Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі
17 грудня 2008 року виповнилося 100 років від дня народження відомого україніста і славіста, зарубіжного члена НАН України Юрія Володимировича Шевельова. З цієї нагоди саме в цей день відбулася академія мовознавців і літературознавців НАН України, учасники якої відтворили портрет Шевельова як уче...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132853 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі // Слово і Час. — 2009. — № 2. — С. 121-122. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-132853 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1328532018-05-12T03:03:25Z Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі Літопис подій 17 грудня 2008 року виповнилося 100 років від дня народження відомого україніста і славіста, зарубіжного члена НАН України Юрія Володимировича Шевельова. З цієї нагоди саме в цей день відбулася академія мовознавців і літературознавців НАН України, учасники якої відтворили портрет Шевельова як ученого різноспрямованих зацікавлень, публіциста, організатора й університетського професора. 2009 Article Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі // Слово і Час. — 2009. — № 2. — С. 121-122. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132853 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис подій Літопис подій |
| spellingShingle |
Літопис подій Літопис подій Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі Слово і Час |
| description |
17 грудня 2008 року виповнилося 100 років від дня народження відомого україніста і
славіста, зарубіжного члена НАН України Юрія Володимировича Шевельова. З цієї нагоди
саме в цей день відбулася академія мовознавців і літературознавців НАН України, учасники
якої відтворили портрет Шевельова як ученого різноспрямованих зацікавлень, публіциста,
організатора й університетського професора. |
| format |
Article |
| title |
Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі |
| title_short |
Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі |
| title_full |
Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі |
| title_fullStr |
Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі |
| title_full_unstemmed |
Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі |
| title_sort |
юрій шевельов у сучасному українському дискурсі |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Літопис подій |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132853 |
| citation_txt |
Юрій Шевельов у сучасному українському дискурсі // Слово і Час. — 2009. — № 2. — С. 121-122. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| first_indexed |
2025-07-09T18:07:55Z |
| last_indexed |
2025-07-09T18:07:55Z |
| _version_ |
1837193731700162560 |
| fulltext |
Слово і Час. 2009 • №2 121
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ДИСКУРСІ
17 грудня 2008 року виповнилося 100 років від дня народження відомого україніста і
славіста, зарубіжного члена НАН України Юрія Володимировича Шевельова. З цієї нагоди
саме в цей день відбулася академія мовознавців і літературознавців НАН України, учасники
якої відтворили портрет Шевельова як ученого різноспрямованих зацікавлень, публіциста,
організатора й університетського професора.
У вступному слові акад. В.Дончика було наголошено на масштабності постаті вченого,
неперехідному значенні його доробку для україністики й славістики, для культурного й
громадського життя сучасної України. Особливо наголошено на ролі Шевельова у формуванні
оригінальних поглядів на українську літературу в цілому та творчість провідних українських
письменників ХХ ст., зокрема тих, які в повоєнні роки працювали і творили в Україні та поза її
межами (М.Хвильовий, В.Підмогильний, М.Куліш, Т.Осьмачка, В.Домонтович, В.Стус, В.Барка,
Ю.Андрухович та ін.); ідеться також про значення його зусиль і безпосередню участь у МУРі,
виданні „Арки”. Тексти Шевельова, зауважив доповідач, становлять органічне поєднання
різнопланової інформації, яка доречно увиразнює головний об’єкт студії, тому провести
межу між літературознавчою й культурологічною складовою його досліджень не завжди
можливо. Зауважено актуальність і дедалі ширше використання сьогодні літературознавчих
і культурологічних праць Шевельова.
У доповіді проф. П.Гриценка „Лінгвістична спадщина професора Ю.Шевельова” розкрито
різноаспектність мовознавчих зацікавлень ученого: історія української літературної мови,
історична фонологія праслов’янської та української мов, регіональність та інтеррегіональність
у формуванні нової української літературної мови, інтерлінгвістика, соціолінгвістика,
стилістика, описова граматика, східнослов’янський глотогенез, історія українського
мовознавства тощо. Наголошено на ролі професорів Л.А.Булаховського та В.І.Сімовича у
становленні Шевельова як лінгвіста у 30 – 40-і роки, на його контактах зі слов’янськими та
західноєвропейськими, а пізніше – й американськими лінгвістами, зокрема щодо реалізації
ініційованого й методологічно керованого ним фундаментального проекту Історичні фонології
слов’янських мов (наслідком виконання „плану Шевельова” є опубліковані історичні фонології
української, білоруської, сербської, македонської, словацької і польської мов). Зазначено,
що Шевельов ще 1953 р. науково переконливо спростував тиражовані в багатьох працях
радянських учених (офіційна доктрина!) положення про існування „давньоруської мови” як
основи трьох східнослов’янських мов, формування яких відносили до періоду після падіння
Києва в ХІІІ ст.; він довів їхнє походження з праслов’янської мови VI – VII ст. Ці положення
праць Шевельова були предметом особливо гострої (нерідко – неакадемічної) критики
радянськими та деякими зарубіжними лінгвістами (Р.Якобсон і його послідовники), відіграли
деструктивну роль у його науковому житті. Доповідач наголосив на необхідності ширшого
використання лінгвістичних (як і літературознавчих) праць Шевельова в українському
науковому й культурному дискурсах.
Глибоко аналітична доповідь чл.-кор. Т.Гундорової „Літературна критика як театр Юрія
Шевельова” розкрила особливості наукової літературознавчої лабораторії Шевельова, його
прийоми дослідження як академіста-літературознавця, як критика-есеїста. Глибина розуміння
творчого процесу письменника, точність синтезу у працях Шевельова поєднувалися з
витонченістю форми, різноманіттям паралелей, алюзій. Це породжувало семіотично складний
текст. Одну з прикмет стилю Шевельова-критика Т.І.Гундорова вбачає в театральності – умінні
змінювати імена, декорації й лаштунки учасників дійства.
122 Слово і Час. 2009 • №2
Внесок Ю.Шевельова в розв’язання питань мовної практики в Україні, насамперед у
створення нового правописного кодексу, схарактеризував чл.-кор. В.В.Німчук („Професор
Ю.Шевельов і проблеми сучасного українського правопису”), зазначивши раціональний
і зважений підхід ученого до складних питань реформування українського правопису.
Шевельов ставився до цієї проблеми особливо уважно, адже був свідомий зв’язку правопису
з культурою, традиціями користувачів мовою і навіть з їхніми політичними пріоритетами.
До такого висновку Шевельова підводив великий досвід мовознавця-практика – викладача
вищої школи, автора „Головних правил українського правопису” (1946 р. опублікувало вид-во
„Прометей” у Німеччині). Водночас доповідач закликав відновити підготовку нової редакції
українського правопису.
У доповіді доц. Л.Гнатюк „Мовотворчість Григорія Сковороди в оцінці Ю.В.Шевельова”
запропоновано відмінне від Шевельова пояснення особливостей мови творів Сковороди.
Наголошено, що Шевельов у низці праць з позицій історика літературної мови досліджував
мову Сковороди, Котляревського, Шевченка, П.Куліша. Складність аналізу мови Сковороди
полягала насамперед в її гетерогенності – поєднанні в текстах елементів різних мов, яке все
ж не становить механічної „макаронізації” мови, а підпорядковане системі оцінок мовних
елементів з позиції відомої теорії стильової диференціації мови. Незгоду доповідачки викликала
оцінка Шевельовим мови творів Сковороди як такої, що „у своїй основі [...] є слобожанським
різновидом нормативної російської мови, вживаним людьми з освітою”. Л.П.Гнатюк доводить,
що особливості мови Сковороди необхідно вивчати в опорі на модельовану ментальність
освіченого українця XVIII cт., для якого церковнослов’янські елементи, широко засвоєні також
і російською мовою, були органічними й не свідчили про російськомовну зорієнтованість
мовців, радше – наголошували належність до високого стилю.
З особливим зацікавленням сприйнято доповідь у поєднанні зі спогадами д-ра М.Знаєнко
(Колумбійський ун-т США) про Шевельова як професора університету, про читані ним
курси, особливості прийомів викладання та підготовки україністів і славістів („Колумбійський
університет професора Ю.Шевельова”). Повідомлені численні подробиці про Шевельова
як лектора й дослідника, людину, захоплену театром, живописом, музикою, організатора
наукового життя українців Америки (двічі обирався президентом Української Вільної Академії,
членом Управи Наукового товариства Шевченка, організатор багатьох конференцій та
видавничих проектів) значно доповнили колективно творений у доповідях цієї наукової сесії
портрет Ученого й Людини.
Прийнято ухвалу про опублікування виголошених доповідей.
П.Г.
КНИЖКОВІЙ ПАЛАТІ УКРАЇНИ – 90
24 січня 1919 року іменем Української Народної Республіки за підписами Голови Директорії
В. Винниченка, членів Директорії А. Макаренка та П. Андрієвського, членів-секретарів С.
Петлюри та Ф. Швеця, Голови Ради Народних Міністрів В. Чеховського, Міністра Народної
Освіти І. Огієнка затверджено ухвалений Радою Народних Міністрів Закон про утворення
Головної Книжкової палати в м. Києві.
1920–1930-ті роки ХХ ст. – це час утвердження української культури як великої культури
світового значення. Це час національного відродження, великих новаторських здобутків та ще
більших сподівань на розвій української національної культури. Наступні періоди в діяльності
Книжкової палати – важкий і тернистий шлях, невідривно пов’язаний з долею Вітчизни.
10 грудня 2003 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України Книжкова палата отримала
статус державної наукової установи (директор – Микола Сенченко, доктор технічних наук,
професор, академік Міжнародної Академії інформатизації, головний редактор “Вісника
Книжкової палати”).
Книжкова палата України здійснює бібліографічну реєстрацію та централізовану
каталогізацію видань, що виходять у країні, систематизацію, індексацію документів, поточної
|