Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.

Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.

У статті досліджується культурно-освітня діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі, а саме видавнича діяльність в Одесі (ХІХ – на початку ХХ ст.). Випуск друкованих видань в Одесі мав основною метою не тільки інформувати жителів міста про важливі події соціально-політичного, еко...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2007
Автор: Терентьєва, Н.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2007
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13177
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст. / Н. Терентьєва // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 10. — С. 270-284. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-13177
record_format dspace
spelling irk-123456789-131772010-11-02T12:03:47Z Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст. Терентьєва, Н. У статті досліджується культурно-освітня діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі, а саме видавнича діяльність в Одесі (ХІХ – на початку ХХ ст.). Випуск друкованих видань в Одесі мав основною метою не тільки інформувати жителів міста про важливі події соціально-політичного, економічного та культурного життя країни та Європи, але, насамперед, виховувати греків у дусі боротьби за волю та незалежність Батьківщини. The article analyzes the cultural life of Greek community in Odessa, the role of Greek printingshops in the spreading of education and youth upbringing in the spirit of Greek national-liberation tradition. 2007 Article Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст. / Н. Терентьєва // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 10. — С. 270-284. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13177 (=14) : (477.74) „18/19” uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У статті досліджується культурно-освітня діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі, а саме видавнича діяльність в Одесі (ХІХ – на початку ХХ ст.). Випуск друкованих видань в Одесі мав основною метою не тільки інформувати жителів міста про важливі події соціально-політичного, економічного та культурного життя країни та Європи, але, насамперед, виховувати греків у дусі боротьби за волю та незалежність Батьківщини.
format Article
author Терентьєва, Н.
spellingShingle Терентьєва, Н.
Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.
author_facet Терентьєва, Н.
author_sort Терентьєва, Н.
title Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.
title_short Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.
title_full Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.
title_fullStr Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст.
title_sort культурно-історична діяльність грецьких громад в україні: грецькі друкарні в одесі в хіх - на початку хх ст.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2007
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13177
citation_txt Культурно-історична діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі в ХІХ - на початку ХХ ст. / Н. Терентьєва // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 10. — С. 270-284. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT terentʹêvan kulʹturnoístoričnadíâlʹnístʹgrecʹkihgromadvukraínígrecʹkídrukarnívodesívhíhnapočatkuhhst
first_indexed 2025-07-02T15:09:07Z
last_indexed 2025-07-02T15:09:07Z
_version_ 1836548303679913984
fulltext 270 УДК (=14) : (477.74) „18/19” Наталія Терентьєва КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ГРЕЦЬКИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ: ГРЕЦЬКІ ДРУКАРНІ В ОДЕСІ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст. У статті досліджується культурно-освітня діяльність грецьких громад в Україні: грецькі друкарні в Одесі, а саме видавнича діяльність в Одесі (ХІХ – на початку ХХ ст.). Випуск друкованих видань в Одесі мав основною метою не тільки інформувати жителів міста про важливі події соціально-політичного, економічного та культурного життя країни та Європи, але, насамперед, виховувати греків у дусі боротьби за волю та незалежність Батьківщини. Велике значення для збереження грецьким народом своєї етнічної автентичності та поширення еллінської мови і культурної традиції мало друкування грецьких книг та підручників для шкіл. Багато грецьких книг було видано на кошти грецьких купців, які мешкали в європейських країнах і були матеріальною опорою грецького просвітництва. Протягом 1800-1821 рр. було надруковано 1300 найменувань грецьких книг, основна частина яких була профінансована комерсантами діаспори1. Протягом століть османського панування християнська церква відігравала важливу роль у збереженні та розповсюдженні грецької національної освіти. Російський дипломат і громадський діяч Костянтин Базілі, згадуючи своє перебування в Стамбулі писав: „Під сінню церкви ховається мізерний спадок науки, який зберігся з часів Візантії через чотири століття варварства. При кожній церкві разом з богадільнями й училище, а при патріаршому соборі знаходився навіть доволі великий друкарський заклад. У багатьох оселях освічених греків були дорогі зібрання книжок і рукописів, особливо в галузі візантійської історії, юриспруденції і церковної літератури...”2. У червні 1795 р. в Одесі був проведений перший перепис населення, відповідно до якого в місті проживало 2 349 осіб, з яких 10 % були греки (224 осіб)3. Через рік сюди прибула нова 271 група переселенців з Османської імперії, яка складалася з 148 греків і болгар4. За відомостям А.Запантіса в 1796 р. в Одесі проживало близько 3 000 осіб, переважно, понтійські греки5. В наступні роки населення міста продовжувало постійно зростати, у тому числі за рахунок прибуття ніжинських греків. У 1808 р. населення Одеси нараховувало 12 500 жителів, у 1814 р. – 25 000 осіб6, у 1856 р. – 101 302 осіб7. У 1897 р. з 280 541 жителя Одеси (разом з околицями населення міста нараховувало 403 815 осіб) 19 422 жителя були іноземці8. За даними цього року 5 013 осіб (1,32 % одеситів) розмовляло грецькою мовою9. У 1910 р. з 550 000 одеситів близько 10 000 були греками за походженням10. У місті проживало багато купців, людей з великими прибутками, які мали постійний зв’язок із Грецією. Не випадково в Одесі була відкрита грецька друкарня. Одним з визначальних факторів у рішенні цього питання була наявність у місті численної грецької громади11. Відомо, що в 1787 р. головнокомандуючий російською армією на Півдні Росії генерал Г. Потьомкін мав у штабі друкарню, де видавалися накази та книги російською, французькою, латинською та грецькою мовами12. За відомостями російського історика Аполлона Скальковського з 1813 р. в Одесі працювала перша приватна друкарня, власником якої був Россет. Після його смерті вдова продала це підприємство місту13. Треба зазначити, що період, коли не існувало грецької друкарні в Одесі, грецькі школи міста забезпечувалися навчальними шкільними посібниками із-за кордону, а саме: з Венеції, Женеви, Лейпцигу й інших міст Європи. Одеські вчителі та вчені, серед яких були Олександр Стурдза, Михаліс Палеолог, Иаковос Піціпіос, Харалампос Вулодімос, складали грецькі підручники, а також займалися перекладом з російської, французької та німецької мов. Найбільш активними книговидавцями були Ніколаос Глікіс, Ніколас Сарос і Димітріос Феодосіу, які мешкали у Венеції. Їхні друкарні, а також друкарня Антонія Вортолі, були центрами постачання, головним чином, релігійної літератури. Однак, вони випускали також наукові філософські та історичні видання, твори грецьких авторів, які мешкали в Османській імперії та закордонних колоніях.14 272 Важливим фактором у рішенні питання відкриття грецької друкарні була політика Росії стосовно переселенців, які мали сприятливі умови для проживання, моральну та матеріальну підтримку з боку офіційної влади. У 1818 р. грецькі купці Кирьякос Папахадзіс, Олександр Кумбаріс і Константінос Артінов від імені греків Одеси звернулися до місцевої влади міста з проханням дозволити їм відкрити “Грецьку типографічну компанію” під керуванням організаторів15. Вони повідомили, що будуть друкувати книги грецькою та латинською мовами. Імовірно, відкриттю цей друкарні сприяла діяльність грецької таємної організації “Філікі-Етерія”, так як О. Кумбарі та К. Артінов були її членами16. Одночасно зі створенням “типографічного товариства” надійшло замовлення на суму 80 тисяч рублів для друкування грецьких книг17. Документи свідчать, що греки Одеси організували „підписку” (збір грошей) для відкриття друкарні. З цією метою були випущені спеціальні акції, які одесити купували. Ініціатива грецької громади була підтримана центральними органами влади Росії. Керуючий Міністерством Духовних Справ і Народної Освіти повідомив, що коли по представленню Херсонського військового губернатора графа О. Ланжерона “Типографічна грецька компанія” була заснована, то йому було доручено затвердити особливого цензора, якій володіє грецькою мовою та буде працювати в цій друкарні. На підставі інструкції цензорами були призначені дійсний статський радник Персіані та суперінтендант Беттігерд. Цензурний комітет було вирішено створити або при Харківському університеті, або у м. Москва, або у м. Санкт- Петербург18. Граф О. Ланжерон пропонував заснувати Цензурний комітет при Рішельевському ліцеї та ввести в нього професорів, які працювали в цьому учбовому закладі19. Більшість членів уряду підтримали ідею створення друкарні, посилаючись на існування грецьких друкарень в містах, де греки складали значний відсоток заможного населення. Олександр І затвердив думку більшості міністрів і дозволив відкрити в Одесі грецьку друкарню “під суворою відповідальністю цензурі”20. Генерал-губернатор Новоросійського краю О. Ланжерон вітав створення грецької друкарні в Одесі, тому що вважав, що вона буде корисна для міста21. У створенні друкарні брали активну 273 участь міністр закордонних справ Росії Іоанніс Каподістрія й одеський філантроп, грек за походженням, таємний статський радник Олександр Стурдза22. Після одержання дозволу на відкриття друкарні необхідно було забезпечити ії діяльність та придбати типографські грецькі шрифти, тому організатори звернулися по допомогу до І. Каподістрії та грецького купця Зоїса Зосими, які проживали в Москві. Грецький купець відповів, що має необхідні шрифти та готовий передати них для діяльності друкарні в Одесі23. У лютому 1820 р. одеські греки Кирьяк Папахатзі, Олександр Кумбарі та Константин Артінов вдруге звернулися до військового губернатора графа О. Ланжерона з проханням відкрити грецьку друкарню24. Однак, ухвала цього рішення затримувалася. 8 квітня цього ж року керуючий Міністерством Духовних Справ і Народної Освіти написав записку (№ 1145) до керуючого Міністерством внутрішніх справ. Він повідомляв, що 2 роки потому по представленню графа О. Ланжерона була представлена записка до Комітету міністерства про створення в Одесі “Типографічної грецької компанії”, але друкарня не була відкрита. Деякі спонсори друкарні почали вимагати повернення коштів. Так, в 1821 р. перший директор училища Георгій Геннаді звернувся з проханням повернути йому 500 рублів, а О. Кумбарі та К. Артінов потребували від ефорії (ради) Грецького комерційного училища повернути акції, що були надані на відкриття друкарні25. Необхідно відзначити, що починаючи з повстання етеристів у Придунайських князівствах (1821 р.) Росія займала нейтральну позицію “миротворця” у рішенні грецького питання. Ця політика виходила з внутрішнього становища країни та російсько- західних відносин. Після 1825 р. Росія стала проводити більш рішучу політику щодо грецького питання, намагаючись сприяти звільненню православних християн від османського ярма. Дипломатичні, релігійні, культурні та економічні заходи були здійснені для досягнення цієї мети. Причиною затримки відкриття друкарні було також те, що в урядових колах не було загальної думки на це питання. Наприклад, проти ініціативи греків відкрити друкарню висловлювалися в міністерствах внутрішніх справ і освіти. Коли пропозиція греків бути винесено на обговорення, то між членами уряду Росії виникли розбіжності, 274 ряд міністрів висловили побоювання, що грецькою мовою недостатньо володіють ті, хто займається цензурою книг та інших публікацій26. Грецька друкарня в Одесі почала діяти в 1827 р., тобто десятиліття потому з моменту створення “Типографічної грецької компанії”. Вона була розміщена в приміщенні Грецького комерційного училища. Ініціатором створення друкарні був директор цього закладу27. Головним редактором спочатку був Еммануїл Персіяні, а після 1840 р. – Михаїл Палеолог. Протягом одного року тут працював літограф Олександр Браун. Друкарня знаходилася по вул. Єкатерининська в будинку № 14. Для її роботи був створений керівний орган — ефорія, членами якої були обрані перший директор училища Георгій Геннаді та Анастасий Буба28 . У друкарні переважно видавалися навчальні посібники для грецьких шкіл. Важливим було те, що вона забезпечувала учнів необхідними навчальними книгами з низьких цін, а деякі підручники надавалися в школи безкоштовно. Так, були надруковані 300 екземплярів зошитів для малювання та безкоштовно роздані бідним учням. Діяльність друкарні Грецького комерційного училища охоплювала видання загальноосвітніх, художніх та історичних книг, а також перекладів новогрецькою мовою праць російських та іноземних авторів29. Перша грецька книга „Елементарні вправи з новогрецької мови” була видана у типографії грецького комерційного училища у 1828 р.30За період з 1829 по 1845 р. було видано 27 найменувань книг, серед яких були робота Х. Вулодімоса “Відбиток про особисте життя давніх греків” та книги новогрецькою мовою: “Збірник різних авторів і письменників для використання в грецьких школах”, “Логіка грецької мови”, “Граматика грецької мови”, “Розмовна мова”, “Уроки Езопа”. Книги відправлялися безкоштовно не тільки в грецькі школи міст Російської імперії, а також у школи на території Греції. У цей період в Одесі з’явилась ще одна друкарня, яка була приватної та належала греку Николаосу Хрісогелосу. Вона була відкрита в 1881 р. При неї була літографія та палітурна майстерня. Книги друкувалися не тільки новогрецькою мовою, але й російською та французькою мовами. Пізніше друкарня Н. Хрісогелоса перейшла у власність до його дочки Елені Хрісогелос, 275 яка закінчила грецьке Родоканакієвське жіноче училище в Одесі. Ця друкарня п’ять разів змінювала своє місцезнаходження. Її перша адреса - вул. Ланжероновська, буд.23. Коли типографія знаходилася по адресу вул. Поліцейська в буд. № 8, то в ніч з 1 на 2 березня 1902 р. трапилася пожежа.31 Під час пожежі було ушкоджено обладнання та зіпсовані матеріали. У повідомленні пристава Поліцейської дільниці від 22 березня 1902 р. зазначалося, що “ про спасении имущества разбросано и смешано с мусором около 10 пудов шрифта и столько же материала”32. Остання адреса типографії та литографії “Славянская” була по вул. Херсонська, у будинку № 15, що належав грецькому купцу Стамерову. У друкарні були видані книги: “Греческая церковь Св. Троицы в Одессе 1808–1908”, Беков Л.М. “Из материалов для истории армян на юге России”, “Правила для приема в одесский открытый дом Г.Г. Маразли”, “Свобода о Крите”, “Филики Этерия” та інші. Постійно друкувалися звіти Одеської міської Думи, Одеського Сербського благодійного товариства, Польського товариства споживачів, Одеського грецького училища (новогрецькою мовою), протоколи засідань Одеської санітарно-виконавчої Комісії, Одеського товариства історії та древностей, доповіді членів Одеського товариства страхувальників від вогню, повідомлення про лікарсько-санітарні організації та епідемічні захворювання та інші документи.33 Тут друкувався Календар “Пщела”, видавалися книги та газети російською мовою. Так, газета Одеської Думи “Обозреватель Одесского известия” виходила двічі на місяць по 400 екземплярів, часопис “Херсонские Епархиальные Ведомости” виходив двічі на місяць по 820 екземплярів, та ін.34 У період з 1906 по 1917 рік у ній виходили грецькі газети: “Іліос” (“Сонце”), “Космос” (“Світ”), “Еленікос Астір” (“Грецька зірка”), “Анагенніс” (“Відродження”). Необхідно відзначити, що газета “ Еленікос Астір” видавалася протягом 1913 р. - 1916 рр. та була загальним органом преси греків, які проживали на той час у Росії. Одеський цензурний комітет постійно здійснював догляд за періодичними виданнями35. Так, наприклад, Временный комитет по делам печати в г. Одесса 31 июля 1913 р. наложил арест на № 492 газеты на греческом языке «Космос» и привлек к судебной ответственности владельца типографии «Славянская» Елену Хрісогелос за нарушение цензурных правил. Суд приговорил Е. 276 Хрісогелос к денежному штрафу в размере 50 руб. та застережив, що при несостоятельности уплаты этого штраф будет заменен арестом на 10 суток36. Временный комитет по делам печати в г. Одесса наложил арест на № 156 газеты «Голос Одессы» за помещение заметки Ф.Гордеева о тяжелом положении рабочих одесских типографий37. Міська друкарня та літографія знаходилась на вул. Поштовій. 5-го серпня 1880 р., міська управа на засіданії була заслухана доповідь члена завідувача розпорядницьким відділенням О.О. Чіжевіча про її утримання38. У доповіді повідомляється, що міська друкарня була віддана одеським градоначальником в оренду колезькому реєстраторові Мургунарі за особливим контрактом з 1 липня 1861 р. по 1 липня 1869 р. Згодом (12 вересня цього ж року) Мургунарі з дозволу градоначальника передав цей контракт із усіма правами та зобов’язаннями Х. Алексоматі. Перед закінченням терміна контракту Х. Алексоматі звернувся в колишню розпорядницьку Думу з проханням, у якому пропонував віддати йому друкарню в оренду ще на 8 років на наступних умовах: 1) за право користування типографією Х. Алексоматі зобов’язується щорічно по колишній платі на 700 р. друкувати бланки для розпорядницької Думи, на 500 р. - для канцелярії градоначальника, на 400 р. - для міської поліції. Крім того, Х. Алексоматі зобов’язується друкувати «Ведомости Одесского Городского Общественного Управления», часописи та доклади міської Думи, розписи, оцінні відомості та інше за плату на 10 % менше ціни, оголошеної власниками приватних друкарень; 39 2) Протягом усього періоду утримання друкарні Х. Алексоматы зобов’язується страхувати її майно в 5000 р; 3) Заощадження цього майна Х. Алексоматі забезпечує особливою заставою в розмірі 2000 р. готівкою або нерухомим майном; 4) Майно друкарні Х. Алексоматі приймає від міста по описі та разом з тим зобов’язується з цього майна за свій рахунок зробити зіпсовані шрифти придатними для роботи, 2 швидкодрукарскі машини та 2 типографських верстати відремонтувати. Тобто він обіцяв привести друкарню в гарний робочий стан і в такому вигляді по закінченню орендного терміну передати підприємство 277 місту по описі. Пропозиція Х. Алексоматі було розглянуто членом Думи Россолімо, якій повідомив, що типографське майно, згідно опису налічує 465 пуд. 24 ф. шрифтів, 2 швидкодрукарскі машини, прес, декілька десятків кас для шрифтів, різні меблі. Член Думи підкреслив, що типографське майно є непридатним, у випадку продажу за нього можна отримати від трьох до чотирьох тисяч рублів. Россолімо висловив свою думку, що пропозиція Х. Алексоматі є вигідним для міста. На підставі цього повідомлення, 30 грудня 1869 р. розпорядницька Дума ухвалила: залишити утримання міської друкарні за Х. Алексоматі ще на 8 років, а саме з 1 січня 1870 р. по 1 січня 1878 р., про що укласти з ним відповідний контракт. Х. Алексоматі, відповідно до контракту представив заставу в розмірі дев’яти 5 % квитках внутрішньої виграшної позики. До цієї застави були приєднані ще 517 р. 50 коп., що були отримані по купоні квитків, та 313 р. 75. кіп., що були утримані з плати за роботи. Контракт із Х. Алексоматі не був укладений, та він продовжував утримати друкарню без контракту. Відомо, що службові матеріали для міської влади друкувалися безкоштовно. Умови по утриманню друкарні не були юридично оформлені між власником і міським начальством, тому Х. Алексоматі звернувся в управу з проханням, де пропонував: 1) залишити майно друкарні в повну його власність; 2) як винагорода за це майно може бути безкоштовно друкування для управи різних форм і бланків на суму 2000 р. на наданому папері; 3) із застави, що представляється їм, видати йому 500 р. на придбання нового лиття шрифтів та інших типографського обладнання, інші ж квитки та гроші зберігати в касі управи до виконання їм зобов’язання, викладеного в другому пункті цього прохання 4) вважати розрахунки з ним по друкарні за колишній термін закінченими40. Приймаючи до уваги, що, по-перше, майно міської друкарні, яка була заснована більш 55 років потому, прийшло від користування в непридатність; по-друге, унаслідок збільшення в Одесі кількості приватних друкарень, утримання міської друкарні, за допомогою віддачі в оренду представляється безболісним; по- третє, нинішній власник міської друкарні Х. Алексоматі за час оренди, що продовжується безупинно близько 19 років, надрукував 278 безкоштовно (відповідно до договору) різних бланків для міських установ на суму більш 26 тис. р., міська управа ухвалила: увійти з представленням у міську Думу про дозвіл залишити майно міської друкарні, що налічує 465 пуд. шрифтів, 2 швидко друкарських машин, прес, каси для шрифтів, різні меблі та інше у власність Х. Алексоматі на запропонованих їм умовах. З прийняттям цих умов управа буде мати можливість закінчити з Х. Алексоматі всі розрахунки по утриманню друкарні, не доводячи справу до суду. Засідання міської Думи відбулася 4 грудня 1880 р. В доповіді про міську друкарню було підкреслено, що ця справа виникла внаслідок претензій Х. Алексоматі на суму більш 10 000 рублів за роботи, що він не вважав себе зобов’язаним виконувати. Хоча управа зробила на нього деяке нарахування і не визнала претензій, проте, бажаючи уникнути судового процесу, управа визнала, що краще задовольнити пропозиції Х. Алексоматі, тому що це буде вигідно для міста. Після обговорення у Думі була прийнята пропозиція голосного Деппа просити управу розглянути ще раз претензію Х. Алексоматі та представити висновок щодо обґрунтованості цієї претензії, а також оцінку типографського майна експертами. При розгляді справи про утримання м. Алексоматі міської друкарні членом управи К. Мінчиакі було встановлено, що 28 лютого 1878 р. Х. Алексоматі представив докладну відомість про виконання їм замовлених робот за період з 1 січня 1868 р. по 1 січня 1878 р. На підставі цієї відомості він представив управі вимогу про сплату йому 9988 р. 04 к. (включаючи 2 475 руб. 95 коп.) за період з 1863 по 1870 р. за роботи, які були зроблені їм понад обумовлених контрактом щорічних безкоштовних робіт на суму 1200 р. та 7512 р. 09 к. за період з 1870 по 1878 р. Х. Алексоматі вимагав, що усі виконані їм замовлення підлягають оплаті. Контракт про оренду міської друкарні за період з 1 січня 1870 р. по 1 січня 1878 р. був складений відповідно до запропонованих Х. Алексоматі умов, але не був підписаний орендарем. Відповідно до цих умов він зобов’язувався щорічно безкоштовно друкувати бланки для різних державних установ на суму 1600 руб. Отже, протягом 8 років (з 1 січня 1870 по 1 січня 1778 р.) таких безкоштовних робіт Х. Алексоматі повинний був виконати на суму 12800 руб. При такому розрахунку орендар не 279 зробив для управи робіт на суму 5287 руб. 91 к. Якщо ж визнати рахунок Х. Алексоматі за період з 1863 по 1870 р. у розмірі 2475 р. 95 к., то й у такому випадку борг управі становить 2811 руб. 96 к. По огляду майна міської друкарні (разом із запрошеним як експертом фахівцем типографської справи паном Нітче) було встановлено, що наявні 2 швидко друкарські машини та 2 ручних верстати від довгострокового вживання прийшли в непридатність й можуть бути оцінені лише як брухт чавуна; шрифти (відповідно до опису 433 пуд.) придатні тільки на переливання, тому їхня вартість не перевищує 2 руб. за пуд; дерев’яні речі не придатні до вживання, тому повинні бути оцінені як паливо. Вартість усього майна друкарні п. Нітче визначив близько 2000 руб. Протягом часу, коли Х. Алексоматі утримував друкарню, не маючи підписаного контракту, він не виконав безкоштовних робіт на визначену суму. Це відбулося не по його провині. Управа протягом цього періоду робила йому незначну кількість замовлень, а з 1874 р. замовлення припинилися зовсім. Необхідно також підкреслити, що вартість майна міської друкарні була незначною, але Х. Алексоматі всі замовлення виконував точно та вчасно. Він безкоштовно надрукував різних форм і бланків для міських установ на суму 26 000 руб. Експерти підтвердили, що якщо навіть визнати, що Х. Алексоматі має борг управі за невиконані їм безкоштовні работи на суму 2811 р. 96 к., те було б справедливим віддати майно міської друкарні у власність м. Алексоматі на запропонованих їм умовах. 21 квітня 1881 р. Одеська міська управа ухвалила, що для міста вигідніше закінчити цю справу на пропозиціях Х. Алексоматі, чим вести її судовим порядком. Постанову підписали: міськой голова О.Чіжевіч; члени управи - К.Мінчиакі, Р.Харі, В.Красільніков, Н.Велькаворскій та секретар В.Гардінскій.41 У результаті фінансові суперечок, які виникли між ним і владою, друкарня перейшла у власність Х.Алексоматі. Відомо, що в кінці ХІХ ст. друкарня, власником якої був Л. Пападатоса знаходилася по вул. Ришельевськой в будинку № 27 ( будинок грека Трояно), однак, ще не знайдені документальні підтвердження її діяльності. З 1911 р. по вулиці Петра Великого в будинку № 19 280 функціонувала друкарня Спиридона Миколайовича Скарлато42. Тут в 1914 р. видавалася російська газета “Росіянин”. У 1894 р. грекиня Антонія Капарі відкрила власну друкарню, де друкувала різні матеріали російською мовою. Власну друкарню мали греки Микола Лаганопуло та М. Каплан. Кіріс Миколайович Палеолог був власником палітурної майстерні, яка розміщувалася по вулиці Новосільського в будинку № 82. Існувала друкарня у будинку грека Фотопуло по вул. Троїцькій у будинку № 17 . Видавничою діяльністю новогрецькою мовою займалися й інші одеські друкарні. У 1826 р. Петро Францев був запрошений генерал-губернатором Новоросійського краю М. С. Воронцовым з Петербурга, йому було доручене керування міською друкарнею. У 1848 р. була відкрита друкарня “П.Францев”, а в наступному році – “Л. Нітче”. Якийсь час П. Францев і Л. Нітче були власниками друкарні спільно. Книги новогрецькою мовою друкувалися також у друкарнях “Труд” (створена в 1875 р.) і друкарні О. Долінского (знаходилася в Червоному провулку у будинку № 5.). З 1880 р. діяла друкарня Г. Ульріха, де був виданий „Виступ директора Грецького комерційного училища Ліссандру Г. X. Конста(30 січня 1881 р.)” У цілому можна нарахувати до дванадцяти російських друкарень, де друкувалися книги та материали новогрецькою мовою: П.Францева, Л.Нитче, Г.Ульріха, Фесенко, Капица- Георги, а також газета “Одеський вісник”, “Центральна”, “Труд”, “Економічна” 43. Список греческих книг, журналов и газет, изданных в разных типографиях Одессы44. Типография Ко л и ч е с т в о изданий 1. Греческого коммерческого училища (1817 - 1828) 44 2. Христогелос, Николая и Елены (1881- 1917) 88 3. Нитче Л. 11 4. «Одесский весник» 9 5. Францева П. 7 6. «Труд» 5 7. «Экономическая» 4 8. Ульриха Г. 3 281 9. Фесенко Е. 2 10. Капица Г. – Георги М. 2 11. Долинского А. 1 12. «Центральная» 1 13. Шульце А. 1 14. Государственная 1 15.Газеты «Фос» В типографії О. Долінського, в 1910 р. в кількості 1000 примірників була надрукована брошюра на новогреческом языке Харлампия Кіріпіді «Бич Эллинизма в России » Однако, инспектор по делам печати и член Временного комитета по делам печати в г. Одесса И.С. Спафарис усмотрел в содержании брошюры оскорбление по отношению к Св.Писанию. На брошюру был наложен арест, весь тираж был уничтожен, и брошюра не получила распространение45. З 1811 по 1821 рр. видавався часопис «Слово Гермеса», на сторінках якого відображалася значна частина культурного та духовного життя єллинства, досить рельефно вісвітлювався шлях розвитку, збереження своїх національних рис греками, життя яких протікала в середовище космополітичного середовища Одеси.46 Якщо у 1833 р. в Одесі працювало дві друкарні (міська і грецька) та літографія47, то в 1842 р. в місті було вже п’ять друкарень48, у 1869 р. - сім, у 1879 р. - дванадцять49, а в 1894-м р. — більше тридцяти50. Наявність численних друкарень в місті була доказом високого рівня розвитку духовного життя багатонаціонального населення Одеси. За підрахунками грецького історика К. Авгітідіса протягом 1829 - 1916 рр. в Одесі було видано близько 180 найменування грецьких книг і газет, не враховуючи видань, що були профінансовані братами Зосимами та Г.Г. Маразлі та надруковані у Москві та Європі51. Так, Зосими запропонували Євгенію Булгарісу видати усі його наукові та літературні, а також написані ним підручники.52 . Багато творів Є. Булгаріса на титульному листку мають спеціальну відмітку “друковано за рахунок щедрості шановних чотирьох братів Зосимів: Анастасія, Миколи, Зоя та Михайла”53. На початку XX століття греки здійснили спробу створити Національну друкарню при Одеському грецькому благодійному 282 товаристві. Метою діяльності цієї друкарні було видання грецької газети “Космос”, що мала стати центральним органом друку серед греків Росії. Нову друкарню вирішено було розмістити в будинку № 6 по Грецькій площі. Була створена комісія в складі грецького консула Еммануїла Капсамбеллі, настоятеля грецької Св’ято-Троицькой церкви в Одесі архімандрита Ангела Пефані та Елефтеріоса Павлідіса. Комісією був організований збір коштів серед греків не тільки Одеси, але й всієї Російської імперії, по містах якої були створені спеціальні комітети. У грецьких громадах було зібрано 10 тисяч рублів (за іншими джерелами — 22 560 рублів), випущені акції друкарні, закуплені типографські шрифти у Лейпцигу. Але дозвіл офіційної влади на відкриття друкарні не був отриманий54. Негативну роль, імовірно, відіграв Петро Констандиніді, який був відповідальним за організацію роботи з підготовки діяльності друкарні. Після закінчення Афінського Національного університету він працював репортером, був редактором грецької газети “Космос”. Однак, коли робота з організації підприємства завершилася, П.Констандиніді захотів не тількі очолювати редакцію нової газети, але й бути керуючим адміністратором. Ймовірно, внутрішня конфліктна ситуація у друкарні сприяла тому, що ініціатива греків не знайшла остаточного втілення . Грецькі друкарні працювали й в інших містах Росії, де проживало багато греків, наприклад, у Керчі, Феодосії, Маріуполі, Батумі й ін. Випуск друкованих видань в Одесі мав основною метою не тільки інформувати жителів міста про важливі події соціально- політичного, економічного та культурного життя країни та Європи, але, насамперед, виховувати греків у дусі боротьби за волю та незалежність Батьківщини. Видавнича діяльність сприяла тому, що місцева громада не тільки зберегла грецьку мову, але й сприяла її поширенню. Важливим завданням, яке виконували грецькі громади шляхом друкування та поширення видань було формування грецької молоді у дусі героїчних традицій революції 1821 року. 283 1. Clogg Richard. A Contise History of Greece. – Cambridge,1999. – P.27 2. Базили К. Очерки Константинополя. – Спб., 1835. – Т.1–2. – С. 155 – 156 3. Бернштейн С. Исторический и торгово–экономический очерк Одессы. – Одесса, 1881. – С. 23. 4. Кирпичников А.И., Маркевич А.И.. Прошлое и настоящее Одессы: 1794–1894 гг. – Одесса, 1894. – С.13–14. 5. Zapantis A. Greek–Soviet relations: 1917–1941. Harvard Ukrainian Research Institute, 1986. – P. 6. 6. Арш Г.Л. Греческая эмиграция в Россию в конце XVIII – начале XIX в. // Советская этнография. – 1969. – № 3. – С. 85–89. 7. Statistische Tabelle des russischen Reiches fur das Jahr 1856. – Berlin, 1859. – P. 113. 8. Herlihy P. The Ethnic Composition of the City of Odessa in the Nineteenth Century // Harvard Ukrainian Studies. – 1977.– P. 54–55. 9. Herlihy P. The Ethnic Composition of the City of Odessa in the Nineteenth Century // Harvard Ukrainian Studies. – 1977.– P. 77. 10. Папулидис К. Просветительская и культурная деятельность греков Одессы в XIX – XX вв. // Балканские исследования. Вып. 11. М., 1989. С. 190; Скальковский А.А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. Одесса, 1838. Ч. 2. С. 350. 11. Терентьева Н.А. Греки в Украине: экономическая и культурно–просветительская деятельность (XYII–XX вв.). Киев, 1999. – С.240. 12 Записки Одесского общества истории и древностей. – Т. 4. – Одесса, 1858. – С. 470– 471. 13. Одесса, 1794–1894: Издание городского общественного управления к столетию города. – Одесса, 1895. – С. 584. 14. Ιστορια τον Ελληνικον Εθνος. Τ. ΙΑ. – Αθηνα. 1975. – Σ.239 15. Государственный архив Одесский области. – Ф. 2. – Оп. 1. – Д. 40. – Л. 4. 16. Ιωαννηs Φιλημων. Δοκιμιον ιστορικον ηερι της ελληνικης επανασταεωs. Τομοζ 1. – Αθηνaι, 1959. – Σ. 387 – 398. 17. Вестник Европы. – 1820. – № 79. – С. 208. 18. Державний архів Одеської області. – Ф. 2. – Оп. – 1. – Спр. 40. – А. 18–18 об. 19. Державний архів Одеської області. – Ф. 2. – Оп. – 1. – Спр. 40. – А. 23–23 об. 20. Государственный исторический архив России. – Ф. 733. – Оп. 113. – Д. 430. – Л. 15– 16. 21.Αθγητιδις Κ. Τα ελληνικα τθπογραφεια της Οδησσου // Ιστορια. – 1996. – №338. – Σ.30. 22. Πρωτη πεντηκοντaετηριs της εν Οδησσω Ελληνοεμπορικης. – Σν Οδuσσω, 1871. – Σ. 53,119. 23. Терентьєва Наталья. Греки в Украине: экономическая и культурно–просветительская деятельность (XYII–XX вв.). Киев, 1999. – С.241. 24. Державний архів Одеської області. – Ф.2. – Оп. 1. – Спр. 40. – А. 4–4 об. 25. Πρωτη πεντηκοντaετηριs της εν Οδησσω Ελληνοεμπορικης. – Σν Οδuσσω, 1871. – Σ. 162. 26. Арш Г. Греческий вопрос во внешней политике России (1814–1820)// История СССР. – 1975. – № 3. – С. 146. 27. Коханский В. Столетие Одессы. – Одесса, 1894. – С. 126. 28. Πρωτη πεντηκοντaετηριs της εν Οδησσω Ελληνοεμπορικης. – Σν Οδuσσω, 1871. – Σ. 40, 129. 29. Одесская старина. – Одесса, 1869. – С.39 30. Одесская старина. – Одесса, 1869. – С.39 31. Державний архів Одеської області. – Ф. 13. – Оп. – 1. – Спр. 50. – А. 2. 284 32. Державний архів Одеської області. – Ф. 13. – Оп. – 1. – Спр. 50. – А. 4. 33. Державний архів Одеської області. – Ф. 10. – Оп. – 1. – Спр. 62. – А.А. 35, 25 об., 115, 115 об. 34. Терентьева Н.А. Греки в Украине: экономическая и культурно–просветительская деятельность ( XYII–XX вв.). – Киев, 1999. – С. 242–243. 35. Державний архів Одеської області. – Ф. 8. – Оп. – 1. – Спр. 1. – А. 1–13. 36. Державний архів Одеської області. – Ф. 10. – Оп. – 1. – Спр. 176. – А.1–12. 37. Державний архів Одеської області. – Ф. 10. – Оп. – 1. – Спр. 49. – А.1–36. 38. Ведомости Одесского Городского Общественного Управления. – 1881. – № 37. – 23 мая. 39. Державний архів Одеської області. – Ф. 16. – Оп. 57. – Спр. 589. – А. 2. 40. Державний архів Одеської області. – Ф. 16. – Оп. 57. – Спр. 589. – С. 3 41. Ведомости Одесского Городского Общественного Управления. – 1881. – № 37. – 23 мая. 42.Список типографиям, литографиям и т.п. заведениям, книжным торговлям и библиотекам для чтения в Одессе, находящимся в ведении инспекторского надзора к 1 января 1898 года. – Одесса, 1898. – С. 5; Список типографиям, литографиям и т.п. заведениям, книжным торговлям и библиотекам для чтения в Одессе, находящимся в ведении инспекторского надзора к 1 января 1913 года. – Одесса, 1913. – С. 7. 43. Авгитидис Костас. Издательская деятельность греков Одессы ( 1829–1917). – Одесса, 2003. – с.25. 45. Державний архів Одеської області. – Ф. 10. – Оп. 1. – Спр. 45. – А. 1, 10 – 11 об. 46. Кумар’яну Катерина. ЕллінствоОдеси: від купецкого товариства до «Филики Етерії»// Музей “Філікі Етерія”. – Одесса, 1994. – С 43. 47.Новороссийский календарь на 1834 г. – Одесса, 1833. – С. 35. 48. в 1860 р. в Одесі існували чотире типографії, з яких одна належала місту (Одесский вестник. — 1862. — № 116.) 49. Одесса, 1794–1894: Издание городского общественного управления к столетию города. – Одесса, 1895. – С. 601. 50. Коханский В. Столетие Одессы. – Одесса, 1894. — С. 126. 51. Авгитидис Костас. Издательская деятельность греков Одессы ( 1829–1917). – Одесса, 2003. – с.25. 52. Стурдза А.С. Биография: Евгений Булгарис и Никифор Теотокис, предтечи умственного и политического пробуждения греков. // Московитянин. 1844. – №. 2. – С. 350. 53. Шторх А. Аделунг Ф. Систематическое обозрение литературы в России в течении пятилетия с 1801 по 1806 гг. – Санкт–Петербург, 1811. – Ч. 2. – С. 38–39. 54. Εφημεριδa. – Ελληνικοs Αστηρι – 1915. – Μaїου. Terentieva Natalia CULTURAL AND EDUCATIONAL ACTIVITY OF GREEK COMMUNITIES IN UKRAINE: GREEK PRINTING-HOUSES IN ODESSA XIX - THE BEGINNING OF XX CENT. The article analyzes the cultural life of Greek community in Odessa, the role of Greek printing- shops in the spreading of education and youth upbringing in the spirit of Greek national-libera- tion tradition.

Схожі ресурси