Єфремов Сергій
(1876-1939) – знаний український політик, критик, літературознавець, публіцист, член НТШ і голова правління і ВУАН, секретар історико-філологічного Відділу, член та керівник багатьох комісій, зокрема шевченкознавства та комісії з видання пам’яток новітньої української літератури, академік (1919...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2008
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131887 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Єфремов Сергій/ С. Селіверстова // Слово і Час. — 2008. — № 9. — С. 90-91. — Бібліогр.: 1 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-131887 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1318872018-04-06T13:09:36Z Єфремов Сергій Селіверстова, С. Постаті (1876-1939) – знаний український політик, критик, літературознавець, публіцист, член НТШ і голова правління і ВУАН, секретар історико-філологічного Відділу, член та керівник багатьох комісій, зокрема шевченкознавства та комісії з видання пам’яток новітньої української літератури, академік (1919). 2008 Article Єфремов Сергій/ С. Селіверстова // Слово і Час. — 2008. — № 9. — С. 90-91. — Бібліогр.: 1 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131887 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті Постаті |
| spellingShingle |
Постаті Постаті Селіверстова, С. Єфремов Сергій Слово і Час |
| description |
(1876-1939) – знаний український політик, критик,
літературознавець, публіцист, член НТШ і голова
правління і ВУАН, секретар історико-філологічного
Відділу, член та керівник багатьох комісій, зокрема
шевченкознавства та комісії з видання пам’яток
новітньої української літератури, академік (1919). |
| format |
Article |
| author |
Селіверстова, С. |
| author_facet |
Селіверстова, С. |
| author_sort |
Селіверстова, С. |
| title |
Єфремов Сергій |
| title_short |
Єфремов Сергій |
| title_full |
Єфремов Сергій |
| title_fullStr |
Єфремов Сергій |
| title_full_unstemmed |
Єфремов Сергій |
| title_sort |
єфремов сергій |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131887 |
| citation_txt |
Єфремов Сергій/ С. Селіверстова // Слово і Час. — 2008. — № 9. — С. 90-91. — Бібліогр.: 1 назв. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT selíverstovas êfremovsergíj |
| first_indexed |
2025-07-09T16:21:48Z |
| last_indexed |
2025-07-09T16:21:48Z |
| _version_ |
1837187056312254464 |
| fulltext |
Слово і Час. 2008 • №990
ЄФРЕМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(1876-1939) – знаний український політик, критик,
літературознавець, публіцист, член НТШ і голова
правління і ВУАН, секретар історико-філологічного
Відділу, член та керівник багатьох комісій, зокрема
шевченкознавства та комісії з видання пам’яток
новітньої української літератури, академік (1919).
Закінчив юридичний факультет Київського
університету (1901) і за покликанням душі присвятив
себе повністю літературознавству.
Ще студентом С.Єфремов цікавився політикою і
був активістом багатьох політичних організацій,
зокрема Загальноукраїнської безпартійної
демократичної організації української демократичної
ДЗЕВЕРІН ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(5.Х/ 1929, с. Дробів, тепер смт Черкаської обл.
– 12.І/2001, Київ). Літературознавець і критик,
академік АН УРСР з 1988 р. Закінчив 1952 р.
Львівський університет. З 1966 зав. відділом, у 1978-
91 pp. директор Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка
НАН України. У 1962-73 і 1980-89 pp. головний
редактор журн. “Радянське літературознавство” (з
1990 p. “Слово і Час”). Основні праці присвячено
вивченню естетичної спадщини В.І.Леніна і творчості
російських революційних демократів, питанням історії
української та російської літератури. Автор першої
узагальненої праці про творчість Остапа Вишні (“Остап
Вишня”, 1957). У монографії “Проблема сатири в
революційно-демократичній естетиці” (1962) докладно
охарактеризовано погляди В.Бєлінського, М.Чернишевського і М.Добролюбова на
сатиру. Значне місце у творчості Дзеверіна посідають методологічні проблеми
літературознавства, витлумачення таких категорій, як народність, історизм тощо,
питання теорії літератури-художньої критики. Його праці характеризує поєднання
літературознавчого та філософсько-естетичного аспектів дослідження. Керівник і
один із авторів багатьох колективних літературознавчих праць, зокрема “Історії
української літератури” у 2-х томах (1987-88), очолював редколегії Української
Літературної Енциклопедії, інших видань української дожовтневої і сучасної
літературної класики, виступав зі статтями про сучасний літературний процес.
Лауреат Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики (1982).
Значний його внесок у підготовку Зібрання творів І.Франка в 50-ти томах, здійснення
загального керівництва роботою по підготовці цього видання, вирішення питань,
пов’язаних із його складом та об’ємом, внутрішньою структурою, апробуванням
томів у видавництві та ін. Як член редколегії брав активну участь в обговоренні
більшості підготовлених томів, рецензуванні праць І.Франка; відповідальний редактор
37 т. (літературно-критичні праці письменника), автор низки статей, присвячених
підготовці багатотомного видання.
Нагороджений Державною премією ім. Т.Г.Шевченка 1988 р. разом із
М.Д.Бернштейном. Н.О.Вишневською, Б.А.Деркачем, О.Є.Засенком,
О.В.Мишаничем, Ф.П.Погребенником, М.Т.Яценком за наукову редакцію, підготовку
текстів та упорядкування Зібрання творів І.Я.Франка у 50-ти томах.
Валентина Лисенко
Слово і Час. 2008 • №9 91
1 Дорошенко Д. Історія України 1917$1923, І$ІІ. – Ужгород, 1930$1932.
партії, яка за його ініціативи стала Партією українських поступовців, а він – її
лідером (1908).
Талановитий публіцист, автор чи співавтор багатьох видань, де друкувалися
його запальні публіцистичні та історико-літературні статті (“Зоря”, “Правда”,
“ЗНТШ”, “Киевская старина”, “Література” та багато інших), він був одним із
керівників видавництва “Вік” (1895-1918), в якому серед інших видань вийшла й
тритомна “Антологія української літератури”.
За громадсько-політичну діяльність та гострі публіцистичні статті зазнав
переслідувань і арештів з боку царського уряду.
У 1917-1918 рр. С.Єфремов був заступником голови Центральної Ради, членом
Малої Ради, генеральним секретарем міжнаціональних справ Генерального
Секретаріату (1917 р.), членом української делегації на переговорах із Тимчасовим
урядом.
Після революції залишився в Радянській Україні та повністю присвятив себе
науковій діяльності на ниві літературознавства.
Особливо плідним у його творчому житті було перше десятиліття існування
ВУАН, коли він був її віце-президентом (1921-1929). Цікаво, що адміністративні
посади вчений використовує, щоб заявити про результати літературознавчої
науки. Це і власні праці, і все краще на той час в українській філології, що він
прагнув опублікувати в академічних виданнях. У ті ж роки зростає і його рейтинг
шевченкознавця.
Заарештований 1929 р. за сфабрикованою справою, він став основним
обвинуваченим у створенні буржуазно-націоналістичної організації “Спілка
визволення України” (СВУ) як її лідер. У 1930 р. його засудили до смертної
кари, замінивши її згодом на 10-річне ув’язнення. Помер він у тюрмі 1939 р., а
лише 1989 р. був реабілітований посмертно. Основні наукові праці Єфремова з
історії нової української літератури та шевченкознавства, в основу яких
покладено ідею служіння народу, та низка монографій про письменників
переважно ХІХ – поч. ХХ ст.: “Марко Вовчок” (1907), “Співець боротьби і
контрастність (про І.Франка)” (1913), “Шевченко” (1914), “М.Коцюбинський”
(1922), “Нечуй-Левицький”, “Карпенко Карий” (1924), “Панас Мирний” (1928).
Виступив редактором багатьох видань класиків української літератури вступних
статтей і приміток, зокрема й академічного видання “Щоденника” та “Листування”
Т.Г.Шевченка (1927-1928 рр.)
Його праці завжди вирізнялися багатством матеріалу та тривалістю часового
проміжку: від питання про можливість письменності в дохристиянській Русі й до
творчості М.Хвильового чи Г.Косинки, хоч йому більше імпонували письменники
ХІХ – поч. ХХ ст. “... Сьогодні можна дискутувати з окремими його положеннями
чи поглядами та не викликає жодних сумнівів грандіозність його “Історії
українського письменства” (1911, 4-е доповнене видання – 1924). Вона стала
ніби підсумком “многолітньої критичної та історико-літературної роботи і досі
залишається одним із основних підручників з історії літератури”1 .
Творча спадщина С.Єфремова налічує кілька тисяч праць, більшість яких цікаві
як наукові дослідження. Деякі його сучасники та й багато хто з наступників
також неоднозначно сприйняли його дослідницький стиль, підхід, манеру, погляди,
і тому ще довго в літературознавчій науці лунав відгомін полеміки з видатним
ученим.
Світлана Селіверстова
|