"Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст.
This article deals with a mysterious coin denomination of Bukovyna and Moldova (XV - XVII centuries), known as “Tartarian zlot”. Investigation of certain cancellers of neighboring states and cities (Lviv, Brasov, Bistritz) resulted in synonymous denominations “heidnische Gulden, zloti valaski, molda...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13203 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. / О. Огуй // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 11. — С. 186-196 . — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-13203 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-132032010-11-02T12:04:23Z "Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. Огуй, О. This article deals with a mysterious coin denomination of Bukovyna and Moldova (XV - XVII centuries), known as “Tartarian zlot”. Investigation of certain cancellers of neighboring states and cities (Lviv, Brasov, Bistritz) resulted in synonymous denominations “heidnische Gulden, zloti valaski, moldawski; fl. terre nostre”. The author proves that Tartarian zlot (heidnische Gulden,etc.) was equal to 12 asprs. The given counting system of Bukovyina was borrowed in Byzantine and impacted by counting systems of Pont & Golden Horde. 2009 Article "Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. / О. Огуй // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 11. — С. 186-196 . — Бібліогр.: 40 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13203 94(477.85) “1790/1914” : 336.763.3 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
This article deals with a mysterious coin denomination of Bukovyna and Moldova (XV - XVII centuries), known as “Tartarian zlot”. Investigation of certain cancellers of neighboring states and cities (Lviv, Brasov, Bistritz) resulted in synonymous denominations “heidnische Gulden, zloti valaski, moldawski; fl. terre nostre”. The author proves that Tartarian zlot (heidnische Gulden,etc.) was equal to 12 asprs. The given counting system of Bukovyina was borrowed in Byzantine and impacted by counting systems of Pont & Golden Horde. |
| format |
Article |
| author |
Огуй, О. |
| spellingShingle |
Огуй, О. "Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. |
| author_facet |
Огуй, О. |
| author_sort |
Огуй, О. |
| title |
"Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. |
| title_short |
"Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. |
| title_full |
"Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. |
| title_fullStr |
"Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. |
| title_full_unstemmed |
"Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. |
| title_sort |
"золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна xv - xvii ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2009 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13203 |
| citation_txt |
"Золоті татарські, турецькі, язичні; флорини землі нашої": до проблеми таємничого монетарного терміна XV - XVII ст. / О. Огуй // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 11. — С. 186-196 . — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ogujo zolotítatarsʹkíturecʹkíâzičníflorinizemlínašoídoproblemitaêmničogomonetarnogotermínaxvxviist |
| first_indexed |
2025-07-02T15:10:21Z |
| last_indexed |
2025-07-02T15:10:21Z |
| _version_ |
1836548381965549568 |
| fulltext |
186
УДК 94(477.85) “1790/1914” : 336.763.3
Олександр Огуй
«ЗОЛОТІ ТАТАРСьКІ, ТУРЕЦьКІ, ЯЗИЧНІ;
ФЛОРИНИ ЗЕмЛІ НАшОЇ»:
ДО ПРОБЛЕмИ ТАємНИЧОГО мОНЕТНОГО
ТЕРмІНА XV – XVII СТ.
Як засвідчує аналіз церковнослов’янських актових матеріалів,
на Буковині, що перебувала у складі Молдавії, назви грошових
одиниць в основному відповідали назвам, розповсюдженим на
території Червоної Русі, до якої Буковина належала до останньої чвер-
ті 14 ст. Виняток, однак, складають невідомі для канцелярії сусідньої
Галичини позначення «золоті татарські», які стали на Буковині та в
Молдавії домінуючими з 15 ст. Попри багаторічні пошуки (М.Котляр,
А.Нудельман, Л.Полевий, П.Бирня, Н.Руссев, О.Ілієску, К.Кіріцеску,
О.Огуй, Е.Оберлендер-Тирновяну та ін.) обіговий курс цієї монети
залишається невідомим, внаслідок чого малоінформативні й інші по-
казники соціально-економічного життя на Буковині (дійсна вартість
життя, нерухомості: сіл, пасік, млинів тощо).
Нині склалося п’ять точок зору щодо терміна «золотий татар-
ський». За гіпотезою І.Ністора1 – назва “татарський золотий” свідчить
про місце його походження – “Татарію”, тобто область генуезьких
понтійських колоній: саме там зосереджувалась інтенсивна торгівля,
саме звідси монети потрапляли до Молдови. Саму назву автор теорії
пов’язував з конкретними золотими монетами: флоринами, дуката-
ми та цехінами, які були золотими еквівалентами ”фрязьського” ру-
бля, тобто італійської срібної ліри в 20 солідів. Цієї думки дотриму-
ється академічна наука Румунії та Молдови (О.Ілієску; К.Кіріцеску;
К.Моісіл; А.Нудельман).
За припущенням Ф.Бабінгера2, татарськими золотими були низь-
копробні імітації венеціанського дуката, продуковані генуезцями у
різних містах (у т.ч. і в Кафі, територія якої знаходилась під протек-
торатом татарських ханів до 1475 р.). Подібні імітації (генуезького,
білгородського чи навіть турецького походження) були характерними
для грошового обігу Молдови 14-15 ст.3
Оскільки «татарські золоті», за перерахунком актів купівлі-
продажу маєтків, мали, на думку автора4, занижений курс (до 1/3 та
187
1/2 угорського золотого), то перегляд евалюаційних таблиць показав
на той час зниження проби венеціанських дукатів, що мало наслідком
спад їх вартості.
Згідно з іншою гіпотезою5 назва “татарський золотий” з’явилась
у молдовських документах помилково внаслідок єдиного арабського
шрифту, котрим користувалися татари та турки на своїх монетах. Та-
тари в той час не карбували власної золотої монети, а використовували
турецькі, що через них потрапляли до Молдови та України. Ці монети,
на думку М.Ф.Котляра, насправді були турецькими золотими. Подібне
пояснення ідеальне для випадків уживання цього терміна у 1470-х рр.,
коли в обігу фіксуються нечисленні турецькі алтуни. Незрозумілими
лишаються все-таки згадки “турецьких золотих” у молдовських до-
кументах 1449-1450 рр.
На думку деяких румунських дослідників6, «татарські золоті» по-
значали не реальні монети, а декілька типів лічильних, запозичених,
в основному, із Золотої Орди. Згідно з цим припущенням «важкий та-
тарський золотий» (2,5 золотих флоринів; 2,5 міскалі Золотої Орди;
60 дирхемів чи празьких грошів) відповідав 10 «легким» (в Молдавії
останньої чверті 15 ст. ¼ золотого дуката).
Тому розглянемо як цей термін, так і гіпотези щодо його походжен-
ня, залучивши дані канцелярій Молдавії та сусідніх країн і відомі мо-
нетні знахідки для визначення його грошового курсу.
Перша згадка терміна “татарські золоті” в молдавській докумен-
тації припадає на 1428 р. – часи правління Александра Доброго, який
налагоджував через Білгород зв’язки з Кафою, а наступні – на 1442-
1443 рр., коли ці зв’язки вже було відроджено. Документи свідчать,
що звичним засобом платежу на молдовському ринку з березня 1446
р. стають “татарські золоті”. Саме тоді село Божани було продане за
“РЛ (130) злат татарских”7. У 1460-х роках звична ціна на села сягала
від 50 до 75 ЗТ, за винятком верхньої Жикови, яка була оцінена у 200
ЗТ8. У 1470-х рр. вартість сіл дещо зросла і сягала 120 злат татарських,
хоча села “Коблъчини та Билосовци на Днистри” разом коштували 200
ЗТ9. Досить значною була у 1470 р. ціна на виноградник (ймовірно,
великої площі) − 544 ЗТ10. За ”едино мисто от млинъ” у 1484 якийсь
Головатий отримав “50 злат татарских”11. Ця слов’янська назва стала
домінуючою як на Буковині, так і в Молдавії до кінця 16 ст., що засвід-
чує 220 його слововжитків у буковинському актовому матеріалі другої
половини 15 – 16 ст. при реєстрації актів купівлі-продажу нерухомості
(млинів, пасік, сіл), і збереглася згодом як архаїзм аж до кінця 18 ст.12
188
Натомість в іноземних канцеляріях, що фіксували торгові взаємо-
відносини з Молдовою, замість «золотих татарських», з’являються
інші спеціальні назви, які свідчать про специфіку грошового обігу
Молдавії. Так, серед документів Офіції торгівлі (Officium Mercantiae)
у Генуї від 3 та 6 березня 1444 p. фіксуються «дукати, обігові в цьому
краєві Валахії: … ducatis (…) ex currentibus in dictis locis Velachie.
У львівській торговій документації йдеться про: Floreni Tartaricales
(Львів: 1426; 1507), heidnische Gulden (Львів: 1441-1448)13. Подібні
назви з’являються і в офіційних зовнішніх і торгівельних документах
Молдови14. Так, замість “злат татарський” у пізнішому німецькомов-
ному листі із Сучави до Брашова від 1473 р. говориться про “язичні
гульдени” (gulden heydnisch).” Подібні найменування фіксуються в
інших листах до трансільванських міст Бистриці та Брашова. У пізні-
ших міждержавних договорах 1519 та 1527 рр. із Польщею зустріча-
ються “валаського (молдавського) злота” (zloti valaski, moldawski), що
лічився “Валаською лічбою” на аспри, а в листуванні 1546-1563 рр. із
Бистрицею), крім «золотих татарських» і «язичних гульденів: gulden
heydnisch», фігурують «дукати/флорини землі нашої: fl. terre nostre
Moldaviae».
На ужиток частини цих термінів свого часу звернули увагу І.Ністор15
та інші дослідники (К.Моісіл, О.Ілієску та ін.), проте питання довго
залишалося поза системним розглядом. З другої половини 1990-х рр.
до цієї проблеми повернулися ряд українських і румунських учених,
небезуспішно намагаючись знайти грошовий еквівалент «татарських
золотих»16. Зупинимося детальніше на визначенні грошових курсів
для цих іноземних термінів, розглядаючи їх хронологічно в необхід-
ному контексті.
Реставровані грошові курси цієї монети для цього періоду мають
неоднозначний вигляд. У сучавському листі до Брашова від 1473 р.
(1) інформується, що “чотири язичні золоті: gulden heydnisch)” скла-
дають один “угорський золотий”, тобто в останній третині 15 ст. на
один такий золотий припадало близько 12 аспрів або 25 угорських де-
наріїв17. Подібна цінова різниця між цими золотими монетами видна
й за іншим документом кінця 15 ст. (2), за яким фальча з 3 фуртами
винограду, що були придбані за 15 “злати угорских червлини”, оціню-
валась у 1499 р. не менше ніж у 40, а потім у 65 златих татарських18.
Різниця курсів (1:2,66-4,33) навіть з урахуванням певного рівня інфля-
ції та спекулятивного продажу чітко засвідчує цінову неадекватність
угорської та «татарської» монет.
189
Згодом в іншій документації першої чверті 16 ст., замість цих тер-
мінів, згадуються ще й “валаські (молдавські) злоті” (zloti valaski), що
лічилися “Валаською лічбою” на аспри. Так, у прикордонному та тор-
говому договорі від 7 серпня 1519 р. і Молдово-польському договорі
від 12 травня 1527 р., укладеному від імені польського короля Сигіз-
мунда та молдавського князя Стефана ІV (Штефаніци), періодично
з’являються синонімічні терміни «złoty wаłаski» і «zlothi Moldawski».
Зазначимо, що хоча «Валахія» та «Волохія» були різними країнами,
тогочасна польська канцелярія часто позначала Молдавію Валахією.
Договір 1519 р. зокрема стосувався типових прикордонних конфлік-
тів (зґвалтувань, побиття) і визначав суми грошових штрафів, завдяки
чому фіксуються нетипові грошові позначення та характерна система
лічби. Зупинимося детальніше на ужитку цих термінів:
(7.08.1519) «Item, gdi bi kto s oboiey strony dziewkę, zonę abo wdowę
sgwalcill abo gwaltem wziall, tedy taky gwaltownyk ma placyc osmnascie
kop Podolskich, a na Valaska lidzbą aspramy szescdziesąt zlotich
Valaskich…». У наступному положенні продовжено: «Item, a kto
dziewke s gey dobrą wolą a prziasliwie vesmie, ma dac poltori kopi a lidzbi
Walaskey piącz zlotich asprami»19. У новій редакції 1527 р. ці положення
змінено з указівкою на територіальну приналежність зловмисників: га-
личанин мав сплатити 60 золотих талаських, а ґвалтівник-молдаванин
– 18 коп: jestly bi ktory Podolanin do podolya abo do Halicki zyemye z
Moldawskie zyemye wziąl dzyęwką gwalthem, then czlowyek Walaschinowj
za vyne osmnascze kop przepadnye. A yesthly bi Walaschin s Podolya abo
s Halicki zyemye moczą abo gwalthem wzyąl dzyewką, then Podolskyemu
abo Haliczkyemu czlowyeku szeczdzieszyanth zlotich Walaskich za vyne
przepadnye…»20. У новій редакції звертає на себе увагу відсутність
означення «подольських», яка вказувала на якісні, але практично від-
сутні в обігу «червоно руські грошики».
У Молдово-польському договорі від 12 травня 1527 р. між Петром
Рарешом та Сигізмундом І передбачено штраф для прикордонних кон-
фліктів «на сто і двадцять злотих Молдавських» за нанесення тілес-
них пошкоджень:
(12.05.1527): “A jestli by kto ony ktorego thakowego zbyl, thedy ten
sbitni na swe rany z ona obczisną pryszyąze, ktory then, czo go byl, y za
szkody yemu zaplaczi a, rancze odkupuyancz, stho y dwadziesczia slothich
Moldawskich starosczye zaplaczycz badzye povynyen”21.
У випадку вбивства чи смерті через поранення, шляхтичі й підда-
ні польського короля, а також молдавани мають платити «за голову»
190
«60 злотих валаських і сто злотих»; для злочинців, що не належали до
шляхетського стану передбачався штраф «60 злотих валаських»:
«I to abi bylo powsczyągnyono, ustavyono iest, ysz, yesli bi slachta,
thak krola yego miloszi yako y voyewodi Moldawskiego poddany, kogo
chodzączego s poswy ubyl abo ranyl, thedi themu ranemu abo ubithemu
ma za rany y za schkodi placzicz. A yesli bi kto zabyl, za glową y za
schkodi ma dossicz uczinicz. A tho zaplacziwszi starossczie za wyną ma
dacz szesczdzieszianth zlotich Walaskich y sto zlotych. A yesli by nye byl
szlachczicz then, czo byl abo zabyl, thedi zaplaczwszi rany abo glową y
schkodi, vyni ma dacz starosczye szesczdziesziant zlotich Walaskich»22.
Ослушникам, що невчасно виплачували штрафи, загрожував до-
датковий штраф на «копу Подольську чи злотий Молдавський»: “A
jesli by ktoryey czlowyek tak s Moldawyan yako s podolan thego dnya nye
zaplaczil by, then, na kym prawo przwyodv, zwicziasczi ku glowny sumye
skazany yedna kopa Podolskye przilozicz a zaplaczicz za winą a starosczye
swemu thesz za wyne zlothi Moldawski badzye powynyeny dacz”23.
Як бачимо за зазначеними вище документами, на початку 16 ст. вар-
тість “валаського золотого”, за польськими документами, дещо зміню-
ється, проте зберігає попередню тенденцію. У договорі між Польщею
та Молдовою від 7.08.1519 р. Сигізмунд І Старий пропонує молдов-
ському воєводі Штефану як міру покарання за зведення дівчини чи за-
міжньої жінки (3) “18 кіп Подольських, а на Валаську лічбу аспрами
шістдесят золотих Валаських”, тобто 18 лічильних грошів/ півгрошів
(?) на золотий валаський. Тому ж, хто візьме жінку з доброї її волі, за
цим документом, необхідно заплатити “півтори копи, а лічби Валась-
кої п’ять злотих аспрами”24. За цим трактатом дослідники розрахували
срібний еквівалент «золотого Валаського». 18 коп подольських грошів
мали містити 1080 лічильних грошів чи 2160 обігових коронних чи ли-
товських півгрошів. Оскільки коронні півгроші важили 1,031 г (0,387 г
чистого срібла), то «злот валаський» відповідав 14,48 г чистого срібла,
а відповідний йому аспр – 1,29 г чистого срібла25. Оскільки, за даними
Ш.Памука, вага аспра (турецького акче) між 1491 та 1566 рр. була 0,73
г загалом і 0,66 г чистого срібла), а найвища вага аспра сягала 1,15 г
918% проби (1326-1444), то вихідною срібною монетою був явно не
аспр. Ця одиниця певною мірою (20% важча) співвідносилася з лічиль-
ною «валаська перперою»26, що дозволяло їм говорити про їх спільне
формування у додержавний період під балканським впливом .
На нашу думку, рацію має В.Шлапінський27, який вважає, що цією
одиницею рахували не гроші, а «подільські» чи литовські півгроші
191
(щоправда, не скільки Олександра Ягеллончика, як писав дослідник,
а, враховуючи дату документа, Сигізмунда І Старого). У такому випад-
ку 60 півгрошів литовських складають 30 грошів литовських, відпо-
відаючи 37,5 гр. польським. На основі цієї величини подільської копи
волоський злот мав би становити 9 гр. лит. чи 11,25 гр. пол. (18х37,5
: 60) або (за тогочасним курсом) 12 аспр. У такий спосіб вага злата
валаського у литовському сріблі становить близько 9 г і відповідає 12
аспрам (вагою 0,75 г).
Для середини 16 ст. відоме курсове співвідношення «язичного
флорина» та угорського дуката (4), яке простежується за листуванням
Петра Рареша та його синів із Радою м. Бистриця (1546-1553 рр.). На
той час 360 флоринів угорських у золоті, за нашим розбором справи
Ганса Маурера, невдалого будівничого церкви28, відповідали 18.000
аспрам чи 1500 «флоринам землі нашої», тобто 1 угорський золотий
містив 50 аспрів, які відповідали понад 4,17 «язичним флоринам» або
«татарським золотим». Звідти, за елементарними підрахунками, міс-
цевий рахунковий флорин «gulden heydnisch» складав 12 аспр. Ви-
кликає певну настороженість 24-%на надбавка до цих 4 флоринів, яка,
можливо, пояснюється різницею між офіційним і стандартним курсом
«угорського золотого» як 1:48 та 1:50 аспрів29.
Це співвідношення підтверджується й даними зі Львову. У кни-
гах лавничого та війтівського судів, де розглядалися спірні справи
1531-1561 рр. між жителями Молдови та Руського воєводства, за до-
слідженнями В.Шлапінського, з’являлися численні латиномовні по-
значення: «florinorum pecuniarum numeri valachici» (1535/38); «floreni
numeri valachici» (1535/38); «florenos valachicos» (1541). Враховуючи
дослівний переклад вихідного терміна: «флорини грошима лічбою
валаською», а також його скорочених похідних, можна побачити лі-
чильне використання цього терміна (подібно до польського запису від
1519 р.: «злоті лічби Валаської». У львівському документі від 1561
р. (5) збереглося й грошове співвідношення до польського гроша:
«120 złotych wołoskich, licząc każdy po 8 groszy polskich, co czyni 24
czerwonych złotych»30. За цим співвідношенням кожний волоський зо-
лотий дорівнював 1/5 дуката, 8 грошам або 12 аспрам.
Наведені приклади дозволяють припустити використання «золото-
го волоського» (який, очевидно, відповідав «золотому татарському»)
як дванадцяткової рахункової одиниці. Недаремно деякі дослідники
звернули увагу на те, що в ряді звичаєвих формул середини 16 ст. вжи-
вається формула «12 аспрів» (6), як, наприклад, сплата за розлучен-
192
ня31. Іншим зразком такої суми може послужити молдово-польський
договір 1527 р., за яким тому, хто доведе старостам свою правду, тому
повернуть все, правда, він має сплатити 12 аспрів (7): «Item, kto sia
spravi przet starostami, temu wssitko ma bidz wroczono, telko ma dacz
dwanasczie asp viesznogo»32. Релікти такого рахунку з’являються зго-
дом у 1648 р. у В.Лупу.
Цілком закономірним виглядає тоді намагання Якуба Геракліда
Деспота, який зробив спробу узгодити європейську талярну систему,
обігові в Молдавії турецькі акче-аспри та молдавську чи «валаську ліч-
бу на аспри», викарбувати «молдавський золотий» за 12 аспрів у срі-
блі (8): “Despotus autem monetam cudere novam praesumet ad florenum
unum Moldauicum, qui est asperarum 12, item duorum, 3. et 4.. nec non
et mascguros”33. Враховуючи те, що турецький акче 1491-1566 рр. мав
вагу 0,73 г (із них 0,66 г чистого срібла), можна припустити, що в
1546-1562 рр. «валаський золотий» мав відповідати понад 8,76 г (7,88
г чистого срібла)34.
Звідки ж таки взялася ця рахункова система? Розглянемо як стан-
дартні монетні знахідки з Буковини та Молдавії, так і лічильні систе-
ми сусідніх країн. Вивчаючи монетні матеріали, на нашу думку, мож-
на припустити, що у випадку (1), мабуть, згадувалися низькопробні
візантійські гіперперіони Мануїла ІІ (1391-1423) вагою в 4 г та ІХ ло-
тової проби, які дісталися туркам після завоювання Константинополя
– їх курс ще на початку 15 ст. складав 3,25 гіперперіони за 1 золотий
(у т.ч. угорський) дукат35. Не виключено, що ця золота монети стала
за своїм курсом рахунковою одиницею. Другий випадок (2) міг стосу-
ватися, ймовірно, чи турецького алтуна (3,43 г 800 мпр.), чи венеціан-
ського цехіна. Останній мав у ті роки знижену вартість та непевну ре-
путацію – його вагу у 1402 р. тимчасово зменшили на 4 грани, тобто з
3,54 г до 3,34 г, внаслідок чого протягом тривалого часу венеціанський
цехін оцінювався на 10-15% менше, ніж дукат36.
В основі випадків 3 та 4, що допускають перерахунок на срібло,
лежить, на нашу думку, низькопробна золота монета. Розглядаючи
грошовий обіг Буковини та Молдавії тих часів, констатуємо, що в 15
ст. у Молдавії досить уживаними стали т.зв. хіоські імітації дукатів
венеціанського типу (із зображенням Христа та св. Лавренція, покро-
вителя Генуї), проте з іменами генуезьких догів 1415-1447 рр. (без
знаків монетного двору для Кафи чи зі знаком * для Чембало: Бала-
клави) пониженої ваги (вагами 2,40, 2,28, 2,26, 2,16, 1,5 г) та проби
(500) зі стандартним написом (SIT TIBI SEMPER DATUM QUE TU
193
REGIS ISTE DUCATUM). Вони досить звичні для знахідок із Півден-
ної та Північної Буковини37 й північної Молдови: Кірпіць, Скінетья,
Васлуй, Сучава, а також Південної України (Керч-1908)38. Випадки 5-8
стосуються лише рахункового використання «золотого татарського чи
язичного» у перерахунку на срібло.
Проведений аналіз дозволяє певною мірою поєднати згадані вище 4
гіпотези, бо не тільки турецькі алтуни, а й генуезько-італійські цехіни та
їх імітації з Кафи, що в якості “алтун фундукли” (з тур. “венеціанський
золотий”) перебували в турецько-причорноморському грошовому обігу
і звідти потрапляли у Молдову “молдовським” торгівельним шляхом,
який для Молдови був насправді ”татарським”39. Подібна обставина мо-
гла відбитися на назвах монет, що потрапили до Молдови цим шляхом.
У такому випадку “злот татарський” мав би бути до початку 15 ст. ві-
зантійськими гіперперонами, відомими у знахідках із Південної Буко-
вини, а з 1440-х рр. стати збірним поняттям, що включало різнопланові
монети: італійські цехіни та дукати, їх імітації, а також турецькі алтуни.
Дещо згодом – щонайменше з 1470-х рр. – це позначення стало вжива-
тися як лічильне поняття з курсом 12 аспрів за один «язичний золотий»,
чому сприяв інтенсивний випуск низькопробних золотих імітацій 1415-
1470-х рр. Саме в останній чверті 15 ст. із розповсюдженням турецько-
го акче (12 аспрів на чверть золотого флорина) у Молдові паралельно
утвердилася візантійська лічильна система, яка завдяки збігу курсів по-
єдналася з татарською лічильною системою.
Це рахункове співвідношення (1 лічильний флорин=12 срібних
монет) має, на нашу думку, візантійські традиції40. У 1092-1093 рр.
Алексій І Комнін, як відомо, провів грошову реформу, за якою при-
рівняв лічильний гіперперіон (рум. перпера) до 12 срібних міліарисіїв.
Після 1204 р. замість тих уживалися венеціанські гроші (вагою 2,19 г),
а з 1295 р. візантійські базілікони. В останній чверті 13 ст. лічильний
гіперперон, що відповідав 12 срібним монетам, розширив сферу свого
використання на всі Балкани і охопив Болгарію, Сербію, Боснію, ост-
рівну Грецію (Кріт, Негропонте, Модон), Рагузи, Катар та Валахію, де
він утвердився як дванадцятична перпера (13,37 г срібла, у т.ч. 12,4
г чистого). Ця давня лічильна одиниця, поширившись на суміжний
район між Східними Карпатами та Дністром (Молдавію), що сталося
в 12-15 ст., очевидно, отримала в 14 ст. назву «перпера валаська». Що-
найпізніше в 20-х роках 15 ст. лічильний волоський золотий з’явився
як відповідник візантійського гіперперона Мануїла ІІ і залишався в
ужитку завдяки емісіям генуезьких імітацій 1415-1470-х рр. у мол-
194
давському грошовому обігу. Завдяки утвердженню турецького акче в
останній чверті 15 ст. ця назва стала повністю лічильною (1 золотий
відповідав за балканськими традиціями 12 аспрам турецьким) і збері-
галася в активному ужитку, принаймні, до 60-х рр. ХVІ ст. При цьому,
оскільки в 15-16 ст. дукати венеціанські та угорські мали в Молдавії
назву «златии, злоті», то відбувся семантичний переніс «золотий та-
тарський», а згодом «язичний» та «валаський». У Рагузах (Дубров-
ник) та на Кріті використання цієї лічильної одиниці збереглося до
17 ст., а у Валахії (як пер пера, до грец. гіперперон) – до 1819 р.
Як бачимо, загадкова назва, звична для Буковини, виражала
балкано-понтійську лічильну одиницю. У перспективі необхідно зі-
ставити систему, що прийшла з Візантії, з лічильною системою Зо-
лотої Орди, а також встановити за вагами генуезьких імітацій їх курси
в «татарських золотих».
1 Nistor I. Handel und Wandel in der Moldau bis zum Ende des XVI.
Jahrhunderts. – Czernowitz: Pardini, 1912. – XIII, 200 S.
2 Babinger F. Südosteuropäische Handelsmünzen am Ausgang des Mittelalters
// Vierteljahrschrift für Sozial- und Wirtschaftsgeschichte 44. – Wiesbaden 1957. –
S.352-358.
3 Нудельман А.А. К вопросу о составе денежного обращения в Молдавии
в ХІV – начале ХVІ вв. (По материалам кладов) // Карпато-Дунайские земли в
средние века. – Кишинев: Штиинца, 1975. – С.99; 117.
4 Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдові
в кінці 14-першій третині 19 ст.: Проблема поліномінацій в адаптивних тер-
мінологічних системах. – Чернівці: Рута, 1997. – 225 с.; Огуй О. Позначення
золотих монет у молдово-буковинських документах кінця ХVІ – ХVІI ст. (ре-
гіональний аспект) // Історико-географічні дослідження в Україні. Зб. наук.
пр. / М.Ф.Дмитрієнко (відп. ред.). – Число 5. – К.: НАН України, Ін-т іст. Укр.,
2001. – С.187-195.
5 Котляр М.Ф. Нариси історії обігу й лічби монет на Україні XIV-XVIII ст. –
К.: Наукова думка, 1981. – С. 40.
6 Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc” – o moneda
de calcul de traditie bizantino-balcanica din Moldova secolelor XV-XVI // Cercetari
numizmatice 8. – 2002. – Nr.8. – P.236-237.
7 Costachescu M. Documente moldoveneşti înainte de Ştefan cel Mare (C
DM.I). În 2 vol. – Vol.I: 1374-1437. – Iaşi,1931. – N470. – Р. 247.
8 Bogdan I. Documentele lui Ştefan cel Mare (B DS.I). – Vol.1: 1456-1490; –
Bucureşti: SOCEG,1913. – N66, Р.111.
195
9 B DS.I, N89. – Р.155.
10 B DS.I,N87. – Р.150.
11 B DS.I, N157. – Р.285.
12 Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдо-
ві... – С.118.
13 За: Oberländer-Tărnoveanu E. Tartarian Zlots – A Golden Horde Legacy in
the monetary Terminology and Practice of medieval Moldavia and its neighbouring
countries //Revue Roumaine d’Histoire. –Vol. XXX. –Bucureşti, 1991.–S.193,
211.
14 Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдо-
ві... – С.59-60.
15 Nistor I. Handel und Wandel in der Moldau…- S.102.
16 Див. Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Мол-
дові... – С.56-60; 116-126; Огуй О. Позначення золотих монет у молдово-
буковинських документах... – С.187-195; Шлапінський В. Молдавські, ва-
лаські, турецькі та угорські назви монет і грошово-лічильних одиниць за
письмовими джерелами Руського воєводства (ХУ – початок ХVІІІ ст.) // А
сє єго срєбро. Збірник праць на пошану члена-кореспондента НАН України
М.Ф.Котляра з нагоди його 70-річчя. – К.: Ін-т.іст.Укр. НАН України, 2002. –
С.199-206; Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”. –
P.223-246.
17 Nistor I. Handel und Wandel in der Moldau…- S.133.
18 Див. Balan T. Documente bucovinene. – Vol.II: 1519–1662. –
Cernauţi,1934. – №79. – Р.148.
19 C DM, І. – Р.520, 524.
20 Hurmuzaki E. Documente privitoare la istoria romanilor (Н.ІІ,3). – Vol.II, 3:
1510-1530. – Bucureşti, 1891. – Nr.457. – Р. 737.
21 H.II,3. – Nr.457. – Р.734.
22 H.II,3. – Nr.457. – Р. 737.
23 H.II,3. – Nr.457. – Р.733.
24 Н.ІІ,3. – N456. – Р.702.
25 Див. Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”... – Р.234.
26 Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”... –
Р.244.
27 Шлапінський В. Молдавські, валаські, турецькі та угорські назви мо-
нет... – С.206.
28 H.ІІ, 1. – N.921.
29 Пор. Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”... –
Р.235.
196
30 ЦДІАЛ України. – Ф.52 – Оп.2 – Спр.378: 25; Шлапінський В. Молдав-
ські, валаські, турецькі та угорські назви монет... – С.205.
31 Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”... – Р.233.
32 C DM, І. – Р.619, 524.
33 Hurmuzaki E. Documente privitoare la istoria romanilor. In 44 vol. – Vol.II,
1: 1451-1575. – Bucureşti, 1891. – Р.411.
34 Пор. Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”. –
Р.235.
35 Hinz W. Islamische Währungen umgerechnet: Ein Beitrag zur islamischen
Wirtschaftsgeschichte in Gold. –Wiesbaden: O.Harrasowitz, 1991. – XII, S.35.
36 Див. Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Мол-
дові... – С.34.
37 З книги, що перебуває в друці: Огуй О.Д. «Монетні знахідки на Буко-
вині: Системно-квантитативне зіставлення», мала знахідка знахідка ІІІ/13.
Заставнівський район ? Чернівецька область (2005:о?). Під час рибалки в на-
мулі Пруту було виявлено золоту монету. Власник монети через посередника
передав у клуб цю монету, на перший погляд, типовий венеціанський дукат 14
ст., на експертизу до фахівців (О.Д.Огуя та С.В.Пивоварова). Ознайомлення
з дещо обрізаною монетою (вагою в половину дуката – 1,78 г !) засвідчило
низьку якість металу, полущеного на зображеннях, та нерівний, імітаційний
характер готичних букв, які практично не читалися. На аверсі з зображенням
Христа було орієнтовно написано: P60NI…DUAX NA.EDAIXIV, а на зворот-
ному боці: ХТП. Л. За одностайним висновком, цю монету було віднесено до
т.зв. “хіоських імітацій венеціанських дукатів”, звичних знахідок на території
Молдови та Румунії (Південної Буковини).
38 Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”... – Р.66-68.
39 Див. Nistor I. Handel und Wandel in der Moldau…- S.7.
40 Див. Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдо-
ві... – С. 59; Oberländer-Tărnoveanu E. “Zlotul romanesc” sau “moldovenesc”... –
Р.232-233; Шлапінський В. Молдавські, валаські, турецькі та угорські назви
монет... – С.206.
|