди очі- льника відомства погоджує відря- дження князя О.С. Кудашева за кор- дон на термін «… з 1 грудня цього ро- ку по 1 вересня 1900 року для підго- товки до звання професора будівель- ного мистецтва…» з виділенням кош- тів з бюджету Департаменту торгівлі і мануфактур, передбачених коштори- сом у 1899 р. на навчальні цілі, вклю- чаючи утримання безпосередньо і КПІ. Своїм листом № 9137 від 9 грудня 1899 р. до князя О.С. Кудашева директор КПІ знову засвідчив свою «… повагу і відда- ність…» та довів до відома про згоду міністра [10, арк. 9]. Цікаво, що в.о. начальника правління Київського округу шляхів сполучення, спираю- чись на положення ст. 757 «Про служ- бу урядову» (1896), «… не знайшов підстав дозволити інженеру князю Кудашеву відпустку терміном на 9 мі- сяців…» із зазначенням, що «… не вважає за доцільне подальше просу- вання його клопотання про зарахуван- ня до Міністерства шляхів сполучення з відкомандируванням його у розпо- рядження Київського політехнічного інституту, що перебуває у відомстві міністерства фінансів…» [10, арк. 3]. Допис, що це відомство, керуючись ст. 175 згаданого документа, наполя- гає на переведенні князя О.С. Кудашева на службу до Мініс- терства фінансів свідчить про те, що той планував викладати у КПІ, при цьому офіційно залишаючись у стату- сі відрядженого від Міністерства шля- хів сполучення. Тим самим, він, ма- буть, хотів зберегти всі привілеї від цього відомства (серед них, зокрема, були вищі посадові оклади), передба- чені чинним законодавством для фак- тично напіввійськового міністерства із носінням відповідного мундиру. Як свідчить знайдене В.В. Татарчуком фо- то князя О.С. Кудашева, що дозволяє мати більш-менш чітке уявлення про його зовнішність, для нього одягати форму інженера шляхів сполучення мало важливе моральне значення, до того ж вона йому дуже пасувала. Можна припустити про існуван- ня ще однієї причини, якою керувало- ся правління Київського округу шля- хів сполучення щодо незгоди переве- дення. За нетривалий час князь О.С. Кудашев добре себе зарекомен- дував як вдумливий та енергійний за- відувач землечерпальні «Дніпровська 4». Тому робилося все можливе, щоб залишити висококваліфікованого фа- хівця у своєму складі. Після офіційної згоди міністра фінансів 24 грудня 1899 р. (лист № 15896) на закордонне стажування князя О.С. Кудашева правління Київ- ського округу шляхів сполучення змі- нює свою позицію і погоджується на «… переміщення…» князя О.С. Кудашева «… на службу…» до КПІ [10, арк. 12]. Однак листом № 307 від 12 січня 1900 р. на ім’я директора КПІ начальник Київського округу шляхів сполучення чітко дав зрозумі- ти, що повернення назад для князя вже не існує, оскільки на його місце з 1 грудня 1899 р. прийняли іншу особу [10, арк. 15]. Крім того, нещодавній безпосередній керівник князя О.С. Кудашева погодив його переве- дення на державну службу до Мініс- терства фінансів. Директор КПІ 22 січня 1900 р. звернувся з листом № 445 до Департаменту торгівлі і ма- нуфактур, в якому відразу повідомив про таке рішення цього відомства [10, арк. 16]. Незважаючи на те, що князь О.С. Кудашев уже відбув у відря- дження (на жаль, не знайдено його ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 53 «Звіту», тому неможливо встановити міста Російської імперії та країни, де він перебував і практично закріплював отримані знання), процес його переве- дення до Міністерства фінансів був доволі складним. Про таке засвідчує лист № 5161 від 16 лютого 1900 р. на- вчального відділу Департаменту тор- гівлі і мануфактур Міністерства фі- нансів до директора КПІ. У ньому йдеться про те, що час для підготовки до професорського звання князем О.С. Кудашевим «… буде зарахований йому до загальної державної служби на підставі ст. 262 «Статуту про служ- бу громадянську» (Зв. Законів, вид. 1896, т. ІІ, кн. 1) по поверненню до Росії» [10, арк. 17]. Цей документ дає відповідь, чому 25 листопада 1909 р. голова Київської губернської управи звернувся з листом до директора КПІ, в якому просив найближчим часом погодити переведення титулярного радника князя О.С. Кудашева у «… наступний чин колезького асесора із зарахуванням попередньої служби його на посаді штатного викладача і в.о. екстраординарного професора ка- федри будівельного мистецтва у Київ- ському політехнічному інституті з 1 вересня 1900 р. по 1 липня 1901 р.» [10, арк. 41], а не той період, коли він перебував у закордонному відряджен- ні і, тим більше, працював за сумісни- цтвом з 9 листопада 1906 р. на сільсь- когосподарському відділенні КПІ ви- кладачем, маючи щотижня 4 години лекцій та 6 – практичних занять [10, арк. 36]. Він також підтверджує, що після звільнення з КПІ князь О.С. Кудашев майже вісім років не обіймав державних посад і, як наслі- док, не мав підстав претендувати на наступний громадянський чин петро- вського табелю рангів. Що стосується безпосередньо ві- дрядження князя О.С. Кудашева, то існує мало відомостей про нього, за винятком констатуючої згадки у «Звіті про стан Київського Політехнічного інституту імператора Олександра II за 1899 рік». Тогоріч для підготовки до професорського звання Радою КПІ було відряджено за кордон, крім князя О.С. Кудашева, ще й інших виклада- чів: І.Д. Жукова та К.Е. Гейбеля [14, с. 5]. Згідно з іншим документом, у той же час з цією метою «… у різні місцевості Росії» було направлено ра- зом із О.С. Кудашевим ще шість осіб [14, с. 13]. Єдине, про що можна гово- рити, відповідно до заявленої власним листом від 17 травня 1900 р. на ім’я директора КПІ професора В.Л. Кирпичова теми «… пробної ле- кції по відділу будівельного мистецт- ва…», яка базувалася на напрацюван- нях французького садівника Жозефа Моньє (1823–1906), а саме: «Про зага- льні властивості і головні застосуван- ня залізобетонних споруд», що князь О.С. Кудашев, скоріш за все, відвідав Францію [10, арк. 19]. Саме там він досконало опанував технологію, яка пізніше стала основою його практич- ного відкриття щодо підсилення міц- ності шляхом поєднання у діжках, де вирощував саджанці, можливості бе- тону і заліза за рахунок «… закладен- ня до цементної оболонки дротяної сі- тки…» [1, с. 149]. Директор КПІ В.Л. Кирпичов у листі № 2919 від 4 липня 1900 р. до князя О.С. Кудашева повідомив про те, що «Рада ввіреного мені інституту затвердила обрану Вами тему пробної лекції…» [10, арк. 20]. Після заслухо- вування лекції на засіданні Ради КПІ її Голова звернувся до товариша (засту- пника) міністра фінансів, який ще опі- кувався справами промисловості і то- ргівлі листом № 6678 від 14 вересня 1900 р. із клопотанням про призна- чення князя О.С. Кудашева «… шта- тним викладачем інституту, виконую- чим обв’язки екстраординарного про- фесора будівельного мистецтва з ви- нагородою із сум визначеної кафедри і ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 54 зобов’язанням захистити протягом двох років дисертацію» [10, арк. 21]. Наступного місяця, а саме 25 жовтня 1900 р., навчальний відділ управління торгівлі і промисловості Міністерства фінансів листом № 1646 погодив при- значення князя «… з вересня 1900 р. з видачою винагороди із суми вакантної посади» [10, арк. 22]. Директор КПІ 2 листопада 1900 р. своїм листом № 7154 повідомив князя про таке рі- шення «… товариша міністра фінан- сів…» [10, арк. 23]. Чергові проблеми із здоров’ям батька змушують князя О.С. Куда- шева на початку грудня 1900 р. звер- нутися з проханням до директора КПІ про закордонну відпустку «… з 15 грудня по 10 січня 1901 р.» [10, арк. 24]. Професор В.Л. Кирпичов з цього приводу 5 грудня 1900 р. клопо- танням за № 7756 звернувся до Мініс- терства фінансів. За підписом управ- ляючого навчальним відділом відом- ства такий дозвіл № 1983 від 16 грудня 1900 р. було отримано. На що директор КПІ видав князю О.С. Кудашеву відпо- відне «Посвідчення» за № 7833 від 11 грудня 1900 р., тим самим, фактич- но не дочекавшись відповіді вищої ін- станції, оскільки обставини вимагали якнайшвидшого його від’їзду за кор- дон. Перебуваючи ще в Києві, він до- чекався виходу своєї брошури «До тео- рії залізо-цементного матеріалу» [15]. Її основою стали насамперед пробна лекція на Раді КПІ та авторська стаття у № 5 та № 6 журналу «Інженер» за 1900 р. [16–17] Сьогодні вона стано- вить бібліографічну рідкість, як, до ре- чі, і переважна більшість наукових книжкових праць князя О.С. Кудашева. Після повернення з відрядження князь О.С. Кудашев читає лекції та проводить практичні заняття зі студе- нтами першого та третього курсів ін- женерного відділення (факультету) КПІ. Як обраний його секретарем [18], разом із в.о. декана професором К.О. Зворикіним докладає всіляких зусиль для повноцінного налагоджен- ня освітнього процесу. Однак, як ви- явилося, це було не так просто через організаційні та кадрові проблеми. Як наслідок, деякі дисципліни взагалі не викладалися. Не випадково, станов- лення цього факультету, створеного одним із перших чотирьох, відбулося чи не найпізніше від решти. Весь пе- ребіг цього процесу сьогодні важко відтворити, оскільки не збереглися навіть протоколи засідань Ради відді- лення. Однак можна говорити, що ле- кції князя О.С. Кудашева були вкрай цікавими та змістовними для студен- тів. Прикладом може бути бажання студента В.М. Мальцева за власний кошт видати (таке у той час практику- валося) окремі з них [19–20]. Про повагу до професійних талан- тів О.С. Кудашева свідчить офіційне звернення директора КПІ професора В.Л. Кирпичова, в якому останній ре- комендує князя представляти навчаль- ний заклад 15–17 березня 1901 р. у Санкт-Петербурзі на черговому сьомо- му зібранні З’їзду російських цемент- них техніків та заводчиків. З цього приводу Рада КПІ 5 березня навіть прийняла спеціальне рішення і виділи- ла «… на витрати, пов’язані з поїздкою для цих цілей у С.-Петербург, 200 руб. із сум, асигнованих на відрядження» [10, арк. 26]. Про такий результат Оле- ксандр Сергійович був повідомлений керманичем інституту особистим лис- том № 1596 від 8 березня 1901 р. Здавалося, що все складалося більш прагматично, але хвороба бать- ка вчергове внесла свої корективи. Як наслідок, 19 липня 1901 р. князь О.С. Кудашев звертається до директо- ра КПІ з проханням: «… не маючи можливості, за сімейних обставин, ви- конувати покладені на мене заняття при Київському політехнічному інсти- туті, маю честь просити клопотати пе- ред паном міністром про звільнення ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 55 мене від посади з 1 травня цього ро- ку» [10, арк. 27]. Директор інституту, сподіваючись, що ситуація з батьком може якось владнати, не відразу звер- нувся до міністра фінансів. Однак не- повернення князя О.С. Кудашева з-за кордону змусило його листом № 7592 від 11 вересня 1901 р. на ім’я товари- ша міністра таке клопотання винести із чітким зазначенням, що той «… не має можливості продовжити заняття в інституті внаслідок необхідності по- стійно перебувати за кордоном для догляду за своїм батьком…» [10, арк. 29]. Вже 21 вересня 1901 р. за пі- дписом управляючого навчального відділення управління торгівлі і про- мисловості Міністерства фінансів ди- ректору КПІ була надіслана відповід- на згода товариша міністра фінансів за № 3317 про звільнення князя О.С. Кудашева «…з 1 липня цього ро- ку…» [10, арк. 31]. В.Л. Кирпичов, у свою чергу, із зазначенням про його «… повагу… та відданість» своїм осо- бистим листом № 8363 від 6 жовтня 1901 р. повідомив про прийняте рі- шення князя О.С. Кудашева. Подальша державна служба князя О.С. Кудашева залишається вичерпно не дослідженою через відсутність від- повідних архівних документів. Можли- во припустити, що він повертається до неї після звільнення з КПІ і знову до Міністерства шляхів сполучення, але невідомо на яку посаду. Вірогідно, про таке бажання він клопотав перед цим відомством. Бо у відповідному листі навчального відділення управління то- ргівлі та промисловості Міністерства фінансів № 3927 від 27 жовтня 1901 р. до директора КПІ вимагалося надати офіційну відповідь, чи обіймає князь О.С. Кудашев «… яку-небудь поса- ду…», чи «… не належить до якогось іншого відомства» [10, арк. 33]. У від- повідь професора В.Л. Кирпичова за № 8976 від 2 листопада 1901 р. остато- чно роз’яснено, що після залишення служби у КПІ князь знову «… зарахований до Міністерства шля- хів сполучення» [10, арк. 34]. Здається, що до червня 1902 р. він рахується на позаштатній посаді і постійно перебу- ває за кордоном. Ситуація змінюється, коли 8 червня 1902 р. князь О.С. Кудашев офіційно звертається до директора КПІ з клопотанням «… видати … атестат про мою службу разом із копією фор- мулярного списку» [10, арк. 35]. Це свідчить про два аспекти. По-перше, він повернувся до Києва, а по-друге, місцем його чергової роботи не є Міні- стерство шляхів сполучення, оскільки запитувані ним документи у КПІ збері- галися у цьому відомстві ще з 1895 р. Період життя та діяльності князя О.С. Кудашева протягом 1902– 1917 рр. з багатьох позицій має значну кількість «білих плям». Про це також зазначають С.Ю. Карамаш і В.В. Татарчук [4, с. 14]. На власне пе- реконання, з осені 1902 р. князь О.С. Кудашев працює у Києві, але вже не на державній службі. Які це були посади до літа 1908 р. потрібно ще встановити, провівши додаткові архі- вні пошуки. Певним підтвердженням, що князь О.С. Кудашев міг у цей час займатися навіть державною служ- бою, є постанова Ради КПІ від 14 жовтня 1906 р. яка, відповідно до ст. 26 свого «Статуту», призначила його викладачем будівельного мисте- цтва та геодезії терміном «… більше року, з 9 жовтня 1906 р. з оплатою за вільним наймом…» [10, арк. 38] (за сумісництвом). Директор КПІ листом № 10045 від 24 жовтня 1906 р. повід- омив князя про це рішення із зазна- ченням, що більш «… детальні відо- мості за вказаним заняттям…» потрі- бно отримати у декана сільськогоспо- дарського відділення [10, арк. 37]. Є підозра, що проблеми узгодження оп- тимального розкладу занять відповід- но до графіка за основним місцем ро- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 56 боти стали підставою для появи рі- шення Ради сільськогосподарського відділення КПІ про дозвіл розпочати викладання лекції та проведення практичних занять уже «… з 9 листо- пада 1906 р.» [10, арк. 36]. Хоча, як свідчить офіційне видання «Особис- тий склад Київського політехнічного інституту імператора Олександра II» на 1906-1907 акад. рік», інженер шля- хів сполучення князь О.С. Кудашев як «… тимчасово запрошений викла- дач…» проводить заняття на сільсько- господарському відділенні станом на «… 1 жовтня 1906 р.» та мешкає у Ки- єві по вул. Велика Підвальна, 26 у квартирі № 9 [21]. За сумісництвом він викладає на сільськогосподарсь- кому відділенні КПІ і в 1907–1908 академічному році [22]. Доволі різкий перехід від викладання на інженерно- му відділенні КПІ до сільськогоспо- дарського, безумовно, мав певний сенс. Найімовірніше, що на це впли- нули суттєві обставини. Певну інтригу внесла вже згаду- вана «Справа № 309» за період від 31 липня до 22 серпня 1908 р. Можна припустити, що у середині 1908 р. князь О.С. Кудашев обіймав державну посаду, так чи інакше пов’язану із за- гальними проблемами сільського гос- подарства. Бо по-іншому неможливо усвідомити такий значний рівень аг- рарних напрацювань князя для потреб галузевої науки й особливо практики. Про таке припущення, до речі, свід- чить його заява на ім’я київського гу- бернатора, датована 28 червня 1908 р. з проханням надати дозвіл на відкрит- тя «… у м. Києві власної лабораторії для дослідження ґрунтів…» з обґрун- туванням, що «… з 1901 р. виконував обов’язки в Київському політехнікумі професора кафедри хімізму техноло- гії, будівельних матеріалів, а потім де- кілька років займався агрономічною хімією в різних лабораторіях...» [23, арк. 1]. Завдячуючи публікаціям князя О.С. Кудашева у провідному науко- вому галузевому виданні Російської імперії – «Журналі дослідної агроно- мії», заснованому в 1900 р. професо- ром П.С. Коссовичем при Імператор- ському Петербурзькому лісовому ін- ституті на виконання рішень Х З’їзду російських природознавців та лікарів у Києві 21–30 червня 1898 р. [24], вда- лося встановити, де саме він працю- вав. Перша наукова праця «До питан- ня про визначення засвоєння фосфор- ної кислоти» (1905) чітко доводить, що спеціальними агрономічними пи- таннями князь системно розпочав за- йматися від 1903 р., працюючи безпо- середньо в Києві, скоріш, на договір- ній основі. Зокрема, «… 5 листопада 1903 р. …» він (поряд з іншими дослі- дженнями у всій чорноземній смузі Росії) відібрав зразки глинисто- чорноземного ґрунту біля станції Ми- трофанівка поблизу хутора Граків Бо- гучарського повіту Воронезької губе- рнії [25, с. 448–449]. Детально описані у статті технологічні прийоми з виро- щування озимої пшениці переконливо свідчать про неодноразове відвідуван- ня дослідником цього хутора влітку 1903 р. Слід зауважити, що того ж ро- ку князь О.С. Кудашев особисто віді- брав зразки лесового чорнозему біля с. Кам’янка Єлизаветградського пові- ту Херсонської губернії, розташова- ному на кордоні з Чигиринським пові- том Київської губернії, та глинистого чорнозему поблизу с. Кам’янка Жи- томирського повіту Волинської губе- рнії. Впевнено можу зазначити про ще 59 пунктів перебування дослідника для збирання зразків ґрунтів протягом 1903 р. у різних місцевостях чорнозе- мної смуги Європейської частини Ро- сійської імперії. Найімовірніше, що всі операції з відбору зразків ґрунту відбувалися під безпосереднім керів- ництвом князя О.С. Кудашева. Таке підтверджують висновки зі статті, а, головне, – інші подальші публікації ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 57 князя О.С. Кудашева вже щодо пошу- ку системи оптимального обробітку ґрунтів зони нестійкого зволоження. Логічно постає запитання: хто міг бути замовником такого типу те- матики? Головною метою досліджень стало визначення «… засвоєної фос- форної кислоти…» для вивчення ро- дючості чорноземних ґрунтів, коли «… фосфор здебільшого є у першому мінімумі поживних речовин» [25, с. 437]. На той час це питання стало доволі актуальним («модним») у фа- ховому середовищі завдяки напрацю- ванням визнаних вітчизняних учених – професорів С.М. Богданова, П.С. Коссовича, Д.М. Прянишникова, К.К. Гедройца, П.Р. Сльозкіна, С.Л. Франкфурта й особливо закор- донного – Шлезінга-сина. Князь О.С. Кудашев після участі в роботі хі- мічної секції вищезгаданого X З’їзду російських природознавців і лікарів (1898) [26] активно зацікавився зазна- ченою проблематикою. Наведений ним у статті огляд літератури підтвер- джує, що до кола наукових інтересів дослідника входили не лише визна- чення кількості у чорноземних ґрун- тах засвоєної фосфорної кислоти через ґрунтовий розчин і таку здатність ко- ренів різноманітних культурних рос- лин, а ще якою методикою керувати- ся. Для початку він критично оцінив методики Шлезінга-сина та професо- рів Д.М. Прянишникова, К.К. Гед- ройца, П.С. Коссовича, побудовані на відношенні фосфорної кислоти до рів- ня вологості ґрунту, відібраного для аналізу. Після цього запропонував власну на основі «… 1% лимонної ви- тяжки, виготовленої у лабораторії Пі- вденно-Російського сільськогосподар- ського синдикату в Києві під керівни- цтвом прив.-доц. Франкфурта…» [25, с. 444]. Здається, що створене в 1892 р. Південноросійське товариство заохочення землеробства та сільсько- господарської промисловості [27], або Київський землеробський синдикат [28], через свою мережу дослідних полів Всеросійського товариства цук- розаводчиків зі штаб-квартирою в Ки- єві по вул. Фундуклеївській, 46, і ви- ступив замовником широкомасштаб- них досліджень князя О.С. Кудашева. Саме керівник мережі С.Л. Франкфурт запропонував досліднику провести ві- дповідний цикл польових і лаборатор- них експериментів з чорноземами Єв- ропейської частини Російської імперії. Відомо, що у другій половині 1900 р. С.Л. Франкфурт переїжджає до Києва й очолює створену в 1897 р. професо- ром П.Р. Сльозкіним хімічну лабора- торію та контрольно-насіннєву стан- цію Київського землеробського син- дикату [29]. Вже наступного року, а саме: 1 березня 1901 р. він засновує Мережу дослідних полів Всеросійсь- кого товариства цукрозаводчиків у 15 приватних маєтках шести губерній пі- вденної Росії, або зоні поширення чо- рнозему для потреб промислового цу- кровиробництва [30], що на той час набирало обертів. Недостатня кіль- кість відповідних фахівців та якісного технічного забезпечення для аналізу відібраних численних ґрунтових зраз- ків спонукали С.Л. Франкфурта шука- ти кваліфікованих фахівців. До їх чис- ла повною мірою належав князь О.С. Кудашев, який тільки-но повер- нувся з-за кордону та був сповнений, як завжди, новими ідеями з європей- ським сприйняттям дійсності. Останнє завжди було притаманне і не менш амбітному С.Л. Франкфурту щодо майбутніх проектів. Якщо перші ви- значення щавлевої кислоти у ґрунтах князь О.С. Кудашев зробив у лабора- торії С.Л. Франкфурта, то вже вегета- ційні досліди влітку 1904 р., як він пише, провів у «… власній лаборато- рії» [25, с. 444]. Для потреб останніх у чотирьох цинкових посудинах, запов- нених чорноземом з цілини Кам’янки, її пашні, змішаного варіанта перших ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 58 двох та цілини з хутора Граків, 10 березня 1904 р. він висіяв овес у кі- лькості 15 зернин сорту Немерчансь- кий ранній. До всіх посудин внесли мінеральні добрива з розрахунку: 4 г Ca(NO3)2, 2 г KNO3 і 1 г KNSO4, роз- чинених у 4 л води. На підставі отриманих узагаль- нюючих даних 1903–1904 рр. князь О.С. Кудашев створив схематичну ка- рту розподілу P2O5, розчиненої у 0,5 % щавлевої кислоти, у чорноземах Єв- ропейської частини Росії. Незважаючи на певні умовності, завдяки їй чи не вперше у вітчизняній науковій прак- тиці вдалося встановити загальну за- кономірність вмісту фосфорної кисло- ти, а саме: «… зменшення із заходу на схід…» [25, с. 454]. Це також поясню- вало закономірності, що прослідкову- валися стосовно отримання відповід- ного рівня врожаїв польових культур. Крім того, князь О.С. Кудашев довів, що «… найродючіші місцевості чорноземної смуги співпадають з міс- цями найбільшої розчинності фосфор- ної кислоти в 0,5 % щавлевої кисло- ти…». Він також визначив ці зони, а саме: південна частина Київської, Во- линська, Подільська, Херсонська та Бессарабська губерній. Зокрема дослі- дник встановив закономірність, що перший – головний висновок – отри- мано за рахунок того, що у Південно- Західному краї особливо насичені фо- сфорною кислотою ґрунти, де вони підстилаються «… кристалічними по- родами: гранітами, гнейсами, лабра- доритами, сієнітом та ін. …» [25, с. 455]. Тим самим він продемонстру- вав прекрасні знання ще й з геології та мінералогії. Залишається лише продо- вжити архівні пошуки для встанов- лення адреси розташування створеної князем О.С. Кудашевим у 1904 р. при- ватної агрохімічної лабораторії в Киє- ві. Слід зазначити, що його напрацю- вання щодо визначення вмісту фосфо- рної кислоти надзвичайно зацікавили лабораторію загального землеробства при кафедрі часткового землеробства КПІ на чолі з видатним вітчизняним ученим-аграрієм професором П.Р. Сльозкіним [31]. Питання, якими займався князь, мали для Петра Роді- оновича величезне наукове значення. Не виключено, що саме він на початку 1906 р. запросив князя О.С. Кудашева продовжити й, головне, – розширити програму раніше проведених дослі- джень з питань встановлення «… придатності щавлевокислої витя- жки для визначення засвоєння росли- нами фосфорної кислоти» [32, с. 481]. Можна навіть припустити, що вони могли стати основою спеціальної ди- сертації за авторством князя О.С. Кудашева. Про таке зазначає йо- го 60-сторінкова брошура «Аграрне питання в Росії з огляду сільськогос- подарської техніки», опублікована в 1906 р. [33]. Вже з назви зрозуміло, що в основі розгляду всіх питань, пов’язаних з аграрним виробництвом, є адаптована до природних умов регі- ону технологія вирощування польових культур, помножена на економічні чинники. Насамперед, йшлося про три з них стосовно: «1) приватного госпо- дарства, що базувалося на землеволо- дінні: а) великому та б) дрібному; 2) селянського господарства: а) сус- пільного та б) подвірного землеволо- діння і 3) оренди: а) довготривалої (великої) та б) короткотермінової (дрібна – селянська)» [33, c. 4]. До ко- жного фактору князь навів власні еко- номічні розрахунки, наприклад щодо перевезення продукції, доріг, управ- ління, будівель, доходів тощо, а також запропонував оптимальні моделі ве- дення фермерських господарств, які займають 100, 50, 20, 6 десятин з об- ґрунтованим висновком, що «… найбільш вигідним є фермерське господарство площею 50–100 деся- тин» [33, c. 31]. Мова йшла про зерно- вий тип господарювання. Не менше ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 59 вражають розрахунки князя О.С. Кудашева щодо ведення екстен- сивного та інтенсивного господарю- вання. З багатьох позицій запропоно- вані у роботі висновки не втратили ак- туальності для сьогодення, особливо коли в основі всіх підходів є не плано- ва економіка, а ринок. У цьому черго- ва першість напрацювань князя О.С. Кудашева. На той час нова наука – аграрна економіка, одним з апологе- тів якої був професор П.Р. Сльозкін, надзвичайно зацікавилася такого типу багатофакторними і, головне, – широ- комасштабними дослідженнями. Ними захопився і князь О.С. Кудашев. Зрозуміло, що всі вони базувалися на результатах польових досліджень. Якщо так, то не може не вражати спектр залучення нових ґрунтових зразків для аналізу й вивчення. Всього їх налічува- лося 49 із Волинської, Подільської, Бес- сарабської, Київської, Херсонської, Че- рнігівської, Полтавської, Катеринослав- ської, Харківської, Тульської, Курської, Воронезької, Тамбовської, Саратовсь- кої, Симбірської, Самарської губерній та Області війська Донського. Практич- но всі тогочасні галузеві дослідні уста- нови в цих регіонах надіслали на про- хання лабораторії загального землероб- ства КПІ у березні 1906 р. по 1,5 пудів зразків своїх ґрунтів. Разом зі студентом Д.М. Репським князь просіяв надіслані зразки та засипав у скляні посудини ро- зміром 26×15,5 дюймів. Упродовж 26– 29 травня вони висіяли в них шведський овес (15 насінин на посудину), напере- додні протравивши їх. Крім того, було внесено мінеральні добрива Ca(NO3)2 – 6 г та K2SO4 – 1 г. При появі третього листка 7 червня посіви прорідили, а збирали врожай у міру дозрівання про- тягом 16 серпня – 12 вересня 1906 р. За отриманими новими результатами князь О.С. Кудашев більш аргументовано під- твердив зроблений у 1905 р. висновок щодо тенденцій вмісту фосфорної кис- лоти із заходу на схід із черговим засте- реженням, що це поширювалося, у пе- ршу чергу, на південно-російський чор- нозем. Із публікації зрозуміло, що він будував великі плани на наступний рік щодо продовження експериментів. Але, як засвідчив час, це виявилося немож- ливим. Все-таки князь вирішив опублі- кувати фактично нові однорічні дані, оскільки, на його думку, вони «можуть становити певну зацікавленість для ро- сійських агрономів» [32, c. 482]. Зробивши такі важливі для галузе- вої наукової практики висновки, князь О.С. Кудашев з об’єктивних причин не міг залишитись осторонь дискусії з І. Лець-Запартовичем, який за результа- тами аналізу ґрунтів (переважно чорно- земів) мережі дослідних полів, організо- ваного відділенням рільництва Поділь- ського товариства сільського господарс- тва та сільської промисловості, висло- вився про їхню «бідність» щодо вмісту поживних речовин [34–35]. У статті «Про фосфорну кислоту у подільських ґрунтах» князь О.С. Кудашев аргумен- товано довів, що за цими показниками регіон є «… одним із найродючіших з усіх губерній Європейської Росії» [36]. Його висновки ґрунтувалися на отрима- них результатах вегетаційних дослідів у лабораторії загального землеробства КПІ, коли врожай вівса виявився на 47 % вищим, ніж на курських, воронезьких та саратовських чорноземах. Висловлене І. Лець-Запартовичем князь пояснив як елемент недосконалих методик визна- чення фосфорної кислоти, що за своїм значенням у формуванні врожаю посідає друге місце після забезпечення вологою. Таку тезу в рецензії на цю статтю князя О.С. Кудашева підтримав відомий вітчи- зняний учений-агроґрунтознавець про- фесор С. Захаров [37]. На підставі отриманих власних даних щодо розподілу фосфорної кис- лоти і, як наслідок, формування вро- жайності, князь О.С. Кудашев, опра- цювавши теоретичні та літературні джерела, пробує себе як добре прак- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 60 тикуючий землероб. У статті «Про глибину здіймання пару в степових господарствах», надрукованій у № 8 щотижневика «Хозяйство» за 1908 р., він дійшов висновку, що глибина об- робітку ґрунту повинна визначатися його фізичними властивостями і, пе- редусім, здатністю опадати та волого- ємністю. Апелюючи проти отриманих експериментальних даних Плотянсь- кого і Полтавського дослідних полів, а також І. Овсинського, князь О.С. Кудашев доводить про можли- вість збільшення вологості орного шару в одному випадку та його виси- хання – в іншому. Таке повністю від- повідало концепції його однофамільця – князя В.О. Кудашева, вперше викла- деної на сторінках «Журналу Полтав- ського сільськогосподарського това- риства» за 1891 р. [38]. Новим можна вважати твердження князя О.С. Кудашева, побудоване на особи- стих спостереженнях «… господарств південної частини Воронезької губер- нії, мені добре відомих…» [39], про те, що потрібно зменшувати глибину парового обробітку зі збільшенням вмісту глини і перегною у ґрунті. За- пропоноване виявилося справжнім ві- дкриттям, оскільки жодна діюча на той час дослідна установа не вивчала під таким кутом бачення залежність глибини оранки від окремих елементів агрофізичних властивостей ґрунту. Чергове сприйняття фахівцями напрацювань на агрохімічно- ґрунтознавчій та землеробській ниві переконало князя О.С. Кудашева роз- ширити спектр досліджень з цього на- пряму без усіляких зобов’язань та за наявності вільного часу. Відчитавши за сумісництвом ще один курс на сіль- ськогосподарському відділенні КПІ (1907–1908), він вирішив шукати собі інше призначення. У цей час надхо- дять нові привабливі пропозиції щодо реалізації власних талантів та елемен- тарного заробітку. Здається, що саме за таких обста- вин у травні 1908 р. він подає заяву з клопотанням про отримання посади викладача новоствореного 2 березня 1907 р. Донського політехнічного ін- ституту в м. Новочеркаську. До сього- дні, наприклад у США, тільки-но за- снованим навчальним закладам нада- ються певні преференції їхнім викла- дачам щодо матеріальної підтримки та посадових окладів. Те саме отримав, наприклад, В.Л. Кирпичов, формуючи первісний склад професорсько- викладацького складу КПІ. Але князь О.С. Кудашев, як прагматик, добре все зважив і вибрав собі іншу стезю, не- зважаючи на те, що за згодою дирек- тора КПІ [10, арк. 40] управляючий на правах директора Донського політех- нікуму офіційно погодився мати у своєму складі викладача такого фаху [10, арк. 39] та ще й зі славетним та- тарським корінням. Від середини 1908 р. князь О.С. Кудашев повністю зосереджуєть- ся на державній службі, працюючи ін- спектором протипожежної частини у Київській губернській земській управі. Але все ж не полишає наукову агро- номію і власним коштом засновує хі- мічну лабораторію. Від часу подання заяви-клопотання 4 червня 1908 р. до отримання офіційного дозволу минуло трохи більше двох місяців. Як зазна- чається у протоколі № 223 від 21 серпня 1908 р. будівельного відді- лення Київського губернського прав- ління, підписаному губернським ін- женером, представлений князем О.С. Кудашевим схематичний план облаштування хімічної лабораторії «… з особливими канавами…» дав всі підстави надати дозвіл Київській мі- ській управі, а Київському поліцмейс- теру «… встановити спостереження за виконанням умов дозволу» [23, арк. 3]. Таким чином, у серпні 1908 р. лабораторія офіційно отримала право на повноцінне існування. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 61 Уже в № 30 щотижневика «Хозяй- ство» від 7 серпня 1908 р. князь О.С. Кудашев розкриває основні прин- ципи діяльності новоствореної лабора- торії. Передусім зауважує, що її відкри- то разом з «… агрономом О.С. Львовим…» для «… визначення точно й об’єктивно властивостей ґрун- ту, які можуть дати більш-менш набли- жені вказівки щодо їхньої якості у сіль- ськогосподарському відношенні…», як одне з «… першочергових завдань практичного ґрунтознавства…» [40]. Передбачався поділ усіх досліджень ґрунтів на три групи: 1) вивчення най- головніших властивостей, що визнача- ють тип ґрунту за класифікацією Сибір- цева або аналогічною; 2) визначення основних функціональних властивостей хімічних та 3) фізичних властивостей. Для виконання запланованого князь О.С. Кудашев надає розгорнуту харак- теристику всіх методів, які планувалося застосувати для визначення родючості ґрунту, включаючи механічний склад. При цьому зазначає, що «... багато із за- пропонованих нами методик, особливо у галузі фізики ґрунтів, є лише пропози- ціями і на практиці не випробовували- ся…» [41]. Публікація викликала знач- ний інтерес серед практиків. Тому реда- кція «Хозяйства» прийняла рішення ви- дати її й окремою 16-сторінковою бро- шурою [42]. Останньою доступною публікаці- єю князя О.С. Кудашева на ниві аграр- них студій стала оригінальна стаття «Деякі принципи грядкової культури пристосовано до посушливої місцевос- ті», що побачила світ у № 40 за жовтень 1908 р. на шпальтах неодноразово зга- даного щотижневика «Хозяйство». Ав- тор надав високу оцінку «новій системі землеробства» І. Овсинського (з якою вперше ознайомився під час роботи Х З’їзду російських природознавців та лі- карів у Києві), вказавши, що в ній, не- зважаючи на відмову багатьох сільських господарів зони степу її застосовувати, є «… доля істини…», коли «… для де- яких ґрунтів степової смуги мілкий об- робіток пару є безсумнівно раціональ- нішим за глибокий, що забезпечує вищі врожаї, ніж останній». Однак головною тезою статті стала популяризація так званої грядкової культури, яка й на сьо- годні залишається предметом обгово- рення серед господарників. Її суть поля- гала у пересаджуванні рослини при ранньому посіві на більшу глибину, ніж у першому. Князь О.С. Кудашев в ціло- му на основі власних розрахунків ви- трат вологи на цей агроприйом для зони степу довів недоцільність його застосу- вання. При цьому він запропонував за- провадження такого підходу за рахунок смугового посіву «… з міжряддям у 8– 10 вершків…» [43], що дозволяло зруч- не просапування вирощуваних польо- вих культур. На жаль, інших наукових праць агрохімічно-ґрунтознавчого та землеробського спрямування за авторс- твом О.С. Кудашева поки що не знайде- но. Але переконаний, що вони існують! Між іншим, не виключаю, що князь друкувався і під криптонімами. Чому О.С. Кудашев не продовжив свої досить успішні аграрно-економічні студії? На це запитання однозначно важко дати відповідь. Мабуть, специфі- ка роботи на новій посаді старшого штатного контролера винокурних заво- дів другого округу Київської губернії з постійними роз’їздами на тривалий пе- ріод стала цьому на заваді. Те, що він у 1908 р. намагається використати власну відпустку для аграрних досліджень, дає можливість припустити зміст наказу Управляючого акцизними зборами Ки- ївської губернії від 14 серпня того року [44]. Згідно з ним князь О.С. Кудашев звільнений від виконання обов’язків з 15 серпня до 1 жовтня 1908 р. Найвіро- гідніше, що його остання публікація аг- рарного спрямування була написана са- ме в цей час. Відповідно до Височайшого наказу по громадянському відомству № 66 від ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 62 4 жовтня 1908 р. (розпорядження уряду Російської імперії) «… відставний інже- нер шляхів сполучення, титулярний ра- дник князь Кудашев…» знову поверта- ється на державну службу високого рів- ня. Його призначають «… членом Київ- ської губернської управи у справах зем- ського господарства з 15-го жовтня» [45]. Відомо, що земські управи склада- лися з голови та двох членів. Допуска- лося, згідно з рішенням земського зі- брання, збільшення кількості членів до чотирьох, а відповідно до згоди міністра внутрішніх справ – навіть до шести при трирічній службі. Таке урядове призна- чення підтверджувало, що князь О.С. Кудашев мав на той час виборне право у Київському губернському земс- тві та, крім того, був членом земського зібрання. Між іншим, нова посада через чотири роки бездоганної служби дозво- ляла князю О.С. Кудашеву претендува- ти на VI клас петровського табелю ран- гів, а саме: колезького радника або пол- ковника піхоти чи гвардії. Є документальні підстави ствер- джувати, що виконання нових функцій князь О.С. Кудашев певний час поєдну- вав із посадою старшого штатного кон- тролера винокурних заводів другого округу в Управлінні акцизними зборами Київської губернії. Не випадково лише 5 серпня 1909 р. наказом управляючого акцизними зборами Київської губернії князя О.С. Кудашева «…виключають зі списків Київського акцизного управлін- ня…» у зв’язку із переходом на службу до «… Міністерства внутрішніх справ з 1 серпня» [46]. Що далі відбулося з державною службою, невідомо. Однак є підстави припустити, що князь О.С. Кудашев продовжував перебувати у Києві, обі- ймаючи посаду члена Київської губерн- ської земської управи. Вона теж не да- вала йому змоги не лише повноцінно займатися агрономією, а навіть продов- жувати викладання за сумісництвом у КПІ. Принаймні, під таким кутом ба- чення розглядаю, в якому голова Київ- ської губернської управи просить дире- ктора КПІ погодити атестацію «… члена губернської управи, титуляр- ного радника князя Кудашева О.С. у на- ступний чин колезького асесора із залі- ком попередньої служби його у посаді викладача та в.о. екстраординарного професора кафедри будівельного мис- тецтва в Київському політехнічному ін- ституті з 1 вересня 1900 р. по 1 липня 1901 р.» [10, арк. 41]. Згадки про викла- дання в інші роки взагалі немає. Звер- нення було направлене 25 листопада 1909 р. за № 57929 від імені Київської губернської управи у справах земського господарства. Вже 2 грудня 1909 р. на- дійшла відповідь-згода № 14073 дирек- тора КПІ [10, арк. 42]. Це доводить, що для КПІ князь О.С. Кудашев був висо- кошанованим чиновником. Певним чином це підтверджує ще й заява самого князя від 1 березня 1910 р. з проханням облаштувати у садибі інституту біля хімічного кор- пусу тимчасовий дощатий сарай для збирання власного аероплану «Куда- шев-1» протягом біжучого літа [10, арк. 43]. Вже наступного дня Рада КПІ таку згоду дає, офіційно підтвердивши листом № 8565 від 10 березня 1910 р. [10, арк. 44] Цей документ свідчить, що фінансові труднощі князя О.С. Кудашева на початковому етапі сімейного життя вже залишилися в минулому. Він у змозі особисто опла- чувати свої чергові проекти та ідеї. Спілкується і товаришує з рівними со- бі за статусом і статками незалежно від світського походження. Тому від- повідно виникають сумніви, незважа- ючи на замітку якогось А. у газеті «Киевлянин» від 24 травня 1910 р. [47], а також різноманітні публікації його сучасників та істориків вітчизня- ного повітроплавання, що свій політ 23 травня 1910 р. князь О.С. Кудашев здійснив, при всій повазі, як екстраор- динарний професор кафедри стійкості ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 63 споруд КПІ. На основі доступних до- кументів було встановлено, що у цей час він є високопоставленим чиновни- ком Київської губернської земської управи (у сучасному розумінні – за- ступник голови Київської облдержад- міністрації). Тому виключно для з’ясування істини потрібно провести додаткові архівні розвідки. Це стосу- ється і періоду після чергового від’їзду князя О.С. Кудашева наприкінці 1910 р. з Києва на цей раз до Риги на запро- шення відомого російського магната М. Шидловського для роботи в авіацій- ному відділі Російсько-Балтійського ва- гонного заводу. Створює там свою най- кращу модель літака «Кудашев – 4», за яку отримує велику срібну медаль Імпе- раторського Російського технічного то- вариства на Першій Міжнародній повіт- роплавній виставці у Санкт-Петербурзі 28 квітня 1911 р. З 1912 р. припиняє свою конструкторську діяльність і пра- цює вже колективно під керівництвом І.І. Сікорського разом із А.А. Сереб- ренковим, Г.І. Адлером та ін. у Петер- бурзі над створенням багатомоторних літаків «Руський витязь» та «Ілля Му- ромець». Як свідчить інформація у «Ки- евских губернских ведомостях» за 1 лю- того 1911 р., князь О.С. Кудашев був звільнений з посади члена Київської гу- бернської управи «… відповідно до прохання..» (особистого) «… з 1 січня минулого року» [48]. Всі інші відомості після цієї дати потребують додаткових історичних розвідок та узагальнень. За результатами досліджень встановлено, що київський період життя та творчості князя О.С. Кудашева починається від 1 чер- вня 1897 і завершується 1 січня 1911 р. Умовно його можна поділити на п’ять етапів: перший – з 1 червня 1897 по 1 грудня 1899 р. – пов’язаний із пра- цею за фаховою освітою в системі Пі- вденно-Західної залізниці, а також майже 4-місячною підготовкою до ви- кладацької роботи (березень–червень 1898 р.) у системі Міністерства шляхів сполучення Російської імперії, або державна служба у цьому відомстві; другий – упродовж 1 грудня 1899 – 1 липня 1901 р., що включає в себе закордонне відрядження для під- готовки до професорського звання з 1 грудня 1899 по 1 вересня 1900 р., а також викладацьку роботу на посаді в.о. екстраординарного професора ка- федри будівельного мистецтва інже- нерного факультету КПІ із зарахуван- ням до державної служби по лінії Мі- ністерства фінансів Російської імперії; третій – жовтень 1901 – поча- ток 1903 р. – державна служба у Міні- стерстві шляхів сполучення на поза- штатній посаді у зв’язку з перебуван- ня за кордоном; четвертий – весна 1903 – літо 1908 р. – праця за контрактом на агро- номічній ниві спочатку при агрохіміч- ній лабораторії Мережі дослідних по- лів Всеросійського товариства цукро- заводчиків Київського землеробського синдикату (1903–1904), а потім в ла- бораторії загального землеробства при кафедрі часткового землеробства сіль- ськогосподарського відділення КПІ (1905 р. – перша половина 1908 р.), а також викладання будівельного мис- тецтва та геодезії на сільськогоспо- дарському відділенні КПІ за сумісни- цтвом протягом 16 жовтня 1906 – 1 вересня 1908 р.; п’ятий – середина 1908 – 1 січня 1911 р. – інспектор протипоже- жної частини Київської губернської земської управи, а потім старший штатний контролер винокурних заво- дів другого округу Управління акциз- них зборів Київської губернії. Від 4 жовтня 1908 р. відповідно до розпо- рядження уряду – член Київської гу- бернської управи у справах земського господарства, або чергове повернення на державну службу спочатку до гро- мадського відомства, а з 5 серпня ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 64 1909 р. – до Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Після контекстового розгляду на- працювань князя О.С. Кудашева за пе- ріод 1903–1908 рр. доведено про його життєвий науковий доробок для потреб вітчизняної агрохімії, а саме: створення схематичної карти розподілу P2O5 у чо- рноземній смузі Європейської частини Російської імперії для проведення від- повідних аналізів у двох ним створених у Києві агрохімічних лабораторіях (1904–1908). Не менш вагомим вияви- лися здобутки на ниві наукового земле- робства та землеробської практики сто- совно встановлення залежності глибини оранки від окремих елементів агрофізи- чних властивостей ґрунтів, а також удо- сконалення технології так званої гряд- кової культури за рахунок смугового висіву. Оригінальними слід вважати йо- го напрацювання на ниві аграрної еко- номіки щодо пошуку оптимальної мо- делі господарювання в умовах Російсь- кої імперії. Є всі підстави зазначити, що пе- рший політ на власноруч сконструйо- ваному літаку «Кудашев–1» князь О.С. Кудашев здійснив 23 травня 1910 р. не як екстраординарний про- фесор КПІ, а державний службовець високого рангу. Подальших архівних пошуків по- требує державна служба князя О.С. Кудашева після від’їзду з Києва наприкінці 1910 р. до самої смерті у 1917 р. Те ж стосується його аграрних уподобань за цей період. ЛІТЕРАТУРА 1. Карамаш С. Ю. Зачинатель вітчизняного літакобудування О. С. Кудашев та Київсь- кий політехнічний інститут (з неопублікованих архівних джерел) / С. Ю. Карамаш, В. В. Татарчук // Дослідження з історії техніки: зб. наук. пр. ; за ред. Л. О. Гріффіна. – 2005. – Вип. 6. – С. 147–155. 2. Карамаш С. Київський період життя князя О. С. Кудашева – зачинателя вітчизняного літакобудування / С. Карамаш, В. Татарчук // Проблеми історії України XIX –XX ст. – 2006. – Вип. XII. – С. 231–236. 3. Карамаш С. Піонер літакобудування в Україні / С. Ю. Карамаш, В. В. Татарчук // Іс- торичний календар. Науково-популярний альманах; Укр. ін-т нац. пам’яті. – 2012. – Вип. 15. – С. 24–29. 4. Карамаш С. Піонер-літакобудівник князь Олександр Кудашев / С. Карамаш, В. Татарчук. – К.: вид-во КММ, 2010 – 72 с. 5. Згуровський М. Першовідкривач повітроплавання в Росії / М. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2010. – № 19 (799), 22 травня. 6. Згуровский М. З. Александр Кудашев: первопроходец / М. З. Згуровский // Киевские политехники-пионеры авиации, космонавтики, ракетостроения. – 2-е изд., перераб. и доп. – К. : НТУУ «КПИ» ИПК «Политехника»,2011. – С. 41–52. 7. Зеркалов Д. В. НТУУ «КПІ». Минуле і сьогодення : монографія / Д. В. Зеркалов. – Електронні дані. – К. : Основа, 2012. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. – Систем. ви- моги : Pentium ; 512 Mb RAM ; Windows 98/2000/XP ; Acrobat Reader 7.0. – Назва з тит. екрана. 8. Ісаєнко С. А. Професор Я.М. Гаккель (1874–1945): життя і діяльність / С. А. Ісаєнко // Історія науки і техніки: зб. наук. пр. ; гол. ред. О. Я. Пилипчук. – К. : Вид-во ДЕТУТ, 2016. – Вип. 9. – С. 26–34. 9. Вергунов В. Життя та благі діяння князя Володимира Кудашева для організаційної появи та розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи (до 130-річчя Полтавсь- кого дослідного поля) / В. Вергунов // Вечірня Полтава. – 2014. – № 44 (1131), 28 жовт. – С. 11. 10. Держархів м. Києва, ф. 18, оп. 2, спр. 144, 58 арк. 11. Згуровский М. З. Александр Кудашев: первопроходец / М. З. Згуровский // Киевские политехники-пионеры авиации, космонавтики, ракетостроения. – 2-е изд., перераб. и доп. – К. : НТУУ «КПИ» ИПК «Политехника»,2011. – С. 41–52. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 65 12. Из истории Киевского политехнического института: Сборник документов и мате- риалов. Т. 1 (1898–1917 гг.) // Киевский ордена Ленина Политехнический институт, Киевский областной государственный архив. – К. : Изд-во Киевского университета, 1961. – С. 5. 13. Стефанович Д. Віктор Кирпичов / Д. Стефанович // Народжені Україною. Меморіа- льний альманах. У 2 т. – К. : Євроімідж, 2002. – Т. 1. – С. 718. 14. Отчет о состоянии Киевского Политехнического института императора Александ- ра II за 1899 год. – К. :Типо-литограф. Губправления, 1900. – С. 5–13. 15. Кудашев А. С. К теории железо-цементного материала / [Соч.] Инж. кн. А. С. Куда- шева. – К. : Лито-тип. т-ва И. Н. Кушнерев и Ко, 1900. – 14 с. 16. Кудашев А. С. К теории железо-цементного материала / А. С. Кудашев // Инженер. – 1900. – Т. XXIV, № 5, май.– С. 183–186. 17. Кудашев А. С. К теории железо-цементного материала (окончание) / А. С. Кудашев // Инженер. – 1900. – Т. XXIV, № 6, июнь. – С. 238–244. 18. Рабцевич Н. В. Історичний огляд академічного життя інженерного факультету КПІ (1898–1923) / Н. В. Рабцевич // Київський політехнічний і Київський сільськогосподарський інститути. XXVроків. 1898–1923. Ювілейний зб.– К., 1923.– С. 33. 19. Кудашев А. С. Анализ цемента: из лекции кн. А. С. Кудашева / А. С. Кудашев ; КПИ. – К. : Изд-ние студ. А. М. Мальцева, 1900. – 11 с. 20. Кудашев А. С. Элементарная теория природного свода. Метод Castiliane: лекции студен- там инженерам 3-го курса / А. С. Кудашев; КПИ. – К. : Изд-ния студ. А. М. Мальцева, 1901. – 74 с. 21. Временно приглашенные преподаватели и лаборанты из платы по вольному найму // Личный состав Киевского политехнического института Императора Александра II. На 1906– 1907 акад. год. – К. : Тип. С. В. Кульженка, 1906. – С. 45–46. 22. Временно приглашенные преподаватели и лаборанты // Личный состав Киевского Политехнического института Императора Александра II. На 1907–1908 акад. год. – К. : Работ- ник, 1907. – С. 34. 23. Держархів Київської області, ф. 1, оп. 244, спр. 309, 36 арк. 24. Хроніка // Хуторянин.– 1900. – № 10, 9 марта. – С. 144. 25. Кудашев А. С. К вопросу об определении усвояемой фосфорной кислоты / А. С. Кудашев // Журнал опытной агрономии. – 1905. – Т. VI, кн. IV. – С. 437–458. 26. Список членов X-го съезда русских естественноиспытателей и врачей // Дневник X- го съезда русских естественноиспытателей и врачей в Киеве; изд. распорядит. комитета съезда ; под. ред. Л. Л. Лукда. – К. : С. В. Кульженко, 1898.– С. 19. 27. Новое общество для приобретения и сбыта сельскохозяйственных предметов // Зем- ледельческая газета. – 1892. – № 30, 25 июня. – С. 586. 28. Ежегодник русских сельскохозяйственных опытных учреждений / М-во земледелия и гос. имущества, Департамент земледелия. – СПб. : Тип. В. Кришбаума, 1901. – Вып. 1. – С. 12. 29. Вергунов В. А. С.Л. Франкфурт та Україна (до 150-річчя від дня народження) / В. А. Вергунов ; НААН, ННСГБ, Ін-т історії аграр. науки, освіти та техніки. – К., 2016. – С. 46. – (Істо- рико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії», кн. 95). 30. Вергунов В. А. Професор С.Л. Франкфурт (1866–1954) – учений-агробіолог, держав- ний і громадський діяч та дипломат у добу українських революцій: повернення із забуття (до 150-річчя від дня народження) : наук. доп. / В. А. Вергунов ; НААН, ННСГБ. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. – С. 7. 31. Вергунов В. А. Професор Сльозкін Петро Родіонович (1862–1927) / В. А. Вергунов; УААН, ДНСГБ, Укр. держ. насіннєва інспекція.– К. : Аграрна наука, 2008.–180 с. – (Іст.- бібілогр.сер. «аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 19). 32. Кудашев А. С. Усвояемая фосфорная кислота в почвах черноземной полосы (Из ла- боратории общего земледелия Киевского политехнического института) / А. С. Кудашев // Жу- рнал опытной агрономии. – 1907. – Т. ХІІІ. – С. 481–510. 33. Кудашев А.С. Аграрный вопрос в России с точки зрения сельскохозяйственной тех- ники / А. С. Кудашев. – К. : Н. К. Мукалов, 1906. – 64 с. 34. Лец-Запартович И. Главнейшие типы почв Подольской губ. (Из работ отделения полеводства Подольського общ. С.Х. и С. Х. Пр.) / И. Лец-Запартович // Хозяйство. – 1907. – [1. Начало]. – № 43, 15 ноября. – С. 1919–1920. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 66 35. Лец-Запартович И. Главнейшие типы почв Подольской губ. (Из работ отделения полеводства Подольского общ. с. х. и с. х. пр.) / И. Лец-Запартович // Хозяйство. – 1907. – [2. Окончание]. – № 45, 29 ноября. – С. 2009–2010. 36. Кудашев А. С. О фосфорной кислоте в Подольских почвах / А. С. Кудашев // Хозяй- ство. – 1907. – № 50 (31 дек.). – С. 2250–2252. 37. [Рецензия] С. Захаров // Журнал опытной агрономии. – 1908. – Т. ІХ. – С. 634. – Рец. на ст.: Кудашев А. С. О фосфорной кислоте в Подольских почвах / А. С. Кудашев // Хо- зяйство. – 1907. – № 50. – С. 2250–2252. 38. Кудашев В. А. Основные принципы обработки почв под озимые посевы в Кирьяков- ском хозяйстве / В.А. Кудашев // Журналы Полтавского сельскохозяйственного общества. 1891. – Полтава: тип. Л. Фришберга, 1891. – Вып. 1 (янв.). – С. 50–72. 39. Кудашев А. О глубине взмета пара в степных хозяйствах / А. Кудашев // Хозяйство. – 1908. – № 8 (28 февр.). – С. 317–325. 40. Кудашев А. Лабораторное исследование почвы в сельскохозяйственных целях / А. Кудашев // Хозяйство. – 1908. – № 30 (7 авг.). – С. 1294–1295. 41. Кудашев А. Лабораторное исследование почвы в сельскохозяйственных целях (око- нчание) / А. Кудашев // Хозяйство. – 1908. – № 31 (14 авг.). – С. 1339. 42. Кудашев А. Лабораторное исследование почвы в сельскохозяйственных целях / А. Кудашев. – [Б. м.]: Тип. С. П. Яковлева, 1908. – 16 с. 43. Кудашев А. Некоторые принципы грядковой культуры применительно к засушли- вой местности / А. С. Кудашев // Хозяйство. – 1908. – № 40 (16 окт.). – С. 1718–1720. 44. Распоряжение губернского начальства // Киевские губернские ведомости. – 1908. – № 93, 26 авг.– С. 1. 45. Распоряжение губернского начальства // Киевские губернские ведомости. – 1908. – № 117, 25 окт. – С. 1. 46. Часть официальная // Киевские губернские ведомости. – 1909. –№ 87, 18 авг. – С. 1. 47. А. Полет первого русского аэроплана / А. // Киевлянин. – 1910. – № 142 (24 мая). – С. 3. 48. Часть официальная // Киевские губернские ведомости. – 1911. – 12, 1 февр. – С. 1. Вергунов В.А. Неизвестные страницы государственной службы и аграрного экспериментаторства князя А.С. Кудашева в киевский период жизни и творче- ства (к 145-летию со дня рождения). В статье методом историко-научного анали- за раскрыты неисследованные страницы жизни и творческой деятельности пионе- ра отечественного воздухоплавания князя А.С. Кудашева во время очередного пребы- вания в Киеве в 1903–1910 гг. На основе ранее недоступных архивных документов, а также его публикаций в ведущих отраслевых периодических изданиях, которые до сих пор не являлись объектом изучения исследователей его наследия, реконструиро- вано чрезвычайно плодотворный и многогранный период творчества князя А.С. Кудашева, прежде всего для потребностей аграрного опытного дела. Впервые показана государственная служба князя А.С. Кудашева в системе Киевского губерн- ского земского правления. Vergunov V. Unknown pages of state service and the agricultural experimentation of Prince Alexander Kudashev in Kiev period of the life and creativity (to 145 anniversary of his birth). Unexplored pages of the life and creative activity of the domestic pioneer of aeronautics Prince Alexander Kudashev during his next stay in Kiev in 1903–1910 are revealed in the article by the method of historical and scientific analysis. Based on previously inaccessible archives, as well as his publications in the leading branch journals, which until now were not the object of study of researchers of his heritage, it reconstructed extremely productive and multifaceted period of the creativity of the Prince Alexander Kudashev, primarily for the needs of the agricultural experimental work. For the first time the Prince’s Alexander Kudashev state service in the system of Kiev provincial county government is shown.

Невідомі сторінки державної служби та аграрне експериментаторство князя О.С. Кудашева у київський період життя та творчості (до 145-річчя від дня народження)

Репозитарії

Схожі ресурси