Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження)
Розкрито характерні риси видатного українського фізика-теоретика С.І. Пекара як ученого, людини та педагога, тобто наукового лідера, який поклав початок створенню в Києві у 50–70-х роках минулого століття великої та потужної теоретичної школи в галузі фізики твердого тіла. Показано внесок С.І. Пекар...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Наука та наукознавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132377 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2017. — № 4. — С. 107-121. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-132377 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1323772018-04-19T03:03:00Z Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) Храмов, Ю.О. Історія науки і техніки Розкрито характерні риси видатного українського фізика-теоретика С.І. Пекара як ученого, людини та педагога, тобто наукового лідера, який поклав початок створенню в Києві у 50–70-х роках минулого століття великої та потужної теоретичної школи в галузі фізики твердого тіла. Показано внесок С.І. Пекара та його школи у фізику. Наведено персональний склад школи. Раскрыты характерные черты выдающегося украинского физика-теоретика С.И. Пекара как ученого, человека и педагога, то есть научного лидера, который положил начало созданию в Киеве в 50—70-х годах прошлого века крупной и мощной теоретической школы в области физики твердого тела. Показан вклад С.И. Пекара и его школы в физику. Приведен персональный состав школы. Distinctive qualities of S.I. Pekar, an outstanding Ukrainian theoretical physicist, as a scientist, a human and a teacher are shown, i. e. as a scientific leaders who laid the foundation for creating a large and powerful theoretical school in physics of solid body in Kyiv in 50—60s of the past century. The contribution of S.I. Pekar in his school is physics is highlighted. The personal composition of his school is given. 2017 Article Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2017. — № 4. — С. 107-121. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132377 53(091) uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія науки і техніки Історія науки і техніки |
| spellingShingle |
Історія науки і техніки Історія науки і техніки Храмов, Ю.О. Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) Наука та наукознавство |
| description |
Розкрито характерні риси видатного українського фізика-теоретика С.І. Пекара як ученого, людини та педагога, тобто наукового лідера, який поклав початок створенню в Києві у 50–70-х роках минулого століття великої та потужної теоретичної школи в галузі фізики твердого тіла. Показано внесок С.І. Пекара та його школи у фізику. Наведено персональний склад школи. |
| format |
Article |
| author |
Храмов, Ю.О. |
| author_facet |
Храмов, Ю.О. |
| author_sort |
Храмов, Ю.О. |
| title |
Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) |
| title_short |
Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) |
| title_full |
Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) |
| title_fullStr |
Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) |
| title_sort |
соломон ісакович пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Історія науки і техніки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132377 |
| citation_txt |
Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річ чя від дня народження) / Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2017. — № 4. — С. 107-121. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Наука та наукознавство |
| work_keys_str_mv |
AT hramovûo solomonísakovičpekaríjogonaukovaškolado100ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-09T17:27:27Z |
| last_indexed |
2025-07-09T17:27:27Z |
| _version_ |
1837191187244515328 |
| fulltext |
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 107
© ХРАМОВ Ю.О.,
2017
Розкрито характерні риси видатного українського фізика-теоретика
С.І. Пекара як ученого, людини та педагога, тобто наукового лідера,
який поклав початок створенню в Києві у 50–70-х роках минулого сто-
ліття великої та потужної теоретичної школи в галузі фізики твердо-
го тіла. Показано внесок С.І. Пекара та його школи у фізику. Наведено
персональний склад школи.
Ключові слова: Інститут фізики, Інститут фізики напівпровідників, напівпровід-
ники, полярон, автолокалізація, кристали, кристалічна ґратка, ек-
ситон, поглинання світла.
УДК 53(091) Ю.О. ХРАМОВ, доктор фізико-математичних наук,
професор, завідувач відділу,
ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу
та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України»,
e-mail: fenixprint@ukr.net
СОЛОМОН ІСАКОВИЧ ПЕКАР
І ЙОГО НАУКОВА ШКОЛА
(До 100-річчя від дня народження)
Академік АН УРСР С.І. Пекар (1917—1985) увійшов у іс-
торію світової та української фізики як видатний теоре-
тик, з ім’ям якого пов’язані значні досягнення в теорії
твердого тіла, і як блискучий педагог, вихователь низки
поколінь фізиків-теоретиків, засновник широко відомої
в Україні та за її межами авторитетної наукової школи [1;
2]. Цьому сприяли його чудові якості вченого й просто
людини. С.І. Пекара як дослідника вирізняли незвичай-
ний талант, незалежний і неупереджений підхід до вирі-
шення різних фізичних питань, оригінальний вибір ак-
туальних тем для дослідження, що ґрунтувався на його
глибокій інтуїції, прагнення до постановки фундамен-
тальних задач і доведення отриманих результатів до по-
рівняння з експериментом, тісний зв’язок із ним, науко-
ва принциповість і сміливість, глибина і ясність робіт.
Риси С.І. Пекара як дослідника образно описали його
уч ні й колеги:
Історія науки і техніки
108 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 4 (98)
Ю.О. Храмов
«С.І. Пекар був наділений яскравим та оригінальним талантом, який проявлявся
і у виборі тем його основних робіт, і в підході, який він знаходив для вирішення вини-
каючих задач. Зв’язки їх з іншими роботами того часу спочатку були незримими, уявля-
лися ніби ізольованими, такими, що незрозуміло, як виникли. Але проходило кілька
років, і картина змінювалася. Тісний зв’язок із сучасністю ставав очевидним, явно про-
являвся й вплив робіт Пекара на інших дослідників, і вже починало здаватися незрозу-
мілим, чому необхідність в такій роботі не була ясна відразу. Соломон Ісакович мав рід-
кісний склад розуму, що дозволяв йому будувати свої роботи та оцінювати чужі, не
порівнюючи їх з іншими роботами останнього часу, а виходячи з «перших принципів».
Він щоразу логічно проходив весь хід міркувань — від «початків» до конкретної роботи.
Це дозволяло йому, уникаючи дуже поширених помилок або забобонів, знаходити най-
більш послідовний хід міркувань» [2, с. 10].
І далі:
«Важлива загальна риса, яка характеризує творчість Соломона Ісаковича — та,
що, стежачи за розвитком сучасної фізики, він не прагнув наслідувати моді, а розроб-
ляв саме ті питання, де міг зробити новий нетривіальний і принциповий крок. Тому
чимало його робіт створили нові напрями досліджень. Свої кращі роботи він зробив сам,
ретельно виношуючи їх. Відповідальність, з якої він ставився до своїх робіт, була при-
кладом для його оточення. Соломона Ісаковича поряд із теорією хвилювали й фізичний
експеримент, і навіть суто конструкторські задачі. Його риси дослідника дивним чином
доповнювалися людськими, що створювало ту органічну єдність, яку прийнято визна-
чати як надзвичайну цілісність людської вдачі. Це була глибоко порядна й принципова
людина, цілеспрямована та оптимістична, надзвичайно працездатна і зосереджена,
скромна, душевна, демократична. Мені як автору цієї статті не раз доводилося зустріча-
тися із Соломоном Ісаковичем з питань, безпосередньо не пов’язаних із наукою, і що-
разу мене вражали неповторна індивідуальність, сила інтелекту, висока інтелігентність,
доброзичливість, духовність цієї людини» [3, c. 162].
Значення людських якостей С.І. Пекара описують знов-таки його учні:
«Соломону Ісаковичу завжди були властиві надзвичайна цілісність, незалежність
суджень, глибока принциповість, відсутність суєти, духовна чистота. Ці якості створю-
вали особливу наукову й моральну атмосферу навколо нього, особливо у відділі теоре-
тичної фізики. Він завжди уникав дрібних адміністративних конфліктів, але був непри-
миренний у питаннях принципових: при оцінці рівня та якості наукових праць, виборі
наукової тематики, вирішенні долі молодих учених. Завдяки саме цим якостям С.І. Пе-
кара відкрився шлях у науку для багатьох молодих теоретиків, визначився їх науковий
стиль і моральне обличчя. Під час обговорення наукових проблем він був вимогливий і
справедливий, прагнув розкрити слабкі місця обговорюваних робіт і відразу надати мак-
симальну допомогу для подолання виникаючих труднощів. Особливо вимогливим Со-
ломон Ісакович був до власних робіт, у яких ретельно продумував усі деталі. Будучи лю-
диною контактною, легко й швидко встановлював прості відносини з малознайомими
людьми, водночас був дуже доброзичливий і внутрішньо демократичний. Ці чудові люд-
ські якості Соломона Ісаковича повною мірою розкривалися перед тими, хто мав щастя
близько знати його» [1, с. 13].
Оцінку С.І. Пекара як ученого, вчителя й людини дав також його колега
по Інституту фізики напівпровідників НАН України акад. НАН України
М.П. Лисиця.
«Соломон Ісакович Пекар у всіх стосунках особистість неабияка, — зазначав він. —
Але насамперед він був відданий науці. В галузі фізики твердого тіла Соломон Ісакович
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 109
Соломон Ісакович Пекар і його наукова школа (до 100-річчя від дня народження)
став класиком, ще будучи молодиком. Створивши теорію поляронів, він пояснив ці-
лий комплекс явищ, що протікають у твердих тілах з переважаючим іонним хімічним
зв’язком. Ця теорія набула подальшого розвитку не тільки в його власних дослідженнях,
а й у роботах його численних учнів, а також представни ків інших шкіл, вітчизняних і за-
кордонних. Без теорії поляронів неможливо уявити собі сучасну фізику твердого тіла.
Полярон — не єдина квазічастинка, народжена в уяві Соломона Ісаковича. Його світ-
лоекситон, інакше поляритон, пронизує всю спектроскопію кристалів, що відобра-
жає їх енергетичну структуру. Будучи різностороннім фізиком-теоретиком, Соломон
Ісакович зробив істотний внесок і в розвиток квантової електроніки, створивши теорію
хімічних лазерів нового типу. Мені пощастило слухати лекції Соломона Ісаковича, які
він протягом багатьох років читав у Київському університеті. Всі студенти без винятку
дуже високо ці нували педагогічний талант Соломона Ісаковича і його людяність на іс-
питах. Доброта, принциповість, твердість у відстоюванні власної наукової позиції, чес-
ність, вміння раціонально використовувати кожну хвилину — характерні риси академі-
ка С.І. Пекара»1.
Позицію С.І. Пекара в окремих життєвих епізодах, що розкривають
його високі якості людини та вченого, описує також К.Б. Толпиго:
«Прикладом високої самокритичності С.І. Пекара може бути епізод, коли на по-
чатку 50-х років він почав розраховувати ефективну масу полярона з квантово-
механічним розглядом його поступального руху. Розрахунок дав величину, вдвічі меншу
за отриману в класичному розгляді. С.І. Пекар був переконаний, що тут якась помилка,
й витратив понад рік на її пошуки. Було розроблено новий підхід, оснований на адіаба-
тичному наближенні, що дав правильний результат, який збігся з класичним. Але зали-
шалося відкритим питання, в чому причина розбіжності у двох підходах? Цікаво, що
приблизно в цей самий час С.В. Тябліков незалежно, трохи іншими методами, виконав
подібні розрахунки та отримав два різні результати. Він опублікував дві статті, не нама-
гаючись їх зіставити. Але С.І. Пекар повністю розібрав парадокс. Виявилося, що в пер-
шому розрахунку не можна обмежуватися першим порядком теорії збурень. Врахування
ж членів другого порядку повністю ліквідувало непорозуміння...
Про високу наукову й ділову чесність С.І. Пекара свідчить також інший епізод.
В 1945 р. один із перших аспірантів С.І. (Є.Д. Майборода) почав роботу над дисертаці-
єю, тема якої (теорія центрів забарвлення) раптом перетнулася з докторською дисерта-
цією Е.Й. Адировича, який, не знаючи про це, розповів С.І. про свою роботу, і С.І.
відразу побачив помилку й зрозумів, як необхідно змінити підхід. Сказати про це Ади-
ровичу — означає «підвести» власного аспіранта, який поки йшов попереду, дотримую-
чись вказівки свого керівника. Як бути? Тут, як кажуть, «совість змусила» С.І. і покри-
тикувати роботу, і підказати правильний хід міркувань авторові. Так виникла відома в
ті роки (1948—1950) модель подвійного шару Адировича, що дозволила просто описа-
ти взаємодію електрона F-центра з коливаннями ґратки кристала. Є.Д. Майборода,
перебуваючи все-таки попереду, мав повну можливість активізувати свою роботу і ра-
ніше її завершити, проте, на жаль, не зумів це зробити. Щось подібне відбулося через
кілька років і з М.О. Кривоглазом, коли той міг позбутися пріоритету в роботі з теорії
безвипромінювальних переходів, через те, що С.І. «з чесності» послався на його ре-
зультати раніше, ніж вони були опубліковані. Тоді конкурент М.О. Кривоглаза поспі-
шив виправитися та опублікуватися» 2.
1 Особисте повідомлення автору.
2 Особисте повідомлення автору.
110 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 4 (98)
Ю.О. Храмов
Соломон Ісакович Пекар народився 16 березня 1917 р. у Києві. В 1933 р.
вступив до Київського університету, де слухав лекції відомих закордонних
фізиків-теоретиків Г. Бека і Н. Розена, які працювали тоді в Україні. Вже в
студентські роки у С.І. Пекара з’явилося прагнення до самостійної наукової
праці. В 1938 р. він виконав дослідження «Розподіл швидкостей електронів
у плазмі розряду» [2, с. 12—23], про яке повідомив на сесії Відділення фізи-
ки АН СРСР, чим викликав дискусію. Воно вже свідчило про становлення
С.І. Пекара як оригінального теоретика. Закінчивши того ж року універси-
тет, він почав працювати науковим співробітником в Інституті фізики АН
УРСР, одночасно ставши аспірантом університету при кафедрі теоретичної
фізики, керівником його був І.Є. Тамм — видатний радянський фізик, за-
відувач теоретичним відділом Фізичного інституту АН СРСР.
Необхідно зазначити, що в передвоєнні роки в Інституті фізики АН
УРСР інтенсивно велися експериментальні дослідження з фізики напів-
провідників, очолювані спочатку О.Г. Гольдманом, а з 1939 р. — В.Є. Лаш-
карьовим, які зробили Київ одним із провідних центрів СРСР у цьому на-
прямі. Однак теоретичні розробки практично були відсутні, хоч питання
випрямлення в світовому співтоваристві активно вивчалися (А. Вільсон,
Я.І. Френкель, Л. Нордгейм, Н. Мотт, Б.І. Давидов, Д.І. Блохінцев та інші).
Тому вибір теми дисертації не був випадковим, а відповідав завданням ін-
ституту. У руслі дисертаційної роботи С.І. Пекар в 1939—1941 рр. побудував
загальну нелінійну монополярну теорію випрямлення на контакті «напів-
провідник — метал» [2, с. 24—38]. Роботу було докладено на московському
семінарі Ландау, де вона отримала високу оцінку. Деякі фізики в своїх істо-
ричних екскурсах наводять відомий афоризм Ландау, який він озвучив після
обговорення роботи Пекара — «в Києві відбулося самозародження теоре-
тичної фізики» [36, c. 80]. В результаті при захисті дисертації в травні 1941 р.
С.І. Пекару, за пропозицією В.Є. Лашкарьова, І.Є. Тамма та Я.І. Френкеля,
було присуджено відразу ступінь доктора фізико-математичних наук, що
трапляється нечасто.
В цей період у С.І. Пекара встановилися тісні наукові зв’язки з Я.І. Френ-
келем, І.Є. Таммом і Л.Д. Ландау, а потім із М.М. Боголюбовим, які в по-
дальшому зміцнювалися, він завжди прагнув обговорити з ними проблеми,
що його хвилювали, та отримані результати. Тому вплив на нього перших
трьох був значним і сприяв його швидкому становленню як теоретика висо-
кого класу. С.І. Пекар належав до теоретичної школи І.Є. Тамма, однак
другим своїм учителем вважав Л.Д. Ландау.
У роки війни з гітлерівською Німеччиною С.І. Пекар працював в Уфі,
куди переїхав Інститут фізики АН УРСР, в галузі напівпровідникових
приладів, де розкрилися його нові якості — інженера й конструктора. В
1941—1946 рр. і 1949—1960 рр. він завідував відділом теоретичної фізики
Інституту фізики АН УРСР, а в 1944—1951 рр. і 1953—1966 рр. — також ка-
федрою теоретичної фізики в Київському університеті, де в 1948 р. створив
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 111
Пекар і його наукова школа (до 100-річчя від дня народження)
спеціалізацію з теоретичної фізики. Курси лекцій, які читав С.І. Пекар, ви-
різнялися глибиною та ясністю, часто стаючи подіями для слухачів, на них
було виховано не одне покоління українських теоретиків. Це був найбільш
плідний в науковому плані період у творчості С.І. Пекара. Саме в цей період
він запровадив (1946) поняття поляронів і розробив (1946—1949) їх теорію,
яка містила велику кількість нових ідей та уявлень і відкрила новий напрям
у фізиці твердого тіла, вплинувши на багато її розділів. Тоді ж було перед-
бачено (1957) додаткові світлові хвилі в кристалах (світлоекситони) та іс-
тотно доповнено й узагальнено (1957—1960) кристалооптику.
Поряд із глибокими теоретичними роботами в теорії твердого тіла,
очолюваними С.І. Пекарем, у цей самий час в Інституті фізики АН УРСР
під керівництвом В.Є. Лашкарьова велися широкі комплексні експеримен-
тальні дослідження з фізики напівпровідників. Теоретиками та експери-
ментаторами інституту було зроблено значний внесок у становлення і роз-
виток фізики і техніки напівпровідників. Тому в 1960 р. було вирішено на
базі відділів теоретичної фізики та фізики напівпровідників Інституту фі-
зики АН УРСР створити Інститут напівпровідників АН УРСР (нині Інсти-
тут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України), в якому
С.І. Пекар до самої своєї кончини 8 липня 1985 р. очолював теоретичний
відділ. Одночасно він був професором (1961—1976) кафедри теоретичної
фізики Київського університету. Варто зазначити, що при становленні но-
вого інституту значну роль відіграли чудові якості С.І. Пекара, які вплинули
на інститутську атмосферу взагалі. З ініціативи й під керівництвом С.І. Пе-
кара протягом 30 років (1955—1985) проводилися всесоюзні наради з тео-
рії напівпровідників, які мали величезний вплив на розвиток досліджень у
цій галузі та на виховання молодих теоретиків. Становленню їх сприяли та-
кож семінари, що регулярно проводилися С.І. Пекарем.
Активна й плідна наукова, науково-організаційна й педагогічна діяль-
ність С.І. Пекара, його особисті якості, науковий авторитет привели до того,
що він постійно був оточений молодими творчими співробітниками, аспі-
рантами, студентами й допоміг багатьом із них стати фізиками-теоретиками.
До Соломона Ісаковича часто зверталися за науковими порадами, прагнули
доповісти роботу на його семінарі. Для всіх, хто звертався до нього «по на-
уці», Соломон Ісакович був уважним, доброзичливим і вдумливим крити-
ком, завжди прагнув надати реальну допомогу слушною порадою. Його
думка була неупередженою і незалежною. Своєю підтримкою він допоміг
прийти в науку багатьом молодим теоретикам. Вони й склали його розгалу-
жену теоретичну школу, представники якої працюють нині, крім Києва, в
багатьох містах, зокрема в Кишиневі, Донецьку, Чорноголовці. Формуватися
вона почала наприкінці 40-х — початку 50-х років на базі теоретичного
відділу Інституту фізики АН УРСР та кафедри Київського університету, в
подальшому її успішний розвиток проходив в Інституті напівпровідників
АН УРСР.
Соломон Ісакович
112 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 4 (98)
Ю.О. Храмов
Про це коротко написав учень С.І. Пекара, його наступник у теоретич-
ному відділі Інституту фізики напівпровідників НАН України В.О. Кочелап:
«Значення діяльності С.І. Пекара визначається не тільки його науковими резуль-
татами. Він був блискучим педагогом і багато уваги приділяв вихованню молодих уче-
них. Цей бік його діяльності привів до створення першої школи фізиків-теоретиків у
Києві. В 1944 р. С.І. Пекар відродив кафедру теоретичної фізики в Київському універ-
ситеті, а в 1998 р. при цій кафедрі вперше було створено спеціалізацію з підготовки
фізиків-теоретиків. Курси лекцій із теоретичної фізики, які читав Соломон Ісакович,
справили значний вплив на кілька поколінь студентів фізичного факультету КДУ, за-
лучивши їх до основ сучасної науки. Його лекції вирізнялися незвичайною ясністю й
глибиною і часто ставали подією для слухачів» [36, c. 92].
Основний напрям С.І. Пекара та його школи — теорія неметалічних
кристалів. Інтенсивні дослідження в ній він розпочав наприкінці 30-х років.
В 1938 р. побудував кількісну теорію випрямлячів із запірними шарами, у
1940—1941 рр. — теорію контакту напівпровідників з металом у випадку силь-
них струмів [2, с. 24—38]. У середині 40-х років С.І. Пекар почав вивчення
проблеми сильної взаємодії електрона з кристалічною ґрат кою. Відштовху-
ючись від ідеї Л.Д. Ландау про можливість захоплення електро на ґраткою
кристала (його автолокалізації) в умовах досить сильної взаємодії в резуль-
таті деформації ґратки полем самого електрона (1933) і використовуючи
для описання автолокалізації макроскопічний підхід, він запропонував но-
ві методи розгляду електронів провідності й локалізова них електронів, які
дозволили істотно поліпшити електронну теорію кристалів і з єдиної точки
зору інтерпретувати широке коло явищ, які не мали задовільного пояснен-
ня в рамках зонної теорії. Побудована ним (1946) витончена модель процесу
взаємодії електрона з ґраткою, що враховувала діелектричну поляризацію
іонного кристала електричним полем електрона провідності, запровадила в
розгляд стан кристала з поляризаційною потенціальною ямою, в якій лока-
лізовано електрони, названі ним поляронами [4]. Потенціальна яма поля-
рона разом із осцилюючим у ній електроном може переміщуватися по крис-
талу як своєрідна поляризаційна хвиля, інакше кажучи, полярон рухається
в кристалі подібно до частинки із зарядом електрона та деякою ефективною
інертною масою, відмінною від електронної. Полярон як нова квазічастин-
ка міцно увійшов у фізичну лексику. На основі концепції поляронів як ос-
новних носіїв струму в іонних кристалах С.І. Пекар побу дував (1946—1950)
теорію поляронів у границі сильного зв’язку, фундаментом якої стало рів-
няння для визначення енергетичного спектра полярона (рівняння Пекара)
і формула для ефективної маси полярона (формула Пекара — Ландау) [5].
Теорія поляронів істотно змінила уявлення про носіїв струму в іонних крис-
талах і стала новим напрямом у сучасній теорії твердого тіла.
У процесі створення поляронної теорії було розвинено низку підходів,
що мали загальне значення для теорії твердого тіла, зокрема запропоновано
метод ефективної маси електрона в кристалічній ґратці, адіабатичне набли-
ження для електрона провідності, який взаємодіє із сильно зв’язаними
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 113
Пекар і його наукова школа (до 100-річчя від дня народження)
електронами, досліджено особливості поляризації ґратки. Задача про по-
лярон як одна з простих і реальних моделей сприяла розвитку загальних ме-
тодів теорії поля. В розвиток поляронної теорії (1951) С.І. Пекар з І.М. Дик-
маном побудував теорію автолокалізації екситонів Ваньє — Мотта [2,
с. 156— 167], а з М.Ф. Дейгеном — теорію автолокалізації екситонів у непо-
лярних кристалах [2, с. 39—44], в якій незалежно від Дж. Бардіна й У. Шоклі
(1950) було запропоновано метод деформаційного потенціалу. С.І. Пекарем
і його учнями розвинено теорію поляронів і при довільній силі зв’язку, до-
сліджено можливість утворення самоузгоджених електронних станів у
гомеополярних кристалах (конденсонів), кондесонний ефект уведено ни-
ми в теорію поляронів і локальних електронних центрів. Разом зі співробіт-
никами й учнями С.І. Пекар поширив теорію поляронів на випадок про-
міжного зв’язку, а також на екситони й конденсони. Так, 1957 р. він разом із
В.М. Буймістровим і М.О. Кривоглазом розробив ефективні методи про-
міжного зв’язку [2, с. 192—220, 225—237; 6].
В 1953 р. С.І. Пекар і І.М. Дикман показали, що екситони в іонних
кристалах подібно до електронів можуть перебувати в поляронних станах, і
розвинули теорію поляризуючих екситонів при сильному й проміжному
зв’язках [2, с. 156—167]. В наступні роки (1968—1975) він та В.І. Шека уза-
гальнили теорію поляронів на багатодолинні напівпровідники та анізотроп-
ні енергетичні зони [7; 8].
З дослідженнями в галузі теорії поляронів тісно межують роботи
С.І. Пе кара і його учнів з теорії домішкових центрів, що взаємодіють з
кристалічною ґраткою. На основі методу ефективної маси С.І. Пекар з
М.Ф. Дей геном і К.Б. Толпиго розвинув (1947—1953) теорію домішкових
електронних центрів. Він розглянув розсіяння поляронів оптичними коли-
ваннями іонів кристала, а Ю.Е. Перлін розрахував розсіяння поляронів
акустичними коливаннями іонів і відповідні рухливості (1951).
В 1949—1953 рр. С.І. Пекар і його учні виконали цикл досліджень із те-
орії домішкового поглинання світла, яким закладено основи теоретичної
оптики кристалів з дефектами. Було побудовано загальну теорію форми
спектрів домішкового поглинання й люмінесценції, показано визначальну
роль електрон-фононної взаємодії у формуванні спектрів і дано їх повну
адіабатичну теорію, визначено форму асиметричної кривої спектрального
розподілу електрон-фононного поглинання світла (пекаріан). Пояснено
стоксовей зміщення спектрів поглинання й випускання, визначено його
зв’язок із напівшириною спектра [9]. В 1953 р. С.І. Пекар із М.О. Криво-
глазом розробив загальну теорію форми смуг домішкового поглинання в
кристалах з довільним законом дисперсії фононів, дослідив тонку струк-
туру спектрів, передбачив наявність дуже вузької безфононної лінії в спек-
трі домішкового поглинання (оптичний аналог ефекту Мессбауера) [2,
с. 168—191]. Вивчено також оптичні властивості ідеальних кристалів в об-
ласті екси тонного поглинання.
Соломон Ісакович
114 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 4 (98)
Ю.О. Храмов
До проблеми сильного електрон-фононного зв’язку С.І. Пекар та його
учні зверталися неодноразово. Зокрема, в 1979 р. він, Е.Й. Рашба і В.І. Шека
розглянули в адіабатичному наближенні існування в іонних кристалах по-
ляризуючого й неполяризуючого екситонів і розробили теорію автолокалі-
зованого бар’єра для екситона Ваньє — Мотта [30, с. 425—429].
Значний цикл досліджень С.І. Пекара і його школи стосується теорії
екситонів і оптики кристалів. В 1957 р. він показав, що в кристалах в області
екситонного поглинання світла повинна істотно змінитися класична крис-
талооптика, і передбачив додаткові електромагнітні хвилі [2, с. 238—252],
отримав нові формули для коефіцієнтів відбиття світла від поверхні криста-
ла, прозорості кристалічної пластинки [2, с. 253—265] та ін. Як писав він сам,
«у результаті теоретичних досліджень було виявлено недостатність класичної теорії
двозаломлення в спектральних областях екситонних резонансів, передбачено додаткові
світлові хвилі в кристалах, для них обґрунтовано додаткові граничні умови на поверхні
кристала, виведено нові формули для відбиття й проходження світла. Отримані резуль-
тати дозволили істотно доповнити та узагальнити крис талооптику» [10, с. 3].
Протягом 1957—1960 рр. С.І. Пекар вивчив явища й закономірності, що
не вкладаються в рамки класичної теорії двозаломлення, розвинув нову
теорію електромагнітних хвиль у кристалах, у яких виникають екситони,
розглянув теорію дисперсії та екситонного поглинання світла, вивів основ-
ні закони нової кристалооптики на основі узагальнення залежності пи томої
поляризації від електричного поля [10]. Вихідним пунктом теорії було уза-
гальнення класичної формули для поляризації з урахуванням того, що екс-
итонні рівні в кристалі розщеплюються в екситонні зони. Внаслідок цього
діелектрична проникність виявляється функцією не тільки частоти світла
(тимчасова дисперсія), а й хвильового вектора (просторова дисперсія), а
оскільки хвильовий вектор містить множником показник залом лення, то
підвищується степінь дисперсійного рівняння, яке пов’язує показ ник за-
ломлення з частотою світла. Це й дає додаткові світлові хвилі. Спостережу-
ване в області дисперсії світло є результатом певного «змішування» елек-
тромагнітного поля з екситонними збудженнями. Це дало підставу ввести
новий термін «світлоекситон» (інші автори користуються еквівалентним
терміном «поляритон».)
В 1960 р. С.І. Пекар ототожнив довгохвильові світлоекситони зі спо-
стережуваними світловими хвилями і в такий спосіб побудував макроско-
пічну теорію екситонів з урахуванням запізнення, звівши теорію екситонів
до макроскопічної теорії світлових хвиль [2, с. 306—317]. У випадку нехту-
вання запізненням отримують просто екситони. В цьому ж році С.І. Пекар і
М.С. Бродин експериментально довели існування додаткових світлових
хвиль (в антрацені) [11]. Варто зазначити, що С.І. Пекар розробляв також
постановки різних експериментів, у яких повинні проявлятися додаткові
хвилі, а в деяких брав безпосередню участь. Зокрема, за його ідеєю М.І. Страш-
никова здійснила досить ефективний дослід, коли світло, що падало майже
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 115
Пекар і його наукова школа (до 100-річчя від дня народження)
перпендикулярно до поверхні вузького клина, розщеплювалося на виході
на два пучки внаслідок різних значень коефіцієнтів заломлення для «зви-
чайної» й додаткової хвилі.
У наступні роки С.І. Пекар проводив дослідження в нових для нього
напрямах, у яких висунув низку оригінальних ідей. Він розглянув (1965)
механізм електрон-фононної взаємодії, пов’язаний із залежністю діелек-
тричної проникності кристала від деформації, показавши, що внаслідок
цього при накладанні зовнішнього статичного електричного поля в п’єзо-
і не п’єзоелектричних кристалах виникає додаткова електрон-фононна
взаємодія. Вона враховується поряд із деформаційним потенціалом і п’єзо-
електричним полем при розгляді звукових хвиль в присутності носіїв
струму, що дрейфують у зовнішньому полі [2, с. 346—354]. На основі пе-
редбаченого механізму він побудував теорію підсилення ультразвуку в на-
півпровідниках.
Необхідно зазначити, що ще в 1956 р. К.Б. Толпиго й З.І. Урицький не-
залежно від Вайнрайха передбачили можливість генерації гіперзвуку в крис-
талі за рахунок електрон-фононної взаємодії, коли дрейфова швидкість
носіїв струму (поляронів) у зовнішньому полі перевищує швидкість звуку
(акустоелектричний ефект, який лежить в основі акустоелектроніки) [12].
Експериментальне доведення підсилення гіперзвуку дали в 1961 р. Е. Хат-
сон, Дж. Макфі й Д. Уайт. У наступні роки ідея С.І. Пекара про додаткову
електрон-фононну взаємодію нового типу отримала розвиток (1966—
1978) у роботах, які він виконав разом із А.А. Демиденком, В.М. Піско-
вим і Б.Є. Цеквавою [2, с. 355—360].
В 1966—1969 р. С.І. Пекар з В.Н. Мальцевим досліджував властивості
газів із високою концентрацією електронно-збуджених атомів і молекул і
показав (1966), що резонансна диполь-дипольна взаємодія між молекула-
ми, що перебувають на різних енергетичних рівнях, обернено пропорційна
кубу відстані між ними й може давати внесок у термодинамічні функції
га зу, значно більший ніж звичайна ван-дер-ваальсова взаємодія. При цьо-
му також вказано на можливість термодинамічної нестійкості й розпаду
збудженого газу на дві фази з різним відносним вмістом збуджених атомів із
наступною конденсацією однієї з фаз [2, с. 361—370, 405—409].
В 1969 р. С.І. Пекар вказав на можливість самостимульованого меха-
нізму випромінювання хімічно реагуючим газом, коли фотоперехід здій-
снюється під час елементарного акту хімічної реакції. Це дає можливість
здійснити перетворення енергії хімічних реакцій в енергію когерентного
випромінювання з більшим квантовим виходом. Інакше кажучи, С.І. Пекар
запропонував новий тип хімічного лазера на стимульованих електронних
фотопереходах [2, с. 384—386]. У наступні роки (1970—1979) С.І. Пекар і
В.О. Кочелап розробили теорію стимульованої радіаційної хімічної реакції
в газах, показавши можливість її використання в лазерах [2, с. 395—404,
413—416; 13]. В 1975 р. С.І. Пекар отримав вираз для енергії залежного від
Соломон Ісакович
116 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 4 (98)
Ю.О. Храмов
часу електромагнітного поля в диспергуючому середовищі, що дозволило
вперше послідовно провести квантування поля в ньому [14]. На основі цьо-
го 1977 р. знайдено нові формули для ймовірностей багатофотонних про-
цесів у середовищі з дисперсією.
В результаті, завдяки лідерським якостям, визначним науковим здобут-
кам, отриманим особисто та очолюваним ним колективом теоретичного
відділу у 50—70 роках, С.І. Пекарем сформовано велику та авторитетну тео-
ретичну школу, яку дала не одне покоління теоретиків. Її представляють
члени-кореспонденти АН УРСР М.Ф. Дейген, М.О. Кривоглаз, В.Й. Суга-
ков, К.Б. Толпиго, доктори наук Ю.Е. Перлін, І.І. Бойко, В.М. Буймістров,
В.Л. Вінецький, З.С. Грибніків, І.М. Дикман, В.О. Кочелап, В.С. Машке-
вич, В.І. Мельников, В.В. Мітин, В.М. Пісковой, В.Й. Піпа, Е.Й. Рашба,
М.В. Стриха, Б.Є. Цеквава, В.І. Шека та інші [36].
Крім викладених вище, в школі отримано чимало результатів фунда-
ментального значення в теорії екситонів, фізики напівпровідників, спек-
троскопії конденсованих середовищ, радіоспектроскопії, теорії неідеальних
кристалів. Чимало учнів С.І. Пекара очолювали або очолюють теоретичні
відділи, сектори й лабораторії в ряді академічних інститутах (Е.Й. Рашба,
К.Б. Толпиго, М.О. Кривоглаз, М.Ф. Дейген, В.О.Кочелап, Ю.Е. Перлін,
В.Й. Сугаков, П.Т. Томчук, І.М. Дикман, В.М. Буймістров та інші). В 1966—
1991 рр. завіду вав сектором, відділом в Інституті теоретичної фізики
ім. Л.Д. Ландау АН СРСР (Чорноголовка, Московська область) Е.Й. Рашба [37].
Він перед бачив існування автолокалізаційного бар’єра для екситонів, віль-
них і автолокалізованих екситонів, континуальних автолокалізованих ста-
нів в одновимірних системах, а також велетенські сили осціляторів доміш-
кових екситонів у молекулярних кристалах (ефект Рашби, 1957 р.). Е.Й. Раш-
ба передбачив також комбінований резонанс — інтенсивне електродипольні
збудження спінових переходів (1960) [15] і розвинув (1981—1984) його тео-
рію для зонних і зв’язаних носіїв у напівпровідниках. Побудував динамічну
теорію вібронних спектрів молекулярних кристалів (1966—1968), теорію
зв’я заних станів фононів з електронними агрегатами в напівпровідниках
(1971—1976). Передбачив електричний пінч-еффект у напівпровідниках
(1964) та анізотропні розмірні ефекти в багатодолинних напівпровідниках і
напівметалах (1965—1971). Запропонував механізми динамічного підсилен-
ня домішкової локалізації електронів низькочастотними фононами (1975),
дефек тоутворення й десорбції в ході автолокалізації (1979—1986), спонтан-
ного порушення симетрії нелінійних структур внаслідок виродження елек-
тронного спектра (1981—1984). Побудував теорію швидкості автолокалізації
й безвипромінювального захоплення носіїв струму та екситонів (1978—1986).
Дослідження К.Б. Толпиго присвячено динаміці ґратки, зонній теорії,
теорії екситонів і домішкових центрів, оптиці кристалів, кінетичним яви-
щам у напівпровідниках. У 1950—1961 рр. він істотно розвинув динамічну
теорію коливань ґраток іонних кристалів. У ній уперше в моделі деформо-
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 117
Пекар і його наукова школа (до 100-річчя від дня народження)
ваних іонів було розглянуто оптичні коливання з урахуванням запізню-
вання взаємодії й одержано змішані стани фононів та електромагнітного
поля, названі згодом поляритонами [16]. В 1952 р. він дав систематич ний
опис основних термоелектричних і термогальванічних явищ у напів-
провідниках [17]. У 1956 р. К.Б. Толпиго і Е.Й. Рашба вивели закон за-
лежності струму від напруги при біполярному дрейфі носіїв і побудували
(1954—1965) теорію випрямлення струму в р—п-переходах та у контактах
«метал — напівпровідник» при значних струмах інжекції [18], а також
отримали низку важливих результатів у феноменологічній теорії напів-
провідникових приладів [19]. В 1966—1988 рр. К.Б. Толпиго завідував тео-
ретичним відділом Донецького фізико-технічного інституту АН УРСР. Тут
він узагальнив динамічну теорію кристалічної ґратки на кристали інерт-
них газів (у розгляд ефекту також включено квадрупольну деформацію
атомних оболонок), обґрунтував і розвинув квазімолекулярну модель ва-
лентних кристалів, у якій розглядаються основні, екситонні й провідні
стани кристала. Передбачив існування дефор муючих низькосиметричних
екситонів у лужно-галоїдних кристалах [20].
І.М. Дикман побудував (1947) кількісну теорію зовнішнього фотоефек-
ту й вторинної електронної емісії з напівпровідників і передбачив (1954)
важливий розмірний ефект, пов’язаний із квантуванням електронних орбіт
у тонких пластинках.
З кінця 50-х років М.Ф. Дейген зі співробітниками проводив інтен-
сив ні дослідження з радіоспектроскопії домішкових центрів у кристалах,
був ініціатором створення, а в 1960—1977 рр. — керівником відділу радіос-
пектроскопії Інституту напівпровідників АН УРСР. Разом із В.Л. Вінець-
ким він розробив теорію агрегатних центрів забарвлення в кристалах [49].
Застосування теорії поляронів до метал-аміачних розчинів дозволи ло
йому пояснити (1954) їх магнітні, оптичні та інші властивості [22]. Вперше
було розвинено повну теорію спектрів подвійного електронно-ядерного
резонансу, розглянуто його нові види (М.Ф. Дейген), запропоновано ме-
тод визначення структури енергетичних зон у кристалах за даними експе-
риментального вимірювання подвійного електронно-ядерного резонансу
(С.І. Пекар, М.Ф. Дей ген, В.Г. Грачов, 1957—1967) [23]. Розроблено тео-
рію параелектричного резонансу й запропоновано нові види акустичних
параелектричних резонансів і новий механізм релаксації парамагнітних
центрів за рахунок взаємодії спінів з плазмонами (М.Ф. Дейген, К.Д. Глин-
чук, 1970—1974) [24].
В 1963—1972 рр. М.Ф. Дейгеном зі співробітниками проведено глибокі
дослідження електропольових ефектів в електронному парамагнітному ре-
зонансі, які дали можливість отримати нові параметри, що характеризують
дефектні кристали, і виявити новий механізм розширення ліній електро-
нного парамагнітного резонансу в кристалах. В 1974—1976 рр. він виконав
роботи з вивчення взаємодії спінів домішкових іонів з плазмовими коли-
Соломон Ісакович
118 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 4 (98)
Ю.О. Храмов
ваннями густини зарядів у напівпровідниках, обмінного та електропольово-
го розсіянь носіїв на парамагнітних центрах. До цього ж часу належить і по-
чаток його широких досліджень магнітного резонансу в напівпровідниках і
сегнетоелектриках. У результаті М.Ф. Дейгеном було створено власну нау-
кову школу.
В 1959—1976 рр. І.М. Дикман і П.М. Томчук розвинули теорію кінетики
електронів провідності й дірок з урахуванням електрон-електронної та
електрон-діркової кулонівської взаємодії, обчислили внесок гарячих носіїв
струму в показники заломлення електромагнітних хвиль у напівпровіднику,
показали можливість керування електромагнітними хвилями в середовищі
за допомогою зовнішніх електричних і магнітних полів. Вони ж побудували
(1966—1976) теорію явищ переносу й колективних процесів у нерівноваж-
ній плазмі напівпровідників зі складним законом дисперсії енергії носіїв
струму [25].
В 1964—1975 рр. Е.Й. Рашба, І.І. Бойко й З.С. Грибніков передбачили
низку нових лінійних і нелінійних ефектів, пов’язаних із анізотропним
перерозподілом носіїв струму по перерізу напівпровідника та з виснажен-
ням напівпровідника носіями під дією протікаючого струму [26]. В 1965—
1967 рр. Е.Й. Рашба та І.І. Бойко розвинули теорію електричних і фото-
електричних явищ у напівпровідниках з анізотропною провідністю. В
1965 р. З.С. Грибніков із В.І. Мельниковим побудував теорію розмірних
ефектів для гарячих електронів [27]. Передбачив 1979 спільно з ін. від’ємну
диференціальну провідність та осциляції струму у напівпровідниках. Роз-
робив теорію багатознакової анізотропії провідності в багатодолинних на-
півпровідниках, зокрема з В.В. Мітиним — (1971) — теорію неоднорідних
станів у сильному електричному полі. В 1985 р. ефект багатознакової анізо-
тропії провідності в напівпровідниках (З.С. Грибніков, В.В. Мітин) визнано
відкриттям. В 1970 р. з В.О. Кочелапом виявив незвичайну поведінку елек-
тронних напівпровідників у сильному електричному полі — їх охолод жен-
ня [36]. І.І. Бойко й В.Й. Піпа створили (1967—1977) теорію явищ, пов’яза-
них із проходженням через тверде тіло сильних струмів. Досліджено
пінч-ефект в електронно-дірковій плазмі, що приводить до сильної нелі-
нійності вольт-амперних характеристик, і зміну провідності, яка відбува-
ється внаслідок власного магнітоопору [28]. В результаті було істотно роз-
винено теорію електронно-діркової плазми в напівпровідниках. В.Й. Піпа
отримав важливі результати в теорії електронфонної взаємодії та оптиці на-
півпровідників; зокрема, він започаткував тут новий напрям — кон цент-
раційно-дефор ма ційну нестійкість кристалів.
В 1969—1970 рр. В.Л. Вінецький пояснив механізм провідності напів-
провідника з урахуванням процесу утворення електрично активних дефек-
тів (власне дефектної провідності та самокомпенсації провідності). Він увів
(1970—1977) нові уявлення про механізми утворення радіаційних дефек-
тів у напівпровідниках і діелектриках і побудував теорію їх нагромаджен-
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 119
Пекар і його наукова школа (до 100-річчя від дня народження)
ня, знайшов умови радіаційної стійкості й підвищеної чутливості немета-
лічних кристалів до ядерних випромінювань [29]. В.Л. Вінецький розробив
також теорію біполяронів (два електрони локалізовані в спільній поляри-
заційній ямі) та вивів умови їх існування. Такі квазічастинки могли бути
ототожнені з куперівськими парами з малою кореляційною довжиною в
теорії надпровідності.
Важливий цикл робіт з оптики кристалів і теорії електронних станів у
системах напівпровідникового типу виконав М.О. Кривоглаз, який у 1964—
1988 рр. очолював відділ теорії неідеальних кристалів Інституту металофізи-
ки АН УРСР. Він побудував (1953—1970) теорію безвипромінювальних
електронних переходів, теорію фононного й спінового розширення суто
електронних ліній у домішкових спектрах [30; 31]. Розвинув (1956—1977)
рентгенографічні методи дослідження недосконалостей кристалів, перед-
бачив ефекти заглушення критичних флуктуацій далекодіючими силами
(1963), появу квазіліній на рентгенограмі сильно спотворених кристалів
(1968) [32], побудував теорію ефекту Мессбауера в неідеальних кристалах [33;
34], запропонував концепції флуктонів і рівноважних гетерогенних сис-
тем [35].
Таким чином, С.І. Пекаром та його науковою школою зроблено знач-
ний внесок у розвиток теоретичної фізики в Україні, а також у створення в
Києві другого в Україні центру в галузі теорії твердого тіла. Президією НАН
України засновано премією імені С.І. Пекара за видатні досягнення в цьому
напрямі [36].
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Соломон Исаакович Пекар. К.: Наук. думка, 1988. 38 с.
2. Пекар С.И. Избранные труды. К.: Наук. думка, 1988. 511 с.
3. Памяти Соломона Исааковича Пекара. Успехи физ. наук. 1986. 149, Вып. 1. С. 161—
162.
4. Пекар С.И. Автолокализация электрона в диэлектрической инверционно поляризу
ющейся среде. Журнал эксперим. и теор. физики. 1946. 16. Вып. 4. С. 335—340.
5. Пекар С.И. Исследования по электронной теории кристаллов. М.; Л.: Гостехтеориз-
дат, 1951. 256 с.
6. Буймистров В.М., Пекар С.И. Теория поляронов при произвольной силе связи меж-
ду электроном и оптическими колебаниями решетки. Журнал техн. физики. 1957. 27.
Вып. 11. С. 2667—2669.
7. Пекар С.И. Теория поляронов в многодолинных кристаллах. 1. Журнал эксперим. и
теор. физики. 1968. 55. Вып. 5. С. 1997—2002.
8. Пекар С.И., Шека В.И., Дмитренко Г.В. Теория поляронов в многодолинных крис-
таллах. 2. Журнал эксперим. и теор. физики. 1972. 63. Вып. 10. С. 1455.
9. Пекар С.И. Форма и температурная зависимость полос примесного поглощения све-
та и люминесценции в твердых и жидких диэлектриках и полупроводниках. Извес-
тия АН СССР. Серия физ.1954.18. Вып. 6. С. 712—713.
10. Пекар С.И. Кристаллооптика и добавочные световые волны. К.: Наук. думка, 1982.
296 с.
Соломон Ісакович
120 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 4 (98)
Ю.О. Храмов
11. Бродин M.C., Пекар С.И. К экспериментальному доказательству существования
добавочных аномальных световых волн в кристалле в области экситонного поглоще-
ния. Журнал эксперим. и теор. физики. 1960. 38. Вып. 1. С. 74—81.
12. Толпыго К.Б., Урицкий З.С. К теории подвижности полярона. Журнал эксперим. и
теор. физики. 1956. 30. Вып. 5. С. 929—937.
13. Кочелап В.А., Пекар С.И. Теория спонтанной и стимулированной хемилюминес-
ценции газов. К.: Наук. думка, 1986. 264 с.
14. Пекар С.И. Плотность энергии произвольного электромагнитного поля и диссипа-
ция в среде с дисперсией. Физика твердого тела. 1976. 18. Вып. 7. С. 1884—1887.
15. Рашба Э.И. Комбинированный резонанс в полупроводниках. Успехи физ. наук. 1964.
84. Вып. 4. С. 557—578.
16. Толпыго К.Б. Состояние теории поляризации идеальных ионных и валентных крис-
таллов. Успехи физ. наук. 1961. 74. Вып. 2. С. 269—288.
17. Толпыго К.Б. Об уравнениях переноса в теории полупроводников. Труды Ин-та фи-
зики АН УССР. 1952. Вып. 3. С. 52—83.
18. Рашба Э.И., Толпыго К.Б. Прямая вольт-амперная характеристика плоскостно¬го
выпрямителя при значительных токах. Журнал эксперим. и теор. физики. 1956. 26.
Вып. 7. С. 1419—1427.
19. Толпыго К.Б. Неравновесные поверхностные процессы в полупроводниках и
полупроводниковых приборах. М.: Сов.радио, 1977. 256 с.
20. Толпыго К.Б., Троицкая Е.П. Распространение динамической теории кристалли-
ческих решеток с деформированными атомами на кристаллы элементов нулевой
группы. Физика твердого тела. 1971. 13. Вып. 4. С. 1136—1144.
21. Дейген М.Ф., Винецкий В.Л. Квантовые состояния и оптические переходы центра.
Журнал эксперим. и теор. физики. 1957. 32. Вып. 2. С. 289—295.
22. Дейген М.Ф. Теория магнитных свойств металл-аммиачных растворов. Журнал
эксперим. и теор. физики. 1954. 26. Вып. 3. С. 293—299.
23. Грачев В.Г., Дейген М.Ф. Двойной электронно-ядерный резонанс примесных цен-
тров в кристаллах. Успехи физ. наук. 1977. 125. Вып. 4. С. 631—663.
24. Дейген М.Ф., Глинчук М.Д. Параэлектрический резонанс нецентральных ионов.
Успехи физ. наук. 1974. 114. Вып. 2. С. 185—211.
25. Дыкман И.М., Томчук П.М. Явления переноса и флуктуации в полупроводниках.
Киев: Наук. думка, 1981. 320 с.
26. Рашба Э.И., Грибников З.С., Кравченко В. Я. Анизотропные размерные эффекты в
полупроводниках и полуметаллах. Успехи физ. наук. 1976. 119. Вып. 1. С. 3—47.
27. Грибников З.С., Мельников В.И. Диффузия «горячих» электронов в n-n-гетеро пе-
реходах. Физика твердого тела. 1965. 7. Вып. 7. С. 1997—2006.
28. Бойко И.И., Пипа В.И. Пинч-эффект в полупроводниках при сильном вырождении
электронно-дырочной плазмы. Физика твердого тела. 1971. 13. Вып. 2. С. 579—585.
29. Винецкий В.Л., Холодарь Г.А. Традиционная физика полупроводников. К.: Наук.
думка, 1979. 335 с.
30. Кривоглаз М.А. Теория уширения спектральных линий и безызлучательных перехо-
дов в системах со слабой связью. Журн. эксперим. и теор. физики. 1965. 48. Вып. 1.
С. 310—326.
31. Кривоглаз М.А., Лезенсон Г.Ф. Теория примесного поглощения и испускания света
в ферромагнитных и антиферромагнитных кристаллах. Физика твердого тела. 1967.
9. Вып. 2. С. 457—468.
32. Кривоглаз М.А. 1еория рассеяния рентгеновских лучей и тепловых нейтронов
реальными кристаллами. М.: Наука, 1967. 336 с.
33. Кривоглаз М.А. Дифракция рентгеновских лучей и нейтронов в неидеальных крис-
таллах. К.: Наук. думка, 1983. 407 с.
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 4 (98) 121
Пекар і його наукова школа (до 100-річчя від дня народження)
34. Кривоглаз М.А. Диффузионное рассеяние рентгеновских лучей и нейтронов на
флуктуационных неоднородностях в неидеальных кристаллах. К.: Наук. думка, 1984.
287 с.
35. Кривоглаз М.А. Флуктуационные состояния электронов. Успехи физ. наук. 1973. 111.
Вып. 4. С. 617—654.
36. Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України. К.: Інтертех-
друк, 2010. 450 с.
37. Зарубіжні вчені — вихідці з України в галузі фундаментальних і технічних наук. К.:
Фенікс, 2017. 304 с.
Одержано 05.09.2017
Ю.А. Храмов, доктор физико-математических наук,
профессор, заведующий отделом,
ГУ «Институт исследований научно-технического потенциала
и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины»,
e-mail: fenixprint@ukr.net
СОЛОМОН ИСААКОВИЧ ПЕКАР И ЕГО НАУЧНАЯ ШКОЛА
(К 100-летию со дня рождения)
Раскрыты характерные черты выдающегося украинского физика-теоретика С.И. Пека-
ра как ученого, человека и педагога, то есть научного лидера, который положил начало
созданию в Киеве в 50—70-х годах прошлого века крупной и мощной теоретической
школы в области физики твердого тела. Показан вклад С.И. Пекара и его школы в физи-
ку. Приведен персональный состав школы.
Ключевые слова: Институт физики, Институт физики полупроводников, полупроводни-
ки, полярон, автолокализация, кристаллы, кристаллическая решетка, экситон, поглоще-
ние света.
Yu.O. Khramov, Dsc (Phys.-Math.), professor, department head,
G.M. Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential
and Science History Studies of the NAS of Ukraine,
e-mail: fenixprint@ukr.net
S ІSAKOVYCH PEKAR AND HIS ACADEMIC SCHOOL
(The 100th anniversary since the birthday)
Distinctive qualities of S.I. Pekar, an outstanding Ukrainian theoretical physicist, as a scientist,
a human and a teacher are shown, i. e. as a scientific leaders who laid the foundation for creating
a large and powerful theoretical school in physics of solid body in Kyiv in 50—60s of the past
century. The contribution of S.I. Pekar in his school is physics is highlighted. The personal
composition of his school is given.
Keywords: Institute of Physics, Institute of Semiconductor Physics, semiconductors, polaron, autolo-
calization, crystals, crystal lattice, exciton, absorption of light.
Соломон Ісакович
OLOMON
|