Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна

У статті розглядається науковий доробок визначного вченого П.Г. Фоміна, його внесок у розвиток пам’яткоохоронної справи Слобідської України. Висвітлено його роль у організації діяльності Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею Харківської губернії....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Сенченко, Н.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2017
Назва видання:	Питання історії науки і техніки
Теми:	Пам’ятки історії та культури
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131236
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна / Н.М. Сенченко // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 67-73. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-131236
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1312362018-03-18T03:03:01Z Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна Сенченко, Н.М. Пам’ятки історії та культури У статті розглядається науковий доробок визначного вченого П.Г. Фоміна, його внесок у розвиток пам’яткоохоронної справи Слобідської України. Висвітлено його роль у організації діяльності Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею Харківської губернії. В статье исследуется научное наследие выдающегося ученого П.Г. Фомина, его вклад в развитие дела охраны памятников Слободской Украины. Освещена его роль в организации работы Церковно-археологического общества и Церковно-археологического музея Харьковской губернии. The article examines the scientific heritage of the outstanding scientist P. G. Fomina, his contribution to the development of ametikohale the case of Sloboda Ukraine. Lighted his role in the organization of the Church-archaeological society and the Church-archaeological Museum of the Kharkov province. 2017 Article Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна / Н.М. Сенченко // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 67-73. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131236 719:27-523]:342"1866/1938"(045) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’ятки історії та культури Пам’ятки історії та культури
spellingShingle	Пам’ятки історії та культури Пам’ятки історії та культури Сенченко, Н.М. Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна Питання історії науки і техніки
description	У статті розглядається науковий доробок визначного вченого П.Г. Фоміна, його внесок у розвиток пам’яткоохоронної справи Слобідської України. Висвітлено його роль у організації діяльності Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею Харківської губернії.
format	Article
author	Сенченко, Н.М.
author_facet	Сенченко, Н.М.
author_sort	Сенченко, Н.М.
title	Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна
title_short	Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна
title_full	Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна
title_fullStr	Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна
title_full_unstemmed	Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна
title_sort	пам’яткоохоронна діяльність п.г. фоміна
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2017
topic_facet	Пам’ятки історії та культури
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131236
citation_txt	Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна / Н.М. Сенченко // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 67-73. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT senčenkonm pamâtkoohoronnadíâlʹnístʹpgfomína
first_indexed	2025-07-09T15:03:36Z
last_indexed	2025-07-09T15:03:36Z
_version_	1837182138921779200
fulltext	ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 67 719:27-523]:342"1866/1938"(045) ПАМЯТКООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ П.Г. ФОМІНА (1866 - 1938) Сенченко Н.М., канд. іст. наук (Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК) У статті розглядається науковий доробок визначного вченого П.Г. Фоміна, йо- го внесок у розвиток пам’яткоохоронної справи Слобідської України. Висвітлено йо- го роль у організації діяльності Церковно-археологічного товариства та Церковно- археологічного музею Харківської губернії . Ключові слова: П.Г. Фомін, пам’ятки церковної старовини, охорона пам’яток, церковно-археологічний музей, церковно-археологічне товариство. В умовах трансформації економі- чних, політичних, соціальних та куль- турних пріоритетів, кардинально змі- нилося ставлення до церкви як важли- вого джерела духовного, морального і культурного зростання, формування національної самосвідомості, відро- дження історичної пам'яті народу. Упродовж століть співпраця церков- них установ з державними інституці- ями охоплювала різні сфери суспіль- них відносин. Оскільки у дореволю- ційній Росії православна церква мала статус державної, за нею визнавалося право власності на землю, будинки, споруди, предмети культу і т. ін. Вона володіла значними матеріальними цінностями. Природно, що вагому ча- стину історико-культурної спадщини складають саме пам’ятки церковної давнини. Сучасні проблеми охорони церковних пам’яток обумовлюють не- обхідність їх наукового вивчення, на- лежного використання та включення до су- спільного життя як важливих чинників по- дальшого розвитку суспільства. У цьому контексті особливої ак- туальності набуває необхідність кри- тичного засвоєння досвіду фахівців пам’яткоохоронної справи попередніх поколінь. Повернення до наукового обігу творчої спадщини вітчизняних дослідників, сприятиме подальшому розвитку української історичної нау- ки. Серед видатних вчених чільне міс- це займає відомий фахівець у галузі українського церковного мистецтва, голова Харківського єпархіального церковно-археологічного товариства, завідувач Харківського єпархіального церковно-археологічного музею Петро Георгієвич Фомін. Окремі аспекти наукового дороб- ку та життєвого шляху П.Г. Фоміна частково висвітлено у працях В.С. Ро- мановського [1], В.Г. Марьонкіної, Я.Г. Пересьолкової [2]. Діяльність Ха- рківського єпархіального церковно- археологічного товариства та єпархіа- льного церковно-археологічного му- зею під керівництвом П.Г. Фоміна до- сліджувалась у працях С.А. Бахтіної [3–7], А. Вербицкого [8]. Проблеми охорони церковних пам’яток у загаль- ному контексті діяльності музеїв Хар- ківської губернії розглядалися у нау- ковому доробку Ю.С. Клименко [9]. Окремі проблеми з охорони пам’яток церковної архітектури Харківського регіону та діяльності П.Г. Фоміна до- сліджувала Л.В. Качемцева [10]. Метою даної статті є спроба ви- світлити особистий внесок історика, краєзнавця, відомого знавця українсь- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 68 кого церковного мистецтва протоієрея Харківської єпархії П. Г. Фоміна у справу охорони пам’яток церковної старовини. Основні завдання обумов- лені метою дослідження: охарактери- зувати основні етапи життєвого та на- укового шляху відомого вченого; ви- світлити основні форми його діяльно- сті з виявлення, збору, опрацювання і популяризації церковних старожитно- стей; дослідити концептуальні підхо- ди науковця щодо охорони церковних пам’яток; висвітлити значення науко- вого доробку П.Г. Фоміна для сучас- ної пам’яткоохоронної науки. Протоієрей П.Г.Фомін – видатний український вчений, відомий фахівець в галузі українського церковного мистец- тва, автор багатьох наукових праць. Йо- го діяльність пов’язана із охороною це- рковних старожитностей Слобідської України. Народився П.Г. Фомін 19 гру- дня 1866 року (за старим стилем) у с. Старий Мерчик Валковського повіту Харківської губернії у сім’ї священника. З 1887 р. по 1891 р. навчався у Київській духовній академії, яку закінчив зі сту- пенем магістра. Працював законовчите- лем в Сумському реальному училищі, а з 1 серпня 1892 р. – священиком Олек- сандро-Невської церкви. З 25 січня 1896 р. призначений на посаду законовчителя 3-ї Харківської чоловічої гімназії. З бе- резня 1901 р. до червня 1912 р. працю- вав священиком Преображенської церк- ви м. Харкова, одночасно займав посаду цензора Харківської духовної семінарії. Незважаючи на постійну зайня- тість він зумів вдало поєднати виконан- ня посадових обов’язків із досліджен- ням пам’яток церковної старовини та опублікувати низку наукових праць. Переймаючись станом церковних пам’яток Слобожанщини, він зазначав: «Харьковский край до последнего вре- мени не мог похвалиться серьезным и всесторонним изучением местных цер- ковных древностей» [11], чому він і присвятив майже усе своє життя. Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна особливо активно про- явилась під час підготовки до ХІІ ар- хеологічного з’їзду, що відбувся у Ха- ркові з 15 до 27 серпня 1902 р. (за ста- рим стилем). У 1900 р. П.Г. Фомін об- раний членом попереднього комітету з підготовки ХІІ археологічного з’їзду. Разом із ним до складу комітету увій- шли науковці Харківського універси- тету, відомі церковні діячі, члени іс- торико-філологічного товариства, зо- крема Д.І. Багалій, Є.К. Редін, С.А. Лебєдєв, М.Г. Халанський, прото- ієрей І.І. Філевський та ін. Підготовча робота передбачала здійснення цілого комплексу заходів: виявлення нових об’єктів церковної старовини регіону; збирання, наукове опрацювання та формування колекцій ікон, хрестів, окладів, богослужбових книг, дарох- ранильниць, облачень XVII-XIX ст. З цією метою ще у 1900 р. П.Г. Фомін організовує і особисто бере участь у численних наукових експедиціях до Зміївського, Охтирського, Ізюмського, Вовчанського, Лебединського та Хар- ківського повітів. Долучився він та- кож і до археологічних розкопок Сал- тівського городища [12, с. 61]. Члени експедицій, відвідуючи ризниці цер- ков і монастирів, розшукували бого- службові предмети, культові речі, що не використовувалися і, як правило, знаходилися у дзвіницях. Зазвичай ці приміщення не опалювалися, що до- сить часто призводило до нищення пам’яток. Пошук продовжувався у ар- хівах та бібліотеках. Результати цієї роботи були опу- бліковані у чисельних наукових пра- цях П.Г. Фоміна. Віднайдені пам’ятки (1972 предмети) стали основою розді- лу виставки «Пам’ятки церковних старожитностей» ХІІ археологічного з’їзду. Після завершення роботи фо- руму значна кількість музейних пред- метів з виставок, перемістили до Му- зею красних мистецтв та старожитно- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 69 стей Харківського університету, запо- чаткувавши відділ церковної старови- ни. Частину експонатів повернули у власність Харківської єпархії, що ста- ло основою для створення єпархіаль- ного церковно-археологічного музею. Через відсутність зручного приміщен- ня за розпорядженням архієпископа Харківського і Охтирського Арсенія (Брянцева) експонати тимчасово роз- містили у приміщенні церковно- археологічного музею Харківської ду- ховної семінарії, очолюваного П.Г. Фоміним [13]. Для повноцінного функціонуван- ня музею необхідно було організувати спеціальне приміщення, сформувати професійний колектив, створити на- лежні умови роботи. Ці завдання вда- лося вирішити лише у 1912 р., після закінчення будівництва єпархіального будинку зі спеціально підготовленими для музею приміщеннями. Задовго до його відкриття П.Г. Фомін особисто розшукував фотознімки давніх церков і монастирів. Дарохранильниці, поти- ри, хрести, ікони, стали першими екс- понатами музею. Серед них особливо виділявся чотирикінцевий срібний з позолотою хрест XVII ст. За перека- зами, він був створений Чернігівським полковником Григорієм Самойлови- чем, сином гетьмана І. Самойловича. У колекції музею були також рукопи- си, стародруки, ікони, гравюри, цер- ковне начиння тощо [14]. 11 травня 1912 р. архієпископ Арсеній затвердив Статут Харківсько- го церковно-археологічного товарист- ва і церковно-археологічного музею при ньому. Того ж року Духовна кон- систорія видала указ про передання до церковно-археологічного музею цер- ковних старожитностей. Слід заува- жити, що ці заходи були необхідними і досить своєчасними. На той час стан справ із вивченням та охоронною цер- ковних старожитностей у Харківській губернії був незадовільний. Як зазна- чав П.Г. Фомін «…даже представите- ли церковно-строительного искусства, руководя перестройкой или разборкой старинных церквей и постройкой вме- сто них новых, совершенно не обра- щали внимания на седую древность памятников. Они не заботились о со- хранении древних церквей если не в цельном виде, то хотя бы в снимках, планах и чертежах. В архиве Харьков- ской консистории не имеется никаких дел об этом. Забот о сохранении древ- них церковных памятников не прояв- лялось ни со стороны местных духов- ных и светских ученых учреждений, ни со стороны просвещенного класса людей… Памятники церковной древ- ности уничтожались или сразу или постепенно… сваливались в подвалы или на чердаки колоколен, сбрасыва- лись в холодные и сырые кладовые, продавались за бесценок скупщикам старья…» [11, с. 9]. 19 травня 1913 р. відбулося уро- чисте відкриття єпархіального церко- вно-археологічного музею, який і очо- лив голова церковно-археологічного товариства протоієрей П.Г. Фомін [15]. Він зумів на високому рівні ор- ганізувати наукову роботу музею, на- лагодити активний пошук та збирання пам'яток церковної давнини, комплек- тування фондів, спорядження експе- дицій для пошуку церковних старожи- тностей [8, с. 44], [16]. Завдяки його ініціативі було складено науковий ка- талог музею, фонди якого на 1 січня 1917 р. нараховували більше 1000 ек- спонатів [17], [18]. Вагому підтримку і практичну допомогу надавав П.Г. Фоміну архі- єпископ Харківський і Охтирський Арсеній (Брянцев). Не залишився осторонь цієї справи і архієпископ Харківський Антоній (Храповицький). Згідно його Розпорядження (1915 р.) заборонялося продавати церковні ста- рожитності із храмів, а передавати їх лише до церковно-археологічного му- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 70 зею [19], експонати якого активно ви- користовувались для навчальної та просвітницької роботи. Незважаючи на постійну зайнятість, П.Г. Фомін сам проводив екскурсії, бесіди та практичні заняття з учнями. Окрім то- го, музей був відкритий для широкого кола відвідувачів. Допомагав в органі- зації його роботи професор Ф.І. Шміт. Завдяки професійній діяльності П.Г. Фоміна, вдалій організації роботи, за- лученню фахівців експозиція музею була чудово організована, експонати – систематизовано й каталогізовано. У 1916 р. П.Г. Фомін відзначав, що церковно-археологічний музей мав у своєму розпорядженні значну коле- кцію пам’яток церковної старовини. Особливо цінував наявність в експо- зиції знімків давніх деревяних церков «черкаського стилю», що не зберегли- ся [11, с. 173]. На жаль у травні 1918 р. церковно-археологічний музей був розгромлений. У 1919 р. П.Г. Фомін та члени церковно-археологічного това- риства клопотали перед ВУКОПМИСОМ про продовження функціонування музею у єпархіаль- ному будинку [20]. Однак це питання так і не було вирішено. Професор Ф.І. Шмідт пропонував колекцію церков- но-археологічного музею передати до університетського музею. У 1920 р. харківські музеї було реорганізовано. Церковні пам’ятки церковно- археологічного та університетського музеїв утворили церковно-історичний музей (з 1922 р. – Музей українського мистецтва), хранителем якого зали- шився П.Г. Фомін. Значний вклад в охорону церков- них пам’яток вніс П.Г. Фомін на поса- ді голови церковно-археологічного товариства. Вчений наголошував на відсутності серйозних і всебічних до- сліджень місцевих церковних старо- житностей і наполягав на прийнятті термінових заходів щодо випадків нищення церковних пам’яток [21]. Го- ловними завданнями товариства за ви- значенням П.Г. Фоміна були: «…а) объединение местных научных сил для заботы о церковных древностях Харьковской епархии; б) хранение и изучение церковных древностей на местах их нахождения в епархии: в) собирание, хранение и изучение их в Епархиальном музее» [11, с. 22]. До вирішення цих завдань П.Г. Фомін за- лучав відомих діячів науки і культури. З цією метою було обрано комісію у складі П. Фоміна, Д. Гордєєва, М. Уварова, М. Вербицького, С.Таранушенко [22]. Товариство не тільки організову- вало наукові експедиції з метою вив- чення старожитностей, а й встановлю- вало охоронні дошки з метою збере- ження давніх храмів. За результатами чергової експедиції у березні 1916 р. до населених пунктів Ізюм, Піски, Страті- латівка П.Г. Фоміним підготовлено на- укові доповіді про оглянуті храми, опубліковано декілька розвідок про пам’ятки церковної давнини [23-25]. Вагомий науковий доробок вче- ного значною мірою відображений у працях: «Памятники Харьковской старины: с. Каплуновка (Богодухов- ский уезд)» [26]; «Культурно- исторический памятник современной церковной архитектуры: Благовещен- ская церковь» [27]; «Доклад при ос- вящении Харьковского епархиального церковно-археологического общества и музея церковних древностей при нем» [28]; «Выдающееся археологи- ческое открытие» [29]; «Церковные древности Харьковского края: истори- ко-археологический очерк» [30]; «Церковные древности с. Бездрик Сумского уезда» [31]. У останній нау- ковій розвідці вчений подає відомості з історії одного із найдавніших де- рев’яних храмів Харківщини Архан- гело-Михайлівської церкви с. Бездрик (перша половина ХVІІІ ст.), іконостас якої датується кінцем ХVІІ ст. Також ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 71 оприлюднює фотознімки та подає опис цієї пам’ятки. Результатом багаторічної науко- вої роботи П.Г. Фоміна став підручник для художніх училищ «Очерк по ис- тории христианской иконописи», де автор подає оцінку пам’яткам мистец- тва з погляду релігії, висвітлює зага- льнохристиянські традиції іконопису. Незаперечну цінність для науко- вої спільноти та фахівців пам’яткоохоронної справи становить монументальна праця науковця «Цер- ковные древности Харьковского края» (1916 р) [32]. У монографії автор по- дає детальний аналіз стильових особ- ливостей православних храмів Сло- божанщини, особливу увагу приділяє дослідженню пам’яток української де- рев’яної храмової архітектури Харкі- вщини ХVІІ – ХVІІІ ст. Вчений дово- дить, що традиції українського зодче- ства даного регіону були привнесені на Харківщину із Задніпров’я [11, с. 119-143]. За взірцем дерев’яних хра- мів тут споруджувалися кам’яні церк- ви. Окреслюючи проблему недослі- дженості храмів харківського регіону, П.Г. Фомін особливо гостро критикує некваліфіковані ремонти церковних пам’яток. У роботі подано перелік храмів, що зазнали перебудов, внаслі- док чого втратили свій первісний «старочеркаський» стиль. Разом з тим у книзі подаються відомості і про храми, що залишилися неушкоджени- ми. Автор стверджує, що на Харків- щині збереглося 126 парафіяльних де- рев’яних храмів ХVІІІ ст., проте його хвилюють випадки недбалого відно- шення до пам’яток старовини, що час- то призводило до нових втрат. Варто відзначити, що ставлення П.Г. Фоміна до пам’яток української церковної архітектури часто не спів- падало з поглядами єпархіальної вла- ди, які він часто різко критикував. Працюючи на посаді завідувача архітектурно-монументальної секції Харківського губернського комітету з охорони пам’ятників мистецтва та старовини П.Г. Фомін значну увагу приділяв збереженню не тільки пам’яток церковної архітектури, а й старовинних садиб, що мали історич- ну та архітектурну цінність. Він вва- жав за необхідне взяти під охорону держави архітектурні пам’ятки Слобо- жанщини й пропонував встановлювати на них охоронні грамоти. До переліку пам’яток архітектури П.Г. Фомін про- понував внести храми класичного сти- лю, поміщицькі садиби ХVІІІ – ХІХ ст., палаци, визначні пам’ятки монуме- нтального живопису, скульптури та ін. [11]. Ним підготовлений список помі- щицьких садиб, що підлягали охороні із зазначенням їхніх адрес. Незважаючи на нові політичні умови та наукові пріоритети після 1917 р., головним напрямом своєї ді- яльності П.Г. Фомін вважав вивчення та охоронну пам’яток церковної дав- нини Слобідської України. Однак його творчий доробок цього періоду для наукової спільноти поки що залиша- ється невідомим. З 1920 р. П.Г. Фомін працював у губернському комітеті охорони пам’яток мистецтва і старо- вини. У лютому 1938 р. він був зааре- штований і 26 травня того ж року – розстріляний. Реабілітований у 1958 р. Самовіддана праця П.Г. Фоміна відзначена багатьма нагородами: по- дяками Архієпископа, срібним з позо- лотою хрестом, грамотою Синоду, ор- деном Святої Анни ІІ ступеня, орде- ном Святого Володимира ІV ступеня та ін. Він зумів згуртувати навколо себе наукову спільноту і належним чином організувати роботу музею. Завдяки йому церковно-археоло- гічний музей та церковно-архео- логічне товариство спромоглися ви- рішити значний пласт пам’ятко- охоронних актуальних проблем, здій- снити важливу роботу з вивчення, популяризації та збереження ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 72 пам’яток церковної старовини. Їхніми зусиллями було зафіксовано та опи- сано значну кількість пам’яток, пере- важна більшість яких до сьогодні не збереглася. Сьогодні досвід пам’ятко- охоронної роботи П.Г. Фоміна, його науковий доробок не втрачають своєї актуальності і продовжують залиша- тися важливим джерелом вивчення церковних пам’яток Слобожанщини. ЛІТЕРАТУРА 1. Романовський В. С. Пам’яткознавча діяльність Харківсь- кого єпархіального церковного- археологічного товариства (1913-1920 рр.) / В. С. Романовський // Харьков- ский исторический альманах.– Х. : Ида- тельский дом «Райдер», 2003.– С. 45-51. 2. Марьонкіна В.Г., Пересьолкова Я.Г. Життєвий шлях священика та істо- рика церковного мистецтва Слобожан- щини Фоміна П.Г. Матеріали до ви- вчення розстріляного церковного кліра / В.Г. Марьонкіна, Я.Г. Пересьолкова // КСС. Історія, краєзнавство та генеало- гія.– Х. : Курсор, 2011. – Вип. 25. – С. 99 –103. 3. Бахтіна С.А. «Дослідник церко- вного мистецтва Слобідської України протоієрей Петро Фомін (1866 – 1938) / С.А. Бахтіна // НТЗСУ: філософія, релі- гія, культура. – Х. : Курсор, 1999. – №1 – С. 12 – 18. 4. Бахтіна С.А. Внесок історика церковного мистецтва протоієрея П.Г. Фоміна в справу вивчення, охоро- ни, популяризації пам’яток мистецтва і старовини Слобідської України / С.А. Бахтіна // КСС. – Х. : Курсор, 2003. – С. 47-78. 5. Бахтіна С.А. Памятникоохранная деятельность П.Г. Фомина. К 145-летию со дня рождения (1866-1938) / С.А. Бах- тіна // КСС. Культура, мистецтво, філо- софія, охорона пам’яток. – Х. : Курсор, 2011. – Вип. 24 – С. 7–14. 6. Бахтіна С.А. Дослідження «Ка- рної справи Славгородського І.М., Тол- мачова А.П., Протопопова Г.О. та ін- ших» з архіву УКДБ № 015427. (Матері- али до створення експозиції з історії православ’я в Слобідській Україні. 30-і роки 20 ст.) / С.А. Ьахтіна // НТЗСУ: філософія, релігія, культура. – Х. : Кур- сор, 2000. – № 4. –С. 214 – 222. 7. Бахтіна С.А. До проблеми внес- ку Харківського єпархіального церков- но-археологічного товариства та музею при ньому у вивчення пам'яток церков- ної старовини на Слобідській Україні (1913–1920 рр.) / С. А. Бахтіна // Наук.- метод. конф. за підсумками науково- творчої роботи за 1995 р. : тези допові- дей. – Х., 1996. – С. 60 – 62. 8. Вербицкий А. Харьковский епархиальный церковно-археологичес- кий музей / А. Вербицкий // Пастырь и паства: приложение к журналу «Вера и разум». – Х., 1913. – № 13. – С. 40 – 47. 9. Клименко Ю.С. Історико- краєзнавча діяльність музейних закладів Харківської губернії у ІІ половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Ю.С. Клименко // Іс- торія та географія: Зб. наук. праць. – Х., 2012. – Вип. 44. – С. 174 – 178. 10. Качемцева Л.В. Вивчення та охо- рона пам’яток архітектури на Слобожан- щині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Л.В. Качемцева // Вісник ХДАДМ. – Х., 2008. – № 12. – С. 43-46. 11. Фомин П. Г. Церковные древ- ности Харьковского края / Фомин П. Г. – Х. : Харьковский частный музей горд- ской усадьбы, 2011. – Вып. 1. – С. 9. 12. Бахтіна С.А. Петро Фомін як історик церковного мистецтва Харків- щини. 1866 – 1938 рр. / Бахтіна С.А. // До 110-річчю Харк. художньо-промис- лового музею : матер. наук. конф.– Х. : Харк. іст. Музей, 1996. – С. 60 – 65. 13. Бахтіна С.А. Виставка «Пам’ять століть» – перший крок до створення експозиції з історії Православ’я на Сло- бідській Україні / С.А. Бахтіна // Віра і Розум. – 2000. – № 1. – С. 239. 14. Каталог ХІІ археологического съезда в г.Харькове. Отдел церковных древностей / Сост.: Е.К.Редин. – Х.: Тип. губ. правл., 1902. – 192с. ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 73 15. Старые годы. – 1913. – № 10. – С. 51. 16. Открытие археологического общества / Харьковские губернские ве- домости. – 1912. – 13 мая. 17. Музейна справа на Харківщині: становлення та розвиток : наук.-допом. покажч. / Уклад.: Т.О. Сосновська, В.О. Ярошик. – Х., 2009. – С. 9 – 10. 18. Гнєзділова В.В. Теоретики та практики музейництва Харківщини: внесок у формування музейної мережі регіону (ХІХ – поч. ХХ ст.) / В.В. Гнєз- ділова // Вісник Харківської державної академії культури. Зб. наук. праць. – 1999. – вип. 29. – С. 25 – 32. 19. Бахтіна С.А. Харківське єпархі- альне церковно-археологічне товариство і Харківський єпархіальний церковно- археологічний музей: сторінки історії. 1913-1920 рр. / Бахтіна С.А. // 200 років Харківської єпархії Української Право- славної церкви : матер. наук.-практ конф. – Х., 1999. – С. 30 – 33. 20. ЦДАВОДВУУ. – Ф. 166, оп. 1, од. зб. 691. 21. Загоровский Н. Открытие Харьковского епархиального церковно- археологического общества и музея при нем 19 мая 1913 г. – Х., 1913. – С. 14. 22. Южный край. – 1916, 12 марта. 23. Фомин П.Г. К освящению Трехсвятительского храма Харьковского подворья Куряжского монастыря / П.Г. Фомин // Вера и разум. – 1915. – Т. 2. – № 7 – 12. – С. 785 – 789; 794 – 799. 24. Фомин П.Г. К основанию го- родского подворья Куряжского мона- стыря / П.Г. Фомин // Харьк. губ. ведо- мости. – 1915. – 29 мая. 25. Фомин П.Г. Церковные древно- сти села Бездрик, Сумского уезда / П.Г. Фомин // Харьк. ист. альманах. – 2002. – Осень. – С. 5 – 10. 26. Харьковские губернские ведо- мости. – Харьков, 1984, 12 сентября. 27. Харьковские губернские ведо- мости. – Харьков,1901, 24 октября. 28. Вера и разум. – 1915. – № 11. 29. Южный край. – 1916. – 18 де- кабря. 30. Церковные древности Харьков- ского края: историко-археологический очерк. – Х., 1916. – Вып.1. – С. 181. 31. Церковные древности с. Безд- рик Сумского уезда – Х., 1916. – 15 с. 32. Фомин П. Г. Церковные древ- ности харьковского края / П. Г. Фомин. – Х., 1916. – Вып. 1. Сенченко Н.Н. Памятникоохранная деятельность П.Г. Фомина. В статье ис- следуется научное наследие выдающегося ученого П.Г. Фомина, его вклад в развитие дела охраны памятников Слободской Украины. Освещена его роль в организации ра- боты Церковно-археологического общества и Церковно-археологического музея Харьковской губернии. Ключевые слова: П.Г. Фомин, памятники церковной старины, охрана памятни- ков, церковно-археологический музей, церковно-археологическое общество. Senchenko N.M. The Activities P.G. Fomin on Monuments. The article examines the scientific heritage of the outstanding scientist P. G. Fomina, his contribution to the de- velopment of ametikohale the case of Sloboda Ukraine. Lighted his role in the organization of the Church-archaeological society and the Church-archaeological Museum of the Khar- kov province. Key words: P. G. Fomin, monuments of Church antiquity, protection of monuments, the Church-archaeological Museum, the Church-archaeological society.

Пам’яткоохоронна діяльність П.Г. Фоміна

Репозитарії

Схожі ресурси