Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"

В статті на підставі архівних документів висвітлюються деякі події історії України, що тісно пов’язані з перебігом масових політичних репресій проти чеської інтелігенції в добу «великого терору» на території Житомирщини....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Шевчук, Ю.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2009
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13206
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору" / Ю. Шевчук // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 11. — С. 223-237. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-13206
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-132062010-11-02T12:04:32Z Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору" Шевчук, Ю. В статті на підставі архівних документів висвітлюються деякі події історії України, що тісно пов’язані з перебігом масових політичних репресій проти чеської інтелігенції в добу «великого терору» на території Житомирщини. Based on the archival documents, the article highlights some events in Ukraine’s history which are closely connected with mass political repressions against the Czech intelligentsia during the “great terror” on the territory of Zhytomyr oblast. 2009 Article Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору" / Ю. Шевчук // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 11. — С. 223-237. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. XXXX-0022 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13206 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	В статті на підставі архівних документів висвітлюються деякі події історії України, що тісно пов’язані з перебігом масових політичних репресій проти чеської інтелігенції в добу «великого терору» на території Житомирщини.
format	Article
author	Шевчук, Ю.
spellingShingle	Шевчук, Ю. Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"
author_facet	Шевчук, Ю.
author_sort	Шевчук, Ю.
title	Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"
title_short	Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"
title_full	Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"
title_fullStr	Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"
title_full_unstemmed	Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"
title_sort	політичні репресії проти чеської інтелігенції житомирщини в добу "великого терору"
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13206
citation_txt	Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору" / Ю. Шевчук // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 11. — С. 223-237. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ševčukû polítičnírepresííprotičesʹkoííntelígencíížitomirŝinivdobuvelikogoteroru
first_indexed	2025-07-02T15:10:30Z
last_indexed	2025-07-02T15:10:30Z
_version_	1836548390684459008
fulltext	223 Юрій Шевчук ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ ЧЕСьКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ЖИТОмИРЩИНИ В ДОБУ “ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ” В статті на підставі архівних документів висвітлюються деякі події історії України, що тісно пов’язані з перебігом масових полі- тичних репресій проти чеської інтелігенції в добу «великого терору» на території Житомирщини. Репресивно-каральна політика радянської влади в 30-ті роки ХХ ст. на регіональному рівні ще досі належним чином не вивчена, а тому потребує ретельного опрацювання архівних джерел та їх подальшого ґрунтовного історичного аналізу. Заслуговують на ува- гу такі важливі проблеми, як особливості здійснення репресій проти певних верст населення та окремих національностей на Житомирщи- ні, технологія терору, специфічні риси терору в області, вивчення тих документів на підставі яких здійснювалися конкретні терористичні операції, роль місцевих виконавців у здійсненні тих чи інших репре- сивних акцій. Цим проблемам присвячено дану статтю, автор якої використову- вав переважно документи Державного архіву Житомирської області (ДАЖО), Державного архіву служби безпеки України (ДА СБУ) в Жи- томирі та Києві. Запропонована історичній громадськості стаття висвітлює хід та особливості здійснення масових політичних репресій проти чеської інтелігенції в добу “великого терору” на Житомирщині. Ця стаття є хронологічним і логічним продовженням першого дослідження авто- ра з цієї тематики, яка була надрукована в “Українському історичному збірнику” (випуск № 11, 2008 р.). В першій науковій розвідці, яка називається “Політичні репресії проти чеської інтелігенції на рубежі 1920-х – 1930-х років ХХ ст.”, аналізується перебіг незаконних масових репресій проти чеської на- укової, освітньої та військової інтелігенції на початковому етапі її здійснення в СРСР. Автор вважає за потрібне зазначити, що в першій статті є певні прогалини у відтворенні життя чеської меншини Житомирщини, зо- крема не вказані передумови та обставини чеської колонізації Волині 224 в ІІ половині ХІХ ст., не охарактеризоване політичне, господарсько- економічне та культурно-освітнє життя чеських переселенців в перше десятиліття радянської влади в Україні в умовах декларованої в СРСР політики “коренізації”. А це не дає змогу в повному обсязі дослідити історію чеської меншини Житомирщини, з’ясувати витоки репресій, зрозуміти особливості репресивно-каральної політики проти чеської людності в цілому та інтелігенції зокрема. Перші чеські поселення на території Волині виникли після скасу- вання кріпосного права в Російській імперії. Чеська колонізація 60-х років XIX століття стала самобутнім історичним явищем. Вона була наслідком складних соціально-економічних та політичних чинників як в Австро-Угорщині, так і в Російській імперії. Причини переселен- ня до Росії у різних верств населення були різні: бідність, безземел- ля, безробіття, духовна пригніченість, а над усе – пронімецька владна політика. Певну роль зіграла також розруха в північно-східній Чехії, спричинена австро-прусською війною 1866 р. Що ж приваблювало чехів? В першу чергу, наявність вільних зе- мель, можливість господарювання, застосування своїх знань і нави- чок. Російський царизм підтримував еміграцію з Європи з релігійних мотивів – приплив протестантів в прикордонних областях посилював некатолицький, тобто антипольський елемент. Ще одним чинником були загальнослов’янські проросійські симпатії між слов’янськими народами в Австро-Угорщині. Ось такими були головні передумови для еміграції чехів у Росію1. Зростає кількість чеського населення і в Україні. Зокрема на тери- торії сучасної Житомирщини засновується цілий ряд чеських колоній, досить компактного заселення. Перша чеська колонія з’явилася у Чуд- нівському районі – Ольшанка (тепер Вільшанка ). Згодом поселення з’являються у Черняхівському (Окілок, Виногради, Івановичі, Кручи- нець, Високе Чеське – Вишеград), Коростенському (Мала Зубівщина, Новаки), Червоноармійському (Соколів), Народицькому (Межиліс- ка, Мена), Малинському (Малинівка) районах, Житомирі (Крошня Чеська )2. В умовах перших років радянської влади в Україні намітився деякий прогрес у розвитку національних меншин. Цьому сприяли два чинники: нова економічна політика СРСР, яка була запрова- джена в 1921 р., та політика “коренізації”, що була проголошена на XII з’їзді РКП(б) у 1923 р., а пізніше підтримана й українськими комуністами. 225 Політика “коренізації” передбачала створення національних рад в місцях компактного проживання національних меншин. Законодав- чим підґрунтям проведення національного районування стала поста- нова РНК УСРР “Про виділення національних районів і рад” (серпень 1924 р.). Для втілення цього завдання у квітні 1924 р. при ВУЦВК було створено Центральну Комісію у справах національних меншин (УКНМ), якій надавалось право брати участь у створенні національ- них адміністративних одиниць. У 1924 р. Волинська губернська комі- сія розпочала обстеження польських, німецьких, чеських населених пунктів регіону з метою утворення у них національних рад. Мала президія ВУЦВК на своєму засіданні від 28 липня 1925 р. затвердила на території колишньої Волинської губернії, що розформу- валась, створення поряд із польськими, німецькими таких же чеських сільрад. До 1 жовтня 1925 р. в УСРР було організовано 13 чеських рад, причому 11 з них на Волині: по чотири у Волинському і Коростенсько- му округах, дві – в Шепетівському, одна – у Бердичівському. По одній чеській раді утворено у Київському, Вінницькому округах3. Чеське населення Житомирщини активно включилося в процес коренізації, досягло певних успіхів у національно-культурному житті. Відбувається з’їзд чеських колоністів Волині, видаються чеською мо- вою газети комуністичного напрямку – “Kronika”, “Volynska Pravda”, “Revoluce”4. В роки “коренізації” чеське населення почало активно добиватися відкриття чеських шкіл. В 1923-1924 рр. навчальному році на Волині в 24 чеських населених пунктах працювало лише 4 школи. У наступ- ному році в УСРР функціонувало вже 10 шкіл з викладанням чеською мовою, а згодом їхня кількість збільшилася до175. Крім шкільних закладів, в УСРР було організовано 10 чеських культустанов (хат-читалень, сільбудів)6. Зокрема, на Житомирщині були відкриті хати-читальні і школи з чеською мовою навчання в се- лах Чуднівського, Дзержинського, Черняхівського, Коростенського, Червоноармійського і Малинського районів7. Для подолання нестачі кваліфікованих педагогічних кадрів для чеських шкіл з 1928 р. при Волинському ІНО був відкритий семінар з підготовки вчителів8. У 20-х роках більшовицька влада, прагнучи залучити до соціа- лістичного експерименту в Україні широкі верстви різнонаціональ- ного селянства, одночасно з проголошенням політики “коренізації”, декларувала забезпеченість можливостей для господарського на- 226 ступу національних меншин. І дійсно можливостей для бурхливого економічного зростання з’явилися у селянства після запровадження НЕПу. Особливо вражаючими ці успіхи були у чеського та німецького селянства. Сумлінна праця, ініціативність чехів-колоністів сприяли швидкому перетворенню селян у заможних та багатих. Причому со- ціальна диференціація серед чехів була зовсім незначною, багатші до- помагали біднякам і мали на них значний вплив. Протягом тривалого часу в УСРР не було жодного чеського колгоспу. Чеські селяни неохо- че вступали до колгоспів, надаючи перевагу веденню свого господар- ства, адже колективізація супроводжувалась знищенням традиційного господарського селянського устрою, способу життя, який передавався з діда-прадіда. Чеську інтелігенцію глибоко хвилювала проблема виживання їхньої спільноти в Україні. Вона, як ніхто інший, відчувала, що на практиці, незважаючи на декларовану політику “коренізації”, влада з недовірою і пересторогою ставиться до спроб відродження чеської культури. А ще чеська інтелігенція відверто обурювалася заходами режиму спрямованими на підрив традиційних форм господарювання чеських селян, трагічною ситуацією на селі, породжену форсовано- примусовою колективізацією. Одним із проявів такого невдоволення було свідчення А. Водседалека, викладача чеського семінару при Во- линському ІНО: “Взимку 1930 р. заготовив багато матеріалів про ор- ганізоване знищення чеської нацменшини”9. Проте процес національного відродження, відносна лібералізація політичного режиму в роки НЕПу припинили наприкінці 20-х років, коли розпочалася насильницька форсована колективізація та розкур- кулення. У здійсненні внутрішньої політики в 30-х роках XX ст. ра- дянське керівництво широко використовувало репресивно-каральні методи. За їх допомогою радянська влада (сталінський тоталітарний режим), прагнучи побудувати соціалізм, вишукувала винуватців для пояснення власних прорахунків, реагувала на зміни геополітичного становища. Репресувалися насамперед ті, хто не сприймав політику радянської влади – заможне селянство та ті, хто гостро критикували національну та соціальну політику радянської влади – стара інтеліген- ція, в тому числі й чехи. Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини, як за- значалось у попередній статті здійснювалися планомірно, поетапно. Яким же був перебіг масових політичних репресій в добу “велико- го терору” на Житомирщині? 227 Ескалація “ворого-шпигуноманії” увійшла в нову фазу після лютнево-березневого пленуму ЦК ВКП(б) 1937 р., на якому Й. Сталін заявив, що країна в небезпечному становищі через дії саботажників, шпигунів, диверсантів. Своєрідним сигналом для розгортання масової зачистки радян- ського суспільства від “ворогів народу” стало рішення політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 р. “Про антирадянські елементи” (направ- лене таємною телеграмою у всі регіони СРСР), в якому рекомендува- лося партійним органам взяти на облік куркулів і карних злочинців, що повернулися у свої рідні місця після закінчення терміну висилки. Хоча у постанові мова йшла про куркулів і карних злочинців, проте її назва “Про антирадянські елементи” розширила пошуки потенційних ворогів у всіх соціальних верствах10. На перебіг сталінських репресій цього періоду впливало те, що саме в цей час відбулася зміна керівництва НКВС України слідом за зміною керівництва союзного НКВС. На посаді наркома внутрішніх справ УРСР В. Балицького змінив І. Леплевський. Він почав свою ді- яльність у відповідності з наказом М. Єжова від 14 червня 1937 р. за №968 і був ревним реалізатором єжовської репресивної політики, слухняно проводячи всі інспіровані центральним керівництвом НКВС акцій та вимагаючи цього ж від співробітників НКВС на місцевому рівні11. Стосовно Житомирщини, та в добу “великого терору” виконавця- ми наказів центру були Л. Якушев (Бабкін) та Г. В’яткін, які в 1937- 1938 рр. були начальниками УНКВС області.12 Прикордонне положення краю у 20-30-х роках, наявність у ньому двох укріплених районів, багатонаціональний склад населення були зручним підґрунтям для фабрикації владою різноманітних шпигун- ських, антирадянських організацій, посиленню масових репресій. Ще однією специфічною рисою “великого терору” на Житомирщині було те, що область із невеликим запізненням була включена в процес про- ведення репресивних акцій започаткованих на загальносоюзному рів- ні (22 вересня 1937 р. область стала адміністративно-територіальною одиницею УРСР13), а тому репресивно-каральні органи на місцях яко- мога швидше намагалися подолати відставання у здійсненні масових репресій. А це означало, що масові репресії на Житомирщині прохо- дили більш інтенсивно й форсовано. Пік репресій у новоствореній Житомирській області припадає на ІІ половину 1937-го та 1938 р., коли доля більшості заарештованих ви- 228 рішувалася несудовими органами – особливими нарадами, комісіями у складі Наркома внутрішніх справ і Прокурора СРСР, трійками при обласних управліннях НКВС у складі начальника управління, секре- таря обкому КП(б)У, прокурора області. Вироки у справах заарештованих за “національними лініями” (на- кази НКВС СРСР № 00439 від 25 липня 1937 р. – стосувалися німців, № 00485 від 11 серпня 1937 р. – поляків) виносилися комісією НКВС СРСР і Прокуратури СРСР на їх розгляд надсилалися списки (альбо- ми) на осіб, що підлягали репресіям14. На листі паперу з лівого боку писалися біографічні дані заарештованого, з правого – суть справи, вказувалася стаття за якою проходив заарештований. Ці справи, зшиті для зручності в альбоми по 100 листів, за підписом начальника управ- ління і прокурора направлялися в центр, де і вирішувалася доля аре- штантів. Як правило, мірою покарання був розстріл. Стосовно чехів, то спеціального наказу, на підставі якого вони під- давалися репресіям, не було. Ймовірно, вони підпадали під загальне поняття “антирадянські елементи” й на цій підставі піддавалися зни- щенню. Вироки у справах заарештованих чехів, як стосовно німців і поляків, виносила комісія НКВС СРСР Прокуратури СРСР. Чеську інтелігенцію тодішній політичний режим робив об’єктом цькування та репресій через те, що вона, маючи тісні контакти в се- редовищі чеського заможного селянства, могла поширити досвід “гос- подарської опозиції” на інші версти населення та очолити цей процес. Цим вона була небезпечна радянській владі. Характерною рисою масового терору 1937-1938 рр. проти чесь- кої інтелігенції на Житомирщині було те, що він мав безпосередній зв’язок, витоки в репресіях початку 30-х років як в дійових особах, так і в технології його проведення. Сталінська тоталітарна машина в апогей терору добивала тих, кого не змогла знищити з різних причин на початку 30-х років XX ст. Однією з перших жертв нової хвилі сталінського терору став Ла- дислав Кирилович Гаванда, колишній директор чеської неповної шко- ли. 28 серпня 1930 р. він був заарештований і доправлений органами ДПУ в Харків, де знаходився під слідством лише 4 дні, а потім був звільнений15. Це був його перший арешт. 3 вересня 1936 р. за вироком народного суду м. Черняхова Л. Гаванда був засуджений до 4 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах із звинуваченням у неправильному використанні грошей, безгосподарності, зловживанні колгоспними коштами. А насправді на протязі 1934-1935 рр. викорис- 229 товував колгоспні гроші на обладнання та ремонт школи, директором якої він був16. 20 грудня 1936 р., коли Л.Гаванда знаходився в Жито- мирській тюрмі, проти нього, у відповідності до постанови військо- вого прокурора КВО, порушується карна справа із звинуваченням у тому, що він пов’язаний з контрреволюційною шпигунською організа- цією чеської розвідки 1930 р. Органи НКВС закидали Л.Гаванді, що на протязі 1925-1936 рр., коли він був головою колгоспу в с. Окілок Чер- няхівського району та директором чеської неповної середньої школи в с. Високе Чеське, проводив контрреволюційну діяльність, підтриму- вав зв’язки з куркулями, проводив відверту антирадянську агітацію, яка знайшла своє вираження у складанні пасквілю на Й.Сталіна, був пов’язаний із Водседалеком, якому нібито передавав шпигунські ма- теріали17. Можна лише дивуватись єзуїтській винахідливості слідчих- драматургів УНКВС у Житомирській області, які фабрикуючи спра- ву Л. Гаванди, вдались до таких інсинуацій. У справі були допитані декілька свідків, які нібито стверджували, що в шкільному конспек- ті директора школи вони знайшли наклепницький запис на адресу Й.Сталіна та передали його в Черняхівський райвідділ НКВС, а там він загубився. Один із свідків стверджував, що листок конспекту був складений так, що якщо прочитати перші букви кожного рядка, то ви- йде абревіатура “ТОРГСИН”, яку потрібно розшифрувати так: “Това- рищ, оглянись, Россия гибнет, Сталин истребляет народ”18. Слідство тривало декілька місяців і постановою Наркома внутрішніх справ СРСР та Прокурора СРСР (“двійка”) від 7 лютого 1938 р. Л.Гаванда був засуджений до розстрілу, що здійснено 26 березня 1938 р.19. За зразком справи “шпигунсько-диверсійної контрреволюційної організації чеського генштабу” 1930-1931 рр., яка у свого часу на- була загальноукраїнського розголосу, в 1937 р. органи НКВС Жи- томирщини намагалися сфабрикувати нову групову справу “чехів- антирадянщиків”, але в значно скромніших масштабах, за тими ле- калами, за якими “кроїлася” справа 1931 р. 5 березня 1937 р. були заарештовані п’ятеро жителів с. Окілок Черняхівського району: бух- галтер колгоспу ім. Комінтерну В. Толман., директор чеської школи в с. Високе Чеське В.А. Худоба, , їздовий А.В. Сержинек, колгоспники Й.М.Дем’янов, Й.Й.Книтель. Їх звинувачували у тому, що вони були членами контрреволюційної групи, проводили активну антирадянську діяльність, яка нібито мала на меті привести до занепаду та знищення колгоспу ім. Комінтерну в с. Окілок Черняхівського р-ну20. На чолі цієї групи слідчі планували поставити В.Толмана, беручи, ймовірно, 230 до уваги місце народження – Чехословаччину, соціальне походжен- ня – батько мав власну кузню, судимість – був засуджений до 5 міся- ців примусових робіт в 1933 р. До цієї групи мав обов’язково ввійти представник чеської інтелігенції. В.Худоба був призначений директо- ром чеської школи в с. Окілок після арешту Л.Гаванди. Решта у цій “контрреволюційній групі” мали або “класово-вороже” походження, як от А.Сержанек (батько мав 110 га землі), Й.Книтель (в минулому куркуль), або мали підозріле минуле – Й.Дем’янов (служба в чеському легіоні). Якщо уважно проаналізувати анкетні дані заарештованих у 1930 р. з арештованими в 1937 р, то можна віднайти спільні критерії, за якими цих людей включали до списку “класово-ворожого елемен- ту”. Однак, враховуючи ту обставину, що заарештовані категорично відмовлялися визнати будь-яку провину, слідчим не вдалося сфабри- кувати нову справу. А зверху ще надто настирливо не наполягали, то всі підозрювані були відпущені. Ця справа, намагання її створити, до- дає ще один штрих в розуміння того, як організовувалися репресії на місцевому рівні. 17 жовтня 1937 р. УНКВС в Житомирській області заарештовує Володимира Йосиповича Заха. Арештованому інкримінувалося, що працюючи інженером у шляхово-експлуатаційному управлінні, “про- водив контрреволюційну шкідницьку роботу на будівництві шосейної дороги та будов, які мають стратегічне значення. Займався агітацією проти заходів, які проводила партія та радянська влада, вихваляючи фашистський устрій в Німеччині та Польщі”21. У період масового терору чехи, а також особи інших національ- ностей заарештовувались по заздалегідь складених органами НКВС списках і без наявності доказів про їхню злочинну діяльність. На кож- ну особу складалась фіктивна довідка, в якій зазначалися так звані “підстави” для потрапляння до списку. В даному випадку ними стали: проживання родичів за кордоном та підтримання з ними контактів, одруження на чешці із розкуркуленої сім’ї, судимість в 1930 р. за по- рушення техніки безпеки на виробництві22. На підставі подібних “до- казів” (В.Зах своєї провини не визнав) 28 грудня 1937 р. рішенням комісії у складі Наркома внутрішніх справ і Прокурора СРСР він був засуджений до розстрілу, який виконали 4 січня 1938 р.23 Ще однією жертвою масових репресій 1937 – 1938 рр. став дирек- тор школи в чеській колонії Малинівка Малинського району Ярослав Антонович Вишневський (Худоба). 18 листопада 1937 р. його зааре- штували із звинуваченням у контрреволюційній націоналістичній ді- 231 яльності на користь Польщі та Німеччини та нібито участь в “Союзі визволення України”. Включення до списку осіб, намічених до арешту, пояснювалось двома причинами: куркульським походженням (батько мав 20 га землі) та навчанням в чеському семінарі Волинського ІНО. 22 грудня 1937 р. Особливою нарадою НКВС та Прокуратурою СРСР був засуджений до розстрілу. 30 грудня 1937 р. Я.Вишневського (Ху- добу) розстріляли24. В апогей “великого терору” типовим обвинуваченням щодо пред- ставників національних меншин продовжувало бути звинувачення у шпигунстві. Серед чеської інтелігенції жертвами “шпигуноманії” ста- ли: уродженець с. Вільшанки Чуднівського району, завуч школи в с. Карпівці того ж району Омел’ян Йосипович Стреда та головний ін- женер Городницького фарфорового заводу Олександр Йосипович Бра- ун. Не беручи до уваги, що О. Стреда чех за національністю, органи НКВС фабрикують справу, де останній звинувачується у тому, що був нібито учасником польської розвідувальної резидентури, яка була за- кладена на території Чуднівського р-ну директором школи с. Карпівці. Згідно з рішенням комісії НКВС та Прокуратурою СРСР від 12 січня 1938 р. завуч школи с. Карпівці був засуджений до розстрілу, який було виконано 22 січня 1938 р.25 А німецьким шпигуном органи НКВС роблять О. Брауна. Підстав для фабрикації справи слідчими за тогочасними мірками було достат- ньо. Біографічні дані чеського інтелігента були викривлені в потріб- ний для слідства бік для створення образу ворога-шпигуна. 27 березня 1938 р. О. Брауна заарештовують, починаються допити, фабрикація справи із стандартними звинуваченнями-кліше у тому, що в 1918 р. О. Браун нібито встановив зв’язок з німецькою розвідкою, за завданням останньої до дня арешту проводив активну розвідувальну роботу на території СРСР на користь Німеччини, збирав відомості про діяль- ність промислових наркоматів та за завданням німецького консульства в Києві створив в Городницькому р-ні диверсійну групу у складі 15 чоловік. На допитах О.Браун “визнав” шпигунську маячню, створе- ну слідчими НКВС. 3 жовтня 1938 р. трійкою при Житомирському обласному управлінні НКВС О.Брауна було засуджено до розстрілу. Наступного дня цей вирок було виконано26. У 1958 р. дружина О. Брауна Єлизавета Олексіївна звернулася до Житомирського обласного прокурора з заявою про перегляд справи. Додаткове розслідування засвідчило, що обвинувачення було сфаль- сифіковано і будувалося на неперевірених і суперечливих фактах, 232 з порушенням норм кримінально-процесуального кодексу. Слідчу справу вів І.Д. Сівокоровський, помічник оперуповноваженого Горо- дницького райвідділу НКВС, якого 21 травня 1940 р. Військовий три- бунал військ НКВС Вінницької області в Житомирі засудив до 6 років позбавлення волі за те, що займався фальсифікацією слідчих справ, застосовував незаконні методи слідства, створював вигадані звинува- чення проти арештованих27. Про порушення норм кримінально-процесуального кодексу свід- чення дала друкарка Городницького райвідділу НКВС: “До арешту складалися... наперед всі документи…(протоколи допитів із “визна- вальними” свідченнями звинувачених й навіть обвинувальні виснов- ки). Потім громадян заарештовували і їм надавались всі ці докумен- ти. Якщо заарештовані з цим не погоджувалися, їх ставили обличчям до стіни, де вони стояли декілька діб”28. Тому на підставі КПК УРСР справу 1938 р. рішенням Військового трибуналу Прикарпатського вій- ськового округу від 27 січня 1959 р. було припинено за відсутністю складу злочину29. Цей епізод додаткового розслідування справи голов- ного інженера Городницького фарфорового заводу доводить, що спра- ва дійсно велась антизаконними методами. Найбільш резонансною справою щодо чехів Житомирщини у пе- ріод “великого терору” була так звана справа “військово-повстанської шпигунської організації “Чеське дружество”, яка була сфальсифіко- вана у 1938 р. 3-м відділом УДБ НКВС по Житомирській області. На протязі лютого-липня 1938 р. були заарештовані 80 чоловік. У пере- важній більшості це – малописьменні робітники, колгоспники, жителі Житомира, Житомирського, Андрушівського, Коростишівського, Ма- линського, Червоноармійського районів. За національним складом 77 громадян чеської, один польської і двоє німецької національностей30. За соціальним станом 42 колгоспники, 3 – бухгалтери, 3 – столяри, 5 – слюсарів, 2 – водії, 1 –листоноша, 1 – швець, 1 – тесля, 1 – вчитель, 12 – робітники заводів, інші працівники різних установ31. Аналіз обвинувачувального висновку по військово-повстанській шпигунській організації “Чеське дружество” дає змогу стверджувати подібність у побудові обвинувачення із справою “чехів-шпигунів та антирадянщиків” 1930 р. І це не дивно, адже свій досвід по фабрику- ванню справ органи НКВС республіканського рівня передавали шля- хом тиражування (брошуркою) з центру в територіальні осередки. В обвинувальному висновку зазначалося, що підмурівок цієї орга- нізації був нібито закладений у 1919 р. чеською розвідкою, яка спира- 233 лась на полонених чеських офіцерів Франца Белка та Едуарда Манея, які прибули із Поволжя на Волинь і організували тут чеську спортив- ну організацію “Сокіл”. Під прикриттям цієї організації вони прово- дили контрреволюційну роботу серед чеського населення. А створен- ня цієї організації в кінці 20-х рр.. приписувалося відомим у справі “шпигунсько-диверсійної організації чеського генштабу” 1930р. ко- мандиру 44-ої стрілецької дивізії Я.Штромбаху та вчителю школи с. Крошня Чеська, а згодом лектору Волинського ІНО А.Водседалеку Як і в попередній справі 1930 р., створена драматургами НКВС органі- зація “Чеське дружество” нібито була пов’язана з чеською розвідкою через резидента та отримувала вказівки для практичної контрреволю- ційної діяльності через чеське консульство в Києві. “Чеське дружество” нібито “створило” на території Житомирської області чеські повстанські дружини і “готувало” їх до збройного по- встання під час нападу Німеччини на СРСР, а також проводило роз- відувальну роботу на території СРСР на користь чеської розвідки. Слідством нібито було “ліквідовано” 4 повстанських дружини та 12 “отбочек”32. Отже, аналіз архівних документів засвідчив, що відмінною рисою групової чеської справи 1938 р. було те, що основний удар сталінська репресивно-каральна машина нанесла по чеському селянству. А це означало, що чеська інтелігенція на момент фальсифікації справи була майже винищена. Керівниками “Чеського дружества” на початок 1937 р. були названі столяр Житомирської фабрики “Профінтер” С.А.Томан, плановик Житомирського пивоварного заводу Й.М. Яндура, інспектор Житомирського райфінвідділу В.В.Голан та А.А.Маркуп, який пра- цював техніком (інженером) на будівельних роботах (документів про притягнення його до відповідальності не знайдено). За свідченнями арештованих у справі “Чеське дружество” у 30-х рр. виїхав до Чехос- ловаччини33. До чеської інтелігенції, яка була репресована в справі “Чеського дружества”, належав вчитель колонії Зубівщина Коростенського райо- ну Володимир Йосипович Новак, який нібито «проводив серед учнів націонал-шовіністичну роботу, виховував дітей у націоналістичному дусі. “Провина” Володимира Йосиповича полягала в тому, що він “за- бороняв дітям говорити українською та російською мовами як в шко- лі, так і вдома”. Насправді діти в с. Зубівщина знали лише чеську. Роз- повсюджував серед учнів провокаційні чутки про війну та загибель радянської влади, дискредитував закони та порядки в Радянському 234 Союзі34. На момент арешту В.Новак був звільнений з посади вчителя і працював у колгоспі, тому що за своїм рівнем освіти не відповідав займаній посаді. Ще одним фігурантом по справі “Чеського дружества” органи НКВС роблять вчителя з Житомира Франца Івановича Щастного, яко- му влада не вибачила його куркульського походження та арешту в не- далекому минулому. У лютому 1928 р. було заарештовано 11 членів чеського сільсько- господарського товариства “Друзство”, створеного наприкінці 1923 р. для надання допомоги чехам-колоністам, що проживали в СРСР. Заарештовані члени “Друзства” звинувачувалися в тому, що під при- криттям торгівельної організації займалися антирадянською агітаці- єю, підривали роботу радянських кредитних органів, наносили збитки чехам-колоністам, підтримували зв’язок з чеським консульством, пе- редавали відомості економічного характеру В.Чермаку (уповноваже- ний в справах сільськогосподарського кредиту від чеського представ- ництва в Москві ) і Є.Рихліку Одним із заарештованих по цій справі й був Ф.Щастний Постановою Особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 14 грудня 1928р. один з них був висланий за межі СРСР, останні 10 були позбавлені права проживати в Москві, Ленінграді, Ростові- на-Дону, в згаданих областях і губерніях, в Україні й прикордонних пунктах СРСР на 3 роки35. В 1931 р. Ф. Щастний повертається до Житомира. І знову потрапляє під пильне око ДПУ, яке тільки чекало слушного моменту, щоб нагадати йому та іншим неблагонадійним їх минулі провини та вигадати нові. 27 липня 1938 р. його заарештову- ють із звинуваченням у приналежності до “Чеського дружества” та у тому, що він був одним із засновників “Друзства” у 1923 р. На підставі подібних “звинувачень” 22 вересня 1938 р. рішенням трійки УНКВС по Житомирській області 80 так званих учасників “Чеського дружества” були засуджені до вищої міри покарання – роз- стрілу, який було виконано 28 вересня 1938 р.36 Коли у розпалі була фабрикація справи “Чеського дружества” УНКВС Житомирської області на чолі з Г. В’яткіним (очолив УНКВС по Житомирській області згідно з наказом НКВС СРСР №485 від 26 лютого 1938 р.37) намагається створити ще одну групову справу “ан- тирадянської військово-повстанської молодіжної організації”, де фі- гурував представник молодого покоління чеської інтелігенції Олексій Володимирович Крайзінгер, уродженець с. Високе Чеське Черняхів- ського р-ну, випускник Житомирського учительського інституту, вчи- 235 тель історії 15-ої школи м. Житомира. Його та 5 інших молодих людей заарештовують із звинуваченням у проведенні контрреволюційної ро- боти за завданням цієї організації в червні 1938 р.38 Фабрикація справи тривала 6 місяців. І невідомо як склалася б доля учасників міфічної “військово-повстанської молодіжної організації”, якби не арешт на- чальника облуправління НКВС Житомирської області Г. В’яткіна та його оточення наприкінці 1938 р. із звинуваченням у порушенні норм соціалістичної законності. На слідстві колишній начальник УНКВС у Житомирській області зізнався: “…найтяжчим із моїх злочинів було те, що сумніваючись в правильності обвинувачення заарештованих обласним управлінням осіб, як учасників “польської організації військової” (ПОВ), німецької фашистської організації і чеської фашистської організації я розстріляв їх і розстріляв за вироком трійки близько 4000 осіб, будучи невпевне- ний у провині значної кількості цих людей”39. Ці свідчення є ще одним жахливим аргументом, який допомагає зрозуміти технологію терору та роль конкретних виконавців у здійсненні тих чи інших репресив- них акцій, з поміж іншого й представників національних меншин Жи- томирщини. На початку 1939 р. О. Крайзінгера та інших учасників цієї справи було звільнено.40 Підводячи підсумки дослідження репресивно-каральної політики проти чеської інтелігенції необхідно підкреслити, що репресії здій- снювалися централізовано, планомірно, поетапно. В компаніях терору проти чеської інтелігенції зокрема можна виділити три етапи. Перший етап охоплює кінець 20-х років і характеризувався лише виселенням чехів в інші райони СРСР на нетривалий час (справа “Друзства”). Другий етап – 1930-1935 рр., характеризувався тим, що чеська інте- лігенція, в основному наукова і освітня, знищувалася через організа- цію судового процесу над “чехами-шпигунами” в Харкові. Характер- ною ознакою цього етапу репресій проти чеської інтелігенції була їх профілактично-виховна специфіка та зростання обсягів засуджень до ув’язнення на різні терміни, відсутність вищої міри покарання. Тре- тій етап – 1937-1938 рр. характеризувався наймаштабнішим терором проти чехів. Вістря терору було направлено проти чеського заможного селянства та інтелігенції. В добу “великого терору” до наукової, освіт- ньої, військової інтелігенції додалися представники технічної еліти. Особливістю масового терору 1937-1938 рр. проти чеської інте- лігенції на Житомирщині було те, що він мав безпосередній зв’язок, витоки в репресіях кінця 1920-х – початку 1930-х рр. як в дійових осо- 236 бах, так і в технології його проведення. Сталінська тоталітарна ма- шина в апогей терору добивала тих кого не змогла знищити з різних причин раніше. В 1937 р. чеська інтелігенція знищувалася на підставі фабрикації індивідуальних кримінальних справ та включення їх до “альбомних списків”, а в 1938 р. окремі представники чеської елі- ти потрапляли до міфічної антирадянської, шпигунської організації “Чеське дружество”. 1 Гофман Іржі. Чехи на Волині. Основні відомості. – Прага. 1998. – С.6. 2 Снідевич Е.В. До історії чеської діаспори на Житомирщині//Чехи на Волині: історія і сучасність. Науковий збірник «Велика Волинь».– Т.24. Житомир-Малин, 2001. –С.64. 3 Нестеренко В.А. Чехи радянської Волині у міжвоєнний період (1920-193 рр)//Чехи на Волині: історія і сучасність. Науковий збірник “Велика Волинь”. – Т. 24. Житомир-Малин., 2001 – С.57-58. 4 Луцький Ю. Чехи на Україні (1917-1933). Трагедія господаря// Хроніка 2000 – «Україна-Чехія»- ч.II. – К., 1999. –С.126. 5 Нестеренко В.А. Вказ. праця. – С.59. 6 Там само. – С.60. 7 Снідевич Е.В. Вказ. праця. – С.64. 8 Центральний Державний архів громадських об’єднань України (далі ЦДАГОУ) – Ф.п.1. –Оп20. Спр.4171. –Арк.43. 9 ДА СБУ. Ф. 6, спр. 57288- фп. – Т. 3. – Арк. 49-49 зв. 10 Бойко О.Д. Історія України. – К., 2006. – С.424-425. 11 Політичний терор і тероризм в Україні XIX – XX століттях. Іс- торичні нариси. – К., 2002. – С.465. 12 Шаповал Ю., Пристайко В., Золаторьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К., 1997. – С. 448, 578-579. 13 Реабілітовані історією: у 27-ми т./ Житомирська область: У 7 Кн.1. – Житомир, 2006. – С. 10. 14 Там само. – С. 32. 15 ДАЖО. – Ф.Р. – 5013, оп.2,Спр 17379. – Арк.18-19. 16 Там само. – Арк.1-7. 17 Там само. – Арк.301-306. 18 Там само. – Арк.277. 19 Там само. – Арк.322. 20 Архів СБ України (м. Житомир). – Спр 2787-п. – Арк.18-22,173. 21 ДАЖО. – Ф.Р. – 5013, оп.2 Спр11047. – Арк.1,4. 237 22 Там само. – Арк.6, 12-14. 23 Там само. – Арк.36,38. 24 ДАЖО. – Ф.Р. – 5013, оп.2, Спр 22118п 25 Там само. – Спр 7891. – Арк.17-20. 26 Там само. – Спр 7767. – Арк.4, 115-117, 127-128. 27 Там само. – Арк.158. 28 Там само. – Арк.163. 29 Там само. – Арк.173. 30 Реабілітовані історією. – Вказ. праця. – С.38-39. 31 Лутай М.Є. До історії німецької і чеської «військово-повстанських організацій» на Житомирщині //Наукові записки Вінницького педін- ституту імені М. Коцюбинського. Серія: історія, випуск 10. – Вінниця, 2006, – С.161. 32 ДАЖО. – Ф.Р. – 5013, оп.2, Спр 7060п. – Т.4. – Арк.1-3. 33 Реабілітовані історією. – Вказ. праця. – С.38. 34 ДАЖО. – Ф.Р. – 5013, оп. 2,Спр7060п. – Т.3. – Арк.41, 287. 35 Реабілітовані історією. – Вказ. праця. – С.15-16. 36 ДАЖО.Ф.Р. – 5013, оп. 2, Спр7060п. – Т.4 – Арк.63-69, 72-230. 37 Шаповал Ю., Пристайко В. Золотарьов В. – Вказ. праця –С.448. 38 Архів СБУ (м. Житомир). – Спр3114-п. – Арк..1-5. 39 ДАЖО. – Ф.Р. – 5013, оп.2, Спр7060п. – Т.5. – Арк.269-270. 40 Архів СБУ (м. Житомир). – Спр3114-п. – Арк.32.

Політичні репресії проти чеської інтелігенції Житомирщини в добу "великого терору"

Institution

Similar Items