Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики

У статті можливості розвитку науково-інноваційного потенціалу української економіки розглядаються в контексті особливостей науково-технологічної та інноваційної політики (НТІ політики) країн ЄС. Обґрунтовано, що особливістю сучасної НTI політики цих країн є її неухильна спрямованість на зростання со...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Головатюк, В.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2016
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132216
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики / В.М. Головатюк // Наука та наукознавство. — 2016. — № 1. — С. 3-15. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-132216
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1322162018-04-15T03:02:48Z Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики Головатюк, В.М. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства У статті можливості розвитку науково-інноваційного потенціалу української економіки розглядаються в контексті особливостей науково-технологічної та інноваційної політики (НТІ політики) країн ЄС. Обґрунтовано, що особливістю сучасної НTI політики цих країн є її неухильна спрямованість на зростання соціального потенціалу інноваційного економічного розвитку. Досвід країн ЄС у цій сфері має важливе значення для України зважаючи на її євроінтеграційні прагнення та необхідність відповідного удосконалення вітчизняної НТІ політики. За матеріалами соціологічних досліджень доведено, що для українського суспільства характерними є високі довіра до науки та суспільний запит на її активну участь у його життєдіяльності. Проте суспільна функція науки реалізується неефективно, що призводить до подальшого посилення відриву науки від суспільства. Отже, нинішній стан соціально-економічного середовища в Україні слабо сприяє зростанню соціального потенціалу інноваційного економічного розвитку, внаслідок чого інноваційна периферійність національного господарського комплексу матиме тенденцію до подальшого зростання. В статье возможности развития научно-инновационного потенциала украинской экономики рассматриваются в контексте особенностей научно-технологической и инновационной политики (НТИ политики) стран ЕС. Обосновано, что особенностью современной НTI политики этих стран является постоянная направленность на рост социального потенциала инновационного экономического развития. Опыт стран ЕС в этой сфере имеет большое значение для Украины учитывая ее евроинтеграционные устремления и необходимость совершенствования в связи с этим отечественной НТИ политики. На материалах социологических исследований доказано, что для украинского общества характерны высокое доверие к науке и общественный запрос на ее активное участие в его жизнедеятельности. Однако общественная функция науки реализуется неэффективно, что приводит к дальнейшему усилению отрыва науки от общества. Следовательно, нынешнее состояние социально-экономической среды в Украине слабо способствует росту социального потенциала инновационного экономического развития, в силу чего инновационная периферийность национального хозяйственного комплекса будет иметь тенденцию к дальнейшему росту. The possibilities for the development of science and innovation potential in the Ukrainian economy are investigated in view of the specifics of science, technology and innovation policy (STI policy) in EU countries. It is highlighted that a distinctive feature of the recent STI policies in EU countries is its emphasis on growth of the social potential of the innovation-driven development. The experiences of EU countries in this field are of great importance for Ukraine in view of its aspirations to Euro-integration and the need for the appropriate improvements in the national STI policy. Results of sociological studies are used to show that the Ukrainian society features strong trust to R&D and social demand for its active contributions in its life. However, the social function of R&D is implemented inefficiently, which but widens the existing gap between R&D and society. Hence, because the existing state of the socio-economic environment in Ukraine is incapable of triggering growth in the social potential of the innovation-driven economic development, the innovation periphery of the national economy will tend to be more explicit. 2016 Article Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики / В.М. Головатюк // Наука та наукознавство. — 2016. — № 1. — С. 3-15. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132216 330.341.1(477) uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
spellingShingle	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Головатюк, В.М. Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики Наука та наукознавство
description	У статті можливості розвитку науково-інноваційного потенціалу української економіки розглядаються в контексті особливостей науково-технологічної та інноваційної політики (НТІ політики) країн ЄС. Обґрунтовано, що особливістю сучасної НTI політики цих країн є її неухильна спрямованість на зростання соціального потенціалу інноваційного економічного розвитку. Досвід країн ЄС у цій сфері має важливе значення для України зважаючи на її євроінтеграційні прагнення та необхідність відповідного удосконалення вітчизняної НТІ політики. За матеріалами соціологічних досліджень доведено, що для українського суспільства характерними є високі довіра до науки та суспільний запит на її активну участь у його життєдіяльності. Проте суспільна функція науки реалізується неефективно, що призводить до подальшого посилення відриву науки від суспільства. Отже, нинішній стан соціально-економічного середовища в Україні слабо сприяє зростанню соціального потенціалу інноваційного економічного розвитку, внаслідок чого інноваційна периферійність національного господарського комплексу матиме тенденцію до подальшого зростання.
format	Article
author	Головатюк, В.М.
author_facet	Головатюк, В.М.
author_sort	Головатюк, В.М.
title	Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики
title_short	Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики
title_full	Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики
title_fullStr	Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики
title_full_unstemmed	Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики
title_sort	соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132216
citation_txt	Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики / В.М. Головатюк // Наука та наукознавство. — 2016. — № 1. — С. 3-15. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT golovatûkvm socíalʹnijpotencíalínnovacíjnogoekonomíčnogorozvitkuvkontekstínaukovotehnologíčnoítaínnovacíjnoípolítiki
first_indexed	2025-07-09T17:07:50Z
last_indexed	2025-07-09T17:07:50Z
_version_	1837189959445905408
fulltext	ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 3ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 Постановка проблеми. Європейська інтеграція – стратегічний пріоритет і шанс сучасної України для можливого подолання технологічної відсталості й модернізації національної економіки. У цьому контексті важливо розглянути особливості нарощування потенціалу ін- 1 Головатюк В. М. Інноваційність української еконо- міки в контексті європейської інтеграції / В. М. Го- ловатюк // Наука та наукознавство. – 2015. – № 4. – С. 3–15. © В. М. Головатюк, 2016 новаційного економічного розвитку на- ціонального господарського комплексу через призму відповідного досвіду науко- во-технологічної та інноваційної політи- ки країн-членів ЄС. Зарубіжні [1, 2, 3] та вітчизняні пуб- лікації [4] засвідчують, що важлива роль при цьому надається вирішенню пробле- ми соціального потенціалу інноваційно- го економічного розвитку, дослідження та осмислення ролі якого в сучасних умо- вах продовжує бути актуальним. НАУКА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ І СУСПІЛЬСТВА УДК 330.341.1(477) В. М. Головатюк Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики У статті можливості розвитку науково-інноваційного потенціалу української економіки розглядаються в контексті особливостей науково-технологічної та інноваційної політики (НТІ політики) країн ЄС. Обґрунтовано, що особливістю сучасної НTI політики цих країн є її неухильна спрямованість на зростання соціального потенціалу інноваційного економічного розвитку. Досвід країн ЄС у цій сфері має важливе значення для України зважаючи на її євроінтеграційні прагнення та необхідність відповідного удосконалення вітчизняної НТІ політики. За матеріалами соціологічних досліджень доведено, що для українського суспільства характерними є високі довіра до науки та суспільний запит на її активну участь у його життєдіяльності. Проте суспільна функція науки реалізується неефективно, що призводить до подальшого посилення відриву науки від суспільства. Отже, нинішній стан соціально-економічного середовища в Україні слабо сприяє зростанню соціального потенціалу інноваційного економічного розвитку, внаслідок чого інноваційна периферійність національного господарського комплексу матиме тенденцію до подальшого зростання. Стаття є продовженням дослідження проблем оптимізації механізмів інтеграції України в соціально-економічне середовище європейського співтовариства, розглянутих у статті «Інноваційність української економіки в контексті європейської інтеграції».1 Ключові слова: інноваційний розвиток, інвестиційна привабливість, науково- інноваційна політика, соціально-економічне середовище, моніторинг, соціальний потенціал. ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 14 В. М. Головатюк Метою дослідження є аналіз особли- востей сприяння соціально-економічно- го середовища України інноваційному розвитку національної економіки в кон- тексті сучасної науково-технологічної та інноваційної політики. Результати дослідження. Незважаючи на високий рівень інноваційного розвит- ку провідних економік країн-членів ЄС, їх активність в удосконаленні інстру- ментів науково-технологічної та іннова- ційної політики (далі – НТІ політики) як фактора економічного зростання й розвитку лише посилюється, а зміст НТІ політики постійно набуває нових ознак, які сприяють подальшому нарощуванню соціального потенціалу інноваційного розвитку цих економік. Соціальний потенціал (потен- ційні «соціальні можливості», «social capability») інноваційного економічного розвитку, за концепцією М. Абрамовича та П. Девіда [1, с. 145; 5, с. 9], є однією із вагомих складових «потенціалу наздога- няючої конвергенції». Другою складовою «потенціалу наздоганяючої конверген- ції» автори вважають «потенціал техно- логічної конгруентності» («technological congruence»). Наявність та синергетична взаємодія означених двох потенціалів і обумовлює інноваційний економічний розвиток наздоганяючої країни. Як вважають М. Абрамович та П. Де- від, застосування поняття потенційних «соціальних можливостей» у контексті економічного зростання започатковано К. Окавою (Kazushi Ohkawa) та Г. Ро- совським (Henry Rosovsky, 1972 р.). До- речно зазначити, що приблизно в цей самий період проблема «соціального по- тенціалу виробничого колективу» актив- но досліджувалась науковцями радянсь- кої доби (В. Панюков, 1968 р.) [6; 7]. У трактовці М. Абрамовича та П. Де- віда потенційні «соціальні можливості» економічного розвитку пов’язуються з «такими атрибутами, якостями та характе- ристиками людей і економічних організа- цій, які обумовлюються (породжуються) соціальними та політичними інститута- ми і впливають на реакцію людей щодо економічних можливостей» [5, с. 23]. Вони охоплюють досить широкий спектр соціально-економічних та суспільно- політичних чинників, характерних для економічного зростання й розвитку: «рівень освіти в країнах та їхні технічні компетенції»; «діяльність комерційних, промислових та фінансових інститутів, які забезпечують можливості фінансу- вання та функціонування сучасного ве- ликого бізнесу»; «політичні та соціальні характеристики, які впливають на ризи- ки, стимули і особисті вигоди людини від економічної діяльності, у тому числі ті винагороди, які обумовлюються суспіль- ною повагою та виходять за межі грошей і багатства» [5, с. 9]. Потенційні «соціальні можливості» охоплюють також «культуру суспільства і пріоритети економічних досягнень»; «економічні конституції, за якими люди живуть, зокрема права, обмеження і зобов'язання, пов'язані з майном, і всі стимули та заборони, які вони можуть створити для забезпечення інвестицій, підприємництва та інновацій». Потен- ційні «соціальні можливості» «включа- ють ті довгострокові політики, які ре- гулюють конкретні форми діяльності організацій, такі як обмеженість відпо- відальності корпорацій і фінансових ін- ститутів, а також політики, які можуть підтримати або обмежити функціону- вання таких організацій». Вони також охоплюють «політики, що забезпечують надання державою соціальних послуг, і ті, що підтримують накопичення інвес- тиційного капіталу в інфраструктуру та державну освіту або дослідження», «со- ціальну структуру, перспективи народу і їх норми поведінки» тощо [5, с. 23–24]. Загалом умови, «які регулюють мож- ливості країн у досягненні відносно швидких темпів росту продуктивності праці, можна класифікувати двома кла- сами: ті, що створюють потенціал країни, аби підвищувати свій рівень продуктив- ності, і ті, що впливають на їх здатність реалізовувати цей потенціал» [1, с. 144]. Узагальнюючи дослідження М. Аб- рамовича та П. Девіда, можна вважати, що соціальний потенціал (потенційні «соціальні можливості») інноваційного ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 5 СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ економічного розвитку, завдяки стабіль- ній та ефективній державній політиці у визначенні та практичній реалізації пра- вил підтримки економічного зростання й розвитку, обумовлює спроможність на- ціональної економіки як створювати по- тенціал країни для зростання своєї про- дуктивності, так і реалізовувати такий потенціал: продуктивно освоювати нові технології, залучати капітал, набувати досвіду і вмінь в організації й управлінні великомасштабними підприємствами та фірмами, діяти і конкурувати на глобаль- них ринках тощо. Слід зазначити, що М. Абрамович та П. Девід досліджували історико-еко- номічний контекст впливу соціального потенціалу (соціальних факторів) на еко- номічне зростання і розвиток. Емпірич- ний аспект означеної проблеми вивчали, зокрема, Д. Темпле (J. Temple) і П. Джон- сон (P. Johnson) [2], а також Я. Фагерберг (J. Fagerberg) і М. Срхолек (М. Srholec) [3]. Утім наукові пошуки означених авторів засвідчують, що проблема вимірюван- ня й оцінювання впливу соціального потенціалу на економічне зростання й розвиток все ще залишається відкритою. Водночас можна виокремити спільну позицію в їх наукових розвідках, яка по- лягає в тому, що ефективна національна науково-технологічна та інноваційна політика є ключовим інструментом на- рощування соціального потенціалу ін- новаційного економічного розвитку та зростання. Підтвердженням означеного поло- ження можуть служити, зокрема, дослід- ження особливостей основних тенденцій сучасної політики у сфері науки, техно- логій та інновацій у країнах Організації економічного співробітництва та розвит- ку (ОЕСР) і низці країн, які не є її члена- ми, здійснені впродовж 2012–2014 років під егідою Комітету з науково-техноло- гічної політики ОЕСР [8]. Сучасний досвід НТІ політики країн ОЕСР має важливе значення для України з огляду на її євроінтеграційні прагнення (з-серед 34 країн-членів ОЕСР 21 краї- на є членом ЄС), а також як модель для удосконалення вітчизняної НТІ політи- ки, враховуючи, що з 1997 року започат- ковано співробітництво між Україною та ОЕСР [9], а в лютому 2013 року вийшло Розпорядження Кабінету Міністрів Ук- раїни щодо поглиблення такого спів- робітництва на 2013–2016 роки [10]. У цьому контексті привертає увагу насамперед така обставина як зростання значущості НТІ політики завдяки здат- ності науково-інноваційної сфери забез- печувати так званий «амортизаційний ефект» у національній економіці в періо- ди економічного спаду. Наприклад, у пе- ріод економічної кризи 2008–2009 років сумарні державні видатки на НДДКР у країнах ОЕСР були значно вищими, ніж їхні сумарні державні видатки на НДДКР до цієї кризи та після неї [8, с. 31]. В документі ОЕСР також підкрес- лено, що необхідність невідкладно- го вирішення суспільних та екологіч- них проблем спонукала уряди країн до ініціювання «нової стратегії» стосовно інновацій, яка суттєво підвищує їх статус у портфелі політичних заходів щодо со- ціально-економічного розвитку і сприяє їх подальшому використанню для досяг- нення саме соціальних цілей у найближ- чій перспективі [8, с. 15]. В документі ОЕСР наголошено, що в умовах зростання глобалізації та взає- мозалежності в галузях науки, технологій та інновацій НTI політика країн ОЕСР спрямовується на посилення їхніх пе- реваг у глобальних ланцюжках доданої вартості (ГЛДВ) з метою залучення тих сегментів їхніх економік, які пов’язані з інноваціями (НДДКР, проектування тощо) і найбільшою мірою сприяють створенню доданої вартості та нових ро- бочих місць. Слід зазначити, що пози- ція і статус країни в ГЛДВ є важливою політичною проблемою, оскільки ГЛДВ змінили характер глобальної конкурен- ції. Компанії та країни зараз конкурують не стільки за частку на ринку промисло- вих товарів з високою доданою вартістю, скільки за високу додану вартість в ме- жах ГЛДВ. Це змінює пріоритети дер- жавної політики в галузях, пов’язаних із глобалізацією, інвестиціями, конку- рентоспроможністю, інноваціями та ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 16 В. М. Головатюк модернізацією. ГЛДВ обумовили новий вимір стратегії НTI політики, який по- лягає в тому, що вона виходить за рамки національних інноваційних стратегій. Уряди можуть підтримувати модерніза- цію в таких ГЛДВ різними способами: шляхом зміцнення конкуренції на рин- ку продуктів чи посилення динамічності бізнес-сектору, інвестуючи для цього у підвищення продуктивності суспільних благ, таких як освіта, наукові досліджен- ня та створення інфраструктури, а також у забезпечення рамкових умов, що спри- яють бізнес-інвестиціям в таких галу- зях [8, с. 39]. В документі ОЕСР зазначено, що особливістю сучасної НТІ політики є посилення глобальної конкуренції за та- ланти та активи, які базуються на знан- нях. Зараз така політика знаходиться на підйомі. Зважаючи на те, що такі акти- ви інноваційного потенціалу є особли- во мобільними, країни конкурують за їх залучення та збереження за допомогою дослідницьких «екосистем», які заохо- чують прямі іноземні інвестиції, або ж інтегруючи нові підприємства чи малі і середні підприємства в ГЛДВ. Особлива увага приділяється покращенню при- вабливості національних дослідницьких систем завдяки зміцненню потенціалу університетів, науково-дослідницької інфраструктури та більшої міжнародної відкритості, що включає можливості пра- цевлаштування для іноземних дослідни- ків, заходи щодо покращення наукового іміджу, програми мобільності, освіти та покращення умов для навчання. Вище- згадані положення сучасної НTI політи- ки створюють ефект зменшення переваг розвинутих економік у сфері вищої осві- ти [8, с. 15, 39–40]. Важливою ознакою НТІ політики є та обставина, що країни все більшою мірою конкурують за залучення іно- земних центрів НДДКР. Багато великих міжнародних компаній доповнюють свої внутрішні НДДКР співпрацею із зовніш- німи постачальниками, конкурентами, клієнтами. Інтернаціоналізація НДДКР проявляється у важливості зовнішніх джерел фінансування НДДКР у підпри- ємницькому секторі. У ЄС, наприклад, у середньому близько 10% НДДКР у підприємницькому секторі фінансуєть- ся з-за кордону, хоча в деяких європей- ських країнах, таких як Ірландія, Вели- кобританія та Австрія, на фінансування НДДКР з-за кордону припадає близько чверті від загального обсягу фінансуван- ня НДДКР у підприємницькому секторі. З 2007 року обсяг фінансування НДДКР з-за кордону (у постійних цінах) суттєво зріс в Ізраїлі та Китаї, і ця тенденція по- силювалась упродовж останнього деся- тиліття. В Європі іноземне фінансуван- ня НДДКР збільшилося в Німеччині та Швеції [8, с. 15, 42]. В документі ОЕСР також зазначено, що НТІ політика набула більш цільово- го характеру. На тлі зростання нерівності доходів після кризи 2008–2009 років ін- новації мобілізуються для того, щоб пе- реваги, які мають «острови передового досвіду» (кращі університети, підприємс- тва чи міста), поширювались і на менш привабливі підприємства, університети чи регіони. Такий акцент НТІ політики сприяв розробленню більш системних її інструментів, в яких враховується різно- манітність зацікавлених сторін, забезпе- чується досягнення компромісів і потен- ційної синергії між окремими напрямами політики (регулювання, оподаткування, освіта тощо) [8, с. 16]. Важливою є і та обставина, що сут- тєва державна допомога, надана біз- несу для підтримки НДДКР, сприяла пом’якшенню впливу кризи. Рівень такої допомоги залишається набагато вищим, ніж 10 років тому, в основному завдяки більш щедрим податковим пільгам для НДДКР. Пряме фінансування та подат- кові пільги разом складають 10–20% витрат підприємницького сектору країн на НДДКР. Паралельно зі зростанням державного фінансування швидко по- ширюються нові джерела фінансування (народне фінансування, інші форми не- банківського фінансування), хоча їхня частка поки що залишається незначною. Уряди намагаються зменшити фрагмен- тацію державної підтримки НДДКР у підприємницькому секторі та інновацій ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 7 СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ шляхом покращення й спрощення до- ступу до державних програм [8, с. 16, 31]. Більшість країн ОЕСР впроваджува- ли ініціативи, спрямовані на підвищення якості НДДКР, комбінуючи механізми інституціонального та проектного фі- нансування, з метою сприяння передо- вим НДДКР та підтримки НДДКР з ак- туальних проблем сьогодення. Передача знань, зокрема комерціалізація, нині є головною метою наукових досліджень у державному секторі. Політичні ініціа- тиви спрямовані також на формування ринку результатів перспективних до- сліджень (наприклад, у сфері НДДКР за умов співробітництва «промисловість – наука»). Останнім часом дедалі більша кількість інтегрованих і стратегічних на- прямів політики сприяла комерціалізації результатів наукових досліджень, прове- дених з державним фінансуванням, на подальших етапах після їх виконання, розширюючи масштаби та посилюючи професіоналізм підрозділів з передачі технологій і залучаючи студентів до ко- мерційної діяльності [8, с. 17]. У міру глобалізації та інтернаціоналі- зації «відкритої науки» формуються нові політичні підходи до визначення того, як фінансується державна науково-до- слідницька діяльність, як проводяться наукові дослідження, як використову- ються їхні результати, як здійснюється доступ до них і забезпечується їх захист, як відображається взаємодія між наукою та суспільством. Вже зараз посилення інтернаціоналізації науки через мережі співробітництва і глобалізація НТІ полі- тики порушують питання ефективності та стабільності національних інновацій- них стратегій, доречність національних політичних рамок для стимулювання НTI діяльності, сформованої в більш глобальному контексті [8, с. 17, 44]. Для вирішення сучасних проблем стратегія НTI політики ОЕСР зорієнто- вана на технологічні прориви, швидке розгортання існуючих або нових техноло- гічних рішень та змін на рівні національ- них інноваційних систем. Для цього, як вважається, знадобиться мобілізація ці- лої низки напрямів наукових досліджень, що сприятиме використанню тих змін у мультидисциплінарних дослідженнях, які обумовлені Інтернетом та інформа- ційними технологіями. Конвергенція ін- формаційно-комунікаційних технологій, біо-, нано- та когнітивних наук здатна призвести до «наступної промислової ре- волюції», при цьому зростання складової послуг в інноваціях, яке є частиною цієї еволюції, вже здійснює вплив на конку- рентоспроможність країн [8, с. 16]. Отже, досліджуючи сучасні особли- вості НTI політики в зоні ОЕСР, мож- на пересвідчитись, що вони невпинно спрямовані на зростання соціального потенціалу інноваційного економічно- го розвитку цих країн. Підтверджується це, зокрема, тим, що впродовж останніх двох десятиліть валові внутрішні видатки на НДДКР зростали в цих країнах швид- ше, ніж ВВП, що обумовило зростан- ня інтенсивності НДДКР у зоні ОЕСР. Для часткової компенсації падіння об- сягів видатків на НДДКР у період кризи 2008–2009 років унаслідок зменшення приватних інвестицій уряди збільши- ли державну підтримку національних НДДКР, насамперед через розширен- ня державних закупівель інноваційних рішень та продуктів. НТІ політика все частіше зосереджується на пошуках більш ефективних інструментів форму- лювання суспільного попиту на іннова- ційні рішення та продукти [8, с. 29]. В Німеччині, наприклад, виходячи з принципу, що «наука є невід’ємною та найважливішою складовою німецької культури», ефективна НTI політика ре- алізується достатньо потужною держав- ною інфраструктурою [11]. Політичний її рівень (макрорівень) – це Федеральний уряд Німеччини, 16 урядів федеральних земель, Європейська комісія, федераль- ні міністерства: освіти та досліджень; економіки та технологій; продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів; фінансів; екології, захисту навколишнього середовища та безпе- ки реакторів; транспорту, будівництва та міського розвитку. Мезорівень – Ні- мецьке дослідницьке співтовариство, виконавці проектів, фонди (державні та ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 18 В. М. Головатюк приватні), союзи та палати, Науково-до- слідницька рада ЄС. Німецьке дослід- ницьке співтовариство об’єднує 69 вузів (здебільшого це провідні університети), 16 міжвузівських науково-дослідниць- ких центрів, 8 академій, 3 наукових со- юзи. Мікрорівень – виконавці проектів, науково-дослідницькі підрозділи під- приємницьких структур (лабораторії та дослідницькі центри великих і міжна- ціональних компаній, малі і середні під- приємства). Зараз у Німеччині близько 600 тис. осіб, зайнятих в сфері НДДКР (0,73% населення). За кількістю виданих патентів на рік країна поступається лише США та Японії. Якщо розглянути особливості розвит- ку науково-інноваційної сфери україн- ської економіки через призму сучасних напрямів НTI політики країн ОЕСР, то можна переконатися, що соціальний по- тенціал інноваційного розвитку україн- ської економіки слабо сприяє зменшен- ню її інноваційної периферійності. Про це свідчать, зокрема, результати експерт- ного дослідження (табл. 1, 2), проведе- ного у 2013 році Інститутом соціології НАН України в рамках «пошуку нової парадигми трансформації і модернізації української економіки у ХХІ ст.» [12, с. 71], експертами в якому виступили також фахівці Центру досліджень науково- технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України. Соціальний потенціал інноваційного розвитку національної економіки трак- тується дослідниками як «сукупна здат- ність різноманітних соціальних груп і суспільства загалом створювати, сприйма- ти, впроваджувати і поширювати новов- ведення, що забезпечують економічний розвиток, а також організаційно-інсти- туціональні можливості здійснення ін- новаційних практик соціальних суб'єктів економічної діяльності» [12, с. 68]. За задумкою авторів, сукупний соціаль- ний потенціал інноваційного розвитку економіки (ІРЕ) базується на таких його субпотенціалах (компонентах): соціаль- но-політичному, соціально-економічно- му, соціокультурному, науковому, освіт- ньому та інституціональному. Важлива методологічна особливість проведення цього дослідження полягала в тому, що експерти оцінювали і досягну- тий рівень складових соціального потен- ціалу інноваційного розвитку української економіки, і їхню нормативну роль, яку вони повинні відігравати в забезпеченні продуктивного інноваційного поступу економіки. Таким чином, за результа- тами експертних оцінок є можливість порівнювати реальний стан соціально- го потенціалу інноваційного розвитку української економіки з експертно виз- наченим нормативно бажаним його рів- нем (табл. 1, 2). Не вдаючись до ретельного аналі- зу результатів означеного експертного дослідження, можна виявити парадок- сальну ситуацію, що склалася в соціаль- но-економічному середовищі України. Найнижчу оцінку рівня розвитку отри- мали складові соціально-політичного субпотенціалу (1,66 бала), тобто факто- ри, що визначають компетентність та зацікавленість органів державної влади в ефективному інноваційному розвитку національної економіки. А мало б бути навпаки. Все-таки влада постійно декла- рує інноваційний розвиток української економіки і покликана реалізовувати цю політику. Тому, здавалося б, рівень її компетентності та зацікавленості в цьо- му питанні мали б бути достатньо ви- сокими, якщо не найвищими. Про що і засвідчили відповідні експертні оцін- ки – складові соціально-політичного субпотенціалу щодо компетенції та за- цікавленості органів державної влади в продуктивному інноваційному розвитку отримали найвищу нормативно-бажану значимість (4,50 бала). Дійсність, утім, виявилася іншою. Так, реальний рівень «розуміння і відсто- ювання владою національних інтересів України» оцінено експертами в 1,8 бала, а нормативно-бажаний – в 4,8 бала; ре- альний рівень «зацікавленості влади у реальному забезпеченні інноваційного розвитку» оцінено в 1,7 бала, а норматив- но-бажаний – в 4,7 бала; реальний рівень «здатності влади реалізовувати програми ІРЕ» оцінено в 1,5 бала, а нормативно- ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 9 СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ Т а б ли ц я 1 П ок аз ни ки с оц іа ль но -п ол іт ич но го , с оц іа ль но -е ко но м іч но го т а ін ст ит уц іо на ль но го с уб по те нц іа лі в ін но ва ці йн ог о ро зв ит ку е ко но м ік и У кр аї ни , 2 01 3, ( ба ли а ) С к ла д о ві с уб п о т ен ц іа лу О ц ін к а д о ся гн ут о го р ів н я Н о р м а т и вн а зн а ч и м іс т ь р о лі в І Р Е в В ел и ч и н а і н д ек су су б п о т ен ц іа лу д о ся гн ут и й р ів ен ь н о р м а т и вн а зн а ч и м іс т ь Соціально-полі- тичногоЗ а ц ік а в л е н іс т ь в л а д и у р е а л ь н о м у з а б е зп е ч е н н і ін н о в а ц ій н о го р о зв и т к у 1 ,7 4 ,7 1 ,6 6 4 ,5 0 З д а т н іс т ь в л а д и р о зр о б л я т и п р о гр а м и І Р Е 1 ,8 4 ,1 З д а т н іс т ь в л а д и р е а л із о в у в а т и п р о гр а м и І Р Е 1 ,5 4 ,5 К о н с о л ід а ц ія с ус п іл ь с т в а з а р а д и е к о н о м іч н о го і с о ц іа л ь н о го р о зв и т к у 1 ,5 4 ,4 Р о зу м ін н я і в ід с т о ю в а н н я в л а д о ю н а ц іо н а л ь н и х і н т е р е с ів У к р а їн и 1 ,8 4 ,8 Соціально-економіч- ногоВ ід п о в ід н іс т ь с т р у к т у р и з а й н я т о с т і в и м о га м І Р Е 1 ,6 4 ,0 2 ,1 0 4 ,1 6 М а т е р іа л ь н і м о ж л и в о с т і п р а ц ів н и к ів щ о д о п ід в и щ е н н я о с в іт н ь о - к в а л іф ік а ц ій н о го р ів н я 2 ,3 4 ,0 К у п ів е л ь н а с п р о м о ж н іс т ь н а с е л е н н я у п р и д б а н н і ін н о в а ц ій н и х т о в а р ів 2 ,2 4 ,1 П о т р е б а в е л и к и х в л а с н и к ів в і н н о в а ц ія х 2 ,4 4 ,1 Н а я в н іс т ь і н н о в а т о р ів -п ід п р и є м ц ів в у к р а їн с ь к о м у б із н е с -с е р е д о в и щ і 2 ,0 4 ,6 Інституціональ- ногоК о н к у р е н ц ія я к к а т а л із а т о р і н н о в а ц ій н о го р о зв и т к у 2 ,0 4 ,2 1 ,9 6 4 ,3 4 З а х и с т п р а в і н т е л е к т у а л ь н о ї в л а с н о с т і 1 ,9 4 ,4 С т и м у л ю в а н н я і п ід т р и м к а д е р ж а в о ю і н н о в а ц ій н о ї а к т и в н о с т і 1 ,6 4 ,5 Р о зв и н е н іс т ь і н с т и т у т ів і н н о в а ц ій н о ї ін ф р а с т р у к т у р и 1 ,7 4 ,4 З а к о н о д а в ч е з а б е зп е ч е н н я і н н о в а ц ій н о ї д ія л ь н о с т і 2 ,6 4 ,2 а у с і п о к а зн и к и р о зр а х о в а н і за 5 -б а л ь н о ю ш к а л о ю , д е « 1 » о зн а ч а є « д у ж е н и зь к и й р ів е н ь » ( « п р а к ти ч н о н е зн а ч н у р о л ь » ), « 2 » – « н и зь к и й р ів е н ь » ( « м а л о зн а ч и м у р о л ь » ), « 3 » – « с е р е д н ій р ів е н ь » ( « р о л ь с е р е д н ь о ї зн а ч у щ о с ті » ), « 4 » – « в и с о к и й р ів е н ь » ( « зн а ч и м у р о л ь » ), « 5 » – « д у ж е в и с о к и й р ів е н ь » ( « д у ж е з н а ч и м у р о л ь » ). в н о р м а т и в н а з н а ч и м іс т ь р о л і с к л а д о в о ї с у б п о т е н ц іа л у в І Р Е ( в к л а д с к л а д о в о ї у з а б е зп е ч е н н я І Р Е ) – в а го в и й к о е ф іц іє н т ( а ), щ о в и зн а ч а є т ь с я е к с п е р т н и м м е т о д о м . Д ж ер ел о : [1 2 , с . 7 3 ] ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 110 В. М. Головатюк Т а б ли ц я 2 П ок аз ни ки с оц іо ку ль ту рн ог о, н ау ко во го т а ос ві тн ьо го с уб по те нц іа лі в ін но ва ці йн ог о ро зв ит ку е ко но м ік и У кр аї ни , 2 01 3, ( ба ли а ) С к ла д о ві с уб п о т ен ц іа лу О ц ін к а д о ся гн ут о го р ів н я Н о р м а т и вн а зн а ч и м іс т ь р о лі в ІР Е в В ел и ч и н а і н д ек су су б п о т ен ц іа лу д о ся гн ут и й р ів ен ь н о р м а т и в- н а зн а ч и м іс т ь Соціокультурного Ін н о в а ц ій н а к у л ьт у р а 1 ,7 4 ,5 2 ,7 4 4 ,4 0 Т в о р ч е с т а в л е н н я л ю д е й д о р о б о т и 2 ,8 4 ,4 П р а гн е н н я л ю д е й д о п о с т ій н о го п ід в и щ е н н я с в о го о с в іт н ь о - к в а л іф ік а ц ій н о го р ів н я 2 ,8 4 ,4 Ц ін н іс т ь с а м о р е а л із а ц ії у п р о ф е с ій н ій д ія л ь н о с т і 3 ,0 4 ,4 Ц ін н іс т ь д о с я гн е н н я м а т е р іа л ь н о го б л а го п о л у ч ч я за д о п о м о - го ю п р о ф е с ій н о ї д ія л ь н о с т і 3 ,4 4 ,3 Наукового М о ж л и в о с т і н ау к о в о -д о с л ід н и х к о л е к т и в ів г е н е р у в а т и ф у н д а - м е н т а л ь н і ід е ї 3 ,2 4 ,5 2 ,9 0 4 ,3 7 М о ж л и в о с т і н ау к о в о -д о с л ід н и х к о л е к т и в ів п е р е т в о р ю в а т и н о в і ід е ї в і н н о в а ц ії 2 ,3 4 ,4 Н а я в н іс т ь в іт ч и зн я н и х н ау к о в и х ш к іл 3 ,2 4 ,2 Освітнього Р ів е н ь о с в іт и н а с е л е н н я 3 ,5 4 ,2 2 ,8 7 4 ,3 7 Я к іс т ь с и с т е м и о с в іт и в к р а їн і 2 ,7 4 ,5 З д а т н іс т ь п р а ц ів н и к ів в и к о р и с т о в у в а т и і н н о в а ц ій н і зн а н н я т а т е х н о л о гі ї 2 ,4 4 ,4 а у с і п о к а зн и к и р о зр а х о в а н і за 5 -б а л ь н о ю ш к а л о ю , д е « 1 » о зн а ч а є « д у ж е н и зь к и й р ів е н ь » ( « п р а к т и ч н о н е зн а ч н у р о л ь » ), « 2 » – « н и зь к и й р ів е н ь » ( « м а - л о зн а ч и м у р о л ь » ), « 3 » – « с е р е д н ій р ів е н ь » ( « р о л ь с е р е д н ь о ї зн а ч у щ о с т і» ), « 4 » – « в и с о к и й р ів е н ь » ( « зн а ч и м у р о л ь » ), « 5 » – « д у ж е в и с о к и й р ів е н ь » ( « д у ж е зн а ч и м у р о л ь » ). в н о р м а т и в н а з н а ч и м іс т ь р о л і с к л а д о в о ї с у б п о т е н ц іа л у в І Р Е ( в к л а д с к л а д о в о ї у з а б е зп е ч е н н я І Р Е ) – в а го в и й к о е ф іц іє н т ( а ), щ о в и зн а ч а є т ь с я е к с п е р т н и м м е т о д о м . Д ж ер ел о : [1 2 , с . 8 0 ] ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 11 СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ бажаний – в 4,5 бала; реальний рівень «здатності влади розробляти програми ІРЕ» оцінено в 1,8 бала, а нормативно- бажаний – в 4,1 бала. Цікаво, що за таких низьких оці- нок компетентності та зацікавленості органів державної влади в ефектив- ному інноваційному розвитку націо- нальної економіки довіра до науки та суспільний запит на її активну участь у життєдіяльності українського суспіль- ства є досить високими. І це при тому, що за всі роки незалежності державна влада слабо сприяла посиленню її су- спільно-економічної значущості [13]. Так, за даними моніторингу соціаль- них змін в українському суспільстві, який проводиться Інститутом соціології НАН України, на запитання щодо рiв- ня довiри до вчених України (2015 р.2) 51,1% респондентів відповіли, що довіряють їм (42,9% переважно до- віряють, 8,2% цілком довіряють), 14,2% – не довіряють, 34,1% – не визначились з цього питання. Вче- ним НАН України (2014 р. [18]) довіряють 35,2% респондентів (29,6% переважно довіряють, 5,6% цілком до- віряють), 20,2% – не довіряють, 44,6% – не визначились з цього питання. Сто- совно можливості розвитку української держави та економіки без розвитку віт- чизняної науки (2014 р.) 62,7% респон- дентів відзначили, що це неможливо, 7,8% – вказали, що такий варіант мож- ливий, 29,4% – не визначились з цього питання або пропонували свої варіан- ти відповідей. До можливості наукової кар’єри родичів або близьких людей схвально ставляться 70,8% респондентів (2014 р.), не схвалюють такий вибір 6,5% респондентів, 22,6% не змогли дати від- повідь на це запитання. На питання щодо рекомендації, на які має спиратися влада при розроблен- ні програм розвитку України (2014 р.) відповіді респондентів розподілилися так: вітчизняних вчених – 35,4%; закор- донних експертів – 24,2%; представни- 2 Неопубліковані матеріали моніторингового опи- тування «Українське суспільство – 2015» Інституту соціології НАН України. ків бізнесу та керівників підприємств – 24,1%; політиків та державних діячів України – 20,3%; громадських організа- цій країни – 19,1%; вказали інші соціаль- ні групи та не змогли визначитись з цього питання 27,9%. Однак незважаючи на високу до- віру до науки оцінки її ефективності в українському суспільстві є достатньо критичними. Так, рівень вітчизняної науки порівняно зі світовим (2015 р.) 67,9% респондентів оцінили як такий, що відстає від світового рівня (42,4% – вважають, що відстає суттєво, 25,5% – що відстає певною мірою), 7,8% вважа- ють, що він загалом відповідає світовому рівню, 4,3% – що відповідає світовому рівню, а за деякими позиціями навіть випереджає його, 18,5% не визначи- лись з цього питання. Що стосується ролі вітчизняної науки загалом та її окремих галузей у розвитку й оновлен- ні українського суспільства (2015 р.), то 38,5% респондентів вважають її незначною, 28,2% – посередньою, 19,3% – значною, 13,5% не визначи- лись з цього питання. Слід також зазначити, що цікавими для себе вважать новини науки і техніки (2015 р.) 50,3% респондентів, не дуже цікави- ми – 27,0%, зовсім не цікавими – 15,3%, не змогли визначитись з цього питання 7,3%. Основними джерелами інформації про досягнення науки і техніки (2015 р.) за оцінками респондентів є: телебачення (58,9% опитаних), Інтернет (37,7%), газети (23,3%) та журнали (12,8%), не цікавляться цими питаннями 21,4%. Отже, для українського суспільства характерними є високі довіра до науки та суспільний запит на її активну участь у його життєдіяльності: більше половини населення цікавиться новинами науки і техніки, переважними джерелами інфор- мації про досягнення науки і техніки є телебачення та Інтернет, які за сучасних умов мають найкращі можливості впливу на громадську думку. За таких обставин мала б бути достатньо високою й поін- формованість суспільства про досягнен- ня науки і техніки. Реальність же засвід- чує дещо іншу ситуацію. ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 112 В. М. Головатюк Так, поінформованість українсько- го суспільства щодо наукових та тех- нічних досягнень НАН України за ма- теріалами соціологічного моніторингу у 2015 та 1998 [14] роках була такою: – частка респондентів, які вважали себе дуже добре обізнаними, складала 1,4% у 2015 р., за 1998 р. дані відсутні; – частка респондентів, які вважали себе цілком обізнаними, складала 8,7% у 2015 р. та 4% у 1998 р.; – частка респондентів, які вважали себе певною мірою обізнаними, складала 38,2% у 2015 р. та 37% у 1998 р.; – частка респондентів, які вважа- ли себе зовсім необізнаними, складала 41,8% у 2015 р. та 59% у 1998 р.; – частка респондентів, які не визна- чились з цього питання, складала 9,8% у 2015 р., за 1998 р. дані відсутні. Таким чином, упродовж 17 років обізнаність суспільства щодо науко- во-технічних досягнень НАН України зросла аж на 6,1%. У відповідності до теорії фазової динаміки функціональ- них можливостей наукового потенціалу дослідницьких структур [15, с. 88–132] це означає, що суспільна функція науки в українському соціально-економічному середовищі реалізується вкрай непро- дуктивно, що призводить до подальшого посилення відриву науки від суспільства. За таких обставин можна припустити, що як соціальні, так і економічні умови сучасного українського суспільства не сприяють зростанню соціального по- тенціалу інноваційного економічного розвитку, внаслідок чого інноваційна периферійність національного госпо- дарського комплексу матиме тенденцію лише до зростання. Слід також підкреслити, що озна- чене вище лише посилює парадоксаль- ність ситуації, що склалася в Україні в тріаді взаємовідносин «держава – нау- ка – суспільство» навколо проблеми на- уково-технологічного та інноваційного розвитку національної економіки. По- перше, (за Л. М. Гриневич) за весь період сучасної доби українська держава так і не змогла визначитись, що робити з нау- кою, яка дісталась їй у спадок в результаті напруженої роботи минулих поколінь вчених [13, с. 23]. «За всі роки незалеж- ності України вітчизняна наука фінан- сувалася за залишковим принципом і не розглядалася як один із державних пріоритетів», – вважає Б. Є. Патон [16]. По-друге, невизначеність держави сто- совно ролі науки в сучасному україн- ському суспільстві обумовлює ситуа- цію, коли вона не може ефективно бути включена в діалог із суспільством, в ре- зультаті чого (як вже зазначалося вище) слабо реалізується її суспільна функція, а це, в свою чергу, призводить до по- силення відриву науки від суспільних потреб та інтересів. По-третє, всупе- реч державній невизначеності стосовно ролі науки, недостатності комунікацій «наука – суспільство» для українського суспільства все ж є характерними і ви- сока довіра до науки, і суспільний запит на неї. Звідси слідує, що у першу чергу при- чиною невдач України в інноваційному розвитку економіки є неефективність влади, низька компетентність та низь- кий рівень державності органів держав- ної влади в реалізації національної ін- новаційної політики. У цьому контексті доречно навести точку зору експерта дослідження «Соціальний потенціал ін- новаційного розвитку економіки Украї- ни»: «Україна в результаті здійснення невдалої державної політики допустила знищення високотехнологічного сек- тору своєї економіки, зниження втричі свого наукового потенціалу» [12, с. 88]. Отже, допоки рівень національної державності в українському суспіль- стві суттєво перевищуватиме рівень державності органів державної влади, доти українська економіка не матиме пріоритету інноваційного розвитку й надалі залишатиметься інноваційно- периферійною, а відтак створюватиме суттєві політичні ризики при інтеграції України в європейський науково-інно- ваційний простір. Нинішні українські реалії свід- чать, що державна політика щодо на- уково-технологічної та інноваційної сфери й надалі є мало зрозумілою. ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 13 СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ Так, у 2016 році МОН України планує «провести масштабний аудит наукової діяльності із залученням міжнародних експертів та використанням інструмен- тів програми «Горизонт – 2020» [17]. Але оскільки держава все ще не визначи- лась стосовно ролі науки в українському суспільстві, то логічно виникають кілька питань. Якою є стратегія та кінцева мета такого аудиту? Чи сприятиме його реалі- зація нарощуванню соціального потен- ціалу інноваційного економічного роз- витку? Чи сприятимуть його результати більш ефективному вирішенню питань інноваційного розвитку національного господарського комплексу? Наразі, на жаль, ані на ці, а ні на інші подібні питан- ня відповідей немає. Висновки. Аналіз особливостей розвитку науково-інноваційної сфе- ри української економіки через призму сучасних напрямів НTI політики країн ОЕСР доводить, що вітчизняна науко- во-технологічна та інноваційна політи- ка, всупереч світовим тенденціям, сла- бо сприяє нарощуванню соціального потенціалу інноваційного розвитку національного господарського ком- плексу, зменшенню його інноваційної периферійності. В українському суспільстві склалася парадоксальна ситуація: всупереч низьким оцінкам компетентності та зацікавленості органів державної влади в ефективному ін- новаційному розвитку національної еконо- міки, низьким оцінкам ефективності науки та низькій поінформованості громадської думки про науково-технічні та технологічні досягнення, характерним є як досить висо- ка суспільна довіра до науки, так і соціаль- ний запит на неї. Цей парадокс означає, що суспільна функція науки в українському соціально-економічному середовищі ре- алізується вкрай непродуктивно, що при- зводить до подальшого посилення відриву науки від суспільства. Звідси слідує, що як соціально-політичні, так і економічні умо- ви сучасного українського суспільства не сприяють зростанню соціального потенціа- лу інноваційного економічного розвитку, внаслідок чого інноваційна периферійність національного господарського комплек- су матиме тенденцію лише до зростання. Слідує також і те, що державна влада, нез- важаючи на постійні декларації про інно- ваційний розвиток національної еконо- міки впродовж усього періоду незалежності України, так і не спромоглася створити не- обхідну для цього ефективну систему дер- жавного управління. 1. Abramovitz M. Two Centuries of American Macroeconomic Growth. From Exploitation of Resource Abundance to Knowledge- Driven Development [Electronic Resource] / М. Abramovitz, P. David. – Access mode: http://www.merit.unu.edu/publications/ rmpdf/1994/rm1994-027.pdf . 2. Temple J. Social Capability and Economic Growth / J. Temple, P. Johnson // The Quarterly Journal of Economics. – 1998. – Vol. 113. – No. 3. – P. 965–990. 3. Fagerberg J. The role of “Сapabilities” in Development: Why Some Coun- tries Manage to Catch up While Others Stay Poor [Electronic Resource] / J. Fager- berg, M. Srholec. – Access mode: http://www.dime-eu.org/files/active/0/ WP2007_8Fagerberg.pdf. 4. Социальный потенциал инновационного развития экономики: украинские реа- лии / Под ред. академика НАН Украины В. М. Вороны, д. соц. н. Т. О. Петруши- ной. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2014. – 353 с. 5. Abramovitz M. Convergence and Deferred Catch-up. Productivity Leadership and the Waning of American Exceptionalism [Electronic Resource] / M. Abramovitz, P. David. – Access mode: http://www- siepr.stanford.edu/papers/pdf/01-05.pdf . 6. Панюков B. C. К определению поня- тия «социальный потенциал производ- ственного коллектива» / В. С. Панюков // Изв. СО АН СССР. Сер. : Обществ. науки. – 1968. – № 6. – Вып. 2. – С. 120–122. ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 114 В. М. Головатюк 7. Панюков В. С. Устойчивость кадров в промышленности / В. С. Панюков. – К. : Наук. думка, 1976. – 275 с. 8. OECD Science, Technology and Industry Outlook 2014 [Electronic resource]. – Assess mode: http://ifuturo.org/documentacion/ Science%20Technology%20and%20 Industry%20Outlook%202014.pdf . 9. Сайт Міністерства закордонних справ України [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/about- ukraine/international-organizations/oesr . 10. Розпорядження Кабінету Міністрів Укра- їни від 6 лютого 2013 р. № 132-р «Про затвердження плану дій щодо погли- блення співробітництва між Україною та Організацією економічного співробіт- ництва та розвитку на 2013–2016 роки» [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 132-2013-%D1%80 . 11. Обзор рынка инноваций Германии для выявления потенциала предприятий Ярославской области в сфере развития на- учно-технического сотрудничества [Элек- тронный ресурс]. – Режим доступа: http:// fond76.ru/upload/images/eekc/%D0%9E%- D0%B1%D0%B7%D0%BE%D1%80%- 20%D1%80%D1%8B%D0%BD%D0%- BA%D0%B0%20%D0%B8%D0%BD %D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0% B 0 % D 1 % 8 6 % D 0 % B 8 % D 0 % B 9 % 2 0 %D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0 %B0%D0%BD%D0%B8%D0%B8.pdf . 12. Петрушина Т. Соціальний потенціал ін- новаційного розвитку економіки Украї- ни / Т. Петрушина // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2014. – № 4. – С. 66–93. 13. Стан та законодавче забезпечення фі- нансування наукової та науково-техніч- ної діяльності: матеріали слухань у Ко- мітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти 13 березня 2013 року. – К., 2013. – 615 с. [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://kno.rada. gov.ua/komosviti/control/uk/doccatalog/ list?currDir=54017. 14. Мартинюк І. Особливості колектив- них уявлень населення щодо ситуації в національній науці / І. Мартинюк // Українське суспільство 1992–2006. Соціологічний моніторинг. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2006. – С. 292–299. 15. Научно-технический потенциал: структу- ра, динамика, эффективность / Отв. ред. В. Е. Тонкаль, Г. М. Добров. – К. : Науко- ва думка, 1988. – 347 с. 16. Патон Б. Є. Недофінансування НАН України призведе до згортання дослід- ницьких проектів і втрати наукових ка- дрів / Б. Є. Патон // Голос України. – 2016. – 22 січня. 17. Новий Закон України про науку та проект держбюджету – 2016: запуск реформи чи «оптимізація»? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrinform. ua/rubric-society/1936100-u-mon-vje- gotovi-do-provedennya-audita-naukovoji- diyalnosti.html. 18. Українське суспільство: моніторинг со- ціальних змін. Додаток: таблиці моні- торингового опитування «Українське суспільство – 2014» [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://i-soc. com.ua/institute/ Одержано 24.08.2015 ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 1 15 СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В. М. Головатюк Социальный потенциал инновационного экономического развития в контексте научно-технологической и инновационной политики В статье возможности развития научно-инновационного потенциала украинской экономики рассматриваются в контексте особенностей научно-технологической и инновационной полити- ки (НТИ политики) стран ЕС. Обосновано, что особенностью современной НTI политики этих стран является постоянная направленность на рост социального потенциала инновационного эко- номического развития. Опыт стран ЕС в этой сфере имеет большое значение для Украины учи- тывая ее евроинтеграционные устремления и необходимость совершенствования в связи с этим отечественной НТИ политики. На материалах социологических исследований доказано, что для украинского общества характерны высокое доверие к науке и общественный запрос на ее актив- ное участие в его жизнедеятельности. Однако общественная функция науки реализуется неэф- фективно, что приводит к дальнейшему усилению отрыва науки от общества. Следовательно, нынешнее состояние социально-экономической среды в Украине слабо способствует росту соци- ального потенциала инновационного экономического развития, в силу чего инновационная перифе- рийность национального хозяйственного комплекса будет иметь тенденцию к дальнейшему росту. Статья является продолжением исследования проблем оптимизации механизмов интеграции в социально-экономическую среду европейского сообщества, рассмотренных в статье «Инноваци- онность украинской экономики в контексте европейской интеграции». Ключевые слова: инновационное развитие, инвестиционная привлекательность, научно-инно- вационная политика, социально-экономическая среда, мониторинг, социальный потенциал.

Соціальний потенціал інноваційного економічного розвитку в контексті науково-технологічної та інноваційної політики

Institution

Ähnliche Einträge