Поет Василь Хмелюк: шукання стилю

У статті аналізується творчість Василя Хмелюка – одного з маловідомих поетів “празької школи”. Автор розглядає її на тлі тогочасного галицького та українського еміграційного літпроцесу. Робить він екскурс і в підрадянську поезію. Особливу увагу Т.Салига приділяє формальним модерним пошукам В.Хме...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Салига, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2008
Назва видання:	Слово і Час
Теми:	ХХ століття
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131951
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поет Василь Хмелюк: шукання стилю / Т. Салига // Слово і Час. — 2008. — № 10. — С. 68-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-131951
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1319512018-04-08T03:02:35Z Поет Василь Хмелюк: шукання стилю Салига, Т. ХХ століття У статті аналізується творчість Василя Хмелюка – одного з маловідомих поетів “празької школи”. Автор розглядає її на тлі тогочасного галицького та українського еміграційного літпроцесу. Робить він екскурс і в підрадянську поезію. Особливу увагу Т.Салига приділяє формальним модерним пошукам В.Хмелюка, зокрема культивуванню в його художній практиці поетики футуризму, сюрреалізму та експресіонізму. This article deals with the oeuvre of Vasyl Khmeliuk, one of the little- known representatives of the Prague school of poets. The author puts Khmeliuk’s works against the background of the Galician and Ukrainian йmigrй literature, also making an excursus into the Soviet poetry. Special attention is paid to the poet’s reconnaissance of the formal boundaries of the verse, which showed itself in his ability to fuse the elements of futurism, surrealism and expressionism into his own poetic system. В статье анализируется творчество Василия Хмелюка – одного из малоизвестных поэтов “пражской школы”. Автор рассматривает ее на фоне галицкого и украинского эмиграционного литпроцесса того времени. Совершает он также экскурс в подсоветскую поэзию. Особое внимание Т.Салига обращает на формальные модерные поиски В.Хмелюка, в том числе на культивирование в его художественной практике поэтики футуризма, сюрреализма и экспрессионизма. 2008 Article Поет Василь Хмелюк: шукання стилю / Т. Салига // Слово і Час. — 2008. — № 10. — С. 68-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131951 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	ХХ століття ХХ століття
spellingShingle	ХХ століття ХХ століття Салига, Т. Поет Василь Хмелюк: шукання стилю Слово і Час
description	У статті аналізується творчість Василя Хмелюка – одного з маловідомих поетів “празької школи”. Автор розглядає її на тлі тогочасного галицького та українського еміграційного літпроцесу. Робить він екскурс і в підрадянську поезію. Особливу увагу Т.Салига приділяє формальним модерним пошукам В.Хмелюка, зокрема культивуванню в його художній практиці поетики футуризму, сюрреалізму та експресіонізму.
format	Article
author	Салига, Т.
author_facet	Салига, Т.
author_sort	Салига, Т.
title	Поет Василь Хмелюк: шукання стилю
title_short	Поет Василь Хмелюк: шукання стилю
title_full	Поет Василь Хмелюк: шукання стилю
title_fullStr	Поет Василь Хмелюк: шукання стилю
title_full_unstemmed	Поет Василь Хмелюк: шукання стилю
title_sort	поет василь хмелюк: шукання стилю
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2008
topic_facet	ХХ століття
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/131951
citation_txt	Поет Василь Хмелюк: шукання стилю / Т. Салига // Слово і Час. — 2008. — № 10. — С. 68-74. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT saligat poetvasilʹhmelûkšukannâstilû
first_indexed	2025-07-09T16:27:34Z
last_indexed	2025-07-09T16:27:34Z
_version_	1837187419669004288
fulltext	68 Слово і Час. 2008 • №10 Тарас Салига ПОЕТ ВАСИЛЬ ХМЕЛЮК: ШУКАННЯ СТИЛЮ У статті аналізується творчість Василя Хмелюка – одного з маловідомих поетів “празької школи”. Автор розглядає її на тлі тогочасного галицького та українського еміграційного літпроцесу. Робить він екскурс і в підрадянську поезію. Особливу увагу Т.Салига приділяє формальним модерним пошукам В.Хмелюка, зокрема культивуванню в його художній практиці поетики футуризму, сюрреалізму та експресіонізму. Ключові слова: поетика, модернізм, футуризм, сюрреалізм, експресіонізм, європеїзація, еротика, урбанізм тощо. Taras Salyga. Vasyl Khmeliuk, the poet: In search for a style This article deals with the oeuvre of Vasyl Khmeliuk, one of the little� known representatives of the Prague school of poets. The author puts Khmeliuk’s works against the background of the Galician and Ukrainian йmigrй literature, also making an excursus into the Soviet poetry. Special attention is paid to the poet’s reconnaissance of the formal boundaries of the verse, which showed itself in his ability to fuse the elements of futurism, surrealism and expressionism into his own poetic system. Key words: poetics, modernism, futurism, surrealism, expressionism, Europeanization, erotic, urbanism. Поетичні експерименти Василя Хмелюка припадають на період активних художньо�стильових шукань у галицькому літературному процесі та літературного розвитку в українській еміграції першої третини ХХ ст. “Молода муза”, поезія У�Су�Сусів, еміграція на чужину плеяди поетів�“пражан”, а також львівське “вісниківство” наповнювали духовно�мистецьку атмосферу Галичини творчим неспокоєм, що стимулював появу та зростання молодих сил. До їхнього кола належав і Василь Хмелюк, який з галицької поетичної “орбіти” не зникав, хоч опинивсь в еміграції і свої збірки віршів “Гін” (1926 р.), “Осіннє сонце” (1928 р.) та збірку під назвою “1926, 1928, 1923” (1928 р.) написав у Празі. Та хоч би де він проживав – у Польщі, Чехословаччині чи Франції, усе ж свої вірші друкував у галицькій періодиці і їм давали оцінки С.Щурат, І Крушельницький, Д.Донцов (Дивнич), Б.�І. Антонич, М.Рудницький. Василь Хмелюк походив із Волині. 1920�го року разом з інтернованою армією УНР, в якій служив його брат Ілько, покинув рідні землі й опинився в Польщі. Тут на короткий час дороги братів розійшлися. Василь спочатку в Краківській академії наук, а згодом (з 1922 р.) у Празі студіював пластичне (образотворче) мистецтво та навчався на філологічному факультеті Карлового університету. Прикметно, що пошуки молодих літераторів тих часів досить часто йшли, сказати б, у парі з пошуками малярськими. Згадаймо, Святослав Гординський, Галя Мазуренко, Оксана Лятуринська, Едвард Козак досягли успіхів не тільки на літературній ниві, а й в образотворчому мистецтві. Василь Хмелюк теж зажив слави художника�маляра, а в поезії залишився радше експериментатором форм і стилю вірша. Перші поетові збірки “Гін” та “Осіннє сонце” оригінальністю не вирізняються. Це радше наслідування, ніж демонстрація власного творчого “я”. Богдан Бойчук і Богдан Рубчак, упорядники двотомної антології української поезії “Координати”, Слово і Час. 2008 • №10 69 де вміщено й вірші Василя Хмелюка, зазначають, що дві перші його збірки в основному позначені “еклектикою тем, мотивів і мистецьких засобів” та не мають “суцільного стилю” [3, 197]. Прагнучи виробити власний поетичний стиль, В.Хмелюк багато експериментує. Скажімо, змінює зовнішній “портрет” вірша, записуючи останню строфу у тристрофному катренному вірші “драбинкою” й додаючи ще два “ударні” рядки з паралельним римуванням. Така модифікація катренної строфіки, відомої, як стверджують теоретики літератури, ще за тисячу років до Різдва Христового, змінює ритм твору, сприяє підсиленню авторської думки. Модернізував В.Хмелюк і метафоричну образність своїх віршів: Це мабуть там, – В старих козачих селах рвуть бурі срібний джбан століть веселих І напувають хлопці коней із відер кованих віками... і вечір мріє журавлями зажуреними між хатами... Як зазначають критики, Хмелюкова метафора буває “гротескна, бурлескна, брутальна”, а найчастіше вона “пахне якоюсь дуже інтимною, дитячою казковістю” [3, 200]. Крім відкритої асоціативності, створені поетом метафоричні образи мають чіткий малюнок, виразно конкретизують зображуване. В.Хмелюк – маляр, очевидно, тому в його творах така природна “кольорова” метафора�епітет, що несе в собі “вітальні” ознаки дійсності. Це дурниця! подумав я і гарячим батогом стьобнуло мене сонце а кілька дерев розступилося вітами і в блискучому наметі узрів я тебе білобородого з блакитним чубом. Формальна поетика Хмелюкових творів в основному базувалась на європейському естетичному досвіді. У віршах поета, як і в багатьох представників його покоління (Михайло Рудницький, Святослав Гординський, Антон Павлюк, Лавро Миронюк, Василь Бобринський), вельми помітні, скажімо, бодлерівські мотиви, домінують образи сирітства, смутку, страждань, могил, покійників: Синьої ночі боїшся? – Ну! це ти, мабуть, дарма... Знаєш, – ходім на узлісся, Там не така уже й тьма... Я ще дитиною в цвинтарі Груші зривав у ночі... – Жаден з покійників�лицарів Бити мене не хотів... Тогочасна галицька критика активно реагувала на “європеїзацію” літератури. Зокрема, Богдан�Ігор Антонич у другому числі “Вісника” за 1934 рік під І по ночах з сумних могил встає козак, – весь у ножах... і наче б кров йому із жил, – Це так – осінній птах... І він, – бандурами в вітрах і посвистом в степах. Два птахи глянули твоїм лобом і пірнули в холод величного мозку. Роса плела дрібний візерунок травами перебігав день. Це тобі так лиш здається, – Ніч – наче чорна дюра... Наче б покійників лиця... Ніч – це холодна гора!.. 70 Слово і Час. 2008 • №10 псевдонімом “Зоїл” опублікував фейлетонну статтю “Примітивна європеїзація”, в якій розглядав галицьку поезію початку тридцятих років попереднього століття, присвячену “мотивам Європи”. Власне, під приціл Антонича�критика потрапила поезія Святослава Гординського та Василя Хмелюка, які тоді студіювали малярство в Парижі як стипендіати митрополита Шептицького й водночас писали вірші. Автор збірок “Привітання життя” і “Три перстені”, якому не раз і самому від поціновувачів поезії перепадало “на горіхи”, буквально висміяв Хмелюка за вірш, що був надрукований у “Нових Шляхах” (1931, Ч. 9, стор. 3). За словами Антонича, “парижанин” Хмелюк шукає Європи “під спідницею дам”. Цитуючи Хмелюкові рядки: Сміх для початку Можна отримати В брамах За столиками кафе, На перехрестях вулиць – він іронічно запитував, “чи є це поезія?” [1, 493], і висловлював сумнів, що “той європейсько�більшовицький поет був стипендіатом митрополита Шептицького” [1, 493]. Твори В.Хмелюка на еротичну тематику незрідка містили непристойні вислови. Його рефлексії, що подаються як своєрідні еротичні “інтриги”, – то радше епатажні прийоми автора, для якого важливіше наперекір іншим, сміливо, навіть “по�сороміцьки” висловитись, ніж шукати естетичний образ. Коли ви ніжно і по�дитячи розпинаєте свої коліна я радий їх цілувати, як цілували мої прадіди ризи божої матері. Я б оздоблював їх білу повінь теплими перлами моєї пристрасти. Щодо естетичних засад, то тут варто зазначити, що В.Хмелюку імпонувала творчість М.Семенка. Він сприймав Семенкову війну проти “патріархальності” й вітав “сурми” творчих експериментів нового дня, сам віддаючись пошуковим віянням сучасності, “де у всесвітськім мистецтві починає ся нова ера.., де мистецтво не може бути ні українським, ні яким иншим в сім представленні.., де ознаки національного в мистецтві – ознаки його примітивності” [5, 100]. В.Хмелюкові імпонував епатаж, “заопоетизовування” незрозумілих слів, розмаїтість інтонаційно�хаотичної динаміки, загадковість висловлювань – словом, його цікавив футуризм своєю “безпардонною свободою”. Щоправда, тезу про космополітичність мистецтва поет не тільки не сприймав, а й творчо їй протидіяв. Ідучи до себе самого, до свого світу, В.Хмелюк знаходив багато чого вельми цікавого, однак у тканині його вірша легко побачити вплив М.Семенка “доаспанфутівського” періоду, тобто періоду одвертого бунту в естетиці з утворенням нісенітної загадкової лексики. “Рибацька хвала” В. Хмелюка – яскравий приклад лексичної абсурдності: Та Під спідницею дівок Дам, Якщо в кого є засоби. Столице світу Паріс! О, чому лише доля розіляла море матерів і мужів в котрому не пропливеш нашими легкокрилими човнами. о м бор нак о со уд а н с а нтоп ар іду оф о р к ілонод у фері о ндо т а мбук різомерок а лі Слово і Час. 2008 • №10 71 часто заповнювалась урбаністичною образністю та необароковою фразеологією. Пригадаймо Семенкову радість від того, що “довірився місту, яке стукотить і реве”. Усі ці “методики” імпонували В.Хмелюкові, і він сам прагнув не відставати від “моди”. Художня “геометричність” образу, числова наповненість рядків, прийоми кубізму ставали “будівельним матеріалом” віршів поета: Числа ідеальні числа розчислені числа рядами. 70 108 42 50 109 64 500 140 88 60 130 348 сім Числа підраховані числа хвилюючі. Числа стрімко обчислені на тріумфах тріумфуючі. Числа роялючі на підскоках стооділених. Біліони Міліони Тріліони в марш окіяннім. Поетичне обрамлення підсилює тональність твору, надає йому важливого небуденного звучання. Згідно з естетикою футуристів, у поезії має панувати “бомбастичний” стиль (вислів М.Неврлого), енергія динамізму. Екстреми капіталізму, на думку представників цього напряму, творять гармонію модерного мистецтва. Руйнуючи традиційні норми вірша, футуризм виводив на авансцену деформовану поетику, лексичні новотвори, ритми життя капіталістичного світу. В.Хмелюк, що був прихильником футуристичних маніфестів, які у 20�х рр. продукувались у підрадянській Україні, хоч і жив в еміграції, стежив за тим, що відбувається на Батьківщині. Це певною мірою пояснює контрастну радянській дійсності тематику його футуристичних поезій. Вірш під пером В.Хмелюка ставав політичною мапою світу. парад і ґерманія і анґлія франція іспанія били телеґрамами по цілому світі – в америку албанію китай і на ґренландію. на ґренландії ледом блищали ведмеді на ґренландії холод і студінь в ґрадусах. Клекотали телеґрамами: дайте Тріліонам марші музикою в Азії Тріліонам курси валютні в Америці Тріліонам на виставах стріли в Австралії. Біліони Міліони Тріліони в марші водянім музикою. В Амстердамі телеґрами (раз два 75! 440) В Амстердамі пожари горять (раз два 75 ! 440). Числа ідеальні Числа розчислені числа рядами. дайте нам Шарлатана! і ґерманія анґлія франція іспанці перестрілювали жахом. Я був у тихім вашингтоні. Читав ранішні ґазети обламлював мійську скрипку переривав струни і рахував день. В парку лісовім ходив місяцем. тягнувся ниткою в темінь і видряпу� вав з чола очі свої. г а йріта к у спарі офілоп о гуя с а та Са й рама! М а ндо! Гуверіп а н! айт іна г у саркурод о го ліл а сам н а рай тук іс рім а к накортінг у р іс а там. Са й рама! Ма н до! Гуверіп а н! та гуманізму, натомість пропагуючи культ інтуїтивізму. Художня тканина твору арк а н наг а й ріп ігар піст о н куб ір рауд а но унк у р наг а р пожарор а п гіс ама юрма а н трукор. м а ймапі дорос а кілі хв а лама кон а морі Заперечуючи традиції, футуризм творив власну мову, позбавлену естетизму хв іноха х и ла с а юр г а упії р а сойтаг. У н ама! Г а ртріда! С а мпідон! 72 Слово і Час. 2008 • №10 Футуристична стилістика віршів В.Хмелюка доволі розмаїта – від метафоричних метаморфоз поет легко переходить до звичайної прози, зосереджуючись на побутовій тематиці та акцентуючи увагу на власному “еґо”. Спалю всі свої майстерні одного дня. Знищу майстрів. Втовчу в порох пах квітів славу незрівняного підприємства. В цей день стану на гряниці нового володіння. Розкину ятки по ярмарку у весільний день. Заторгую У своїх віршах В.Хмелюк, як і М.Семенко, якого, за його власним висловом, “мусили знать марсіяне”, стверджує, що він “найкращий з�поміж а.павлюка і п.герасименка”, отож своє прізвище та ім’я, на противагу їхнім, пише з великої літери. Футуристи були переконані, що вірші слід використовувати як рекламно� агітаційний засіб. У цьому сенсі В.Хмелюка приваблювала ілюстративність гасел із неприхованим гумором і художньою радикальністю поведінки автора: Моє підприємство реклямоване найкра� щими засобами. Мої шевські майстерні тягнуть початок з найстарших цехів ремісничих. Денно працюють у мене сотні старих і молодих майстрів і вироблюють найкраще взуття з котрим не зрівняються вироби найславніших фірм. Цілі століття – ранком вдень і ввечері мої служниці услужують мені ста� ранно. Варять найкращих рецептів страви. У цьому вірші автор використовує певною мірою біографічні факти, адже, за свідченням мистецтвознавця В.Поповича, “брати Хмелюки заснували у Празі мале підприємство з фарбування текстильних виробів (шовкових хусток, шаликів), яке приносило їм прибуток, тому вони матеріально стояли значно краще від інших емігрантів, а крім того, могли ще післати час від часу невелику суму грошей батькові, який жив тоді у Жмеринці” [4, 11]. Богдан Горинь у документальному романі�есе про українського маляра і графіка Віктора Цимбала, де згадує й В.Хмелюка, пише: “Студійці не могли надивуватись, як Василь попри навчання в Карловому університеті та студіювання пластичного мистецтва і зайнятість підприємницькою діяльністю знаходив ще час писати вірші і друкувати на гектографі власним коштом” [2, 76]. Безперечно, праця, якою змушений був займатися В.Хмелюк, щоб виживати в еміграційних умовах, не приносила молодому, сповненому творчих поривань поетові жодної втіхи, але часто слугувала поштовхом для творення футуристичних віршореклам. КУПУЙТЕ ОвОЧІ рано афонськими хрестиками шкляним намистом. У нас найдешевші сезонні забавки! коники глиняні свистуни. Мідяні дзвоники бляшані дуди – всілякий крам до вибору. І ходять до мене від віків натовпи моїх поважатилів. Славлять моє підприємство (славне зі всіх славних!) і відходять покоління за поколіннями в черзі в сплав старого виробу а нові нащадки носять мені найкращі квіти дорогих пахощів. І вдень З коханкою стрінувся у порожних верхівях. Перекинув білий дріт через ціле місто і залякався димом херсонщини. Слово і Час. 2008 • №10 73 ВЕЧЕРОМ. купуйте ГРУШКИ і САЛАТ в кождій крамниці праворуч карлового мосту Про пошуки В.Хмелюка в модерністичному напрямі свідчать і його сюрреалістичні вірші. Щоправда, часто вони становлять собою комбінацію футуристичних і сюрреалістичних чи ще якихось елементів. Хмелюк�маляр і Хмелюк�поет, тим паче в умовах паризького мистецького життя з його культом Г.Аполлінера, Ш.Бодлера, А. Рембо, П.Елюара, не міг не захопитися сюрреалізмом чи бодай стати його великим прихильником. Інша річ, наскільки йому вдавалося реалізувати себе в цьому художньому напрямі. Розложіть на столі ріки. Підіпріть руками мости і чекайте на овочі. Коли збереться юрба горлястих людей (а там будуть мужчини висохлі і засалені там стануть жінки з грудьми через плечі прийдуть і тренькатимуть молоді пролєтарки як гармоніки) ви візьміть найбільшу соковиту грушку в зуби і загарчіть: У нас в містах комедіянти!!! У Хмелюкових сюрреалістичних віршах присутні й елементи кітчу, й еротична вульгарність, брутальна поведінка героя. Як і інші, поет експлуатував фантазійну свободу, психологічний автоматизм, стихію вільних емоцій. Несподіваність асоціативна не визнавала над собою будь�якого смислового контролю. Навпаки, чим більше асоціативне розмежування, внутрішнє роз’єднання образів, тим зримішою мала б бути цілісність індивіда: Обидві мої голови думають однаково і у кожної бажання: пірнути в твойому череві. Там знайду євангелію солодкого щастя! Святі звеселяться моєю найдою. Як бачимо, В.Хмелюк експериментував у різновекторних напрямках, ішов від експерименту до експерименту. Зокрема, серед його поетичних спроб поряд із футуризмом і сюрреалізмом присутній і експресіонізм. Експресія руху, активність дієслівних форм у кращих творах поета – це не ритмічна декорація, а наближення до реальності. Адже експресія – це життя. Суттєва ознака експресіоністичного стилю Василя Хмелюка – віра в подолання тих сил, що створюють перепони на життєвому шляху людини. Така віра “віталізувала” людські вчинки, була запорукою успіху. ТАМ Є жовті огнисті ВИВАРЕНІ ГРУШКИ і САЛАТ. Коло вас виростуть ліси коней на піках Коло вас заскачуть недосушені макарони Коло вас блиснуть лускою ходулі і зарегочуться сантиметри. З висот загавкають птахи як риби. Спустяться на телєґрафні дроти журавлі. Кондуктори заспівають білєтами. Заполощаться трамваї як блохи. А ви станете на чорній ґітарі як шомпол заплещете пальцями дрібно розплинетесь в жовті соки очима і крикнете: Я ТРУБЛЮ ЗЕЛЕНОЮ ГРУШКОЮ! Дам її перекласти для цілого люду і виставлю у найбільшому вікні в місті. Хай читають теплу байку кохання. 74 Слово і Час. 2008 • №10 Ми троє вийшли втомлені й веселі, Бадьорим жартом бавлючи розмову... Із темені хилились комини І сивий чад видихували мляво В холодну сльоту... Десь угорі в безодні Обривки хмар свої крутили жарти. Шпурляв дощем у наші спини вітер; Залазив в комір, в капелюх, щипав У цьому вірші, як і в деяких інших, спостерігаємо своєрідний сплав імпресіо та експресіо. Зрештою, це зумовлено еволюцією експресіонізму, що формувався як заперечення символізму та імпресіонізму. Звісно, якихось висот у поезії В.Хмелюк не досяг. Але безперечно й те, що він перебував у безперервному творчому неспокої, його поетична лабораторія працювала без перепочинку. Наслідком пошуків і творчих мук були вірші, в яких воєдино зливалися колір і звук, утворюючи картини реальності. Глянь приятелю! крамар Сагайдачний кармазинне військо веде. Поясами парче� вими підперезане, ген там горбами. Ой жах темінь вгорі Блиск бляшаний сріблом гуде. З заходу їздці розлю� чені. Димний гамір хмари підпер. Горить степ стрілами. У творах В.Хмелюка вирує бурлеск, гротескні інтонації, домінує урбаністика та еротика, а водночас присутній дух і настрій епохи. Це своєрідний “паспорт” часу, де прописані і Євген Маланюк, й Олекса Стефанович, Антін Павлюк, Лавро Миронюк та інші постаті сучасного поетові літературно�мистецького покоління. На шляхах до себе самого В.Хмелюк був різний. Зокрема й такий, як у вірші “На смерть В.Крижанівського”, адресованому талановитому художникові, що пішов із життя, стомившись від еміграційних поневірянь. Такою вірою горів Його натхненний сивий погляд! І глибшав, глибшав горя рів, Що здавен протирала доля... І серед щастя теплих мрій В один хороший день весняний Підкралася до його брів І вкрила сном їх олов’яним. І насамкінець – піднесено�повчальне резюме. Ми наче вже розбудились, отож пора із забуття повертати у свою спадщину всі барви, які нам залишили наші попередники. Усі – більш і менш яскраві. ЛІТЕРАТУРА 1. Антонич Б.2І. Твори. – К., 1998. 2. Горинь Б. Туга Віктора Цимбала. – К., 2003. 3. Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході. – Вид�во “Сучасність”, 1969. – Т. 1. 4. Попович В. Василь Хмелюк. Нотатки з мистецтва. – Філадельфія, 1988. – Ч. 28. 5. Футуризм. Маніфести // Лейтес А.М., Яшек М.Ф. Десять років української літератури (1917�1927). – Мюнхен, 1986. Настирливо литки і проривався Між нами, ген у мряку тонким свистом... Мов божевільний дер зі стін плакати І далі, далі по дахах, у місто Наскрізь розсічене ножами світла Стрибав бездомним і глузливим чортом... На рівнинах окреслених ріками трави пнуться високо. Глянь приятелю! крамар Сагайдачний кармазинне військо веде. Поясам парче� вими підперезане, ген там горбами. Бренькіт бандурний зливу віщує. Я дивувався – довго спить І гаснуть барви на палітрі... Його би варто розбудить Щоб не проспав пейзажні літні.

Поет Василь Хмелюк: шукання стилю

Репозитарії

Схожі ресурси