У тіні Куліша: риси експресіонізму в українській драматургії 1920-х рр.
У вітчизняних дослідженнях української драматургії 1920-1930-х років склалася традиція зараховувати до такого потужного світового авангардного напряму, як експресіонізм, насамперед п’єси Миколи Куліша, проте останніми роками з’явилася й інша тенденція. Зокрема, у монографії “Український літературн...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2008
|
| Series: | Слово і Час |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132110 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | У тіні Куліша: риси експресіонізму в українській драматургії 1920-х рр. / А. Матющенко // Слово і Час. — 2008. — № 12. — С. 14-19. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Summary: | У вітчизняних дослідженнях української драматургії 1920-1930-х років склалася традиція зараховувати
до такого потужного світового авангардного напряму, як експресіонізм, насамперед п’єси Миколи Куліша,
проте останніми роками з’явилася й інша тенденція. Зокрема, у монографії “Український літературний
авангард”(2004) донецька дослідниця Анна Біла доводить, що в українському мистецтві 1920-1930-х
рр. лише творчість Леся Курбаса та Олександра Довженка вповні належали до експресіонізму як цілісного
філософсько-естетичного напряму. А п’єси М.Куліша, і тим більше – Якова Мамонтова, Івана Дніпровського
та інших українських драматургів, лише використовували зовнішні прийоми експресіоністського письма.
Авторка статті, полемізуючи з цим твердженням, аналізує драму М.Івченка “Повідь” та п’єси
І.Дніпровського, акцентуючи в них не лише формально"стильові, а й світоглядні риси експресіонізму. |
|---|