Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції

У статті аналізується колекція вугільних і нагрівних прасок ХІХ – 1-ї пол. ХХ ст. Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Приділена увага будові, техніко-конструктивним особливостям прасок....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2017
Автори: Жам, О.М., Грудевич, Т.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2017
Назва видання:Питання історії науки і техніки
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131237
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції / О.М. Жам, Т.В. Грудевич // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 74-79. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-131237
record_format dspace
spelling irk-123456789-1312372018-03-18T03:02:47Z Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції Жам, О.М. Грудевич, Т.В. Пам’ятки історії та культури У статті аналізується колекція вугільних і нагрівних прасок ХІХ – 1-ї пол. ХХ ст. Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Приділена увага будові, техніко-конструктивним особливостям прасок. В статье анализируется коллекция жаровых и нагревательных утюгов Национального историко-этнографического заповедника "Переяслав". Уделено внимание строению, техническим и конструктивным особенностям утюгов. The article under consideration is about the collection of carbon and heating irons of the ХІХ-the 1st period of the ХХ century of The National Historical and Ethnographic Park ‘Pereyaslav’.The special attention is payed to the building , technical and constructive irons’ features. 2017 Article Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції / О.М. Жам, Т.В. Грудевич // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 74-79. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131237 644.19-64.048(477) uk Питання історії науки і техніки Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Пам’ятки історії та культури
Пам’ятки історії та культури
spellingShingle Пам’ятки історії та культури
Пам’ятки історії та культури
Жам, О.М.
Грудевич, Т.В.
Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції
Питання історії науки і техніки
description У статті аналізується колекція вугільних і нагрівних прасок ХІХ – 1-ї пол. ХХ ст. Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Приділена увага будові, техніко-конструктивним особливостям прасок.
format Article
author Жам, О.М.
Грудевич, Т.В.
author_facet Жам, О.М.
Грудевич, Т.В.
author_sort Жам, О.М.
title Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції
title_short Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції
title_full Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції
title_fullStr Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції
title_full_unstemmed Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції
title_sort вугільні та нагрівні праски у зібранні національного історико-етнографічного заповідника «переяслав»: характеристика колекції
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate 2017
topic_facet Пам’ятки історії та культури
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131237
citation_txt Вугільні та нагрівні праски у зібранні Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: характеристика колекції / О.М. Жам, Т.В. Грудевич // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 1. — С. 74-79. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv AT žamom vugílʹnítanagrívnípraskiuzíbrannínacíonalʹnogoístorikoetnografíčnogozapovídnikapereâslavharakteristikakolekcíí
AT grudevičtv vugílʹnítanagrívnípraskiuzíbrannínacíonalʹnogoístorikoetnografíčnogozapovídnikapereâslavharakteristikakolekcíí
first_indexed 2025-07-09T15:03:44Z
last_indexed 2025-07-09T15:03:44Z
_version_ 1837182145671462912
fulltext ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 74 УДК: 644.19-64.048(477) ВУГІЛЬНІ ТА НАГРІВНІ ПРАСКИ У ЗІБРАННІ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ»: ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛЕКЦІЇ Жам О.М., Грудевич Т.В. (Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») У статті аналізується колекція вугільних і нагрівних прасок ХІХ – 1-ї пол. ХХ ст. Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Приділена увага будові, техніко-конструктивним особливостям прасок. Ключові слова: праска, музей, колекція, конструкція, матеріал, техніка, вироб- ництво. Серед численних і різноманітних колекцій Національного історико- етнографічного заповідника «Переяс- лав» (далі НІЕЗ «Переяслав») помітне місце займають вугільні та нагрівні праски 2-ї пол. ХІХ – 1-ї пол. ХХ ст. Зібрання прасок нараховує 23 одиниці (16 – основного, 7 – науково- допоміжного фонду). Нагрівні та вугі- льні праски представлені пропорцій- но: 11 – нагрівні, 12 – вугільні. Біль- шість прасок музейного зібрання фаб- ричного виробництва і лише одна – кустарного. Виготовлені переважно з чавуну, рідше із сплаву металів, одна праска – мідна. Зібрання прасок із фондового зі- брання НІЕЗ «Переяслав» ще не було об’єктом спеціальних наукових дослі- джень, що і обумовило вибір даної теми. Історія праски має тисячолітню історію. Відомо, що ще у IV ст. до на- шої ери в Греції розгладжували одяг за допомогою гарячої металевої качалки, або нагрітого дикого каменю. Пізніше для розгладжування одягу використо- вувалися спеціальні дерев’яні «рублі» з качалками, скляні кулі «гало» [2]. В часи пізнього середньовіччя з’явилися металеві вугільні праски, в середину яких закладали розжарене вугілля. На території Російської імпе- рії такі праски відомі з XVII ст., а в Європі – ще раніше [3]. За формою вугільні праски нага- дували сучасні, але були важчими та більшими за розмірами. Принцип ро- боти наступний. Всередину корпусу насипали розігріте вугілля (частіше бе- резове) і закривали кришкою. Щоб ву- гілля краще розгоралося, в бокових стінках корпусу робили невеликі отво- ри різної форми. Для того, щоб роздути охолоджене вугілля, в отвори дули або розмахували праскою в різні сторони, підсилюючи вентиляцію. Зрідка для кращої тяги у верхній частині корпусу прилаштовували трубу. Ці праски не відзначалися зручністю та безпечніс- тю: іскри і маленькі жаринки вилітали із «жаровні» і залишали на одязі дірки та окалини. Окрім цього вугільні прас- ки були важкими, робота з ними по- требувала чимало фізичних зусиль. ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 75 Наприкінці XVIIІ – ХІХ ст. в Ро- сійській імперії й, зокрема, на території України було налагоджене промислове виробництво вугільних прасок. Їх ви- пускали ливарні заводи, іноді – ковалі. Виготовляли праски переважно із ча- вуну, менше – із міді та сплаву металів. У зібранні НІЕЗ «Переяслав» представлені 12 вугільних прасок (4 – основного, 8 – науково- допоміжного фонду). Привертає увагу вугільна чавун- на праска (інв. №Е-1883), датована сер. ХІХ ст. Праска знаходилася в ма- єтку князя Олександра Горчакова в с. Ташань Переяславського повіту Полтавської губернії. Звідти перевезе- на в м. Переяслав прачкою князя Гор- чакова, яка перейшла працювати до багатої міщанки Н.І. Германської. Пе- редала праску до музею племінниця Н.І. Германської у 1973 р. Праска має оригінальну форму, конструкцію, оздоблення. Бокові стінки вертикаль- ні, сходяться на носику, внизу потов- щення, вище якого ряд круглих відво- дів. Кришка обрамлена трикутними зубцями. Ручка овальної форми, звер- ху обтягнена шкірою, кріпиться до кришки за допомогою фігурних стов- пчиків. Біля одного з стовпчиків (біля носика) – голова лева. Розміри: 16х8 см, висота – 21 см. [1]. У 2008 р. в жительки с. Строкова Переяслав-Хмельницького р-ну Ганни Олександрівни Іващенко була при- дбана типова вугільна праска (інв. №Е-4298), датована 50-ми рр. ХХ ст. [1]. Праска масивна (19,5х10х19 см). Корпус із заокругленими бочками, кришка відкидна із зубцями, фіксуєть- ся замком із крупним масивним гач- ком. На кришці прикріплена прямоку- тна ручка, що викінчується де- рев’яною ручкою. Нижня частина ма- сивна, на підставці з напівкруглими отворами. У 2008 р. працівник НІЕЗ «Пере- яслав» Ф.Ф. Дарда передав до музею типову чавунну вугільну праску (інв. №Е-4311), датовану кін. ХІХ ст., тра- диційної форми: носик загострений, нижня частина з невеликим виступом, корпус з усіх боків у невеличких отворах, за рахунок яких відбувалася циркуляція повітря і розгоралося ву- гілля, вгорі на металевій позубцьова- ній кришці дерев’яна ручка для три- мання, спереду кріплення з металевою кулькою, за допомогою якого відкри- валась кришка. Розміри: 10х21 см.[1]. Наступного 2009 р. у жительки с. Хоцьки Переяслав-Хмельницького р- ну Н.Л. Стріхи була придбана вугіль- на праска поч. ХХ ст. (інв. №Е-4138) [1]. Праска виготовлена у формі пере- різаного поперек човна, має значні ро- зміри (20х10х18 см). Складається з металевого пустотілого корпуса та товстої металевої підошви, над якою з боків розміщені по два отвори-розрізи для піддування. Кришка відкидна, кріпиться до корпуса за допомогою закрутки. До кришки приклепана руч- ка. Призначалася праска для прасу- вання верхнього одягу. У 1976 р. житель м. Сміла Черка- ської обл. Євген Пилипович Коржик передав до музею чавунну вугільну праску 2-ї пол. ХІХ ст. (інв. №ДЕ-89), яка дісталася йому від бабки. Праска традиційної форми: спереду загостре- на, ззаду розширена, закінчується прямою стінкою. В нижній частині корпуса з боків по 5 наскрізних отво- рів. Кришка обрамлена зубцями пил- коподібної форми, між зубцями на- скрізні отвори, аналогічні з отворами ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 76 на корпусі. В передній частині по- кришки розміщений боковий гачок для закривання покришки. В центрі покришки металева ручка. Розміри: 15х17х9 см [1]. В 1980 р. житель м. Переяслава- Хмельницького Л.К. Зозуля передав до музею дві чавунні вугільні праски фабричного виробництва (інв. №НДФ-1465 та НДФ-1466), датовані 30-ми рр. ХХ ст. Праска (інв. №НДФ- 1465) невеличка (10х2 см), стіни кор- пусу майже вертикальні, з круглими отворами на боках, краї кришки позу- бцьовані, ручка металева прямокутної форми з дерев’яною накладкою, біля носика пристрій за допомогою якого відкривається кришка. Призначалася для прасування білизни [1]. Праска (інв. №НДФ-1466) схожої конструкції, але більших розмірів (19х21 см) [1]. У 1981 р. житель с. Помоклі Пе- реяслав-Хмельницького р-ну А.І. Да- ценко передав типову вугільну праску, датовану поч. ХХ ст. (інв. №НДФ- 2026). Відрізняється від попередньої лише тим, що отвори на корпусі на- півкруглі та трикутні, а не круглі. Роз- міри: 20х19 см [1]. У 1982 р. житель с. Сошників Пе- реяслав-Хмельницького р-ну М.С. До- рошенко передав до музею вугільну праску (інв. №НДФ-2638), датовану поч. ХХ ст. Праска продовгуватої фор- ми, один кінець тупий, інший – загост- рений. В нижній частині корпусу з бо- ків по два отвори. Зверху розміщена кришка, яка внизу закінчується зубчи- ками. На кришці на залізній пластинці прикріплена дерев’яна ручка. Закрива- ється праска кришкою за допомогою невеличкого гачка. Використовувався для прасування білизни та верхнього одягу. Розміри: 19х10,5х10 см [1]. У 1983 р. жителька с. Дівички Переяслав-Хмельницького р-ну Ганна Гич передала до музею вугільну прас- ку 40-50-х рр. ХХ ст. (інв. №НДФ- 3344). Праска має форму видовжено- го трикутника, в нижній частині кор- пусу бокові отвори, по 5 з кожного боку і 3 – ззаду, кришка із зубцями по 6 з кожного боку, в центрі гачок для закривання. Ручка дерев’яна на мета- левому стержні, підтримується двома металевими пластинами, які кріплять- ся до кришки шурупами. Використо- вувалось в домашньому господарстві для прасування верхнього одягу. Роз- міри: 20х17,5 см [1]. В 1985 р. під час етнографічної експедиції на Черкащину в жительки с. Придністровське Чорнобаївського р-ну Н.Т. Ярошенко були придбані дві вугільні праски фабричного виробни- цтва кін. ХІХ ст. (інв. №НДФ-4793 та НДФ-4794). Праски мають подібні ро- зміри (19х18,5 см та 18х17,5 см) та будову. За формою нагадують човник з високими бортами, кришки позуб- цьовані, у передній частині мають ма- сивну застібку з круглою ручкою. По центру кришок на двох опорах кріп- ляться дерев’яні, круглої форми руч- ки. В середині пустотілі, на дні плат- форми розміщені три металеві висту- пи, на які клали розжарене вугілля. Відрізняються праски лише кількістю отворів. У праски (інв. №НДФ-4793) їх п’ять, великих розмірів, напівкруг- лої форми, а в праски (інв. №НДФ- 4794) – сімнадцять, невеликих, круг- лої форми. В обох прасках отвори ро- зміщені симетрично, з боків корпусу та на торцевій стороні. Використову- валися для прасування білизни та вер- хнього одягу [1]. Пізніше замість вугілля в корпус ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 77 праски з тильного боку почали вкла- дати розігріту чавунну болванку. У музейному зібранні є дві праски, конструкція яких пристосована для закладання розігрітих болванок. Праску (інв. №Е-3156) передав у 1984 р. житель м. Переяслава- Хмельницького Георгій Іванович Бут- ник. Праска фабричного виробництва, виготовлена з міді, датується 30-х рр. ХХ ст. Має форму трикутника. До ко- рпусу на металевих пластинах крі- питься дерев’яна ручка. У задній час- тині корпусу засувка, яка піднімається вгору за допомогою важеля. Через цей отвір до праски вставляли розігріту болванку. Використовувалася для прасування білизни. Розміри: 19х17х10см [1]. У 1985 р. житель с. Єрківці Пере- яслав-Хмельницького р-ну Микита Іванович Мандзюк передав до музею схожу праску (інв. №Е-3299). Праска металева, датується поч. ХХ ст. Кор- пус напівкруглої форми, має невеликі отвори, ззаду затулка, яка закриває отвір до корпуса. Вгорі на металевому кріпленні фігурної форми дерев’яна ручка. Розміри: 19х17,5 см [1]. Окрім вугільних прасок на тери- торії України значного поширення на- були литі чавунні нагрівні праски. Вони розігрівалися на відкритому во- гнищі або в гарячій печі. З’явилися вони на території України у XVIIІ ст. і випускалися аж до 60-х рр. ХХ ст., хоча вже була винайдена електрична праска. Великі чавунні праски важили до 10 кг і призначалися для прасуван- ня грубих тканин, верхнього одягу. Принцип дії такої праски полягав в тому, що одяг нагрівався в певному місці і розрівнювався під дією самої праски. Одночасно побутували неве- личкі нагрівні праски, розміром з до- лоню. Вони використовувалися для прасування білизни, ніжних тканин, дрібних деталей одягу (манжетів, ко- мірців, мережива тощо). Широко представлені в музейній колекції нагрівні праски – 11 одиниць (9 – основного, 2 – науково- допоміжного фонду). У 1972 р. у жителя с. Віненці Пе- реяслав-Хмельницького р-ну М.Д. Бойка була придбана невеличка (13,5х6,5 см) чавунна нагрівна праска (інв. №Е-1548), датована поч. ХХ ст. [1]. Складається з цільнолитої платфо- рми і ручки, привареної до платформи. Цікава нагрівна праска для пра- сування мережива 1-ї пол. ХХ ст. (інв. №Е-4122). Чавунна, вагою 2 кг, ціль- нолита, фабричного виробництва. Верхня частина корпусу прикрашена орнаментом у вигляді стовпчиків по 16 штук з кожного боку. Передала праску до музею жителька с. Положаї Переяслав-Хмельницького р-ну Г.М. Головко у 1970 р. [1]. Чотири нагрівні праски, датовані поч. ХХ ст., передав у 2004 р. житель с. Лецьки Переяслав-Хмельницького р-ну Г.М. Ткаченко. Належали праски його родичці – Канівець Поліні Андрі- ївні, також жительці цього села, яка користувалася ними в 50-х рр. ХХ ст. Праски (інв.№Е-4250 та Е-4298) вели- ких розмірів (17,9х9х4 см та 18х5х4,5 см), використовувалася для прасуван- ня верхнього одягу, дві інші (інв. №Е- 4251 та Е-4252) – невеличкі (7,5х9х4 см та 6,5х8,5х4см), призначалися для прасування мережива, важкодоступ- них деталей одягу. Всі праски фабри- чного виробництва (у верхній частині корпусу нерозбірливе клеймо вироб- ника), виготовлені з металевого спла- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2017 78 ву, мають форму човника. Нагрівали праски на примусі, керогазі, відкрито- му вогнищі, в печі, Кіптяву, що утво- рювалася на підошві праски, витирали об глиняну долівку, потім протирали ганчіркою. Зберігалися праски під піччю, інколи під лавою [1]. Наявність у одного господаря в одному помеш- канні чотирьох прасок може свідчити про те, що їхній господар займався пошиттям або ремонтом одягу. Типова нагрівна праска з цільною ручкою поч. ХХ ст. (інв. №Е-3300) виявлена у 1985 р. в с. Єрківці Пере- яслав-Хмельницького р-ну. Праска фабричного виробництва, чавунна, носик загострений, нижня частина має виступ, бочки ледь кошені до вер- ху, ребристі. Верхня частина корпусу плоска, з випуклим клеймом. Ручка велика, виготовлена з круглого стерж- ня. Розміри 18х13 см [1]. Невеличку нагрівну праску (12х8х7,5 см), датовану поч. ХХ ст., передала у 1988 р. жителька с. Циблі Харитина Тимофіївна Литвиненко (інв. №НДФ-1598). Праска використо- вувалася для прасування білизни. Ви- готовлена з металевого сплаву, у фор- мі човника. Ручка приварена, має фо- рму еліпса [1]. Одна з прасок (інв. №Е-3482) представляє так звану вдосконалену модель нагрівних прасок, зі знімною ручкою. Зазвичай чавунна праска розі- грівалася довго (не менше як півгоди- ни). Тому, щоб прискорити процес прасування, до однієї знімної ручки ви- готовляли по кілька (дві та більше) платформ. Поки однією гладили, друга платформа нагрівалася. Таку праску передав до музею у 1986 р. житель м. Переяслава-Хмельницького В.А. Голу- бничий. Корпус чавунний, овальної форми, цільнолитий. Ручка знімна, ме- талева з дерев’яною накладкою, крі- питься до корпусу за допомогою мета- левих кріплень. Розміри: 16х14 см. Єдину у музейному зібранні пра- ску кустарного виробництва (інв. №НДФ-2481) передав у 1982 р. жи- тель с. Придністровське Чорнобаївсь- кого р-ну Черкаської обл. М.С. Жиць- кий. Праску виготовив на поч. ХХ ст. місцевий коваль. Призначалася вона для прасування верхнього одягу та бі- лизни. Задня частина прямокутної фо- рми, плавно переходить у гостроконе- чну. На верхній частині два квадрат- них виступи. Ручка фігурна, у формі еліпса. Розміри: 18х12,4х8,7 см [1]. В музейній колекції представлена також професійна кравецька праска (інв.№Е-2557). Кравецьку справу важ- ко уявити без праски, адже без прасу- вання гарну річ пошити тяжко. У кра- вців є навіть приказка: «Портной сга- дит – утюг сгладит». Зазвичай у крав- ців в арсеналі було по кілька прасок вагою від 1 до 12 кг. Для важкодосту- пних місць (рукав, плече) та мережева використовувалися мініатюрні праски. Саме така праска представлена в ко- лекції НІЕЗ «Переяслав». Її розміри 14,5х7х3 см. Виготовлена на поч. ХХ ст. з чавуну. Традиційної форми. З ма- ленькою ручкою. Навколо ручки ор- намент у вигляді відлитих з металу розеток. На ручці клеймо заводу ви- робника. Належала праска кравцю Степешку із с. Велика Каратуль Пере- яслав-Хмельницького р-ну. Передана до музею в 1980 р. Таким чином, колекція прасок Національного історико-етнографіч- ного заповідника «Переяслав» репре- зентує типові праски, виготовлені в 2- й пол. ХІХ –1-й пол. ХХ ст. Вони ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 4 2016 79 схожі за формою, розмірами та конс- трукцією. Збірка хоч і не є чисельною, але все ж важливою складовою фон- дового зібрання Національного істо- рико-етнографічного заповідника «Переяслав». Праски були зібрані впродовж 2-ї пол. ХХ – на поч. ХХІ ст. на території Київської та Черкаської областей. Значну кількість прасок передали жи- телі м. Переяслава-Хмельницького. Використовувалися в основному в до- машньому побуті для прасування бі- лизни та верхнього одягу. Лише одна праска у музейному зібранні профе- сійна, використовувалася кравцем в процесі пошиття одягу. Більшість пра- сок фабричного виробництва, лише одна – кустарного. Виготовлені здебі- льшого з чавунну, сплавів металів, одна праска в колекції мідна. Гордіс- тю музейного зібрання є праска із ма- єтку відомого на Переяславщині князя Олександра Констянтиновича Горча- кова. Праска має оригінальну форму, конструкцію, оздоблення. Тривале використання прасок в побуті позначилося на стані збере- ження частини цих музейних предме- тів, проте, навіть, в такому стані вони не втратили наукову цінність. ЛІТЕРАТУРА 1. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Фонди. Об- лікова документація. Інвентарні книги «Е», «НДФ». 2. История утюга // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://fishki.net/47170-istorija-utjuga-50-foto.html. 3. Разгорелся наш утюг… Утюг: от каменного века до наших дней // Електро- нний ресурс. – Режим доступу: zoom.cnews.ru/publication/item/11140. Жам Е.М., Грудевич Т.В. Жаровые и нагревательные утюги в собрании На- ционального историко-этнографического заповедника «Переяслав»: характери- стика коллекции. В статье анализируется коллекция жаровых и нагревательных утюгов Национального историко-этнографического заповедника "Переяслав". Уде- лено внимание строению, техническим и конструктивным особенностям утюгов. Ключевые слова: утюг, музей, коллекция, конструкция, материал, техника, производство. Zham О.M., Hrudevich T.V. Carbon and heating irons in the collection of the Na- tional Historical and Ethnographic Park «Pereyaslav»: the characteristic of the collec- tion. The article under consideration is about the collection of carbon and heating irons of the ХІХ-the 1st period of the ХХ century of The National Historical and Ethnographic Park ‘Pereyaslav’.The special attention is payed to the building , technical and constructive irons’ features. Key words: an iron, a museum, a collection, a construction, the material, the tech- nique, a production.