Потенціал та досягнення вузівської науки України

Стаття присвячена проблемі внеску вищих навчальних закладів у наукові досягнення України та їх ролі у національній інноваційній системі. На базі огляду наукових публікацій, аналізу статистичних даних Держстату України, вітчизняних та міжнародних рейтингів університетів виявлено основні тенденції, що...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Ісакова, Н.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2017
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132346
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Потенціал та досягнення вузівської науки України / Н.Б. Ісакова // Наука та наукознавство. — 2017. — № 2. — С. 90-111. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-132346
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1323462018-04-18T03:03:24Z Потенціал та досягнення вузівської науки України Ісакова, Н.Б. Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Стаття присвячена проблемі внеску вищих навчальних закладів у наукові досягнення України та їх ролі у національній інноваційній системі. На базі огляду наукових публікацій, аналізу статистичних даних Держстату України, вітчизняних та міжнародних рейтингів університетів виявлено основні тенденції, що склалися на сьогодні у науковому секторі вищої освіти України. З’ясовано, що попри досягнення у реформуванні освітньої складової вищої школи, існують чималі проблеми ефективного використання наукового потенціалу ВНЗ. За винятком окремих випадків, вищі навчальні заклади України не відповідають сучасним вимогам до так званих дослідницьких та підприємницьких університетів, незважаючи на те, що кільком з них надано статус дослідницького університету. Наука ВНЗ України залишається здебільшого поза світовими рейтингами університетів та є слабо інтегрованою у світовий науково-технологічний простір. Статья посвящена проблеме вклада высших учебных заведений в научные достижения Украины и их роли в национальной инновационной системе. На базе обзора научных публикаций, анализа статистических данных Госстата Украины, отечественных и международных рейтингов университетов определены основные тенденции, сложившиеся на сегодня в научном секторе высшего образования Украины. Выявлено, что несмотря на достижения в реформировании образовательной составляющей высшей школы, существует немало проблем эффективного использования потенциала вузовской науки. За исключением отдельных случаев, высшие учебные заведения Украины не соответствуют современным требованиям, которые предъявляются к так называемым исследовательским и предпринимательским университетам, несмотря на то, что 14 вузам был присвоен статус исследовательского университета. Вузовская наука Украины остается по большей части вне мировых рейтингов университетов и слабо интегрированной в мировое научно-технологическое пространство. The article deals with the problem of contribution from higher education institutions to the Ukrainian scientific achievements and the roles of universities in the national innovation system. The article is based on the review of scientific publications; analysis of data of the State Statistics Service of Ukraine, and analysis of the national and international rankings of universities. Major current trends in the scientific sector of higher education in Ukraine are identified. It is revealed that, although some progress in the reform of the educational component of universities has been achieved, the problem of research activities in universities and effective use of scientific potential of the higher education institutions remains in place. Except for rare cases, Ukrainian universities do not meet the modern requirements to «research universities» and «entrepreneurial universities », despite the fact that 14 institutions have been granted the «Research University» status of by the Ministry of Education and Science of Ukraine. Research performed in the universities of Ukraine is mostly outside the university world rankings and is poorly integrated into the global scientific and technological area. 2017 Article Потенціал та досягнення вузівської науки України / Н.Б. Ісакова // Наука та наукознавство. — 2017. — № 2. — С. 90-111. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132346 001.891:330.341.1 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
spellingShingle	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Ісакова, Н.Б. Потенціал та досягнення вузівської науки України Наука та наукознавство
description	Стаття присвячена проблемі внеску вищих навчальних закладів у наукові досягнення України та їх ролі у національній інноваційній системі. На базі огляду наукових публікацій, аналізу статистичних даних Держстату України, вітчизняних та міжнародних рейтингів університетів виявлено основні тенденції, що склалися на сьогодні у науковому секторі вищої освіти України. З’ясовано, що попри досягнення у реформуванні освітньої складової вищої школи, існують чималі проблеми ефективного використання наукового потенціалу ВНЗ. За винятком окремих випадків, вищі навчальні заклади України не відповідають сучасним вимогам до так званих дослідницьких та підприємницьких університетів, незважаючи на те, що кільком з них надано статус дослідницького університету. Наука ВНЗ України залишається здебільшого поза світовими рейтингами університетів та є слабо інтегрованою у світовий науково-технологічний простір.
format	Article
author	Ісакова, Н.Б.
author_facet	Ісакова, Н.Б.
author_sort	Ісакова, Н.Б.
title	Потенціал та досягнення вузівської науки України
title_short	Потенціал та досягнення вузівської науки України
title_full	Потенціал та досягнення вузівської науки України
title_fullStr	Потенціал та досягнення вузівської науки України
title_full_unstemmed	Потенціал та досягнення вузівської науки України
title_sort	потенціал та досягнення вузівської науки україни
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132346
citation_txt	Потенціал та досягнення вузівської науки України / Н.Б. Ісакова // Наука та наукознавство. — 2017. — № 2. — С. 90-111. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT ísakovanb potencíaltadosâgnennâvuzívsʹkoínaukiukraíni
first_indexed	2025-07-09T17:23:46Z
last_indexed	2025-07-09T17:23:46Z
_version_	1837190955462033408
fulltext	90 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) © ІСАКОВА Н.Б., 2017 Стаття присвячена проблемі внеску вищих навчальних закладів у нау- кові досягнення України та їх ролі у національній інноваційній системі. На базі огляду наукових публікацій, аналізу статистичних даних Держ- стату України, вітчизняних та міжнародних рейтингів університетів виявлено основні тенденції, що склалися на сьогодні у науковому секторі вищої освіти України. З’ясовано, що попри досягнення у реформуванні освітньої складової вищої школи, існують чималі проблеми ефективного використання наукового потенціалу ВНЗ. За винятком окремих випад- ків, вищі навчальні заклади України не відповідають сучасним вимогам до так званих дослідницьких та підприємницьких університетів, незва- жаючи на те, що кільком з них надано статус дослідницького універси- тету. Наука ВНЗ України залишається здебільшого поза світовими рейтингами університетів та є слабо інтегрованою у світовий науково- технологічний простір. Ключові слова: вищі навчальні заклади, науково-технологічна діяльність вищої шко- ли, дослідницький університет, функції університетів, рейтинги університетів. УДК 001.891:330.341.1 Н.Б. ІСАКОВА, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», e-mail: nbisakova@mail.ru ПОТЕНЦІАЛ ТА ДОСЯГНЕННЯ НАУКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ* Актуальність проблеми та попередні дослідження. Збере- ження та підвищення якості науково-технологічного по- тенціалу визначено Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України як один із національ- них пріоритетів України [1]. Проблема науково-техно- логічної діяльності вищої школи та покращення її спів- * Статья подготовлена на основе доклада на XXVII Киевском Между на- родном симпозиуме «Науковедение и история науки: прошлое, сегод няш- нее, будущее» — «Добровские чтения» 14–15 марта 2017 г. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 91 Потенціал та досягнення науки вищої школи України праці з усіма ланками інноваційної системи (академічною, галузевою нау кою та інноваційними підприємствами) привертає увагу вчених із різних країн і широко обговорюється науково-освітньою спільнотою та політиками. Одним зі стратегічних напрямів інноваційного розвитку в умовах по- дальшої інтеграції України у світовий науково-технологічний простір є підвищення ролі наукових досліджень і розробок у процесах соціально- економічного розвитку, в тому числі більш активне використання науково- технологічного потенціалу, зосередженого у вищих навчальних закладах (ВНЗ) країни. «У країнах, що реалізують інноваційно-технологічний тип роз- витку, знання стають головним нематеріальним активом, впливають на зрос- тання обсягів виробництва, підвищення якості продукції та послуг, забезпе- чення конкурентоспроможності країни та прискорення соціального прогресу» [2, с. 273]. У пострадянських країнах зберігається формальний поділ науки і осві- ти, який проявився в інституціональному, організаційно-управлінському, правовому і фінансовому відокремленні цих сфер і завдав шкоди науковому авторитету вищої школи [3]. В роботі [4] проаналізовано сучасний стан сек- тору вищої освіти та зроблено висновок, що ВНЗ мають приділяти набагато більше уваги інноваційній діяльності у співпраці з іншими учасниками на- ціональної інноваційної системи. Університети та інші ВНЗ покликані створювати знання, передавати їх новому поколінню та суспільству, а також пропонувати технології та іннова- ції для впровадження у реальному секторі економіки. Починаючи з XIX століття сприяння економічному і соціальному роз- витку ставало додатковою і все більш важливою функцією університетів по- ряд із освітою та дослідженнями. Останнім часом виділяють п’ять основних функцій сучасних університетів, з яких перші чотири пов’язані зі звичним профілем класичних університетів, але все більш затребуваною стає п’ята функція університетів — вплив на економічний розвиток через інновації [5]. Функції сучасних університетів включають: • збереження знань людства: університети повинні виступати в якості «зводу знань», зберігаючи знання для нинішнього і майбутніх поколінь; • генерацію нових знань: університети повинні здійснювати діяльність, яку ми називаємо «дослідження»; • передачу знань наступному поколінню, тобто освітянську функцію; • передачу знань суспільству, тобто поширення та популяризацію знань; • сприяння економічному розвитку: університети повинні відігравати важливу роль у сприянні економічному зростанню та вирішенні соціально- економічних завдань. Роль університетів у розвитку економіки і підприємництва стає все більш помітною. Поряд із підготовкою відповідних кадрів, університети бе- руть безпосередню участь у підприємницьких проектах та створюють нові 92 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова інноваційні підприємства, так звані спін-офф компанії, що призвело до по- яви нового терміна «підприємницький університет». Західні вчені [6] вказу- ють на основні чинники розвитку підприємницьких університетів у США, серед яких науково-дослідницька та інноваційна співпраця різних складо- вих національної інноваційної системи. Порівняльне дослідження досвіду Фінляндії і США показало, що Фін- ляндія домоглася більшого успіху в створенні тристоронньої співпраці між університетами, підприємствами та державними установами. Спостережен- ня, основані на якісних інтерв’ю з керівниками корпорацій, університетів, посадовими особами державних установ, дозволили вченим зробити висно- вок стосовно існування відмінностей у використанні соціального капіталу (налагоджених продуктивних зв’язків у регіоні), який побудовано універ- ситетами в регіонах їх розташування, та сприяння соціального капіталу ак- тивній участі ВНЗ в інноваційному розвитку та підприємництві [7]. В ЄС розроблено спеціальні програми сприяння інноваційній діяльності універ- ситетів та її активізації в умовах глобальної економічної конкуренції [8]. Не- зважаючи на наявність показників Європейського інноваційного табло для оцінювання вищої освіти, вчені продовжують розробляти нові індикатори для оцінювання університетів та їх впливу на інноваційний розвиток. Чи- сельні дослідження присвячені вимірюванню внеску університетів в інно- ваційний розвиток та їх науково-дослідницької діяльності [9]. Наукова спільнота продовжує обговорення концепції дослідницького університету, в якому науково-технологічна діяльність посідає місце, порів- няне з навчанням. Стратегія розвитку дослідницьких університетів має важ- ливе значення для збільшення кількості та покращення якості наукових до- сягнень у країні. Проте можна стверджувати, що високий рівень наукових досліджень та розробок також впливає на якість навчання, тобто на вико- нання першої місії університетів. Крім того, дослідницькі університети є більш успішними з точки зору їх впливу на інновації, підприємництво та регіональний розвиток. На думку західних учених, дослідницькі універси- тети створюють високий рівень «внутрішньої наукової якості», використо- вуючи кадрові (професорсько-викладацький, адміністративний, дослід- ницький персонал і студентів), матеріальні, фінансові, інформаційні та інші ресурси; примножуючи і відтворюючи свій потенціал для залучення фінан- сування та комерціалізації наукових результатів через патенти і ліцензії [10]. Багатогранність діяльності та різноманітність завдань знайшли відо- браження в сучасних підходах до оцінювання університетів, зокрема шля- хом побудови рейтингів, які мають значення для подальшого розвитку уста- нов вищої освіти, адже оцінки (рейтинги) впливають на привабливість університетів для майбутніх студентів та викладачів, на репутацію закладів серед роботодавців та представників органів державного управління, що, в свою чергу, покращує фінансовий стан та забезпечення ВНЗ необхідними ресурсами. Рейтинги є неминучим результатом масової вищої освіти, гло- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 93 Потенціал та досягнення науки вищої школи України бальної конкуренції і комерціалізації в цій сфері: в умовах ринкової еконо- міки між ВНЗ виникає конкуренція всередині окремих країн та між країна- ми, оскільки надання послуг з вищої освіти — вигідний бізнес. На думку авторів роботи [11], конкуренція серед ВНЗ веде до виникнення численних рейтингових фірм, які на основі зібраної інформації періодично визначають місця ВНЗ в ранжируваних списках. Основними міжнародними рейтингами стали так званий «Шанхай- ський рейтинг» або Академічний рейтинг університетів світу (Academic Ranking of World Universities), рейтинг університетів світу QS (QS World University Rankings) і рейтинг університетів світу «Таймс» (Times Higher Education World University Rankings (THE)). Також було опубліковано два важливих рейтинги для США — спочатку US News & World Report, рейтинг найкращих американських коледжів, трохи пізніше — рейтинг Національ- ної дослідницької ради з оцінювання докторських програм (National Research Council’s Assessment of Research Doctorate Programs). Це лише деякі з рейтингів, доступні для національних або регіональних ВНЗ [12]. Далі роз- глянемо найбільш відомі українські та світові рейтинги, а також позиції в них кращих ВНЗ України. ВНЗ України у вітчизняних та світових рейтингах. В Україні пошире- ним є рейтинг «ТОП-200 Україна». Статистичний матеріал, накопичений за останні десять років командою рейтингу «ТОП-200 України», показує, що ВНЗ покращували головні показники роботи, підсилювали зв’язки з робо- тодавцями, підвищували рівень комерціалізації наукових результатів, запо- чатковували нові міжнародні контакти, розширювали свою присутність у світових рейтингах «QS», «Times Higher Education (THE)», «Scopus», «Webo- metrix» та інших. Окремого показника ефективності наукової діяльності або наукової репутації у рейтингу «Топ-200 Україна» немає, але опосередковану оцінку наукової діяльності дають такі показники як участь у програмах ЕС та рейтинги ВНЗ у наукометричних базах даних. У табл. 1 наведено оцінки 10 кращих українських ВНЗ, серед яких за індикаторами «Інтегральна оцін- ка» та «Якість науково-педагогічного потенціалу» найвищі значення мають Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського» та Київський національний університет імені Т. Шевченка. Рейтинг «ТОП-200 Україна» 2016 року побудовано з використанням по- казників винахідницької активності ВНЗ України за 2015 рік; кількості па- тентів; присутності ВНЗ України в міжнародних асоціаціях університетів у 2015 році; участі ВНЗ України у програмі Horizon 2020, 7-й рамковій програ мі ЄС, програмах «TEMPUS» та «Erasmus+»; у рейтингах «Scopus» (16.07.2015), «Webometrics» (липень 2015), «World Universities Web Ranking 2015», та результатів моніторингу відкритості веб-сайтів ВНЗ України. Також було враховано такі документи: Указ Президента України № 686/2015, Наказ Міністерства освіти і науки України (МОН) України від 17.09.2015 № 948 94 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова «Про внесення доповнень до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.07.15 № 767» та Наказ МОН України від 16.07.2015 № 767 «Про підсумки Всеукраїнської студентської олімпіади 2014/2015 навчального року». Потрібно відмітити, що два лідери рейтингу «ТОП-200 Україна» за інте- гральним показником діяльності ВНЗ значно випереджають навіть інші університети з першої десятки, що свідчить про значні варіації у якості та результатах діяльності ВНЗ України. Важливо зауважити, що усі десять кра- щих університетів належать до державних установ і мають статус національ- них університетів. Місце Навчальний заклад Оцінка якості нау ково- педагогічного потенціалу (Iнп) Оцінка якості навчання (IН) Оцінка міжнарод- ного визнання (IМВ) Оцінка інтеграль- ного показника діяльності ВНЗ (IЗ) 1 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського» 37,16 24,27 24,39 85,82 2 Київський національний універ - ситет імені Тараса Шевченка 37,70 20,81 23,19 81,70 3 Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна 19,72 14,63 15,06 49,41 4 Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» 18,19 9,45 18,12 45,76 5 Національний університет «Львівська політехніка» 10,07 15,57 20,00 45,65 6 Національний гірничий університет 20,24 9,55 14,88 44,67 7 Національний медичний університет імені О.О. Бого- мольця 28,02 7,34 9,25 44,61 8 Національний університет «Києво-Могилянська академія» 13,03 17,37 14,16 44,55 9 Львівський національний університет імені І. Франка 10,48 14,66 18,26 43,40 10 Національний університет біоресурсів і природокористу- вання України 16,32 14,87 11,00 42,19 Таблиця 1. Кращі ВНЗ за рейтингом «ТОП-200 Україна» у 2016 році Джерело: складено автором за даними [13]. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 95 Потенціал та досягнення науки вищої школи України У так званому консолідованому рейтингу ВНЗ України кожному ВНЗ присвоєно бал, що дорівнює сумі його місць у рейтингах «ТОП-200 Украї- на», «Scopus» і «Вебометрикс». Якщо в якому-небудь із рейтингів ВНЗ не був представлений, йому присвоювалось місце, наступне за останнім у цьо- му рейтингу. Підсумкова таблиця включає 269 ВНЗ. До консолідованого рейтингу потрапили всі ВНЗ, що здійснюють підготовку бакалаврів та магі- стрів і присутні принаймні в одному зі згаданих вище рейтингів [14]. Рейтинг бази даних «Scopus», розробником та власником якої є видав- нича корпорація «Elsevier», перш за все відображає науково-дослідницькі досягнення вчених, які працюють у ВНЗ, адже його складено на кількісних показниках публікаційної активності вчених, включаючи публікації у між- народних та закордонних наукових виданнях. База даних «Scopus» постійно індексує понад 20 тисяч наукових журналів, 370 книжкових серій та 5,5 млн праць конференцій. «Scopus» є бібліографічною і реферативною базою да- них, а також інструментом для відстеження цитованості статей, опублікова- них у наукових виданнях. Дані «Scopus» використовуються при складанні деяких рейтингів провідних університетів світу, наприклад «Times Higher Education» та «QS World University Rankings». Станом на квітень 2016 року до бази даних «Scopus» включено 128 ВНЗ України (табл. 2). У рейтинговій таблиці «Scopus» ВНЗ ранжовані за індексом Гірша — показником, що базується на кількості наукових публікацій і кількості їх цитувань. Згідно з даними рейтингу, найвищий індекс Гірша серед універ- ситетів України мають Київський національний університет ім. Т. Шев- ченка (73), Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (57) та Львівський національний університет ім. І. Франка (46). Наведені дані свід- чать, що перші місця у національних рейтингах та рейтингу «Scopus» посі- дають відомі державні університети з багаторічною історією та досвідом наукової і педагогічної діяльності, більшість яких отримала статус дослід- ницьких університетів. Одним із найбільш впливових вважається світовий рейтинг університетів «Times Higher Education (THE)». В табл. 3 наведено дані щодо 5 найкращих університетів світу та 4 університетів України, яких включено до цього рейтингу. Українські університети не мають індивідуаль- ного місця, а потрапили до групи університетів із позначкою «801+». Світовий рейтинг університетів «THE 2015–2016» є ранжируваним спис- ком кращих університетів світу, складеним на базі показників діяльності університетів за чотирма основними завданнями: навчання, наукові дослі- дження і розробки, інновації (передача знань), міжнародна спрямованість. Для ранжирування використовуються 13 ретельно відібраних показників ефективності, що забезпечує отримання найбільш повних і збалансованих порівняльних характеристик, яким довіряють студенти, вчені, керівники ВНЗ, майбутні роботодавці випускників та урядовці. У 2016 році рейтинг «THE» включав 978 університетів з 70 країн (400 університетів з 41 країни у поперед- ньому 2015 році), лідерами були університети Великої Британії та США. 96 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова Місце Навчальний заклад Кількість публікацій Кількість цитувань Індекс Гірша 1 1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка 13 453 57 459 73 2 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна 7 614 35 148 57 3 Львівський національний університет м. Івана Франка 5 358 24 362 46 4 Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова 2 634 11 681 46 5 Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича 2 311 8 170 44 6 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» 5 230 10 725 38 7 Донецький національний медичний універ си тет ім. Максима Горького 929 5 423 37 8 Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара 2 921 8 462 33 9 Національний технічний університет «Харківсь- кий політехнічний інститут» 2 165 7 032 33 10 Національний університет «Львівська політехніка» 3 578 6 932 30 11 Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника 348 3 248 30 12 Львівський національний медичний універ ситет ім. Данила Галицького 531 2 796 30 13 Ужгородський національний університет 1 572 5 843 28 14 Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця 386 2 163 27 15 Сумський державний університет 1 272 6 006 26 16 Український державний хіміко-технологічний університет 646 3 563 26 17 Донецький національний університет 1 580 3490 26 18 Харківський національний університет радіо- електроніки 1 892 2 746 24 19 Донецький національний технічний університет 1 058 1 908 22 20 Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» 733 1 830 21 Таблиця 2. Кращі 20 українських ВНЗ за показниками «Scopus» у 2016 році 1 Індекс Гірша дорівнює N, якщо науковець чи наукова установа опублікували N наукових статей, кожна з яких була процитована щонайменше N разів, а решта статей були про- цитовані менш ніж N разів Джерело: складено автором за [15]. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 97 Потенціал та досягнення науки вищої школи України Рейтинг «QS World University Rankings» оцінює ефективність універси- тету за чотирма напрямами (дослідження, навчання, працевлаштування та інтернаціоналізація), які згруповані у шість показників. Кожному з шести показників надано вагу для розрахунку загальних оцінок: 1 Оксфордський університет Велика Британія 95,0 99,2 62,5 94,5 99,1 89,6 2 Каліфорнійський технологічний інститут США 94,3 99,8 90,8 63,4 95,7 95,5 3 Стенфордський університет США 93,8 99,9 60,9 76,5 95,9 92,6 4 Кембриджський університет Велика Британія 93,6 96,8 50,4 92,4 97,2 90,6 5 Массачусетський технологічний інститут Україна 93,4 99,9 88,4 85,6 92,3 90,3 801+ Київський національний університет імені Тараса Шевченка Україна — 5,7 32,8 30,5 10,7 29,5 801+ Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» Україна — 1,5 33,3 17,8 9,5 21,8 801+ Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Україна — 2,4 32,4 50,8 8,3 21,2 801+ Національний університет «Львівська політехніка» Україна — 1,0 32,4 25,0 7,6 16,6 Таблиця 3. Кращі університети світу та університети України у рейтингу «THE» 2015–2016 років Загальна кількість — 978 ВНЗ. Українські університети відсортовано за показником «Дос лідження» Джерело: складено автором за [16]. НазваМісце Країна З а га л ь н и й р е й т и н г Ц и т у в а н н я П р о м и с л о в и й д о х о д М іж н а р о д н и й а с п е к т Н а в ч а н н я Д о с л ід ж е н н я 98 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова • показник «Академічна репутація», тобто репутація серед учених (40 %), вимірюється за допомогою глобального опитування вчених, в якому вчених просять назвати кращі університети в їх галузі знань (дисципліні). Для рей- тингу 2016–2017 років було враховано думку 74 651 вчених; • показник «Репутація серед роботодавців» (10 %) також оснований на даних глобального опитування серед роботодавців для визначення універ- ситетів, які випускають найкращих фахівців. Його мета полягає в тому, щоб дати студентам краще зрозуміти, як університети розглядаються на ринку робочих місць. Для рейтингу 2016–2017 років використано результати опи- тування 37 781 роботодавців; • показник «Співвідношення між числом студентів і числом викладачів» (20 %), це міра кількості вчених/викладачів відносно чисельності студентів; • показник «Кількість цитувань на одного вченого/викладача» (20 %) призначений для оцінювання впливу наукових результатів університету на світову науку. Визнано, що чим частіше цитується науковий результат (пуб- лікація), тим вище його імпакт-індекс. Отже, чим більше високоцитованих публікацій випускає університет, тим більш впливова його наукова продук- ція. QS збирає цю інформацію за допомогою «Scopus», найбільшої в світі бази даних наукових рефератів і цитат. Для рейтингу 2016–2017 років було оброблено 10,3 млн наукових статей і 66,3 млн посилань; • показник «Частка іноземних викладачів» (5 %) використовується, аби оцінити, наскільки успішно університет залучає вчених з інших країн; • показник «Частка іноземних студентів» (5 %) використовується, аби оцінити, наскільки успішно університет залучає студентів з інших країн. До рейтингу «QS World University Rankings» 2016–2017 років потрапили 6 університетів (ВНЗ) України, які розташовані у нижній частині глобаль- ного списку. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразина посідає 382 місце з-серед 936 університетів світу. Решта п’ять українських університетів не мають індивідуального місця, а потрапили до груп універ- ситетів: Київський національний університет ім. Т. Шевченка знаходиться у групі 431–440; Київський політехнічний інститут — у групі 551–600; Доне- цький національний університет ім. В. Стуса, Харківський політехнічний університет і Сумський державний університет — у групі 701 + (табл. 4). Дані українських університетів не повні: за винятком Київського на- ціонального університету ім. Т. Шевченка, наукова репутація якого складає 30,7 балів, «QS World University Rankings» не містіть інформацію про ук- раїнські ВНЗ стосовно наукової репутації, репутації серед роботодавців, кількості цитувань на одного викладача та кількості іноземних викладачів. З метою порівняння досягнень українських університетів та інститу- тів Національної академії наук (НАН) України звернемося до рейтингу «SCImago», який надає таку можливість, оскільки він охоплює університети та усі інші організації, які проводять дослідження та розробки, такі як науково-дослідницькі інститути та приватний бізнес. Результати рейтингу ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 99 Потенціал та досягнення науки вищої школи України =382 Харківський національний університет імені В.Н. Ка - разіна 31,2 нд1 нд 88,4 нд нд 97,7 431– 440 Київський національний університет імені Тараса Шевченка нд 30,7 нд 65,9 нд нд нд 551– 600 Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут» нд нд нд 65,9 нд нд нд 701+ Сумський національний університет нд нд нд 54,3 нд нд 47,5 701+ Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» нд нд нд 52,9 нд нд нд 701+ Донецький національний університет ім. Василя Стуса нд нд нд 44,5 нд нд нд Таблиця 4. ВНЗ України у рейтингу «QS World University Rankings» 2016–2017 років 1 нд — немає даних Джерело: складено автором за [17]. УніверситетРанг З а га л ь н а о ц ін к а Н а у к о в а р е п у т а ц ія Р е п у т а ц ія с е р е д р о б о т о д а в ц ів С п ів в ід н о ш е н н я м іж к іл ь к іс т ю в и к л а д а ч ів т а с т у д е н т ів Ц и т у в а н ь н а о д н о го в и к л а д а ч а Ін о зе м н і с т у д е н т и Ін о зе м н і в и к л а д а ч і «SCImago» подано за п’ятьма секторами: державні установи (1), вища осві- та (2), приватні установи (3), охорона здоров’я (4) та інші сектори (5). Остан- ній випуск 2016 року включає 5147 установ світу [18]. В основу рейтингу «SCImago» покладено комбінований показник, що враховує три різні набори показників, включаючи оцінку науково- дослідницької діяльності, інноваційні результати і соціальний вплив, який вимірюється присутністю установи в Інтернеті (веб-видимість установи). Критерієм включення установ до рейтингу є наявність принаймні 100 пу- блікацій, включених до бази даних «SCOPUS» протягом останнього року за обраний період часу. Джерелом інформації для показників інноваційних ре- зультатів є бази даних PATSTAT, а для показників веб-видимості – Google та Ahrefs. До рейтингу «SCImago» 2016 року потрапили 24 українські установи, серед яких Національна академія наук (НАН) України, інститути НАН України та університети (табл. 5). Важливо відмітити, що «SCImago» враховує розмір установи: деякі по- казники є розмір-залежними, інші — розмір-незалежними (size-dependent; 100 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова Ранг Гло- бальний ранг Установа Сектор 1 388 Національна академія наук України * Держава 2 528 Інститут органічної хімії НАН України — 3 607 Київський національний університет імені Тараса Шевченка Вища освіта 4 636 Чернівецький державний університет — 5 649 Львівський національний університет імені Івана Франка — 6 654 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського» — 7 661 Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України Держава 8 665 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Вища освіта 9 665 Інститут фізики напівпровідників ім. В.Е. Лашкарьова НАН України Держава 10 666 Інститут сцинтиляційних матеріалів НАН України — 11 667 Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б. Веркіна НАНУ — 12 667 Національний науковий центр «Харківський фізико- технічний інститут» НАН України — 13 672 Інститут проблем матеріалознавства НАН України — 14 673 Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усікова НАН України — 15 673 Сумський державний університет Вища освіта 16 675 Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» — 17 677 Національний університет «Львівська політехніка» — 18 678 Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова — 19 679 Донецький інститут фізико-технічних наук ім. О.О. Галкіна НАН України Держава 20 680 Інститут монокристалів НАН України — 21 682 Інститут ядерних досліджень НАН України — 22 682 Київський міжнародний університет цивільної авіації Вища освіта 23 683 Харківський національний університет радіоелектроніки — 24 694 Фізико-механічний інститут ім. Х.В. Карпенка НАН України Держава Таблиця 5. ВНЗ України та інститути НАН України у рейтингу «SCImago» 2016 року * Установи, відмічені зірочкою, складаються з групи підлеглих інститутів і показують результати всіх підлеглих інститутів Джерело: складено автором за [18]. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 101 Потенціал та досягнення науки вищої школи України size-independent indicators), тобто великі за розміром установи не мають пе- реваг над меншими. Порівняння результатів 2016 року із 2009 роком свід- чить, що загальна кількість установ України у рейтингу залишилася незмін- ною (2009 р. — 24 установи), проте збільшилася кількість університетів — з 8 у 2009 році до 11 у 2016 році. В цілому, українські університети у рейтингу 2016 року мають кращі глобальні ранги порівняно з 2009 роком (у 2009 ро- ці — від 475 до 904 місця; у 2016 — від 388 до 694 місця). Політики та керівництво університетів дедалі активніше використову- ють рейтинги як інструмент для прийняття рішень у сфері вищої освіти на рівні окремих установ та країн, як свідчать результати дослідження [19]. Практика використання рейтингів притаманна країнам із різною науковою і освітньою культурою, наприклад Росії, Китаю та Австралії, але вчені за- стерігають від надмірної довіри до рейтингів та абсолютизації значення їх результатів. У роботі [11] описано методологію ранжирування російських ВНЗ і створення російського глобального і національного рейтингу ВНЗ на основі 16 принципів, прийнятих на конференції IREG-2 в Берліні в 2006 році. Ранжирування російських ВНЗ мало на меті уникнення недоліків, властивих більшості сучасних систем рейтингування ВНЗ. На думку вчених, такі особливості світових рейтингів університетів впливають на кінцеві ре- зультати їх оцінювання: • основи теоретичної кваліметрії недостатньо використовується для складання переліку врахованих показників; • через різницю в показниках рейтингів існує великий розкид позицій ВНЗ у різних рейтингах; • глобальні (й інші) університетські рейтинги зазвичай виражені в шка- лі рангів, а не в шкалі відношень, що позбавляє рейтинги точності оцінок; • рейтинги мають оцінювати освіту, а не наукову репутацію ВНЗ; • англомовні країни і англомовні ВНЗ різних країн (наприклад, Японії) мають переваги перед своїми конкурентами з інших країн; • результати досліджень у природничих науках публікуються в осно- вному англійською мовою, тоді як гуманітарні та соціальні галузі знань роз- виваються переважно в контексті національних академічних систем і публі- куються здебільшого мовами країн, де проводяться наукові роботи. Відтак оцінювання університетів з урахуванням кількості цитувань в англомовних публікаціях приводить до заниження рейтингів університетів соціально- гуманітарного профілю. Ми погоджуємося із більшістю наведених критичних зауважень окрім одного: на нашу думку, наукова репутація та рівень досліджень університе- тів, які відображено у публікаціях та цитуваннях вчених, мають залишатися важливою складовою рейтингів ВНЗ, тому що ці показники свідчать про наукову кваліфікацію викладачів. Сучасні університети, як вже було зазна- чено, не можуть обмежувати діяльність лише освітою. Крім того, потенцій- ними користувачами рейтингів можуть бути не лише абітурієнти, а й полі- 102 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова тики, роботодавці, викладачі та дослідники. Для цих категорій користувачів інформація про наукові та інноваційні досягнення університетів є не менш важливою, ніж освітянські результати. Науково-технологічна діяльність ВНЗ України за даними державної ста- тистики. Далі розглянемо статистичні дані стосовно наукової та науково- технічної діяльності ВНЗ України. Загальна кількість ВНЗ усіх рівнів акре- дитації складала у 2015–2016 навчальному році 659, у тому числі за формою власності 525 державних та комунальних і 134 приватних. До ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації належало 288 установ, у тому числі 80 приватних [20]. У статистичних дослідженнях наукової та науково-технічної діяльності використовуються методологічні підходи, згідно з якими до наукового сек- тору вищої освіти належать не всі ВНЗ, а тільки такі, що 1) мають спеціалі- зовані підрозділи (науково-дослідницькі частини, науково-дослідницькі лабораторії тощо), 2) виконують наукові та науково-технічні роботи (ННТР) на кафедрах. У 2015 році в Україні налічувалося 151 ВНЗ, які проводили ННТР (у порівнянні з 158 установами в 2014 році та 180 установами в 2013 році), що складає 23 % від загальної кількості ВНЗ та 52 % від кількості ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації (рис. 1) [20; 21]. Як видно з рис. 1, за останні роки зменшилася кількість ВНЗ, які ви- конували ННТР, що пов’язано з нещодавніми реформами вищої освіти. У 2015 році ВНЗ складали 16 % від загальної кількості організацій — виконав- ців ННТР. У 2015 році у ВНЗ працювали 10 % докторів наук, 15 % кандидатів наук та 8,4 % виконавців ННТР. Динаміку змін чисельності працівників основного виду діяльності України у 2005–2015 рр. подано на рис. 2. Рис. 1. Динаміка змін кількості організацій України, які виконували ННТР, за секторами діяльності Джерело: складено автором за [21]. 1 400 1 000 1 200 200 400 600 800 837 501 511 496 496 499 514 508 496 456 419 433 767 729 698 658 610 570 535 507 422 394 978999 1143 1208 1255 130313401378140414521510 0 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 172 173 178 182 181 178 176 176 180 158 151 державний сектор підприємницький сектор сектор вищої освітивсього ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 103 Потенціал та досягнення науки вищої школи України 50 000 60 000 70 000 80 000 90 000 10 000 20 000 30 000 40 000 0 Осіб Державний сектор Підприємницький сектор Сектор вищої освіти Рис. 2. Динаміка змін чисельності працівників основного виду діяльності України у 2005– 2015 рр. Джерело: складено автором за [21]. 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 67629 66884 65676 65977 66151 63307 60834 62086 59921 54574 51622 91981 83222 78940 72932 70240 67472 64550 58586 54532 47479 43310 10969 10606 10929 10781 10403 10303 9355 9272 8766 7583 6666 За останні роки (2006–2015 рр.) чисельність працівників основного виду діяльності в усіх секторах зменшилась на 37 %. Аналогічне скорочення спостерігалося в секторі вищої освіти (37 %), тоді як у державному секторі число працівників основного виду діяльності скоротилося на 23 %, а в під- приємницькому секторі — на 48 %. Скорочення наукових кадрів у ВНЗ пов’язано зі скороченням як кількості ВНЗ, так і середньої чисельності пра- цівників основної діяльності у розрахунку на один ВНЗ — від 64 осіб у 2005 році до 44 осіб у 2015 році. Відмінною рисою науково-кадрового потенціалу ВНЗ є велика кіль- кість працівників-сумісників, які виконували ННТР. В останні десять років вони складали значну частку в загальній кількості науковців-сумісників в Україні (2005 р. — 75,9 %; 2015 р. — 81,2 %). У 2015 році у секторі вищої осві- ти кількість науковців-сумісників складала 33884 особи, з них 4461 докто- рів наук та 17404 кандидатів наук. У 2014 році у ВНЗ України працювали 40696 науковців-сумісників, з них 4689 докторів наук та 20757 кандидатів наук. Для порівняння, у 2015 році в усіх державних академіях наук працюва- ли 4472 науковця-сумісника. Високій рівень науковців-сумісників пов’я за- ний у тому числі із тим, що викладачів за методологією Держстату України не включають до працівників основної діяльності, тобто виконавців ННТР, проте враховують як науковців-сумісників, що ускладнює ретельне оціню- вання науково-кадрового потенціалу ВНЗ. З урахуванням вчених-сумісників частки виконавців ННТР, докторів наук та кандидатів наук сектору вищої 104 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова освіти у загальної їх кількості набагато вищі, ніж за даними Держстатом України. Фактично, науково-кадровий потенціал сектору вищої освіти скла- дається з декількох категорій: статистично врахованих виконавців ННТР, вчених-сумісників, які не включені в загальну кількість виконавців ННТР, а також аспірантів і студентів магістратури. Таким чином, дані Держстату не дають точну оцінку науково-кадрового потенціалу сектору вищої освіти і його місця в системі кадрів науки в цілому. Це (поряд із дисциплінарною специфікою) пояснює більш високий рівень публікаційної активності сек- тору вищої освіти у порівнянні з державним та підприємницьким секторами. Масштаби наукової діяльності у ВНЗ можна оцінити за показниками фінансування. Частка сектору вищої освіти складала у 2015 році лише 5 % від внутрішніх поточних витрат на ННТР (державний сектор — 33 %; під- приємницький сектор — 62 %); більшу частину коштів на ННТР було витра- чено на фундаментальні (34 %) та прикладні (41 %) дослідження, решту — на науково-технічні розробки (15 %) та науково-технічні послуги (10 %). Внутрішні поточні витрати на ННТР за видами робіт і секторами діяльності у 2015 році подано на рис. 3. За оцінками ректорів ВНЗ, проведенню ННТР у закладах вищої освіти заважає обмежене фінансове і ресурсне забезпечення. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження»18—23 червня 2015 року провів опитування 58 ректо- Рис. 3. Внутрішні поточні витрати на ННТР за видами робіт і секторами діяльності у 2015 році Джерело: складено автором за [21]. Державний сектор Підприємницький сектор Сектор вищої освіти Фундаментальні дослідження 2 196 382,3 43 338,8 217 298,4 Прикладні дослідження 1 163 995,8 276 533,0 265 771,2 Науково-технічні розробки 326 881,3 5 584 106,6 99 741,4 Науково-технічні послуги 228 234,4 1 419 716,0 62 058,2 5 000 000 4 000 000 3 000 000 2 000 000 1 000 000 Т и с . гр н 0 ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 105 Потенціал та досягнення науки вищої школи України рів ВНЗ ІІІ—IV рівнів акредитації щодо різних аспектів реформування сис- теми вищої освіти в Україні. Більшість опитаних оцінює рівень готовності ВНЗ до ефективної дослідницької діяльності як високий або достатній. Пе- решкодами для дослідницької діяльності ректори вважають насамперед ре- сурсні обмеження [22]. Наявність проблеми ресурсного забезпечення підтверджують дані ста- тистики: у секторі вищої освіти лише 1 % валових внутрішніх витрат на ННТР припадає на устаткування (табл. 6). За показником «внутрішні поточні витрати на ННТР» частка сектору вищої освіти становить 9 % у фундаментальних дослідженнях, 16 % у при- кладних дослідженнях, 2 % у науково-технічних розробках і 4 % у науково- технічних послугах. Парадоксально, але сектор із таким незначним внеском у дослідження (за фінансовими показниками), насамперед у фундаменталь- ні, є лідером за показниками підготовки кадрів вищої кваліфікації. Виникає питання стосовно того, наскільки викладачі ВНЗ, більшість яких формаль- но не проводить наукові дослідження, здатні готувати нові покоління Сектор Валові витрати Внутрішні витрати Витрати на ННТР, виконані співви- ко нав- цями Внутрішні поточні витрати капіталь- ні вкла- дення у т. ч. устатку- вання витрати на оплату праці матеріа- льні витрати інші поточні витрати Усі сектори 13161362,6 5483031,2 3471028,4 2929997,8 340810,1 285515,2 936495,1 Державний сектор 4050048,2 2437969,2 364981,3 1112543,3 80548,1 70281,5 54006,3 Частка за видами витрат, % 100 60,20 9,01 27,47 1,99 1,74 1,33 Підприєм- ницький сектор 8452244,8 2627589,7 3061980,9 1634123,8 251609,6 208621,1 876940,8 Частка за видами витрат, % 100 31,09 36,23 19,33 2,98 2,47 10,38 Сектор вищої освіти 659069,6 417472,3 44066,2 183330,7 8652,4 6612,6 5548,0 Частка за видами витрат, % 100 63,34 6,69 27,82 1,31 1,00 0,84 Таблиця 6. Валові витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт за видами витрат за секторами діяльності у 2015 році, тис. грн Джерело: складено автором за [16]. 106 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова вчених. Дані про розподіл кількості аспірантів за типом організації наведе- но на рис. 4. У 2015 році ВНЗ складали майже половину загальної кількості установ (48 %), які мали аспірантуру, але частка аспірантів у ВНЗ була непропор ційно великою порівняно з науковими установами (85 % у 2010– 2014 роках і 86 % у 2015 році). Слід відмітити важливу позитивну рису діяльності аспірантури ВНЗ: відсоток успішного закінчення навчання тут вище, аніж у наукових устано- вах. У 2015 році 29 % випускників аспірантури ВНЗ захистили дисертації у строк у порівнянні із 12 % випускників аспірантури наукових установ. Але велика кількість аспірантів створює додаткове навантаження на викладачів ВНЗ, які більшість часу витрачають на освітянські обов’язки, отже часу на власні наукові дослідження та розробки залишається ще менше, а педаго- гічне навантаження стає ще більшим. За оцінкою академіка Л.В. Губерн- ського, однією зі стратегічних загроз для ВНЗ є сучасна система підготовки аспірантів та докторантів, яка здійснюється нерідко у непрофільних закла- дах за умов повного відриву підготовки наукових кадрів від реальних науко- вих досліджень [1]. На його думку, існують також дисбалансні структурні зрушення у сфері підготовки наукових кадрів у вищій школі, які повністю відображують тенденції у сфері підготовки фахівців з вищою освітою, оскільки переважають гуманітарні та суспільні науки. Академік Л.В. Губерн- Рис. 4. Розподіл кількості аспірантів за типом організації Джерело: складено автором за [21]. 30 000 28630 5109 5016 4806 4470 4129 3862 28305 27999 26270 23493 24625 25 000 20 000 15 000 10 000 2010 2011 2012 2013 2014 2015 0 5 000 кількість аспірантів у наукових установах, осіб кількість аспірантів ВНЗ, осіб ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 107 Потенціал та досягнення науки вищої школи України ський застерігає, що скоро в Україні буде нікому проводити дослідження у науково-технічних галузях, що є глобальними пріоритетами, зокрема в на- нотехнологіях, біотехнологіях, альтернативній енергетиці [1]. У 2015 році ВНЗ виконували 7577 ННТР, або 18,45 % від загальної їх кількості. Найчастіше ННТР були спрямовані на створення нових методів і теорій (38,78 % від загальної їх кількості); нових матеріалів (27,00 %), нових технологій (21,11 %) і нових видів виробів (16,32 %). Науковці вищої школи більш активні за своїх колег з інших секторів у публікаційній діяльності: за показником «кількість друкованих робіт» частка сектору вищої освіти скла- дає 79,99 %, у тому числі монографії, підручники, навчальні посібники (84,92 %), статті у наукових фахових журналах (75,95 %) та інші друковані роботи (83,95 %). Сектор вищої освіти також лідирує за кількістю поданих заявок (5233 одиниць або 71,12 %) та отриманих охоронних документів (4963 одиниці або 67,67 %) в патентному відомстві України. Як було зазначено вище, відносно високий рівень публікаційної актив- ності сектору вищої освіти можна пояснити двома обставинами. По-перше, впливом дисциплінарної структури досліджень: ВНЗ проводять більше ННТР у галузі соціальних і гуманітарних дисциплін у порівнянні, напри- клад, із підприємницьким сектором, де високою є частка технічних наук. По-друге, фактична частка сектору вищої освіти в загальній чисельності на- укових кадрів вища за ту, що зафіксована Держстатом України. Тенденції розвитку наукового сектору вищої освіти України. Недостатнє фінансування, завелике педагогічне навантаження та обмежена автономія ВНЗ — ці три аспекти діяльності вищої освіти є ключовими перепонами для ефективного використання наукового потенціалу ВНЗ. Прийняття нового Закону України «Про вищу освіту» мало частково вирішити означені про- блеми, проте кардинальних змін поки не сталося. За результатами дослі- джень українських вчених, реформування вузівського сектору науки має йти у напрямі забезпечення поєднання процесу навчання студентів з науко- во-дослідницькою діяльністю, приведення системи підготовки спеціа лістів у відповідність до потреб ринку, підвищення їх здатності працювати в інно- ваційній економіці [23]. Створення дослідницьких університетів може ста- ти дієвим механізмом поєднання науково-дослідницької роботи та освіти. Розвиток дослідницьких університетів в Україні є важливим напрямком політики у сфері вищої освіти, про що свідчить, наприклад, прийняття По- станови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 17 лютого 2010 р. № 163 «Про затвердження Положення про дослідницький університет» [24]. Було сформульовано критерії для визначення статусу кандидатів на це звання і розроблено Положення про дослідницький університет від 04.03.2010 року, згідно з яким дослідницький університет — це національний вуз, який має вагомі наукові досягнення, проводить дослідницьку та інноваційну діяль- ність, забезпечує інтеграцію освіти і науки з виробництвом, бере участь у реалізації міжнародних проектів і програм. Надання ВНЗ України статусу 108 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова дослідницького університету здійснюється КМУ за поданням Міністерства освіти та науки (МОН) України. Постанова втратила чинність з 18.11.2014, на підставі документу 597-2014. МОН підготував проект положення відпо- відно до нового Закону України «Про вищу освіту». Стаття 30 цього закону присвячена питанню дослідницьких університетів. Згідно з нею статус дослідницького університету може надаватися національ- ному ВНЗ, який забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за моделлю поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки [25]. Статус дослідницького університету надається Кабінетом Міністрів України на конкурсних засадах ВНЗ строком на сім років відповідно до за- твердженого КМУ Положення про дослідницький університет та критеріїв, що включають показники, приведені до кількості науково-педагогічних і наукових працівників ВНЗ. Надання ВНЗ статусу дослідницького здійсню- ється за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти у разі відповідності визначеним КМУ критеріям. Встановлення від- повідності діяльності дослідницького ВНЗ визначеним КМУ критеріям для підтвердження чи позбавлення його такого статусу здійснюється один раз на сім років Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Зарубіжні експерти радять, що статус дослідницького університету слід на- давати не автоматично, а на конкурентній основі за досягнення, і він не може бути довічним [26]. За результатами проведеного дослідження автором статті узагальнено тенденції, що склалися у науковому секторі вищої освіти України: • ВНЗ складали 16 % від загальної кількості всіх організацій, які виконува- ли ННТР у 2015 році (10 % докторів наук, 15 % кандидатів наук та 8,4 % вико- навців ННТР). Але з урахуванням усіх категорій виконавців ННТР, включаючи науковців-сумісників, аспірантів та студентів магістратури, частка сектору ви- щої освіти у науково-кадровому потенціалі України набагато вище. • Чисельність працівників основного виду діяльності ВНЗ скоротилася на 37 %; середня чисельність працівників основної діяльності скоротилася від 64 осіб на одну установу у 2005 році до 44 осіб у 2015 році. • Частка сектору вищої освіти у внутрішніх поточних витратах на ННТР складала у 2015 році 5 %; за видами ННТР вони розподілилися таким чи- ном: фундаментальні (34 %) та прикладні (41 %) дослідження, науково- технічні розробки (15 %), науково-технічні послуги (10 %); • Попри незначні обсяги ННТР, у ВНЗ навчалися 85 % аспірантів у 2010–2014 роках і 86 % у 2015 році, тобто майбутніх вчених готують фахівці, які здебільшого позбавлені можливості виконувати власні дослідження. • Науковці вищої школи більш активні за колег з інших секторів у пу- блікаційній діяльності за показником «кількість друкований робіт» (79,99 %) та лідирують за кількістю поданих заявок (71,12 %) та отриманих охоронних документів (67,67 %) в патентному відомстві України. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 109 Потенціал та досягнення науки вищої школи України • Оцінити якість «валу» публікацій ВНЗ неможливо, адже немає даних щодо монографій, виданих за кордоном, монографій, виданих в Україні, статей у наукових фахових журналах за кордоном. Частково проблема оцін- ки якості наукових публікацій ВНЗ вирішується міжнародними та вітчизня- ними рейтингами, включаючи індекс Гірша рейтингу «Scopus». • У міжнародні рейтинги включено незначну частку українських ВНЗ, які посідають місця у кінці списків. • Згідно з вітчизняними рейтингами, кращими ВНЗ є класичні та полі- технічні державні університети з багаторічною історією та науково-дос лід- ницьким, інноваційним та освітянським досвідом. Кращим університетам притаманне прагнення до активної участі не тільки у підготовці магістрів, кан- дидатів і докторів наук, а і у науково-технологічних і інноваційних проектах. • Набуває поширення впровадження сучасних форм інтеграції освіти, науки та інноваційної діяльності шляхом надання статусу дослідницьких університетів кращим ВНЗ. Висновки. Можна стверджувати, що в науковому секторі вищої освіти України зберігається розрив між освітою і підготовкою молодих вчених, з одного боку, та науковими дослідженнями, з іншого. Таке становище при- зводить до зниження якості підготовки фахівців вищої кваліфікації, а також до низької сприйнятливості нового покоління до професійних навичок вче- них, етичних і моральних цінностей, характерних для сприятливого і про- дуктивного наукового середовища. Актуальним є завдання інтеграції науково-дослідницької діяльності та освіти (в тому числі підготовки магістрів та наукових кадрів вищої кваліфіка- ції). Можливі різні шляхи вирішення цієї проблеми: забезпечення реальної автономії ВНЗ, скорочення педагогічного навантаження, збільшення чисель- ності та фінансування науково-дослідницьких підрозділів ВНЗ; залучення вчених з державного сектору науки (насамперед із академічних інститутів) до роботи в аспірантурі та спеціалізованих радах ВНЗ; виконання спільних нау- кових проектів, проведення спільних наукових семінарів і конференцій. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010—2020 роки в умовах глобалізацій- них викликів. Матеріали Парламентських слухань у ВР України 17 червня 2009 року / За заг. ред. В.І. Полохала. К.: Парлам. вид-во, 2009. 2. Інноваційна Україна 2020: національна доповідь / За заг. ред. В.М. Гейця та ін. К.: НАН України, 2015. 3. Довейко А.Б., Верецкая А.И. Проблема интеграции науки и образования в современ- ном вузе. Россия: тенденции и перспективы развития. Ежегодник. Вып. 8 / Отв. ред. Ю.С. Пивоваров. М.: РАН. ИНИОН, 2013. Ч. 2. С. 426—430. 4. Андрощук Г.О., Давимука С.А., Федулова Л.І. Національні інноваційні системи: ево- люція, детермінанти результативності: монографія. К.: Парлам. вид-во, 2015. 5. Kroll H., Schricke E., Stahlecker T. Developing new roles for higher education institutions in structurally-fragmented regional innovation systems. Working Papers Firms and Region. No R2/2012. 110 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 2 (95) Н.Б. Ісакова 6. Smilor R.W., Dietrich G.B., Gibson D.V. The entrepreneurial university: The role of higher education in the United States in technology commercialization and economic development. International Social Science Journal. 1993. No 45. Р. 1—12. 7. Chakrabarti A., Rice M. Changing roles of universities in developing entrepreneurial regions: The case of Finland and the US. MIT IPC Working Paper IPC-03-003. URL: https://ipc. mit.edu/sites/default/files/documents/03-003.pdf (last accessed 27.03.2017). 8. David P.A., Metcalfe S. Universities must contribute to enhancing Europe’s innovative performance. Knowledge Economists’ Policy Brief No 2 October 2007. URL: http://ec. europa.eu/invest-in-research/pdf/download_en/knowledge_economists_policy_brief2_ final.pdf (last accessed 02.09.2016). 9. Veugelers R., Del Rey E. The contribution of universities to innovation, (regional) growth and employment. European Network on Economics of Education, 2014. URL: http://www. eenee.de/dms/EENEE/Analytical_Reports/EENEE_AR18.pdf (last accessed 26.03.2017). 10. Сацик В. Сучасні моделі дослідницьких університетів: витоки, стратегії розвитку та перспективи розбудови в Україні. Ідеологія і політика. 2012. № 2. С. 25—39. URL: http://ideopol.org/wp-content/uploads/2014/03/8_UKR-Satsyk-.pdf (дата звер- нення 16.12.2016). 11. Азгальдов Г.Г., Костин А.В. Инновационная модель вуза. Россия: тенденции и перс- пективы развития. Ежегодник. Вып. 8 / Отв. ред. Ю.С. Пивоваров. М.: РАН. ИНИОН, 2013. Ч. 2. С. 377–383. 12. Альтбах Ф.Г. Наступил сезон ранжирования. Измерение рейтингов университетов: международный и российский опыт / Под ред. Ф.Э. Шереги и А.Л. Арефьева. МОН РФ. М.: Центр социологических исследований, 2014. С. 86—93. 13. Рейтинг «ТОП-200 Україна». URL: www.euroosvita.net (дата звернення 14.02.2017). 14. Консолідований рейтинг URL: http://osvita.ua/vnz/rating/51741 (дата звернення 06.12.2016). 15. Рейтинг Scopus. URL: http://osvita.ua/vnz/rating/51053/ (дата звернення 04.10.2016). 16. Times Higher Education (THE). World University Rankings 2016–2017. URL: https:// www.timeshighereducation.com/world-university-rankings/2017/world-ranking (last acces- sed 02.11.2016). 17. QS World University Rankings. URL: https://www.topuniversities.com/university-rankings/ world-university-rankings/2016 (last accessed 12.01.2017). 18. SCImago rating. URL: http://www.scimagoir.com/rankings.php?country=UKR (last acces- sed 20.02.2017). 19. Hazelkorn E. Rankings and the reshaping of higher education. The battle for world-class ex cel lence. Basingstoke: Palgrave MacMillan, 2015. URL: http://www.palgrave.com/pro- ducts/title.aspx?pid=391266 (last accessed 15.02.2017). 20. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2016/17 навчального року. Стат. бюлетень. К: Державна служба статистики України, 2017. 21. Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2015 році. К.: Державна служба статис- тики України, 2016. 22. Реформа вищої освіти: погляд ректорів. URL: http://dif.org.ua/ua/polls/2015a/reforma- vishoi-osviti-pogljad-rektoriv_1438091733.htm (дата звернення 04.10.2016). 23. Петровська І.О., Дульська І.В. Вузівська наука в Україні: стан, порівняння, перспек- тиви. Вісник МНТУ, серія економіка. 2011. № 3(7). С. 210—222. 24. Про затвердження Положення про дослідницький університет. Постанова КМУ від 17 лютого 2010 р. № 163. Офіційний вісник України. 2010. № 13. ст. 612. 25. Про вищу освіту. Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2014. № 37—38, ст. 2004. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 2 (95) 111 Потенціал та досягнення науки вищої школи України 26. Schuch K., et al. Background Report. Peer Review of the Ukrainian Research and Innovation System. Horizon 2020 Policy Support Facility .Centre for Social Innovation (ZSI), Vienna, Austria. May 2016. European Commission. Н.Б. Исакова, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник ГУ «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки, им. Г.М. Доброва НАН Украины», e-mail: nbisakova@mail.ru ПОТЕНЦИАЛ И ДОСТИЖЕНИЯ НАУКИ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ УКРАИНЫ Статья посвящена проблеме вклада высших учебных заведений в научные достижения Украины и их роли в национальной инновационной системе. На базе обзора научных публикаций, анализа статистических данных Госстата Украины, отечественных и меж- дународных рейтингов университетов определены основные тенденции, сложившиеся на сегодня в научном секторе высшего образования Украины. Выявлено, что несмотря на достижения в реформировании образовательной составляющей высшей школы, су- ществует немало проблем эффективного использования потенциала вузовской науки. За исключением отдельных случаев, высшие учебные заведения Украины не соответ- ствуют современным требованиям, которые предъявляются к так называемым исследо- вательским и предпринимательским университетам, несмотря на то, что 14 вузам был присвоен статус исследовательского университета. Вузовская наука Украины остается по большей части вне мировых рейтингов университетов и слабо интегрированной в мировое научно-технологическое пространство. Ключевые слова: высшие учебные заведения, научно-технологическая деятельность высшей школы, исследовательский университет, функции университетов, рейтинги университетов. N.B. Isakova, PhD (Economics), senior researcher, G.M. Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential and Science History Studies of the NAS of Ukraine, e-mail: nbisakova@mail.ru POTENTIAL AND ACHIEVEMENTS OF HIGHER EDUCATION RESEARCH IN UKRAINE The article deals with the problem of contribution from higher education institutions to the Ukrainian scientific achievements and the roles of universities in the national innovation system. The article is based on the review of scientific publications; analysis of data of the State Statistics Service of Ukraine, and analysis of the national and international rankings of universities. Major current trends in the scientific sector of higher education in Ukraine are identified. It is revealed that, although some progress in the reform of the educational component of universities has been achieved, the problem of research activities in universities and effective use of scientific potential of the higher education institutions remains in place. Except for rare cases, Ukrainian universities do not meet the modern requirements to «research universities» and «entrepreneurial univer- sities», despite the fact that 14 institutions have been granted the «Research University» status of by the Ministry of Education and Science of Ukraine. Research performed in the universities of Ukraine is mostly outside the university world rankings and is poorly integrated into the global scientific and technological area. Keywords: higher education institutions, scientific and technological activity of higher education, research university, functions of universities, ratings of universities.

Потенціал та досягнення вузівської науки України

Репозитарії

Схожі ресурси