Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна

Стаття становить собою спробу виявлення деяких мовних особливостей у прозі Є.Замятіна на матеріалі ранніх творів письменника. Відштовхуючись від ключових моментів, пов’язаних з еволюцією стилю автора, сформульовано загальні стилістичні домінанти, лексичні ознаки та особливості синтаксису. Наголоше...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Безлепкіна, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2008
Schriftenreihe:	Слово і Час
Schlagworte:	Штрихи
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131469
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна / О. Безлепкіна // Слово і Час. — 2008. — № 3. — С. 91-96. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-131469
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1314692018-03-24T03:03:49Z Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна Безлепкіна, О. Штрихи Стаття становить собою спробу виявлення деяких мовних особливостей у прозі Є.Замятіна на матеріалі ранніх творів письменника. Відштовхуючись від ключових моментів, пов’язаних з еволюцією стилю автора, сформульовано загальні стилістичні домінанти, лексичні ознаки та особливості синтаксису. Наголошено на ознаках орнаменталізму в побудові словосполучень та речень в окремих оповіданнях, які тісно пов’язані із специфікою мовної картини автора, його свідомістю як світоглядом у межах рідної мови, російської культури. This article attempts to define some language peculiarities of Ye.Zamyatin’s prose, as exemplified by his early works. Considering the moving forces and trends of Zamyatin’s style development, the author of this essay outlines the stylistic dominants as well as lexical and syntactical specificity of the writer’s texts, thereby revealing the ornamental patterns which underlie the structure of phrases and sentences and are closely related to the writer’s linguistic picture of the world and his Weltanschauung. Статья представляет собой попытку выявления некоторых языковых особенностей в прозе Е.Замятина на материале ранних произведений писателя. Отталкиваясь от ключевых моментов, связанных с эволюцией стиля автора, сформулированы общие стилистические доминанты, лексические признаки, особенности синтаксиса. Подчеркнуты признаки орнаментализма в построении словосочетаний и предложений в отдельных рассказах, которые тесно связаны со спецификой языковой картины автора, его сознанием как мировоззрением в рамках родного языка, русской культуры. 2008 Article Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна / О. Безлепкіна // Слово і Час. — 2008. — № 3. — С. 91-96. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131469 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Штрихи Штрихи
spellingShingle	Штрихи Штрихи Безлепкіна, О. Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна Слово і Час
description	Стаття становить собою спробу виявлення деяких мовних особливостей у прозі Є.Замятіна на матеріалі ранніх творів письменника. Відштовхуючись від ключових моментів, пов’язаних з еволюцією стилю автора, сформульовано загальні стилістичні домінанти, лексичні ознаки та особливості синтаксису. Наголошено на ознаках орнаменталізму в побудові словосполучень та речень в окремих оповіданнях, які тісно пов’язані із специфікою мовної картини автора, його свідомістю як світоглядом у межах рідної мови, російської культури.
format	Article
author	Безлепкіна, О.
author_facet	Безлепкіна, О.
author_sort	Безлепкіна, О.
title	Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна
title_short	Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна
title_full	Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна
title_fullStr	Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна
title_full_unstemmed	Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна
title_sort	мовно-стильові особливості прози євгенія замятіна
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Штрихи
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131469
citation_txt	Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна / О. Безлепкіна // Слово і Час. — 2008. — № 3. — С. 91-96. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT bezlepkínao movnostilʹovíosoblivostíproziêvgeníâzamâtína
first_indexed	2025-07-09T15:29:37Z
last_indexed	2025-07-09T15:29:37Z
_version_	1837183775902007296
fulltext	Слово і Час. 2008 • №3 91 ïðî ïîñòàòü Î.Ïóøê³íà (Ïóøê³í ³ óêðà¿íñüêà ë³òåðàòóðà; Ïóøê³í ³ ïîëüñüêà ë³òåðàòóðà; Ïóøê³í ³ ÷åñüêà ë³òåðàòóðà – â³äïîâ³äíî àâòîðè: Í.Êðóò³êîâà, Þ.Áóëàõîâñüêà, À.Âîëêîâ). Íà ìèíóëèé ç’¿çä ÿ ãîòóâàëà äîïîâ³äü “Ïîåç³ÿ Ïàâëà Òè÷èíè ³ ïîëüñüêà ë³òåðàòóðà”. Ïëàíóºìî ðàçîì ³ç ïðîôåñîðîì, êåð³âíèêîì êàôåäðè ïîëîí³ñòèêè Êè¿âñüêîãî íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó Ð.Ðàäèøåâñüêèì ï³äãîòóâàòè øèðîêèé îãëÿä ë³òåðàòóðîçíàâ÷î¿ ïîëîí³ñòèêè â Óêðà¿í³ ï³ñëÿâîºííîãî ïåð³îäó íà íàñòóïíèé ç’¿çä ñëàâ³ñò³â. Dum spiro spero. Îëåíà Áåçëåïê³íà МОВНО6СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ ЄВГЕНІЯ ЗАМЯТІНА Ñòàòòÿ ñòàíîâèòü ñîáîþ ñïðîáó âèÿâëåííÿ äåÿêèõ ìîâíèõ îñîáëèâîñòåé ó ïðîç³ ª.Çàìÿò³íà íà ìàòåð³àë³ ðàíí³õ òâîð³â ïèñüìåííèêà. Â³äøòîâõóþ÷èñü â³ä êëþ÷îâèõ ìîìåíò³â, ïîâ’ÿçàíèõ ç åâîëþö³ºþ ñòèëþ àâòîðà, ñôîðìóëüîâàíî çàãàëüí³ ñòèë³ñòè÷í³ äîì³íàíòè, ëåêñè÷í³ îçíàêè òà îñîáëèâîñò³ ñèíòàêñèñó. Íàãîëîøåíî íà îçíàêàõ îðíàìåíòàë³çìó â ïîáóäîâ³ ñëîâîñïîëó÷åíü òà ðå÷åíü â îêðåìèõ îïîâ³äàííÿõ, ÿê³ ò³ñíî ïîâ’ÿçàí³ ³ç ñïåöèô³êîþ ìîâíî¿ êàðòèíè àâòîðà, éîãî ñâ³äîì³ñòþ ÿê ñâ³òîãëÿäîì ó ìåæàõ ð³äíî¿ ìîâè, ðîñ³éñüêî¿ êóëüòóðè. Êëþ÷îâ³ ñëîâà: ñòèëü, íåîðåàë³çì, îðíàìåíòàë³çì, ðèòì, àêöåíòóâàííÿ. Olena Bezlepkina. Language and stylistic peculiarities of Yevgeny Zamyatin’s prose works This article attempts to define some language peculiarities of Ye.Zamyatin’s prose, as exemplified by his early works. Considering the moving forces and trends of Zamyatin’s style development, the author of this essay outlines the stylistic dominants as well as lexical and syntactical specificity of the writer’s texts, thereby revealing the ornamental patterns which underlie the structure of phrases and sentences and are closely related to the writer’s linguistic picture of the world and his Weltanschauung. Key words: style, neorealism, ornamental patterns, rhythm, accentuation. Ñòèëü – àíòðîïîöåíòðè÷íà ô³ëîñîôñüêî-åñòåòè÷íà êàòåãîð³ÿ, ïîâ’ÿçàíà ç³ ñòðóêòóðàìè àâòîðñüêî¿ ñâ³äîìîñò³, ¿¿ ô³ëîñîôñüêèìè, åñòåòè÷íèìè, ðåë³ã³éíèìè é ³íøèìè îñíîâàìè. Òîìó ñòèëü íåîäì³ííî çíàõîäèòü ñâ³é ïëàñòè÷íèé ìàòåð³àëüíèé âèÿâ ó ñëîâ³. Îòæå, ó íèçö³ êîìïîíåíò³â, ÿê³ áåçïîñåðåäíüî âïëèâàþòü íà îñîáëèâîñò³ òâîð÷î¿ ìàíåðè, äîì³íàíòíà ðîëü íàëåæèòü ñàìå ìîâ³ ïèñüìåííèêà. Â ªâãåí³ÿ Çàìÿò³íà (1884–1937) âîíà áàçóºòüñÿ íà ðèòì³÷í³é ïîáóäîâ³, ôîðìóâàíí³ ãàðìîí³éíèõ åëåìåíò³â ïåâíî¿ òîíàëüíîñò³, ïîñë³äîâíîñò³ ó çì³í³ ñèëè çâóêà – ò. çâ. ³íñòðóìåíòîâö³ ñëîâà. Íà ö³ îñîáëèâîñò³ íåîäíîðàçîâî âêàçóâàëè áàãàòî äîñë³äíèê³â òâîð÷îñò³ ïèñüìåííèêà. Â³äîìèé ðîñ³éñüêèé õóäîæíèê Þ.Àííºíêîâ ó ñïîãàäàõ ïðî ñâîãî áëèçüêîãî äðóãà ª.Çàìÿò³íà ïèñàâ: “Ìîâà Çàìÿò³íà – çàâæäè çàìÿò³íñüêà, àëå âîäíî÷àñ çàâæäè ð³çíà. Ó öüîìó – îñîáëèâ³ñòü ³ áàãàòñòâî Çàìÿò³íà ÿê ïèñüìåííèêà. Äëÿ íüîãî ìîâà ñëóæèòü ôîðìîþ âèñëîâó, âîíà âèÿâëÿº òà óòî÷íþº çì³ñò. ßêùî Çàìÿò³í ïèøå ïðî ñåëÿí, â³í ïèøå ñåëÿíñüêîþ ìîâîþ. ßêùî â³í ïèøå ïðî äð³áíèõ ì³ñüêèõ áóðæó¿â, â³í ïèøå ìîâîþ êàíöåëÿðñêîãî ïèñàðÿ àáî áàêàë³éíèêà. ßêùî â³í ïèøå ïðî ³íîçåìö³â, â³í âèêîðèñòîâóº âëàñòèâîñò³ òà íåäîë³êè ïåðåêëàäàöüêîãî ñòèëþ, éîãî ôîíåòèêè, éîãî êîíñòðóêö³¿ – ÿê êåð³âíî¿ ìåëîä³¿ îïîâ³ä³. ßêùî Çàìÿò³í ïèøå ïðî ïîë³ò íà Ì³ñÿöü, â³í ïèøå ìîâîþ â÷åíîãî àñòðîíîìà, ³íæåíåðà àáî – ìîâîþ ìàòåìàòè÷íèõ ôîðìóë. Ó áóäü-ÿêîìó âèïàäêó ìîâà Çàìÿò³íà, ÿêà ÷àñîì ðîçðèâàº çâ’ÿçêè ç ðîñ³éñüêîþ ë³òåðàòóðíîþ òðàäèö³ºþ, çàëèøàºòüñÿ äîñòàòíüî âèðàçíîþ é âîäíî÷àñ ñòðèìàíîþ, ïåðåâ³ðåíîþ êîæíèì ñâî¿ì âèñëîâëþâàííÿì” [2, 335-336]. Âëàñíå, óñ³ ö³ ñïîñòåðåæåííÿ íàäçâè÷àéíî ðîçøèðþþòü ïðîáëåìàòèêó ìîâè òâîð³â ðîñ³éñüêîãî ïèñüìåííèêà, ÿêà ì³ñòèòü ó ñîá³ áàãàòî ñïåöèô³÷íèõ ìîìåíò³â, âàðòèõ óñåá³÷íîãî äîñë³äæåííÿ, íàïðèêëàä, ç ïîãëÿäó ãðàìàòè÷íèõ, ñèíòàêñè÷íèõ îñîáëèâîñòåé â ¿õí³õ ñèíòåòè÷íèõ çâ’ÿçêàõ ³ç ñâ³òîãëÿäîì àâòîðà òà âïëèâîì íà òâîð÷ó ìàíåðó. Ñòèëü ª.Çàìÿò³íà, ÿê ³ â áàãàòüîõ éîãî ñó÷àñíèê³â (Î.Ðåì³çîâà, À.Ïëàòîíîâà, Á.Ï³ëüíÿêà òà ³í.) ç ÷àñîì çì³íþâàâñÿ é õóäîæíüî åâîëþö³îíóâàâ äîñèòü íåçâè÷íî – â³ä ò. çâ. “ñêëàäíî¿ ôîðìè” (ñòèë³çàö³ÿ, åêñïåðèìåíò, ïîñèëåíà óâàãà äî ³äåéíèõ òà ïñèõîëîã³÷íèõ 92 Слово і Час. 2008 • №3 ñòîð³í, ñëîâåñíà íàäì³ðí³ñòü) äî ïðîñòîòè, íåâèìóøåíîñò³, ïðèðîäíîñò³ ìîâè. ² öåé ö³ëêîì ïðèðîäíèé ïðîöåñ – ñâ³ä÷åííÿ ïåðåäóñ³ì òâîð÷î¿ çð³ëîñò³ ïèñüìåííèêà. Ñåðåä ïîêàçíèê³â ìîâíî-ñòèë³ñòè÷íèõ îñîáëèâîñòåé ðàíí³õ òâîð³â ª.Çàìÿò³íà ïðîñòåæóþòüñÿ çàãàëüí³ ñòèëüîâ³ òà ñòèë³ñòè÷í³ äîì³íàíòè. Íàéòèïîâ³ø³ ñåðåä íèõ îïîçèö³¿ “àáñòðàêòí³ñòü – ðåàëüí³ñòü”, “ëîã³÷í³ñòü – åìîö³éí³ñòü”, “ñòàíäàðòí³ñòü – ñòèë³ñòè÷íà ìàðêîâàí³ñòü”, “îá’ºêòèâí³ñòü – ñóá’ºêòèâí³ñòü”. Îñîáëèâ³ñòü ñòèëþ ïèñüìåííèêà ïîëÿãàº â ïîñò³éíîìó åêñïåðèìåíòóâàíí³ ç õóäîæíüîþ ôîðìîþ, îðãàí³÷íîìó ñèíòåç³ ð³çíèõ æàíð³â, îðèã³íàëüíèõ ð³çíîð³äíèõ “ñïëàâ³â”, äå “³íæåíåðíèé” ðîçðàõóíîê ì³ñöåðîçòàøóâàííÿ êîæíî¿ ëåêñè÷íî¿ îäèíèö³ ìàº âëàñíå ñåìàíòè÷íå íàâàíòàæåííÿ. Çíàéîìñòâî ç ðàíí³ìè òåêñòàìè ìèòöÿ âæå íà åìï³ðè÷íîìó ð³âí³ äàº çìîãó â³ä÷óòè îñîáëèâó àâòîðñüêó íàñòàíîâó. Âîíà íàñàìïåðåä âèÿâëÿºòüñÿ â íàáîð³ îêðåìèõ, ñâ³äîìî ââåäåíèõ àâòîðîì õóäîæí³õ ïðèéîì³â. Â³äòâîðåííÿ ôîëüêëîðíèõ é åòí³÷íî ñàìîáóòí³õ øàð³â íàö³îíàëüíîãî áóòòÿ òà ñâ³äîìîñò³, ÿê³ ïðèâåëè ïèñüìåííèêà äî ì³ôîëîã³÷íèõ äæåðåë, îïîâ³äíî¿ ìàíåðè çíà÷íîþ ì³ðîþ âèÿâèëè é ïàí³âíó îçíàêó ñòèëþ Çàìÿò³íà – àêòèâíå ñëîâîòâîðåííÿ. Á³ëüøå òîãî – îðíàìåíòàë³çì ³ç ïðèêìåòíîþ äëÿ íüîãî ñèñòåìîþ íàñè÷åíî¿ îáðàçíîñò³. Îäíàê öå îðíàìåíòàë³çì îñîáëèâèé, ùî ´ðóíòóºòüñÿ, ç îäíîãî áîêó, íà àñîö³àòèâíî-ìåòàôîðè÷íîìó òèï³ çâ’ÿçêó, ç äðóãîãî – ãåîìåòðè÷íî ïðîïîðö³éíèé, ðèòì³÷íî-ïëàâíèé, ãðîòåñêîâî-çîáðàæàëüíèé: “Ñ íàìè êðåñòíàÿ ñèëà! Äûðà – à â äûðå íåáî ñèíåå. Ââåðõ ãëÿíóëè: äàëåêî, ÷óòü ñâåòèòñÿ íåáî ñèíåå. Ñ íàìè êðåñòíàÿ ñèëà: ïðîêîëóïàëè çåìëþ íàñêâîçü!”; “Ìåëüêàëî â ãëàçàõ çàñèæåííîå ìóõàìè, êàê áóäòî íåáðèòîå ìîðå. Ìåëüêàë â ãëàçàõ âåðõîì íà áåëîé ëîøàäè ãåíåðàë, ðàçðåçàííûé ïîïîëàì, êàê ÿáëîêî” [2; 67, 22]. Ó ñïåöèô³÷íîìó îðíàìåíòàë³çì³ Çàìÿò³íà àâòîðñüêà òâîð÷³ñòü – îäèí ³ç îñíîâíèõ çàñîá³â âèðàæåííÿ ñóòíîñò³ õóäîæíüîãî ìèñëåííÿ, åñòåòè÷íîãî ìîäåëþâàííÿ ä³éñíîñò³, äå îðíàìåíò ³ º Ñóòü. ×èì á³ëüøå âèðàæåíèé ìîìåíò îðíàìåíòàëüíîñò³, òèì áëèæ÷å äî “ñóò³”. ² öÿ æ ñóòü íåîäì³ííî ïðèâîäèòü äî êîìïîçèö³¿, ôîðìè, ëåêñèêè, ïîðòðåòà, îáðàçó ³ â ê³íöåâîìó ï³äñóìêó – ñòèëþ ç ïîâíîþ ñèìåòð³ºþ àáî óÿâíîþ àñèìåòð³ºþ õóäîæí³õ åëåìåíò³â. Âèêîðèñòîâóþ÷è ñëîâà ÿê ìîòèâè â îðíàìåíòàëüíîìó â³çåðóíêó, ïîâòîðíî êîìá³íóþ÷è ôðàçè, ïèñüìåííèê äîñÿãàº ñâîºð³äíîãî ã³ïíîòè÷íîãî åôåêòó (íàïðèêëàä, ëåéòìîòèâîì “ñì³õó êð³çü ñëüîçè” çàãàëüíîñòèë³ñòè÷íîãî îðíàìåíòàëüíîãî âç³ðöÿ ö³ëî¿ íèçêè ïîâ³ñòåé òà îïîâ³äàíü): “È òàê Ãëàôèðå ïîêàçàëîñü íåñòåðïèìî, æèãó÷å ñìåøíî, ÷òî çàêàòèëàñü – çàñìåÿëàñü – çàèõàëà – ïîëèëèñü ñëåçû, è ñêâîçü ñëåçû êðè÷àëà”; “Áûâàåò òàê, ÷òî êðóòèòñÿ âåñü äåíü ïîòåðÿííûé ÷åëîâåê, âçäðàãèâàåò îò çâîíêîâ è ñìååòñÿ òàêèì ñìåõîì, îò êîòîðîãî ñòðàøíî, à ãëàçà çàïàäàþò âñå ãëóáæå, è òîëüêî îá îäíîì ìûñëü: òêíóòüñÿ ãîëîâîé â ïîäóøêó, ïðîâàëèòüñÿ â ÷åðíîå – óñíóòü. È âîò òàêàÿ áûëà íî÷ü: ãîëîâîé â ÷åðíóþ ïîäóøêó òêíóëñÿ äåíü, ïðîâàëèëñÿ – íè ñâåòà, íè çâóêà” [1; 27, 129]. Ñàìå òóò áåðå ïî÷àòîê ã³ïåðòðîôîâàíå â³ä÷óòòÿ ôîðìè, êîëè ñëîâî ñòàº îá’ºêòîì ë³íãâ³ñòè÷íîãî åêñïåðèìåíòó: “ïîïðèò÷èëîñü, ïðèãëàçèëîñü âñå”, “çàðåâåë ëèõîìàííî”, “ëåçåò îáëåçëûé”. Âëàñíå, âèïðîáîâóºòüñÿ ñàìà ñèñòåìà ìîâíèõ ìîæëèâîñòåé, ïîçà ìåæàìè íîðìàòèâíèõ ñëîâîòâîð÷èõ ìîäåëåé. Ïåðåêîìá³íîâóþ÷è ôðàçè, ÷àñòî ìàéæå ïîâí³ñòþ çì³íþþ÷è ¿õ ëåêñè÷íèé ñêëàä, àëå çàëèøàþ÷è òîé ñàìèé çì³ñò, Çàìÿò³í êðåñëèòü ð³çíîìàí³òí³ ñëîâåñí³ ô³ãóðè, ðîçðîáëÿº âåëè÷åçíó ê³ëüê³ñòü ç’ºäíàíü, â ÿêèõ ôîðìóþòüñÿ òîíê³ â³çåðóíêè ç íåîäíîð³äí³ñòþ òà áàãàòîñêëàäí³ñòþ ñëîâà. Çâ³äñè ìàéñòåðíà çäàòí³ñòü îäíèì çàñîáîì íàìàëþâàòè îáðàç, õàðàêòåð (÷³òêèé, çãóùåíèé ñòèëü ç òèðå, ïðîïóñêàìè, íàòÿêàìè, íåäîìîâêàìè, íàï³â³ìàæèí³çì): “Åñòü ó êàæäîãî ÷åëîâåêà òàêîå, â ÷åì îí âåñü, ñðàçó, ÷åì èç òûñÿ÷è ðàçëè÷èøü. È òàêîå ó Àíäðåÿ Èâàíîâè÷à – ëîá: øèðü è ðàçìàõ ñòåïíîé. À ðÿäîì íîñ – ðóññêàÿ êóðíîôåå÷êà”; “Îðãàíè÷åñêàÿ õèìèÿ óæå ñòåðëà ÷åðòû ìåæäó æèâîé è ìåðòâîé ìàòåðèåé. Îøèáî÷íî ðàçäåëÿòü ëþäåé íà æèâûõ è ìåðòâûõ: åñòü ëþäè æèâûå–ìåðòâûå è æèâûå–æèâûå” [1, 136]. Çâåðòàþ÷è óâàãó íà íåîðäèíàðí³ñòü îðíàìåíòàë³çìó ðàííüî¿ ïðîçè ïèñüìåííèêà, ñë³ä íàãîëîñèòè é íà ö³êàâèõ çàêîíîì³ðíîñòÿõ ñèíòàêñèñó Çàìÿò³íà. Çîêðåìà, íà ïàðîí³ì³÷íó àòðàêö³þ, çã³äíî ç ÿêîþ çâóêîâà ôîðìà îêðåìîãî ñëîâà â õóäîæíüîìó òåêñò³ ïðèòÿãóº äî ñåáå àíàëîã³÷íó ôîðìó, ïðèìíîæóºòüñÿ, óòâîðþº ðèòì³êó Слово і Час. 2008 • №3 93 ïîâòîðó – ñï³âïðè÷åòí³ñòü ãåîìåòðè÷íèõ ôîðì, ÿê³ ðèìóþòüñÿ, âèÿâëÿþòüñÿ â ñèìåòð³¿, ïàðàëåëüíîñò³ ë³í³é, ðèòì³÷íèõ òà òåìàòè÷íèõ ïîâòîðàõ, ùî ïåðåäáà÷àº íåóñâ³äîìëåíó ïèñüìåííèêîì âèá³ðêîâ³ñòü â³çóàëüíèõ ìîòèâ³â: “ïðèïëþñíóòûé, ìåäíûé, êðÿæèñòûé íàï¸ð – è êðÿêíóë âåíåö”; “îáëåïëåííûé, ùóïëûé – ùåðèòñÿ íà Ìàðåÿ áåççóáûìè äåñíàìè”; “çäîðîâûå çóáàñòûå ðòû ðûãàþò ñìåõîì” (“Ï³âí³÷”); “ñìûòü ñ ñåáÿ õóäîæåñòâà – íàìûòü õîðîøåñòâà” (“Ðóñü”). Âëàñòèâ³ äëÿ ðàííüî¿ ïðîçè Çàìÿò³íà òàêîæ ñ³íåñòåòè÷í³ ñëîâîñïîëó÷åííÿ “ñèíåãëàçûå äíè”; “ñêâîçü îáëåäåíåëóþ ìîçãîâóþ êîðêó ïðîáèâàëèñü çåëåíûå ñòåáåëüêè – ìûñëè”; “ðàâíîäóøíî ïîæèðàÿ áåññìåðòíûå, ãîðüêèå, íåæíûå, æåëòûå, áåëûå, ãîëóáûå ñëîâà – òèõîíüêî ìóðëûêàë ÷óãóííûé áîã”; “îøòóêàòóðåííîå íåáî”; “òðÿñóùååñÿ – ïóíêòèðíîå, òî÷å÷êàìè – äûõàíèå”. Âåëüìè ïðèêìåòí³ é ãåíåòèâí³ êîíñòðóêö³¿ íà êøòàëò: “îêåàí óëèö”; “áóòûëü âîçäóõà”; “âûêèäûø îáùåñòâà”. ßê íåâ³ä’ºìí³ âëàñòèâîñò³ ìîâè ïðîçè ïèñüìåííèêà – òåíäåíö³¿ “òîòàëüíî¿ àäâåðá³àë³çàö³¿”, ïåðåâàæíî àä’ºêòèâíîãî òà ñóáñòàíòèâíîãî ñïðÿìóâàííÿ: “Âîññåäàÿ íà êðåñëå âåëè÷åñòâåííî, ìèëîñòëèâî, ìíîãîãðóäíî, áóääîïîäîáíî – îíà êîðìèëà çåìíîãî ÷åëîâå÷êà ñîçäàííûì åþ ñóïîì…” (“Ìàìàé”); “ïîçâÿêèâàÿ âåäåðêîé”; “îò ãðèáîâ ïðèíàñëåäíî”; “ïîãîâîðèì îòâëå÷åííî”. Äî òîãî æ ðå÷åííºâ³ êîìïîíåíòè äîâîë³ ÷àñòî ôîðìóþòüñÿ â êîíñòðóêö³¿, ÿê³ çîâí³ íå ìàþòü ñàìîñò³éíîãî çíà÷åííÿ, ïðîòå ï³äïîðÿäêîâóþòüñÿ àâòîðñüê³é ìîòèâàö³¿, óòâîðþþòü ìàñøòàáí³ “àðõ³òåêòóðí³” òðèêóòíèêè, ìåàíäðè, ñèíóñî¿äè. Íàïðèêëàä, ñïîëó÷åííÿ ê³ëüêîõ ñêëàäíèõ ðå÷åíü: “Íà ñòîëå â êîíòîðå – ñàìîâàð: ñêóëàñòûé, ðóêè â áîêè – êèðïè÷îì íàòåðò – ñèÿåò. Â ñèÿþùåì ñàìîâàðíîì áðþõå – ïî- ñâîåìó, ñàìîâàðíîìó, ïðèïëþñíóòî, ïåðåâåðíóòî – îòðàæåí âåñü ìèð. [...].Ïåðåä ñàìîâàðîì – Êîðòîìà. Êîðòîìà â ñàìîâàðå – êàê â çåðêàëå: ïðèïëþñíóòûé, øèðîêîñêóëûé, ìåäíî–äîáðîäóøíûé. Ñàìîâàð â Êîðòîìå – êàê â çåðêàëå: ðûëàñòûé, âåñåëûé, áüåò äåíü è íî÷ü áåëûì êëþ÷îì, ïîïûõèâàåò áåëûì äûìêîì” [1, 44]. Öå âèðàçíèé ïðèêëàä îäí³º¿ ç âàæëèâèõ òåíäåíö³é ñòèëþ ïèñüìåííèêà – óñòàíîâêè âçàºìîïîâ’ÿçàíîñò³. ²êîí³÷íî (ñõåìà 1) ìàº âèãëÿä ðåëüºôíî¿ ôðàçîâî¿ íîì³íàö³¿ – äèíàì³÷íî¿ ð³âíîâàãè íîì³íàö³¿ ÿê äåíîòàòèâíîãî ñï³ââ³äíîøåííÿ ñåìàíòèêè (“Ñàìîâàð” – æèâà ³ñòîòà, “Êîðòîìà” – ³ì’ÿ ä³éîâî¿ îñîáè, “Âåñü ìèð” – àñïåêòóàëüíèé ïðîñò³ð ³ñíóâàííÿ äâîõ ïîïåðåäí³õ, íåçàëåæíà íîì³íàòèâíà ëàíêà) ³ ïðåäèêàö³¿ àä’ºêòèâíîãî, ñóáñòàíòèâíîãî òà ³íøîãî ñïðÿìóâàííÿ, ÿê³ ðîçïîä³ëÿþòüñÿ ãàðìîí³éíî – óñòàëåíà ê³ëüê³ñòü ñêëàäíèê³â. Äî òîãî æ æèòòºä³ÿëüí³ñòü îäíîãî íåìîæëèâà áåç ³íøîãî. Íàïðèêëàä, áåç Ñàìîâàðà íå æèâå Êîðòîìà, Âåñü ñâ³ò íå ô³ãóðóº áåç Ñàìîâàðà, Ñàìîâàð íå â³äòâîðþºòüñÿ áåç Âñüîãî ñâ³òó ³ ò.ä. Âëàñíå, ³ñíóâàííÿ ïîä³áíèõ êîìïîíåíò³â ³ óòâîðþº ìîäåëü ïèñüìåííèöüêî¿ îðíàìåíòàëüíî¿ ïîáóäîâè, ó äàíîìó ðàç³ òðèêóòíèê, ÿêèé äîâîë³ ÷àñòî çóñòð³÷àºòüñÿ â áàãàòüîõ òâîðàõ Çàìÿò³íà. 94 Слово і Час. 2008 • №3 Ñë³ä çàçíà÷èòè, ùî äîñêîíàëå âîëîä³ííÿ àíãë³éñüêîþ ìîâîþ, òðèâàëå ïåðåáóâàííÿ â Àíãë³¿ òàêîæ â³äáèëèñÿ íà ë³íãâ³ñòè÷íèõ îñîáëèâîñòÿõ òâîð³â ïèñüìåííèêà. Íà ïåðøèé ïîãëÿä öå ïðàêòè÷íî íåïîì³òíî, ïðîòå ïåðåâàæíî àäâåðá³àëüí³ (àëå íå ò³ëüêè) ñëîâîñïîëó÷åííÿ Çàìÿò³íà íàãàäóþòü ïîáóäîâó ñõîæèõ êîíñòðóêö³é ðîìàíî- ãåðìàíñüêèõ ìîâ, çîêðåìà àíãë³éñüêî¿ òà í³ìåöüêî¿: “Âû – ñîâåðøåííû, âû – ìàøèíîðàâíû” [1, 122]; “...he appeared so Teutonic, with a curious mashinelike indifferent...” [7, 213]. Äîâîë³ ÷àñòî â òåêñòàõ ïðîñòåæóºòüñÿ òèïîâà äëÿ ö³º¿ ìîâíî¿ ãðóïè ïîñë³äîâí³ñòü ôîðìóâàííÿ ñë³â òà ðå÷åíü, ³ íàâ³òü ìîðôåìíèé ñêëàä: “Я конечно очень волнуюсь поглядеть героя…” (“Ікс”) (інфінітивна конструкція, типова для англ. мови й ненормативна для російської. На додачу – відсутність прийменника після дієслова “поглядеть”). “Ich rege mich auf, auf den Held zu schauen” (нім.) “Of course I аm nervous to see the hero…” (англ.) “Только об этом и во сне вижу, как бы в Яблоново к вам попасть…” (“Алатир”) “Only about it I dream how in Yablonovo to you to get…” “Я очень рад, что мы имели случай … – почтительно начал викарий…” (“Островітяни”) “I am very glad, that we had a chance to... – began respectfully the vicar…” “Пенсне делало миссис Дьюли великолепным экземпляром класса очкатых женщин, от одного вида которых можно схватить простуду…” “The rimless eye-glasses made Mrs. Djuli look as a magnificent example of a bespectacled women-class having looked at which one could to catch a cold” “Что ж, натура, натура – самое главное. Извините: у вас великолепная натура…” “Well, a nature, a nature – the most important thing. Forgive me: you have a magnificent nature…” Калькування англійського слова nature, одне із значень якого – характер, вдача. “Так что, может быть, я рискую неприятностью при случайной встрече с ним…” (“Алатир”) “So, maybe, I risk a trouble at a casual meeting with him…” Обов'язкове в англ. мові вживання після дієслова to risk додатка – to risk smth. “В приемной ожидала адвоката какая- то молодая леди, подстриженная по- мальчишечьи…” “Some boyishly cut young lady was waiting for the lawyer at the reception” Ñåðåä îñîáëèâîñòåé ãðàìàòè÷íî¿ áóäîâè òâîð³â Çàìÿò³íà äîì³íóþòü ðèòîðè÷í³ ôîðìè (æàíðè, òðîïè), ïîðîäæåí³ ñïåöèô³êîþ ìîâíî¿ êàðòèíè àâòîðà, éîãî ñâ³äîì³ñòþ ÿê ñâ³òîãëÿäîì ó ìåæàõ ð³äíî¿ ìîâè, ðîñ³éñüêî¿ êóëüòóðè. Ó ìåíòàëüíîìó ïëàí³ ïðîâ³äíó ðîëü òóò â³ä³ãðàº ñàìå íàö³îíàëüíà ³äåíòè÷í³ñòü, àâòîðñüêà ³äåíòèô³êàö³ÿ ñåáå ÿê ðîñ³ÿíèíà. Ó ïåðøèõ ðÿäêàõ ïîâ³ñò³ “Ïîâ³òîâå” ç’ÿñîâóºòüñÿ, ùî â ðîñ³ÿíàõ îðãàí³÷íî ïîºäíóºòüñÿ äèêå, ñêàæåíå, áåçãëóçäå, ÿê â “ðóññêîé êàìåííîé áàáå” – ³ âèñîêå, äóõîâíå, õðèñòèÿíñüêå: “Íî òàê îäíî ê îäíîìó ïðèãíàíî, ÷òî èç íåñêëàäíûõ êóñêîâ êàê áóäòî è ëàä êàêîé-òî âûõîäèò: ìîæåò è äèêèé, è ñòðàøíûé, à âñå æå ëàä” [3, 45]. Çâ³äñè òàêà âåëèêà óâàãà äî ìåòàìîðôîç “íåïåðåäáà÷óâàíî¿ ðîñ³éñüêî¿ äóø³” (“Ìóæèê Àëåêñåé Âàñèëüè÷ ëþáèò ñâîáîäó áîëüøå âñåãî. Âûñåëèëñÿ èç Ìøàãè íà õóòîð. Âûðûë ÿìó â ïåñêå — è â ÿìå æèâåò. Çîâåò ñåáÿ: “Îëåøêà””). Òóò ñàìå ïàðàäîêñ – íàéåôåêòèâí³øèé çàñ³á áîðîòüáè ç õèáíèìè ðåàêö³éíèìè ³ñòèíàìè, ïîìèëêàìè ëþäñüêîãî ðîçóìó. Â³í ïî÷èíàºòüñÿ ç³ ñâ³òîãëÿäíèõ “äèâíèõ ì³ðêóâàíü” ñàìîãî Çàìÿò³íà; íàïðèêëàä, ó íüîãî ãàðÿ÷à ñóïåðå÷êà ç õðèñòèÿíñüêîþ ³äåîëîã³ºþ, íåñïðèéíÿòòÿ ¿¿ äîãìàò³â – öå, íàñïðàâä³, ïîâñòàííÿ ïðîòè ôàðèñåéñòâà, çàì³íè “Несите же в дом! – кричал четверорукий...” “Carry him to the house! – was shouting a four-handed…” Слово і Час. 2008 • №3 95 ñóòíîñò³ ôîðìàëüíèìè îçíàêàìè. Àâòîðñüêå ìèñëåííÿ ñïðîåêòîâàíå íà ìàñøòàáí³ ìîìåíòè âëàñíî¿ íàö³îíàëüíî¿ êóëüòóðè, ò. çâ. ðîñ³éñüêó ³äåþ. Áåçïåðå÷íî, ïðè÷èíà òàêîãî çâåðíåííÿ ïðèõîâàíà ó âíóòð³øí³é ñõèëüíîñò³ äî ïàðàäîêñà, äæåðåëà ÿêîãî â ñàì³é ³ñòîð³¿. Ñàìå òîìó íåñïîä³âàí³ñòü ñêð³çü – ó õàðàêòåðèñòèö³ îáðàç³â, ó ðîçâèòêîâ³ ñþæåò³â, ðîçâ’ÿçàíí³ êîíôë³êò³â ³ àâòîðñüê³é ïîçèö³¿. Ç³òêíåííÿ ñüîãî÷àñíîãî é òèì÷àñîâîãî, çåìíîãî òà ï³äíåñåíîãî äèâîâèæíî â³äáóâàºòüñÿ â “Äåñÿòèõâèëèíí³é äðàì³”, “Ãîäèííèêó”, “²êñ³”. Àíåêäîòè÷í³ ñèòóàö³¿ òà ñïåöèô³÷íà ³ðîí³ÿ ïèñüìåííèêà ôîðìóþòüñÿ â ïîâ³ñò³ “Íà êóë³÷êàõ”, îïîâ³äàííÿõ “Àôðèêà” òà “Êâ³òåíü”. Ç îäíîãî áîêó – ÷³òê³, çàãîñòðåí³ óäàðí³ ïðèéîìè, ç äðóãîãî – îñîáëèâèé “æ³íî÷íèé” ë³ðèçì. Â³í çàâæäè ó äð³áíèöÿõ, ó “äðåìëþùåé íà ñíåæíîì äåðåâå ïòèöå, ñèíåì âå÷åðå”, â³í ðóéíóº òîòàëüíó çàñêí³ë³ñòü ó äîëÿõ ãåðî¿â. Çâ³äñè æ îñîáëèâèé ïîãëÿä íà æ³íî÷ó òåìàòèêó. Íàïðèêëàä, â îñíîâ³ íîâåëè “Ïèñüìîâî” çàêëàäåíî ïñèõîëîã³÷íèé ïàðàäîêñ. Àâòîð ðîçêðèâàº ñóòí³ñòü æ³íî÷îãî õàðàêòåðó, ÿêèé íà ïåðøèé ïîãëÿä çäàºòüñÿ àëîã³÷íèì òà ñóïåðå÷ëèâèì, íàñïðàâä³ æ º âèÿâîì “â³÷íî¿ æ³íî÷íîñò³”, âñåïðîùåííÿ òà ìèëîñåðäÿ. Òåìà ìàòåðèíñòâà – âàæëèâà ÷àñòèíà îñíîâîïîëîæíî¿ äëÿ ïèñüìåííèêà îïîçèö³¿ ìàòåð³àëüíîãî-äóõîâíîãî (“Ìó÷åíèêè íàóêè”, “Îïîâ³äàííÿ ïðî íàéãîëîâí³øå”). Çàìÿò³íó âëàñòèâå ì³ôîëîã³÷íå ñòàâëåííÿ äî æ³íêè ÿê äî Ìàòåð³ Ñâ³òó, â ÿê³é çàêëàäåíî îáðàç æèâîòâîðÿùî¿ Çåìë³. Æ³íêà – Çåìëÿ, Æ³íêà – Âñåñâ³ò, â ÿêîìó ðîç÷èíÿºòüñÿ, ïîºäíóþ÷èñü ³ç íåþ, ÷îëîâ³ê. Ò³ëüêè ÷åðåç æ³íî÷ó ³ïîñòàñü ñâ³òó ìîæíà äîñÿãíóòè ºäíîñò³ òà ãàðìîí³¿. “Ìóæ÷èíà è æåíùèíà îáíÿëèñü òåñíî: äâîå – îäíî. È òà, ñòàðøàÿ, Ìàòü – íàä íèìè, íàä âñåì. Â êðàñíîå çàðåâî íåáà âðåçàí åå ïðîôèëü, áðîâè è ãóáû êðåïêî ñæàòû, îíà ìðàìîðíà, êàê ñóäüáà…” [1, 129]. Òàê àêòèâ³çóºòüñÿ íåçâè÷àéíà àâòîðñüêà ìåòàôîðèçàö³ÿ òà äèâîâèæí³ ïîð³âíÿííÿ ç îáîâ’ÿçêîâîþ ïåðåâàãîþ æ³íî÷î¿ ñïðÿìîâàíîñò³: “Â óãëó õîëìîãîðêà – âñÿ êóìà÷ – çàñòåãèâàåò êóìà÷åâóþ êîôòó. Áàáêà Ìàòðåíà-Ïëÿñåÿ, øèðîêàÿ, òåïëàÿ – ðóññêàÿ ïå÷ü- ìàòü…” [1, 14]; “Áûñòðî íåñëàñü îñåíü íà ñåðûõ ñîâèíûõ êðûëüÿõ”; “Èç îêíà óëûáàëàñü, ðàñêèíóâøèñü ñîáëàçíèòåëüíî, ñëàäîñòðàñòíî – åêàòåðèíèíñêèõ âðåìåí êíèãà…” [1, 163]. “Óìåðëà Ìàðóñÿ – âåñåëàÿ äåâî÷êà íà êà÷åëÿõ. Óâèäåë Àíäðåé Èâàíû÷ ñòðîãóþ, ñêîðáíóþ æåíùèíó, ðîæàâøóþ è õîðîíèâøóþ: âîò ýòè âîò ãëóáîêèå ìîðùèíû ïî óãëàì ãóá – ðàçâå íå ñëåäû îò ïîõîðîí? È ïóñòü çàïàøåò æèçíü áîðîçäû åùå ãëóáæå – âñå ñòåðïèò, âñå ïîäíèìåò ðóññêàÿ æåíùèíà” [1, 272]; “Íåïðèìåòíî è ïëàâíî, êàê öâåòû ðàñöâåòàþò, îíà ìåäëåííî çðåëà èç èñïðàâíèêîâîé Ãëàôèðû – è âîò â äåêàáðå îíà óæå ñòàëà æèòü ñàìîëè÷íî, ñàìà ïî ñåáå” (“Àëàòèð”). Îòæå, ïðèõîâàí³ ìåòàôîðè, ñèìâîë³÷íà ã³ïåðáîë³çàö³ÿ, ïîºäíàííÿ ñïîâ³ä³ òà ñàòèðè ñòàþòü âàæëèâèìè êîìïîíåíòàìè ñòèëþ ïèñüìåííèêà. Ó öåíòð³ óâàãè ïåðåáóâàº çàãàëüíîâæèâàíà ëåêñè÷íà îäèíèöÿ, ïðîòå àâòîð ëàìàº óñòàëåí³ çâ’ÿçêè ì³æ ñëîâàìè, ðóéíóº àâòîìàòèçì, ñòâîðþº íîâ³ ìîâí³ ëàíêè, ïåðåáóäîâóº ñèñòåìó ìîâíèõ óÿâëåíü (“ñòåíîãðàôèðîâàëà âûñòðåëû”, “ìàìîíòåéøèé ìàìîíò”, “íåñóðàçíàÿ íåëþäü”). Äî òîãî æ ïîâòîðåííÿ ñë³â ç àñîíàíñàìè, ïðîòèñòàâëåííÿ ð³çíèõ ðèòì³â, àêöåíòóâàííÿ ñêëàäíèõ ñìèñëîâèõ ï³âòîí³â, òàâòîëîã³÷í³ ïîºäíàííÿ ð³çíîãî õàðàêòåðó (“îñèÿåò íåñòåðïèìàÿ ñèíü ñèíàéñêàÿ”; “ìîðÿíà íàïèðàåò ëåä ñèçìîðÿ”) íàäàþòü îñîáëèâîãî êîëîðèòó, ñâîºð³äíî¿ ï³ñåííîñò³ – íåâ³ä’ºìíîãî àòðèáóòó ìîâíî¿ ñïåöèô³êè òâîð³â ª.Çàìÿò³íà. Êð³ì òîãî, ó ñòðóêòóð³ îáðàç³â, ïîáóäîâ³ ðå÷åíü ìèòåöü ãåíåðàë³çóº ëèøå îäíó, ïðîòå íàéâàæëèâ³øó îñîáëèâ³ñòü, çàâäÿêè ÷îìó çàîùàäæóþòüñÿ ïîåòè÷í³ çàñîáè. Âàðòî çãàäàòè õî÷à á Ïîëîâöÿ ç ïîâ³ñò³ “Íà êóë³÷êàõ”: “Òâîðèë åãî Ãîñïîäü Áîã, ðàçìàõíóëñÿ: ëîá. À ïîòîì çåâíóë, ÷åãî-òî ñêó÷íî ñòàëî – è êîé-êàê, òÿï-ëÿï, êîí÷åí, ñîéäåò”. Ìîâí³ îñîáëèâîñò³ ôîðìóþòüñÿ â ò³ñíèõ âçàºìîçâ’ÿçêàõ ³ç ñâ³òîãëÿäîì ïèñüìåííèêà, éîãî ìàòåð³àëüíî-ò³ëåñíîþ ìîäåëëþ ïîáóäîâè Âñåñâ³òó, â öåíòð³ ÿêî¿ æèâîòâîðÿùà ñóòí³ñòü Çåìë³ (æ³íî÷³ îáðàçè, ä³òîíàðîäæåííÿ, áåçïë³äí³ñòü, ìàòåðèíñòâî). Ó ñåìàíòèö³ – íåïîä³ëüí³ ñòðàæäàííÿ òà ðàä³ñòü, íàðîäæåííÿ òà ñìåðòü, òðàãåä³ÿ òà êîõàííÿ, ôàðñ òà ðåàëüí³ñòü (ð³çí³ ôîðìè ïðåöåäåíòíîñò³) âèðàçíî ïîçíà÷àþòüñÿ íà ñòèë³ñòèö³ òà ñòðóêòóðíî-êîìïîçèö³éí³é îðãàí³çàö³¿ õóäîæíüî¿ ïðîçè [äèâ.: 4, 96 Слово і Час. 2008 • №3 62-68; 5; 6, 34-37]. Ìîâà òâîð³â ª.Çàìÿò³íà í³êîëè íå òÿæ³º äî ðåòðîãðàäíîñò³ àáî êîíñåðâàòèçìó, çàâæäè çàëèøàºòüñÿ íåï³äðîáíîþ, íàñè÷åíîþ, áàãàòîþ íà ïðèðîäí³ ïîåòè÷í³ áàðâè, ç âëàñíîþ ñïåöèô³êîþ ³ íåïîâòîðí³ñòþ, âåëè÷åçíîþ ê³ëüê³ñòþ íåçâè÷íèõ ðèòì³÷íèõ êîìá³íàö³é, ùî é äîçâîëÿº âèçíà÷àòè ïèñüìåííèêà ÿê ìàéñòðà îðíàìåíòàëüíîãî ñëîâà. ЛІТЕРАТУРА 1. Замятин Е. Избранные произведения. – М., 1989. 2. Замятин Е. Сочинения: В 4 т. – Мюнхен, 1988. – Т. 4. 3. Замятин Е. О языке // Русская речь. – 1993. – №1. 4. Мануйленко Е. Образ женщины в прозе Е.И.Замятина (к постановке проблемы) // Творческое наследие Евгения Замятина: взгляд из сегодня. Статьи, очерки, заметки, библиография. – Тамбов, 2003. – Кн. ХI. – С. 62�68. 5. Попова И. Литературные знаки и коды в прозе Е.И.Замятина: функции, семантика, способы воплощения. – Тамбов, 2003. 6. Сваровская А. Творчество Е.И.Замятина. Проблемы изучения и преподавания. – Тамбов, 1992. 7. Fowles J. The magus. – London, 1977. 15–16 âåðåñíÿ 2008 ðîêó íà áàç³ ²íñòèòóòó ô³ëîëîã³¿ Áåðäÿíñüêîãî äåðæàâíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó â³äáóäåòüñÿ ì³æíàðîäíà íàóêîâà êîíôåðåíö³ÿ “Ë³òåðàòóðà äëÿ ä³òåé ³ ïðî ä³òåé: ³ñòîð³ÿ, ñó÷àñí³ñòü, ïåðñïåêòèâè”. Îð³ºíòîâí³ ïèòàííÿ, çàïðîïîíîâàí³ äëÿ îáãîâîðåííÿ ó÷àñíèêàì êîíôåðåíö³¿: – òåîðåòè÷í³ ïðîáëåìè ôóíêö³îíóâàííÿ òà ðåöåïö³¿ äèòÿ÷î¿ ë³òåðàòóðè; – óêðà¿íñüêà ³ çàðóá³æíà äèòÿ÷à ë³òåðàòóðà: òèïîëîã³÷í³ ïàðàëåë³, ïðîáëåìè ïåðåêëàäó; – îáðàç äèòèíè â óêðà¿íñüê³é ³ ñâ³òîâ³é ë³òåðàòóð³: ïñèõîëîã³÷í³ âèì³ðè; – â³ä êàçêè äî ôåíòåç³: åâîëþö³ÿ ôàíòàñòè÷íîãî â äèòÿ÷îìó ïèñüìåíñòâ³; – äîñë³äæåííÿ äèòÿ÷î¿ ë³òåðàòóðè: ñó÷àñí³ ³íòåðïðåòàö³éí³ ñòðàòåã³¿ (´åíäåðí³, ïñèõîàíàë³òè÷í³, ïîñòêîëîí³àëüí³, ãåðìåíåâòè÷í³ òà ³í.); – äèòÿ÷à ë³òåðàòóðà â äîøê³ëüíèõ çàêëàäàõ, øê³ëüíîìó é âóç³âñüêîìó âèâ÷åíí³ (ë³òåðàòóðîçíàâ÷³, ìîâîçíàâ÷³, ïñèõîëîãî-ïåäàãîã³÷í³ àñïåêòè); – ïåð³îäèêà äëÿ ä³òåé â ³ñòîðè÷í³é ïåðñïåêòèâ³; – äèòÿ÷à ë³òåðàòóðà â êîíòåêñò³ ³íøèõ âèä³â ìèñòåöòâà (æèâîïèñ, ãðàô³êà, ìóçèêà, òåàòð, ê³íî, äèçàéí òà ³í.). Ìàòåð³àëè êîíôåðåíö³¿ áóäóòü âèäàí³ â ì³æâóç³âñüêîìó çá³ðíèêó “Àêòóàëüí³ ïðîáëåìè ñëîâ’ÿíñüêî¿ ô³ëîëîã³¿: Ë³íãâ³ñòèêà ³ ë³òåðàòóðîçíàâñòâî”, ÿêèé âêëþ÷åíî äî ïåðåë³êó íàóêîâèõ âèäàíü çà äîçâîëîì ÂÀÊ Óêðà¿íè. Àäðåñà: 71100, Çàïîð³çüêà îáëàñòü, ì. Áåðäÿíñüê, âóë. Øì³äòà, 4, ²íñòèòóò ô³ëîëîã³¿ Áåðäÿíñüêîãî äåðæàâíîãî ïåäàãîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó, êàôåäðà óêðà¿íñüêî¿ òà çàðóá³æíî¿ ë³òåðàòóðè, Áîãîâ³í Îëüãà Âîëîäèìèð³âíà. Òåëåôîíè: (06153) 7-07-53 – êàôåäðà óêðà¿íñüêî¿ òà çàðóá³æíî¿ ë³òåðàòóðè, Áîãîâ³í Îëüãà Âîëîäèìèð³âíà; 7-09-29 – äèðåêòîðàò ²íñòèòóòó ô³ëîëîã³¿, Ãåðìàí Íàòàë³ÿ Âîëîäèìèð³âíà – íà÷àëüíèê; (06153) 3-46-21 (ä.), 8-097-517-19-23 (ìîá.) – Ô³ëîíåíêî Ñîô³ÿ Îëåã³âíà. Å-mail: binfil@mail.ru (äëÿ Ñ.Î.Ô³ëîíåíêî àáî äëÿ Í.Â.Ãåðìàí).

Мовно-стильові особливості прози Євгенія Замятіна

Institution

Ähnliche Einträge